Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ОМЕПРАЗОЛ капс. 20мг №30

Код товара: 841023

Производитель: Ananta Medicare

1 500,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Омепразол 20 Ананта

Хранилище:

Активное вещество : омепразол;

1 капсула* содержит омепразол (в форме кишечных гранул) 20 мг;

Вспомогательные вещества : кукурузный крахмал, сахароза, сферический сахар, легкий вес карбоната магния, тальк, фосфат натрия, гидроксипропилцеллюлоза, гипромалоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), метакрилат сопополиолид (тип А), полиплевый (тип -дно, дюймовый гидроксид, титан -диапазон.

*Капсульная оболочка содержит:

Основа: диоксид титана (E 171), желатин, кармузин (E 122), Tartrazine (E 102), Diamond Blue (E 133);

Крапа: диоксид титана (E 171), желатин, эритрозин (E 127).

Дозировка формы . Капсулы.

Основные физико-химические свойства : сплошные желатиновые капсулы, серое тело и розовая крышка, капсул-содержание белых или почти белых гранул (гранулы).

Фармакотерапевтическая группа. Средства для лечения язвенной болезни и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонного насоса. ATH CODE A02V C01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Омепразол является специфическим ингибитором протонного насоса (IPP) париетальных клеток. Это ингибирует секрецию соляной кислоты в желудке. Эффект ингибирования кислотной секреции является обратимым. Омепразол является слабым основанием, которое накапливается и становится активной формой в кислой среде париетальных клеток, где он ингибирует H ⁺ , K ⁺ -тазу, то есть влияет на конечную стадию секреции желудочной кислоты.

Ингибирование секреции зависит от дозы и влияет как на базальную, так и стимулированную кислотную секрецию, независимо от типа стимуляции. Омепразол не влияет на холинергические и гистамингеровые рецепторы. Как и при лечении H ₂ -рецепторов, лечение омепразола приводит к снижению кислотности желудка и, соответственно, к пропорциональному увеличению гастрина. Увеличение желудка обратимо. Во время длительного курса лечения количество кист железы в желудке может увеличиться. Эти изменения являются физиологическими и являются результатом снижения кислотности, этот процесс является доброкачественным и обратимым. Снижение кислотности желудка с помощью ингибиторов протонного насоса или других веществ кислотности может привести к увеличению количества бактерий, присутствующих в желудочно -кишечном тракте. Следовательно, такое лечение может привести к риску увеличения роста инфекций пищеварительных трактов, вызванных сальмонеллой , кампилобактером и клостридием , у пациентов с госпитализированными.

Влияние на секрецию кислоты непосредственно пропорционально области под кривой «концентрация - время» (AUC) и не зависит от концентрации омепразола в плазме крови.

Helicobacter pylori обладает бактерицидным эффектом. N. Pylori Eardication с одновременным применением омепразола и антибиотиков позволяет быстро остановить симптомы заболевания, достичь высокой степени заживления пораженных слизистых оболочек и устойчивой длительной ремиссии, снижает вероятность кровотечения из пищеварительного тракта.

При язвенном рефлюктном эзофагите нормализация кислотного воздействия в пищеводе и поддержание внутрипроизводственного pH> 4 в течение 24 часов с уменьшением разрушительных свойств содержимого желудка (ингибирование перехода пепсиногена в Pepsin) способствует Снижение симптомов и полное заживление. Высокоэффективный при лечении тяжелых и сложных форм эрозивного и язвенного эзофагита, устойчивой к H ₂ -блокаторам рецепторов гистамина. Длительная поддерживающая терапия предотвращает рецидив рефлюксного эзофагита и снижает риск осложнений.

Фармакокинетика.

Поглощение

Омепразол и магниевая омепразольная соль кислой, поэтому они используются перорально в виде гранул с кишечным покрытием в капсулах или таблетках. Поглощение омепразола быстрое, с пиковыми уровнями в плазме, которые достигаются примерно через 1-2 часа после дозы. Поглощение омепразола происходит в тонкой кишке и обычно заканчивается в течение 3-6 часов. Сопутствующее потребление не влияет на биодоступность. Системная доступность (биодоступность) одной дозы омепразола составляет около 40 %. После повторной дозы биодоступность увеличивается примерно до 60 %раз в день.

Распределение

Объем распределения у здоровых добровольцев составляет 0,3 л/кг и соответствует этому показателю у пациентов с почечной недостаточностью. У пожилых пациентов и пациентов с печеночной недостаточностью объем распределения может быть немного снижен. Омепразол составляет около 97 % связывается с плазменными белками.

Метаболизм и уход

Омепразол полностью метаболизируется системой цитохрома P450 (CYP). Большая часть метаболизма зависит от полиморфически представленного CYP2C19, ответственного за образование гидроксиопразола, основного метаболита в плазме крови. Остальное зависит от другой специфической изоформы, CYP3A4, ответственной за образование сульфона омепразола. Из -за высокой аффинности омепразола с CYP2C19 существует возможность конкурентного ингибирования и метаболического взаимодействия с другими субстратами CYP2C19. Однако из -за низкого сродства к CYP3A4 омепразол не обладает способностью подавлять метаболизм других субстратов CYP3A4.

Следующие индикаторы показывают в основном фармакокинетику у людей с функциональным ферментом CYP2C19 в быстрых метаболизаторах SO.

Препарат трансформируется в печени с образованием по меньшей мере 6 метаболитов, характеризующихся практическим отсутствием антисекреторной активности.

Он выводится в основном по почкам в форме метаболитов (72-80 %) и через кишечник (18-23 %). Половина жизни составляет 0,5 -1 часа (с нормальной функцией печени) или 3 часа (при хронических заболеваниях печени).

Общий зазор в плазме составляет 30-40 л/ч после одной дозы. Половина омепразола обычно составляет менее 1 часа, как после одного, так и после повторяемого перорального введения один раз в день. Омепразол AUC увеличивается с переопредованием. Увеличение зависит от дозы и обеспечивает нелинейную зависимость AUC от дозы после повторного управления. Такая зависимость от времени и дозы вызвана уменьшением метаболизма досистемы и системным клиренсом, что может быть вызвано подавлением фермента CYP2C19 омепразола и/или его метаболитов (например, сульфон). Омепразол полностью выводится из плазмы крови между дозами без тенденции накапливаться при использовании один раз в день.

Нет экспозиции метаболитов на секрецию желудочной кислоты. Почти 80 % внутренне вводимой дозы омепразола выделяется в виде метаболитов с мочой, а остальные с фекалиями, главным образом, секрецией желчи.

Медленные метаболизаторы: приблизительно 3 % европейского населения и 15 % азиатского населения дефицит в ферменте CYP2C19 и упоминаются как «медленные метаболизаторы». Эти люди имеют метаболизм омепразола, могут быть катализированы CYP3A4. После повторного введения омепразола в дозе 20 мг один раз в день средняя площадь кривой AUC у этих пациентов увеличивается в 5–10 раз по сравнению с людьми, у которых нет недостаточной недостаточности фермента CYP2C19 (в быстрых метаболизаторах). Средние пиковые концентрации в плазме также выше в

3–5 раз. Однако эти результаты не влияют на дозировку омепразола.

Пациенты с печеночной недостаточностью: метаболизм омепразола у пациентов с дисфункцией печени нарушается, что приводит к увеличению AUC. При использовании препарата один раз в день, тенденция накапливаться омепразолом не наблюдалась.

Пациенты с почечной недостаточностью : омепразольная фармакокинетика, включая системную биодоступность и частоту экскреции у пациентов с почечной недостаточностью, остаются неизменными.

Пожилые пациенты: уровень метаболизма у пожилых пациентов (75-79 лет) немного снижена.

Дети. Во время лечения детей в возрасте 1 года те же концентрации в плазме наблюдались с рекомендуемыми дозами, как у взрослых пациентов. У детей в возрасте до 6 месяцев клиренс омепразола уменьшается из -за низкого метаболизма омепразола.

Клинические характеристики.

Индикация.

Взрослые

- лечение язвы двенадцатиперстной кишки;

- предотвращение повторения язв двенадцатиперстной кишки;

- Лечение доброкачественной язвы желудка;

- профилактика рецидива доброкачественной язвы желудка;

- H. pylori Eardication при язвенной язве у инфицированных пациентов (как часть комбинированной терапии антибактериальными агентами);

-лечение желудочных и двенадцатиперстных собой язв, связанных с использованием негероидальных анти -инфляционных препаратов (НПВП);

- профилактика желудочной и двенадцатиперстной кишки, связанная с использованием НПВП у пациентов с риском;

- лечение рефлюксного эзофагита;

- длительное лечение пациентов с гастроэзофагеальным рефлюксом (GERD);

- лечение симптомов ГЭРБ;

- Лечение синдрома Золлингера - Эллисон.

Дети.

Омепразол используется в соответствии с доктором:

Дети с 1 года и весом тела более 10 кг при рефлюксном эзофагите, симптоматическое лечение изжоги и кислотной регургитации для ГЭРБ;

Дети в возрасте 4 лет и подростки для лечения язв двенадцатиперстной кишки, вызванные H. Pylori , с крайней осторожностью под тщательным наблюдением врача (см. Раздел «Метод использования и дозы»).

Противопоказания .

Гиперчувствительность к омепразолу, замененная бензимидазолами и любым из вспомогательных веществ.

Омепразол, как и другие PPI, не следует использовать одновременно с не -лининавиром и атазанавиром.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий .

Влияние омепразола на фармакокинетику других лекарств

Лекарства, поглощение которых зависит от рН желудка

Снижение кислотности желудка во время лечения омепразолом может увеличить или уменьшить поглощение лекарств, поглощение которых зависит от рН желудочного сока.

Налинавир и Атазанавир

Концентрации в плазме Налфинавира и Атазанавира снижаются путем одновременного использования этих препаратов с омепразолом.

Сопутствующее использование омепразола и не -lphinavir противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).

Сопутствующее использование омепразола (40 мг один раз в день) снижало среднее воздействие неальфинавира примерно на 40 %, а среднее воздействие фармакологически активного метаболита M8 снизилось примерно на 75-90 %. Взаимодействие также может включать ингибирование CYP2C19.

Сопутствующее использование омепразола и атазанавира не рекомендуется. В результате одновременного введения омепразола (40 мг один раз в день) с комбинацией атазанавира 300 мг/ ритонавир 100 мг у здоровых добровольцев на 75 % снижение воздействия атазанавира. Увеличение дозы азанавира до 400 мг не компенсирует воздействие омепразола на воздействие атазанавира. В результате одновременного поступления у здоровых добровольцев омепразола (20 мг один раз в день) с комбинацией атазанавира 400 мг/ ритонавир 100 мг снижение атазанавира на 30 % по сравнению с использованием комбинации атазанавира 300 мг/ ритнавир.

Дигоксин

Сопутствующее лечение омепразолом (20 мг в день) и дигоксином увеличивает биодоступность дигоксина на 10 %. Случаи токсичности, вызванные использованием дигоксина, редко регистрировались. Тем не менее, следует проявлять осторожность при назначении высоких доз омепразола у пожилых пациентов. Терапевтический медицинский мониторинг дигоксина должен быть улучшен.

Клопидогрел

Совместное введение клопидогрела и омепразола, противоречивые данные о снижении концентрации активного метаболита клопидогрела и клинические аспекты этого фармакокинетического/фармакодинамического взаимодействия с основными сердечно-сосудистыми патологиями. Следует избегать сопутствующего использования омепразола и клопидогрела. При одновременном использовании среднее ингибирование агрегации тромбоцитов снижается на 47 % (через 24 часа) и на 30 % (на 5 -й день).

Кетоконазол, итраконазол, посаконазол, эрлотиниб

Как и в случае других препаратов, которые ингибируют кислотность желудка, поглощение и, следовательно, клиническая эффективность таких препаратов во время использования омепразола может быть уменьшена. Следует избегать сопутствующего использования омепразола с сексоназолом и эрлотинибом.

Метронидазол, амоксициллин

Взаимодействие с метронидазолом и амоксициллином не установлено. Эти антибактериальные препараты используются в сочетании с омепразолом для эрадикации H. pylori. Увеличение концентрации омепразола при использовании с кларитромицином считается полезным взаимодействием во время уничтожения H. pylori .

Взаимодействие с препаратами -точками (парацетамол, НПВП, антациды) не является клиническим.

Поглощение омепразола может быть замедлено при употреблении в пищу, поэтому лекарство следует использовать натощак.

Влияние других лекарств на фармакокинетику омепразола

Активные вещества, которые метаболизируются с CYP2C19

Омепразол является умеренным ингибитором CYP2C19, основным ферментом, участвующим в метаболизме омепразола. Таким образом, при использовании с активными веществами, которые также метаболизируются CYP2C19, метаболизм этих веществ может ухудшаться, а системное воздействие увеличивается. Примерами таких препаратов являются R-варин и другие антагонисты витамина К, цилостазол, диазепам и фенитоин .

Рекомендуется контролировать уровень фенитоина, а также пероральные антикоагулянты и, при необходимости, снизить дозировку в течение первых двух недель после лечения омепразола. Рекомендуется мониторинг концентрации фенитоина в плазме и, если требуется доза фенитоина , после лечения омепразолом, мониторинга и последующей корректировки дозы.

У здоровых добровольцев введение омепразола в дозе 40 мг увеличилось с _{максимумом} и AUC цилостазола на 18 % и 26 %, а один из его активных метаболитов - на 29 % и 69 % соответственно.

Неизвестные механизмы взаимодействия

Саквинавир

В результате одновременного введения омепразола с саквинавиром/ритонавиром концентрация саквинавира в плазме крови увеличилась примерно до 70 %, что связано с хорошей переносимостью у ВИЧ-инфицированных пациентов.

Такролимус

Повышенная концентрация такролимуса в сыворотке была зарегистрирована во время принятия омепразола. Необходимо постоянно контролировать концентрацию такролимуса, а также функцию почек (клиренс креатинина), когда принимается с омепразолом и, если необходимо, для корректировки дозы такролимуса.

Метотрексат

Есть свидетельства повышения уровня метотрексата у некоторых пациентов, когда принимаются с IPP. Если вам нужно использовать метотрексат в высоких дозах, следует рассмотреть вопрос о временной аннулировании омепразола.

Ингибиторы CYP2C19 и CYP3A4

Метаболизм. Поскольку омепразол метаболизируется CYP2C19 и CYP3A4, CYP2C19, CYP3A4 или оба фермента (такие как кларитромицин и вориконазол ) могут привести к увеличению уровня сыворотки, замедляя его метаболизм. Сопутствующее использование вориконазола может привести к более чем двойным валютированию экспозиции омепразола. Поскольку большие дозы омепразола выполняются хорошо, его коррекция дозы не требуется во время временного одновременного использования. Однако следует рассмотреть вопрос о коррекции дозы для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью и, если показано длительное лечение.

Индукторы CYP2C19, CYP3A4

CYP2C19, CYP3A4 или оба фермента (такие как рифампицин, звезда Святого Иоанна ) могут привести к снижению сывороточного омепразола путем ускорения его метаболизма.

Особенности приложения .

При наличии любого тревожного симптома (например, явного потери веса, периодически рецидивирующей рвоты, дисфагии, кровавой рвоты или земли) и при подозрении или в присутствии язвы желудка следует исключать злокачественные процессы, так как лечение может снизить тяжесть симптомов и задерживайте диагноз.

Сопутствующее использование атазанавира с IPP не рекомендуется. Если невозможно избежать комбинаций атазанавира с IPP, тщательный клинический мониторинг (например, вирусная нагрузка) рекомендуется в сочетании с увеличением дозы атазанавира до 400 мг 100 мг ритонавира; Доза омепразола не должна превышать 20 мг.

Омепразол, как и все препараты, которые ингибируют секрецию гидрохловой кислоты желудочного сока, могут уменьшить абсорбцию витамина В ₁₂ (цинкобаламин) через гипо-или ахлоргидрию. Это следует учитывать у пациентов с кахексией или факторами риска для снижения поглощения витамина В ₁₂ с длительной терапией.

Омепразол является ингибитором CYP2C19. В начале или в конце лечения омепразолом необходимо рассмотреть возможность взаимодействия с лекарствами, которые метаболизируются с участием CYP2C19. Взаимодействие наблюдается между клопидогрелом и омепразолом. Клиническое значение этого взаимодействия не определена. Омепразол и клопидогрел следует избегать в качестве профилактической меры.

Обработка PPI несколько увеличивает риск желудочно -кишечных инфекций, вызванных сальмонеллой и Campylobacter .

Как и в случае любого долгосрочного лечения, особенно если термин превышает 1 год, необходимо контролировать состояние пациента.

Існують суперечливі дані щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між прийомом ІПП та збільшенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Тому пацієнтам із прогресуючим остеопорозом і ризиком остеопоротичного перелому потрібно рекомендувати відповідний клінічний нагляд відповідно до діючих клінічних рекомендацій для цього стану.

Під час лікування антисекреторними препаратами концентрація гастрину у плазмі крові збільшується у результаті зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти збільшується рівень хромограніну А (CgA). Збільшення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Щоб запобігти такому впливу, необхідно припинити прийом ІПП за 5 днів до проведення визначення рівня CgA. Якщо рівні CgA і гастрину не повернулися в діапазон еталонних значень після початкових вимірювань, вимірювання цих показників слід повторити через 14 днів після припинення лікування ІПП.

У хворих, які приймають ІПП, включаючи омепразол, упродовж щонайменше 3 місяців може виникнути суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовували препарат близько 1 року). Гіпомагніємію можна запідозрити за такими серйозними проявами, як втомлюваність, м'язові спазми, судоми, делірій, запаморочення, шлуночкова аритмія. Однак слід мати на увазі, що у деяких випадках прояви можуть бути замасковані, що перешкоджає вчасному розпізнаванню такого ускладнення. У більшості хворих прояви гіпомагніємії зникають і стан нормалізується після застосування препаратів магнію та відміни ІПП.

У пацієнтів, які потребують тривалого застосування ІПП, та пацієнтів, які супутньо застосовують дигоксин або інші лікарські засоби, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід перевіряти рівень магнію до початку лікування та періодично - під час лікування.

Застосування ІПП іноді може спричиняти появу підгострого шкірного червоного вовчака. При появі шкірних проявів, особливо на ділянках, що підлягали впливу сонячного випромінювання, і якщо вони супроводжуються артралгією, слід негайно звернутися до лікаря та розглянути можливість припинення застосування омепразолу. Наявність випадків підгострого шкірного червоного вовчака в анамнезі, який розвивався після застосування ІПП, може підвищує ризик появи підгострого шкірного червоного вовчака при застосуванні інших ІПП.

Препарат містить сахарозу (у складі цукрових гранул) як допоміжну речовину, тому пацієнтам зі встановленою непереносимістю деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Пацієнтам слід обов'язково звернутися до лікаря: якщо вони мали хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або проходять лікування протягом 4 тижнів або більше у зв'язку із симптомами порушення травлення або печії; якщо вони мають гепатит або тяжкі порушення функцій печінки; якщо їхній вік становить 55 років і більше; якщо симптоми є новими або змінилися останнім часом.

Лікарський засіб містить кармоїзин (Е 122) та тартразин (Е 102), що можуть зумовити розвиток алергічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю .

Існують дані про відсутність негативного впливу омепразолу на вагітність або здоров'я плода/ новонародженої дитини, тому препарат можна застосовувати у період вагітності.

Омепразол проникає у грудне молоко, але його вплив на дитину невідомий, тому слід утриматися від годування груддю під час лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рекомендовано утримуватись від керування автотранспортом та від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливі такі побічні реакції, як запаморочення та нечіткість зору.

Спосіб застосування та дози .

Дозування для дорослих

Лікування виразок дванадцятипалої кишки

У разі відсутності H. pylori рекомендована доза для пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка дванадцятипалої кишки загоюється протягом 2 тижнів. У пацієнтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, загоєння зазвичай настає протягом додаткового двотижневого періоду лікування. Для пацієнтів із поганою відповіддю захворювання на терапію рекомендована доза становить 40 мг омепразолу на добу, загоєння виразки зазвичай досягається протягом 4 тижнів.

Профілактика рецидиву виразок дванадцятипалої кишки

Для профілактики рецидиву виразки дванадцятипалої кишки у пацієнтів з негативним результатом тесту на H. pylori або при неможливості ерадикації H. pylori рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів може бути достатньою добова доза 10 мг*. Якщо лікування неефективне, дозу можна збільшити до 40 мг.

Лікування доброякісних виразок шлунка

У разі відсутності H. pylori рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка шлунка загоюється протягом 4 тижнів. У пацієнтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, загоєння зазвичай настає протягом додаткового 4-тижневого періоду лікування. Для пацієнтів з поганою відповіддю захворювання на терапію рекомендована доза становить 40 мг омепразолу на добу, виразка шлунка загоюється зазвичай протягом 8 тижнів.

Профілактика рецидиву доброякісних виразок шлунка

Рекомендована доза для профілактики рецидиву у пацієнтів з поганою відповіддю виразки шлунка на терапію становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.

Для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із застосуванням НПЗП, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів загоєння настає протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом ще 4 тижнів.

Ерадикація H. pylori при пептичній виразці

Для ерадикації H. рylori при виборі антибактеріальних лікарських засобів слід враховувати індивідуальну переносимість препарату, і місцеві особливості та настанови щодо лікування.

- Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 500 мг + амоксициліну 1000 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня або

- омепразолу 20 мг + кларитроміцину 250 мг (при необхідності 500 мг) + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг або тинідазолу 500 мг) 2 рази на добу протягом 1 тижня, або

- омепразолу 40 мг 1 раз на добу + амоксициліну 500 мг + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг або тинідазолу 500 мг) 3 рази на добу протягом 1 тижня.

При кожній схемі, якщо пацієнт усе ще H.pylori- позитивний, терапію можна повторити.

Лікування виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗП

Для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із застосуванням НПЗП, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка загоюється впродовж 4 тижнів. У пацієнтів, які не повністю вилікувалися після початкового курсу, загоєння зазвичай настає протягом додаткового 4-тижневого періоду лікування.

Профілактика виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗП, у пацієнтів, які належать до групи ризику

Для профілактики виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих із прийомом НПЗП, у пацієнтів, які належать до групи ризику (вік понад 60 років, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі, кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в анамнезі), рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу.

Лікування рефлюкс-езофагіту

Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів одужання настає протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не настає повне одужання після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом ще 4 тижнів. Для пацієнтів із тяжким езофагітом рекомендується 40 мг омепразолу на добу, при цьому одужання зазвичай настає протягом 8 тижнів.

Довготривала підтримувальна терапія пацієнтів із ГЕРХ

Для довготривалого лікування пацієнтів із ГЕРХ рекомендована доза становить 10 мг* омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20−40 мг омепразолу 1 раз на добу.

Лікування симптомів ГЕРХ

При лікуванні симптомів ГЕРХ рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Пацієнту може бути достатньою доза 10 мг*, дозу слід коригувати в індивідуальному порядку. Якщо не досягається бажаний результат після 4 тижнів лікування омепразолом у дозі 20 мг на добу, пацієнта слід додатково обстежити.

Лікування синдрому Золлінгер − Еллісона

Для пацієнтів із синдромом Золлінгера − Еллісона підбір дози слід проводити індивідуально. Лікування триває до зникнення клінічних проявів хвороби. Рекомендована початкова доза становить 60 мг омепразолу 1 раз на добу. Спостереження за більш ніж 90 % пацієнтами з тяжкими захворюваннями та недостатньою реакцією на інші види лікування виявило ефективність підтримуючої терапії у дозах 20−120 мг на добу. Добову дозу вище 80 мг слід розподілити та застосовувати за 2 прийоми.

Дозування для дітей

Діти віком від 1 року та масою тіла ≥ 10 кг

Лікування рефлюкс-езофагіту

Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ

Рекомендації з дозування:

Вік	Маса тіла	Дозування
≥ 1 року	10−20 кг	10 мг* 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг 1 раз на добу.
≥ 2 років	> 20 кг	20 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу.

Лікування рефлюкс-езофагіту: тривалість лікування становить 4−8 тижнів.

Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ : тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо не досягається бажаний результат після 2−4 тижнів, пацієнта слід додатково обстежити.

Діти віком від 4 років та підлітки.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H. рylori

Вибір відповідної комбінаційної терапії повинен проходити відповідно до офіційних національних, регіональних та місцевих особливостей бактеріальної резистентності. Також слід враховувати тривалість лікування (від 7 до 14 днів) та відповідне застосування антибактеріальних препаратів. Лікування слід проводити під наглядом лікаря.

Рекомендації з дозування:

Маса тіла	Дозування
15-30 кг	Омепразол 10 мг* + амоксицилін 25 мг/кг маси тіла + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня
31-40 кг	Омепразол 20 мг + амоксицилін 750 мг + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня
> 40 кг	Омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня

* У разі необхідності застосування дози 10 мг застосовувати препарат у відповідному дозуванні.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок не потрібно коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки достатньою є добова доза 10*-20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку (>65 років)

Для пацієнтів літнього віку не потрібно коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Рекомендується приймати капсули вранці, бажано до їди, не пошкоджуючи капсулу (капсули не слід розжовувати або розламувати) і запиваючи невеликою кількістю води.

Для пацієнтів із труднощами ковтання та для дітей, які можуть пити або ковтати напівтверду їжу

Капсули можна відкрити та безпосередньо ковтнути вміст, запиваючи половиною склянки води, або змішати із слабо-кислим напоєм, наприклад фруктовим соком або яблучним пюре чи негазованою водою. Таку суміш необхідно випити негайно після приготування або протягом 30 хвилин. Перед прийомом суміш слід збовтати та запити половиною склянки води.

Як варіант, пацієнти можуть розсмоктати капсулу та проковтнути гранули, запиваючи половиною склянки води. Гранули з кишковорозчинним покриттям не слід розжовувати.

Діти .

Лікарський засіб застосовують дітям віком від 1 року та масою тіла понад 10 кг за призначенням лікаря для лікування рефлюкс-езофагіту, симптоматичного лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ та дітям віком від 4 років для лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H. pylori , під контролем лікаря.

Передозування .

Існують лише обмежені дані про випадки передозування омепразолу у людини, які не призводили до розвитку загрозливих для життя симптомів і не потребували специфічної терапії.

Були описані поодинокі випадки прийому разової дози 560 мг омепразолу, а також застосування разової пероральної дози до 2400 мг омепразолу, тобто у 120 разів вище, ніж звичайна рекомендована доза.

Передозування відбувається при істотному перевищенні рекомендованої разової дози та супроводжується такими симптомами: нудота, блювання, запаморочення, абдомінальний біль, головний біль, діарея. Поодинокі випадки передозування супроводжувалися апатією, депресією і сплутаністю свідомості. Але всі вказані симптоми мають скороминучий характер, про серйозні наслідки не повідомлялось.

Швидкість виведення препарату з організму залишається незмінною при підвищенні дози, тому потреби в спеціальному лікуванні при передозуванні немає.

Специфічного антидоту немає. Значна частина омепразолу зв'язується з білками плазми крові, тому гемодіаліз неефективний. Рекомендоване симптоматичне лікування.

Побічні реакції .

Побічні реакції, що можуть виникати при застосуванні омепразолу, систематизовані за класами органів. Найчастішими побічними реакціями є головний біль, абдомінальний біль, запор, діарея, метеоризм та нудота/блювання. Жодне з явищ не було визнано дозозалежним.

З боку кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи гарячку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції/шок.

Розлади харчування та обміну речовин: гіпонатріємія, гіпомагніємія. Тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії; гіпомагніємія може також спричинити гіпокаліємію.

З боку психіки: безсоння, збудження, сплутаність свідомості, депресія, агресія, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, порушення смаку.

З боку органів зору: нечіткість зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блювання, сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт, поліпи з фундальних залоз (доброякісні).

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень печінкових ферментів, гепатит із жовтяницею або без неї, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з уже наявними захворюваннями печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дерматит, свербіж, висипання, кропив'янка, алопеція, фоточутливість, мультиформна еритема, синдром Стівенса − Джонсона, токсичний

епідермальний некроліз, підгострий шкірний червоний вовчак.

З боку скелетно-м'язової системи, сполучної та кісткової тканини: артралгія, міалгія, м'язова слабкість, перелом стегна, зап'ястя або хребта.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Загальні розлади: нездужання, периферичні набряки, посилене потовиділення, підвищення температури тіла.

Лікарський засіб містить кармоїзин (Е 122) та тартразин (Е 102), що можуть зумовити розвиток алергічних реакцій.

Діти

Безпечність омепразолу визначали для 310 дітей віком від 0 до 16 років з кислото−залежними захворюваннями. Існують обмежені дані про довгострокове вивчення безпеки застосування препарату у 46 дітей, які отримували підтримуючу терапію омепразолом у процесі лікування тяжкого ерозійного езофагіту протягом 749 днів. Профіль побічних реакцій був схожий на профіль у дорослих при короткочасному та довготривалому лікуванні. Немає жодних даних про довготривалі або віддалені ефекти лікування омепразолом на статеве дозрівання та ріст.

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, по 10 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фламінго Фармасьютикалс Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Е-28, Опп. Фаєр Брігейд, М.І.Д.С., Талоджа, Район Райгад, Махараштра, ІН-410 208, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія

ОМЕПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа