Личный кабинет
ОМЕЗ капс. 40 мг №28
rx
Код товара: 149069
Производитель: Dr. Reddys (Индия)
2 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Омыс
Омез.
Место хранения:
Активный ингредиент: омепразол;
1 капсула содержит омепразол 40 мг;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), перекрестный доклад, полоксамеров, гидроксипропилметилцеллюлоза, меглюмина, пидден, метакрилатный сополимер (тип C), триэтилцитрат, стеарат магния.
Лекарственная форма. Капсулы.
Основные физико-химические свойства : от почти белого до светло-желтых эллиптических и / или сферических форм гранул в твердой непрозрачном желатиновом капсуле Размер «0» с крышкой желтого цвета и цвета тела лаванды с надписью черный «Омез 40» на крышке и кузовные капсулы.
Фармакотерапевтическая группа . Средство для лечения язвенной язвы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонов насоса.
ATH A02V код С01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия. Омпразол, рацемическая смесь двух энантиомеров, снижает секрецию кислоты желудочного сока из-за целевого механизма действия. Это специфический ингибитор желудочного протонного насоса в теменных клетках. Он быстро действует и вызывает контроль над обратным угнетением кислоты желудочного сока при дозировании 1 раз в день.
Омпразол представляет собой слабую основу, которая концентрируется и преобразуется в кислому среду в внутриклеточных канальцах в теменных клетках, где он подавляет фермент H + K + -ATF-AZU - кислотный насос. Это влияние на завершающую стадию образования кислоты желудочного сока зависит от дозы и обеспечивает высокоэффективное подавление как базальной, так и стимулированной кислоты, независимо от характера стимула.
Фармакодинамические эффекты. Все наблюдаемые фармакодинамические эффекты могут быть объяснены влиянием омепразола для секреции кислоты.
Влияние на секрецию кислоты желудочного сока.
Оральный дозирующий 20 мг омепразола 1 один раз в день вызывает быстрое и эффективное подавление дня и ночной секреции кислоты желудочного сока, максимальный эффект достигается в течение 4 дней после лечения. У пациентов с язвой двенадцатиперской кишки среднее уменьшение кислотности желудка составляет около 80%, происходит в течение 24 часов после принятия 20 мг омепразола, среднее снижение пикового выделения кислоты после пятиграционного стимуляции составляет около 70% после 24 часов после получения омепразола.
Оральный дозирующий 20 мг омепразола поддерживает пациентов с язвенным рН двенадцатиперстной среды ≥ 3 в течение 17 часов от 24-часового периода. В результате снижения кислотной секреции и внутрижерной кислоты, в зависимости от дозы, омепразол уменьшает / нормализует кислоту воздействия пищевода у пациентов с болезнью рефлюкса гастроэзера. Ингибирование кислотной секреции связано с областью концентрации «концентрации плазмы - время» (AUC) (AUC), а не с фактической концентрацией в плазме в данном времени.
Во время лечения омепразолом тахипилаксис не наблюдался.
Влияние на ч . Пилори .
Язвеевая язва связана с h . Пилори , включая язву двенадцатиперстной кишки и язву желудка. H. _ Пилори считается серьезным решающим фактором в развитии гастрита. H. _ Пилори , наряду с кислотой желудочного сока, являются основными факторами развития болезни язвенной болезни. H. _ Пилори является основным фактором развития атрофического гастрита, который связан с повышенным риском развития рака желудка.
Уменьшение рН в применении омепразола и противомикробных агентов связано с быстрым ослаблением симптомов, с высоким процентом заживления любых поражений слизистой оболочки и с длительной ремической ремиской болезни язвы.
Другие эффекты связаны с ингибированием кислоты.
Во время долгосрочной обработки немного повышенная частота возникновения в желудке Grandular Cysts. Эти изменения являются физиологическими следствием существующего ингибирования секреции кислоты, кисты доброкачественные и, как оказывается.
Снижение кислотности в желудке с любыми средствами, включая ингибиторы протонного насоса, увеличивает количество бактерий в желудке, которые обычно присутствуют в желудочно-кишечном тракте. Лечение кислотности препаратов может привести к незначительному повышенному риску желудочно-кишечных инфекций, например, вызванным сальмонеллой и Campylobacter .
Применение в педиатрии.
В неконтролируемом исследовании с участием детей (в возрасте от 1 до 16 лет) с тяжелым эрозионным эзофагитом, омепразол в дозах 0,7-1,4 мг / кг улучшил уровень эзофагита в 90% случаев и значительно снижает симптомы рефлюкса. В слепом исследовании без сравнительного приготовления детей в возрасте от 0 до 24 месяцев с диагнозом гастроэзофагеальной рефлюксной рефлюксной болезни, обработанные дозы 0,5 мг / кг, 1,0 мг / кг и 1,5 мг / кг омепразола. Частота эпизода рвоты / искажения снизилась на 50% после 8 недель лечения независимо от дозы.
Искоренение бактерий H. Пилори у детей.
В рандомизированном двойном слепом клиническом исследовании (исследование Хелиота) было приведено к выводу, что омепразол в сочетании с двумя антибиотиками (амоксициллин и кларитромицин) был безопасным и эффективным при лечении инфекции , вызванной H. Пилори у детей в возрасте 4 лет и с гастритом: скорость разрушения h . Пилори : 74,2% (пациент 23/31) в приемной группе + амоксициллин + кларитромицин по сравнению с 9,4% (3/32 пациента) в группе приемных амоксициллина + кларитромицин. Однако не было никаких доказательств клинических преимуществ, которые были продемонстрированы диспептическими симптомами. Это исследование не покрывает информацию о детях до 4 лет.
Фармакокинетика.
Поглощение. Поглощение омепразола быстро, с пиковыми уровнями в плазме крови примерно через 1-2 часа после приема дозы. Поглощение омепразола происходит в тонкой кишечнике и обычно заканчивается за 3-6 часов. Сопровождающая еда не имеет никакого влияния на биодоступность. Доступность системы (биодоступность) омепразола из одной оральной дозы омепразола составляет приблизительно 40%. После повторного введения 1 раз в день биодоступность увеличивается на 60%.
Распределение. Воображаемый объем распределения у здоровых людей составляет приблизительно 0,3 л / кг массы тела. Связывание омепразола с белками плазмы крови составляет 97%.
Метаболизм. Омпразол полностью метаболизируется системой цитохрома P450. Большая часть метаболизма омепразола зависит от выражения CYP2C19, отвечающей за образование гидроксипразола, основного метаболита в плазме крови. Оставшаяся часть зависит от другой специфической изоформы, CYP3A4, ответственного за образование сульфона омепразола. В результате высокого сродства омепразола и CYP2C19 существует потенциал для конкурентных подавлений и метаболических соединений между препаратами с другими субстратами для CYP2C19. Однако из-за низкой аффинности с CYP3A4 омпразол не может подавить метаболизм других субстратов CYP3A4. Кроме того, Ompazole не оказывает угнетания на основных ферментах CYP.
Приблизительно 3% белых популяций и 15-20% азиатских популяций нет функционального фермента CYP2C19. У таких лиц, метаболизм омепразола, вероятно, будет в основном катализирован CYP3A4. После повторного введения 1 раз в день 20 мг омепразола среднее значение AUC было в 5-10 раз больше в медленных метаболизаторах, чем у функциональных ферментов CYP2C19 (быстрые метаболизаторы). Средние пиковые концентрации в плазме крови были также выше 3-5 раз. Эти наблюдения не имеют никакого применения к дозировке омепразола.
Разведение. Последний период полувыведения омепразола плазмы крови обычно составляет менее 1 часа после однократного времени, а после нескольких оральных дозировков 1 раз в день. Омпразол полностью выводится из плазмы крови между дозами без склонности накапливаться во время введения 1 раз в день. Приблизительно 80% пероральной дозы омепразола выделяются в виде метаболитов с мочой, а остальные - с фекалиями, в основном на основе секреции желчи.
При повторном дозировании AUC омепразол увеличивается. Это увеличение зависит от дозы и приводит к нелинейной взаимосвязи между дозой и AUC после повторного дозирования. Эта зависимость от времени и дозы связана с уменьшением досрожденного метаболизма и системной очистки, возможно, вызванной ингибированием фермента CYP2C19 омепразола и / или его метаболитов (например, сульфон).
Не было обнаружено, что метаболит имеет влияние на секрецию желудочного сока.
Специальные группы населения. Нарушение функции печени. У пациентов с печеночной недостаточностью метаболизма омепразола изменяется, что приводит к увеличению AUC. Омпразол не продемонстрировал какую-либо тенденцию накапливаться при дозировании один раз в день.
Нарушение функции почек. Фармакокинетика омепразола, в том числе системная биодоступность и выходная скорость, не меняется у пациентов с уменьшенной функцией почек.
Пациенты пожилых людей. Скорость метаболизма омепразола несколько уменьшена у пожилых пациентов (75-79 лет).
Дети. Когда лечение рекомендуется дозы у детей от 1 года, были получены концентрации в плазме крови, аналогично концентрациям у взрослых. У детей в возрасте до 6 лет зазор омепразола низкий из-за низкой способности преобразовать омепразол.
Клинические характеристики.
Показания .
Взрослый:
-Лучение и профилактика рецидивов язв двенадцатиперстной кишки и доброкачественной язвенной болезни желудка, включая потребление нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП);
-ЕРАДОКАЗАНИЕ HELICOBACTER Pylori ( H. pylori ) с язвенной язвой в сочетании с соответствующими антибиотиками;
-слокация гастроэзофагеального рефлюксной болезни, в том числе рефлюкс эзофагит;
синдром-эллисон
Для детей:
Дети от 1 года и массы тела более 10 кг:
-пластический рефлюкс эзофагит;
-Симптомное лечение изжоги и кислотно-кислотной регургитации в гастроэзофагеальном рефлюксной болезни.
Дети в возрасте 4 лет:
-U сочетание с антибиотиками лечения двенадцатиперстных язв, вызванных ч . Пилори .
Противопоказание. Повышенная чувствительность к омепразолу, замещенным бензимидазолам или к любому вспомогательному веществу. Омпразол, а также другие ингибиторы протонного насоса (IPP), не следует использовать одновременно с нельпинавиром (см. « Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия »).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Влияние омепразола на фармакокинетику других препаратов.
Лекарственные средства, поглощение которых зависит от рН желудка.
Ингибирование секреции желудка при лечении омепразола и других препаратов из Группы МПП может уменьшить или увеличить поглощение лекарственных средств, что зависит от рН желудка. Как и в случае других препаратов, которые уменьшают кислотность внутригазной кислоты, поглощение таких препаратов, как кетоконазол, андтраконазол, а также арлотиниб, могут уменьшаться, а также поглощение таких препаратов, как дигоксин, может увеличиваться во время лечения омепразолом. Одновременное использование омепразола (20 мг в день) и дигоксин у здоровых добровольцев повысили биодоступность дикоксина на 10% (в два из десяти исследованных лиц - до 30%).
Нильфинавир, атазанавир.
Уровни плазмы Nealphinavir и Atazanavira уменьшаются путем одновременного использования с омепразолом.
Одновременное использование омепразола и ненаказано противопоказано. Одновременное назначение омепразола (40 мг 1 раз в день) снизило среднее воздействие нельпинавира примерно на 40%, а среднее воздействие фармакологически активного метаболита M8 уменьшилось примерно на 75-90%. Взаимодействие также может быть связано с ингибированием активности CYP2C19.
Одновременное использование омепразола с атазанавиром не рекомендуется. Одновременное использование омепразола (40 мг 1 раз в день) и атазанавир в дозе 300 мг / ритонавиров в дозе 100 мг у здоровых добровольцев привели к снижению на 75% от воздействия атазанавира. Увеличение дозы атазанавира до 400 мг не компенсировала влияние омепразола на экспозицию атазанавира. Одновременное использование омепразола (20 мг раз в день) с атазанавиром в дозе 400 мг / ритонавиров в дозе 100 мг у здоровых добровольцев привело к снижению примерно на 30% от воздействия атазанавира по сравнению с атазанавиром на Доза 300 мг / ризонавир в дозе 100 мг 1 раз.
Дигоксин.
Одновременное лечение с омепразолом (20 мг в день) и дикоксином у здоровых добровольцев повысила биодоступность дигоксина на 10%. Редко записанные случаи токсичности, вызванные применением дикоксина. Однако следует соблюдать осторожность в назначении высоких доз омепразола пациентам пожилых людей. Необходимо укрепить терапевтический лекарственный мониторинг дигоксина.
Клопидогрел.
Во время кросс-клинического изучения клопидогрела (нагрузочная доза 300 мг с последующей дозой 75 мг / день) в виде монотерапии и с омепразолом (80 мг одновременно с клопидогрелем) использовалась в течение 5 дней. При одновременном использовании клопидогрела и омепразола воздействие активного метаболита клопидогрела снизилась на 46% (день 1) и 42% (день 5). Среднее ингибирование агрегации тромбоцитов было снижено на 47% (через 24 часа) и на 30% (день 5), когда клопидогрел и омепразол использовались вместе. В ходе другого исследования было показано, что принятие клопидогрела и омепразола в разное время не мешало их взаимодействию, что, вероятно, будет вызвано ингибирующим влиянием омепразола на CYP2C19. Спорные данные о клинических проявлениях этого взаимодействия FD / FD с точки зрения основных сердечно-сосудистых заболеваний были зарегистрированы при проведении наблюдательных и клинических исследований.
Другие лекарства.
Поглощение образования образования, эрлотиниба, кетоконазола и андраконазола значительно уменьшается и, следовательно, клиническая эффективность может ослабить. Следует избегать одновременного использования с Officazol и Erlotinibule.
Лекарства метаболизируются с CYP 2 C 19.
Омпразол представляет собой умеренный ингибитор CYP2C19, основной фермент, который метаболизирует омепразол. Таким образом, метаболизм сопутствующих препаратов, которые также метаболизируются с участием CYP2C19, могут уменьшаться, и экспозиция системы этих инструментов является увеличение. Примером таких препаратов представляет собой R-Warfarin и другой витамин К, цилостазол, диазепам и фенитоин.
У здоровых добровольцев существовала фармакокинетическое / фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелем (погрузочная доза 300 мг / суточная доза технического обслуживания 75 мг) и омепразол (80 мг в день перорально, то есть доза, которая в 4 раза выше, чем стандартный Доза), которая привела к снижению воздействия активного метаболита клопидогрела в среднем на 46% и снижение максимального ингибирующего действия (ADP-индуцированного) агрегация тромбоцитов в среднем на 16%. Клиническая значимость этого взаимодействия остается неясным. В качестве предупредительной меры необходимо избегать одновременного использования омепразола и клопидогрела.
Цилостазол.
У здоровых добровольцев введение омепразола в дозе 40 мг увеличили CMAX и AUC киноостанавливающего на 18% и 26% соответственно, а один из его активных метаболитов - на 29% и 69% соответственно.
Фенитоин.
Мониторинг концентрации фенитоина в плазме крови рекомендуется в течение первых двух недель после лечения омепразола и в случае, когда доза фенитоина, мониторинга и дальнейшая коррекция дозы препарата должна проводиться после лечения омепразола.
Неизвестный механизм.
Сабинавир.
Одновременное использование омепразола с сакринавиром / ритонавиром привело к увеличению уровней сакринавира в плазме крови до примерно 70%, что связано с надлежащей терпимостью в ВИЧ-инфицированных пациентах.
Tacrolymus.
С помощью одновременного применения омепразола было сообщено увеличить уровень отслеживания в сыворотке. Необходимо провести расширенный мониторинг концентрации Tracolimus, а также функции почек (клиренс креатинина) и, при необходимости - отрегулируйте дозировку тракторума.
Сообщалось, что он увеличивает уровень метотрексата у некоторых пациентов с одновременным введением с ингибиторами протонного насоса. В случае необходимости использование метотрексата в высоких дозах следует учитывать временную отмену омепразола.
Влияние других препаратов на фармакокинетику омепразола.
CYP2C19 и / или ингибиторы CYP3A4.
Поскольку омпразол метаболизируется с помощью ферментов CYP2C19 и Cyp3a4, препараты, которые, как известно, подавляют активность CYP2C19 или Cyp3a4 или оба фермента (такие как кларитромицин и кариконазол), могут привести к увеличению уровней омепразола в сыворотке в результате замедления скорость его метаболизма. Одновременное использование кариконазола привело к более чем двойной рост воздействия омпразола. Поскольку высокие дозы омепразола были хорошо проводились, коррекция дозы омепразола обычно не требуется. Тем не менее, необходимо учитывать коррекцию доз для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью и в случае, когда показано длительное лечение.
Омпразол частично метаболизируется CYP3A4, но не подавляет этот фермент. Таким образом, омепразол не влияет на метаболизм препаратов, которые метаболизируются CYP3A4, такие как циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин и будезонид.
CYP2C19 и / или CYP3A4 индукторов.
Препарати що, як відомо, індукують активність CYP2C19 або CYP3A4 або обох ферментів (такі як рифампіцин та звіробій), можуть призводити до зниження рівнів омепразолу у сироватці крові у результаті прискорення швидкості його метаболізму.
Особливості застосування . При наявності будь-якого небезпечного симптому (наприклад, значна втрата маси тіла, не зумовлена дієтою, часте блювання, дисфагія, блювання з домішками крові або мелена), і коли є виразка шлунка або підозра на її наявність, слід виключити наявність злоякісного захворювання, оскільки прийом препарату може маскувати його симптоми та затримувати визначення правильного діагнозу.
Одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонної помпи не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібітором протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусне навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг на 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити всмоктування вітаміну В 12 (ціанокобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В 12 при довготривалій терапії.
Омепразол є інгібітором CYP2C19. На початку або при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що метаболізуються з участю CYP2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелем та омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою. Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелу.
У хворих, які приймають інгібітори протонної помпи, включаючи омепразол, упродовж щонайменше трьох місяців може виникнути суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовували препарат близько 1 року). Гіпомагніємію можна запідозрити за такими серйозними проявами як втомлюваність, судоми, делірій, запаморочення, шлуночкова аритмія. Однак слід мати на увазі, що у деяких випадках прояви можуть бути замасковані, що перешкоджає вчасному розпізнаванню такого ускладнення. У більшості хворих прояви гіпомагніємії зникають та стан нормалізується після застосування препаратів магнію та відміни інгібіторів протонної помпи.
Тривале зменшення кислотності шлункового соку може призвести до збільшення кількості бактерій, присутніх у шлунково-кишковому тракті.
Лікування інгібіторами протонної помпи може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій шлунково-кишкового тракту, спричинених Salmonella та Campylobacter .
У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча доза – 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 46 % та зменшення максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцитів у середньому на 16 %.
Деякі дані показують, що терапія інгібітором протонної помпи може бути пов'язана з невеликим збільшенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Незважаючи на те, що причинно-наслідковий зв'язок між омепразолом/езомепразолом та остеопоротичним переломом не був доведений, пацієнтам з ризиком прогресуючого остеопорозу або остеопоротичного перелому слід рекомендувати відповідний клінічний нагляд відповідно до діючих клінічних рекомендацій для цього стану.
Під час лікування антисекреторними препаратами, концентрація гастрину у плазмі крові збільшується у результаті зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти збільшується рівень хромогранину А (CgA). Збільшення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання такого впливу необхідно припинити прийом інгібітору протонної помпи за 5 днів до проведення визначення рівня CgA.
Для лікування хронічних захворювань дітям не слід застосовувати препарат довше, ніж рекомендовано.
Як і при всіх довготривалих лікуваннях, особливо коли період лікування триває протягом більше 1 року, пацієнт повинен знаходитись під регулярним медичним наглядом.
Застосування у період вагітності або годування груддю . Результати досліджень вказують на відсутність негативного впливу омепразолу на вагітність, здоров'я плода або новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати у період вагітності, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода. Омепразол проникає у незначній кількості у грудне молоко, але його вплив на дитину невідомий, тому слід припинити годування груддю на період лікування препаратом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами . Малоймовірно, що препарат впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Можуть спостерігатися такі небажані реакції на застосування препарату як запаморочення і порушення зору. Якщо такі розлади спостерігаються, пацієнти не повинні керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування для дорослих.
Лікування та профілактика виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
Рекомендована доза для пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка дванадцятипалої кишки загоюється протягом 2 тижнів. Для пацієнтів, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендується подальше лікування протягом 2 тижнів. У тяжких або рецидивуючих випадках рекомендується 40 мг омепразолу на добу і загоєння зазвичай досягається протягом 4 тижнів.
Для профілактики рецидиву виразки дванадцятипалої кишки у пацієнтів з негативним результатом тесту на H. pylori рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів може бути достатнім добова доза 10 мг. У випадку недостатньої терапії дозу можна підвищити до 40 мг.
При лікуванні виразки шлунка рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка шлунка загоюється протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тижнів. У тяжких або рецидивуючих випадках рекомендується 40 мг омепразолу на добу, і загоєння зазвичай досягається протягом 8 тижнів.
Для профілактики рецидиву у пацієнтів з виразкою шлунка та недостатньою реакцією у відповідь на лікування рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних лікарських засобів, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів загоєння настає протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тижнів.
Для профілактики виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних лікарських засобів, у пацієнтів, які мають підвищений ризик (вік > 60, наявність у минулому виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі у верхньому відділі ШКТ) рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу.
Ерадикація H . pylori при пептичній виразці.
Для ерадикації H . pylori при виборі антибактеріальних лікарських засобів слід враховувати індивідуальну переносимість препарату та дотримуватися відповідностей національним, регіональним і місцевим особливостям та настановам щодо лікування.
-Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 500 мг + амоксициліну 1000 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня, або
-Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 250 мг (при необхідності 500 мг) +метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг, або тинідазолу 500 мг) 2 рази на добу протягом 1 тижня, або
-Омепразолу 40 мг 1 раз на добу + амоксициліну 500 мг + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг або тинідазолу 500 мг) 3 рази на добу протягом 1 тижня.
Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у т.ч. рефлюкс-езофагіту.
Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів одужання настає протягом 4 тижнів. Пацієнтам, у яких не відбувається повного одужання після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тижнів. Для пацієнтів з тяжким езофагітом рекомендується 40 мг омепразолу на добу, при цьому одужання зазвичай досягається протягом 8 тижнів.
Для довготривалого лікування пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою рекомендована доза становить 10 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20-40 мг омепразолу 1 раз на добу.
При лікуванні симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Пацієнту може бути достатньою доза 10 мг. Дозу слід коригувати в індивідуальному порядку. Якщо не досягається бажаний результат після 4 тижнів лікування омепразолом у дозі 20 мг на добу, пацієнта слід додатково обстежити.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.
Для пацієнтів з синдромом Золлінгера-Еллісона підбір дози слід проводити індивідуально. Лікування триває до зникнення клінічних проявів хвороби. Рекомендована початкова доза становить 60 мг омепразолу 1 раз на добу. Спостереження за більш ніж 90 % пацієнтами з тяжкими захворюваннями та недостатньою реакцією на інші види лікування виявило ефективність підтримуючої терапії у дозах 20-120 мг на добу. Добову дозу вище 80 мг слід розподілити та застосовувати за 2 прийоми.
Дозування для дітей.
Діти віком від 1 року та масою тіла ≥10 кг.
Лікування рефлюкс-езофагіту.
Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Рекомендації з дозування:
Вік | Маса тіла | Дозування |
≥ 1 року | 10–20 кг | 10 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг 1 раз на добу. |
Діти з масою тіла понад 20 кг | 20 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу. | |
Лікування рефлюкс-езофагіту: тривалість лікування становить 4-8 тижнів.
Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі: тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо не досягається бажаний результат після 2-4 тижнів, пацієнта слід додатково обстежити.
Діти та підлітки віком від 4 років.
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H. pylori .
Вибір відповідної комбінаційної терапії має проходити відповідно до офіційних національних, регіональних та місцевих особливостей бактеріальної резистентності. Також слід враховувати тривалість лікування (від 7 до 14 днів) та відповідне застосування антибактеріальних препаратів. Лікування повинно проводити під наглядом лікаря.
Рекомендації з дозування:
Маса тіла | Дозування |
15-30 кг | Омепразол 10 мг + амоксицилін 25 мг/кг маси тіла + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня |
31-40 кг | Омепразол 20 мг + амоксицилін 750 мг + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня. |
> 40 кг | Омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тижня. |
У разі необхідності застосування дози 10 мг або 20 мг застосовувати препарат у відповідному дозуванні.
Особливі групи пацієнтів.
Порушення функцій нирок . Для пацієнтів з порушеннями функцій нирок не потрібне коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функцій печінки. Для пацієнтів з порушеннями функцій печінки достатньою є добова доза 10–20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку (>65 років). Для пацієнтів літнього віку не потрібно коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Рекомендується приймати капсули вранці, бажано до їди, не пошкоджуючи капсулу (капсули не слід розжовувати чи розламувати) і запиваючи невеликою кількістю води.
Для пацієнтів з труднощами ковтання та для дітей, які можуть пити або ковтати напівтверду їжу. Капсули можна відкрити та безпосередньо ковтнути вміст, запиваючи половиною склянки води, або розмішати у слабокислій рідині, наприклад, у будь-якому фруктовому соку або яблучному пюре чи в несоленій воді. Таку суміш необхідно випити негайно після приготування або протягом 30 хвилин. Перед прийомом суміш слід збовтати та запити половиною склянки води. Не використовувати молоко або газовану воду.
Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 1 року та масою тіла понад 10 кг за призначенням лікаря за показаннями рефлюкс-езофагіт і симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та дітям віком від 4 років для лікування виразки дванадцятипалої кишки, зумовленої наявністю H . pylori , під контролем лікаря.
Передозування. Відомі дуже обмежені дані щодо ефектів передозування омепразолу у людини. У літературі були описані дозування до 560 мг омепразолу та одержані поодинокі повідомлення про досягнення разової пероральної дози у 2400 мг омепразолу (у 120 разів вище звичайної рекомендованої клінічної дози). Повідомлялося про нудоту, блювання, запаморочення, абдомінальний біль, діарею та головний біль. Також у поодиноких випадках повідомлялося про апатію, депресію і сплутаність свідомості.
Описані симптоми мають скороминучий характер. Швидкість виведення не змінюється (кінетика першого порядку) зі збільшенням дози. Лікування при необхідності симптоматичне.
Побічні реакції. Найчастішими побічними ефектами є головний біль, абдомінальний біль, запор, діарея, здуття живота та нудота/блювання. Були виявлені або існувала підозра про наступні випадки побічних реакцій на препаратат під час проведення клінічних випробувань омепразолу або постмаркетингового застосування. Нижче наведені побічні реакції, класифіковані у наступні групи відповідно до їх впливу на органи або системи органів.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, наприклад, гарячка, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок.
З боку метаболізму та травлення: гіпонатріємія, гіпомагніємія, тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії.
З боку психіки: безсоння, збудження, сплутаність свідомості, депресія, агресія, галюцинації.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, сонливість, порушення смаку.
З боку органів зору: нечіткість зору.
З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, вертиго.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль, запор, діарея, здуття живота, нудота/блювання, сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищений рівень ферментів печінки, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з уже існуючою хворобою печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дерматит, свербіж, висип, кропив'янка, алопеція, фоточутливість, поліморфна еритема, синдром Стівенcа-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, м'язова слабкість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: інтерстиціальний нефрит.
З боку статевої системи та молочних залоз: гінекомастія.
Загальні порушення: дискомфорт, нездужання, периферичний набряк, посилене потовиділення.
Пацієнти дитячого віку.
Безпечність омепразолу визначалася для 310 дітей віком від 0 до 16 років. Існують обмежені дані про довгострокові вивченя безпеки застосування препарату 46 дітям, які отримували підтримуючу терапію омепразолом у процесі лікування тяжкого ерозійного езофагіту протягом 749 днів. Профіль побічних реакцій є схожим з профілем у дорослих при короткочасному та при довготривалому лікуванні. Немає жодних довготривалих даних про ефекти лікування омепразолом на статеве дозрівання та ріст.
Термін придатності . 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка. По 10 капсул у блістері, 1 блістер у картонній коробці. По 7 капсул у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд, Індія.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності . Сурвей № 41, с. Бачупалі, Кутбулапур Мандал, округ Ранга Редді, Андра Прадеш, Індія.
ОМЕПРАЗОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа