Личный кабинет
ПАРОКСИН табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №60
rx
Код товара: 143176
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
12 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Пареоксин
Пароксин.
Место хранения:
Активный ингредиент: полугидрат гидрохлорида пароксетина;
1 таблетка содержит пароксетин гидрохлорид полуидратата в передаче в пароксетин 20 мг;
Вспомогательные вещества: дигидрат гидрофосфата кальция, гликолят натрия гликолята (тип а), микрокристаллическая целлюлоза, стеарат магния, покрытие для нанесения белой оболочки Opadry II (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, диоксид титана (E 171)).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
О новых физических и химических свойствах: круговая форма таблеток, с двумядичной поверхностью, с налеткой, покрытой пленкой оболочкой белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Антидепрессанты. ATH код N06A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Пароксетин представляет собой мощный селективный ингибитор поглощения 5-гидрокситриптамина мозговых нейронов (5-HT, серотонин), который определяет его антидепрессивные эффекты и эффективность.
Согласно химической структуре пароксетина отличается от трициклического, тетрациклического или любых других антидепрессантов, известных в настоящее время.
Препарат имеет низкую аффинность с мускариновыми холинергическими рецепторами. Именно, в отличие от трициклических антидепрессантов, имеет незначительное сродство с альфа 1 -, альфа 2 - и бета-адренорецепторами, дофамин (D 2 ), 5-HT 1 - подобно, 5-HT 2 - и гистамин (H 1 -) рецепторы; Не влияет на психомоторную функцию и не увеличивает депрессивный эффект этанола.
Пароксетин не влияет на активность сердечно-сосудистой системы; Не вызывает клинически значимых изменений в артериальном давлении, частоте сердечных сокращений и параметров ECG.
Пароксетин, в отличие от антидепрессантов, которые ингибируют захват норэпинефрина, значительно влияют на гипотензивный эффект гуанетидина.
Антидепрессивный эффект препарата проявляется примерно за 10 дней приема системы. На фоне лечения происходит снижение тревоги, депрессии и расстройства сна.
Фармакокинетика.
После устного введения он быстро всасывается и подвергается преобразованию в печень.
Основными метаболитами пароксетина являются полярные и сопряженные продукты окисления и метилирования, которые быстро выделяются из организма.
Приблизительно 64% дозы пароксетина получают из мочи, с количеством из организма из организма в неизменной форме менее 2%. Приблизительно 36% принятой дозы пароксетина отображаются вместе с фекалиями в виде метаболитов.
Метаболиты пароксетина отображаются в 2 этапах - сначала по метаболизму первого прохождения через печень, а затем - системным выходом пароксетина.
Период полураспада среднего составляет примерно 1 день.
Постоянная концентрация в крови достигается через 7-14 дней после начала лечения, а в последующем длительном лечении фармакокинетика препарата практически не меняется.
Между концентрацией пароксетина в плазме крови и клиническим эффектом (эффективность и побочные реакции) не обнаружили корреляции.
Из-за распада препарата в печени количество пакисетина, циркулирующего в крови, меньше количества, которая была поглощена в желудочно-кишечном тракте. С увеличением одноразовой дозы или с несколькими дозировками существует влияние частичного насыщения метаболического пути первого прохождения через печень, и происходит снижение зазора в плазме. Это приводит к непропорциональному увеличению концентрации пароксетина в плазме крови и изменениями фармакокинетических параметров с появлением нелинейной зависимости. Однако такая нелинейность в значительной степени незначительна и наблюдается только у пациентов, в которых небольшая концентрация препарата в плазме крови достигается при использовании низких доз.
Пароксетин широко распространен в тканях тела. Значения рассчитанных фармакокинетических параметров показывают, что плазма крови остается только 1% приложенной дозы.
При применении в терапевтических концентрациях около 95% пароксетина связывается с белками плазмы крови.
У пациентов летнего возраста и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью наблюдается увеличение концентрации пароксетина в плазме крови, но он не выходит за пределы концентрации у здоровых взрослых.
Клинические характеристики.
Индикация.
Депрессия. Лечение депрессии любого типа, включая реактивную и тяжелую депрессию, в том числе подавленную, сопровождающую беспокойство. В случае удовлетворительного ответа на лечение продолжения терапии эффективно для предотвращения рецидива депрессии.
Обсессивное - компульсивное расстройство . Лечение и профилактика рецидивов осессивно-компульсивного расстройства.
Паническое расстройство. Лечение и профилактика рецидивов рецидивов панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без него.
Социальная фобия / социально-тревожные расстройства. Лечение социальных фобий / социальных и тревожных состояний.
Генерализованное тревожное расстройство . Лечение и профилактика рецидива обобщенного тревожного расстройства.
Пост-травматическое стрессовое растройство. Лечение посттравматического стрессового расстройства.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к пароксетину или другим компонентам препарата.
Парокксин не следует использовать одновременно с ингибиторами Monoamine Oxidase (Mao), включая линзолид - антибиотик, который представляет собой обратный небирательный ингибитор MAO, и хлорид метилтиона (метилен-синий), а ранее, чем через 2 недели после прекращения лечения ингибиторами МАО.
Аналогичным образом, ингибиторы Мао ранее не должны использоваться, чем через 2 недели после окончания обработки паросина.
Пароксин нельзя использовать одновременно с тиоридазином и пимозидом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Совместимое использование пароксетина с серотонергическими препаратами может привести к 5-NT-связанному эффекту (синдром серотонина).
В период одновременного использования пароксетина с литиевым, фентанилом, трамадолом или травой, Жороба следует наблюдать с обязательным тщательным контролем клинического состояния пациента, чтобы избежать развития серотонергического синдрома. По этой причине пароксин не следует вводить одновременно с лекарственными средствами, содержащими триптофан, трепан, а также с другими селективными ингибиторами захвата серотонина.
Совместимое использование ингибиторов пароксетина и MAO (включая линзолид представляет собой антибиотик, который представляет собой обратный не избирательный ингибитор MAO), и хлорид метилтиона (метилен-синий) противопоказан (см. Раздел «Противопоказания»).
Пимозид.
В совместимом применении одной низкой дозы пимозида (2 мг) и пароксетина было зарегистрировано увеличение уровня пимозида. Это объясняется известными ингибирующими свойствами CYP2D6 пароксетина. Из-за узкого терапевтического индекса пимозида и его свойства для расширения интервала QT с совместимым применением пимозида и пароксетина противопоказано.
Препараты, которые влияют на метаболизм ферментов печени.
Метаболизм и фармакокинетические параметры пароксетина могут различаться при одновременном применении препаратов, которые вызывают или подавляют метаболизм ферментов печени.
При одновременном использовании пароксетина с препаратами, которые ингибируют ферменты, рекомендуется прописать самые низкие эффективные дозы. В совместимом приложении с лекарственными средствами, вызванными ферментами (карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, фенитоин), нет необходимости менять начальную дозу пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в соответствии с клиническим эффектом (переносимость и эффективность).
Поскольку пароксетин активно связывает с белками плазмы крови, одновременное использование его с другими препаратами, которые активно связывают с белками плазмы крови, могут привести к увеличению свободной доли одной из препаратов.
Фосампренор / ритонавир.
Совместимое применение фосменавира / ритонавиры с пароксетином значительно снижает уровень плазмы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в зависимости от клинического эффекта (переносимость и эффективность).
Личный.
В ежедневном применении пароксетина уровень процецилиндина в сыворотке значительно увеличивается. В случае антихолинергического воздействия дозы проциклидина необходимо уменьшить.
Антиконвульсы.
Карбамазепин, фенитоин, натрий вальпроат. В совместимом приложении с этими препаратами не влияет на фармакокинетику / фармакодинамику препарата у пациентов с эпилепсией.
Cyp2d6.
Пароксетин замедляет активность цитохрома P450 CYP2D6. Ингибирование CYP2D6 может привести к увеличению концентрации плазмы крови одновременно введенных препаратов, распада которого катализирует этот фермент. Эти препараты включают в себя некоторые трициклические антидепрессанты (например, амитриптилин, нортрептылин, имипрамин и измеритель), фенотиазин нейролептики (например, Perfenazine и тиоридазин, которые могут привести к интервалу Qt с агрегатой тяжелой желудочковой аритмии (например, « Torsades de Points ». « ) И внезапное летальное следствие, поэтому тиоидазин и пароксетин не могут быть использованы одновременно), рисперидон, атоксетин, некоторые антиаритмические препараты (например, пропофенон и флекаинид) и метопролол.
Пароксетин может снизить эффективность тамоксифена (см. Раздел «Особенности применения»).
Одновременное использование пароксетина и терфенадина, альпразолама и других препаратов, которые являются субстратами для CYP3A4, не опасны.
Пароксетин можно вводить одновременно с галоперидолом, амилобарбитоном и оксазепамом.
Установлено, что всасывание или фармакокинетика пароксетина не затрагиваются или почти затронуты (то есть не требуют изменений дозировки) такие факторы: пищевые, антациды, дигоксин, прифнолол, спирт. Однако одновременное использование пароксетина и дигоксина должно проводиться с резервированием из-за уменьшения дигоксина AUC.
Пароксетин не увеличивает нарушение психических и моторных реакций, вызванных алкоголем, но алкогольные напитки не рекомендуются во время лечения парексином. Антикоагулянты.
Пароксин следует вводить одновременно с варфарином и другими антикоагулянтами, поскольку их взаимодействие может привести к увеличению антикоагулянтной активности и повысить риск кровотечения.
Нестероидные противовоспалительные агенты, ацетилсалициловые кислоты и антитробкартологические агенты.
В совместимом применении нестероидных противовоспалительных препаратов / ацетилсалициловой кислоты и пароксетина могут возникнуть фармакодинамическое взаимодействие, что может привести к увеличению риска кровотечения. С осторожностью, пароксетин следует назначать вместе с лекарственными средствами, которые влияют на функцию тромбоцитов или повышают риск кровотечения. Особенности приложения.
Ухудшение клинического состояния и риск самоубийства.
Взрослые пациенты молодого возраста, особенно пациенты с тяжелыми депрессивными расстройствами, могут оказать повышенный риск самоубийственного поведения во время лечения парексином.
Пациенты с депрессивными расстройствами могут усугубить симптомы депрессии и / или формирования суицидальных мыслей и поведения, независимо от того, принимают ли они антидепрессанты или нет. Этот риск поддерживается до тех пор, пока не будет происходить значительная ремиссия. Риск самоубийств может расти на ранних этапах восстановления.
Другие психические расстройства, для лечения которого прописывают пароксин, могут быть связаны с увеличением риска суицидального поведения, а такие расстройства также могут быть объединены с большими депрессивными расстройствами. Пациенты с самоубийством и намерениями в прошлом, молодые пациенты и пациенты с постоянным самоубийственным настроением до хода лечения представляют собой группу высокого риска по отношению к попыткам самоубийств и самоубийственными мыслями. Обнаружить ухудшение клинического состояния (включая развитие новых симптомов) и самоубийственным поведением во время лечения, особенно в начале курса лечения или во время изменения дозы (как увеличение, так и снижение), все пациенты должны быть под тщательный контроль. Пациенты (и тех, кто заботится о них), следует предупредить о необходимости постоянного наблюдения в любом обострении состояния пациента (включая развитие новых симптомов) и / или появление самоубийств / поведения / поведения или мнения о причинении вреда и Надо немедленно обратиться за медицинской помощью в случае их появления.
Следует понимать, что появление некоторых симптомов, таких как применение, алкоголь или мания, могут быть связаны как с ходом заболевания, так и со ходом лечения (см. Раздел «Побочные реакции»).
У пациентов с клиническим ухудшением состояния (в том числе разработка новых симптомов) и / или появление самоубийственных мыслей / поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, возникают внезапно или раньше у пациента, не наблюдалось, необходимо изменить Режим получения препарата, пока он не может быть изменен.
ALCOHEHESIS.
Синдром серотонина / нейролептический злокачественный синдром.
В одном случае лечение пароксетином может быть связано с развитием серотонина или нейролептического злокачественного синдрома, особенно при совместимости с другими серотонергическими и / или нейролептическими препаратами. В случае таких симптомов, как гипертермия, жесткость, миоклон, вегетативная нестабильность с возможными быстрыми колебаниями в основных показателях функционального состояния организма, изменение психического состояния, включая путаницу сознания, раздражительность, предельные применения с прогрессированием к бремонему И запятые, лечение пароксин должно быть прекращено (поскольку эти симптомы жизненно важны) и назначают поддерживающую симптоматическую терапию. Пароксетин не следует использовать в сочетании с предшественниками серотонина (таких как L-триптофан, окситрипан) из-за риска серотонинергического синдрома.
Мания и биполярные расстройства.
Большой депрессивный эпизод может быть начальным проявлением биполярного расстройства. Обычно принято, что лечение таких эпизодов с одним антидепрессантом может повысить вероятность ускорения появления смешанных / маниановых эпизодов у пациентов с повышенным риском развития биполярного расстройства. Перед лечением антидепрессантов пациенты должны быть тщательно изучены для определения любого риска биполярного расстройства. Такой экзамен должен включать в себя подробное изучение истории болезни пациента, в том числе наличие суицидальных попыток, биполярных расстройств и депрессии среди членов семьи. Необходимо учитывать, что парексин не используется для лечения депрессии с биполярным расстройством. Парокксин должен быть осторожен для использования пациентов с историей многих эпизодов.
Тамоксифен.
Согласно исследованию, было обнаружено, что эффективность тамоксифена, измеренная риском возникновения рецидивов рака молочной жета / летальных случаев, может быть уменьшена в совместимом приложении с пароксетином, поскольку пароксетин представляет собой необратимый ингибитор CYP2D6. Этот риск увеличивается с увеличением длины совместимого приложения. При лечении рака молочной железы пациента можно вводить альтернативный антидепрессант с небольшим или полным отсутствием ингибирования CYP2D6.
Переломы костей.
Согласно исследованиям по изучению риска переломов костей в применении некоторых антидепрессантов, в том числе селективных ингибиторов захвата серотонина, сообщают ассоциативное общение с переломами. Риск возникает во время лечения и является крупнейшим на начальных этапах терапии. При лечении пароксетина мы должны весить о возможности переломов костей.
Ингибиторы моноаминов оксидазы.
Пароксин лечения должен быть начат с осторожностью, не ранее, чем через 2 недели после прекращения ингибиторов МАО.
Почечная / печенистая недостаточность.
Назначить препарат с пациентами с выраженным почечным (зазор креатинина - менее 30 мл / мин) или печеночная недостаточность с осторожностью, поскольку такие пациенты повышают плазменные концентрации пароксетина. В связи с этим доза пароксийна должна быть уменьшена до минимальной эффективности.
Сахарный диабет.
У пациентов с диабетом Mellitus ингибиторы захвата серотонина могут изменить гликемический профиль, поэтому доза инсулина и / или пероральных гипогликемических препаратов должна быть скорректирована.
Эпилепсия.
Пароксин, как и другие антидепрессанты, должен использоваться с осторожностью при лечении пациентов с эпилепсией. В случае пациента должны быть прекращены атаки пароксин.
Электрическая терапия.
Существует только небольшой клинический опыт использования пароксетина в сочетании с электрической сидячей терапией.
Глаукома.
Пароксин, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричинити мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих із закритокутовою глаукомою.
Гіпонатріємія.
Інколи відзначались випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування пароксетину ознаки гіпонатріємії у більшості випадків проходять.
Геморагії.
Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Пароксин необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами в анамнезі або зі схильністю до них.
Захворювання серця.
При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.
Симптоми, які спостерігаються при відміні пароксетину.
(Див. розділ «Побічні реакції»).
Фертильність.
За даними деяких клінічних досліджень було продемонстровано, що селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, включаючи пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Тератогенний або ембріотоксичний ефект пароксетину в дослідженнях на тваринах не виявлений.
За даними досліджень результатів вагітності у жінок, які лікувалися антидепресантами у І триместрі вагітності, повідомлялося про підвищення ризику вроджених порушень розвитку, головним чином, серцево-судинних (наприклад, дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки), пов'язаних із прийомом пароксетину. Відповідно до цих даних можна припустити, що ризик народження немовлят із серцево-судинним дефектом у жінок, які лікувалися пароксетином під час вагітності, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, що становить приблизно 1 на 100.
Лікар має враховувати можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує вагітність, та призначати пароксетин тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Необхідно провести обстеження новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати Пароксин у ІІІ триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері пароксетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну в цей період, хоча причинно-наслідкових взаємозв'язків з прийомом препарату не встановлено. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, утруднення при годуванні, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, збудливість, загальмованість, постійний плач та сонливість. Інколи ці симптоми пов'язують з відміною препарату. У більшості випадків вони виникають одразу або незабаром (< 24 годин) після пологів.
За даними досліджень, застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (включаючи пароксетин) у вагітних, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалися з підвищеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів порівняно із загальною групою пацієнтів.
Годування груддю .
Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однак Пароксин не слід застосовувати в період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досвід застосування пароксетину в клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.
Спосіб застосування та дози.
Загальні рекомендації.
Пароксин застосовувати перорально, рекомендується приймати 1 раз на добу, вранці, під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.
Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно підбирати ретельно індивідуально впродовж перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.
Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Як і під час застосування інших засобів для лікування психічних розладів, необхідно уникати раптової відміни препарату.
Депресія. Рекомендована доза – 20 мг на добу. Якщо ця доза неефективна, для покращання стану дозу збільшують на 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу. Дозу можна підбирати 2-3 тижні з моменту початку терапії. Для лікування гострих епізодів депресії тривалість лікування має становити кілька місяців і більше.
Обсесивно-компульсивний розлад . Рекомендована доза – 40 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дози 20 мг і поступово збільшувати дозування на 10 мг щотижнево. При необхідності дозу можна збільшити до максимальної дози 60 мг.
Панічний розлад. Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Терапію слід розпочинати з дози 10 мг на добу, збільшуючи її щотижня на 10 мг. Для досягнення відповідного терапевтичного ефекту дозу Пароксину можна збільшити до максимальної дози, що становить 50 мг на добу.
Соціально-тривожні розлади/соціальні фобії . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50 мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.
Генералізований тривожний розлад . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50 мг на добу.
Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50 мг на добу.
Хворі літнього віку . Лікування розпочинають із застосування звичайної початкової дози для дорослого, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу.
Відміна Пароксину.
Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб, треба уникати раптової відміни препарату. Можливе використання режиму поступового зменшення дози препарату, що включає зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у тиждень. Після досягнення режиму дозування 20 мг на добу хворі ще тиждень приймають препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи сильно виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.
Діти.
Пароксин не показаний для лікування дітей. За результатами контрольованих клінічних досліджень не було продемонстровано ефективності та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування пароксетину для лікування дітей, хворих на депресію.
Передозування.
Терапія пароксетином безпечна у широкому діапазоні доз. Ознаки передозування – нудота, блювання, підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільне скорочення м'язів, тривожність і тахікардія.
Всі ці ефекти у пацієнтів у більшості випадків проходять без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Інколи спостерігалась кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначались летальні наслідки, але в основному в таких випадках пароксетин застосовували разом із іншими психотропними засобами або з алкоголем.
Специфічний антидот невідомий.
Лікування. Необхідно видалити препарат зі шлунка, спричинивши блювання або зробивши промивання шлунка. Показано проведення підтримуючої терапії при контролі життєво важливих показників та ретельному спостереженні за станом хворого в умовах стаціонару.
Побічні реакції.
З боку системи крові: підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози), тромбоцитопенія.
З боку імунної системи : алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк).
З боку ендокринної системи: можливий синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
Метаболізм та розлади травлення: збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія. Гіпонатріємія спостерігається переважно у хворих літнього віку та іноді пов'язана з синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
З боку травного тракту, печінки: нудота, блювання, запори, діарея, сухість у роті, шлунково-кишкова кровотеча. Можливе підвищення рівня печінкових ферментів, виникнення розладів з боку печінки (таких як гепатити, іноді з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).
З боку нервової системи та психіки: сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння), сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, суїцидальні ідеї та суїцидальна поведінка.
Запаморочення, тремор, головний біль, екстрапірамідні розлади, судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг, серотоніновий синдром (може включати ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор).
Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів із руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.
З боку органів зору: зниження гостроти зору, мідріаз, гостра глаукома.
З боку органів слуху: дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія.
З боку дихальної системи: позіхання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: посилення потовиділення, свербіж, шкірні висипання, реакції фоточутливості, тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечовиділення, нетримання сечі.
З боку репродуктивної системи: сексуальна дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея, пріапізм.
З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.
Загальні розлади : астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки.
Симптоми, зумовлені відміною препарату.
Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Пароксину (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлад чутливості (включаючи парестезію, відчуття електрошоку, дзвін у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість, посилене серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми легкого або середнього ступеня тяжкості та проходять без лікування. Симптоми виникають зазвичай упродовж перших кількох днів після відміни препарату, повідомлялося про поодинокі випадки виникнення таких симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропускали прийом препарату. Зазвичай ці симптоми минають самостійно впродовж 2 тижнів, хоча в деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2-3 місяці і довше). Особливої групи ризику виникнення цих симптомів не існує, тому при потребі відміни Пароксину дозу необхідно зменшувати поступово впродовж кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
ПАРОКСЕТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа