В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ПЕРИНДОПРЕС А табл. 8мг + 10мг №30

ПЕРИНДОПРЕС А табл. 8мг + 10мг №30

rx
Код товара: 587183
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
3 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

PERINDOPRES

Перидопрес А.

Место хранения:
Активные ингредиенты: периндоприл / амлодипин
1 таблетка содержит:
  • периндоприл трет-бутиламин 8 мг ( что соответствует 6.676 мг периндоприла)
  • безилат амлодипин 13.870 мг ( что соответствует 10 мг амлодипина);
Вспомогательные ингредиенты: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, гидрофобный коллоидный диоксид кремния, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
PERINDOPRES ® 8 мг / 10 мг: Таблетки белого или почти белого цвета, плоско формы с скошенными.
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ACE, комбинации. Ингибиторы ACE и блокаторы кальция канала. Периндоприл и амлодипин. Код ATC C09B B04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Периндоприл
Периндоприл - ингибитор фермента, который преобразует ангиотензин I в ангиотензин II, ангиотензинско-преобразующий фермент (туз). Преобразование фермента или киназы - экзопептидаза, которая позволяет превратить ангиотензин I в ангиотензин II вазоконстриктор и вазодилатор брадикинина, вызывая распад к гептапуптыду неактивным. Ингибирование тузов приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность Renin в плазме крови (из-за подавления отрицательной обратной связи к выпуску Renin) и снижает секрецию альдостерона. Поскольку ACE инактивирует брадикинин, ингибирование туза также приводит к повышению активности циркулирующих и местных каликреинкининских систем (и, следовательно, приводит к активации простагландинов). Этот механизм действия вызывает снижение артериального давления ингибиторов ACE и частично отвечает за появление некоторых побочных эффектов (например, кашель).
Периндоприл работает через свой активный метаболит - периндопрат. Другие метаболиты не демонстрируют активность при ингибировании туза в экспериментальных условиях.
Артериальная гипертония
Периндоприл эффективен в снижении артериального давления во всех степенях гипертонии - мягкой, умеренной и тяжелой. Сокращение систолического и диастолического артериального давления наблюдалось как лежащими, так и стоять.
Периндоприл снижает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению артериального давления. В результате периферийный кровоток увеличивается, не влияя на сердечную скорость. Обычно увеличивается и почек кровоток, в то время как ставка клубочковой фильтрации без изменений. Максимальный антигипертензивный эффект развивается в течение 4-6 часов после одной дозы и хранится не менее чем на 24 часа, соотношение T / R (пиковая / кормушка - максимальная эффективность / эффективность минимальна в течение дня) периндоприл составляет 87-100%. Артериальное давление быстро уменьшается. У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и хранится без возникновения тахипилаксии. В случае прекращения использования периндоприла эффект отмены не возникает. Периндоприл уменьшает левую желудочку гипертрофии. Клинические исследования показали, что периндоприл имеет свойства вазодилатора. Он улучшает эластичность крупных артерий и уменьшает соотношение толщины стены к просвету сосуда для небольших артерий.
Профилактика сердечно-сосудистых событий у пациентов с доказанной стабильной болезнью коронарной артерии (CAD)
EUROPA - международное многоцентровое рандомизированное, двойное слепое, плацебо-контролируемое испытание, которое длилось 4 года. 12,218 Взрослые пациенты были рандомизированы на группы: 6110 пациентов получали периндоприл 8 мг TertButylaminu (эквивалентно периндоприлскому аргинину 10 мг) и 6108 пациентов, принимающих плацебо. Исследование участвовало пациентов с подтвержденным коронарным заболеванием и без клинически подтвержденной сердечной недостаточности. В целом 90% пациентов пострадали от истории инфаркта миокарда и / или эксплуатации реваскуляризации. Большинство пациентов в исследовании, обработанном периндоприлом в дополнение к стандартной терапии: антиагрегирующие агенты, липид-снижающие препараты и β-блокаторы. Основными критериями оценки эффективности была объединена точка: сердечно-сосудистая смертность, не летальный инфаркт миокарда и / или остановка сердца последовала успешный запуск. Результат терапии TertButyLaminom Perindopril 8 мг (эквивалентное перидроприлом аргинина 10 мг) 1 каждый день представлял собой важную абсолютную скорость снижения первичной конечной точкой исследования до 1,9% (относительное снижение риска на 20%, 95% Ci [9.4; 28 6] - P [9.4; 28 6] <0,001).
Амлодипин
Амлодипин является ингибитором ионного потока кальция, принадлежащего группе дигидропиридинов (медленный блокатор канала кальция или антагонист ионов кальция) и блокирует трансмембранный поток ионов кальция к клеткам гладкой мышцы миокарда и сосудов.
Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым воздействием расслабления гладких мышц кровеносных сосудов. Точный механизм, с помощью которого амлодипин уменьшает симптомы стенокардии, не полностью определен, но амлодипин уменьшает общий искренний нагрузку через такие действия:

  • Амлодипин расширяет периферические артериолы и, таким образом, уменьшает полное периферическое сопротивление (постная нагрузка). Поскольку частоту сердечных сокращений не меняется, уменьшение нагрузки на сердце уменьшает потребление энергии миокарда и его потребность в кислороде.

  • Амлодипин также частично способствует основным коронарным артериям и коронарным артериолам как немодифицированных, так и ишемических областей миокарда. Такое расширение увеличивает поток кислорода до миокарда у пациентов с вазоспастической стенокардией.

В гипертонических пациентах, получающих амлодипин 1 в день, обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления в течение 24 часов в качестве спинки и стоя. Из-за медленного запуска амлодипин не вызывает острой гипотензии.
У пациентов с ангиной получают амлодипин 1 в день увеличивает общее время упражнений, время к появлению стенокардии атаки и увеличивает время на возникновение депрессии сегмента ST 1 мм, уменьшает частоту атак стендины и уменьшает необходимость использования нитроглицерина. С техникой амлодипина любые негативные метаболические проявления или изменения липидов в плазме крови не связаны, поэтому его можно использовать для пациентов с астмой, диабетом Mellitus и трансплантатами.
Пациенты с ЧД.
Эффективность амлодипина в предотвращении клинических событий у пациентов с заболеванием коронарной артерии оценивалась в независимом многоцентровом, рандомизированном, двойном слепом, контролируемом плацебо-контролируемом участии с участием 1997 пациентов (амлодипин по сравнению с эналаприлом для ограничения случаев тромбоза (Camelot)). В течение 2 лет 663 пациента получали амлодипинские пациенты 5-10 мг 673 пациентам 673, получили эналаприл в дозе 10-20 мг и 655 пациентов, принимающих плацебо в дополнение к стандартной терапии статинами, β-блокаторами, диуретиками и аспирином. Основные результаты эффективности, показанные в таблице 1. Результаты указывают на то, что лечение с амлодипином было связано с меньшим количеством госпитализаций для операций стенокардии и реваскуляризации у пациентов с заболеванием коронарной артерии.
Таблица 1.
Частота значительного клинического исследования Результаты Camelot
Заболеваемость номером сердечно-сосудистых событий (%)
Амлодипин против плацебо
Результаты
Амлодипин
Плацбор
Эналаприл
Относительный риск (95% CL)
он упомянул
Основная конечная точка
Неблагоприятные сердечно-сосудистые события
110 (16.6)
151 (23.1)
136 (20,0)
0,69 (0,54-0,88)
0,003.
Некоторые компоненты
Коронарная реваскуляризация.
Госпитализация для стенокардии.
Не летальный инфаркт миокарда.
Инсульт или переходная ишемическая атака.
Сердечно-сосудистая смертность.
Госпитализация для застойной сердечной недостаточности.
Сердечный арест последовал за запуском.
Вновь диагностированные периферические сосудистые заболевания.
78 (11.8)
51 (17.7)
14 (2.1)
6 (0,9)
5 (0,8)
3 (0,5)
0
5 (0,8)
103 (15.7)
84 (12.8)
19 (2.9)
12 (1.8)
2 (0,3)
5 (0,8)
4 (0,6)
2 (0,3)
95 (14.1)
86 (12.8)
11 (1.6)
8 (1.2)
5 (0,7)
4 (0,6)
1 (0,1)
8 (1.2)
0,73 (0,54-0,98)
0,58 (0,41-0,82)
0,73 (0,37-1,46)
0,50 (0,19-1,32)
2.46 (0,48-12,7)
0,59 (0,14-2,47)
̶.
2,6 (0,5-13,4)
0,03.
0,002.
0.37.
0,15.
0.27.
0,46.
0,04.
0.24.
Использование у пациентов с сердечной недостаточностью
Исследования гемодинамики и клинических исследований по контролируемой нагрузке с участием пациентов с сердечной недостаточностью (функциональный класс II-IV по NYHA) показали, что амлодипин не привел к клиническому ухудшению по результатам показателей выносливости, левому желудочковому фракции и клинические симптомы.
Цель, контролируемое плацебо-контролируемое исследование было оценить воздействие похвалы амлодипина у пациентов с сердечной недостаточностью (функциональный класс III-IV по NYHA), принимая дигоксин, диуретики и ингибиторы туза. Исследование показало, что использование амлодипина не привело к повышенному риску смертности или повышению риска заболеваемости / смертности, связанной с сердечной недостаточностью. Похвала-2 - долгосрочное, плацебо-контролируемое исследование. Цель - для оценки воздействия амлодипина у пациентов с сердечной недостаточностью (функциональный класс III-IV по NYHA), без клинических симптомов или объективных данных, подтверждающих или основную болезнь коронарной артерии. Пациенты, которые участвовали в исследовании в течение длительного времени взяли ингибиторы ACE, диуретики и нарисовые наркотики. Исследование показало, что амлодипин не влияет на общую сердечно-сосудистую смертность. В исследовании приема амлодипина было связано с увеличением количества отчетов отека легких.
Особенности, общие для периндоприла и амлодипина
Исследовательские аскот-Блпа (англо-скандинавские сердечные результаты. (Обнаружено электрокардиограммой или эхокардиографии), другие нарушения, обнаруженные на ЭКГ, диабете типа II, периферическим артериальным заболеванием, инсулькой или переходной ишемической атакой, мужского пола, возраста 55 лет, микроальбуминурия или протеинурия, курение, соотношение общего холестерина в плазме HDL ( HDL) 6 или более семейной истории раннего ишемической болезни сердца. Основная цель исследования состояла в том, чтобы оценить и сравнение долгосрочных последствий двух режимов длительной антигипертензивной терапии на комбинированной конечной точке - не летальный инфаркт миокарда (включая тихий инфаркт миокарда) и фатальной ТМД, а именно амлодипин в сочетании с периндоприлом, который Был добавлен при необходимости снижение давления по сравнению с терапией атенолола в сочетании с мочегонной бендофлуметиаззыми, который был добавлен при необходимости снижения давления. В конце исследования большинство пациентов (78%, от 19 242 14974) получили по крайней мере два антигипертензивных препарата, а только 15% (1401 из 9634) и 9% (857 из 9608) и 9% (857 из 9608) приняли монотерапию с амлодипином и атенололом соответственно. Исследование было остановлено в начале после в среднем 5,5 года наблюдения за решение о безопасности мониторинга безопасности (Совет по мониторингу безопасности данных - DSMB), поскольку существует значительно более высокая смертность в группе, когда лечение было применено на основе атенолола по сравнению с группой используя амлодипин.
Исследование отметило незначительное снижение первичной конечной точки, состоящей из неэлентного инфаркта миокарда (включая бессимптомное инфаркт миокарда) и осложнениям смертельной коронарной болезни сердца на 10% у пациентов, которые использовали комбинацию группы амлодипина / периндоприл. Тем не менее, было значительное снижение всех показателей вторичных конечных точек (кроме смертельной и не летальной сердечной недостаточности) у пациентов, получавших амлодипин / периндоприл.
Окончательный момент:
Таблица 2.
Вторичные конечные точки
Rrr.
95% CI
п
Не летальный инфаркт миокарда (кроме бессимптомной) + смертоноэффективные заболевания коронарной артерии.
13%
0,76-1,00
0,0458.
Общая коронарная конечная точка.
13%
0,79-0,96
0,007.
Коронарные события и вмешательства.
16%
0,78-0,90
<0,0001.
Смертность от всех причин.
11%
0,81-0,99
0,0247.
Сердечно-сосудистая смертность.
24%
0,65-0,90
.0010
Летальный и неэтажный инсульт.
23%
0,66-0,89
0,0003.
Летальная и не смертельная сердечная недостаточность.
16%
0,66-1,05
.1257.
Фармакокинетика.
Скорость и степень поглощения периндоприла и амлодипина как моно, а в фиксированной комбинации периндопрес ® A не было значительно отличаться.
Периндоприл
Следуя пероральному администрированию периндоприла быстро поглощается. Максимальные концентрации плазмы достигаются в течение 1 часа. Период преобразования периндоприла в плазме составляет 1 час. Периндоприл - пролекарства. 27% от общего количества принятого периндоприла достигают кровотока в виде активного метаболита - периндоприлации. В дополнение к активному метаболиту, периндоприлату, препарат образует 5 метаболитов, которые неактивны. Максимальная концентрация периндопрылату в плазме достигается через 3-4 часа после введения.
Еда еды уменьшает преобразование периндоприла в периндоприлате, поэтому снижает свою биодоступность, поскольку ежедневная доза периндоприла аргинина рекомендуется принимать один раз утром перед едой. Существует линейная зависимость между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови. Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Периндоприлату связывание с белками плазмы составляет 20%, в основном туз, но эта цифра зависит от дозы. Периндопрат выводятся в моче. Последний период полураспада несвязной фракции составляет примерно 17 часов. Этап концентрации равновесия в плазме крови происходит через 4 дня с начала лечения.
Вывод периндоприляции замедляется у пожилых пациентов, а также у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью (см. Раздел «Особенности применения»). Следовательно, обычный медицинский надзор включает частый мониторинг креатинина и калия. Диаллизис оформления периндоправления - 70 мл / мин. Кинетика периндоприла варьируется у пациентов с циррозом печени: клиренс печени периндоприл уменьшается дважды. Однако количество формирования перпопригарирования не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нужно регулировать дозу (см. Раздел «Особенности применения»).
Амлодипин
После устного введения терапевтических доз амлодипина он хорошо поглощается и достигает максимальной концентрации в крови через 6-12 часов после введения. Абсолютная биодоступность составляет от 64 до 80%. Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследования in vitro показали, что примерно 97,5% циркулирующего амлодипина связаны с плазменными белками.
Использование пищи не влияет на биодоступность амлодипина. Чаровожитие от плазмы составляет приблизительно 35-50 часов, что позволяет назначить лекарство 1 раз в день. Амлодипин в основном метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. 60% метаболитов выводятся в моче и 10% - без изменений.
Используйте у пожилых людей: максимальная концентрация амлодипина у пожилых и молодых пациентов одинаково. В пожилых пациентах склонна к снижению оформления амлодипина и тем самым увеличивает площадь фармакокинетической концентрации кривой AUC и период полураспада. Увеличение AUC и период полураспатины у пациентов с застойной сердечной недостаточностью в соответствии с возрастными особенностями исследуемых пациентов.
Использование у пациентов с печеночными нарушениями, существует очень ограниченные клинические данные о назначении амлодипина у пациентов с ухудшением печени. Пациенты с недостаточностью печеночной недостаточности амлодипина уменьшаются, это приводит к удлинению периода полураспада и увеличения AUC около 40-60%.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония и / или ишемическая болезнь сердца (если лечение периндоприлом и амлодипином).
Противопоказание.

  • Гиперчувствительность к периндоприлу (или к любым другим ингибиторам ACE) к амлодипину (или дигидропиридированному производным) или к любым наполнителям;

  • История ангиопема, связанная с предыдущим лечением ингибиторами ACE;

  • врожденный или идиопатический ангионевротический отек;

  • тяжелая гипотензия;

  • шок, включая кардиогенный шок;

  • препятствие из левого желудочка (например, суровый стеноз аорты);

  • сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда с гемодинамической нестабильностью;

  • беременные женщины или женщины, которые планируют забеременеть (см. Раздел «Беременность и лактация»);

  • Сопутствующее использование препаратов, содержащих активное вещество алискирена у пациентов с диабетом или почечной недостаточностью (уровень гломерельной фильтрации <60 мл / мин / 1,73 м 2) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»);

  • сопутствующее использование сакубитерного / валсартана (см. Раздел «Особенности применения» и «взаимодействия с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»);

  • екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

  • значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії пов'язані з периндоприлом
Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію. Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити гіперкаліємію, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗЗ, гепарини, імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм та фіксована комбінація із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазол). Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.
Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»)
Аліскірен . У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів із порушеннями функції нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.
Екстракорпоральні методи лікування . Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран із високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітрилових) та аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) із застосуванням декстрану сульфату, через підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності проведення такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних лікарських засобів.
Сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне інгібування неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Не рекомендується одночасне застосування (див. розділ «Особливості застосування»)
Аліскірен . У будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів із порушеннями функції нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.
За опублікованими даними відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на РААС.
Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках з ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Естрамустин. Існує ризик збільшення частоти виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол). У пацієнтів, які одночасно застосовують ко-тримоксазол, можливе підвищення ризику розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, амілорид), солі калію.
Виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Зазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак якщо одночасне призначення цих речовин необхідне, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль калію плазми крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. розділ «Препарати, одночасне призначення з якими потребує особливої уваги».
Літій. Одночасний прийом літію та інгібіторів АПФ не рекомендується через можливість виникнення зворотного збільшення концентрації літію у сироватці крові та, відповідно, підвищення його токсичності (тяжкої нейротоксичності). Однак, якщо необхідність такої комбінації обґрунтована, рекомендується контролювати концентрацію літію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує особливої уваги:
Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найчастіше цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у разі ниркової недостатності.
Діуретики. У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний баланс, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується у разі відміни діуретика, підвищення об'єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низьких доз із поступовим підвищенням. При артеріальній гіпертензії , коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому дійретика прийом інгібітори АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). Особливої уваги потребує одночасне застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітора АПФ. У разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ‑ІV класу за NYHA та фракцією викиду <40 %, які раніше лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком. Перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Рацекадотрил. Відомо, що лікування інгібіторами АПФ (наприклад, периндоприлом) може спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може збільшуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарський засіб, застосовують для лікування гострої діареї).
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус). Пацієнти, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можуть належати до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
НПЗЗ, у тому числі ацетилсаліцилова кислота ( ≥ 3 г на добу). Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно відновити водний баланс та контролювати функцію нирок на початку лікування такою комбінацією та періодично впродовж лікування.
Препарати, одночасне призначення з якими потребує уваги
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин): у пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітора АПФ, підвищується ризик виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептидилпептидази-ІV (ДПП-ІV).
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Золото . При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припливи, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).
Взаємодії, пов'язані з амлодипіном
Не рекомендується одночасне застосування
Дантролен (інфузія). В експериментальних дослідженнях після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно спостерігалися фібриляція шлуночків серця з летальним наслідком та кардіоваскулярний колапс у поєднанні з гіперкаліємією. Враховуючи можливість виникнення гіперкаліємії, рекомендовано уникати одночасного призначення антагоністів кальцію, таких як амлодипін, пацієнтам зі злоякісною гіпертермією та пацієнтам, у яких припускається наявність злоякісної гіпертермії.
Препарати, одночасне застосування з якими потребує особливої обережності
Індуктори CYP3A4. При одночасному застосуванні з відомими індукторами CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Тому під час та після одночасного застосування з індукторами CYP3A4 слід контролювати артеріальний тиск та проводити корекцію дози, зокрема з індукторами сильної дії CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій (hypericum perforatum)).
Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з високоактивними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеаз, азольними протигрибковими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамілом або дилтіаземом) може викликати підвищення концентрації амлодипіну. Клінічний прояв вищезазначених фармакокінетичних змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. У таких випадках необхідно проводити клінічний моніторинг та коригувати дозу. Існує підвищений ризик виникнення артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які приймають кларитроміцин у комбінації з амлодипіном. Таким пацієнтам рекомендоване ретельне спостереження.
Препарати, одночасне призначення з якими потребує уваги
При застосуванні амлодипіну з іншими лікарськими засобами з антигіпертензивними властивостями можливий адитивний антигіпертензивний ефект.
Такролімус. Під час одночасного застосування з амлодипіном існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові. Для уникнення токсичного впливу такролімусу необхідно контролювати його рівень у крові та у разі необхідності підбирати його дозу пацієнтам, яким додається амлодипін.
Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR). Такі інгібітори mTOR, сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін належить до інгібіторів CYP3A слабкої дії. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може збільшувати концентрацію інгібіторів mTOR.
Циклоспорин. Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців або інших людей не проводилися. Виняток становлять пацієнти після трансплантації нирки, у яких спостерігалися коливання концентрації циклоспорину з підвищенням в середньому від 0 до 40 %. Пацієнтам після трансплантації нирки, які приймають амлодипін та циклоспорин, слід контролювати рівень циклоспорину у крові та у разі необхідності знизити дозу циклоспорину.
Симвастатин. Застосування амлодипіну в дозі, кратній 10 мг, у комбінації з 80 мг симвастатину призвело до збільшення на 77 % концентрації симвастатину порівняно з його прийомом як монотерапії. Пацієнтам слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.
Інші комбінації
У клінічних дослідженнях щодо взаємодій доведено, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може збільшуватися, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту.
Взаємодії пов'язані з фіксованою комбінацією ПЕРІНДОПРЕС ® А
Лікарські засоби, одночасне застосування з якими потребує особливої обережності
Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок, при необхідності проводити корекцію дози.
Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує уваги

  • Антигіпертензивні засоби (такі як ß-блокатори) та вазодилататори:

одночасне застосування цих засобів може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу та амлодипіну.
Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може викликати подальше зниження артеріального тиску, тому їх слід призначати з обережністю.

  • Кортикостероїди, тетракозактид: послаблення антигіпертензивного ефекту (через затримку води та солей кортикостероїдами).

  • Альфа-блокатори (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

  • Аміфостин: може посилювати антигіпертензивний ефект амлодипіну.

  • Трициклічні антидепресанти/антипсихотропні засоби/анестетики: посилюють анти-гіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Особливості застосування.
Усі застереження, пов'язані з кожним із компонентів лікарського засобу, стосуються фіксованої комбінації ПЕРІНДОПРЕС ® А.
Особливі застереження, пов'язані з периндоприлом
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом лікарського засобу ПЕРІНДОПРЕС ® А і встановити необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта зазвичай покращується без лікування, призначення антигістамінних лікарських засобів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов'язаний із набряком гортані, може призвести до летального наслідку. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань з імовірним виникненням обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або підтримання прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитися під постійним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не був пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинальної ангіоедеми. У таких пацієнтів відзначався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку обличчя не спостерігалося та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинальної ангіоедеми було встановлено під час комп'ютерної томографії або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Під час проведення диференційного діагнозу абдомінального болю, що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, необхідно враховувати можливість виникнення інтестинальної ангіоедеми (див. розділ «Побічні реакції»).
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання».)
Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад, рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком лікування інгібіторами НЕП (наприклад, рацекадотрилом) у пацієнтів, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус) : у пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), можливе підвищення ризику ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, із порушеннями функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ЛПНЩ. Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрасульфату. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідомлялося про можливість виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування лікарськими засобами, що містять бджолину отруту. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному поновленні лікування.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У деяких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, іноді – резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Також пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, гарячка).
Реноваскулярна гіпертензія . У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.
Подвійна блокада РААС. Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Первинний альдостеронізм . Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, зазвичай, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний лікарський засіб не рекомендується.
Запобіжні заходи, пов'язані з периндоприлом
Гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити раптове зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою гіпертензією та частіше виникає у пацієнтів із гіповолемією, наприклад при терапії діуретиками, під час безсольової дієти, при гемодіалізі, діареї або блюванні, або у пацієнтів із тяжкою ренін-залежною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, а також у пацієнтів з ІХС або з цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити розвиток інфаркту міокарда або інсульту, під час застосування лікарського засобу ПЕРІНДОПРЕС ® А слід ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок, а також концентрацію калію у сироватці крові.
При виникненні гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення та, у разі необхідності, ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія на початку лікування не є протипоказанням для подальшого прийому лікарського засобу, який зазвичай можна продовжувати, після відновлення об'єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід з обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Порушення функції нирок. При наявності ниркової недостатності (кліренс креатиніну <60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз кожного з компонентів лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Рутинний моніторинг рівня калію та креатиніну в крові є частиною звичайної медичної практики для пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»). На тлі прийому інгібіторів АПФ у деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки може спостерігатися оборотне підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Це більш характерно для пацієнтів із нирковою недостатністю. Наявність реноваскулярної гіпертензії підвищує ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. Це більш характерно для пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.
Печінкова недостатність . Рідко прийом інгібіторів АПФ був пов'язаний із синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці та розвивається у швидкоплинний некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких на тлі прийому інгібітора АПФ розвивається жовтяниця або відбувається значне підвищення рівня печінкових ферментів, повинні припинити прийом інгібітора АПФ та отримати відповідне медичне обстеження та лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Расові особливості. Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю під час прийому інгібіторів АПФ. Цей кашель непродуктивний, тривалий і припиняється після відміни лікарського засобу. Кашель, викликаний прийомом інгібіторів АПФ, повинен бути частиною диференційного діагнозу кашлю.
Хірургічне втручання/анестезія. При хірургічному втручанні або при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до зниження артеріального тиску, ПЕРІНДОПРЕС ® А може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного вивільнення реніну. Лікарський засіб слід відмінити за один день до хірургічного втручання. Якщо розвилася гіпотензія і вважається, що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), із харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з калієм; або прийом інших лікарських засобів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (гепарин, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У пацієнтів із цукровим діабетом , які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Запобіжні заходи, пов'язані з амлодипіном
Безпеку та ефективність застосування амлодипіну у стані гіпертонічного кризу доведено не було.
Серцева недостатність. Таким пацієнтам призначати амлодипін слід з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ‑IV функціональних класів за NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Антагоністи кальцію, включаючи амлодипін, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, тому що вони можуть підвищувати ризик розвитку кардіоваскулярних подій та летальності у майбутньому.
Печінкова недостатність. У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення амлодипіну подовжений та значення AUC високе; рекомендації щодо дозування не визначені. Тому лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчих доз та з обережністю як при ініціації лікування, так і під час підвищення доз. Пацієнтами із порушенням функції печінки тяжкого ступеня може бути необхідним поступовий підбір доз та ретельний моніторинг.
Пацієнти літнього віку. Підвищення доз у пацієнтів літнього віку повинно відбуватися з обережністю (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Спосіб застосування та дози»).
Ниркова недостатність Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Коливання концентрації амлодипіну у плазмі крові не залежать від ступеня ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться під час діалізу.
Запобіжні заходи пов'язані, з лікарським засобом ПЕРІНДОПРЕС ® А
Важлива інформація про допоміжні речовини . До складу лікарського засобу входить лактоза , тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано його призначати.
Взаємодії . Одночасне застосування літію, калійзберігаючих лікарських засобів, харчових добавок, що містять калій або дандролену з ПЕРІНДОПРЕС ® А не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування лікарського засобу ПЕРІНДОПРЕС ® А протипоказане у період вагітності.
Застосування лікарського засобу не рекомендоване у період годування груддю. У разі необхідності застосування лікарського засобу годування груддю слід припинити.
Вагітність
Периндоприл . Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності. Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає, однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику. У тих випадках, коли продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов'язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні засоби, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні у період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та до неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо ж прийом інгібіторів АПФ мав місце з ІІ триместру вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого. За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.
Амлодипін . Даних щодо безпеки застосування амлодипіну у вагітних жінок дотепер день не достатньо.
У дослідженнях на тваринах токсичний вплив на репродуктивність спостерігався під час введення високих доз. Застосування лікарського засобу у період вагітності рекомендоване тільки у разі відсутності безпечнішого альтернативного лікування та коли захворювання має більший ризик для матері та плода.
Період годування груддю
Периндоприл . Не рекомендоване застосування периндоприлу у період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.
Амлодипін . Амлодипін проникає у грудне молоко. Доза, отримана немовлям, оцінювалася на міжквартальній основі і знаходиться в діапазоні 3‑7 % з максимальним значенням 15 % від прийнятої матір'ю дози. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування амлодипіном слід приймати, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від лікування амлодипіном для матері.
Фертильність
Про зворотні біохімічні зміни у голівці сперматозоїда повідомлялося у деяких пацієнтів, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. Відомо, що у дослідженні на щурах було виявлено побічну дію на фертильність самців щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження щодо впливу лікарського засобу ПЕРІНДОПРЕС ® А на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводились. Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Можливе порушення реакції водія у разі виникнення запаморочення, головного болю, слабкості, стомлюваності або нудоти. Рекомендовано бути обережними, особливо на початку лікування.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Дорослим слід призначати 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед їдою. Таблетка не підлягає поділу.
Дозу слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показань для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.
Максимальна добова доза – 1 таблетка ПЕРІНДОПРЕС ® А 8 мг/10 мг на добу.
Пацієнти з груп ризику – див. розділ «Особливості застосування» .
Пацієнти із порушеннями функції нирок та пацієнти літнього віку (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну і калію.
ПЕРІНДОПРЕС ® А можна призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну <60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного із компонентів лікарського засобу окремо.
За умови доброї переносимості дозування амлодипіну є однаковим для пацієнтів молодого та літнього віку. Для пацієнтів літнього віку рекомендований звичайний режим дозування, але підвищення дози необхідно виконувати з обережністю.
Концентрація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступеня порушення функції нирок.
Амлодипін не виводиться під час діалізу.
Пацієнти із порушеннями функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Відсутні рекомендації щодо дозування для пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції печінки, тому підбір дози повинен бути обережним, розпочинати слід з найнижчих доз (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для вибору оптимальної початкової та підтримуючої дози лікарського засобу пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно окремо підбирати дозу амлодипіну та периндоприлу. Дослідження щодо фармакокінетики амлодипіну у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не проводилися. Пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня прийом амлодипіну слід розпочинати з найнижчих доз та поступово підвищувати.
Діти .
ПЕРІНДОПРЕС ® А не рекомендується призначати дітям через відсутність досліджень з участю цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Про випадки передозування лікарського засобу ПЕРІНДОПРЕС ® А не повідомлялося. Дані щодо свідомого передозування амлодипіну обмежені.
Симптоми . Наявні дані дозволяють припустити, що прийом дуже великих доз може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та ймовірного виникнення рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену, можливо, тривалу системну гіпотензію та шок з летальним наслідком.
Лікування . Клінічно виражена гіпотензія, викликана передозуванням амлодипіну, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, зокрема частого моніторингу функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, та потребує уважного нагляду за об'ємом циркулюючої крові та сечовиділенням.
Призначення вазоконстриктора може бути корисним у відновленні тонусу судин та артеріального тиску, якщо відсутні протипоказання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може допомогти усуненню наслідків блокади кальцієвих каналів.
У деяких випадках є доречним промивання шлунка. Дослідження на здорових добровольцях продемонструвало, що прийом активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижує швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. У системному кровообігу амлодипін має високий рівень зв'язування з білками крові, тому призначення гемодіалізу не ефективне.
Інформація про передозування периндоприлу обмежена. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть виникнути гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 0,9 %. При виникненні гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення. Слід розглянути можливість проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При виникненні стійкої до лікування брадикардії може бути рекомендоване застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, рівнем концентрації електролітів та креатиніну в сироватці крові.
Побічні реакції.
Найчастіші побічні реакції, про які повідомлялося при окремому застосуванні периндоприлу та амлодипіну: набряки, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), порушення смаку (дисгевзія), парестезія, порушення зору (включаючи двоїння в очах), дзвін у вухах, вертиго, пальпітація, припливи, гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, свербіж, висипання, екзантема, набряк суглобів (набряк щиколоток), спазми м'язів, підвищена втомлюваність, астенія.
При застосуванні периндоприлу або амлодипіну спостерігалися побічні реакції, які наведені окремо і класифіковані згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами організму та з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто ( > 1/1000 до <1/100); рідко ( > 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).
Системи органів за класифікацією MedDRA
Побічні реакції
Частота
Амлодипін
Периндоприл
Інфекції та інвазії
Риніт
нечасто
Очень редко
З боку системи крові та лімфатичної системи
Еозинофілія
–
нечасто*
Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливості застосування»)
Очень редко
Очень редко
Агранулоцитоз або панцитопенія (див. розділ «Особливості застосування»)
–
Очень редко
Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливості застосування»)
Очень редко
Очень редко
Ензимоспецифічна гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливості застосування»)
–
Очень редко
З боку імунної системи
Гіперчутливість
Очень редко
нечасто
З боку метаболізму та обміну речовин
Гіпоглікемія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
–
нечасто*
Гіперкаліємія, що зникає після відміни препарату (див. розділ «Особливості застосування»)
–
нечасто*
Гіпонатріємія
–
нечасто*
Гіперглікемія
Очень редко
–
Психічні розлади
Безсоння
нечасто
–
Порушення настрою (включаючи тривогу)
нечасто
нечасто
Депресія
нечасто
–
Порушення сну
–
нечасто
З боку нервової системи
Сонливість (особливо на початку лікування)
часто
нечасто*
Запаморочення (особливо на початку лікування)
часто
часто
Головний біль (особливо на початку лікування)
часто
часто
Тремор
нечасто
–
Зіпсуття смаку (дисгевзія)
нечасто
часто
Гіпоестезія
нечасто
–
Парестезія
нечасто
часто
Непритомність
нечасто
нечасто*
Сплутаність свідомості
рідко
Очень редко
Гіпертонус
Очень редко
–
Периферична нейропатія
Очень редко
–
Цереброваскулярні події можуть виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»)
–
Очень редко
Екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром)
частота невідома
–
З боку органів зору
Порушення зору
часто
часто
Двоїння в очах
часто
–
З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
нечасто
часто
Вертиго
–
часто
З боку серця
Пальпітація
часто
нечасто*
Тахікардія
–
нечасто*
Стенокардія (див. розділ «Особливості застосування»)
–
Очень редко
Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»)
Очень редко
Очень редко
Аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь)
нечасто
Очень редко
З боку судинної системи
Приливи
часто
–
Гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми)
нечасто
часто
Феномен Рейно
-
частота
невідома
Васкуліт
Очень редко
нечасто*
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння
Задишка
часто
часто
Кашель
нечасто
часто
Бронхоспазм
–
нечасто
Еозинофільна пневмонія
–
Очень редко
З боку гепатобіліарної системи
Гепатит, жовтяниця
Очень редко
–
Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливості застосування»)
–
Очень редко
Підвищення рівня печінкових ферментів (переважно спричинені холестазом)
Очень редко
–
З боку шлунково-кишкового тракту
Гіперплазія ясен
Очень редко
–
Біль у животі
часто
часто
Нудота
часто
часто
Блювання
нечасто
часто
Диспепсія
часто
часто
Зміна ритму дефекації
часто
–
Сухість у роті
нечасто
нечасто
Діарея
часто
часто
Запор
часто
часто
Панкреатит
Очень редко
Очень редко
Гастрит
Очень редко
–
З боку шкіри та підшкірної тканини
Ангіоневротичний набряк Квінке
Очень редко
–
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»)
Очень редко
нечасто
Мультиформна еритема
Очень редко
Очень редко
Алопеція
нечасто
–
Пурпура
нечасто
–
Знебарвлення шкіри
нечасто
–
Гіпергідроз
нечасто
нечасто
Свербіж
нечасто
часто
Висипання, екзантема
нечасто
часто
Кропив'янка (див. розділ «Особливості застосування»)
нечасто
нечасто
Реакції фоточутливості
Очень редко
нечасто*
Пемфігоїд
–
нечасто*
Посилення симптомів псоріазу
–
рідко
Синдром Стівенса-Джонсона
Очень редко
–
Ексфоліативний дерматит
Очень редко
–
Токсичний епідермальний некроліз
частота
невідома
–
З боку скелетно-м'язової
системи та сполучної
тканини
Набряк суглобів (набряк щиколоток)
часто
–
Артралгія
нечасто
нечасто*
Міалгія
нечасто
нечасто*
Спазми м'язів
часто
часто
Боль в спине
нечасто
–
З боку нирок та сечовидільної системи
Порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія (часте сечовипускання)
нечасто
–
Ниркова недостатність
–
нечасто
Гостра ниркова недостатність
–
Очень редко
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Еректильна дисфункція
нечасто
нечасто
Гінекомастія
нечасто
–
Загальні
розлади
Набряки
Очень редко
–
Периферичні набряки
–
нечасто*
Підвищена втомлюваність
часто
–
Біль у грудній клітці
нечасто
–
Астенія
часто
часто
Біль
нечасто
–
Нездужання
нечасто
–
Гіпертермія
–
нечасто*
исследование
Збільшення маси тіла, зменшення маси тіла
нечасто
–
Підвищення рівня сечовини у крові
–
нечасто*
Підвищення рівня креатиніну у крові
–
нечасто*
Підвищення рівня білірубіну у крові
–
рідко
Підвищення рівня печінкових ферментів
–
рідко
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту
–
Очень редко
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому
Падіння
–
нечасто*
*Частоту було розраховано за даними спонтанних повідомлень про побічні реакції, виявлені у процесі клінічних досліджень.
При застосуванні інших інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки виникнення синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СП АДГ). Тому можна розцінювати СПАДГ як ймовірне ускладнення, пов'язане із застосуванням інгібіторів АПФ, .у тому числі периндоприлу, із частотою виникнення «дуже рідко».
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 1,5 року.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 контурні чарункові упаковки в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа