Для медицинского использования препарата

Prestarium ^® ORO 2,5 мг ⁽ Prestarium ® ORO 2,5 мг )

Prestarium ^® oro 5 мг ⁽ Prestarium ® oro 5 мг )

Prestarium ^® oro 10 мг ⁽ Prestarium ® oro 10 мг )

Хранилище:

Prestarium ^® oro 2,5 мг:

Активное вещество: 1 таблетка содержит периндоприл -аргинин 2,5 мг, что соответствует 1,698 мг периндоприла;

Prestarium ^® oro 5 мг:

Активное вещество: 1 таблетка содержит периндоприл -аргинин 5 мг, что соответствует 3,395 мг периндоприла;

Prestarium ^® oro 10 мг:

Активное вещество: 1 таблетка содержит периндоприл -аргинин 10 мг, что соответствует 6,790 мг периндоприла;

Вспомогательные вещества : стеарат магния, безводный кремний (E 551), аспартам (E 951), ацезульфам калия (E 950), моногидрат лактозы ¹ , кукурузный крах ¹ ( ¹ смеси моногидрата лактозы и кукурузная крахмал).

Дозировка формы. Таблетки рассеяны в полости рта.

Фармакотерапевтическая группа.

Ингибиторы ангиотензинного фермента (ACE), монокомпонент. Перинтоприл. ATS C09A A04 Код.

Клинические характеристики.

Индикация.

Длительное лечение снижает риск инфаркта миокарда и сердечной недостаточности (как результаты исследований Европы).

Противопоказание.

Метод администрирования и доз.

Для перорального администрирования.

Рекомендуется принимать таблетки один раз в день утра перед едой.

Пресестариум ^® Таблетка оро помещена на язык, где он растворяется и проглотится с слюной.

Доза выбирается врачом индивидуально, в зависимости от профиля пациента и артериального давления (см. Раздел «Функции применения»).

Артериальная гипертония .

Перидоприл -аргинин может быть назначен в монотерапии или в сочетании с препаратами других классов антигипертензивных агентов.

Рекомендуемая начальная доза составляет 5 мг один раз в день утра.

Пациенты с высокой активностью системы ренин-ангиотензин-эльдостерона (особенно пациентов с реконсулярной гипертонией, нарушение водолазного баланса электролита, декомпенсация сердца или тяжелая гипертония) могут испытывать чрезмерное снижение артериального давления после первой дозы. Таким пациентам рекомендуется начать лечение с дозы 2,5 мг и начало терапии под наблюдением врача.

Доза может быть увеличена до 10 мг один раз в день после 1 месяца лечения.

В начале использования периндоприла аргинина может возникнуть симптоматическая артериальная гипотония; Это, скорее всего, займет диуретики одновременно. Перидоприл следует использовать с осторожностью у пациентов, так как у них может быть нехватка воды и/или соли.

Если возможно, вам следует прекратить принимать мочегонное средство за 2-3 дня до начала периндоприла с аргинином (см. Раздел «Функции применения»).

Пациенты с гипертонией, которых нельзя прекратить диуретику, должны начинаться с дозы 2,5 мг. Таких пациентов следует контролировать с помощью функции почек и уровня калия в сыворотке. Дальнейшее увеличение дозы периндоприла аргинина следует проводить в зависимости от артериального давления. При необходимости, мочегонная терапия может быть восстановлена.

Пожилые пациенты должны начинаться с дозы 2,5 мг, которая может быть увеличена до 5 мг после 1 месяца лечения, а затем, при необходимости, до 10 мг, принимая во внимание функцию почк (см. Таблицу ниже).

Сердечная недостаточность.

Пациентам с сердечной недостаточностью, которой обычно назначают периндоприл-аргинин, с диуретичным и/или дигоксином калия и/или β-блокатором, лечение рекомендуется начать с тщательного медицинского наблюдения и с начальной дозой 2,5 мг, которые принимаются в утро. Через 2 недели, с хорошей терпимостью, доза увеличивается до 5 мг один раз в день. Доза выбирается индивидуально, в зависимости от клинического состояния пациента.

Пациенты с тяжелой сердечной недостаточностью и другими пациентами с высоким уровнем риска (пациенты с нарушениями почек и склонностью к расстройствам электролитов, пациенты, получающие диуретики и/или вазодилататоры), должны начинаться при тщательном применении медицинского контроля »).

Пациенты с высоким риском симптоматической артериальной гипотензии, а именно пациентов с дефицитом электролита или без него с гипонатриемией или без него, пациенты с ^{гиповолемией} или пациенты, которые получали интенсивную диуретическую терапию, должны быть корректированы в соответствии с вышеизложенным. Гровение давления, функции почек и уровня калия в сыворотке крови следует тщательно контролироваться до и во время лечения Prestarium ^® ORO (см. Раздел «Особенности применения»).

Предотвращение рецидива у пациентов с цереброваскулярным заболеванием .

Рекомендуемая начальная доза составляет 2,5 мг один раз в день утра. После 2 недель лечения доза увеличивается до 5 мг (1 таблетка Prestarium ^® Oro 5 мг) один раз в день утра.

Если после 2 недель лечения Prestarium ^® ORO 5 мг пациенту нуждается в дополнительном контроле артериального давления, может быть назначен индапамид в дозе 1 таблетки в день. Лечение может быть запущено от 2 недель до нескольких лет после первичного инсульта.

Профилактика сердечно -сосудистых осложнений у пациентов с документированной стабильной ишемической болезнью сердца.

Долгосрочное лечение снижает риск инфаркта миокарда и сердечной недостаточности (в соответствии с результатами 4-летнего исследования Европы). Prestarium ^® ORO 10 мг (1 таблетка в день) назначается для длительного лечения пациентов с документированным ишемическим заболеванием сердца, несмотря на сопутствующие заболевания, возраст и дополнительную терапию.

Лечение начинается с Prestarium ^® ORO 5 мг (1 таблетка в день). По

2 недели с хорошей переносимостью, доза увеличивается до 10 мг для длительного введения Prestarium ^® ORO 10 мг (1 таблетка в день утра).

Пожилые пациенты, которые задокументировали ишемическую болезнь сердца, лечение следует начинать с дозы 2,5 мг один раз в день утром; Неделю спустя доза увеличивается до 5 мг (1 таблетка Prestarium ^® Oro 5 мг); Через 2 недели, с хорошей толерантностью, доза увеличивается до 10 мг (Prestarium ^® ORO 10 мг, 1 таблетка в день), и начинается длительное лечение.

Выбор доз при почечной недостаточности .

Дозировка для пациентов с почечной недостаточностью должна основываться на клиренсе креатинина, как указано в таблице ниже.

Выбор доз при почечной недостаточности

٭ Диализный клиренс периндоприлата 70 мл/мин. Пациенты с гемодиализом следует принимать после гемодиализа.

Выбор доз при печеночной недостаточности.

Пациенты с печеночной недостаточностью не требуют отбора дозы (см. Разделы «Особенности использования» и «Фармакокинетика»).

Неблагоприятные реакции.

При использовании периндоприла наблюдались следующие побочные эффекты со следующей частотой возникновения: очень частая (> 1/10), частая (> 1/100, <1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100 ), редко (> 1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), частота неизвестна (не может быть определена доступной информацией).

От системы крови и лимфатической системы .

Очень редко: снижение гемоглобина и гематокрита, тромбоцитопении, лейкопении/нейтропении, случаев агранулоцитоза или панситопении. У пациентов с врожденной недостаточностью фермента G-6PDH (глюкозо-6-фосфатдегидрогеназа) гемолитическая анемия редко возможна (см. Раздел «особенности использования»).

Из метаболизма и метаболизма .

Неизвестная частота: гипогликемия (см. Разделы «Особенности использования» и «взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).

Из психики .

Нечасто: расстройства настроения, сон.

От нервной системы .

Часто: головная боль, головокружение, головокружение, парестезия.

Очень редко: путаница.

Из органов видения .

Часто: нарушение зрения.

Из органов слушания и лабиринта .

Часто: Белл в ушах.

Из сердца I.

Очень редко: аритмия, стенокардия и инфаркт миокарда могут возникать в результате чрезмерного снижения артериального давления у пациентов с высоким риском (см. Раздел «особенности использования»).

От системы крови .

Часто : артериальная гипотония и связанные с ней эффекты.

Очень редко: инсульт может произойти в результате чрезмерного снижения артериального давления у пациентов с высоким риском (см. Раздел «Функции применения»).

Частота неизвестна: васкулит.

Из дыхательной системы, груди и средостения .

Часто: кашель, одышка.

Редко: бронхоспазм.

Очень редко: эозинофильная пневмония, ринит.

От желудочно -кишечного тракта .

Часто: тошнота, рвота, боль в животе, искажение вкуса (Dysheus), диспепсия, диарея, запор.

Нечасто: ощущение сухого рта.

Очень редко: панкреатит.

Из гепатобилиарной системы .

Очень редко: цитолитический или холестатический гепатит (см. Раздел «Особенности применения»).

От кожи и подкожной ткани .

Часто: кожная высыпания, зуд.

РЕРУДЕНИЕ: Ангиорозный отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка, вокала и/или гортани, крапивниц (см. Раздел «Особенности использования»).

Очень редко: многоформная эритема.

Из системы скелета и мышцы и соединительной ткани .

Частые: мышечные спазмы.

Из почек и мочевой системы .

Редко: почечная недостаточность.

Очень редко: острая почечная недостаточность.

От репродуктивной системы и молочных желез .

Нечасто: импотенция.

Общие расстройства.

Часто: Астения.

Нечасто: потоотделение.

Лабораторные параметры .

Можно увеличить кровь и креатинин в сыворотке, возникновение гиперкалиемии, которая обратима после прекращения препарата, особенно у пациентов с почечной недостаточностью, тяжелой сердечной недостаточностью и реконсулярной гипертонией. Были редкие случаи повышения ферментов печени и уровня билирубина в плазме крови.

Клинические исследования.

Во время рандомизированного исследования Европа собрала информацию только о серьезных неблагоприятных случаях. Небольшое количество пациентов выявило серьезные побочные реакции: 16 (0,3 %) из 6122 пациентов в группе периндоприла и 12 (0,2 %) из 6107 пациентов у пациентов с плацебо. Среди пациентов, получавших периндоприл, артериальная гипотония наблюдалась у 6 пациентов, ангионерозной отеки - у 3 пациентов и внезапной остановки сердца - у 1 пациента. Среди пациентов, которые прекращались в исследовании, были большинство из тех (6,0 % (n = 366)), которые имели непереносимость периндоприла: кашель, артериальная гипотония или любые другие проявления. По сравнению с 2,1 % (n = 129) пациентами, получающими плацебо.

Передозировка.

Передозировки периндоприла недостаточно. Возможные симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов АПФ: артериальная гипотония, шок кровообращения, баланс электролита, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, сердцебиение, брадикардия, головокружение, тревога, кашель и т. Д.

Когда передозировка рекомендуется внутривенной инъекции раствора хлорида натрия 0,9 %

(9 мг/мл). В случае артериальной гипотензии пациенту следует дать горизонтальное положение с низким изголовью. Если возможно, следует выполнять ангиотензин II и/или внутривенное введение катехоламина. Перидоприл может быть удален из системной циркуляции гемодиализом (см. Раздел «Функции приложения»). В случае устойчивости к лечению брадикардии показано использование искусственного ритма. Необходимо установить постоянный мониторинг основных показателей жизни, концентрации электролитов и креатинина в сыворотке.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Препарат противопоказан, чтобы использовать беременных женщин или женщин, которые планируют забеременеть. Если этот препарат подтверждается беременностью во время лечения, его использование следует немедленно прекратить и заменить другим лекарственным продуктом, разрешенным для использования у беременных женщин.

Если женщина взяла ингибитор ACE во время второго триместра беременности, ребенку рекомендуется провести ультразвуковое обследование функции почек и костей черепа. Новорожденные, чьи матери были взяты ингибиторами АПФ во время беременности, должны быть осторожны из -за возможности артериальной гипотонии.

Грудное вскармливание .

Не рекомендуется использовать периндоприл -аргинин во время грудного вскармливания из -за отсутствия данных о его проникновении в грудное молоко. Во время грудного вскармливания рекомендуется назначить альтернативное лечение с более изученным профилем безопасности, особенно при кормлении новорожденного или недоношенного младенца.

Дети.

Эффективность и безопасность детей и подростков не были изучены. Следовательно, периндоприл -аргинин не рекомендуется для детей (до 18 лет).

Особенности приложения.

Стабильная ишемическая болезнь сердца.

Если в течение первого месяца лечения периндоприлом был эпизод нестабильной стенокардии (любой тяжести), необходимо тщательно взвесить отношение риска/выгоды, прежде чем принять решение о продолжении терапии.

Артериальная гипотензия.

Принятие ингибиторов ACE может привести к снижению артериального давления. Симптоматическая артериальная гипотония встречается редко у пациентов с неосложненной гипертонией и, скорее всего, у пациентов с гиповолемией, у пациентов с диуретиками, находится на диете с ограничением соли, пациентов на диализе, пациентов с диареей или рвотой. Зависимая артериальная гипертензия (см. Разделы «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий» и «неблагоприятными реакциями»). Симптоматическая артериальная гипотония более вероятно у пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью, с сопутствующей почечной недостаточностью или без нее. Появление симптоматической артериальной гипотонии, скорее всего, у пациентов с более тяжелой сердечной недостаточностью, которые принимают большие дозы диуретиков петлей, имеют гипонатриемию или почечную недостаточность функционального характера. Чтобы снизить риск симптоматической артериальной гипотонии во время начала терапии и на стадии отбора дозы, пациенты должны тщательно контролировать врач (см. Разделы «Метод использования и доза» и «неблагоприятные реакции»). Те же предупреждения существуют для пациентов с коронарной болезнью сердца или цереброваскулярными заболеваниями, которые могут вызвать чрезмерное снижение артериального давления, может вызвать инфаркт миокарда или инсульт.

В случае артериальной гипотензии пациенту должно быть предоставлено горизонтальное положение и при необходимости, внутривенно 0,9 % (9 мг/мл) раствор хлорида натрия.

Переходная гипотония не является противопоказанием для дальнейшего использования препарата, которое обычно можно использовать без каких -либо препятствий после восстановления объема крови и повышения кровяного давления.

У некоторых пациентов с застойной сердечной недостаточностью с нормальным или низким кровяным давлением, периндоприл аргинина может вызвать дополнительное снижение системного артериального давления. Этот эффект предсказуем и обычно не требует препарата. Если артериальная гипотензия становится симптоматической, может быть необходимость уменьшить дозу или отмену препарата.

Аортальные и митральные клапаны стеноз/гипертрофическая кардиомиопатия .

Как и другие ингибиторы АПФ, периндоприл аргинина назначается с осторожностью у пациентов со стенозом или выходом митрального клапана или выходом левого желудочка (стеноз аорта или гипертрофическая кардиомиопатия).

Почечная недостаточность.

В случае почечной недостаточности (клиренс креатинина <60 мл/мин) начальная доза периндоприла назначается в соответствии с клиренсом креатинина пациента (см. Раздел «Метод использования и дозы»), а затем - в зависимости от ответа пациента на ответ на ответ пациента на лечение. Мониторинг калия и креатинина является общим для таких пациентов (см. Побочные реакции).

У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.

У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Лікування таких пацієнтів слід починати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких доз та з обережним їх титруванням. Враховуючи вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу аргініном.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу аргінін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу аргініну.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі .

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Пацієнти після трансплантації нирки.

Досвід щодо призначення периндоприлу аргініну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про нечасті випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу аргініну (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У разі якщо набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп'ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).

Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії .

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції, які загрожують життю. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть виникнути знову у разі ненавмисних повторних ін'єкцій.

Печінкова недостатність.

Випадки, коли на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається жовтяниця або відзначається підвищення рівня печінкових ферментів, зустрічаються рідко. Таким пацієнтам необхідно припинити прийом інгібітору АПФ та отримати відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Також пацієнти повинні знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, гарячка).

Расовий фактор .

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією з популяції афро-американців.

Кашель .

Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія.

Престаріум ^® ORO може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликають гіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. Якщо розвилася артеріальна гіпотензія і вважається що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів з факторами ризику на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу аргініну, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або ті пацієнти, що приймають інші препарати, які спричинюють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет.

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій.

Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм.

Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендується приймати периндоприлу аргінін.

Препарат містить джерело фенілаланіну, тому застосування препарату Престаріум ^® ORO може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Периндоприлу аргінін не виявляє прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами може бути дещо зниженою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики. У пацієнтів, що приймають діуретики, особливо у тих, у кого є порушення водно-електролітного обміну, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту можна знизити шляхом відміни діуретика, підвищення об'єму циркулюючої крові або збільшення споживання солі перед початком терапії периндоприлом. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.

Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій , або замінник и солі з калієм . Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен або амілорид), харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть спричинити значне підвищення рівня калію у сироватці крові. Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). У разі одночасного призначення вищезазначених речовин їх слід застосовувати з обережністю та часто проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Літій . При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію можливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі і, відповідно, підвищення ризику його побічної токсичної дії. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може збільшити ризик токсичності літію та посилити існуючий підвищений ризик токсичності літію від комбінації з інгібітором АПФ. Не рекомендується застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення слід обов'язково ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи а цетилсаліцилову кислоту ≥ 3 г/добу . Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі ймовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема, пацієнтам літнього віку.

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори . Одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу аргініну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Протидіабетичні засоби . Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Периндоприлу аргінін можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (коли її призначають як тромболітик), тромболітиками, β‑блокаторами та/або нітратами .

Золото . Нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічається рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний фермент АПФ). Перетворювальний фермент, або кіназа, ‒ це екзопептидаза, яка робить можливим перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв'язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи (і, таким чином, також призводить до активації системи простагландинів). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашлю).

Периндоприлу аргінін діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах.

Артеріальна гіпертензія .

Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м'якій, помірній та тяжкій; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається у хворого як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Як правило, збільшується і нирковий кровотік, тоді як швидкість клубочкової фільтрації (ШКР) зазвичай не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (мінімальна ефективність/максимальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 %.

Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без тахіфілаксії.

У разі припинення застосування периндоприлу аргініну ефекту відміни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Комбінована терапія з тіазидним діуретиком виявляє адитивний синергійний ефект. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком.

Серцева недостатність .

Периндоприлу аргінін полегшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце.

Дослідження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:

У ході порівняльних досліджень перше призначення 2,5 мг периндоприлу аргініну пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не було пов'язане з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Пацієнти з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі .

Мультицентрове інтернаціональне подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження PROGRESS визначило переваги 4-річного лікування периндоприлом (як монотерапії або у комбінації з індапамідом) щодо запобігання повторному інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі.

Первинною кінцевою точкою був інсульт.

Після 2 тижнів (ввідного періоду «run-in») прийому периндоприлу тертбутиламіну у дозі 2 мг (що еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) 1 раз на добу та наступних 2 тижнів прийому у дозі 4 мг (що еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) 1 раз на добу 6105 пацієнтів було рандомізовано на дві групи: в одній групі пацієнти приймали плацебо (n=3054), а в іншій - периндоприлу тертбутиламін 4 мг (що еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) як монотерапію або в комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додавали пацієнтам, які мали показання для призначення діуретика та не мали протипоказань для його призначення.

Ця терапія призначалась на додаток до традиційного лікування інсульту та/або артеріальної гіпертензії, або будь-яких інших патологічних станів.

Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, мали цереброваскулярні захворювання в анамнезі (інсульт або транзиторна ішемічна атака) протягом останніх 5 років. Артеріальний тиск не був критерієм для включення у дослідження: у 2916 пацієнтів була артеріальна гіпертензія,

3189 пацієнтів мали нормальний артеріальний тиск.

Після 3,9 року (у середньому) спостереження артеріальний тиск, систолічний/діастолічний, зменшився у середньому на 9,0/4,0 мм рт. ст. та ризик повторних інсультів (як ішемічних, так і геморагічних) достовірно знизився на 28 % (95 % CI [17;38], p<0,0001) у пацієнтів, які приймали периндоприлу тертбутиламін 4 мг (що еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) як монотерапію або в комбінації з індапамідом, порівняно з таким у пацієнтів, які приймали плацебо (10,1 % порівняно з 13,8 %).

Також відзначалося достовірне зниження ризику виникнення:

Ці терапевтичні переваги спостерігались у пацієнтів незалежно від наявності/відсутності артеріальної гіпертензії, віку, статі, типу інсульту або наявності цукрового діабету. Результати дослідження PROGRESS показали, що після 5-річного лікування можна уникнути виникнення одного інсульту на кожні 23 пацієнти та одного серйозного кардіоваскулярного ускладнення на кожні 18 пацієнтів.

Пацієнти зі стабільною ІХС.

EUROPA – це міжнародне мультицентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо- контрольоване клінічне дослідження, яке тривало 4 роки. 12218 пацієнтів віком від 18 років були рандомізовані на групи: 6110 пацієнтів приймали 8 мг периндоприлу тертбутиламіну (що еквівалентно периндоприлу аргініну 10 мг) та 6108 пацієнтів приймали плацебо. У дослідженні брали участь пацієнти з підтвердженою ішемічною хворобою серця та без клінічно підтвердженої серцевої недостатності. Загалом, 90 % пацієнтів перенесли в анамнезі інфаркт міокарда та/або операцію з реваскуляризації. Більшість пацієнтів у ході дослідження отримувала периндоприл на додаток до стандартної терапії дезагрегантами, гіполіпідемічними препаратами та β-блокаторами.

Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документ ально підтвердженою стабільною ІХС .

У дослідженні EUROPA доведено, що:

Фармакокiнетика .

Після перорального прийому периндоприлу аргінін швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину.

Периндоприл є проліками. 27 % від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.

Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу аргініну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.

Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми становить 20 %, головним чином ‒ з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним. Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).

Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.

Фармацевтичні характеристики.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості: білого кольору, круглої форми таблетки.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері. Не потребує особливих температурних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для препаратів Престаріум ^® ORO 2,5 мг, Престаріум ^® ORO 5 мг та Престаріум ^® ORO 10 мг: по 30 таблеток у контейнері для таблеток; по 1 контейнеру для таблеток у коробці з картону

або для препаратів Престаріум ^® ORO 5 мг та Престаріум ^® ORO 10 мг: по 30 таблеток у контейнері для таблеток; по 3 контейнери для таблеток у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

Servier (Ireland) Industries Ltd, Ireland.

Місцезнаходження.

905 route de Saran 45520 Gidy, France.

Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.

Заявник.

ЛЄ ЛАБОРАТУАР СЕРВ'Є, Франція/

LES LABORATOIRES SERVIER, France.

Місцезнаходження.

50 рю Карно, 92284 Сюрен седекс, Франція/

50 rue Carnot, 92284 Suresnes cedex, France.

У разі виникнення запитань щодо лікарського засобу просимо звертатися до представництва компанії «ЛЄ ЛАБОРАТУАР СЕРВ'Є» в Україні за тел.: (044) 490 3441, факс: (044) 490 3440.