ПРЕВЕНАР 13 вакцина сусп. д/ин. 1 доза шприц 0,5 мл, с иглой

Состав:

действующие вещества: пневмококковые полисахариды серотипов 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 19A, 19F и 23F, олигосахарид серотипа 18C, белок-носитель CRM197;

одна доза (0,5 мл) содержит:

другие составляющие: алюминия фосфат, натрия хлорид, вода для инъекций, полисорбат 80, бутандиовая кислота.

Лекарственная форма.

Cуспензия для инъекций.

Основные физико-химические свойства: гомогенная белая суспензия.

Фармакотерапевтическая группа.

Противобактериальные вакцины. Пневмококковый полисахаридный очищенный антиген конъюгирован. Код ATX J07A L02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Превенар ^® 13 содержит 7 пневмококковых капсульных полисахаридов, идентичных тем, которые входят в состав вакцины. Все они конъюгированы с белком-носителем CRM ₁₉₇ .

Иммунные ответы после первичного курса вакцинации младенцев тремя дозами.

В нескольких европейских странах и США были проведены клинические исследования с применением нескольких схем вакцинации, включая два рандомизированных исследования эквивалентности (проведены в Германии с применением первичных курсов по хеме 2-3-4 месяца [006] и в США с применением первичных курсов по схеме 2-4-6 месяцев [0].

Превенар ¹³ обусловливал образование функциональных антител ко всем 13 серотипам в исследованиях 004 и 006. Для 7 общих серотипов не было разницы между группами относительно соотношения пациентов с титрами антител, которые образовывались в результате опсоно-фагоцитарных реакций (титр ОФР). Через месяц после первичного курса вакцинации препаратом ^{Превенар} 13 >96% и >90% пациентов имели титр ОФР ≥ 1:8 для каждого из семи общих серотипов в исследованиях 006 и 004 соответственно.

Через месяц после первичного курса вакцинации ^{Превенар} 13 обусловливал титры ОФР ≥ 1:8 для всех 6 дополнительных серотипов у 91,4-100% вакцинированных пациентов в обоих исследованиях. Средние геометрические значения титров ОФР для серотипов 1, 3 и 5 были ниже титров для каждого из остальных дополнительных серотипов; Клиническая значимость этого наблюдения для защитной эффективности неизвестна.

Иммунные ответы после первичного курса вакцинации младенцев двумя дозами.

Иммуногенность препарата после введения двух доз грудным детям была подтверждена в четырех исследованиях. Процент младенцев, у которых концентрации IgG к капсульному пневмококковому полисахариду достигли ≥ 0,35 мкг/мл через месяц после введения второй дозы, составлял 79,6-98,5% для 11 из 13 серотипов вакцины. Во всех исследованиях с применением схемы 2-й, 4-й месяцы процент младенцев, у которых была достигнута пороговая концентрация антител (0,35 мкг/мл) к серотипам 6В (27,9-57,3%) и 23F (55,8-68,1%), был меньшим, чем у до 3-й месяце, в котором получены показатели 58,4% для серотипа 6В и 68,6% для серотипа 23F. После ревакцинации все серотипы вакцины, включая 6В и 23F, приводили к иммунному ответу, который соответствовал эффективной первичной иммунизации двумя дозами. В исследовании, которое проводилось в Соединенном Королевстве, образование функциональных антител в результате опсоно-фагоцитарных реакций (ОФР) было сопоставимым для всех серотипов, включая 6В и 23F, при применении вакцин Превенар и ^{Превенар} 13 после первичного курса вакцинации в возрасте 4 12 месяцев. Среди пациентов, получавших ^{Превенар} 13, количество лиц с титром ОФР ≥ 1:8 составило по меньшей мере 87% после курса вакцинации в раннем возрасте и по меньшей мере 93% после ревакцинации. Средние геометрические значения титров ОФР для серотипов 1, 3 и 5 были ниже титров для каждого из остальных дополнительных серотипов; клиническая значимость этого наблюдения неизвестна.

Ответы на ревакцинацию новорожденных после первичных курсов двумя и тремя дозами.

После ревакцинации концентрации антител ко всем 13 серотипам увеличивались по сравнению с уровнями, которые наблюдались до введения дозы для ревакцинации. После проведения ревакцинации концентрации антител к 12 серотипам были выше, чем после первичного курса вакцинации в раннем возрасте. Эти наблюдения согласовываются с результатами эффективной первичной иммунизации (индукции иммунологической памяти). Иммунный ответ для серотипа 3 после ревакцинации не превышал уровни, наблюдавшиеся после курса вакцинации в раннем возрасте; клиническая значимость этого наблюдения по индукции иммунной памяти серотипа 3 неизвестна.

Образование антител после ревакцинации ко всем 13 серотипам вакцины было сравнимым при первичной вакцинации как двумя, так и тремя дозами.

У детей от 7 месяцев до 5 лет иммунизация «вдогонку», согласно возрасту, приводила к образованию антител IgG к капсульному полисахариду каждого из 13 серотипов в количествах, которые были по меньшей мере сравнимы с наблюдавшимися после первичного курса иммунизации тремя дозами у младенца.

Персистенция антител и иммунологическая память оценивались в исследовании с участием здоровых детей, получавших разовую дозу вакцины ^{Превенар} 13 по меньшей мере через 2 года после предварительной иммунизации или 4 дозами препарата Превенар, 3-дозовой серией препарата Превенар для младенцев с последующим введением ^. 12 месяцев или 4 дозами вакцины ^{Превенар} 13.

Разовая доза препарата ^{Превенар} 13 у детей примерно 3,4 года, независимо от предыдущего вакцинационного анамнеза Превенаром или вакциной ^{Превенар} 13 индуцировала мощный гуморальный ответ на 7 общих серотипов и 6 дополнительных серотипов препарата ^{Превенар} 13.

Данные эпидемиологического надзора по распространению пневмококковой инфекции, полученные с начала вывода на рынок 7-валентной вакцины Превенар в 2000 году, не продемонстрировали снижения иммунитета, вызванного препаратом Превенар в раннем детстве, со временем.

Недоношенные младенцы.

Безопасность и иммуногенность вакцины Превенар ^® 13, которую применяли детям в возрасте 2, 3, 4 и 12 месяцев, были оценены примерно в 100 недоношенных младенцев (средний расчетный гестационный возраст (РГВ) – 31 неделя; диапазон от 26 до 36 нед) по сравнению с примерно 39 недель;

Иммунный ответ у недоношенных и доношенных младенцев сравнивали, используя результаты части лиц, у которых через 1 месяц после курса вакцинации была достигнута концентрация IgG-антител к пневмококковым полисахаридам ≥ 0,35 мкг/мл, т.е.

У более чем 85% вакцинированных младенцев через 1 месяц после курса вакцинации была достигнута концентрация IgG-антител к пневмококковым полисахаридам ≥ 0,35 мкг/мл, за исключением серотипов 5 (71,7%), 6A (82,7%) и 6B (2B). Для этих трех серотипов часть пациентов, ответивших на вакцинацию, среди недоношенных младенцев была значительно меньше, чем среди доношенных младенцев. Приблизительно через 1 месяц после введения дозы детям, которые начали ходить, в каждой группе процент лиц, у которых была достигнута такая же пороговая концентрация антител, составил >97%, за исключением серотипа 3 (71% среди недоношенных и 79% среди доношенных младенцев).

Дети (возрастом 12-59 месяцев), полностью иммунизированные вакциной Превенар (7-валентной).

После введения разовой дозы препарата ^{Превенар} 13 детям (возрастом 12-59 месяцев), которые считались полностью иммунизированными вакциной Превенар (7-валентной) (2 или 3 дозами первичной серии плюс бустер-инъекцией), доля пациентов, достигших уровней IgG в плазме крови 3 мг/кг ≥ 1:8, составляла не менее 90%. Однако 3 (серотипы 1, 5 и 6A) из 6 дополнительных серотипов продемонстрировали низшие значения среднегеометрической концентрации (СГК) IgG и ОФР среднегеометрического титра антител (СГТА) по сравнению с детьми, получившими по меньшей мере одну предыдущую вакцинацию препаратом Превенар ^® СГ 13. неизвестна.

Невакцинированные дети (12-23 месяцев).

Исследование вакцины Превенар (7-валентной) у невакцинированных детей (возрастом 12-23 месяцев) показало, что для достижения концентрации IgG в сыворотке для серотипов 6B и 23F, подобной индуцируемой 3-дозовой серией вакцины, для младенцев необходимы 2 дозы.

Дети и подростки в возрасте от 5 до 17 лет.

В открытом исследовании с привлечением 592 здоровых детей и подростков, в т.ч. с бронхиальной астмой (17,4%), которые могут иметь склонность к пневмококковой инфекции, при применении вакцины ^{Превенар} 13 был достигнут иммунный ответ для всех 13 серотипов. Разовая доза препарата ^{Превенар} 13 вводили детям от 5 до 10 лет, которые предварительно были вакцинированы по меньшей мере 1 дозой вакцины Превенар, а также детям и подросткам в возрасте от 10 до 17 лет, ранее никогда не получавших пневмококковую вакцину.

Как у детей от 5 до 10 лет, так и у детей и подростков в возрасте от 10 до 17 лет иммунный ответ на Превенар ^® 13 был не хуже иммунного ответа на Превенар для 7 общих серотипов и на Превенар 13 для 6 дополнительных серотипов по сравнению с иммунным ответом. 4, 6 и 12-15 месяцах жизни, что измерялось по уровням IgG в сыворотке.

У детей и подростков от 10 до 17 лет показатели ОФР СГТА через 1 месяц после вакцинации не уступали ОФР среднегеометрического титра антител у детей возрастной группы от 5 до 10 лет для 12 из 13 серотипов (за исключением серотипа 3).

Иммунный ответ после подкожного введения.

Подкожный путь введения вакцины ^{Превенар} 13 был оценен в несравнимом исследовании с привлечением 185 здоровых пациентов (младенцев и детей) из Японии, которые получили 4 дозы препарата в возрасте 2, 4, 6 и 12-15 месяцев. Результаты исследования показали, что безопасность и иммуногенность вакцины при подкожном применении были сравнимы с теми, что наблюдалась в исследованиях при введении вакцины внутримышечно.

Эффективность вакцины Превенар ¹³ .

Инвазивное пневмококковое заболевание.

Данные, опубликованные Департаментом здравоохранения Англии, продемонстрировали, что через четыре года после введения вакцины Превенар в виде двух доз первичной серии для младенцев с бустер-дозой на втором году жизни и охватом вакцинацией 94% в Англии и Уэльсе наблюдалось уменьшение заболеваний, вызванных 9%. (95% ДИ 95; 99). В дальнейшем, через четыре года после перехода на Превенар ^® 13, дополнительное уменьшение заболеваемости инвазивными пневмококковыми заболеваниями, вызванные 7 серотипами, входящими в состав вакцины Превенар, составляло от 76% у детей до 2 лет до 91% у детей 5–14 лет.

Средний отит.

В опубликованном исследовании, которое проводилось на территории Израиля с использованием двух доз первичной серии с бустер-дозой на втором году жизни, влияние вакцины Превенар ^® 13 на средний отит был документально подтвержден в системе активного наблюдения на уровне популяции с культуральным исследованием жидкости из среднего уха. до 2 лет со средним отитом.

После введения вакцины Превенар, а затем вакцины ^{Превенар} 13 наблюдалось снижение заболеваемости с 2,1 до 0,1 случая на 1000 детей (95%) для серотипов, входящих в состав вакцины Превенар, и серотипа 6А и снижение заболеваемости с 0,9 до 0,9 дополнительных серотипов 1, 3, 5, 7F и 19A в составе вакцины Превенар ^® 13. Ежегодная общая заболеваемость пневмококковым средним отитом уменьшилась с 9,6 до 2,1 случая на 1000 детей (78%) в период с июля 2004 г. г. (после введения вакцины Превенар ^® 13).

Пневмония.

В многоцентровом обсервационном исследовании во Франции сравнивали периоды до и после перехода с вакцины Превенар на ^{Превенар} 13 и установили уменьшение на 16% (с 2060 до 1725 случаев) всех случаев невоспитательной пневмонии (НП) в отделениях неотложной помощи у детей от 5 лет. Уменьшение составило 53% (с 167 до 79 случаев) (p<0,001) для ЧП с экссудативным плевритом и 63% (с 64 до 24 случаев) (p<0,001) для случаев пневмококкового ЧП, подтвержденных микробиологически. На втором году после введения вакцины ^{Превенар} 13 общее количество случаев ЧП благодаря 6 дополнительным серотипам, входящим в состав вакцины ^{Превенар} 13, уменьшилось с 27 до 7 изолированных случаев (74%).

Уменьшение случаев пневмонии, вызванной любым возбудителем, было наиболее выраженным среди младших вакцинированных возрастов и составило 31,8% (с 757 до 516 случаев) и 16,6% (с 833 до 695 случаев) в группах в возрасте до 2 лет и от 2 до 5 лет соответственно. Заболеваемость среди старших, преимущественно невакцинированных детей (5 лет) не изменилась на протяжении исследования.

С помощью действующей системы наблюдения (с 2004 по 2013 гг.) для документального подтверждения влияния вакцины Превенар и последующей вакцины Превенар ^® 13 на ЧП у детей до 5 лет, которым применяли 2 дозы первичной серии с бустер-дозой на втором году жизни, на территории Южного 68% (95% ДИ 73; 61) и случаев госпитализации по поводу альвеолярного ЧП на 32% (95% ДИ 39; 22) после введения вакцины ^{Превенар} 13 по сравнению с периодом до введения вакцины Превенар.

Воздействие на носоглоточное носительство.

В исследовании в рамках фармакологического надзора во Франции у детей с острым средним отитом изменения в носоглоточном носительстве пневмококковых серотипов оценивали после введения вакцин Превенар (7-валентной) и позже Превенар ^® 13. Превенар ^® 13 значительно уменьшал носоглоточный носитель. и отдельных серотипов 6C, 7F, 19A по сравнению с Превенаром. Также наблюдалось уменьшение носительства серотипа 3 (2,5% против 1,1%; p=0,1). Носительства серотипов 1 и 5 не наблюдалось.

Влияние пневмококковой конъюгированной вакцины на носоглоточное носительство исследовалось в рандомизированном двойном слепом исследовании на территории Израиля, в котором дети получали либо ^{Превенар} 13, либо Превенар (7-валентный) на 2, 4, 6 и 12 месяца жизни. Превенар ¹³ значительно уменьшал недавно установленное носоглоточное заражение 6 дополнительными серотипами (и серотипа 6C) вместе и отдельными серотипами 1, 6A, 6C, 7F, 19A по сравнению с препаратом Превенар. Уменьшение не наблюдалось при применении серотипа 3, а для серотипа 5 колонизация была очень редкой, чтобы можно было оценить влияние. Подобные уровни носоглоточного заражения наблюдались для 6 из 7 общих серотипов в обеих группах вакцинации, а для серотипа 19F наблюдалось значительное понижение уровня.

В данном исследовании зарегистрировано уменьшение носительства серотипов 19A, 19F и 6A S. Pneumonia , нечувствительных ко многим антибиотикам. Уменьшение от 34 до 62% в зависимости от серотипа и антибиотика.

Острый средний отит.

Также после введения вакцины в национальную программу иммунизации была установлена ​​эффективность применения Превенара по схеме 3+1 относительно острого среднего отита и пневмонии. При ретроспективной оценке крупной страховой базы данных США частота визитов по поводу острого среднего отита снизилась на 42,7% (95% ДИ, 42,4 – 43,1%), а количество рецептов, выписанных детям в возрасте до 2 лет по поводу острого среднего отита, – на 41,9% 1997-99 гг.). В подобном анализе количество госпитализаций и амбулаторных визитов по поводу пневмонии (любого генеза) снизилось на 52,4% и 41,1% соответственно. Для случаев, идентифицированных как пневмококковая пневмония, снижение числа госпитализаций и амбулаторных визитов у детей младше 2 лет составило 57,6% и 46,9% соответственно. Хотя анализ, основанный на наблюдении, не позволяет установить непосредственную причинно-следственную связь, эти результаты свидетельствуют, что Превенар играет важную роль в снижении тяжести заболевания слизистых оболочек (острый средний отит и пневмония) в целевой популяции.

Исследование эффективности с участием взрослых в возрасте от 65 лет.

Эффективность в отношении невоспитательной пневмонии и инвазивных пневмококковых заболеваний, вызванных серотипами, входящими в состав вакцины, была оценена в крупномасштабном рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании (Community-Acquired Pneumonia Imtaun). 84 496 человек в возрасте от 65 лет получили одну дозу вакцины ^{Превенар} 13 или плацебо в соотношении 1:1.

У дослідженні CAPiTA брали участь добровольці віком від 65 років, медико-демографічні характеристики яких могли відрізнятись від таких у осіб, що потребують вакцинації.

Випадки первинної госпіталізації з пневмонією, підтвердженою рентгенографією грудної клітки, були ідентифіковані у близько 2% досліджуваних (n=1814), у т. ч. 329 випадків були з підтвердженою пневмококовою НП і 182 випадки НП були викликані серотипами, які входять до складу вакцини.

За результатами дослідження встановлено, що ефективність Превенар ^® 13 для попередження первинних випадків НП, спричиненої серотипами, які входять до складу вакцини (первинна кінцева точка), становила 45,56% (95,2% ДI; 21,82-62,49; р=0,0006).

Ефективність Превенар ^® 13 щодо попередження розвитку небактеріємічної/неінвазивної пневмококової НП, спричиненої серотипами вакцини, становила 45,00% (95,2% ДI; 14,21-65,31; р=0,0067); ефективність щодо попередження первинних випадків інвазивних пневмококових захворювань, спричинених серотипами, які входять до складу вакцини - 75,00% (95,2% ДI; 41,06-90,87; р=0,0005).

Дослідження імуногенності за участю дорослих віком ≥18 років та осіб літнього віку.

У дорослих осіб поріг антитіл для серотипоспецифічних пневмококових полісахаридних IgG, що зв'язаний з концентрацією антитіл та асоціюється із досягненням захисту, не був визначений. У всіх основних клінічних дослідженнях для оцінки потенційної ефективності проти інвазивних пневмококових інфекцій та пневмонії використовували серотип-специфічні опсоно-фагоцитарні реакції (ОФР). Через місяць після кожної вакцинації визначали титри ОФР та проводили розрахунок геометричних середніх титрів (ГСТ) ОФР. Титри ОФР відображаються як зворотне значення найбільшого розведення сироватки, яке б знижувало виживаність пневмококів щонайменше на 50%.

Базові дослідження вакцини Превенар ^® 13 були побудовані таким чином, щоб показати, що через один місяць після вакцинації функціональна імунна відповідь ОФР для 13 серотипів не поступається, а для деяких серотипів перевищує імунну відповідь на 12 серотипів, спільних з ліцензованою 23-валентною полісахаридною пневмококовою вакциною (серотипи 1, 3, 4, 5, 6B, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F, 23F). Імунну відповідь на унікальний для вакцини Превенар ^® 13 серотип 6А оцінювали шляхом демонстрації 4-кратного зростання специфічного титру ОФР порівняно з рівнем до імунізації.

У Європі та США було проведено п'ять клінічних досліджень з метою оцінки імуногенності вакцини Превенар ^® 13 у різних вікових груп (в діапазоні 18 – 95 років). На сьогодні клінічні дослідження вакцини Превенар ^® 13 забезпечують дані щодо імуногенності у дорослих осіб віком від 18 років, у тому числі віком від 65 років, які раніше (за 5 років до включення у дослідження) проходили вакцинацію однією чи декількома дозами 23-валентної полісахаридної вакцини. У кожне дослідження були включені: здорові особи, імунокомпетентні особи зі стабільними основними захворюваннями, які обумовлюють схильність до пневмококової інфекції (такими як хронічні захворювання серцево-судинної системи, хронічні захворювання дихальної системи, включаючи астму, розлади функції нирок, цукровий діабет та хронічні захворювання печінки, включаючи алкогольне ураження печінки), а також особи з факторами ризику (паління та зловживання алкоголем).

Безпечність та імуногенність вакцини Превенар ^® 13 було доведено у осіб віком від 18 років, включаючи осіб, які раніше були вакциновані пневмококовою полісахаридною вакциною.

Дорослі, які раніше не були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною.

У прямому порівняльному дослідженні, яке було проведено із залученням осіб віком 60-64 роки, учасники отримували разові дози вакцини Превенар ^® 13 або 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини. У тому ж дослідженні інші групи дорослих віком 50-59 років та дорослих віком 18–49 років отримували разову дозу вакцини Превенар ^® 13.

У дорослих віком 60-64 роки геометричний середній титр ОФР для вакцини Превенар ^® 13 був не меншим, ніж геометричний середній титр ОФР, отриманий для 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини (для 12 серотипів, що входили до складу обох вакцин). Для 9 серотипів титри ОФР були статистично достовірно більш високими у осіб, які отримували вакцину Превенар ^® 13.

У дорослих віком 50-59 років геометричний середній титр ОФР для всіх 13 серотипів вакцини Превенар ^® 13 був не меншим, ніж рівні імунної відповіді на Превенар ^® 13 у осіб віком 60-64 роки. Для 9 серотипів імунна відповідь залежала від віку та була статистично достовірно більш вираженою у осіб 50-59 років, ніж у осіб 60-64 років.

У всіх дорослих осіб віком ³ 50 років, які отримали разову дозу вакцини Превенар ^® 13, титри ОФР для серотипу 6А були значно вищими, ніж у осіб віком ³ 60 років, які отримали разову дозу 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини.

Через рік після вакцинації препаратом Превенар ^® 13 титри ОФР знизились порівняно з рівнями, визначеними через місяць після вакцинації. Водночас, титри ОФР для всіх серотипів залишались вищими, ніж на вихідному рівні.

Таблица 1

У дорослих віком 18–49 років геометричні середні титри функціональних антитіл ОФР до усіх 13 серотипів, які охоплюються вакциною Превенар ^® 13, були не менш ефективними, ніж відповіді на вакцинацію препаратом Превенар ^® 13 у дорослих віком 60–64 роки.

Через 1 рік після вакцинації препаратом Превенар ^® 13 титри функціональних антитіл OФР знижувалися порівняно з титрами через 1 місяць після вакцинації, проте титри функціональних антитіл OФР до всіх серотипів залишалися вищими за вихідні рівні.

Таблица 2

Дорослі, які раніше були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною.

Порівняння імунної відповіді на введення препарату Превенар ^® 13 та 23-валентної полісахаридної вакцини проводили у прямому порівняльному дослідженні за участю осіб віком від 70 років, які щонайменше за 5 років до вакцинації у дослідженні отримували разову дозу пневмококової полісахаридної вакцини.

Порівняння значень геометричного середнього титру ОФР (через 1 місяць після вакцинації) у раніше вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною учасників віком понад 70 років, які отримали разову дозу вакцини Превенар ^® 13 або 23-валентної полісахаридної вакцини, наведені у таблиці 3.

Таблица 3

Геометричний середній титр ОФР у дорослих учасників віком понад 70 років, раніше вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною, які отримували разову дозу препарату Превенар ^® 13 або 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини (PPSV23) ^{а, б, в}

У дорослих осіб, вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною щонайменше за 5 років до початку клінічного дослідження, геометричні середні титри ОФР для вакцини Превенар ^® 13 були не меншими, ніж відповідні показники для 12 спільних серотипів 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини. Більш того, у цьому дослідженні для 10 з 12 спільних серотипів було показано статистично достовірно більші рівні геометричного середнього титру ОФР. Після вакцинації препаратом Превенар ^® 13 імунна відповідь на серотип 6А була статистично достовірно більш вираженою, ніж після вакцинації 23-валентною полісахаридною вакциною.

У осіб віком від 70 років, які були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною щонайменше за 5 років до початку дослідження, через рік після вакцинації препаратом Превенар ^® 13 титри ОФР знизились порівняно з рівнями, отриманими через місяць після вакцинації. Водночас, титри ОФР для всіх серотипів залишались вищими, ніж на вихідному рівні.

Таблица 4

Імунна відповідь в особливих групах пацієнтів.

Особи з описаними нижче станами мають підвищений ризик розвитку пневмококового захворювання.

Клінічна значущість рівнів антитіл, спричинених вакциною Превенар ^® 13 у цих особливих групах пацієнтів, невідома.

Серповидноклітинна анемія.

У Франції, Італії, Великобританії, США, Лівані, Єгипті та Саудівській Аравії було проведено відкрите одногрупове дослідження двох доз вакцини Превенар ^® 13, які вводили з інтервалом 6 місяців. У нього залучили 158 дітей і підлітків віком від ≥6 до <18 років із серповидно-клітинною анемією, які були раніше вакциновані однією або кількома дозами 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини щонайменше за 6 місяців до включення в дослідження. Після першої вакцинації препаратом Превенар ^® 13 рівні антитіл, які вимірювалися за геометричними середніми концентраціями IgG і геометричними середніми титрами функціональних антитіл OФР, були статистично значно вищими за рівні, які спостерігалися до вакцинації. Після введення другої дози імунна відповідь була порівнянною з отриманою після введення першої дози. Через один рік після введення другої дози рівні антитіл, які вимірювалися за геометричними середніми концентраціями IgG і геометричними середніми титрами функціональних антитіл OФР, були вищими за рівні до введення першої дози препарату Превенар ^® 13, за винятком геометричних середніх концентрацій IgG для серотипів 3 та 5, які були чисельно подібними.

ВІЛ-інфекція.

Діти та дорослі, які раніше не були вакциновані пневмококовою вакциною.

ВІЛ-інфіковані діти та дорослі з кількістю CD4 клітин ≥200 кл./мкл (середня кількість 717,0 кл./мкл), вірусним навантаженням <50000 копій/мл (середнє навантаження 2090,0 копій/мл), які не мали активного захворювання, пов'язаного зі СНІД, та які не були раніше вакциновані пневмококовою вакциною, отримували 3 дози вакцини Превенар ^® 13. Згідно з загальними рекомендаціями, після цього вони отримували разову дозу 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини. Вакцини застосовували з інтервалом 1 місяць. Імунну відповідь оцінювали у 259-270 осіб, доступних для оцінки, приблизно через 1 місяць після отримання кожної дози вакцини. Після введення першої дози Превенар ^® 13 спричиняв рівні антитіл, які вимірювалися за геометричними середніми концентраціями IgG і геометричними середніми титрами функціональних антитіл OФР, що були достовірно вищими за рівні до вакцинації. Після другої та третьої дози вакцини Превенар ^® 13 імунна відповідь була подібною до відповіді після застосування першої дози або вищою за неї.

Дорослі, які раніше були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною.

ВІЛ-інфіковані дорослі віком ≥18 років (кількість CD4 клітин ≥200 кл./мкл (середня кількість 609,1 кл./мкл), вірусне навантаження <50 000 копій/мл (середнє навантаження 330,6 копій/мл), без активного СНІД-асоційованого захворювання), які були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною принаймні за 6 місяців до включення в дослідження, отримували 3 дози вакцини Превенар ^® 13 на час включення та через 6 і 12 місяців після отримання першої дози вакцини Превенар ^® 13. Імунну відповідь оцінювали у 231–255 доступних для оцінки осіб приблизно через 1 місяць після отримання кожної дози вакцини Превенар ^® 13. Після отримання першої дози препарату Превенар ^® 13 рівні антитіл, які вимірювалися за геометричними середніми концентраціями IgG і геометричними середніми титрами функціональних антитіл OФР, були статистично значно вищими за рівні, які спостерігалися до вакцинації. Після введення другої та третьої дози вакцини Превенар ^® 13 імунна відповідь була порівнянною або вищою за відповідь після введення першої дози. У рамках цього дослідження 162 пацієнти отримали одну попередню дозу 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини, 143 пацієнти отримали 2 попередні дози і 26 пацієнтів отримали більш ніж 2 попередні дози 23-валентної полісахаридної вакцини. У пацієнтів, які отримали дві або більше попередні дози 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини, спостерігалася схожа імунна відповідь порівняно з пацієнтами, які отримали одну попередню дозу.

Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин.

Діти та дорослі, яким було трансплантовано галогенні гемопоетичні стовбурові клітини у віці ≥2 роки, з повною гематологічною ремісією основного захворювання або з дуже доброю частковою ремісією у разі лімфоми та мієломи, отримували три дози вакцини Превенар ^® 13 з інтервалом між дозами щонайменше 1 місяць. Першу дозу вводили через 3-6 місяців після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Четверту дозу (бустер-ін'єкція) препарату Превенар ^® 13 вводили через 6 місяців після введення третьої дози. Згідно з загальними рекомендаціями, через 1 місяць після введення четвертої дози препарату Превенар ^® 13 вони отримували разову дозу 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини. Імунну відповідь, яку вимірювали за геометричними середніми концентраціями IgG, оцінювали у 168-211 осіб, доступних для оцінки, приблизно через 1 місяць після вакцинації. Після введення кожної дози Превенар ^® 13 спричиняв підвищення рівнів антитіл. Після четвертої дози препарату Превенар ^® 13 імунна відповідь була достовірно підвищеною для усіх серотипів порівняно з відповіддю після третьої дози. Титри функціональних антитіл (ОФР) у цьому дослідження не вимірювали.

Фармакокинетика.

Оцінка фармакокінетичних властивостей вакцин не є обов'язковою.

Клинические свойства.

Показания .

Активна імунізація для попередження інвазивних захворювань, пневмонії та гострого середнього отиту, спричинених Streptococcus pneumoniae , у дітей віком від 6 тижнів.

Активна імунізація для попередження інвазивних захворювань та пневмонії, спричинених Streptococcus pneumoniae , у дорослих та осіб літнього віку.

Застосування вакцини Превенар ^® 13 має базуватись на офіційних рекомендаціях із урахуванням ризику інвазивних захворювань та пневмонії у різних вікових групах та супутніх основних захворювань, а також варіабельності епідеміології серотипів у різних географічних зонах.

Противопоказания .

Підвищена чутливість до діючих речовин, до будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Склад») або до дифтерійного анатоксину.

Застосування препарату Превенар ^® 13, як і інших вакцин, особам з гострими, тяжкими фебрильними захворюваннями необхідно відкласти. Однак наявність інфекції легкого ступеня, такої як застуда, не потребує відкладання вакцинації.

При проведенні вакцинації на території України слід керуватися діючими наказами МОЗ України щодо інформації з протипоказань та взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років.

Вакцину Превенар ^® 13 можна застосовувати одночасно з будь-якими вакцинами, як моно-, так і комбінованими, що містять антигени: дифтерії, правця, кашлюка (цільноклітинний або ацелюлярний компонент), Haemophilius influenzaе типу b, поліомієліту інактивований, гепатиту В (щодо застосування з препаратом Інфанрикс гекса™ див. розділ «Особливості застосування»), менінгококової серогрупи С, кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи та ротавіруса.

Превенар ^® 13 можна також одночасно застосовувати з вакциною для профілактики менінгококової інфекції серогруп A, C, W-135 та Y полісахаридною, кон'югованою з правцевим анатоксином, дітям віком від 12 до 23 місяців, які були первинно ефективно вакциновані препаратом Превенар® 13 (згідно з місцевими рекомендаціями щодо лікування).

Дані, отримані під час постмаркетингових клінічних досліджень, щодо оцінки впливу профілактичного застосування антипіретиків (ібупрофен та парацетамол) на імунну відповідь на застосування вакцини Превенар ^® 13 припускають, що застосування парацетамолу одночасно з вакциною або в день вакцинації може знизити імунну відповідь організму на Превенар ^® 13 після первинної вакцинації немовлят. Відповідь на застосування бустер-дози через 12 місяців не змінювалась. Клінічне значення цього явища невідоме.

Діти віком від 6 до 17 років.

На сьогодні немає даних щодо сумісного застосування з іншими вакцинами.

Дорослі віком від 18 до 49 років.

На сьогодні немає даних щодо сумісного застосування з іншими вакцинами.

Дорослі віком від 50 років.

Превенар ^® 13 можна застосовувати одночасно з сезонною тривалентною інактивованою протигрипозною вакциною.

Результати двох досліджень, проведених за участю дорослих пацієнтів віком 50-59 років та віком від 65 років, показали можливість одночасного застосування вакцини Превенар ^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини. Відповідь на введення трьох антигенів, що входять до складу тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини, при введенні цієї вакцини окремо та у поєднанні з вакциною Превенар ^® 13, була порівнянною.

При одночасному застосуванні вакцини Превенар ^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини імунна відповідь на Превенар ^® 13 була менш вираженою, ніж при самостійному введенні вакцини Превенар ^® 13, але довгостроковий вплив на рівень циркулюючих антитіл не відзначався.

У третьому дослідженні за участю дорослих віком 50-93 років була показана можливість одночасного застосування вакцини Превенар ^® 13 та сезонної чотиривалентної інактивованої протигрипозної вакцини (ЧІПВ). Імунна відповідь до всіх чотирьох штамів ЧІПВ не зменшувалась при одночасному застосуванні вакцини Превенар ^® 13.

Імунні відповіді на Превенар ^® 13 не були слабшими при застосуванні одночасно з ЧІПВ у порівнянні із застосуванням вакцини Превенар ^® 13 окремо. Як і при одночасному застосуванні з тривалентною вакциною, імунна відповідь до деяких пневмококових серотипів була нижчою при застосуванні обох вакцин одночасно.

Дослідження одночасного застосування з іншими вакцинами не проводили.

Різні ін'єкційні вакцини слід завжди вводити в різні ділянки тіла.

Досліджень одночасного застосування вакцини Превенар ^® 13 та 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини не проводили. У клінічних дослідженнях застосування вакцини Превенар ^® 13 через 1 рік після 23-валентної полісахаридної пневмококової вакцини імунна відповідь для всіх серотипів була менш вираженою порівняно з імунною відповіддю у осіб, яким не проводили попередню імунізацію 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною. Клінічне значення цього явища невідоме.

Особенности применения.

Превенар ^® 13 не слід застосовувати внутрішньосудинно.

Вакцину не слід вводити внутрішньом'язово пацієнтам з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями коагуляції, яким можуть бути протипоказані внутрішньом'язові ін'єкції, але можна вводити підшкірно, якщо потенційна користь явно переважає ризик від застосування вакцини (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Превенар ^® 13 захищає тільки від серотипів Streptococcus pneumoniae , які входять до складу вакцини, та не захищає від інших мікроорганізмів, що спричиняють інвазивні захворювання, пневмонію або середній отит. Як будь-яка інша вакцина, Превенар ^® 13 не може захистити всіх осіб, які отримують вакцину, від пневмококової інфекції. Для отримання актуальної епідеміологічної інформації у країні проведення вакцинації слід звернутись до відповідної державної організації.

У пацієнтів з порушеною імунологічною реактивністю внаслідок імуносупресивної терапії, генетичного дефекту, ВІЛ-інфекції або інших причин утворення антитіл у відповідь на активну імунізацію може бути зниженим.

Наразі доступні дані з безпеки та імуногенності стосовно обмеженої популяції із серповидноклітинною анемією, ВІЛ-інфекцією або осіб, яким трансплантовано гемопоетичні стовбурові клітини (див. розділ «Фармакодинаміка»). Дані з безпеки та імуногенності вакцини Превенар ^® 13 відсутні для інших особливих груп осіб з ослабленим імунітетом (наприклад, внаслідок злоякісного новоутворення або нефротичного синдрому). Для цих груп вакцинацію слід розглядати на індивідуальній основі. Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично не містить натрію.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років.

У клінічних дослідженнях Превенар ^® 13 викликав імунну відповідь на усі тринадцять серотипів, що входять до складу вакцини. Імунна відповідь на серотип 3 після ревакцинації не перевищувала рівні, що спостерігалися після серії вакцинації у ранньому дитячому віці. Клінічне значення явища індукції імунної пам'яті серотипу 3 невідоме (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Відсоток осіб, у яких вироблялися функціональні антитіла (OФР ≥ 1:8) до серотипів 1, 3 та 5, був високим. Проте середні геометричні значення титрів ОФР були нижчими за відповідні значення титрів для кожного з решти додаткових серотипів вакцини; клінічна значущість цього явища для ефективності захисту невідома (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Обмежені дані продемонстрували, що 7-валентний Превенар (первинний курс трьома дозами) викликає задовільну імунну відповідь у немовлят з серповидноклітинною анемією, причому профіль безпеки був схожим з тим, що спостерігається у групах без наявності високого ризику (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Діти віком до 2 років повинні проходити курс вакцинації препаратом Превенар ^® 13, який відповідає їхньому віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування пневмококової кон'югованої вакцини не заміняє застосування 23-валентних пневмококових полісахаридних вакцин для дітей віком ≥ 2 років з такими станами, як серповидноклітинна анемія, аспленія, ВІЛ-інфекція, хронічне захворювання або ослаблена імунна система, у зв'язку з якими їх відносять до групи підвищеного ризику щодо інвазивного захворювання, спричиненого Streptococcus pneumoniae . За наявності рекомендацій, діти з групи ризику віком від 24 місяців, які вже були первинно вакциновані препаратом Превенар ^® 13, повинні отримувати 23-валентну пневмококову полісахаридну вакцину. Інтервал між застосуванням 13-валентної пневмококової кон'югованої вакцини (Превенар ^® 13) та 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини повинен становити принаймні 8 тижнів. Немає даних про те, чи може застосування 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини у дітей, які не отримували первинної вакцинації, або у дітей, первинно вакцинованих препаратом Превенар ^® 13, призвести до низької реактивності на наступні дози препарату Превенар ^® 13.

При первинному курсі імунізації глибоко недоношених немовлят (народжених ≤ 28 тижні вагітності) та особливо тих, що мають незрілість дихальних шляхів в анамнезі, слід враховувати потенційний ризик розвитку апное та необхідність моніторингу дихання протягом 48-72 годин. Оскільки у цієї групи немовлят користь від вакцинації є значною, не слід відміняти або відкладати вакцинацію.

Очікується, що серотипи вакцини захищають від гострого середнього отиту значно менше, ніж від інвазивних захворювань. Оскільки середній гострий отит спричиняють багато інших організмів, окрім пневмококових серотипів, наявних в цій вакцині, очікується, що захист від усіх середніх отитів буде низьким (див. розділ «Фармакодинаміка»).

При одночасному застосуванні вакцини Превенар ^® 13 з вакциною Інфанрикс гекса™ (DTPa-HBV-IPV/Hib) частота розвитку фебрильних реакцій є подібною до тієї, що спостерігається при одночасному застосуванні вакцин Превенар (7-валентної) та Інфанрикс гекса™ (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомлялось про підвищену частоту виникнення судом (які супроводжувалися або не супроводжувалися підвищенням температури), а також гіпотонічно-гіпореспонсивного епізоду під час одночасного застосування вакцин Превенар ^® 13 та Інфанрикс гекса™ (див. розділ «Побічні реакції»).

Для дітей з судомними порушеннями або з фебрильними судомами в анамнезі, а також для всіх дітей, які отримують Превенар ^® 13 одночасно з вакцинами, до складу яких входить цільноклітинний коклюшний компонент, слід провести жарознижувальну терапію згідно з місцевими рекомендаціями щодо лікування.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Даних щодо застосування пневмококової 13-валентної кон'югованої вакцини вагітним жінкам немає. Тому слід уникати застосування вакцини Превенар ^® 13 під час вагітності.

Дослідження на тваринах не показали безпосереднього або опосередкованого шкідливого впливу на репродуктивну функцію.

Невідомо, чи виділяється пневмококова13-валентна кон'югована вакцина з грудним молоком людини.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Превенар ^® 13 має незначний вплив або взагалі не має впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Однак деякі реакції, вказані у розділі «Побічні реакції», можуть тимчасово впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Способ применения и дозы.

Вакцину слід вводити внутрішньом'язово. Препарат бажано вводити у такі ділянки: передньолатеральна поверхня стегна (латеральний широкий м'яз стегна) у немовлят або дельтовидний м'яз плеча у дітей та дорослих.

Протягом зберігання можливе розшарування вакцини на білий осад та прозорий розчин. Перед витисненням повітря зі шприца вакцину слід добре струсити до отримання однорідної білої суспензії. Перед застосуванням вакцину слід візуально перевірити щодо наявності твердих часток та/або зміни зовнішнього вигляду. Не застосовувати, якщо вміст виглядає інакше, ніж описано. Невикористані залишки або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Як і для усіх ін'єкційних вакцин, необхідно забезпечити медичний нагляд протягом 30 хв з моменту вакцинації та можливість отримання відповідного лікування при виникненні анафілаксії, яка у рідкісних випадках може розвинутися після застосування вакцини (див. розділ «Побічні реакції»).

Схема імунізації

Схема імунізації вакциною Превенар ^® 13 має базуватися на офіційних рекомендаціях.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років.

Немовлятам, які отримали першу дозу вакцини Превенар ^® 13, рекомендовано закінчити курс вакцинації препаратом Превенар ^® 13.

Немовлята віком від 6 тижнів до 6 місяців.

Первинна вакцинація трьома дозами.

Рекомендований курс імунізації складається з чотирьох доз по 0,5 мл. Первинна вакцинація у немовлят складається з трьох доз. Першу дозу звичайно вводять у віці 2 місяці. Інтервал між дозами становить не менше 1 місяця. Першу дозу можна вводити у віці не менше 6 тижнів. Четверту дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11-15 місяців.

Первинна вакцинація двома дозами.

Альтернативно, коли Превенар ^® 13 призначають в межах стандартної програми імунізації немовлят, можна застосовувати курс, що складається з трьох доз по 0,5 мл. Першу дозу можна вводити, починаючи з 2-місячного віку, другу – через 2 місяці. Третю дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11-15 місяців (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Недоношені немовлята (гестаційний вік <37 тижнів).

Для недоношених немовлят рекомендується проводити курс імунізації, що складається з чотирьох доз по 0,5 мл. Курс первинної імунізації складається з трьох доз: першу дозу застосовують у віці 2 місяці, а подальші – з інтервалом принаймні 1 місяць між дозами. Першу дозу дозволяється застосовувати з шести тижнів від народження. Четверту дозу (бустер-ін'єкцію) рекомендується застосовувати у віці від 11 до 15 місяців (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»).

Діти віком від 7 місяців, які не проходили вакцинацію.

Немовлята віком 7-11 місяців.

Дві дози по 0,5 мл з інтервалом між введеннями не менше 1 місяця. Третю дозу рекомендується вводити на другому році життя.

Діти віком 12-23 місяці.

Дві дози по 0,5 мл з інтервалом між введеннями не менше 2 місяців (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Діти віком 2 – 17 років.

Одна доза 0,5 мл.

Діти, які попередньо були вакциновані препаратом Превенар (7-валентним) ( Streptococcus pneumoniae , серотипи 4, 6В, 9V, 14, 18C, 19F та 23F).

Превенар ^® 13 містить ті ж самі 7 серотипів пневмококових полісахаридів, кон'югованих з тим самим білком-носієм CRM _197, що входять до складу препарату Превенар.

Немовлят та дітей, імунізацію яких було розпочато вакциною Превенар можна перевести на Превенар ^® 13 на будь-якому етапі імунізації.

Діти віком 12-59 місяців, повністю імунізовані препаратом Превенар (7-валентним).

Дітям молодшого віку, які вважаються повністю імунізованими вакциною Превенар (7-валентною), слід ввести одну дозу 0,5 мл вакцини Превенар ^® 13, щоб індукувати імунну відповідь на 6 додаткових серотипів. Цю дозу препарату Превенар ^® 13 слід ввести щонайменше через 8 тижнів після останньої дози вакцини Превенар (7-валентної) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Діти віком 5 –17 років.

Дітям віком від 5 до 17 років можна вводити одну дозу вакцини Превенар ^® 13, якщо вони раніше були вакциновані однією або кількома дозами препарату Превенар. Цю дозу вакцини Превенар ^® 13 слід ввести щонайменше через 8 тижнів після останньої дози вакцини Превенар (7-валентної) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Дорослі віком ≥18 років та особи літнього віку.

Одна разова доза.

Необхідність ревакцинації наступною дозою вакцини Превенар ^® 13 встановлено не було.

Якщо використання 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини вважається доцільним, слід спершу вводити Превенар ^® 13 незалежно від стану вакцинації іншими пневмококовими вакцинами (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Особые группы пациентов.

Особам з основними захворюваннями, через які вони мають схильність до інвазивного пневмококового захворювання (наприклад із серповидноклітинною анемією або ВІЛ-інфекцією), включаючи тих, які були раніше вакциновані однією або кількома дозами 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини, можна застосовувати принаймні одну дозу вакцини Превенар ^® 13 (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Для осіб, яким було трансплантовано гемопоетичні стовбурові клітини, рекомендована схема вакцинації складається з чотирьох доз вакцини Превенар ^® 13, по 0,5 мл кожна. Первинна вакцинація складається з трьох доз з інтервалом між введеннями щонайменше 1 місяць, перша з яких вводиться через 3-6 місяців після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Четверту дозу (бустер-ін'єкція) рекомендується вводити через 6 місяців після введення третьої дози (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Дети.

Превенар ^® 13 показаний до застосування дітям віком від 6 тижнів (див. розділ «Показання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози»).

Передозировка .

Передозування вакциною Превенар ^® 13 малоймовірне через його форму випуску у вигляді попередньо наповненого шприца. Проте існують повідомлення про передозування вакцини Превенар ^® 13, яке описується як застосування наступних доз через менший, ніж рекомендовано, інтервал часу після попередньої дози. Загалом побічні реакції, про які повідомлялося при передозуванні, відповідають тим, про які повідомлялося при застосуванні доз за рекомендованою схемою для препарату Превенар ^® 13.

Побочные реакции.

Аналіз постмаркетингових звітів дає змогу припустити можливість підвищеного ризику виникнення судом (які супроводжувалися або не супроводжувалися підвищенням температури), а також гіпотонічно-гіпореспонсивного епізоду в групах, де застосовували вакцину Превенар ^® 13 разом із вакциною Інфанрикс гекса™, порівняно з групами, де застосовували тільки вакцину Превенар ^® 13.

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях або протягом постмаркетингового періоду застосування вакцини, наведені нижче за класами систем органів у порядку зниження частоти та тяжкості. Частоту визначають за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000), частота невідома (неможливо встановити, виходячи з наявної інформації).

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років.

Безпеку вакцини оцінювали у контрольованих клінічних дослідженнях із залученням 4429 здорових немовлят віком від 6 тижнів на момент першої вакцинації та 11-16 місяців на момент ревакцинації. Протягом дослідження було застосовано 14267 доз препарату Превенар ^® 13. В усіх дослідженнях за участю немовлят Превенар ^® 13 застосовували одночасно зі звичайними педіатричними вакцинами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Також оцінювали безпеку застосування вакцини у 354 дітей віком від 7 місяців до 5 років, які раніше не були вакциновані.

До найбільш розповсюджених побічних проявів у немовлят та дітей віком від 6 тижнів до 5 років належать реакції у місці введення, підвищення температури, підвищена збудливість, зниження апетиту та підвищена сонливість та/або погіршення сну.

У клінічному дослідженні вакцинації на 2, 3 та 4 місяці життя повідомлялося про більшу частоту випадків підвищення температури ≥ 38 °C у немовлят, яким вводили Превенар (7-валентний) одночасно з препаратом Інфанрикс гекса™ (від 28,3 % до 42,3 %), ніж у немовлят, яким застосовували тільки вакцину Інфанрикс гекса™ (від 15,6 % до 23,1 %). Після ін'єкції бустер-дози у віці від 12 до 15 місяців частота випадків підвищення температури ≥ 38 °C становила 50,0 % у немовлят, які отримували одночасно Превенар (7-валентний) та Інфанрикс гекса™, порівняно з 33,6 % у немовлят, які отримували тільки Інфанрикс гекса™. Ці реакції були переважно помірними (39 °C або менше) та тимчасовими.

Повідомлялося про підвищення частоти виникнення побічних реакцій у місці введення вакцини у дітей старше 12 місяців порівняно з частотою виникнення, яка спостерігалась у немовлят під час первинного курсу введення препарату Превенар ^® 13.

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях.

В клінічних дослідженнях профіль безпеки вакцини Превенар ^® 13 був подібним до профілю вакцини Превенар. Нижчезазначена частота ґрунтується на побічних реакціях, визначених у клінічних дослідженнях препарату Превенар ^® 13.

Розлади з боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості, включаючи набряк обличчя, задишка, бронхоспазм.

Со стороны нервной системы:

нечасто: судоми (включаючи фебрильні судоми);

рідко: гіпотонічно-гіпореспонсивний епізод.

Розлади з боку травної системи:

дуже часто: знижений апетит;

часто: рвота; диарея.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

часто: висип;

нечасто: кропив'янка або висип, подібний до кропив'янки.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

дуже часто: підвищення температури, підвищена збудливість, будь-яке почервоніння у місці введення, затвердіння/набряк або біль/болючість, сонливість, порушення сну. Почервоніння місця введення або затвердіння/припухлість розміром 2,5 см – 7,0 см (після ревакцинації та у дітей старшого віку (2-5 років));

часто: підвищення температури тіла >39 °С, обмеження рухливості у місці введення (через виникнення болю), почервоніння у місці введення або набряк/затвердіння розміром 2,5 см – 7,0 см (після курсу вакцинації у ранньому віці);

нечасто: почервоніння у місці введення, припухлість/затвердіння розміром > 7,0 см, плач.

Побічні реакції, зафіксовані під час постреєстраційного застосування вакцини Превенар ^® 13 .

Хоча нижчезазначені побічні реакції на лікарський засіб не спостерігалися під час клінічних досліджень препарату Превенар ^® 13 у немовлят та дітей, вони вважаються небажаними реакціями на препарат Превенар ^® 13, оскільки були зареєстровані протягом післяреєстраційного застосування препарату. Оскільки повідомлення про ці реакції були отримані зі спонтанних звітів, їх частоту не можна було визначити, а отже, вона вважалася невідомою.

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системи:

лімфаденопатія, що локалізується в ділянці місця введення ін'єкції.

Розлади з боку імунної системи:

анафілактична/анафілактоїдна реакція, включаючи шок, ангіоневротичний набряк.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

мультиформна еритема.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

кропив'янка, дерматит, свербіж у місці введення; припливи крові.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів :

апное у глибоко недоношених дітей (≤ 28 тижнів вагітності) (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти та підлітки віком від 6 до 17 років.

Безпечність препарату оцінювали у 592 дітей (294 дитини віком від 5 до 10 років, попередньо імунізовані щонайменше однієї дозою Превенару, та 298 дітей віком від 10 до 17 років, які не отримували пневмококової вакцини).

Найпоширенішими побічними реакціями у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років були:

Со стороны нервной системы:

часто: головні болі.

Со стороны желудочно-кишечного тракта:

дуже часто: знижений апетит;

часто: блювання, діарея.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто: висипання, кропив'янка або висипання, подібні до кропив'янки.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

дуже часто: підвищена збудливість; еритема у будь-якому місці введення вакцини;

стеснение/отек или боль/болезненность; сонливость; плохое качество сна; болезненность в месте введения вакцины (включая нарушение подвижности);

часто: підвищення температури.

Інші побічні реакції, які попередньо спостерігалися у немовлят та дітей віком від 6 тижнів до 5 років, можуть також бути у цій віковій групі, але не спостерігалися у цьому дослідженні, можливо, через невеликий розмір вибірки.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів.

Діти та підлітки із серповидноклітинною анемією, ВІЛ-інфекцією або з трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин мають схожу частоту розвитку небажаних реакцій, за винятком головного болю, блювання, діареї, підвищення температури, втомлюваності, артралгії та міалгії, що спостерігаються дуже часто.

Дорослі віком ≥18 років і особи літнього віку.

Оцінку безпеки проводили у 7 клінічних дослідженнях участю 91 593 дорослих віком від 18 до 101 року. Превенар ^® 13 вводили 48 806 дорослим учасникам, з яких 2616 (5,4 %) мали вік від 50 до 64 років, а 45 291 (92,8 %) належали до вікової групи від 65 років. 1916 пацієнтів із загального числа осіб, що отримували Превенар ^® 13, раніше (щонайменше за 3 роки до щеплення у дослідженні) були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною, а 46 890 пацієнтів не проходили раніше вакцинацію 23-валентною полісахаридною вакциною. Одне з цих 7-ми досліджень включало групу дорослих (n=899) віком від 18 до 49 років, які отримували Превенар ^® 13 і які раніше не отримували 23-валентну пневмококову полісахаридну вакцину.

Спостерігалася тенденція до зниження з віком частоти розвитку небажаних реакцій. Незалежно від наявності/відсутності попередньої вакцинації, у осіб віком від 65 років кількість небажаних реакцій була меншою, ніж у більш молодих осіб, при цьому в цілому побічні реакції спостерігаються найчастіше в наймолодших дорослих віком від 18 до 29 років.

Загалом категорії частоти розвитку небажаних реакцій були схожими в усіх вікових групах, за винятком блювання (спостерігалося дуже часто (³1/10) у дорослих віком від 18 до 49 років і часто (від ³1/100 до <1/10) в усіх інших вікових групах) і підвищення температури (спостерігалася дуже часто в дорослих віком від 18 до 29 років і часто в усіх інших вікових групах). Сильний біль/чутливість у місці вакцинації та значне обмеження рухів у руці спостерігалося дуже часто в дорослих віком від 18 до 39 років і часто в усіх інших вікових групах.

Побічні реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях.

У кожному клінічному дослідженні реєстрацію місцевих та системних реакцій проводили щоденно протягом 14 днів у рамках 6-ти досліджень та протягом 7 днів у рамках одного дослідження. Нижче наведено побічні реакції за частотою, які оцінювали у клінічних дослідженнях вакцини Превенар ^® 13 у дорослих.

Розлади метаболізму та травлення:

дуже часто: зниження апетиту.

Со стороны нервной системы:

дуже часто: головний біль.

Розлади з боку травної системи:

дуже часто: діарея, блювання (у дорослих віком від 18 до 49 років);

часто: блювання (у дорослих віком від 50 років);

нечасто: нудота.

Розлади з боку імунної системи:

нечасто: реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, задишка, бронхоспазм.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

дуже часто: висипання.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

дуже часто: озноб, стомлюваність, еритема, затвердіння чи набряк, біль або болючість у місці ін'єкції (сильний біль або чутливість у місці вакцинації дуже часто спостерігалися в дорослих віком від 18 до 39 років), обмеження рухів кінцівки (обмеження рухів у руці тяжкого ступеня дуже часто спостерігалися в дорослих віком від 18 до 39 років);

часто: підвищення температури (дуже часто спостерігалося в дорослих віком від 18 до 29 років);

нечасто: лімфаденопатія, що локалізується в ділянці місця введення ін'єкції.

Розлади з боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин:

дуже часто: артралгія, міалгія.

Загалом введення вакцини Превенар ^® 13 особам, що вже раніше були вакциновані пневмококовою полісахаридною вакциною, не супроводжувалось значними відмінностями у частоті побічних реакцій.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів.

ВІЛ-інфіковані дорослі мають схожу частоту розвитку побічних реакцій, за винятком підвищення температури та блювання, які спостерігалися дуже часто, і нудоти, що спостерігалася часто.

Дорослі, яким трансплантовано гемопоетичні стовбурові клітини, мають схожу частоту розвитку побічних реакцій, за винятком підвищення температури та блювання, які спостерігалися дуже часто.

При одночасному застосуванні препарату Превенар ^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини спостерігали підвищення частоти певних очікуваних системних реакцій порівняно з такою у разі введення окремо тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини (головний біль, озноб, висипання, зниження апетиту, артралгія та міалгія) або вакцини Превенар ^® 13 (головний біль, стомлюваність, озноб, зниження апетиту та артралгія).

Сообщения о подозреваемых побочных реакциях.

Після реєстрації препарату дуже важливо повідомляти про потенційні побічні реакції. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користі та ризику лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які потенційні побічні реакції згідно з локальними керівництвами.

Несовместимость.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження сумісності не проводились.

Срок годности.

3 года.

Условия хранения.

Хранить в холодильнике при температуре от 2 до 8 °C. Не замерзайте. Хранить в недоступном для детей месте.

Вакцина зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі до 25 °C. По закінченню даного періоду її слід використати або утилізувати. Цією інформацією повинні керуватися працівники сфери охорони здоров'я у разі тимчасових коливань температури.

Упаковка.

По 1 дозі (0,5 мл) суспензії для ін'єкцій у попередньо наповненому шприці об'ємом 1 мл (скло гідролітичного типу I) зі шток-поршнем (поліпропілен), з обмежувачем руху поршня (хлорбутиловий каучук, що не містить латексу) і захисним ковпачком (ізопрен бромбутиловий каучук, що не містить латексу).

По 1 попередньо наповненому шприцу та одній відокремленій голці в індивідуальному чохлі у закритому пластиковому контейнері. Пластиковий контейнер у картонній коробці.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Ваєт Фармасеутикалс.

Wyeth Pharmaceuticals.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Нью Лейн, Хавант, PO9 2NG, Велика Британія.

New Lane, Havant, PO9 2NG, United Kingdom.

або ٭

Производитель.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ / Pfizer Manufacturing Belgium NV.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рейксвег 12, Пуурс, 2870, Бельгія / Rijksweg 12, Puurs, 2870, Belgium.

٭ В інструкції, що буде вкладена в картонну упаковку, буде зазначений лише один виробник (той, що був задіяний для випуску серії).