Для медицинского использования препарата

C игра:

1 мл раствора содержит 1 мг рисперидона;

Эксципиенты: бензойная кислота (E 210), кислота - вино, вода очищается.

Дозировка формы. Устное решение.

Основные физико -химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость без видимых включений.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические агенты. ATH CODE N05A X08.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Рисперидон является селективным моноамингеровым антагонистом. Он показывает высокое сродство к рецепторам серотонина 5-HT2 и дофамина D2. Рисперидон также связывается с λ -адренорецепторами и в меньшей степени -H ₁ -гистамин и λ ₂ -Адренорецепторы. В этом случае рисперидон не имеет сродства к холинергическим рецепторам. Хотя рисперидон является мощным D ₂ -Ангонистом, который снимает симптомы шизофрении, он реже вызывает автомобильную активность и каталепсию, чем классические антипсихотики. Сбалансированный центральный серотонин и дофаминовый антагонизм обеспечивает меньшую тенденцию к экстрапирамидным побочным эффектам и широкой терапевтической активности относительно негативных и аффективных симптомов шизофрении.

Фармакокинетика.

В метаболизме рисперидона образуется 9-гидроксирисперидон, чья фармакологическая активность аналогична исходному соединению.

Поглощение

После перорального введения происходит полное поглощение рисперидона, и пиковые концентрации в плазме крови достигаются через 1-2 часа. На поглощение препарата не зависит от потребления пищи, поэтому рисперидон может использоваться независимо от потребления пищи. Концентрация рисперидона равновесия у большинства пациентов достигается в течение 1 дня. Концентрация равновесия 9-гидроксирисперидона достигается за 4-5 дней.

Распределение

В теле происходит быстрое распределение рисперидона. Объем распределения составляет 1-2 л/кг. В плазме крови рисперидон связывается с альбумином и λ-кислородом гликопротеином. Связывание белков рисперидона с плазмой крови составляет 88 %, а 9-гидроксирисперидон-77 %.

Биотрансформация и экскреция

Метаболизм рисперидона происходит с участием CYP 2D6 и с образованием 9-гидроксиурисперидона, чья фармакологическая активность аналогична рисперидону. Вместе эти два соединения образуют активную антипсихотическую фракцию. CYP 2D6 имеет генетический полиморфизм. Обширные метаболизаторы CYP 2D6 быстро преобразуют рисперидон в 9-гидроксиридоид, а слабые метаболизаторы CYP 2D6 проводят этот процесс медленнее. Хотя обширные метаболизаторы обеспечивают более низкие концентрации рисперидона и более высокие уровни 9-гидроксиперидона, чем слабые метаболизаторы, общая фармакокинетика рисперидона и 9-гидроксирайперидона (т.е. активное антипсихотическое фракцию) после одного и множественного и множественного и множества.

Другой путь метаболизма рисперидона-N-изделение. Рисперидон в клинических концентрациях не вызывает значительного ингибирования метаболизма лекарств, преобразование которых в организме происходит с участием изоферментов цитохром P450, включая CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C8/9/10, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4 и CYP. Через неделю после приема мочи 70 % дозы выводятся, а еще 14 % с фекалиями. В моче содержание рисперидона и 9-гидроксирисперидона соответствует 35-45 % от взятой дозы.

Остальные являются неактивными метаболитами. После перорального введения пациентов с психозом половина рисперидона составляет 3 часа. Период полураспада 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции составляет 24 часа.

Линеаризм

В диапазоне терапевтических доз концентрации рисперидона в плазме пропорциональны дозе.

Пожилой возраст, почечная или печеночная недостаточность

Исследование однократных доз у пожилых людей выявило высокие концентрации в плазме активной антипсихотической фракции, замедляя экскрецию и снижение клиренса активной фракции на 30 %. У пациентов с почечной недостаточностью наблюдалось увеличение концентрации активной антипсихотической фракции в плазме и ослабление его клиренса в среднем на 60 %. У пациентов с печеночной недостаточностью концентрации рисперидона в плазме были нормальными, но значения свободной фракции рисперидона в плазме крови увеличились примерно на 35 %.

Пациенты педиатрической группы

Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции у детей такая же, как у взрослых.

Пол, раса и курение

Фармакокинетический анализ населения не показал четкого влияния пола, расы или курения на фармакокинетику рисперидона и его активную антипсихотическую фракцию.

Клинические характеристики.

Индикация.

- Лечение шизофрении и других психических расстройств, включая поддерживающую терапию, у пациентов, которые отвечали на терапию, чтобы предотвратить рецидив заболевания;

- краткосрочное лечение тяжелой агрессии или тяжелых психических симптомов у пациентов с деменцией, когда существует угроза вреда для себя или других;

Полем

- симптоматическое лечение расстройств социального поведения, смелых расстройств оппозиции или других расстройств социального поведения у детей, подростков и взрослых с психическим развитием ниже среднего или умственной отсталости, которые имеют проявления разрушительного поведения (импульсивность, аутогрессия);

- Симптоматическое лечение аутистических расстройств у детей в возрасте от 5 лет, при котором симптомы варьируются от гиперактивности к раздражению (включая агрессию, задачу самоопухования, тревоги и патологических циклических действий).

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или другим компонентам препарата.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Как и в случае с другими антипсихотическими агентами, при назначении Franset ^® соблюдается осторожность вместе с лекарствами, которые, как известно, увеличивают интервал QT, в частности, с антиаритмическими препаратами класса Ia (хинидин, дизопирамид, Procaine), антиаритмические препараты класса III (трициклические антидеппрессаты (включая амитрипновый ), тетрациклические антидепрессанты (включая макротилин), определенные антигистаминные препараты, другие антипсихотические агенты, некоторые антималярийные агенты (хинин и мефлокин) и препараты, которые разрушают электролитит, и гипомию, а также гипомия. которые ингибируют метаболизм Ryxet ^® в печени. Список является показательным и не является исчерпывающим.

Возможность Fransket ^® на других лекарствах

Из -за высокого риска чрезмерного седативного эффекта рисперидон используется с осторожностью при использовании с веществами, которые влияют на ЦНС, такие как алкоголь, опиаты, антигистаминные препараты и бензодиазепины. Franset ^® может оказывать антагонистическое влияние на терапевтический эффект леводопы, других агонистов дофамина. Если такая комбинация все еще необходима, назначить минимальную эффективную дозу каждого препарата, особенно на последней стадии болезни Паркинсона.

Пасмаркетинг надзор выявил клинически значимую артериальную гипотонию с одновременным использованием Franset ^® с антигипертензивными препаратами.

Franset ^® не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику лития, вальпроата, дигоксина или топирамата.

Возможность воздействия других лекарств на Фрэнсис ^®

Карбамазепин выявил способность снижать уровень антипсихотического фракции рисперидона в плазме. Подобные эффекты можно наблюдать, в частности, для рифампицина, фенитоина и фенобарбитала вместе со стимуляцией ферментной системы печени CYP 3A4 и P-гликопротеина. При назначении или прекращении карбамазепина и других стимуляторов CYP 3A4/P-гликопротеина печеночных ферментов (P-GP) доктор должен рассмотреть Franset ^® .

Ингибиторы CYP 2D6 флуоксетин и пароксетин увеличивают концентрацию FranSet ^® в плазме, но активная антипсихотическая фракция не значительно увеличивается. Ожидается, что другие ингибиторы CYP 2D6, такие как хинидин, также способны аналогично влиять на концентрации Ryxet ^® в плазме. При назначении или прекращении сопутствующего введения флуоксетина или пароксетина доктор должен пересмотреть дозу Frantsi ^® .

Ингибитор CYP 3A4/P-GP увеличивает концентрацию Franset ^® в плазме.

Galantamine и Denpeesil не проявляли клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона и его активную антипсихотическую фракцию.

Фенотиазин, трициклические антидепрессанты и некоторые β-блокаторы могут увеличить концентрацию рисперидона в плазме, но неактивную антипсихотическую фракцию. Амитриптилин не влияет на фармакокинетику рисперидона и его активную антипсихотическую фракцию. Циметидин и ранитидин усиливают биологическую доступность рисперидона с только сгоревшим воздействием на активную антипсихотическую фракцию. Ингибитор CYP 3A4 Эритромицин не влияет на фармакокинетику рисперидона и его активную антипсихотическую фракцию. Комбинированное использование психостимулянтов (включая метилфенидат) с рисперидоном среди детей и подростков не изменило фармакокинетику и эффективность рисперидона.

Параллельное введение рисперидона перорально с палиперидоном не рекомендуется, поскольку палиперидон является активным метаболитом рисперидона, и комбинация этих двух препаратов может привести к чрезмерному общему эффекту активной антипсихотической фракции.

Потребление пищи не влияет на поглощение препарата.

Продемонстрировано, что фармакокинетические показатели лития существенно не изменяются, если используемый нейролептик одновременно заменяется FRAINCS ^® в дозе 3 мг 2 раза в день. Совместимость рисперидона с литием не была исследована. При одновременном использовании нейролептиков и лития наблюдались случаи экстрапирамидных нарушений и злокачественного нейролептического синдрома. Случаи экстрапирамидных расстройств и гиперкинезии чаще сообщались, когда литий с нейролептиками, чем отдельный литий.

Franset ^® не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику вальпроата и дигоксина.

Топирамат значительно снижает биодоступность рисперидона, но он слегка снижает биодоступность активной антипсихотической фракции.

Клоназепам, Габапентин, Ламотриджин, метилфенидат. Из -за фармакокинетики рипепридона и этих активных веществ взаимодействие между ними не ожидается. Хотя никаких соответствующих исследований не проводилось.

Риски использования Franset ^® в то же время с другими лекарствами не были систематически изучены. Теоретически возможные взаимодействия со всеми активными веществами, которые влияют на центральную нервную систему. Нет дополнительных данных исследований. Будьте осторожны при назначении рисперидона одновременно с другими лекарствами.

Информация о повышенном фатальном эффекте при использовании с фуросемидом у пожилых пациентов с деменцией, см. В разделе «Особенности приложения».

Особенности приложения.

Пожилые пациенты с деменцией.

Мета -анализ атипичных антипсихотических тестов в контролируемых состояниях (а также рисперидоне) обнаружил увеличение по сравнению с плацебо, смертностью среди пожилых пациентов с деменцией при лечении активными лекарствами. Тест рисперидона в этой популяции в соответствии с схемой «плацебо-контроль» выявил риск смерти в группе рисперидона 4,0 % по сравнению с 3,1 % в группе плацебо. Средний возраст (диапазон) пациентов со смертью составлял 86 лет (67-100).

Цереброваскулярные нежелательные реакции (ССЗ).

Рисперидон следует использовать с осторожностью среди пациентов, подвергающихся риску инсульта.

Риск сердечно -сосудистых заболеваний значительно выше у пациентов с деменцией смешанного или сосудистого типа, чем у пациентов с деменцией Альцгеймера. Следовательно, пациентам с различным типом деменции (не Альцгеймер) не рекомендуется лечить фракесами ^® .

Врач должен оценить риски и терапевтические преимущества использования рисперидона пожилых людей с деменцией, принимая во внимание прогностические факторы риска для конкретного пациента. Пациенты и их окружающая среда должны быть предупреждены о необходимости срочного уведомления о симптомах и признаках потенциального сердечно -сосудистых заболеваний, включая внезапную слабость или онемение лица, руки или ноги, нарушение языка или зрение. В этом случае все терапевтические варианты, включая прекращение препарата, срочно рассматриваются.

В постоянной агрессии у пациентов с деменцией Альцгеймера, Fransket ^® предназначен только для краткосрочного использования для дополнения нефармакологических мер с их неэффективностью или ограниченной в отсутствии потенциальной опасности для пациента или его окружающей среды.

Требуется регулярная переоценка пациентов и оправдание необходимости дальнейшего лечения.

Сопутствующее использование с фуросемидом.

В тестах рисперидона в соответствии с схемой «плацебо-контроль» среди пожилых пациентов с деменцией, наблюдался более высокий риск смертельных последствий при одновременном использовании фуросемида с рисперидоном (7,3 %; средний возраст 89 лет, диапазон 75-97 ), по сравнению с пациентами только рисперидоном (3,1 %; средний возраст 84 года, диапазон 70-96) или фуросемид (4,1 %; средний возраст 80 лет, диапазон 67-90). Рост смертности пациентов в комбинации фуросемида плюс рисперидон наблюдался в двух из четырех тестов. Одновременное введение рисперидона, наряду с другими диуретиками (в основном низко -дозы тиазидных диуретиков) не было связано с аналогичными изменениями.

Патофизиологические механизмы таких изменений не были идентифицированы, и не было никаких моделей причин этих смертельных случаев. Следовательно, необходима осторожность, и лечение должно быть назначено только после тщательного изучения потенциальных рисков и терапевтических преимуществ таких комбинаций или сопутствующего введения с другими сильными диуретиками.

Среди пациентов, которые взяли другие диуретики с рисперидоном, риск смерти не был увеличен. Независимо от лечения, обезвоживание является распространенным фактором смертельного риска, который требует тщательной профилактики у пожилых пациентов с деменцией.

Дети.

Дети должны тщательно считать ^риск риска. Необходимо регулярно тщательно оценивать необходимость продолжения лечения. Показания «Симптоматическое отношение к расстройствам социального поведения, мужественные расстройства апозиции и/или другие расстройства социального поведения» и «аутистические расстройства» были исследованы только у детей с 5 лет. Следовательно, нет необходимости назначать Franset ^® для детей с такими показателями до 5 лет.

В Franset ^® нет опыта для детей в возрасте до 15 лет для лечения шизофрении и детей в возрасте 10 лет для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах.

Доступные данные детей основаны на клинических исследованиях 1 года. Эти данные показывают, что нет никакого влияния на рост и развитие. Влияние на рост и развитие в лечении более одного года неизвестно. Следовательно, клинический мониторинг эндокринной системы, включая измерение высоты и массы тела, сексуальное контроль, потенциальные эффекты пролактирования, исследование экстрапирамидных симптомов и других моторных расстройств.

Дети с проводящим расстройством следует назначать ^только после тщательного изучения физических и социальных причин агрессивного поведения (таких как боль или несоответствие с требованиями окружающей среды).

Из -за возможного влияния на способность изучать в этой популяции необходим тщательный мониторинг седативного эффекта препарата. Время приема Franset ^® должно быть отобрано таким образом, чтобы оптимизировать влияние седативного воздействия на способность концентрировать детей и подростков.

Лечение препаратом было связано с умеренным увеличением веса и индексом массы тела (ИМТ).

Обнаруженные в долгосрочных открытых исследованиях изменений в физическом развитии не вышли за рамки ожидаемых возрастных стандартов. Влияние длительного лечения Fraxet ^® на сексуальное и физическое развитие недостаточно исследовано.

Из -за потенциального влияния длительной гиперпролактинемии на физическое и сексуальное развитие детей и подростков, необходимы регулярные клинические оценки эндокринологического состояния, включая высоту, массу тела, сексуальное развитие, мониторинг менструальных циклов и другие потенциальные эффекты пролактина.

Обработка рисперидона требует регулярных исследований экстрапирамидных симптомов и других двигательных расстройств.

Сонливость.

Сообщалось о частых сонливость у детей с аутизмом. Большинство случаев были от легкой до умеренной тяжести. Предпочтительно сонливость наблюдалась в начале лечения с самой высокой частотой - в течение первых двух недель лечения она проходила независимо, средняя продолжительность составляла 16 дней. Для пациентов с сонливостью может быть целесообразно изменить дозировку режима.

Ортостатическая гипотензия.

Може спостерігатись ортостатична гіпотензія (особливо на початку лікування), яка зумовлена α-адреноблокуючою дією рисперидону. Риссет ^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.

Подовження інтервалу QT.

Повідомлялося про поодинокі випадки подовження інтервалу QT. Як і у випадку будь-яких інших антипсихотичних засобів, необхідна обережність при призначенні Риссету ^® пацієнтам із відомими серцево-судинними хворобами, спадковою історією збільшення інтервалу QT, брадикардією та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки таке лікування може збільшити ризик аритмогенних ефектів. Також обережність необхідна при призначенні комбінацій з ліками, що відомі здатністю збільшувати інтервал QT.

Екстрапірамідні симптоми та пізня дискінезія/(EПС/ПД).

Медикаменти з антагоністичними властивостями до допамінових рецепторів пов'язані із виникненням пізньої дискінезії, яка характеризується ритмічними самовільними рухами, головним чином язика та обличчя. При виникненні ознак чи симптомів пізньої дискінезії розглядають можливість припинення прийому всіх антипсихотичних засобів.

Хвороба Паркінсона та деменція із тільцями Леві.

При призначенні Риссету ^® пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві лікарю слід оцінити співвідношення ризиків з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом препарату може викликати загострення хвороби Паркінсона. Серед проявів підвищеної чутливості ─ сплутаність свідомості, оглушення (одна зі стадій коми) та нестабільність ходи з частими падіннями та екстрапірамідними симптомами.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС ).

При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативною нестабільністю, зміненою свідомістю та підвищенням рівнів креатинфосфокінази. Серед інших ознак можуть спостерігатися міоглобінурія (гострий некроз скелетних м'язів) та гостра ниркова недостатність. У цьому випадку припиняють прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон.

Регуляція температури тіла.

З антипсихотичними засобами пов'язують порушення здатності організму регулювати внутрішню температуру тіла. Рекомендується відповідна обережність при призначенні Риссету ^® пацієнтам, спосіб життя яких пов'язаний із впливами, що можуть збільшувати внутрішню температуру тіла, наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, дія високих температур, супутнє лікування засобами з антихолінергічною активністю, стани дегідратації.

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Під час лікування Риссетом ^® повідомлялося про поодинокі випадки гіперглікемії, цукрового діабету та загострення цукрового діабету. В деяких випадках повідомлялось про попереднє збільшення маси тіла, що може сприяти розвитку згаданих явищ. Дуже рідко повідомлялося про зв'язок з кетоацидозом і рідко – про зв'язок з діабетичною комою. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно із застосовними стандартами для антипсихотичних лікарських засобів. Пацієнти, що отримують лікування будь-якими атиповими антипсихотичними препаратами, в тому числі рисперидоном, повинні перебувати під наглядом з метою виявлення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а хворі на цукровий діабет мають проходити регулярне обстеження з приводу можливого погіршення контролю рівня глюкози.

Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

При застосуванні антипсихотичних засобів, в тому числі рисперидону, повідомлялось про випадки розвитку лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Пацієнти, що мали в анамнезі суттєве зниження кількості лейкоцитів або лейкопенію/нейтропенію внаслідок дії препаратів, повинні перебувати під наглядом протягом декількох перших місяців терапії, а при перших ознаках клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших причин слід розглянути питання про відміну рисперидону.

Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів з клінічно значущого нейтропенією для виявлення симптомів лихоманки або інфекції та негайно забезпечити необхідне лікування в разі появи таких симптомів чи ознак. У пацієнтів з тяжкою нейтропенією (абсолютне число нейтрофілів < 1×10 ⁹ /л) необхідно відмінити терапію рисперидоном та контролювати кількість лейкоцитів до повернення до нормальних значень.

Тромбоемболія вен.

При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки тромбоемболії вен (ТЕВ). Оскільки пацієнти, які потребують лікування антипсихотичними засобами, часто мають набуті фактори ризику ТЕВ, перед призначенням Риссету ^® (та під час лікування ним) необхідно виявити усі фактори ризику ТЕВ і вжити можливі профілактичні заходи.

Збільшення маси тіла.

При застосуванні рисперидону повідомлялося про суттєве збільшення маси тіла. Слід проводити моніторинг маси тіла.

Пріапізм.

Унаслідок λ-адренергічних блокувальних ефектів лікування Риссетом ^® може супроводжуватися виникненням пріапізму.

Протиблювотний ефект

Повідомлялося про протиблювотний ефект рисперидону. За цим ефектом, якщо він спостерігається у людини, можуть приховуватись ознаки передозування деякими лікарськими засобами або такі захворювання, як кишкова непрохідність, синдром Рея та пухлина мозку.

Ниркова та печінкова недостатність.

У пацієнтів з нирковою недостатністю, на відміну від осіб з нормальною функцією нирок, знижується здатність до виведення з організму діючої антипсихотичної фракції. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі.

Гіперпролактинемія.

Дослідження тканинних культур показали, що пролактин здатен стимулювати ділення пухлинних клітин жіночої молочної залози.

Хоча клінічні та епідеміологічні дослідження не виявили безпосереднього зв'язку з прийомом антипсихотичних засобів, рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів із відповідною медичною історією.

Риссет ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із гіперпролактинемією або в яких не виключена наявність пролактин-залежних пухлин.

Епілептичні напади.

Риссет ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з іншими порушеннями, що можуть знижувати судомний поріг.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки.

Під час операцій з приводу катаракти у пацієнтів, що отримували альфа ₁ -адреноблокатори, в тому числі рисперидон, спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР).

ІСАР підвищує ризик розвитку ускладнень з боку очей під час та після операції. Перед операцією хірург-офтальмолог має знати про те, що пацієнт застосовує або застосовував раніше альфа ₁ -адреноблокатори. Потенційна користь від припинення терапії альфа ₁ -адреноблокаторами до проведення операції з приводу катаракти не встановлена й має бути визначена, зважаючи на ризик відміни лікування антипсихотичними лікарськими засобами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам. В дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенної дії рисперидону, проте спостерігались інші види репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. Рисперидон не можна застосовувати під час вагітності, крім випадків, коли це є вкрай необхідним.

Якщо потрібно відмінити препарат під час вагітності, не слід робити це різко.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні засоби (в тому числі рисперидон) протягом ІІІ триместру вагітності, після народження існує ризик розвитку небажаних явищ, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни, що можуть бути різними за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялось про збудженість, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, порушення дихання або харчування. Відповідно такі новонароджені потребують ретельного моніторингу.

Якщо необхідно припинити лікування препаратом у період вагітності, не слід робити це раптово.

Годування груддю.

Рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникає у грудне молоко. Отже, жінкам, які приймають Риссет ^® , слід припинити годування груддю.

Фертильність.

Як і інші антагоністи допамінових D _2- рецепторів, рисперидон викликає збільшення рівня пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін-рилізінг-гормону в гіпоталамусі й призводити до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадального стероїдогенезу як у жінок, так і у чоловіків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Риссет ^® чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами через потенційну дію на нервову систему та зір. Тому пацієнтів слід попереджати про необхідність утриматися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза

Риссет ^® можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері).

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Риссет ^® можна призначати один або два рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг Риссету ^® на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, дози, що перевищують цей рівень, застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0,25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози один раз на день.

Відміна лікування Риссетом ^® повинна відбутися не пізніше ніж через три місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з'являються знову.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).

Рекомендована початкова доза Риссет ^® – 2 мг один раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Риссету ^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Риссету ^® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Риссету ^® застосовують у комбінації з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовувались для лікування, у тому числі Риссету ^® .

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла >50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на день.

Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг один раз на день для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг один раз на день.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування Риссету ^® необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла <50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози Риссету ^® для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день)

* Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза, яка застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3,5 мг/день.

Відповідність доз Риссету ^® в мг та мл:

Риссет ^® можна застосовувати один або два рази на добу.

Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу Риссету ^® перед сном. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, що особливо відмічалося протягом початкової фази лікування.

Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози для досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.

Інформації, отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень, недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування Риссетом ^® пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Риссету ^® або припинити лікування.

Спосіб прийому

Риссет ^® призначений для перорального застосування. Їжа не впливає на всмоктування рисперидону.

Закінчуючи лікування, рекомендується поступово зменшувати дози. Описувалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни після раптового прийому високих доз антипсихотичних медикаментів, у тому числі нудота, блювання, підвищене потовиділення та безсоння. Також можливе відновлення психотичних симптомів і повідомлялося про випадки появи неконтрольованих рухів (зокрема, акатизія, дистонія та дискінезія).

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

Риссет ^® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з інших антипсихотичних препаратів

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Риссет ^® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Риссет ^® рекомендується розпочати застосування замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Спосіб застосування

Рис. 1

Флакон має кришечку із захистом від дітей. Щоб відкрити, натисніть пластикову кришечку вниз до упору і поверніть проти годинникової стрілки.

Рис. 2

Вставте дозуючий пристрій у флакон через отвір в адаптері (який підтримує дозатор впродовж заповнення).

Притримуючи нижній обідок дозуючого пристрою, витягніть поршень до необхідної позначки в мілілітрах або міліграмах.

Рис. 3

Притримуючи нижній обідок, вийміть дозуючий пристрій з флакона.

Влийте вміст дозуючого пристрою у будь-який безалкогольний напій, окрім чаю, натискаючи на поршень.

Закрийте флакон та сполосніть дозатор водою.

Рис. 4

Картонна коробка містить також адаптер для дозуючого пристрою, який може використовуватися для його зберігання. На боці адаптера, який є увігнутим, знаходиться липка поверхня, яка може бути приєднана до пляшки. Зніміть захисну фольгу з липкої поверхні.

Рис. 5

Притисніть липку поверхню адаптера (великим отвором догори) до нижньої частини пляшки. Тепер можна вставити вимитий дозуючий пристрій в його адаптер.

Діти.

Препарат застосовують для симптоматичного лікування виключно розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки, а також аутичних розладів поведінки у дітей віком від 5 років.

Передозування.

Симптоми

Загалом повідомлялося про ознаки та симптоми, які були викликані посиленим проявом вже відомих фармакологічних ефектів Риссету ^® . Серед них сонливість та седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія та екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про збільшення інтервалу QT і конвульсії. Про тріпотіння-мерехтіння шлуночків повідомлялося для комбінованого передозування рисперидону з пароксетином.

У разі гострого передозування необхідно перевірити можливість прийому кількох препаратів.

Лікування

Для забезпечення достатньої оксигенації та вентиляції слід звільнити і підтримувати прохідність дихальних шляхів. Якщо препарат прийнято не більш ніж півгодини тому, слід провести промивання шлунка (якщо постраждалий втратив свідомість, після інтубації) і застосувати активоване вугілля з проносним засобом. Одразу розпочинають постійний кардіографічний моніторинг для виявлення можливої аритмії.

Риссет ^® не має специфічного антидоту. Таким чином слід застосовувати відповідні підтримувальні заходи. Артеріальну гіпотензію або судинний колапс лікують відповідними заходами, зокрема внутрішньовенними рідинами або симпатоміметичними препаратами. У разі гострих екстрапірамідних симптомів хворому призначають антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження до моменту, коли пацієнт одужає.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як паркінсонізм, седативний ефект/сонливість, головний біль та безсоння.

Дозозалежні побічні реакції включають паркінсонізм та акатизію.

Інфекції та інвазії : пневмонія, грип, бронхіт, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, очні інфекції, локалізовані інфекції підшкірної клітковини, акродерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, трахеобронхіт, бронхопневмонія, хронічний середній отит.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості або зниження утворення тромбоцитів), гранулоцитопенія, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, агранулоцитоз, зниження рівня гематокриту та гемоглобіну, збільшення кількості еозинофілів.

З боку імунної системи: гіперчутливість, підвищена чутливість до лікарських засобів, анафілактичні реакції.

Ендокринні порушення: порушення секреції антидіуретичного гормона, гіперпролактинемія ^а , наявність цукру в сечі.

З боку метаболізму: збільшення або зниження апетиту, збільшення або зниження маси тіла, анорексія, полідипсія, діабетичний кетоацидоз, гіпергідратація ^с , гіпоглікемія, гіперінсулінемія ^с , збільшення рівня тригліцеридів в крові, цукровий діабет ^b , гіперглікемія, підвищення рівня холестерину в крові, синусова аритмія, легенева емболія.

Психічні порушення: безсоння ^d , тривожність, ажитація, розлади сну, сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, збудження, апатія, нервозність, аноргазмія, притупленість емоцій, депресія, кошмарні сновидіння.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, атріовентрикулярна блокада, блокада лівої або правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, тромбоемболія вен ^c , розлади провідності, подовження інтервалу QT на кардіограмі, аномальні значення кардіограми.

З боку нервової системи: паркінсонізм ^d , головний біль, летаргія, акатизія ^b , запаморочення, тремор, дистонія ^d , конвульсії ^d , сонливість, седативний ефект, загальмованість, дискінезія ^d , церебральна ішемія без реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, пригнічений стан свідомості, інсульт, психомоторна гіперактивність, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мови, дисгевзія, кивання головою, анормальна координація, гіпестезія, злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярний розлад, ішемія головного мозку, розлади рухів.

З боку органів зору: нечіткість зору, кон'юнктивіт, виділення з очей, гіперемія очей, набряк повік, сухість очей, закочування очей, посилене сльозовиділення, фотофобія, кірка по краю повіки, зниження гостроти зору, глаукома, розлади рухів очей, синдром атонічної райдужки (інтраопераційний) ^с , оклюзія ретинальної артерії.

З боку органів слуху: вертиго, біль у вухах, шум або дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча, кашель, біль у глотці та гортані, ринорея, закладеність носа, свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій крові в легенях, розлад дихання, хрипи, погіршення прохідності дихальних шляхів, синдром нічного апное, гіпервентиляція, свист, дисфонія.

З боку травного тракту: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний дискомфорт або біль, диспепсія, сухість у роті, гіперсекреція слини, дисфагія, гастрит, гастроентерит, нетримання калу, каловий конкремент, кишкова непрохідність, панкреатит, набряк губ, хейліт, ілеус, зубний біль, набряк язика, метеоризм.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, збільшення кількості печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: енурез, дизурія, нетримання сечі, полакіурія, затримка сечовиділення.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, папульозні, генералізовані, макулопапульозні висипи, ангіоневротичний набряк, виразки шкіри, запалення шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, лупа, кропив'янка, екзема, ушкодження шкіри, медикаментозний висип.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, слабкість м'язів, міалгія, біль у шиї, набряк суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м'язах та кістках грудної клітки, рабдоміоліз, гострий некроз скелетних м'язів, м'язові спазми, збільшення креатинфосфокінази крові.

Загальні розлади: гіпертермія, підвищена втомлюваність, периферичний набряк, нездужання, астенія, біль у грудній клітці, набряк обличчя, порушення ходи, порушення чутливості, неповороткість, грипозний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, в'ялість, генералізований набряк, гіпотермія, синдром медикаментозної відміни, периферичні набряки, біль, падіння, незвичне самопочуття, дискомфорт, набряк ^d , затвердіння шкіри ^с .

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція, галакторея, гінекомастія, нерегулярна менструація, піхвові виділення, біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту в молочних залозах, збільшення молочних залоз, затримка менструації, затвердіння молочних залоз, виділення з молочних залоз, пріапізм ^с .

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених ^с .

^a У певних випадках гіперпролактинемія може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї.

^b Зареєстровано випадки цукрового діабету у пацієнтів, що лікувались рисперидоном.

^с Спостерігалося під час післяреєстраційного застосування рисперидону.

^d Можливі такі екстрапірамідні порушення: паркінсонізм (збільшена секреція слини, тугорухомість скелетних м'язів, паркінсонізм, посилене слиновиділення, ригідність на зразок «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маска обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потилиці, ригідність м'язів, паркінсонова хода і порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, збудженість, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м'язові судоми, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, м'язовими спазмами, гіпертонією, кривошиєю, самовільними скороченнями м'язів, , тонічним блефароспазмом, рухами очних яблук, паралічем язика, спазмом обличчя, спазмом гортані, міотонією, опістотонусом, ротоглоточним спазмом, вигином тулуба у бік більшого скорочення м'язів, спазмом язика та тризмом. Під тремором мається на увазі власне тремор і паркінсонний тремор у стані спокою. Варто зазначити, що наводиться більш широкий спектр симптомів, які необов'язково мають екстрапірамідну природу.

Побічні реакції, які спостерігалися на фоні застосування препаратів із вмістом паліперидону

Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі безпеки цих препаратів (як пероральних форм, так і ін'єкційних) збігаються. Крім зазначених вище небажаних явищ, при застосуванні препаратів із вмістом паліперидону відмічались наведені нижче побічні реакції, які можуть проявлятись також і на фоні застосування рисперидону.

Серцеві розлади: синдром постуральної ортостатичної тахікардії.

Клас-специфічні ефекти: як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на фоні застосування рисперидону, шлуночкова аритмія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

Венозна тромбоемболія: при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про розвиток венозної тромбоемболії, в тому числі легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.

Додаткова інформація щодо окремих популяцій пацієнтів

Нижче наведені небажані медикаментозні реакції, про які серед пацієнтів літнього віку з деменцією та у педіатричних групах повідомлялося з більш високою частотою, ніж серед дорослих.

Пацієнти літнього віку з деменцією.

У пацієнтів літнього віку з деменцією повідомлялося про випадки ішемічного нападу та інсульту. Крім того, серед пацієнтів літнього віку з деменцією про наведені нижче небажані побічні дії повідомлялося частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, сонливість та кашель.

Пацієнти педіатричної групи.

Серед пацієнтів педіатричної групи (віком від 5 до 17 років) про наведені нижче небажані побічні дії у клінічних випробуваннях повідомлялося частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: в'ялість/седативний ефект, підвищена втомлюваність, головний біль, посилення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, гіперемія носа, біль у животі, запаморочення, кашель, гарячка, тремор, діарея та енурез.

Термін придатності. 5 років. Після першого відкриття – 6 місяців.

Умови зберігання.

Препарат не потребує спеціальних умов зберігання. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 або 100 мл розчину у флаконі; по 1 флакону разом із адаптером і дозуючим пристроєм у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Меркле ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм/Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.