В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
РАМИЗЕС КОМ табл. 10 мг + 12,5 мг блистер №30

РАМИЗЕС КОМ табл. 10 мг + 12,5 мг блистер №30

rx
Код товара: 352942
Производитель: Фармак (Украина, Киев)
3 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Ramisez com.

Ramizes Com.

Место хранения:
Активные вещества: Рамиприл, Гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит RamiPril в передаче 100% сухого вещества 5 мг и гидрохлоротиазида в переносе 100% сухого вещества 12,5 мг или Ramipril в переносе 100% сухого вещества 10 мг и гидрохлоротиазида в перечислении 100% сухого вещества 12,5 мг или Рамиприл в передаче 100% сухого вещества 10 мг и гидрохлоротиазида в передаче 100% сухого вещества 25 мг;
Вспомогательные вещества:
5 мг / 12,5 мг и 10 мг / 25 мг: лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза Silied; оксид железа красный (E 172); Перекрестный доклад; гипромелоза; стеарат магния;
10 мг / 12,5 мг: лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза Silied; оксид железа красный (E 172); Железный оксид желтый (E 172); Перекрестный доклад; гипромелоза; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
5 мг / 12,5 мг: таблетки круглой формы, с плоской поверхностью с фасадом и рисом с одной стороны, светло-розовый. На поверхности допускаются.
10 мг / 12,5 мг: таблетки круглой формы, с двумя точкой поверхностью с вагонкой, легким оранжевым цветом со слабым розовым оттенком. На поверхности допускаются.
10 мг / 25 мг: таблетки круглой формы с плоской поверхностью с фасадом и рисом на одной стороне, светло-розовый. На поверхности допускаются.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ферментов ангиотензина (ACE). ATH CODE C09B A05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Рамиприл. RamiPrate, Active Metabolite Prodrug-Ramipril, представляет собой ферментный ингибитор дипептидилакарбоксипептида и (также известный как ангиотензин, преобразующий фермент или киназу II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует трансформацию ангиотензина и для ангиотензина II, активного сосудистого вещества, а также расщепление Брадикина, который является активным вазодилатором. Уменьшение формирования ангиотензина II и ингибирования ломавининского расщепления приводит к расширению сосудистого размера.
Поскольку ангиотензин II также стимулирует выделение альдостерона, Ramiprylate вызывает снижение секреции альдостерона. У пациентов в негло-карибском бассейне (африканской карибской бассейне) с артериальной гипертензией (население, для которого низкий уровень активности Renin) реакция на монотерапию ингибиторов ACE усреднено было менее выраженным, чем пациенты, которые являются представителями других рас.
Использование Рамиприла приводит к значительному снижению периферического артериального сопротивления. Как правило, значительные изменения в почечной плазмотии или скорости гломерельной фильтрации не происходят. У пациентов с артериальной гипертонией использование Ramipril приводит к снижению кровяного давления как в горизонтальном, так и в вертикальном положении, который не сопровождается компенсаторным увеличением сердечных сокращений.
У большинства пациентов антигипертензивный эффект происходит примерно на 1-2 часа после перорального введения одной дозы препарата. Максимальный эффект после устного введения одной дозы обычно происходит через 3-6 часов. Антигипертеннительный эффект после получения одной дозы обычно хранится в течение 24 часов.
При длительном лечении с использованием рамы максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3-4 недели. Доказано, что с долгосрочной терапией антигипертензивный эффект хранится в течение 2 лет.
Внезапное прекращение приема кадра не вызывает быстрого и чрезмерного увеличения артериального давления (рикошетное явление).
Гидрохлоротиазид. Гидрохлоротиазид - это диуретический тиазид. Что касается тиазидных диуретиков, механизм их антигипертензивных действий еще не определен. Они подавляют реабсорбцию ионов натрия и хлора в дистальных канальцах. Усовершенствованная почечная экскреция этих ионов сопровождается увеличением мочевых мыслей (из-за осмотического водяного связывания). Выходность калия и магния также увеличивается, а выход мочевой кислоты уменьшается. Возможные механизмы гипотензивного действия гидрохлоротиазида представляют собой изменение баланса натрия, уменьшая объем внеклеточной жидкости и плазмы, изменение сопротивления почечных сосудов или снижение реакций на норепинефрин и ангиотензин II.
Начало диуретического эффекта происходит примерно через 2 часа и длится в течение 6-12 часов, а максимальный эффект достигается через 4 часа.
Антигипертензивный эффект возникает через 3-4 дня лечения и может продолжаться в течение 1 недели после окончания лечения.
Антигипертензивный эффект сопровождается небольшим увеличением скорости гломеренной фильтрации, сосудистого сопротивления почечной кровати и активности Renin в плазме крови.
Одновременное использование Рамиприла и гидрохлоротиазида. Использование этой комбинации приводит к более значительному снижению артериального давления, чем использование каждого из активных веществ отдельно. Одновременное использование нарастания и гидрохлоротиазида снижает потери калия, которая сопровождает мочегонное действие, предположительно в результате ингибирования активности системы ренин-ангиотензина-альдостерона. Сочетание ингибитора тузов с тиазидными диуретиками вызывает синергетический эффект, а также снижает риск гипокалия, вызванного использованием диуретизма.
Фармакокинетика.
Рамиприл.
Поглощение. После перорального введения Рамиприл быстро поглощается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация Ramipril в плазме крови достигается в течение 1 часа. Учитывая количество веществ, обнаруженных в моче, поглощение составляет не менее 56%, и оно не влияет на присутствие пищи в желудочно-кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита RamiPrade после перорального введения в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.
Максимальные концентрации в плазме крови кадровой поверхности, один активный метаболит Ramipril, достигаются через 2-4 часа после приема Ramipril. После использования обычных доз кадра 1 раз в день равновесную концентрацию рамы крови в плазме крови достигается примерно за 4 дня лечения.
Распределение. Связывание белков в плазмеров крови составляет приблизительно 73% для Ramipril и 56% для RamiPrialate.
Метаболизм. Рамиприл почти полностью метаболизируется до кадра бумаги и до дикетопиперазина эфира, дикетопиперазина и глюкуронидов Рамиприла и RamiPrilates.
Разведение. Удаление метаболитов в основном является почечной экскрецией. Уменьшение концентрации Ramipration в плазме крови - многофазная. Из-за мощной связывания насыщения с туз и медленной диссоциацией с коммуникацией с ферментной рамой, длительной клеммной фазой удаления при очень низких концентрациях в плазме крови. Эффективный период полувыведения Ramipril после получения повторных доз 5-10 мг Ramipril 1 раз в день составляет 13-17 часов, и он дольше при нанесении более низких доз
(1,25-2,5 мг). Разница связана с тем, что способность фермента к связыванию к Rampipration насыщена. После перорального введения одной дозы Рамиприла ни Рамиприла, ни его метаболиты не появились в грудном молоке. Тем не менее, неизвестно, что эффект имеет приемные дозы.
Пациенты с нарушенной функцией почек . У пациентов с почечной недостаточностью почечная экскреция рамы ленты уменьшается, а почечная очистка рамы ленты пропорциональна для заливки креатинина. Это приводит к увеличению концентрации рамы крови в плазме крови, что уменьшается медленнее, чем у людей с нормальной функцией почек.
Пациенты с нарушением функции печени . У пациентов с нарушением печени печени преобразования Рамиприла до кадра она медленнее из-за уменьшения активности эстеразы печени. У таких пациентов есть увеличение уровня Ramipril в плазме крови. Однако максимальная концентрация RamiPrialate в плазме крови этих пациентов не отличается от того, что у людей с нормальной функцией печени.
Гидрохлоротиазид.
Поглощение. После перорального введения от желудочно-кишечного тракта, 70% гидрохлоротиазид поглощается. Максимальная концентрация гидрохлоротиазида в плазме достигается в течение 1,5-5 часов.
Распределение. Для гидрохлоротиазида связывание с белками плазмы крови составляет около 40%.
Метаболизм. Гидрохлоротиазид метаболизируется в печени в очень незначительных количествах.
Разведение. Гидрохлоротиазид выводится почками практически полностью (> 95%) в неизменной форме; 50-70% от одной дозы отображаются в течение 24 часов. Период полураспада на 5-6 часов.
Пациенты с нарушенной функцией почек . У пациентов с почечной недостаточностью снижается почечная выставка гидрохлоротиазида, а почечная очистка гидрохлоротиазида пропорциональна разрешению креатинина. Это приводит к увеличению концентрации гидрохлоротиазида в плазме крови, что уменьшается медленнее, чем у здоровых почек.
Пациенты с нарушением функции печени . У пациентов с циррозом печени фармакокинетика гидрохлоротиазида не подвергается значительным изменениям.
На изучении фармакокинетики гидрохлоротиазида не было проведено никаких исследований, у пациентов с сердечной недостаточностью.
Рамиприл и гидрохлоротиазид. Одновременное использование Рамиприла и гидрохлоротиазида не повлияло на их биодоступность. Объединенный препарат можно считать биоэквивалентным препаратам, содержащим отдельных активных веществ.
Доклинические данные безопасности. У крыс и мышей, использование комбинации Рамиприла и гидрохлоротиазида в дозах до 10000 мг / кг массы тела не привела к острым токсическим явлениям. Расследование со введением повторных доз крыс и обезьян продемонстрировало только появление баланса электролита. Исследования по изучению мутагенности и канцерогенности этой комбинации не были проведены, поскольку исследование отдельных компонентов не выявило никаких рисков. Исследование по изучению репродуктивной токсичности показало, что комбинация несколько токсична, чем любая из активных веществ, взятых отдельно, но ни одно из исследований не продемонстрировало тератогенные эффекты этой комбинации.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение артериальной гипертонии. Применение этой фиксированной комбинации показано пациентам, в которых артериальное давление не контролируется должным образом в монотерапии с Рамиприлом или Гидрохлоротиазидом.
Противопоказания .
  • Повышенная чувствительность к активному веществу рамы или других ингибиторов ACE или ингибиторов ангиотензина преобразования фермента), гидрохлоротиазида, других тиазидных диуретиков, сульфонамидов или к любому из вспомогательных веществ, которые являются частью препарата.
  • Наличие в анамнезе ангионевротического отека (наследственное, идиопатическое или ранее переданное на фоне ингибиторов ACE или антагонистами рецепторов ангиотензина II).
  • Артериальная гипотензия или гемодинамически нестабильные состояния.
  • Следует избегать одновременного применения ингибиторов ACE и методы экстракорпорального лечения, которые приводят к контактной крови с отрицательно заряженными поверхностями. Такая экстракорпоральная обработка способам включает диализ или гемафильтрацию с использованием определенных высоких гидравлических мембран (например, полиакрилонитрил) и аффереза ​​липопротеинов низкой плотности с использованием декстранского сульфата.
  • Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или односторонний стеноз почечной артерии в присутствии одной функционирующей почки.
  • Сложные нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) у пациентов, которые не являются гемодиализными.
  • Клинически значимые нарушения баланса электролита, которые могут ухудшаться во время лечения.
  • Устойчив к лечению гипокалиемии или гиперкалцемии.
  • Огнеупорная гипонатримия.
  • Симптоматическая гиперурицемия (подагра).
  • Анурие.
  • Суровое нарушение функции печени, печеночная энцефалопатия.
  • Противопоказан к беременным женщинам и женщинам, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Одновременное использование с лекарственными средствами, содержащими алискирена, пациентами для диабета или пациентов с умеренной или тяжелой почечной функцией (клиренс креатинина
    <60 мл / мин).
  • Одновременное использование с антагонистами ангиотензинских рецепторов II пациентов с диабетической нефропатией.
  • Период грудного вскармливания.
  • Детский возраст (до 18 лет).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Еда. Одновременное питание не оказывает значительного влияния на поглощение Рамиприла.
Противопоказанные комбинации.
Применение методов экстракорпоральной терапии, что приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как диализ или гемафильтрация с использованием определенных полиакрилонитрильных мембран (например, полиакрилонитрильные мембраны) и липопротеинов с низкой плотностью, с использованием декстранского сульфата, противопоказано из-за увеличения Разработка риска тяжелых анафилактоидовных реакций (см. Раздел «Противопоказания»). Если такое лечение необходимо, необходимо учитывать использование другого типа диализной мембраны или использование другого класса антигипертензивных агентов.
Одновременное использование с лекарственными средствами, содержащими алискирена, противопоказано для использования пациентами с диабетом и пациентами с умеренной или тяжелой функцией почек (клиренс креатинина <60 мл / мин) и не рекомендуется использовать все другие пациенты.
Одновременное использование с антагонистами рецепторов ангиотензина II противопоказано для использования с пациентами с диабетической нефропатией и не рекомендуется использовать все остальные пациенты.
Комбинации, которые требуют особого ухода.
Соли калия, гепарин, диуретики для консервирования калия и другие активные вещества, которые увеличивают уровни калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина II, триметоприма, Tracerumus, циклоспорин). Может возникнуть гиперкалиемия, поэтому необходимо тщательно контролировать уровни калия в плазме крови.
Антигипертензивные препараты (например, диуретики) и другие активные вещества, которые могут уменьшить артериальное давление (например, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, спирт, беклофен, альфузозин, дексазозин, прерсен, тамсулозин, теразозин). Увеличение риска артериальной гипотензии (см. Способ применения и доза »относительно диуретики).
Васопрессор симпатомиметики и другие активные вещества (например, эпинефрин), которые могут снизить антигипертензивный эффект Ramipril. Рекомендуется регулярно контролировать артериальное давление.
Алопуринол, иммуносупрессанты, кортикостероиды, процианоамид, цитостатики и другие вещества, которые могут привести к изменениям в изображении крови. Увеличение вероятности появления гематологических реакций (см. Раздел «Особенности применения»).
Соли лития. Поскольку ингибиторы ACE могут уменьшить экскрецию лития, это может привести к увеличению токсичности лития. Необходимо регулярно контролировать уровень лития в плазме крови. При одновременном использовании тиазидных диуретиков риск лития токсичности увеличивается. Следовательно, не рекомендуется одновременно применить комбинацию RamiPriL / гидрохлоротиазида и лития.
Анти-диабетические средства, включая инсулин. Могут возникнуть гипогликемические реакции. Гидрохлоротиазид способен ослабить действие антидиабетических препаратов. Следовательно, в начале одновременного использования этих препаратов необходимо контролировать уровень глюкозы в крови в частности. Metformin следует использовать с осторожностью из-за риска ацидоза лактата из-за возможного гидрохлоротиазида функциональной почечной недостаточности.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота. Ожидается, что снизит антигипертензивный эффект препарата Рамисез Т. Кроме того, одновременные ингибиторы ACE и НПВП сопровождаются повышенным риском расстройства почек и увеличение уровня калия.
Оральные антикоагулянты . При одновременном использовании с гидрохлоротиазидом антикоагулянтность может быть ослаблен.
Кортикостероиды, acth, амфотерицин B, Carbenosolon, большое использование либрита, слабительные (с длительным использованием) и другими калиевыми препаратами или активными веществами, которые уменьшают калий в плазме крови. Повышенный риск гипокалиемии.
Препараты микробов, активных веществ, которые способны увеличить продолжительность интервала QT, антиаритмические агенты. При наличии нарушений баланса электролита (например, гипокалиемия, гипомадемии), профилирующие эффекты могут быть усилены, а антиаритмические эффекты ослаблены.
Лекарства, на последствиях которых влияют на уровни калия в сыворотке
Рекомендуемый периодический мониторинг уровней калия в области осмотра сыворотки и ЭКГ, если гидрохлоротиазид предпринимается одновременно с лекарственными средствами, что влияет на изменения уровня калия в сыворотке (например, гликозидов гликозидов и антиаритмических препаратов), а ниже лекарств, вызывающих полиморфную тахикардию. , Тип (желудочковая тахикардия) (включая некоторые антиаритмические), поскольку гипокалиемия является фактором, способствующим развитию пируэта тахикардия:
- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
- інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування цих препаратів.
Курареподібні м'язові релаксанти. Можливе посилення та збільшення тривалості дії м'язових релаксантів.
Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрації кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі крові.
Карбамазепін. Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.
Контрастні речовини, що містять йод. У випадку дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо коли вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.
Пеніцилін. Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.
Хінін. Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.
Вілдагліптин. Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та вілдагліптин.
Інгібітори mTOR (наприклад, темсиролімус) . Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (мішень рапаміцину у ссавців).
Гепарин. Можливе підвищення сироваткових концентрацій калію.
Саліцилати . При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.
Циклоспорин . При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурікемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.
Алкоголь. Раміприл може призводити до підвищеної вазодилатації і таким чином потенціювати ефект алкоголю.
Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти. Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.
Сіль. Можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту препарату при збільшенні споживання солі в дієті.
Бета-блокатори та діаксозид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами підвищує ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.
Амантадин. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Пресорні аміни (наприклад, адреналін). Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів.
Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Імовірна поява необхідності у збільшені дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунка біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.
Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів . Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.
Особливості застосування.
Особливі групи пацієнтів
Вагітність.
Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ протипоказано у період вагітності. Пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого у період вагітності визнано безпечним (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен .
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Рамізес Ò Ком та аліскірену не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін у функції нирок.
Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мл/хв) комбіноване застосування препарату Рамізес Ò Ком та аліскірену протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти, у яких існує високий ризик виникнення артеріальної гіпотензії
Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначають уперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:
  • з тяжкою артеріальною гіпертензією;
  • з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
  • з гемодинамічно значущою обструкцією шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад стенозом аортального або мітрального клапана);
  • з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
  • з вираженою або латентною нестачею рідини або електролітів (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики);
  • із цирозом печінки та/або асцитом;
  • яким проводять великі хірургічні втручання або анестезію із застосуванням препаратів, що можуть спричинити артеріальну гіпотензію.
Перед початком лікування рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегувальні заходи можуть спричинити перевантаження об'ємом).
У пацієнтів з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Рамізес ® Ком може бути або посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та/або асцитом, активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.
Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.
Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування пацієнт потребує ретельного медичного нагляду.
Первинний гіперальдостеронізм. Комбінація раміприл+гідрохлоротіазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдостеронізму. Проте якщо раміприл+ гідрохлоротіазид застосовувати пацієнту з первинним гіперальдостеронізмом, необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.
Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Пацієнти з захворюваннями печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.
При печінкових розладах та прогресуючих захворюваннях печінки тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози») потребують особливо ретельного нагляду. Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть спровокувати раптову появу уремії. У пацієнтів із порушенням функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити рішення стосовно продовження лікування. Слід розглянути можливість припинення лікування діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення електролітного балансу. В усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз).
Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, у пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Впродовж першого тижня лікування слід визначити початкові рівні калію у плазмі крові. При виявленні знижених рівнів калію необхідно провести корекцію.
Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Низькі рівні натрію спочатку можуть бути безсимптомними, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше.
Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.
Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Рамізес Ò Ком, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (від 70 років), пацієнти з нелікованим або неналежно контрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Печінкова енцефалопатія. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникає внаслідок лікування діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом, може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.
Гіперкальціємія. Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.
Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Рамізес Ò Ком слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом принаймні 12-24 годин, і тільки після повного зникнення симптомів його можна виписати.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Рамізес Ò Ком, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).
Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Рамізес Ò Ком.
Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та у разі порушення функції нирок, супутнього колагенозу (наприклад системний червоний вовчак або склеродермія) та одночасного прийому інших лікарських засобів, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).
Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути зумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Спортсмени. Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.
Метаболічні та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим діабетом може потребуватися корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.
Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівнів холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри.
Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.
Гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома. Гідрохлоротіазид є препаратом сульфонаміду. Сульфонаміди та похідні сульфонаміду можуть спричинити реакції ідіосинкразії, що призводять до тимчасової міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включають в себе гострий початок зниження гостроти зору або очного болю і зазвичай виникають у строк від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинним заходом лікування цього стану є припинення прийому препарату якомога швидше. Швидка медична чи хірургічна допомога може бути потрібна у разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми включають алергію до сульфонаміду або пеніциліну в анамнезі.
Інші. У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.
Препарат може впливати на результати лабораторних аналізів:
  • препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду в плазмі крові;
  • лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
  • препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Препарат Рамізес ® Ком протипоказано застосовуватися вагітними та жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
Годування груддю. Препарат Рамізес Ò Ком протипоказано застосовувати у період годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що проникає у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, може зазнати їх впливу.
Оскільки немає належних даних стосовно застосування раміприлу у період годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких у цей період є більш безпечним, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят.
Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування тіазиду матерям, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням продукування молока. Може виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця.
Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких небажаних ефектів у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного годування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, що є ризикованим у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами). Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози небажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.
Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.
Дорослі. Дозу слід корегувати індивідуально, залежно від особливостей пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та рівнів артеріального тиску. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів.
Починають лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 10 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти, які отримують діуретики. Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна добова доза* становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза* у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду. Препарат протипоказаний у разі тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти літнього віку. Початкова доза повинна бути нижчою, особливо для дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на вищу імовірність виникнення побічних реакцій.
* Для досягнення необхідного дозування слід застосовувати комбінацію препаратів у відповідному дозуванні.
Діти .
Препарат не рекомендується застосовувати дітям, оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.
Передозування.
Симптомами передозування є стійкий діурез, надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, мозкові судоми, парез та паралітична кишкова непрохідність.
Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад з гіперплазією передміхурової залози), тахікардії, слабкості, запаморочення, спазмів м'язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівня азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.
Лікування симптоматичне та підтримувальне. Лікувальними заходами є первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі відновлення об'єму втраченої рідини та солей, введення агоністів альфа-1-адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу.
Побічні реакції.
Профіль безпеки препарату раміприл+гідрохлоротіазид містить дані про побічні ефекти, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення об'єму циркулюючої крові внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини мають необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.
Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.
Часто
Нечасто
Очень редко
Невідомо
Серцеві розлади
Ішемія міокарда, включаючи стенокардію; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серцебиття; периферичні набряки
Інфаркт міокарда, ортостатична артеріальна гіпотензія
З боку крові та лімфатичної системи
Зменшення кількості лейкоцитів, зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолітична анемія, зниження кількості тромбоцитів
Апластична анемія
Пригнічення функції кісткового мозку; нейтропенія, в тому числі агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія
З боку нервової системи
Головний біль, запаморочення
Вертиго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія
Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія
З боку органів зору
Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон'юнктивіт
Ксантопсія, зменшення сльозовиділення внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
Порушення слуху
Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади
Непродуктивний подразливий кашель, бронхіт
Синусит, задишка, закладеність носа
Бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми; алергічний альвеоліт; респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та некардіогенний набряк легень внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку шлунково-кишкового тракту
Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, неприємні відчуття у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, біль у верхній частині живота, сухість у роті, відчуття спраги
Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику,
сіалоаденіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку нирок і сечовивідних шляхів
Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну
Погіршення перебігу фонової протеїнурії,
інтерстиціальний нефрит внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку шкіри та підшкірних тканин
Ангіоневротичний набряк; у виняткових випадках – порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальний наслідок; псоріатичний дерматит; гіпергідроз; висипання, зокрема макулопапульозне; свербіж; алопеція
Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, оніхолізис, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, кропив'янка,
системний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Міалгія
Артралгія, м'язові спазми,
м'язова слабкість, м'язово-скелетна скутість, тетанічні судоми внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку ендокринної системи
Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону
Метаболічні та аліментарні розлади
Декомпенсація цукрового діабету, зменшення толерантності до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення рівня сечової кислоти, загострення подагри, збільшення рівня холестерину та/або тригліцеридів внаслідок дії гідрохлоротіа - зиду
Анорексія, зниження апетиту,
зменшення рівня калію у плазмі внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Підвищення рівня калію у плазмі внаслідок дії раміприлу
Зниження рівня натрію у плазмі крові,
глюкозурія, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, дегідратація, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Судинні розлади
Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синкопе, припливи
Тромбоз внаслідок значного зменшення ОЦК, судинний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт, некротичний ангіїт
Порушення загального стану
Підвищена втомлюваність, астенія
Біль у грудях, пірексія
Виснаження
З боку імунної системи
Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл
Гепатобіліарні розлади
Холестатичний або цитолітичний гепатит (у виняткових випадках – з летальним наслідком), підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон'югатів білірубіну,
калькульозний холецистит внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Транзиторна еректильна імпотенція
Зниження лібідо, гінекомастія
З боку психіки
Пригнічення настрою, апатія, тривожність, нервовість, порушення сну, включаючи сонливість
Сплутаність свідомості, порушення уваги
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці .
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 о С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ПАТ «Фармак».
Місцезнаходження виробника та його адреса м і сця провадження діяльності .
Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+РАМИПРИЛ
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, РАМИПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа