Личный кабинет
СОФГЕН табл. 400 мг №28
#N/A
Код товара: 378806
Производитель: Hetero Labs (Индия)
24 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Sofgen
Sofgen
Композиция :
Активное вещество : Софосбувир;
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит 400 мг Софосбувира;
Экспцинаты : маннитол, микрокристаллическая целлюлоза, кросмармоллеза натрия, кремний коллоидный безводный, магний стеарат, Opadry II Orange 85F530007 ((E -спирт) (E 1203), макрогол (E 1521), Talk. Желтый FCF (E 110).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, оранжевым, овальным, с скошенным краем, биконвекс, с надписью «H», с одной стороны, и «S14»-на другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Прямые противовирусные агенты.
ATH CODE J05A P08.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Софосбувир является пангенотипическим ингибитором РНК -полимеразы NS5B вируса гепатита С, который важен для репликации вируса. Софосбувир представляет собой нуклеотидное депо-форма, которая после участия во внутриклеточном метаболизме образует фармакологически активный трифосфат уридина (GS-461203), который может быть введен в РНК вируса гепатита С с помощью полимеразы NS5B, а также агент В биохимическом анализе GS-461203 ингибировал полимеразную активность рекомбинантного NS5B в генотипах вируса гепатита C 1B, 2A, 3A, 3A и 4A со значениями 50 % ингибирующей концентрации (IC 50 ) в пределах 0,7-2,6 мкМ со значениями 50 % (IC 50) в пределах 0,7-2, Полем GS-461203 (активный сопосбувир метаболит) не является ингибитором ДНК и РНК-полимеразы человека и не является ингибитором митохондриальной РНК-полимеразы.
Антивирусное действие
В анализе репликации HCV значения эффективной концентрации (EC 50 ) супрасбувира против полных реплик генотипов 1a, 1b, 2a, 3a и 4a составляли 0,04, 0,11, 0,05, 0,05 и 0,04 мкм соответственно, и значения EC50 Sofosbuvir против гибридной реплики 1B, которая кодирует NS5B из генотипа 2B, 5A или 6A, варьировался от 0,014 до 0,015 мкм. Средний ± SD EC 50 Софосбувир против гибридных реплик, кодирующих последовательностей NS5B из клинических штаммов, составлял 0,068 ± 0,024 мкМ для генотипа 1A (n = 67), 0,11 ± 0,029 мкМ для генотипа 1b (n = 29) µM для генотипа 2 (n = = = n = = n =. 15) и 0,085 ± 0,034 мкМ для генотипа 3A (n = 106). В этих анализах противовирусное действие Софосбувира in vitro против менее распространенных генотипов 4, 5 и 6 было сходным с тем, что наблюдалось с точки зрения генотипов 1, 2 и 3.
Присутствие 40 % сыворотки крови человека не влияло на противовирусное действие софосбувира на ВГС.
Стабильность
Клеточная культура. Реплика HCV с пониженной чувствительностью к Софосбувиру была выбрана в клеточной культуре для многих генотипов, включая 1b, 2a, 2b, 3a, 4a, 5a и 6a. Пониженная чувствительность к Софосбувиру было связано с первичной заменой NS5B S282T во всех генотипах анализа анализа. Переданный мутагенез замены S282T в генотипах реплик 8 обеспечил 2-18-кратное снижение чувствительности к софосбувиру и снижение возможности репликации вируса на 89–99 % по сравнению с соответствующим диким типом. В биохимическом анализе полимераза NS5B, рекомбинантная из полимеразы 1B, 2A, 3A и 4A, которая экспрессирует замену S282T, показала сниженную чувствительность к GS -461203 по сравнению с соответствующими дикими типами.
Клинические исследования. В комбинированном анализе 991 пациентов, которые взяли софосбувир в исследованиях 3 фазы, 226 пациентов были отобраны для анализа стабильности вирусологической неэффективности и раннего прекращения препарата, у них была ВГС> 1000 МЕ/мл РНК. После начальных последовательностей NS5B были доступны для 225 из 226 пациентов с данными глубокого секвенирования (1 %скрининга) 221 из этих пациентов. Замена S282T, связанная с устойчивостью к софосбувиру, не была обнаружена ни у одного из этих пациентов с глубоким секвенированием или секвенированием популяции. Замена S282T в NS5B была обнаружена у одного пациента, который получил монотерапию Софосбувиром в 2 исследованиях. У этого пациента было <1 % HCV S282T на начальной стадии и S282T (> 99 %) на четвертую неделю после лечения, что дало 13,5 множественных изменений в Sofosbuvir EC 50 и снижение репликации вируса. Замена S282T вернулась к дикому типу в ближайшие 8 недель и больше не была обнаружена с помощью глубокого секвенирования на 12 -й неделе после лечения.
Две замены NS5B (L159F и V321A) были обнаружены в повторных образцах, взятых после лечения, из многих генотипов трех пациентов, инфицированных ВГС в фазе 3 клинических испытаний. Никаких изменений в фенотипической чувствительности к софосбувиру или рибавирину не было обнаружено у изолированных пациентов с этими заменами. Кроме того, замена S282R и L320 была обнаружена во время лечения глубокого секвенирования у пациента до пересадки с частичным ответом на лечение. Клиническая важность этих открытий неизвестна.
Влияние начальных полиморфизмов ВГС на исход лечения
Первоначальные последовательности NS5B были получены для 1292 пациентов на фазе 3 популяции путем секвенирования популяции, а замена S282T не была обнаружена ни у одного пациента с наличием начальной последовательности. При оценке анализа влияния начальных полиморфизмов результаты оценки не выявили статистически значимой взаимосвязи между наличием НС5B HCV в начале и после лечения.
Перекрестное сопротивление
Реплики HCV, которые экспрессируют замену S282T, связанную с устойчивостью к Sophosbuvir, были полностью чувствительны к другим классам антивирусных агентов HCV. Софосбувир сохранял активность против замены NS5B, - L159F и L320F, связанных с устойчивостью к другим ингибиторам нуклеозидов. Софосбувир был полностью активен против замены, связанных с устойчивостью к другим противовирусным агентам прямого действия с различными механизмами действия, такими как ингибиторы неклеозида NS5B, ингибиторы протеазы NS3 и ингибиторы NS5A.
Фармакокинетика.
Софосбувир-это нуклеотидная форма, которая интенсивно участвует в метаболизме. Активный метаболит образуется в гепатоцитах и не обнаружен в плазме крови. Основной (> 90 %) метаболит GS-331007 неактивен. Он образуется светскими и параллельными путями, которые приводят к образованию активного метаболита.
Поглощение
Фармакокинетические свойства софосбувира и основного циркулирующего метаболита GS-331007 были оценены у здоровых взрослых пациентов и пациентов с хроническим гепатитом C. ее уровень. Самая высокая концентрация GS-331007 в плазме крови была обнаружена через 2-4 часа после дозы. Основываясь на фармакокинетическом анализе популяции у пациентов с генотипами 1-6 инфекции HCV (n = 986), стационарный AUC 0-24 для Sofosbuvir и GS-331007 составлял 1010 нг • H/мл и 7200 нг. соответственно. Что касается здоровых пациентов (n = 284), Sofosbuvir и GS-331007 AUC 0-24 были на 57 % выше и на 39 % ниже, чем у пациентов, инфицированных ВГС.
Влияние еды. Согласно условиям диеты, потребление одной дозы софосбувира с обычным, с высоким содержанием жиров пищи замедлило скорость поглощения софосбувира. Объем поглощения софосбувира был увеличен примерно в 1,8 раза с небольшим влиянием на максимальную концентрацию. Действие GS-331007 не изменилось в случае употребления высокого питания жира.
Распространение
Софосбувир не является субстратом для конвейеров поглощения лекарств, действующих на печень, полипептиды, которые транспортируют органические анионы (OATP) 1B1 или 1B3, и конвейеры органических катионов (OCT) 1. Конвейеры, конвейеры органических анионов (овся) 1 или 3 (OCT). , Oct2, MRP2, P-GP, BCRP или Mate1 включительно. Софосбувир и GS-331007 не являются ингибиторами конвейеров лекарств P-GP, BCRP, MRP2, BSEP, OATP1B1, OATP1B3 и OCT1. GS-331007 не является ингибитором OAT1, OCT2 и MATE1.
Софосбувир составляет около 85 % связывается с плазменными белками человека (данные ex vivo ), и эта связь не зависит от концентрации препарата вне диапазона 1–20 мкг/мл. Связь GS-331007 с белками плазмы человека была минимальной. После одной дозы 400 мг [ 14 C] -офосбувир у здоровых пациентов соотношение радиоактивности 14 C крови к плазме составило приблизительно 0,7.
Биотрансформация
Софосбувир активно метаболизируется в печени с образованием фармакологически активного аналога нуклеозидов, трифосфата трех-16120. Путь метаболической активации включает последовательный гидролиз части эфира карбоновой кислоты, который катализируется катагозином человеческого катагозина А (CATA) или карбоксилестерестера 1 (CES1) и расщеплением. Дефосфорилирование приводит к образованию метаболита нуклеозида GS-331007, который не может быть эффективно реализован и отсутствует антитела к HCV in vitro . Софосбувир и GS-331007 не являются субстратами или ингибиторами фермента UGT1A1 или CYP3A4, CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 и CYP2D6.
После одной пероральной дозы 400 мг [ 14 C] -офосбувир, Софосбувира и GS-331007, которые отвечают за приблизительно 4 и> 90 % систематического воздействия лекарственного средства ввода материалов (количество AUC Sofosbuvir и его метаболиты, приспосабливается к молекулярной массе) соответственно).
Экскреция из тела
После 1 пероральной дозы 400 мг [ 14 C] -офосбувир средний снятие дозы в среднем составлял более 92 %, состоящий из примерно 80 %, 14 %и 2,5 %, выделенных в моче, фекалии и выдыхании. Большая часть дозы Софосбувира, которая была выделена в моче в форме GS-331007 (78 %), в то время как 3,5 %-в форме Софосбувира. Эта информация указывает на то, что очищение почек является основным путем удаления GS-331007, и большая часть его активно распределяется. Средний период полураспада Софосбувира и GS-331007 длился 0,4 и 27 часов соответственно.
Линейность/нелинейность
Линейность дозы Софосбувира и его основного метаболита, GS-331007, была оценена у пациентов с здоровыми диетами. Значение AUC SOFOSBUVIR и GS-331007 практически пропорциональна дозам в дозах от 200 до 400 мг.
Возраст, пол и раса
Клинически значимые фармакокинетические различия в соответствии с полом или расой не были обнаружены для Sofosbuvir и GS-331007.
Фармакокинетика Софосбувира и GS 331007 не были исследованы у детей.
Фармакокинетический анализ популяции у пациентов, инфицированных ВГС, показал, что в рамках анализируемого возрастного диапазона (19–75) возраст не оказал клинического влияния на влияние Софосбувира и GS-331007. 65 пациентов в возрасте 65 лет приняли участие в клинических испытаниях. Уровень ответа, наблюдаемый у пациентов старше 65 лет, был таким же, как у молодых пациентов.
Нарушенная почечная функция
Фармакокинетика софосбувира была исследована у пациентов, не инфицированных ВГС, со слабыми (RSKF ≥ 50 и <80 мл/мин/1,73 м 2 ), среда (RSSF ≥ 30 и <50 мл/мин/1,73 м 2 ), тяжелая нарушение почек Функция (RSSF <30 мл/мин/1,73 м 2 ) и пациенты с хронической почечной недостаточностью, которая требует гемодиализа после того, как одна доза 400 мг Софосбувира. По сравнению с пациентами с нормальной функцией почек (RSKF> 80 мл/мин/1,73 м 2 ) Софосбувир AUC 0 дюймов составлял 61 %, на 107 % и 171 % больше, если GS-331007 составлял 55 %, 88 % и 451 %. более соответственно. У пациентов с хронической почечной недостаточностью по сравнению с пациентами с нормальной почечной функцией AUC 0-дюймовый софосбувир был на 28 % выше в случае дозы Софосбувира за 1 час до гемодиализа и выше на 60 %, когда доза была взята через 1 час. AUC 0-дюймовый GS-331007 у пациентов с хронической почечной недостаточностью не может быть надежно определен. Хотя данные указывают на эффект GS-331007, по крайней мере, в 10 и 20 раз выше в случае хронической почечной недостаточности по сравнению со здоровыми пациентами, если софосбивир был взят за 1 час до и через 1 час после гемодиализа соответственно.
Гемодиализ может эффективно отображать (53 % коэффициента очистки) основной циркулирующий метаболит GS-331007. Во время 4-часовой процедуры гемодиализа был отозван приблизительно 18 % принятой дозы. Пациенты с легкими и средними расстройствами почек не нуждаются в корректировке дозы. Безопасность софосбувира не была оценена для пациентов с тяжелой почечной функцией или хронической почечной недостаточностью (см. Раздел «Специальные заботы»).
Печеночная недостаточность
Фармакокинетика Софосбувира была изучена после 7-дневного использования 400 мг дозы Софосбувира у пациентов, инфицированных ВГС, с умеренной и тяжелой недостаточностью печени (класс B и C по классификации детей-PYU). По сравнению с пациентами с нормальной функцией печени AUC 0-24 Софосбувир был на 126 % и на 143 % выше в случае среды и тяжелой печеночной недостаточности, а AUC 0-24 GS-331007 составлял 18 % и 9 % более соответственно. Фармакокинетический анализ популяции с участием пациентов, инфицированных ВГС, показал, что цирроз не оказывал клинического влияния на влияние софосбувира и GS-331007. Для пациентов с легким, средним и тяжелым нарушением печени не рекомендуется корректировать дозу (см. Раздел «Использование и доза»).
Фармакокинетическая/фармакодинамическая связка
Эффективность с точки зрения быстрой вирусной реакции была связана с влиянием Софосбувира и GS-331007. Однако ни один из этих показателей не был выбран в качестве общей суррогатной эффективности (SVR12) в терапевтической дозе 400 мг.
Данные из доклинических исследований безопасности.
В ходе повторных исследований токсичности дозы на крысах и собаках высокие дозы диастриоизомерных смесей (1: 1) отрицательно влияли на печень (собаку) и сердце (крыса) и вызывали негативные желудочно -кишечные реакции (собака). Влияние софосбувира не может быть обнаружено в исследованиях грызунов, вероятно, из-за высокой активности эстераз, хотя доза основного метаболита GS-331007, которая оказала негативное воздействие, была 29 раз (крысы) и 123 раза (собака) Более 400 мг. Во время изучения хронической токсичности не было обнаружено никаких расстройств печени или сердца в случае воздействия, в 9 раз (крысы) и 27 раз (собака) больше, чем клинические эффекты.
Софосбувир не был лживым тестами in vitro или in vivo , включая. При бактериальной мутагенности хромосомная аберрация с использованием периферических лимфоцитов крови человека и микроядерного анализа мышей in vivo .
Исследования канцерогенности у мышей и крыс не выявили потенциала канцерогенности софосбувира при использовании в дозах до 600 мг/кг/день для мышей и 750 мг/кг/день для крыс. Эффект GS-331007 в этих исследованиях составлял до 30 раз (мыши) и в 15 раз (крысы) больше, чем клинический эффект 400 мг Софосбувира.
Софосбувир не влиял на жизнеспособность эмбриона -фрукта или плодовита крыс и не был тератогенным для крыс и кроликов в соответствии с исследованиями разработок. Не было выявлено негативного влияния на поведение, воспроизводство или развитие потомства у крыс. Во время изучения кроликов эффект софосбувира был в 9 раз больше, чем ожидаемое клиническое воздействие. В ходе изучения крыс влияние софосбувира не было обнаружено, но влияние на основе основного метаболита человека варьировался в 8-28 раз больше, чем клинический эффект 400 мг софосбувира.
Софосбувирские вещества проникли в плаценту беременных крыс и на крыс во время лактации.
Клинические характеристики.
Индикация.
SofGen показан в сочетании с другими лекарствами для лечения хронического гепатита C (CHC) у взрослых (см. Разделы «Метод использования и дозы» и «Специальные меры безопасности»).
Смотрите специфическое влияние на генотип вируса гепатита С (ВГС). В разделе «Специальные меры безопасности».
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активным веществам или к любому из экспрессии.
Применение с сильными индукторами P-гликопротеина.
Препараты, которые являются сильными индукторами P-гликопротеина (P-GP) в кишечнике (такие как рифампицин, рифабутин, обыкновенный звезда Святого Иоанна [Hypericum perforatum] , карбамазепин, фенобарбитал и фенитоин). Сопутствующее использование значительно снизит концентрацию софосбувира в плазме крови и может привести к потере эффективности SofGen (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Специальные меры безопасности.
Специальные оговорки
SofGen не рекомендуется в качестве монотерапии и должен быть назначен в сочетании с другими лекарственными средствами для лечения гепатита C. Перед началом лечения SofGen вы должны ознакомиться со списком лекарств, которые можно назначить с помощью этого препарата.
Сильная брадикардия и блокада сердца
При использовании Sofosbuvir в сочетании с другим противовирусным агентом (PZPD, включая даклатасвир, симепревир и ладипасвир) и сопутствующий амиодарон с другими препаратами, которые снижают частоту сердечных сокращений или без них, есть случаи тяжелой брадикардии. Механизм не установлен.
Сопутствующее использование амиодарона было ограничено из -за клинических испытаний софосбувира и непосредственных противовирусных препаратов. Случаи потенциально опасны для жизни, поэтому амиодарон следует использовать только у пациентов с SofGen и другими CPD, когда другие альтернативные антиаритмические методы не переносятся и не противопоказаны. Пациенты, которые также принимают бета-блокаторы или пациенты, сопровождаемые сопутствующими заболеваниями сердца и/или развитыми заболеваниями печени, могут иметь повышенный риск симптоматической брадикардии при одновременном использовании амиодарона.
Если сопутствующее использование амиодарона считается необходимым, рекомендуется тщательно следить за пациентами при инициировании SofGen и других CPD. Пациенты, которые определяют, что они подвержены высокому риску бредьярритмии, должны постоянно контролироваться в течение 48 часов в соответствующей клинической среде.
Через тривалий період напіввиведення аміодарону слід проводити відповідний моніторинг для пацієнтів, які припинили дію аміодарону протягом останніх декількох місяців і їм необхідно розпочати прийом Софгену у комбінації з іншим ПЗПД.
Усі пацієнти, які отримують Софген та інший ПЗПД у поєднанні з аміодароном з іншими препаратами (або без них), що знижують частоту серцевих скорочень, також повинні бути попереджені про симптоми брадикардії та блокади серця, і їм слід порадити терміново звернутися до лікаря у разі їх виникнення.
Пацієнти з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV з досвідом лікування
Дію софосбувіру на пацієнтів з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV, які проходили лікування, не вивчали. Тому оптимальну тривалість лікування цієї популяції не встановлено (також див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинамічні властивості»).
Слід уважно ставитися до лікування таких пацієнтів та, якщо можливо, продовжити тривалість лікування софосбувіром, пегінтерфероном альфа-2 та рибавірином від 12 до 24 тижнів. Це особливо стосується підгруп пацієнтів, у яких наявний один і більше факторів, історично пов'язаних з меншою швидкістю реагування на лікування на основі інтерферону (виражений фіброз/цироз, високі початкові концентрації вірусу, приналежність до негроїдної раси, IL28B, окрім генотипу CC).
Лікування пацієнтів із 5 або 6 генотипами інфекції HCV
Дані щодо застосування софосбувіру пацієнтам із 5 і 6 генотипами інфекції HCV дуже обмежені (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Терапія без інтерферону пацієнтів з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV
Режими безінтерферонної терапії пацієнтів з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV із застосуванням софосбувіру у фазі 3 дослідження не було вивчено (див. розділ «Фармакодинаміка»). Оптимальний режим та тривалість лікування не були встановлені. Такі режими слід використовувати лише для пацієнтів, які мають непереносимість або яким не підходить терапія інтерфероном у разі нагальної потреби в лікуванні.
Одночасне застосування з іншими противірусними засобами прямої дії проти HCV
Софген слід застосовувати одночасно з іншими противірусними лікарськими засобами прямої дії, лише якщо на основі доступних даних вважається, що їхня ефективність переважає ризики. Даних на підтримку одночасного застосування софосбувіру та телапревіру або боцепревіру немає. Одночасне застосування не рекомендоване (також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування з помірними індукторами P - глікопротеїну
Лікарські засоби, що є помірними індукторами Р-глікопротеїну в кишечнику (такі як окскарбазепін і модафініл), можуть зменшити концентрацію софосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефекту Софгену. Не рекомендується застосовувати такі лікарські засоби одночасно із Софгеном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у пацієнтів з цукровим діабетом
Після початку лікування вірусного гепатиту С противірусними засобами прямої дії, пацієнти з цукровим діабетом можуть відчувати поліпшення регулювання рівня глюкози у крові, що може призвести до симптоматичної гіпоглікемії. У пацієнтів з цукровим діабетом, які починають прийом ПЗПД, необхідно ретельніше контролювати рівень вмісту глюкози у крові, особливо протягом перших 3 місяців, а також у разі потреби відкоригувати лікування діабету. Лікаря, який призначає терапію пацієнту з цукровим діабетом, необхідно проінформувати про призначення препарату Софген.
Порушення функції нирок
Безпеку софосбувіру для пацієнтів із гострою нирковою недостатністю (рШКД <30 мл/хв/1,73 м 2 ) або хронічною нирковою недостатністю, які потребують гемодіалізу, не було оцінено. Також не було встановлено належну дозу. У разі застосування Софгену в комбінації з рибавірином або пегінтерфероном альфа-2/рибавірином також див. інструкцію щодо рибавірину для пацієнтів з кліренсом креатиніну (CrCl) <50 мл/хв, (також див. розділ «Фармакокінетика»).
Коінфекція HCV/HBV (вірус гепатиту B)
Повідомляли про випадки реактивації вірусу гепатиту В (HBV), деякі з яких були летальними, під час або після лікування антивірусними препаратами прямої дії. Скринінг HBV необхідно проводити для всіх пацієнтів перед початком лікування. Пацієнти, коінфіковані HBV/HCV, піддаються ризику реактивації HBV, тому їх слід контролювати та управляти відповідно до поточних клінічних рекомендацій.
Дитячий вік
Софген не рекомендовано застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки для цієї популяції безпека та ефективність не була встановлена.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Софосбувір – депо-форма нуклеотиду. Після застосування софосбувір швидко всмоктується та підлягає інтенсивному першочерговому метаболізму у печінці та шлунку. Гідролітичний розпад депо-форми у клітині, каталізований у т.ч. ензимами, карбоксилестеразою 1, та послідовна фосфориляція, каталізована нуклеотидними кіназами, спричиняють утворення фармакологічно активного трифосфату, аналогового уридиннуклеозиду. Основний неактивний циркулюючий метаболіт GS-331007, який відповідає за більш ніж 90 % системної дії матеріалів-похідних препарату, формується послідовними та паралельними шляхами до формування активного метаболіту. Початковий софосбувір відповідає за системну дію приблизно 4 % матеріалів-похідних препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). У фармакологічних клінічних дослідженнях велося спостереження за софосбувіром і GS-331007 з метою фармакокінетичного аналізу.
Софосбувір – субстрат для P-глікопротеїну транспортера препарату та протеїну резистентності раку молочної залози (BCRP), а GS-331007 не є таким субстратом. Лікарські засоби, що є сильними індукторами Р-глікопротеїну у шлунку (наприклад рифампіцин, звіробій звичайний, карбамазепін та фенітоїн), можуть зменшити концентрацію софосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефекту Софгену, і тому їх не варто приймати із Софгеном (див. розділ «Особливі застереження»). Одночасне застосування Софгену з препаратами, які є інгібіторами Р-глікопротеїну та/або BCRP, може спричинити підвищення концентрації софосбувіру у плазмі крові без підвищення концентрації GS-331007 у плазмі, тому Софген можна застосовувати з інгібіторами Р-глікопротеїну та/або BCRP. Софосбувір та GS-331007 не є інгібіторами Р-глікопротеїну та BCRP, тож посилення ефекту препаратів, що є субстратами для цих транспортерів, не передбачається.
Шлях метаболічної активації софосбувіру у клітині опосередкований загалом низьким утворенням зв'язків та ефективним гідролізом, а також шляхами нуклеотидної фосфореляції, які навряд чи піддаються впливу супутніх лікарських засобів (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти, які лікувались антагоністами вітаміну К
Оскільки функція печінки може змінюватися під час лікування Софгеном, рекомендується ретельний контроль норм міжнародного нормованого співвідношення (INR).
Інші види взаємодій
Інформація про взаємодію з препаратами для софосбувіру з потенційними супутніми лікарськими засобами підсумована у Таблиці 5 нижче (де 90 % довірчий інтервал (CI) середнього геометричного, розрахованого методом найменших квадратів (GLSM) був у межах «↔», підвищився «↑», або зменшився «↓» у заданих межах еквівалентності). Ця таблиця не є всеохопною.
Таблица 1
Взаємодія між софосбувіром та іншими лікарськими засобами
Препарат за терапевтичним призначенням | Вплив на рівні препаратів. Середнє співвідношення (90 % довірчий інтервал) для AUC, C max , C min a,b | Рекомендації для застосування із Софгеном |
АНАЛЕПТИКИ | ||
Модафініл | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↓ Софосбувір ↔ GS-331007 | Очікується, що у разі одночасного застосування Софгену з модафінілом концентрація софосбувіру зменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефекту Софгену. Таке одночасне застосування не рекомендується. |
АНТИАРИТМІЧНІ ЗАСОБИ | ||
Аміодарон | Взаємодія не вивчена. | Використовувати, лише якщо не існує жодної іншої альтернативи. Якщо цей лікарський засіб вводити із Софгеном та іншим ПЗПД, рекомендується проводити ретельний моніторинг (див. «Особливі заходи безпеки» і «Побічні реакції»). |
АНТИКОАГУЛЯНТИ | ||
Антагоністи вітаміну К | Взаємодія не вивчена. | Ретельний моніторинг INR рекомендується з усіма антагоністами вітаміну К. Це відбувається через зміни функції печінки під час лікування Софгеном. |
АНТИКОНВУЛЬСАНТИ | ||
Карбамазепін Фенобарбітал Фенітоїн | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↓ Софосбувір ↔ GS-331007 | Протипоказано застосовувати Софген разом із карбамазепіном, фенобарбіталом і фенітоїном – сильними індукторами Р-глікопротеїну в кишечнику (див. «Протипоказання»). |
Окскарбазепін | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↓ Софосбувір ↔ GS-331007 | Очікується, що у разі одночасного застосування Софгену з окскарбазепіном концентрація софосбувіру зменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефекту Софгену. Не рекомендується їх одночасне застосування (див. «Особливі заходи безпеки»). |
ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ | ||
Рифампіцин f (одноразова доза 600 мг) | Софосбувір ↓ C max 0,23 (0,19; 0,29) ↓ AUC 0,28 (0,24; 0,32) C min (NA) GS-331007 ↔ C max 1,23 (1,14; 1,34) ↔ AUC 0,95 (0,88; 1,03) C min (NA) | Протипоказано застосовувати Софген разом із рифампіцином – сильним індуктором Р-глікопротеїну в кишечнику (див. «Протипоказання»). |
Рифабутин Рифапентин | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↓ Софосбувір ↔ GS-331007 | Протипоказано застосовувати Софген разом із рифабутином – сильним індуктором Р-глікопротеїну в кишечнику (див. «Протипоказання»). Очікується, що у разі одночасного застосування Софгену з рифапентином концентрація софосбувіру зменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефекту Софгену. Таке одночасне застосування не рекомендується. |
РОСЛИННІ ДОБАВКИ | ||
Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↓ Софосбувір ↔ GS-331007 | Софген протипоказано приймати зі звіробоєм звичайним, що є сильним індуктором Р‑глікопротеїну в кишечнику (див. «Протипоказання»). |
ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HCV : ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ HCV | ||
Боцепревір (BOC) Телапревір (TPV) | Взаємодія не вивчена. Очікується : ↑ Софосбувір (TPV) ↔ Софосбувір (BOC) ↔ GS-331007 (TPV або BOC) | Щодо взаємодії софосбувіру з боцепревіром або телапревіром немає інформації. |
НАРКОТИЧНІ АНАЛГЕТИКИ | ||
Метадон f (терапія утримання на метадоні [30‑130 мг/добу]) | R - метадон ↔ C max 0,99 (0,85; 1,16) ↔ AUC 1,01 (0,85; 1,21) ↔ C min 0,94 (0,77; 1,14) S - метадон ↔ C max 0,95 (0,79; 1,13) ↔ AUC 0,95 (0,77; 1,17) ↔ C min 0,95 (0,74; 1,22) Софосбувір ↓ C max 0,95 c (0,68; 1,33) ↑ AUC 1,30 c (1,00; 1,69) C min (NA) GS-331007 ↓ C max 0,73 c (0,65; 0,83) ↔ AUC 1,04 c (0,89; 1,22) C min (NA) | Якщо софосбувір та метадон приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані метадону. |
ІМУНОДЕПРЕСАНТИ | ||
Циклоспорин e (одноразова доза 600 мг) | Циклоспорин ↔ C max 1,06 (0,94; 1,18) ↔ AUC 0,98 (0,85; 1,14) C min (NA) Софосбувір ↑ C max 2,54 (1,87; 3,45) ↑ AUC 4,53 (3,26; 6,30) C min (NA) GS-331007 ↓ C max 0,60 (0,53; 0,69) ↔ AUC 1,04 (0,90; 1,20) C min (NA) | Якщо софосбувір та циклоспорин приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані циклоспорину. |
Такролімус e (одноразова доза 5 мг) | Такролімус ↓ C max 0,73 (0,59; 0,90) ↔ AUC 1,09 (0,84; 1,40) C min (NA) Софосбувір ↓ C max 0,97 (0,65; 1,43) ↑ AUC 1,13 (0,81; 1,57) C min (NA) GS-331007 ↔ C max 0,97 (0,83; 1,14) ↔ AUC 1,00 (0,87; 1,13) C min (NA) | Якщо софосбувір та такролімус приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані такролімусу. |
ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV: ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ | ||
Ефавіренц f (600 мг раз на добу) d | Ефавіренц ↔ C max 0,95 (0,85; 1,06) ↔ AUC 0,96 (0,91; 1,03) ↔ C min 0,96 (0,93; 0,98) Софосбувір ↓ C max 0,81 (0,60; 1,10) ↔ AUC 0,94 (0,76; 1,16) C min (NA) GS-331007 ↓ C max 0,77 (0,70; 0,84) ↔ AUC 0,84 (0,76; 0,92) C min (NA) | Якщо софосбувір та ефавіренц приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані ефавіренцу. |
Емтрицитабін f (200 мг раз на добу) d | Емтрицитабін ↔ C max 0,97 (0,88; 1,07) ↔ AUC 0,99 (0,94; 1,05) ↔ C min 1,04 (0,98; 1,11) Софосбувір ↓ C max 0,81 (0,60; 1,10) ↔ AUC 0,94 (0,76; 1,16) C min (NA) GS-331007 ↓ C max 0,77 (0,70; 0,84) ↔ AUC 0,84 (0,76; 0,92) C min (NA) | Коли софосбувір та емтрицитабін приймають одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані емтрицитабіну. |
Тенофовіру дизопроксилу фумарат f (300 мг раз на добу) d | Тенофовір ↑ C max 1,25 (1,08; 1,45) ↔ AUC 0,98 (0,91; 1,05) ↔ C min 0,99 (0,91; 1,07) Софосбувір ↓ C max 0,81 (0,60; 1,10) ↔ AUC 0,94 (0,76; 1,16) C min (NA) GS-331007 ↓ C max 0,77 (0,70; 0,84) ↔ AUC 0,84 (0,76; 0,92) C min (NA) | Якщо софосбувір і тенофовіру дизопроксилу фумарат приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані тенофовіру дизопроксилу фумарату. |
Рилпівірин f (25 мг раз на добу) | Рилпівірин ↔ C max 1,05 (0,97; 1,15) ↔ AUC 1,06 (1,02; 1,09) ↔ C min 0,99 (0,94; 1,04) Софосбувір ↑ C max 1,21 (0,90; 1,62) ↔ AUC 1,09 (0,94; 1,27) C min (NA) GS-331007 ↔ C max 1,06 (0,99; 1,14) ↔ AUC 1,01 (0,97; 1,04) C min (NA) | Якщо софосбувір та рилпівірин приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані рилпівірину. |
ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV : ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ HIV | ||
Дарунавір, підсилений ритонавіром f (800/100 мг раз на добу) | Дарунавір ↔ C max 0,97 (0,94; 1,01) ↔ AUC 0,97 (0,94; 1,00) ↔ C min 0,86 (0,78; 0,96) Софосбувір ↑ C max 1,45 (1,10; 1,92) ↑ AUC 1,34 (1,12; 1,59) C min (NA) GS-331007 ↔ C max 0,97 (0,90; 1,05) ↔ AUC 1,24 (1,18; 1,30) C min (NA) | Якщо софосбувір та дарунавір (підсилений ритонавіром) приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані дарунавіру. |
ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV: ІНГІБІТОРИ ІНТЕГРАЗИ | ||
Ралтегравір f (400 мг два рази на добу) | Ралтегравір ↓ C max 0,57 (0,44; 0,75) ↓ AUC 0,73 (0,59; 0,91) ↔ C min 0,95 (0,81; 1,12) Софосбувір ↔ C max 0,87 (0,71; 1,08) ↔ AUC 0,95 (0,82; 1,09) C min (NA) GS-331007 ↔ C max 1,09 (0,99; 1,20) ↔ AUC 1,03 (0,97; 1,08) C min (NA) | Якщо софосбувір та ралтегравір приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані ралтегравіру. |
ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ | ||
Норгестимат/ етинілестрадіол | Норгестромін ↔ C max 1,06 (0,93; 1,22) ↔ AUC 1,05 (0,92; 1,20) C min (NA) Норгестрел ↔ C max 1,18 (0,99; 1,41) ↔ AUC 1,19 (0,98; 1,44) C min (NA) Етинілестрадіол ↔ C max 1,14 (0,96; 1,36) ↔ AUC 1,08 (0,93; 1,25) C min (NA) | Якщо софосбувір та норгестимат/ етинілестрадіол приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу ані софосбувіру, ані норгестимату/ етинілестрадіолу. |
NA – не стосується
a Середнє співвідношення (90 % довірчий інтервал) для фармакокінетики лікарського засобу, який застосовувати одночасно, з/без софосбувіру та середнє співвідношення софосбувіру та GS-331007 з/без лікарського засобу, який застосовувати одночасно. Жодного впливу = 1,00.
b Усі дослідження лікарської взаємодії було проведено з участю здорових добровольців.
c Порівняння ґрунтується на історичному контролі.
d Застосовувався як Atripla.
e Межа біоеквівалентності 80‒125 %.
f Межа еквівалентності 70‒143 %.
Лікарські засоби, що є сильними індукторами Р-глікопротеїну в кишечнику (наприклад рифампіцин, звіробій звичайний, карбамазепін та фенітоїн) можуть значно зменшити концентрацію софосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефекту. Тому софосбувір не слід приймати з відомими індукторами P-глікопротеїну.
Особенности приложения.
Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для чоловіків і жінок
У разі застосування Софгену у комбінації з рибавірином або пегінтерфероном альфа-2/рибавірином слід звертати особливу увагу на запобігання вагітності у пацієнтів жіночої статі та партнерів жіночої статі у пацієнтів чоловічої статі. Було виявлено значний тератогенний та/або ембріональний ефект рибавірину у всіх видів тварин (див. розділ «Особливі застереження»). Жінки репродуктивного віку або їхні партнери чоловічої статі повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування, а також у період після лікування, як рекомендовано в інструкції для медичного застосування рибавірину. См. Дополнительную информацию. у інструкції для медичного застосування рибавірину.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Даних щодо застосування софосбувіру у вагітних жінок немає або вони обмежені (менше 300 випадків вагітності).
У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого шкідливого впливу щодо репродуктивної токсичності. У ході дослідження з застосуванням найвищих доз для щурів і кролів жодного впливу на розвиток ембріону не виявлено. Однак неможливо було повністю оцінити рівні впливу, досягнуті для софосбувіру у щурів, відносно впливу на людей за рекомендованої клінічної дози.
В якості запобіжного заходу рекомендовано уникати застосування Софгену у період вагітності.
Однак якщо разом із софосбувіром застосовувати рибавірин, слід дотримуватися протипоказань щодо застосування рибавірину у період вагітності (також див. інструкцію щодо застосування рибавірину).
Грудное вскармливание
Невідомо, чи софосбувір та його метаболіти проникають у грудне молоко людини.
Наявні фармакокінетичні дані щодо тварин вказуються на виведення метаболітів із молоком.
Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Таким чином, Софген не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.
Репродуктивна функція
Дані щодо впливу софосбувіру на репродуктивну функцію людини недостатні. Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив на репродуктивну функцію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
Софосбувір має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Пацієнтів слід повідомити про те, що під час лікування софосбувіром у комбінації з пегінтерфероном альфа-2 і рибавірином було зареєстровано випадки втоми та порушення уваги, запаморочення та нечіткість зору (див. розділ «Побічні реакції»).
Метод администрирования и доз.
Застосування Софгеном слід розпочинати під наглядом лікаря, що має досвід лікування пацієнтів із CHC.
Дорослі
Рекомендована доза – 400 мг у формі таблетки, яку слід приймати перорально 1 раз на добу під час прийому їжі.
Софген слід застосовувати у комбінації з іншими лікарськими засобами. Не рекомендовано проводити монотерапію Софгеном. Также см. інструкцію для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються у комбінації з Софгеном. Рекомендовані для сумісного застосування лікарські засоби та тривалість комплексної терапії Софгеном наведено в таблиці 2.
Таблица 2
Рекомендовані для сумісного застосування лікарські засоби та тривалість комплексної терапії Софгеном
Популяція пацієнтів * | Терапия | Тривалість лікування |
Пацієнти з 1, 4, 5 або 6 генотипом CHC | Софосбувір + рибавірин + пегінтерферон альфа | 12 тижнів a,b |
Софосбувір + рибавірин Тільки для застосування пацієнтам, для яких пегінтерферон альфа є неприйнятним або які мають до нього непереносимість (див. «Протипоказання») | 24 тижні | |
Пацієнти з 2 генотипом CHC | Софосбувір + рибавірин | 12 тижнів b |
Пацієнти з 3 генотипом CHC | Софосбувір + рибавірин + пегінтерферон альфа | 12 тижнів b |
Софосбувір + рибавірин | 24 тижнів | |
Пацієнти з CHC, які очікують на трансплантацію печінки | Софосбувір + рибавірин | До трансплантації печінки c |
* У тому числі пацієнти з коінфекцією вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
a Для пацієнтів з 1 генотипом інфекції HCV, які проходили лікування, немає даних щодо комбінації софосбувіру, рибавірину та пегінтерферону альфа-2 (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
b Слід розглянути доцільність збільшення тривалості лікування з 12 до 24 тижнів. Це особливо стосується підгруп пацієнтів з одним і більше факторів, історично пов'язаних з меншою швидкістю реагування на лікування на основі інтерферону (наприклад, виражений фіброз/цироз, високі початкові концентрації вірусу, приналежність до негроїдної раси, IL28B, окрім генотипу CC, попереднє нереагування на терапію пегінтерфероном альфа-2 і рибавірином).
c Див. розділ «Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки» нижче.
Дозу рибавірину в комбінації з софосбувіром визначати залежно від маси тіла пацієнта (<75 кг = 1000 мг і ≥75 кг = 1200 мг) та застосовувати перорально двома роздільними дозами під час прийому їжі.
Інформацію щодо сумісного застосування з іншими противірусними засобами прямої дії проти HCV див. у розділі «Особливі застереження».
Не рекомендовано знижувати дозу Софгену.
Якщо софосбувір застосовувати у комбінації з пегінтерфероном альфа-2 і в пацієнта з'являються серйозні побічні реакції, пов'язані з застосуванням цього засобу, дозу пегінтерферону альфа-2 слід зменшити або припинити його застосування. Додаткову інформацію про те, як зменшити дозу та/або припинити застосування пегінтерферону альфа-2, див. в інструкції для медичного застосування пегінтерферону альфа-2.
Якщо у пацієнта з'являються серйозні побічні реакції, потенційно пов'язані з рибавірином, дозу рибавірину потрібно змінити або припинити його застосування (за потреби), поки побічна реакція не мине або її серйозність не зменшиться. У таблиці 3 наведено рекомендації щодо коригування дози та припинення застосування на основі концентрації гемоглобіну та стану серцевої системи пацієнта.
Таблиця 3
Рекомендації щодо коригування дози рибавірину в разі сумісного застосування з Софгеном
Дані лабораторних аналізів | Зменшити дозу рибавірину до 600 мг/добу, якщо: | Припинити застосування рибавірину, якщо: |
Рівень гемоглобіну в пацієнтів, які не мають хвороб серця | <10 г/дл | <8,5 г/дл |
Рівень гемоглобіну в пацієнтів з історією постійних хвороб серця | гемоглобін знижується на ≥2 г/дл під час 4-тижневого періоду лікування | <12 г/дл, незважаючи на зниження дози впродовж 4-тижневого періоду |
Після припинення застосування рибавірину через відхилення лабораторних показників від норми або клінічні прояви захворювання можна відновити застосування рибавірину з дози 600 мг/добу та пізніше збільшити її до 800 мг/добу. Однак не рекомендовано збільшувати попередньо призначену дозу рибавірину (з 1000 до 1200 мг/добу).
Припинення прийому дози
У разі припинення застосування інших лікарських засобів у комбінації з Софгеном прийом Софгену слід також припинити (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Пацієнти літнього віку
Коригування дози для пацієнтів літнього віку не потрібне (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції нирок
Для пацієнтів із легким і середнім порушенням функції нирок не потрібне коригування дози Софгену. Безпека та відповідне дозування софосбувіру не встановлені для пацієнтів із гострою нирковою недостатністю (розрахована швидкість клубочкової фільтрації [рШКФ] <30 мл/хв/1,73 м 2 ) або термінальною стадією ниркової недостатності, що потребують гемодіалізу.
Печінкова недостатність
Коригування дози Софгену не потрібне для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого, середнього та високого ступеня (клас A, B або C за класифікацією Чайлда-П'ю-Туркота [CPT]) (див. розділ «Фармакокінетика»). Безпека та ефективність софосбувіру для пацієнтів із декомпенсованим цирозом не встановлені.
Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки
Тривалість застосування Софгену для пацієнтів, які очікують на трансплантацію печінки, слід регулювати оцінкою потенційної ефективності та ризиків для окремого пацієнта (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Особи з трансплантованою печінкою
Особам із трансплантованою печінкою рекомендується приймати Софген у комбінації з рибавірином протягом 24 тижнів. Починати прийом рибавірину з дози 400 мг і застосовувати перорально двома окремими дозами під час прийому їжі. Якщо початкова доза рибавірину переноситься добре, її можна поступово збільшити до максимальної 1000-1200 мг на добу (1000 мг для пацієнтів з масою тіла <75 кг і 1 200 мг для пацієнтів з масою тіла ≥75 кг). Якщо початкова доза рибавірину переноситься погано, її слід зменшити відповідно до клінічних показань з урахуванням рівня гемоглобіну (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Спосіб застосування
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою, призначена для перорального застосування. Пацієнтам слід пояснити, що треба проковтнути цілу таблетку. Таблетку, вкриту плівковою оболонкою, не можна жувати або подрібнювати через гіркий присмак активної речовини. Таблетку слід приймати під час прийому їжі (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Пацієнтів слід повідомити, що якщо впродовж 2 годин після прийому дози виникне блювання, слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникне більше ніж через 2 години після прийому таблетки, приймати додаткову дозу не потрібно. Ці рекомендації ґрунтуються на кінетиці поглинання софосбувіру та GS-331007, що вказує на те, що більша частина дози поглинається впродовж 2 годин після її прийому.
Пацієнтів слід повідомити про те, що якщо вони пропустять дозу і після цього пройде 18 годин, пацієнт повинен негайно прийняти пропущену таблетку, а потім прийняти таблетку у звичний час. Якщо пройшло більше ніж 18 годин, слід прийняти наступну дозу у звичний час, не подвоюючи її.
Дети.
Безпека та ефективність Софгену для дітей (віком <18 років) не встановлені. Дані недоступні.
Передозировка.
Максимальна зафіксована доза софосбувіру відповідає одній надтерапевничній дозі 1200 мг, що призначали для 59 здорових пацієнтів. У ході дослідження на цьому рівні дозування не було виявлено шкідливого впливу та побічних реакцій, аналогічних за частотою та серйозністю тим, про які було повідомлено у терапевтичних групах, де приймали плацебо або 400 мг софосбувіру. Наслідки прийому більших доз невідомі.
У разі передозування Софгеном антидоту немає. У разі передозування слід оглянути пацієнта на наявність токсичних проявів. Лікування від передозування Софгеном полягає у загальних підтримуючих заходах, у тому числі контролю життєвих показників, а також контролю клінічного стану пацієнта. Гемодіаліз може ефективно вивести (53 % коефіцієнт очищення) основний циркулюючий метаболіт GS-331007. 4-годинна процедура гемодіалізу вивела 18 % прийнятої дози.
Неблагоприятные реакции.
Короткий огляд профілю безпеки
Під час лікування софосбувіром у комбінації з рибавірином або з пегінтерфероном альфа і рибавірином найчастіше фіксувалися побічні реакції на лікарський засіб, що відповідали очікуваним за результатами дослідження безпечності препаратів софосбувір і пегінтерферон альфа, причому частота або серйозність побічних реакцій не підвищувалася.
Дія софосбувіру досліджувалася головним чином у комбінації з рибавірином разом із пегінтерфероном альфа або без нього. У зв'язку з цим не було встановлено жодних побічних реакцій, спричинених власне софосбувіром. Серед пацієнтів, які приймали софосбувір і рибавірин або софосбувір, рибавірин і пегінтерферон альфа, найпоширенішими були такі побічні реакції як втома, головний біль, нудота і безсоння.
У разі застосування софосбувіру у комбінації з рибавірином або в комбінації з пегінтерфероном альфа і рибавірином були виявлені зазначені нижче побічні реакції (таблиця 4) за класами систем органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000) або дуже рідко (<1/10000).
Побічні реакції, пов'язані з прийомом софосбувіру в комбінації з рибавірином або пегінтерфероном альфа-2 та рибавірином
Частота | SOF a + RBV b | SOF + PEG c + RBV |
Інфекції та інвазії: | ||
Часто | ринофарингіт | |
З боку кровоносної та лімфатичної систем : | ||
Дуже часто | знижений гемоглобін | анемія, нейтропенія, зниження кількості лімфоцитів, зниження кількості тромбоцитів |
Часто | анемия | |
З боку обміну речовин і харчування : | ||
Дуже часто | зниження апетиту | |
Часто | зниження маси тіла | |
Психічні розлади: | ||
Дуже часто | бессонница | бессонница |
Часто | депрессия | депресія, хвилювання, збудження |
З боку нервової системи : | ||
Дуже часто | головная боль | запаморочення, головний біль |
Часто | порушення уваги | мігрень, погіршення пам'яті, порушення уваги |
Порушення зору : | ||
Часто | нечіткість зору | |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : | ||
Дуже часто | задишка, кашель | |
Часто | задишка, задишка під час фізичних навантажень, кашель | задишка під час фізичних навантажень |
З боку шлунково-кишкового тракту : | ||
Дуже часто | тошнота | діарея, нудота, блювання |
Часто | неприємні відчуття у животі, запор, диспепсія | запор, сухість у роті, гастроентеральний рефлюкс |
З боку печінки та жовчовивідної системи : | ||
Дуже часто | підвищений білірубін у крові | підвищений білірубін у крові |
З боку шкіри та підшкірних тканин : | ||
Дуже часто | висипання, свербіж | |
Часто | облисіння, сухість шкіри, свербіж | облисіння, сухість шкіри |
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин : | ||
Дуже часто | артралгія, міалгія | |
Часто | артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія | біль у спині, м'язові спазми |
Системні порушення : | ||
Дуже часто | втома, роздратованість | озноб, втома, грипоподібні захворювання, роздратованість, біль, підвищена температура |
Часто | підвищена температура, загальна слабкість | біль у грудях, загальна слабкість |
a SOF – софосбувір; b RBV – рибавірин; c PEG – пегінтерферон альфа-2.
Коінфекція HIV/HCV
Результати дослідження безпечності препаратів софосбувір і рибавірин пацієнтів із коінфекцією HCV/HIV аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів із моноінфекцією HCV, які проходили лікування софосбувіром і рибавірином.
Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки
Результати дослідження безпеки препаратів софосбувір і рибавірин для пацієнтів із інфекцією HCV, які очікують на трансплантацію печінки, аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів, які проходили лікування софосбувіром і рибавірином.
Особи з трансплантованою печінкою
Результати дослідження безпечності препаратів софосбувір і рибавірин для осіб із трансплантованою печінкою з хронічним гепатитом C аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів, які проходили лікування софосбувіром і рибавірином (див. розділ «Фармакодинаміка»). У дослідженні дуже поширеним явищем було зниження рівня гемоглобіну: у 32,5 % (13 з 40) пацієнтів рівень гемоглобіну знизився до <10 г/дл, а в одного ‒ до < 8,5 г/дл. 8 пацієнтів (20 %) приймали епоетин та/або компонент крові. Через побічну реакцію у 5 пацієнтів (12,5 %) було повністю або тимчасово припинено або скориговано застосування досліджуваних лікарських засобів.
Опис деяких побічних реакцій
Серцеві аритмії
При застосуванні софосбувіру у комбінації з іншим ПЗПД (включаючи даклатасвір, симепревір і ледіпасвір) та супутнім аміодароном та/або іншими препаратами, що знижують частоту серцевих скорочень, були зафіксовані випадки сильної брадикардії та блокади серця (див. розділи «Особливі заходи безпеки» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дата окончания срока.
2 года.
Условия хранения.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºС у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 28 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру в картонній коробці.
Категория отпуска. По рецепту.
Продюсер. Гетеро Лабз Лімітед/Hetero Labs Limited.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
Юніт-V, Блок V і VA, ТСІІС - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 441 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія/Unit-V, Block V and VA, TSIIC - Formulation SEZ, S. Nos 439, 440, 441 & 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India
СОФОСБУВИР
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа