Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

СОЛУ-МЕДРОЛ порошок д/р-ра д/ин. 500 мг фл., с раств. 7,8 мл №1

Код товара: 67469

Производитель: Pfizer Inc. (США)

8 700,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#кортикостероиды

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Солу-медрол

Solu – медрол

Состав:

действующее вещество: methylprednisolone;

1 флакон содержит метилпреднизолон в виде метилпреднизолона натрия сукцината
40 мг или 125 мг или 500 мг или 1000 мг;

вспомогательные вещества: для дозировок 125 мг или 500 мг или 1000 мг натрия дигидрофосфат, моногидрат; натрия гидрофосфат безводный;

другие составляющие: для дозировки 40 мг - натрия дигидрофосфат, моногидрат; натрия гидрофосфат безводный; лактоза, моногидрат;

растворитель: бензиловый спирт (9 мг/мл), вода для инъекций.

Лекарственная форма.

Порошок и растворитель для инъекций.

Основные физико-химические свойства:

порошок: от белого до почти белого цвета лиофилизата;
растворитель для дозировки 40 и 125 мг: прозрачный бесцветный раствор;
растворитель для дозировки 500 и 1000 мг: прозрачная, бесцветная жидкость с легким запахом бензилового спирта.

Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного использования.

Код АТХ Н02А В04.

Фармакологические свойства

Это лекарственное средство представляет собой инъекционную форму метилпреднизолона (синтетический глюкокортикостероид) для внутримышечного и внутривенного введения. Данный высококонцентрированный раствор подходит, в частности, для лечения патологических состояний, при которых необходимо эффективное и быстрое действие гормона. Метилпреднизолон оказывает сильное противовоспалительное, иммуносупрессивное и антиаллергическое действие.

Фармакодинамика.

Глюкокортикоиды проникают через клеточную мембрану диффузией и образуют комплексы со специфическими рецепторами в цитоплазме. Далее эти комплексы поступают в клеточное ядро, связываются с ДНК (хроматином) и стимулируют транскрипцию мРНК и последующий синтез различными ферментами белков, что, в свою очередь, отвечают за многочисленные эффекты глюкокортикоидов после системного применения. Глюкокортикоиды не только оказывают значительное влияние на воспалительные и иммунные процессы, но также оказывают влияние на метаболизм углеводов, белков и жиров. Они также действуют на сердечно-сосудистую систему, скелетные мышцы и центральную нервную систему.

Воздействие на воспалительные и иммунные процессы

Противовоспалительные, иммуносупрессивные и антиаллергические свойства глюкокортикоидов используются при большинстве терапевтических показаний. Наличие этих свойств приводит к следующим результатам:

уменьшение количества иммуноактивных клеток вокруг очага воспаления;
уменьшение вазодилатации;
стабилизация лизосомальных мембран;
угнетение фагоцитоза;
уменьшение образования простагландинов и связанных с ними веществ.

Доза метилпреднизолона 4 мг оказывает такой же глюкокортикостероидный (противовоспалительный) эффект, как 20 мг гидрокортизона. Метилпреднизолон демонстрирует только минимальный минералокортикоидный эффект (200 мг метилпреднизолона соответствует 1 мг дезоксикортикостерона).

Воздействие на метаболизм углеводов и белков

Глюкокортикоиды оказывают катаболическое действие на обмен белков. Высвобождающиеся аминокислоты в печени превращаются посредством процесса глюконеогенеза в глюкозу и гликоген. Таким образом, снижается абсорбция глюкозы периферическими тканями, что может приводить к гипергликемии и глюкозурии, особенно у пациентов с предрасположенностью к сахарному диабету.

Воздействие на метаболизм жиров

Глюкокортикоиды оказывают липолитическое действие, что распространяется действие преимущественно на конечности. Они также оказывают липогенетическое действие, наиболее проявляющееся в области грудной клетки, шеи и головы. Все это приводит к перераспределению жировых отложений.

Максимальное фармакологическое действие кортикостероидов отстает от достижения их пиковых концентраций в крови, что указывает на то, что большинство эффектов этих лекарственных средств скорее результатом модификации активности ферментов, а не прямого действия этих средств.

Фармакокинетика.

In vivo холинэстеразы быстро превращают метилпреднизолона натрия сукцинат в свободный метилпреднизолон путем гидролиза. У мужчин метилпреднизолон образует слабую диссоциированную связь с альбумином и транскортином. Связывается около 40–90% лекарственного средства.

Внутривенная инфузия препарата в дозе 30 мг/кг массы тела при введении в течение 20 минут или в дозе 1 г при введении в течение 30–60 минут приводит примерно через
15 минут до пиковой концентрации метилпреднизолона в плазме крови составляет около 20 мг/мл. Приблизительно через 25 минут после внутривенной болюсной инъекции препарата в дозе 40 мг пиковый показатель метилпреднизолона в плазме крови составляет 42–47 мг/100 мл. Приблизительно через 120 минут после внутримышечной инъекции препарата в дозе 40 мг пиковая концентрация метилпреднизолона в плазме крови составляет 34 мг/100 мл. При внутримышечной инъекции пиковый показатель ниже, чем при внутривенной инъекции. При проведении внутримышечной инъекции концентрация в плазме крови удерживается в течение более длительного периода, что приводит к тому, что при обоих путях введения эквиваленту поступает количество метилпреднизолона. Клиническая значимость этих незначительных отличий, вероятно, минимальна, если рассматривать механизм действия глюкокортикоидов. Клинический ответ обычно наблюдается через 4–6 ч после введения препарата. При лечении бронхиальной астмы первые благоприятные результаты могут отмечаться через 1–2 часа. Период полувыведения метилпреднизолона сукцината натрия из плазмы крови составляет 2,3–4 ч и, вероятно, не зависит от пути введения. Метилпреднизолон – это глюкокортикоид средней продолжительности действия. Его биологический период полувыведения составляет 12–36 часов. Внутриклеточная активность глюкокортикоидов отражается четкой разницей между периодом полувыведения из плазмы крови и фармакологическим периодом полувыведения. Фармакологическая активность сохраняется после того, как уровень препарата в плазме крови не определяется. Продолжительность противовоспалительной активности глюкокортикоидов примерно равна длительности угнетения гипоталамо-гипофизарно-адреналовой (ГГА) системы. Метаболизм метилпреднизолона осуществляется в печени с помощью таких же процессов, как и для кортизола. Основными метаболитами являются 20-бета-гидроксиметилпреднизолон и 20-бета-гидрокси-6-альфа-метилпреднизолон. Метаболиты обычно выводятся с мочой в виде глюкуронидов, сульфатов и неконъюгированных соединений. После введения метилпреднизолона, меченного C14, 75% общей радиоактивности отмечается в моче в течение 96 часов, 9% - через 5 дней в кале человека и 20% - в желчи.

Клинические свойства.

Показания .

Применение глюкокортикоидов следует рассматривать только как исключительно симптоматическое лечение, за исключением отдельных эндокринных расстройств, когда они применяются как заместительная терапия.

Противовоспалительное лечение

Ревматические заболевания

Как вспомогательная терапия для кратковременного применения (чтобы помочь пациенту пережить острый эпизод или обострение) при таких заболеваниях:

посттравматический остеоартрит;
синовит при остеоартрите;
ревматоидный артрит, в частности ювенильный ревматоидный артрит (в редких случаях может возникнуть потребность в поддерживающей терапии низкой дозой);
острый и подострый бурсит;
эпикондилит;
острый неспецифический тендосиновит;
острый подагрический артрит;
псориатический артрит;
анкилозирующий спондилит;

Калагенозы (системные болезни соединительной ткани)

При обострении или как поддерживающая терапия в отдельных случаях при таких заболеваниях, как:

системная красная волчанка (и волчаночный нефрит);
острый ревматический кардит;
системный дерматомиозит (полимиозит);
узелковый периартериит;
синдром Гудпасчера.

Дерматологические заболевания

Пузырчатка.
Тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона).
Эксфолиативный дерматит.
Буллезный герпетиформный дерматит.
Тяжелый себорейный дерматит.
Тяжелый псориаз.
Грибовидный микоз.
Крапивница.
Аллергические состояния

Контроль тяжелых или инвалидизирующих аллергических состояний, не поддающихся надлежаще проведенному традиционному лечению, при таких заболеваниях, как:

бронхиальная астма;
контактный дерматит;
атопический дерматит;
сывороточная болезнь;
сезонный или круглогодичный аллергический ринит;
реакции гиперчувствительности к лекарственным средствам;
крапивница;
острый неинфекционный отек гортани (врачебным средством первого выбора является эпинефрин).

Офтальмологические заболевания

Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы в области глаза, в частности:

глазная форма Herpes zoster;
ирит, иридоциклит;
хориоретинит;
диффузный задний увеит и хориоидит;
неврит зрительного нерва;
симпатическая офтальмия;
воспаление среднего сегмента глаза;
аллергический конъюктивит;
аллергические язвы края роговицы;
кератит.

Заболевания желудочно-кишечного тракта

Критические периоды при таких заболеваниях:

язвенный колит (системная терапия);
региональный энтерит (системная терапия).
Респираторные заболевания
Саркоидоз легких.
Бериллиоз.
Фульминантный или диссеминированный туберкулез легких при одновременном применении с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией.
Синдром Лефлера, не поддающийся лечению другими средствами.
Аспирационный пневмонит.
Средняя и тяжелая форма пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii , у больных СПИДом (как вспомогательная терапия в течение первых 72 часов противопневмоцистной терапии).
Обострение хронического обструктивного заболевания лёгких.

Состояния, сопровождающиеся отеками

Для индуцирования диуреза или ремиссии при протеинурии при нефротическом синдроме, протеинурии без уремии.

Иммуносупрессивное лечение

Трансплантация органа

Лечение гематологических и онкологических заболеваний

Гематологические заболевания
- Приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия.
- Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура взрослых (лишь внутривенно; внутримышечное применение противопоказано).
- Вторичная тромбоцитопения взрослых.
- Эритробластопения (эритроцитарная анемия).
- Врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
Онкологические заболевания

Паллиативное лечение таких заболеваний, как:

лейкозы и лимфомы у взрослых;
острый лейкоз у детей;
для улучшения качества жизни больных с терминальной стадией ракового заболевания.

Другие

Нервная система

Отек головного мозга, обусловленный первичной или метастатической опухолью и/или вспомогательное лечение при хирургических операциях или лучевой терапии.
Обострение рассеянного склероза.
Острая травма спинного мозга. Лечение необходимо начинать в первые восемь часов после травмы.
- Туберкулезный менингит с блокадой субарахноидального пространства или угрозой блокады при одновременном применении соответствующей противотуберкулезной химиотерапии.
- Трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
- Профилактика тошноты и рвоты, связанные с химиотерапией злокачественного новообразования.

Эндокринные расстройства

Первичная или вторичная недостаточность коры надпочечников.
Острая недостаточность коры надпочечников.

При этих показаниях препаратами выбора гидрокортизон или кортизон. При определенных обстоятельствах можно применять синтетические аналоги в сочетании с минералокортикоидами.

Лечение шоковых состояний: шок вследствие недостаточности коры надпочечников или шок, не отвечающий на традиционное лечение, при подтвержденной или вероятной недостаточности коры надпочечников (в целом препаратом выбора является гидрокортизон). Если минералокортикоидные эффекты нежелательны, предпочтение может отдаваться метилпреднизолону.
Перед хирургическим вмешательством и при тяжелой травме или заболевании у пациентов с установленной недостаточностью коры надпочечников или при наличии сомнений относительно резерва коры надпочечников.
Врожденная гиперплазия надпочечников.
Негнойный тиреоидит.
Гиперкальциемия, связанная со злокачественным новообразованием.

Противопоказания.

Метилпреднизолона натрия сукцинат противопоказан:

пациентам с системными грибковыми инфекциями;
пациентам с повышенной чувствительностью к метилпреднизолону или любому компоненту этого лекарственного средства;
для применения путём интратекального введения;
для применения путём эпидурального введения.

Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказано пациентам, получающим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.

Отличия противопоказания.

Особые группы риска. За пациентами, относящимися к нижеследующим особым группам риска, необходимо проводить тщательное медицинское наблюдение, а лечение они должны получать в течение кратчайшего периода (см. также разделы «Особенности применения» и «Побочные реакции»): дети, пациенты с сахарным диабетом, артериальной гипертензией, психиа болезнями, в частности туберкулезом или определенными вирусными заболеваниями, например герпесом или опоясывающим герпесом, сопровождающимися симптомами в области глаза.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.

Метилпреднизолон – это субстрат ферментов цитохрома P450 (CYP), который главным образом метаболизируется ферментом CYP3A4. CYP3A4 – это основной фермент наиболее распространенного подсемейства ферментов CYP в печени взрослого человека. Он катализирует 6β-гидроксилирование стероидов, что является важным этапом метаболизма фазы I эндогенных и синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются субстратами фермента CYP3A4, для некоторых из них (как и других лекарственных средств) было продемонстрировано, что они могут влиять на метаболизм глюкокортикоидов путем индукции (повышающей регуляции) или ингибирования фермента CYP3A4.

ИНГИБИТОРЫ CYP3A4. Лекарственные средства, подавляющие активность CYP3A4, обычно снижают печеночный клиренс и повышают плазменную концентрацию лекарственных средств – субстратов фермента CYP3A4, таких как метилпреднизолон. В присутствии ингибитора CYP3A4 может потребоваться титрование дозы метилпреднизолона во избежание развития токсичности кортикостероида.

ИНДУКТОРЫ CYP3A4. Лекарственные средства, индуцирующие активность CYP3A4, обычно повышают печеночный клиренс, что приводит к снижению плазменной концентрации лекарственных средств, являющихся субстратами CYP3A4. Сопутствующее применение может потребовать увеличения дозы метилпреднизолона для достижения желаемого результата.

СУБСТРАТЬ СYP3A4. В присутствии другого субстрата CYP3A4 печеночный клиренс метилпреднизолона может изменяться, что требует соответствующей коррекции дозы. Вероятно, побочные реакции, связанные с применением каждого лекарственного средства отдельно, могут возникать чаще при их совместном применении.

ЭФФЕКТЫ, ЗАКАЗНЫЕ НЕ CYP3A4. Другие взаимодействия и эффекты, возникающие при применении метилпреднизолона, описаны в таблице 1 ниже.

В таблице 1 приведен перечень и описание наиболее частых и/или клинически значимых взаимодействий между лекарственными средствами или эффектов, наблюдаемых при применении метилпреднизолона.

Таблица 1.

Класс или тип лекарственного средства / ВРАЧЕБНОЕ СРЕДСТВО или ВЕЩЕСТВО	Взаимодействие/тип взаимодействия
Антибактериальные ИЗОНИАЗИД	ИНГИБИТОР CYP3A4 (метилпреднизолон потенциально может повышать скорость ацетилирования и клиренс изониазида).
Антибиотики, противотуберкулезные средства РИФАМПИН	ИНДУКТОР CYP3A4
Антикоагулянты (пероральные)	Воздействие метилпреднизолона на пероральные антикоагулянты варьирует. Сообщается об усилении, а также ослаблении действия антикоагулянтов при совместном применении с кортикостероидами. Поэтому следует контролировать показатели свертывания крови для поддержания желаемого действия антикоагулянтов.
Противосудорожные средства КАРБАМАЗЕПИН	ИНДУКТОР CYP3A4 (и СУБСТРАТ)
Противосудорожные средства ФЕНОБАРБИТАЛ Фенитоин	ИНДУКТОРЫ CYP3A4
Антихолинергические средства БЛОКАТОРЫ НЕРВНО-МЫШЕЧНОЙ ПЕРЕДАЧИ	Кортикостероиды могут влиять на действие антихолинергических средств: - при сопутствующем применении высоких доз кортикостероидов и антихолинергических средств, таких как блокаторы нервно-мышечной передачи, сообщалось о развитии острой миопатии (см. раздел «Особенности применения, Воздействие на опорно-двигательный аппарат»); - пациентов, принимающих кортикостероиды, сообщалось об антагонизме действия панкуронии и векуронии относительно блокады нервно-мышечной передачи. Такого взаимодействия можно ожидать при применении всех конкурентных блокаторов нервно-мышечной передачи.
Антихолинэстеразные средства	Кортикостероиды могут ослаблять действие антихолинэстеразных средств при миастении гравис.
Противодиабетические средства	Поскольку кортикостероиды могут повышать концентрацию глюкозы в крови, может потребоваться корректировка дозы противодиабетических средств.
Противо рвотные средства АПРЕПИТАНТ ФОЗАПРЕПИТАНТ	ИНГИБИТОРЫ CYP3A4 (и СУБСТРАТЫ)
Противогрибковые средства ИТРАКОНАЗОЛ КЕТОКОНАЗОЛ	ИНГИБИТОРЫ CYP3A4 (и СУБСТРАТЫ)
Противовирусные средства ИНГИБИТОРЫ ВИЧ-ПРОТЕАЗЫ	ИНГИБИТОРЫ CYP3A4 (и СУБСТРАТЫ) Ингибиторы протеазы, такие как индинавир и ритонавир, могут повышать плазменные концентрации кортикостероидов. Кортикостероиды могут индуцировать метаболизм ингибиторов ВИЧ-протеазы, что приводит к понижению плазменных концентраций.
Ингибиторы ароматазы АМИНОГЛЮТЕТИМИД	Подавление надпочечников, индуцированное аминоглютетимидом, может обострять эндокринные изменения, вызванные длительным лечением глюкокортикоидами.
Блокаторы кальциевых каналов ДИЛТИАЗЕМ	ИНГИБИТОР CYP3A4 (и СУБСТРАТ)
Контрацептивы (пероральные) ЭТИНИЛЕСТРАДИОЛ/ НОРЕТИНДРОН	ИНГИБИТОР CYP3A4 (и СУБСТРАТ)
ГРЕЙПФРУТОВЫЙ СОК	ИНГИБИТОР CYP3A4
Иммуносупрессанты ЦИКЛОСПОРИН	ИНГИБИТОР CYP3A4 (и СУБСТРАТ) При сопутствующем применении циклоспорина и метилпреднизолона наблюдается взаимное подавление метаболизма, что может повышать плазменные концентрации одного из двух или обоих лекарственных средств. Поэтому вероятно, что побочные реакции, связанные с применением каждого лекарственного средства в отдельности, могут возникать чаще при их совместном применении. При одновременном применении метилпреднизолона и циклоспорина регистрировались судорожные приступы.
Иммуносупрессанты ЦИКЛОФОСФАМИД ТАКРОЛИМУС	СУБСТРАТЬ CYP3A4
Макролидные антибактериальные средства КЛАРИТРОМІЦИН ЕРИТРОМІЦИН	ІНГІБІТОРИ CYP3A4 (і СУБСТРАТИ)
Макролідні антибактеріальні засоби ТРОЛЕАНДРОМІЦИН	ІНГІБІТОР CYP3A4
НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) високодозовий АСПІРИН (ацетилсаліцилова кислота)	При застосуванні кортикостероїдів з НПЗП може підвищуватися частота розвитку шлунково-кишкової кровотечі і виразки. Метилпреднізолон може підвищувати кліренс високодозового аспірину, що може призводити до зниження рівнів саліцилату у сироватці. Припинення лікування метилпреднізолоном може призводити до підвищення рівнів саліцилату у сироватці, що може спричинити підвищення ризику розвитку токсичності саліцилату.
Засоби, які виводять калій	Якщо кортикостероїди застосовуються одночасно із засобами, які виводять калій (наприклад з діуретиками) за пацієнтами потрібно ретельно спостерігати щодо розвитку гіпокаліємії. Також існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії при супутньому застосуванні кортикостероїдів з амфотерицином В, ксантенами або бета2-агоністами.

Основні випадки несумісності

Для того щоб уникнути проблем із сумісністю і стабільністю, метилпреднізолону натрію сукцинат рекомендується вводити окремо від інших сполук, які вводяться внутрішньовенно. До лікарських засобів, які характеризуються фізичною несумісністю з метилпреднізолону натрію сукцинатом у розчині, належать (перелік не є вичерпним): алопуринол натрію, доксапраму гідрохлорид, тайгециклін, дилтіазему гідрохлорид, кальцію глюконат, векуронію бромід, рокуронію бромід, цизатракурію безилат, глікопіролат, пропофол.

Взаємодії, що мають позитивні наслідки.

Профілактика нудоти та блювання, що пов'язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення.

Хіміотерапія, що викликає легкий або помірний еметогенний ефект. Для посилення ефекту з першою дозою метилпреднізолону можна застосовувати хлорований фенотіазин (за одну годину до хіміотерапії).
Хіміотерапія, що викликає виражений еметогенний ефект. Для посилення ефекту з першою дозою метилпреднізолону можна застосовувати метоклопрамід або бутирофенон (за одну годину до хіміотерапії).

Лікування метилпреднізолоном фульмінантного або дисемінованого туберкульозу легень та туберкульозного менінгіту з блокадою субарахноїдального простору або загрозою блокади проводять одночасно із застосуванням відповідної протитуберкульозної хіміотерапії.

Лікування метилпреднізолоном неопластичних захворювань, наприклад лейкозу та лімфоми, зазвичай проводиться у комбінації з алкілуючим засобом, антиметаболітом та алкалоїдом барвінку.

Особенности применения.

Імуносупресивні ефекти/підвищена сприйнятливість до інфекцій

Кортикостероїди можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій, можуть маскувати деякі ознаки інфекції, а під час їх застосування можуть виникати нові інфекції. Під час застосування кортикостероїдів може знижуватися опірність організму та його здатність локалізувати інфекцію. Застосування кортикостероїдів у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які впливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів, може супроводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогеном, зокрема вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть мати легкий ступінь тяжкості, але можуть бути тяжкими і деколи летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частота виникнення інфекційних ускладнень збільшується.

Особи, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, є більш сприйнятливими до інфекцій, ніж здорові особи. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть мати більш тяжкий перебіг і навіть призвести до смерті у неімунізованих дітей або дорослих, які застосовують кортикостероїди.

Введення живих або живих атенуйованих вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Убиті або інактивовані вакцини можна вводити пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів; проте відповідь на такі вакцини може бути зниженою. Вказані процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.

Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі слід обмежувати випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, при якому для лікування захворювання кортикостероїди застосовують у комбінації з відповідним режимом протитуберкульозної терапії.

Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або реактивністю на туберкулін, слід проводити ретельне спостереження, оскільки може виникнути реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.

У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, спостерігалася саркома Капоші. Припинення лікування кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Проте пацієнтам із септичним шоком застосування цих препаратів у плановому порядку не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі
(5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.

Вплив на імунну систему

Можуть виникати алергічні реакції. Оскільки рідко у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, реєструвалися шкірні реакції і анафілактичні/анафілактоїдні реакції, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.

Вплив на ендокринну систему

Пацієнтам, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Тривале застосування кортикостероїдів у фармакологічних дозах може призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА) системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість спричиненої недостатності кори надниркових залоз варіюють у пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування і тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект можна звести до мінімуму шляхом застосування альтернуючої терапії.

Окрім цього, у разі раптового припинення застосування глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, яка призводить до летального наслідку.

Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз, індукованої лікарським засобом, можна звести до мінімуму шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може спостерігатися протягом місяців після скасування терапії; тому у випадку виникнення стресової ситуації під час цього періоду гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикоїдів, одночасно слід застосовувати сіль і/або мінералокортикоїд.

Після раптового припинення застосування глюкокортикоїдів також може розвиватися «синдром відміни» кортикостероїдів, який, на перший погляд не пов'язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикоїди здатні спричиняти або загострювати синдром Кушинга, пацієнтам з хворобою Кушинга слід уникати застосування глюкокортикоїдів.

У пацієнтів з гіпотиреозом ефект кортикостероїдів посилюється.

Обмін речовин, метаболізм

Кортикостероїди, зокрема метилпреднізолон, можуть підвищувати рівень глюкози крові, погіршувати перебіг вже існуючого цукрового діабету і сприяти розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.

Психические расстройства

При застосуванні кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади, від ейфорії, безсоння, перепадів настрою, змін особистості та тяжкої депресії до явних маніфестацій психозу. Також при застосуванні кортикостероїдів може загострюватися існуюча емоційна нестабільність або схильність до розвитку психозу.

При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції. Зазвичай симптоми з'являються у межах декількох днів або тижнів від початку лікування. Більшість реакцій зникає після зниження дози або припинення лікування, хоча може виникнути необхідність специфічного лікування. Повідомлялося про розвиток психічних розладів після відміни застосування кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтів/осіб, які доглядають за пацієнтом, слід проінформувати про необхідність звернутися за медичною допомогою, якщо у пацієнта з'являються психічні симптоми, особливо у разі підозри на депресивний настрій або суїцидальне мислення. Пацієнтів/осіб, які доглядають за пацієнтом, слід попередити про можливі психічні порушення, які можуть виникати під час або відразу після поступового зниження дози/скасування системних кортикостероїдів.

Воздействие на нервную систему

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із судомами.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс (див. відомості про міопатію у розділі «Вплив на опорно-руховий апарат»).

Хоча у ході контрольованих клінічних досліджень було встановлено ефективність кортикостероїдів щодо зменшення виражених симптомів загострень розсіяного склерозу, але вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природній перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень, для демонстрації значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів.

Використання інтратекального/епідурального шляхів введення препарату було пов'язане з розвитком тяжких медичних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Повідомлялося про розвиток епідурального ліпоматозу у пацієнтів, які приймали кортикостероїди, зазвичай при тривалому застосуванні у високих дозах.

Вплив на очі

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з очною формою простого герпесу через можливість розвитку перфорації рогівки.

Тривале застосування кортикостероїдів може спричиняти розвиток задньої субкапсулярної катаракти і ядерної катаракти (зокрема у дітей), екзофтальму або підвищення внутрішньоочного тиску, що може призводити до розвитку глаукоми з можливим пошкодженням зорових нервів. У пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди, також може прискорюватися розвиток вторинних грибкових і вірусних інфекцій ока.

Застосування кортикостероїдів пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.

Вплив на серце

Небажаний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, у пацієнтів з вже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи може підвищувати ризик додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати глюкокортикостероїди у високих дозах і тривалими курсами. Відповідно, кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також приділяти увагу модифікації ризиків і у разі необхідності проводити додатковий моніторинг серцевої діяльності. Застосування низької дози і альтернуючої терапії може знижувати частоту розвитку ускладнень кортикостероїдної терапії.

Системні кортикостероїди слід з обережністю застосовувати у разі застійної серцевої недостатності і лише за умови нагальної потреби.

Вплив на судини

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Доказів того, що кортикостероїди самі по собі є причиною пептичних виразок, які розвиваються під час терапії, не існує; однак терапія глюкокортикоїдами може маскувати симптоми пептичної виразки таким чином, що перфорація або кровотеча можуть виникати за відсутності значного болю. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з неспецифічним виразковим колітом, якщо існує ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або іншої піогенної інфекції, дивертикуліту, нещодавніх кишкових анастомозів, активних або латентних пептичних виразок.

Вплив на гепатобіліарну систему

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.

Вплив на опорно-руховий апарат

При застосуванні високих доз кортикостероїдів повідомлялося про розвиток гострої міопатії, найчастіше у пацієнтів з розладами нервово-м'язової передачі (наприклад з міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримували супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як препарати, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад панкуроній). Ця гостра міопатія є генералізованою, може залучати очні і дихальні м'язи і може призводити до квадрипарезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. До настання клінічного покращення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може минати від декількох тижнів до декількох років.

Остеопороз є частою побічною реакцією, пов'язаною з тривалим застосуванням великих доз кортикостероїдів, яке, однак, нечасто розпізнають.

Розлади з боку сечовидільної системи

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю.

Исследование

Середні і великі дози гідрокортизону або кортизону можуть спричиняти підвищення артеріального тиску, затримку солі і води в організмі і збільшувати екскрецію калію. При застосуванні синтетичних похідних, за винятком великих доз, ймовірність виникнення цих ефектів є меншою. Може виникнути необхідність обмеження вживання солі і додаткового застосування калію. Усі кортикостероїди збільшують екскрецію кальцію.

Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур

Метилпреднізолону натрію сукцинат не слід застосовувати у плановому порядку для лікування травм голови, що було продемонстровано результатами багатоцентрового дослідження. Результати цього дослідження виявили підвищення смертності через 2 тижні або через 6 місяців після травми у пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат, порівняно з пацієнтами групи плацебо. Причинний зв'язок з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлений.

Другое

Оскільки ускладнення лікування глюкокортикоїдами залежать від величини дози та тривалості лікування, в кожному окремому випадку слід оцінити співвідношення ризик/користь щодо дози та тривалості лікування та стосовно потреби у застосуванні щоденної чи переривчастої терапії.

Для контролю захворювання, яке підлягає лікуванню, слід застосовувати найменшу можливу дозу кортикостероїда, а коли існує можливість знизити дозу, то таке зниження повинно бути поступовим.

Аспірин і нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з обережністю у комбінації з кортикостероїдами.

Застосування дітям

Цей лікарський засіб містить бензиловий спирт. Повідомлялося, що застосування бензилового спирту було пов'язане з розвитком летального гаспінг-синдрому у недоношених новонароджених.

І хоча при застосуванні рекомендованих терапевтичних доз цього лікарського засобу бензиловий спирт надходить до організму у кількостях, які є значно меншими за ті, що пов'язані з розвитком гаспінг-синдрому, мінімальна кількість бензилового спирту, при вживанні якої можливий розвиток токсичності, невідома. Недоношені новонароджені і новонароджені з низькою масою тіла при народженні, а також пацієнти, які отримують високі дози, можуть бути більш схильними до розвитку токсичності. Лікарі, які вводять цей і інші лікарські засоби, що містять бензиловий спирт, повинні враховувати комбіноване добове метаболічне навантаження бензиловим спиртом з усіх джерел.

Слід здійснювати ретельний нагляд за ростом і розвитком новонароджених і дітей, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.

У дітей, які отримують тривалу, щоденну терапію дробовими дозами глюкокортикоїдів, може відмічатися затримка росту, і застосування такого режиму слід обмежити найбільш невідкладними показаннями. Застосування альтернуючої терапії глюкокортикоїдами зазвичай дає змогу уникнути або звести до мінімуму цю побічну реакцію.

Новонароджені і діти, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами, мають особливий ризик через підвищений внутрішньочерепний тиск.

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток панкреатиту у дітей.

Для дозувань 40 мг та 125 мг: цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Для дозувань 500 мг та 1000 мг: цей лікарський засіб містить більше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Вплив на репродуктивну функцію

Доказів негативного впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію немає.

Беременность

У ході досліджень на тваринах встановлено, що введення вагітній високих доз кортикостероїдів може спричинити вади розвитку плода. Однак кортикостероїди не спричиняють розвитку вроджених аномалій при застосуванні вагітним жінкам . Проте оскільки дослідження за участю людей не виключають шкідливого впливу метилпреднізолону натрію сукцинату, препарат слід застосовувати під час вагітності лише у разі нагальної потреби.

Деякі коритикостероїди легко проходять крізь плаценту. У рамках одного ретроспективного дослідження було виявлено підвищення частоти випадків низької маси тіла у новонароджених, матері яких отримували кортикостероїди. За цими новонародженими слід ретельно спостерігати щодо наявності ознак недостатності наднирників, хоча недостатність надниркових залоз, у новонароджених, які піддавалися впливу кортикостероїдів внутрішньоутробно, спостерігається рідко.

Вплив кортикостероїдів на перейми і пологи невідомий.

У новонароджених, матері яких отримували тривале лікування кортикостероїдами під час вагітності, спостерігалася катаракта.

Кормление грудью

Кортикостероїди проникають у грудне молоко.

Кортикостероїди, присутні у грудному молоці, можуть затримувати ріст і впливати на ендогенну продукцію глюкокортикоїдів у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні. Оскільки відповідні дослідження впливу глюкокортикоїдів на репродуктивну функцію людини не проводилися, ці лікарські засоби повинні застосовуватися жінками під час годування груддю лише тоді, коли користь терапії переважує потенційний ризик для новонародженого.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Вплив кортикостероїдів на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами систематично не оцінювався. Після лікування кортикостероїдами можливий розвиток таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, зорові порушення і підвищена втомлюваність. У разі їх виникнення пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами

Способ применения и дозы.

Розчин метилпреднізолону натрію сукцинату можна вводити за допомогою внутрішньовенної або внутрішньом'язової ін'єкції чи шляхом внутрішньовенної інфузії. При наданні первинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (див. таблицю 2 для отримання інформації щодо рекомендованих доз). Дозу для немовлят і дітей можна зменшувати, проте більшою мірою керуватися потрібно тяжкістю стану і відповіддю пацієнта на лікування, а не його віком або масою тіла. Доза повинна становити щонайменше 0,5 мг/кг маси тіла кожні 24 години.

При ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі дорослих препарат застосовують лише внутрішньовенно (внутрішньом'язове застосування протипоказане).

Таблица 2

Рекомендовані дози метилпреднізолону натрію сукцинату

Допоміжна терапія при станах, що загрожують життю	Рекомендована доза становить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонайменше 30 хвилин. Цю дозу можна вводити повторно в умовах стаціонару кожні 4–6 годин протягом 48 годин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості застосування»).
ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у разі дуже серйозного загострення і/або неефективності стандартної терапії, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золота та пеніциламіном.	Ревматоїдний артрит: 1 г/добу внутрішньовенно протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або 1 г/місяць внутрішньовенно протягом 6 місяців. Оскільки застосування високих доз кортикостероїдів може спричинити аритмогенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де наявні електрокардіограф та дефібрилятор. Дозу слід вводити внутрішньовенно протягом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів або цього вимагає стан пацієнта.
Профілактика нудоти та блювання, що пов'язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення	Хіміотерапія, що спричиняє легкий або помірний еметогенний ефект Введення препарату Солу-медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин за одну годину до проведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміотерапії. Для посилення ефекту з першою дозою препарату Солу-медрол може також застосовуватися хлорований фенотіазин. Хіміотерапія, що спричиняє виражений еметогенний ефект: Введення препарату Солу-медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії, а потім - препарат Солу-медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно на початку терапії та після закінчення хіміотерапії.
Гостра травма спинного мозку	Лікування необхідно починати в перші вісім годин після травми. Якщо лікування почали проводити протягом 3 годин після травми: вводять метилпреднізолон у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно протягом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін'єкції роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 23 годин. Якщо лікування почали проводити протягом 3–8 годин після травми: вводять метилпреднізолон у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно протягом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін'єкції роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 47 годин. Для інфузійної помпи бажано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для болюсної ін'єкції. Така швидкість введення для болюсної ін'єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпеченням можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хвилин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу та зупинки серця.
При інших показаннях	Початкова доза становить від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта та виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібніу разі короткочасного лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироваткової хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склерозу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід вводити протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалами, які залежать від відповіді пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовується як допоміжна і не замінює традиційну терапію.

Дозу необхідно знижувати або відміняти поступово, якщо препарат вводився більше кількох днів. Якщо при хронічному захворюванні виникає спонтанна ремісія, лікування необхідно припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично виконувати звичайні лабораторні дослідження, зокрема аналіз сечі, визначення рівня цукру в крові через дві години після їди, а також контролювати показники артеріального тиску та маси тіла, проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів з виразками в анамнезі або вираженою диспепсією бажано виконувати рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
У разі раптового припинення тривалого лікування також необхідно проводити медичне спостереження.
Для введення у вигляді внутрішньовенної (або внутрішньом'язової) ін'єкції розчин готують згідно з інструкцією.

Інструкції щодо застосування препарату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial

Натискають на пластиковий активатор, щоб розчинник надійшов до нижньої ємності.
Обережно збовтують, щоб перемішати розчин.
Знімають пластикову пластину, яка вкриває центр пробки.
Стерилізують вивільнену частину гумової пробки.
Вводять голку (бажано розміром 22G) вертикально крізь центр пробки, доки її кінчик не стане видимим. Перевертають флакон і набирають потрібну дозу лікарського засобу. Якщо використовують більш товсту голку, важливо уникати нахилу голки та вводити її перпендикулярно до центру гумової пробки.

Інструкції щодо застосування препарату у флаконі в комплекті з розчинником

В асептичних умовах додають розчинник до флакона зі стерильним порошком. Застосовують лише спеціальний розчинник.

Для того щоб набрати препарат із флакона, див. пункт 5 «Інструкції щодо застосування препарату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial» стосовно розміру голки, яку бажано використовувати.

ПРИГОТУВАННЯ ПЕРФУЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ

Спочатку готують відновлений розчин згідно з інструкцією. Терапію можна починати, ввівши розчин метилпреднізолону натрію сукцинату внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин (дози до 250 мг включно) та протягом принаймні 30 хвилин (дози, що перевищують 250 мг). Наступні дози можна набирати та вводити аналогічно. Якщо потрібно, лікарський засіб можна вводити у розбавлених розчинах за допомогою змішування відновленого препарату з 5 % розчином декстрози у воді, фізіологічним розчином, 5 % розчином декстрози у 0,45 % або 0,9 % натрію хлориді. Отримані розчини є фізично та хімічно стабільним впродовж 48 годин.

Будь-які невикористані залишки лікарського засобу або відходи слід утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства.

Дети.

Препарат можна призначати дітям, у т.ч. немовлятам.

Передозировка .

Не відмічено жодного клінічного синдрому гострого передозування при застосуванні кортикостероїдів. Про розвиток гострої токсичності і/або смерті після передозування кортикостероїдами повідомляється рідко. На випадок передозування специфічного антидоту не існує; лікування є підтримуючим і симптоматичним.

Метилпреднізолон виводиться шляхом діалізу.

Побочные реакции.

При застосуванні протипоказаними шляхами введення (інтратекально/епідурально) спостерігалися такі побічні реакції: арахноїдити, функціональні шлунково-кишкові розлади/порушення функції сечового міхура, головний біль, менінгіти, парапарез/параплегія, судоми, розлади чутливості. Частота цих побічних реакцій невідома.

Инфекции и инвазии:

інфекції, опортуністичні інфекції.

Порушення з боку імунної системи:

підвищена чутливість до лікарського засобу (зокрема анафілактоїдні реакції або анафілактичні реакції).

Ендокринні розлади:

кушингоїд, гіпопітуїтаризм, синдром відміни кортикостероїдів, що може проявлятися такими симптомами як: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міальгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія.

Порушення обміну речовин, метаболізму:

порушення толерантності до глюкози, гіпокаліємічний алкалоз, підвищена потреба в інсуліні (або пероральних гіпоглікемічних засобах при цукровому діабеті), затримка натрію, затримка рідини в організмі, негативний азотистий баланс (внаслідок катаболізму білків), підвищення рівня сечовини крові, збільшення апетиту (що може призводити до збільшення маси тіла), ліпоматоз.

Психічні розлади:

афективні розлади (зокрема афективна лабільність, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, психологічна залежність, суїцидальне мислення), психотичні розлади (зокрема манія, марення, галюцинації, шизофренія (агравація шизофренії), сплутаність свідомості, психічні розлади, тривога, зміни особистості, перепади настрою, патологічна поведінка, безсоння, дратівливість.

Розлади з боку нервової системи:

підвищення внутрішньочерепного тиска (з набряком диску зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), судоми, амнезія, когнітивні розлади, запаморочення, головний біль, епідуральний ліпоматоз.

Порушення з боку органів зору:

екзофтальм, глаукома, катаракта, центральна серозна хоріопатія.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату:

вертиго.

Порушення з боку серця:

застійна серцева недостатність (у схильних до цього пацієнтів).

Судинні розлади:

артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, дисліпідемія.

Повідомлялося про випадки серцевої аритмії і/або судинного колапсу, і/або зупинки серця після швидкого внутрішньовенного введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату (більше ніж 0,5 г, введених за період менше ніж 10 хвилин). Під час або після введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату спостерігалася брадикардія, яка може бути не пов'язаною зі швидкістю або тривалістю інфузії.

Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння:

гикавка.

Шлунково-кишкові розлади:

шлункова кровотеча, перфорація кишечнику, пептична виразка (з можливістю перфорації пептичної виразки і кровотечі з пептичної виразки), панкреатит, перитоніт, виразковий езофагіт, езофагіт, біль у животі, здуття живота, діарея, диспепсія, нудота.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, екхімоз, петехії, атрофія шкіри, стриї шкіри, гіпопігментація шкіри, гірсутизм, висип, еритема, свербіж, кропив'янка, акне, гіпергідроз.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:

остеонекроз, патологічні переломи, затримка росту, атрофія м'язів, міопатія, остеопороз, нейропатична артропатія, артралгія, міалгія, м'язова слабкість.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз:

порушення менструального циклу

Загальні розлади і зміни у місці введення:

порушення загоєння, реакції у місці ін'єкції, підвищена втомлюваність, загальне нездужання.

Дослідження:

підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, зниження рівня калію крові, підвищення рівня кальцію сечі, пригнічення реакцій на шкірні тести.

Ушкодження, отруєння та ускладнення після процедур:

розрив сухожилля (особливо Ахіллового сухожилля), компресійний перелом хребта.

Срок годности.

Для препарату Солу-Медрол 40 мг та 125 мг – 2 роки.

Для препарату Солу-Медрол 500 мг та 1000 мг – 5 років.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Хранить при температуре не выше 25 °С.

Приготований розчин можна зберігати при кімнатній температурі не більше 48 годин.

Несовместимость.

Сумісність та стабільність розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату для внутрішньовенного введення та їхніх сумішей з іншими внутрішньовенними лікарськими засобами залежить від pH суміші, концентрації, часу, температури та власне здатності метилпреднізолону розчинятися. Тому для уникнення проблем із сумісністю та стабільністю рекомендується, якщо це можливо, вводити розчини метилпреднізолону натрію сукцинату окремо від інших лікарських засобів як внутрішньовенну болюсну ін'єкцію або через систему для внутрішньовенного введення, або за допомогою системи «piggy-back».

Упаковка.

По 40 мг порошку та 1 мл розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). По 1 флакону в картонній коробці.

По 125 мг порошку та 2 мл розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). По 1 флакону в картонній коробці.

По 500 мг порошку у флаконі та 7,8 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинник у картонній коробці.

По 1000 мг порошку у флаконі та 15,6 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинник у картонній коробці.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.

Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.

Рейксвег 12, Пуурс, В-2870, Бельгія

МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа