Личный кабинет
ТЕРОНРЕД табл. 250 мг №120
Код товара: 562197
Производитель: Dr. Reddys (Индия)
114 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Теронред
Теронред
Хранилище:
1 таблетка содержит ацетат абитерон 250 мг;
Эксципиенты: лактоза, моногидрат; Целлюлозный микрокристаллический; натрий кросмолоза; Повидон; лаурилсульфат натрия; кремниевый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния; Opadry White OY-58900 Пленковая оболочка (композиция скорлупы: гипромалоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль).
Основные физико-химические свойства: биконвекс, овальная таблетка, покрытая пленкой, белой или почти белой с гравировкой «358», с одной стороны, и лого-логота компании.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Средства, используемые для гормональной терапии. Гормональные антагонисты и подобные средства. Другие гормональные антагонисты и подобные средства. Абиатерон. ATH CODE L02B X03.
Фармакологические свойства.
Механизм действия.
Apraterone Acetate in vivo метаболизируется в абитероне, который является ингибитором биосинтеза андрогенов. В частности, апиротеррон избирательно ингибирует фермент 17α-гидроксилазу/C17, 20-лиаз (CYP17). Этот фермент необходим для биосинтеза андрогена в тканях яичек, коры надпочечников и опухоли простаты. CYP17 катализирует трансформацию Бербертона и прогестерона в предшественники тестостерона, дегидроэпиандростерон (DHEA) и андростенцию, соответственно, через 17α-гидроксилирование и расщепление C17, 20. CYP17.
Андрогенный рак простаты реагирует на лечение андрогены. Однако терапия, направленная на снижение уровня андрогена, в частности, использование лютеинизирующих гормонов агонистов- возбужденного гормона (LGGG) или орхиэктомии, уменьшает выработку андрогена в яичках, но не влияет на выработку андрогенов с надпочечниками или опухолями, но не влияет Анкет Лечение с помощью ацетата абиратерона уменьшает сывороточный тестостерон до неопределенных показателей при использовании LGGG (или орхиэктомии).
Фармакодинамика.
Препарат снижает уровень тестостерона в сыворотке, а другие андрогены сильнее, чем агонисты LGGG или орхиэктомии. Это является результатом селективного ингибирования CYP17, необходимого для биосинтеза андрогена. Специфический антиген простаты (PSA, PSA) является биологическим маркером у пациентов с раком простаты. В ходе клинического исследования фазы III с участием пациентов после неудачной химиотерапии с использованием таксанов, пациентов, получающих ацетат (38 %), по сравнению с пациентами, получающими плацебо (10 %), отметили снижение PSA не менее 50 % начального уровня.
Фармакокинетика абитерона и ацетата Абьятеране была исследована с участием здоровых добровольцев, пациентов с метастазированием рака предстательной железы и у пациентов без рака с печеночной или почечной недостаточностью. Апретер ацетат быстро метаболизируется in vivo в абитероне, который является ингибитором биосинтеза андрогенов.
Поглощение.
После перорального введения ацетата Абьятеране максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2 часа.
Использование ацетатного абиратерона, вместе с пищей по сравнению с потреблением препарата, приводит к 10-кратному увеличению AUC и почти 17-кратному увеличению максимума абитеророна по сравнению со средним системным эффектом абитерана в зависимости от содержания жиров в еде. Следовательно, принятие лекарственного продукта во время еды потенциально может привести к изменению системного действия препарата. Следовательно, препарат не следует принимать с помощью пищи, но следует использовать как минимум за 1 час до или 2 часа после еды. Таблетки следует проглотить без пережевы и не пить достаточно жидкости (см. Раздел «Применение и доза»).
Распределение.
Связывание 14 C-абиратеррона с плазменными белками человека составляет 99,8 %. Объем распределения составляет приблизительно 5630 литров, что указывает на то, что абитеророн широко распределен в периферических тканях.
Биотрансформация.
После перорального введения 14 C-абиратеррона ацетата в капсулах абитерона ацетат гидролизуется до абитерона, который затем подвергается реакциям сульфинга, гидроксилирования и окисления в основном печени. Большая часть циркулирующего радиоактивного препарата (приблизительно 92 %) проявляется в виде метаболитов абитерона. Из 15 метаболитов, которые могут быть обнаружены, два основных метаболита-сульфат-абьятеране и n-оксид абитерона сульфата-доклада в течение приблизительно 43 % от общей радиоактивности.
Размножение.
Средняя половина жизни плазменного Abytheraron составляет приблизительно 15 часов, учитывая данные, полученные от здоровых добровольцев. После перорального введения 1000 мг ацетата 14 C-абирерона приблизительно 88 % радиоактивной дозы выводится с фекалиями и приблизительно 5 % с мочой. Основными соединениями, содержащимися в фекалиях, являются неизменные ацетаты и абитерона (приблизительно 55 % и 22 % предписанной дозы соответственно).
Пациенты с печеночной недостаточностью.
Фармакокинетика ацетата abyatherone была оценена у пациентов с легкой или умеренной недостаточностью печени (класс A и B от ребенка - соответственно) и в контрольной группе здоровых добровольцев. Степень системного действия абитерона после одиночного перорального введения препарата при дозе 1000 мг увеличилась примерно на 11 % и 260 % у пациентов с печеночной недостаточностью легкой и умеренной степени, соответственно. Средняя половина жизни абитерона распространилась примерно до 18 часов у пациентов с печеночной недостаточностью и до 19 часов у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью.
В другом исследовании фармакокинетика абитерона была изучена у пациентов (n = 8) с уже существующей печеночной недостаточностью (класс C от ребенка - PU) и 8 здоровых добровольцев с нормальной функцией печени. По сравнению со здоровыми добровольцами, у пациентов с тяжелой функцией печени системный эффект (AUC) увеличился на 600 %, а доля не связанного активного вещества на 80 %.
Пациенты с легкой корректировкой дозы не требуются.
Следует соблюдать осторожность у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью и только в том случае, если польза от лечения преобладает потенциальные риски (см. Разделы «Метод использования и доза» и «особенности использования»). Апретер ацетат не должен использоваться у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (см. Разделы «Метод использования и дозы», «противопоказания» и «Особенности использования»)
Пациенты, у которых развивается гепатотоксичность в ходе лечения, может потребовать суспензии лечения и коррекции дозы (см. Секции «метод использования и доза» и «особенности использования»).
Пациенты с почечной недостаточностью.
Фармакокинетику ацетата абьятеране сравнивалась у пациентов с терминальной почечной недостаточностью при постоянном гемодиализе и контрольной группе пациентов с нормальной почечной функцией. Системный эффект абитерона после одного перорального введения в дозе 1000 мг не увеличился у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности при гемодиализе. При использовании препарата у пациентов с почечной недостаточностью, включая тяжелую почечную недостаточность, нет необходимости снижать дозу. Тем не менее, соблюдение следует использовать с осторожностью у пациентов с раком простаты с тяжелой почечной недостаточностью, поскольку клинические данные об использовании ацетата Абьятеране отсутствуют у таких пациентов.
Препарат Theronred показан для использования в сочетании с преднизоном или преднизолоном для лечения:
- Впервые диагностированный метастатический гормональный чувствительный рак предстательной железы (MGRPP) высокого риска у взрослых мужчин в сочетании с андрогенной терапией депривации (ADT);
- Метастазирование рака предстательной железы, устойчивого к кастрации (MRRPZ) с бессимптомным или легким курсом у взрослых мужчин после плохого результата андрогенной терапии депривацией, и какая химиотерапия не проявляется клинически;
- Метастазирование рака предстательной железы, устойчивого к кастрации (MRRPZ) у взрослых мужчин, чье заболевание прогрессирует во время или после предварительной химиотерапии доцетакселом.
Противопоказание.
- гиперчувствительность к активному веществу или к наполнителям;
- беременность и репродуктивный возраст у женщин;
- Тяжелая печеночная недостаточность (класс C по шкале напитков) (см. Разделы «Метод применения и дозы», «Особенности использования» и «Фармакокинетика»).
- Теронред с преднизоном или преднизолоном противопоказан в комбинации с RA-223.
Использование среды Food Theron значительно увеличивает поглощение абитерона ацетата. Эффективность и безопасность использования препарата с помощью пищи не установлены, поэтому этот препарат не может использоваться с пищей (см. Разделы «Метод использования» и «Фармакокинетика»).
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами.
В ходе изучения фармакокинетических взаимодействий с участием здоровых добровольцев, которые изначально использовали рифампицин, мощный индуктор CYP3A4, в дозе 600 мг в день в течение 6 дней с последующей однократной дозой ацетата абитереатона 1000 мг Средний AUC AUCA в плазме крови.
Использование сильных индукторов CYP3A4 (таких как фенитоин, карбамазепин, рифампицин, рифабутин, рифапентин, фенобарбитал, зверопись Святого Иоанна [ Hypericum perforatum ]) следует избегать во время лечения терапии, за исключением лечения терапии.
В отдельном клиническом исследовании с участием здоровых добровольцев одновременное использование кетоконазола, сильного ингибитора CYP3A4, не оказывало клинически важного влияния на фармакокинетику абитеритона.
Воздействие на другие лекарства.
Abiateron является ингибитором печеночных ферментов CYP2D6 и CYP2C8, с которыми происходит метаболизм лекарств. В ходе изучения воздействия ацетата (с преднизоном) на одну дозу субстрата субстрата CYP2D6 системное воздействие (AUC) увеличилось примерно в 2,9 раза. Значение AUC 24 Dextrfan, активного метаболита декстрометона, увеличилось примерно на 33 %.
Рекомендуется использовать TeRonred с осторожностью с лекарствами, которые активируются или метаболизируются с помощью CYP2D6, в частности с лекарственными средствами, которые имеют узкий терапевтический индекс. Следовательно, необходимо рассмотреть вопрос о сокращении дозы препарата, который метаболизируется CYP2D6 и имеет узкий терапевтический индекс. Такими лекарствами, в частности, являются метопрололом, пропранололом, дезипрамином, венлафаксином, галоперидолом, рисперидоном, пропафеноном, флекаинидом, кодеином, оксикодоном, трамадол (три последних требуют CYP2D6 для образования активных аналлу.
В ходе исследования CYP2C8 медицинские взаимодействия с участием здоровых добровольцев с одной дозой 1000 мг 1000 мг ацетрона ацетата AUC-пиоглитазона увеличились на 46 %, а AUC каждого из активных метаболитов пиоглитазона M- III и M-IV снизились. Хотя эти результаты указывают на отсутствие значительных клинических эффектов при использовании тепловых препаратов, которые метаболизируются в основном с CYP2C8, но пациентов следует тщательно контролироваться на наличие признаков токсичности, связанных с одновременным использованием субстратов CYP2C8 с узкой терапевтической.
Основные метаболиты абитерона - сульфата абьятерана и n -оксида сульфата абитерона - in vitro продемонстрировали подавление конвейера Oatp1b1. В результате это может привести к увеличению концентраций лекарств, выделяемых OATP1B1. Нет клинических данных для подтверждения транспортных взаимодействий.
QT Интервальные препараты.
Поскольку андрогенная терапия депривацией может привести к интервалу QT, вам следует использовать лекарство TeRonred с лекарствами, которые могут продлевать интервал QT, или с помощью лекарств, которые могут вызвать пироутирование желудочковой тахикардии ", дизопирамид) или класс III (например, амиодарон, соталол, dopheticid , ибутидид), метадон, моксифлоксацин, антипсихотические препараты и т. Д. (См. Раздел «Особенности использования»).
Применение с спиронолактоном.
Спиронолактон связывается с андрогенными рецепторами, что может привести к увеличению уровня специфического антигена простаты (PSA). Сопутствующее использование с Theronred не рекомендуется.
Артериальная гипертония, гипокалиемия, задержка жидкости и сердечная недостаточность из -за избытка минералокортикоидов.
Теронред может вызывать артериальную гипертонию, гипокалиемию и удержание жидкости в организме (см. Раздел «неблагоприятные реакции») из -за увеличения уровня минералокортикоидов, что является результатом депрессии CYP17. Сопутствующее использование кортикостероидов ингибирует активность адренокортикотропного гормона (АКТГ), что приводит к снижению частоты и тяжести этих побочных эффектов. Препарат следует использовать с осторожностью при лечении пациентов с обострением от основного заболевания, может быть проявлено увеличением артериального давления, гипокалиемии (на фоне сердечных гликозидов) или удержания жидкости, такой как сердечная недостаточность, тяжелая или нестабильная стенокардия. и пациенты с тяжелой почечной недостаточностью.
Теронред должен использоваться с осторожностью при лечении пациентов с анамнезом сердечно -сосудистых заболеваний. Пациенты с неконтролируемой гипертонией, клинически значимыми заболеваниями сердца, о чем свидетельствуют инфаркт миокарда или артериальный тромб в течение последних 6 месяцев, тяжелые или нестабильные боковые линии, сердечные заболевания, сердечная недостаточность, сердечная недостаточность или IVI III или III, были исключены из фазовых исследований. . (Нью-Йоркская кардиологическая ассоциация) (исследования с участием пациентов, которые были предварительно использованной химиотерапией) или сердечной недостаточности от функционального класса II до IV (исследования с участием пациентов с первой диагностированным раком предстательной железы или какой химиотерапия не проявляется клинически. ) желудочек <50 %. Исследования с участием пациентов с первым диагнозом рака предстательной железы или которые не смогли исключить пациентов с фибрилляцией предсердий и другими видами сердечной аритмии, которые потребовались клинически медицинскими вмешательства. Безопасность препарата у пациентов с фракцией выброса левого желудочка <50 % или сердечной недостаточности III или IV функционального класса по шкале NYHA (исследования с участием пациентов, которые были предварительно используются химиотерапией) или сердечной недостаточности от II до IV функциональной Класс (исследования с участием пациентов с пациентами впервые диагностировали рак предстательной железы или которые не проявляются клинически клинически) (см. Раздел «Побочные реакции»).
Перед лечением пациентов со значительным риском застойной сердечной недостаточности (например, с сердечной недостаточностью, неконтролируемой гипертонией или ишемической болезни сердца в анамнезе сердечной деятельности) следует проводить сердечную активность (например, с эхокардиограммой). Сердечная недостаточность должна лечиться, и сердечная функция должна быть оптимизирована до лечения Теронда. Гипертония, гипокалиемия и удержание жидкости следует контролировать. Во время лечения артериальное давление, уровни калия, удержание жидкости (увеличение веса, периферический отек) и другие проявления застойной сердечной недостаточности должны быть измерены каждые 2 недели в течение первых трех месяцев и в будущем каждый месяц. Отклонение должно быть скорректировано. Пациенты, у которых была гипокалиемия, наблюдались на фоне лечения препаратом, который Тероронредс имел расширение интервала QT. В случае клинически значимых отклонений функции сердца следует проводить соответствующую терапию, и, при необходимости, рассмотрите целесообразность прекращения лечения препаратом (см. Раздел «Метод использования и доза»).
Гепатотоксичность и печеночная недостаточность.
Клинические исследования сообщили о случаях выраженного увеличения ферментов печени, которые требовали корректировки лечения или дозы (см. «Побочные реакции»). Слід контролювати рівні сироваткових трансаміназ перед застосуванням препарату Теронред, а також кожні два тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – щомісяця. У разі розвитку клінічних симптомів або ознак, що вказують на розвиток гепатотоксичності, слід негайно визначити рівень сироваткових трансаміназ. Якщо рівень печінкових трансаміназ – аланінтрансамінази (АЛТ) та аспартаттрансамінази (АСТ) перевищує верхній поріг норми більше ніж у 5 разів, лікування Теронредом слід негайно припинити та провести ретельну оцінку функції печінки. Відновити лікування із застосуванням зниженої дози препарату Теронред можна лише за умови нормалізації функції печінки у пацієнта до початкового рівня (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У разі розвитку тяжкої гепатотоксичності (рівень АЛТ або АСТ в 20 разів перевищує верхню межу норми), препарат слід відмінити і надалі уникати призначення абіратерону.
Пацієнти з вірусним гепатитом в активній фазі не брали участі в клінічних дослідженнях, тому немає даних щодо застосування абіратерону ацетату цій популяції.
Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда – П'ю). Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з помірною печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Не слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
У постмаркетинговий період рідко повідомлялося про випадки гострої печінкової недостатності та фулмінантного гепатиту, деякі з них мали летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»).
Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій.
У разі відміни преднізону або преднізолону слід ретельно контролювати стан пацієнта стосовно проявів недостатності кори надниркових залоз. Якщо прийом Теронреду продовжується після відміни кортикостероїдів, слід відслідковувати стан пацієнта щодо надлишку мінералокортикоїдів.
Якщо пацієнт переніс тяжку стресову ситуацію, йому можуть бути показані підвищені дози преднізону або преднізолону впродовж та після стресової ситуації.
Щільність кісток.
У чоловіків з метастазуючим раком простати (кастраційно-резистентний рак передміхурової залози) можливе зниження щільності кісткової тканини. Застосування Теронреду в комбінації з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект.
Попереднє застосування кетоконазолу.
Можна очікувати більш низькі показники чутливості до Теронреду у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол.
Гіперглікемія.
Застосування кортикостероїдів може збільшувати гіперглікемію, тому пацієнтам з цукровим діабетом слід часто вимірювати рівень цукру в крові.
Застосування із хіміотерапією.
Безпека та ефективність одночасного застосування Теронреду з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені.
Непереносимість допоміжних речовин.
До складу лікарського засобу входить лактоза. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати лікарський засіб Теронред. Препарат містить понад 1,18 ммоль (або 27 мг) натрію на дозу 4 таблетки, що потрібно врахувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Потенційні ризики.
У чоловіків з метастазуючим кастраційно-резистентним раком передміхурової залози, включаючи тих, хто проходить терапію препаратом Теронред, можуть виникати анемія та сексуальна дисфункція.
Вплив на скелетно-м'язову систему.
Повідомлялося про випадки міопатії та рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували препарат Теронред. Здебільшого такі явища виникали протягом перших 6 місяців лікування та зникали після відміни препарату. Слід бути обережними при одночасному застосуванні Теронреду та лікарських засобів, асоційованих з розвитком міопатії або рабдоміолізу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Слід уникати одночасного застосування Теронреду з потужними індукторами CYP3A4 через ризик зниження системного впливу абіратерону за винятком випадків, коли відсутня терапевтична альтернатива (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Комбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.
Лікування абіратероном та преднізоном/преднізолоном у комбінації з Ra-223 протипоказане (див. розділ «Протипоказання») через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної смертності у пацієнтів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами, що спостерігається у клінічних дослідженнях
Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 раніше ніж через 5 днів після останнього прийому препарату Теронред у комбінації з преднізоном/преднізолоном
Жінки репродуктивного віку.
Дані щодо застосування лікарського засобу під час вагітності відсутні. Даний лікарський засіб протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.
Контрацепція у чоловіків та жінок.
Дані про присутність абіратерону або його метаболітів у спермі відсутні. Слід застосовувати презерватив при статевому контакті з вагітною жінкою. Якщо пацієнт живе статевим життям з жінкою репродуктивного віку, то слід використовувати презерватив у комбінації з іншими ефективними методами контрацепції. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності.
Вагітність.
Теронред не показаний для застосування жінкам. Абіратерону ацетат протипоказаний вагітним та жінкам, які потенційно можуть завагітніти.
Період лактації.
Теронред не застосовують жінкам.
Фертильність.
Абіратерон впливав на фертильність тварин під час досліджень, але цей вплив був оборотним.
Теронред не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід приймати натще (щонайменше через 2 години після їди, а також слід уникати прийому їжі протягом 1 години після застосування препарату). Таблетку приймають цілою, не розжовуючи та не подрібнюючи. Рекомендовано запивати водою.
Дозування.
Рекомендована доза – 1000 мг (4 таблетки по 250 мг) як одноразова добова доза, Препарат не можна приймати з їжею. Застосування препарату разом із їжею збільшує системний вплив абіратерону.
Дозування преднізону і преднізолону.
Для лікування вперше діагностованого раку передміхурової залози рекомендована доза преднізону або преднізолону в поєднанні з прийомом препарату Теронред становить 5 мг на добу.
Рекомендована доза преднізону або преднізолону для лікування метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози в поєднанні з прийомом препарату Теронред становить 10 мг на добу.
Пацієнтам, яким не проводили хірургічну кастрацію, слід продовжувати медичну кастрацію аналогом ЛГРГ впродовж лікування лікарським засобом Теронред.
Перед початком лікування із застосуванням абіратерону слід провести контроль рівнів сироваткових трансаміназ, а також контролювати їх рівень кожні два тижні впродовж перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця. Щомісячно слід контролювати рівень артеріального тиску, сироваткового калію та затримку рідини. Пацієнтів з високим ризиком застійної серцевої недостатності слід контролювати кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам з гіпокаліємією в анамнезі або у яких розвивається гіпокаліємія під час лікування Теронредом слід підтримувати рівень калію ≥ 4,0 мМ.
Пацієнтам, у яких розвивається токсичність ≥ 3-го рівня, включаючи артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію, набряк та інші немінералокортикоїдні токсичні реакції, лікування слід припинити та вжити відповідних лікувальних заходів. Лікування препаратом Теронред можна відновлювати лише після того, як симптоми токсичності знизяться до рівня 1 або зникнуть.
У разі пропуску прийому добової дози як Теронреду, так і преднізону або преднізолону, лікування слід відновити наступного дня, застосовуючи звичайну добову дозу.
Гепатотоксичність.
Лікування слід негайно призупинити до нормалізації функції печінки у пацієнтів, у яких під час лікування розвивається гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує норму більше ніж у п'ять разів) (див. розділ «Особливості застосування»). Відновлення лікування можливе після нормалізації функції печінки та рівня печінкових проб зі зниженої дози препарату – 500 мг (2 таблетки) один раз на добу. У таких пацієнтів слід проводити контроль рівня сироваткових трансаміназ протягом трьох місяців лікування та щомісячно в подальшому. Якщо прояви гепатотоксичності з'являються при прийомі зниженої дози 500 мг на добу, лікування слід припинити.
Якщо у пацієнта на тлі прийому препарату розвивається тяжка гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми у 20 разів), лікування абіратероном слід відмінити та в подальшому не відновлювати.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам з печінковою недостатністю класу А за класифікацією Чайлда – П'ю в анамнезі коригування дози не потрібне.
Було продемонстровано, що помірна печінкова недостатність (клас В за шкалою Чайлда – П'ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що застосовувався перорально у дозі 1000 мг 1 раз на добу, у чотири рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із помірноюабо тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда – П'ю). Не можна передбачити коригування дози. Слід ретельно зважити можливість застосування препарату Теронред пацієнтам із помірною печінковою недостатністю: користь від лікування повинна значно переважати потенційний ризик. Теронред не можна застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.
Ниркова недостатність.
Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують корекції дози абіратерону. Немає клінічного досвіду застосування препарату пацієнтам з раком простати та тяжкою нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні абіратерону даній категорії пацієнтів.
Діти.
Препарат Теронред не призначений для застосовування дітям.
Передозування.
Досвід передозування препарату Теронред обмежений. Спеціального антидоту не існує. Тому у разі передозування прийом препарату слід призупинити і призначити симптоматичне лікування та моніторинг щодо аритмій, гіпокаліємії та симптомів затримки рідини. Слід також провести оцінку функції печінки.
Побічні реакції.
У зведеному аналізі побічних реакцій, що спостерігалися у ході досліджень 3-ї фази при прийомі абіратерону з частотою ≥ 10 %, були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія та інфекції сечовидільної системи, підвищення рівнів аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази. Інші важливі побічні реакції включають серцеві розлади, гепатотоксичність, переломи кісток та алергічний альвеоліт.
Абіратерон може викликати артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини, що є наслідком його механізму дії. Під час клінічних досліджень очікувані мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостерігались у пацієнтів, які приймали лікарський засіб, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо: гіпокаліємія – 18 % проти 8 %, гіпертензія – 22 % проти 16 % та затримка рідини (периферичний набряк) – 23 % проти 17 % відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом, гіпокаліємія 3-го і 4-го рівня за шкалою токсичності побічних реакцій CTCAE (версії 4.0) спостерігалася у 6 % та 2 % пацієнтів відповідно, артеріальна гіпертензія – у 8 % та 5 % пацієнтів відповідно, затримка рідини (периферичний набряк) – у 1 % та 1 % пацієнтів відповідно. Мінералокортикоїдні реакції, як правило, можна успішно коригувати за допомогою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).
У ході досліджень пацієнтів з метастатичним раком простати, які застосовували аналог ЛГРГ або в яких була проведена орхіектомія, Теронред застосовували в дозі 1000 мг щодня в комбінації з преднізоном або преднізолоном в низьких дозах (5 мг або 10 мг на добу залежно від показання).
Побічні реакції, що спостерігали у ході клінічних досліджень та у постмаркетинговий період, наведені в таблиці нижче за категоріями частоти проявів: дуже часто (≥ 1/10); часто ( ≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000,< 1/100); рідко ( ≥ 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000) та невідомо (частота не може бути встановлена з доступних даних).
У межах кожної групи за частоти побічні реакції представлено в порядку зниження ступеня тяжкості.
Таблиця
Системи органів | Побічні реакції |
Інфекції та інвазії | дуже часто: інфекція сечовидільної системи часто: сепсис |
З боку ендокринної системи | нечасто: порушення функції надниркових залоз |
З боку метаболізму та травлення | дуже часто: гіпокаліємія часто: гіпертригліцеридемія |
З боку серця | часто: серцева недостатність*, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія нечасто: інші аритмії |
З боку судинної системи | дуже часто: артеріальна гіпертензія |
З боку дихальної системи | рідко: алергічний альвеоліт а |
З боку шлунково-кишкової системи | дуже часто: діарея часто: диспепсія |
З боку гепатобіліарної системи | дуже часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази b рідко: фульмінантний гепатит, гостра печінкова недостатність |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | часто: висипання |
З боку м'язово-скелетної системи та сполучної тканини | нечасто: міопатія, рабдоміоліз |
З боку сечовидільної системи | часто: гематурія |
Загальні розлади та реакції в місці введення | дуже часто: периферичний набряк |
Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення | часто: переломи** |
* Серцева недостатність також включає застійну серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка та зменшення фракції викиду.
** Переломи включають всі види переломів, за винятком патологічних переломів.
a Спонтанні повідомлення постмаркетингового періоду.
b Підвищення рівнів аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази та печінкова дисфункція.
Побічні реакції 3-го ступеня за шкалою СТСAE (версія 4.0), що спостерігалися у пацієнтів, які приймали лікарський засіб: гіпокаліємія (5 %); інфекції сечовидільної системи (2 %); підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ (4 %); артеріальна гіпертензія (6 %); переломи (2 %); периферичний набряк (1 %), серцева недостатність (1 %), фібриляція передсердь (1 %). Побічні реакції 3-го ступеня за шкалою СТСАЕ (версія 4.0) такі як гіпертригліцеридемії та стенокардії, спостерігалися у менш ніж 1 % пацієнтів. Побічні реакції 4-го ступеня за шкалою CTCAE (версія 4.0), такі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази, гіпокаліємія, серцева недостатність, фібриляція передсердь та переломи, спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів.
Більшість випадків артеріальної гіпертензії та гіпокаліємії спостерігалася в гормоночутливої популяції (дослідження 3011). Повідомлялося про гіпертензію у 36,7 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 11,8 % та 20,2 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно. Гіпокаліємія спостерігалася у 20,4 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 19,2 % та 14,9 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно.
Опис окремих побічних реакцій.
Серцево-судинні побічні реакції.
З досліджень ІІІ фази виключали пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, такими як інфаркт міокарда, артеріальне тромбоутворення протягом останніх 6 місяців, серйозна або нестабільна стенокардія, серцева недостатність від II до IV функціонального класу за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV функціонального класу (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка < 50 %. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, хто приймав абіратерон, та ті, хто отримував плацебо) одночасно отримували андрогенну депривативну терапію переважно з використанням аналогів ЛГРГ, що було асоційовано з виникненням цукрового діабету, інфаркту міокарда, інсульту та раптовою серцевою смертю. Частота серцево-судинних побічних реакцій під час ІІІ фази досліджень за участю пацієнтів, які отримували абіратерон, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь – 2,6 % проти 2,0 %, тахікардія – 1,9 % проти 1,0 %, стенокардія – 1,7 % проти 0,8 % серцева недостатність – 0,7 % проти 0,2 %, аритмія – 0,7 % проти 0,5 %.
Гепатотоксичність.
Повідомлялося про випадки гепатотоксичності з підвищенням рівня АЛТ, АСТ та загального білірубіну у пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Дослідження ІІІ фази клінічних досліджень показали, що гепатотоксичність 3 та 4 рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше ніж у 5 разів від верхньої межі норми та білірубіну більше ніж у 1,5 рази від верхньої межі норми) спостерігалася у близько 6 % пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом перших 3 місяців лікування. У ході клінічних досліджень гепатотоксичність 3 або 4 ступеня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували лікарський засіб. У 10 пацієнтів, які отримували лікарський засіб, лікування було припинено через гепатотоксичність; з них 2 пацієнти мали гепатотоксичність 2 ступеня, 6 пацієнтів мали гепатотоксичність 3 ступеня, а 2 пацієнти – гепатотоксичність 4 ступеня без летальних наслідків. У клінічних дослідженнях
порушення печінкової функції частіше спостерігалося у пацієнтів, у яких рівень АЛТ та AСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальними значеннями АЛТ та AСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ більше ніж у 5 разів, або підвищенні загального рівня білірубіну більше ніж у 3 рази верхньої межі норми лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випадках відбулося значне підвищення показників функціональних печінкових проб. У цих пацієнтів з нормальною печінковою функцією до лікування мало місце підвищення рівня АЛТ або АСТ на фоні лікування у 15 – 40 разів від верхньої межі норми та підвищення рівня білірубіну у 2 - 6 разів від верхньої межі норми.
Після припинення лікування у обох пацієнтів нормалізувалися показники печінкової функції, одному пацієнту відновили застосування абіратерону без повторного підвищення печінкових ферментів. У ході дослідження токсичність 3-4 рівня з підвищенням рівня АЛТ або АСТ спостерігалася у 35 (6,5 %) пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфераз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастазами в печінку та 1 з підвищенням АСТ приблизно через 3 тижні після прийому останньої дози препарату). Повідомлялося про припинення лікування через підвищення АЛТ та АСТ або порушення функції печінки у 1,1 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. Летальних наслідків не зафіксовано.
У клінічних випробовуваннях ризик розвитку гепатотоксичності був зменшений шляхом виключення пацієнтів із гепатитом або значними порушеннями функцій печінки до початку лікування. З дослідження були виключені пацієнти з базовими показниками АЛТ та АСТ, що перевищували більше ніж у 2,5 рази верхню межу норми, білірубіну > 1,5 рази вище від верхньої межі норми, хворі на активний або симптоматичний вірусний гепатит, хронічну хворобу печінки, а також пацієнти з асцитом або шлунково-кишковими кровотечами внаслідок порушення функції печінки. З клінічних досліджень були виключені пацієнти з базовим рівнем АЛТ і АСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза верхню межу норми за відсутності метастазів у печінку та більше ніж у 5 разів від верхньої межі норми за наявності метастазів у печінку. Якщо у пацієнтів у ході досліджень виникали відхилення за результатами печінкових проб, лікування переривали та відновлювали його лише після повернення печінкових ферментів до базових рівнів. Пацієнтам, у яких АЛТ або АСТ підвищувалися більше ніж у 20 разів від верхньої межі норми, лікування не відновлювали. Безпека відновлення лікування для таких пацієнтів не встановлена. Механізм гепатотоксичності не вивчений.
Термін придатності.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 120 таблеток у контейнері з ПЕ високої щільності з кришкою, недоступною для відкриття дітьми. Всередину контейнера поміщено пакет з адсорбентом кисню з попереджувальним написом. По 1 контейнеру в картонній коробці.
За рецептом.
Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд (Виробничий відділ - 7).
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Дільниця № P1-P9, Фаза - ІІІ, ВСЕЗ, Дювада, Візакхапатнам Дистрикт, Андра Прадеш, Індія.
Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефонами (цілодобово):
+380 44 207 51 97 або +380 50 414 39 39; а також за електронною адресою: DrugSafetyUa@drreddys.com
АБИРАТЕРОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа