Личный кабинет
ТИУРЕКС табл. 12,5 мг блистер №30
rx
Код товара: 717493
Производитель: Кусум Фарм (Украина, Сумы)
400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
TYUREKS
TIUREX
Место хранения:
Активное вещество: гидрохлоротиазид (гидрохлортиазид);
1 таблетка содержит: 12,5 мг или 25 мг или 50 мг гидрохлортиазида;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическую целлюлозу, гидроксипропилцеллюлозу, оксид железа красный (Е 172), оксид железа желтый (Е 172), магния стеарат.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
12,5 мг таблетки; 25 мг: таблетки бежевый или светло - бежевый, круглые, плоские, с возможными пятнами красного, забитых на одной стороне и гладкой на другой стороне;
Таблетки 50 мг: таблетки бежевый или светло - бежевый, круглые, двояковыпуклой, с возможными пятнами красного, гладкие с обеих сторон.
Фармакотерапевтическая группа. Мочегонные препараты с умеренной тиазиды групповой активности. Простые тиазидные диуретики. Гидрохлоротиазид. Код ATC S03A A03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Гидрохлоротиазид (ГХТЗ), активное лекарственное средство ингредиент Tyureks ®, принадлежит к группе benzotiadiazynovyh (тиазидные диуретики), которые увеличивают мочи за счет увеличения экскреции электролитов и осмотической воды , связанной с ними. ГХТЗ ингибирует реабсорбцию ионов Na + , главным образом в дистальных канальцев нефрона, так что может быть отображено до 15% отфильтрованного натрия почками. Количества ekskretovanyh ионы Cl - Na + , и примерно то же самое. ГХТЗ также увеличивает выведение K + ионов путем увеличения их секреции в дистальных канальцев нефрона канальцев и сбора урожая.
Высокие дозы гидрохлортиазида могут увеличить экскреции бикарбоната за счетом ингибирования карбоангидразы, в сопровождении мочи щелочной. Изменение рН мочи существенно не влияет на мочегонное и натрийуретический эффект гидрохлортиазида. Скорость клубочковой фильтрации немного уменьшается в первую очередь. При длительной терапии ГХТЗА может привести к гиперкальциемии вследствие снижения почечной экскреции ионов Са 2+.
гипертония
У пациентов с артериальной гипертензией гидрохлортиазида обнаруживает антигипертензивный эффект, механизм до сих пор не понял. Считаются , что эффект тиазидных диуретиков для снижения сосудистого тонуса вследствие снижения концентрации натрия в сосудистой стенке , и, следовательно, снижение ответа на норадреналин. ГХТЗ практически неэффективным у пациентов с хронической почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин и / или креатинина в сыворотке выше 1,8 мг / 100 мл). ГХТЗ обнаруживает антидиуретический эффект у пациентов с почечной и АДГ-чувствительной несахарного диабета. В зависимости от дозы мочегонного ГХТЗА эффекта может сохраняться в течение 10-12 часов, антигипертензивный - до 24 часов.
Рак кожи Non-меланома (NMRSH)
Результаты Farmakoepidemiolohichnyh двух исследований, которые были основаны на данные из датского национального реестра рака продемонстрировали кумулятивные дозозависимые отношения между возникновением ГХТЗА и базально - клеточной карциномой (БКК) и plaskoklitynnoyi карциномой (ТСС). Одно исследование включало население 71,533 пациентов с БКК и 8629 пациентов с ПКР, которые по сравнению с 1,430,833 и 172,462 пациентов в контрольной популяции, соответственно. Использование высокой DOH ГХТЗ (000 мг кумулятивная ≥50) был связан с относительный риск (ОР) 1,29 (95% доверительный интервал (ДИ): 1,23-1,35) для БКК и 3,98 (95% ДИ: 3,68-4,31) для РАС. Прозрачная кумулятивная дозированная связь наблюдалась как для BKC, так и для PCCS. Другие исследования показали возможную связь между раком губы (СКК) , а также использование ГХТЗ, 633 случаев рака губ (РПК), сравнивали с 63,067 пациентов в контрольной популяции с использованием случайной выборки стратегии. Накопительная дозозависимая связь была продемонстрирован с Раманой скорректирована 2,1 (95% ДИ: 1,7-2,6), что позволило увеличить до 3,9 CD (3,0-4,9) для высокой дозы ( 25 000 мг) и CR 7,7 (5,7-10,5) для самой высокой суммарной дозы (000 мг ~ 100) (см. раздел "Особенности применения").
Фармакокинетика.
Поглощение
После перорального введения, примерно 80% гидрохлортиазида всасывается из желудочно - кишечного тракта (ЖКТ). Абсолютная биодоступность составляет около 70%. Максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 2-5 часов.
Распределение
ГХТЗ связывания с белками плазмы составляет 64%, объем распределения специфики - 0,5-1,1 л / кг.
Разведение
У здоровых добровольцев, 95% ГХТ выводится почками в неизмененном виде . Период полураспада при нормальной функции почек составляет 6-8 часов. С нарушенной функцией почек он продлевается (до 20 часов у пациентов с терминальной почечной недостаточностью).
Мочегонное эффект развивается в течение 1-2 часов.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония.
Отек сердца, печени или почек происхождения.
Опухоль печени происхождения, часто в сочетании с калийсберегающими диуретиками.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к ГХТЗУ, других тиазидам, сульфонамидам или к любому другому компоненту препарата.
Почечная недостаточность тяжелой (клиренс креатинина менее 30 мл / мин и / или креатинина в сыворотке крови выше 1,8 мг / 100 мл).
Анурия.
Острый гломерулонефрит.
Печеночная кома или prekomy.
Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия или гиперкальциемия.
Гиповолемия.
Симптом гиперурикемия / подагра.
Гипертония во время беременности.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Другие препараты , которые усиливают антигипертензивный эффект гидрохлортиазида
Антигипертензивный эффект гидрохлортиазида может увеличить другие мочегонные средства, гипотензивные препараты, Гуанетидин, метилдопа, антагонисты кальция, ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента (АПФ), блокаторы рецепторов ангиотензина (БРА), прямые ингибиторы ренина, бета-блокаторы, нитраты, барбитураты, производные фенотиазина , трициклические антидепрессанты, вазодилататоры и алкоголь.
ингибиторы АПФ
У пациентов , получающих ГХТЗ в сочетании с ингибиторами АПФ (например, каптоприла), начало терапии существует риск внезапного падения кровяного давления и почечной дисфункции. Для того, чтобы предотвратить возможность гипотензии в начале терапии, принимая диуретики должно быть прекращено в течение 2-3 дней до начала терапии ингибиторами АПФ.
Аспирин и другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
Салицилаты и другой НПВС (например, индометацин) могут снижать антигипертензивный эффект и мочегонный ГХТЗ. При приеме высоких доз салицилатов может увеличить их токсическое действие на центральную нервную систему. У пациентов , у которых лечение ГХТЗ развитых гиповолемию, сопутствующее применение НПВП может вызвать острую почечную недостаточность.
аллопуринол
Одновременное применение тиазиды (включая ГХТЗ) и аллопуринол может увеличить частоту возникновения реакций гиперчувствительности к аллопуринолу.
амантадин
Одновременное применение амантадина и тиазидов может увеличить риск побочных эффектов , связанных с амантадином.
бета-блокаторы
Существует повышенный риск развития гипергликемии при сопутствующем использовании гидрохлортиазида и бета-блокаторы.
Катехоламины и гипогликемические препараты hiperurykemichni
ГХТЗ может ослабить эффект норадреналина, адреналина, инсулина, пероральных гипогликемических агентов и hiporurykemichnyh. Таким образом , вам может потребоваться доза корректировки инсулина или пероральных гипогликемических средств.
Сердечные гликозиды
Чувствительность миокарда к воздействию сердечных гликозидов и , следовательно , риск побочных эффектов , связанных с ними увеличивается в случае гипокалиемии и / или гипомагниемии против их совместного использования с ГХТ.
Другие препараты , которые вызывают снижение калия в плазме крови
Одновременное применение гидрохлортиазида и петлевые диуретики (например, фуросемид), глюкокортикоидов, адренокортикотропного гормона (АКТГ), карбеноксолоном, пенициллин G, салицилаты, амфотерицин B, антиаритмические лекарственные средства или слабительные может привести к увеличению потерь калия.
Антидепрессанты, антипсихотические и противоэпилептические препараты
Одновременное введение с ГХТЗ антидепрессантом, антипсихотическим или противоэпилептическими препаратами может привести к гипонатриемия из-за увеличение потерь натрия. Будьте осторожны при продолжительном комбинированном применении этих препаратов.
Цитостатики
Одновременное применение тиазидных диуретиков и цитотоксических препаратов (например , циклофосфамид, фторурацил, метотрексат) может привести к снижению почечной экскреции цитотоксических лекарственных средств , и , следовательно , увеличить их токсическое действие на костный мозг ( в частности , повышенный риск развития гранулоцитопении).
Препараты, влияющие на моторику желудочно - кишечного тракта
Антихолинергические средства (например , атропин, byperyden) может увеличить биодоступность тиазидных диуретиков, вероятно , из - за снижения моторики желудочно - кишечного тракта и , следовательно, скорость опорожнения желудка. Прокинетические агенты (такие , как цизаприд), напротив, могут снизить биодоступность тиазидных диуретиков.
Литий
Так как диуретики повышают уровень лития в плазме крови ( за счет снижения его почечный клиренс), использование с HCTZ препаратов лития может увеличить их сердечно - сосудистой и нейротоксичность. При необходимости использовать эту комбинацию следует контролировать уровень лития в плазме крови. Диуретики могут демонстрировать парадоксальный антидиуретический эффект у больных с полиурией, что вызвало принимать литий.
Курареподобных миорелаксанты
ГХТ может усилить или продлить эффект миорелаксантов курареподобных. Анестезиолог должен быть проинформирован о приеме гидрохлортиазида , если его прием может быть прекращен для использования курареподобных мышцы.
Экскрецию желчной кислоты
ГХТЗ уменьшается поглощение в случае одновременного приема холестирамина или колестипола. ГХТЗ следует принимать по крайней мере 4 часа до или через 4-6 ч после приема внутрь группы.
Витамин D
Одновременное лечение с ГХТЗ витамина D может уменьшить выделение кальция в моче и таким образом привести к гиперкальциемии.
соли кальция
Одновременное применение солей кальция ГХТЗА может привести к гиперкальциемии пути усиления обратного захвата кальция в почечных канальцах.
Циклоспорин
Одновременное лечение с ГХТЗ циклоспорина может повысить риск развития гиперурикемии (подагра) и осложнений , связанных с ним.
Diaksozyd
Thiazides может усилить гипергликемический эффект диазоксида.
Метилодопа.
Случай эритроциты гемолиз , что произошло из - за влияния антител к ГХТЗУ, образовавшийся в результате одновременного использования метилдопа.
адренергические амины
ГХТЗ может уменьшить эффект адренергических аминов (например, норэпинефрина). Однако клиническое значение этого влияния не оправдывает исключение его применения.
Особенности приложения.
Psevdosyndrom Barttera
Хроническое злоупотребление может привести к ГХТЗ psevdosyndromu Barttera (синдром Псевдо-Бартер), которое сопровождается отеком из - за увеличение концентрации ренина из - за вторичный гиперальдостеронизм.
Вода и электролитный баланс
Тиазидные диуретики могут вызвать или усугубить гипокалиемию. Их следует использовать с осторожностью у больных с заболеваниями , включающих значительные потери калия (например, потеря солей нефропатия или почечная недостаточность преренальная (кардиогенный) генеза). Рекомендуется правильно гипокалиемия и гипомагниемия можно начать принимать тиазидные диуретики. Регулярно проверять уровни калия и магния в сыворотке крови. Все пациенты , получающие тиазиды следует контролировать электролитный баланс, особенно калий уровни в сыворотке крови.
Экскреции калия при приеме тиазидных диуретиков, в том числе ГХТЗА является зависимыми от дозы. С более длинными уровнями обработки калия в сыворотке крови должны быть проверены перед и через 3 - 4 недель лечения. Позже регулярно проверять уровень калия в сыворотке крови, если нет других факторов , влияющих на показатель (например, рвота, диарея, изменения в почечной функции).
Оральные добавки калия (например, KCl) в индивидуально подобранных дозах могут применяться для пациентов , получающих сердечные гликозиды (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»), с признаками ишемической болезни сердца (если они дополнительно делают не принимают ингибиторы АПФ) принимают высокие дозы бета-агонистов, и у всех пациентов , в которых концентрация калия в сыворотке крови ниже 3,0 ммоль / л. Возможные комбинации гидрохлортиазида и калийсберегающих диуретиков в случае непереносимости пероральных препаратов калия.
В любом случае, комбинированная терапия с калием должна быть сохранена или нормализовать баланс калия. Прием ГХТЫ должны быть прекращены в случае симптомов гипокалиемии (например , мышечная слабость, парез или изменений ЭКГ).
Пациенты дополнительно принимают ингибиторы АПФ, БРА или ингибиторов ренина прямые следует избегать сопутствующего лечения ГХТЗ препараты и диуретики калия или калийсберегающие.
Тиазидные диуретики могут вызвать или усугубить уже существующие гипонатриемия. Пациенты со значительным снижением сывороточного натрия и / или дегидратации (например, у пациентов , получавших высокие дозы диуретиков) в редких случаях после начала терапии ГХТЗ может привести к симптоматической гипотензии. Там были редкие случаи гипонатриемии с неврологическими симптомами (тошнота, прогрессирующей дезориентации, апатия). Тиазидные диуретики следует использовать только после коррекции сыворотки натрия и / или дегидратации. В противном случае лечение следует начинать под тщательным медицинским наблюдением. Мы рекомендуем регулярный мониторинг сывороточного натрия.
Мониторинг электролитов сыворотки, в частности , показан для пациентов с асцитом вследствие цирроза или отека вследствие нефротического синдрома. В случае нефротического синдрома ГХТЗА следует использовать под строгим контролем и только у пациентов с нормальным уровнем калия в сыворотке крови, при отсутствии признаков гиповолемии или тяжелой гипоальбуминемии.
ГХТЗ , как другие диуретики могут привести к увеличению концентрации мочевой кислоты в сыворотке после снижения его экскреции с мочой и , следовательно , причиной возникновения или усиления существующего гиперурикемии , что триггер может приступы подагры у предрасположенных пациентов к нему.
Метаболические эффекты
Тиазидные диуретики, в том числе ГХТЗ может изменить толерантность к глюкозе и повышают концентрацию холестерина и триглицеридов в сыворотке крови.
Тиазидные диуретики уменьшают экскрецию кальция в моче и могут вызвать незначительное повышение уровня кальция в отсутствии известных нарушений метаболизма. Как ГХТЗ может повысить уровень кальция в сыворотке крови следует использовать с осторожностью в пациентах с гиперкальциемией. Тяжелая гиперкальциемия ≥12 мг / дл или гиперкальциемии, которая исчезает после прекращения тиазиды может указывать на наличие тиазидные-независимого процесса hiperkaltsiyemichnoho.
Несколько длительное лечение пациентов с тиазидными наблюдаемыми аномальными паращитовидными железами , которые были связаны с гиперкальциемией и гипофосфатемия. В случае гиперкальциемии необходимо дальнейшее обследование.
Во время пациенты HCTZ терапии должны потреблять достаточное количество жидкости диеты и увеличение доли продуктов , богатых калием (как бананы, овощи, орехи).
Пациенты с нарушением функции почек
Прием ГХТЗ противопоказано у больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл / мин или концентрация креатинина в сыворотке более 1,8 мг / 100 мл) , так как оно не мочегонным действием и способен привести к дальнейшему ухудшению функции почек. У пациентов с нарушением функции почек умеренной (клиренс креатинина 30-60 мл / мин или концентрации креатинина в сыворотке крови , чем 1,0-1,8 мг / 100 мл) тиазидные ГХТЗ может вызвать азотемии. К этой категории пациентов рекомендуется регулярный контроль концентрации калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке крови. ОПЫТ гидрохлортиазида у пациентов после трансплантации почки там.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью начальная доза коррекции ГХТЗ не требуется (см. Раздел «Свойства Фармакологические» и « Способ применения и дозы»). Использование тиазиды , как и другие диуретиков для лечения асцита , вызванных циррозом печени может привести к электролитный дисбаланс, печеночной энцефалопатии и hepatorenalnyy синдром. ГХТ следует использовать с осторожностью у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью.
Острая близорукость и вторичная закрытоугольная глаукома
ГХТЗ может вызвать идиосинкразии, что приводит к транзиторной близорукости острого и острого угла закрытие глаукомы. Симптомы характеризуются острым началом снижения остроты зрения и / или глазной боли и обычно развивается от нескольких часов до нескольких недель после начала лечения ГХТЗА.
Неочищенные острый угол закрытие глаукомы может привести к постоянной потере зрения. Первичная мера лечения является прекращением ГХТЗА как можно скорее. Надалі слід розглянути невідкладне медикаментозне або хірургічне лікування, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.
Немеланомний рак шкіри (НМРШ)
Підвищення ризику виникнення НМРШ зі збільшенням кумулятивної дози ГХТЗ було виявлено у двох фармакоепідеміологічних дослідженнях (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Фотосенсибілізувальна дія ГХТЗ може бути механізмом розвитку цієї патології.
Пацієнтів, які приймають ГХТЗ окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, слід проінформувати про ризик розвитку НМРШ (особливо при тривалому застосуванні), а також про необхідність регулярно оглядати шкіру та негайно повідомляти лікаря про появу нових чи зміну наявних уражень шкіри/родимок, а також про будь-які підозрілі новоутворення на шкірі. Для зниження ризику розвитку раку шкіри пацієнтів слід проінформувати про необхідність застосування таких профілактичних заходів як обмеження впливу сонячного світла і УФ-опромінення, а в разі їх впливу – адекватного захисту шкірних покривів. Необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження на шкірі, включаючи гістологічне дослідження біопсійного матеріалу. Пацієнтам, які в анамнезі мають НМРШ, потрібно переглянути доцільність терапії ГХТЗ.
Особливо ретельний моніторинг необхідний у пацієнтів з:
- гіпотонією;
- порушенням мозкового кровообігу;
- ішемічною хворобою серця.
Цереброваскулярна недостатність та ішемічна хвороба серця
Пацієнтам із цереброваскулярною недостатністю та ішемічною хворобою серця ГХТЗ слід застосовувати лише під ретельним наглядом.
Комбінація з антигіпертензивними препаратами
Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, БРА або прямих інгібіторів реніну підсилюється препаратами, які підвищують активність реніну у плазмі крові (зокрема діуретиками).
З обережністю рекомендовано застосовувати інгібітори АПФ, БРА або прямі інгібітори реніну у комбінації з ГХТЗ, особливо пацієнтам із вираженою гіпонатріємією або зневодненням.
Системний червоний вовчак
Повідомлялось про випадки активації латентної форми системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.
Реакції підвищеної чутливості до ГХТЗ частіше зустрічаються у пацієнтів з алергією та астмою.
Професійні заняття спортом
Прийом ГХТЗ може викликати позитивну реакцію на тести, що проводять під час допінгового контролю у спортсменів.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Пацієнтам віком від 65 років слід знати про можливе порушення функції нирок.
Допоміжні речовини.
Препарат містить лактози моногідрат. У разі встановлення непереносимості деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дані щодо застосування ГХТЗ під час вагітності обмежені, особливо у першому триместрі. Даних, отриманих із досліджень на тваринах, недостатньо. ГХТЗ проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи фармакологічні ефекти ГХТЗ, можна передбачити, що застосування лікарського засобу під час другого та третього триместрів вагітності може зменшувати фетоплацентарний кровообіг та зумовлювати у плода або у новонародженої дитини такі явища, як жовтяниця, електролітний дисбаланс і тромбоцитопенія.
ГХТЗ не слід застосовувати при гестаційних набряках або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та гіпофузії плаценти, що несприятливо впливає на перебіг захворювання.
Період годування груддю.
ГХТЗ у невеликій кількості здатен проникати у грудне молоко. Тіазидні діуретики у високих дозах, що викликають значний діурез, можуть гальмувати лактацію. Застосовувати лікарський засіб у період годування груддю не рекомендовано. Якщо його застосування вкрай необхідне, годування груддю слід припинити.
Фертильність.
Немає даних про вплив ГХТЗ на фертильність у людини. У дослідженнях на тваринах препарат не впливав на фертильність або здатність до зачаття.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікування підвищеного артеріального тиску ГХТЗ вимагає регулярного медичного спостереження. Здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами може погіршуватись у випадку індивідуальних реакцій. Зокрема це стосується початкового етапу лікування, збільшення дози ГХТЗ, його заміни, а також сумісного застосування з алкоголем.
Спосіб застосування та дози.
Доза препарату підбирається та коректується лікарем індивідуально. Таблетки приймати перорально, запиваючи водою, після їди. Добову дозу препарату можна розділити на один або два прийоми.
Артеріальна гіпертензія
Початкова доза становить 12,5 або 25 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза становить 12,5 мг 1 раз на добу.
Перед застосуванням препарату у комбінації з інгібіторами АПФ, БРА або прямими інгібіторами реніну необхідно скоригувати гіпонатріємію або зневоднення. В іншому випадку лікування слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря.
Набряки серцевого, печінкового або ниркового походження.
Початкова доза становить 25 або 50 мг на добу. Підтримуюча доза становить 25, 50 або 100 мг щодня.
У випадку порушення функції печінки або нирок препарат слід дозувати відповідно до обмеження. У пацієнтів із некомпенсованою серцевою недостатністю абсорбція препарату може бути значно знижена.
Тривалість терапії ГХТЗ не обмежена і залежить від виду та тяжкості захворювання. У разі тривалого застосування лікарського засобу відміняти його слід поступово.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти із порушеннями функції нирок
Не потрібно коригувати початкову дозу пацієнтам із легкими та помірними порушеннями функції нирок (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»). Препарат протипоказаний пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та анурією (див розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Пацієнти із порушеннями функції печінки
Не потрібно коригувати початкову дозу пацієнтам із легкими та помірними порушеннями функції печінки (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Тіазиди, як і інші діуретики, при застосуванні для лікування асциту, спричиненого цирозом печінки, можуть викликати електролітний дисбаланс, печінкову енцефалопатію та гепаторенальний синдром. Препарат слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям.
Передозування.
Симптоми.
Клінічна картина гострого або хронічного передозування ГХТЗ залежить від ступеня зневоднення та втрати електролітів. При значній втраті рідини та натрію передозування може проявлятись спрагою, слабкістю, запамороченням, блюванням, м'язовим болем та м'язовими спазмами (наприклад, судоми литкових м'язів), головним болем, тахікардією, ортостатичною гіпотензією, викликаними зневодненням та гіповолемією, що призводить до гемоконцентрації, судом, сонливості, летаргії, сплутаності свідомості, судинного колапсу та гострої ниркової недостатності. Електролітний дисбаланс може призвести до виникнення серцевих аритмій.
Гіпокаліємія може проявлятися втомою, м'язовою слабкістю, парестезіями, парезами, апатією, метеоризмом, запорами або призвести до серцевих аритмій. Тяжка гіпокаліємія може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та порушення свідомості аж до гіпокаліємічної коми.
Лікування.
У разі появи симптомів передозування прийом препарату слід негайно припинити. У всіх випадках передозування лікарського засобу необхідно проводити загальні підтримуючі заходи. Лікувальні заходи включають відновлення водно-електролітного балансу та, у випадку судинного колапсу, – переведення у відділення інтенсивної терапії, за необхідності – протишокова терапія.
Побічні реакції.
Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.
Метаболічні порушення:
Дуже часто: гіпокаліємія, гіперліпідемія (особливо у разі прийому високих доз).
Часто: гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, зниження апетиту.
Рідко: гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, загострення метаболічного синдрому.
Дуже рідко: гіпохлоремічний алкалоз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
Часто: шкірний висип, включаючи кропив'янку.
Рідко: фотосенсибілізація.
Дуже рідко: системний червоний вовчак, вовчакоподібний синдром, реактивація системного червоного вовчака, токсичний епідермальний некроліз.
З боку ШКТ :
Часто: нудота, блювання.
Рідко: діарея, дискомфорт у животі, запор.
Дуже рідко: панкреатит.
Гепатобіліарні порушення :
Рідко: внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
З боку серцево-судинної системи:
Часто: ортостатична гіпотензія, яка може посилюватись при вживанні алкоголю, прийомі знеболювальних та заспокійливих препаратів.
Рідко: серцева аритмія.
З боку нервової системи:
Рідко: головний біль, запаморочення, депресія, парестезії.
Психічні розлади:
Рідко: порушення сну .
З боку органів зору :
Рідко: погіршення зору, особливо в перші тижні терапії.
З боку крові та лімфатичної системи:
Рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.
Дуже рідко: гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кістково-мозкового кровотворення.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз :
Часто: еректильна дисфункція.
З боку імунної системи:
Дуже рідко: некротизуючий васкуліт, реакції гіперчутливості – респіраторний дистрес-синдром, включаючи пневмоніт та набряк легень.
У постмаркетинговому періоді повідомлялося про такі побічні реакції після застосування лікарських засобів, що містять ГХТЗ: апластична анемія, закритокутова глаукома, мультиформна еритема, м'язові судоми, гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, гарячка, астенія, НМРШ (БКК та ПКК).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3, 6 або 9 блістерів у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «КУСУМ ФАРМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа