Личный кабинет
ТРИМЕК порошок для приготовления ин. р-ра 1 г фл. №25
rx
Код товара: 757918
Производитель: Авант (Украина, Киев)
100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Trimec.
Трюк
Место хранения:
Активный ингредиент: CEFCRIAXONE;
1 бутылка содержит натриевый цефтриаксон, эквивалентный цефтриаксону 1000 мг.
Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физико-химические свойства: кристаллический порошок от белого до желто-оранжевого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гехалоспорин III поколение. Цефтриаксон. ATH код JO1D D04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Trimec является парентеральным цефалоспориным антибиотиком III поколения с длительным действием.
Микробиология
Бактерицидная активность цефтриаксона обусловлена ингибированием синтеза клеточных мембран. Ceftriaxone Active IP VITRO относительно большинства грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов. Цефтриаксон характеризуется очень большим устойчивостью к большинству β-лактамаз (как пенициллиназия, так и цефалоспориназы) граммоположительных и грамотрицательных бактерий. CEFTRIAXONE активен по отношению к микроорганизмам in vitro ниже клинических инфекций (см. Раздел «Показания»).
Грамположительные аэробы.
Staphylococcus aureus (чувствительный к метициллину), коагулаз-негативные стафилококки, стрепко -озогены ( β-гемолитические, группа a), s t reptococcus agalac t iae (β-гемолитические, группа b),
β-гемолитические стрептококки (кроме группы A и B), Streptococcus Virida N S , Streptococcus Pne M Oniae . Примечание. Устойчив к метициллину Staphyl o Coccus SPP. Устойчив к цефалоспоринам, включая цефтриаксон. Также Enterococcus Faecalis , Enterococcus Faecium и Listeria Monocytogenes выявляют устойчивость к цефтриаксону.
Грамотрицательные аэробы.
Acinetobacter LWOFFI, Acinetobacter Anitratus (преимущественно A. Baumanii ) *, Aeromonas Hydrophila, Alcaligenes Faecalis, Alcaligenes Odorans , Alcagenes Бактерии, Borrelia Burgdorferi, CapnoCytophaga SPP., CI T RAB-ARE N и T IC U S ) , Ci T Robacter Freundii *, Escherichia Coli, Enterobacter Aerogenes *, E n Terobacter Lsoasae *, Enterobacter SPP . (Другое) *, Haemophilus ducreyi, Haemophilus грипп, Haemophilus Paraipzae, Hafnia Alvei, Klebsiella OxyioCa, Klebsiella Pneumoniae **, Moraxella CA T Arrhalis (ранее известный как Branhamella Ca T Arrhalis), Moraxella Osloensis , Moraxella SPP. (Другие), Морганилла Морганилия, Ниссерия гонорея, Neisseria Meningitidis, Pasteurella Multocida, Plesiomonas Shigelloides, Proteus Mirabilis, Proteus Penneri *, Proteus vulgaris *, Pseudomonas Fluorescens *, Pseudomopas SPP. (Другое) *, Providentia Rettgeri *, Providentia SPP. (Другие), Салмонелла Typhi, Salmonella SPP. (Netifoid), Serratia Marcescens *, Serratia SPP. (Другое) *, Shigella SPP., Вибрио СПП., Ерсиния Энтеколокола, Ериния СПП. (другие).
* Некоторые изоляты этих видов стабильны к цефтриаксу в основном благодаря образованию β-лактамазы, закодированной хромосом.
** Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону из-за образования ряда плазмидных опосредованных β-лактамазами.
Многие из штаммов вышеуказанных микроорганизмов, которые имеют множественное сопротивление таким антибиотикам, как аминопенициллины и уредопенициллин, цефалоспорины первого и второго поколения, аминогликозиды чувствительны к цефтриаксону. Treponema Pallidum чувствительна к Ceftriaxone IP Vitro I в экспериментах на животных. Клинические испытания показывают, что цефтриаксон эффективен для лечения первичного и вторичного сифилиса, за исключением клинических штаммов
R. Aeruginosa, устойчив к цефтриаксоне.
Anaerobes.
Бактериоиды SPP. (Чувствительный к желчью) *, Closlridium SPP. (Кроме S. difficile ), нуклеатором Fusobacterium, Fusobacterium SPP . (Другое), Gaffkia Apaero B ISA (ранее называемая PEPTOCOCCUS ), PEPTOSTREPTOCOCCUS SPP.
* Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксу из-за образования β-лактамазы.
Многие из BAC T Eroides SPP., Которые производят β-лактамазу (в частности V. Fragilis ), устойчив к цефтриаксию. Устойчивый Clostridium Diffi Sile .
Для определения чувствительности микроорганизмов следует использовать диски Ceftriaxone, поскольку Ceftriaxone активна в отношении отдельных штаммов, которые устойчивы при использовании дисков, предназначенных для всей группы цефалоспоринов.
Вместо того, чтобы клинические лабораторные стандарты Национального комитета (NKCLS), другие хорошо стандартизированные стандарты, такие как DIN и ICS, могут быть использованы для определения чувствительности микроорганизмов.
Фармакокинетика.
Фармакокинетика Ceftriacone имеет нелинейный характер. Все основные фармакокинетические параметры на основе общих концентраций препарата, за исключением полураспада, зависят от дозы.
Поглощение
Максимальная концентрация плазмы крови после однократного внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг / л и достигается через 2-3 часа после введения. Площадь под кривой концентрации в плазме крови после внутривенного введения равна такому после внутримышечного введения. Это означает, что биодоступность цефтриаксона после внутримышечного введения составляет 100%.
Распределение
Объем распределения CEFTRIAXONE составляет 7-12 литров. После введения в дозе 1-2 г цефтриаксон хорошо проникает в ткань и жидкость организма. Для более чем 24 часов его концентрации минимальные концентрации подавления для большинства патогенов инфекций составляют более 60 тканей и жидкостей (включая легкие, сердца, желчные тракты, печень, миндалины, средние ухо и слизистые оболочки, кости, а также Как мозговая, плевральная и синовиальная жидкость, секретная простата).
После внутривенного введения Ceftriaxon быстро проникает в спинномозговую жидкость, где бактерицидные концентрации относительно чувствительных микроорганизмов хранятся в течение 24 часов.
Привязка к белкам
Цефтриаксон обратимо связывает с альбумином с концентрацией плазмы крови.
Проникновение в отдельные ткани
CEFTRIAXSON проникает в стукных раковинах мозга у детей, в том числе новорожденные . Через 24 часа после внутривенного введения препарата в дозе 50-100 мг / кг массы тела (новорожденные и младенцы, соответственно) концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости превышает 1,4 мг / л. Максимальная концентрация в спинномозговой жидкости достигается примерно через 4 часа после внутривенного введения, а в среднем составляет 18 мг / л. В бактериальном менингите средняя концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости составляет 17% концентрации плазмы крови, с асептическим менингитом - 4%. У взрослых пациентов с менингитом после дозы 50 мг / кг достигается веса тела за 2-24 часа, достигаются концентрации цефтриаксон в спинномозговой жидкости, которые много раз превышают минимальные ингибирующие концентрации для наиболее распространенных патогенов менингита.
Ceftrixson проходит через плацентенную барьер, а в небольших концентрациях проникают в грудное молоко.
Метаболизм
Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.
Разведение
Заглазное плазменное зазор цефтриаксона равен 10-22 мл / мин. Задавление почек равно 5-12 мл / мин. 50-60% Ceftrixone выделяется без изменений почками и 40-50% в неизменной форме с желчью. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.
Фармакокинетика в специальных клинических случаях
У новорожденных почек отображаются примерно 70% дозы. У детей первых 8 дней жизни, а также у пациентов, более 75 лет, период полурота в среднем в 2-3 раза больше, чем у взрослых молодого возраста.
У пациентов с почечной или печеночной недостаточностью фармакокинетика цефтриаксона варьируется в небольшой степени, отмечается только небольшое увеличение полураспада. Если бы только функция почек нарушена - вывод желчи увеличивается, если функция печени разбита - вывод почек увеличивается.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, патогенные микроорганизмы которых чувствительны к цефтриаксию:
➢ Респираторные инфекции, особенно пневмония, а также ушные инфекции, горло и носы;
➢ инфекции органов брюшной полости (перитонит, инфекция желчного тракта и желудочно-кишечного тракта);
➢ Инфекции почек и мочевыводящих путей;
➢ Генитальные инфекции, в том числе гонорея;
➢ сепсис;
➢ Костные инфекции, суставы, мягкие ткани, кожа, а также ранутые инфекции;
➢ инфекции у пациентов с ослабленной иммунной защитой;
➢ менингит;
➢ Распространенный борелиоз Лайм (ранние и поздние этапы заболевания).
Предоперационерное профилактика инфекций в хирургических вмешательствах на органах желудочно-кишечного тракта, желчного тракта, мочевыводящих путей и во время гинекологических процедур, но только в случае потенциального или известного загрязнения.
При назначении TrimeCA официальные рекомендации по антибиотической терапии должны соблюдаться, в частности рекомендации по предотвращению антибиотикозного сопротивления.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).
Ceftriaxone противопоказан:
преждевременный новорожденный ≤ 41 неделя с учетом времени внутриутробного развития (гестационный возраст + возраст после рождения); *
Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):
с гипербилирубинемией, желтухи, гипоальбуминой или ацидозом, поскольку при таких связывающих связывание билирубина, вероятно, будут нарушены; *
который требует (или ожидается, что потребуется) внутривенное введение препаратов кальция или кальциевых инфузий, поскольку существует риск образования осадок кальциевой соли из цефтриаксона (см. Разделы «Особенности применения» и «боковых реакций»).
* В исследованиях и N vitro показал, что цефтриаксон может сместить билирубин соединением с сывороточной сыворотой альбумина, что приводит к возможным рискам энцефалопатии билирубина у таких пациентов.
Перед внутримышечным введением цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»), см. Инструкция по медицинскому использованию лидокаина, особенно раздела «Противопоказания».
Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Растворители, содержащие кальция, такие как раствор Рингера или раствор Markman, не должны использоваться для восстановления Trimec в флаконах или для дальнейшего разбавления пониженного внутривенного раствора, как может быть сформирован осадок. Осадки кальциевой соли цефтриаксона также могут быть сформированы при смешивании цефтриаксона с помощью кальциевых растворов в одной инфузионной системе. Ceftriacone нельзя вводить одновременно с решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, в том числе растворы, содержащие кальция для длительных инфузий, таких как растворы парентерального питания с использованием системы Y-в форме Y. Тем не менее, остальные пациенты, за исключением новорожденных, растворов Ceftriacone и кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, один после одного, если между инфузиями тщательно промыть систему совместимой жидкостью. В исследованиях и N vitro , с использованием плазмы взрослых крови и новорожденных, было показано, что у новорожденных увеличивается риск формирования осадков осаждает цефтриаксон (см. Разделы «Способ применения и доза», «противопоказания», «Особенности» приложения "," боковые реакции ".).
Совместимое использование препарата с пероральными антикоагулянтами может повысить влияние противоположного эффекта витамина К и риска кровотечения. Желательно проверить международное нормализованное соотношение и правильно регулировать дозу антивитамина как во время, так и после терапии цефтриаксона (см. Раздел «Побочные реакции»).
Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях необходимо тщательно придерживаться рекомендаций для контроля уровня аминогликозидов (и функций почек) в клинической практике.
В исследовании in vitro при использовании хлорамфеникола в сочетании с цефтриаксоном наблюдались антагонистические эффекты. Клиническое значение этих данных неизвестно.
Не было случаев взаимодействия между цефтриаксонами и кальциевыми препаратами для перорального введения или взаимодействия между цефтриаксом для внутримышечного введения и кальциесодержащих препарата (для внутривенного или перорального введения).
У пациентов, которые используют Ceftriaxon, возможные ложные положительные результаты теста Koomca.
Ceftriaxone, как и другие антибиотики, могут привести к ложноположительным результатам анализа на галактосемии.
Аналогичным образом, при определении глюкозы в моче, используя неитерментные методы, результаты могут быть ложными. По этой причине во время использования цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.
Нарушения функции почек не наблюдались после сопровождения больших доз цефтриаксонов и мощных диуретиков (например, фуросемида).
Одновременное использование Probenecid не уменьшает вывод цефтриаксона.
Особенности приложения.
Ответ гиперчувствительности.
Как и в случае использования всех бета-лактамных антибиотиков, были случаи серьезных реакций гиперчувствительности, иногда с летальным следствием (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует установить, является ли пациент в анамнезе тяжелее гиперчувствительные реакции на цефтриаксон, другие цефалоспорины или другие типы лекарств бета-лактама. Необходимо использовать цефтриаксон пациентам с наличием в анамнезе незначительной гиперчувствительности к другим препаратам бета-лактама.
Зарегистрированные случаи тяжелых нежелательных реакций из кожи (синдром Стивенс-Джонсона или синдрома молыного молу / токсический эпидермальный некролиз); Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).
Взаимодействие с лекарственными средствами, содержащими кальция.
В недоношенные и пожертвованные младенцы до 1 месяца существуют случаи формирования осадков кальциевой соли цефтриаксон в легких и почках с летальным следствием. По крайней мере, один из этих пациентов с цефтриаксоном и кальцием вводили в разное время и через различные внутривенные инфузионные системы. Согласно существующим научным данным, подтвержденные случаи формирования внутрисосудистых осадков не зарегистрированы, за исключением новорожденных, которые вводили цефтриаксон и кальциевые растворы или любые другие кальциесодержащие препараты. В исследованиях in vitro было показано, что новорожденные являются повышенным риском образования кальциевой соли цефтриазона по сравнению с пациентами в других возрастных группах.
При нанесении цефтриаксона пациентам любого возраста препарат не может быть смешиваться или вводить одновременно с любыми решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, даже с использованием различных инфузионных систем или введение препаратов на различные инфузионные участки. Тем не менее, пациенты в возрасте 28 дней цефтриаксон и растворы, содержащие кальция, содержащие кальция, могут вводиться последовательно, один после одного, при условии, что препараты вводятся через различные инфузионные системы в разных частях тела или замены или тщательной промывки инфузионной системы между введением этих Агенты с физиологическим физиологическим раствором для предотвращения образования осадка. Пациенты, нуждающиеся в постоянных растворах, содержащих кальция для полного парентерального питания (PPCS), работники здравоохранения могут обозначать альтернативные антибактериальные агенты, которые не связаны с аналогичным риском образования осадка. Если использование цефтриаксона пациентам нуждается в постоянном парентеральном питании, признается необходимым, растворы PPX и CEFTRIAXONE могут вводиться одновременно, хотя и через различные инфузионные системы и в разных частях тела. Кроме того, введение решений для PPX можно приостановить во время инфузии систем инфузии цефтриаксона и полоскания между введением решений (см. Разделы «Противопоказания», «Боковые реакции» и «Несовместимость»).
Дети.
Безопасность и эффективность Trimeca новорожденных и младенцев, в том числе Детям были установлены для доз, описанных в разделе «Способ применения и дозы». В исследованиях было показано, что цефтриаксон, как и некоторые другие цефалоспорины, могут смещать билирубин из соединения с помощью сыворотки крови альбумин.
Trimec противопоказан преждевременно и пожертвовано новорожденным с риском развития энцефалопатий билирубина (см. Раздел «Противопоказания»).
Иммуноподущенная гемолитическая анемия.
Случаи иммуносистемы гемолитической анемии наблюдались у пациентов, получающих антибактериальные агенты класса цефалоспорина, включая цефтьяксон (см. Раздел «Побочные реакции»). Тяжелые случаи гемолитической анемии, включая летальные последствия, были зарегистрированы при лечении цефриаксона как у взрослых, так и у детей.
Если во время использования цефриаксона у пациента есть анемия, диагноз анемии, связанной с использованием цефалоспорина, и остановить использование цефтриаксона для установления этиологии заболевания.
Долгосрочное лечение.
С долгосрочным лечением развернутая анализ крови должен проводиться регулярно.
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого ступеня до загрозливого для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути доцільність припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.
У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вплив на результати серологічних досліджень .
При застосуванні препарату Тримек тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Тримек може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Тримеку рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).
Натрій.
1 грам препарату Тримек містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.
Спектр антибактеріальної активності.
Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути неприйнятним для застосування як монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути доцільність застосування додаткових антибіотиків.
Застосування лідокаїну.
Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкціїї для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну ні в якому разі не можна вводити внутрішньовенно.
Жовчнокам'яна хвороба.
У разі наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. Утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону рідко супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування. Лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Тримек.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Утилізація лікарського засобу.
Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.
Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризику розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Відповідні дослідження не проводилися. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, Тримек може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі та діти віком від 12 років: призначати 1-2 г Тримеку 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.
Діти віком до 12 років.
Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.
Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.
Тримек протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі у разі постійних внутрішньовенних вливань, які містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див розділ «Протипоказання»).
Діти віком від 15 днів до 12 років: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.
Дітям із масою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії упродовж принаймні 30 хвилин.
Хворі літнього віку.
Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.
Тривалість лікування.
Тривалість лікування залежить від показання та перебігу хвороби.
Комбінована терапія.
Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Тримеком і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.
Дозування в особливих випадках.
Менінгіт .
При бактеріальному менінгіті дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:
Neisseria meningitidis | 4 дні |
Haemophilus influenzae | 6 днів |
Streptococcus pneumoniae | 7 днів |
Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.
Гонорея.
Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими та неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.
Профілактика інфекцій у хірургії.
Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1-2 г Тримеку за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення Тримеку та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.
Порушення функцій нирок та печінки.
Немає необхідності знижувати дозу хворим із порушеннями функцій нирок, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г.
Хворим, які знаходяться на діалізі , немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Тримеку для хворих, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 2 г.
Немає необхідності знижувати дозу хворим із порушеннями функцій печінки, якщо функція нирок залишається нормальною.
При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та коригувати дози препарату в разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.
Приготування розчинів.
Відновлені розчини слід використати одразу після приготування.
Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.
Внутрішньом'язова ін'єкція.
Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняти у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін'єкцію робити у центр великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (дивись розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.
Внутрішньовенна ін'єкція .
Для внутрішньовенної ін'єкції слід розчинити 1 г Тримеку в 10 мл води для ін'єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).
Внутрішньовенне вливання.
Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчинити 2 г Тримеку в 40 мл одного з таких інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять Тримек, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.
Однак 2 г цефтриаксону та 1 г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.
Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення Тримеку у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні Тримеку з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тримек не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, у разі парентерального харчування. Однак, за винятком новонароджених, Тримек та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування можливі нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Побічні реакції.
Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.
За частотою явища класифіковані таким чином:
дуже поширені (≥ 1/10)
поширені (≥ 1/100 < 1/10)
непоширені (≥ 1/1000 < 1/100)
рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000)
частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними; за даними постмаркетингових повідомлень. Оскільки повідомлення про ці реакції були добровільними і чисельність популяції невідома, надійно оцінити частоту явищ неможливо, тому вони віднесені до категорії реакцій невідомої частоти.)
Інфекції та інвазії: непоширені: грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені: псевдомембранозний коліт; частота невідома: суперінфекції.
З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені: гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, гіперчутливість.
З боку нервової системи: непоширені: головний біль, запаморочення; частота невідома: судоми.
З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома: вертиго.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені: бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: поширені: рідкі випорожнення, діарея; непоширені: нудота, блювання; частота невідома: панкреатит, стоматит, глосит.
З боку гепатобіліарної системи: поширені: підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома: преципітати у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені: висип; непоширені: свербіж; рідко поширені: кропив'янка; частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені: гематурія, глюкозурія; частота невідома: олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені: флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені: набряк, озноб.
Дані лабораторних аналізів: непоширені: підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома: хибнопозитивні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.
Інфекці та інвазії.
Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile . Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону .
Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальним наслідком, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях – понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але рідко виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Несумісність.
Цефтриаксон не можна змішyвати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.
Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.
Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».
Упаковка. Порошок у скляних флаконах. По 1 флакону, або по 25 флаконів, або по 50 флаконів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «АВАНТ», Україна.
(пакування із форми in bulk фірми-виробника НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал
Компані Лімітед, Китай).
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа