Личный кабинет
ВАЛАРОКС табл. 20/160 мг №30
rx
Код товара: 431349
Производитель: KRKA
4 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 23.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Валарокс
Valarox.
Место хранения:
Активное вещество: пульсаатин, велльран;
1 таблетка покрыта пленкой оболочкой, содержащей 10 мг психического кальция и 80 мг валсартана или 20 мг дезаппинчающего кальция и 80 мг валсартана или 10 мг дезаппингинга кальция, и 160 мг валсартана или 20 мг рогадной формы Разработание кальция и 160 мг Вальсартана;
Вспомогательные вещества: микрокристаллин целлюлозы (тип 102), моногидрат лактозы натрия кроскармелоз, коллоид диоксида кремния, стеарат магния, маннит (E 421), напечатанный до 25, лаурилсульфат натрия, оксид железа (E 172);
Фильм: поливиниловый спирт, диоксид титана (E 171), Macrolool 3000, тальк, оксид железа красный (E 172) (за исключением дозирования 20 мг / 160 мг), желтый оксид железа (E 172) (за исключением дозирования 20 мг / 80 Mg и 10 мг / 80 мг).
Лекарственная форма . Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства :
Таблетки 10 мг / 80 мг: темно-розовый, круглый, слегка диоксид, покрытый пленкой раковины таблеток с литьями краями и гравировкой "k4" с одной стороны;
Таблетки 20 мг / 80 мг: темно-розовый, капсула, слегка диоксид, покрытый пленкой, оболочкой таблеток с гравировкой "k3" с одной стороны;
Таблетки 10 мг / 160 мг: темно-розовый, овальный, диоксид, покрытый пленочной оболочкой таблеток с гравировкой "k2" на одной стороне;
Таблетки 20 мг / 160 мг: слегка коричнево-желтый, овальный, диоксид, покрытый пленочной оболочкой таблеток с гравировкой "K1" с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Гиполипидемии. Ингибиторы GMG-COA редуктазы, другие комбинации. ATH CODE C10BX10.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Валсартан
Вальсартан является активным и специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II, который предназначен для внутреннего использования. Он работает выборочно на рецепторах подтипа AT1, которые отвечают за воздействие ангиотензина II. Увеличение уровней ангиотензина II из-за блокады рецепторов AT1 вальсартаном может стимулировать разблокированные рецепторы AT2, имеющие противоположные эффекты рецепторов AT1. Вальсартан не имеет агонистов в отношении рецепторов AT1 и имеет гораздо более высокое (приблизительно 20000 раз) аффинность с рецепторами AT1, чем с рецепторами AT2. Не известно ни о случаях, которые Велльранд вступает в взаимодействие или заблокировал рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые, как известно, играют важную роль в регулировании функций сердечно-сосудистой системы.
Velsartan не подавляет ангиотензинский фермент фермента (ACE), также известный как кининаза II, который преобразует ангиотензин и в ангиотензине II и разрушает брадицинин. Поскольку Velsartan не влияет на тузы и, соответственно, не увеличивает уровни брадикинина или вещества P, маловероятно, что он будет связан с кашлем. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % соответственно). У пациентов, которые ранее обрабатывали ингибитором ACE, разработали сухую кашель, в лечении Вальсартана, это осложнение было отмечено в 19,5% случаев, а в лечении тиазидных диуретиков - в 19% случаев, в то время как в группе пациентов, получающих Ингибиторное лечение ингибитором Туз, кашель наблюдался в 68,5% случаев (р <0,05).
Артериальная гипертония
Использование препаратов пациентам с артериальной гипертензией приводит к снижению кровяного давления, не влияя на частоту импульса.
У большинства пациентов, после назначения одной дозы препарата, антигипертензивный эффект развивается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов.
Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы препарата. Обеспеченное регулярное использование препарата, максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и проводится на достигнутом уровне при длительной терапии.
В сочетании с гидрохлоротиазидом достигается значительное дополнительное снижение артериального давления (AT).
Внезапное удаление валсартана не приводит к восстановлению артериальной гипертонии или к другим боковым клиническим явлениям.
Другое: Двойная блокада системы Renin Angiotensin-альдостерона (Рас)
При применении комбинации ингибитора ACE с блокатором рецептора ангиотензина II у пациентов с гисти-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями или сахарным диабетом типа и у пациентов с диабетом 2 типа и диабетической нефропатией по сравнению с монотерапией, повышенный риск гиперкалемии наблюдается, острый урон почек и / или гипотензия. Принимая во внимание их подобные фармакодинамические свойства, эти эффекты также действительны для других ингибиторов ACE и блокаторам рецепторов Angiotensin II.
Таким образом, ингибиторы ACE и блокаторы рецептора ангиотензина не должны использоваться одновременно пациентам, страдающим от диабетической нефропатии.
При добавлении алискирена на стандартный ингибитор ACE или блокатора рецептора ангиотензина II у пациентов с диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек, сердечно-сосудистым заболеваниям или тех, и другие смертью в результате сердечно-сосудистой патологии и инсульта (в численном отношении) более частые Группа приема алкилена, чем в группе приема плацебо, но о побочных эффектах и серьезных побочных эффектах определенного интереса (гиперкалиемия, гипотензия и дисфункция печени), более склонна быть в группе допуска алискирена, чем в плацебо Получая группа.
Распустить
Обозневы являются селективным конкурентным ингибитором GMG-COA Reductase, фермента, который определяет скорость реакции и преобразует 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнциму A на Mevalonat, предшественник холестерина. Основным местом отскорения является печень, целевой орган для уменьшения концентрации холестерина.
Раулагатин увеличивает количество липопротеинов липопротеина (ЛПНП) на поверхности клеток печени, увеличивая захват и катаболизм LDL, что приводит к ингибированию синтеза в липопротеине липопротеина очень низкой плотности (LPDL), тем самым уменьшая общее количество Частицы LDL и LPLD.
Уточнения уменьшают повышенный уровень холестерина (CH) LDL, общий уровень холестерина и триглицеридов (TG), а также увеличивают уровень липопротеина высокой плотности (HDL). Он также снижает уровень апопротеина в (APO), холестерина без HDL (HC), холестерина LPDLSH (HC LDL), триглицеридов LPdlsh, а также увеличивает апопротеин A-I (APOA-I) (см. Таблицу 1). Кроме того, отборы уменьшают соотношение HS LDL / HP HPL, всего HS / HS LHA и CHP без HDL / ВЭЖХ и APOB / APOA-I.
Таблица 1
Эффективность дозы у пациентов с первичной гиперхолестеринойлемией (тип IIA и IIB) (скорректированное среднее изменение в процентах от начального уровня)
Доза | Число | HS LDLs. | Общие XS. | HS LPL. | Тг | Hs non-hdl | Апось | APOA-I. |
Плацбор | 13. | ̶ 7. | ̶ 5. | 3 | ̶ 3. | ̶ 7. | ̶ 3. | 0 |
5 | 17 | ̶ 45. | ̶ 33. | 13. | ̶ 35. | ̶ 44. | ̶ 38. | 4 |
10. | 17 | ̶ 52. | ̶ 36. | 14 | ̶ 10. | ̶ 48. | ̶ 42. | 4 |
20 | 17 | ̶ 55. | ̶ 40. | 8 | ̶ 23. | ̶ 51. | ̶ 46. | 5 |
40 | 18 | ̶ 63. | ̶ 46. | 10. | ̶ 28. | ̶ 60. | ̶ 54. | 0 |
Терапевтический эффект достигается в течение 1 недели после приготовления препарата, 90% от максимального эффекта до - 2 недели. Максимальный эффект обычно достигается через 4 недели и поддерживается в будущем.
Проектантин эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией, с гипертричлицеридом или без, независимо от расы, пола или возраста, а также у пациентов с диабетом или семейной гиперхолестериной.
Наиболее распространенные побочные реакции, приводящие к прекращению применения пебкастина, является Мальгия, боль в животе, сыпь. Наиболее распространенные побочные реакции, которые произошли в равной степени или быстрее, чем при приложении плацебо, являются инфекцией мочевыводной системы, назофарингит, боли в спине и миалгии.
Фармакокинетика.
Поглощение
Валсартан
После устного применения препарата максимальные концентрации валсартана в плазме крови ( MAX ) достигаются в течение 2-4 часов, в виде раствора - 1-2 часа. Средняя абсолютная биодоступность таблеток и раствор препарата составляет 23% и 39% соответственно. Еда снижает воздействие валсартана примерно на 40%, максимальная концентрация плазмы крови (S MAX ) примерно на 50%, хотя примерно через 8 часов после использования вакцины концентрации крови в плазме крови аналогична в группах препарата препарата. на основе еды. Однако такое снижение воздействия не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, и поэтому велрандан может быть использован или во время приема пищи или между приемами.
Распустить
Максимальная концентрация плазмы в плазме достигается примерно через 5 часов после введения. Абсолютная биодоступность составляет около 20%.
Распределение
Валсартан
Объем распределения валсартана в устойчивом состоянии после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на то, что Velsartan не распространяется на ткань широко. Вальсартан хорошо связывает с белками сыворотки крови (94-97%), по большей части с альбумином.
Распустить
Обозноживания широко преобразуются в печень, что является основным центром синтеза холестерина и очистки холестерина ЛПНП. Объем распределения разрыва составляет приблизительно 134 литра. Приблизительно 90% дезавинты связываются с белками плазмы, главным образом с альбумином.
Метаболизм
Вальсартан
Вальсартан не является биопространством в значительной степени, поскольку только около 20% дозы выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит определяли в плазме крови в низкой концентрации (менее 10% AUC Valsartan). Этот метаболит является фармакологически неактивным.
Распустить
Метаболизм Rumble ограничен (примерно 10%). Исследование метаболизма in vitro с использованием человеческих гепатоцитов указывают на то, что отходы являются очень слабым субстратом для метаболизма на основе цитохрома P450. CYP2C9 был основным изонзимом, который участвовал в метаболизме, в то время как изоэнцимы 2с19, 3А4 и 2d6 были привлечены в меньшей степени. Основные определенные метаболиты N-десимптический и лактон. N-демониционный метаболит составляет приблизительно на 50% менее активным, чем отготовки, а форма лактона считается клинически неактивной.
Разведение
Валсартан
Вальсартан показывает многоцелевую кинетику распада (T 1 / 2α <1 час и T 1 / 2β примерно 9 часов). Velsartan в основном выводится через желчный тракт с фекалиями (около 83% дозы) и почками с мочой (около 13% дозы), в основном в неизменной форме. После внутривенного введения плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л / ч, а его почечный зазор составляет 0,62 л / ч (около 30% от общего разрешения). День-жизнь Вальсартана составляет 6 часов.
Распустить
Приблизительно 90% дозы разрыва выводятся в неизменной форме с фекалиями (состоит из абсорбирующего и не поглощенного активного ингредиента), а остаток выводится в моче. Приблизительно 5% выводится в неизменной форме с мочой. Период полураспада плазмы составляет примерно 20 часов. Период полураспада не увеличивается в высоких дозах. Среднее геометрическое значение плазменного зазора составляет приблизительно 50 л / ч (коэффициент вариации 21,7%). Как и в других ингибиторах HMG-COA-редуктазы, захват печени разрыва проходит с участием мембранного конвейера OATP-C. Этот конвейер играет важную роль в удалении штамповки из печени.
Линейность / нелинейность
Распустить
Экспозиция системы дезапасиона увеличивается пропорционально дозы. При получении нескольких ежедневных доз фармакокинетические параметры не меняются.
Отдельные группы пациентов
Возраст и пол
В фармакокинетике мастера у взрослых и пола не повлияли. Фармакокинетика Razorastine у детей и подростков с гетерозиготной семейной гиперхолестериной была похожа на такие добровольцы для взрослых (см. «Дети» ниже).
Определенное увеличение воздействия Велльрантана наблюдалось у некоторых пожилых пациентов по сравнению с молодыми людьми, однако клиническая значимость этого неизвестна.
Раса
Фармакокинетические исследования демонстрируют увеличение примерно в 2 раза больше средних ценностей AUCS и C Max Pudastatin в представителях народов Азии (японских, китайских, филиппин, вьетнамских и корейцев), по сравнению с пациентами в европейской расе; На индуссу есть увеличение примерно в 1,3 раза средних значений AUC и C max . Население фармакокинетического анализа не выявило клинически значимую разницу в фармакокинетике между представителями европейских и негроидных RAC.
Нарушение функции почек
Во время исследования с варьирующимися пациентами с различными степенями нарушения функций почек в плазме концентрации неодобрения или его метаболита N-демоэтила в плазме крови у людей со слабой или умеренной почечной недостаточностью отмечены. У пациентов с тяжелой функцией почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) концентрация разрыва в плазме увеличилась в 3 раза, а концентрация N-десметил - 9 раз по сравнению с соответствующими показателями у здоровых добровольцев. Концентрации плазмы в плазме крови в стабильном состоянии у пациентов, проходящих гемодиализ, были примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
Ожидается, что соединения, почечный клиренс которого составляет всего 30% от общего объема плазменного зазора, отсутствие взаимосвязи между функцией почек и системного воздействия валсартана не наблюдалось. Следовательно, регулировка дозы для пациентов с нарушением функции почек (клиренс креатинина> 10 мл / мин) не требуется. В настоящее время нет опыта в безопасном использовании пациентов с оформлением креатинина <10 мл / мин и пациентов, которые находятся в диализе, поэтому Велльстан должен использоваться с осторожностью этой категории пациентов. Вальсартан обладает высокой степенью связывания белками в плазме крови и вряд ли может быть удалена гемодиализмом.
Нарушение функции печени
В исследовании, в котором были вовлечены пациенты с различными степенями нарушения печени, не было никаких признаков повышенного воздействия обезжиренности у пациентов с оценкой 7 или ниже на масштабе Childa-Pue. Тем не менее, у двух пациентов с оценками 8 и 9 по шкале Childa-Pue, увеличение системного воздействия было увеличено как минимум в 2 раза по сравнению с пациентами с более низкими условиями на шкале Childa-Pue. Опыт назначения препарата пациентам с рейтингом выше 9 на шкале Childa-Pew.
Приблизительно 70% дозы валсартана, которая поглощается желчью, предпочтительно без изменений. Velsartan не подлежит значительной бионтрасформации. По сравнению со здоровыми пациентами у пациентов с печеночной недостаточностью от света до умеренной степени увеличение AUC наблюдалось дважды. Однако не было обнаружено никакого соединения между концентрацией валсартана в плазме и степенью печеночной недостаточности. Действие Вальсартана у пациентов с тяжелой степенью печеночной недостаточности не изучено.
Дети
Фармакокинетические показатели в педиатрических пациентах с гетерозиготной семейной гиперхолестерией от 10 до 17 лет не были полностью охарактеризованы. Небольшое фармакокинетическое исследование разрыва (в форме таблеток), в которых приняли участие пациенты в возрасте до 18 лет, что эффект препарата в педиатрических пациентах соответствует влиянию препарата у взрослых пациентов. Кроме того, результаты указывают на то, что не должно быть значительным отклонением пропорционально дозам.
В исследовании с участием 26 детей с гипертензией (возраст от 1 до 16 лет), который предписал одну дозу суспензии валсартана (среднее - от 0,9 до 2 мг / кг, максимальная доза 80 мг), оформление (л / h / kg) Велльранс был вынужденной группой от 1 года до 16 лет и соответствовал разрешению у взрослых, получающих тот же препарат.
Генетический полиморфизм
В фармакокинетике ингибиторов GMG-COA редуктазы, в том числе в розовастии, участвуют в транспортных белках OATP1B1 и BCRP. У пациентов с генетическим полиморфизмом SLCO1B1 (OATP1B1) и / или ABCG2 (BCRP) существует риск повышенного воздействия неодобрения. Отдельные полиморфизмы SLCO1B1 P.521CC и ABCG2 P.421AA связаны с более высоким воздействием разрушения (AUC) по сравнению с генотипами SLCO1B1 K,521TT или ABCG2 K.421CC. Эта специфическая генотипирование обычно не используется в клинической практике, но пациенты, которые определили эти типы полиморфизма, рекомендуется меньшая суточная доза разрыва.
Дети с нарушенной функцией почек
Использование препарата для детей с оформлением креатинина <30 мл / мин и детей, проводящих диализу, поэтому Велэртан не рекомендуется пациентам. Для детей с оформлением креатинина> 30 мл / мин коррекция дозы не требуется. Необходимо тщательно контролировать функцию почек и уровня калия в сыворотке.
Клинические характеристики.
Индикация.
Valarox проявляется в качестве заместительной терапии артериальной гипертонии у взрослых пациентов, состояние которого правильно контролируется одновременным использованием валсартана и отключения в одних и тех же дозировках, и которые имеют высокий риск первого возникновения сердечно-сосудистых осложнений (для профилактики сердечно-сосудистые осложнения) или в присутствии таких условий:
первинна гіперхолестеринемія (типу IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана дисліпідемія (типу IIb);
гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Захворювання печінки в активній фазі, в тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази в сироватці більше ніж у 3 рази понад верхню межу норми.
Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
Міопатія.
Супутній прийом циклоспорину.
Вагітність та період годування груддю. Також протипоказано жінкам репродуктивного віку, які не використовують відповідні засоби контрацепції.
Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.
Одночасне застосування з аліскіреном для пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73м 2 ).
Діти віком до 18 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії Валароксу з іншими лікарськими засобами не досліджувались.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном
Дані досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном пов'язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження ниркової функції (в тому числі гостра ниркова недостатність), в порівнянні із застосуванням одного блокатора РААС (див розділи «Протипоказання», «Особливості застосування, «Фармакодинаміка»).
Супутнє застосування не рекомендується
Літій
Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ. Якщо доведена необхідність застосування комбінації, рекомендується проведення ретельного моніторингу рівня літію в плазмі крові.
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, або інші препарати, що можуть збільшити рівень калію
Якщо існує потреба в прийомі лікарського препарату, що впливає на рівні калію, в комбінації з валсартаном, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.
Одночасне застосування, що потребує обережності
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП
При одночасному прийомі антагоністів ангіотензину II з НПЗП може виникати послаблення антигіпертензивного ефекту. Також одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок та може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.
Тому рекомендується моніторинг функції нирок на початку лікування, а також достатнє забезпечення пацієнта рідиною.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід вживати належних заходів на початку або в кінці одночасного застосування цих лікарських засобів.
Не визначалося взаємодії
Дослідження не виявили жодної клінічно значущої взаємодії валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.
Діти
Оскільки при артеріальній гіпертензії у дітей та підлітків супутні порушення функції нирок є частими, слід з обережністю одночасно застосовувати валсартан та інші речовини, які пригнічують РААС, яка може збільшити рівень калію в сироватці крові. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.
Взаємодії, пов'язані з розувастатином
Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину
Інгібітори транспортних білків
Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи OATP1B1, що забезпечує печінковий транспорт, та ефлюксного переносника BCRP. Одночасне застосування з лікарськими засобами – інгібіторами цих транспортних білків може спричинити підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові та збільшення ризику міопатії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», і таблицю 2).
Циклоспорин
У період супутнього застосування розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому приблизно у 7 разів вищими, ніж ті, що спостерігалися у здорових добровольців (див. таблицю 2). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин (див. розділ «Протипоказання»). Супутнє застосування не впливало на концентрації циклоспорину у плазмі крові.
Інгібітори протеази
Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшувати експозицію розувастатину (див. таблицю 2). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики одночасне застосування 10 мг розувастатину та комбінованого лікарського засобу, що містив два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру/ 100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC та C max розувастатину приблизно в 3 та 7 разів відповідно. Одночасне застосування препарату та деяких комбінацій інгібіторів протеази можливе після ретельного розгляду корекції дози розувастатину, виходячи з очікуваного зростання його експозиції (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», Таблицю 2).
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати
Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводило до зростання AUC та C max розувастатину в 2 рази (див. розділ «Особливості застосування»).
Виходячи з даних спеціальних досліджень взаємодії, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо тому, що вони здатні призводити до міопатії і при застосуванні окремо. Дозування 30 та 40 мг протипоказано при супутньому застосуванні фібратів.
Лікування у таких випадках слід розпочинати з дози 5 мг.
Езетиміб
Одночасне застосування препарату із 10 мг розувастатину та 10 мг езетимібу пацієнтам із гіперхолестеринемією призводило до зростання AUC розувастатину в 1,2 раза (таблиця 2). Не можна виключати фармакодинамічної взаємодії між препаратом Валарокс та езетимібом, що може призвести до небажаних явищ (див. розділ «Особливості застосування»).
Антациди
Одночасне застосування розувастатину з суспензіями антацидів, що містять алюміній і магнію гідроксид, призвело до зниження концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50 %. Цей ефект був менш виражений, коли антацид вводили через 2 години після Валароксу. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена.
Еритроміцин
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC розувастатину на 20 %, а C max — на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.
Ферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібує і не стимулює ізоферменти цитохрому Р450. Окрім цього, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Таким чином, взаємодії з лікарськими засобами в результаті метаболізму, опосередкованого Р450, не очікується. Не спостерігалося клінічно значущих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4).
Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину (див. також таблицю 2) :
При необхідності супутнього застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, які збільшують експозицію розувастатину, дози останнього мають бути скориговані. Якщо очікується збільшення експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або вище лікування слід розпочинати з 5 мг розувастатину 1 раз на добу. Максимальна добова доза розувастатину повинна бути відрегульована таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала експозицію, що відмічається при прийомі 40 мг розувастатину на добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють із препаратом. Наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом максимальна доза розувастатину становитиме 20 мг (1,9-кратне збільшення) та при застосуванні із комбінацією атазанавір/ритонавір – 10 мг розувастатину (3,1-кратне збільшення).
Таблиця 2
Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину (AUC; у порядку зменшення величини) за опублікованими даними клінічних досліджень
Режим дозування лікарського засобу, що взаємодіє | Режим дозування розувастатину | Зміни AUC розувастатину* |
Циклоспорин від 75 мг до 200 мг двічі на добу, 6 місяців | 10 мг один раз на добу, 10 днів | ↑ 7,1 раза |
Атазанавір 300 мг/ ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 3,1 раза |
Симепривір 150 мг один раз на добу, 7 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 2,8 раза |
Лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів | 20 мг один раз на добу, 7 днів | ↑ 2,1 раза |
Клопідогрель 300 мг навантажувальна доза, після якої 75 мг на 24 год | 20 мг, одноразова доза | ↑ 2 рази |
Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↑ 1,9 раза |
Елтромбопак 75 мг один раз на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,6 раза |
Дарунавір 600 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів | 10 мг один раз на добу, 7 днів | ↑ 1,5 раза |
Типранавір 500 мг/ ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,4 раза |
Дронедарон 400 мг двічі на добу | Невідомо | ↑ 1,4 раза |
Ітраконазол 200 мг один раз на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,4 раза ** |
Езетиміб 10 мг один раз на добу, 14 днів | 10 мг один раз на добу, 14 днів | ↑ 1,2 раза ** |
Фозампренавір 700 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 8 днів | 10 мг, одноразова доза | ↔ |
Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів | 40 мг, 7 днів | ↔ |
Силімарин 140 мг тричі на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↔ |
Фенофібрат 67 мг тричі на добу, 7 днів | 10 мг, 7 днів | ↔ |
Рифампін 450 мг один раз на добу, 7 днів | 20 мг, одноразова доза | ↔ |
Кетоконазол 200 мг двічі на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↔ |
Флуконазол 200 мг один раз на добу, 11 днів | 80 мг, одноразова доза | ↔ |
Еритроміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↓ 28 % |
Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів | 20 мг, одноразова доза | ↓ 47 % |
* Дані, представлені як зміна в х разів, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину у комбінації та окремо. Дані, представлені у вигляді % зміни, являють собою відсоткову різницю відносно показників при застосуванні розувастатину окремо.
Збільшення позначено значком ↑, відсутність змін – ↔, зменшення – ↓.
** Було проведено кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, у таблиці подано найбільш значуще співвідношення.
Вплив розувастатину на лікарські засоби при одночасному застосуванні
Антагоністи вітаміну К
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку лікування або при підборі дози Валароксу одночасне застосування антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину або іншого кумаринового антикоагулянту) може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Припинення застосування або зменшення дози Валароксу може привести до зменшення МНС. У таких ситуаціях бажаний відповідний контроль МНС.
Пероральні контрацептиви/ гормонозамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна. Однак таку комбінацію широко застосовували жінкам у клінічних дослідженнях, і вона переносилась добре.
Інші лікарські засоби
Дигоксин
Виходячи з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.
Фузидова кислота
Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, може підвищуватися за рахунок супутнього системного застосування фузидової кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний або фармакокінетичний) поки невідомий. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували цю комбінацію. Якщо системне лікування фузидовою кислотою є необхідним, то застосування розувастатину має бути припинено протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.
Особливості застосування.
Вплив на нирки
У пацієнтів, які застосовували розувастатин у високих дозах, особливо 40 мг, відзначалися випадки протеїнурії (визначеної за “тестом смужки”), переважно канальцевої за походженням та у більшості випадків тимчасової або нетривалої. Протеїнурія не свідчила про гостре або прогресуюче захворювання нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Небажані явища з боку нирок у постмаркетинговий період відзначали частіше при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 30 або 40 мг, функцію нирок слід перевіряти регулярно. Відсутній досвід безпеки застосування пацієнтам з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, що знаходяться на діалізі, тому валсартан слід застосовувати з обережністю. Для дорослих пацієнтів із кліренсом креатиніну >10 мл/хв немає необхідності у корекції дози (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73м 2 ) протипоказано (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Відомо, що супутнє застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ІІ ангіотензину або аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. У зв'язку з подвійною блокадою РААС супутнє застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ІІ ангіотензину або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Побічні ефекти» та «Фармакокінетика»). У випадку крайньої необхідності подвійної блокади слід під наглядом лікаря контролювати функцію нирок, рівень електролітів та артеріальний тиск. Не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ІІ ангіотензину пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Стеноз ниркової артерії
Безпеку застосування валсартану пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки не встановлено. Короткострокове застосування валсартану 12 пацієнтам із вторинною вазоренальною артеріальною гіпертензією та однобічним стенозом нирки не спричинило значних змін ниркової гемодинаміки, рівня креатиніну в сироватці крові або рівня сечовини у крові. Проте інші речовини, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшувати рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові у пацієнтів із однобічним стенозом нирки, тому слід контролювати функцію нирок у пацієнтів, що приймають валсартан.
Трансплантація нирки
Відсутній досвід безпечного застосування валсартану пацієнтам з нещодавно проведеною трансплантацією нирки.
Гіперкаліємія
Супутній прийом добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших препаратів, що можуть збільшити рівень калію (гепарин, тощо) не рекомендується.
Якщо існує потреба в прийомі лікарського препарату, що впливає на рівні калію, в комбінації з валсартаном, рекомендується проводити моніторинг рівнів калію в плазмі.
Пацієнти із дефіцитом об'єму циркулюючої рідини та/або натрію в організмі
У пацієнтів із дефіцитом об'єму циркулюючої рідини та/або натрію в організмі внаслідок застосування високих доз діуретиків рідко може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози валсартану. Такі стани вимагають проведення їх корекції до застосування валсартану, наприклад зменшення дози діуретика.
Вплив на скелетну мускулатуру
Ураження скелетної мускулатури, наприклад міалгія, міопатія та рідко – рабдоміоліз спостерігалися у пацієнтів при застосуванні усіх доз розувастатину, а особливо доз > 20 мг. При застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази дуже рідко повідомлялось про випадки розвитку рабдоміолізу. Не можна виключати можливості фармакодинамічної взаємодії, а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Побічні ефекти»). Як і під час застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, випадки рабдоміолізу, пов'язані із застосуванням розувастатину, у постмаркетинговий період траплялися частіше при застосуванні дози 40 мг.
Визначення рівня креатинфосфокінази (КФК)
Рівні креатинфосфокінази не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або при наявності можливих альтернативних причин підвищення креатинфосфокінази, що можуть заважати інтерпретації результатів. Якщо початкові рівні креатинфосфокінази значно підвищені [> 5 × ВМН (верхньої межі норми)], протягом 5–7 днів необхідно зробити додатковий підтвердний аналіз. Якщо результат повторного аналізу підтверджує початковий рівень > 5 × ВМН розпочинати лікування не слід.
Перед лікуванням
Валарокс, як і решту інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів належать:
порушення функції нирок;
гіпотиреоз;
наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м'язових захворювань;
наявність в анамнезі ураження м'язів, спричиненого іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
зловживання алкоголем;
вік > 70 років;
ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі крові (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»);
одночасне застосування фібратів.
У таких пацієнтів потрібно порівняти ризик та можливу користь при застосуванні препарату; також рекомендований клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування у випадку значно підвищених початкових рівнів КФК (> 5 × ВМН).
У період лікування
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно повідомляти про м'язовий біль нез'ясованого походження, м'язову слабкість або судоми, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або підвищенням температури. У таких пацієнтів слід визначити рівні КФК. Слід припинити лікування, якщо рівні КФК значно підвищені (> 5 × ВМН) або якщо м'язові симптоми тяжкі та спричиняють дискомфорт у повсякденному житті (навіть якщо рівні КФК ≤ 5 × ВМН). Якщо симптоми минають, а рівень КФК повертається до норми, Валарокс або альтернативний інгібітор ГМГ-КоА можна спробувати застосувати знову, але у мінімальних дозах та під ретельним наглядом. Регулярний контроль рівня КФК у пацієнтів без вищевказаних симптомів не потрібний.
Дуже рідко повідомлялося про імунообумовлену некротичну міопатію (IОНМ) під час або після лікування статинами, в тому числі розувастатином. IОНМ клінічно характеризується слабкістю проксимальних м'язів і підвищеним рівнем КФК, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами.
У клінічних дослідженнях у невеликої кількості пацієнтів, які застосовували розувастатин та супутні препарати, посиленого впливу на скелетну мускулатуру не відзначалось. Однак підвищена частота випадків міозиту та міопатії спостерігалась у пацієнтів, які застосовують інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази із похідними фіброєвої кислоти, в тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні із деякими інгібіторами ГМГ-КоАредуктази, тому Валарокс не рекомендовано застосовувати у комбінації із гемфіброзилом. Потрібно зважити сприятливий вплив подальших змін рівня ліпідів при одночасному застосуванні Валароксу із фібратами або ніацином і потенційні ризики при застосуванні такої комбінації. Одночасне застосування розувастатину у дозі 30 мг або 40 мг та фібратів протипоказано (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні ефекти»).
Валарокс не слід застосовувати одночасно із фузидовою кислотою або протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Для пацієнтів, для яких системне застосування фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами необхідно припинити протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою. Були повідомлення про випадки рабдоміолізу (включаючи летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували фузидову кислоту і статини в комбінації. Пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря, якщо він відчуває симптоми, такі як м'язова слабкість, біль або в'ялість. Терапія статинами може бути повторно проведена через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти.
У виняткових випадках, коли необхідне тривале системне застосування фузидової кислоти, наприклад для лікування важких інфекцій, одночасне застосування Валароксу і фузидової кислоти можливе тільки під ретельним медичним наглядом.
Валарокс не слід застосовувати пацієнтам із гострими, серйозними станами, що сприяють розвитку міопатії або підвищують ризик розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (такими як сепсис, гіпотензія, велике хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення; неконтрольовані судоми).
Вплив на печінку
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, Валарокс слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.
Функцію печінки рекомендовано перевірити перед початком застосування препарату та через 3 місяці лікування. Якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більше ніж утричі перевищує верхню межу норми, застосування Валароксу слід припинити. Про серйозні порушення функції печінки (переважно підвищення рівня печінкових трансаміназ) у постмаркетинговий період повідомлялось частіше при застосуванні дози 40 мг.
У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, спершу слід провести лікування основного захворювання, а потім починати застосування Валароксу.
Раса
У дослідженнях фармакокінетики спостерігалося зростання системної експозиції препарату у пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європейцями.
Інгібітори протеази
Підвищена системна експозиція розувастатину спостерігалася в осіб, які застосовували розувастатин супутньо з різними інгібіторами протеази у поєднанні з ритонавіром. Слід враховувати як користь від зниження рівня ліпідів за допомогою препарату Валарокс у пацієнтів із ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину у плазмі крові на початку терапії та при підвищенні дози Валароксу для пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується, якщо доза розувастатину не скоригована (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інтерстиціальне захворювання легень
Поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень були зареєстровані при застосуванні деяких статинів, особливо у випадку довготривалої терапії (див. розділ «Побічні ефекти»). До симптомів порушення належать диспное, непродуктивний кашель та погіршення загального стану (втома, втрата маси тіла та гарячка). Якщо підозрюється, що у пацієнта розвилось інтерстиціальне захворювання легень, застосування статинів потрібно припинити.
Цукровий діабет
Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові і у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету можуть спричиняти гіперглікемію, такого рівня, яка вимагатиме лікування. Однак, зниження ризику судинних порушень при застосуванні статинів перевищує цю загрозу, і тому вона не має бути підставою для припинення терапії статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натще 5,6−6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід встановити як клінічний, так і біохімічний контроль згідно з чинними настановами.
У дослідженнях зареєстрована загальна частота цукрового діабету становила 2,8 % у групі прийому розувастатину та 2,3 % − у групі плацебо, переважно у пацієнтів з рівнем глюкози натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати Валарокс, оскільки у них не активована ренін-ангіотензин-альдостеронова система.
Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших судинорозширювальних препаратів, слід з особливою обережністю застосовувати Валарокс пацієнтам, які страждають від стенозу аорти чи мітрального клапана або від гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії.
Вагітність
Прийом антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ) не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування препаратами із підтвердженим профілем безпеки застосування під час вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування АРА ІІ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Ангіоневротичний набряк в анамнезі
Виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) спостерігалось у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. При розвитку набряку Квінке лікування Валароксом слід негайно припинити. Повторне застосування препарату протипоказане.
Валарокс містить лактозу . Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Валарокс протипоказаний під час вагітності та годування груддю.
Вагітність
Розувастатин
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції.
Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину суттєво важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує можливу користь від застосування препарату у період вагітності. У деяких дослідженнях на тваринах виявлено репродуктивну токсичність. Якщо пацієнтка вагітніє у період застосування препарату, лікування слід негайно припинити.
Валстартан
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ) протипоказано протягом вагітності.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) відсутні, існує ризик тератогенності при застосуванні препаратів цього класу. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні гіпотензивні препарати зі підтвердженим профілем безпеки застосування в період вагітності. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
АРА II в другому і третьому триместрі, як відомо, чинять токсичну дію на плід людини (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
При застосуванні АРА II, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та кісток черепа плода.
Немовлята, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під пильним наглядом на випадок розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Годування груддю
Розувастатин проникає у грудне молоко щурів. Немає даних щодо проникнення розувастатину у грудне молоко людини.
Оскільки інформація про застосування препарату у період годування груддю відсутня, його не рекомендується застосовувати в період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.
Фертильність
Валсартан не впливає на репродуктивну функцію самців та самок щурів при пероральному застосуванні у дозуванні до 200 мг/кг/день. Ця доза у 6 разів перевищує рекомендовану дозу для людини в мг/м 2 (розрахунки при пероральному застосуванні 320 мг/добу пацієнту вагою 60 кг).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не проводили досліджень щодо визначення впливу Валароксу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Однак при керуванні автомобілем та іншими механічними засобами слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
До початку лікування пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися під час лікування.
Рекомендована доза Валароксу 1 таблетка на добу.
Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії.
До переходу на Валарокс стан пацієнтів повинен контролюватися стабільними дозами окремих компонентів при одночасному застосуванні. Доза Валароксу повинна базуватися на дозах окремих компонентів комбінації в момент переходу.
Якщо потрібна зміна дози будь-якої діючої речовини фіксованої комбінації через будь-яку причину (наприклад, вперше діагностовано захворювання, зміна стану пацієнта або взаємодія лікарських засобів), окремі компоненти повинні бути застосовані повторно для визначення дози.
Додаткова інформація щодо спеціальних груп населення
Пацієнти літнього віку
Корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає необхідності у корекції дози. Застосування Валароксу протипоказане пацієнтам із тяжкими порушенням функції нирок (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»). Одночасне застосування із аліскіреном протипоказано пацієнтам із порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73м 2 ) (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Не спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів з 7 та менше балами за шкалою Чайлда − П'ю. Проте посилення системної експозиції було відзначено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 8 та 9 балів за шкалою Чайлда − П'ю. У таких пацієнтів слід проводити оцінку функції печінки. Досвід застосування препарату у осіб з показником більше 9 балів за шкалою Чайлда − П'ю відсутній. Валарокс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії (див. розділ «Протипоказання»), тяжким порушенням функції печінки, біліарним цирозом печінки і пацієнтам з холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Раса
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція препарату (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).
Генетичні поліморфізми
Відомо, що специфічні типи генетичних поліморфізмів можуть призводити до збільшення експозиції розувастатину. Пацієнтам із наявністю таких типів поліморфізму рекомендується зменшити добову дозу розувастатину.
Супутня терапія
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад ОАTP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному застосуванні розувастатину з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі крові через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад з циклоспорином та деякими інгібіторами протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром, лопінавіром та/або типранавіром). Слід розглянути альтернативне лікування і, якщо необхідно, тимчасово припинити терапію розувастатином. У ситуаціях, коли одночасного застосування цих лікарських засобів із розувастатином уникнути неможливо, слід зважити користь та ризики від супутнього застосування та ретельно підбирати дозу розувастатину.
Діти.
Безпека та ефективність для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Валарокс протипоказано застосовувати пацієнтам віком до 18 років.
Передозування.
Симптоми
Результатом передозування валсартаном може бути виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинної недостатності та/або шоку.
Лікування
Терапевтичні заходи залежать від часу прийому надмірної дози, типу і тяжкості симптомів; стабілізація кровообігу стану має першочергове значення.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об'єму крові.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу. Користь від проведення гемодіалізу малоймовірна.
Специфічного лікування у випадку передозування немає. Лікування симптоматичне. У разі необхідності вживати підтримувальних заходів. Слід перевірити рівні КФК та провести тести для оцінки функціонального стану печінки.
Побічні реакції.
Несприятливі реакції, які спостерігаються при застосуванні розувастатину, як правило, легкі і короткочасні. Менше 4 % пацієнтів припинили прийом розувастатину через побічні реакції.
При застосуванні валсартану дорослим пацієнтам з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при застосуванні плацебо відповідала такій при застосуванні валсартану. Частота виникнення побічних реакцій не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також показано відсутність зв'язку зі статтю, віком або расою пацієнта.
В таблиці нижче представлені побічні ефекти при застосуванні розувастатину і валсартану на підставі даних клінічних і постмаркетингових досліджень. Небажані реакції класифікуються залежно від частоти і системи органів: дуже часто (≥ 1/10); часто (³ 1/100 − < 1/10); нечасто (³ 1/1,000 − < 1/100); рідко (³ 1/10,000 − < 1/1,000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна оцінити за наявними даними).
Система органів | Небажані реакції | Частота | |
Валсартан | Розувастатин | ||
З боку крові та лімфатичної системи | Тромбоцитопенія | Невідомо | Рідко |
Зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, нейтропенія | Невідомо | ||
З боку імунної системи | Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоедему | Рідко | |
Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобою | Невідомо | ||
З боку ендокринної системи | Цукровий діабет 1 | Часто | |
З боку обміну речовин та харчування | Підвищення рівня калію в сироватці крові, гіпонатріємія | Невідомо | |
З боку психіки | Депресія | Невідомо | |
З боку нервової системи | Запаморочення, головний біль | Часто | |
Поліневропатія, втрата пам'яті | Очень редко | ||
Периферична нейропатія, розлади сну (включаючи безсоння та нічні жахи) | Невідомо | ||
З боку органів слуху та лабіринту | Вертиго | Нечасто | |
З боку судин | Васкуліт | Невідомо | |
З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння | Диспное | Невідомо | |
Кашель | Нечасто | Невідомо | |
З боку шлунково-кишкового тракту | Абдомінальний біль | Нечасто | Часто |
Нудота | Часто | ||
Запор | Часто | ||
Панкреатит | Рідко | ||
Діарея | Невідомо | ||
З боку жовчовивідної системи | Гепатит | Очень редко | |
Жовтяниця | Очень редко | ||
Підвищення рівня печінкових трансаміназ | Рідко | ||
Підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові | Невідомо | ||
З боку шкіри та підшкірних тканин | Висип, свербіж | Невідомо | Нечасто |
Кропив'янка | Нечасто | ||
Синдром Стівенса − Джонсона | Невідомо | ||
Ангіоедема | Невідомо | ||
З боку м'язів та сполучної тканини | Міалгія | Невідомо | Часто |
Міопатія (включно із міозитом) | Рідко | ||
Рабдоміоліз | Рідко | ||
Артралгія | Очень редко | ||
Імунообумовлена некротична міопатія (IMНМ) | Невідомо | ||
Захворювання сухожиль, іноді ускладнені розривом | Невідомо | ||
З боку нирок та сечовивідної системи | Гематурія | Очень редко | |
Ниркова недостатність або порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові | Невідомо | ||
З боку статевих органів та молочних залоз | Гінекомастія | Очень редко | |
Загальні порушення | Астенія | Часто | |
Набряк | Невідомо | ||
Втомлюваність | Нечасто | ||
1 Частота залежить від наявності чи відсутності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота побічних реакцій залежить, як правило, від дози.
Опис окремих побічних реакцій
Вплив на нирки:
У пацієнтів, які застосовували розувастатин, спостерігались випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за «тестом смужки»). Зміни вмісту білка у сечі від відсутності чи слідів до ++ або більше зареєстровані через деякий час в < 1 % пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3 % пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка у сечі від відсутності або слідів до + спостерігалося при застосуванні дози 20 мг. У більшості випадків вираженість протеїнурії зменшувалась або зникала спонтанно при продовженні застосування препарату. Перегляд даних клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень не виявив причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
Гематурія спостерігалась у пацієнтів, які застосовували розувастатин, і дані клінічних досліджень свідчать про її низьку частоту.
Вплив на скелетну мускулатуру
Зміни з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та рідко – рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї спостерігалися при застосуванні будь-яких доз розувастатину, а особливо при застосуванні доз > 20 мг. Про рідкісні випадки рабдоміолізу, що інколи були асоційовані з нирковою недостатністю, повідомлялося при застосуванні розувастатину, а також інших статинів.
У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів креатинфосфокінази (КФК); у більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (> 5 × ВМН), лікування слід припинити.
Вплив на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим.
Побічні реакції, які спостерігались при застосуванні деяких статинів:
сексуальна дисфункція;
виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при довгостроковій терапії (див розділ «Особливості застосування»).
Рабдоміоліз, серйозні порушення функції нирок і печінки (переважно полягають в підвищенні печінкових трансаміназ) спостерігались частіше при застосуванні препарату у дозі 40 мг.
Діти
У дітей та підлітків після вправ або значних фізичних навантажень частіше відзначали підвищення КФК > 10 × ВМН та м'язові симптоми. Профіль безпеки розувастатину у дітей, підлітків та дорослих подібний.
Звітність про передбачувані побічні реакції.
Звітність про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції слід подавати відповідно до вимог законодавства.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место/ KRKA, dd, Novo mesto.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа