Личный кабинет
ВИКТОЗА раствор для инъекций 6 мг/мл картридж, влож. в шприц-ручку 3 мл №2
rx
Код товара: 181630
Производитель: Novo Nordisk (Дания)
36 100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ВИКТОЗА
VICTOZA
Состав:
действующее вещество: liraglutide;
1 мл раствора содержит 6 мг лираглутида – аналога человеческого глюкагонообразного пептида-1 (ГПП-1), произведенного с помощью технологии рекомбинантной ДНК в Saccharomyces cerevisiae . Одна предварительно заполненная шприц-ручка содержит 18 мг лираглутида в 3 мл;
другие составляющие: натрия гидрофосфат дигидрат, пропиленгликоль, фенол, натрия гидроксид, кислота хлористоводородная, вода для инъекций.
Лекарственная форма.
Раствор для инъекций.
Фармакотерапевтическая группа.
Другие гипогликемизирующие препараты, за исключением инсулинов.
Клинические свойства.
Показания .
Препарат Виктоза ® применяют для лечения сахарного диабета II типа у взрослых с целью достижения контроля гликемии в комбинации с:
- метформином или сульфонилмочевиной у пациентов с неудовлетворительным контролем гликемии, несмотря на применение максимально переносимых доз метформина или сульфонилмочевины в качестве монотерапии;
- метформином и сульфонилмочевиной или метформином и тиазолидиндионом у пациентов с неудовлетворительным контролем гликемии, несмотря на двойную терапию.
Комбинированная терапия с базальным инсулином больных, у которых не достигнут надлежащего контроля гликемии с помощью виктозы и метформина.
Противопоказания .
Повышенная чувствительность к активному веществу или другим компонентам препарата.
Способ применения и дозы .
Начальная доза – 0,6 мг лираглутида/сут. Через как минимум 1 нед дозу следует повысить до 1,2 мг. У некоторых пациентов ожидается улучшение после увеличения дозы с 1,2 до 1,8 мг и, основываясь на ответе на лечение, для дальнейшего улучшения контроля гликемии через как минимум 1 неделю лечения дозу можно повысить до 1,8 мг. Суточная дозировка выше 1,8 мг не рекомендуется.
Препарат Виктоза можно применять дополнительно к имеющейся терапии метформином или комбинации метформина и тиазолидиндиона. При этом применяемые дозы метформина и тиазолидиндиона могут оставаться неизмененными.
Препарат Виктоза можно применять дополнительно к имеющейся терапии сульфонилмочевиной или комбинации метформина и сульфонилмочевины. При одновременном применении Виктозы и сульфонилмочевины дозу последней следует уменьшить для того, чтобы снизить риск развития гипогликемии.
Для подбора дозы виктозы â самомониторинг уровня глюкозы в крови не нужен. Однако в начале лечения препаратом Виктоза в сочетании с сульфонилмочевиной для корректировки дозы последней может потребоваться проведение самомониторинга глюкозы крови.
Особые группы пациентов
Пациенты пожилого возраста (65 лет) . Коррекция дозы в связи с возрастом не требуется. Клинический опыт лечения пациентов в возрасте 75 лет и старше ограничен (см. раздел «Фармакокинетика»).
Нарушение функции почек . Пациентам с легкими нарушениями функции почек коррекция дозы не требуется. Опыт лечения пациентов с умеренными нарушениями функции почек ограничен. В настоящее время препарат Виктоза не рекомендуется для применения пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек, в частности на конечных стадиях заболевания почек (см. раздел «Фармакокинетика»).
Нарушение функции печени. Опыт лечения пациентов с заболеваниями печени на сегодняшний день очень ограничен, чтобы рекомендовать применение препарата Виктоза пациентам с легкими, умеренными или тяжелыми нарушениями функции печени (см. раздел «Фармакокинетика»).
Дети . Виктоза не рекомендуется к применению детям (до 18 лет) в связи с ограниченностью данных.
Способ ввода
Препарат Виктоза вводят 1 раз в сутки в любое время независимо от приема пищи. Его можно ввести подкожно в участок передней брюшной стенки, бедра или плеча. Место и время инъекций можно изменять без коррекции дозы. Однако желательно вводить препарат Виктоза ® примерно в одно и то же наиболее удобное время дня. Дополнительные рекомендации по введению представлены в инструкции по использованию шприц-ручки для препарата Виктоза®.
Виктозу® нельзя вводить внутривенно или внутримышечно.
Инструкция по использованию шприц-ручки Виктоза®
Пожалуйста, прежде чем использовать шприц-ручку Виктоза®, внимательно прочтите эту инструкцию.
Шприц-ручка Виктоза â содержит 18 мг лираглутида. Можно выбрать следующие дозы: 0,6 мг, 1,2 мг и 1,8 мг.
Шприц-ручка предназначена для использования с одноразовыми иглами НовоФайн или НовоТвист длиной 8 мм и толщиной 32G.
Побочные реакции .
В ходе пяти больших длительных клинических исследований более 2500 пациентов получали препарат Виктоза отдельно или его комбинацию с метформином, с глимепиридом (с или без метформина), сульфонилмочевиной (с или без метформина) или с метформином + розиглитазоном.
Оценку частоты побочных эффектов проводили по такой шкале: очень часто
(≥ 1/10), часто (от ≥ 1/100 до <1/10), нечасто (от ≥ 1/1000 до <1/100), редко (от ≥ 1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), неизвестно (недоступно). В каждой группе побочные эффекты приведены в порядке понижения их серьезности.
Наиболее частыми побочными эффектами в течение клинических исследований были расстройства органов пищеварения, среди которых очень часто встречались тошнота и диарея, часто рвота, запор, боль в брюшной полости и диспепсия. В начале лечения препаратом Виктоза желудочно-кишечные расстройства встречаются чаще, однако при продолжении лечения их выраженность в течение нескольких дней или недель обычно снижается. Также часто отмечались головные боли и инфекции верхних отделов респираторного тракта. Кроме того, часто возникала гипогликемия, а при лечении препаратом Виктоза одновременно с сульфонилмочевиной – очень часто. Случаи тяжелой гипогликемии, прежде всего, наблюдались при комбинированном лечении с сульфонилмочевиной.
Далее приведен перечень побочных реакций, зарегистрированных в течение фазы III исследований препарата Виктоза ®, а также в спонтанных сообщениях, полученных после выведения препарата на рынок (число пациентов, получавших препарат Виктоза ® - 2501). Представлены те побочные реакции, частота возникновения которых в группе пациентов, получавших препарат Виктоза, превышала более чем на 5% частоту в группе, где получали препарат сравнения. Также включены побочные реакции, частота возникновения которых ≥1%, но возникают более чем в 2 раза чаще по сравнению с препаратом сравнения.
Нарушения метаболизма и питания: часто – гипогликемия, анорексия, снижение аппетита; нечасто – обезвоживание*.
Расстройства нервной системы: часто – головная боль, головокружение.
Расстройства пищеварительной системы: очень часто – тошнота, диарея; часто – рвота, диспепсия, боль в верхнем отделе брюшной полости, запор, гастрит, метеоризм, вздутие живота, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, отрыжка, зубная боль, вирусный гастроэнтерит; очень редко – (панкреатит (в том числе некротический панкреатит).
Расстройства сердечно-сосудистой системы: часто – повышение частоты сердечных сокращений (ЧСС).
Расстройства иммунной системы: редко – анафилактические реакции.
Инфекции и инвазии: часто – инфекции верхних дыхательных путей (назофарингит, бронхит).
Общие расстройства и состояние места введения: нечасто – недомогание; часто – усталость, повышение температуры, реакции в местах инъекций.
Расстройства функции почек и мочевыводящих путей : редко – острая почечная недостаточность*, нарушение функции почек*.
Со стороны кожи и подкожных тканей : часто – сыпь; нечасто – крапивница, зуд.
(*См. раздел «Особенности применения»).
Описание отдельных побочных реакций
Во время клинического исследования монотерапии препаратом Виктоза частота возникновения гипогликемии у пациентов, принимавших препарат Виктоза, была ниже, чем у пациентов, получавших активный препарат сравнения (глимепирид). Наиболее частыми побочными реакциями являлись желудочно-кишечные расстройства, инфекции и инвазии.
Гипогликемия
В большинстве случаев, зарегистрированных в ходе клинических исследований, подтвержденная гипогликемия была незначительной. При монотерапии препаратом Виктоза ® не было ни одного случая тяжелой гипогликемии. Тяжелая гипогликемия возникает редко и наблюдается в основном при комбинированном лечении препаратом Виктоза и сульфонилмочевиной (0,02 случаев/пациенто-лет). Очень редко (0,001 случаев/пациенто-лет) возникали случаи гипогликемии при лечении препаратом Виктоза в сочетании с другими пероральными антидиабетическими препаратами (т.е. не с сульфонилмочевиной).
После дополнительного назначения инсулина детемир больным, получавшим лираглютид 1,8 мг или метформин, не было зарегистрировано случаев тяжелой гипогликемии. Частота случаев легкой гипогликемии составляла 0,286 случая на пациенто-год. В группах сравнения частота случаев легкой гипогликемии составляла 0,029 случая на пациенто-год при лечении лираглютидом.
1,8 мг и 0,129 случая на пациенто-год при лечении метформином.
Расстройства пищеварительной системы
Большинство случаев тошноты были легкой или умеренной степени, временными и редко приводившими к отмене терапии.
При комбинированном лечении препаратом Виктоза и метформином у 20,7% пациентов как минимум 1 раз возникала тошнота, а у 12,6% – диарея. При комбинированном лечении препаратом Виктоза и сульфонилмочевиной тошнота минимум по 1 разу возникала у 9,1% пациентов, а диарея – у 7,9%. Большинство случаев были легкой или умеренной степени тяжести и носили дозозависимый характер. У большинства пациентов при продолжении лечения частота возникновения и выраженность тошноты уменьшались.
У пациентов в возрасте от 70 лет при лечении препаратом Виктоза могут наблюдаться нарушения со стороны пищеварительной системы.
У пациентов с легкими нарушениями функции почек (клиренс креатинина £60-90 мл/мин) при лечении препаратом Виктоза могут чаще возникать нарушения со стороны пищеварительной системы.
Отмена приема препарата
Во время длительных контролируемых исследований (26 недель или более) частота случаев отмены препарата Виктоза в связи с возникающими побочными реакциями составила 7,8%, а отмены препарата сравнения – 3,4%. Чаще всего причиной этого у пациентов, получавших препарат Виктоза, были тошнота (2,8%) и рвота (1,5%).
Иммуногенность
В связи с потенциальными иммуногенными свойствами лекарственных препаратов, содержащих белки или пептиды, при лечении препаратом Виктоза у пациентов могут образовываться антилираглутидные антитела. Они были обнаружены в среднем у 8,6% пациентов. Образование антител не связано со снижением эффективности препарата Виктоза ® .
Реакции в месте инъекции
В ходе длительных контролируемых исследований (26 недель или более) реакции в месте введения препарата Виктоза ® были зарегистрированы приблизительно у 2% пациентов. Эти реакции обычно были слабенькими.
Панкреатит
В ходе длительных клинических исследований при лечении препаратом Виктоза было зарегистрировано несколько случаев (<0,2%) острого панкреатита. Случаи панкреатита также отмечали спонтанные сообщения, поступившие после выведения препарата на рынок. Причинно-следственная связь между возникновением панкреатита и введением препарата Виктоза не была ни установлена, ни исключена.
Нарушение функции щитовидной железы
Общая частота возникновения нарушений функции щитовидной железы во время всех проведенных исследований (средней и длительных) составляла 33,5, 30,0 и 21,7 случаев на 1000 пациенто-лет общей экспозиции лираглутида, плацебо и препаратов сравнения; при этом 5,4, 2,1 и 0,8 случаев соответственно были отнесены к тяжелым побочным реакциям.
У пациентов, получавших препарат Виктоза, чаще всего отмечали опухоли щитовидной железы, повышение уровня кальцитонина в крови и зоб. На 1000 пациенто-лет общей экспозиции частота этих явлений составляла 6,8, 10,9 и 5,4 при применении лираглутида, 6,4, 10,7 и 2,1 при применении плацебо и 2,4, 6,0 и 1,8 при применении препаратов сравнения.
Аллергические реакции
После выведения препарата Виктоза на рынок сообщалось о возникновении аллергических реакций, в том числе крапивницы, сыпи и зуда. Также сообщалось о нескольких случаях анафилактических реакций с такими дополнительными симптомами, как гипотензия, сердцебиение, одышка и отек.
Передозировка .
В клинических исследованиях и сообщениях, поступивших после выведения препарата Виктоза на рынок, отмечены случаи превышения дозы до 40 раз (72 мг). При этом возникали тяжелые тошнота и рвота, но ни в коем случае не развилась тяжелая гипогликемия. Все больные поправились без осложнений.
При передозировке следует проводить поддерживающее лечение в соответствии с клиническими признаками.
и симптомов, имеющихся у пациента.
и симптомов, имеющихся у пациента.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность
Адекватные данные о применении препарата Виктоза беременными женщинами отсутствуют. Исследования на животных показали репродуктивную токсичность (см. раздел «Доклинические данные по безопасности»). Потенциальный риск для людей неизвестен.
Препарат Виктоза не следует применять во время беременности, вместо него рекомендуется назначать инсулин. Если пациентка хочет забеременеть или беременна, то прием препарата Виктоза ® необходимо отменить.
Период кормления грудью
Неизвестно, лираглутид экскретируется в грудное молоко человека. Исследования на животных показали, что в молоко попадает незначительное количество лираглутида и его близкородственных структурных метаболитов. В связи с недостаточным опытом в период кормления грудью не следует применять препарат Виктоза.
Дети.
В связи с отсутствием данных препарат Виктоза ® не рекомендуется назначать детям.
Особенности применения.
Препарат Виктоза не применяют для лечения пациентов с сахарным диабетом 1 типа или диабетическим кетоацидозом.
Виктоза ® не является заменителем инсулина.
Эффективность дополнительного приема лираглютида больными, уже леченными инсулином, не оценивалась.
Опыт лечения пациентов с застойной сердечной недостаточностью I-II классов (по классификации Нью-Йоркской ассоциации кардиологов – NYHA) ограничен, а также нет данных по лечению пациентов с застойной сердечной недостаточностью III-IV классов.
В связи с ограниченным опытом не рекомендуется назначать препарат Виктоза больным с воспалительными заболеваниями кишечника и диабетическим гастропарезом. Лечение препаратом Виктоза сопровождается временными побочными реакциями со стороны желудочно-кишечного тракта, в т.ч. тошнотой, рвотой и диареей.
Использование других аналогов ГПП-1 связано с риском развития панкреатита. Есть ряд сообщений о возникновении острого панкреатита. Пациентов следует проинформировать о характерных симптомах острого панкреатита (стойкие, сильные боли в брюшной полости). При подозрении на панкреатит следует отменить лечение препаратом Виктоза и другими провоцирующими препаратами.
В ходе клинических исследований отмечены побочные реакции со стороны щитовидной железы – повышение уровня кальцитонина в крови, зоб и опухоли, особенно у пациентов с уже имеющимися заболеваниями щитовидной железы (см. раздел «Побочные реакции»).
У больных, леченных препаратом Виктоза, наблюдались симптомы обезвоживания, в том числе нарушения функции почек и ОПН.
Пациентам, которым назначен Виктозу®, необходимо предупредить о возможности обезвоживания организма вследствие расстройств пищеварительной системы и необходимости принимать меры по обезвоживанию.
У пациентов, получающих препарат Виктоза одновременно с сульфонилмочевиной, повышается риск развития гипогликемии (см. «Побочные реакции»). Уровень риска гипогликемии можно снизить, уменьшив дозу сульфонилмочевины.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Исследования влияния препарата Виктоза на способность управлять транспортными средствами и другими механизмами не проводились. Пациентам следует рекомендовать принять меры по профилактике возникновения гипогликемии в период управления транспортным средством или другим механизмом, в частности при применении препарата Виктоза одновременно с сульфонилмочевиной.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий .
In vitro лираглутид продемонстрировал очень низкий потенциал воздействия на фармакокинетику других активных субстанций, обмен которых связан с цитохромом Р 450 и связывание с белками плазмы крови.
Лираглутид вызывает незначительную задержку стула желудка, что может повлиять на всасывание препаратов, применяемых одновременно внутрь. Исследования по взаимодействию не показали какого-либо клинически значимого замедления всасывания. У некоторых пациентов, получавших препарат Виктоза, зарегистрирован по меньшей мере 1 случай тяжелой диареи. Диарея может нарушать всасывание одновременно принимаемых внутрь лекарственных средств.
Парацетамол
Лираглутид не изменял общую экспозицию парацетамола после введения однократной дозы 1000 мг. Максимальная концентрация парацетамола ( Cmax ) снижалась на 31%, а время достижения максимальной концентрации ( tmax ) увеличивалось до 15 минут. При одновременном применении парацетамола коррекция дозы не требуется.
Аторвастатин
Лираглутид не изменял общую экспозицию аторвастатина до клинически значимого уровня после однократного его введения в дозе 40 мг. В связи с этим при одновременном применении с Виктозой коррекция дозы аторвастатина не требуется. При одновременном введении с лираглутидом Cmax аторвастатин снижался на 38%, а tmax увеличивался с 1 часа до 3 часов.
Лираглутид не изменял общую экспозицию аторвастатина до клинически значимого уровня после однократного его введения в дозе 40 мг. В связи с этим при одновременном применении с Виктозой коррекция дозы аторвастатина не требуется. При одновременном введении с лираглутидом Cmax аторвастатин снижался на 38%, а tmax увеличивался с 1 часа до 3 часов.
Гризеофульвин
Лираглутид не изменял общей экспозиции гризеофульвина после его однократного введения в дозе 500 мг. Cmax возрастала на 37%, тогда как tmax не изменялся. Корректировка дозы при применении гризеофульвина и других низкорастворимых соединений с высокой проницаемостью не требуется.
Лираглутид не изменял общей экспозиции гризеофульвина после его однократного введения в дозе 500 мг. Cmax возрастала на 37%, тогда как tmax не изменялся. Корректировка дозы при применении гризеофульвина и других низкорастворимых соединений с высокой проницаемостью не требуется.
Лизиноприл и дигоксин
Після одноразового введення 20 мг лізиноприлу або 1 мг дигоксину у поєднанні з ліраглутидом відмічено зменшення значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) цих препаратів на 15 % і 16 % відповідно, при цьому C max знижувалася на 27 % і 31 % відповідно. Т max лізиноприлу збільшувався з 6 годин до 8 годин, тоді як дигоксину – від 1 години до 1,5 години. Виходячи з даних результатів, при одночасному застосуваннi з ліраглутидом корекція доз лізиноприлу або дигоксину не потрібна.
Пероральні контрацептиви
При одночасному застосуванні разової дози оральних контрацептивів ліраглутид знижував C max етинілестрадіолу або левоноргестрелу на 12% і 13% відповідно, а t max збільшувався на 1,5 години. Це не виявляло клінічного ефекту на загальну експозицію етинілестрадіолу або левоноргестрелу, що дає підставу вважати, що одночасний прийом ліраглутиду не вплине на контрацептивний ефект етинілестрадіолу та левоноргестрелу.
Варфарин та інші похідні кумарину
Досліджень лікарської взаємодії не проводили. На початку лікування препаратом Віктоза® пацієнтів, які одержують варфарин або інші похідні кумарину, рекомендується проводити частіший моніторинг INR (Міжнародного нормалізованого співвідношення).
Инсулин
У хворих із стабілізованим цукровим діабетом 2 типу при одночасному введенні інсуліну детемір (5 ОД/кг) та ліраглютиду (1,8 мг) не спостерігалося ознак фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Ліраглутид є аналогом ГПП-1 з послідовністю амінокислот на 97% гомологічною людському ГПП-1, що зв'язується з ГПП-1-рецепторами і активує їх. ГПП-1-рецептор є мішенню для нативного ГПП-1 (гормону інкретину, що ендогенно секретується), який потенціює глюкозозалежну секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози. На відміну від нативного ГПП-1, фармакокінетика і фармакодинаміка ліраглутиду у людей дає можливість вводити його 1 раз на добу. Пролонгована дія введеного підшкірно ліраглутиду обумовлена трьома механізмами: самоасоціацією, що уповільнює всмоктування, зв'язуванням з альбуміном крові і підвищеною стійкістю до дії ферментів дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) і нейтральної ендопептидази (НЕП), що проявляється в тривалому періоді напіввиведення препарату з плазми.
Дія ліраглутиду опосередковується специфічною взаємодією з ГПП-1-рецепторами, що призводить до підвищення рівня циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Ліраглутид стимулює секрецію інсуліну залежно від глюкози і одночасно знижує неадекватно високу секрецію глюкагону також залежно від рівня глюкози в крові. Так, при високій концентрації глюкози в крові секреція інсуліну підвищується, а глюкагону - знижується. Навпаки, при гіпоглікемії ліраглутид знижує секрецію інсуліну, але не впливає на секрецію глюкагону. Механізм зниження рівня глюкози в крові включає також незначне уповільнення випорожнення шлунка. Ліраглутид зменшує масу тіла і масу жиру за рахунок механізмів зниження відчуття голоду і споживання енергії.
Ефекти, обумовлені фармакодинамікою препарату
Ліраглутид діє впродовж 24 годин і покращує контроль глікемії шляхом зниження рівня глюкози в крові натще і після їди у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.
Глюкозозалежна секреція інсуліну
Ліраглутид підвищує секрецію інсуліну відповідно до підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів з діабетом ІІ типу після одноразового введення ліраглутиду інтенсивність підвищення концентрації інсуліну в крові на етапну інфузію глюкози була такою ж, як у здорових добровольців.
Клінічна ефективність
Для оцінки ефектів впливу препарату Віктоза® на контроль рівня глікемії було проведено п'ять подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних досліджень. Лікування препаратом Віктоза® сприяло клінічно і статистично достовірній порівняно з плацебо нормалізації рівня глікозильованого гемоглобіну А 1с (HbA 1c ), концентрації глюкози в плазмі крові натще і після їди.
Ці дослідження були проведені за участі 3978 пацієнтів з діабетом ІІ типу (2501 пацієнтів отримували препарат Віктоза®), 53,7% чоловіків, 46,3% жінок, 797 пацієнтів (508 отримували препарат Віктоза®) були у віці ³65 років, а 113 пацієнтів (66 отримували препарат Віктоза ® ) – у віці ³75 років.
Крім того, додатково було проведено відкрите рандомізоване контрольоване дослідження, в якому порівнювали ефективність препаратів Віктоза® та екcенатид.
У 52-тижневому клінічному дослідженні додаткове введення інсуліну детемір хворим, які не досягли цільового рівня контролю глікемії при лікуванні препаратом ВіктозаÒ 1,8 мг та метформіном, сприяло зниженню рівня HbA 1C на 0,54 % від його рівня до початку лікування. У хворих, які одержували препарат ВіктозаÒ 1,8 мг та метформін, зниження становило
0,20 %. При цьому втрата маси тіла зберігалася.
Контроль глікемії
Лікування протягом 26 тижнів препаратом Віктоза® у поєднанні з метформіном, глімепіридом або метформіном + розиглітазоном дало можливість досягти статистично достовірного (р <0,0001) і стабільного зниження концентрації порівняно з плацебо (Taбл. 1 і 2).
Таблиця 1. Результати двох 26-тижневих досліджень. Віктоза Ò у комбінації
з метформіном та Віктоза Ò у комбінації з глімепіридом
з метформіном та Віктоза Ò у комбінації з глімепіридом
Комбінована тера- пія з метформіном | 1,8 мг ліраглютиду + метформін 3 | 1,2 мг ліраглютиду + метформін 3 | Плацебо + метформін 3 | Глімепірид 2 +метформін 3 |
N | 242 | 240 | 121 | 242 |
Середній HbA 1 c (%) | ||||
Вихідний рівень | 8,4 | 8,3 | 8,4 | 8,4 |
Зміни вихідного рівня | -1,00 | -0,97 | 0,09 | -0,98 |
Хворі (%), у яких досягнуто HbA 1 c <7% | ||||
Усі хворі | 42,4 | 35,3 | 10,8 | 36,3 |
Попередня монотерапія ПЦЗ | 66,3 | 52,8 | 22,5 | 56,0 |
Середня маса тіла (кг) | ||||
Вихідний рівень | 88,0 | 88,5 | 91,0 | 89,0 |
Зміни вихідного рівня | -2,79 | -2,58 | -1,51 | 0,95 |
Комбінована тера- пія з глімепіридом | 1,8 мг ліраглютиду + глімепірид 2 | 1,2 мг ліраглютиду + глімепірид 2 | Плацебо + глімепірид 2 | Розиглітазон 1 + глімепірид 2 |
N | 234 | 228 | 114 | 231 |
Середній HbA 1 c (%) | ||||
Вихідний рівень | 8,5 | 8,5 | 8,4 | 8,4 |
Зміни вихідного рівня | -1,13 | -1,08 | 0,23 | -0,44 |
Хворі (%), у яких досягнуто HbA 1 c <7% | ||||
Усі хворі | 41,6 | 34,5 | 7,5 | 21,9 |
Попередня монотерапія ПЦЗ | 55,9 | 57,4 | 11,8 | 36,1 |
Середня маса тіла (кг) | ||||
Вихідний рівень | 83,0 | 80,0 | 81,9 | 80,6 |
Зміни вихідного рівня | -0,23 | 0,32 | -0,10 | 2,11 |
1 Розиглітазон 4 мг/добу; 2 глімепірид 4 мг/добу; 3 метформін 2000 мг/добу.
Таблиця 2. Результати двох 26-тижневих досліджень. Віктоза Ò у комбінації
з метформіном + розиглітазон та Віктоза Ò у комбінації з глімепіридом + метформін.
з метформіном + розиглітазон та Віктоза Ò у комбінації з глімепіридом + метформін.
Комбінована терапія метформіном + розиглітазон | 1,8 мг ліраглютиду + метформін 2 + розиглітазон 3 | 1,2 мг ліраглютиду + метформін 2 + розиглітазон 3 | Плацебо + метформін 2 + розиглітазон 3 | Нет данных |
N | 178 | 177 | 175 | |
Середній HbA 1 c (%) | ||||
Вихідний рівень | 8,56 | 8,48 | 8,42 | |
Зміни від вихідного | -1,48 | -1,48 | -0,54 | |
Хворі (%), які досягли HbA 1 c <7% | ||||
Усі хворі | 53,7 | 57,5 | 28,1 | |
Середня маса тіла (кг) | ||||
Вихідний рівень | 94,9 | 95,3 | 98,5 | |
Зміни від вихідного | -2,02 | -1,02 | 0,60 | |
Комбінована терапія метформіном + глімепірид | 1,8 мг ліраглютиду + метформін 2 + глімепірид 4 | Нет данных | Плацебо + метформін 2 + глімепірид 4 | Інсулін гларгін 1 + метформін 2 + глімепірид 4 |
N | 230 | 114 | 232 | |
Середній HbA 1 c (%) | ||||
Вихідний рівень | 8,3 | 8,3 | 8,1 | |
Зміни вихідного рівня | -1,33 | -0,24 | -1,09 | |
Хворі (%), у яких досягнуто HbA 1 c <7% | ||||
Усі хворі | 53,1 | 15,3 | 45,8 | |
Середня маса тіла (кг) | ||||
Вихідний рівень | 85,8 | 85,4 | 85,2 | |
Зміни вихідного рівня | -1,81 | -0,42 | 1,62 |
1 Хворому відомо, що він застосовує інсулін гларгін, доза препарату визначається згідно з рекомендаціями інструкції, що наведена нижче. Дослідник має навчити хворого підбирати дози.
Інструкція з підбору дози інсуліну гларгіну
Самовизначення концентрації глюкози у плазмі крові натще | Збільшення дози інсуліну гларгіну (МО) |
<5,5 ммоль/л (<100 мг/100 мл) Цільовий рівень | Не нужно |
>5,5 та <6,7 ммоль/л (>100 та <120 мг/100 мл) | 0-2 МО a |
³6,7 ммоль/л (≥ 120 мг/100 мл) | 2 МО |
a Відповідно до індивідуальних рекомендацій дослідника під час попереднього візиту (наприклад, залежно від виникнення у хворого випадків гіпоглікемії).
2 Метформін 2000 мг/добу; 3 розиглітазон 4 мг двічі на добу; 4 глімепірид 4 мг/добу.
При монотерапії препаратом Віктоза® пацієнтів, у яких до лікування рівень HbA 1c був вище 9,5%, відмічено його середнє зниження на 2,1%, а при комбінованому лікуванні – на 1,1-2,5%.
Частка пацієнтів, у яких знизився рівень HbA 1c
Монотерапія препаратом Віктоза® призводила до статистично достовірно (р £0,0007) більшого (порівняно з лікуванням глімепіридом) відсотка пацієнтів, у яких після 52 тижнів лікування рівень HbA 1c став нижче 7%. При лікуванні протягом 26 тижнів препаратом Віктоза® у поєднанні з метформіном, сульфонілсечовиною або з метформіном і тіазолідинедіоном відмічений статистично достовірно (р£0,0001) більший відсоток пацієнтів, у яких рівень HbA 1c став ≤ 6,5% порівняно з монотерапією цими препаратами.
У ході всіх 26-тижневих комбінованих досліджень більше число пацієнтів досягло рівня HbA 1c <7% при застосуванні препарату Віктоза® як додаткової, а не замісної терапії.
Рівень глюкози в плазмі крові натще
Лікування препаратом Віктоза® або його комбінацією з одним або двома пероральними антидіабетичними препаратами призводило до зниження рівня глюкози в плазмі крові натще на 13-43,5 мг/дл (0,72-2,42 ммоль/л). Таке зниження спостерігається протягом перших 2 тижнів лікування.
Рівень глюкози в плазмі крові після прийому їжі
Препарат Віктоза® знижує рівень глюкози в плазмі крові після всіх 3-денних прийомів їжі на 31-49 мг/дл (1,68-2,71 ммоль/л).
Функція бета-клітин
У результаті клінічних досліджень препарату Віктоза® на підставі даних, отриманих за допомогою оцінки гомеостазу моделі функції бета-клітин ( НОМА-В — homeostasis model assessment for beta-cell function ), і значень відношення проінсулін/інсулін був зроблений висновок про поліпшення функціонального стану бета-клітин. Після лікування препаратом Віктоза® протягом 52 тижнів у групі пацієнтів з діабетом ІІ типу (N = 29) було відмічено поліпшення першої і другої фаз секреції інсуліну.
Маса тіла
Монотерапія Віктозою® протягом 52 тижнів призводила до тривалого зниження маси.
За період лікування препаратом Віктоза® в поєднанні з метформіном, метформіном і глімепіридом або метформіном і розиглітазоном пацієнти стабільно втрачали від 1,0 до 2,8 кг маси тіла.
Більш виражене зменшення маси тіла спостерігалося у пацієнтів з високими значеннями індексу маси тіла до початку лікування.
Зменшення маси тіла при лікуванні препаратом Віктоза® відбувалося у пацієнтів незалежно від скарг на нудоту.
Лікування ліраглутидом у комбінації з метформіном знижує масу вісцелярної жирової тканини на 13-17%.
Артериальное давление
В ходе исследования препарат Виктоза® снижал систолическое артериальное давление от исходных значений в среднем с 2,3 до 6,7 мм рт. ст. Искусство. По сравнению с активными препаратами сравнения это снижение составило от 1,9 до 4,5 мм рт. ст. Искусство. Снижению систолического артериального давления предшествовало снижение массы тела.
Інші клінічні дані
У відкритому дослідженні порівнювали ефективність і безпечність препаратів ВіктозаÒ
(1,2 мг та 1,8 мг) та ситагліптину (інгібітору дипептидилпептидази 4) при лікуванні хворих, у яких не досягнуто належного контролю глікемії за допомогою метформіну (середній рівень HbA 1C =8,5 %). Після 26 тижнів лікування обидві дози препарату ВіктозаÒ статистично вірогідно більш ефективно знижували концентрацію HbA 1C (-1,24 % та -1,50 %), ніж ситагліптин (0,90 %, Р <0,0001). У хворих, яких лікували препаратом ВіктозаÒ, відзначено більш значну втрату маси тіла (-2,9 кг і -3,4 кг), ніж при лікуванні ситагліптином (-1,0,
р <0,0001). Проте тимчасова нудота більше спостерігалася у хворих, які одержували ВіктозуÒ (20,8% і 27,1%), порівняно з ситагліптином (4,6 %). Більш значне зниження рівня HbA 1C , що спостерігалося через 26 тижнів лікування препаратом ВіктозаÒ (1,2 мг та 1,8 мг), зберігалося і після 52 тижнів (-1,29% та -1,51%) порівняно із ситагліптином (-0,88 %,
р<0,0001). Переведення хворих після 52 тижнів лікування ситагліптином на лікування препаратом ВіктозаÒ (1,2 мг та 1,8 мг) сприяло подальшому статистично вірогідному зниженню концентрації HbA 1C , яке на 78-му тижні становило -0,24 % і -0,45 % (95 % ДІ: -0,41% - -0,07% та -0,67% - -0,23%), при цьому була відсутня формальна контрольна група.
(1,2 мг та 1,8 мг) та ситагліптину (інгібітору дипептидилпептидази 4) при лікуванні хворих, у яких не досягнуто належного контролю глікемії за допомогою метформіну (середній рівень HbA 1C =8,5 %). Після 26 тижнів лікування обидві дози препарату ВіктозаÒ статистично вірогідно більш ефективно знижували концентрацію HbA 1C (-1,24 % та -1,50 %), ніж ситагліптин (0,90 %, Р <0,0001). У хворих, яких лікували препаратом ВіктозаÒ, відзначено більш значну втрату маси тіла (-2,9 кг і -3,4 кг), ніж при лікуванні ситагліптином (-1,0,
р <0,0001). Проте тимчасова нудота більше спостерігалася у хворих, які одержували ВіктозуÒ (20,8% і 27,1%), порівняно з ситагліптином (4,6 %). Більш значне зниження рівня HbA 1C , що спостерігалося через 26 тижнів лікування препаратом ВіктозаÒ (1,2 мг та 1,8 мг), зберігалося і після 52 тижнів (-1,29% та -1,51%) порівняно із ситагліптином (-0,88 %,
р<0,0001). Переведення хворих після 52 тижнів лікування ситагліптином на лікування препаратом ВіктозаÒ (1,2 мг та 1,8 мг) сприяло подальшому статистично вірогідному зниженню концентрації HbA 1C , яке на 78-му тижні становило -0,24 % і -0,45 % (95 % ДІ: -0,41% - -0,07% та -0,67% - -0,23%), при цьому була відсутня формальна контрольна група.
У відкритому дослідженні за участю хворих, у яких не досягнуто належного контролю глікемії при лікуванні метформіном та/або сульфонілсечовиною (середній рівень HbA 1C =
8,3%), порівнювали ефективність і безпечність введення препарату ВіктозаÒ 1,8 мг (1 раз на добу) із введенням екзенатиду 10 мкг (двічі на добу). Після 26 тижнів лікування препарат ВіктозаÒ статистично вірогідно більш ефективно знижував концентрацію HbA 1C (-1,12%), ніж ексенатид (-0,79%), розрахункове розходження між групами становило -0,33% (95% ДІ: -0,47% - -0,18%). Кількість хворих, у яких концентрація HbA 1C стала нижче 7%, була достовірно більша серед тих, хто отримував препарат ВіктозаÒ (54,2%), порівняно з екзенатидом (43,4 %, р = 0,0015). При обох методах лікування маса тіла хворих зменшилася у середньому на 3 кг. Переведення хворих після 26 тижнів лікування екзенатидом на лікування препаратом ВіктозаÒ сприяло додатковому і статистично вірогідному зниженню рівня HbA 1C , яке на 40-му тижні становило -0,32% (95% ДІ: -0,41% - -0,24%). У цьому дослідженні також була відсутня формальна контрольна група. Протягом 26 тижнів лікування ліраглютидом серед 235 хворих виникло 12 серйозних ускладнень (5,1%), а при лікуванні екзенатидом — 6 серйозних ускладнень (2,6%) серед 232 хворих. Не було стійкої залежності цих ускладнень з ураженням класів систем органів.
8,3%), порівнювали ефективність і безпечність введення препарату ВіктозаÒ 1,8 мг (1 раз на добу) із введенням екзенатиду 10 мкг (двічі на добу). Після 26 тижнів лікування препарат ВіктозаÒ статистично вірогідно більш ефективно знижував концентрацію HbA 1C (-1,12%), ніж ексенатид (-0,79%), розрахункове розходження між групами становило -0,33% (95% ДІ: -0,47% - -0,18%). Кількість хворих, у яких концентрація HbA 1C стала нижче 7%, була достовірно більша серед тих, хто отримував препарат ВіктозаÒ (54,2%), порівняно з екзенатидом (43,4 %, р = 0,0015). При обох методах лікування маса тіла хворих зменшилася у середньому на 3 кг. Переведення хворих після 26 тижнів лікування екзенатидом на лікування препаратом ВіктозаÒ сприяло додатковому і статистично вірогідному зниженню рівня HbA 1C , яке на 40-му тижні становило -0,32% (95% ДІ: -0,41% - -0,24%). У цьому дослідженні також була відсутня формальна контрольна група. Протягом 26 тижнів лікування ліраглютидом серед 235 хворих виникло 12 серйозних ускладнень (5,1%), а при лікуванні екзенатидом — 6 серйозних ускладнень (2,6%) серед 232 хворих. Не було стійкої залежності цих ускладнень з ураженням класів систем органів.
Фармакокинетика.
Абсорбция
Після підшкірного введення ліраглутид абсорбується повільно, максимальна концентрація досягається через 8-12 годин. Після підшкірного введення одноразової дози 0,6 мг ліраглутиду максимальна концентрація становила 9,4 нмоль/л. Після введення 1,8 мг ліраглутиду його середня рівноважна концентрація (AUC t /24 ) досягала приблизно 34 нмоль/л. Експозиція ліраглутиду збільшувалася пропорційно дозі. У одного і того ж пацієнта коефіцієнт варіації значення AUC після одноразового введення ліраглутиду становив 11%.
Абсолютна біодоступність ліраглутиду після підшкірного введення становить
приблизно 55%.
приблизно 55%.
Распределение
Видимий об'єм розподілу після підшкірного введення становить 11-17 л. Середній об'єм розподілу після внутрішньовенного введення ліраглутиду становить 0,07 л/кг. Ліраглутид екстенсивно зв'язується з білками плазми крові (>98%).
Метаболизм
Протягом 24 годин після одноразового введення дози радіоактивно міченого [ 3 H]-ліраглутиду здоровим добровольцям основним компонентом в плазмі крові був незмінений ліраглутид. У плазмі крові були виявлені в незначній кількості два метаболіти (£9% і £5% загальної експозиції радіоактивності плазми). Ліраглутид метаболізується тими ж шляхами, що і великі білки. Спеціального органу, в якому здійснюється основний шлях елімінації, виявлено не було.
Елімінація
Після введення дози [ 3 H]-ліраглутиду в сечі і калі не було виявлено незміненого ліраглутиду. Тільки невелика частка контрольованої радіоактивності, що екскретується у вигляді метаболітів, зв'язаних з ліраглутидом, була виявлена в сечі (6%) і калі (5%). Радіоактивність з сечею і калом в основному екскретується протягом перших 6-8 діб у вигляді трьох метаболітів у незначній кількості відповідно.
Після одноразового підшкірного введення ліраглутиду середне значення кліренсу становить приблизно 1,2 л/годину, тривалість періоду напіввиведення – приблизно 13 годин.
Особые группы пациентов
Пожилые пациенты. На основании данных фармакокинетического исследования на здоровых добровольцах и фармакокинетического анализа группы пациентов в возрасте от 18 до 80 лет сделан вывод, что возраст не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику лираглутида.
Секс. На основании данных фармакокинетического анализа мужской и женской популяции пациентов, а также фармакокинетического исследования на здоровых добровольцах сделан вывод, что пол не оказывает значимого клинического влияния на фармакокинетику лираглутида.
Етнічне походження . На підставі даних фармакокінетичного аналізу групи пацієнтів європеоїдної, монголоїдної і негроїдної рас був зроблений висновок, що етнічне походження не виявляє будь-якого істотного клінічного впливу на фармакокінетику ліраглутиду.
Ожирение . По данным фармакокинетического анализа населения, значение индекса массы тела не обнаруживает существенного влияния на значение фармакокинетических показателей лираглутида.
Нарушение функции печени. Фармакокинетика лираглутида изучалась у пациентов с различной степенью нарушения функции печени в ходе исследования с однократным приемом. Показано, что у пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени экспозиция лираглутида снижалась на 13-23% по сравнению со здоровыми добровольцами.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (>9 балів за класифікацією Чайлда-П'ю) експозиція була істотно нижча (44%).
Порушення функції нирок . Експозиція ліраглутиду була знижена у пацієнтів з порушеннями функції нирок порівняно з особами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з легкими порушеннями (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) вона знижувалася на 33%, з порушеннями помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) – на 14%, з тяжкими порушеннями (кліренс креатиніну <30 мл/хв) – на 27%, а на кінцевих стадіях захворювань нирок, що вимагають проведення діалізу, – на 28%.
Доклинические данные по безопасности
Доклінічні дані, отримані на базі традиційних досліджень з фармакології безпеки, токсичності повторних доз препарату або генотоксичності не виявили особливого ризику для людини.
Нелетальні пухлини С-клітин щитовидної залози були виявлені у щурів і мишей у ході 2-річних досліджень канцерогенності. У щурів не було виявлено збільшення частоти виникнення або тяжкості несприятливих ефектів ( NOAEL – no observed adverse effect level ). У мавп, що отримували лікування протягом 20 місяців, таких пухлин не виявлено. Пухлини у гризунів обумовлені негенотоксичним специфічним ГПП-1-рецептор-опосередкованим механізмом, до якого частково чутливі гризуни. Значущість цього механізму у людей достатньо низька, але не може бути повністю виключена. Розвитку інших пухлин при лікуванні препаратом Віктоза® не виявлено.
У ході експериментів на тваринах не було виявлено прямого шкідливого впливу на фертильність, проте при введенні найвищих доз відзначалося незначне підвищення ранньої ембріональної смертності. Введення препарату Віктоза® в період середини вагітності спричиняло зниження маси тіла матері, уповільнення росту плода з нез'ясованим впливом на розвиток ребер у щурів і скелета у кроликів. При введенні препарату Віктоза® відзначено уповільнення росту новонароджених щурів, що зберігається в період відлучення від годування молоком у групі прийому високої дози. Залишається неясним, чи уповільнення росту новонароджених щурів обумовлене зниженням споживання ними молока в результаті прямого впливу ГПП-1 чи зменшенням молока у матері, що обумовлено зниженням калорійності споживаної їжі.
Фармацевтичні характеристики.
Основные физико-химические свойства:
прозорий безбарвний ізотонічний розчин, рН = 8,15.
Несумісність .
Додавання до препарату Віктоза® будь-яких субстанцій може викликати деградацію ліраглутиду. Без проведення досліджень на сумісність цей препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Срок годности .
30 месяцев.
Після першого застосування – 1 місяць.
Условия хранения.
Хранить в недоступном для детей месте. Хранить в холодильнике (2–8˚С), отдельно от морозильной камеры. Не замерзайте.
Після першого застосування зберігати при температурі нижче 30°С або в холодильнику
(2°С - 8°С). Не замерзайте.
(2°С - 8°С). Не замерзайте.
Для запобігання дії світла зберігати шприц-ручку із закритим ковпачком.
Упаковка.
Попередньо заповнена багатодозова одноразова шприц-ручка містить картридж ємністю 3 мл, виготовлений зі скла (тип 1) та закупорений з одного боку поршнем із бромбутилової гуми, а з іншого боку – пробкою з бромбутилової/поліізопренової гуми. Шприц-ручку зроблено з поліолефіну і поліацеталю.
Кожна шприц-ручка містить 3 мл розчину, що дає можливість ввести 30 доз по 0,6 мг, 15 доз по 1,2 мг або 10 доз по 1,8 мг.
Упаковка містить 1, 2 або 3 попередньо заповнених шприц-ручки.
Категорія відпуску.
По рецепту.
Производитель.
А/Т Ново Нордіск, Данія / Novo Nordisk A/S, Denmark.
Местонахождение.
А/Т Ново Нордиск, Ново Алле, DK-2880, Багсверд, Дания. Тел. + 45 4444 8888 /
Ново Нордиск А/С, Ново Алле, DK-2880 Багсверд, Дания. Тел. + 45 4444 8888.
ЛИРАГЛУТИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
