Личный кабинет
ЕВРОФАСТ КОМБИ капс. мягкие 200мг + 500мг №10
ots
Код товара: 886236
Производитель: Euro Lifecare (Индия)
1 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.12.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Eurofast Combi
Eurofast Combi
Хранилище:
Активные вещества: ибупрофен; парацетамол;
1 мягкая капсула содержит ибупрофен 200 мг и парацетамол 500 мг;
Экспцинаты: полиэтиленгликоль 400 (макроголь 400), пропиленгликоль, гидроксид калия, очищенная вода;
Капсульная оболочка: Желатин 180 цветущий, глицерин, раствор сорбита, частично дегидратированный (Polysorb ® 85/70/00), диоксид титана, красный оксид железа, желтая вода оксида железа, очищенная вода.
Дозировка формы. Капсулы мягкие.
Основные физико -химические свойства: мягкие желатиновые капсулы из овальных, непрозрачных белых с одной стороны и непрозрачного светло -коричневого цвета с другой, содержащей подвеску от почти белого до белого.
Фармакотерапевтическая группа.
Препараты для лечения опорно-двигательной системы, противовоспалительных и противоревматических агентов, нестероидных агентов, производных пропионовой кислоты. Ибупрофен, комбинации.
ATX M01A E51 Код.
Фармакологические свойства .
Фармакодинамика.
Фармакологическое действие ибупрофена и парацетамола отличается на месте и методом действия, но является синергическим, что приводит к увеличению анальгетических и антивиретических свойств по сравнению с использованием каждого из веществ отдельно.
Ибупрофен является негероидальным анти -инфляционным средством (НПВП), производным пропионовой кислоты, которое продемонстрировало его эффективность в ингибировании синтеза простагландинов -больных и воспаления медиаторов. Ибупрофен обладает анальгетическим, антифритическим и анти -инфляционным эффектом. Кроме того, ибупрофен обратимо ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов с одновременным использованием этих препаратов. Некоторые исследования фармакодинамики показывают, что при использовании однократных доз ибупрофена при 400 мг в течение 8 часов до или в течение 30 минут после использования ацетилсалициловой кислоты, немедленно высвобождаемого (81 мг) была уменьшена с помощью ацетилсалициловой кислоты при образовании или агрегации тромбоксина. Хотя существует неопределенность в отношении экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию, невозможно исключить вероятность того, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротектор о низких дозах ацетилсалициловой кислоты. При несистемном использовании ибупрофена такой клинически значимый эффект считается маловероятным.
Механизм действия парацетамола еще не был полностью определен, но существуют убедительные данные об анальгетическом воздействии на центральную нервную систему. Биохимические исследования указывают на ингибирование активности циклооксигеназы-2 (COX-2) в центральной нервной системе. Парацетамол может также стимулировать нисходящие ведущие способы активации
5-гидрокситриптамина (серотонин), который ингибирует передачу болевых сигналов в спинном мозге.
5-гидрокситриптамина (серотонин), который ингибирует передачу болевых сигналов в спинном мозге.
Препарат особенно подходит для лечения боли, что требует большего количества анестетиков, чем использование ибупрофена 400 мг или парацетамол 1000 мг отдельно. Исследования с использованием этой комбинации по модели острой боли (послеоперационная зубная боль) и хроническая боль в колене показали высокую эффективность этой комбинации, чтобы снизить тяжесть острой боли (93,2 %) и длительное лечение хронической боли (60,2 %). Этот препарат имеет быстрое начало действия с подтвержденным значительным снижением боли, которое в среднем через 18,3 минуты. Значительное снижение боли отмечается в среднем через 44,6 минуты. Анальгетический эффект этого препарата намного длиннее (9,1 часа), чем парацетамол 500 мг (4 часа).
Фармакокинетика.
Ибупрофен быстро поглощается из желудочно -кишечного тракта и в значительной степени связывается с белками плазмы крови. Ибупрофен определяется в плазме крови в течение 5 минут, достигая максимальной концентрации через 1-2 часа после поста. Ибупрофен метаболизируется в печени, выделяется почками. Половина жизни составляет приблизительно 2 часа.
Парацетамол быстро поглощается из желудочно -кишечного тракта. В терапевтических концентрациях уровень связывания с плазменными белками является низким, хотя доза зависит. Парацетамол в плазме крови определяется 5 минут, достигая максимальной концентрации 0,5-0,67 часа после пустого желудка.
Парацетамол метаболизируется в печени и выделяется в моче в основном в форме конъюгатов. Менее 5 % парацетамола выделяется без изменений. Гидроксилированный метаболит, образованный в очень небольших количествах в печени под влиянием смешанных оксидаз и детоксифицируется путем связывания с глутатионом печени, может накапливаться с передозировкой с парацетамолом и вызывать повреждение ткани печени. Половина жизни составляет приблизительно 3 часа. Нет существенной разницы в фармакокинетическом профиле парацетамола и ибупрофена у пожилых пациентов. Биодоступность и фармакокинетический профиль ибупрофена и парацетамола в этом препарате не меняются при получении одной или повторной дозы такой комбинации.
Композиция этого препарата разработан с использованием технологии, которая обеспечивает одновременное высвобождение ибупрофена и парацетамола, чтобы усилить влияние каждого из активных веществ.
Клинические характеристики.
Показания .
Симптоматическое лечение легкой и умеренной боли при мигрень, головной боли, боли в спине, менструальной боли, зубной боли, ревматической и мышечной боли, боль при легких формах артрита, признаки холода и гриппа, боль в горле и лихорадки. Этот препарат особенно подходит для лечения боли, что требует более тяжелого анальгетического эффекта, чем действие ибупрофена или парацетамола, используемого отдельно.
Противопоказание.
Этот препарат противопоказан:
- Пациенты с известной индивидуальной гиперчувствительностью к ибупрофене, парацетамолу или другим компонентам препарата;
- Пациенты с реакциями гиперчувствительности (например, бронхоспазм, ангиоротический отеки, бронхиальная астма, ринит или крапивница) после введения ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других НПВП;
- с пептической язвой желудка и двенадцатиперстной кишки/кровотечение в активной форме или рецидиве в истории (два или более выраженные эпизоды язвенной или кровотечения);
- Пациенты с аналогичным кровотечением или перфорацией в анамнезе, связанных с использованием НПВП;
- Пациенты с нарушениями коагуляции в крови;
- Пациенты с тяжелой печеночной, почечной или сердечной недостаточностью (класс IV по классификации NYHA);
- При использовании с другими лекарствами, содержащими парацетамол, из -за повышенного риска серьезных побочных реакций;
- Одновременное использование других препаратов, содержащих НПВП, включая ингибиторы COX-2 и ацетилсалициловую кислоту в ежедневной дозе более 75 мг из-за повышенного риска побочных реакций;
- Во время последнего триместра беременности из -за риска преждевременного закрытия плода артериального протока с возможной легочной гипертонией.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий .
Этот препарат, как и другие парацетамол, содержащие препараты, противопоказано при использовании с другими парацетамол, содержащими препараты из -за повышенного риска серьезных побочных реакций.
Этот препарат (как и другие ибупрофен, содержащие лекарства и НПВП) не следует использовать в сочетании со следующими лекарствами:
Ацетилсалициловая кислота , так как это может увеличить риск побочных реакций, за исключением случаев, когда врач был назначен ацетилсалициловая кислота (доза, не превышающая 75 мг в день).
Экспериментальные данные показывают, что при использовании ибупрофен может ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов. Тем не менее, возможность экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию ограничена, поэтому нет окончательных выводов, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. При несистемном использовании ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными.
Другие НПВП (включая селективные ингибиторы COX-2), так как это может привести к увеличению частоты побочных эффектов.
Этот препарат (как и другие парацетамол -содержащие лекарства) следует использовать с осторожностью в сочетании с препаратами ниже:
Холестирамин: скорость абсорбции парацетамола снижается холестирамином, поэтому парацетамол следует использовать за 1 час до холестирамина, если требуется максимальная анальгезия.
Метоклопрамид и домперидон: поглощение парацетамола увеличивается при использовании с метоклопрамидом и доминидоном, но не избегают одновременно.
Варфарин: антикоагулянт варфарина и других кумаринов может быть увеличен при длительном регулярном использовании парацетамола с высоким риском кровотечения; Периодическое использование не оказывает существенного влияния.
Этот препарат (как и другие ибупрофен, содержащие лекарства и НПВП), следует использовать с осторожностью в сочетании с препаратами ниже:
Антикоагулянты: НПВП могут увеличить терапевтический эффект антикоагулянтов, таких как варфарин. Антикоагулянтный эффект варфарина и других кумаринов может быть увеличен при длительном регулярном ежедневном использовании парацетамола, и также возможен риск кровотечения.
Антигипертензивные агенты (ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II) и диуретики: НПВП могут ослабить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушениями почечной функции (например, у пациентов с дегидратацией или у пожилых пациентов со слабым функцией почек) одновременное использование ингибитора АПФ или антагониста ангиотензина II и препаратов, которые ингибируют циклооксигеназу к дальнейшему ухудшению. неудача, которая обычно обратима. Поэтому такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. При необходимости длительное лечение должно быть адекватной гидратацией пациента и рассмотреть возможность мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также с некоторой частотой в будущем. Диуретики могут увеличить риск нефротоксичности НПВП.
Сопутствующее использование ибупрофена и калий -диуретиков может привести к гиперкалиемии (рекомендуется проверить сывороточный калий).
Антипробоцитарные агенты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSR): может быть увеличение риска желудочно -кишечного кровотечения.
Сердечные гликозиды: НПВП увеличивают уровень гликозидов в плазме крови, могут увеличить нарушение функции сердца, уменьшить функцию клубочковой фильтрации почек.
Циклоспорин: повышенный риск нефротоксичности.
Кортикостероиды: могут увеличить риск нежелательных реакций в пищеварительном тракте (язвы желудочно -кишечного тракта или кровотечение).
Литий: снижение экскреции лития.
Метотрексат: снижение экскреции метотрексата.
Мифепрестон: НПВП не следует использовать ранее, чем через 8-12 дней после использования мифепристона, поскольку они снижают его эффективность.
Антибиотики хинолона: исследования на животных показывают, что НПВП могут увеличить риск судорог, связанных с использованием антибиотиков серии хинолина; Риск судорог увеличивается в случае одновременного использования НПВП и хинолонов.
Такролимус. Можно увеличить риск нефротоксичности с помощью одновременного использования НПВП и такролимуса.
Зидовудин. Повышенный риск гематологической токсичности с комбинированным использованием зидовудина и НПВП. Существуют свидетельства повышенного риска гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов с гемофилией и используют сопутствующее лечение зидовудином и ибупрофеном.
Flukloxacillin.
При использовании парацетамола с флуцелоксациллином следует соблюдать осторожность, так как одновременное потребление было связано с метаболическим ацидозом с повышенным анионным интервалом, особенно у пациентов с факторами риска (см. Раздел «Применение»).
Особенности приложения.
Не превышайте рекомендуемые дозы.
Если симптомы прогрессируют, вам следует проконсультироваться с врачом.
Парацетамол следует использовать с осторожностью у пациентов с тяжелой почечной и печеночной недостаточностью. Риск передозировки парацетамола выше у пациентов с незимным заболеванием печени. В случае передозировки вам следует немедленно обратиться к врачу, даже если пациент чувствует себя хорошо из -за риска задержки во время серьезного повреждения печени.
Не используйте другие лекарства, содержащие парацетамол. Если это произойдет, вам следует немедленно обратиться к врачу, даже если пациент чувствует себя хорошо, так как это может привести к передозировке.
Рекомендуется использовать парацетамол с осторожностью в то же время с флуцелоксациллином из -за повышенного риска метаболического ацидоза с большим анионным зазором (HAGMA). Пациенты с высоким риском HAGMA, в частности, пациенты с тяжелой функцией почек, сепсисом или недоеданием, особенно при использовании максимальной ежедневной дозы парацетамола.
Нежелательные эффекты могут быть сведены к минимуму с использованием самой низкой эффективной дозы, необходимой для облегчения симптомов в течение кратчайшего периода времени, необходимого для устранения симптомов и при употреблении.
Влияние на органы дыхания. Пациенты, страдающие от бронхиальной астмы или аллергических заболеваний после использования НПВП или имеют в анамнезе бронхоспазм.
Сердечно -сосудистая, печеночная и почечная недостаточность. Прием НПВП может вызвать дозу -зависимое снижение образования простагландина и развития почечной недостаточности. Пациенты с дисфункцией почек, сердечными расстройствами, дисфункцией печени, пациентами с диуретиками и пожилыми пациентами имеют повышенный риск. Такие пациенты должны контролировать функцию почк.
Влияние на сердечно -сосудистую и цереброваскулярную систему. Пациенты с артериальной гипертонией и/или в анамнезе лечения должны начать лечение с осторожностью (требуется консультация врача), поскольку с ибупрофеном сообщалось о случаях жидкости, гипертонии и отека.
Клинические исследования показывают, что использование ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в день), может быть связано с повышенным риском артериальных тромботических осложнений (например, сердечный приступ миокарда или инсульта). В целом, эпидемиологические исследования не подразумевают, что низкая доза ибупрофена (например,
≤1200 мг в день) связан с повышенным риском артериальных тромботических осложнений.
≤1200 мг в день) связан с повышенным риском артериальных тромботических осложнений.
Пациенты с неконтролируемой артериальной гипертонией, застойной сердечной недостаточностью (класс II-III по классификации NYHA), диагностированные с ишемическими заболеваниями сердца, заболеванием периферической артерии и/или цереброваскулярным заболеваниям, должны использоваться только после ухода. Следует избегать высоких доз (2400 мг в день).
Клиническая картина также следует тщательно оценить до начала долгосрочного лечения пациентов с факторами риска для сердечно-сосудистых осложнений (например, гипертония, гиперлипидемия, диабет, курение), особенно если требуются высокие дозы ибупрофена (2400 мг в день) Полем
Влияние на желудочно -кишечную систему.
Существуют сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфораций, язв, которые могут быть смертельными, которые произошли на любой стадии лечения НПВП, независимо от наличия симптомов до разжига Полем
Риск желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфорации увеличивается с увеличением дозы НПВП, в присутствии язв в истории язв, особенно язв с такими осложнениями, как кровотечение или перфорация, и у пожилых пациентов. Для этих пациентов лечение должно начаться с минимальной эффективной дозы.
Для этих пациентов комбинированная терапия должна рассматриваться с защитными препаратами (например, ингибиторы мизопростола или протонного насоса), а также для пациентов, нуждающихся в сопутствующей низкой дозе ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые могут увеличить риск желудочно -кишечного тракта. Пациенты с аналогичными расстройствами желудочно -кишечного тракта, особенно пожилых пациентов, должны сообщать о любых нежелательных симптомах пищеварительного тракта (особенно кровотечение), особенно в начале лечения.
Препарат следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих сопутствующие препараты, которые могут увеличить риск язвы или кровотечения, таких как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, такие как варфарин, SSR или антипроромбоцитарные препараты, такие как ацетилсалициловая кислота.
Виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у хворих, які отримують препарат, що містить ібупрофен, вимагає негайного припинення лікування цим препаратом.
НПЗЗ з обережністю призначають пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами в анамнезі (виразковим колітом і хворобою Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.
Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.
Тяжкі шкірні реакції. Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, що пов'язані із застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»). Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
Маскування симптомів основних інфекцій. Препарат може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли препарат застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або яких обстежують з приводу безпліддя, слід утриматись від застосування препарату.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, які можуть бути летальними. Якщо застосування НПЗЗ є необхідним, слід приймати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну.
Потрібно регулярно спостерігати за станом пацієнтів щодо можливості виникнення у них шлунково-кишкових кровотеч на тлі терапії НПЗЗ.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Вагітність.
Відсутній досвід застосування препарату вагітним жінкам.
Велика кількість даних про вагітність не вказує ні на мальформативну, ні на
фето-/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна застосовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою.
фето-/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна застосовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою.
Реєструвались вроджені аномалії після застосування НПЗЗ у людей, але вони мають низьку частоту та зазвичай не мають помітної закономірності. Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування Єврофаст Комбі може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності Єврофаст Комбі не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо Єврофаст Комбі застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу Єврофаст Комбі протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Єврофаст Комбі слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки. З огляду на відомий вплив НПЗЗ на серцево-судинну систему плода (загроза передчасного закриття артеріальної протоки), застосування препарату в третьому триместрі протипоказано. Може виникнути затримка пологів або збільшення тривалості пологів із посиленням тенденції до кровотечі в матері та дитини. Під час першого та другого триместрів вагітності, а також під час пологів слід уникати застосування препарату; препарат протипоказаний під час третього триместру вагітності.
Період годування груддю.
Ібупрофен та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,0008 % від материнської дози). Шкідлива дія на немовлят невідома. Парацетамол виділяється у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Наявні опубліковані дані не заперечують можливості прийому препарату під час годування груддю. Тому немає необхідності у припиненні грудного вигодовування під час короткострокової терапії цим препаратом у рекомендованих дозах.
Фертильність.
Застосування препарату може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект оборотний при відміні лікування. Тому застосування препарату не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Можливі такі небажані ефекти, як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору після прийому НПЗЗ. Пацієнти при розвитку таких побічних реакцій не повинні керувати автомобілем або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Тільки для перорального короткотривалого застосування.
Найменшу ефективну дозу слід застосовувати протягом найкоротшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Дорослим застосовувати по 1 капсулі до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Капсули запивати водою.
Якщо 1 капсула не усуває симптоми захворювання, слід застосовувати по 2 капсули на прийом, але не більше 3 разів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 6 годин. Не слід приймати більше 6 капсул (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) на добу.
Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.
Для зменшення ймовірності побічних ефектів рекомендовано приймати препарат під час вживання їжі.
Пацієнти літнього віку.
Не потребують коригування дозування. Через можливість розвитку небажаних ефектів стан пацієнтів літнього віку слід особливо ретельно контролювати. Якщо необхідно приймати НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу. Пацієнт повинен регулярно пильнувати ознаки можливої шлунково-кишкової кровотечі протягом терапії НПЗЗ.
Діти.
Не застосовується дітям віком до 18 років.
Передозування.
Парацетамол. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 капсулам) або більше парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 капсулам) або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо:
- пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, що індукують ферменти печінки;
- пацієнт регулярно вживає алкоголь;
- пацієнт, імовірно, має нестачу глутатіону, наприклад має фіброзно-кістозну дегенерацію, ВІЛ-інфекцію, кахексію або голодує.
Симптоми. Симптомами передозування парацетамолу протягом перших 24 годин є блідість, нудота, блювання, відраза до їжі та біль у животі. Ураження печінки може проявлятися через 12-48 годин після передозування, що виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
Лікування. При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням та можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій щодо лікування.
Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолy. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними).
Лікування N-ацетилцистеїном можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози препарату. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу.
При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Лікування пацієнтів, у яких відзначається тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій.
Ібупрофен. Застосування ібупрофену дозою більше 400 мг/кг у дітей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущу кількість НПЗЗ, може виникнути лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко – діарея. Може також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді сонливості, інколи – нервового збудження та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз; протромбіновий індекс/міжнародне нормалізоване відношення (INR) може бути підвищеним, ймовірно, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність та ураження печінки при наявності зневоднення. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу захворювання.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за серцевими симптомами та показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід приймати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.
Побічні реакції.
Результати клінічних досліджень, проведених при застосуванні цього препарату, не свідчать про наявність будь-яких інших побічних реакцій, окрім тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.
Нижче наведені побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які застосовували ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного та тривалого застосування.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо, наводяться за системами органів та частотою їх прояву. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) та частота невідома (не можна оцінити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою побічні реакції подано у порядку зменшення серйозності.
Клас систем органів | Частота | Побічний ефект |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Очень редко | Розлади системи кровотворення 1 |
З боку імунної системи | Нечасто | Реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж 2 |
Очень редко | Тяжкі реакції гіперчутливості. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію та гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок) 2 | |
Психічні розлади | Очень редко | Сплутаність свідомості, депресія та галюцинації |
З боку нервової системи | Нечасто | Головний біль та запаморочення |
Очень редко | Асептичний менінгіт 3 , парестезія, неврит зорового нерва та сонливість | |
З боку органів зору | Очень редко | Порушення зору |
З боку органів слуху та рівноваги | Очень редко | Шум у вухах та вертиго |
З боку серця | Очень редко | Серцева недостатність та набряк 4 |
З боку судин | Очень редко | Гіпертензія 4 |
З боку дихальної системи та органів середостіння | Очень редко | Респіраторна чутливість, в тому числі астма, загострення астми, бронхоспазм та задишка 2 |
З боку шлунково-кишкового тракту | Часто | Біль у животі, блювання, діарея, нудота, диспепсія та шлунково-кишковий дискомфорт 5 |
Нечасто | Пептична виразка, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, гематемезис 6 , виразки в ротовій порожнині, загострення коліту і хвороби Крона 7 , гастрит, панкреатит, метеоризм та запор | |
З боку гепатобіліарної системи | Очень редко | Порушення функції печінки, гепатит та жовтяниця 8 |
З боку шкіри і підшкірної клітковини | Часто | Посилене потовиділення |
Нечасто | Різні шкірні висипання 2 | |
Очень редко | Бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз 2 ; ексфоліативний дерматоз, пурпура | |
Частота невідома | Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS ‒ синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз; реакції світлочутливості | |
З боку сечовидільної системи | Очень редко | Нефротоксичність у різних формах, у тому числі інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гостра та хронічна ниркова недостатність 9 |
Загальні розлади | Очень редко | Втома та дискомфорт |
Лабораторні дослідження | Часто | Підвищення аланінамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтранферази та погіршення функціональних проб печінки, спричинених парацетамолом; підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові; |
Нечасто | підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, зниження рівня гемоглобіну та підвищення рівня тромбоцитів | |
Порушення обміну речовин, метаболізму | Очень редко | метаболічний ацидоз з великим аніонним проміжком (HAGMA) ** |
Опис окремих побічних реакцій
1 Приклади включають агранулоцитоз, анемію, апластичну анемію, гемолітичну анемію, лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію та тромбоцитопенію. Першими ознаками є: гарячка, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез'ясована кровотеча, синці та носова кровотеча.
2 Існують повідомлення про виникнення реакцій підвищеної чутливості. До таких реакцій належать: (а) неспецифічні алергічні реакції; (б) реакції з боку дихальних шляхів, зокрема бронхіальна астма, загострення астми, бронхоспазм або задишка або (в) різні реакції з боку шкіри, зокрема висипання різного типу, свербіж, кропив'янка, пурпура, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматоз (зокрема епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна еритема).
3 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію підвищеної чутливості (у зв'язку з появою симптомів під час прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів з наявними аутоімунними захворюваннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки виникнення симптомів асептичного менінгіту, таких як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, гарячка або дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»).
4 Клінічні дослідження дають можливість припустити, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), може бути пов'язане з незначним підвищенням ризику виникнення артеріальних тромботичних подій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту (див. розділ «Особливості застосування»).
5 Побічні явища, що виникають найчастіше, спостерігаються з боку шлунково-кишкового тракту.
6 Іноді летальні, особливо у людей літнього віку.
7 Див. розділ «Особливості застосування».
8 При передозуванні парацетамол може спричинити печінкову недостатність, у тому числі гостру, печінковий некроз та ураження печінки (див. розділ «Передозування»).
9 Особливо при тривалому застосуванні, пов'язаному з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та набряком. Також включає папілярний некроз.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити постійний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не більше 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 капсул у блістері; по 1 або по 2 блістери в картонній коробці з маркуванням українською та англійською мовами.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник. Олів Хелскер.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Юніт 2, Плот 163/2, Махатма Ганді Удіог Нагар, Дабхель Віледж, Нані Даман, 396 210, Індія
ИБУПРОФЕН+ПАРАЦЕТАМОЛ
Искать отдельно: ИБУПРОФЕН, ПАРАЦЕТАМОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа