Личный кабинет
ЗАРСИО раствор для инъекций и инф. 48 МЕ/0,5 мл, шприц №5
rx
Код товара: 153344
Производитель: Sandoz (Австрия)
70 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Зарио
Зарзио
Хранилище:
Активное вещество: Филграстим (рекомбинантная человеческая гранулоцитарная колония, стимулирующая фактор);
1 мл раствора содержит 60 миллионов единиц (600 мкг) или 96 миллионов единиц (960 мкг) филграстима;
Предварительно заполненный шприц (доза шприца) содержит 30 миллионов единиц (300 мкг) или 48 миллионов единиц (480 мкг) филграстима в 0,5 мл;
Экспцинаты: глутаминовая кислота, сорбит (E 420), полисорбат 80, вода для инъекции.
Дозировка формы. Раствор для инъекции или инфузий.
Основные физико -химические свойства: прозрачный бесцветный или слегка желтоватый раствор.
Фармакотерапевтическая группа.
Иммуностимуляторы. Колонимулирующие факторы. Филграстим.
ATH CODE L03A A02.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Активным веществом препарата является Philgrastim-A Рекомбинантный гранулоцитарная колония человека, стимулирующий фактор (G-CSF). Филграстим обладает той же биологической активностью, что и эндогенный G-CSF человека, и от последнего отличается только тем, что это не посадочный белок с дополнительным N-значенным остатком метионина. Philgrastim, который получается с помощью технологии рекомбинантной ДНК, выделенной из клеток бактерий Esherichia coli , состав генетического аппарата которого вводится геном, кодирующим белок G-CSF.
Гранулоцитарный колимулирующий фактор человека - гликопротеин - регулирует создание функционально активных нейтрофильных гранулоцитов и их выход из костного мозга. Philgrastim значительно увеличивает количество нейтрофильных гранулоцитов в периферической крови в течение первых 24 часов после введения и в то же время приводит к некоторому увеличению количества моноцитов. Увеличение количества нейтрофильных гранулоцитов при введении в диапазоне рекомендуемых доз зависит от дозы. Их функциональные свойства являются нормальными или усиленными, о чем свидетельствуют результаты исследования хемотаксиса и фагоцитоза. После лечения препаратом количество нейтрофильных гранулоцитов в периферической крови уменьшается на 50 % в течение 1-2 дней и до нормального уровня-в течение 1-7 дней.
Использование Philgrastim значительно снижает частоту, тяжесть и продолжительность нейтропении у пациентов после химиотерапии с помощью цитостатики или миелобативной терапии с последующей трансплантацией костного мозга. Использование Philgrastim, как первичной, так и после химиотерапии, активирует предшественники гемоцитов периферической крови (CPGPC). Эти аутологические CPGPC могут быть взяты у пациента и ввести его после лечения цитостатикой в высоких дозах или вместо трансплантации костного мозга или в качестве добавки к нему. Введение CPGPC ускоряет восстановление гематопоэза, снижает риск геморрагических осложнений и необходимость переливания массы тромбоцитов. У детей и взрослых с TCD стабильный фирграстим увеличивает количество нейтрофильных гранулоцитов в периферической крови и снижает частоту инфекционных осложнений.
Фармакокинетика.
Как во внутривенном, так и в подкожном введении лекарственного средства существует положительная линейная зависимость его концентрации в плазме крови на дозе. После подкожного введения рекомендуемых доз препарата в сыворотке превышает 10 нг/мл в течение 8-16 часов; Объем распределения в крови составляет около 150 мл/кг. Как после подкожного, так и после внутривенного введения, элиминация препарата из организма соответствует кинетике 1 -го порядка. Средняя половина жизни филграстима от сыворотки составляет около 3,5 часов, а скорость зазора составляет приблизительно 0,6 мл/мин на 1 кг. Непрерывное введение путем инфузии в течение 28 дней для пациентов, которые восстанавливаются после трансплантации аутологического костного мозга, не сопровождалось признаками кумуляции и увеличением половины жизни препарата.
Клинические характеристики.
Индикация.
Снижение продолжительности и тяжести нейтропении у пациентов, получающих интенсивную миелосупрессивную химиотерапию с цитотоксическими препаратами для злокачественных новообразований (за исключением хронического миелолеикоза и миелодпластического синдрома) и снижение продолжительности нейтропении.
Безопасность и эффективность использования Philgrastim аналогичны взрослым и детям, которые получают цитотоксическую химиотерапию.
- Препарат, как показано, мобилизует стволовые клетки периферической крови (PKKK).
- длительное использование показано детям и взрослым с тяжелой врожденной, циклической или
Идиопатическая нейтропения и нейтропения с абсолютным количеством нейтрофилов <0,5 × 10 9 /л для увеличения количества нейтрофилов и снижения частоты инфекций.
- Лечение персистирующей нейтропении (абсолютное число нейтрофилов ≤1,0 × 10 9 /л) у пациентов с детальной стадией ВИЧ -инфекции, чтобы снизить риск бактериальных инфекций, когда другие методы лечения нейтропении не подходят.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к Филграстиму, стимулирующие колонию, эшерушию или любые наполнители.
- Тяжелая наследственная нейтропения (синдром Костмана) с цитогенетическими нарушениями и аутоиммунной нейтропении.
- Терминальная стадия хронической почечной недостаточности (CRF).
- Хронический миелогенный лейкоз и миелодпластический синдром.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Безопасность и эффективность введения лекарственного средства Zario ® в тот же день, что и миелосупрессивные цитотоксические химиотерапевтические препараты не установлены. Из -за чувствительности быстро делящихся миелоидных клеток не рекомендуется назначать препарат Zario ® в интервале 24 часа до или после введения этих препаратов.
При назначении препарата Zario ® и 5-Fluorouracil тяжесть нейтропении может увеличиться. Взаимодействие с другими гематопоэтическими факторами роста и цитокинов неизвестно.
Поскольку литий стимулирует высвобождение нейтрофилов, можно увеличить действие препарата Zario ® с помощью комбинированного введения, но такие исследования не проводились.
Из -за фармацевтической несовместимости препарат с 0,9 % раствором хлорида натрия не может быть смешан.
Особенности приложения.
Гиперчувствительность
Реакции гиперчувствительности, включая анафилактические реакции, наблюдаемые в начале или лечении, были зарегистрированы у пациентов, получавших филастим. Пациенты с клинически значимыми реакциями гиперчувствительности должны быть прекращены .
Пациенты с гиперчувствительностью к Филграстиму или пегфилграстим в истории не должны использоваться у пациентов с гиперчувствительностью .
Неблагоприятные реакции легких
Существуют редкие случаи нежелательного воздействия на респираторные органы, в частности, на развитие интерстициальной пневмонии на фоне использования G-CSF. Пациенты, которые недавно перенесли инфильтративные заболевания легких или пневмонию, могут быть подвержены высоким риску. Появление таких симптомов, как кашель, лихорадка и одышка в сочетании с обнаруженными инфильтративными поражениями легких при радиологическом исследовании и признаками прогрессирующей дыхательной недостаточности, позволяет предположить наличие синдрома дыхательного дистресс -дистресса у взрослых (RDSD). В случае обнаружения RDSD использование filgrastim должно быть прекращено, и должно быть назначено соответствующее лечение.
В течение периода после маркетинга сообщения о очень редких случаях побочных эффектов из легких (кровоот должности, легочное кровотечение, инфильтрация легких, одышку и дефицит кислорода), в частности у здоровых доноров. В случае подозрения или подтверждения бокового явления легкими, дальнейшее использование Filgrastim следует прекратить и предоставить пациенту соответствующим медицинским обслуживанием.
Гломерулонефрит
Гломерулонефрит был зарегистрирован у пациентов, получающих Филград или Pegfilgrast. Как правило, гломерулонефрит исчезает после уменьшения дозы или отмены Филграстима или Пегфилграстима. Рекомендуется периодически проводить анализ мочи.
Синдром потерь капилляров
Случаи синдрома потерь капилляров, которые могут угрожать жизни лечения, были зарегистрированы после использования G-CSF, что характеризуется артериальной гипотонией, гипоалбуминемией, отеком и гемоконцентрацией. Пациенты, у которых есть признаки синдрома потери капилляров, требуют тщательного контроля, симптоматической терапии, включая реанимацию.
Разрывы спленомегалии и селезенки
После получения Филграстима здоровые доноры и пациенты наблюдали бессимптомную спленомегалию и разрыв селезенки. Увеличение селезенки является прямым следствием введения Filgrastim. У 31 % пациентов, которые участвовали в исследовании, спленомегалия наблюдалась пальпацией. Несколько случаев смертоносного разрыва селезенки были записаны. Следовательно, необходим тщательный мониторинг размера селезенки (клиническое и ультразвуковое обследование). Диагноз разрыва селезенки у доноров и/или пациентов, которые жалуются на боль в левой верхней части живота или левого плеча должны быть исключены. Снижение дозы ингибирует или останавливает прогрессирование увеличения селезенки, 3 % пациентов нуждались в спленэктомии.
Рост злокачественных клеток
Поскольку известно, что G-CSF способствует росту миелоидных клеток in vitro , аналогичные эффекты могут наблюдаться для некоторых немелоидных клеток in vitro .
Миелодиспластический синдром (MDS) или хронический миелогенный лейкоз
Безопасность и эффективность использования Филграстима у пациентов с миелодиспластическим синдромом и хроническим миелогенозом не установлены, поэтому эти заболевания не были показаны при этих заболеваниях. Особое внимание необходимо для проведения дифференциальной диагностики между трансформацией взрыва хронического мигогеноаза и острым миелогеновым.
Острый миелоцитарный лейкоз (GML)
Поскольку данные о безопасности и эффективности Филграстима для пациентов с вторичным острым миелоцитарным лейкозом (GML) ограничены, препарат следует назначать с осторожностью.
Безопасность и эффективность введения пациентов с Philgrastim d n ovo с GML в возрасте <55 с благоприятным цитогенетическим прогнозом [T (8; 21), T (15; 17) и Inv (16 ) ] не были установлены.
Тромбоцитопения
Тромбоцитопения часто наблюдалась у пациентов, получавших филастим. Требуется тщательный мониторинг количества тромбоцитов, особенно в первые недели Филграстимы. В случаях тромбоцитопении у пациентов с TCD, то есть устойчивым снижением содержания тромбоцитов до уровня <100 × 10 9 /л, дальнейшая терапия с использованием Philgrastim должна быть временно отменена или уменьшена его доза.
Лейкоцитоз
Количество лейкоцитов в крови достигает или превышает 100 × 10 9 /л менее 5 % пациентов, получающих ежедневную дозу препарата более 0,3 млн. Е./кг (3 мкг/кг). Нет информации о каких -либо побочных эффектах, непосредственно вызванных развитием лейкоцитоза этой тяжести. Однако, учитывая потенциальный риск, связанный с тяжелым лейкоцитозом, количество лейкоцитов следует контролировать во время лечения филграстима. Если количество лейкоцитов превышает 50 × 10 9 /л после достижения ожидаемого уровня, препарат следует немедленно прекратить. В случае использования препарата для мобилизации PKKK его следует прекратить или коррекцию дозы, когда количество лейкоцитов увеличивается до> 70 × 10 9 /л.
Иммуногенность
Как и в случае использования всех терапевтических белков, существует вероятность развития иммуногенности. Скорость антител к Филграстиме обычно низкая. Были обнаружены связывающие антитела, как при использовании всех биологических продуктов; Тем не менее, они не связаны с нейтрализующим действием.
Специальные предупреждения и меры предосторожности, связанные с сопутствующими заболеваниями
Специальные меры предосторожности для серповых клеток и серповых клеток
В некоторых случаях сообщалось о летальном, когда используется у пациентов с серповидноклеточными признаками или серповидно-клеточными заболеваниями. Врачи должны быть осторожны при введении пациентов с филграстимами с серповидно -клеточными признаками или серповидно -клеточной болезнью.
Пациенты с серповидно -клеточной анемией имеют случаи развития острого гемолитического кризиса (увеличение количества измененных клеток), иногда со смертью. Такие пациенты должны быть тщательно назначены Filgrastim и во время терапии для мониторинга соответствующих клинических и лабораторных параметров, уделяя особое внимание возможному увеличению селезенки и развитию тромбоза кровеносных сосудов.
Остеопороз
У пациентов с сопутствующей патологией кости и остеопорозом с длительным (более 6 месяцами) использованием филграстимы рекомендуется регулярно контролировать плотность костной ткани.
Специальные меры предосторожности у пациентов с раком
Филграстим не должен использоваться для увеличения дозы цитотоксической химиотерапии за пределами установленных режимов дозировки.
Риск, связанный с повышенной дозой химиотерапии.
Особое предупреждение следует проявлять при лечении пациентов со злокачественными новообразованиями, которые получают высокие дозы цитостатики, поскольку в этих случаях эффективность лечения не установлена. Известно, что повышенные дозы химиотерапии показали более выраженную токсичность, что приводит к развитию сердечно -сосудистых, легочных, неврологических и дерматологических побочных реакций (см. Инструкции по медицинскому применению сопутствующих цитостатических препаратов).
Влияние химиотерапии на эритроциты и тромбоциты
Монотерапия Philgrastim не предотвращает развитие тромбоцитопении и анемии, вызванной миелосупрессивной химиотерапией. В случае более высоких доз химиотерапии (таких как полные дозы в соответствии с схемами), риск тяжелой тромбоцитопении и анемии увеличивается.
Рекомендуется регулярно контролировать такие показатели клинических анализов крови, как гематокрит и количество тромбоцитов. При использовании одного -компонента или комбинированных химиотерапевтических препаратов следует проявлять особую осторожность, которые могут вызвать тяжелую тромбоцитопению.
При использовании filgrastim было выявлено снижение тяжести и продолжительности тромбоцитопении, вызванной миелосупрессивной или миелобативной химиотерапией для мобилизации PKAC.
Другие специальные меры предосторожности
Эффективность препарата для пациентов с значительно сниженным количеством миелоидных клеточных клеток не была изучена. Philgrastim увеличивает количество нейтрофилов путем воздействия, прежде всего, на предшественниках нейтрофилов. Следовательно, пациенты с пониженной клеткой -предшественником (например, в результате интенсивной лучевой терапии, химиотерапии или из -за инфильтрации костного мозга) могут быть уменьшены.
Иногда у пациентов, которые получали химиотерапию с высокой дозой с последующей трансплантацией аутологического костного мозга, наблюдались сосудистые расстройства, такие как окклюзия вен и метаболизм воды.
Существуют данные о разработке реакции «пересадка против хозяина» и смертельные случаи у пациентов, получающих G-CSF после трансплантации аллоага костного мозга.
Увеличение гематопоэза в костном мозге в ответ на факторы роста связано с появлением временных патологических изменений, которые проявляются в остеоссинтиграфии. Это следует учитывать при интерпретации диагностических изображений костей.
Были сообщения об аортите после введения Philgrastim, как в здоровом, так и в раке. Были отмечены следующие симптомы: лихорадка, боль в животе, недомогание, боль в спине и увеличение воспалительных маркеров (например, повышение С-реактивного белка и лейкоцитоз). В большинстве случаев аортит был диагностирован с помощью компьютерной томографии, и, как правило, он исчез после отмены Filgrastim.
Специальные меры предосторожности для пациентов, нуждающихся в мобилизации PKKK
Мобилизация
Не существует рандомизированного сравнения двух рекомендуемых методов мобилизации (Филграстим отдельно или в сочетании с миелосупрессивной химиотерапией) в одной популяции пациентов. Степень различия между отдельными пациентами и между лабораторным анализом CD34+ клеток означает, что прямое сравнение различных исследований является сложным. Поэтому трудно рекомендовать оптимальный метод. Выбор метода мобилизации следует учитывать из -за общих целей лечения отдельного пациента.
Предварительное воздействие цитотоксических веществ
Пациенты, которые ранее подвергались интенсивной миелосупрессивной терапии на фоне использования мобилизации PKKK, могут не увеличивать количество PKUK до рекомендуемого минимального уровня (≥ 2,0 × 10 6 CD34+ клеток/кг) или увеличения восстановления тромбоцитов.
Некоторые цитотоксические агенты демонстрируют особую токсичность по сравнению с клетками гематопоэзиса и негативно влияют на их мобилизацию. Длительное использование лекарств мелфалана, карбоплатина или пармустина (BCNU) до того, как мобилизация клеток -предшественников может ухудшить результаты. Однак одночасне застосування мелфалану, карбоплатину або BCNU з філграстимом ефективне при мобілізації ПСКК. Якщо планується трансплантація ПСКК, рекомендується провести мобілізацію стовбурових клітин на ранній стадії лікування хворого. Особливу увагу слід звернути на кількість клітин-попередників, активованих у таких хворих до застосування препаратів хіміотерапії у високих дозах. Якщо результати мобілізації відповідно до вищенаведених критеріїв недостатні, слід розглянути застосування альтернативних методів лікування, які не потребують використання клітин-попередників.
Оцінка кількості клітин-попередників
При проведенні оцінки кількості ПСКК, мобілізованих у хворих, які отримали терапію із застосуванням філграстиму, особливу увагу слід приділяти методу кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості CD34+-клітин значно відрізняються залежно від застосованої методології визначення, отже, слід з обережністю ставитися до результатів визначення їх кількості, отриманих в інших лабораторіях.
Результати статистичного аналізу взаємозв'язку кількості введених CD34+-клітин та швидкості нормалізації кількості тромбоцитів після проведення хіміотерапії із застосуванням високих доз хіміопрепаратів свідчать про складну, але постійну залежність. Рекомендації стосовно необхідності забезпечення мінімального вмісту на рівні ≥ 2,0 × 10 6 CD34+ клітин/кг ґрунтуються на опублікованих даних про досвід адекватного відновлення гематологічних показників. При рівні, що перевищує мінімальний рекомендований, спостерігається швидша нормалізація, при рівні, меншому за рекомендований, – триваліша.
Спеціальні запобіжні заходи для здорових донорів, які проходять мобілізацію ПСКК
Мобілізація ПСКК здорових донорів впливає на стан їхнього здоров'я і застосовується винятково для отримання алогенних стовбурових клітин для трансплантації.
Донори, яким проводять мобілізацію ПСКК для трансплантації, повинні відповідати стандартним вимогам за клінічними показниками та результатами лабораторних аналізів, що висуваються до донорів стовбурових клітин. Особливу увагу слід звертати на показники аналізів крові та наявність інфекційних захворювань. Безпека та ефективність введення філграстиму здоровим донорам віком до 16 та від 60 років не оцінювались.
Транзиторна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 100 х 10 9 /л) після введення філграстиму та лейкаферезу спостерігалася у 35% пацієнтів. Серед них два випадки зниження кількості тромбоцитів < 50 х 10 9 /л було повідомлено та віднесено до процедури лейкаферезу.
При необхідності проведення більш ніж однієї процедури лейкаферезу особливу увагу слід приділяти донорам, вміст тромбоцитів у яких до початку лейкаферезу становить < 100 × 10 9 /л; як правило, проведення лейкаферезу не рекомендовано при вмісті тромбоцитів < 75 × 10 9 /л.
Лейкаферез не слід проводити донорам, які потребують антикоагулянтної терапії або з порушеннями гемостазу.
Моніторинг стану донорів, які отримують Г-КСФ для мобілізації ПСКК, слід продовжувати до нормалізації гематологічних показників.
У здорових донорів після введення Г-КСФ спостерігалися тимчасові цитогенні зміни. Значення цих змін не визначене.
Визначення довготривалої безпеки препарату при введенні донорам триває. Ризик сприяння утворенню злоякісних клонів мієлоїдних клітин не виключений. Центрам аферезу рекомендовано проводити систематичні обстеження донорів стовбурових клітин у період щонайменше 10 років для забезпечення моніторингу показників довготривалої безпеки.
Спеціальні запобіжні заходи для реципієнтів, які проходять мобілізацію ПСКК за допомогою філграстиму
Дані свідчать про те, що імунологічній взаємодії алогенних ПСКК і реципієнта властивий більший ступінь ризику розвитку гострої та хронічної реакції «трансплантат проти хазяїна» порівняно з трансплантацією кісткового мозку.
Спеціальні запобіжні заходи для пацієнтів з ТХН
Філграстим не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою вродженою нейтропенією, у яких розвинутий лейкоз, та хворим, які мають ознаки лейкемічної трансформації.
Дослідження складу крові
Можливі й інші зміни формули крові, у тому числі анемія та тимчасове підвищення вмісту мієлоїдних клітин-попередників; необхідний ретельний моніторинг формули крові.
Трансформація у лейкоз або передлейкоз
Особлива обережність необхідна при діагностиці ТХН, щоб диференціювати її від інших гематологічних захворювань, таких як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. До початку лікування слід провести розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули і кількості тромбоцитів, а також визначити морфологічну картину кісткового мозку і каріотип.
Виникнення мієлодиспластичного синдрому (МДС) або лейкемії у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією, які брали участь у клінічних дослідженнях результатів застосування філграстиму, спостерігається рідко (приблизно у 3 % випадків). Вказані порушення спостерігалися лише у пацієнтів з вродженою нейтропенією. МДС та лейкемія є частими ускладненнями захворювання, їх зв'язок із терапією із застосуванням філграстиму є непевним. Приблизно у 12 % пацієнтів (без цитогенетичних порушень до початку терапії) за результатами наступних аналізів спостерігались відхилення, у тому числі моносемія 7. У випадках виникнення у пацієнта з тяжкою хронічною нейтропенією цитогенетичних порушень слід уважно зважити співвідношення користі та ризику подальшого застосування філграстиму. Подальше введення філграстиму пацієнтам у випадках розвитку МДС або лейкемії слід відмінити. Невідомо, чи підвищує довготривала терапія із застосуванням філграстиму у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією ризик цитогенетичних порушень, МДС або трансформації захворювання на лейкемію. Морфологічне та цитогенетичне обстеження кісткового мозку пацієнтів слід проводити регулярно, з інтервалом приблизно кожні 12 місяців.
Інші особливі запобіжні заходи
Слід виключити інші причини виникнення нейтропенії, наприклад вірусні інфекції.
Гематурія спостерігалася часто, а протеїнурія спостерігалась у невеликої кількості пацієнтів. Для своєчасного визначення цих явищ необхідне регулярне проведення аналізу сечі.
Показники безпеки та ефективності при застосуванні новонародженим та пацієнтам з аутоімунною нейтропенією не визначено.
Спеціальні запобіжні заходи для пацієнтів з ВІЛ-інфекцією
Формула крові
Необхідний ретельний моніторинг значення абсолютної кількісті нейтрофілів (АНК), особливо у період перших тижнів терапії із застосуванням філграстиму. У деяких пацієнтів спостерігається дуже швидка реакція зі значним підвищенням кількості нейтрофілів у відповідь на першу дозу філграстиму. Рекомендується щоденне визначення АНК протягом перших 2-3 днів введення філграстиму. У подальшому, протягом перших 2 тижнів, визначення АНК рекомендовано проводити щонайменше 2 рази на тиждень, надалі – 1 раз на тиждень та через кожні 2 тижні в період проведення підтримуючої терапії. У період чергового введення філграстиму індивідуально визначеною дозою та дозою 30 млн ОД/добу (300 мкг/добу) можливі більші коливання значення АНК пацієнта. Для визначення мінімальних (найнижчих значень АНК) рекомендується отримувати зразки крові пацієнта для аналізу вмісту АНК безпосередньо перед плановим введенням філграстиму.
Ризик, зумовлений застосуванням лікарських препаратів мієлосупресивної дії підвищеними дозами
Введення філграстиму ізольовано не виключає можливості виникнення тромбоцитопенії та анемії, зумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. Внаслідок отримання хіміопрепаратів у більших дозах або застосування більшої кількості таких препаратів у комбінації з філграстимом ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії у пацієнта може зростати. Рекомендується регулярно контролювати показники формули крові.
Інфекційні та злоякісні захворювання, що спричиняють мієлосупресію
Розвиток нейтропенії може бути наслідком інфільтрації у кістковий мозок збудників опортуністичних інфекцій, таких як представники бактерій Mycobacterium avium , або враження його злоякісними новоутвореннями, наприклад лімфомою. У випадку наявності у пацієнта інфекційних захворювань або злоякісних новоутворень, що вражають кістковий мозок, для усунення нейтропенії, крім введення філграстиму, необхідно провести відповідну терапію для лікування захворювання. Вплив філграстиму на усунення нейтропенії, спричиненої інфекційними захворюваннями або злоякісними новоутвореннями, що вражають кістковий мозок, не визначався.
Допоміжні речовини
Препарат Зарсіо ® містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід застосовувати даний препарат.
Захисний копачок містить похідне натурального каучукового латексу. Хоча у самому лікарському засобу не міститься натурального каучукового латексу. Безпечність застосування продукту у пацієнтів чутливих до латексу не проводилося.
З метою поліпшення простежуваності Г-КСФ, назва лікарського засобу, що вводиться повинна бути чітко зазначена у файлі пацієнта.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека філграстиму для вагітних не встановлена. Існують дані про проникнення філграстиму крізь плацентарний бар'єр. Даних про тератогенність філграстиму у ході досліджень на тваринах не було отримано. За результатами досліджень на тваринах виявлена репродуктивна токсичність. У тварин, які одержували філграстим, спостерігалася підвищена частота викиднів.
Препарат Зарсіо ® не рекомендується застосовувати у період вагітності.
Невідомо, чи проникає філграстим та його метаболіти у грудне молоко людини, отже ризик для немовлят не можна виключити. Тому необхідно прийняти рішення стосовно припинення або грудного вигодовування, або застосування філграстиму, зважаючи на користь грудного вигодовування для дитини і користь терапії для жінки.
У дослідженнях на тваринах встановлено, що філграстим не впливає на їх репродуктивну систему або фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Філграстим може чинити незначний вплив на реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, а саме – можливе запаморочення.
Спосіб застосування та дози.
Терапію препаратом Зарсіо ® можна проводити у лікувальних закладах, де є необхідне діагностичне устаткування. Лікарі повинні мати досвід застосування лікарських засобів, що містять гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) та лікування хворих із гематологічними захворюваннями.
Процедури мобілізації та аферезу слід проводити при взаємодії з лікарями, які мають відповідний досвід і можливість необхідного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.
Нейтропенія у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань.
Рекомендована добова доза препарату становить 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла 1 раз на добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. Препарат застосовувати, поки загальна кількість нейтрофілів у клінічному аналізі крові не перевищить очікуваний рівень і не досягне норми. Після хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом і лімфолейкозу тривалість лікування до досягнення вказаних значень становить до 14 днів. Після індукційної і консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може бути значно збільшена (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми застосованої цитотоксичної хіміотерапії.
У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, минуще збільшення кількості нейтрофілів зазвичай спостерігається через 1-2 доби після початку лікування препаратом Зарсіо ® . Але для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію поки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум і не досягне норми. Не рекомендується передчасно відміняти лікування препаратом до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум.
Спосіб введення
Препарат Зарсіо ® застосовувати у вигляді підшкірних ін'єкцій або внутрішньовенних інфузій (розведений у 5% розчині глюкози) протягом 30 хвилин 1 раз на добу. У більшості випадків переважає підшкірний шлях введення. При внутрішньовенному введенні одноразової дози тривалість ефекту препарату може скорочуватися. Клінічна значущість цих даних щодо застосування багаторазових доз препарату не встановлена. Вибір способу введення залежить від особливостей конкретної клінічної ситуації і визначається для кожного хворого окремо.
Хворі, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.
Рекомендована початкова доза препарату Зарсіо ® – 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу. Першу дозу слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії, і не раніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.
Після максимального зниження числа нейтрофілів (надира) добову дозу препарату Зарсіо ® необхідно скоректувати залежно від зміни кількості нейтрофілів (див. таблицю).
Підбір дози препарату Зарсіо ® у відповідь на досягнення надира.
Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) | Коректування дози препарату Зарсіо ® |
АКН > 1 × 10 9 /л протягом 3 діб поспіль | Зниження дози до 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу |
АКН > 1 × 10 9 /л протягом наступних 3 діб поспіль | Відміна препарату |
Якщо під час лікування АКН знижується до рівня < 1 × 10 9 /л, дозу препарату Зарсіо ® збільшувати відповідно до вищезазначеної схеми. | |
Спосіб введення
Препарат розчиняти у 20 мл 5 % розчину глюкози і застосовувати у вигляді нетривалої внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин або тривалої підшкірної або внутрішньовенної інфузії протягом 24 годин.
Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які одержують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК
Хворі, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансплантацією ПСКК.
Для мобілізації ПСКК при застосуванні препарату Зарсіо ® як монотерапії рекомендована доза становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 5-7 діб поспіль у вигляді тривалої підшкірної інфузії протягом 24 годин. Зазвичай достатньо 1-2 сеансів лейкаферезу на 5-ту та 6-ту добу. У деяких випадках слід додатково проводити 1 сеанс лейкаферезу. Не слід міняти дозу препарату до завершального лейкаферезу.
Для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії рекомендована доза препарату Зарсіо ® становить 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу щодня, починаючи з першого дня після завершення курсу хіміотерапії поки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум і не досягне норми. Лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання АКН з < 0,5 × 10 9 /л до > 5 × 10 9 /л. Хворим, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, зазвичай достатньо 1 сеансу лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові сеанси лейкаферезу.
Спосіб введення
Філграстим для мобілізації ПСКК при застосуванні окремо можна вводити у вигляді безперервної підшкірної інфузії протягом 24 годин або підшкірної ін'єкції. Для інфузій філграстим слід розводити у 20 мл 5% розчину глюкози.
Філграстим для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії слід вводити підшкірно.
Мобілізація ПСКК у здорових донорів перед алогенною трансплантацією ПСКК.
Для мобілізації ПСКК перед алогенною трансплантацією ПСКК для здорових донорів рекомендована доза препарату Зарсіо ® становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 4-5 діб поспіль. Лейкаферез проводити з 5 доби у разі необхідності продовжувати до 6 доби з метою отримання 4 × 10 6 CD34+ клітин/кг маси тіла реципієнта.
Спосіб введення
Філграстим слід вводити у вигляді підшкірної ін'єкції.
У пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією (ТХН )
Спадкова нейтропенія
Рекомендована початкова доза – 1,2 млн ОД/кг (12 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін'єкції або дрібними дозами.
Ідіопатична і періодична нейтропенія
Рекомендована початкова доза – 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу одноразово або дрібними дозами.
Підбір дози
Препарат Зарсіо ® вводити щоденно у вигляді підшкірної ін'єкції до досягнення і стабільного перевищення показника кількості нейтрофілів 1,5 × 10 9 /л. Після досягнення терапевтичного ефекту визначати мінімальну ефективну дозу для підтримання цього рівня. Для підтримання необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити залежно від ефективності терапії. Надалі кожні 1-2 тижні проводити індивідуальну корекцію дози для стабілізації середньої кількості нейтрофілів у діапазоні від 1,5 × 10 9 /л до 10 × 10 9 /л. Хворим з тяжкими інфекціями можна застосувати схему з більш швидким збільшенням дози. Безпека застосування філграстиму при тривалому лікуванні хворих дозами Зарсіо ® , вищими за 2,4 млн ОД (24 мкг/кг) на добу, не встановлена.
Спосіб введення
Філграстим слід вводити у вигляді підшкірної ін'єкції.
У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією
Відновлення кількості нейтрофілів
Рекомендована початкова доза препарату – 0,1 млн ОД/кг (1 мкг/кг) маси тіла на добу зі збільшенням дози до 0,4 млн ОД (4 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін'єкції до нормалізації кількості нейтрофілів (АКН > 2,0 × 10 9 /л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 доби. У невеликій кількості випадків (< 10 % пацієнтів) для відновлення кількості нейтрофілів доза препарату може бути збільшена до 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг маси тіла на добу).
Підтримання нормальної кількості нейтрофілів
Коли нейтропенію скасовано, слід встановити мінімальну ефективну дозу для підтримання нормального рівня нейтрофілів. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза становить 300 мкг/добу 2-3 рази на тиждень за альтернативною схемою (через добу). Надалі може бути необхідна індивідуальна корекція дози і тривале застосування препарату для підтримання середньої кількості нейтрофілів > 2,0 × 10 9 /л.
Спосіб введення
Філграстим слід вводити у вигляді підшкірної ін'єкції.
Особливі категорії хворих
Корекція дози не потрібна пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, тому що ні фармакокінетичні та фармакодинамічні показники виявилися подібними до таких у здорових добровольців.
Особливих рекомендацій щодо застосування препарату Зарсіо ® пацієнтам літнього віку немає.
Діти.
При застосуванні в дитячій практиці хворим з ТХН і онкологічними захворюваннями профіль безпеки Зарсіо ® не відрізнявся від таких у дорослих. Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим не встановлені.
Рекомендації щодо дозування для хворих дитячого віку такі самі, як для дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.
Рекомендації перед застосуванням
Перед застосуванням препарату проводити візуальний контроль вмісту попередньо заповненого шприца. Розчин повинен бути прозорим, без частинок. Короткочасний вплив низьких температур не впливає негативно на стабільність препарату. Препарат не містить консервантів. Щоб уникнути мікробної контамінації, слід враховувати, що препарат Зарсіо ® у попередньо заповненому шприці призначений тільки для одноразового застосування. При зберіганні та для амбулаторного використання, можна дістати засіб із холодильника та зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °C) одноразово протягом 72 годин. Після завершення цього часу не слід знову ставити в холодильник, а необхідно знищити.
Рекомендації щодо розведення препарату.
Препарат Зарсіо ® можна вводити у розведеному вигляді в 5 % розчині глюкози. Розведення до концентрації менше 0,2 млн ОД/мл (2 мкг/мл) не рекомендується . При розведенні у концентрації < 1,5 млн ОД/мл (15 мкг/мл) необхідно додатково ввести людський альбумін до досягнення концентрації 2 мг/мл. Наприклад, для досягнення об'єму розчину 20 мл і загальної дози препарату Зарсіо ® 30 млн ОД (300 мкг) необхідно додаткове введення розчину альбуміну в об'ємі 0,2 мл (20 % розчин).
При розведенні в розчині глюкози препарат поглинається склом та іншими матеріалами, що використовуються для інфузійного введення. Заборонено використовувати розчин хлориду натрію для розведення препарату.
Хімічну та фізичну стабільність розведеного розчину для інфузії після відкриття упаковки підтверджено протягом 24 годин за умови зберігання при температурі від 2 до 8 °C. З мікробіологічної точки зору препарат слід використати відразу. Якщо препарат не використано відразу, за час і умови зберігання після відкриття упаковки до моменту застосування несе відповідальність користувач. Розведення повинно відбуватися в контрольованих і затверджених асептичних умовах.
Переважні ділянки тіла для підшкірного введення Зарсіо ® показані на рисунку:
Інструкції щодо самостійного ін'єкційного введення препарату пацієнтом
У цьому розділі міститься інформація стосовно самостійного ін'єкційного введення препарату Зарсіо ® пацієнтом. Важливо! Не намагайтеся виконати ін'єкційне введення препарату самостійно, якщо ви не були навчені лікарем або медсестрою техніці введення. Препарат Зарсіо ® постачається із захисним пристроєм для запобігання пошкодження голкою після застосування, а ваш лікар або медсестра покажуть вам, як користуватися шприцом. Якщо ви не впевнені, що зможете зробити ін'єкцію, або маєте запитання, зверніться до лікаря або медсестри за допомогою.
1. Вимийте руки.
2. Вийміть один шприц з упаковки та зніміть захисний пристрій для запобігання пошкодження голкою після застосування з ін'єкційної голки. На шприцах є рельєфні градуйовані поділки на той випадок, якщо буде потрібно наповнити шприц препаратом не повністю. Кожна градуйована поділка відповідає об'єму 0,1 мл. Якщо шприц необхідно наповнити не повністю, видаліть надлишок розчину перед введенням.
3. Очистить шкіру в місці введення спиртовою серветкою.
4. Утворіть шкіряну складку, затиснувши шкіру великим і вказівним пальцями.
5. Введіть голку в шкіряну складку швидким упевненим рухом. Введіть розчин препарату Зарсіо ® таким чином, як було продемонстровано лікарем. Якщо ви не впевнені, вам слід звернутися до лікаря або фармацевта.
6. Утримуючи сформовану складку шкіри, повільно й рівномірно натискайте на поршень, поки не буде введено всю дозу й поршень неможливо буде натиснути далі. Не припиняйте тиснути на поршень! 7. Після введення рідини витягніть голку, продовжуючи утримувати поршень натиснутим, після чого відпустіть шкіру. 8. Відпустіть поршень. Захисний пристрій для запобігання пошкодження голкою після застосування швидко пересунеться і закриє голку. 9. Викиньте будь-який невикористаний препарат або відходи. Один шприц слід використовувати тільки для однієї ін'єкції. |  |
Указана далі інформація призначена тільки для медичних працівників
Захисний пристрій для запобігання пошкодження голкою після застосування закриває голку після ін'єкції, щоб запобігти травмуванню через укол голкою. Це не впливає на нормальну роботу шприца. Повільно й рівномірно натискайте на поршень, доки не буде введену всю дозу й поршень не буде просуватися далі. Продовжуючи тиснути на поршень, витягніть голку зі шкіри. Захисний пристрій для запобігання пошкодження голкою після застосування закриє голку після відпускання поршня.
Утилізація
Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Передозування.
Симптоми передозування Зарсіо ® невідомі. Через 1-2 дні після припинення лікування препаратом кількість циркулюючих нейтрофільних гранулоцитів зазвичай знижується на 50 %, а через 1-7 днів повертається до норми.
Побічні реакції.
Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000); рідкісні (< 1/10000).
Найбільш серйозні побічні реакції, які можуть виникнути під час лікування філграстимом включають: анафілактичні реакції, серйозні легеневі побічні ефекти (включаючи інтерстиціальну пневмонію та гострі респіраторні захворювання), синдром капілярної втрати, тяжка спленомегалія/розрив селезінки, мієлодиспластичний синдром або лейкемію у пацієнтів з важкою вродженою нейтропенією, реакція відторжения трансплантата у пацієнтів, які отримують алогенну трансплантацію кісткового мозку або трансплантацію клітин попередників периферичної крові та серповидно-клітинний криз у пацієнтів із серповидно-клітинною хворобою.
Найчастішими побічними явищами на тлі терапії із застосуванням філграстиму є пірексія, біль у кістках та м'язах (включаючи біль у кістках, біль у спині, артралгію, міалгію, біль у кінцівках, м'язово-кістковий біль, м'язово-кістковий біль у грудях, біль у шиї), анемія, нудота та блювання. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями м'язово-кістковий біль від низького до середнього ступеня тяжкості спостерігався у 10 % пацієнтів, високого ступеня тяжкості – у 3 %. Біль у кістках та м'язах, як правило, усувається при прийомі стандартних знеболювальних засобів.
При мобілізації ПСКК у здорових донорів найчастішою побічною реакцією був скелетно-м'язовий біль.
У пацієнтів із ТХН найчастішими побічними реакціями на тлі терапії із застосуванням філграстиму були біль у кістках, загальний скелетно-м'язовий біль, збільшення та розрив селезінки. Мієлодиспластичний синдром (МДС) або лейкоз спостерігались у пацієнтів із вродженою нейтропенією, які застосовували філграстим.
Синдром підвищеної проникності капілярів, який становить загрозу життю при відсутності негайного лікування, фіксувався нечасто (≥1/1000 до <1/100) у пацієнтів зі злоякісними пухлинами, які проходили курс хіміотерапії, та у здорових донорів, які проходили процедуру мобілізації периферичних стовбурових клітин крові після застосування гранулоцитарних колонієстимулюючих факторів людини.
У клінічних дослідженнях у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією побічними реакціями, які були розцінені як такі, що пов'язані із застосуванням філграстиму, були тільки скелетно-м'язовий біль, біль у кістках та міалгія.
Введення філграстиму не підвищувало частоти побічних явищ, зумовлених цитотоксичною хіміотерапією. До побічних явищ, що спостерігалися з однаковою частотою у пацієнтів, які отримували філграстим/хіміотерапію, та пацієнтів, які отримували плацебо/хіміотерапію, належать нудота та блювання, алопеція, діарея, втомлюваність, анорексія, мукозити, головний біль, кашель, висипання на шкірі, біль у грудях, загальна слабкість, біль у горлі, запор та невизначений біль.
У пацієнтів, яким проводили хіміотерапію із введенням високих доз препаратів з подальшою трансплантацією аутологічного кісткового мозку, спостерігались порушення з боку судинної системи.
Нижче наведено перелік побічних реакцій, описаних при проведенні клінічних досліджень та отриманих як спонтанні повідомлення.
Інфекції та інвазії
Часті: сепсис, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.
З боку крові і лімфатичної системи
Дуже часті: тромбоцитопенія, анемія 1 .
Часті: спленомегалія 1 , зниження рівня гемоглобіну 5 .
Нечасті: лейкоцитоз 1 , порушення функцій селезінки.
Поодинокі: розрив селезінки 1 , кризи серпоподібних клітин.
З боку імунної системи
Часті: алергічні реакції, висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
Нечасті: реакції гіперчутливості, реакції гіперчутливості до лікарського засобу 1 , реакції «трансплантат проти хазяїна» 2 .
Поодинокі: анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин та харчування
Часті : збільшення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) в крові, зниження апетиту 5 .
Нечасті: збільшення вмісту сечової кислоти в крові, гіперурикемія.
Поодинокі: псевдоподагра 1 , зменшення рівня глюкози в крові, порушення балансу рідини в організмі.
З боку психіки
Часті: безсоння.
З боку нервової системи
Дуже часті : головний біль 1 .
Часті: запаморочення, гіпестезія, парестезія.
З боку судинної системи
Часті: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.
Нечасті: вено-оклюзійна хвороба 4 .
Поодинокі: аортит, синдром капілярної втрати 1 .
З боку респіраторної системи, органів грудного та медіастинального відділів
Часті : кровохаркання, диспное, кашель 1 , біль у ротоглотці 1,5 , носові кровотечі, задишка.
Нечасті : гострий респіраторний дистрес-синдром 1 , дихальна недостатність 1 , набряк легень 1 , інтерстиціальне захворювання легень 1 , формування інфільтратів у легенях 1 , легенева кровотеча, киснева недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часті : діарея 1,5 , блювання 1,5 , нудота 1 .
Часті: біль в ротовій порожнині, запор.
З боку гепатобіліарної системи
Часті : гепатомегалія, підвищення рівня лужної фосфатази в крові.
Нечасті: підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ).
З боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже часті : алопеція 1 .
Часті: висипання 1 , еритема.
Нечасті : макулопапульозні висипання, синдром Світа, шкірний васкуліт 1 .
З боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин
Дуже часті: біль у м'язах та кістках 3 .
Часті: м'язовий спазм.
Нечасті: остеопороз.
Поодинокі: загострення ревматоїдного артриту та симптомів артриту, зниження щільності кісток.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Часті: дизурія, гематурія.
Нечасті: протеїнурія.
Поодинокі: патологічні зміни в аналізі сечі, гломерулонефрит.
Загальні порушення та реакції у місці введення
Дуже часті: втома 1 , слабкість, запалення слизових оболонок 1 , пірексія.
Часті: біль у грудях 1 , біль 1 , астенія 1 , нездужання 5 , периферичні набряки 5 , біль у місці введення.
Нечасті: реакції у місці ін'єкції.
Травми, отруєння та процедурні ускладнення
Часті: трансфузійна реакція 5 .
1 Дивись опис окремих побічних реакцій.
2 Надходили повідомлення про реакції «трансплантат проти хазяїна» та летальні випадки серед пацієнтів, які застосовували Г-КСФ, після алогенної трансплантації кісткового мозку (дивись опис окремих побічних реакцій).
3 Включаючи біль у кістках, біль у спині, артралгію, міалгію, біль у кінцівках, м'язово-кістковий біль, м'язово-кістковий біль у грудях, біль у шиї.
4 Про випадки повідомлялося у постмаркетинговий період у пацієнтів, яким проводили алогенну трансплантацію кісткового мозку або мобілізацію ПСКК.
5 Небажані явища проявлялися з більшою частотою у пацієнтів, що отримували філграстим, порівняно з групою плацебо, та пов'язані з наслідками основного злоякісного захворювання або цитотоксичної хіміотерапії.
Опис окремих побічних реакцій
Гіперчутливість
В клінічних дослідженнях та в постмаркетинговий період були зареєстровані реакції типу гіперчутливості, включаючи анафілаксію, висипання, кропив'янку, набряк Квінке, диспное та артеріальну гіпотензію, що виникають при початковій або подальших стадіях лікування. Загалом, більш часто повідомлення надходили після внутрішньовенного введення. У деяких випадках симптоми з'являлися знову при проведенні провокаційної проби, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок. У випадках серйозних алергічних реакцій у подальшому філграстим пацієнту застосовувати не слід.
З боку легенів
В клінічних дослідженнях та в постмаркетинговий період спостерігалися побічні явища з боку легенів, включаючи кровохаркання, легеневі кровотечі, інфільтрація легенів, задишка та киснева недостатність, що призводило до дихальної недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСД), подеколи летальних. Надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки побічних явищ з боку легенів у здорових донорів.
Спленомегалія та розрив селезінки
Після прийому філграстиму повідомлялося про збільшення селезінки та розрив селезінки. Деякі випадки розриву селезінки були летальними.
В усіх випадках ступінь збільшення селезінки у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією був від низького до середнього за результатами лікарського обстеження, клінічний перебіг порушення мав доброякісний характер; у жодного з пацієнтів не було діагностовано гіперспленізм, жодному з пацієнтів не проведено спленектомію. Оскільки збільшення селезінки є частим ускладненням у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та спостерігається з різним ступенем тяжкості у більшості пацієнтів, які хворіють на СНІД, причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму залишається нез'ясованим.
Синдром капілярної втрати
Повідомлялося про випадки синдрому капілярної втрати на тлі прийому гранулоцитарних колонієстимулюючих факторів людини. Вони зазвичай відзначались у хворих з пізніми стадіями захворювання, сепсисом, у пацієнтів, які отримували багатокомпонентну хіміотерапію або проходили процедуру аферезу.
Шкірний васкуліт
Повідомлялося про шкірний васкуліт у пацієнтів, які отримували фільграстим. Механізм васкуліту у пацієнтів, які отримують філграстим, невідомий. Під час тривалого застосування шкірний васкуліт був зареєстрований у 2% хворих на ТХН.
Лейкоцитоз
Лейкоцитоз (абсолютний вміст лейкоцитів > 50 × 10 9 /л) спостерігався у 41% донорів. Також після прийому філграстиму та лейкаферезу у 35% донорів відзначалася минуща тромбоцитопенія (абсолютний вміст тромбоцитів < 100 × 10 9 /л).
Синдром Світа
Є повідомлення про випадки синдрому Світа (гострий гарячковий непрофільний дерматоз) у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, що застосовують філграстим. Однак з урахуванням того, що більшість із цих пацієнтів страждали на лейкемію, захворювання, яке часто призводить до синдрому Світа, причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням філграстиму підтверджено не було.
Псевдоподагра (хондрокальцинозу пірофосфат)
Є повідомлення про випадки псевдоподагри у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, що застосовують філграстим.
Реакції «трансплантат проти хазяїна»
Надходили повідомлення про реакції «трансплантат проти хазяїна» та летальні випадки серед пацієнтів, які застосовували Г-КСФ, після алогенної трансплантації кісткового мозку.
Імуногенність.
Згідно з даними чотирьох клінічних досліджень з участю здорових добровольців та пацієнтів з онкологічними захворюваннями у жодного з них внаслідок введення філграстиму не спостерігалося утворення анти-рГ-КСФ антитіл.
Діти.
Дані клінічних досліджень у педіатричних пацієнтів вказують на те, що безпека та ефективність застосування філграстиму однакові як у дорослих, так і у дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, що свідчить про відсутність вікових відмінностей у фармакокінетиці філграстиму. Єдиною побічною реакцією, що повідомлялася постійно, був біль з боку опорно-рухового апарату, який нічим не відрізняється від такого у дорослих.
Недостатньо даних для подальшої оцінки використання філграстиму у дітей.
Інші особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку
Загальних відмінностей у безпеці та ефективності не спостерігалося у суб'єктів віком старше 65 років порівняно з дорослими молодого віку (від 18 років), які отримували цитотоксичну хіміотерапію, і клінічний досвід не виявив відмінностей у відповідях між пацієнтами літнього віку та молодими дорослими пацієнтами. Недостатньо даних для оцінки використання філграстиму у пацієнтів літнього віку щодо інших затверджених показань філграстиму.
Діти з ТХН
Повідомлялося про випадки зменшення мінеральної щільності кісткової тканини та остеопорозу у дітей з тяжкою хронічною нейтропенією, які отримували тривале лікування філграстимом. Частота виникнення цього небажаного явища в рамках клінічних досліджень оцінювалась як поширена.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вони дають змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні даного лікарського засобу.
Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побічних реакцій за допомогою системи фармаконагляду України.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці. Не заморожувати.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Після розведення розчин стабільний протягом 24 годин при температурі 2-8 °С. З мікробіологічної точки зору розчин слід використати негайно.
Упаковка.
По 0,5 мл розчину в попередньо заповненому шприці з прозорого безбарвного скла, оснащеного поршнем з сірим гумовим ущільнювачем, ін'єкційною голкою, сірим гумовим захисним ковпачком, зовнішнім ковпачком з поліпропілену та захисним пристроєм для запобігання пошкодження голкою після застосування, в блістерній упаковці.
По 1 або 5 блістерних упаковок в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Випуск серії
Сандоз ГмбХ - Бізнес підрозділ технологічна розробка та виробництво біологічних лікарських засобів Шафтенау (БТДМ ДПС).
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Біохеміштрассе 10, 6336 Лангкампфен, Австрія.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа