Личный кабинет
ЗЕРБАКСА порошок для приготовления инфузий 1,05г фл. №10
rx
Код товара: 479898
Производитель: FAREVA Mirabel (Франция)
1 000,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Зербакс
Зербакса
Хранилище:
Активные вещества : цефтолозан и тазобактам;
1 флакон содержит цефтолосану 1 г и тазобактам 0,5 г;
Эксципиенты: хлорид натрия, L-аргинин, лимонная кислота.
Дозировка формы. Порошок для концентрата для инфузионного раствора.
Основные физико -химические свойства: порошок от белого до желтого.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного использования, других цефалоспоринов и проникновений. ATH CODE J01D I54.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика
Механизм действия
Цефтолозан принадлежит к классу антибиотиков цефалоспорина. Цефтолозан обладает бактерицидным эффектом, связываясь с важными пенициллиновыми белками, что приводит к ингибированию синтеза бактериальной клеточной стенки и ее последующей смерти.
Tazobactam-это бета-лактамный антибиотик, структурно связанный с пенициллинами. Это ингибитор многих бета-лактамаз молекулярных классов A, включая ферменты CTX-M, SHV и TEM.
Механизмы сопротивления
Механизмы развития устойчивости бактерий к цефтолозану/тазобактам включают:
Производство бета-лактамаз, которые могут вызвать гидролиз цефтолозана, и активность которых не ингибируется тазоактамом; Модификация белков связывания пенициллина.
Tazobactam не подавляет активность всех ферментов класса A.
Кроме того, тазобакт не ингибирует активность бета-лактамаз, таких как:
- AMPC Entertainment (производится Enterobacteria);
- карбапемазы на основе серина (например, карбапемазы, полученные Klebsiella pneumoniae );
-Матла-бакид-лактамаза (например, металлическая лактамаза из Нью-дели);
-Бет-лактамаза класса D (OKS-CarbapeneMase).
Связь между фармакокинетической и фармакодинамикой
Модели на животных показали, что наилучшим прогностическим фактором в эффективности цефтолозана является продолжительность периода, в течение которого концентрация в плазме превышает минимальную ингибирующую концентрацию цефтолозана для этого микроорганизма, вызывающего инфекцию.
Для тазобактама была определена фармакодинамическая скорость, связанная с эффективностью, была определена как процент интервала между инъекциями, в ходе которого концентрация тазояя в плазме крови превышает порог (% t> порог). Этот интервал, в течение которого концентрация Tampatum в плазме крови превышает пороговое значение, была определена как параметр, который наилучшим образом включает в себя эффективность тазобактама в соответствии с моделями in vitro и in vivo .
Определение границ чувствительности
Европейский комитет по проверке чувствительности чувствительности к антибиотикам (EUCAST) установил следующие пределы минимальной ингибирующей концентрации:
Патогенный микроорганизм | Тип инфекции | Минимальная ингибирующая концентрация (мг/л) | |
Чувствительный | Устойчивый | ||
Энтеробактерал | Сложные внутри -альбунальные инфекции* Сложные инфекции мочевыводящих путей* Острый пиелонефрит* Носокомиальная пневмония, в том числе мазовая пневмония ** | ≤ 2 | > 2 |
P. aeruginosa | Сложные внутри -альбунальные инфекции* Сложные инфекции мочевыводящих путей* Острый пиелонефрит* Носокомиальная пневмония, в том числе мазовая пневмония ** | ≤ 4 | > 4 |
H. Influenzae | Носокомиальная пневмония, в том числе мазовая пневмония ** | ≤ 0,5 | > 0,5 |
* При применении 1 г цефтолозана/ 0,5 г тазобактама внутривенно каждые 8 часов.
** При применении 2 г цефтолозана/ 1 г тазобактама, внутривенно каждые 8 часов.
Клиническая эффективность против специфических патогенных микроорганизмов
Ниже приведены патогенные микроорганизмы, которые продемонстрировали эффективность в клинических исследованиях для каждого показания и которые были чувствительны к исследованиям Gerbax® in vitro :
Внутренние инфекции сложны
Грамм -негативные бактерии
Enterobacter cloacae
кишечная палочка
Klebsiella oxytoca
Клебсиелла пневмонии
Proteus mirabilis
Pseudomonas aeruginosa
Грамм -позитивные бактерии
Streptococcus anginosus
Streptococcus constllelatus
Streptococcus salivarius
Сложные инфекции мочевыводящих путей, включая пиелонефрит
Грамм -негативные бактерии
кишечная палочка
Клебсиелла пневмонии
Proteus mirabilis
Носокомиальная пневмония, включая SVL-ассоциированную пневмонию
Грамм -негативные бактерии
Enterobacter cloacae
кишечная палочка
Haemophilus influenzae
Klebsiella oxytoca
Клебсиелла пневмонии
Proteus mirabilis
Pseudomonas aeruginosa
Serratia Marcescens
Клиническая эффективность в отношении патогенных микроорганизмов ниже не была установлена, но результаты исследований in vitro предполагают, что они могут быть чувствительны к Gerbax® в отсутствие приобретенных механизмов устойчивости:
Citrobacter freundii
Citrobacter Koseri
Klebsiella (Enterobacter) Aerogenes
Morganella morganii
Proteus vulgaris
Serratia сжигания
Результаты исследований in vitro показывают, что приведенные ниже типы не чувствительны к цефтолозану/тазобактам:
Staphylococcus aureus
Enterococcus faecalis
Enterococcus faecium
Дети
Европейское агентство по оценке лекарственного продукта отложило результаты исследований с использованием GERBAX® для одной или нескольких групп педиатрических пациентов с сложными внутрибрюшными инфекциями, сложными инфекциями мочевывод доза ").
Фармакокинетика.
C MAX и значения AUC для цефтолозана /тазобактама увеличиваются приблизительно пропорционально дозе с одним введением цефтолозана в дозе от 250 мг до 3 г и с одним введением Функция почк. Тазобактами не наблюдался после нескольких 1-часовых внутривенных инфузий 1 г/0,5 г цефтолозана/тазоцтама или 2 г/1 г цефтолозана/тазоцтамы, когда они проводится каждые 8 часов в течение до 10 дней. Половина жизни (t ½ ) цефтолозана или тазобактама не зависит от дозы.
Распределение
Связывание плазменного белка цифтолозана и тазобактама незначительно (приблизительно от 16 % до 21 % и 30 % соответственно). У здоровых взрослых мужчин (n = 51) после одного внутривенного введения 1 г/0,5 г, средний объем распределения цептолозана/тазобактама (коэффициент изменения, %) после достижения стационарного состояния составлял 13,5 литра (21 %) и 18 , 2 литра (25 %), соответственно, для цефтолозана и тазобактама, что соответствует объему внеклеточной жидкости.
После введения 2 г/1 г цефтолозана/тазобактама или дозы, рассчитанной с учетом функции почек, при внутривенных инфузиях 1 часа каждые 8 часов у пациентов с искусственной вентиляцией легких с подтвержденной или подозреваемой пневмонией (n = 22) тасмозоина и Tasmozoan. Легкие были выше 8 мкг/мл и 1 мкг/мл соответственно в течение 100 % от интервала. Соотношение сефтолозана AUC и Tazobactami в эпителии легкого и свободной концентрации в плазме крови составляло приблизительно 50 % и 62 % соответственно и были аналогичны таким значениям в здоровых объектах (приблизительно 61 % и 63 % соответственно), которые получали 1 г. /0 соответственно), 5 г цефтолозана/тазобактама.
Биотрансформация
Цефтолозан выделяется вместе с мочой в неизменной форме, и поэтому он не поддается метаболизму. Бета-лактамное кольцо тазобактама гидролизуется с образованием фармакологически неактивного метаболита тазобактама M1.
Размножение
Ceftolosan, Tazobactam и Metabolite M1 выделяются почками. У здоровых взрослых добровольцев мужского пола после одного внутривенного введения цефтолозана/тазобактама в дозе 1 г/0,5 г более 95 % цефтолосаны были выведены в неизменной моче. Более 80 % тазоактама было выведено в виде начального соединения, а остальное - в качестве метаболита тазобактама M1. После единого введения цефтолозана/тазобактама почечный клиренс цефтолозана (3,41-6,69 л/ч) был аналогичен клиренсу в плазме (4,10-6,73 л/ч) и не отличалась от скорости клубочковой фильтрации для несвязанных фракций, что указывает на то, что, что указывает на то, что он не отличался от скорости клубочко Цефтолозан выделяется почками путем клубочковой фильтрации.
Средняя последняя половина жизни Цефтолозана и Тазобактама у здоровых взрослых добровольцев с нормальной функцией почек составляет приблизительно 3 часа и 1 час соответственно.
Линеаризм/нелинейность
Значения CAX и AUC для цефтолозана/тазобактама увеличиваются пропорционально увеличению дозы. У здоровых взрослых добровольцев с нормальной функцией почек после множественной внутривенной инфузии цефтолозана/тазокета в дозах до 2,0 г/1,0 г каждые 8 часов не было заметного увеличения концентрации цефтолозана/таза. Анкет Половина (t ½ ) цефтолозана не зависит от дозы.
Специальные группы пациентов
Нарушение функции почек
Ceftolosan/Tazobactam и Metabolite M1 выделяются почками.
Доза цефтолозана, нормализованная по средней геометрической стоимости AUC, была увеличена в 1,26 раза, 2,5 раза и 5 раз у пациентов с почечной недостаточностью легкой, умеренной и тяжелой степени, соответственно со здоровыми добровольцами с нормальной функцией почек. Соответствующая доза тазобактама, нормализованная средним геометрическим значением AUC, была увеличена примерно в 1,3 раза, 2 раза и 4 раза. Для поддержания системных действий на уровне таких добровольцев с нормальной функцией почек требуется корректировка дозы (см. Раздел «Применение и доза»).
У пациентов с терминальной почечной недостаточностью гемодиализ, около двух третей введенной дозы цефтолозана/тазобактама выделяется гемодиализом. Рекомендуемая доза для осложненных внутриноподобийных инфекций, сложных инфекций мочевыводящих путей и острый пиелонефрит для пациентов с терминальной почечной недостаточностью, которые находятся на гемодиализе, представляет собой дозу для одной нагрузки 500 мг/250 мг. Тазоактама, которой вводится каждые 8 часов. конец периода лечения. Рекомендуемая доза для носокомиальной пневмонии, включая SVL-ассоциированную пневмонию, для пациентов с терминальной почечной недостаточностью, которая находится на гемодиализе, представляет собой единую дозу нагрузки 1,5 г/0,75 г цефтолозана 150 мг цефтолосана, который управляется цефтолозаном 150 мг цефтолосана, который управляется цефтолозаном. каждые 8 часов до конца периода лечения. В случае гемодиализа дозу следует вводить сразу после завершения диализа (см. Раздел «Применение и доза»).
Расширенное почечное разрешение
После введения единой внутривенной инфузии 2 г/1 г цефтолозана/тазобактамума для 1 часа тяжелых пациентов с клиренсом креатинина, превышающим или равным 180 мл/мин (n = 10), средние значения окончательной половины жизни Цефтолозана и тазобактами составляли 2,6. 1,5 часа соответственно. Концентрации свободного цептолозана в плазме крови превышали 8 мкг/мл в течение 70 % 8-часового периода; Концентрации свободного тазобактама превышали 1 мкг/мл в течение 60 % от 8-часового периода. Не рекомендуется корректировать дозу цефтолозана/тазобактама при носокомиальной пневмонии, включая пневмонию, связанную с SVL, пациенты с повышенным клиренсом почек.
Нарушенная функция печени
Поскольку цефтолозан/тазобактам не подвергается метаболизму в печени, нарушение функции печени в системном клиренсе цефтолозана/тазобактама не подвергается воздействию. Нет необходимости в пациентах с нарушением функции печени в цептолозане/тазобактаме (см. Раздел «Применение и доза»).
Пожилые пациенты
В фармакокинетическом анализе цефтолозана/тазобактама с участием различных популяций не наблюдалось клинически значимых различий в воздействии в зависимости от возраста пациента. Не рекомендуется корректировать дозу цефтолозана/тазобактама с учетом возраста пациента.
Дети
Безопасность и эффективность препарата не установлены для детей.
Секс
В фармакокинетическом анализе цефтолозана/тазобактама с участием различных групп населения не наблюдалось клинически значимых различий в цефтолозане и тазобактами. Нет необходимости корректировать дозу препарата в зависимости от пола пациента.
Этническая принадлежность
В фармакокинетическом анализе цефтолозана/тазобактама с участием различных групп населения не было клинически значимых различий в цефтолозане и тазоцтамике у европейцев по сравнению с другими этническими группами. Не рекомендуется корректировать дозу препарата в зависимости от расы пациента.
Доклинические данные безопасности
Во время доклинических исследований не было никаких угроз, о чем свидетельствуют результаты стандартных исследований фармакологической безопасности, исследований токсичности с повторным введением или исследованиями по разгар. Исследования канцерогенности цефтолозана/тазобактама не проводились.
В доклинических исследованиях побочные эффекты наблюдались только в концентрациях, которые были намного выше, чем максимальная концентрация у людей, и, следовательно, такие эффекты не являются необходимыми для клинического использования препарата.
Побочные реакции, которые не наблюдались в клинических испытаниях, но которые происходили у животных в концентрациях, сходных с клиническими системными эффектами, и которые могут иметь отношение к клиническому использованию, было следующим: введение крыс цефтолозана во время беременности и лактации сопровождались уменьшением в аудиционном рефлексе у мужской крысы на 60 -й день после рождения с дозой 300 и 1000 мг/кг в день. Введение дозы 300 мг/кг в день сопровождалось увеличением концентрации цефтолозана в плазме (значение AUC), что приблизительно соответствует значению AUC Ceftolosan в плазме крови человека с самой высокой рекомендуемой терапевтической дозой 2 G каждые 8 часов.
У крыс после внутрибрюшинного введения тазобактама, наряду с признаками токсического воздействия на организм матери, в пери- или постнатальном периоде были расстройства развития (уменьшение массы крысы, увеличивая частоту мертворождения, увеличивая смертность крысы).
Клинические характеристики.
Индикация.
Gerbax® показан для лечения последующих инфекций у взрослых (см. Раздел фармакодинамики):
- Сложные внутри -альбольные инфекции (см. Раздел «Особенности использования»);
- Острый пиелонефрит;
- Сложные инфекции мочевыводящих путей (см. Раздел «Особенности применения»);
- Носокомиальная пневмония, в том числе пневмония, связанная с SVL.
Официальные рекомендации по правильному использованию антибактериальных препаратов должны быть приняты во внимание.
Противопоказание.
- Повышенная чувствительность к активным веществам или к любому из экспрессии;
- гиперчувствительность к любому антибиотику серии цефалоспорина;
-Певерная аллергическая реакция (например, анафилактическая реакция, тяжелые кожные реакции) на бета-лактамные антибиотики любого другого ряда (например, к пенициллинам или карбапенемам).
Специальные меры безопасности.
Содержание одной бутылки предназначено для единого использования.
При подготовке инфузионного решения следует соблюдать правила асептики.
Girbax® не может быть выпущен другими лекарствами, кроме тех, которые указаны в этом разделе.
Подготовка доз для входа
10 мл воды для инъекции или 0,9 % раствора хлорида натрия для инъекции добавляют в порошок для препарата инфузионного раствора для инфузионного раствора; После восстановления раствора флакон следует тщательно встряхнуть, чтобы растворить порошок. Окончательный объем составляет приблизительно 11,4 мл. Концентрация этого раствора составляет приблизительно 132 мг/мл (88 мг/мл для цефтолозана и 44 мг/мл для тазобактама).
ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ:
Восстановленное решение не предназначено для прямого администрирования.
Для получения информации о рекомендуемых схемах дозировки лекарственного продукта Gerbax® в зависимости от показаний и функции почк, см. Раздел «Метод применения и дозы». Ниже приведены инструкции по приготовлению каждой дозы.
Приготовление дозы цефтолозана/тазобактама 2 г/1 г: с шприцем, чтобы убрать из двух флаконов весь объем извлеченного раствора (приблизительно 11,4 мл в флаконе) и перенести его в инфузионный мешок, который содержит 100 мл 0,9 % раствор хлорид натрия для инъекции (физиологический раствор) или 5 % раствор глюкозы для инъекции.
Приготовление дозы сефтолозана/тазобактама 1,5 г/0,75 г: с помощью шприца, удалите весь объем извлеченного раствора (приблизительно 11,4 мл) и 5,7 мл от второй бутылки и перенесите его в инфузионный мешок, который содержит 100 мл. 0,9 % раствора хлорида натрия для инъекции (физиологический раствор) или 5 % раствора глюкозы для инъекции.
Приготовление дозы цефтолозана/тазобактама 1 г/0,5 г: с помощью шприца для удаления всего объема извлеченного раствора (приблизительно 11,4 мл) из флакона и перенести его в инфузионный мешок, который содержит 100 мл 0,9 % раствора хлорида натрия для инъекции (физиологический раствор) или 5 % раствора глюкозы для инъекции.
Приготовление дозы цефтолозана/тазобактамума 500 мг/250 мг: для сбора 5,7 мл извлеченного раствора из флакона и добавить его в инфузионный мешок, который содержит 100 мл 0,9 % раствора хлорида натрия для инъекции (физиоэнал) или 5 % глюкозы. Решение для инъекции.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 300 мг/150 мг: набрати із флакона 3,5 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 250 мг/125 мг: набрати із флакона 2,9 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 100 мг/50 мг: набрати із флакона 1,2 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Розчин для інфузії Зербакса® повинен бути прозорим і безбарвним або світло-жовтим.
Зміна кольору в межах цього діапазону не впливає на активність препарату.
Один з активних інгредієнтів, цефтолозан, може мати шкідливий вплив, якщо він потрапляє у водне середовище. Невикористаний лікарський засіб не слід викидати у стічні води. Всі залишки лікарського препарату або відпрацьовані матеріали потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог. Ці заходи допоможуть захистити довкілля.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
На підставі результатів проведених досліджень в умовах in vitro та in vivo не виникають значні лікарські взаємодії між цефтолозаном/тазобактамом і препаратами, які є субстратами, інгібіторами та індукторами ферментів цитохрому P450.
У дослідженнях в умовах in vitro було показано, що цефтолозан, тазобактам і метаболіт тазобактаму M1 в терапевтичних концентраціях у плазмі не гальмували активність ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 або CYP3A4 і не індукували активність ізоферментів CYP1A2, CYP2B6 або CYP3A4.
У дослідженнях в умовах in vitro цефтолозан і тазобактам в терапевтичних концентраціях у плазмі не були субстратами для P-глікопротеїну (P-gp) або білка резистентності раку молочної залози (BCRP), а тазобактам не був субстратом для органічного катіонного транспортера-2 (OCT2). Дані, отримані у дослідженнях в умовах in vitro , вказують на те, що цефтолозан не пригнічує P-gp, BCRP, транспортні поліпептиди органічних аніонів OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2, білок множинної лікарської резистентності (MRP), білок-переносник солей жовчних кислот (BSEP), транспортери органічних аніонів людини OAT1, OAT3, білки екструзії лікарських засобів і токсинів MATE1 або MATE2-К в умовах in vitro в терапевтичних концентраціях у плазмі. Дані, отримані у дослідженнях в умовах in vitro , вказують на те, що ані тазобактам, ані метаболіт тазобактаму M1 у терапевтичних концентраціях у плазмі не пригнічують активність транспортерів P-gp, BCRP, OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2 або BSEP.
Тазобактам є субстратом для OAT1 і OAT3. У дослідженнях in vitro тазобактам пригнічував активність транспортерів OAT1 і OAT3 людини при величинах IC 50 відповідно 118 і 147 мкг/мл. У клінічному дослідженні сумісне введення цефтолозану/тазобактаму з фуросемідом, який є субстратом для OAT1 і OAT3, не призводило до значного збільшення системної дії фуросеміду в плазмі крові (середнє геометричне співвідношення становить 0,83 і 0,87 відповідно для C max і АUC). Проте активні речовини, які пригнічують активність OAT1 або OAT3 (наприклад пробенецид), можуть збільшити концентрацію тазобактаму в плазмі.
Особливості застосування.
Алергічні реакції
Можуть виникати серйозні та іноді летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Якщо під час лікування цефтолозаном/тазобактамом виникає тяжка алергічна реакція, то застосування цього лікарського засобу потрібно припинити і вжити відповідних заходів.
У пацієнтів, у яких раніше виникали алергічні реакції на цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики, також можливі алергічні реакції на цефтолозан/тазобактам.
Цефтолозан/тазобактам протипоказаний пацієнтам, у яких раніше виникали алергічні реакції на цефтолозан, тазобактам або цефалоспорини (див. розділ «Протипоказання»).
Цефтолозан/тазобактам також протипоказаний пацієнтам, у яких раніше виникали серйозні алергічні реакції (такі як анафілактична реакція, тяжка шкірна реакція) на бета-лактамний антибіотик будь-якого іншого ряду (наприклад пеніциліни або карбапенеми) (див. розділ «Протипоказання»).
Цефтолозан/тазобактам слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких раніше виникали алергічні реакції будь-якого іншого типу на пеніцилін або інші бета-лактамні антибіотики.
Вплив на функцію нирок
У пацієнтів, які отримують цефтолозан/тазобактам, відмічалося зниження функції нирок.
Порушення функції нирок
Дозу цефтолозану/тазобактаму потрібно коригувати залежно від функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 2).
У клінічних випробуваннях за участю пацієнтів із ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, у тому числі з пієлонефритом, у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок ефективність цефтолозану/тазобактаму була меншою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією або із незначним порушенням функції нирок на початку дослідження. За станом пацієнтів з порушенням функції нирок на початку лікування потрібно здійснювати часте спостереження для виявлення будь-яких змін функції нирок під час лікування. У разі необхідності таким пацієнтам потрібно коригувати дози цефтолозану/тазобактаму.
Обмеження клінічних даних
У клінічні випробування не включали пацієнтів з ослабленим імунітетом, пацієнтів із тяжкою нейтропенією та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі.
Ускладнені внутрішньочеревні інфекції
У дослідженні за участю пацієнтів з ускладненими внутрішньочеревними інфекціями найчастішим діагнозом була перфорація апендикса або періапендикулярний абсцес (420 з 970 [43,3 %] пацієнтів). Із цих 420 пацієнтів у 137 (32,6 %) осіб на початку лікування відмічався генералізований перитоніт. У цьому дослідженні приблизно 82 % усіх пацієнтів мали < 10 балів за APACHE II (шкала для оцінки гострих і хронічних функціональних змін II), а у 2,3 % пацієнтів на початку дослідження відмічалася бактеріємія. Із пацієнтів, яким провели клінічну оцінку, показники клінічної ефективності лікування цефтолозаном/тазобактамом становили 95,9 % у 293 пацієнтів віком до 65 років і 87,8 % у 82 пацієнтів віком від 65 років.
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів
Дані про клінічну ефективність у разі ускладненої інфекції нижніх сечовивідних шляхів є недостатніми. У рандомізованому дослідженні, контрольованому за допомогою активного препарату, у 18,2 % (126 з 693 пацієнтів), яким провели мікробіологічну оцінку, відмічалася ускладнена інфекція нижніх сечовивідних шляхів, включаючи 60 зі 126 пацієнтів, яким провели лікування цефтолозаном/тазобактамом. У 1 з цих 60 пацієнтів на початку лікування була бактеріємія.
Діарея, асоційована з Clostridium difficile
При застосуванні цефтолозану/тазобактаму повідомляли про випадки розвитку коліту, пов'язаного із застосуванням антибактеріальних препаратів, і псевдомембранозного коліту (див. розділ «Побічні реакції»). Ступінь таких інфекцій може коливатись від слабкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати цей діагноз, якщо у пацієнта з'явилася діарея під час або після введення цефтолозану/тазобактаму. За таких обставин слід розглянути можливість припинення лікування цефтолозаном/тазобактамом та вжити підтримуючих заходів разом із проведенням специфічного лікування проти Clostridium difficile .
Нечутливі мікроорганізми
Застосування цефтолозану/тазобактаму може сприяти надмірному росту нечутливих мікроорганізмів. Якщо під час або після лікування виникне суперінфекція, то потрібно вжити відповідних заходів.
Цефтолозан/тазобактам не активний проти бактерій, що продукують ферменти бета-лактамази, які не пригнічуються тазобактамом (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Прямий антиглобуліновий тест (тест Кумбса) на сероконверсію та потенційний ризик розвитку гемолітичної анемії
Під час лікування цефтолозаном/тазобактамом можливий позитивний результат прямого антиглобулінового тесту (див. розділ «Побічні реакції»). У клінічних дослідженнях у пацієнтів, у яких під час лікування з'явився позитивний результат прямого антиглобулінового тесту, не відмічалось ознак гемолізу.
Вміст натрію
В одному флаконі цефтолозану/тазобактаму міститься 230 мг натрію, що становить 11,5 % денної максимальної дози натрію для дорослого, яка дорівнює 2 г згідно з рекомендаціями ВООЗ. Після додавання у флакон з порошком 10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) флакон містить 265 мг натрію, що становить 13,3 % денної максимальної дози натрію для дорослого, яка дорівнює 2 г згідно з рекомендаціями ВООЗ.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дані про застосування цефтолозану/тазобактаму вагітним жінкам відсутні. Тазобактам проникає через плаценту. Здатність цефтолозану проникати через плаценту залишається не з'ясованою.
В експериментах на тваринах був продемонстрований токсичний вплив тазобактаму на репродуктивну функцію, але ознаки тератогенної активності не відмічались. В експериментах на мишах та щурах після введення цефтолозану не спостерігалося ознак репродуктивної токсичності або тератогенності. Введення цефтолозану щурам під час вагітності та лактації супроводжувалося зниженням аудіального рефлексу переляку у новонароджених тварин чоловічої статі на 60-й день після народження.
Препарат Зербакса® можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для вагітної і плода.
Грудне вигодовування
Здатність цефтолозану і тазобактаму виділятися разом з грудним молоком жінок залишається невідомою. Ризик для новонароджених/немовлят не можна виключити. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від лікування препаратом Зербакса® потрібно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі такого лікування для жінки.
Фертильність
Вплив цефтолозану та тазобактаму на фертильність людини не вивчали. В експериментах на щурах не виявлено впливу на фертильність і спаровування після внутрішньочеревного введення тазобактаму або внутрішньовенного введення цефтолозану.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Зербакса® може чинити незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Після введення препарату Зербакса® можливе запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Рекомендовані дози для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну > 50 мл/хв наведено в таблиці 1 за типом інфекції.
Таблиця 1. Доза лікарського засобу Зербакса® для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну > 50 мл/хв залежно від типу інфекції
Тип інфекції | Доза | Частота | Тривалість інфузії | Тривалість лікування |
Ускладнена внутрішньочеревна інфекція* | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 4–14 днів |
Ускладнена інфекція сечовивідних шляхів | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 7 днів |
Гострий пієлонефрит | ||||
Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** | 2 г цефтолозану/ 1 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 8–14 днів |
* При підозрі на інфекцію, викликану анаеробними збудниками, препарат застосовують у комбінації з метронідазолом.
** Застосовувати в комбінації з антибактеріальним препаратом, ефективним відносно грампозитивних патогенних мікроорганізмів, якщо підтверджено або є підозра, що дані мікроорганізми є збудниками інфекційного процесу.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)
Для літніх пацієнтів не потрібно коригувати дозу лише на підставі віку (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції нирок
Для пацієнтів із незначним порушенням функції нирок (розрахований кліренс креатиніну > 50 мл/хв) не потрібно коригувати дозу (див. розділ «Фармакокінетика»).
Для пацієнтів з помірним або значним порушенням функції нирок, а також для пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на гемодіалізі, дозу потрібно коригувати, як зазначено у таблиці 2 (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливі заходи безпеки»).
Таблиця 2. Рекомендована схема дозування препарату Зербакса® для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤ 50 мл/хв
Розрахований кліренс креатиніну (мл/хв)* | Ускладнені внутрішньочеревні інфекції, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит** | Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** |
Від 30 до 50 | 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин |
Від 15 до 29 | 250 мг цефтолозану/ 125 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин | 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин |
Захворювання нирок на термінальній стадії, перебування на гемодіалізі | Одна навантажувальна доза 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму, потім через 8 годин – підтримуюча доза 100 мг цефтолозану/ 50 мг тазобактаму при введенні через кожні 8 годин протягом усього періоду лікування, що залишився (у дні проведення гемодіалізу препарат потрібно ввести в найкоротший термін після завершення гемодіалізу) | Одна навантажувальна доза 1,5 г цефтолозану/ 0,75 г тазобактаму, потім через 8 годин – підтримуюча доза 300 мг цефтолозану/ 150 мг тазобактаму, яку вводять через кожні 8 годин протягом усього періоду лікування, що залишився (у дні проведення гемодіалізу препарат потрібно ввести в найкоротший термін після завершення гемодіалізу) |
* Кліренс креатиніну визначається за формулою Кокрофта – Голта.
** Всі дози препарату Зербакса® вводять внутрішньовенно протягом 1 години, і така тривалість введення рекомендується при всіх показаннях. При визначенні тривалості лікування слід виконувати рекомендації, наведені в таблиці 1.
Порушення функції печінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібно проводити коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб введення
Препарат Зербакса® вводять шляхом внутрішньовенної інфузії.
Тривалість інфузії для всіх доз лікарського засобу Зербакса® становить 1 годину.
Заходи, яких необхідно вжити перед приготуванням розчину або введенням препарату.
Інструкції для відновлення розчину та розведення лікарського засобу перед введенням див. у розділі «Особливі заходи безпеки».
Діти.
Безпека та ефективність застосування цефтолозану/тазобактаму дітям і підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.
Передозування.
Випадки передозування препаратом Зербакса® не відмічалися. Найвища одноразова доза лікарського засобу Зербакса®, яку використовували під час клінічних випробувань, становила 3 г/1,5 г цефтолозану/тазобактаму при введенні здоровим добровольцям.
У разі передозування введення препарату Зербакса® слід припинити та провести загальне підтримуюче лікування. Зербакса® може виводитися за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу виводилося приблизно 66 % цефтолозану, 56 % тазобактаму і 51 % метаболіту тазобактаму М1.
Побічні реакції.
Короткий опис профілю безпеки
Дію препарату Зербакса® оцінювали у клінічних дослідженнях ІІІ фази, контрольованих за допомогою препарату порівняння, при ускладнених внутрішньочеревних інфекціях та ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), і в цих дослідженнях брали участь загалом 1015 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Зербакса® (1 г/0,5 г внутрішньовенно через кожні 8 годин із коригуванням дози з огляду на функцію нирок у разі необхідності) протягом періоду до 14 днів.
Найчастішими побічними реакціями (≥ 3 % в об'єднаних дослідженнях ІІІ фази із залученням пацієнтів із ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефритом), які виникали у пацієнтів при лікуванні препаратом Зербакса®, були нудота, головний біль, запор, діарея та підвищення температури тіла, і ці реакції, як правило, мали незначний або помірний ступінь тяжкості.
Лікарський засіб Зербакса® вивчали в клінічному дослідженні ІІІ фази з контролем за препаратом порівняння за участю 361 пацієнта з нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією, які отримували лікування препаратом Зербакса® (2 г/1 г внутрішньовенно кожні 8 годин з корекцією дози з урахуванням ниркової недостатності у разі необхідності) протягом періоду до 14 днів.
Найчастішими побічними реакціями (≥ 5 % в дослідженнях ІІІ фази із залученням пацієнтів із нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією), які виникали у пацієнтів при лікуванні препаратом Зербакса®, були діарея, підвищення рівнів аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, і ці реакції, як правило, мали незначний або помірний ступінь тяжкості.
Перелік побічних реакцій, які виникають при лікуванні ускладнених внутрішньочеревних інфекцій, ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефриту та нозокоміальної пневмонії, зокрема ШВЛ-асоційованої пневмонії, у табличному форматі
У ході клінічних випробувань препарату Зербакса® були виявлені побічні реакції, що наводяться нижче. Побічні реакції розподілені відповідно до системно-органної класифікації згідно з медичним словником для регуляторної діяльності (MedDRA) та частоти. Класифікацію частоти проводили за такими стандартними категоріями: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) (див. таблицю 3).
Таблиця 3. Побічні реакції, виявлені в ході клінічних випробувань цефтолозану/тазобактаму
Класи систем органів | Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) | Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) |
Інфекції та інвазії | Коліт, спричинений Clostridioides difficile 2 | Кандидоз, включаючи орофарингеальний і вульвовагінальний кандидоз 1 , коліт, спричинений Clostridioides difficile 1 , грибкова інфекція сечовивідних шляхів 1 , інфекція, спричинена Clostridioides difficile 2 |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Тромбоцитоз 1 | Анемія 1 |
З боку обміну речовин і травлення | Гіпокаліємія 1 | Гіперглікемія 1 , гіпомагніємія 1 , гіпофосфатемія 1 |
З боку психіки | Безсоння 1 , неспокій 1 | |
З боку нервової системи | Головний біль 1 , запаморочення 1 | Ішемічний інсульт 1 |
З боку серця | Фібриляція передсердь 1 , тахікардія 1 , стенокардія 1 | |
З боку судин | Гіпотензія 1 | Флебіт 1 , венозний тромбоз 1 |
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | Диспное 1 | |
З боку травного тракту | Нудота 1 , діарея 3 , запор 1 , блювання 3 , біль у животі 1 | Гастрит 1 , здуття живота 1 , диспепсія 1 , метеоризм 1 , паралітична кишкова непрохідність 1 |
З боку шкіри та підшкірної тканини | Висипання 1 | Кропив'янка 1 |
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Порушення функції нирок 1 , ниркова недостатність 1 | |
Загальні порушення та реакції у місці ін'єкції | Підвищення температури тіла 1 , реакції у місці інфузії 1 | |
Порушення результатів обстежень | Збільшення концентрації аланінамінотрансферази 3 , збільшення концентрації аспартатамінотрансферази 3 , підвищені рівні трансаміназ 2 , порушення результатів тесту на функцію печінки 2 , підвищення рівня лужної фосфатази в крові 2 , підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази 2 | Позитивна проба Кумбса 3 , збільшення концентрації гамма-глутамілтранспептидази у сироватці крові 1 , збільшення концентрації лужної фосфатази у сироватці крові 1 , позитивна проба на Clostridioides 2 |
1 Виникають при застосуванні препарату Зербакса® (1 г/0,5 г внутрішньовенно кожні 8 годин) для лікування ускладнених інтраабдомінальних інфекцій, гострого пієлонефриту та ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів протягом періоду до 14 днів.
2 Виникають при застосуванні препарату Зербакса® (2 г/1 г внутрішньовенно кожні 8 годин) для лікування нозокоміальної пневмонії, у тому числі ШВЛ-асоційованої пневмонії, протягом періоду до 14 днів.
3 Виникають при всіх показаннях до застосування: ускладнені інтраабдомінальні інфекції, гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія.
Опис окремих побічних реакцій
Лабораторні тести
При застосуванні препарату Зербакса® можливий позитивний результат прямого тесту Кумбса. Частота сероконверсії за позитивними результатами прямого тесту Кумбса становила 0,2 % у пацієнтів, яким застосовували препарат Зербакса®, і 0 % у пацієнтів, які отримували препарат порівняння, в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та інфекціями сечовивідних шляхів. Частота сероконверсії за позитивними результатами прямого тесту Кумбса становила 31,2 % у пацієнтів, які отримували препарат Зербакса®, і 3,6 % у пацієнтів, які отримували меропенем, у клінічному дослідженні за участю пацієнтів із нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією. У клінічних дослідженнях не було виявлено ознак гемолізу у пацієнтів з позитивним результатом прямого тесту Кумбса в будь-якій групі лікування.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Після офіційного схвалення лікарського засобу важливе значення має повідомлення про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Після відновлення та розведення розчин, готовий до використання, зберігає хімічну та фізичну стабільність 24 години при кімнатній температурі або 4 дні при температурі від 2 до 8 °C. Цей лікарський засіб є чутливим до дії світла, і тому, якщо препарат не зберігається в заводській упаковці, то його потрібно захищати від дії світла.
З мікробіологічної точки зору цей лікарський засіб слід використати негайно після відновлення розчину. Якщо розчин не використовується відразу, то відповідальність за термін і умови зберігання перед використанням несе користувач, що, як правило, не повинно перевищувати 24 годин при температурі від 2 до 8 °C, за винятком випадків, коли відновлення/розведення розчину було проведено при контрольованих та затверджених асептичних умовах.
Умови зберігання. Зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С.
Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Умови зберігання відновленого та розведеного розчину лікарського препарату див. у розділі «Термін придатності».
Несумісність.
Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, які згадуються у розділі «Особливі заходи безпеки».
Упаковка. Порошок у флаконі об'ємом 20 мл; по 10 флаконів в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Стері-Фарма, ЛЛС, США / Steri-Pharma, LLC, USA.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
429 Саус Вест Стріт, Сіракуз, Нью-Йорк (НЙ) 13202, США/
429 S. West Street, Syracuse, New York (NY) 13202, USA.
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЗЕРБАКСА®
(ZERBAXA®)
Склад:
діючі речовини : цефтолозан і тазобактам;
1 флакон містить цефтолозану 1 г і тазобактаму 0,5 г;
допоміжні речовини: натрію хлорид, L-аргінін, кислота лимонна безводна.
Лікарська форма. Порошок для концентрату для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування, інші цефалоспорини і пенеми. Код АТХ J01D I54.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Механізм дії
Цефтолозан належить до класу цефалоспоринових антибіотиків. Цефтолозан чинить бактерицидну дію шляхом зв'язування з важливими пеніцилінзв'язуючими білками, що призводить до пригнічення синтезу стінки бактеріальної клітини та подальшої її загибелі.
Тазобактам – бета-лактамний антибіотик, структурно пов'язаний з пеніцилінами. Він є інгібітором багатьох бета-лактамаз молекулярного класу А, включаючи ферменти CTX-M, SHV і TEM.
Механізми резистентності
Механізми розвитку резистентності бактерій до цефтолозану/тазобактаму включають:
продукування бета-лактамаз, які можуть спричинити гідроліз цефтолозану і активність яких не гальмується тазобактамом; модифікацію пеніцилінзв'язуючих білків.
Тазобактам не пригнічує активність усіх ферментів класу А.
Крім того, тазобактам не пригнічує активність бета-лактамаз, таких як:
- ферменти типу AmpC (продукуються ентеробактеріями);
- карбапенемази на основі серину (наприклад карбапенемази, що продукуються Klebsiella pneumoniae );
- метало-бета-лактамази (наприклад метало-бета-лактамаза Нью-Делі);
- бета-лактамази Емблера класу D (окса-карбапенемази).
Зв'язок між фармакокінетикою та фармакодинамікою
На тваринних моделях було показано, що найкращим прогностичним фактором ефективності цефтолозану є тривалість періоду, протягом якого концентрація в плазмі крові перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію цефтолозану для даного мікроорганізму, що спричинив інфекцію.
Для тазобактаму показник фармакодинаміки, пов'язаний з ефективністю, визначали як відсоток інтервалу між введеннями, протягом якого концентрація тазобактаму в плазмі крові перевищує порогову величину (% T > поріг). Цей інтервал, протягом якого концентрація тазобактаму в плазмі крові перевищує порогову величину, був визначений як параметр, який найкраще передбачає ефективність тазобактаму за даними моделей в in vitro та in vivo доклінічних дослідженнях.
Визначення границь чутливості
Європейським комітетом з перевірки чутливості до антибіотиків (EUCAST) були встановлені такі граничні величини мінімальної інгібуючої концентрації:
Патогенний мікроорганізм | Тип інфекції | Мінімальна інгібуюча концентрація (мг/л) | |
Чутливий | Резистентний | ||
Enterobacterales | Ускладнені внутрішньочеревні інфекції* Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів* Гострий пієлонефрит* Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** | ≤ 2 | > 2 |
P. aeruginosa | Ускладнені внутрішньочеревні інфекції* Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів* Гострий пієлонефрит* Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** | ≤ 4 | > 4 |
H. influenzae | Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** | ≤ 0,5 | > 0,5 |
* При застосуванні 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму внутрішньовенно кожні 8 годин.
** При застосуванні 2 г цефтолозану/ 1 г тазобактаму внутрішньовенно кожні 8 годин.
Клінічна ефективність проти конкретних патогенних мікроорганізмів
Нижче наведено патогенні мікроорганізми, для яких була продемонстрована ефективність у клінічних дослідженнях для кожного показання та які проявляли чутливість до препарату Зербакса® в дослідженнях in vitro :
Ускладнені внутрішньочеревні інфекції
Грамнегативні бактерії
Enterobacter cloacae
Escherichia coli
Klebsiella oxytoca
Klebsiella pneumoniae
Proteus mirabilis
Pseudomonas aeruginosa
Грампозитивні бактерії
Streptococcus anginosus
Streptococcus constellatus
Streptococcus salivarius
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит
Грамнегативні бактерії
Escherichia coli
Klebsiella pneumoniae
Proteus mirabilis
Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія
Грамнегативні бактерії
Enterobacter cloacae
Escherichia coli
Haemophilus influenzae
Klebsiella oxytoca
Klebsiella pneumoniae
Proteus mirabilis
Pseudomonas aeruginosa
Serratia marcescens
Клінічна ефективність проти наведених нижче патогенних мікроорганізмів не була встановлена, але результати досліджень in vitro дають змогу припустити, що вони можуть бути чутливими до лікарського засобу Зербакса® при відсутності набутих механізмів резистентності:
Citrobacter freundii
Citrobacter koseri
Klebsiella (Enterobacter) aerogenes
Morganella morganii
Proteus vulgaris
Serratia liquefacians
Результати досліджень in vitro вказують на те, що наведені нижче види не є чутливими до цефтолозану/тазобактаму:
Staphylococcus aureus
Enterococcus faecalis
Enterococcus faecium
Діти
Європейське агентство з оцінки лікарських засобів відклало зобов'язання надавати результати досліджень із застосуванням препарату Зербакса® для однієї або декількох груп педіатричних пацієнтів з ускладненими внутрішньочеревними інфекціями, ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів та нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією (для отримання інформації про застосування в педіатрії див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Фармакокінетика.
Величини C max і AUC для цефтолозану/тазобактаму збільшуються приблизно пропорційно збільшенню дози при одноразовому введенні цефтолозану у діапазоні доз від 250 мг до 3 г та при одноразовому введенні тазобактаму у діапазоні доз від 500 мг до 1,5 г. У здорових дорослих добровольців з нормальною функцією нирок ознаки помітного накопичення цефтолозану/ тазобактаму не спостерігалися після багаторазових 1-годинних внутрішньовенних інфузій 1 г/0,5 г цефтолозану/тазобактаму або 2 г/1 г цефтолозану/тазобактаму при їх проведенні через кожні 8 годин протягом періоду до 10 днів. Період напіввиведення (t ½ ) цефтолозану або тазобактаму не залежить від дози.
Розподіл
Зв'язування цефтолозану і тазобактаму з білками плазми крові у людини є незначним (приблизно від 16 % до 21 % і 30 % відповідно). У здорових дорослих чоловіків (n = 51) після одноразового внутрішньовенного введення дози 1 г/0,5 г середній об'єм розподілу цефтолозану/тазобактаму (коефіцієнт варіації, %) після досягнення стаціонарного стану становив 13,5 л (21 %) і 18,2 л (25 %) відповідно для цефтолозану і тазобактаму, що відповідає об'єму позаклітинної рідини.
Після введення 2 г/1 г цефтолозану/тазобактаму або дози, розрахованої з урахуванням функції нирок, шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 1 година кожні 8 годин пацієнтам зі штучною вентиляцією легень з підтвердженою або підозрюваною пневмонією (N = 22) концентрації цефтолозану та тазобактаму в бронхоальвеолярній рідині легень були вищими за 8 мкг/мл та 1 мкг/мл відповідно протягом 100 % інтервалу між введеннями. Співвідношення середніх значень AUC цефтолозану та тазобактаму в епітелію легень та вільної концентрації у плазмі крові становили приблизно 50 % і 62 % відповідно і були аналогічні таким значенням у здорових суб'єктів (приблизно 61 % і 63 % відповідно), які отримували 1 г/0,5 г цефтолозану/тазобактаму.
Біотрансформація
Цефтолозан виводиться разом із сечею у незміненій формі, і тому він не піддається метаболізму. Бета-лактамне кільце тазобактаму гідролізується з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту тазобактаму M1.
Виведення
Цефтолозан, тазобактам і метаболіт тазобактаму M1 виводяться нирками. У здорових дорослих добровольців чоловічої статі після одноразового внутрішньовенного введення цефтолозану/тазобактаму у дозі 1 г/0,5 г більше ніж 95 % цефтолозану виводилося з сечею у незміненій формі. Більше 80 % тазобактаму виводилося у вигляді початкової сполуки, а решта – як метаболіт тазобактаму M1. Після одноразового введення цефтолозану/тазобактаму нирковий кліренс цефтолозану (3,41–6,69 л/год) був аналогічним кліренсу із плазми крові (4,10–6,73 л/год) і не відрізнявся від швидкості клубочкової фільтрації для незв'язаної фракції, вказуючи на те, що цефтолозан виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації.
Середній кінцевий період напіввиведення цефтолозану та тазобактаму у здорових дорослих добровольців з нормальною функцією нирок становить приблизно 3 години та 1 годину відповідно.
Лінійність/нелінійність
Величини C max і AUC для цефтолозану/тазобактаму збільшуються пропорційно збільшенню дози. У здорових дорослих добровольців з нормальною функцією нирок після багаторазової внутрішньовенної інфузії цефтолозану/тазобактаму у дозах до 2,0 г/1,0 г через кожні 8 годин протягом періоду до 10 днів не відбувалося помітного збільшення концентрації цефтолозану/тазобактаму у плазмі крові. Період напіввиведення (t ½ ) цефтолозану не залежить від дози.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Цефтолозан/тазобактам і метаболіт тазобактаму М1 виводяться нирками.
Дозу цефтолозану, нормалізовану за середнім геометричним значенням AUC, збільшували в 1,26 раза, в 2,5 раза і в 5 разів пацієнтам з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступенів відповідно порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок. Відповідну дозу тазобактаму, нормалізовану за середнім геометричним значенням AUC, збільшували приблизно в 1,3 раза, в 2 рази і в 4 рази. Для підтримання системної дії на рівні такої у добровольців з нормальною нирковою функцією потрібне коригування дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, приблизно дві третини введеної дози цефтолозану/тазобактаму виводиться шляхом гемодіалізу. Рекомендована доза при ускладнених внутрішньочеревних інфекціях, ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів і гострому пієлонефриті для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить разову навантажувальну дозу 500 мг/250 мг цефтолозану/тазобактаму з подальшою підтримуючою дозою 100 мг/50 мг цефтолозану/тазобактаму, яку вводять кожні 8 годин до кінця періоду лікування. Рекомендована доза при нозокоміальній пневмонії, в тому числі ШВЛ-асоційованій пневмонії, для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить разову навантажувальну дозу 1,5 г/0,75 г цефтолозану/тазобактаму з подальшою підтримуючою дозою 300 мг/150 мг цефтолозану/тазобактаму, яку вводять кожні 8 годин до кінця періоду лікування. При гемодіалізі дозу слід вводити відразу після завершення діалізу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Збільшений нирковий кліренс
Після введення одноразової внутрішньовенної інфузії 2 г/1 г цефтолозану/тазобактаму протягом 1 години тяжкохворим пацієнтам з кліренсом креатиніну, що перевищує або дорівнює 180 мл/хв (N = 10), середні значення кінцевого періоду напіввиведення цефтолозану і тазобактаму становили 2,6 години і 1,5 години відповідно. Концентрації вільного цефтолозану в плазмі крові перевищували 8 мкг/мл протягом 70 % 8-годинного періоду; концентрації вільного тазобактаму перевищували 1 мкг/мл протягом 60 % 8-годинного періоду. Не рекомендується коригувати дозу цефтолозану/тазобактаму при нозокоміальній пневмонії, в тому числі ШВЛ-асоційованій пневмонії, пацієнтам зі збільшеним нирковим кліренсом.
Порушення функції печінки
Оскільки цефтолозан/тазобактам не піддається метаболізму в печінці, не очікується впливу порушеної функції печінки на системний кліренс цефтолозану/тазобактаму. Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози цефтолозану/тазобактаму не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку
У фармакокінетичному аналізі цефтолозану/тазобактаму за участю різних популяцій не спостерігалося клінічно значущих відмінностей в експозиції залежно від віку пацієнта. Не рекомендується коригувати дозу цефтолозану/тазобактаму з огляду лише на вік пацієнта.
Діти
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям не встановлені.
Стать
У фармакокінетичному аналізі цефтолозану/тазобактаму за участю різних популяцій не спостерігалося клінічно значущих відмінностей в AUC цефтолозану і тазобактаму. Не потрібно коригувати дозу препарату залежно від статі пацієнта.
Етнічна приналежність
У фармакокінетичному аналізі цефтолозану/тазобактаму за участю різних популяцій не спостерігалося клінічно значущих відмінностей в AUC цефтолозану і тазобактаму у європейців в порівнянні з іншими етнічними групами. Не рекомендується коригувати дозу препарату залежно від расової приналежності пацієнта.
Доклінічні дані з безпеки
При проведенні доклінічних досліджень не було виявлено загроз для людини, про що свідчать результати стандартних досліджень з фармакологічної безпеки, досліджень токсичності при багаторазовому введенні або досліджень генотоксичності. Дослідження канцерогенності цефтолозану/тазобактаму не проводилися.
У доклінічних дослідженнях побічні ефекти спостерігалися лише при концентраціях, які значно перевищували максимальну концентрацію у людини, і тому такі ефекти не мають суттєвого значення для клінічного застосування препарату.
Побічні реакції, які не спостерігалися в клінічних дослідженнях, але які виникали у тварин при концентраціях, аналогічних клінічному системному впливу, та які можуть мати значення для клінічного застосування, були такими: введення цефтолозану щурам під час вагітності та лактації супроводжувалося зниженням аудіального рефлексу переляку у новонароджених щурят чоловічої статі на 60-й день після народження при введенні матерям дози 300 і 1000 мг/кг на добу. Введення щурам дози 300 мг/кг на добу супроводжувалося збільшенням концентрації цефтолозану в плазмі (величина AUC), яка приблизно відповідає величині AUC цефтолозану в плазмі крові людини при введенні найвищої рекомендованої терапевтичної дози 2 г кожні 8 годин.
У щурів після внутрішньоочеревинного введення тазобактаму разом із ознаками токсичного впливу на організм матері відмічалися порушення розвитку у пери- або постнатальний період (зменшення маси щурят, збільшення частоти мертвонароджуваності, збільшення смертності щурят).
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат Зербакса® показаний для лікування наступних інфекцій у дорослих (див. розділ «Фармакодинаміка»):
- ускладнені внутрішньочеревні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»);
- гострий пієлонефрит;
- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (див. розділ «Особливості застосування»);
- нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія.
Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин;
- підвищена чутливість до будь-якого антибіотика цефалоспоринового ряду;
- тяжка алергічна реакція (наприклад анафілактична реакція, тяжкі шкірні реакції) до бета-лактамних антибіотиків будь-якого іншого ряду (наприклад до пеніцилінів або карбапенемів).
Особливі заходи безпеки.
Вміст одного флакона призначений тільки для одноразового використання.
При приготуванні інфузійного розчину слід дотримуватись правил асептики.
Лікарський засіб Зербакса® не можна pозводити іншими лікарськими засобами, окрім тих, що зазначені в цьому розділі.
Приготування доз для введення
У флакон з порошком для приготування концентрату для інфузійного розчину додають 10 мл води для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій; після відновлення розчину флакон слід обережно струсити для розчинення порошку. Кінцевий об'єм становить приблизно 11,4 мл. Концентрація цього розчину становить приблизно 132 мг/мл (88 мг/мл для цефтолозану і 44 мг/мл для тазобактаму).
УВАГА:
ВІДНОВЛЕНИЙ РОЗЧИН НЕ ПРИЗНАЧЕНИЙ ДЛЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ВВЕДЕННЯ.
Для отримання інформації стосовно рекомендованих схем дозування лікарського засобу Зербакса® залежно від показань і функції нирок див. розділ «Спосіб застосування та дози». Нижче наведено інструкції з приготування кожної дози.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 2 г/1 г: за допомогою шприца забрати із двох флаконів весь об'єм відновленого розчину (приблизно 11,4 мл у флаконі) і перенести його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 1,5 г/0,75 г: за допомогою шприца забрати із одного флакона весь об'єм відновленого розчину (приблизно 11,4 мл) і 5,7 мл з другого флакона і перенести його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 1 г/0,5 г: за допомогою шприца забрати із флакона весь об'єм відновленого розчину (приблизно 11,4 мл) і перенести його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 500 мг/250 мг: набрати із флакона 5,7 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 300 мг/150 мг: набрати із флакона 3,5 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 250 мг/125 мг: набрати із флакона 2,9 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Приготування дози цефтолозану/тазобактаму 100 мг/50 мг: набрати із флакона 1,2 мл відновленого розчину і додати його в інфузійний мішок, в якому міститься 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій.
Розчин для інфузії Зербакса® повинен бути прозорим і безбарвним або світло-жовтим.
Зміна кольору в межах цього діапазону не впливає на активність препарату.
Один з активних інгредієнтів, цефтолозан, може мати шкідливий вплив, якщо він потрапляє у водне середовище. Невикористаний лікарський засіб не слід викидати у стічні води. Всі залишки лікарського препарату або відпрацьовані матеріали потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог. Ці заходи допоможуть захистити довкілля.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
На підставі результатів проведених досліджень в умовах in vitro та in vivo не виникають значні лікарські взаємодії між цефтолозаном/тазобактамом і препаратами, які є субстратами, інгібіторами та індукторами ферментів цитохрому P450.
У дослідженнях в умовах in vitro було показано, що цефтолозан, тазобактам і метаболіт тазобактаму M1 в терапевтичних концентраціях у плазмі не гальмували активність ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 або CYP3A4 і не індукували активність ізоферментів CYP1A2, CYP2B6 або CYP3A4.
У дослідженнях в умовах in vitro цефтолозан і тазобактам в терапевтичних концентраціях у плазмі не були субстратами для P-глікопротеїну (P-gp) або білка резистентності раку молочної залози (BCRP), а тазобактам не був субстратом для органічного катіонного транспортера-2 (OCT2). Дані, отримані у дослідженнях в умовах in vitro , вказують на те, що цефтолозан не пригнічує P-gp, BCRP, транспортні поліпептиди органічних аніонів OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2, білок множинної лікарської резистентності (MRP), білок-переносник солей жовчних кислот (BSEP), транспортери органічних аніонів людини OAT1, OAT3, білки екструзії лікарських засобів і токсинів MATE1 або MATE2-К в умовах in vitro в терапевтичних концентраціях у плазмі. Дані, отримані у дослідженнях в умовах in vitro , вказують на те, що ані тазобактам, ані метаболіт тазобактаму M1 у терапевтичних концентраціях у плазмі не пригнічують активність транспортерів P-gp, BCRP, OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2 або BSEP.
Тазобактам є субстратом для OAT1 і OAT3. У дослідженнях in vitro тазобактам пригнічував активність транспортерів OAT1 і OAT3 людини при величинах IC 50 відповідно 118 і 147 мкг/мл. У клінічному дослідженні сумісне введення цефтолозану/тазобактаму з фуросемідом, який є субстратом для OAT1 і OAT3, не призводило до значного збільшення системної дії фуросеміду в плазмі крові (середнє геометричне співвідношення становить 0,83 і 0,87 відповідно для C max і АUC). Проте активні речовини, які пригнічують активність OAT1 або OAT3 (наприклад пробенецид), можуть збільшити концентрацію тазобактаму в плазмі.
Алергічні реакції
Можуть виникати серйозні та іноді летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Якщо під час лікування цефтолозаном/тазобактамом виникає тяжка алергічна реакція, то застосування цього лікарського засобу потрібно припинити і вжити відповідних заходів.
У пацієнтів, у яких раніше виникали алергічні реакції на цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики, також можливі алергічні реакції на цефтолозан/тазобактам.
Цефтолозан/тазобактам протипоказаний пацієнтам, у яких раніше виникали алергічні реакції на цефтолозан, тазобактам або цефалоспорини (див. розділ «Протипоказання»).
Цефтолозан/тазобактам також протипоказаний пацієнтам, у яких раніше виникали серйозні алергічні реакції (такі як анафілактична реакція, тяжка шкірна реакція) на бета-лактамний антибіотик будь-якого іншого ряду (наприклад пеніциліни або карбапенеми) (див. розділ «Протипоказання»).
Цефтолозан/тазобактам слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких раніше виникали алергічні реакції будь-якого іншого типу на пеніцилін або інші бета-лактамні антибіотики.
Вплив на функцію нирок
У пацієнтів, які отримують цефтолозан/тазобактам, відмічалося зниження функції нирок.
Порушення функції нирок
Дозу цефтолозану/тазобактаму потрібно коригувати залежно від функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 2).
У клінічних випробуваннях за участю пацієнтів із ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, у тому числі з пієлонефритом, у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок ефективність цефтолозану/тазобактаму була меншою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією або із незначним порушенням функції нирок на початку дослідження. За станом пацієнтів з порушенням функції нирок на початку лікування потрібно здійснювати часте спостереження для виявлення будь-яких змін функції нирок під час лікування. У разі необхідності таким пацієнтам потрібно коригувати дози цефтолозану/тазобактаму.
Обмеження клінічних даних
У клінічні випробування не включали пацієнтів з ослабленим імунітетом, пацієнтів із тяжкою нейтропенією та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі.
Ускладнені внутрішньочеревні інфекції
У дослідженні за участю пацієнтів з ускладненими внутрішньочеревними інфекціями найчастішим діагнозом була перфорація апендикса або періапендикулярний абсцес (420 з 970 [43,3 %] пацієнтів). Із цих 420 пацієнтів у 137 (32,6 %) осіб на початку лікування відмічався генералізований перитоніт. У цьому дослідженні приблизно 82 % усіх пацієнтів мали < 10 балів за APACHE II (шкала для оцінки гострих і хронічних функціональних змін II), а у 2,3 % пацієнтів на початку дослідження відмічалася бактеріємія. Із пацієнтів, яким провели клінічну оцінку, показники клінічної ефективності лікування цефтолозаном/тазобактамом становили 95,9 % у 293 пацієнтів віком до 65 років і 87,8 % у 82 пацієнтів віком від 65 років.
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів
Дані про клінічну ефективність у разі ускладненої інфекції нижніх сечовивідних шляхів є недостатніми. У рандомізованому дослідженні, контрольованому за допомогою активного препарату, у 18,2 % (126 з 693 пацієнтів), яким провели мікробіологічну оцінку, відмічалася ускладнена інфекція нижніх сечовивідних шляхів, включаючи 60 зі 126 пацієнтів, яким провели лікування цефтолозаном/тазобактамом. У 1 з цих 60 пацієнтів на початку лікування була бактеріємія.
Діарея, асоційована з Clostridium difficile
При застосуванні цефтолозану/тазобактаму повідомляли про випадки розвитку коліту, пов'язаного із застосуванням антибактеріальних препаратів, і псевдомембранозного коліту (див. розділ «Побічні реакції»). Ступінь таких інфекцій може коливатись від слабкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати цей діагноз, якщо у пацієнта з'явилася діарея під час або після введення цефтолозану/тазобактаму. За таких обставин слід розглянути можливість припинення лікування цефтолозаном/тазобактамом та вжити підтримуючих заходів разом із проведенням специфічного лікування проти Clostridium difficile .
Нечутливі мікроорганізми
Застосування цефтолозану/тазобактаму може сприяти надмірному росту нечутливих мікроорганізмів. Якщо під час або після лікування виникне суперінфекція, то потрібно вжити відповідних заходів.
Цефтолозан/тазобактам не активний проти бактерій, що продукують ферменти бета-лактамази, які не пригнічуються тазобактамом (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Прямий антиглобуліновий тест (тест Кумбса) на сероконверсію та потенційний ризик розвитку гемолітичної анемії
Під час лікування цефтолозаном/тазобактамом можливий позитивний результат прямого антиглобулінового тесту (див. розділ «Побічні реакції»). У клінічних дослідженнях у пацієнтів, у яких під час лікування з'явився позитивний результат прямого антиглобулінового тесту, не відмічалось ознак гемолізу.
Вміст натрію
В одному флаконі цефтолозану/тазобактаму міститься 230 мг натрію, що становить 11,5 % денної максимальної дози натрію для дорослого, яка дорівнює 2 г згідно з рекомендаціями ВООЗ. Після додавання у флакон з порошком 10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію для ін'єкцій (фізіологічний розчин) флакон містить 265 мг натрію, що становить 13,3 % денної максимальної дози натрію для дорослого, яка дорівнює 2 г згідно з рекомендаціями ВООЗ.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дані про застосування цефтолозану/тазобактаму вагітним жінкам відсутні. Тазобактам проникає через плаценту. Здатність цефтолозану проникати через плаценту залишається не з'ясованою.
В експериментах на тваринах був продемонстрований токсичний вплив тазобактаму на репродуктивну функцію, але ознаки тератогенної активності не відмічались. В експериментах на мишах та щурах після введення цефтолозану не спостерігалося ознак репродуктивної токсичності або тератогенності. Введення цефтолозану щурам під час вагітності та лактації супроводжувалося зниженням аудіального рефлексу переляку у новонароджених тварин чоловічої статі на 60-й день після народження.
Препарат Зербакса® можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для вагітної і плода.
Грудне вигодовування
Здатність цефтолозану і тазобактаму виділятися разом з грудним молоком жінок залишається невідомою. Ризик для новонароджених/немовлят не можна виключити. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від лікування препаратом Зербакса® потрібно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі такого лікування для жінки.
Фертильність
Вплив цефтолозану та тазобактаму на фертильність людини не вивчали. В експериментах на щурах не виявлено впливу на фертильність і спаровування після внутрішньочеревного введення тазобактаму або внутрішньовенного введення цефтолозану.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Зербакса® може чинити незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Після введення препарату Зербакса® можливе запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Рекомендовані дози для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну > 50 мл/хв наведено в таблиці 1 за типом інфекції.
Таблиця 1. Доза лікарського засобу Зербакса® для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну > 50 мл/хв залежно від типу інфекції
Тип інфекції | Доза | Частота | Тривалість інфузії | Тривалість лікування |
Ускладнена внутрішньочеревна інфекція* | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 4–14 днів |
Ускладнена інфекція сечовивідних шляхів | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 7 днів |
Гострий пієлонефрит | ||||
Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** | 2 г цефтолозану/ 1 г тазобактаму | Через кожні 8 годин | 1 година | 8–14 днів |
* При підозрі на інфекцію, викликану анаеробними збудниками, препарат застосовують у комбінації з метронідазолом.
** Застосовувати в комбінації з антибактеріальним препаратом, ефективним відносно грампозитивних патогенних мікроорганізмів, якщо підтверджено або є підозра, що дані мікроорганізми є збудниками інфекційного процесу.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)
Для літніх пацієнтів не потрібно коригувати дозу лише на підставі віку (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції нирок
Для пацієнтів із незначним порушенням функції нирок (розрахований кліренс креатиніну > 50 мл/хв) не потрібно коригувати дозу (див. розділ «Фармакокінетика»).
Для пацієнтів з помірним або значним порушенням функції нирок, а також для пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на гемодіалізі, дозу потрібно коригувати, як зазначено у таблиці 2 (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливі заходи безпеки»).
Таблиця 2. Рекомендована схема дозування препарату Зербакса® для внутрішньовенного введення пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤ 50 мл/хв
Розрахований кліренс креатиніну (мл/хв)* | Ускладнені внутрішньочеревні інфекції, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит** | Нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія** |
Від 30 до 50 | 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин | 1 г цефтолозану/ 0,5 г тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин |
Від 15 до 29 | 250 мг цефтолозану/ 125 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин | 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму внутрішньовенно через кожні 8 годин |
Захворювання нирок на термінальній стадії, перебування на гемодіалізі | Одна навантажувальна доза 500 мг цефтолозану/ 250 мг тазобактаму, потім через 8 годин – підтримуюча доза 100 мг цефтолозану/ 50 мг тазобактаму при введенні через кожні 8 годин протягом усього періоду лікування, що залишився (у дні проведення гемодіалізу препарат потрібно ввести в найкоротший термін після завершення гемодіалізу) | Одна навантажувальна доза 1,5 г цефтолозану/ 0,75 г тазобактаму, потім через 8 годин – підтримуюча доза 300 мг цефтолозану/ 150 мг тазобактаму, яку вводять через кожні 8 годин протягом усього періоду лікування, що залишився (у дні проведення гемодіалізу препарат потрібно ввести в найкоротший термін після завершення гемодіалізу) |
* Кліренс креатиніну визначається за формулою Кокрофта – Голта.
** Всі дози препарату Зербакса® вводять внутрішньовенно протягом 1 години, і така тривалість введення рекомендується при всіх показаннях. При визначенні тривалості лікування слід виконувати рекомендації, наведені в таблиці 1.
Порушення функції печінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібно проводити коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб введення
Препарат Зербакса® вводять шляхом внутрішньовенної інфузії.
Тривалість інфузії для всіх доз лікарського засобу Зербакса® становить 1 годину.
Заходи, яких необхідно вжити перед приготуванням розчину або введенням препарату.
Інструкції для відновлення розчину та розведення лікарського засобу перед введенням див. у розділі «Особливі заходи безпеки».
Діти.
Безпека та ефективність застосування цефтолозану/тазобактаму дітям і підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.
Передозування.
Випадки передозування препаратом Зербакса® не відмічалися. Найвища одноразова доза лікарського засобу Зербакса®, яку використовували під час клінічних випробувань, становила 3 г/1,5 г цефтолозану/тазобактаму при введенні здоровим добровольцям.
У разі передозування введення препарату Зербакса® слід припинити та провести загальне підтримуюче лікування. Зербакса® може виводитися за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу виводилося приблизно 66 % цефтолозану, 56 % тазобактаму і 51 % метаболіту тазобактаму М1.
Побічні реакції.
Короткий опис профілю безпеки
Дію препарату Зербакса® оцінювали у клінічних дослідженнях ІІІ фази, контрольованих за допомогою препарату порівняння, при ускладнених внутрішньочеревних інфекціях та ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), і в цих дослідженнях брали участь загалом 1015 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Зербакса® (1 г/0,5 г внутрішньовенно через кожні 8 годин із коригуванням дози з огляду на функцію нирок у разі необхідності) протягом періоду до 14 днів.
Найчастішими побічними реакціями (≥ 3 % в об'єднаних дослідженнях ІІІ фази із залученням пацієнтів із ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефритом), які виникали у пацієнтів при лікуванні препаратом Зербакса®, були нудота, головний біль, запор, діарея та підвищення температури тіла, і ці реакції, як правило, мали незначний або помірний ступінь тяжкості.
Лікарський засіб Зербакса® вивчали в клінічному дослідженні ІІІ фази з контролем за препаратом порівняння за участю 361 пацієнта з нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією, які отримували лікування препаратом Зербакса® (2 г/1 г внутрішньовенно кожні 8 годин з корекцією дози з урахуванням ниркової недостатності у разі необхідності) протягом періоду до 14 днів.
Найчастішими побічними реакціями (≥ 5 % в дослідженнях ІІІ фази із залученням пацієнтів із нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією), які виникали у пацієнтів при лікуванні препаратом Зербакса®, були діарея, підвищення рівнів аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, і ці реакції, як правило, мали незначний або помірний ступінь тяжкості.
Перелік побічних реакцій, які виникають при лікуванні ускладнених внутрішньочеревних інфекцій, ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефриту та нозокоміальної пневмонії, зокрема ШВЛ-асоційованої пневмонії, у табличному форматі
У ході клінічних випробувань препарату Зербакса® були виявлені побічні реакції, що наводяться нижче. Побічні реакції розподілені відповідно до системно-органної класифікації згідно з медичним словником для регуляторної діяльності (MedDRA) та частоти. Класифікацію частоти проводили за такими стандартними категоріями: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) (див. таблицю 3).
Таблиця 3. Побічні реакції, виявлені в ході клінічних випробувань цефтолозану/тазобактаму
Класи систем органів | Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) | Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) |
Інфекції та інвазії | Коліт, спричинений Clostridioides difficile 2 | Кандидоз, включаючи орофарингеальний і вульвовагінальний кандидоз 1 , коліт, спричинений Clostridioides difficile 1 , грибкова інфекція сечовивідних шляхів 1 , інфекція, спричинена Clostridioides difficile 2 |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Тромбоцитоз 1 | Анемія 1 |
З боку обміну речовин і травлення | Гіпокаліємія 1 | Гіперглікемія 1 , гіпомагніємія 1 , гіпофосфатемія 1 |
З боку психіки | Безсоння 1 , неспокій 1 | |
З боку нервової системи | Головний біль 1 , запаморочення 1 | Ішемічний інсульт 1 |
З боку серця | Фібриляція передсердь 1 , тахікардія 1 , стенокардія 1 | |
З боку судин | Гіпотензія 1 | Флебіт 1 , венозний тромбоз 1 |
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | Диспное 1 | |
З боку травного тракту | Нудота 1 , діарея 3 , запор 1 , блювання 3 , біль у животі 1 | Гастрит 1 , здуття живота 1 , диспепсія 1 , метеоризм 1 , паралітична кишкова непрохідність 1 |
З боку шкіри та підшкірної тканини | Висипання 1 | Кропив'янка 1 |
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Порушення функції нирок 1 , ниркова недостатність 1 | |
Загальні порушення та реакції у місці ін'єкції | Підвищення температури тіла 1 , реакції у місці інфузії 1 | |
Порушення результатів обстежень | Збільшення концентрації аланінамінотрансферази 3 , збільшення концентрації аспартатамінотрансферази 3 , підвищені рівні трансаміназ 2 , порушення результатів тесту на функцію печінки 2 , підвищення рівня лужної фосфатази в крові 2 , підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази 2 | Позитивна проба Кумбса 3 , збільшення концентрації гамма-глутамілтранспептидази у сироватці крові 1 , збільшення концентрації лужної фосфатази у сироватці крові 1 , позитивна проба на Clostridioides 2 |
1 Виникають при застосуванні препарату Зербакса® (1 г/0,5 г внутрішньовенно кожні 8 годин) для лікування ускладнених інтраабдомінальних інфекцій, гострого пієлонефриту та ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів протягом періоду до 14 днів.
2 Виникають при застосуванні препарату Зербакса® (2 г/1 г внутрішньовенно кожні 8 годин) для лікування нозокоміальної пневмонії, у тому числі ШВЛ-асоційованої пневмонії, протягом періоду до 14 днів.
3 Виникають при всіх показаннях до застосування: ускладнені інтраабдомінальні інфекції, гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та нозокоміальна пневмонія, у тому числі ШВЛ-асоційована пневмонія.
Опис окремих побічних реакцій
Лабораторні тести
При застосуванні препарату Зербакса® можливий позитивний результат прямого тесту Кумбса. Частота сероконверсії за позитивними результатами прямого тесту Кумбса становила 0,2 % у пацієнтів, яким застосовували препарат Зербакса®, і 0 % у пацієнтів, які отримували препарат порівняння, в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з ускладненими внутрішньочеревними інфекціями та інфекціями сечовивідних шляхів. Частота сероконверсії за позитивними результатами прямого тесту Кумбса становила 31,2 % у пацієнтів, які отримували препарат Зербакса®, і 3,6 % у пацієнтів, які отримували меропенем, у клінічному дослідженні за участю пацієнтів із нозокоміальною пневмонією, у тому числі ШВЛ-асоційованою пневмонією. У клінічних дослідженнях не було виявлено ознак гемолізу у пацієнтів з позитивним результатом прямого тесту Кумбса в будь-якій групі лікування.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Після офіційного схвалення лікарського засобу важливе значення має повідомлення про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Після відновлення та розведення розчин, готовий до використання, зберігає хімічну та фізичну стабільність 24 години при кімнатній температурі або 4 дні при температурі від 2 до 8 °C. Цей лікарський засіб є чутливим до дії світла, і тому, якщо препарат не зберігається в заводській упаковці, то його потрібно захищати від дії світла.
З мікробіологічної точки зору цей лікарський засіб слід використати негайно після відновлення розчину. Якщо розчин не використовується відразу, то відповідальність за термін і умови зберігання перед використанням несе користувач, що, як правило, не повинно перевищувати 24 годин при температурі від 2 до 8 °C, за винятком випадків, коли відновлення/розведення розчину було проведено при контрольованих та затверджених асептичних умовах.
Умови зберігання. Зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С.
Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Умови зберігання відновленого та розведеного розчину лікарського препарату див. у розділі «Термін придатності».
Несумісність.
Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, які згадуються у розділі «Особливі заходи безпеки».
Упаковка. Порошок у флаконі об'ємом 20 мл; по 10 флаконів в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ФАРЕВА Мірабель, Франція/
FAREVA Mirabel, France.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Ру де Марса, Ріом 63963 Клермон-Ферран Седекс 9, Франція/
Route de Marsat, Riom 63963 Clermont-Ferrand Cedex 9, France.
ТАЗОБАКТАМ+ЦЕФТОЛОЗАН
Искать отдельно: ТАЗОБАКТАМ, ЦЕФТОЛОЗАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа