ЗОКАРДИС ПЛЮС 30/12,5 табл. п/плен. оболочкой блистер №28

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Zocardis plus 30 / 12,5

(Zocardis Plus 30 / 12,5)

Место хранения:

Активные ингредиенты: Prefabric кальция, гидрохлоротиазид;

1 таблетка, покрытый пленкой оболочкой, содержит кальций кальций кальция FOFENOPRIL 30 мг эквивалентен Zophenopril 28,7 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, моногидрата лактозы, кукурузный крахмал, гипромелоза, диоксид диоксида кремния, стеарат магния, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 400, полиэтиленгликоль, полиэтиленгликоль 6000, красный цвет оксида железа (E 172).

Лекарственная форма.

Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: пастильо красный, круглый, слегка выпуклый по обе стороны таблеток, покрытых пленкой оболочкой, с рисом для распределения с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы и диуретики ACE. ATX C09B код A15.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Zocardis ^Â Plus 30/12.5 представляет собой комбинированный препарат, состоящий из зофеноприла, ингибитора ферментанского энзиотензина (ACE) и гидрохлоротиазида, мочегонного вещества серии тиазидов. Механизмы действия обоих веществ дополняют друг друга, и их антигипертензивное действие усиливается.

Побеноприл - это сульфгидрил ингибитор туза, который подавляет фермент, который катализирует трансформацию ангиотензина и в ангиотензине II - пептид с вазоконстрикторным действием. Это приводит к ослаблению вазоконстрикторной деятельности и снижения секреции альдостерона. Последнее может привести к увеличению концентрации калия в сыворотке с одновременным выводом от тела натрия и воды. Разрыв отрицательной обратной связи между ангиотензином II и секрецией Ринна приводит к увеличению активности Renin в плазме. Механизм уменьшения артериального давления с ZophefenoPril основан на первичном подавлении системы ренин-ангиотензин-альдостерона. APF идентична Kininasi II, ферментам, который катализирует разрушение брадикинина - пептида, который имеет потенциальный вазодирующий эффект. Это, очевидно, играет роль в реализации терапевтического эффекта ингибиторов ACE.

Одновременное применение ингибиторов ACE и блокаторов рецепторов Angiotensin II было исследовано в двух крупномасштабных, рандомизированных, одновременных контролируемых исследованиях (Ontarget (Ongoing Telmisartan только и в сочетании с Рамиприлом Глобальной конечной точки зрения) и VA Nephron-D (ветераны по делам нефропатии на диабете) ).

OnTarget представлял собой исследование, проведенное с участием пациентов с сердечно-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе или диабете 2 типа, сопровождаемого признаками целевого ORBU. VA NEPHRON-D представлял собой исследование, проводимое пациентами с 2-типом диабетом и диабетической нефропатией. Эти исследования показали существенное благотворное влияние на результат почечных и / или сердечно-сосудистых заболеваний и смертности от них, по сравнению с монотерапией существует повышенный риск гиперкалемии, острого поражения почек и / или гипотензии. Принимая во внимание сходство фармакодинамических свойств, эти результаты также применимы к другим ингибиторам ACE и блокаторам рецепторов Angiotensin II.

Совместное применение ингибиторов ACE и блокаторов рецепторов ангиотензина II противопоказано пациентам с диабетической нефропатией.

Высота (Alishireen Suppore в диабете 2 типа 2 с использованием конечных точек сердечно-сосудистых и почечных заболеваний) было исследование, проводимое для обнаружения положительного эффекта добавления алискирена на стандартные ингибиторы ACE или блокаторы рецепторов ангиотензина II, с участием пациентов с диабетом 2 типа и хроническим. Болезнь почек, сердечно-сосудистые заболевания или при наличии обоих заболеваний. Это исследование было прервано ранее из-за повышенного риска нежелательных последствий. Смертность от сердечно-сосудистых заболеваний и появление инсульта было чаще в группе, которая принимала алискирена, чем в группе плацебо, но в группе плацебо, но сообщение с важной информацией о нежелательных явлениях и информации о серьезных нежелательных явлениях (гиперкалиемия, гипотензия и ухудшение почечной недостаточности) были чаще в группе, которая принимала алискирена, чем в группе плацебо.

Гидрохлоротиазид имеет мочегонный и антигипертензивный эффект. Это влияет на реабсорбцию электролитов в дистальной части почечных канальцев. Гидрохлоротиазид усиливает удаление натрия и хлора примерно одинаково. Natrysis может сопровождаться потерей определенного количества калия и бикарбоната. Одновременный прием гидрохлоротиазида с зофеноприлом приводит к восстановлению потерь калия, связанных с действием диуретического агента. Диурез начинается через 2 часа после приема последнего, достигает максимума через 4 часа и длится около 6-12 часов.

Фармакокинетика.

Совместный прием ZophefenoPlovil и гидрохлоротиазида незначительны или практически не влияют на биодоступность активных веществ отдельно. Объединенный препарат является биокувелированием обеим монотам, принятым одновременно.

Кафеноприл

Фуфеноприл представляет собой пролекарства, поскольку активный компонент представляет собой сборник - свободное тиоловое соединение, полученное в результате гидролиза тиотера.

Поглощение. Побеноприл в пероральном введении быстро и полностью поглощается и почти полностью преобразуется в префаберете. Максимальная концентрация крови достигается в 1,5 часа. Кинетика отдельной дозы является линейной в диапазоне 10-80 мг префикса кальция. После получения 15-60 мг префаберата кальция в течение 3 недель кумуляции. Еда уменьшает скорость, но не объем поглощения, площадь под кривой (AUC) префаберата до и после еды практически идентична.

Распределение. Приблизительно 88% от количества циркуляционного радиоактивного вещества измеряли ex vivo после приема меченого Zophenopril, связывают с плазменными белками, а объем распределения объема составляет 96 литров.

Биотрансформация. В моче человека, после получения меченного фриверса, были обнаружены восемь метаболитов, которые составляют 76% от общего содержания радиоактивного вещества в моче. Основной метаболит сборник (22%), который затем метаболизируется несколькими путями, включая сопряжение кислоты глюкуроновой кислоты (17%), циклизацию и конъюгация с помощью глюкуроновой кислоты (13%), сопряжением цистеина (9%) и S-метилирование. тиольной группы (8%).

Разведение. Радиоактивно меченый фрамедоприлатом после внутривенного введения выводится на моче (76%) и фекалии (16%), и после того, как пероральное введение в моче и CALI обнаружена
69% и 26% от общего содержания радиоактивного вещества, соответственно, указывая на наличие двух способов выпуска, а именно - через почки и печень. Срок годности шикарного восприятия после перорального введения зофеноприла составляет 5,5 часов, и его полное оформление в организме составляет 1300 мл / мин.

Фармакокинетика у пожилых пациентов.

Для пожилых пациентов с нормальной почечной функцией почек коррекция дозы дозы не требуется.

Нарушение функции почек. Исследование фармакокинетики радиосвязных сборных фармакокинетики с пероральным введение пациентов с расстройством почек (клиренс креатинина> 45 и <90 мл / мин) обнаружил, что из организма от тела с той же скоростью, что и у пациентов с нормальной почкой Функция (клиренс креатинина> 90 мл / мин). У пациентов с умеренным или тяжелым обесценением функции почек (7-44 мл / мин) скорость вывода снижается до примерно 50% нормальных. У пациентов с терминалом почечная недостаточность, получающая гемодиализ и перитонеальные сеансы диализа, выходная скорость снижается до 25% нормальных.

Нарушение функции печени. У пациентов с нарушением печени печени функция света или умеренной степени, принимающей радиометражный кафеноприл один раз, значение T _max и C _max для сборного распылителя было аналогично значениям, полученным у пациентов с нормальной функцией печени Отказ Однако AUC у пациентов с циррозом печени примерно в 2 раза больше, чем AUC у пациентов с нормальной функцией печени. Таким образом, пациенты с нарушением функции печени печени и умеренной тяжестью следует использовать половину исходной дозы, рекомендованной пациентами с нормальной функцией печени. Данные о фармакокинетике зофеноприла и сборной фармацевтики у пациентов с тяжелой функцией печени отсутствуют, поэтому такие пациенты с ZopheNOPRIL противопоказаны.

Гидрохлоротиазид

Поглощение. Гидрохлоротиазид с пероральным введение хорошо поглощается (65-75%). Концентрация плазмы линейно зависит от дозы препарата. Поглощение гидрохлоротиазида варьируется в зависимости от прохождения кишечника, увеличивается при более длительном прохождении, например, с едой. Полувеношение плазмы крови варьируется от 5,6 до 14,8 часов, а максимальная концентрация плазмы крови достигается через 1-5 часов после приема.

Распределение. Тиажиды широко распространяются в жидкостях организма и 92% связывают с плазменными белками, предпочтительно альбумин. Это приводит к более низкому почечному оформлению и, таким образом, дольше. Связь между концентрацией гидрохлоротиазида в плазме и глубине артериальной гипотензии не установлена.

Разведение. Гидрохлоротиазид получен преимущественно почками. Основная часть препарата выделяется в неизменном состоянии, а через 3-6 часов после перорального введения в моче, 95% неизменного гидрохлоротиазида. В нарушение функции почек уровень гидрохлоротиазида в крови увеличивается, а также период полураспада. Гидрохлоротиазид проходит через плацентурный барьер, но он не проходит через барьер мозга крови.

Клинические характеристики.

Индикация.

Необходимая гипертория света и умеренной степени тяжести.

Этот комбинированный препарат указывается пациентом с недостаточной реакцией на монотерапию для фофеноприла.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Не рекомендуется одновременное использование со следующими лекарствами:

Двойная блокада системы Ренн-ангиотензина-альдостерона.

Данные клинических испытаний показывают, что двойная блокада системы Renin-Angiotensin-альдостерона (РААС), связанная с совместным применением ингибиторов ACE и блокаторами ангиотензина II или алискирена, приводит к увеличению частоты нежелательных явлений, таких как артериальный Гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с приемом одного агента, который действует на раса.

Калийсервисные мочегонные носители или добавки, содержащие калий.

Ингибиторы ACE уменьшают потери калия, вызванные диуретическими агентами. Диуретические агенты калиевой, такие как спиронолактон, триаммерен, амилорид и присадки к калиям или солевые заменители, содержащие калий, могут привести к увеличению калия в крови. Если благодаря развитию гипокалиемии отображается одновременное применение этих агентов, они используются с осторожностью, регулярно управляют уровнем калия в крови и индикаторах ЭКГ.

Одновременное применение, требующее осторожности

Мочегонное средство строки тиазидов или петлевого действия.

Предварительное обращение с диуретическими агентами в высоких дозах может привести к обезвоживанию и риску развития артериальной гипотензии на начальной стадии лечения Zophenopril. Гипотензивные эффекты могут быть уменьшены путем отмены диуретических агентов, увеличивая использование жидкости или соли или путем назначения тофеноприла в низких начальных дозах.

Средства для анестезии.

Ингибиторы ACE способны укреплять антигипертензивный эффект некоторых анестезирующих агентов.

Препараты / трициклические антидепрессантные агенты / антипсихотики / барботуриты. Возможная ортостатическая артериальная гипотензия.

Другие антигипертензивные агенты (β-блокаторы, α-блокаторы, антагонисты кальция).

Возможный аддитивный антигипертензивный эффект или потенцирование лекарств. Нитроглицерин, другие нитраты или вазодилатуры должны использоваться с осторожностью.

Cimetidine.

Можно увеличить риск антигипертензивного эффекта.

Циклоспорин.

Повышенный риск функциональности почек с одновременным применением с ингибиторами ACE.

Алопуринол, прокаинамид, цитостатика, иммунодепрессант агенты.

При одновременном применении с ингибиторами ACE риск повышения реакций гиперчувствительности увеличивается. Информация о других ингибиторах ACE указывает на повышенный риск развития лейкопении во время применения.

Антидидиабетические средства.

В редких случаях ингибиторы ACE усиливают гипогликемические воздействия инсулина и пероральных антидиабетических агентов, таких как приготовления сульфониллуреев, у пациентов с сахарным диабетом. В таких случаях их одновременное использование может потребовать снижения дозы антидиабетического агента.

Гемодиалисис с использованием высокой пропускной способности диализных мембран.

Когда они одновременно используются с ингибиторами ACE, риск развития анафилактоидных реакций усиливается.

Симпатомиметики.

Препараты этой группы могут снизить гипотензивный эффект ингибиторов ACE, поэтому, когда они одновременно используются, тщательное наблюдение пациентов требуется для обеспечения достижения желаемого антигипертензивного эффекта.

Антациды.

Эти инструменты уменьшают биодоступность ингибиторов ACE.

Еда.

Может уменьшить скорость, но не степень поглощения крепежных элементов.

Золотые препараты.

Были сообщения, что у пациентов, которые используют ингибиторы ACE, более склонны развивать нитритоидные реакции (симптомы вазодилатации, включая приливы, тошноту, головокружение, артериальную гипотензию, которые могут иметь довольно серьезное проявление) после введения препаратов золота, такие как ауротиомалатный натрий Отказ

Дополнительная информация. Ферменты цитохромной системы R. Клинические данные о прямом взаимодействии зофеноприла с другими препаратами, метаболизируемыми цитохром с.

Гидрохлоротиазид

Одновременное применение, требующее осторожности

Холестирамин / холесталь.

Поглощение гидрохлоротиазида нарушается, когда он одновременно используется с анионовыми моделями. После одновременного использования холестирамина или уделенка, связывания гидрохлоротиазида с одновременным уменьшением его поглощения в пищеварительном тракте до 85% и 43% соответственно. Дууууууретические агенты сульфонамидной группы следует использовать не менее чем за 1 час до или через 4-6 часов после использования этих препаратов.

Кортикостероиды / ACTH / AMPHOTERICIN B (парентеральная форма) слабительные стимулирующие тип / карбенозон.

Когда они одновременно используются с гидрохлоротиазидом, можно увеличить расстройства электролит, особенно гипокалиемию.

Соли кальция.

При одновременном использовании с мочегонным средством серии тиазидов можно увеличить уровень кальция в крови благодаря снижению его выхода.

Сердце гликозиды.

Гипокалиемия или гипономиамия, на фоне применения мочегонных агентов серии тиазидов, могут привести к развитию аритмий, связанных с использованием сердечных гликозидов.

Препараты, которые вызывают двунаправленную желудочковую желудочку тахикардии.

Из-за повышенного риска гипокалемии необходимо сочетать гидрохлоротиазид с осторожностью и препаратами, которые вызывают двунаправленную шпиндель тахикардию, например антиаритмические, некоторые нейролептические препараты и т. Д.

Васопрессорные амины (например, адреналин).

Можно уменьшить реакцию тела к васопрессору аминам, но не так существенно, не так существенно, чтобы предотвратить их использование одновременно.

Надеполяризующиеся миорелаксантные средства (такие как tubOrarine).

Можно повысить реакцию организма к действию этих препаратов при использовании гидрохлоротиазида одновременно.

Амантадин.

Диуретические агенты серии Thiazide могут повысить риск развития побочных эффектов амантадина.

Лекарства для лечения подагры (например, пробенецид, сульфинпиразон, алопуринол). Коррекция препаратов дозы, которые усиливают выход мочевой кислоты, могут потребоваться из-за увеличения его уровня в крови под действием гидрохлоротиазида. Также может быть необходимо увеличить дозу пробенецид и сульфинпиразона. Дуууууууууреационные агенты серии Thiazide могут увеличить частоту реакций гиперчувствительности на аллопуринол.

Дополнительная информация . Беручи до уваги ефект діуретичних засобів тіазидового ряду на обмін кальцію, можлива зміна результатів дослідження функції паращитовидних залоз.

КОМБІНОВАНИЙ ПРЕПАРАТ ЗОКАРДІС ^® ПЛЮС 30/12,5

Не рекомендується одночасне застосування з нижченаведеними препаратами

Препарати літію.

Діуретичні засоби тіазидового ряду можуть ще більше збільшувати ризик токсичної дії літію, який вже підвищений на тлі застосування інгібіторів АПФ, тому Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 не рекомендується поєднувати з препаратами літію, а при необхідності цього треба ретельно контролювати концентрацію літію у крові.

Біохімічні показники. Діуретичні засоби тіазидового ряду можуть знижувати сироваткову концентрацію йоду, зв'язаного з білками, при відсутності інших ознак ураження щитовидної залози.

Одночасне застосування, що вимагає обережності

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі ацетилсаліцилова кислота у дозі ≥ 3 г на добу.

НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ та діуретичних засобів. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ при одночасному застосуванні спричиняють адитивний ефект у вигляді підвищення рівня калію у крові при одночасному погіршенні функції нирок. Ці явища загалом мають оборотний характер і частіше спостерігаються у хворих із порушенням функції нирок. У поодиноких випадках розвивається гостра ниркова недостатність, особливо у хворих із порушенням функції нирок, наприклад при дегідратації або у хворих літнього віку.

Етиловий спирт.

Посилюється антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ та гідрохлоротіазиду.

Триметоприм.

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ та гідрохлоротіазидом посилює ризик розвитку гіперкаліємії.

Особливості застосування.

ЗОФЕНОПРИЛ

Артеріальна гіпотензія.

Препарат Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 може спричинити різке зниження артеріального тиску, особливо після першого застосування, хоча симптоматична артеріальна гіпотензія рідко спостерігається у хворих з неускладненою первинною артеріальною гіпертензією. Більш ймовірна її поява у хворих з порушенням водно-електролітного обміну внаслідок застосування діуретичних засобів, дієти з обмеженням солі, діалізу, діареї чи блювання, а також при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії.

У хворих на серцеву недостатність та із супутньою нирковою недостатністю або без неї спостерігалася симптоматична артеріальна гіпертензія. Її ризик вищий у хворих з більш тяжкою серцевою недостатністю, що пов'язано з використанням діуретичних засобів петльової дії у високих дозах, гіпонатріємією або порушенням функції нирок.

У хворих з підвищеним ризиком симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування треба розпочинати під суворим медичним наглядом, бажано в умовах стаціонару, та призначати препарат у низьких дозах, які поступово підвищують до необхідного рівня. На початковій стадії терапії препаратом лікування діуретичними засобами слід у разі можливості припинити. Ці рекомендації стосуються і хворих на стенокардію або з ураженням судин головного мозку, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. Якщо на фоні застосування препарату знижується артеріальний тиск, хворого переводять у горизонтальне положення. Може з'явитись необхідність у внутрішньовенному введенні 0,9 % розчину натрію хлориду для поповнення об'єму циркулюючої крові. Зниження артеріального тиску після першого застосування препарату не виключає послідовного підвищення дози за умови ефективного припинення гіпотензії.

Хворі на реноваскулярну артеріальну гіпертензію.

При застосуванні інгібіторів АПФ у хворих з реноваскулярною артеріальною гіпертензією та двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки можливий підвищений ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, при цьому застосування діуретичних засобів може бути провокуючим фактором. Ниркова недостатність може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну у крові навіть у хворих з одностороннім стенозом ниркової артерії. Таким хворим препарат застосовують під постійним медичним наглядом та у низькій дозі, яку поступово підвищують під контролем функції нирок.

Хворі з нирковою недостатністю.

Під час терапії треба проводити відповідний ретельний контроль функції нирок. Були повідомлення про розвиток ниркової недостатності на фоні застосування інгібіторів АПФ, головним чином у хворих на тяжку серцеву недостатність або із захворюваннями нирок, у тому числі зі стенозом ниркової артерії. У деяких хворих без явної патології нирок спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. У цьому випадку вимагається зниження дози діючих речовин препарату. Протягом перших кількох тижнів лікування рекомендується ретельний нагляд за функцією нирок.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС на фоні одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Якщо терапія з подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то вона повинна проводитися тільки під наглядом фахівця, а також на фоні ретельного спостереження за функцією нирок, рівнем електролітів і артеріальним тиском.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Хворі, які отримують сеанси гемодіалізу.

Якщо для проведення гемодіалізу використовуються поліакрилнітрильні мембрани високої пропускної здатності, то у хворих, які застосовують інгібітори АПФ протягом перших хвилин сеансу, можлива поява анафілактоїдних реакцій, таких як набряк обличчя, приплив крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка, тому рекомендується використовувати альтернативну мембрану або інший антигіпертензивний препарат. Ефективність та безпечність зофеноприлу у хворих на інфаркт міокарда, які отримують сеанси гемодіалізу, не встановлена, тому препарат їм не рекомендується.

Пацієнти, яким проводиться аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).

У хворих, які застосовують інгібітори АПФ і які отримують сеанси аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрину сульфату, можуть виникнути анафілактоїдні реакції, тому хворим рекомендується застосовувати антигіпертензивний засіб іншої групи.

Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізуючої терапії або після укусів комах. Рідко у хворих, які застосовують інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад за допомогою отрути перетинчастокрилих комах) або після укусів комах розвивалися анафілактоїдні реакції, що загрожували життю. При тимчасовій відміні інгібіторів АПФ таких реакцій вдавалося уникнути, однак вони виникали знову після необережного застосування препарату, тому при проведенні такої терапії у хворих, які застосовують інгібітори АПФ, треба дотримуватися заходів безпеки.

Трансплантація нирки.

Клінічний досвід застосування Зокардіс® Плюс 30/12,5 хворим, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, тому таким пацієнтам він не рекомендується.

Первинний альдостеронізм.

Хворі на первинний альдостеронізм зазвичай не реагують на антигіпертензивні засоби, що пригнічують ренін-ангіотезин-альдостеронову систему, тому зофеноприл їм не рекомендується.

Ангіоневротичний набряк.

У хворих, які застосовують інгібітори АПФ, може виникати ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, надгортанника та/або гортані частіше у перші тижні лікування, однак у поодиноких випадках тяжкий ангіоневротичний набряк може спостерігатися і після їх тривалого застосування. У таких випадках застосування препарату припиняється та застосовується антигіпертензивний засіб іншої групи.

Ангіоневротичний набряк із залученням язика, надгортанника та гортані може призводити до летальних наслідків. У такому випадку вимагається негайна медична допомога із застосуванням підшкірного введення 0,1 % розчину адреналіну у дозі 0,3-0,5 мл або його внутрішньовенне повільне введення під ретельним контролем ЕКГ та артеріального тиску. Хворий госпіталізується і перебуває у стаціонарі протягом 12-24 годин до моменту зникнення усіх симптомів, що спостерігалися. У випадку, коли уражений лише язик, без супутньої дихальної недостатності, вимагається ретельний нагляд за хворим, оскільки застосування лише антигістамінних та кортикостероїдних засобів може бути недостатнім.

Ангіоневротичний набряк, спричинений інгібіторами АПФ, частіше спостерігається в осіб негроїдної раси. Хворі, в анамнезі яких є відомості про ангіоневротичний набряк іншої етіології, попадають у групу підвищеного ризику щодо цього ускладнення.

Кашель.

Сухий непродуктивний кашель, що проходить після відміни препарату, часто спостерігається при застосуванні інгібіторів АПФ, що треба враховувати при проведенні диференційної діагностики кашлю.

Печінкова недостатність.

У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося синдромом, що розпочинався з холестатичної жовтяниці з подальшим блискавичним некрозом печінки та (іноді) летальним наслідком. Механізм розвитку цього синдрому нез'ясований. Хворим, у яких на тлі лікування інгібіторами АПФ розвивається жовтяниця або суттєво підвищується рівень печінкових ферментів у крові, треба негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування.

Гіперкаліємія.

Під час застосування інгібіторів АПФ може спостерігатися гіперкаліємія. Цей ефект зазвичай послаблюється при одночасному застосуванні діуретичних засобів тіазидового ряду, які сприяють виведенню калію з сечею. Підвищений ризик гіперкаліємії спостерігається при нирковій недостатності, цукровому діабеті, супутньому застосуванні калійзберігаючих діуретичних засобів, калієвих добавок або замінників солі, що містять калій, а також лікарських засобів, що підвищують рівень калію у крові, наприклад, гепарину. Якщо одночасне застосування вищенаведених засобів є доцільним, то рекомендується регулярний контроль концентрації калію у крові.

Хірургічні втручання/анестезія.

У хворих, які перенесли великі хірургічні втручання або анестезію, інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію аж до розвитку шоку, через те, що вони можуть блокувати утворення ангіотензину ІІ в результаті компенсаторного вивільнення реніну. Якщо відмовитися від застосування інгібіторів АПФ немає можливості, то треба контролювати об'єм циркулюючої крові та плазми.

Стеноз аорти/мітральний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія.

Інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати хворим з мітральним стенозом та порушенням відтоку крові з лівого шлуночка, а також при кардіогенному шоку та стенозі, що спричиняє суттєвий вплив на гемодинаміку.

Нейтропенія/агранулоцитоз.

Були повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у хворих, які застосовували інгібітори АПФ. Ризик розвитку нейтропенії пов'язаний з дозою та типом інгібітору АПФ та залежить від загального стану хворого. Нейтропенія рідко розвивається у хворих з неускладненою клінічною картиною, але може спостерігатися при порушенні функції печінки легкого ступеня, особливо коли воно пов'язане з ураженням судин на тлі колагенових захворювань (наприклад системний червоний вовчак), склеродермії, при застосуванні імунодепресантних засобів, алопуринолу, прокаїнаміду, а також при поєднанні усіх цих факторів. У деяких хворих розвивалися тяжкі інфекційні процеси, які у деяких випадках не піддавалися інтенсивній антибіотикотерапії. При застосуванні зофеноприлу у таких хворих рекомендується визначати кількість лейкоцитів та лейкоцитарну формулу до початку лікування, далі – кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, і надалі за необхідністю. Під час лікування всім хворим рекомендується повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційного ураження (наприклад біль у горлі, підвищення температури), при цьому необхідно провести аналіз лейкоцитарної формули. При виявленні лейкопенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів < 1000 мм ³ ) зофеноприл та інші супутні препарати відміняються. Після відміни інгібіторів АПФ кількість нейтрофілів повертається до початкового рівня.

Псоріаз.

У хворих на псоріаз інгібітори АПФ застосовують з обережністю.

Протеїнурія.

Протеїнурія може частіше зустрічатися у хворих з порушенням функції нирок або тих, хто застосовує інгібітори АПФ у високих дозах. У хворих із захворюваннями нирок в анамнезі треба визначати рівень білка в сечі до початку лікування і регулярно під час лікування.

Хворі на цукровий діабет.

У хворих на цукровий діабет, які вже попередньо застосовують протидіабетичні засоби або інсулін, у перший місяць лікування інгібіторами АПФ треба ретельно контролювати рівень цукру у крові.

Препарати літію.

Поєднання препаратів літію та препарату Зокардіс ^® Плюс 3012,5 не рекомендується.

Расова приналежність.

Як і інші інгібітори АПФ, зофеноприл може мати меншу антигіпертензивну дію в осіб негроїдної раси. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк в осіб негроїдної раси, ніж в осіб інших рас.

Вагітність.

Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 протипоказаний вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність підтверджується під час застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5, лікування слід припинити негайно. При необхідності препарат потрібно замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до використання в період вагітності.

ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

Порушення функції нирок.

У хворих із захворюваннями нирок застосування діуретичних засобів групи тіазиду може посилити азотемію та призвести до кумуляції діючої речовини. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, треба ретельно переглянути призначене лікування та, у разі необхідності, відмінити діуретичний засіб.

Порушення функції печінки.

Діуретичні препарати групи тіазиду з обережністю застосовують хворим з порушенням функції печінки або при її прогресуючому захворюванні, оскільки навіть невеликі зміни вмісту рідини та водно-електролітного балансу в організмі можуть спричинити печінкову кому.

Метаболічні та ендокринні ефекти.

Діуретичні препарати групи тіазиду можуть порушувати толерантність до глюкози. При цьому може вимагатися корекція дози інсуліну або пероральних протидіабетичних засобів. Під час терапії діуретичними препаратами групи тіазиду може проявитися скритий цукровий діабет, а також можливе підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у крові. Застосування цих препаратів може спровокувати у деяких хворих загострення гіперурикемії та/або подагри.

Порушення складу електролітів.

Будь-якому хворому, який застосовує діуретичні засоби, показаний контроль рівня електролітів у крові. Діуретичні препарати групи тіазиду можуть спричинювати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами передвісниками таких порушень є сухість у роті, спрага, загальна слабкість, сонливість, запаморочення, неспокій, біль у м'язах або судоми, слабкість у м'язах, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та розлади з боку травного тракту, такі як нудота та блювання. Хоча при застосуванні діуретичних засобів тіазидового ряду може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування із зофеноприлом зменшує цей ефект. Ризик гіпокаліємії найвищий у хворих з цирозом печінки, у хворих із частим та значним сечовипусканням, які не отримують достатню кількість електролітів з їжею, та у хворих, які одночасно застосовують кортикостероїдні засоби та АКТГ. У хворих із набряками в жарку погоду може виникати гіпонатріємія розведення. Діуретичні препарати групи тіазиду можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та спричиняти легке оборотне підвищення рівня кальцію у крові при відсутності відповідних захворювань, що можуть впливати на його метаболізм. При скритому гіперпаратиреозі може відзначатися значна гіперкальціємія. Діуретичні препарати групи тіазиду треба відмінити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Діуретичні препарати групи тіазиду можуть збільшити виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії.

Системний червоний вовчак.

Були повідомлення про посилення перебігу або загострення системного червоного вовчаку при застосуванні діуретичних препаратів групи тіазиду.

Антидопінговий тест.

Гідрохлоротіазид, що входить до складу цього препарату, може спричинити хибно-позитивний результат антидопінгового тесту.

Інше.

Можливі реакції гіперчутливості, особливо у хворих з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі. Були повідомлення про випадки розвитку реакцій фотосенсибілізації при застосуванні діуретичних препаратів групи тіазиду. При появі таких реакцій під час застосування препарату його треба відмінити. Якщо є необхідність у повторному призначенні діуретичного засобу, рекомендується захищати відкриті ділянки тіла від сонячного світла або ультрафіолетового опромінення.

КОМБІНОВАНИЙ ПРЕПАРАТ ЗОКАРДІС ^® ПЛЮС 30/12,5

Вагітність.

Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 протипоказаний вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність підтверджується під час застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5, лікування слід припинити негайно. При необхідності препарат потрібно замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до використання в період вагітності.

Хворі на ниркову недостатність.

Препарат Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 не рекомендується хворим на ниркову недостатність середнього або тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв).

Ризик гіпокаліємії.

Застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 не виключає ризик розвитку гіпокаліємії. Під час лікування треба регулярно контролювати рівень калію у крові.

Непереносимість галактози, недостатність лактази і синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Даний препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози, даний препарат протипоказаний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

ЗОФЕНОПРИЛ

Лікарський засіб протипоказаний для застосовування вагітними або жінками, які планують завагітніти.

Епідеміологічні дані, що стосуються ризику тератогенної дії, обумовленої застосуванням інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не дають змоги зробити певні висновки, проте незначне збільшення ризику не виключено. За винятком випадків, коли блокатори рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями, пацієнткам, які планують вагітність, рекомендується перейти на інші гіпотензивні засоби, безпека яких при вагітності доведена. У разі діагностування вагітності блокатори рецепторів ангіотензину II слід негайно відмінити і за необхідності почати лікування іншими препаратами.

У разі терапії інгібіторами АПФ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності не виключена поява ефектів фетотоксичності (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальної токсичності: ниркової недостатності, гіпотонії і гіперкаліємії. Під час застосування інгібіторів АПФ з ІІ триместру вагітності слід проводити ультразвукове дослідження пацієнток для перевірки функції нирок і стану черепа плода. Немовлята, матері яких під час вагітності приймали інгібітори АПФ, повинні бути під ретельним наглядом щодо артеріальної гіпотензії.

ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Результатів експериментальних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту. Враховуючи механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування в ІІ і ІІІ триместрах вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровотоку і шкідливо діяти на плід і новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення і тромбоцитопенію.

Гідрохлоротіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки він може спричинити зменшення об'єму плазми і гіпоперфузію плаценти та при цьому не приносити належної користі для лікування захворювання.

Гідрохлоротіазид також не рекомендується застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих окремих випадків, коли не можна використовувати інші препарати.

КОМБІНОВАНИЙ ПРЕПАРАТ ЗОФЕНОПРИЛ/ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

Враховуючи протипоказання до застосування окремих компонентів у цій комбінації лікарського засобу, використання препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 протипоказано вагітним і жінкам, які планують завагітніти.

Застосування при лактації .

Інформація щодо застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 під час годування груддю до цього часу відсутня, тому жінкам, які годують груддю, препарат призначати не слід. Замість нього можна застосовувати інші препарати, безпека яких у період годування груддю доведена, особливо при годуванні груддю новонароджених або недоношених дітей.

ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

Гідрохлоротіазид в невеликих кількостях потрапляє у грудне молоко. Високі дози тіазидів, що викликають інтенсивний діурез, можуть пригнічувати утворення молока. Застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 під час годування груддю не рекомендується. При застосуванні препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 під час годування груддю доза повинна бути максимально низькою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальні відповідні дослідження не проводились. Але треба пам'ятати, що у пацієнтів, які приймають антигіпертензивні препарати, іноді можуть з'явитися сонливість, запаморочення або загальна слабкість, тому у таких випадках слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Зокардіс ^â Плюс 30/12,5 застосовувати 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

Перед застосуванням комбінованого препарату з фіксованим вмістом зофеноприлу та гідрохлоротіазиду рекомендується встановити їх оптимальні дози окремо.

У разі необхідності можлива безпосередня заміна монопрепаратів на комбінований препарат.

Для полегшення ковтання таблетку можна розділити на дві половини та проковтнути їх по черзі у призначений час. Риска призначена для того, щоб розділити таблетку для полегшення ковтання, а не для розподілу на рівні дозування.

Дорослі (18-65 років).

Хворим без порушень водно-електролітного обміну застосовувати 1 таблетку на добу.

Хворим із порушенням водно-електролітного обміну препарат застосовувати не рекомендується.

Хворі літнього віку (віком старше 65 років).

Хворим літнього віку з нормальним кліренсом креатиніну зміна дозування не потрібна. Хворим літнього віку зі зниженим рівнем кліренсу креатиніну (менше 45 мл/хв) препарат не рекомендується.

Кліренс креатиніну можна розрахувати на підставі сироваткової концентрації креатиніну за формулою Кокрофта-Голта:

КК (мл / хв) = [(140 - вік) * маса тіла (кг)]

72 * сироватковий К (мг / дл)

Вищевказаний метод застосовують для розрахунку кліренсу креатиніну у чоловіків. У жінок отримане значення множать на 0,85.

Діти (до 18 років) .

Застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 дітям не рекомендується через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Хворі з порушенням функції нирок або які отримують сеанси гемодіалізу.

Хворі з легким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) не вимагають корекції дози. Хворим з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну

< 45 мл/хв) застосування препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 не рекомендується. Хворим з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) препарат Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 протипоказаний. Хворим, які отримують сеанси гемодіалізу, препарат Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 не рекомендується.

Хворі з порушенням функції печінки.

Для хворих із легким або помірним порушенням функції печінки зміна дозування не потрібна. Хворим із тяжким порушенням функції печінки препарат Зокардіс ^® Плюс 30/12,5 протипоказаний.

Діти.

Застосування препарату дітям не рекомендується через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування.

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність.

Лікування .

Проводиться підтримуюча і симптоматична терапія. Хворому слід перебувати під наглядом лікаря, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Вимагається постійний контроль рівня електролітів та креатиніну у сироватці крові. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. У випадку недавнього застосування препарату проводиться промивання шлунка, штучне блювання, призначаються адсорбенти і натрію сульфат. При зниженні артеріального тиску хворого переводять у протишокове положення та вирішується питання щодо застосування препаратів, які збільшують об'єм циркулюючої крові та/або про призначення ангіотензину II.

Брадикардію та надмірні вагусні реакції усувають атропіном. У разі необхідності застосовується штучний водій ритму. Інгібітори АПФ піддаються діалізу, але слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною спроможністю.

Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та дегідратацією через посилення діурезу. Найбільш частими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може супроводжуватися судомами м'язів розвитком або посиленням аритмій, спричинених одночасним застосуванням серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних препаратів.

Побічні реакції.

У проведених контрольованих клінічних дослідженнях за участю 597 хворих, які отримували у порядку рандомізації зофеноприл та гідрохлоротіазид, не спостерігалося побічних реакцій, специфічних для цього комбінованого препарату. Спостерігалися лише побічні реакції, що були раніше встановлені для зофеноприлу кальцію та гідрохлоротіазиду. Частота побічних реакцій не пов'язана зі статтю або віком хворого.

Побічні реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних випробувань, та ті, що мали щонайменше ймовірний або можливий взаємозв'язок із лікуванням препаратом Зокардіс ^® Плюс 30/12,5, наведені у таблиці 1. Ці реакції класифікуються за системами органів та частотою виникнення: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100, < 1/10; іноді: ≥ 1/1000, ≤ 1/100; рідко: ≥1/10000, < 1/1000; дуже рідко: ≤ 1/10000.

Таблиця 1

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ОКРЕМИХ КОМПОНЕНТІВ

Відомі побічні реакції, характерні для кожної діючої речовини при їх окремому застосуванні, що можуть спостерігатися при застосуванні препарату Зокардіс ^® Плюс 30/12,5.

ЗОФЕНОПРИЛ

Нижче наведені побічні реакції, що найчастіше спостерігаються при застосуванні та типові для інгібіторів АПФ, які спостерігалися під час клінічних досліджень зофеноприлу.

Таблиця 2

Побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні препаратів інгібіторів АПФ.

З боку системи крові та лімфатичної системи .

У деяких пацієнтів спостерігалися агранулоцитоз і панцитопенія; були повідомлення про розвиток гемолітичної анемії у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Ендокринні порушення .

Невідомо: порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин.

Дуже рідко: гіпоглікемія.

Психічні порушення.

Рідко: депресія, зміна настрою, порушення сну, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Іноді: парестезія, дисгевзія, порушення відчуття рівноваги.

З боку органів зору .

Рідко: розмитість зору.

З боку органів слуху та лабіринту .

Рідко: тиннітус.

З боку серцевої системи.

Були повідомлення про окремі випадки тахікардії, пальпітації, аритмій, стенокардії, інфаркту міокарда при застосуванні інгібіторів АПФ на тлі артеріальної гіпотензії.

З боку судинної системи.

На початку терапії або при підвищенні дозування препарату спостерігалися значна артеріальна гіпотензія. Найчастіше вона спостерігалася у групах ризику (відповідна інформація наведена у розділі «Особливості застосування»). Артеріальна гіпотензія може супроводжуватися запамороченням, відчуттям слабкості, порушенням зору, зрідка – втратою свідомості (синкопе). Рідко спостерігається гіперемія шкіри.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння.

Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм. У деяких хворих розвивався ангіоневротичний набряк із залученням тканин обличчя, ротової порожнини та глотки, а в окремих випадках ангіоневротичний набряк спричиняв обструкцію верхніх дихальних шляхів, що призводила до летальних наслідків.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Іноді: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті. Були повідомлення про окремі випадки панкреатиту та кишкової непрохідності, пов'язаними із застосуванням інгібіторів АПФ. Дуже рідко спостерігається ангіоневротичний набряк кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи.

Були повідомлення про окремі випадки холестатичної жовтяниці та гепатиту.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Іноді мають місце алергічні реакції і реакції гіперчутливості, такі як свербіж, кропив'янка, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція, що можуть супроводжуватися підвищенням температури тіла, міалгією, артралгією, еозинофілією, та/або підвищенням титру антинуклеарних антитіл (АНА). Рідко: гіпергідроз.

З боку опорно-рухової системи.

Іноді: міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Можливий розвиток або посилення ниркової недостатності. Були повідомлення про гостру ниркову недостатність. Рідко спостерігалися розлади сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз .

Рідко: еректильна дисфункція.

Загальні порушення.

Дуже рідко: периферичні набряки та біль у грудній клітці.

Додаткові методи досліджень.

Може спостерігатися оборотне підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, зокрема, при наявній нирковій недостатності, тяжкій серцевій недостатності і реноваскулярній гіпертензії. У деяких хворих спостерігалося зниження гемоглобіну та гематокриту, зменшення кількості тромбоцитів та лейкоцитів. Були повідомлення про підвищення рівня ферментів печінки і білірубіну у сироватці крові.

ГІДРОХЛОРОТІАЗИД

Нижче наведені побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні гідрохлоротіазиду.

З боку системи крові та лімфатичної системи .

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку.

З боку імунної системи.

Анафілактичні реакції.

З боку харчування та обміну речовин.

Анорексія, дегідратація, подагра, цукровий діабет, метаболічний алкалоз, гіперурикемія, гіперглікемія, гіперамілаземія, електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія у тому числі).

Психічні порушення.

Апатія, сплутаність свідомості, депресія, підвищена збудливість, неспокій, порушення сну.

З боку нервової системи.

Судоми, помутніння свідомості, кома, головний біль, запаморочення, парестезії, параліч.

З боку органів зору.

Ксантопсія, розмитість зору, міопія (посилення міопії), зменшення сльозовиділення.

З боку органів слуху та лабіринту .

Вертиго.

З боку серцевої системи.

Аритмії, пальпітація.

З боку судинної системи.

Ортостатична гіпотензія, тромбоз, емболія, шок.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння.

Пневмонія, інтерстиціальні захворювання легень, набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт у шлунку, діарея, запор, біль у животі, паралітична кишкова непрохідність, метеоризм, сиаладеніт, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи.

Холестатична жовтяниця, холецистит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Свербіж, геморагічні висипання (пурпура), кропив'янка, фотосенсибілізація, висипання, шкірна форма системного червоного вовчака, некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухової системи.

Судоми м'язів, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурія.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз .

Еректильна дисфункція.

Загальні порушення.

Астенія, підвищення температури тіла, втома, спрага.

Додаткові методи дослідження.

Зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у крові.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Блістери по 14 таблеток, вкритих оболонкою; 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

Менаріні – Фон Хейден ГмбХ.

А. Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.Л.

Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їх діяльності.

Лейпцігер Штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.

Віа Кампо ді Піле, 67100 Л'Аквіла (АК), Італія.

Заявник.

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А.