ЗОКАРДИС табл. п/о 30 мг блистер №28

Для медицинского использования лекарственного средства

Zocardis 30 мг

(Z ocardis 30 мг )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит кальциевый кальций кальция FOFENOPRIL 30 мг, эквивалентный 28,7 мг зофеноприла;

Вспомогательные вещества:

Ядро : микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, натрийный кроскармелоз, стеарат магния, диоксид кремния коллоидный безводный;

Пленка оболочка : гипромелоз, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 400, полиэтиленгликоль 6000.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: белые, продолговатые таблетки, покрытые скорлупой пленки, с разрезом для распределения с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа.

Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (ACE), монокомпонент.

Код ATX C09A A15.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия препарата Puzardis® в гипертонии и остром инфаркту миокарда обусловлен в основном для ингибирования системы ренин-ангиотензин-альдостерона в плазме крови. Ингибирование ACE (Ki 0,4 нм в легких кроликов для соли сборного спрея с аргинином) приводит к уменьшению ангиотензина II в плазме крови, что приводит к снижению активности сосудистого и секреции альдостерона. Хотя с небольшим сокращением уровня последнего определенное увеличение концентрации калия в сыворотке, наряду с потерей натрия и жидкости. Прекращение разворотных эффектов ангиотензина II за секрецию Ринна приводит к увеличению активности Ринна в плазме крови. Активность туза в плазме крови уменьшается на 53,4% и 74,4% через 24 часа после введения одной устной дозы

30 мг и 60 мг кальциевого фофеноприла соответственно.

Ингибирование тузов приводит к увеличению активности циркулирующей и локальной системы Calicin-Kinin, которая влияет на периферическую вазодилацию посредством активации системы простагландинов. Возможно, этот механизм участвует в реализации гипотензивного эффекта префикса кальция и отвечает за определенные побочные эффекты. У пациентов с артериальной гипертонией использование Zocardisa® одинаково приводит к снижению артериального давления в положении лежа и стоя без компенсационного увеличения частоты сердечных сокращений. После применения Zocardis® средняя система сосудистого сопротивления имеет тенденцию к снижению. Для некоторых пациентов достижение оптимального снижения артериального давления может потребоваться несколько недель терапии. Антигипертензивный эффект поддерживается пролонгированной терапией. Когда внезапное прекращение терапии не происходит быстрого роста артериального давления. В настоящее время нет данных о влиянии Zocardis® на заболеваемость и летальность пациентов с артериальной гипертонией. Хотя антигипертензивные эффекты установлены в исследовании для всех рас, средняя обратная связь на монотерапию ингибитора ACE у черных пациентов (обычно в популяции гипертонии с уменьшенным уровнем ренина) меньше, чем у пациентов в других рас. Эта разница исчезает при добавлении диуретики. Клинический эффект раннего использования Zocardis® после инфаркта миокарда может быть связан со многими факторами, такими как снижение плазмы на уровне ангиотензина II (таким образом, ограниченный процесс реконструкции желудочка, который может отрицательно повлиять на выживание (Витам) Пациент с сердечным приступом) и увеличение концентрации вазодилирующего вещества в плазме / ткани (система простагландина-кинин).

Рандомизированное плацебо-контролируемое клиническое испытание фофеноприла было проведено с участием 1556 пациентов с предварительным инфарктом миокарда, который не получил тромболитическую терапию. Лечение началось в течение 24 часов и длилось 6 недель. В группе пациентов, получавших FORFENFENOPRIL, показатели основных комбинированных конечных точек (тяжелая сердечная недостаточность и / или фатальное следствие в течение 6 недель) снизились): побеноприл 7,1%, плацебо 10,6%. Для группы Zocardis® в год улучшил уровень выживаемости.

Две большие рандомизированные контролируемые испытания (Ontarget (нынешний тельмасартан независимо и в сочетании с рамой глобальной конечной точки зрения) и VA Nephron-D (Diphron-D (Dfron Mellitus)) изучали использование комбинации ингибиторов ACE вместе с ингибиторами Angiotensin рецептора II.

OnTarget ̶ Исследования, проведенные с участием пациентов с сердечно-сосудистыми и сосудистыми заболеваниями или диабетом типа II, сопровождаются признаками ущерба для целевых органов. VA NEPHRON-D ̶ Исследования с участием пациентов с диабетом типа II и диабетической нефропатией. Эти исследования показали значительное положительное влияние на почек и / или сердечно-сосудистые результаты и смертности, в то время как существует повышенный риск гиперкалиемии, острых повреждений почек и / или гипотонии по сравнению с монотерапией. Принимая во внимание подобные фармакодинамические свойства, эти результаты также включают другие ингибиторы ACE и блокаторы рецептора ангиотензина II.

Ингибиторы ACE и блокаторы рецепторов ангиотензина II не должны использоваться одновременно пациентам с диабетической нефропатией.

Высота (алискиренное исследование в диабете II типа «Использование сердечно-сосудистых и почечных конечных точек») было исследование, предназначенное для проверки преимуществ использования алискирена к стандартным блокаторам ингибитора ACE или блокаторов ангиотензина II у пациентов с диабетом типа II и хроническими заболеваниями. Почки, сердечно-сосудистые заболевания или оба заболевания. Исследование оказалось заранее из-за повышенного риска нежелательных результатов. Летальные случаи, вызванные сердечно-сосудистыми заболеваниями и ударами, были наиболее многочисленными в группе с алискиреном, чем в группе плацебо, а также серьезные побочные реакции (гиперкалиемия, гипотензионные и почек), чаще сообщают в группе с Aliskiren, чем в группе плацебо.

Фармакокинетика.

Кафефальский кальций является проциделкой, поскольку активный ингибитор представляет собой сульфгидриловую перелому префаберата, образованного гидролизом тиографии.

Поглощение

Побеноприл кальций быстро и полностью поглощается пероральным введением и практически полностью преобразован в предварительный вариант, пиковый уровень которого в крови достигается через 1,5 часа после оральной дозировки Zocardis®. Кинетика единичной дозы является линейной в диапазоне доз 10-80 мг префикса кальция, а после введения 15-60 мг префабики кальция в течение 3 недель нет кумуляции. Еда в желудочно-кишечном тракте уменьшает скорость, но не уровень поглощения, а жарит акуляционной жарки практически идентичен после еды или на пустой желудок.

Распределение

После введения кальция кафеноприла с радиоактивным ярлыком около 88% циркулирующей радиоактивности Ex-vivo связывается с плазменными белками, а объем распределения объема составляет 96 литров.

Метаболизм

После введения кальция кафеноприл с радиоактивной меткой в ​​моче человека определены

8 метаболитов, которые составляют 76% радиоактивности мочи. Основной метаболит является префабричным (22%), который затем метаболизируется несколькими способами, включая сопряжение глюкуронида.
(17%), циклизация и сопряжение глюкуронида (13%), конъюгация с цистеином (9%) и
S-метилирование тиольной группы (8%). После употребления устного использования кальциевой сборной кальция, период полураспада на 5,5 часов, а полное оформление в организме

1300 мл / мин.

Разведение

Фафиэнопрат с радиоактивным лейблом после внутривенного введения выводится в моче
(76%) и фекалии (16%), в то время как после пероральной дозировки кальций кальций кальций с радиоактивным лейблем на 69% и 26% радиоактивности отображается в моче и Cal, соответственно, что указывает на вывод двойного пути (почек и печени).

Фармакокинетика у пожилых пациентов

Для пожилых пациентов нет необходимости коррекции дозы, если функция почек нормальной.

Фармакокинетика в нарушении функции почек

Основываясь на сравнении основных фармакокинетических параметров кафеноприла после перорального введения кальция кальция с радиоактивным меткой, было обнаружено, что у пациентов с почечными расстройствами (клиренс креатинина> 45 и <90 мл / мин), вывод Zofinetril происходит с той же скоростью, что и у пациентов без нарушений (клиренс креатинина> 90 мл / мин).

У пациентов с умеренной до сильной почечной функции (7-44 мл / мин) скорость вывода снижается на 50% нормы. Это указывает на то, что половина регулярной запуска дозы Zocardis должна использовать для этих пациентов.

У пациентов с расстройствами функций почек на терминальной стадии, которые находятся в гемодиализе и перитонеальном диализе, скорость вывода снижается до 25% нормы. Это указывает на то, что эти пациенты должны использовать четверть обычной начальной дозы Zocardis®.

Фармакокинетика в нарушении функции печени

У пациентов с нарушениями функции печени от умеренной до сильной тяжести от умеренной до сильной тяжести, единичные дозы префаберат кальция с радиоактивной меткой, значения C _Max и T _Max для фофофилата были аналогичны у пациентов с нормальным состоянием. Однако значение AUC у пациентов с циррозом почти вдвое превысило у пациентов с нормальным состоянием. Это указывает на то, что для пациентов с нарушениями печени от умеренной до тяжелой степени, половина обычной начальной дозы Zocardis® для пациентов с нормальной функцией печени.

Не существует данных о фармакокинетике Zophenopril и сборной фармацевтики у пациентов с тяжелыми расстройствами функций печени, поэтому таких пациентов являются Zophenopril противопоказаны.

Клинические характеристики.

Индикация.

Артериальная гипертония

Лечение существенной гипертонии света и умеренной тяжести.

Острый инфаркт миокарда

Лечение пациентов с острым инфарктом миокарда в первые 24 часа с особенностями или симптомами (или без них) сердечная недостаточность со стабильной гемодинамикой при условии, что они не давали тромболитической терапии.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к кальциевому кафеноприлу или другому ингибитору ACE или одно из вспомогательных веществ, которые являются частью препарата.

Ангеоэротический отек в анамнезе, связанный с предварительным лечением ингибитором ACE. Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.

Нарушение функции печени тяжелой степени.

Беременные женщины или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Женщины репродуктивного возраста, которые не применяют эффективную контрацепцию.

Двусторонний рональный артериальный стеноз или односторонний в случае одной почек. Одновременное использование зофеноприла с алискиреновыми препаратами противопоказано пациентам с диабетом или почечной недостаточностью (GKF <60 мл / мин / 1,73 м ² ).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Не рекомендуется одновременно использовать со следующими лекарствами.

Калийсервисные мочегонные носители или добавки, содержащие калий.

Ингибиторы ACE снижаются путем диуретики потери калия. Диуретики консервирования калия (спиронолактон, триаммерен и амилорид); Добавки, содержащие калий или солевые заменители, содержащие калий, могут привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке. Если такая комбинация необходима, она должна использоваться с осторожностью и при частом контроле калия в сыворотке и ЭКГ.

Двойная блокада системы Ренн-ангиотензина-альдостерона (РААС)

Клинические исследования показали, что блокада двойного ра RAAS путем одновременных ингибиторов ACE, ангиотензин II и блокаторы алискирена рецепторов связаны с увеличением риска таких побочных реакций в качестве гипотензии, гиперкалемии и снижение функции почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с использование одного рана активного препарата.

Одновременное использование со следующими лекарствами требует особого ухода.

Диуретики (тиазиды или петлевые диуретики ). Предварительное применение мочегонсочных агентов может привести к обезвоживанию и риску развития артериальной гипотензии в начале лечения Zophefenopril. Возможность антигипертензивного эффекта может быть уменьшена путем отмены диуретического агента, увеличением использования пациентов и солей жидкости или для начала терапии от низких доз зофофеноприла. Дальнейшее увеличение дозы должно проводиться с осторожностью.

Литий. Были сообщения о обратимом увеличении концентрации лития в сыворотке и его токсичности при использовании ингибиторов ACE. Одновременное применение

Тиазидные диуретические препараты с препаратами лития могут повысить риск интоксикации лития, и эта опасность увеличивается на фоне одновременного использования ингибиторов ACE. Следовательно, FOFEOENOPRIL не рекомендуется использовать одновременно с литиевыми препаратами, а в случае такой необходимости необходимо тщательно контролировать уровень лития в сыворотке.

Золото. Были сообщения, что у пациентов, используемых ингибиторами ACE, вводили золото (например, авротиомат натрия), нитрат-подобные реакции (симптомы вазодилатации, включая приливы, головокружение, артериальную гипотензию), которые могут иметь довольно тяжелый характер.

Анестезирующие наркотики. Ингибиторы ACE могут усилить антигипертензивный эффект анестетических препаратов.

Наркотические / антипсихотические / антидепрессантные препараты, барбитураты. Может возникнуть ортостатическая артериальная гипотензия.

Другие антигипертензивные агенты (бета-блокаторы, альфа-блокаторы, антагонисты кальция) . Возможен дополнительный эффект или усиление действия препаратов. Нитроглицерин и другие нитраты и вазодилирующие агенты должны использоваться с осторожностью.

Cimetidine. Риск развития артериальной гипотензии увеличивается.

Циклоспорин. Повышенный риск развития расстройств функций почек.

Алопуринол, прокаинамид, цитостатика, иммунодепрессанты. Риск развития реакций гиперчувствительности увеличивается. Данные на других ингибиторах ACE указывают на повышенный риск развития лейкопении при одновременном использовании с вышеупомянутыми препаратами.

Анти-диабетические средства. Очень редко, ингибиторы ACE могут усиливать гипоглицемизируемое действие инсулина и пероральных антидиабетических агентов, например, сульфонилоальные препараты у пациентов с диабетом Mellitus, следовательно, могут потребоваться уменьшить дозу антидидиабетических агентов, чтобы избежать гипогликемии.

Гемодиалисис с использованием мембран диализа с высокой пропускной способностью. Риск развития анафилактоидных реакций увеличивается.

Цитостатические / Мунсовые / системные кортикостероиды и пропитамид. Может привести к увеличению риска развития лейкопении.

Следует учитывать при одновременном применении.

Нестероидные противовоспалительные препараты (включая ацетилсалициловую кислоту в дозе ≥ 3 г / день). Антигипертеннительный эффект может уменьшаться, уровни калия в сыворотке, а функция почек может упасть. Эти эффекты обратимы и чаще встречаются у пациентов с уменьшенной функцией почек. Очень редко можно наблюдать острый почечный недостаток, особенно у пациентов с нарушением функции почек, например, в пожилых пациентов или обезвоживание.

Антациды. Уменьшить биодоступность ингибиторов ACE.

Симпатомиметики. Может уменьшить антигипертензивный эффект ингибиторов ACE. Такими пациентами нет ничего тщательно наблюдаемого в достижении желаемого эффекта.

Еда. Скорость может уменьшиться, но не степень поглощения префикса кальция.

Дополнительная информация. Недоступные прямые клинические данные о взаимодействии зофоноприла с другими препаратами, метаболизируемыми ферментами CYP. Однако изучение кафеноприла in vitro демонстрирует отсутствие потенциального взаимодействия с препаратами, метаболизированными ферментами CYP.

Особенности приложения.

Гипотензия

Как и другие ингибиторы ACE, Zocardis® может привести к значительному снижению артериального давления, особенно после первой дозы, хотя симптоматическая гипотензия у пациентов с артериальной гипертонией без осложнений редко.

Более вероятно, у пациентов, в которых объемы крови и электролиты исчерпаны через диуретико-терапию, запрет на соль, диарею или рвоту, или в тех, кто с сильной гипертензией.

У пациентов с сердечной недостаточностью, который связан или не связан с почечной недостаточностью, существует симптоматическая гипотензия. Скорее всего у пациентов с более тяжелой сердечной недостаточностью, которая связана с использованием высоких доз диуретики петли, гипонатриемии или расстройства функций почек. Для пациентов с повышенным риском симптоматической гипотензии лечение следует начинать под строгим медицинским надзором, предпочтительно в клинике, используя низкие дозы и тщательные дозы.

Если возможно, в начале терапии Zocardis® диуретики должны быть временно прекращены.

Такий самий підхід застосовується також до пацієнтів зі стенокардією або цереброваскулярним захворюванням, у яких надлишкова гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного нападу.

У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід перевести у положення лежачи на спині. Може бути необхідним заміщення електролітного об'єму шляхом внутрішньовенного введення фізіологічного розчину. Поява гіпотензії після першого дозування не заперечує наступного ретельного титрування дози препарату після ефективного контролю.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском при застосуванні Зокардісу® може виникати додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним та зазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо гіпотензія стає симптоматичною, може бути потрібне зменшення дози або припинення терапії Зокардісом®.

Гіпотензія при гострому інфаркті міокарда

Лікування Зокардісом® не слід розпочинати пацієнтам із гострим інфарктом міокарда, якщо існує ризик додаткової серйозної гемодинамічної депресії після лікування вазодилататорами. Це стосується пацієнтів із систолічним артеріальним тиском <100 мм Hg або у разі появи кардіогенного шоку. Лікування Зокардісом® пацієнтів із гострим інфарктом міокарда може призводити до важкої гіпотензії. У випадку тривалої гіпотензії (систолічний артеріальний тиск <90 мм Hg протягом більше ніж 1 години) застосування Зокардісу® необхідно припинити. У пацієнтів із важкою серцевою недостатністю після гострого інфаркту міокарда Зокардіс® необхідно застосовувати тільки якщо пацієнт має стабільний гемодинамічний стан.

Пацієнти з гострим інфарктом міокарда з печінковою недостатністю

Ефективність та безпека застосування Зокардісу® пацієнтам з інфарктом міокарда із печінковою недостатністю не встановлена. Тому Зокардіс® даним групам пацієнтів не слід застосовувати.

Пацієнти літнього віку

Зокардіс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з інфарктом міокарда віком від 75 років.

Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією

Існує підвищений ризик появи тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності, коли пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією та раніше існуючим білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії у разі наявності лише однієї нирки застосовувати інгібітори АПФ. Додатковим фактором може бути лікування діуретиками. Навіть у пацієнтів із монолатеральним стенозом ниркової артерії може виникати втрата функції нирок при лише слабких змінах рівня сироваткового креатиніну. Якщо лікування Зокардісом® вважається абсолютно необхідним, його слід розпочинати в госпіталі під суворим медичним наглядом, низьких доз та при ретельному титруванні дози. На початку терапії Зокардісом® лікування діуретиками слід тимчасово припинити та проводити моніторинг функції нирок протягом декількох перших тижнів терапії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Зокардіс® необхідно обережно застосовувати пацієнтам із нирковою недостатністю, оскільки вони потребують зменшеного дозування. При терапії вважається важливим ретельний моніторинг функції нирок. Випадки ниркової недостатності виникали при застосуванні інгібіторів АПФ, переважно у пацієнтів із важкою серцевою недостатністю або існуючим захворюванням нирок, включно зі стенозом ниркової артерії. У деяких пацієнтів з існуючим незначним захворюванням нирок виникає підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в крові, зокрема – при одночасному застосуванні з діуретиком. Може знадобитися зменшення дози інгібітора АПФ та/або припиненні застосування діуретика. Протягом декількох перших тижнів терапії рекомендується проводити моніторинг функції нирок.

Ефективність та безпека Зокардісу® у пацієнтів з інфарктом міокарда із нирковими порушеннями не встановлена. Тому при нирковій недостатності (креатинін сироватки ³2,1 мг/дл і протеїнурії ³500 мг/добу) та інфаркті міокарда не слід застосовувати Зокардіс®.

Пацієнти, які перебувають на діалізі

У пацієнтів на діалізі з високопроточними поліакрилонітрильними мембранами (наприклад,

AN 69), які отримують інгібітори АПФ, можливі анафілактичні реакції, такі як набряк обличчя, припливи, гіпотензія та задишка на перших хвилинах процедури гемодіалізу. Рекомендується застосовувати альтернативну мембрану або інший антигіпертензивний медичний продукт.

Ефективність та безпека Зокардісу® у пацієнтів з інфарктом міокарда, які перебувають на гемодіалізі, не встановлена. Тому таким пацієнтам його не слід застосовувати

Пацієнти, яким проводять аферез ЛПНЩ

У пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ та проводять аферез ЛПНЩ із декстран сульфатом, можливі анафілактичні реакції, подібні до реакцій, що спостерігаються при діалізі з високопроточними поліакрилонітрильними мембранами (див. вище). Для таких пацієнтів рекомендується застосування антигіпертензивних препаратів іншого класу.

Анафілактичні реакції при десенсибілізації або після укусів комах

Зрідка у пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, при десенсибілізуючому лікуванні (наприклад, від отрути перетинчастокрилих комах) або після укусів комах виникають загрозливі для життя анафілактичні реакції. Для таких пацієнтів реакцій такого типу намагалися уникати шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але вони поновлювалися при повторному застосуванні лікарського засобу. Тому для пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, при зазначених процедурах десенсибілізації необхідна особлива обережність.

Трансплантація нирки

Відсутній досвід застосування Зокардіс® пацієнтам із нещодавнім проведенням трансплантації нирки.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти із первинним альдостеронізмом у цілому не реагуватимуть на антигіпертензивні препарати, що діють через пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування цього препарату не рекомендується.

Ангіоневротичний набряк

У пацієнтів може виникати ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, що найчастіше проявляється у перші тижні лікування інгібіторами АПФ. Однак зрідка важкий ангіоневротичний набряк може розвинутися після тривалого лікування інгібіторами ангіотензин перетворювального ферменту. Лікування інгібіторами АПФ слід швидко припинити та замінити препаратами, що належать до іншого класу.

Ангіоневротичний набряк язика, голосової щілини або гортані може бути летальним. Слід застосувати невідкладну терапію, що може включати, але не обмежуватися наступним: струйне введення розчину адреналіну підшкірно 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення адреналіну у дозі 1 мг/мл (розведений згідно з інструкцією) з суворим контролем ЕКГ та артеріального тиску. Пацієнта необхідно госпіталізувати та контролювати його стан протягом не менше 12-24 годин і не виписувати до повного зникнення симптомів.

Навіть у випадках, коли виникає тільки набряк язика без респіраторного дистрес-синдрому, може знадобитися спостереження за пацієнтом, оскільки лікування антигістамінами та кортистероїдами може бути недостатньо.

Інгібітори АПФ викликають більш високий ступінь ангіоневротичного набряку у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас.

При застосуванні інгібітору АПФ у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не зумовлений терапією інгібіторами АПФ, ризик ангіоневротичного набряку може зростати.

Кашель

При лікуванні Зокардісом® може виникнути сухий та непродуктивний кашель, що зникає після припинення застосування Зокардісу®. Кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ, слід розглядати при проведенні диференційного діагнозу кашлю.

Печінкова недостатність

У рідких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує до фульмінантного некрозу печінки та (іноді) до летального наслідку. Механізм такого синдрому не встановлений. Пацієнти, які застосовують інгібітори АПФ та у яких виникла жовтяниця або значне підвищення рівня печінкових ферментів, повинні припинити прийом інгібіторів АПФ та отримати відповідну медичну допомогу.

Гіперкаліємія

При лікуванні інгібіторами АПФ може виникати гіперкаліємія.

До пацієнтів із ризиком розвитку гіперкаліємії належать такі, які мають ниркову недостатність, цукровий діабет або які одночасно застосовують калій-зберігаючі діуретики, калієві добавки або сольові замінники, що містять калій; або пацієнти, які застосовують інші активні субстанції, що можуть призводити до підвищення калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування таких препаратів є необхідним, то рекомендується проводити частий контроль рівня калію у плазмі крові.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик появи гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Якщо терапія подвійної блокади вважається абсолютно необхідною, її мають проводити тільки під наглядом фахівців та за умови частого ретельного контролю функції нирок, електролітів і артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II, не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Хірургічна операція/ ан естезія:

Інгібітори АПФ можуть спричиняти артеріальну гіпотензію і навіть шоковий стан у пацієнтів, яким проводять порожнинні операції, або під час анестезії, оскільки вони можуть блокувати утворення ангіотензину II, що призводить до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо неможливо відмовитись від інгібітору АПФ, то слід ретельно контролювати інтраваскулярний та плазмовий об'єм.

Аортальний, мітральний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю для лікування хворих з обструкцією висхідного тракту лівого шлуночка.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Були повідомлення про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ. Вважається, що ризик нейропенії залежить від дози та типу, а також клінічного статусу пацієнта. Нейтропенія рідко розвивається у пацієнтів із неускладненою клінічною картиною. Нейтропенія може розвинутись у пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності та особливо при патології судин як прояву колагенозу, наприклад, при системному червоному вовчаку, склеродермії, при лікуванні імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом, а також при поєднанні цих ускладнюючих факторів. У деяких із цих пацієнтів розвиваються серйозні інфекції, що в певних випадках не відповідають на інтенсивну терапію антибіотиками.

При застосуванні зофеноприлу у таких пацієнтів рекомендується визначати кількість білих клітин крові та проводити диференційний аналіз перед терапією, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців терапії зофеноприлом та періодично після її завершення. При лікуванні слід рекомендувати пацієнтам повідомляти про будь-які ознаки інфекції (наприклад, запалення у горлі, лихоманка) та проводити диференційний підрахунок білих клітин крові. При встановленні чи підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм ³ ) зофеноприл та інші супутні препарати слід відмінити.

Зазначений синдром є оборотним після відміни інгібітору АПФ.

Псоріаз

Інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, хворих на псоріаз. Протеїнурія

Протеїнурія може виникати, зокрема, у пацієнтів, які вже мають порушення ниркової функції або які приймають відносно високі дози інгібіторів АПФ. У хворих із захворюванням нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка у сечі (тест-полоска у першій ранішній порції сечі) до лікування та періодично після його початку.

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом, які вже застосовують протидіабетичні препарати або інсулін, у перший місяць лікування інгібітором АПФ слід ретельно контролювати рівень цукру в крові. Літій

Комбінація літію та Зокардісу® в цілому не рекомендується.

Раса

Як і інші інгібітори АПФ, зофеноприл може бути менш ефективним при зменшенні артеріального тиску у чорношкірих людей, ніж у представників інших рас.

Інгібітори АПФ мають більший ризик виклику ангіоневротичного набряку у чорношкірих пацієнтів.

Вагітність

Зокардіс® протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування Зокардісом® підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Інше

Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою патологією, що супроводжується непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням метаболізму глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Інгібітори АПФ протипоказані вагітним жінкам та жінкам, які планують завагітніти. Епідеміологічні дані стосовно ризику тератогенезу внаслідок застосування інгібіторів АПФ у

І триместрі вагітності не є неспростовними, однак незначне підвищення ризику не виключається. У разі необхідності тривалої терапії інгібіторами АПФ жінкам, які планують вагітність, показане альтернативне лікування антигіпертензивними засобам, безпека застосування яких доведена. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. У випадку застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не виключена поява ефектів фетотоксичності (погіршення ниркової функції, маловоддя, затримка осифікації кісток черепа), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. У випадку появи ефектів фетотоксичності під час терапії інгібітором АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності пацієнткам показане ультразвукове дослідження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа. Дітей, матері яких у період вагітності застосовували інгібітори АПФ слід ретельно спостерігати на рахунок артеріальної гіпотензії.

Лактація

Оскільки інформація про застосування зофеноприлу у період годування груддю відсутня, його застосування не рекомендується. У період годування груддю, особливо новонароджених або недоношених дітей, краще застосовувати альтернативні, більш безпечні лікарські засоби.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень стосовно впливу зофеноприлу на здатність керувати автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Під час застосування препарату можуть виникнути сонливість, запаморочення або втомлюваність, тому пацієнти повинні це враховувати і з обережністю оцінювати свою здатність до керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Зокардіс ^â застосовувати незалежно від прийому їжі. Дозування слід добирати відповідно до терапевтичної відповідної реакції пацієнта.

Артеріальна гіпертензія

Дозу препарату добирають індивідуально, залежно від рівня артеріального тиску, перед прийомом наступної дози. Підвищення дози проводиться з інтервалом 4 тижні.

Пацієнти без водного і сольового виснаження. Лікування розпочинати з дози 15 мг 1 раз на добу та підвищувати дозу до оптимального артеріального тиску. Зазвичай ефективна доза становить

30 мг на добу. Максимальна доза становить 60 мг на добу, яку можна прийняти за 1 раз або розділити на 2 прийоми. У разі необхідності можуть бути додатково призначені інші антигіпертензивні препарати, наприклад діуретики.

Пацієнти із підозрою на водне або сольове виснаження

У пацієнтів із високим ризиком такої патології може виникати гіпотензія при застосуванні першої дози. Для початку терапії інгібіторами АПФ необхідна корекція дефіциту солей та об'єму крові, припинення тривалої терапії діуретиками за 2-3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ та початкова доза 15 мг на добу. Якщо це неможливо, початкова доза повинна становити 7,5 мг на добу.

Пацієнтам із високим ризиком такої патології необхідний суворий моніторинг щодо серйозної гострої гіпотензії, бажано – у клініці, після застосування першої дози, коли очікується максимальний ефект та якщо дози інгібітора АПФ та/або діуретика підвищуються. Це також стосується пацієнтів зі стенокардією або цереброваскулярним захворюванням, у яких надлишкова гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного нападу.

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю та пацієнтів, які знаходяться на діалізі

Пацієнтам із гіпертензією та нирковою недостатністю середнього ступеня (кліренс креатиніну >45 мл/хв) призначати такі ж дози Зокардісу ^â , як і пацієнтам з нормальною функцією нирок. Пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) Зокардіс ^â призначати у половинній терапевтичній дозі 1 раз на добу. Початкова доза для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, становить четверту частину дози, яку призначають хворим з нормальною функцією нирок. Початкова доза та режим дозування Зокардісу® для пацієнтів із нирковою недостатністю та пацієнтів, які знаходяться на діалізі, повинні становити

¼ дози, що встановлена для пацієнтів із нормальною функцією нирок.

Останні проведені клінічні випробування встановили високу вираженість анафілактоїд-подібних реакцій у пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ при гемодіалізі із високопроточними мембранами або при аферезі ЛПНЩ.

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку із нормальним кліренсом креатиніну немає необхідності в регулюванні дозі.

Для пацієнтів літнього віку зі зниженим кліренсом креатиніну (<45 мл/хв) рекомендується половина добової дози.

Кліренс креатиніну можна розрахувати за наступною формулою:

Наведена формула дозволяє вирахувати кліренс креатиніну для чоловіків. Для жінок отримане значення слід помножити на 0,85.

Дозування при печінковій недостатності

Для пацієнтів із незначними або помірними порушеннями функцій печінки початкова доза Зокардісу ^â становить половину дози, яку призначають пацієнтам з нормальною функцією печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки Зокардіс ^â протипоказаний.

Гострий інфаркт міокарда

Лікування Зокардісом ^â слід розпочинати протягом 24 годин після появи перших симптомів інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Слід застосовувати таку схему дозування:

1 та 2 доба: 7,5 мг кожні 12 годин;

3 та 4 доба: 15 мг кожні 12 годин;

з 5-ї доби і далі: 30 мг кожні 12 годин.

У випадку низького систолічного тиску (£ 120 мм рт.ст.) на початку лікування та протягом наступних трьох діб після розвитку інфаркту міокарда добову дозу підвищувати не слід. У випадку артеріальної гіпотензії (£ 100 мм рт.ст.) лікування продовжувати, застосовуючи дозу, яку призначали раніше. У випадку тяжкої гіпотензії (£ 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах тиску з проміжком не менше 1 години) прийом Зокардісу ^â слід припинити. Через 6 тижнів лікування, після аналізу стану пацієнта, лікування припинити для пацієнтів без ознак лівошлуночкової дисфункції або серцевої недостатності. Якщо ці ознаки залишились, лікування можна продовжувати протягом тривалого часу. Слід також застосовувати відповідне стандартне лікування, таке як лікування нітратами, ацетилсаліциловою кислотою або b-адреноблокаторами.

Дозування для пацієнтів літнього віку

Зокардіс ^â слід застосовувати з обережністю для лікування хворих на інфаркт міокарда віком від 75 років.

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю та пацієнтів, які перебувають на діалізі

Ефективність і безпека застосування Зокардісу ^â при лікуванні хворих з інфарктом міокарда та з порушеннями функцій нирок або тих, які перебувають на гемодіалізі, не були встановлені, тому призначати Зокардіс ^â таким пацієнтам не слід.

Дозування для пацієнтів із печінковою недостатністю

Ефективність і безпека застосування Зокардісу ^â при лікуванні пацієнтів з інфарктом міокарда та з порушеннями функцій печінки не були встановлені, тому призначати Зокардіс ^â таким пацієнтам не слід.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Зокардісу ^â при лікуванні дітей не встановлені, тому його не слід призначати дітям.

Передозування.

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення та ниркова недостатність. Після передозування пацієнт повинен знаходитися під пильним наглядом лікаря, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати рівень електролітів та креатиніну сироватки крові. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Якщо передозування виникло нещодавно, то необхідно промити шлунок, призначити активоване вугілля та натрію сульфат. При появі ознак артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення з піднятими догори ногами. Доцільно розглянути питання про призначення засобів, що збільшують об'єм плазми крові та/або призначення ангіотензину ІІ. У разі наявності брадикардії та значних вагусних реакцій призначати атропін, а у разі необхідності використовувати електрокардіостимулятор. Інгібітори АПФ можуть бути видалені з циркуляції за допомогою гемодіалізу. Не використовувати поліакрилонітрильні мембрани з високою пропускною здатністю.

Побічні реакції.

Нижче наведено всі побічні реакції, про які повідомляли у клінічній практиці щодо пацієнтів, які застосовували Зокардіс®. Їх викладено за системами органів та порядком частоти, використовуючи наступну класифікацію: дуже часто ( ≥ 1/10), часто ( ≥ 1/100, <1/10), нечасто
( ≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко ( ≥ 1/10000, ≤1/1000) та дуже рідко (≤ 1/10 000).

З боку нервової системи

Часто : запаморочення, головний біль.

З боку дихальних шляхів

Часто : кашель.

З боку шлунково-кишков ого тракту

Часто : нудота/блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто : висипання.

Рідк о: ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухов ої системи та сполучної тканини

Нечасто : м'язові судоми.

Загальні порушення та стани у місці введення

Часто : підвищена втомлюваність.

Нечасто : астенія.

Наступні побічні реакції спостерігалися при терапії інгібіторами АПФ.

З боку крові та лімфатичної системи

У деяких пацієнтів може виникати агранулоцитоз та панцитопенія.

У пацієнтів із дефіцитом глюкози-6-фосфат дегідрогенази повідомлялося про гемолітичну анемію.

Порушення з боку метаболізму та травлення

Дуже рідко : гіпоглікемія.

З боку психіки

Рідко: депресія, зміна свідомості, порушення сну, стан дезорієнтації.

З боку нервової системи

Рідко: парестезія, порушення смаку, порушення рівноваги.

З боку органів зору

Рідко: замутнення зору.

З боку органів слуху та лабіринту

Рідко: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи

В окремих випадках для інгібіторів АПФ при наявності гіпотензії повідомляли про тахікардію, пальпітацію, аритмію, стенокардію, інфаркт міокарда.

На початку чи після підвищення терапевтичної дози виникала важка гіпотензія. Це, зокрема, стосується окремих груп ризику (див. Спеціальні попередження та вказівки щодо застосування). У разі наявності гіпотензії виникають симптоми, подібні до запаморочення, відчуття слабкості, порушення зору, рідко з порушенням свідомості (непритомність). Іноді виникають припливи.

З боку дихальної системи

Рідко повідомлялося про задишку, синусити, риніти, глосити, бронхіти та бронхоспазм. У невеликої групи пацієнтів інгібітори АПФ зумовлювали появу ангіоневротичного набряку із проявами на обличчі та ротоглоткових тканинах. В окремих випадках ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів спричиняв летальну обструкцію.

З боку шлунково-кишков ого тракту

Іноді можуть виникати біль у животі, діарея, запор та сухість у роті.

В окремих випадках для інгібіторів АПФ описані панкреатит та непрохідність кишечнику.

Дуже рідко : ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи

В окремих випадках для інгібіторів АПФ описані холестатична жовтуха та гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Іноді можуть виникати алергічні реакції та реакції підвищеної чутливості типу свербежу; кропив'янки, поліморфної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу; проявів, подібних до псоріазу; алопеції.

Це може супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, еозинофілією та/або підвищенням титру антинуклеарних антитіл.

Рідко виникає гіпергідроз.

З боку опорно-рухов ої системи та сполучної тканини

Іноді може виникати міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Може виникати або посилюватися ниркова недостатність. Повідомляли про гостру ниркову недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

Зрідка виникають порушення сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Зрідка : порушення еректильної функції.

Загальні порушення та стани у місці введення

Дуже рідко : периферичний набряк та біль у грудях.

Лабораторні дослідження

Може виникати підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, оборотне після припинення прийому препарату, особливо на тлі ниркової недостатності, важкої серцевої недостатності та реноваскулярної гіпертензії.

Для деяких пацієнтів повідомлялося про зниження показників гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитів та білих клітин крові.

Також повідомлялося про підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці; по 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою у блістері, по1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

A.Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.л./Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віa Кампо ді Піле, 67100 Л'Аквіла (АК), Італія /Лейпцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.

Заявник.

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

1, Авеню де ла Гар, Л-1611, Люксембург.