Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЗОЛАФРЕН ФАСТ табл. диспергированные в ротовой полости 20мг №28

Код товара: 818241

Производитель: Adamed (Польша)

11 700,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Золафрен быстро

Хранилище:

Активное вещество: оланзапин;

1 таблетка содержит 10 мг или 20 мг оланзапина;

Эксципиенты: маннитол (E 421), Cross Reporter, аспартам (E 951), оранжевый ароматизатор, кремниевый коллоидный безводный, стеарилфумарат натрия.

Дозировка формы. Таблетки рассеяны в полости рта.

Основные физико -химические свойства:

Таблетки из 10 мг: желтые, плоские, круглые таблетки, с одной стороны - гравюра «10», диаметр 8 мм без видимых включений или включений;

20 мг таблетки: желтые, плоские, круглые таблетки, с одной стороны - «20» гравюра, диаметром 10 мм, без видимых включений или включений.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотические агенты. ATH CODE N05A H03.

Фармакологические свойства .

Фармакодинамика.

Оланзапин является антипсихотическим антиманиатическим препаратом, и он также стабилизирует настроение, имеет спектр фармакологического действия, вызванного влиянием на различные рецепторы.

Доклинические исследования обнаружили оланзапин-связывание с серотониновыми рецепторами 5HT2A/2C, 5NT3, 5NT6, рецепторы дофамина D1, D2, D3, D4, D5, M1-M5, адренергический рецептор α1 и рецепторы гистамина. В процессе исследований поведения животных, которые вводили оланзапин, антагонизм оланзапина был обнаружен как в серотониновых рецепторах 5HT, так и дофамина и холинергических рецепторах. Оланзапин имеет более высокий уровень связывания с серотониновыми рецепторами 5nt2, чем с рецепторами дофамина D2, в моделях in vitro и in vivo . Электрофизиологические исследования показали, что оланзапин избирательно снижает возбудимость мезолимбических (A10) дофаминергических нейронов, демонстрируя небольшое влияние на дачу (A9) пути, связанные с двигательной функцией. Оланзапин ингибирует рефлекс условного избегания, который указывает на его антипсихотическую активность в дозах меньше доз, которые вызывают каталепсию, что является признаком боковых моторных эффектов. В отличие от других антипсихотических препаратов, оланзапин увеличивает реакции на стимулы во время анксиолитического теста.

С единым пероральным введением 10 мг оланзапина в процессе позитронной и эмиссионной томографии (ПЭТ) с участием здоровых добровольцев, было обнаружено, что уланзапин имел более высокий уровень связывания с рецепторами 5nt2a, чем с допаминными рецепторами D2. Кроме того, в результате анализа изображений, полученных в ходе исследований пациентов с шизофренией методом однофотонной вычислительной эмиссии, компьютерной компьютерной томографии (идеальной), было обнаружено, что пациенты, чувствительные к оланезапину, выявили меньший уровень связывания. с одаренными D2 -рецепторами, чем у других антипсихотиков и пациентов с ресридоном, по сравнению с пациентами с чувствительными к клозапии.

Клиническая эффективность

Во время двух из двух плацебо-контролируемых и двух из трех исследований сравнительного контроля с участием более 2900 пациентов с шизофренией с положительными и негативными симптомами оланзапина показали статистически надежное улучшение данных как негативных, так и положительных симптомов.

В процессе международных двойных слепых сравнительных исследований с участием 1484 пациентов с шизофренией, шизоа и связанными с этими заболеваниями расстройствами с различной степенью расстройств, связанных с депрессивными симптомами (16,6 балла по шкале Монтгомери-Асберга) для оценки депрессии) второе исследование из шкалы Монтгомери-Асберга) для оценки депрессии) из второго исследования Начало до конца изменений настроения позволило установить статистически значимое улучшение (р = 0,001) после лечения оланзапином (-6,0) по сравнению с лечением галоперидола (-3,1).

У пациентов с маниакальными или смешанными эпизодами при биполярном расстройстве оланзапин показал высокую эффективность в снижении маниакальных симптомов в течение 3 недель по сравнению с вальпроатом плацебо и натрия. Оланзапин также показал сопоставимую эффективность галоперидола, что приводит к доли пациентов с симптоматической ремиссией, начиная с мании и депрессии через 6 и 12 недель лечения. В ходе исследования во время сопутствующего лечения литием или вальтроатом в течение 2 недель с добавлением оланзапина в дозе 10 мг, что значительное снижение симптомов мании по сравнению с таковой с монотерапией литием или вальпроатом после 6 недель лечения было учредил.

В процессе 12-месячного исследования профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, которые достигли ремиссии с оланзапином и впоследствии были рандомизированы в группах оланзапина или плацебо, оланзапин продемонстрировал статистически значимое преимущество по сравнению с плацебо в конце. Оланзапин также показал статистически значимые преимущества перед плацебо в предотвращении рецидива мании или повторения депрессии.

В процессе следующего 12-месячного исследования профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, которые достигли ремиссии в результате сопутствующего лечения оланзапином и литием и впоследствии были рандомизированы в группах оланзапина или лития отдельного биполярного расстройства (оланзапин 30 % , литий 38,3 %, р = 0,055).

В процессе 18-месячного обследования во время сопутствующего лечения маниакальных или смешанных эпизодов пациентов стабилизировали оланзапином, поскольку стабилизатор настроения использовал литий или вальпроат; Длительное сопутствующее лечение оланзапином с литиевым или вальпроатом не установило статистически значимое преимущество по сравнению с монотерапией литиевым или вальпроатом и отсроченным рецидивам биполярных расстройств, определенных в соответствии с критерием синдрома (диагностика).

Дети

Опыт использования препарата для подростков (в возрасте от 13 до 17 лет) ограничен в соответствии с данными об эффективности краткосрочного лечения шизофрении (6 недель) и мании, связанной с биполярными расстройствами (3 недели), с меньшим количеством. 200 подростков. Первоначальная доза оланзапина составляла 2,5 мг и достигала 20 мг в день. Во время лечения оланзапином масса тела у подростков значительно увеличилась по сравнению со взрослыми. У подростков наблюдалось увеличение общего холестерина, липопротеина с низкой плотностью холестейна, триглицеридов и пролактина по сравнению со взрослыми (см. Разделы 4,4 и 4,8). Данные о поддержании влияния лечения и длительных исследований, полученных из открытых неконтролируемых клинических испытаний, ограничены (см. Разделы 4.4 и 4.8).

Фармакокинетика.

Оланзапин в виде таблеток, диспергированных в полости рта, биоэквивалентный по отношению к оланзапину в форме таблеток, покрытых оболочкой, что демонстрирует аналогичную скорость и степень поглощения. Оланзапин в виде таблеток, диспергированных в полости рта, может использоваться в качестве альтернативы оланзапину в виде таблеток, покрытых оболочкой.

Поглощение

Препарат хорошо поглощается после перорального введения, его максимальная концентрация (C _MAX ) в плазме крови достигается через 5-8 часов. Питание не влияет на поглощение оланзапина. Абсолютная биодоступность пероральной формы олланзапина не установлена по сравнению с внутривенным.

Распределение

Уровень связывания оланзапина с белками плазмы крови составлял приблизительно 93 % для концентрации от 7 до 1000 нг/мл. Оланзапин связывается в основном с альбумином и α1-кислотным гликопротеином.

Биотрансформация

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основным метаболитом циркулятора является 10-Н глюкуронид, который не проходит через гематоэнцефалический барьер. Цитохромы P450-CYP1A2 и P450-CYP2D6 способствуют образованию N-деметил-метаболитов и 2-гидроксиметил, которые являются гораздо меньшей фармакологической активностью in vivo , чем оланзапин, в процессе исследований на животных. Преобладающая фармакологическая активность вызвана первичным оланзапином.

Размножение

После перорального администрирования средняя половина жизни оланзапина у добровольцев варьировалась в зависимости от возраста и пола.

У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) порівняно з молодшими за віком добровольцями середній період напіввиведення був триваліший (51,8 проти 33,8 години), кліренс у плазмі крові був знижений (17,5 проти 18,2 л/год в соответствии). Фармакокинетические колебания, наблюдаемые у пожилых добровольцев, находятся в пределах диапазона для молодых добровольцев. У 44 пациентов с шизофренией в возрасте 65 лет дозировка от 5 до 20 мг в день не была связана с каким -либо характерным профилем побочных реакций.

У женщин по сравнению с мужчинами средняя половина жизни была длиннее (36,7 против 32,3 часа), а очистка плазмы крови была уменьшена (18,9 против 27,3 л/ч). Однако оланзапин (5-20 мг) показал сопоставимый профиль безопасности как у женщин (n = 467), так и у мужчин (n = 869).

Пациенты с почечной недостаточностью

Пациенты с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <10 мл/мин) по сравнению со здоровыми добровольцами, не было значительной разницы в средней полужифе (37,7 против 32,4 часа) или клиренс в плазме (21,2 против 25,0 л/ч). Исследования показали, что примерно 57 % оланзапина с радиоактивным этикеткой доступны в моче, в основном в виде метаболитов.

Пациенты, которые курят

У пациентов с нарушением функции печени средняя половина жизни была длиннее (39,3 часа), а клиренс плазмы крови был уменьшен (18,0 л/ч) по сравнению с пациентами без нарушения функции печени, которые не курят (48,8 часа и 14,1 л. /h соответственно).

У не -SMOKERS по сравнению с курильщиками (мужчин и женщин) средняя половина жизни была длиннее (38,6 против 30,4 часа), а очистка плазмы крови была уменьшена (18,6 против 27,7 л/ч).

Клиренс оланзапина в плазме крови у пожилых пациентов ниже, чем у более молодых пациентов, женщин и не -кмокеров по сравнению с курильщиками. Тем не менее, важность влияния таких факторов, как возраст, пол и курение, может мало влиять на клиренс оланзапина в плазме крови и половину жизни по сравнению с общей изменчивостью между людьми.

В ходе исследований с участием европейцев, пациентов японских и китайских национальностей не было обнаружено различий в оланзапиновой фармакокинетике.

Подростки и взрослые

Фармакокинетика оланзапина у подростков и взрослых схожи. В клинических испытаниях средний эффект оланзапина был примерно на 27 % выше у подростков, чем у взрослых пациентов. Демографические различия между подростками и взрослыми включают в себя более низкую среднюю массу тела и меньше курильщиков среди подростков. Такие факторы, вероятно, влияют на более высокий средний эффект оланзапина, наблюдаемый у подростков.

Клинические характеристики.

Индикация.

Оланзапин показан для лечения шизофрении.

Оланзапин эффективен для поддержания клинического эффекта, достигнутого во время длительной терапии у пациентов, которые отвечали на начальную терапию.

Оланзапин показан для лечения умеренных и тяжелых маниакальных эпизодов.

Оланзапин показан для профилактики повторяющихся атак у пациентов с биполярными расстройствами, которые получили положительный ответ при лечении мании оланзапина.

Противопоказания .

Гиперчувствительность к активному веществу или вспомогательные компоненты препарата; Существует известный риск закрытой глаукомы.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Дети

Изучение взаимодействия с другими лекарствами проводилось только с участием взрослых.

Взаимодействия, которые оказывают потенциальное влияние на оланзапин

Поскольку оланзапин метаболизируется с помощью изофермента CYP1A2, вещества, которые специально индуцируются или ингибируются этим изоферментом, могут влиять на фармакокинетику оланзапина.

Индукторы CYP1A2

Метаболизм оланзапина может быть вызван курение и использованием карбамазепина, что приводит к снижению концентрации оланзапина. Было слабое или умеренное увеличение клиренса оланзапина. Клинические выводы ограничены, но рекомендуется клинический мониторинг и, при необходимости, увеличение дозы оланзапина.

Ингибиторы CYP1A2

Флуоксамин, специфический ингибитор CYP1A2, значительно снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему _{максимальному} росту после получения флуоксамина на 54 % у женщин, которые не курят, и 77 % у курящих мужчин. Средний рост площади под фармакокинетической кривой «время концентрации» (AUC) оланзапина составляет 52 % и 108 % соответственно. Пациентам, использующим флуоксамин или любые другие ингибиторы CYP1A2, такие как ципрофлоксацин, должны быть назначены сниженными дозами оланзапина. Необходимо рассмотреть возможность снижения дозы оланзапина, если инициируется лечение ингибитора CYP1A2.

Сокращение биодоступности

Использование активированного углерода снижала оральную биодоступность олланзапина на 50-60 %, поэтому его следует применяться в течение 2 часов до введения или через 2 часа после олланзапина.

Флуоксетин (ингибитор CYP2D6), однократная доза антацид, содержащих алюминий и магний или циметидин, существенно не влияла на фармакокинетику оланзапина.

Возможное влияние оланзапина на другие лекарства

Оланзапин может демонстрировать антагонизм к воздействию прямых и косвенных агонистов дофамина.

Оланзапин не подавлял основные изоферменты CYP 450 (например, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro . Таким образом, никаких особых взаимодействий не ожидается in vivo , где не было ингибирования метаболизма оланзапина при использовании следующих активных веществ: трициклические антидепрессанты (в основном представленные (CYP 3A4 и 2C19).

Взаимодействие оланзапина с литием или бипериденом не было зарегистрировано.

Терапевтический мониторинг уровня вальпроата в плазме крови не показал необходимости коррекции дозы вальпроата при введении с оланзапином.

Общая активность против центральной нервной системы (ЦНС)

Оланзапин следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих этанол или лекарства, которые могут вызвать подавление ЦНС.

Сопутствующее использование оланзапина с антипаркинсонскими препаратами у пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется.

QTS -интервал

Оланзапин следует использовать с осторожностью с другими препаратами с известным риском увеличения интервала QTS.

Ингибиторы CYP 2D6. Флуоксетин (60 мг на потребление или 60 мг в день в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение _{максимального} оланзапина на 16 %, а среднее снижение клиренса оланзапина на 16 %. Важность воздействия этих факторов невелика по сравнению с общей изменчивостью между людьми, поэтому изменения в дозировке обычно не рекомендуются.

Потенциальная способность оланзапина взаимодействовать с другими лекарствами

Антигипертензивные агенты . Оланзапин из -за потенциальной способности снижать кровяное давление может увеличить влияние определенных антигипертензивных препаратов.

Леводопа и дофаминовые агонисты . Оланзапин может демонстрировать антагонизм к воздействию леводопы и дофаминовых агонистов.

Имипрамин . Одноразовые дозы оланзапина не влияют на фармакокинетику имипрамина или его активного метаболитного дезипрамина.

Особенности приложения .

Психоз и (или) расстройства поведения, связанные с деменцией

Оланзапин не рекомендуется для пациентов с симптомами психоза и/или расстройств поведения, связанного с деменцией из -за повышения смертности и риска цереброваскулярных случаев. В процессе управляемых плацебо-контролируемыми клиническими испытаниями (6-12 недель) с участием пожилых пациентов (средний возраст 78 лет), страдающих психозом и/или нарушением поведения, связанного с деменцией, число смертельных случаев было в 2 раза выше в Пациенты, получающие оланзапин по сравнению с плацебо (3,5 % против 1,5 % соответственно). Высокая смертность не была связана со значением используемых доз (среднесуточная доза составляла 4,4 мг) или с продолжительностью лечения. Факторы риска, которые могут привести к показателям смертности, включают в себя 65 -летний возраст, дисфагию, седацию, недоедание и дегидратацию, легочные заболевания (пневмония с или без аспирации или без него), сопутствующее использование бензодиазепинов. Однако случаи смертности были выше при лечении оланзапина, чем при принятии плацебо, независимо от факторов риска.

В ходе этих клинических исследований были обнаружены случаи цереброваскулярных побочных реакций (например, инсульт, временный ишемический инсульт), включая фатальные последствия. Количество цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, получавших оланзапин по сравнению с пациентами, получавшими плацебо (1,3 % против 0,4 % соответственно). У всех пациентов, которые принимали оланзапин или плацебо и имеют цереброваскулярные побочные реакции, имели факторы риска. Возраст 75 лет и сосудистый/смешанный тип деменции были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций при лечении оланзапина. Эффективность оланзапина не была установлена в данных исследований.

болезнь Паркинсона

Оланзапин не рекомендуется при лечении психозов, связанных с агонистами дофамина у пациентов с болезнью Паркинсона. В ходе клинических испытаний ухудшение болезни Паркинсона и галлюцинации, чаще, чем при принятии плацебо (см. Также «Неблагоприятные реакции»), очень часто наблюдалось; При лечении психотических симптомов терапия оланзапином не была более эффективной, чем использование плацебо. Эти исследования требуют, чтобы состояние пациента стало стабильным, когда они принимали наименее эффективную дозу антипаркинсонских препаратов (агонисты допамина) и принимали те же антипаркинсонские препараты на протяжении всего исследования. Терапію оланзапіном було розпочато з дози 2,5 мг на добу, яку збільшували шляхом титрування до максимального показника 15 мг на добу.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС)

НЗС – це потенційно летальний симптомокомплекс, пов'язаний з прийомом антипсихотичних препаратів. Рідко повідомлялося про випадки НЗС під час застосування оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярні пульс або зміна артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних лікарських засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет

Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Іноді повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику. Рекомендовано проводити клінічний моніторинг відповідно до затверджених рекомендацій, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, які застосовують антипсихотичні лікарські засоби, включаючи лікарський засіб Золафрен Фаст, повинні бути під наглядом щодо проявів ознак та симптомів гіперглікемії (полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно контролювати щодо погіршення рівня контролю глюкози. Також слід регулярно контролювати масу тіла, наприклад на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а також один раз на квартал у подальшому.

Зміни концентрації ліпідів

У плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів, які лікувалися оланзапіном, спостерігалися небажані зміни у концентрації ліпідів (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виявлення змін у концентрації ліпідів необхідно проводити відповідне лікування, зокрема у пацієнтів з порушеннями обміну ліпідів та у пацієнтів із факторами ризику розвитку таких порушень. Пацієнтам, які застосовують антипсихотичні лікарські засоби, в тому числі лікарський засіб Золафрен Фаст, необхідно регулярно контролювати рівень ліпідів відповідно до затверджених рекомендацій, що стосуються антипсихотичної терапії, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також у подальшому кожні 5 років.

Антихолінергічна активність

Попри виявлення антихолінергічної активності оланзапіну in vitro , у процесі клінічних досліджень доведено низьку частоту розвитку пов'язаних з нею антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду щодо застосування оланзапіну пацієнтам зі супутніми захворюваннями слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними захворюваннями.

Показники функції печінки

При застосуванні оланзапіну часто спостерігався транзисторний асимптоматичний підйом рівня печінкових трансаміназ аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), особливо на початку лікування. Пацієнтам із підвищеним рівнем АлАТ та/або АсАТ, ознаками та симптомами порушення діяльності печінки, станом, пов'язаним з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, оланзапін слід призначати з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія

Оланзапін необхідно з обережністю призначати при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частою побічною реакцією при спільному застосуванні вальпроату та оланзапіну (див. розділ «Побічні реакції»).

Відміна лікування

При різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01 % до 0,1 %) повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, відчуття страху, нудоту або блювання.

Інтервал QT

У клінічних дослідженнях значне клінічне значення пролонгації інтервалу QT у пацієнтів, які лікувалися оланзапіном (Фредеріка QT корекція ≥ 500 мілісекунд (мсек) у будь-який час після початку терапії, у пацієнтів з базовою лінією QTcF < 500 мсек до початку терапії), виявлялося нечасто (≥ 0,1 % до 1 %). Порівняно з плацебо не виявлено значної різниці у частоті асоційованих кардіальних побічних реакцій. Однак, як і з іншими антипсихотиками, слід бути обережними у разі призначення оланзапіну одночасно з лікарськими засобами, які збільшують інтервал QTс, особливо у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із вродженим синдромом QT, застійною серцевою недостатністю, серцевою гіпертрофією, гіпокаліємією або гіпомагнеземією.

Тромбоемболія

Нечасто повідомлялося про тимчасовий зв'язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % – < 1 %). Причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, беручи до уваги те, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних попереджувальних заходів.

Загальна активність ЦНС

Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно проводити додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну разом з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю. При дослідженнях in vitro з антагоністами допаміну виявлено, що оланзапін може антагоністично впливати на ефекти прямих та непрямих агоністів допаміну.

Напади судом

Оланзапін необхідно обережно застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з факторами, що знижують судомний поріг. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія

У процесі порівняльних клінічних досліджень тривалістю 1 рік або менше при прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо нижча частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршуватись або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку в процесі клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Внезапная сердечная смерть

У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті пацієнтів, які приймали оланзапін. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які застосовували оланзапін, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних лікарських засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Діти і підлітки

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків. У процесі дослідження пацієнтів віком 13-17 років зафіксовано різні побічні реакції: збільшення маси тіла, зміну метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції»).

Фенілаланін

Лікарський засіб Золафрен Фаст, таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, містять аспартам, що є джерелом фенілаланіну. Він може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.

Постмаркетингові звіти

Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були за часом пов'язані (але не обов'язково спричинені) з терапією оланзапіном, включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах.

Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей та лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) у процесі досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, це свідчить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки існуючий досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, лікарський засіб у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом III триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомляли про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % материнської дози (мг/кг). Пацієнткам не рекомендується годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Спосіб застосування та дози .

Взрослые

Шизофрения. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами . Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. За умови розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (у разі необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу слід визначати на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводити з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін потрібно застосовувати незалежно від вживання їжі, оскільки їжа не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово.

Таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, необхідно помістити у рот, де вона швидко розпадається. Оскільки таблетка, що диспергується в ротовій порожнині, крихка, її слід приймати відразу після відкриття блістера. Альтернативно, безпосередньо перед застосуванням таблетка може бути розчинена у повній склянці води або іншого напою (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко або кава).

Специальные группы пациентов

Пожилые пациенты

Призначення меншої початкової дози (5 мг на добу) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком від 65 років при наявності клінічних показань (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю

Меншу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. У разі наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Секс

Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Пацієнти, які палять

Початкова доза та коливання дози не повинні змінюватися рутинним чином залежно від наявності/відсутності звички до паління. Метаболізм оланзапіну може бути індукований палінням тютюну. Рекомендується моніторинг клінічного стану, у разі необхідності – розгляд збільшення дози оланзапіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо наявний більше ніж один фактор, який може вплинути на сповільнення метаболізму (жіноча стать, похилий вік, відсутність звички до паління), слід розглядати можливе зниження початкової дози. Підвищення дози при показаннях до цього слід проводити консервативно.

Дети.

Оланзапін не рекомендується застосовувати дітям віком до 18 років, оскільки немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності його застосування. КОРОТКОНАЛЬНОЕ Актину, когда -нибудь, а -ую, а -ку, то зmodiй »,« osoblyvosty- )

Передозировка.

Дуже поширеними симптомами передозування (>10 %) є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відзначалися при гострому передозуванні на рівні до 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г оланзапіну перорально.

Уход

Специфічного антидоту немає. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Доведено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не застосовувати адреналін, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії. Для виявлення можливої аритмії необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Неблагоприятные реакции.

Найчастіші побічні реакції (спостерігалися у ≥ 1 % пацієнтів), пов'язані зі застосуванням оланзапіну в процесі клінічних досліджень: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, підвищена втомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.

У таблиці 1 підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у процесі клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

Таблица 1

Очень часто	Часто	Не часто	Редко	Частота неизвестна
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи
	Еозинофілія, лейкопенія ¹⁰ , нейтропенія ¹⁰		Тромбоцитопе-нія ¹¹
Из иммунной системы
		Гіперчутливість ¹¹
З боку обміну речовин та травлення
Збільшення маси тіла ¹	Підвищення рівня холестерину ^2,3 , підвищення рівня глюкози ⁴ , підвищення рівня тригліцеридів ^2,5 , глюкозурія, Увеличение аппетита	Розвиток або загострення діабету, іноді асоційованого з кетоацидозом або комою, включаючи летальні наслідки ¹¹	Гіпотермія ¹²
Из нервной системы
Сонливость	Головокружение, акатизія ⁶ , паркінсонізм ⁶ , дискінезія ⁶	Епілептичні напади, що у більшості випадків були в анамнезі або за наявності факторів ризику ¹¹ , дистонія (включно з окулярним симптомом) ¹¹ , пізня дискінезія ¹¹ , амнезія ⁹ , дизартрія, заїкання, синдром неспокійних ніг	Нейролептич-ний злоякісний синдром (НЗС) ¹² , синдром відміни ^7,12
З боку серцевої системи
		Брадикардія, пролонгація інтервалу QT	Вентрикуляр-на тахікардія/ фібриляція, раптовий летальний наслідок ¹¹
З боку судинної системи
Ортостатична гіпотензія ¹⁰		Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен)
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та медіастинальні порушення
		Кровотеча з носа ⁹
От желудочно -кишечного тракта
	Легкі, тимчасові антихолінергічні ефекти, включаючи запор та сухість у роті	Здуття живота ⁹ , гіперсекреція слини	Панкреатит ¹¹
Со стороны гепатобилиарной системы
	Транзиторні, асимптоматичні коливання рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування		Гепатит (включаючи гепатоцелю-лярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки) ¹¹
З боку шкіри та підшкірної тканини
	Висипання	Реакції світлочутливості, алопеція		Реакція на лікарський засіб з еозинофілі- єю і загальними симптомами DRESS
З боку скелетно-м'язової та сполучної систем
	Артралгія ⁹		Рабдоміоліз ¹¹
З боку нирок та сечовидільної системи
		Нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання ¹¹
Вагітність, післяродовий та перинатальний період
				Синдром відміни у новонарод-жених
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
	Еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків	Аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/ збільшення грудей у чоловіків	Пріапізм ¹²
Загальні розлади та особливості застосування
	Астения, підвищена втомлюваність, набряки, пірексія ¹⁰
Діагностичні дослідження
Підвищення концентрації пролактину у плазмі крові ⁸	Підвищення рівня алкалін- фосфатази ¹⁰ , підвищення креатинфосфокіна-зи ¹¹ , підвищення рівня гаммаглутаміл- трансферази ¹⁰ , підвищення рівня сечової кислоти ¹⁰	Підвищення рівня загального білірубіну

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), на ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), на ≥ 25 % спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). Ypaццntiw, jape oTriMawli -thr А.Д. )

² Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких до початку лікування не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 5,17 - < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥ 6,2 ммоль/л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммоль/л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була вища, але клінічно незначно, порівняно з групою, що отримувала плацебо. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії і дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, відчуття страху, нудоту і блювання.

⁸ У процесі клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін, та в яких концентрація пролактину на початку дослідження відповідала нормі. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів)

Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях

У процесі клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з таким у групі плацебо (див. розділ 4.4). Дуже поширеними побічними реакціями, пов'язаними зі застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У процесі клінічних досліджень серед пацієнтів із медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У процесі одного клінічного дослідження у 4,1 % пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові. У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом у ≥ 10 % спостерігалися тремор, сухість у роті, підвищення апетиту, збільшення маси тіла. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або вальпроатом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % ІМТ у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла
≥ 7 % ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Дети

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Клінічних досліджень, які порівнювали б застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводили. Однак дані з досліджень за участі дітей порівнювалися з результатами досліджень за участі дорослих.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків, порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче за зменшенням частоти проявів, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10).

З боку обміну речовин та травлення

Дуже часто: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту.

Часто: підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

Из нервной системы

Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

От желудочно -кишечного тракта

Часто: сухість у роті.

Со стороны гепатобилиарной системы

Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ; див. розділ 4.4).

Діагностичні дослідження

Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутаміл-трансферази, підвищення рівня пролактину у плазмі крові ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7% спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), на ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та на ≥ 25 % у 2,5 % випадків. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29,1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 до < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 до < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалося підвищення рівня пролактину у плазмі крові.

Дата окончания срока . 2 года.

Условия хранения. Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ºС.

Храните в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері. По 4 блістери у картонній коробці.

Категория отпуска. По рецепту.

Режиссер.

АТ «Адамед Фарма», Польща.

Расположение производителя и адрес места деятельности.

Стр. Маршировать. Дж. Пілсудського 5, 95-200, Паб'яніце, Польща

ОЛАНЗАПИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа