Личный кабинет
ЗОВИЛАМ табл. 150мг+300мг №60
rx
Код товара: 138326
Производитель: Майлан (Индия)
1 000,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Zoviys
Зовилам
Хранилище:
Активные вещества : Ламивудин, Зидовудин;
1 таблетка содержит 150 мг ламивудина и 300 мг зидовудина;
Экспциплирование: микрокристаллическая целлюлоза, кремниевая коллоидная безводная, натриевая крахмал (тип A), стеарат магния, пленочное покрытие: «Зимний белый» 03H58736 (гипромеллоза, диоксид титана), пропилен.
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: белые или почти белые в виде капсульной таблетки, покрытой пленкой, с рисом разлома с одной стороны и отражением «M103» с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Системные антивирусные агенты. Прямые антивирусные агенты. Антивирусные агенты для лечения ВИЧ -инфекции, комбинаций. Зидовудин и ламивудин. ATX CODE J05A R01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Ламивудин и зидовудин-комплексные селективные ингибиторы ВИЧ-1 и ВИЧ-2.
Ламивудин очень синергический о зидовудине в ингибировании репликации ВИЧ в клеточной культуре. Оба препарата последовательно метаболизируются внутриклеточными киназами до 5 трифосфатов (TF). Ламивудин-TF и зидовудин-TF являются конкурентными ингибиторами обратной транскриптазы вируса иммунодефицита человека. Но основным механизмом противовирусной активности является включение в форму монофосфата в цепь вирусной ДНК, что приведет к прекращению его репликации. Ламивудин и зидовудиновые триосфаты демонстрируют гораздо более низкую аффинность с ДНК -полимеразой клетки -хозяина.
In vitro ламивудин демонстрирует низкую цитотоксичность к периферическим лимфоцитам, к лимфоцитарным и моноцитарным макрофагеальным линиям клеток и в ряде других клеток-предшественников костного мозга. Таким образом, ламивудин имеет высокий терапевтический индекс in vitro .
Зидовудин и ставудин сохраняют свою антиретровирусную активность против устойчивого к ламивудину ВИЧ-1.
Доказано, что комбинация ламивудина и зидовудина уменьшает количество ВИЧ и увеличивает количество клеток CD-4. Последние клинические данные показывают, что ламивудин в сочетании с зидовудином или в сочетании с другими режимами лечения, содержащих зидовудин, значительно снижает риск прогрессирования заболевания и смертности от него.
У некоторых пациентов терапия ламивудином и зидовудином может привести к изолятам ВИЧ с снижением чувствительности in vitro к аналогам нуклеозидов, которым они подвергались. Существуют клинические данные, которые ламивудин в сочетании с зидовудином ингибирует развитие устойчивости к зидовудину у пациентов, которые ранее не получали антиретровирусные препараты.
Ламивудин и зидовудин широко используются в качестве компонентов антиретровирусной терапии вместе с другими антиретровирусными препаратами в этом классе (ингибиторы обратной нуклеозид -транскриптазы) или другими классами (ингибиторы протеазы, ингибиторы обратной транскриптазы неоуклеозидов).
Полимедийная антиретровирусная терапия, содержащая ламивудин, эффективна для пациентов, которые ранее не получали антиретровирусные препараты и для пациентов с мутацией вируса M184V.
Предотвращение возможного ущерба
Международные директивы (Центр контроля и профилактики, июнь 1998 г.) рекомендуются в случае случайного контакта с ВИЧ-инфицированной кровью, например, с травмой иглы, немедленно (в течение 1-2 часов), чтобы назначить комбинацию зидовудина и ламивудина Анкет В случае повышенного риска инфекции в схеме должен быть включен ингибитор протеазы. Рекомендуется продолжить антиретровирусную профилактику в течение 4 недель. Несмотря на быстрое введение антиретровирусных препаратов, сероконверсия все еще возможна.
Фармакокинетика.
Поглощение
Ламивудин и зидовудин хорошо поглощены желудочно -кишечным трактом. Биодоступность ламивудина у взрослых при использовании внутри внутреннего уровня составляет 80-85 %, зидовудин-60-70 %.
Биоэквивалентность препарата изучалась по сравнению с комбинацией ламивудина 150 мг и зидовудина 300 мг; Кроме того, было изучено влияние пищи на степень и скорость поглощения. Была показана биоэквивалентность препарата и комбинация ламивудина 150 мг и зидовудина 300 мг, которые используются в отдельных таблетках. После принятия препарата максимальная концентрация ламивудина и зидовудина составляет 1,5 (1,3–1,8) мг/мл и 1,8 (1,5–2,2) мг/мл соответственно. Средний период пика концентрации ламивудина и зидовудина составляет 0,75 (0,50-2,00) часов и 0,50 (0,25-2,00) часов соответственно.
Степень абсорбции ламивудина и зидовудина и полужицы при принятии препарата во время еды аналогична этим показателям при получении пустого желудка, хотя скорость поглощения (c max , t max ) снижается. Учитывая эти данные, препарат может использоваться независимо от еды.
Использование таблеток в измельченной форме с небольшим количеством пищи или жидкости не повлияет на фармацевтическое качество препарата и, следовательно, не окажет влияния на клиническое влияние его использования. Этот вывод основан на физико -химических и фармакокинетических свойствах активного ингредиента и данных о растворении таблеток, содержащих ламивудин и зидовудин в воде, при условии, что пациент берет 100 % измельченного таблетка сразу после шлифования.
Распределение
В экспериментах по внутривенному введению ламивудина и зидовудина было показано, что средний объем распределения составляет 1,3 л/кг и 1,6 л/кг соответственно. В терапевтических дозах ламивудина дают линейную фармакокинетическую кривую, а в небольшом количестве связывается с основными белками плазмы крови (менее 36 % сывороточного альбумина in vitro ). Связывание зидовудина с белками плазмы крови варьируется от 34 % до 38 %. В медицинском взаимодействии, где существует механизм замены сайтов связывания белка, препарат не входит.
Ламивудин и зидовудин проникают в центральную нервную систему (ЦНС) и достигают спинномозговой жидкости (CSR). Среднее отношение CSR/сыворотки для ламивудина и зидовудина через 2-4 часа после перорального введения составляет приблизительно 0,12 и 0,5 соответственно. Фактическая степень проникновения ламбудина и зидовудина в ЦНС и его связь с клинической эффективностью остаются неизвестными.
Метаболизм
Ламивудин выделяется в основном путем почечной экскреции без изменений. Вероятность метаболического взаимодействия с другими препаратами является низкой из-за низкой степени метаболизма в печени (5-10 %) и низкого связывания с белками плазмы крови.
50-80 % зидовудина выделяется почечной экскрецией в виде основного метаболита 5-глюкуронидозидина, который находится как в моче, так и в плазме крови. После внутривенного введения 3'-амино-3'-дезоксизимидин определяется как метаболит зидовудина.
Размножение
Половина жизни ламивудина колеблется от 5 до 7 часов. Средний системный клиренс ламивудина составляет приблизительно 0,32 л/ч/кг, а ламивудин выделяется главным образом по почкам (более 70 %) с использованием системы транспорта органического катиона. Исследование показало, что при почечной недостаточности удаление ламивудина ингибируется, поэтому при разрешении креанина, равного или менее 50 мл/мин, дозы ламивудина должны быть уменьшены (см. Раздел «Метод использования и доза») Анкет
Ограниченные данные у пациентов с печеночной недостаточностью, существует вероятность совокупности зидовудина из -за уменьшения глюкуронической. Для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью необходимо будет снизить дозу зидовудина.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение ВИЧ -инфекции.
Противопоказание.
Использование лекарств с ZEVS противопоказано пациентам с известной гиперчувствительностью к ламивудину, зидовудину или к любому компоненту препарата.
Зидовудин противопоказан пациентам с нейтрофилами ниже 0,75 × 10 9 /л или гемоглобина ниже 7,5 г/дл или 4,65 ммоль/л, поэтому ZEV противопоказаны для этой группы пациентов (см. Раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Состав лекарственного продукта включает ламивудин и зидовудин, поэтому любая форма взаимодействия, которая характерна для каждого из этих препаратов, также будет характерна для развития. Клинические исследования показали, что клинически значимые взаимодействия между ламивудином и зидовудином отсутствуют.
Зидовудин метаболизируется в основном ферментами UDF-GT; Сопутствующее использование индукторов или ингибиторов ферментов UDF-GT может изменить воздействие зидовудина. Ламивудин выделяется почками. Активная почечная секреция ламивудина в мочу происходит с помощью катионов органических транспортных средств (OTC); Использование ламивудина вместе с ингибиторами OTC или нефротоксическими препаратами может увеличить воздействие ламивудина.
Ламивудин и зидовудин не существуют значительно метаболизируются ферментами цитохрома р450 (таких как CYP 3A4, CYP 2C9 или CYP 2D6), они не подавляют и не индуцируют эту ферментную систему. Таким образом, взаимодействие с антиретровирусными ингибиторами протеаз, неклеозидов и других лекарств, которые метаболизируются в основном ферментами P450, маловероятно.
Исследования взаимодействия проводились только с участием взрослых. Взаимодействия, описанные ниже, не являются исчерпывающими, но включают изученные классы лекарств.
Лекарства от терапевтических групп | Взаимодействие Среднее геометрическое изменение (%) (механизм возможна) | Одновременная рекомендация применения |
Антиретровирусные препараты | ||
Диданозин/ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Коррекция дозы не требуется. |
Диданозин/зидовудин | Взаимодействие не было изучено. | |
Ставудин/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Сопутствующее использование не рекомендуется. |
Ставдин/Зидовудин | Антагонизм in vitro Антируюсь активности между ставудином и зидовудином может снизить эффективность обоих препаратов. | |
Антибактериальные препараты | ||
ATOVKVONE/LAMIVUDINE | Взаимодействие не было изучено. | Поскольку доступны только ограниченные данные, клиническая ценность неизвестна. |
Атоваквон/Зидовудин (750 мг 2 раза в день с едой/ 200 мг 3 раза в день) | Auc Zidovudine 33 % AUC Atovacon « | |
Кларитромицин/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Необходимо разделиться во время использования Zevilates и кларитромицина в течение не менее 2 часов. |
Кларитромицин/Зидовудин (500 мг 2 раза в день/100 мг каждые 4 часа) | Auc Zidovudine ¯12 % | |
Триметоприм/сульфаме-токсизол (Ко-тритоксазол)/Ламивудин (160 мг/800 мг один раз в день в течение 5 дней/300 мг однократная доза) | Ламивудин: AUC 40 % Триметоприм: AUC " Сульфаметоксазол: AUC « (Ингибирование органических транспортных катионов) | Если пациент не имеет почечной недостаточности, коррекция дозы не требуется (см. Раздел «Метод введения и дозы»). При использовании с Co-Trimoxazole пациенты должны находиться под медицинским наблюдением. Использование высоких доз триметоприма/сульфаме-токсазола для лечения пневмонии, вызванной пневмоцистисом jirovecii (пневмоцистическая пневмония) и токсоплазмоз, не изучается, и поэтому следует избегать. |
Триметоприм/сульфаметоксазол (совместный тритоксазол)/зидовудин | Взаимодействие не было изучено | |
Противогрибковые препараты | ||
Флуконазол/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Поскольку данные ограничены, его клиническая значимость неизвестна. Обнаружение признаков токсичности зидовудина (см. Раздел «Побочные реакции»). |
Флуконазол/Зидовудин (400 мг один раз в день/200 мг 3 раза в день) | Auc Zidovudine 74 % (Ингибирование UDF-глюкуронилтрансферазы) | |
Туберкулез препаратов | ||
Рифампицин/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Нет достаточных данных, чтобы рекомендовать корректировку дозы. |
Рифампицин/Зидовудин (600 мг один раз в день/200 мг 3 раза в день) | Auc Zidovudine ¯48 % (Индукция UDF-глюкуронилтрансфераза) | |
Противосудорожные | ||
Фенобарбитал/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Нет достаточных данных, чтобы рекомендовать корректировку дозы. |
Фенобарбитал/Зидовудин | Взаимодействие не было изучено. Существует вероятность небольшого снижения концентрации зидовудина в плазме крови из-за индукции UDF-глюкуронилтрансферазы. | |
Фенитоин/ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Уровни фенитоина следует контролировать. |
Фенитоин/зидовудин | AUC фенитоина | |
Вальпроевая кислота/ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Поскольку данные ограничены, его клиническая значимость неизвестна. Обнаружение признаков токсичности зидовудина (см. Раздел «Побочные реакции»). |
Вальпроевая кислота/зидовудин (250 мг или 500 мг 3 раза в день/100 мг 3 раза в день) | Auc Zidovudine 80 % (Ингибирование UDF-глюкуронилтрансферазы) | |
Антигистамины (H 1 антагонисты рецепторов гистаминовых рецепторов) | ||
Ранитидин/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. Клинически значимое взаимодействие маловероятно. Ранитидин только частично выделен активной почечной секрецией с участием органической катионной транспортной системы. | Коррекция дозы не требуется. |
Ранитидин/Зидовудин | Взаимодействие не было изучено. | |
Циметидин/ламивудин | Взаимодействие не было изучено. Клинически значимое взаимодействие маловероятно. Циметидин только частично выделяется активной почечной секрецией с участием органической катионной транспортной системы. | Коррекция дозы не требуется. |
Циметидин/зидовудин | Взаимодействие не было изучено. | |
Цитотоксические препараты | ||
Cladurbin/Lamivudine | Взаимодействие не было изучено. In vitro ламивудин ингибирует внутриклеточное фосфорилирование cemilbin, что может привести к потенциальному риску потери эффективности cemilbin при использовании. Некоторые клинические наблюдения подтверждают возможное взаимодействие между ламивудином и потолком. | Одновременное использование ламивудина и потолка не рекомендуется (См. Раздел «Функции приложения»). |
Опиоиды | ||
Метадон/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Поскольку данные ограничены, клиническая значимость неизвестна. Обнаружение признаков токсичности зидовудина (см. Раздел «Побочные реакции»). Коррекция дозы метадона для большинства пациентов маловероятно; Иногда может потребоваться индивидуальный выбор доз метадона. |
Метадон/Зидовудин 30–90 мг один раз в день/200 мг каждые 4 часа | Auc Zidovudine 43 % AUC Метадон « | |
Лекарства, которые подавляют образование мочевой кислоты | ||
Пробенецид/Ламивудин | Взаимодействие не было изучено. | Поскольку данные ограничены, клиническая значимость неизвестна. Обнаружение признаков токсичности зидовудина (см. Раздел «Побочные реакции»). |
Пробенецид/Зидовудин (500 мг 4 раза в день / 2 мг / кг веса тела 3 раза в день) | Auc Zidovudine 106 % (ингибирование UDF-глюкуронилтрансферазы) | |
Другие лекарства | ||
Раствор сорбита (3,2 г; 10,2 г; 13,4 г)/ламивудин | Одиночная доза ламивудина в форме решения для внутреннего использования составляет 300 мг. Ламивудин: Auc Ension 14 %; 32 %; 36 % C Макс ¯ 28 %; 52 %; 55 % | Если возможно, избегайте долгосрочного использования лекарств с лекарствами, содержащими сорбитол или другие осмотические действия по полизу, или моносахаридные спирты (такие как ксилитол, маннит, лактит, мальтит). Рассмотрим возможность большей вирусной нагрузки ВИЧ-1 при долгосрочном использовании. |
Сокращение: - увеличение; снижение; « - Без существенных изменений; AUC - это область под фармакокинетической кривой, которая описывает зависимость «концентрации/времени»; C Макс - максимальная наблюдаемая концентрация; CL/F - видимый разрешение с пероральным введением.
Устрявание анемии, связанной с использованием рибавирина, наблюдалось у пациентов, которые принимали зидовудин в рамках комплексного режима лечения ВИЧ, хотя точный механизм остается неясным. Сопутствующее использование рибавирина и зидовудина не рекомендуется из -за повышенного риска анемии (см. Раздел «Функции применения»).
Необходимо рассмотреть замену зидовудина в составе такой комбинированной антиретровирусной терапии. Это особенно важно для пациентов с известным анамнезом.
Одновременное использование, предпочтительно в острых случаях, с лекарственными средствами, которые потенциально нефротоксичны или обладают миеломсивными свойствами (например, с системным пентамидином, дэпсоном, пириметамином, совместно-тритоксазолом, амфотеринным, флуцитозином, ганкловином, винказоном, vincryne, vincryne, vincryne, vincryn, vincryn, vincryn, vincryn, vincryn, vincryn, vincryn, vincryne, vincryne, vincryne, vincryne, vincryne, vincryne, vin Vinc. Может увеличить риск побочных реакций зидовудина. При необходимости, сопутствующее использование лекарственного продукта и любого из этих препаратов следует контролировать на предмет функции почек и индикаторов крови и, при необходимости, уменьшите дозу одного или нескольких компонентов терапии.
Ограниченные клинические исследования указывают на отсутствие значительного увеличения риска взаимодействия зидовудина с ко-тритоксазолом (см. Вышеупомянутую информацию о взаимодействии, касающемся ламивудина и ко-тритоксазола), аэрозольная форма пентамидина, пиримейна и ацикловира при введении.
Особенности приложения.
Хотя было доказано, что эффективное подавление вируса антиретровирусной терапией значительно снижает риск сексуальной передачи, остаточный риск не может быть исключен. Следует принимать меры предосторожности для предотвращения передачи в соответствии с национальными руководящими принципами.
Этот раздел включает в себя специальные предупреждения и меры предосторожности, касающиеся как ламивудина, так и зидовудина. Нет никаких дополнительных мер предосторожности и предупреждений, касающихся комбинированного препарата для Zovyila.
В тех случаях, когда требуется коррекция доз активных веществ, рекомендуется использовать определенные формы лекарств ламивудина и зидовудина (см. Раздел «Метод использования и дозы»). У цих випадках лікарю варто звернутися до інструкції для медичного застосування цих лікарських засобів.
Слід уникати одночасного застосування ставудину із зидовудином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Опортуністичні інфекції. У пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Зовілам або будь-яку іншу антиретровірусну терапію, можуть продовжувати розвиватися опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому ці пацієнти повинні постійно перебувати під клінічним наглядом лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-інфекції.
Гематологічні побічні реакції. Анемія, нейтропенія, лейкопенія (зазвичай вторинна в результаті нейтропенії) можуть виникнути у хворих, які лікуються зидовудином. Найчастіше вони виникають при застосуванні високих доз зидовудину (1200–1500 мг на добу) у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та у тих осіб, у яких до лікування був знижений резерв кісткового мозку. Тому у пацієнтів, які застосовують препарат, необхідно ретельно контролювати гематологічні параметри (див. розділ «Протипоказання»). Ці гематологічні зміни зазвичай не спостерігаються протягом перших 4–6 тижнів терапії. Пацієнтам із пізніми стадіями ВІЛ рекомендується здавати аналізи крові не рідше одного разу на 2 тижні протягом перших трьох місяців лікування та не рідше одного разу на місяць у подальшому.
У пацієнтів з ранньою стадією ВІЛ-інфекції гематологічні побічні реакції виникають рідко. Залежно від загального стану пацієнта аналізи крові можна робити рідше, наприклад 1 раз на 1–3 місяці. У випадку тяжкої анемії або мієлосупресії під час застосування лікарського засобу Зовілам або для пацієнтів з уже скомпрометованим кістковим мозком (тобто гемоглобін менше 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів менше 1,0 × 10 9 /л) може бути потрібне коригування дози зидовудину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У зв'язку з неможливістю зниження дози препарату потрібно призначити окремі лікарські форми зидовудину та ламівудину. Лікарям слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цих лікарських засобів.
Панкреатит. У пацієнтів, які лікувалися ламівудином та зидовудином, описані поодинокі випадки панкреатиту. Однак залишається нез'ясованим, пов'язані ці випадки із застосуванням лікарських засобів чи вони є наслідком власне хвороби. За наявності у пацієнта клінічних ознак, симптомів, характерних для панкреатиту, або при підвищенні рівня біохімічних показників потрібно припустити наявність панкреатиту і негайно відмінити препарат.
Лактоацидоз. При застосуванні зидовудину повідомлялося про випадки лактоацидозу, зазвичай асоційовані з гепатомегалією та печінковим стеатозом. До ранніх симптомів (симптоматична гіперлактатемія) належать доброякісні гастроентерологічні симптоми (нудота, блювання та абдомінальний біль), неспецифічне нездужання, втрата апетиту, втрата маси тіла, респіраторні симптоми (швидке та/або глибоке дихання) або неврологічні симптоми (включаючи рухову слабкість).
Лактоацидоз спричиняє високу смертність та може асоціюватись із панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю.
Лактоацидоз виникає зазвичай після кількох або більше місяців лікування.
У разі появи симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного ацидозу/лактоацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підвищення рівня амінотрансфераз лікування зидовудином потрібно припинити.
З обережністю слід призначати зидовудин для лікування будь-яких пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або з іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (деякі лікарські засобі та алкоголь тощо). Групу особливого ризику становлять пацієнти, коінфіковані гепатитом С та ті, хто лікується альфа-інтерфероном та рибавірином.
За пацієнтами з підвищеним ризиком необхідне подальше спостереження.
Порушення функцій мітохондрій після експозиції in utero . Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги можуть спричиняти порушення функцій мітохондрій різного ступеня, які особливо виражені при застосуванні ставудину, диданозину та зидовудину. Були повідомлення про випадки мітохондріальних дисфункцій у ВІЛ-негативних немовлят, які піддались впливу нуклеозидних аналогів у внутрішньоутробний та/або постнатальний період; головним чином це стосувалося режимів лікування, що включали зидовудин. Головні побічні реакції, про які повідомлялося, – це гематологічні порушення (анемія, нейтропенія) та метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто були транзиторними. Рідко повідомлялося про неврологічні порушення (гіпертонус, судоми, порушення поведінки), що виникали після застосування препарату відстрочено. Чи є такі неврологічні порушення транзиторними або постійними, на сьогодні невідомо. Ці порушення мають бути враховані щодо кожної дитини, яка зазнала впливу нуклеозидних та нуклеотидних аналогів у внутрішньоутробний період або яка має тяжкі клінічні порушення невідомої етіології, особливо неврологічні. Ці дані не впливають на сучасні рекомендації щодо застосування антиретровірусних препаратів вагітним для попередження вертикальної трансмісії ВІЛ.
Ліпоатрофія. Лікування зидовудином асоціюється з втратою підшкірного жиру, що пов'язано з мітохондріальною токсичністю. Частота і тяжкість ліпоатрофії залежать від кумулятивного впливу. Така втрата жирових відкладень, яка найбільш яскраво виражена на обличчі, кінцівках і сідницях, може бути необоротною при переході на схему лікування без зидовудину. Пацієнтам слід регулярно оцінювати ознаки ліпоатрофії під час терапії зидовудином та зидовудинвмісними препаратами. При виникненні підозри на розвиток ліпоатрофії терапію потрібно змінити на альтернативну.
Маса тіла та параметри метаболізму. Маса тіла, рівень ліпідів сироватки крові та глюкози крові можуть підвищуватися протягом антиретровірусної терапії. Чинниками, що можуть впливати на вказані рівні, є також контроль хвороби та зміна способу життя. Стосовно збільшення рівня ліпідів у деяких випадках є підтвердження щодо впливу лікування, в той час як збільшення маси тіла не має такого підтвердження. Моніторинг рівнів ліпідів та глюкози крові проводиться відповідно до затверджених протоколів лікування ВІЛ. Лікування при порушенні рівня ліпідів слід проводити за клінічними показниками.
Синдром імунного відновлення. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію, що може спричинити тяжкий клінічний стан або загострення симптомів. Зазвичай такі реакції виникають під час перших кількох тижнів або місяців КАРТ. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані та/або фокальні мікобактеріальні інфекції або пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (відома як пневмоцистна пневмонія). Будь-які запальні явища потрібно негайно дослідити та за необхідності розпочати їх лікування. Під час імунного відновлення також повідомлялося про виникнення аутоімунних порушень (таких як хвороба Грейвса та аутоімунний гепатит); хоча їх початок є більш варіабельним та може виникати через багато місяців після початку лікування.
Захворювання печінки. Якщо ламівудин застосовується одночасно для лікування ВІЛ-інфекції та вірусного гепатиту В, додаткова інформація щодо застосування ламівудину для лікування вірусного гепатиту В доступна в інструкції для медичного застосування ламівудину.
Безпека та ефективність застосування зидовудину пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не встановлені.
При комбінованій антиретровірусній терапії хворих із хронічним гепатитом В або С існує підвищений ризик тяжких та потенційно летальних побічних реакцій з боку печінки. У разі супутнього застосування антивірусних препаратів для лікування гепатитів В або С слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цих лікарських засобів.
Якщо лікування Зовіламом пацієнтів, коінфікованих вірусом гепатиту В, припиняється, слід періодично контролювати функціональні печінкові проби та маркери реплікації вірусу гепатиту В протягом 4 місяців, оскільки припинення застосування ламівудину може спричинити загострення гепатиту.
Хворі з уже існуючими печінковими дисфункціями, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищений ризик порушення функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії та повинні знаходитися під медичним наглядом відповідно до стандартної практики. У разі появи ознак погіршення хвороби печінки у таких пацієнтів слід зважити можливість перерви або припинення лікування.
Пацієнти, коінфіковані вірусом гепатиту С. Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Остеонекроз. Хоча етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, високий індекс маси тіла), про випадки остеонекрозу повідомлялося особливо у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ-хвороби та/або при довготривалому застосуванні комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ). Пацієнтам, які відчувають ломоту та біль у суглобах, скутість або утруднення рухливості суглобів слід звернутися за консультацією до лікаря.
Лікарський засіб Зовілам не слід призначати з іншими лікарськими засобами, що містять ламівудин, або з лікарськими засобами, що містять емтрицитабін.
Не рекомендується комбіноване застосування ламівудину та кладрибіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування пацієнтам із помірним порушенням функції нирок.
У пацієнтів із кліренсом креатиніну від 30 до 49 мл/хв, які отримують Зовілам, експозиція (AUC) ламівудину може бути в 1,6–3,3 раза вищою, ніж у пацієнтів із кліренсом креатиніну ≥ 50 мл/хв. Відсутні дані з безпеки з рандомізованих контрольованих досліджень порівняння лікарського засобу Зовілам з окремими компонентами у пацієнтів із кліренсом креатиніну від 30 до 49 мл/хв, яким проводили коригування дози ламівудину. В оригінальних реєстраційних дослідженнях ламівудину в комбінації із зидовудином більш високі експозиції ламівудину були пов'язані з більшою частотою гематологічної токсичності (нейтропенія та анемія), хоча припинення прийому через нейтропенію чи анемію відбулося у < 1 % пацієнтів. Можуть виникати інші побічні явища, пов'язані з ламівудином (такі як порушення з боку травної системи та печінки).
За пацієнтами зі стійкими показниками кліренсу креатиніну в межах 30–49 мл/хв, які отримують Зовілам, слід спостерігати щодо побічних явищ, пов'язаних із ламівудином, зокрема гематологічної токсичності. У разі появи чи посилення нейтропенії або анемії показано коригування дози ламівудину відповідно до інструкції для медичного застосування ламівудину, чого неможливо досягти за допомогою лікарського засобу Зовілам. Слід припинити застосування Зовіламу та призначити препарати окремих компонентів для побудови схеми лікування.
Допоміжні речовини.
Натрій: цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, а отже вважається вільним від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність
За даними досліджень на щурах не було виявлено ознак впливу ні зидовудину, ні ламівудину на жіночу та чоловічу фертильність. Даних щодо впливу цих двох препаратів на фертильність людини немає. Встановлено, що зидовудин не впливає на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів у чоловіків.
Вагітність
Зазвичай при прийнятті рішення щодо застосування антиретровірусних лікарських засобів для лікування ВІЛ-інфекції у вагітних жінок і, отже, для зниження ризику вертикальної передачі ВІЛ-інфекції новонародженому слід враховувати дані щодо застосування їх тваринам, а також клінічну практику застосування вагітним жінкам. У даному випадку показано, що застосування зидовудину вагітним жінкам з подальшим лікуванням новонароджених знижує частоту передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини. Велика кількість даних про вагітних жінок, які приймали ламівудин або зидовудин, не вказують на мальформативну токсичність (більше 3000 випадків проходження курсу лікування в першому триместрі, з яких понад 2000 випадків пов'язані із застосуванням як ламівудину, так і зидовудину). Ризик розвитку мальформацій є малоймовірним, що підтверджується зазначеним великим обсягом даних.
Діючі речовини лікарського засобу Зовілам можуть інгібувати реплікацію клітинної ДНК, і в одному дослідженні на тваринах було показано, що зидовудин є трансплацентарним канцерогеном. Клінічна значущість цих результатів невідома.
Для коінфікованих гепатитом пацієнток, які застосовують лікарські засоби, що містять у своєму складі ламівудин, наприклад Зовілам, і згодом вагітніють, слід розглянути можливість рецидиву гепатиту при припиненні прийому ламівудину.
Мітохондріальна дисфункція. I n vitro та in vivo застосування нуклеозидних і нуклеотидних аналогів продемонструвало, що вони спричинюють різний ступінь пошкодження мітохондрій. Існують повідомлення про мітохондріальну дисфункцію у ВІЛ-негативних дітей, які зазнали впливу нуклеозидних аналогів в утробі та/або в післяпологовий період (див. розділ «Особливості застосування»).
Період годування груддю
I ламівудин, і зидовудин екскретуються в грудне молоко людини в концентраціях, подібних до тих, які виявляються в сироватці крові.
На основі даних, взятих у більш ніж 200 пар мати/дитина, які отримували лікування від ВІЛ, концентрація в сироватці крові ламівудину у немовлят на грудному вигодовуванні від матерів, які отримували лікування від ВІЛ, була дуже низькою (< 4 % від концентрації в сироватці крові матерів) і поступово знижувалася до невизначених рівнів, коли немовлята на грудному вигодовуванні досягали 24-тижневого віку. Відсутні дані щодо безпеки ламівудину при застосуванні дітям віком до 3 місяців.
Після прийому одноразової дози 200 мг зидовудину у ВІЛ-інфікованих жінок середня концентрація зидовудину була однаковою у грудному молоці та сироватці крові.
ВІЛ-інфікованим жінкам рекомендується по можливості не годувати груддю немовлят за будь-яких умов, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилися.
Спосіб застосування та дози.
Терапію призначає лікар, який має досвід лікування хворих на ВІЛ-інфекцію.
Лікарський засіб Зовілам можна застосовувати під час їди або натще.
З метою гарантування застосування повної дози препарату бажано таблетку проковтувати цілою, не подрібнюючи. Для лікування пацієнтів, які не можуть проковтнути цілу таблетку, її можна подрібнити та додати до невеликої кількості напівтвердої їжі або рідини та вжити одразу після подрібнення.
Дорослі та діти, маса тіла яких не менше 30 кг
Рекомендована доза Зовіламу – 1 таблетка дозуванням 150/300 мг 2 рази на день.
Діти з масою тіла від 21 до 30 кг
Рекомендована доза Зовіламу – 1/2 таблетки дозуванням 150/300 мг вранці та 1 таблетка дозуванням 150/300 мг ввечері.
Діти з масою тіла від 14 до 21 кг
Рекомендована доза Зовіламу – 1/2 таблетки дозуванням 150/300 мг 2 рази на день.
Режим дозування для дітей з масою тіла від 14 до 30 кг базується насамперед на моделюванні фармакокінетики та підтверджений даними клінічних досліджень із застосуванням ламівудину та зидовудину як окремих компонентів. Можливе фармакокінетичне передозування зидовудином, тому необхідно проводити ретельний моніторинг безпеки. Якщо у пацієнтів з масою тіла від 21 до 30 кг виникає шлунково-кишкова непереносимість, може бути застосований альтернативний режим дозування – половина таблетки 3 рази на добу для покращення переносимості.
Лікарський засіб Зовілам не слід застосовувати дітям з масою тіла менше 14 кг, оскільки дози діючих речовин не можуть бути відповідним чином скориговані з урахуванням маси тіла дитини. Цим пацієнтам слід застосовувати ламівудин та зидовудин у окремій формі лікарського засобу згідно з прописаними рекомендаціями дозування цих препаратів. Для цих пацієнтів та для пацієнтів, які не можуть ковтати таблетки, ламівудин та зидовудин доступні у вигляді розчинів для внутрішнього застосування.
У ситуаціях, коли потрібно або припинити лікування одним зі складників Зовіламу, або зменшити дозу, можна скористатись іншими формами випуску ламівудину та зидовудину: кожен з препаратів представлений на ринку окремо у формі таблеток/капсул або розчину для внутрішнього застосування.
Ниркова недостатність
Концентрація ламівудину та зидовудину у пацієнтів з порушеннями функції нирок підвищується через зниження кліренсу (див. розділ «Особливості застосування»). У зв'язку з необхідністю корекції дози для хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше ≤ 30 мл/хв) рекомендується застосовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах. Лікарям потрібно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цих лікарських засобів.
Печінкова недостатність
Обмежені дані щодо пацієнтів з цирозом печінки дають змогу припустити, що у пацієнтів із печінковою недостатністю через зниження глюкуронідації можливе накопичення зидовудину. Дані, отримані від пацієнтів з помірною та тяжкою формою печінкової недостатності, свідчать про те, що фармакокінетика ламівудину суттєво не впливає на печінкову дисфункцію. Однак у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю може виникнути необхідність у корекції дози зидовудину. Тому хворим з тяжкою печінковою недостатністю слід застосовувати ламівудин та зидовудин окремо. Лікарям потрібно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цих лікарських засобів.
Корекція дози для пацієнтів з гематологічними побічними реакціями
Корекція дози зидовудину може бути необхідною у разі зниження гемоглобіну до рівня менше 9 г/дл, чи 5,59 ммоль/л, або ж зниження кількості нейтрофілів до рівня менше 1,0 × 10 9 /л (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Внаслідок того, що коригування дози препарату неможливе, потрібно застосовувати ламівудин та зидовудин окремо. Лікарям слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цих лікарських засобів.
Дозування для хворих літнього віку
Спеціальних даних немає, але рекомендується звертати особливу увагу на цю групу хворих у зв'язку з можливістю вікового зниження функції нирок або зміни гематологічних показників.
Діти.
Застосовується в педіатричній практиці (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Для лікування дітей з масою тіла менше 14 кг слід застосовувати ламівудин та зидовудин окремо згідно з інструкціями для медичного застосування цих препаратів.
Передозування.
Існують обмежені дані щодо передозування препарату. Специфічних ознак або симптомів гострого передозування зидовудину та ламівудину, крім тих, що описані в розділі «Побічні реакції», не виявлено.
У разі передозування пацієнт повинен перебувати під наглядом з метою виявлення токсичності (див. розділ «Побічні реакції»), при необхідності проводять стандартну підтримувальну терапію. Ламівудин піддається діалізу, тому при передозуванні можна використати постійний гемодіаліз, хоча це не досліджувалося. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають обмежений вплив на виведення зидовудину, але прискорюють елімінацію метаболіту глюкуроніду. За докладнішою інформацією лікар може звернутися до інструкцій щодо застосування ламівудину та зидовудину.
Побічні реакції.
Були повідомлення про побічні реакції під час терапії ВІЛ-інфікованих як при застосуванні окремо ламівудину і зидовудину, так і їх комбінації. Для багатьох з цих реакцій залишається нез'ясованим, пов'язані вони із застосуванням ламівудину, зидовудину або широкого спектра інших лікарських засобів, які застосовуються при лікуванні ВІЛ-хвороб, чи є результатом самої хвороби. У зв'язку з тим, що лікарський засіб Зовілам містить комбінацію ламівудину та зидовудину, можна очікувати, що тип та тяжкість побічних реакцій будуть пов'язані з цими двома складниками. Даних про збільшення токсичності внаслідок сумісного прийому цих двох складників виявлено не було.
При застосуванні зидовудину повідомлялося про випадки лактоацидозу, іноді летальні, що зазвичай пов'язано з тяжкою формою гепатомегалії та жировою дистрофією печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
При застосуванні зидовудину відзначалася втрата підшкірної жирової клітковини, яка найбільш помітна на обличчі, кінцівках та сідницях. Пацієнтів, які отримують лікування Зовіламом, потрібно часто обстежувати на наявність ознак ліпоатрофії. Якщо такі прояви виявлено, застосування лікарського засобу Зовілам слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).
Під час проведення антиретровірусної терапії у пацієнтів може збільшуватися маса тіла та підвищуватися рівень ліпідів і глюкози в крові (див. розділ «Особливості застосування»).
У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію. Під час імунного відновлення також повідомлялося про виникнення аутоімунних порушень (таких як хвороба Грейвса та аутоімунний гепатит); хоча їх початок є більш варіабельним та може виникати через багато місяців після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Про випадки остеонекрозу повідомлялося в основному у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, стадією ВІЛ-інфекції, що прогресує, або тривалим впливом комбінованої антиретровірусної терапії. Частота випадків остеонекрозу невідома (див. розділ «Особливості застосування»).
Ламівудин
З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто: нейтропенія та анемія (іноді тяжкої форми), тромбоцитопенія; дуже рідко: істинна еритроцитарна аплазія.
Метаболізм та розлади травної системи
Дуже рідко: лактоацидоз.
З боку нервової системи
Часто: головний біль, безсоння; дуже рідко: периферична нейропатія (або парестезія). Респіраторні, торакальні та медіастинальні (середостінні) порушення
Часто: кашель, назальні симптоми.
Шлунково-кишкові розлади
Часто: нудота, блювання, біль або спазм у животі, діарея; рідко: панкреатит, підвищення рівня амілази сироватки.
З боку гепатобіліарної системи
Нечасто: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ); рідко: гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Часто: висип, алопеція; рідко: ангіоневротичний набряк.
Порушення опорно-рухового апарату і сполучної тканини
Часто: артралгія, м'язові розлади; рідко: рабдоміоліз.
Загальні розлади та реакції в місці введення
Часто: підвищена втомлюваність, погане самопочуття, гарячка.
Зидовудин
Профіль побічних реакцій подібний для дорослих і підлітків. Найбільш серйозні побічні реакції включають анемію (може вимагати переливання крові), нейтропенію і лейкопенію. Частіше спостерігаються при застосуванні більш високих доз препарату (1200–1500 мг на добу) та у пацієнтів зі стадією ВІЛ-інфекції, що прогресує (особливо при зниженому резерві кісткового мозку до початку лікування), та переважно у пацієнтів з кількістю CD4 клітин менше 100/мм 3 (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота нейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікування зидовудином були знижені кількість нейтрофілів, гемоглобіну та рівень вітаміну В 12 у сироватці крові.
Зазначені нижче побічні реакції, які вважаються принаймні пов'язаними з лікуванням, наведено за класами систем органів та абсолютною частотою виникнення. Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1 000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції представлено в порядку зменшення серйозності.
З боку крові і лімфатичної системи
Часто: анемія, нейтропенія та лейкопенія.
Нечасто: тромбоцитопенія та панцитопенія (з гіпоплазією кісткового мозку); рідко: істинна еритроцитарна анемія; дуже рідко: апластична анемія.
Метаболізм та розлади травної системи
Рідко: лактоацидоз при відсутності гіпоксемії, анорексія.
Психічні розлади
Рідко: тривога, депресія.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль; часто: запаморочення; рідко: безсоння, парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми.
З боку серцево-судинної системи
Рідко: кардіоміопатія.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні (середостінні) порушення
Нечасто: задишка; рідко: кашель.
З боку травної системи
Дуже часто: нудота; часто: блювання, біль у животі, діарея; нечасто: метеоризм; рідко: пігментація слизової оболонки рота, зміна смаку, диспепсія, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи
Часто: підвищення у крові рівня печінкових ферментів та білірубіну; рідко: печінкові розлади, наприклад тяжка гепатомегалія зі стеатозом.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто: висипання, свербіж; рідко: пігментація шкіри та нігтів, кропив'янка, підвищена пітливість.
З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини
Часто: міалгія; нечасто: міопатія.
З боку нирок та сечовидільної системи
Рідко: часте сечовиділення.
Репродуктивна система та порушення з боку молочних залоз
Рідко: гінекомастія.
Загальні розлади та реакції в місці введення
Часто: погане самопочуття; нечасто: гарячка, генералізований біль, астенія; рідко: озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.
Дані, отримані у плацебо-контрольованих та відкритих дослідженнях, показують, що частота появи нудоти та інших частих клінічних небажаних явищ послідовно зменшується протягом перших тижнів терапії зидовудином.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції власнику реєстраційного посвідчення або через національну систему фармаконагляду.
Термін придатності.
5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30° С в оригінальній упаковці.
Упаковка.
60 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у пластиковому контейнері, загвинченому пластиковою кришкою, 1 контейнер у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. МАЙЛАН ЛАБОРАТОРІЗ ЛІМІТЕД / MYLAN LABORATORIES LIMITED.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
F-4, F-12 М.І.Д.К., Малегаон, Сіннар, IN-422113, Індія / F-4, F-12 MIDC, Malegaon, Sinnar, IN-422113, India.
ЗИДОВУДИН+ЛАМИВУДИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа