Личный кабинет
АФФИДА МАКС С АРГИНИНОМ порошок для орального раствора 400мг №20
ots
Код товара: 744608
Производитель: Delta Medical Promotions (Швейцария)
2 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Affyda Max Arginine.
Affida Max с аргинином
Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
1 саше содержит 400 мг * ибупрофен;
Вспомогательные вещества: аргинин, аспартам (E 951), сахар, бикарбонат натрия, сахарин натрия, лаурилсульфат натрия, ментол, ароматизатор мяты, очищенная вода.
Лекарственная форма. Гранулы для перорального раствора.
Основные физические и химические свойства: белые или почти белые гранулы мятный вкус.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
Код ATC M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен - это нестероидальное производное пропионовой кислоты со словом с выраженным противовоспалительным, обезболивающим и антипиретическим свойствам. Его механизм действия может быть вызван ингибированием синтеза простагландина. Простагландины играют важную роль в развитии лихорадки, боли и воспаления. Экспериментальные данные свидетельствуют о том, что ибупрофен может ингибировать влияние конкурентной низкодонадочной аспирина на агрегацию тромбоцитов при наборе ввода. Некоторые фармакодинамические исследования показали, что при принятии 400 мг ибупрофена в течение 8 часов до или в течение 30 минут после дозировки немедленного высвобождения аспирина (81 мг) влияние аспирина на агрегацию тромбоцитов или тромбоксана было снижено. Однако ограниченные экспериментальные данные и неопределенность в отношении возможности экстраполяции в клиническую ситуацию затрудняют четкое заключение о возможности регулярного использования ибупрофена и предсказывания клинических последствий нерегулярного использования ибупрофена.
Ибупрофен - препарат, который имеет линейные фармакокинетические свойства.
Ибупрофен, когда принимается перорально быстро, а приблизительно 80% поглощается в желудочно-кишечном тракте (Git). Ибупрофен аргинин в гранулах для приготовления перорального раствора имеет высокое поглощение и быстрая благодаря аминокислотам L-аргинину, что помогает улучшить его солюбилизацию и биодоступность. Пиковые концентрации плазмы достигаются в течение 20 минут после применения. При введении IBuprofen аргинин в гранулах для перорального раствора не обнаружено накопление препарата или его метаболитов.
Очевидный объем распределения после перорального введения IBuprofen варьировался от 0,1 до 0,2 л / кг, значительное связывание с белками плазмы составляет приблизительно 99%.
Ибупрофен в значительной степени метаболизируется в печени гидроксилированием и карбоксилированием изобутилной группой, а метаболиты ибупрофена имеют фармакологическую активность.
Снятие ибупрофена из организма в основном почками в течение 24 часов. Приблизительно 10% выделяются в неизменной форме и 90% - в виде неактивных метаболитов в основном в форме глюкуронидов.
Использование IBuprofen с задержками продуктов питания T max (± от 2:00 постка до ± 3 часа после еды), хотя это не влияет на количество поглощения.
Клинические характеристики.
Индикация.
- симптоматическое лечение лихорадки.
- Лечение легкой до умеренной боли, включая мигрень.
- симптоматическое лечение артрита (включая ювенильный ревматоидный артрит), остеоартрит, анкилозирующий спондилит и неревматическое воспаление.
- симптоматическое облегчение для первичной дисменореи.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к ибупрофену или любому из наполнителей препарата.
- Гиперчувствительность к салицилатам или другим НПВП (пациентам с историей астмы, острый ринит, крапива, ангиодиома или другие реакции аллергического типа после применения веществ с аналогичным эффектом).
- Воспалительная болезнь кишечника.
- тяжелая печеночная недостаточность.
- тяжелая почечная недостаточность.
- пациенты с геморрагическим диатером или другими нарушениями кровотечения.
- история желудочно-кишечного кровотечения или перфорации, связанная с использованием НПВП.
- Гемическая язва / геморражная активная форма или история повторяющихся (два или более эпизодах подтвержденного тяжелого язва желудка или кровотечение).
- язва желудка или язва двенадцатиперстной политики.
- серьезная сердечная недостаточность (классификация класса IV NYHA).
- третий триместр беременности. (см. Раздел «Особенности применения»).
- цереброваскулярное или другое кровотечение в активной фазе.
- нарушение гематопоев неизвестная этиология.
- тяжелая обезвоживание (вызвано рвотой, диареей или недостаточным потреблением жидкости).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
НПВП следует использовать с осторожностью в сочетании с другими препаратами, которые могут увеличить риск желудочно-кишечных язв, желудочно-кишечного кровотечения или почечной недостаточности. Экспериментальные данные предполагают, что IBuprofen может ингибировать влияние низкой дозы аспирина на агрегацию тромбоцитов, а приложение. Однако, учитывая ограничения этих данных и неопределенность в отношении возможности экстраполяции их в клиническую ситуацию, не могут проявить четкое заключение относительно регулярного использования ибупрофена и вероятного клинического воздействия при принятии ибупрофена нерегулярного.
Ибупрофен, как и другие НПВП, не следует использовать в сочетании с:
Антикоагулянты. НПВП может усилить влияние антикоагулянтов Dykumarynovoho серии, такие как Warfarin (см. Раздел «Особенности применения»).
Противообладатель препараты. НПВП увеличивает риск желудочно-кишечного кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Аспирин. Обычно не рекомендуется одновременно ибупрофен с аспирином из-за потенциального увеличения побочных реакций, если только ацетилсалициловая кислота (доза выше 75 мг в день) назначена доктор.
Экспериментальные данные указывают на то, что при использовании IBuprofen может конкуренсивно ингибировать влияние низкой дозы аспирина на агрегацию тромбоцитов. Хотя существует неопределенность в экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию, мы не можем исключить вероятность того, что регулярное долгосрочное использование ибупрофена может снизить кардиопротекторное действие аспирина с низкой дозой. Когда ибупрофен систематически применяет клинически значимый эффект, считается маловероятным (см. Раздел «Фармакодинамика»).
Кортикостероиды. Увеличенный риск излучения желудочно-кишечных язв или кровотечение в использовании НПВП (см. Раздел «Особенности применения»).
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина . Может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие НПВП , включая выборочные ингибиторы COX-2 . Избегайте одновременного назначения с другими НПВП, поскольку использование разных НПВП может повысить риск желудочно-кишечных язв или кровотечение из-за синергетического эффекта.
Метотрексат (при дозах 15 мг / неделя или более). При использовании Methotrexate и NSAID с 24-часовыми интервалами наблюдаются повышенные уровни метотрексата в плазме крови (почечный зазор метотрексата могут быть уменьшены путем действия НПВП), а затем повышенный риск токсического воздействия метотрексата. Следовательно, ибупрофен следует избегать у пациентов, получавших метотрексат в высоких дозах.
Гидантоин и сульфонамиды. Токсические эффекты этих веществ могут быть усилены с использованием NSAID. Сопутствующее администрирование Ибупрофена может увеличить уровни фенитоина в плазме.
Отказ НПВП не следует использовать в сочетании с тиклопидин из-за риска добавки эффекта на ингибирование функции тромбоцитов.
Отказ NSAIDS может увеличить уровень лития в плазме путем уменьшения почечной очистки лития. Избегайте одновременного использования литий NSAID, за исключением случаев, когда удерживаются управляющие уровни лития. Необходимо рассмотреть возможность уменьшения дозы лития.
NSAID не следует использовать в течение 8-12 дней после использования MifePristone, так как это может снизить эффективность MifePristone.
Будьте осторожны во время использования:
Отказ НПВП может увеличить риск токсического воздействия дигоксина, увеличивая его уровень в плазме крови.
Сердечные гликозиды. NSAIDS может усугубить сердечную недостаточность, уменьшая уровень гломерельной скорости фильтрации и растущие сердечные гликозиды.
Метотрексат (при низких дозах, менее 15 мг / неделя). Использование ibuprofen для
24 часа до или после введения метотрексата может привести к увеличению концентрации метотрексата и увеличить его токсичность. При использовании NSAIDS в сочетании с метотрексатом в низких дозах следует тщательно контролировать параметры крови пациента, особенно в течение первых недель одновременного применения. Кроме того, особая уход следует наблюдать в случае ухудшения почечной недостаточности, независимо от степени, особенно у пожилых пациентов и мониторинга функции почек для предотвращения возможного уменьшения очистки метотрексата.
24 часа до или после введения метотрексата может привести к увеличению концентрации метотрексата и увеличить его токсичность. При использовании NSAIDS в сочетании с метотрексатом в низких дозах следует тщательно контролировать параметры крови пациента, особенно в течение первых недель одновременного применения. Кроме того, особая уход следует наблюдать в случае ухудшения почечной недостаточности, независимо от степени, особенно у пожилых пациентов и мониторинга функции почек для предотвращения возможного уменьшения очистки метотрексата.
Отказ Увеличивает эффект ибупрофена.
НПВП может снизить экскрецию аминогликозидов.
Отказ У пациентов, получавших ибупрофен в сочетании с пендоксификсиллом, может увеличить риск кровотечения, рекомендуется контролировать время кровотечения.
Уровень фенитоинской плазмы может быть увеличен при одновременном использовании ибупрофена.
Пробенецид и сульфийпиразон. Однокомнатное использование может увеличить концентрацию ибупрофена в плазме крови. Это взаимодействие может быть связано с механизмом ингибирования в точке, где почечная трубчатая секреция и хлыкуронизация и могут потребовать дозу регулировки ибупрофена.
Есть сообщения о внешнем виде суда, которое может быть вызвано одновременным использованием некоторых хинолонов и НПВП.
Тиазиды, вещества, связанные с тиазидом, петлевыми диуретиками и бесперебойными диуретиками. НПВП могут снизить мочегонное влияние этих препаратов, а также одновременное использование диуретиков и НПВП может увеличить риск почечной недостаточности в результате снижения почечного кровотока. Как и в случае с другими НПВП, сопутствующее использование бесперебойных диуретиков может увеличить уровень калия, поэтому вам нужно контролировать уровень калия в плазме крови.
НПВП может увеличить гипогликемический эффект сульфониллуреев, заменяя его отношения с белками плазмы. Если рекомендуется сопутствующее использование для проверки значения глюкозы в крови в качестве меры предосторожности.
Циклоспорин, Такролимус. Сопущенное использование НПВП может увеличить риск нефротоксичности из-за снижения синтеза почек простагландина. Сопутствующее администрирование этих препаратов следует внимательно контролировать почечную функцию.
Антигипертензивные препараты (включая ингибиторы ACE или бета-блокаторы) и диуретики. НПВП может снизить эффективность диуретиков и антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушенной почечной функцией (например, обезвоженные пациенты или пожилые пациенты с укомплектованной почечной функцией) одновременно используют ингибиторы ACE или антагонисты ангиотензина II и препаратов, которые ингибируют циклооксигеназу, могут привести к дальнейшему ухудшению почечной недостаточности, в том числе возможную острую почечную форму обычно обратимый. Следовательно, такие комбинации следует использовать с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. Если вам нужна долговременная лечение, должно проводить адекватное увлажнение пациента и рассмотреть возможность мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения и на регулярных интервалах после этого. Диуретики могут увеличить риск нефротоксичности влияния НПВП.
Калий-бежевые диуретики. Сопущенное использование ибупрофена и бесперебойных диуретиков может вызвать гиперкалемию (рекомендуется калий, проверяя сыворотку).
Ингибитор цитохрома CYP2C9. Принятие iBuprofen с ингибиторами CYP2C9 может увеличить эффект ибупрофена (CYP2C9 субстрата). В исследовании с вориконазолом и флуконазолом (ингибитор CYP2C9), увеличение воздействия S (+) - ибупрофена от 80 до 100%. Сокращение дозы ибупрофена следует рассмотреть при попадании мощного ингибитора CYP2C9, особенно при использовании высоких доз ибупрофена в качестве вориконазола и флуконазола.
Отказ Может увеличить риск кровотечения.
Благодаря одновременному использованию может увеличить риск токсического воздействия на эритроциты из -за воздействия на ретикулоциты. Сильная анемия происходит через неделю после применения НПВП. Во время одновременного лечения NSADS следует контролировать количество крови, особенно в начале лечения. Существует доказательства повышенного риска гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах с гемофилией, если сопутствующее лечение зидовудин и ибупрофен.
Гипогликемические препараты. Ибупрофен увеличивает гипогликемическое действие пероральных антидиабетических лекарств и инсулина. Может потребоваться дозировать регулировку. В качестве предупредительной меры при сопутствующем использовании этих препаратов рекомендуется контролировать уровни глюкозы в крови.
Растение экстракты. Гинкго Билоба с сопутствующим использованием НПВП может повысить риск кровотечения.
Еда. Использование iBuprofen с едой задерживает скорость поглощения ибупрофена (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Алкоголь. Следует избежать использования ибупрофена у пациентов, которые злоупотребляют алкоголем (14-20 доз или более алкогольные напитки в неделю), из-за повышенного риска побочных эффектов от желудочно-кишечного тракта, включая кровотечение.
Особенности приложения.
Побочные эффекты могут быть минимизированы с использованием самой низкой эффективной дозы для кратчайшего периода времени для контроля симптомов (см. Раздел «Дозировка и введение»).
Другие НПВП. Сопущенное использование IBuprofen с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, увеличивают риск побочных эффектов, поэтому его следует избегать.
Системная волчанка эритематоза и смешанная заболевание соединительной ткани. С осторожностью следует использовать, когда ибупрофенские проявления системных волчанок эритематоза и смешанных заболеваний соединительной ткани из-за повышенного риска асептического менингита.
Метаболизм порфирина. Осторожно необходимо осуществлять у пациентов с врожденным расстройством метаболизма порфирина (например, острая прерывистая порфирия).
Риски от желудочно-кишечного тракта. В применении НПВП сообщили о развитии желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации, которые могут быть фатальными последствиями, в любое время во время лечения при предупреждении симптомы или нет, будь то серьезное желудочно-кишечное кровотечение в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации увеличивается с увеличением доз НПВП у пациентов с историей язвы, особенно если язва осложнилась кровотечением или перфорацией (см. Раздел «Противопоказания») и у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой низкой возможной дозой. Следует рассмотреть возможность назначения защитных препаратов (например, ингибиторы мизопростола или протонов) к пациентам, которые также принимают ацетилсалициловую кислоту в низких дозах или других препаратах, которые могут увеличить риск желудочно-кишечного тракта (см. Раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другими Формы взаимодействия »).
Пациенты, особенно пожилые люди, заболевания желудочно-кишечного тракта в истории должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно желудочно-кишечного кровотечения) во время лечения и особенно на начальных этапах лечения.
С осторожностью следует назначать ибупрофен у пациентов, получающих сопутствующее лечение лекарствами, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, такие как антикоагуляторы оральных кумаринов или антиамуляционные препараты такая ацетилсалициловая кислота (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия». ). Вы также должны быть осторожны с сопутствующим использованием пероральных кортикостероидов и селективных ингибиторов захвата серотонина. В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, получающих ибупрофен, лечение следует немедленно остановить (см. Раздел «Противопоказания»).
НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с язвенным колитом и болезнью Крона в истории, возможное обострение этих заболеваний (см. Раздел «Побочные реакции»).
Из сердечно-сосудистых и цереброваскулярных рисков. Пациенты с гипертонии и / или историей сердечной недостаточности должны быть осторожными для начала лечения (необходимые консультации), как при лечении ибупрофена, как и другие НПВП, сообщили о случаях удержания жидкости, гипертонии и отека.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ-ІІІ за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід призначати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на шкіру. Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов'язані із застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»).
Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Алергія. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів, що мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки у таких пацієнтів також існує підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.
У пацієнтів, які страждають на сінну гарячку, носові поліпи, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів, мають алергічні захворювання в анамнезі, існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися як напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, зокрема анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього застосування лікарського засобу.
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Вплив на нирки/печінку. Ібупрофен слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки, особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функції нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Вплив на органи дихання. З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму або мають її в анамнезі, оскільки НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
Інше. Як й інші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти невелике тимчасове підвищення певних параметрів функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. Якщо спостерігається значне збільшення цих показників, лікування слід припинити (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Ібупрофен, подібно до інших НПЗЗ, може зворотно пригнічувати агрегацію та функцію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ібупрофену з оральними антикоагулянтами.
Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу для контролю симптомів протягом найкоротшого періоду часу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та шлунково-кишкові, кардіоваскулярні ризики).
У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ вища, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, прийом ібупрофену може маскувати симптоми інфекції.
Маскування симптомів основних інфекцій. Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли лікарський засіб застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Застереження щодо допоміжних речовин. Цей лікарський засіб містить аспартам, що є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.
Лікарський засіб містить сахарозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей лікарський засіб.
При встановленні непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
І та ІІ триместри вагітності
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані, отримані з епідеміологічних досліджень, вказують на підвищений ризик викидня та виникнення вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево -судинних вад збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1 , 5 %. Вважається, що цей ризик зростає залежно від дози та тривалості лікування. Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. При застосуванні ібупрофену жінками, які планують вагітність, або під час І чи ІІ триместру вагітності доза має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
ІІІ триместр вагітності
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність, що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією; порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.
Фертильність
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми зі здатністю завагітніти, або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.
Період годування груддю
Хоча концентрація ібупрофену, яка досягається в грудному молоці, є незначна, а небажаний вплив у немовляти не очікується, ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю через потенційний ризик пригнічення синтезу простагландинів у новонароджених.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, які відчувають запаморочення, вертиго, сонливість, порушення зору або інші порушення з боку центральної нервової системи під час прийому ібупрофену, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. За умови застосування одноразової дози або лікування протягом короткого періоду часу дотримуватися особливих запобіжних заходів необов'язково.
Спосіб застосування та дози.
Побічні реакції можна знизити, якщо застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Дорослі
Дозування слід корегувати індивідуально, залежно від тяжкості розладу та стану пацієнта.
Рекомендована добова доза становить 1200 мг ібупрофену, розділена на кілька прийомів.
У випадку необхідності постійного застосування слід призначати найнижчу ефективну дозу, що забезпечує адекватний контроль за симптомами захворювання.
При ревматоїдному артриті можуть бути необхідні вищі дози, але в будь-якому випадку максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг.
При первинній дисменореї рекомендована доза становить 400 мг ібупрофену для полегшення болю. Максимальна доза на один прийом – 400 мг, максимальна добова доза – 1200 мг.
При запальних процесах рекомендована добова доза становить 1200–1800 мг ібупрофену, розділена на кілька прийомів. Підтримуюча доза зазвичай становить 800–1200 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг.
У випадку болю легкої та помірної інтенсивності та симптомів гарячки рекомендована добова доза становить 800–1600 мг, розділена на кілька прийомів, залежно від інтенсивності симптомів та реакції на лікування.
Діти
У випадку ювенільного ревматоїдного артриту можливе застосування ібупофену в дозі до 40 мг/кг маси тіла на добу, розділена на кілька прийомів.
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів літнього віку не спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі, тому не вважається необхідним корегування дози або частоти прийомів. Якщо необхідно застосовувати НПЗЗ, слід призначати найнижчу ефективну дозу, оскільки існує підвищений ризик виникнення побічних реакцій у пацієнтів літнього віку, у котрих більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серцево-судинної системи, а також можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Зокрема, рекомендується застосовувати найменшу ефективну дозу. Лише при встановленій переносимості лікарського засобу доза може бути збільшена до рекомендованої для дорослих.
Ниркова недостатність
Слід з обережністю застосовувати НПЗЗ пацієнтам із нирковою недостатністю. Пацієнтам із легкою або середньою дисфункцією нирок лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози. Протипоказаний пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність
Хоча у пацієнтів із печінковою недостатністю фармакокінетика ібупрофену не змінюється, НПЗЗ їм слід застосовувати з особливою обережністю.
Пацієнтів з легкою або середньою печінковою недостатністю лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози під ретельним наглядом. Протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
Перед застосуванням вміст одного саше слід висипати у півсклянки води та перемішувати протягом 2 хвилин.
Пацієнтам, які страждають на захворювання ШКТ, лікарський засіб слід приймати з молоком та/або під час вживання їжі.
Діти.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки доза ібупрофену, що міститься в лікарському засобі, не відповідає рекомендованій дозі для цієї вікової категорії.
Передозування.
Більшість випадків передозування, про які повідомлялося, були асимптоматичними. Ризик симптомів виникає при дозі ібупрофену понад 80–100 мг/кг.
Симптоми передозування виникають протягом 4 годин після застосування. Найчастіші симптоми передозування легкого ступеня тяжкості, зокрема нудота, блювання, біль у животі, дуже рідко – діарея, млявість, сонливість, головний біль, шум у вухах, ністагм, тинітус та атаксія. Рідко повідомлялося про симптоми середнього та високого ступеня тяжкості, такі як шлунково-кишкові кровотечі, артеріальна гіпотензія, гіпотермія, метаболічний ацидоз, судоми, порушення функції нирок, кома, дихальна недостатність у дорослих та минущі епізоди апное (у дітей після надходження великої дози).
Лікування є симптоматичним, специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном немає.
При застосуванні невеликих кількостей лікарського засобу (менш ніж 50 мг/кг ібупрофену) рекомендується вживання води для мінімізації розладів з боку ШКТ. При застосуванні значних кількостей рекомендоване пероральне застосування активованого вугілля. Спорожнення шлунка за допомогою блювання може бути доцільним лише протягом 60 хвилин після прийому лікарського засобу. Тому промивання шлунка рекомендується у випадку коли з моменту прийому пацієнтом потенційно токсичної дози або дози, що становить загрозу для життя пройшло не більше 1 години. Користь форсованого діурезу, гемодіалізу та гемоперфузії є сумнівною, оскільки ібупрофен має високий ступінь зв'язування з протеїнами плазми.
Побічні реакції.
Побічні реакції пов'язані переважно з фармакологічною дією ібупрофену на синтез простагландинів.
Найчастіше зустрічаються побічні реакції з боку ШКТ. Можуть виникати пептичні виразки, шлунково-кишкові перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо в пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
При прийомі ібупрофену можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль в животі, мелена, гематемез, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою відзначалися випадки гастриту. Були повідомлення про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність, пов'язані із застосуванням НПЗЗ.
Побічні реакції, які, можливо, пов'язані з ібупрофеном, наведено з розподілом за класом систем органів і частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити на підставі наявних даних).
Класифікація систем органів згідно з MedDRA | Частота | ||||
Часто | Нечасто | Рідко | Очень редко | Частота невідома | |
Інфекційні та паразитарні захворювання | Загострення запальних інфекційних захворювань (некротичний фасціїт) | ||||
З боку кров'яної та лімфатичної систем | Апластична анемія | Анемія, лейкопенія, тромбоцито-пенія, панцитопенія, агранулоцитоз, подовження тривалості кровотечі | |||
З боку імунної системи | Алергічні реакції, реакції гіперчутли-вості з висипаннями на шкірі, свербежем та нападами астми | Анафілаксія | Тяжкі реакції гіперчутливості з бронхоспаз-мом, задишкою, тахікардією, гіпотензію та шоком | Анафілактич-ний шок | |
Психічні розлади | Безсоння, тривожність, неспокій | Психотичні реакції, знервова-ність, дратівли-вість, депресія, сплутаність свідомості, дезорієнтація | |||
З боку нервової системи | Втомлюва-ність, сонливість, головний біль, запаморо-чення | Безсоння, збудженість, дратівливість | Парестезія | Асептичний менінгіт | |
З боку органів зору | Порушення зорової функції | Зворотна токсична амбліопія | Набряк диска зорового нерва | ||
З боку органів слуху та рівноваги | Запаморо-чення | Шум у вухах | Порушення слухової функції | ||
З боку серця | Посилене серцебиття, серцева недостатність | Гостра серцево-судинна недостатність | |||
З боку судин | Артеріальна гіпертензія | Артеріальний тромбоз | |||
З боку органів дихальної системи, грудної клітки та середостіння | Астма, загострення астми, бронхоспазм, задишка | Подразнення горла | |||
З боку ШКТ | Печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, незначні кровотечі | Шлунково-кишкові виразки з можливими кровотечами та перфо-раціями, виразковий стоматит, загострення коліту, загострення хвороби Крона, мелена, гастрит | Гематемез | Езофагіт, панкреатит, кишковий стеноз | Анорексія |
Гепатобіліарні порушення | Ураження печінки, порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця | ||||
З боку шкіри та підшкірних тканин | Висипання на шкірі | Ангіоневро-тичний набряк, кропив'янка, свербіж, пурпура | Анафілактич-ні реакції | Пухирцеві висипання, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, тяжкі шкірні інфекції, ускладнення з боку м'яких тканин при вітряній віспі, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема | Реакції фоточутливо-сті, посилення шкірних реакцій, реакція на препарат з еозинофілією та системними проявами (абревіатура англійською —DRESS), гострий генералізова-ний екзантематоз-ний пустульоз (ГГЕП) |
З боку нирок і сечовивідних шляхів | Гематурія | Набряк, папілярний некроз, підвищення рівня сечової кислоти в сироватці, інтерстиціаль-ний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність | |||
Загальні розлади та порушення в місці введення | Загострення запалення, пов'язаного з інфекцією | Набряк | |||
Лабораторні та інструментальні дані | Відхилення показників функції печінки від норми | Відхилення показників функції нирок від норми | |||
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 або 20, або 30, або 40 саше у картонній коробці.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник
ТОЛЛ МАНУФАКТУРІНГ СЕРВІСІС, С.Л.
ЛАМП САН ПРОСПЕРО СПА.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
C/Арагонезес, 2, Мадрид, 28108 Мадрид, Іспанія.
Віа Делла Пасе, 25/А - 41030 Сан Просперо (МО), Італія
ИБУПРОФЕН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа