Личный кабинет
ДАРФЕН ЭКСПРЕСС суспензия оральная 200мг/10мл саше №10
ots
Код товара: 775520
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
2 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Дарфен Экспресс
Дарфен Экспресс
Состав:
действующее вещество: ибупрофен;
10 мл суспензии содержат ибупрофена 200 мг;
вспомогательные вещества: бензоат натрия (Е 211), кислота лимонная безводная, цитрат натрия, сахарин натрия, хлорид натрия, гипромеллоза 15 cR (степень замещения 2910), камедь ксантановая, мальтит жидкий (Е 965), глицерин 99,8%, ароматизатор клубничный, вода очищенная.
Лекарственная форма.
Пероральная суспензия.
Основные физико-химические свойства: вязкая суспензия, без посторонних включений, белого или почти белого цвета с характерным клубничным запахом.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен. Код АТХ M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен — нестероидный противовоспалительный препарат (НПВП), производное пропионовой кислоты, продемонстрировавший свою эффективность за счет ингибирования синтеза простагландинов, медиаторов боли и воспаления. Ибупрофен оказывает обезболивающее, жаропонижающее и противовоспалительное действие. Начало обезболивающего и жаропонижающего действия ибупрофена происходит через 30 минут. Кроме того, ибупрофен обратно ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты (аспирина) на агрегацию тромбоцитов при одновременном применении этих препаратов. В исследовании, когда однократная доза ибупрофена 400 мг была принята в течение 8 часов до или в течение 30 минут после ацетилсалициловой кислоты (аспирина) с немедленным высвобождением (81 мг), наблюдалось снижение влияния ацетилсалициловой кислоты на образование тромбоксана или агрегацию тромбоцитов. Однако, учитывая ограниченность этих данных и неопределенность относительно экстраполяции данных на клиническую картину, нельзя исключить, что систематическое длительное применение ибупрофена может снизить кардиопротекторный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. Поэтому при несистематическом применении ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными.
Фармакокинетика.
Специальные исследования фармакокинетики с участием детей не проводились. Опубликованные данные подтверждают, что всасывание, метаболизм и выведение ибупрофена у детей происходят так же, как и у взрослых.
После перорального приема ибупрофен быстро всасывается и распределяется по организму. Ибупрофен частично всасывается в желудке, а затем полностью в тонком кишечнике. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1-2 часа после применения. После метаболизма в печени (гидроксилирование, карбоксилирование, конъюгация) фармакологически неактивные метаболиты полностью выводятся, преимущественно почками (90%), а также с желчью. Период полувыведения у здоровых добровольцев, а также у пациентов с заболеваниями почек или печени составляет от 1,8 до 3,5 часов. Связывание с белками плазмы крови составляет около 99%.
Почечная недостаточность.
Поскольку ибупрофен и его метаболиты выводятся преимущественно почками, фармакокинетика препарата может различаться у пациентов с различной степенью почечной недостаточности. У пациентов с нарушением функции почек наблюдалось снижение связывания с белками плазмы, повышение уровня общего ибупрофена и несвязанного (S)-ибупрофена в плазме, более высокие значения AUC для (S)-ибупрофена и увеличение энантиометрического соотношения AUC (S/R) по сравнению с контрольной группой здоровых добровольцев. У пациентов с терминальной стадией заболевания почек, находящихся на диализе, средняя фракция ибупрофена составляла около 3% по сравнению с 1% у здоровых добровольцев. Тяжелая почечная недостаточность может привести к накоплению метаболитов ибупрофена. Значение этого эффекта неизвестно. Метаболиты можно удалить с помощью гемодиализа.
Нарушение функции печени.
Алкогольная болезнь печени с нарушением функции печени от легкой до умеренной степени не приводила к существенным изменениям фармакокинетических показателей. Заболевания печени могут изменить кинетику распределения ибупрофена. У пациентов с циррозом печени и умеренной печеночной недостаточностью (классификация Чайлд-Пью 6–10) период полувыведения увеличивался в среднем в 2 раза, а энантиометрическое соотношение AUC (S/R) было значительно ниже по сравнению со здоровыми людьми, что указывает на нарушение метаболического преобразования (R)-ибупрофена в активный (S)-энантиомер.
Клинические характеристики.
Свидетельство .
Симптоматическое лечение лихорадки и боли различного генеза у детей в возрасте от 6 до 11 лет с массой тела от 20 до 39 кг, а также взрослых и подростков от 12 лет и старше с массой тела ≥ 40 кг (в том числе лихорадка после прививки, ОРВИ, грипп, боль при прорезывании зубов, боль при удалении зубов, зубная боль, головная боль, боль в горле, боль при растяжении связок и другие виды боли, в том числе воспалительного характера). генезис).
Противопоказание.
• Повышенная чувствительность к ибупрофену или к любому из компонентов препарата.
• Реакции гиперчувствительности в анамнезе (такие как бронхоспазм, астма, ринит, ангионевротический отек или крапивница) после применения ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты (аспирина) или других НПВП.
• Активная язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки/кровотечение или рецидивы в анамнезе (два или более тяжелых эпизода подтвержденной язвенной болезни или кровотечения).
• В анамнезе желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с применением НПВП.
• Воспалительные заболевания кишечника в активной форме.
• Цереброваскулярное или другое кровотечение.
• Геморрагический диатез или другие нарушения свертываемости крови.
• Тяжелая сердечная недостаточность (IV класс по NYHA), тяжелая печеночная недостаточность или тяжелая почечная недостаточность.
• Последний триместр беременности.
• Тяжелое обезвоживание (из-за рвоты, диареи или недостаточного потребления жидкости).
• Наследственная непереносимость фруктозы.
• Детский возраст до 6 лет и/или масса тела до 20 кг из-за большого количества активного вещества в одном пакетике.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Ибупрофен, как и другие НПВП, не следует применять в сочетании с:
- ацетилсалициловая кислота, так как это может увеличить риск развития побочных реакций, за исключением случаев, когда врач назначил ацетилсалициловую кислоту (доза не более 75 мг в сутки). Данные экспериментальных исследований свидетельствуют о том, что при одновременном применении ибупрофен может ингибировать антиагрегантный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. Однако ограниченность этих данных и неопределенность в отношении экстраполяции данных ex vivo на клиническую картину не дают оснований делать однозначные выводы о систематическом применении ибупрофена. Поэтому при несистематическом применении ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными;
- другие НПВП , включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, поскольку это может повысить риск развития побочных эффектов.
Ибупрофен следует применять с осторожностью в сочетании со следующими лекарственными средствами:
− антикоагулянты: НПВП могут усиливать эффект антикоагулянтов, таких как гепарин или его производные, антагонисты витамина К (аценокумарол или варфарин) и пероральные антикоагулянты (ривароксабан, апиксабан или дабигатран);
- антигипертензивные препараты (ингибиторы АПФ, β-блокаторы и антагонисты ангиотензина II): НПВП могут снижать эффект этих препаратов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с обезвоживанием или пожилых пациентов с нарушением функции почек) одновременное применение ингибиторов АПФ, β-блокаторов или антагонистов ангиотензина II и ингибиторов циклооксигеназы может привести к дальнейшему нарушению функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность, которая обычно является обратимой. Поэтому такую комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Пациенты должны пить достаточное количество жидкости и контролировать функцию почек после начала сопутствующей терапии и периодически в дальнейшем;
- кортикостероиды: повышен риск возникновения язв и кровотечений в желудочно-кишечном тракте;
- антиагреганты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС): повышенный риск желудочно-кишечных кровотечений;
- сердечные гликозиды, такие как дигоксин: НПВП могут усиливать нарушения функции сердца, снижать клубочково-фильтрационную функцию почек, повышать уровень гликозидов в плазме крови. НПВП могут повышать уровень дигоксина в плазме и, следовательно, повышать риск токсичности дигоксина;
- пентоксифиллин: у пациентов, получающих терапию ибупрофеном в сочетании с пентоксифиллином, увеличивается риск кровотечения;
- литий : НПВП могут повышать уровень лития в плазме крови, возможно, вследствие снижения почечного клиренса. Следует избегать одновременного применения этих препаратов, если не контролируется уровень лития. Целесообразно рассмотреть возможность снижения дозы лития. Контроль уровня концентрации лития в сыворотке крови при применении по назначению, как правило, не требуется (не более 3 дней);
- метотрексат в дозе 15 мг/нед и выше : применение НПВП в течение 24 ч до или после применения метотрексата может привести к повышению концентрации метотрексата в плазме крови (вероятно, почечный клиренс метотрексата может снижаться из-за влияния НПВП) и дальнейшему усилению его токсического действия. Поэтому следует избегать применения ибупрофена у пациентов, получающих высокие дозы метотрексата;
- метотрексат в дозе ниже 15 мг/нед: ибупрофен повышает уровень метотрексата. При применении ибупрофена в сочетании с низкими дозами метотрексата следует тщательно контролировать показатели крови пациента. Необходимо усилить контроль при ухудшении функции почек, даже минимальном, и у пациентов пожилого возраста, а также контролировать функцию почек для предотвращения возможного снижения клиренса метотрексата;
- циклоспорин и такролимус: возможно повышение риска нефротоксичности при одновременном применении с НПВП вследствие снижения синтеза простагландинов в почках. При одновременном применении этих препаратов с НПВП следует тщательно контролировать функцию почек;
− мифепристон : НПВП не следует применять ранее, чем через 8–12 дней после применения мифепристона, поскольку они могут снизить эффективность последнего;
- препараты сульфонилмочевины: не наблюдалось взаимодействия НПВП с гипогликемическими средствами (препаратами сульфонилмочевины). НПВП могут усиливать гипогликемический эффект препаратов сульфонилмочевины, вытесняя их из связывания с белками плазмы крови; рекомендуется контролировать уровень глюкозы в крови при одновременном применении препаратов сульфонилмочевины с ибупрофеном;
- пробенецид и сульфинпиразон: возможно повышение концентрации ибупрофена в плазме крови и задержка выведения ибупрофена, что может быть обусловлено тормозным механизмом в зоне, где происходит почечная канальцевая секреция и глюкуронидация; поэтому может потребоваться коррекция дозы ибупрофена;
- баклофен : существует риск развития токсичности баклофена после начала применения ибупрофена;
− ритонавир: возможно повышение концентрации НПВП в плазме;
- аминогликозиды : НПВП могут снижать выведение аминогликозидов;
- каптоприл : экспериментальные исследования показали, что ибупрофен подавляет влияние каптоприла на выведение натрия;
- вориконазол и флуконазол (ингибиторы CYP2C9): одновременное применение ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может усиливать эффект ибупрофена (субстрата CYP2C9). Исследование с использованием вориконазола и флуконазола (ингибиторы CYP2C9) продемонстрировало увеличение воздействия S(+)‒ ибупрофена примерно на 80–100%. При одновременном применении ибупрофена с сильными ингибиторами CYP2C9 рекомендуется снизить дозу ибупрофена, особенно если есть необходимость применения высоких доз ибупрофена совместно с вориконазолом или флуконазолом;
- холестирамин: ибупрофен и холестирамин следует принимать с интервалом в несколько часов из-за замедления и снижения (25%) всасывания ибупрофена при их одновременном применении; - зидовудин: повышение риска гематологической токсичности при одновременном применении зидовудина и НПВП. Имеются данные о повышении риска развития гемартрозов и гематом у ВИЧ-инфицированных больных гемофилией при одновременном лечении зидовудином и ибупрофеном; − экстракты трав: при совместном применении с НПВП Гинкго било ба может потенцировать риск кровотечения;
- хинолоновые антибиотики: данные, полученные в исследованиях на животных, показывают, что НПВП могут повышать риск возникновения судорог, связанных с применением хинолоновых антибиотиков. Пациенты, принимающие НПВП и хинолоны, могут иметь повышенный риск возникновения судорог; - гидантоины и сульфаниламиды: возможно усиление токсического действия этих препаратов. Уровни фенитоина в плазме крови могут повышаться при одновременном лечении ибупрофеном. При правильном применении (максимум 4 дня) контроль уровня фенитоина в сыворотке крови обычно не требуется;
- тиазиды, тиазидные вещества, петлевые диуретики и калийсберегающие диуретики : НПВП могут противодействовать диуретическому эффекту этих препаратов. Одновременное применение НПВП и диуретиков может увеличить риск нефротоксичности, вызванной НПВП (например, у пациентов с обезвоживанием или у пожилых пациентов с нарушением функции почек) из-за нарушения почечного кровотока. Поэтому такую комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Пациентам следует пить достаточное количество жидкости, а функцию почек следует контролировать после начала сопутствующей терапии и периодически в дальнейшем. Как и при применении других НПВП, сопутствующая терапия калийсберегающими диуретиками может быть связана с повышением уровня калия, поэтому следует контролировать уровень калия в плазме крови;
- алкоголь : при одновременном употреблении алкоголя и применении НПВП могут усиливаться побочные реакции, связанные с действующим веществом, особенно со стороны желудочно-кишечного тракта или центральной нервной системы (ЦНС).
Применение ибупрофена во время еды замедляет всасывание, хотя это не влияет на степень всасывания (см. раздел «Фармакокинетика»).
Особенности применения.
Побочные эффекты терапии ибупрофеном можно свести к минимуму, используя наименьшую эффективную дозу, необходимую для лечения симптомов в течение кратчайшего периода времени.
У пожилых пациентов наблюдается повышенная частота побочных реакций на НПВП, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций, которые могут привести к летальному исходу. Пожилые пациенты имеют повышенный риск побочных эффектов. Длительное применение НПВП не рекомендуется пациентам пожилого возраста. В случае длительной терапии следует регулярно контролировать состояние пациентов.
Следует соблюдать осторожность пациентам со следующими состояниями:
- системная красная волчанка, а также смешанное заболевание соединительной ткани - в связи с повышенным риском развития асептического менингита;
— врожденное нарушение обмена порфиринов, например острая прилежащая порфирия;
— заболевания желудочно-кишечного тракта и хронические воспалительные заболевания кишечника (язвенный колит, болезнь Крона);
- артериальная гипертензия и/или сердечная недостаточность в анамнезе, так как имеются сообщения о задержке жидкости и отеках, связанных с терапией НПВП;
- почечная недостаточность – из-за возможности ухудшения функции почек;
- нарушение функции печени;
- сразу после обширных хирургических вмешательств;
— сенная лихорадка, полипы носа или хронические обструктивные заболевания дыхательных путей — в связи с повышенным риском развития аллергических реакций, к которым относятся приступы удушья (так называемая анальгетическая астма), отек Квинке или крапивница;
- аллергические реакции на другие вещества в анамнезе - в связи с повышенным риском развития реакций гиперчувствительности на ибупрофен.
Влияние на органы дыхания.
Бронхоспазм может возникнуть у больных бронхиальной астмой или аллергическими заболеваниями или при наличии таких заболеваний в анамнезе.
Другие НПВП.
Следует избегать одновременного применения ибупрофена с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, поскольку это увеличивает риск развития побочных эффектов.
Как и другие НПВП, ибупрофен может вызывать аллергические реакции, например анафилактические/анафилактоидные реакции, даже при первом применении препарата.
Системная красная волчанка и смешанное заболевание соединительной ткани.
Ибупрофен следует применять с осторожностью при системной красной волчанке и смешанных заболеваниях соединительной ткани из-за повышенного риска развития асептического менингита.
Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярную систему.
Пациентов с артериальной гипертензией и/или сердечной недостаточностью в анамнезе следует лечить с осторожностью (необходима консультация врача), поскольку при терапии ибупрофеном, как и другими НПВП, сообщалось о случаях задержки жидкости, артериальной гипертензии и отеков.
Клинические исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить, что применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в сутки) и при длительном лечении, может быть связано с небольшим увеличением риска артериальных тромботических осложнений (таких как инфаркт миокарда или инсульт). В целом эпидемиологические исследования не показывают, что меньшие дозы ибупрофена (например, ≤ 1200 мг в день) связаны с повышенным ризиком развития инфаркта миокарда.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід приймати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на нирки та печінку.
Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв'язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюванням нирок або печінки та особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини. Є ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.
Загалом звичне застосування анальгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай функція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.
Можливе порушення функції печінки. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти тимчасове збільшення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.
Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації або виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, наявності у пацієнтів виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчих доз. Цим пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібне супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичностю в анамнезі, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, гепарин або його похідні, антагоністи вітаміну К (аценокумарол або варфарин) та пероральні антикоагулянти (ривароксабан, апіксабан або дабігатран), СІЗЗС або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій на початку терапії, у більшості випадків такі реакції розпочиналися протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен. При перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості ібупрофен слід відмінити.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний час не можна виключати впливу НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.
Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.
При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути імовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
Маскування симптомів основних інфекцій.
НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.
Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Якщо ібупрофен застосовувати при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Перш ніж приймати цей лікарський засіб слід звернутись до лікаря таким пацієнтам: вагітним, жінкам, які намагаються завагітніти, людям літнього віку, курцям.
Вплив на результати лабораторних досліджень:
− час кровотечі може збільшуватися до одного дня після припинення лікування;
− концентрація глюкози крові може зменшуватися;
− кліренс креатиніну може знижуватися;
− гематокрит або гемоглобін може знижуватися;
− концентрація азоту сечовини крові та концентрації креатиніну та калію в сироватці крові можуть збільшуватися;
− показники функції печінки: збільшення рівнів трансамінази.
Важлива інформація про допоміжні речовини .
Цей лікарський засіб містить рідкий мальтит. Його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози. Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може мати легкий послаблювальний ефект.
Цей лікарський засіб містить натрій, це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються низькосольової дієти.
Использование во время беременности или кормления грудью.
Беременность.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності : можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
Грудное вскармливание.
Ібупрофен та його метаболіти проникають у грудне молоко у низьких концентраціях. На даний час невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потрібно припиняти годування груддю.
Фертильність.
Існують обмежені дані, що інгібітори синтезу циклооксигенази/простагландину можуть погіршувати фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним явищем при припиненні терапії. Застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Стосовно жінок, які мають труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну цього лікарського засобу.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.
Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку ЦНС при застосуванні ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим лікарським засобом.
При застосуванні разової дози ібупрофену або застосуванні лікарського засобу протягом короткого періоду часу особливі запобіжні заходи не потрібні.
Способ применения и дозировка.
Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Доза ібупрофену залежить від маси тіла та віку дитини. Для дітей рекомендована добова доза ібупрофену становить 20−30 мг на кг маси тіла в 3−4 розділених дозах.
Діти віком до 6 років та/або масою тіла менше 20 кг
Застосування лікарського засобу дітям віком до 6 років та/або масою тіла до 20 кг протипоказане через велику кількість діючої речовини в одному саше.
Діти віком від 6 до 11 років масою тіла від 20 до 39 кг, дорослі та підлітки віком від 12 років масою тіла ≥ 40 кг
Маса тіла (возраст) | Разова доза | Максимальна добова доза |
Від 20 до 29 кг (діти віком від 6 до 9 років) | 200 мг (1 саше) | 600 мг ібупрофену (3 саше) |
Від 30 до 39 кг (діти віком від 10 до 11 років) | 200 мг (1 саше) | 800 мг ібупрофену (4 саше) |
≥ 40 кг (дорослі та підлітки від 12 років) | 200−400 мг (1 або 2 саше) | 1 200 мг ібупрофену (6 саше) |
Інтервали між прийомами становлять 6–8 годин.
Якщо у дитини симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Якщо у дорослих гарячка зберігається більше 3 днів або симптоми зберігаються більше 4 днів при лікуванні болю або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Особливі категорії пацієнтів
Порушення функції нирок
НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції нирок коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення функції печінки
Хоча не спостерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофену у пацієнтів із печінковою недостатністю, НПЗЗ слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції печінки коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Способ применения
Лікарський засіб для перорального застосування. Вміст саше виливати у столову ложку або безпосередньо у ротову порожнину, запиваючи водою. Перед застосуванням суспензію необхідно зробити однорідною, шляхом розминання саше – натискати пальцями верх і низ пакетика мінімум 30 секунд. Пацієнтам із чутливим шлунком рекомендується застосовувати під час вживання їжі.
Діти .
Лікарський засіб застосовувати дітям від 6 до 11 років з масою тіла від 20 до 39 кг, а також підліткам від 12 років з масою тіла ≥ 40 кг. Протипоказане застосування лікарського засобу дітям з масою тіла менше 20 кг.
Передозировка.
У дитячому віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу є менш вираженими. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можливі шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу/МНВ (імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров'яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функції та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості.
Уход. Специфического антидота не существует. Лечение симптоматическое и дополнительное, включает в себя обеспечение безопасности двухлетних шляхов, мониторинг сердечной функции и основных показателей жизнедеятельности для нормализации состояния пациента. Обратите внимание на необходимость перорального застоя активов в угольной промышленности или промывания слюны, которое всего лишь не более 1 года после застоя пациента в повышенной токсичной дозе лекарственного средства. Если ибупрофен встряхнулся, можно застопорить лужи, которые впрыскивают внесенную кислоту ибупрофену в сечею. В частях или трехвалетных судах внутри страны признаваются антигистаминные лекарственные заболевания (например, диазепаму или лоразепаму). При бронхиальной астме заболели бронхолегаторы. Невозможно звернуться в больнице для медицинской помощи.
Побочные реакции.
Перелік побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз при довготривалій терапії пацієнтів із ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкісних повідомлень, стосується короткотривалого застосування (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) пероральних лікарських форм.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх проявів. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеня тяжкості.
Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомляли про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.
Повідомляли про набряк, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, що пов'язували з лікуванням НПЗЗ.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні може бути пов'язаним з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Є описи випадків загострення запалень, пов'язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту, що у часі збігалися із застосуванням НПЗЗ. Це, можливо, пов'язано з механізмом дії НПЗЗ.
При виникненні або погіршенні ознак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно з'ясувати наявність показань для терапії антимікробними засобами/антибіотиками.
При довготривалій терапії необхідно регулярно проводити аналіз крові.
Пацієнту слід негайно звернутися до лікаря та припинити застосовування ібупрофену при виникненні одного із симптомів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинутися навіть при першому застосуванні лікарського засобу. В таких випадках потрібна негайна медична допомога.
При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці або мелени, або кривавого блювання, слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.
З боку органів зору: частота невідома – при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: частота невідома – при тривалому лікуванні може виникати запаморочення; рідко – дзвін у вухах.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку 1 .
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виняткових випадках можуть призвести до анемії; нечасто – виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона; дуже рідко – езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечника, панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостре порушення функції нирок, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків; папілонекроз; дуже рідко – утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.
З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома; дуже рідко – асептичний менінгіт 2 .
З боку психіки: дуже рідко – психотичні реакції, депресія; тільки при тривалому застосуванні: галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова та шкірна кровотеча, гематоми.
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості 1 , кропив'янка та свербіж; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок) 1 , загострення астми.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто: різні висипання на шкірі 1 ; дуже рідко: шкірні реакції, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз 1 , алопеція; частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, висипи, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).
Загальні розлади: частота невідома – нездужання та втома.
Лабораторні показники: рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Інфекції та інвазії: дуже рідко – загострення запалення, пов'язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту, у виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин).
1 Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать:
− неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;
− реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку;
− різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему).
2 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, вивчено не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через асоціацію в часі з прийомом лікарського засобу та зникненям симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів із наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі симптоми асептичного менінгіту (такі як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).
Сообщение о подозреваемых побочных реакциях.
Сообщение о подозреваемых нежелательных реакциях после регистрации лекарственного препарата является важной процедурой. Это позволяет осуществлять постоянный мониторинг соотношения польза/риск для соответствующего лекарственного препарата. Медицинские работники должны сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему отчетности.
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
Берегите в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С. Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка.
Суспензія оральна, 200 мг/10 мл; по 10 мл у саше; по 10 саше у пачці.
Покинуть категорию.
Без рецепта.
Продюсер.
1. ЕДЕФАРМ, С.Л./EDEFARM, SL
2. ФАРМАЛІДЕР, С.А./FARMALIDER, SA
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
1. Полігоно Індастріал Енчілагар дель Рулло, 117, С.П. 46191 Вілламарчанте, Валенсія, Іспанія/ Polígono Industrial Enchilagar del Rullo, 117, С.Р. 46191 Villamarchante, Valencia, Spain.
2. С/Арагонесес, 2, Алкобендас, Мадрид, 28108, Іспанія/
С/Aragoneses, 2, Alcobendas, Madrid, 28108, Spain.
Заявник.
ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».
Місцезнаходження заявника.
Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
ИБУПРОФЕН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
