Личный кабинет
ДАРФЕН ЭКСПРЕСС суспензия оральная 200мг/10мл саше №10
ots
Код товара: 775520
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
1 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Дарфен Экспресс
Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
10 мл суспензии, содержащие 200 мг ибупрофена;
Вспомогательные вещества: бензоат натрия (E 211), лимонная кислота безводная, цитрат натрия, сахарин натрия, хлорид натрия, гипромеллозы 15 CP (степень замещения 2910), ксантанская камедь, жидкость для мальтитола (E 965), 99,8% глицерин, корпус клубники очищенной водой Отказ
Лекарственная форма. C Uspenziya oral.
Основные физические и химические свойства: вязкая суспензия без примесей, белая или почти белая клубника с характерным запахом.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен. Код ATH M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен - нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), производное пропионовой кислоты, которая продемонстрировала его эффективность путем ингибирования синтеза простагландина - посредников боли и воспаления. Ибупрофен обладает анальгетическими, антипиретическими и противовоспалительными действиями. Начало анестерива и антипиретического действия ибупрофена приходит в течение 30 минут. Кроме того, ибупрофен наносит агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может ингибировать влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты (аспирина) на агрегацию тромбоцитов, одновременно применяя эти лекарственные средства. В исследовании, когда одна доза IBUPROFEN 400 мг, взятых в течение 8 часов до или в течение 30 минут после приема немедленного выпуска ацетилсалициловой кислоты (аспирина) (81 мг) (81 мг). Однако, учитывая ограничения этих данных, и относительная неопределенность экстраполяции данных на клинической картине не исключены, что долгосрочное регулярное использование ибупрофена может снизить кардиопротекторное влияние аспирина с низкой дозой. Следовательно, с несистематическим применением ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными.
Фармакокинетика.
После того, как пероральное введение IBuprofen быстро всасывается и распределяется по всему телу. Ибупрофен частично поглощается в желудке, затем полностью - в тонкой кишечнике. Максимальная концентрация плазмы достигается через 1-2 часа после применения. После метаболизма печени (гидроксилирование, карбоксилирование, конъюгация) фармакологически неактивные метаболиты полностью являются в основном почек (90%) и с желчью. Период полувыведения у здоровых добровольцев и у пациентов с заболеванием почек или печенью - от 1,8 до 3,5 часов. Привязка к плазменным белкам составляет приблизительно 99%.
Почечная недостаточность.
Поскольку ибупрофен и его метаболиты выводятся главным образом почками у пациентов с различными степенями почечной недостаточности фармакокинетики препарата может варьироваться. У пациентов с нарушением функции почек наблюдающую более низкую степень связывания с плазменными белками, повышенные уровни общей плазмы ибупрофена и несвязанные (S) -Buprofenu большего значения для AUC (S) -Buprofenu энантиметрического и увеличения соотношения AUC (S / R), По сравнению с контрольной группой здоровых добровольцев. У пациентов с конечным этапом почечной болезни, которые находятся на диализа, средняя доля ибупрофена составляла около 3% по сравнению с 1% у здоровых добровольцев. Суровые почечные нарушения могут привести к накоплению метаболитов ибупрофена. Значение этого эффекта неизвестно. Метаболиты могут быть удалены гемодиализом.
Нарушение функции печени.
Заболевание алкоголического печени с печеночной обесценением легкой к умеренному не привело к значительным изменениям фармакокинетических параметров. Болезнь печени может изменить кинетику распределения ибупрофена. У пациентов с циррозом с умеренной печеночной обесценением (ребенок 6-10 классификации-Пуга), увеличение полураспада в среднем 2 раза, а соотношение энантиметрического AUC (S / R) было значительно ниже по сравнению со здоровыми добровольцами от контрольной группы Указание ухудшения метаболической инверсии (R) -Buprofenu Active (S) -ентоомеров.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение лихорадки и боли различного происхождения у детей в возрасте от 6 до 11 лет весом от 20 до 39 кг и взрослых и подростков более 12 лет весом ≥ 40 кг (включая лихорадку после иммунизации, острые респираторные вирусные инфекции, грипп, боль при прорезывании зубов Извлечение зубов, зубная боль, головная боль, боль в горле, болезненные растяжения и другие виды боли, включая воспалительное происхождение).
Противопоказание.
• повышенная чувствительность к ибупрофену или к любому из компонентов лекарственного средства.
• История реакций гиперчувствительности (таких как бронхоспазм, астма, ринит, ангиодиома или вариант) после использования ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты (аспирина) или других НПВП.
• Язвеевая язва и двенадцатиперстное время / кровотечение в активной форме или рецидиве в анамнезе (два или более выраженных эпизодах подтвержденной язвенной болезни или кровотечением).
• Наличие в анамнезе желудочно-кишечного кровотечения или перфорации, связанного с использованием НПВП.
• воспалительное заболевание кишечника в активной форме.
• цереброваскулярное или другое кровотечение.
• геморрагический диатез или другие нарушения свертывания крови.
• Сильная сердечная недостаточность (класс IV для NYHA), тяжелая неудача печени или тяжелая почечная недостаточность.
• Последний триместр беременности.
• небольшая форма дегидратации (в результате рвоты, диареи или недостаточного использования жидкости).
• наследственная непереносимость фруктозы.
• Дети до 6 лет и / или весом до 20 кг, из-за количества активных веществ в саше.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
- ацетилсалициловая кислота, так как это может увеличить риск побочных реакций, за исключением случаев, когда ацетилсалициловая кислота (доза не выше 75 мг в день) назначена врачом. Данные экспериментальных исследований указывают на то, что при одновременном использовании ибупрофена может подавить антиагрегантное влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты. Тем не менее, ограниченные данные этих данных и неопределенности относительно экстраполяции данных Ex vivo на клиническую картину не дают основания сделать четкие выводы о систематическом использовании iBuprofen. Следовательно, при не систематическом использовании ибупрофена такие клинически значимые эффекты вряд ли;
- Другие NSAZS , в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, так как это может увеличить риск побочных эффектов.
Ибупрофен следует использовать с осторожностью в сочетании с такими лекарственными средствами:
- Антикоагулянты: НПВП могут усиливать влияние антикоагулянтов, таких как гепарин или его производные, антагонисты витамина К (варфарин или аценокумарол) и устные антикоагулянты (rivaroxaban, Apiksaban или Dabigatran) ;
- антигипертензивные агенты (ингибиторы ACE, β-блокаторы и антагонисты ангиотензина II): НПВП могут снизить влияние этих препаратов. У некоторых пациентов с почечной недостаточностью (например, пациенты с обезвоживанием или пожилыми пациентами с нарушенной почечной функцией) сопутствующее использование ингибиторов ACE, β-блокаторов или антагонистов, ангиотензин II и ингибиторы циклооксигеназы может привести к дальнейшему нарушению функции почек, включая возможные острые Почечная недостаточность, которая обычно обратима. Следовательно, такая комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами пожилых людей. Пациенты должны использовать достаточное количество жидкости, а также контролировать функцию почек после начала сопутствующей терапии и периодически дальше;
- Кортикостероиды: повышенный риск формирования язв и кровотечение в желудочно-кишечном тракте;
- агенты антитромбокарторов и селективные ингибиторы захвата серотонина (SZZS): повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения;
- сердце гликозиды, например, Digoxin: NSAID могут усиливать функцию сердца, снизить функцию гломерелярной фильтрации почек и увеличить уровень гликозидов в плазме крови. НПВП может увеличить уровни плазмы крови и, следовательно, повысить риск дикоксина токсичности;
- пентоксифиллин: у пациентов, получавших ибупрофентерапию в сочетании с пенсиоксифином, риски кровоизлияния увеличивается;
- Литий : НПВП может увеличить уровень лития в плазме крови, возможно, благодаря снижению почечного зазора. Одновременное использование этих препаратов следует избегать, если уровень лития не контролируется. Желательно рассмотреть снижение дозы лития. Контроль концентрации лития в сыворотке крови в применении для обозначения обычно не нужен (не более 3 дней);
- метотрексат в дозе 15 мг / неделю или выше : использование NSADS в течение 24 часов до или после использования метотрексата может увеличить концентрацию метотрексата в плазме крови (предположительно почечный зазор метотрексата может быть уменьшен из-за воздействия НПВП) и дальнейшее увеличение его токсического эффекта. Следовательно, следует избегать использования ибупрофена пациентам, получавшим высокие дозы метотрексата;
- Метотрексат в дозе ниже 15 мг / неделя: ибупрофен увеличивает уровень метотрексата. При использовании iBuprofen в сочетании с низкими дозами метотрексата следует тщательно контролировать картину крови пациента. Необходимо усилить контроль при ухудшении функции почек, даже минимальным, а пациенты пожилых людей, а также контролируют функцию почек для предотвращения возможного снижения клиренса метотрексата;
- циклоспорин и такролимус: увеличение риска нефротоксичности с одновременным использованием НПВП благодаря снижению почечного синтеза простагландина. При одновременном использовании этих препаратов с НПВП, тщательно отслеживают функцию почек;
- Мифепристон, НПВП не следует использовать ранее 8-12 дней после использования MifePristone, так как они могут снизить эффективность последних;
- Препараты сульфониллуренных групп: взаимодействие НПВП с гипогликемическими средствами (препараты сульфониллуреев) наблюдалось. НПВП может увеличить гипогликемический эффект сульфонилловых препаратов путем их смещения из-за плазмы; Рекомендуется контролировать уровень глюкозы в крови, одновременно применяя сульфониллучевые препараты с ибупрофеном;
- Пробенецид и сульфинпиразон: ибупрофен может увеличить концентрацию в плазме и задержать вывод ибупрофена, что может быть связано с ингибирующим механизмом на месте, где почечная трубчатая секреция и глюкуронидация; Следовательно, поправку дозы ибупрофена может потребоваться;
- Baclofen : существует риск развития токсичности Баклофена после начала использования ибупрофена;
- Ритонавир: увеличение концентрации плазмы НПВП может быть увеличено;
- аминогликозиды : NSAZS может уменьшить удаление аминогликозидов;
- Каптоприл : экспериментальные исследования показали, что IBuprofen подавляет эффект какола для снятия натрия;
- Вориконазол и флуконазол (ингибиторы CYP2C9): одновременное использование ibuprofen с ингибиторами CYP2C9 может повысить эффект ибупрофена (субстрат CYP2C9). В исследовании с использованием вориконазола и флуконазола (ингибиторы CYP2C9) было показано увеличение воздействия S (+) - ибупрофена примерно 80-100%. При одновременном использовании iBuprofen с сильными ингибиторами CYP2C9 рекомендуется уменьшить дозы ибупрофена, особенно если необходимо использовать высокие дозы ибупрофена вместе с кариконазолом или флуконазолом;
- Холестирамин, холестирамин и ибупрофен следует принимать с интервалом в несколько часов из-за замедления и уменьшения (25%) поглощения ибупрофена с сопутствующим администрированием; - Зидовудин: повышенный риск гематологической токсичности с совместимым применением зидовудина и НПВП. Существует доказательства увеличения риска развития гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах с гемофилией в случае сопутствующего обращения с зидодином и ибупрофеном; - растительные экстракты, с комбинированным использованием NSAIDS Ginkgo Bil O Ba могут потенцировать риск кровотечения;
- Антибиотики Chinolone: данные, полученные в исследованиях на животных, показывают, что NSAIDS может увеличить риск антибиотиков Hinolone. Пациенты, принимающие НПВП и хинолоны, могут оказать повышенный риск развития суда; - Гидантина и сульфамиды: возможно увеличение токсического воздействия этих препаратов. Уровни фенитоина в плазме крови могут увеличиваться с одновременной обработкой ибупрофена. С надлежащим применением (максимум в течение 4 дней) контроль уровней фенитоина в сыворотке обычно не требуется;
- Тиазиды, тиазидные вещества, циклические диуретики и диуретики для консервирования калия : NSAID могут противодействовать мочегонному воздействию этих лекарственных средств. Сопущенное использование НПВП и диуретики может увеличить риск нефротоксичности, вызванного NSAIDS (например, пациентами с обезвоживанием или пожилых пациентов с нарушенной почечной функцией) из-за ухудшения почечного кровотока. Следовательно, такая комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами пожилых людей. Пациенты должны использовать достаточное количество жидкости, а также контролировать функцию почек после начала сопутствующей терапии и периодически дальше. Как и в случае других НПВП, сопутствующая терапия калия-бесперебойные диуретики могут быть связаны с повышенным уровнем калия, поэтому следует контролировать уровни калия в плазме в крови;
- Алкоголь: совместимый с алкоголем и использованием НПВП, может ухудшить неблагоприятные реакции, связанные с активным веществом, особенно связанным с желудочно-кишечной или центральной нервной системой (CNS).
Использование ибупрофена во время еды замедляется всасывание, хотя оно не влияет на степень поглощения (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Особенности приложения.
Побочные эффекты ибупрофентерапии могут быть минимизированы использованием самой низкой эффективной дозы, необходимой для лечения симптомов, в течение кратчайшего периода времени.
Пожилые пациенты имеют повышенную частоту побочных реакций на НПВП, особенно желудочно-кишечные кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными. У пожилых пациентов при повышенном риске неблагоприятных реакций последствий. Не рекомендуется продлевать использование НПВП пожилых пациентов. В случае длительной терапии вы должны следить за состоянием пациентов.
Осторожно необходимо осуществлять у пациентов со следующими условиями:
- системная красная волчанка, а также смешанное заболевание соединительной ткани - из-за повышенного риска асептического менингита;
- врожденное нарушение метаболизма порфирина, такое как острый прилегающий порфир;
- расстройства от желудочно-кишечного тракта и хронического воспалительного заболевания кишечника (язвенного колита, болезни Крона);
- история гипертонии и / или сердечной недостаточности, так как есть сообщения о удержании жидкости и отека, связанные с терапией NSAID;
- почечная недостаточность - из-за возможности ухудшения функции почек;
- нарушение функции печени;
- непосредственно после обширных хирургических вмешательств;
- сенная лихорадка, носовые полипы или хронические обструктивные заболевания дыхательных путей - благодаря повышенному риску аллергических реакций, которые включают астматические атаки (так называемые анальгетические астмы), отек айвы или варки;
- Наличие в анамнезе аллергических реакций на другие вещества - из-за повышенного риска реакций гиперчувствительности на ибупрофен.
Влияние на органы дыхания.
У пациентов с астмой или аллергическими заболеваниями могут возникнуть заболеваниями с историей бронхоспазма.
Другие НПВП.
Следует избегать одновременного использования ибупрофена с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, поскольку он увеличивает риск побочных эффектов.
Как и другие NSAID, ибупрофен может вызывать аллергические реакции, такие как анафилактические / анафилактоидные реакции, даже если лекарственный продукт используется в первый раз.
Система Red Lupus и смешанное заболевание соединительной ткани.
С осторожностью, ибупрофен следует использовать в системе красной волчанки и со смешанным заболеванием соединительной ткани из-за повышенного риска асептического менингита.
Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярную систему.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, розвитку артеріальної гіпертензії та набряків.
Клінічні дослідження і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт). В цілому епідеміологічні дослідження не показують, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) асоціюються з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід приймати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на нирки та печінку.
Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв'язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюванням нирок або печінки та особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини. Є ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.
Загалом звичне застосування анальгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай функція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.
Можливе порушення функції печінки. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти тимчасове збільшення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.
Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації або виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, наявності у пацієнтів виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчих доз. Цим пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібне супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичностю в анамнезі, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, гепарин або його похідні, антагоністи вітаміну К (аценокумарол або варфарин) та пероральні антикоагулянти (ривароксабан, апіксабан або дабігатран), СІЗЗС або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій на початку терапії, у більшості випадків такі реакції розпочиналися протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен. При перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості ібупрофен слід відмінити.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний час не можна виключати впливу НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.
Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.
При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути імовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
Маскування симптомів основних інфекцій.
НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.
Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Якщо ібупрофен застосовувати при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Перш ніж приймати цей лікарський засіб слід звернутись до лікаря таким пацієнтам: вагітним, жінкам, які намагаються завагітніти, людям літнього віку, курцям.
Вплив на результати лабораторних досліджень:
− час кровотечі може збільшуватися до одного дня після припинення лікування;
− концентрація глюкози крові може зменшуватися;
− кліренс креатиніну може знижуватися;
− гематокрит або гемоглобін може знижуватися;
− концентрація азоту сечовини крові та концентрації креатиніну та калію в сироватці крові можуть збільшуватися;
− показники функції печінки: збільшення рівнів трансамінази.
Цей лікарський засіб містить рідкий мальтит. Його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози. Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може мати легкий послаблювальний ефект.
Цей лікарський засіб містить натрій, це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються низькосольової дієти.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності : можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
Годування груддю.
Ібупрофен та його метаболіти проникають у грудне молоко у низьких концентраціях. На даний час невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потрібно припиняти годування груддю.
Фертильність.
Існують обмежені дані, що інгібітори синтезу циклооксигенази/простагландину можуть погіршувати фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним явищем при припиненні терапії. Застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Стосовно жінок, які мають труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну цього лікарського засобу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку ЦНС при застосуванні ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим лікарським засобом.
При застосуванні разової дози ібупрофену або застосуванні лікарського засобу протягом короткого періоду часу особливі запобіжні заходи не потрібні.
Спосіб застосування та дози.
Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Доза ібупрофену залежить від маси тіла та віку дитини. Для дітей рекомендована добова доза ібупрофену становить 20−30 мг на кг маси тіла в 3−4 розділених дозах.
Діти віком до 6 років та/або масою тіла менше 20 кг
Застосування лікарського засобу дітям віком до 6 років та/або масою тіла до 20 кг протипоказане через велику кількість діючої речовини в одному саше.
Діти віком від 6 до 11 років масою тіла від 20 до 39 кг, дорослі та підлітки віком від 12 років масою тіла ≥ 40 кг
Маса тіла (вік) | Разова доза | Максимальна добова доза |
Від 20 до 29 кг (діти віком від 6 до 9 років) | 200 мг (1 саше) | 600 мг ібупрофену (3 саше) |
Від 30 до 39 кг (діти віком від 10 до 11 років) | 200 мг (1 саше) | 800 мг ібупрофену (4 саше) |
≥ 40 кг (дорослі та підлітки від 12 років) | 200−400 мг (1 або 2 саше) | 1 200 мг ібупрофену (6 саше) |
Інтервали між прийомами становлять 6–8 годин.
Якщо у дитини симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Якщо у дорослих гарячка зберігається більше 3 днів або симптоми зберігаються більше 4 днів при лікуванні болю або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Особливі категорії пацієнтів
Порушення функції нирок
НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції нирок коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення функції печінки
Хоча не спостерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофену у пацієнтів із печінковою недостатністю, НПЗЗ слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції печінки коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосування
Лікарський засіб для перорального застосування. Вміст саше виливати у столову ложку або безпосередньо у ротову порожнину, запиваючи водою. Перед застосуванням суспензію необхідно зробити однорідною, шляхом розминання саше – натискати пальцями верх і низ пакетика мінімум 30 секунд. Пацієнтам із чутливим шлунком рекомендується застосовувати під час вживання їжі.
Діти .
Лікарський засіб застосовувати дітям від 6 до 11 років з масою тіла від 20 до 39 кг, а також підліткам від 12 років з масою тіла ≥ 40 кг. Протипоказане застосування лікарського засобу дітям з масою тіла менше 20 кг.
Передозування.
У дитячому віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу є менш вираженими. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можливі шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу/МНВ (імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров'яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функції та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості.
Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне і підтримуюче, включаючи забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Розглянути необхідність перорального застосування активованого вугілля або промивання шлунка, якщо минуло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози лікарського засобу. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах призначати внутрішньовенне введення антигістамінних лікарських засобів (наприклад, діазепаму або лоразепаму). У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. Необхідно звернутися до лікаря за медичною допомогою.
Побічні реакції.
Перелік побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз при довготривалій терапії пацієнтів із ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкісних повідомлень, стосується короткотривалого застосування (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) пероральних лікарських форм.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх проявів. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеня тяжкості.
Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомляли про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.
Повідомляли про набряк, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, що пов'язували з лікуванням НПЗЗ.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні може бути пов'язаним з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Є описи випадків загострення запалень, пов'язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту, що у часі збігалися із застосуванням НПЗЗ. Це, можливо, пов'язано з механізмом дії НПЗЗ.
При виникненні або погіршенні ознак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно з'ясувати наявність показань для терапії антимікробними засобами/антибіотиками.
При довготривалій терапії необхідно регулярно проводити аналіз крові.
Пацієнту слід негайно звернутися до лікаря та припинити застосовування ібупрофену при виникненні одного із симптомів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинутися навіть при першому застосуванні лікарського засобу. В таких випадках потрібна негайна медична допомога.
При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці або мелени, або кривавого блювання, слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.
З боку органів зору: частота невідома – при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: частота невідома – при тривалому лікуванні може виникати запаморочення; рідко – дзвін у вухах.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку 1 .
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виняткових випадках можуть призвести до анемії; нечасто – виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона; дуже рідко – езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечника, панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостре порушення функції нирок, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків; папілонекроз; дуже рідко – утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.
З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома; дуже рідко – асептичний менінгіт 2 .
З боку психіки: дуже рідко – психотичні реакції, депресія; тільки при тривалому застосуванні: галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова та шкірна кровотеча, гематоми.
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості 1 , кропив'янка та свербіж; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок) 1 , загострення астми.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто: різні висипання на шкірі 1 ; дуже рідко: шкірні реакції, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз 1 , алопеція; частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, висипи, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).
Загальні розлади: частота невідома – нездужання та втома.
Лабораторні показники: рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Інфекції та інвазії: дуже рідко – загострення запалення, пов'язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту, у виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин).
1 Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать:
− неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;
− реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку;
− різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему).
2 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, вивчено не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через асоціацію в часі з прийомом лікарського засобу та зникненям симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів із наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі симптоми асептичного менінгіту (такі як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Суспензія оральна, 200 мг/10 мл; по 10 мл у саше; по 10 саше у пачці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник.
1. ЕДЕФАРМ, С.Л./EDEFARM, SL
2. ФАРМАЛІДЕР, С.А./FARMALIDER, SA
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
1. Полігоно Індастріал Енчілагар дель Рулло, 117, С.П. 46191 Вілламарчанте, Валенсія, Іспанія/ Polígono Industrial Enchilagar del Rullo, 117, С.Р. 46191 Villamarchante, Valencia, Spain.
2. С/Арагонесес, 2, Алкобендас, Мадрид, 28108, Іспанія/
С/Aragoneses, 2, Alcobendas, Madrid, 28108, Spain.
Заявник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.
ИБУПРОФЕН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа