Личный кабинет
ДЕПО-МЕДРОЛ суспензия д/ин. 40 мг/мл фл. 1 мл №1
rx
Код товара: 71322
Производитель: Pfizer Inc. (США)
2 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Депо-носитель
(Депо-медрол)
Место хранения:
Активный ингредиент: метилпреднизолон;
1 мл суспензии содержит метилпреднизолон ацетат 40 мг;
Вспомогательные вещества: полиэтиленгликоль 3350, хлорид натрия, зеркальный хлорид гамма-пиколиния, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Подвеска для инъекций.
Основные физико-химические свойства: белая суспензия.
Фармакотерапевтическая группа. Простые препараты кортикостероида для системного применения. Глюкокортикоиды. Код ATH N02A B04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Депо-медаль представляет собой стерильную суспензию для инъекции, содержащего синтетический глюкокортикоидный метилпреднизолон ацетат. Он показывает сильный и длительный противовоспалительный, иммуносупрессивный и антиаллергический эффект. Депо-медаль можно вводить внутримышечно для достижения долгосрочных действий, а также на месте для местной обработки. Продолжение активности депо-среды обусловлено более медленным высвобождением активного вещества.
Общие свойства ацетата метилпреднизолона соответствуют глюкокортикоидным метилпреднизолоне, но он растворяется слабее, а не настолько быстро метаболизируется, что объясняет его долгосрочный эффект.
Глюкококортикоиды путем диффузии проникают через клеточные мембраны и образуют комплекс со специфическими цитоплазматическими рецепторами. Затем эти комплексы проникают в ядро клетки, связывают ДНК (хроматин) и стимулируют транскрипцию мРНК и последующим синтезом белков различных ферментов, которые должны быть в конечном итоге ответственны за многочисленные эффекты после системного использования глюкокортикоидов. Глюкокортикоиды не только существенно влияют на воспаление и иммунные процессы, но и работают на обмене углеводов, белками и жирами. Они также влияют на сердечно-сосудистую систему, скелетные мышцы и центральную нервную систему.
Влияние на воспаление и иммунные процессы.
Противовоспалительные, иммуносупрессивные и антиаллергические свойства глюкокортикоидов несут ответственность за большинство случаев их применения с терапевтическими целями. Эти свойства приводят к следующим результатам:
- уменьшение количества активных иммунокомпетентных клеток на уровне концентрации воспаления;
- уменьшение вазодилатации;
- стабилизация лизосомных мембран;
- подавление фагоцитоза;
- Сокращение формирования просталдинцев и связанных с ними веществ.
Метилпреднизолон ацетат при дозе 4,4 мг (4 мг метилпреднисолона) вызывает тот же глюкокортицид (противовоспалительный) эффект, что и гидрокортизон в дозе 20 мг. В метилпреднизолоне существует только минимальный минералокортический эффект (200 мг метилпреднизолона соответствует 1 мг дезоксикортикостерона).
Влияние на метаболизм углеводов и белков.
Глюкокортикоиды выявляют катаболическое влияние на метаболизм белка. Выпущенные аминокислоты преобразуются в глюкозу и гликоген в печени глюконеогенезоугенезом. Поглощение глюкозы в периферических тканях снижается, что приводит к гипергликемии и глюкозурии, особенно у пациентов, склонных к санихальному диабету.
Влияние на метаболизм жира.
Глюкокортикоиды раскрывают липолитический эффект. Это липолитическое действие особенно выражено в конечностях. Они также раскрывают липогетический эффект, наиболее выраженные в грудной клетке, шее и голове. Все это приводит к перераспределению жировых отложений.
Максимальная фармакологическая активность глюкокортикоидов достигается позже, чем пиковые концентрации их в крови, что указывает на то, что наибольшее влияние лекарств быстрее из-за изменений ферментов, чем прямое действие этих средств.
Фармакокинетика.
Ацетат метилпреднизолона гидролизован к его активной форме с сывороточной холинэстериной. У мужчин метилпреднизолонские формы слабо связываются с альбумином и трансботином. Около 40-90% от препарата связывается. Внутриклеточная активность глюкокортикоидов обусловлена очевидной разницей между полуворотом плазмы крови и фармакологической периодической перспективой. Фармакологическая активность хранится после снижения концентраций в плазме крови ниже уровня, подлежащих определению.
Продолжительность противовоспалительного действия глюкокортикоидов примерно равна продолжительности ингибирования гипоталамически-гипофиза-надпочечников (GGA) системы.
После проведения внутримышечных инъекций дозы 40 мг / мл, около 7,3 ± 1 час (T max ) достигается путем пиковой концентрации метилпреднизолона в сыворотке крови, которая составляет 1,48 ± 0,86 мкг / 100 мл (C Max ). В этом случае период полураспада составляет 69,3 часа. После единственной внутримышечной инъекции метилпреднизолона ацетата в дозе 40-80 мг. Продолжительность подавления системы GGA находится в диапазоне 4-8 дней.
После внутрисоюнтной инъекции препарата при дозе 40 мг в обоих коленных суставах (общая доза - 80 мг), пиковая концентрация метилпреднизолона в сыворотке достигается через 4-8 часов и составляет приблизительно 21,5 мкг / 100 мл. После внутрисоюнтного введения метилпреднизолона ацетата диффузией вступают в соединение в системном кровотоке в течение примерно 7 дней, что подтверждается продолжительностью подавления системы GGA и уровень метилпреднизолона в сыворотке.
Метилпреднизолон метаболизируется на уровне печени в том же количестве, что и кортизол. Основные метаболиты составляют 20-бета-гидроксиметилпреднисолон и 20-бета-гидрокси-6-альфа-метилпредон. Метаболиты в основном выделяют в виде глюкуронидов, сульфатов и неразрешенных соединений. Эти реакции сопряжения происходят в основном в печени и некоторой степени в почках.
Клинические характеристики.
Индикация.
Использование глюкокортикоидов следует рассматривать только как симптоматическое лечение, за исключением определенных эндокринных расстройств, когда глюкокортикоиды используются в качестве замещения терапии.
Для внутримышечного введения
Депо-медаль не проявляется для лечения острого жизненного угроза. Если вы хотите получить быстрый гормональный эффект максимальной интенсивности, применяется внутривенное введение высокодисперсного глюкокортикоида, например, метилпреднисолон сукцинат натрия (соледалью). Если оральная терапия невозможна, и этот препарат указан для лечения заболевания, препарат с депо средней среды используется внутримышечно, как указано ниже.
Противовоспалительное лечение
Ревматические заболевания.
В качестве вспомогательного средства для поддержки терапии (анальгетики, кинотерапии, физиотерапии и т. Д.) И для краткосрочного использования (для удаления пациента от острого состояния или в случае обострения процесса) с псориатическим артритом, анкилозирующим спондилит.
В указанном ниже предпочтительно предоставляется (если это возможно) введение in situ : посттравматический остеоартрит, силость при остеоартрите, ревматоидный артрит, в частности несовершеннолетний ревматоидный артрит (в некоторых случаях, может потребоваться поддерживающая терапия с низкими дозами. ), острый и подогнатный бурсит, эпикондилит, острый неспецифический судонит, острый подаркий артрит.
Коллагенозы.
Во время обострения или в качестве поддерживающей терапии в некоторых случаях с системой красной волчанки, системный дерматомиозит (полимиосит), острый ревматический кардит.
Дерматологические заболевания.
Пузырьки, сильная многоформерная эритема (синдром Стивенс-Джонсона), отксыпающий дерматит, грибный микрос, бультный герпериторный дерматит (сульфон - подготовка первого выбора и системное использование глюкокортикоидов - вспомогательная обработка).
Аллергические состояния.
Для контроля тяжелых или отключении аллергических заболеваний, которые не обрабатывают соответствующими методами стандартной терапии: хронические астматические дыхательные заболевания, контактный дерматит, атопический дерматит, болезни сыворотки, сезонный или год аллергического ринита, аллергии медицины, реакции переливания по типу УРИТИКАРИИ, Острый неинфекционный набухание гортани (эпинефрин - первый отбор препарата).
Офтальмологические заболевания.
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы, которые влияют на глаза и смежные органы, такие как ущерб глазным ущербам, вызванные герпесом, изобилом , иритом , иридоциктом, хориоретинитом, диффузным задним увеемым, невритом зрительного нерва.
Желудочно-кишечные заболевания.
Чтобы удалить пациента из критического состояния в случае язвенного колита, болезнь Крона (систематическая терапия).
Отек состояния.
Чтобы стимулировать диурез или индуцированную ремиссию в случае протеинурии с нефротическим синдромом без уремии - идиопатический тип или из-за системной красной волчанки.
Заболевания органов дыхания.
Симптоматические саркоиды органов дыхательных органов, бериллиоза, полномочия или распространенного туберкулеза легких, при этом при одновременном использовании с соответствующей химиотерапией против туберкулеза), синдром Луплера, который не может быть обработан другими методами, аспирационным пневмонитом.
Лечение гематологических и онкологических заболеваний
Гематологические заболевания.
Полученную (аутоиммунную) гемолитическую анемию, вторичную тромбоцитопению у взрослых, эритробластопения (эритроцитарную анемию), врожденные (эритроид) гипопластической анемией.
Онкологические заболевания.
Для паллиативного лечения лейкемии или лимфомы у взрослых острых лейкоз у детей.
Эндокринная болезнь
Первичная или вторичная недостаточность коры надпочечников, острой недостаточности коры надпочечников (гидрокортизона или кортизона - препараты выбора; при необходимости их синтетические аналоги могут быть использованы в сочетании с минералокортикоидами; в раннем детстве, получающие минералокортикоиды), врожденный врожденный Гиперплазия надпочечников, гиперкальциемия, связанная с злокачественной опухолью, неотрицательным тиреоидом.
Заболевания других органов и систем .
Туберкулезный менингит с субарачноидом или угрожающей единицей при применении одновременно с соответствующей химиотерапией против ТБ, трихинозом с участием нервной системы или миокарда. Из нервной системы: период обострения рассеянного склероза.
Для внутригенов, пиааааастовой администрации, внутривенного введения или введения в мягкие ткани (см. Также раздел «Особенности применения»)
Депо-медаль показана в качестве вспомогательной терапии для краткосрочного использования (для удаления пациента от острого состояния или при усугублении процесса) с заболеваниями: синовиты в остеоартрите, ревматоидный артрит, острый и подогнатный бурсит, артрит асконического гурмана, эпикондилита , острый неспецифический тонинитит, посттравматический остеоартрит.
Для входа в патологическую клетку
Показано, что депо-медаль вносит в патологическую клетку в таких заболеваниях: келоиды, локализованные гипертрофические, инфильтрированные воспалительные клетки (хлопающие лишайники, псориатические бляшки, кольцеобразные гранулема, простой хронический лишайник (ограниченный нейродерматит), дискоидная красная волчанка, гнездовая алопеция.
Депо-медаль также может быть эффективной при лечении кистозных образований, апоневроза или тенденции (ганглии).
Для установки в прямой кишке.
Язвенный колит.
Противопоказание.
Внутреннее администрирование, внутривенное введение, эпидуральное управление, внутриназальное управление и администрация к глазу, а также некоторые другие инъекции (кожа в области черепа, Orogharynx, крылатый узел). Система грибковых инфекций. Установлено повышенная чувствительность к метилпреднизолону ацетата или любого вспомогательного вещества, включенного в препарат. Использование живых или живых ослабленных вакцин противопоказано пациентам, получавшим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Специальные меры безопасности.
Перед применением препарата необходимо провести визуальный обзор на обнаружении механических частиц или изменений цвета. Для предотвращения ятрогенных инфекций необходимо строго придерживаться метода введения стерильных препаратов. Этот лекарственный продукт не показан для внутривенного и внутривенного введения. Бутылка с препаратом предназначена для одноразового применения. После ввода желаемой дозы все подвеска, которая остается выброшена.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Желаемые взаимодействия. При лечении фумина или распространенного туберкулеза легочного туберкулеза или туберкулезного менингита с субаричевидной или угрожающей единицей, метилпреднизолон используется одновременно с соответствующей фармакотерапией против ТБ.
При лечении онкологических заболеваний, в частности лейкоз и лимфома, метилпреднизолон обычно используется в сочетании с алкилирующим агентом, антиметаболитом и алкалоидом барвинетом.
Нежелательные взаимодействия. Глюкокортикоиды могут увеличить почечный клиренс салицилатов. Это может привести к снижению уровней салицилата в сыворотке и повысить токсичность салицилатов при остановке использования кортикоидов.
Макролиды, в частности эритромицин и кетоконазол, могут подавлять кортекоидный метаболизм. Для предотвращения передозировки может возникнуть коррекция дозы кортикоида.
Одновременное использование барбитуратов, фенилбутазона, фенитоина, карбамазепина, рифампицина, рифабутина или простойна может вызвать метаболизм или ослабить эффекты кортикоидов.
Ответ на антикоагулянты может быть уменьшен или увеличен при использовании кортикоидов. Следовательно, необходимо соблюдать уровень коагуляции.
Глюкокортикоиды могут увеличить потребность в инсулинах или оральных гипогликемических инструментах в диабете Mellitus. Сочетание глюкокортикоидов с тиазидными диуретиками увеличивает риск снижения толерантности к глюкозы.
Одновременное использование узлерогенных препаратов (например, салицилатов, НПВП) может увеличить риск желудочно-кишечных язв.
Применять ацетилсалициловую кислоту в сочетании с глюкокортикоидами в гипопроторбинемии должна быть осторожна.
При одновременном использовании метилпреднизолона и циклоспорина были зафиксированы судорожные атаки. Во время одновременного применения этих двух лекарств наблюдалось взаимное подавление метаболизма. Поэтому, вероятно, убедительные атаки или другие нежелательные реакции, связанные с отдельным применением этих препаратов, могут встречаться чаще.
Внедрение вакцин на основе живых аттенуированных вирусов пациентам, получавшим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов, противопоказаны. Инактивированные или созданные биогенетически вакцины могут быть введены этим пациентам, но ответ на такие вакцины можно уменьшить или даже отсутствовать. Эти процедуры иммунизации могут проводиться пациентами, получающими неиммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Одновременное использование хинолонов увеличивает риск развития промышленного развития.
Одновременное использование ингибиторов холинестеразы, таких как неосигнин или пиридостигмин, может спровоцировать микроастфенический кризис. Желаемые эффекты гипогликемических агентов (включая инсулин), антигипертензивные агенты и диуретики подавляют кортикостероидами и повышают гипокалемический эффект ацетазоламида, петлевой диуретики, диуретики тиазид и карбеноксон.
Одновременное использование с антигипертензивными препаратами может привести к частичной потере контроля над артериальной гипертензией, поскольку минералокортикогенное действие кортикостероидов может привести к увеличению показателей артериального давления.
При одновременном использовании с кортикостероидами токсичность сердечных гликозидов и связанных с ними лекарств может быть усилена, поскольку минеральнокортицидный эффект кортикостероидов может провоцировать отвод калия.
MetoTrexate может повлиять на действие метилпреднизолона из-за синергетического действия на состояние заболевания. Принимая во внимание это, вы можете уменьшить дозу кортикостероида. Метилпреднизолон может частично подавлять эффекты средств, блокирующих нервно-мышечную передачу, например, Pananconium.
Метилпреднизолон может повысить реакцию на симпатомиметику, включая сальбутамол. Это приводит к повышению эффективности и может привести к увеличению токсичности симпатомиметики.
Метилпреднизолон представляет собой субстрат фермента цитохрома P450 (CYP) и метаболизируется преимущественно с участием цифлового изонциима. CYP3A4 является доминирующим ферментом наиболее распространенного поднапряжения CYP в печени взрослых. Он катализирует 6-β-гидроксилирование стероидов, что является ключевым шагом и фазой метаболизма для эндогенных, так и для синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются субстратами CYP3A4, некоторые из них (а также другие лекарства) изменяют метаболизм глюкокортикоидных средств путем индуцирования (усиливающей активности) или ингибируя Isuener Cyp3a4 (таблица 1).
Ингибиторы CYP3A4 являются препаратами, которые ингибируют активность CYP3A4, как правило, уменьшают рассмотрение печени и увеличения концентрации плазмы CYP3A4 субстраты, такие как метилпреднизолон. В присутствии ингибитора CYP3A4 может потребоваться выбирать дозу метилпреднизолона во избежание токсичности стероида (таблицу 1).
Индукторы CYP3A4 являются лекарственными средствами, которые стимулируют активность CYP3A4, как правило, увеличивают клиренс печени, что приводит к снижению концентрации плазмы CYP3A4 концентрации лекарственных субстратов. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів може бути потрібним збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату (таблиця 1).
Субстрати CYP3A4 – присутність іншого субстрату CYP3A4 може призводити до змін печінкового кліренсу метилпреднізолону, при цьому необхідне відповідне коригування дози. Можливо, побічні реакції, пов'язані із застосуванням одного з цих лікарських препаратів у режимі монотерапії, будуть більш імовірними при їх одночасному застосуванні (таблиця 1).
Ефекти, що відбуваються без залучення CYP3A4, інші взаємодії, яких зазнає метилпреднізолон, описані у таблиці 1 нижче.
Таблиця 1.
Важливі впливи та взаємодії лікарських засобів або речовин з метилпреднізолоном
Клас або тип лікарського засобу – препарат або речовина | Взаємодія або вплив |
Антибактеріальний препарат – ізоніазид | ІНГІБІТОР CYP3A4. Крім того, метилпреднізолон потенційно здатний підсилювати швидкість ацетилювання та збільшувати кліренс ізоніазиду. |
Антибіотик, протитуберкульозний препарат – рифампін | ІНДУКТОР CYP3A4 |
Антикоагулянти (для перорального застосування) | Вплив метилпреднізолону на антикоагулянти для перорального застосування є варіабельним. Надходили повідомлення як про посилення, так і про зниження ефектів антикоагулянтів при їх супутньому застосуванні з кортикостероїдами. У зв'язку з цим необхідно стежити за показниками зсідання крові для підтримання бажаного рівня антикоагулянтної дії. |
Протисудомний препарат – карбамазепін | ІНДУКТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Протисудомні препарати
| ІНДУКТОРИ CYP3A4 |
Антихолінергічні препарати – блокатори нейром'язової передачі | Кортикостероїди можуть впливати на ефекти антихолінергічних засобів:
|
Антихолінестеразні засоби | Стероїди можуть спричинити зменшення ефекту антихолінестеразних препаратів при тяжкій міастенії. |
Протидіабетичні препарати | Оскільки кортикостероїди можуть підвищувати концентрацію глюкози у крові, може бути потрібна корекція дози протидіабетичних препаратів. |
Протиблювотні препарати
| ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4 |
Протигрибкові засоби - ітраконазол - кетоконазол | ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4 |
Противірусні препарати - інгібітори протеази віл | ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4:
|
Інгібітор ароматази – аміноглютетимід | Індуковане аміноглютетимідом пригнічення наднирникових залоз може загострювати ендокринні зміни, що виникли внаслідок довготривалого лікування глюкокортикоїдами. |
Блокатор кальцієвих каналів – дилтіазем | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Контрацептивні засоби (для перорального застосування) - етинілестрадіол/ норетиндрон | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
- грейпфрутовий сік | ІНГІБІТОР CYP3A4 |
Імунодепресанти – циклоспорин | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4:
|
Імунодепресанти
| СУБСТРАТИ CYP3A4 |
Макролідні антибактеріальні препарати
| ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Макролідний антибактеріальний препарат — тролеандоміцин | ІНГІБІТОР CYP3A4 |
НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) – аспірин (ацетилсаліцилова кислота) у високих дозах |
|
Препарати, що призводять до втрати калію | При одночасному застосуванні кортикостероїдів та препаратів, що знижують рівень калію (наприклад сечогінних препаратів), слід ретельно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак розвитку гіпокаліємії. Також підвищеним ризиком розвитку гіпокаліємії супроводжується одночасне застосування кортикостероїдів та амфотерицину В, ксантенів або агоністів β2-рецепторів. |
Особливості застосування.
Особливі групи ризику. За пацієнтами, які належать до зазначених нижче груп ризику, слід здійснювати ретельне медичне спостереження та проводити їх лікування протягом якнайкоротшого періоду часу (наскільки це можливо).
Діти . У дітей, які отримують тривалу, щоденну терапію глюкокортикоїдами, може відмічатися затримка росту. Застосування такого режиму слід обмежувати лише найсерйознішими показаннями.
Цукровий діабет . Прояви латентного цукрового діабету або збільшення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах.
Пацієнти з артеріальною гіпертензією. З агострення артеріальної гіпертензії.
Пацієнти з продромальними явищами психічного розладу. Існуюча емоційна нестабільність або схильність до психотичних явищ може загострюватися при застосуванні глюкокортикоїдів.
Пацієнти з локалізацією простого герпесу на очах або навколишніх ділянках. Загроза перфорації рогівки.
Оскільки ускладнення внаслідок лікування глюкокортикоїдами залежать від величини дози та тривалості лікування, в кожному окремому випадку слід оцінити співвідношення ризик/користь щодо дози та тривалості лікування та стосовно потреби у застосуванні щоденної терапії чи з перервами.
Під час тривалої терапії потрібно періодично проводити звичайні лабораторні аналізи, зокрема аналіз сечі, аналіз крові на цукор через дві години після їжі, а також визначати артеріальний тиск та масу тіла і проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів, які мають виразку в анамнезі або виражену диспепсію, бажано провести рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
У разі припинення тривалого лікування рекомендується проводити медичне спостереження. Імовірність розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз, індукованої препаратом, можна зменшити шляхом поступового зниження дози або відміни препарату. Після припинення тривалого лікування слід оцінити функцію кори надниркових залоз. Найважливішими симптомами недостатності кори надниркових залоз є астенія, ортостатична гіпотензія та депресія.
Для зменшення частоти розвитку атрофії шкіри та підшкірної клітковини слід дотримуватися обережності, щоб не перевищити рекомендовані дози. Якщо можливо, слід проводити багаторазові невеликі ін'єкції в уражену ділянку. Методика проведення внутрішньосуглобової та внутрішньом'язової ін'єкцій повинна включати застережні заходи, спрямовані проти введення або просочування препарату в шкіру. Потрібно уникати проведення ін'єкції у дельтоподібний м'яз через високу частоту виникнення атрофії підшкірної клітковини.
У пацієнтів, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих глюкокортикоїдів до, під час та після стресової ситуації.
Глюкокортикоїди можуть маскувати деякі симптоми інфекції, а під час їх застосування можуть виникати нові інфекції. Під час застосування глюкокортикоїдів може знижуватися опірність організму та його здатність локалізувати інфекцію.
Застосування кортикостероїдів як монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які впливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів, може супроводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогеном, зокрема вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть бути середньої тяжкості, тяжкими або, інколи, летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частота виникнення інфекційних ускладнень збільшується. Не вводьте препарат внутрішньосуглобово, інтрабурсально та в сухожилля при наявності гострої інфекції; внутрішньом'язове введення можна розглядати лише після призначення відповідного протимікробного лікування.
Протипоказано введення вакцин на основі живих атенуйованих вірусів пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Інактивовані або створені біогенетично вакцини можна вводити цим пацієнтам, проте відповідь на такі вакцини може бути знижена або навіть зовсім відсутня. Вказані процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.
Застосування препарату Депо-Медрол при активному туберкульозі повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, при якому кортикостероїди застосовуються для лікування захворювання у комбінації з відповідним режимом протитуберкульозної терапії. Якщо глюкокортикоїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або реактивністю на туберкулін, слід проводити ретельне спостереження, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.
Оскільки в рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували парентерально терапію кортикостероїдами, реєструвалися анафілактичні реакції, перед введенням препарату слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на такі препарати.
Очевидно, що зареєстровані шкірні алергічні реакції були пов'язані з допоміжними речовинами. Рідко під час проведення шкірних проб відмічалася реакція саме на метилпреднізолону ацетат.
При неспецифічному виразковому коліті глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю, якщо існує ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або іншої піогенної інфекції. Також потрібно дотримуватися обережності при дивертикуліті, нещодавніх кишкових анастомозах, активних або латентних пептичних виразках, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі та міастенії, якщо стероїди застосовуються як пряма або допоміжна терапія.
Нема жодних доказів того, що глюкокортикоїди є канцерогенними, мутагенними або впливають на репродуктивну функцію.
У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, спостерігалася саркома Капоші. Припинення лікування кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.
Розглядати можливість проведення терапії кортикостероїдами слід після оцінки всіх результатів біологічних аналізів та показників (наприклад шкірних проб, рівнів гормонів щитовидної залози).
Раптова відміна системного лікування кортикостероїдами, яке тривало до 3 тижнів, є доречною, якщо вважається малоймовірним, що захворювання призведе до рецидиву. Малоймовірно, що раптова відміна дозування до 32 мг метилпреднізолону на добу протягом 3 тижнів призведе до пригнічення клінічно релевантної НРА-осі (гіпоталамічно-пітуїтарно-адреналінова). Для нижчезазначених груп пацієнтів слід розглядати поступову відміну системної терапії кортикостероїдами навіть після курсу лікування тривалістю 3 тижні або менше:
- пацієнти, які проходили повторні курси лікування системними кортикостероїдами, особливо якщо це тривало довше 3 тижнів;
- коли було призначено короткий курс лікування після припинення довготривалої терапії (місяці чи роки) в межах одного року;
- пацієнти, які можуть мати причини для адренокортикальної недостатності, за винятком екзогенної кортикостероїдної терапії;
- пацієнти, що отримують дози системних кортикостероїдів, вищі ніж 32 мг метилпреднізолону на добу;
- пацієнти, що повторно приймають дози ввечері.
Вітряна віспа викликає серйозну тривогу, оскільки ця зазвичай незначна хвороба може бути летальною для імуносупресорних пацієнтів. Пацієнтам (або батькам дітей), стосовно яких немає інформації про наявність вітряної вісти в анамнезі, слід рекомендувати уникати близького особистого контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес, а у випадку інфікування їм необхідно надати термінову медичну допомогу. Пасивна імунізація варіцела/зостер імуноглобуліном (VZIG) необхідна інфікованим неімунізованим пацієнтам, які отримують лікування системними кортикостероїдами або які застосовували їх протягом попередніх 3 місяців; це потрібно забезпечити протягом 10 днів інфікування вітряною віспою. Якщо діагноз вітряна віспа підтверджено, хворий потребує консультації лікаря та термінового лікування. Кортикостероїди не потрібно відміняти, а дозу, можливо, слід підвищити.
Особливого догляду при застосуванні кортикостероїдів та частого спостереження потребують пацієнти з такими порушеннями: глаукома (або глаукома в анамнезі), міопатія, пов'язана з попереднім застосуванням кортикостероїдів, печінкова недостатність або цироз, епілепсія, пептична виразка, свіжі кишечні анастомози, схильність до тромбофлебіту, абсцеси або інші гнійні інфекції, виразковий коліт, диверкуліт, міастенія гравіс, гіпотиреоз.
Пацієнтів та/або тих, хто за ними доглядає, необхідно попередити про можливість виникнення серйозних психічних реакцій при застосуванні системних стероїдів (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми типово з'являються протягом кількох днів або тижнів від початку лікування. Ризик може бути вищий при високих дозах/системному впливі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), хоча рівень дози не дає змоги передбачити початок, тип, серйозність або протікання реакцій. Більшість реакцій проходить або після скорочення дози, або після відміни препарату, хоча специфічне лікування може бути необхідне. Пацієнтам/тим, хто їх доглядає, слід проконсультуватися з лікарем, якщо розвиваються тривожні психічні симптоми, особливо, якщо підозрюється депресивний настрій або суїцидальні думки. Пацієнтам/тим, хто їх доглядає, слід бути пильними до можливих психічних порушень, що можуть спостерігатися протягом або зразу ж після зниження дози/відміни системних стероїдів, навіть якщо такі реакції відмічались нечасто.
Особливий догляд потрібний, якщо розглядається застосування системних кортикостероїдів пацієнтам із існуючими або наявними в анамнезі серйозними емоційними розладами у самих пацієнтів або в їхніх родичів першої лінії. До таких розладів належать депресивна або маніакально-депресивна хвороба та попередній стероїдний психоз.
Внутрішньосуглобове введення . У разі внутрішньосуглобового введення і/або іншого місцевого застосування потрібно дотримуватися стерильної методики для запобігання ятрогенним інфекціям. Після проведення терапії з внутрішньосуглобовим введенням кортикостероїдів слід дотримуватися обережності для уникнення перенавантаження суглобів, при лікуванні яких спостерігалася симптоматичне покращення. У цьому випадку недбалість може призвести до порушення функції суглоба, що може щонайменше нівелювати сприятливий вплив стероїду. Не слід проводити ін'єкції у нестабільні суглоби. Повторні внутрішньосуглобові ін'єкції можуть у деяких випадках призвести до нестабільності суглоба. Для визначення погіршення стану в окремих випадках рекомендується проведення подальшого спостереження з використанням рентгенографії. Якщо перед введенням препарату Депо-Медрол застосовують місцевий анестетик, потрібно уважно прочитати його інструкцію для медичного застосування та дотримуватися всіх застережень.
Додаткові застережні заходи при парентеральному введенні глюкокортикоїдів. Внутрішньосиновіальна ін'єкція кортикостероїду може призвести до розвитку системних та місцевих ефектів.
Відповідне дослідження наявної синовіальної рідини може бути потрібним для виключення будь-яких можливих інфекцій.
Помітне посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, обмеження рухливості суглоба, підвищення температури тіла та погане самопочуття є потенційними симптомами гнійного гострого артриту. Якщо спостерігається це ускладнення та підтверджується діагноз сепсис, місцеві ін'єкції глюкокортикоїдів слід припинити та призначити відповідну протимікробну терапію.
Слід уникати місцевого введення стероїдів у суглоб, у якому раніше спостерігався інфекційний процес.
Не слід проводити ін'єкції глюкокортикоїдів у нестабільні суглоби. Для запобігання інфекціям та інфікуванню вкрай потрібно дотримуватися стерильної методики.
Хоча контрольовані клінічні дослідження продемонстрували ефективність застосування глюкокортикоїдів для швидкого усунення симптомів загострення розсіяного склерозу, проте в ході досліджень не було встановлено впливу глюкокортикоїдів на кінцевий результат або природній перебіг захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для підтвердження значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози глюкокортикоїдів.
Роль кортикостероїдів щодо септичного шоку суперечлива, що підтверджено дослідженнями на ранніх стадіях, які повідомляли і про корисні, і про шкідливі ефекти. Нещодавно було запропоновано кортикостероїди як допоміжну терапію, що мала корисний ефект у пацієнтів із встановленим септичним шоком, у яких виявлено недостатність надниркових залоз. Проте їх постійне застосування для лікування септичного шоку не рекомендовано. Систематичний огляд короткотривалого застосування кортикостероїдів у високих дозах не дав підтвердження їх використання. Однак метааналіз та огляд припускають, що довготривалі курси (5-11 днів) низьких доз кортикостероїдів можуть знижувати смертність, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від судинозвужуючого фактора.
Побічні реакції на глюкокортикоїди з боку серцево-судинної системи, такі як дисліпідемія та артеріальна гіпертензія, можуть спричиняти у пацієнтів з існуючими серцево-судинними факторами ризику додаткові серцево-судинні ефекти, якщо застосовуються високі дози та тривалі курси лікування. Відповідно, слід розсудливо застосовувати кортикостероїди таким пацієнтам та звернути увагу на оцінку ризику та додатково проводити серцевий моніторинг, за необхідності.
Системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю і лише в разі нагальної потреби, при застійній серцевій недостатності.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У ході деяких досліджень на тваринах встановлено, що введення матері високих доз кортикостероїдів може спричинити появу вад розвитку плода.
Застосування кортикостероїдів вагітним тваринам може спричинити аномалії ембріонального розвитку, включаючи вовчу пащу, затримку внутрішньоутробного росту та вплив на ріст і розвиток мозку. Не існує доказів, що кортикостероїди призводять до підвищення кількості випадків природжених аномалій, таких як вовча паща, у людини, проте при довготривалому чи повторному застосуванні протягом вагітності кортикостероїди можуть підвищувати ризик затримки внутрішньоутробного розвитку.
У новонароджених, що піддавалися внутрішньоутробному впливу кортикостероїдів, теоретично може спостерігатися гіпофункція надниркових залоз, але зазвичай це вирішується спонтанно після пологів і не є клінічно важливим.
Оскільки відповідні дослідження тератогенності глюкокортикоїдів з участю людей не проводилися, потреба у застосуванні цих препаратів під час вагітності та годування груддю або жінкам, здатним завагітніти, виникає тоді, коли можлива користь препарату переважує потенційний ризик для матері та ембріона чи плода.
Під час вагітності глюкокортикоїди слід застосовувати лише у разі нагальної потреби. Якщо тривале лікування кортикостероїдами потрібно припинити під час вагітності (як і інші види тривалого лікування), це слід робити поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Проте у деяких випадках (наприклад, у разі замісної терапії при недостатності кори надниркових залоз) може виникнути потреба у продовженні лікування або навіть підвищенні дози. Кортикостероїди легко проникають через плаценту.
За немовлятами, що народилися у матерів, які отримували значні дози глюкокортикоїдів під час вагітності, потрібно проводити ретельне спостереження та оцінювати їх щодо розвитку недостатності надниркових залоз.
Жодного впливу на пологи не спостерігалося.
Кортикостероїди проникають у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Хоча розлади зору належать до поодиноких небажаних реакцій, пацієнтів, які керують автомобілем і/або працюють з іншими автоматизованими системами, слід повідомити про ці небажані реакції.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньом'язово, внутрішньосуглобово, періартикулярно, інтрабурсально або через введення в м'які тканини, через введення в патологічний осередок та пряму кишку.
Депо-Медрол не слід вводити іншими способами, окрім зазначених у розділі «Показання» (див. також пункт «Побічні реакції, зареєстровані при протипоказаних способах введення» у розділі «Побічні реакції»).
Застосування для досягнення системного ефекту.
Внутрішньом'язова доза залежатиме від тяжкості захворювання. Якщо потрібно досягти тривалого ефекту, тижнева доза розраховується шляхом множення добової пероральної дози на 7 та вводиться у вигляді одноразової внутрішньом'язової ін'єкції.
Доза повинна бути індивідуальною та залежати від тяжкості захворювання і відповіді пацієнта на лікування. Загалом тривалість лікування повинна бути якнайкоротшою (наскільки це можливо). Необхідно проводити медичний догляд за хворим.
Дітям (у т.ч. немовлятам) рекомендовану дозу потрібно знизити, проте її слід коригувати, в першу чергу, відповідно до тяжкості захворювання, а не шляхом чіткого дотримання співвідношення, вказаного для віку або маси тіла.
Гормонотерапія є допоміжним методом лікування і не повинна замінювати стандартну терапію. Дозу потрібно знижувати або припиняти її введення поступово, якщо препарат застосовувався більше кількох днів. При припиненні тривалого лікування рекомендується проводити дуже ретельне медичне спостереження. Важкість та очікувана тривалість захворювання, а також реакція пацієнта на лікарський засіб є основними факторами, що визначають дозу. Якщо при хронічному захворюванні спостерігається період спонтанної ремісії, лікування слід припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично проводити звичайні лабораторні аналізи, зокрема аналіз сечі, аналіз крові на цукор через дві години після їжі, а також визначати артеріальний тиск та масу тіла і проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів, які мають виразку в анамнезі або виражену диспепсію, бажано провести рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
Пацієнтам з адреногенітальним синдромом може бути достатньо одноразової внутрішньом'язової ін'єкції 40 мг кожні два тижні. Для підтримуючої терапії пацієнтів з ревматоїдним артритом доза щотижневого внутрішньом'язового введення знаходиться в діапазоні 40-120 мг. Звичайна доза для пацієнтів з ураженням шкіри, що зменшується при проведенні системної терапії кортикоїдами, становить 40-120 мг метилпреднізолону ацетату з введенням внутрішньом'язово 1 раз на 4 тижні. У разі гострого тяжкого дерматиту, зумовленого отруєнням плющем, полегшення стану можна досягти через 8-12 годин після внутрішньом'язового одноразового введення дози 80-120 мг. При хронічному контактному дерматиті може бути потрібне проведення повторних ін'єкцій з інтервалом 5-10 днів. При себорейному дерматиті належного контролю над захворюванням можна досягти щотижневим введенням дози 80 мг. Після внутрішньом'язового введення дози 80-120 мг пацієнтам з бронхіальною астмою полегшення стану можна досягти через 6-48 годин, і це полегшення триває від кількох днів до двох тижнів.
У пацієнтів з алергічним ринітом (сінна лихоманка) внутрішньом'язове введення дози 80-120 мг так само може призвести до зменшення симптомів риніту протягом шести годин, і це полегшення може тривати від кількох днів до трьох тижнів.
Якщо ознаки стресу пов'язані із захворюванням, лікування якого проводиться, дозу суспензії потрібно збільшити. Якщо потрібно отримати швидкий гормональний ефект максимальної інтенсивності, показане внутрішньовенне введення високорозчинного метилпреднізолону натрію сукцинату.
Застосування in situ для місцевого ефекту
Терапія препаратом Депо-Медрол не виключає потреби у проведенні стандартних заходів, які зазвичай використовуються. Хоча цей метод лікування зменшить симптоми, він у жодному разі не вилікує, а сам гормон не впливає на причину запалення.
Процедура
Ревматоїдний артрит і остеоартрит
Доза для внутрішньосуглобового введення залежить від розміру суглоба та тяжкості захворювання в окремого пацієнта. У хронічних випадках ін'єкції можна повторювати з інтервалами від 1 до 5 (або більше) тижнів залежно від ступеня полегшення, спричиненого першою ін'єкцією. У таблиці 2 наведено загальні рекомендовані дози.
Таблиця 2
Розмір суглоба | Назва суглоба | Діапазон доз |
Великий | Колінний, гомілковостопний, плечовий | 20-80 мг |
Середній | Ліктьовий, променезап'ястковий | 10-40 мг |
Малий | П'ястково-фаланговий, міжфаланговий, груднино-ключичний, акроміально-ключичний | 4-10 мг |
Рекомендується докладно ознайомитися з анатомією ураженого суглоба перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції. Для отримання оптимального протизапального ефекту важливо, щоб ін'єкція проводилася у синовіальний простір. Дотримуючись такої самої стерильної методики, як і для люмбальної пункції, швидко вводять стерильну голку розміром 20-24 (на сухому шприці) у синовіальну порожнину. Інфільтрація прокаїном необов'язкова. Аспірація лише кількох крапель синовіальної рідини вказує на досягнення голкою суглобової щілини. Місце ін'єкції для кожного суглоба визначається за тим місцем, де синовіальна порожнина розміщена найближче до поверхні, а поруч нема великих судин та нервів. Коли голка розміщена у потрібному місці, шприц, яким проводилася аспірація, знімають та встановлюють інший шприц, що містить потрібну кількість препарату Депо-Медрол. Проводять аспірацію невеликої кількості синовіальної рідини, щоб переконатися, що голка все ще знаходиться у синовіальному просторі. Після ін'єкції обережно декілька разів у суглобі здійснюють рухи, щоб посприяти перемішуванню синовіальної рідини та суспензії. Після цього місце ін'єкції закривають невеликою стерильною пов'язкою.
Для проведення внутрішньосуглобових ін'єкцій підходять колінні, гомілковостопні, променезап'ясткові, ліктьові, плечові, фалангові та тазостегнові суглоби. Дуже часто важко досягнути тазостегнового суглоба, тому потрібно вживати запобіжних заходів для уникнення пошкодження великих кровоносних судин у цій ділянці. Не слід проводити ін'єкції у суглоби, що недоступні з анатомічних причин (такі як міжхребцеві суглоби), а також ті, які не мають синовіальної порожнини, наприклад крижово-клубові суглоби. Неефективність лікування найчастіше пов'язана з виходом за межі синовіальної порожнини. Після ін'єкції в навколишні тканини ефект мінімальний або відсутній. Якщо неефективність спостерігається після підтвердженого попадання голки у синовіальний простір (що визначається за аспірацією рідини), повторні ін'єкції зазвичай також неефективні. Місцева терапія не впливає на перебіг основного захворювання і, якщо це можливо, повинна доповнюватися фізіотерапією та ортопедичною корекцією.
Бурсит
Ділянку навколо місця ін'єкції потрібно ретельно очистити, а її інфільтрацію проводити 1 % розчином прокаїну гідрохлориду. Голку розміром 20-24, приєднану до сухого шприца, вводять у суглобову сумку і проводять аспірацію рідини. Голка залишається у потрібному місці, а шприц, яким проводили аспірацію, заміняють на інший шприц, що містить потрібну дозу. Після ін'єкції голку виймають та накладають невелику пов'язку.
Інші захворювання: ганглій, тендиніт, епікондиліт
Під час лікування таких захворювань, як тендиніт або теносиновіїт, потрібно з обережністю проводити ін'єкцію суспензії, щоб ввести її в оболонку сухожилля, а не в його тканину. Сухожилля можна легко пропальпувати при його напруженні. Під час лікування епікондиліту потрібно точно окреслити найболючішу ділянку та провести інфільтрацію суспензією цього місця. У разі кісти оболонки сухожилля суспензію слід вводити безпосередньо у кісту. У багатьох випадках одноразова ін'єкція призводить до помітного зниження розміру кісти та може спричинити її зникнення. Звичайно, слід вживати застережних заходів для підтримання стерильності під час проведення кожної ін'єкції (введення відповідного антисептика у шкіру).
Відповідно до тяжкості захворювання доза може знаходитися у діапазоні 4-30 мг. При рецидивуючих або хронічних захворюваннях може виникнути потреба у проведенні повторних ін'єкцій.
Ін'єкції для місцевого ефекту при захворюваннях шкіри
Після ретельного очищення за допомогою відповідного антисептика (наприклад 70 % спирту) в осередок вводиться суспензія препарату у дозі 20-60 мг. У разі великої площі поверхні необхідно розділити дозу 20-40 мг на декілька частин, які вводять у різні ділянки ураженої поверхні. Слід дотримуватися обережності, щоб уникнути введення такої кількості препарату, що, ймовірно, призведе до депігментації, оскільки це може спричинити невеликий некроз. Зазвичай проводять від однієї до чотирьох ін'єкцій. Інтервали між ін'єкціями залежать від типу осередку та тривалості покращення, спричиненого першою ін'єкцією.
Введення у пряму кишку
Продемонстровано, що введення препарату Депо-Медрол у дозах 40-120 мг у вигляді мікроклізм з утриманням або за допомогою постійного закапування 3-7 разів на тиждень протягом двох або більше тижнів було ефективним допоміжним засобом у лікуванні деяких пацієнтів з виразковим колітом. Стан багатьох пацієнтів можна контролювати шляхом введення препарату Депо-Медрол у дозі 40 мг в 30-300 мл води. Звичайно, потрібно також вживати інших прийнятних терапевтичних заходів.
Діти.
Кортикостероїди можуть призводити до процесу затримки росту у немовлят, дітей та підлітків, який може виявитися необоротним. Лікування повинно проводитись з обмеженням дозування до мінімального протягом найкоротшого можливого періоду.
Слід ретельно стежити за особливостями росту і розвитку немовлят та дітей, які проходять терапію кортикостероїдами протягом тривалого часу. У дітей, які отримують глюкокортикоїди по декілька разів на добу щоденно протягом тривалого часу, може відмічатися затримка росту. Тому такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш серйозними показаннями.
Новонароджені та діти, які отримують терапію кортикостероїдами протягом тривалого часу, мають особливо високий ризик розвитку підвищеного внутрішньочерепного тиску. Застосування великих доз кортикостероїдів може призвести до розвитку панкреатиту у дітей.
Передозування.
Про випадки гострого передозування при застосуванні метилпреднізолону ацетату не повідомлялось.
Повторне часте введення препарату (щоденне або кілька разів на тиждень) протягом тривалого періоду може призводити до розвитку синдрому Кушинга.
Побічні реакції.
При застосуванні препарату можуть спостерігатися системні небажані реакції. Хоча під час короткотривалого курсу терапії вони виникають у поодиноких випадках, їх завжди потрібно ретельно виявляти. Це частина подальшого спостереження при будь-якій терапії кортикостероїдами, і це не стосується якогось конкретного препарату.
До цих можливих небажаних реакцій глюкокортикоїдів, зокрема метилпреднізолону, належать нижчезазначені реакції.
Внутрішньом'язове введення.
Порушення водно-сольового обміну. Порівняно з кортизоном або гідрокортизоном мінералокортикоїдні ефекти виникають з меншою ймовірністю при застосуванні систетичних похідних, зокрема метилпреднізолону ацетату. Затримка солі та рідини, застійна серцева недостатність у схильних до цього пацієнтів, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, артеріальна гіпертензія.
Серцево-судинні розлади. Розрив міокарда після інфаркту міокарда.
З боку опорно-рухового апарату. М'язова слабкість, стероїдна міопатія, остеопороз, компресійні переломи хребців, асептичний некроз, патологічні переломи, розрив сухожилля, особливо ахіллового сухожилля, аваскулярний остеонекроз, атрофія м'язів, невропатична артропатія, артралгія, міалгія.
Шлунково-кишкові розлади. Пептична виразка з можливою перфорацією або кровотечею, шлункові кровотечі, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику. Може спостерігатися тимчасове та помірне підвищення рівнів АСТ, АЛТ у сироватці крові та лужної фосфатази, але це не супроводжується розвитком клінічного синдрому. Здуття живота, виразки стравоходу, кандидоз стравоходу, діарея, диспепсія, біль у животі.
Дерматологічні порушення. Порушення загоєння ран, тонка слабка шкіра, петехії та екхімози, атрофія шкіри, забиття, стриї, телангіектазія, акне, ангіоневротичний набряк, гіпопігментація шкіри, свербіж, висипання, еритема, підвищена пітливість, кропив'янка.
Неврологічні розлади. Підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судоми. При застосуванні глюкокортикоїдів можуть виникати психічні розлади: ейфорія, безсоння, перепади настрою, зміни особистості, дратівливість, суїцидальні думки, психотичні реакції (включаючи манію, марення, галюцинації, загострення шизофренії), порушення поведінки, тривога, порушення сну, тяжка депресія, очевидні психотичні прояви, когнітивна дисфункція, включаючи сплутаність свідомості та амнезію, запаморочення. Головний біль, епідуральний ліпоматоз.
Ендокринні порушення. Порушення менструального циклу, аменорея, розвиток синдрому Кушинга, гірсутизм, пригнічення росту у дітей, пригнічення гіпофізарно-адреналової системи, зниження толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах при цукровому діабеті.
Офтальмологічні розлади. Тривале застосування глюкокортикоїдів може призводити до задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми з можливим пошкодженням зорових нервів та може сприяти розвитку вторинних інфекцій ока, зумовлених грибами або вірусами.
Глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з очною формою простого герпесу або з його локалізацією в ділянках навколо ока, через небезпеку розвитку перфорації рогівки.
Підвищення внутрішньоочного тиску. Екзофтальм. Стоншення рогівки або склери, папілоедема.
Метаболічні порушення. Від'ємний азотистий та кальцієвий баланс через катаболізм білка, підвищення апетиту, ліпоматоз.
Інфекції та інвазії. Інфекції. Опортуністичні інфекції. Інфекції у місці ін'єкції. Перитоніт.
З боку імунної системи. Реакції гіперчутливості, зокрема анафілаксія. Може зменшувати реакції на шкірні проби.
З боку дихальної системи. Стійка гикавка при застосуванні високих доз кортикостероїдів, рецидив латентної форми туберкульозу.
Загальні розлади. Лейкоцитоз, тромбоемболія, нудота.
Синдром відміни. Дуже швидке зменшення дозування кортикостероїдів після їх тривалого застосування може спричинити гостру адреналову недостатність, артеріальну гіпотензію та летальний наслідок. Синдром відміни може також проявлятися в підвищенні температури, міалгії, артралгії, риніті, кон'юнктивіті, болючих сверблячих вузлах шкіри та зменшенні маси тіла.
Введення in situ
Оскільки відбувається всмоктування з місця введення у системний кровотік, рекомендується звертати належну увагу на вищезгадані системні небажані реакції.
Крім цього, введення in situ може призводити до атрофії шкіри та підшкірної клітковини. Оскільки кристали кортикостероїдів на шкірі пригнічують запальні реакції, наявність їх там може призводити до розпаду клітинних елементів та фізико-хімічних змін основної речовини сполучної тканини. За рахунок змін шкіри та/або підшкірної клітковини, які виникли, можуть формуватися заглиблення у шкірі в місці ін'єкції. Ступінь тяжкості цієї отриманої реакції залежатиме від введеної кількості кортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»). Регенерація зазвичай завершується протягом кількох місяців або після абсорбції усіх кристалів кортикостероїдів.
Під час проведення парентеральної терапії кортикостероїдами можуть спостерігатися такі небажані реакції: поодинокі випадки сліпоти, пов'язаної з введенням препарату в осередок біля обличчя та голови; анафілактичні та алергічні реакції; гіперпігментація або гіпопігментація; атрофія підшкірної клітковини та шкіри; стерильний абсцес, постін'єкційне загострення після внутрішньосуглобового введення, артропатія, подібна до артропатії Шарко, інфекції у місці ін'єкції після недотримання стерильності при виконанні методики.
Побічні реакції, зареєстровані при протипоказаних способах введення.
Інтратекально. Арахноїдити, менінгіти, менінгізм, парапарез/параплегія, розлади чутливості, порушення функції кишечнику/сечового міхура, порушення спінальної рідини, нудота, блювання, головний біль, судоми, пітливість.
Екстрадурально. Розходження країв рани, втрата контролю сфінктера.
Інтраназально. Тимчасові або постійні порушення зору, зокрема сліпота; алергічні реакції; риніт.
Введення в око (субкон'юнктивально). Тимчасові або постійні порушення зору, зокрема сліпота, підвищення внутрішньоочного тиску, запалення ока та оточуючих його тканин, зокрема алергічні реакції, інфекції, резидуальні явища або струп у місці ін'єкції. Почервоніння, свербіж, абсцес, відторгнення в місці ін'єкції.
Інші місця ін'єкції (шкіра у ділянці черепа, ротоглотка, крилопіднебінний вузол): сліпота.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.
Несумісність. Через можливу фізичну несумісність Депо-Медрол не слід розводити або змішувати з іншими розчинами.
Упаковка. По 1 мл суспензії для ін'єкцій у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску. за рецептом.
Виробник.
Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ / Pfizer Manufacturing Belgium NV.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Рейксвег 12, Пуурс, В-2870, Бельгія / Rijksweg 12, В-2870 Puurs, Belgium.
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа