Личный кабинет
ДЕПО-МЕДРОЛ суспензия д/ин. 40 мг/мл фл. 1 мл №1
rx
Код товара: 71322
Производитель: Pfizer Inc. (США)
2 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 15.06.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ДЕПО-МЕДРОЛ
DEPO-MEDROL
Состав:
действующее вещество: methylprednisolone;
1 мл суспензии содержит метилпреднизолона ацетата 40 мг;
другие составляющие: полиэтиленгликоль 3350, натрия хлорид, миристил-гамма-пиколиния хлорид, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Суспензия для инъекций.
Основные физико-химические свойства суспензия белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Простые препараты кортикостероидов для системного применения. Глюкокортикоиды. Код АТХ Н02А В04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Депо-медрол является стерильной суспензией для инъекций, содержащей синтетический глюкокортикоид метилпреднизолона ацетат. Он оказывает сильное и длительное противовоспалительное, иммуносупрессивное и антиаллергическое действие. Депо-медрол можно вводить внутримышечно для достижения длительного действия, а также in situ для местного лечения. Длительная активность Депо-Медрола объясняется более медленным высвобождением действующего вещества.
Общие свойства метилпреднизолона ацетата соответствуют глюкокортикоиду метилпреднизолона, однако он слабее растворяется и не так быстро метаболизируется, что объясняет его длительное действие.
Глюкокортикоиды посредством диффузии проходят через клеточные мембраны и образуют комплекс со специфическими цитоплазматическими рецепторами. Затем эти комплексы проникают в ядро клетки, связываются с ДНК (хроматином) и стимулируют транскрипцию мРНК и последующий синтез белков различных ферментов, которые, как считается, в конечном счете отвечают за многочисленные эффекты после системного применения глюкокортикоидов. Глюкокортикоиды не только оказывают существенное влияние на воспаление и иммунные процессы, но и действуют на обмен углеводов, белков и жиров. Они также оказывают влияние на сердечно-сосудистую систему, скелетные мышцы и центральную нервную систему.
Воздействие на воспаление и иммунные процессы.
Противовоспалительные, иммуносупрессивные и антиаллергические свойства глюкокортикоидов отвечают за большинство случаев их применения в терапевтических целях. Эти свойства приводят к следующим результатам:
уменьшение количества активных иммунокомпетентных клеток на уровне сосредоточения воспаления;
уменьшение вазодилатации;
стабилизация лизосомальных мембран;
угнетение фагоцитоза;
уменьшение образования простагландинов и родственных веществ.
Метилпреднизолона ацетат в дозе 4,4 мг (4 мг метилпреднизолона) вызывает такой же глюкокортикоидный (противовоспалительный) эффект, как гидрокортизон в дозе 20 мг. У метилпреднизолона наблюдается только минимальный минералокортикоидный эффект (200 мг метилпреднизолона соответствует 1 мг дезоксикортикостерона).
Воздействие на метаболизм углеводов и белков.
Глюкокортикоиды оказывают катаболическое действие на метаболизм белков. Высвобожденные аминокислоты превращаются в глюкозу и гликоген в печени с помощью глюконеогенеза. Снижается абсорбция глюкозы в периферических тканях, что приводит к гипергликемии и глюкозурии, особенно у пациентов, подверженных сахарному диабету.
Воздействие на метаболизм жиров.
Глюкокортикоиды оказывают липолитическое действие. Это липолитическое действие особенно выражено в конечностях. Они также оказывают липогенетическое действие, наиболее выраженное в области грудной клетки, шеи и головы. Все это приводит к перераспределению жировых отложений.
Максимальная фармакологическая активность глюкокортикоидов достигается позже, чем отмечаются пиковые концентрации их в крови, что свидетельствует о том, что наибольшие эффекты препаратов скорее вызваны изменением активности ферментов, чем прямым действием этих средств.
Фармакокинетика.
Метилпреднизолона ацетат гидролизуется в свою активную форму сывороточными холинэстеразами. У мужчин формы метилпреднизолона слабо связываются с альбумином и транскортином. Связывается около 40-90% препарата. Внутриклеточная активность глюкокортикоидов вызвана очевидной разницей между периодом полувыведения из плазмы крови и фармакологическим периодом полувыведения. Фармакологическая активность сохраняется после снижения концентраций в плазме крови ниже подвергающихся определению уровней.
Продолжительность противовоспалительного действия глюкокортикоидов примерно равна длительности угнетения гипоталамо-гипофизарно-адреналовой (ГГА) системы.
После проведения внутримышечных инъекций препарата в дозе 40 мг/мл приблизительно через 7,3 ±1 ч (T max ) достигается пиковая концентрация метилпреднизолона в сыворотке крови, составляющая 1,48 ± 0,86 мкг/100 мл (C max ). В этом случае период полувыведения равен 69,3 часам. После однократной внутримышечной инъекции метилпреднизолона ацетата в дозе 40-80 мг продолжительность подавления ГГА системы находится в диапазоне 4-8 дней.
После внутрисуставной инъекции препарата в дозе 40 мг в оба коленных сустава (суммарная доза - 80 мг) пиковая концентрация метилпреднизолона в сыворотке крови достигается через 4-8 часов и составляет примерно 21,5 мкг/100 мл. После внутрисуставного введения метилпреднизолона ацетат с помощью диффузии поступает из сустава в системный кровоток в течение примерно 7 дней, что подтверждено длительностью угнетения ГГА системы и уровнем метилпреднизолона в сыворотке крови.
Метилпреднизолон метаболизируется на уровне печени в таком же количестве, как и кортизол. Основными метаболитами являются 20-бета-гидроксиметилпреднизолон и 20-бета-гидрокси-6-альфа-метилпреднизон. Метаболиты преимущественно выделяются с мочой в виде глюкуронидов, сульфатов и неконъюгированных соединений. Эти реакции конъюгации происходят в основном в печени и в некоторой степени в почках.
Клинические свойства.
Показания .
Применение глюкокортикоидов следует рассматривать только как симптоматическое лечение, кроме определенных эндокринных расстройств, когда глюкокортикоиды применяются как заместительная терапия.
Для внутримышечного введения
Депо-Медрол не показан для лечения острых состояний, угрожающих жизни. Если требуется быстрый гормональный эффект максимальной интенсивности, показано внутривенное введение высокорастворимого глюкокортикоида, например метилпреднизолона сукцината натрия (Солу-Медрол). Если пероральная терапия невозможна и этот препарат показан для лечения заболевания, препарат Депо-Медрол применяют внутримышечно, как указано ниже.
Противовоспалительное лечение
Ревматические болезни.
В качестве вспомогательного средства к поддерживающей терапии (аналгетики, кинезотерапия, физиотерапия и др.) и для кратковременного применения (для выведения пациента из острого состояния или в случае обострения процесса) при псориатическом артрите, анкилозирующем спондилите.
При указанных ниже показаниях предпочтение следует отдавать (если это возможно) введению in situ : послетравматический остеоартрит, синовит при остеоартрите, ревматоидный артрит, в частности ювенильный ревматоидный артрит (в редких случаях может потребоваться поддерживающая терапия с острым поддозом) острый неспецифический тендосиновит, острый подагрический артрит.
Коллагенозы.
Во время обострения или как поддерживающая терапия в отдельных случаях при системной красной волчанке, системном дерматомиозите (полимиозит), остром ревматическом кардите.
Дерматологические болезни.
Пузырчатка, тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), эксфолиативный дерматит, грибовидный микоз, герпетиформный буллезный дерматит (сульфон – препарат первого выбора, а системное применение глюкокортикоидов является вспомогательным лечением).
Аллергические состояния.
Для контроля тяжелых или инвалидизирующих аллергических заболеваний, не поддающихся лечению соответствующими методами стандартной терапии: хронические астматические респираторные заболевания, контактный дерматит, атопический дерматит, сывороточная болезнь, сезонный или круглогодичный аллергический ринит, медикаментозная аллергия, трансфузионные реакции. гортани (эпинефрин – препарат первого выбора).
Офтальмологические болезни.
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы, поражающие глаза и близлежащие органы, такие как поражение глаз, вызванное Herpes zoster , ирит, иридоциклит, хориоретинит, диффузный задний увеит, неврит зрительного нерва.
Желудочно-кишечные заболевания.
Для выведения пациента из критического состояния при язвенном колите, болезни Крона (системная терапия).
Отечные состояния.
Для стимуляции диуреза или индуцирования ремиссии при протеинурии при нефротическом синдроме без уремии – идиопатического типа или обусловленного системной красной волчанкой.
Заболевание органов дыхания.
Симптоматический саркоидоз органов дыхания, бериллиоз, фульминантный или диссеминированный туберкулез легких (при применении одновременно с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией), синдром Лефлера, не поддающийся лечению другими методами, аспирационный пневмонит.
Лечение гематологических и онкологических заболеваний
Гематологические болезни.
Приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия, вторичная тромбоцитопения у взрослых, эритробластопения (эритроцитарная анемия), врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
Онкологические заболевания.
Для паллиативного лечения лейкемии или лимфомы у взрослых, острой лейкемии у детей.
Эндокринные заболевания
Первичная или вторичная недостаточность коры надпочечников, острая недостаточность коры надпочечников (гидрокортизон или кортизон – препараты выбора; при необходимости их синтетические аналоги можно применять в комбинации с минералокортикоидами; в раннем детском возрасте получение минералокортикоидов является особенно важным), связана со злокачественной опухолью, негнойный тиреоидит.
Заболевания других органов и систем .
Туберкулезный менингит с субарахноидальным или угрожающим блоком при применении одновременно с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией, трихинеллез с привлечением нервной системы или миокарда. Со стороны нервной системы: период обострения рассеянного склероза.
Для внутрисиновиального, периартикулярного введения, интрабурсального введения или введения в мягкие ткани (см. также раздел «Особенности применения»)
Депо-Медрол показан как вспомогательная терапия для кратковременного применения (для выведения пациента из острого состояния или при обострении процесса) при таких заболеваниях: синовит при остеоартрите, ревматоидный артрит, острый и подострый бурсит, острый подагрический артрит, эпикондилит, острый остеоартрит.
Для введения в патологический очаг
Депо-Медрол показан для введения в патологический очаг при таких заболеваниях: келоиды, локализованные гипертрофические, инфильтрированные очаги воспаления (плоский лишай, псориатические бляшки, кольцевидная гранулема, простой хронический лишай (ограниченный нейродерматит), дискоидный красный.
Депо-медрол может быть также эффективен при лечении кистозных образований, апоневроза или тендинита (ганглии).
Для установки в прямую кишку.
Язвенный колит.
Противопоказания.
Интратекальное введение, внутривенное введение, эпидуральное введение, интраназальное введение и введение в глаз, а также некоторые другие места инъекции (кожа в области черепа, ротоглотка, крылонебный узел). Системные грибковые инфекции. Установлена гиперчувствительность к метилпреднизолону ацетата или любому вспомогательному веществу, входящему в состав препарата. Применение живых или ослабленных вакцин противопоказано пациентам, получающим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Особые меры безопасности.
Перед применением препарата следует проводить его визуальный осмотр по обнаружению механических частиц или изменению цвета. Для предотвращения ятрогенных инфекций нужно строго соблюдать методику введения стерильных препаратов. Данное лекарственное средство не показано для внутривенного и интратекального введения. Флакон предназначен для одноразового применения. После введения нужной дозы всю оставшуюся суспензию следует выбросить.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Желательные взаимодействия.
Во время лечения фульминантного или диссеминированного туберкулеза легких или туберкулезного менингита с субарахноидальным или угрожающим блоком метилпреднизолон применяют одновременно с соответствующей противотуберкулезной фармакотерапией.
При лечении онкологических заболеваний, в частности лейкемии и лимфомы, метилпреднизолон обычно применяют в комбинации с алкилирующим средством, антиметаболитом и алкалоидом барвинка.
Нежелательные взаимодействия.
Глюкокортикоиды могут повышать почечный клиренс салицилатов. Это может привести к снижению уровней салицилата в сыворотке крови и повышению токсичности салицилатов при прекращении применения кортикоидов.
Макролиды, в частности эритромицин и кетоконазол, могут подавлять метаболизм кортикоидов. Для предотвращения передозировки может потребоваться коррекция дозы кортикоида.
Одновременное применение барбитуратов, фенилбутазона, фенитоина, карбамазепина, рифампицина, рифабутина или примидона может индуцировать метаболизм или ослабить эффекты кортикоидов.
Ответ на антикоагулянты может быть снижен или повышен при применении кортикоидов. Поэтому нужно наблюдать за уровнем коагуляции.
Глюкокортикоиды могут повышать потребность в инсулине или пероральных гипогликемических средствах при сахарном диабете. Комбинация глюкокортикоидов с тиазидными диуретиками повышает риск уменьшения толерантности к глюкозе.
Одновременное применение ульцерогенных препаратов (например, салицилатов, НПВП) может увеличивать риск возникновения желудочно-кишечных язв.
Применять ацетилсалициловую кислоту в комбинации с глюкокортикоидами при гипопротромбинемии следует с осторожностью.
При одновременном применении метилпреднизолона и циклоспорина регистрировались судорожные приступы. При одновременном применении этих двух препаратов возникало взаимное угнетение метаболизма. Поэтому предположительно судорожные приступы или другие нежелательные реакции, связанные с отдельным применением этих препаратов, могут возникать чаще.
Введение вакцин на основе живых аттенуированных вирусов пациентам, получающим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов, противопоказано. Инактивированные или созданные биогенетически вакцины можно вводить этим пациентам, однако ответ на такие вакцины может быть снижен или даже совсем отсутствует. Указанные процедуры иммунизации можно проводить пациентам, получающим неиммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Одновременное применение хинолонов повышает риск развития тендинита.
Одновременное применение ингибиторов холинэстеразы, например неостигмина или пиридостигмина, может спровоцировать миастенический криз. Предпочтительные эффекты гипогликемических агентов (включая инсулин), антигипертензивных средств и диуретиков подавляются кортикостероидами, и усиливается гипокалиемический эффект ацетазоламида, петлевых диуретиков, тиазидных диуретиков и карбеноксолона.
Одновременное применение с антигипертензивными препаратами может привести к частичной потере контроля над артериальной гипертензией, поскольку минералокортикоидный эффект кортикостероидов может повлечь за собой повышение показателей артериального давления.
При одновременном применении с кортикостероидами токсичность сердечных гликозидов и схожих препаратов может усиливаться, поскольку минералокортикоидный эффект кортикостероидов может спровоцировать выведение калия.
Метотрексат может оказывать влияние на эффект метилпреднизолона за счет синергического воздействия на состояние заболевания. Учитывая это можно снизить дозу кортикостероида. Метилпреднизолон может частично подавлять эффект блокирующих нервно-мышечную передачу средств, например панкуронию.
Метилпреднизолон может усиливать ответ на симпатомиметики, в частности сальбутамол. Это приводит к повышению эффективности и может привести к увеличению токсичности симпатомиметиков.
Метилпреднизолон является субстратом фермента цитохрома P450 (CYP) и преимущественно метаболизируется с участием изофермента CYP3A. CYP3A4 является доминирующим ферментом наиболее распространенного подвида CYP в печени взрослых людей. Он катализирует 6-β-гидроксилирование стероидов, что является ключевым этапом I фазы метаболизма как для эндогенных, так и для синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются субстратами CYP3A4, некоторые из них (как и другие лекарственные средства) изменяют метаболизм глюкокортикоидов, индуцируя (усиливая активность) или ингибируя изофермент CYP3A4 (таблица 1).
Ингибиторы CYP3A4 – лекарственные средства, ингибирующие активность CYP3A4, как правило, снижают печеночный клиренс и повышают плазменные концентрации лекарственных средств-субстратов CYP3A4, таких как метилпреднизолон. В присутствии ингибитора CYP3A4, возможно, будет необходимо подбирать дозу метилпреднизолона во избежание стероидной токсичности (таблица 1).
Индукторы CYP3A4 – лекарственные средства, стимулирующие активность CYP3A4, как правило, повышают печеночный клиренс, что приводит к снижению плазменных концентраций лекарственных средств – субстратов CYP3A4. При одновременном применении этих лекарственных средств может потребоваться увеличение дозы метилпреднизолона для достижения желаемого результата (таблица 1).
Субстраты CYP3A4 – наличие другого субстрата CYP3A4 может привести к изменению печеночного клиренса метилпреднизолона, и необходима соответствующая коррекция дозы. Возможно, что побочные реакции, связанные с применением одного из этих препаратов в режиме монотерапии, будут более вероятны при их одновременном применении (таблица 1).
Ефекти, що відбуваються без залучення CYP3A4, інші взаємодії, яких зазнає метилпреднізолон, описані у таблиці 1 нижче.
Таблица 1.
Важливі впливи та взаємодії лікарських засобів або речовин з метилпреднізолоном
Клас або тип лікарського засобу – препарат або речовина | Взаємодія або вплив |
Антибактеріальний препарат – ізоніазид | ІНГІБІТОР CYP3A4. Крім того, метилпреднізолон потенційно здатний підсилювати швидкість ацетилювання та збільшувати кліренс ізоніазиду. |
Антибіотик, протитуберкульозний препарат – рифампін | ІНДУКТОР CYP3A4 |
Антикоагулянти (для перорального застосування) | Вплив метилпреднізолону на антикоагулянти для перорального застосування є варіабельним. Надходили повідомлення як про посилення, так і про зниження ефектів антикоагулянтів при їх супутньому застосуванні з кортикостероїдами. У зв'язку з цим необхідно стежити за показниками зсідання крові для підтримання бажаного рівня антикоагулянтної дії. |
Протисудомний препарат – карбамазепін | ІНДУКТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Протисудомні препарати
| ІНДУКТОРИ CYP3A4 |
Антихолінергічні препарати – блокатори нейром'язової передачі | Кортикостероїди можуть впливати на ефекти антихолінергічних засобів:
|
Антихолінестеразні засоби | Стероїди можуть спричинити зменшення ефекту антихолінестеразних препаратів при тяжкій міастенії. |
Протидіабетичні препарати | Оскільки кортикостероїди можуть підвищувати концентрацію глюкози у крові, може бути потрібна корекція дози протидіабетичних препаратів. |
Протиблювотні препарати
| ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4 |
Противогрибковые средства - ітраконазол - кетоконазол | ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4 |
Противовирусные препараты - інгібітори протеази віл | ІНГІБІТОРИ (та СУБСТРАТИ) CYP3A4:
|
Інгібітор ароматази – аміноглютетимід | Індуковане аміноглютетимідом пригнічення наднирникових залоз може загострювати ендокринні зміни, що виникли внаслідок довготривалого лікування глюкокортикоїдами. |
Блокатор кальцієвих каналів – дилтіазем | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Контрацептивні засоби (для перорального застосування) - етинілестрадіол/ норетиндрон | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
- грейпфрутовий сік | ІНГІБІТОР CYP3A4 |
Імунодепресанти – циклоспорин | ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4:
|
Иммунодепрессанты
| СУБСТРАТИ CYP3A4 |
Макролідні антибактеріальні препарати
| ІНГІБІТОР (та СУБСТРАТ) CYP3A4 |
Макролідний антибактеріальний препарат — тролеандоміцин | ІНГІБІТОР CYP3A4 |
НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) – аспірин (ацетилсаліцилова кислота) у високих дозах |
|
Препарати, що призводять до втрати калію | При одночасному застосуванні кортикостероїдів та препаратів, що знижують рівень калію (наприклад сечогінних препаратів), слід ретельно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак розвитку гіпокаліємії. Також підвищеним ризиком розвитку гіпокаліємії супроводжується одночасне застосування кортикостероїдів та амфотерицину В, ксантенів або агоністів β2-рецепторів. |
Особливості застосування.
Особливі групи ризику. За пацієнтами, які належать до зазначених нижче груп ризику, слід здійснювати ретельне медичне спостереження та проводити їх лікування протягом якнайкоротшого періоду часу (наскільки це можливо).
Діти .
У дітей, які отримують тривалу, щоденну терапію глюкокортикоїдами, може відмічатися затримка росту. Застосування такого режиму слід обмежувати лише найсерйознішими показаннями.
Цукровий діабет .
Прояви латентного цукрового діабету або збільшення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах.
Пацієнти з артеріальною гіпертензією.
З агострення артеріальної гіпертензії.
Пацієнти з продромальними явищами психічного розладу.
Існуюча емоційна нестабільність або схильність до психотичних явищ може загострюватися при застосуванні глюкокортикоїдів.
Пацієнти з локалізацією простого герпесу на очах або навколишніх ділянках.
Загроза перфорації рогівки.
Оскільки ускладнення внаслідок лікування глюкокортикоїдами залежать від величини дози та тривалості лікування, в кожному окремому випадку слід оцінити співвідношення ризик/користь щодо дози та тривалості лікування та стосовно потреби у застосуванні щоденної терапії чи з перервами.
Під час тривалої терапії потрібно періодично проводити звичайні лабораторні аналізи, зокрема аналіз сечі, аналіз крові на цукор через дві години після їжі, а також визначати артеріальний тиск та масу тіла і проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів, які мають виразку в анамнезі або виражену диспепсію, бажано провести рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
У разі припинення тривалого лікування рекомендується проводити медичне спостереження. Імовірність розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз, індукованої препаратом, можна зменшити шляхом поступового зниження дози або відміни препарату. Після припинення тривалого лікування слід оцінити функцію кори надниркових залоз. Найважливішими симптомами недостатності кори надниркових залоз є астенія, ортостатична гіпотензія та депресія.
Для зменшення частоти розвитку атрофії шкіри та підшкірної клітковини слід дотримуватися обережності, щоб не перевищити рекомендовані дози. Якщо можливо, слід проводити багаторазові невеликі ін'єкції в уражену ділянку. Методика проведення внутрішньосуглобової та внутрішньом'язової ін'єкцій повинна включати застережні заходи, спрямовані проти введення або просочування препарату в шкіру. Потрібно уникати проведення ін'єкції у дельтоподібний м'яз через високу частоту виникнення атрофії підшкірної клітковини.
У пацієнтів, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих глюкокортикоїдів до, під час та після стресової ситуації.
Глюкокортикоїди можуть маскувати деякі симптоми інфекції, а під час їх застосування можуть виникати нові інфекції. Під час застосування глюкокортикоїдів може знижуватися опірність організму та його здатність локалізувати інфекцію.
Застосування кортикостероїдів як монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які впливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів, може супроводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогеном, зокрема вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть бути середньої тяжкості, тяжкими або, інколи, летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частота виникнення інфекційних ускладнень збільшується. Не вводьте препарат внутрішньосуглобово, інтрабурсально та в сухожилля при наявності гострої інфекції; внутрішньом'язове введення можна розглядати лише після призначення відповідного протимікробного лікування.
Протипоказано введення вакцин на основі живих атенуйованих вірусів пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Інактивовані або створені біогенетично вакцини можна вводити цим пацієнтам, проте відповідь на такі вакцини може бути знижена або навіть зовсім відсутня. Вказані процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.
Застосування препарату Депо-Медрол при активному туберкульозі повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, при якому кортикостероїди застосовуються для лікування захворювання у комбінації з відповідним режимом протитуберкульозної терапії. Якщо глюкокортикоїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або реактивністю на туберкулін, слід проводити ретельне спостереження, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.
Оскільки в рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували парентерально терапію кортикостероїдами, реєструвалися анафілактичні реакції, перед введенням препарату слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на такі препарати.
Очевидно, що зареєстровані шкірні алергічні реакції були пов'язані з допоміжними речовинами. Рідко під час проведення шкірних проб відмічалася реакція саме на метилпреднізолону ацетат.
При неспецифічному виразковому коліті глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю, якщо існує ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або іншої піогенної інфекції. Також потрібно дотримуватися обережності при дивертикуліті, нещодавніх кишкових анастомозах, активних або латентних пептичних виразках, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі та міастенії, якщо стероїди застосовуються як пряма або допоміжна терапія.
Нема жодних доказів того, що глюкокортикоїди є канцерогенними, мутагенними або впливають на репродуктивну функцію.
У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, спостерігалася саркома Капоші. Припинення лікування кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.
Розглядати можливість проведення терапії кортикостероїдами слід після оцінки всіх результатів біологічних аналізів та показників (наприклад шкірних проб, рівнів гормонів щитовидної залози).
Раптова відміна системного лікування кортикостероїдами, яке тривало до 3 тижнів, є доречною, якщо вважається малоймовірним, що захворювання призведе до рецидиву. Малоймовірно, що раптова відміна дозування до 32 мг метилпреднізолону на добу протягом 3 тижнів призведе до пригнічення клінічно релевантної НРА-осі (гіпоталамічно-пітуїтарно-адреналінова). Для нижчезазначених груп пацієнтів слід розглядати поступову відміну системної терапії кортикостероїдами навіть після курсу лікування тривалістю 3 тижні або менше:
пацієнти, які проходили повторні курси лікування системними кортикостероїдами, особливо якщо це тривало довше 3 тижнів;
коли було призначено короткий курс лікування після припинення довготривалої терапії (місяці чи роки) в межах одного року;
пацієнти, які можуть мати причини для адренокортикальної недостатності, за винятком екзогенної кортикостероїдної терапії;
пацієнти, що отримують дози системних кортикостероїдів, вищі ніж 32 мг метилпреднізолону на добу;
пацієнти, що повторно приймають дози ввечері.
Вітряна віспа викликає серйозну тривогу, оскільки ця зазвичай незначна хвороба може бути летальною для імуносупресорних пацієнтів. Пацієнтам (або батькам дітей), стосовно яких немає інформації про наявність вітряної вісти в анамнезі, слід рекомендувати уникати близького особистого контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес, а у випадку інфікування їм необхідно надати термінову медичну допомогу. Пасивна імунізація варіцела/зостер імуноглобуліном (VZIG) необхідна інфікованим неімунізованим пацієнтам, які отримують лікування системними кортикостероїдами або які застосовували їх протягом попередніх 3 місяців; це потрібно забезпечити протягом 10 днів інфікування вітряною віспою. Якщо діагноз вітряна віспа підтверджено, хворий потребує консультації лікаря та термінового лікування. Кортикостероїди не потрібно відміняти, а дозу, можливо, слід підвищити.
Особливого догляду при застосуванні кортикостероїдів та частого спостереження потребують пацієнти з такими порушеннями: глаукома (або глаукома в анамнезі), міопатія, пов'язана з попереднім застосуванням кортикостероїдів, печінкова недостатність або цироз, епілепсія, пептична виразка, свіжі кишечні анастомози, схильність до тромбофлебіту, абсцеси або інші гнійні інфекції, виразковий коліт, диверкуліт, міастенія гравіс, гіпотиреоз.
Пацієнтів та/або тих, хто за ними доглядає, необхідно попередити про можливість виникнення серйозних психічних реакцій при застосуванні системних стероїдів (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми типово з'являються протягом кількох днів або тижнів від початку лікування. Ризик може бути вищий при високих дозах/системному впливі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), хоча рівень дози не дає змоги передбачити початок, тип, серйозність або протікання реакцій. Більшість реакцій проходить або після скорочення дози, або після відміни препарату, хоча специфічне лікування може бути необхідне. Пацієнтам/тим, хто їх доглядає, слід проконсультуватися з лікарем, якщо розвиваються тривожні психічні симптоми, особливо, якщо підозрюється депресивний настрій або суїцидальні думки. Пацієнтам/тим, хто їх доглядає, слід бути пильними до можливих психічних порушень, що можуть спостерігатися протягом або зразу ж після зниження дози/відміни системних стероїдів, навіть якщо такі реакції відмічались нечасто.
Особливий догляд потрібний, якщо розглядається застосування системних кортикостероїдів пацієнтам із існуючими або наявними в анамнезі серйозними емоційними розладами у самих пацієнтів або в їхніх родичів першої лінії. До таких розладів належать депресивна або маніакально-депресивна хвороба та попередній стероїдний психоз.
Внутрішньосуглобове введення .
У разі внутрішньосуглобового введення і/або іншого місцевого застосування потрібно дотримуватися стерильної методики для запобігання ятрогенним інфекціям. Після проведення терапії з внутрішньосуглобовим введенням кортикостероїдів слід дотримуватися обережності для уникнення перенавантаження суглобів, при лікуванні яких спостерігалася симптоматичне покращення. У цьому випадку недбалість може призвести до порушення функції суглоба, що може щонайменше нівелювати сприятливий вплив стероїду. Не слід проводити ін'єкції у нестабільні суглоби. Повторні внутрішньосуглобові ін'єкції можуть у деяких випадках призвести до нестабільності суглоба. Для визначення погіршення стану в окремих випадках рекомендується проведення подальшого спостереження з використанням рентгенографії. Якщо перед введенням препарату Депо-Медрол застосовують місцевий анестетик, потрібно уважно прочитати його інструкцію для медичного застосування та дотримуватися всіх застережень.
Додаткові застережні заходи при парентеральному введенні глюкокортикоїдів.
Внутрішньосиновіальна ін'єкція кортикостероїду може призвести до розвитку системних та місцевих ефектів.
Відповідне дослідження наявної синовіальної рідини може бути потрібним для виключення будь-яких можливих інфекцій.
Помітне посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, обмеження рухливості суглоба, підвищення температури тіла та погане самопочуття є потенційними симптомами гнійного гострого артриту. Якщо спостерігається це ускладнення та підтверджується діагноз сепсис, місцеві ін'єкції глюкокортикоїдів слід припинити та призначити відповідну протимікробну терапію.
Слід уникати місцевого введення стероїдів у суглоб, у якому раніше спостерігався інфекційний процес.
Не слід проводити ін'єкції глюкокортикоїдів у нестабільні суглоби. Для запобігання інфекціям та інфікуванню вкрай потрібно дотримуватися стерильної методики.
Хоча контрольовані клінічні дослідження продемонстрували ефективність застосування глюкокортикоїдів для швидкого усунення симптомів загострення розсіяного склерозу, проте в ході досліджень не було встановлено впливу глюкокортикоїдів на кінцевий результат або природній перебіг захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для підтвердження значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози глюкокортикоїдів.
Роль кортикостероїдів щодо септичного шоку суперечлива, що підтверджено дослідженнями на ранніх стадіях, які повідомляли і про корисні, і про шкідливі ефекти. Нещодавно було запропоновано кортикостероїди як допоміжну терапію, що мала корисний ефект у пацієнтів із встановленим септичним шоком, у яких виявлено недостатність надниркових залоз. Проте їх постійне застосування для лікування септичного шоку не рекомендовано. Систематичний огляд короткотривалого застосування кортикостероїдів у високих дозах не дав підтвердження їх використання. Однак метааналіз та огляд припускають, що довготривалі курси (5-11 днів) низьких доз кортикостероїдів можуть знижувати смертність, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від судинозвужуючого фактора.
Побічні реакції на глюкокортикоїди з боку серцево-судинної системи, такі як дисліпідемія та артеріальна гіпертензія, можуть спричиняти у пацієнтів з існуючими серцево-судинними факторами ризику додаткові серцево-судинні ефекти, якщо застосовуються високі дози та тривалі курси лікування. Відповідно, слід розсудливо застосовувати кортикостероїди таким пацієнтам та звернути увагу на оцінку ризику та додатково проводити серцевий моніторинг, за необхідності.
Системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю і лише в разі нагальної потреби, при застійній серцевій недостатності.
Применение в период беременности или кормления грудью.
У ході деяких досліджень на тваринах встановлено, що введення матері високих доз кортикостероїдів може спричинити появу вад розвитку плода.
Застосування кортикостероїдів вагітним тваринам може спричинити аномалії ембріонального розвитку, включаючи вовчу пащу, затримку внутрішньоутробного росту та вплив на ріст і розвиток мозку. Не існує доказів, що кортикостероїди призводять до підвищення кількості випадків природжених аномалій, таких як вовча паща, у людини, проте при довготривалому чи повторному застосуванні протягом вагітності кортикостероїди можуть підвищувати ризик затримки внутрішньоутробного розвитку.
У новонароджених, що піддавалися внутрішньоутробному впливу кортикостероїдів, теоретично може спостерігатися гіпофункція надниркових залоз, але зазвичай це вирішується спонтанно після пологів і не є клінічно важливим.
Оскільки відповідні дослідження тератогенності глюкокортикоїдів з участю людей не проводилися, потреба у застосуванні цих препаратів під час вагітності та годування груддю або жінкам, здатним завагітніти, виникає тоді, коли можлива користь препарату переважує потенційний ризик для матері та ембріона чи плода.
Під час вагітності глюкокортикоїди слід застосовувати лише у разі нагальної потреби. Якщо тривале лікування кортикостероїдами потрібно припинити під час вагітності (як і інші види тривалого лікування), це слід робити поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Проте у деяких випадках (наприклад, у разі замісної терапії при недостатності кори надниркових залоз) може виникнути потреба у продовженні лікування або навіть підвищенні дози. Кортикостероїди легко проникають через плаценту.
За немовлятами, що народилися у матерів, які отримували значні дози глюкокортикоїдів під час вагітності, потрібно проводити ретельне спостереження та оцінювати їх щодо розвитку недостатності надниркових залоз.
Жодного впливу на пологи не спостерігалося.
Кортикостероїди проникають у грудне молоко.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Хоча розлади зору належать до поодиноких небажаних реакцій, пацієнтів, які керують автомобілем і/або працюють з іншими автоматизованими системами, слід повідомити про ці небажані реакції.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньом'язово, внутрішньосуглобово, періартикулярно, інтрабурсально або через введення в м'які тканини, через введення в патологічний осередок та пряму кишку.
Депо-Медрол не слід вводити іншими способами, окрім зазначених у розділі «Показання» (див. також пункт «Побічні реакції, зареєстровані при протипоказаних способах введення» у розділі «Побічні реакції»).
Застосування для досягнення системного ефекту.
Внутрішньом'язова доза залежатиме від тяжкості захворювання. Якщо потрібно досягти тривалого ефекту, тижнева доза розраховується шляхом множення добової пероральної дози на 7 та вводиться у вигляді одноразової внутрішньом'язової ін'єкції.
Доза повинна бути індивідуальною та залежати від тяжкості захворювання і відповіді пацієнта на лікування. Загалом тривалість лікування повинна бути якнайкоротшою (наскільки це можливо). Необхідно проводити медичний догляд за хворим.
Дітям (у т.ч. немовлятам) рекомендовану дозу потрібно знизити, проте її слід коригувати, в першу чергу, відповідно до тяжкості захворювання, а не шляхом чіткого дотримання співвідношення, вказаного для віку або маси тіла.
Гормонотерапія є допоміжним методом лікування і не повинна замінювати стандартну терапію. Дозу потрібно знижувати або припиняти її введення поступово, якщо препарат застосовувався більше кількох днів. При припиненні тривалого лікування рекомендується проводити дуже ретельне медичне спостереження. Важкість та очікувана тривалість захворювання, а також реакція пацієнта на лікарський засіб є основними факторами, що визначають дозу. Якщо при хронічному захворюванні спостерігається період спонтанної ремісії, лікування слід припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично проводити звичайні лабораторні аналізи, зокрема аналіз сечі, аналіз крові на цукор через дві години після їжі, а також визначати артеріальний тиск та масу тіла і проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів, які мають виразку в анамнезі або виражену диспепсію, бажано провести рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
Пацієнтам з адреногенітальним синдромом може бути достатньо одноразової внутрішньом'язової ін'єкції 40 мг кожні два тижні. Для підтримуючої терапії пацієнтів з ревматоїдним артритом доза щотижневого внутрішньом'язового введення знаходиться в діапазоні 40-120 мг. Звичайна доза для пацієнтів з ураженням шкіри, що зменшується при проведенні системної терапії кортикоїдами, становить 40-120 мг метилпреднізолону ацетату з введенням внутрішньом'язово 1 раз на 4 тижні. У разі гострого тяжкого дерматиту, зумовленого отруєнням плющем, полегшення стану можна досягти через 8-12 годин після внутрішньом'язового одноразового введення дози 80-120 мг. При хронічному контактному дерматиті може бути потрібне проведення повторних ін'єкцій з інтервалом 5-10 днів. При себорейному дерматиті належного контролю над захворюванням можна досягти щотижневим введенням дози 80 мг. Після внутрішньом'язового введення дози 80-120 мг пацієнтам з бронхіальною астмою полегшення стану можна досягти через 6-48 годин, і це полегшення триває від кількох днів до двох тижнів.
У пацієнтів з алергічним ринітом (сінна лихоманка) внутрішньом'язове введення дози 80-120 мг так само може призвести до зменшення симптомів риніту протягом шести годин, і це полегшення може тривати від кількох днів до трьох тижнів.
Якщо ознаки стресу пов'язані із захворюванням, лікування якого проводиться, дозу суспензії потрібно збільшити. Якщо потрібно отримати швидкий гормональний ефект максимальної інтенсивності, показане внутрішньовенне введення високорозчинного метилпреднізолону натрію сукцинату.
Застосування in situ для місцевого ефекту
Терапія препаратом Депо-Медрол не виключає потреби у проведенні стандартних заходів, які зазвичай використовуються. Хоча цей метод лікування зменшить симптоми, він у жодному разі не вилікує, а сам гормон не впливає на причину запалення.
Процедура
Ревматоїдний артрит і остеоартрит
Доза для внутрішньосуглобового введення залежить від розміру суглоба та тяжкості захворювання в окремого пацієнта. У хронічних випадках ін'єкції можна повторювати з інтервалами від 1 до 5 (або більше) тижнів залежно від ступеня полегшення, спричиненого першою ін'єкцією. У таблиці 2 наведено загальні рекомендовані дози.
Таблица 2
Розмір суглоба | Назва суглоба | Діапазон доз |
Большой | Колінний, гомілковостопний, плечовий | 20-80 мг |
Средний | Ліктьовий, променезап'ястковий | 10-40 мг |
Малый | П'ястково-фаланговий, міжфаланговий, груднино-ключичний, акроміально-ключичний | 4-10 мг |
Рекомендується докладно ознайомитися з анатомією ураженого суглоба перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції. Для отримання оптимального протизапального ефекту важливо, щоб ін'єкція проводилася у синовіальний простір. Дотримуючись такої самої стерильної методики, як і для люмбальної пункції, швидко вводять стерильну голку розміром 20-24 (на сухому шприці) у синовіальну порожнину. Інфільтрація прокаїном необов'язкова. Аспірація лише кількох крапель синовіальної рідини вказує на досягнення голкою суглобової щілини. Місце ін'єкції для кожного суглоба визначається за тим місцем, де синовіальна порожнина розміщена найближче до поверхні, а поруч нема великих судин та нервів. Коли голка розміщена у потрібному місці, шприц, яким проводилася аспірація, знімають та встановлюють інший шприц, що містить потрібну кількість препарату Депо-Медрол. Проводять аспірацію невеликої кількості синовіальної рідини, щоб переконатися, що голка все ще знаходиться у синовіальному просторі. Після ін'єкції обережно декілька разів у суглобі здійснюють рухи, щоб посприяти перемішуванню синовіальної рідини та суспензії. Після цього місце ін'єкції закривають невеликою стерильною пов'язкою.
Для проведення внутрішньосуглобових ін'єкцій підходять колінні, гомілковостопні, променезап'ясткові, ліктьові, плечові, фалангові та тазостегнові суглоби. Дуже часто важко досягнути тазостегнового суглоба, тому потрібно вживати запобіжних заходів для уникнення пошкодження великих кровоносних судин у цій ділянці. Не слід проводити ін'єкції у суглоби, що недоступні з анатомічних причин (такі як міжхребцеві суглоби), а також ті, які не мають синовіальної порожнини, наприклад крижово-клубові суглоби. Неефективність лікування найчастіше пов'язана з виходом за межі синовіальної порожнини. Після ін'єкції в навколишні тканини ефект мінімальний або відсутній. Якщо неефективність спостерігається після підтвердженого попадання голки у синовіальний простір (що визначається за аспірацією рідини), повторні ін'єкції зазвичай також неефективні. Місцева терапія не впливає на перебіг основного захворювання і, якщо це можливо, повинна доповнюватися фізіотерапією та ортопедичною корекцією.
Бурсит
Ділянку навколо місця ін'єкції потрібно ретельно очистити, а її інфільтрацію проводити 1 % розчином прокаїну гідрохлориду. Голку розміром 20-24, приєднану до сухого шприца, вводять у суглобову сумку і проводять аспірацію рідини. Голка залишається у потрібному місці, а шприц, яким проводили аспірацію, заміняють на інший шприц, що містить потрібну дозу. Після ін'єкції голку виймають та накладають невелику пов'язку.
Інші захворювання: ганглій, тендиніт, епікондиліт
Під час лікування таких захворювань, як тендиніт або теносиновіїт, потрібно з обережністю проводити ін'єкцію суспензії, щоб ввести її в оболонку сухожилля, а не в його тканину. Сухожилля можна легко пропальпувати при його напруженні. Під час лікування епікондиліту потрібно точно окреслити найболючішу ділянку та провести інфільтрацію суспензією цього місця. У разі кісти оболонки сухожилля суспензію слід вводити безпосередньо у кісту. У багатьох випадках одноразова ін'єкція призводить до помітного зниження розміру кісти та може спричинити її зникнення. Звичайно, слід вживати застережних заходів для підтримання стерильності під час проведення кожної ін'єкції (введення відповідного антисептика у шкіру).
Відповідно до тяжкості захворювання доза може знаходитися у діапазоні 4-30 мг. При рецидивуючих або хронічних захворюваннях може виникнути потреба у проведенні повторних ін'єкцій.
Ін'єкції для місцевого ефекту при захворюваннях шкіри
Після ретельного очищення за допомогою відповідного антисептика (наприклад 70 % спирту) в осередок вводиться суспензія препарату у дозі 20-60 мг. У разі великої площі поверхні необхідно розділити дозу 20-40 мг на декілька частин, які вводять у різні ділянки ураженої поверхні. Слід дотримуватися обережності, щоб уникнути введення такої кількості препарату, що, ймовірно, призведе до депігментації, оскільки це може спричинити невеликий некроз. Зазвичай проводять від однієї до чотирьох ін'єкцій. Інтервали між ін'єкціями залежать від типу осередку та тривалості покращення, спричиненого першою ін'єкцією.
Введення у пряму кишку
Продемонстровано, що введення препарату Депо-Медрол у дозах 40-120 мг у вигляді мікроклізм з утриманням або за допомогою постійного закапування 3-7 разів на тиждень протягом двох або більше тижнів було ефективним допоміжним засобом у лікуванні деяких пацієнтів з виразковим колітом. Стан багатьох пацієнтів можна контролювати шляхом введення препарату Депо-Медрол у дозі 40 мг в 30-300 мл води. Звичайно, потрібно також вживати інших прийнятних терапевтичних заходів.
Дети.
Кортикостероїди можуть призводити до процесу затримки росту у немовлят, дітей та підлітків, який може виявитися необоротним. Лікування повинно проводитись з обмеженням дозування до мінімального протягом найкоротшого можливого періоду.
Слід ретельно стежити за особливостями росту і розвитку немовлят та дітей, які проходять терапію кортикостероїдами протягом тривалого часу. У дітей, які отримують глюкокортикоїди по декілька разів на добу щоденно протягом тривалого часу, може відмічатися затримка росту. Тому такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш серйозними показаннями.
Новонароджені та діти, які отримують терапію кортикостероїдами протягом тривалого часу, мають особливо високий ризик розвитку підвищеного внутрішньочерепного тиску. Застосування великих доз кортикостероїдів може призвести до розвитку панкреатиту у дітей.
Передозировка.
Про випадки гострого передозування при застосуванні метилпреднізолону ацетату не повідомлялось.
Повторне часте введення препарату (щоденне або кілька разів на тиждень) протягом тривалого періоду може призводити до розвитку синдрому Кушинга.
Побічні реакції.
При застосуванні препарату можуть спостерігатися системні небажані реакції. Хоча під час короткотривалого курсу терапії вони виникають у поодиноких випадках, їх завжди потрібно ретельно виявляти. Це частина подальшого спостереження при будь-якій терапії кортикостероїдами, і це не стосується якогось конкретного препарату.
До цих можливих небажаних реакцій глюкокортикоїдів, зокрема метилпреднізолону, належать нижчезазначені реакції.
Внутрішньом'язове введення.
Порушення водно-сольового обміну.
Порівняно з кортизоном або гідрокортизоном мінералокортикоїдні ефекти виникають з меншою ймовірністю при застосуванні систетичних похідних, зокрема метилпреднізолону ацетату. Затримка солі та рідини, застійна серцева недостатність у схильних до цього пацієнтів, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, артеріальна гіпертензія.
Серцево-судинні розлади.
Розрив міокарда після інфаркту міокарда.
З боку опорно-рухового апарату.
М'язова слабкість, стероїдна міопатія, остеопороз, компресійні переломи хребців, асептичний некроз, патологічні переломи, розрив сухожилля, особливо ахіллового сухожилля, аваскулярний остеонекроз, атрофія м'язів, невропатична артропатія, артралгія, міалгія.
Шлунково-кишкові розлади.
Пептична виразка з можливою перфорацією або кровотечею, шлункові кровотечі, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику. Може спостерігатися тимчасове та помірне підвищення рівнів АСТ, АЛТ у сироватці крові та лужної фосфатази, але це не супроводжується розвитком клінічного синдрому. Здуття живота, виразки стравоходу, кандидоз стравоходу, діарея, диспепсія, біль у животі.
Дерматологічні порушення.
Порушення загоєння ран, тонка слабка шкіра, петехії та екхімози, атрофія шкіри, забиття, стриї, телангіектазія, акне, ангіоневротичний набряк, гіпопігментація шкіри, свербіж, висипання, еритема, підвищена пітливість, кропив'янка.
Неврологічні розлади.
Підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судоми. При застосуванні глюкокортикоїдів можуть виникати психічні розлади: ейфорія, безсоння, перепади настрою, зміни особистості, дратівливість, суїцидальні думки, психотичні реакції (включаючи манію, марення, галюцинації, загострення шизофренії), порушення поведінки, тривога, порушення сну, тяжка депресія, очевидні психотичні прояви, когнітивна дисфункція, включаючи сплутаність свідомості та амнезію, запаморочення. Головний біль, епідуральний ліпоматоз.
Ендокринні порушення.
Порушення менструального циклу, аменорея, розвиток синдрому Кушинга, гірсутизм, пригнічення росту у дітей, пригнічення гіпофізарно-адреналової системи, зниження толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах при цукровому діабеті.
Офтальмологічні розлади.
ривале застосування глюкокортикоїдів може призводити до задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми з можливим пошкодженням зорових нервів та може сприяти розвитку вторинних інфекцій ока, зумовлених грибами або вірусами.
Глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з очною формою простого герпесу або з його локалізацією в ділянках навколо ока, через небезпеку розвитку перфорації рогівки.
Підвищення внутрішньоочного тиску. Екзофтальм. Стоншення рогівки або склери, папілоедема.
Метаболічні порушення.
Від'ємний азотистий та кальцієвий баланс через катаболізм білка, підвищення апетиту, ліпоматоз.
Інфекції та інвазії.
Інфекції. Опортуністичні інфекції. Інфекції у місці ін'єкції. Перитоніт.
Со стороны иммунной системы.
Реакції гіперчутливості, зокрема анафілаксія. Може зменшувати реакції на шкірні проби.
З боку дихальної системи.
Стійка гикавка при застосуванні високих доз кортикостероїдів, рецидив латентної форми туберкульозу.
Загальні розлади.
Лейкоцитоз, тромбоемболія, нудота.
Синдром відміни.
Дуже швидке зменшення дозування кортикостероїдів після їх тривалого застосування може спричинити гостру адреналову недостатність, артеріальну гіпотензію та летальний наслідок. Синдром відміни може також проявлятися в підвищенні температури, міалгії, артралгії, риніті, кон'юнктивіті, болючих сверблячих вузлах шкіри та зменшенні маси тіла.
Введення in situ
Оскільки відбувається всмоктування з місця введення у системний кровотік, рекомендується звертати належну увагу на вищезгадані системні небажані реакції.
Крім цього, введення in situ може призводити до атрофії шкіри та підшкірної клітковини. Оскільки кристали кортикостероїдів на шкірі пригнічують запальні реакції, наявність їх там може призводити до розпаду клітинних елементів та фізико-хімічних змін основної речовини сполучної тканини. За рахунок змін шкіри та/або підшкірної клітковини, які виникли, можуть формуватися заглиблення у шкірі в місці ін'єкції. Ступінь тяжкості цієї отриманої реакції залежатиме від введеної кількості кортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»). Регенерація зазвичай завершується протягом кількох місяців або після абсорбції усіх кристалів кортикостероїдів.
Під час проведення парентеральної терапії кортикостероїдами можуть спостерігатися такі небажані реакції: поодинокі випадки сліпоти, пов'язаної з введенням препарату в осередок біля обличчя та голови; анафілактичні та алергічні реакції; гіперпігментація або гіпопігментація; атрофія підшкірної клітковини та шкіри; стерильний абсцес, постін'єкційне загострення після внутрішньосуглобового введення, артропатія, подібна до артропатії Шарко, інфекції у місці ін'єкції після недотримання стерильності при виконанні методики.
Побічні реакції, зареєстровані при протипоказаних способах введення.
Інтратекально.
Арахноїдити, менінгіти, менінгізм, парапарез/параплегія, розлади чутливості, порушення функції кишечнику/сечового міхура, порушення спінальної рідини, нудота, блювання, головний біль, судоми, пітливість.
Екстрадурально.
Розходження країв рани, втрата контролю сфінктера.
Інтраназально.
Тимчасові або постійні порушення зору, зокрема сліпота; алергічні реакції; риніт.
Введення в око (субкон'юнктивально).
Тимчасові або постійні порушення зору, зокрема сліпота, підвищення внутрішньоочного тиску, запалення ока та оточуючих його тканин, зокрема алергічні реакції, інфекції, резидуальні явища або струп у місці ін'єкції. Почервоніння, свербіж, абсцес, відторгнення в місці ін'єкції.
Інші місця ін'єкції (шкіра у ділянці черепа, ротоглотка, крилопіднебінний вузол):
сліпота.
Срок годности.
5 лет.
Условия хранения.
Хранить при температуре не выше 25 ° С в недоступном для детей месте. Не замораживать.
Несовместимость.
Через можливу фізичну несумісність Депо-Медрол не слід розводити або змішувати з іншими розчинами.
Упаковка.
По 1 мл суспензії для ін'єкцій у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ / Pfizer Manufacturing Belgium NV.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Рейксвег 12, Пуурс, В-2870, Бельгія / Rijksweg 12, В-2870 Puurs, Belgium.
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа