В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ФИНЛЕПСИН 400 РЕТАРД табл. пролонг. дейст. 400 мг №50

ФИНЛЕПСИН 400 РЕТАРД табл. пролонг. дейст. 400 мг №50

rx
Код товара: 99461
Производитель: Teva
11 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства
Finelepsin ® 400 Retard
( Finllesin ® 400 Retard )
Состав :
Активный ингредиент: карбамазепин;
1 таблетка содержит 400 мг карбамазепина;
Вспомогательные вспомогательные: аммониевый метакрилатный сополимер (тип б) дисперсия, триацетин, тальк, метакрилатный сополимерный дисперсию, кросс-отчет, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния, микрокристаллическая целлюлоза.
Лекарственная форма. Таблетки длительное действие.
Основные физико-химические свойства: белые или желтоватые цвета круглые плоские таблетки в виде листового клевера, с формованными краями, с перекрестной неисправностью с обеих сторон и 4 лошади с боковыми сторонами, с гладкой поверхностью и целыми краями и тот же внешний вид.
Фармакотерапевтическая группа. Антипилептические агенты. ATX код N03A F01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ангидрогенный агент, производное трициклическое иминостилбана. Экспониты антипилептической, нейротропной и психотропной активности. Терапевтический эффект в основном связан с ингибированием синаптической передачи возбуждения и, таким образом, - снижение распространения судорожных атак. В более высоких концентрациях карбамазепин вызывает снижение посттатанового потенции. Уменьшает ощущения боли в нейргии тригминального нерва. Этот эффект обусловлен ингибированием синаптической передачи раздражения в ядре позвоночника тригминального нерва.
В неблокно-диабете препарат обладает антидиуретическим эффектом, предположительно, вызванным гипоталамическим воздействием на OSMORCECTORS.
Фармакокинетика.
После орального использования карбамазепина поглощается медленно и почти полностью. Полуапоглощающий период составляет 8,5 часов и имеет большой диапазон (примерно
1,72-12 часов). После одноразового приема максимальная концентрация карбамазепина в плазме крови у взрослых достигается 4-16 часов (очень редко - 35 часов), примерно через 4-6 часов. Концентрация карбамазепина в плазме крови не имеет линейной зависимости от дозы и при использовании более высоких доз кривой концентрации в плазме крови имеет форму плато.
При применении пролонгированных таблеток действий в плазме достигается более низкая концентрация карбамазепина в плазме, чем при использовании обычных таблеток.
Концентрация равновесия достигается через 2-8 дней. Существует нет тесной корреляции между дозой карбамазепина и концентрацией устойчивого равновесия в плазме крови.
Что касается терапевтических и токсичных концентраций карбамазепина в плазме крови, указывается, что атаки могут исчезнуть на своем уровне плазмы крови 4-12 мкг / мл. Концентрации препарата в плазме крови, которые превышают 20 мкг / мл, ухудшают картину заболевания.
При концентрации активного вещества в плазме крови 5-18 мкг / мл устраняет боль в нейргии тригминального нерва.
70-80% карбамазепина связывают с белками в плазме крови. Доля белков несвязанного карбамазепина при его концентрации 50 мкг / мл остается постоянной.
48-53% фармакологически активного метаболита карбамазепин-10,11-эпоксид связывается с белками плазмы крови. Концентрация карбамазепина в спинномозговой жидкости составляет 33% концентрации плазмы крови.
Карбамазепин проникает через плацентурный барьер, в материнском молоке.
После получения одноразовой дозы карбамазепина происходит из плазмы крови с полурасходом 36 часов. С длительным лечением, период полураспада уменьшается на 50% из-за индукции микромальных ферментов печени.
У здоровых людей общая плазменная очистка составляет приблизительно 19,8 мл / ч / кг, у пациентов с монотерапией - около 54,6 мл / ч / кг, у пациентов с комбинированным лечением - около 113,3 мл / ч / кг. После одного приема карбамазепина внутренне 72% доза в виде метаболитов выводится из организма почками. Другие 28% выводятся вместе с фекалиями, частично - в неизменной форме. Только 2-3% вещества, полученного из мочи, является карбамазепин в неизменной форме.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Эпилепсия:
  • сложные или простые частичные судорожные атаки (с потерей или без потери сознания) со средним обобщением или без него;
  • Обобщенные тоникологические судороги;
  • Смешанные формы судорожных атак.
Finelepsin ® 200 Retard можно использовать как монотерапию, так и в комбинированной терапии.
  • Острые маниакальные государства; Поддержка терапии в биполярных аффективных расстройствах с целью предотвращения обострения или сокращения клинических проявлений обострения.
  • Синдром воздержания алкоголя.
  • Идиопатическая невраллогия тригминального нерва и невралгии тригминального нерва с рассеянным склерозом (типичной и атиповой).
  • Идиопатическая невралгия языка нерва.
Противопоказание.
Finelepsin ® 200 Retard не должен быть назначен:
  • с установленной гиперчувствительностью к карбамазепину или подобным лекарственным средствам (таким как трициклические антидепрессанты) или другие составляющие препарата;
  • с атриовентрикулярной блокадой;
  • пациенты с ингибированием костного мозга в анамнезе;
  • Пациенты с печеночной порфирией (например, острый прерывистый порфири, смешанный порфир, поздняя кожа порфирии) в анамнезе;
  • в сочетании с ингибиторами Monoamine Oxidase (MAO);
  • В сочетании с Cariconazole, поскольку лечение может быть неэффективным.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Цитохромный P450 3A4 (CYP3A4) является основным ферментом, который катализирует образование активного карбамазепина-10,11-эпоксидной метаболиты. Одновременное использование ингибиторов CYP3A4 может вызвать повышенную концентрацию карбамазепина в плазме крови, что, в свою очередь, может привести к развитию побочных реакций. Одновременное использование индукторов CYP3A4 может усиливать метаболизм карбамазепина, что приводит к потенциальному снижению концентрации карбамазепина в сыворотке и терапевтическом эффекте. Точно так же прекращение индуктора CYP3A4 может снизить скорость метаболизма карбамазепина, что приводит к увеличению карбамазепина в плазме крови.
Carbamazepin - это мощный индуктор CYP3A4 и другие фазовые и фазные системы фермента и фаз в печени, поэтому могут снизить концентрацию других плазменных плазменных плазменных плазменных, которые являются преимущественно метаболизируемыми путем индукции их метаболизма.
Максимальная эпоксидно-гидролаза человека человека представляет собой фермент, ответственный за образование 10,11-трансдудирующего карбамазепина. Одновременное назначение ингибиторов микромазвой эпоксиды человека может привести к увеличению концентрации
Карбамазепин-10,11-эпоксидная смола в плазме крови.
Препараты, которые могут увеличить уровень карбамазепина и / или карбамазепина-10,11-эпоксидных в плазме крови.
Поскольку увеличение уровня карбамазениз в плазме крови может привести к нежелательным реакциям (таких как головокружение, сонливость, атаксия, диплопия), то дозировка препарата должна быть скорректирована и / или контролировать его уровни плазмы крови в соответствии со следующими препаратами.
Анальгетики, противовоспалительные препараты : декстропропоксифен, ибупрофен.
Андрогены: Даназол.
Антибиотики: макролидные антибиотики (например, эритромицин, троелеандыцин, жосамыцин, кларитромицин, ципрофлоксацин).
Антидепрессанты: измеритель, флуоксетин, флуоксетин, флюсуксамин, не псевзонсон, пароксетин, флипосазин, тразодон.
Антипилептики: стойконтиль , вигабатрин.
Антифунгильные средства: азолы (например.Траконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Пациенты, получающие лечение Cariconazole или Andtraconazole, могут быть рекомендованы альтернативные антипилептические агенты.
Антигистамины : Терфенадин, Лоратадин.
Антипсихотические препараты: Оланзалин, Локсапин, Кветиапин.
Антитеберские препараты: изониазид.
Антивирусные препараты: ингибиторы протеазы для лечения ВИЧ (например, ритонавир).
Ингибиторы углеводов : ацетазоламид.
Сердечно-сосудистые препараты: верапамил, дилтиазем.
Препараты для лечения заболеваний желудочно-кишечного тракта: Cimetidine, Омепразол.
Миорелаксистов: оксибутинин, данты.
Антиагрегированные препараты: тилопидин.
Другие вещества: никотинамид (у взрослых, только в высоких дозах), сок грейпфрута.
Препараты, которые могут увеличить уровень активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксидных в плазме крови.
Поскольку повышенный уровень активной крови карбамазепина-10,11-эпоксида в плазме крови может привести к развитию побочных реакций (например, головокружение, сонливость, атаксия, диплопию), дозировка карбамазепина должна быть отрегулирована для регулировки и / или Управляйте уровнем препарата в плазме крови, если Finelepsin ® 200 ретард принимает одновременно с такими препаратами: Loxapine, Quetiapin, Примидон, PigaBid, Вальпроинская кислота, Уолпромид.
Препараты, которые могут снизить уровень карбамазепина в плазме крови.
Может потребоваться исправить дозу препарата Finlepsin ® 200 задержек при одновременном применении со следующими лекарствами.
Антипилептические препараты : фенобарбитал, фенитоин, примидеру, флебамат, метусимид.
Противоопухолевые препараты: доксорубицин, цисплатин.
Анти-туберкулезные препараты : рифампицин.
Бронходилаторы или противоречивые препараты: теофиллин, аминофилин.
Дерматологические препараты : изотретиноин.
Другие: Препараты, содержащие Святого Иоанна (Peryericum Perforatum).
Мефлохин может проявлять антагонистические свойства о противоидипном воздействии карбамазепина. Соответственно, доза карбамазепина должна быть скорректирована.
Протеретинов, как сообщается, изменяет биодоступность и / или клиренс карбамазепина и карбамазепина-10,11-эпоксидных; Необходимо контролировать концентрацию карбамазепина в плазме крови.
Влияние карбамазепина на уровень плазмы крови в то же время предписанные препараты
Карбамазепин может уменьшить уровень плазмы крови и уменьшить или повысить их эффекты. Можно исправить дозировку следующих препаратов в соответствии с клиническими требованиями.
Анальгетики, противовоспалительные препараты: бупренорфин, метадон, парацетамол (длительное использование карбамазепина с парацетамолом может быть связано с развитием гепатотоксичности), трамадола, феназона.
Антибиотики: доксициклин.
Антикоагулянты: пероральные антикоагулянты (например, Warfarin, Fenarcoun, Дикумароль, аценокумарол).
Антидепрессанты: бупропион, циталопрам, циталопрам, майнерин, нефазодон, сиртралин, тратан, трициклические антидепрессанты (например, имипримин, амитриптин, нортриптин, кломипрамин).
Антимерс : аперпитан.
Антипилептические препараты : CLOBAS, клоназепам, этоукцинид, фелбамат, примид, ламотригин, оксарбазепин, тиагабин, топирамат, вальпроенная кислота. Под воздействием карбамазепина в плазме концентрации фенитоина могут увеличиваться или уменьшаться. В исключительных случаях это может вызвать состояние путаницы сознания и даже для кого.
Антифунгированные препараты : кариконазол, Андтреконазол, кетоназол. Пациенты, получающие лечение Cariconazole или Andtraconazole, могут быть рекомендованы альтернативные антипилептические агенты.
Антигельминфетные препараты : Praziquantel, Альбендазол.
Противоопухолевые препараты: имматиниб, циклофосфамид, Лапиниб, Темсиролимус.
Неоролептические препараты: клазапин, галоперидол и бромоперидол, оланзапин, рисперидон, кветиапин, зипразидон, арипипразол, палиоперидон.
Антивирусные препараты: ингибиторы протеазы для лечения ВИЧ (например, ритонавир, интонион, сахнивир).
Анксиолитика: Мидазолам, Альпразолам.
Бронходилаторы или антиаридные препараты: теофиллин.
Противозачаточные препараты: гормональные контрацептивы. У пациентов, которые используют гормональные контрацептивы, эффективность контрацепции и внезапно начинают снижение интергистристрационного кровотечения. Следовательно, необходимо учитывать использование альтернативных методов контрацепции.
Сердечно-сосудистые препараты: районы кальциевых каналов (группа дигидропиридина), например, фелодипин, дигоксин, исрадипин, хинидин, прифанолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, Ивавабарин.
Кортикостероиды : преднизолон, дексаметазон.
Средства, которые используются для лечения эректильной дисфункции: Тадалафил.
Иммунодепрессанты: циклоспорин, Эверолимус, Тракорумс, Сылус.
Приготовления щитовидной железы: левотироксин.
Другие: препараты, содержащие эстрогены и / или прогестероны (альтернативные методы контрацепции); Бупренорфин, хестринон, тиболол, торемифен, майнерин, сертралин.
Комбинации наркотиков, которые требуют отдельного рассмотрения .
Одновременное использование карбамазепина и леветирацетама может привести к повышению токсичности карбамазепина.
Одновременное использование карбамазепина и изониазида может привести к увеличению гепатотоксичности изониазида.
Одновременное использование карбамазепина и препаратов лития или метаклопрамида, а также карбамазепин и нейролептиков (галоперидол, тиоидазин) может привести к увеличению боковых неврологических эффектов (в случае последней комбинации - даже с точки зрения терапевтического уровня в плазме крови).
Комбинированное использование Finlepsin ® 200 замедлителя с большинством диретиков (гидрохлоротиазид, фуросемид) может вызвать симптоматическую гипонатриемию.
Карбамазепин может противодействовать воздействию неизологирующихся релаксантов мышц (например, Pananconium). Может потребоваться увеличить дозы этих препаратов, и пациенты нуждаются в тщательном мониторинге из-за возможности быстрее, чем ожидалось, чтобы завершить нервно-мышечную блокаду.
Карбамазепин, как и другие психотропные препараты, может уменьшить терпимость алкоголя, поэтому пациенты рекомендуются для воздержания от употребления алкоголя.
Противопоказанное взаимодействие
Поскольку карбамазепин структурно похож на трициклические антидепрессанты,
FINEEPSIN ® 200 RETARD не рекомендуется использовать одновременно с ингибиторами Monoamine Oxidase (IMAO). Между началом карбамазепина и приема IMAO принимает не менее двух недель или больше, если это позволяет клиническое состояние пациента.
Влияние на серологические исследования.
Карбамазепин может дать ложноположительный результат анализа ВЭЖХ (высокоэффективная жидкостная хроматография) для определения концентрации Perfenazine.
Карбамазепин и карбамазепин-10,11-эпоксид могут дать ложноположительный результат иммунобиологического анализа в соответствии со способом поляризованной флуоресценции для определения концентрации трициклических антидепрессантов.
Особенности приложения.
Карбамазепин следует назначать только под медицинским наблюдением, только после оценки соотношения выгоды / риска и подвержена тщательному мониторингу пациентов с сердечными, печеночными или почечными расстройствами, по боковым гематологическим реакциям на другие препараты в анамнезе или пациентам с прерванными курсами в карбамазене терапия.
Рекомендуется проводить общий анализ мочи и определения уровня азота в крови в начале и с определенной периодичностью во время терапии.
Карбамазепин проявляет легкую антихолинергическую активность, поэтому пациенты с повышенным внутриглазным давлением следует предотвратить и посоветовать против возможных факторов риска.
Следует помнить о возможной активации скрытого психоза, но у пожилых пациентов - о возможной активации путаницы сознания и развитию возбуждения тревоги.
Препарат обычно неэффективны в абсудах (небольшие эпилептические атаки) и миоклоновых атак. Индивидуальные случаи указывают на то, что укрепление атак может происходить у пациентов с атипичным отсутствием.
Гематологические эффекты. С использованием препарата ассоциировать развитие агранулоцитоза и апластической анемии; Однако из-за чрезвычайно низкой частоты развития этих государств трудно оценить значительный риск при принятии карбамазепина.
Пациенты должны быть проинформированы о ранних признаках токсичности и симптомов возможных гематологических расстройств, а также симптомов дерматологических и печеночных реакций. Пациента следует предупредить, что в случае таких реакций, как тепло, стенокардина, кожные высыпки, язвы в полости рта, легко возникают, точечные кровоизлияния или геморрагические пурпуры должны быть немедленно упомянуты к врачу.
Если количество лейкоцитов или тромбоцитов значительно уменьшается во время терапии, состояние пациента зависит от видимого мониторинга, также следует проводить постоянный общий анализ крови пациента. Лечение карбамазепина должно быть остановлено, если пациент развивает лейкопению, что является серьезным, прогрессивным или сопровождаемым клиническими проявлениями, такими как лихорадка или боль в горле. Использование карбамазепина должно быть прекращено появлением признаков ингибирования функции костного мозга.
Периодически или часто существует временное или устойчивое снижение количества тромбоцитов или лейкоцитов в связи с потреблением карбамазепина. Однако для большинства этих случаев их временность подтверждается, и они не указывают на развитие апластической анемии или агранулоцитоза. До начала терапии и периодически во время его реализации следует проводить тест в крови, включая определение количества тромбоцитов (а также, возможно, количество ретикулоцитов и уровней гемоглобина).
Серьезные дерматологические реакции. Серйозні дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні карбамазепіну виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування карбамазепіном. При розвитку ознак та симптомів, що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом карбамазепіну слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.
Фармакогеноміка.
З'являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакцій, пов'язаних з імунною системою.
Зв'язок із (HLA )-В*1502
Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН, пов'язаними з карбамазепіном, та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигена (HLA), алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД (швидше рідко, ніж дуже рідко) характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань, Малайзія та Філіппіни), де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії, приблизно 10 % – у Тайвані, майже 4 % – у Північному Китаї, приблизно від 2 % до 4 % – у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % – у Японії та Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських, африканських народів, серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.
У пацієнтів, які розглядаються як такі, що генетично належать до груп ризику, перед початком лікування карбамазепіном слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат, то лікування карбамазепіном розпочинати не слід, окрім тих випадків, коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти, які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (HLA)-B*1502, мають низький ризик розвитку ССД, хоча дуже рідко такі реакції можуть ще зустрічатися.
На даний час через відсутність даних точно невідомо, чи для всіх осіб південно-східного азійського походження існують ризики.
Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН, у пацієнтів, які мають алель (HLA)-В*1502, якщо може застосовуватися інша, альтернативна терапія. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів, серед національностей яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг у осіб, які вже отримують карбамазепін, оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями незалежно від присутності у генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.
У пацієнтів європеоїдної раси зв'язок між алелем (HLA)-B*1502 та виникненням ССД відсутній.
Зв'язок із (HLA )-А*3101
Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССЛ, ТЕН, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування карбамазепіну слід утриматися.
Обмеження генетичного скринінгу
Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори, такі як дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня терапія. Вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень не вивчалися.
Інші дерматологічні реакції. Можливий також розвиток скороминущих та таких, що не загрожують здоров'ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні, так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій, пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату у разі, якщо з його продовженням реакція погіршиться.
Наявність у пацієнта алеля (HLA)-В*1502 не є фактором ризику виникнення у нього менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено, що наявність (HLA)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.
Гіперчутливість. Карбамазепін може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків).
Також можливий вплив на інші органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнти з реакціями гіперчутливості на карбамазепін повинні бути проінформовані про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін.
При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.
Загалом при появі ознак та симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування карбамазепіну слід негайно припинити.
Напади. Карбамазепін слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування карбамазепіну слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів може мати місце під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.
Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або пацієнтам з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.
Деякі показники лабораторних аналізів, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнтів, які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ). Це, імовірно, відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну трапляються дуже рідко. У разі виникнення ознак і симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта, а лікування карбамазепіном призупинити до отримання результатів обстеження.
Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.
Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, яке пов'язано зі зниженим рівнем натрію, або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами, які знижують рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід виміряти рівень натрію у крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні, потім − з інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, у зв'язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної
залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефекти. Карбамазепін проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.
Психічні ефекти. Слід пам'ятати про імовірність активізації латентного психозу та у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні думки та поведінка. Було зареєстровано декілька свідчень про суїцидальні думки і поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Мета-аналіз даних, отриманих у ході плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів, також показав невелике підвищення ризику появи суїцидальних думок і поведінки. Механізм виникнення такого ризику невідомий, а доступні дані не виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки для карбамазепіну.
Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Пацієнтам (та особам, які доглядають за пацієнтами) слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки карбамазепін може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективності контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров'яних виділень. Пацієнтки, які приймають карбамазепін і для яких гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати препарат, що містить не менше 50 мкг естрогену, або для таких пацієнток слід розглянути можливість використання альтернативних негормональних методів контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці комплаєнсу пацієнта, при вагітності, при лікуванні дітей та підлітків; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.
Зниження дози та синдром відміни препарату. Раптова відміна препарату може спровокувати напади, тому карбамазепін слід відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності негайної відміни препарату пацієнтам з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідними лікарськими засобами.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікування карбамазепіном вагітних жінок, хворих на епілепсію, слід здійснювати з особливою обережністю.
У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.
У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку, у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном, відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад, щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.
Слід мати на увазі такі дані.
  • Застосування карбамазепіну вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
  • Якщо жінка, яка отримує карбамазепін, завагітніла, планує вагітність або у період вагітності з'являється необхідність застосування карбамазепіну, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).
  • Жінкам репродуктивного віку у разі можливості карбамазепін слід призначати як монотерапію.
  • Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
  • Пацієнток потрібно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад та слід надавати їм можливість пренатального скринінгу.
  • У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров'ю як матері, так і дитини.
Спостереження та профілактика. Відомо, що під час вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти, тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.
Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К 1 матерям протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дітям.
Відомі декілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, що пов'язують із приймом карбамазепіну.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного вигодовування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матерям, які отримують карбамазепін, можна годувати груддю лише якщо немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність.
Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Здатність пацієнта, який приймає карбамазепін, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або у період підбору дози та/або при застосуванні комбінації з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему) може бути порушена внаслідок виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, втомлюваність). Тому при керуванні автомобілем або іншими механізмами та роботі, що потребує положення тіла без опори, пацієнту слід бути обережним.
Цей ефект посилюється у поєднанні з алкоголем.
Спосіб застосування та дози.
Фiнлепсин ® 200 ретард призначати перорально, зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на 2 прийоми. Приймати препарат можна під час їди, після їди або у проміжках між прийомами їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Перед початком лікування пацієнтам, які належать до китайської етнічної групи Хан, або пацієнтам тайського походження необхідно, у разі можливості, пройти обстеження на наявність HLA-B*1502, оскільки цей алель може спровокувати розвиток тяжкого карбамазепін-асоційованого синдрому Стівенса-Джонсона.
Епілепсія
Лікування розпочинати із застосування низької добової дози, яку у подальшому повільно підвищувати (коригувати, враховуючи потреби кожного конкретного пацієнта) до досягнення оптимального ефекту.
У випадках, коли це можливо, Фiнлепсин ® 200 ретард слід призначати у вигляді монотерапії, але у випадку застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж поступового підвищення дози препарату. Якщо Фiнлепсин ® 200 ретард додати до вже існуючої протиепілептичної терапії, дозу препарату слід підвищувати поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінювати або у разі необхідності коригувати.
Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові. Терапевтична концентрація препарату у плазмі крові має становити 4-12 мкг/мл.
У деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.
Дорослі
Рекомендована початкова доза – по 100-200 мг 1-2 рази на добу, потім поступово збільшувати дозу до досягнення оптимального ефекту; зазвичай добова доза становить
800-1200 мг, яку розподіляють на 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися доза Фiнлепсин ® 200 ретард, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу.
Пацієнти літнього віку
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози Фiнлепсин ® 200 ретард слід підбирати з обережністю.
Діти віком від 5 років
Зазвичай лікування слід проводити дозою 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів).
Діти віком від 5 до 10 років – 400-600 мг/добу.
Діти віком від 10 до 15 років – 600-1000 мг/добу.
Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів.
Діапазон доз становить від 400 до 1600 мг/добу, розподілених на 2 прийоми.
Зазвичай терапію проводити у дозі 400-600 мг/добу за 2 прийоми.
При лікуванні гострих маніакальних станів дозу Фiнлепсин ® 200 ретард слід підвищувати досить швидко до 800 мг/добу. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості рекомендується поступове збільшення малими дозами.
Алкогольний абстинентий синдром.
Середня доза становить 600 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до 1200 мг на добу, розподілену на 2 прийоми). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією Фiнлепсин ® 200 ретард із седативно-снодійними препаратами (наприклад з клометіазолом, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозувань. Після завершення гострої фази лікування Фiнлепсин ® 200 ретард можна продовжувати у вигляді монотерапії.
Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
Початкова доза препарату Фiнлепсин ® 200 ретард становить 200-400 мг на добу (100 мг
2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її слід повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози 400-800 мг, розподілену на 1-2 прийоми). У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату 1600 мг. Після припинення больових відчуттів дозу слід поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.
Діти.
Карбамазепін у даній лікарській формі не призначати дітям віком до 5 років.
Передозування.
Симптоми . Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
З боку центральної нервової системи: пригнічення функцій центральної нервової системи; дезорієнтація , збудження, пригнічений рівень свідомості, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
З боку дихальної системи: пригнічення дихання, набряк легенів.
Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.
З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, затримка проходження їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.
З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, пов'язаний із токсичним впливом карбамазепіну.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпергідратація, зумовлена ефектом карбамазепіну, схожим з дією антидіуретичного гормону.
Зміни лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинфосфокінази.
Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводити визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.
Здійснювати евакуацію вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовувати симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильну корекцію електролітних розладів.
Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирати індивідуально; при розвитку судом − введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) − обмеження введення рідини, повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.
Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Побічні реакції.
Побiчнi дiї, що спостерiгалися, частiше виникали при комбiнованому лiкуваннi, нiж при монотерапiї. Залежно вiд дози i в основному на початку лiкування можуть виникати певнi побiчнi дiї. Загалом вони зникають самостійно за 8-14 днів або після тимчасового зменшення дози.
З боку кровоносної та лiмфатичної системи: лейкоцитоз, еозинофiлiя, лейкопенія, тромбоцитопенiя, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, варієгатна порфірія, пізня шкірна порфірія, ретикулоцитоз, можлива гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку.
З боку імунної системи: медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією; ознаками, що нагадують лімфому; артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та аномальними результатами печінкових проб, що виникають у різних комбінаціях, синдромом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків); асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактичною реакцією, ангіоневротичними набряками, гіпогаммаглобулінемією. Можуть бути задіяні й інші органи (наприклад печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товстий кишечник).
З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми через ефект карбамазепіну, подібний до дії антидіуретичного гормону (АДГ), що у поодиноких випадках призводить до гіпергідратації, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами, підвищення рівня пролактину з або без клінічних симптомів, таких як галакторея та гінекомастія; аномальні результати тестів функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксинів (FT4, T4, T3) та підвищення ТТГ, яке зазвичай проходить без клінічних проявів, порушення показників кісткового метаболізму (зменшення рівня кальцію у плазмі крові та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові, яке спричиняє остеомаляцію/остеопороз, підвищення рівня холестерину, включаючи ЛПВЩ, холестерин та тригліцериди. Карбамазепін може зменшувати рівень фолієвої кислоти у сироватці крові. Також повідомлялося про зниження під впливом карбамазепіну рівнів вітаміну B 12 у сироватці крові і підвищення рівнів гомоцистеїну.
З боку обміну речовин та порушення харчування: недостатність фолатів, зниження апетиту, гостра порфірія, негостра порфірія.
З боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, занепокоєність, агресивна поведінка, ажитація, нервове збудження, сплутаність свідомості, активізація латентного психозу, зміни настрою, такі як депресивні або маніакальні коливання настрою, фобії, брак мотивації, невимушені рухи, такі як астериксис.
З боку нервової системи: загальна слабкість, запаморочення, атаксія, сонливість, седативний ефект, втома, головний біль, аномальні рефлекторні рухи (наприклад тремор, великорозмашистий тремор, дистонія, тік), ністагм, орофаціальна дискінезія, утруднене мислення, розлади мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, м'язова слабкість та парез, порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром, погіршення пам'яті, атаксичні і мозочкові розлади, що іноді супроводжуються головним болем.
З боку органів зору: кон'юнктивiт, порушення акомодації (диплопія, розпливчастiсть зображення), підвищення внутрішньоочного тиску, помутнiння кришталика, ретинотоксичність, окуломоторні розлади.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: розлади слуху, шум у вухах, дзвін у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, порушення сприйняття висоти звуку.
З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності, брадикардiя, аритмія, погiршання перебігу коронарної хвороби серця, застійна серцева недостатність, циркуляторний колапс, атріовентрикулярна блокада із синкопе, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, васкулiт, тромбофлебіт, тромбоемболiя (наприклад емболія судин легень).
З боку дихальної системи: підвищена чутливість легень, яка характеризується підвищенням температури, диспное, пульмонітом або пневмонією. У разі виникнення таких реакцій підвищеної чутливості прийом препарату необхідно припинити.
З боку травного тракту: зниження апетиту, сухiсть у ротi, нудота, блювання, діарея, запор, біль у животi, стоматит, гiнгiвiт, глосит, панкреатит, коліт.
Гепатобіліарні порушення: змiни показникiв функцiональної проби печінки (підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня трансаміназ), жовтяниця, рiзнi форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранулематозний, змiшаний), гострий гепатит, що загрожує життю, печінкова недостатність.
З боку шкiри та підшкірно-жирової клітковини: алергічний дерматит, кропив'янка, свербiж, ексфолiативний дерматит, еритродермiя, некроз поверхневих дiлянок шкiри з утворенням пухирцiв (синдром Лайєлла), фотосенсибiлiзацiя, почервонiння шкiри з полiморфними висипаннями у виглядi плям i утворенням вузлiв, з геморагiями (ексудативна мультиформна еритема, мультиформна вузлувата еритема, синдром Стiвенса- Джонсона), петехiальнi крововиливи у шкiру та червоний вовчак (червоний дисемiнований вовчак, алопецiя), дiафорез, зміни пігментації шкіри, вугри, гірсутизм, васкуліт, пурпура, підвищена пітливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдний кератоз, оніхомадез.
З боку опорно-рухової системи: артралгiя, мiалгiя, судоми м'язiв, м'язовий біль, переломи, зниження мінеральної щільності кісткової тканини.
З боку нирок та сечовидільних шляхів: протеїнурiя, гематурiя, олiгурiя, дизурiя, полакiурiя, затримка сечі, тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатнiсть, підвищення рівня сечовини у крові/азотемія), часте сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення сперматогенезу (зі зменшенням кількості та/або рухливості сперматозоїдів), еректильна дисфункція, імпотенція, зниження статевого потягу.
Інфекції та інвазії: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.
Відхилення результатів лабораторних досліджень: гіпогаммаглобулінемія.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 5 або 10, або 20 блістерів у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.
КАРБАМАЗЕПИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа