Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЭРЛОТИНИБ АЛВОГЕН табл. 150 мг №30

Код товара: 624998

Производитель: Alvogen Pharma Trading Europe EOOD (Болгария)

73 800,00 RUB

нет в наличии

Сообщить когда товар появиться в наличии

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Описание
Отзывы (0)

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Эрлотинб Алвоген

Эрлотиниб альвоген.

Место хранения:

Активный ингредиент: эрлотиниб;

1 таблетка, покрытый оболочкой пленки, содержит эрлотиниб 100 мг в виде эрлотиниба гидрохлорида 109,29 мг или эрлотиниба 150 мг в виде гидрохлорида арлотиниба 163,93 мг.

Вспомогательные вещества:

лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза (E 460); Грилась натрия гликолята (тип а); стеарат магния (E 470b);

Фильм: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана (E 171), MACROOL 3350 (E 1521), тальк (E 553 B), метакриловая кислота-этилакрилатная сополимер (1: 1) (тип a), бикарбонат натрия.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 100 мг: белые, почти желтые, круглые, диоксидные таблетки покрыты пленкой, отметкой «100» с одной стороны;

Таблетки 150 мг: белые, почти желтые, круглые, диоксидные таблетки покрыты с помощью оболочки пленки, отмеченные «150» с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа.

Противоопухолевые средства. Ингибиторы белка киназы. Эрлотиниб. ATX L01X код E03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Эрлотиниб представляет собой ингибитор тирозинского киназы рецептора эпидермального фактора роста / рецептора 1 эпидермального фактора роста человека (EGFR, также известный как HER1). Эрлотиниб вызывает выраженное подавление внутриклеточного фосфорилирования EGFR. EGFR выражается на поверхности ячейки как нормальных, так и раковых клеток. На доклинических моделях ингибирования фосфотирозина EGFR приводит к росту роста и / или смерти клеток. Мутации EGFR могут привести к постоянной активации антиапоптотических и пролиферационных трактов. Высокая эффективность Erlotiniba для блокировки, опосредованного EGFR-опосредованной передачей сигнала в таких положительных мутациях опухолей EGFR обусловлена сильным связыванием арлотиниба с помощью сайта связывания ATP в мутированном домене киназы EGFR. Из-за блокировки нисходящей передачи сигналов пролиферации клеток останавливается и существует индукция смерти клеток естественным апоптозом. В мышиных моделях расширенного выражения этих мутаций, активирующих EGFR, возникает регрессия опухолей.

Фармакокинетика.

Поглощение

Максимальная концентрация арлотинибуса в плазме крови (C _Max ) достигается примерно через 4 часа после перорального введения. Исследования по участию здоровых добровольцев позволили оценить абсолютную биодоступность препарата, что составляет 59%. Воздействие после перорального введения может увеличиваться под воздействием пищи.

Распределение

Erlotinib имеет среднее мнимое объем распределения 232 литра и распределяется в ткани опухоли человека. В исследовании с участием 4 пациентов (3 с раком нетонного легкого и 1 с раком Larynx), который взял приготовление эрлотиниба альвогена в дозе 150 мг в день, образцы опухоли, полученные во время операции на 9-й день лечения В эрлотиниб ткань в среднем в концентрации 1185 нг / г ткани. Это соответствует в среднем 63% (диапазон от 5 до 161%) максимальной концентрации плазмы в равновесии. Основные активные метаболиты были доступны в опухоли в среднем 160 нг / г тканей, что соответствует общему среднему значению 113% (диапазон 88-130%) максимальной концентрации плазмы в равновесии. Связывание белками плазмы крови составляет приблизительно 95%. Эрлотиниб связывается с сывороточным альбумином и альфа-1-кислородным гликопротеином (AAG).

Метаболизм

Эрлотиниб метаболизируется в печени под влиянием цитохромов печени цитохромной системы, главным образом, с участием ферментов CYP3A4, в меньшей степени - CYP1A2. Очередная маркировка метаболизма эрлотиниба происходит под воздействием CYP3A4 в тонкую кишку; CYP1A1 в легких и CYP1B1 в опухолевой ткани также может участвовать в метаболическом оформлении эрлотиниба. Метаболизм встречается три способа: 1) диметилирование одного или обеих боковых цепей, сопровождаемых окислением к карбоновым кислотам; 2) окисление ацетилена части молекулы с последующим гидролизом арилкарбоновыми кислотами; 3) ароматическое гидроксилирование фенилцетиленовой группы. Основные метаболиты Erlotinib Osi-420 и Osi-413, сформированные в результате O-деметилирования одной из боковых цепей, сопоставимы с эрлотинибами путем активности в доклинических анализах in vitro и в моделях опухолей vivo . Они доступны в плазме крови в концентрациях, которые составляют <10% концентраций эрлотиниба, их фармакокинетика аналогична фармакокинетике эрлотиниба.

Разведение

Метаболиты Arlotinib получают в основном с фекалиями (> 90%), почками - небольшое количество устно принятой дозы (примерно 9%). Менее чем на 2% перорально принятой дозы выводится в виде исходного материала. Население фармакокинетического анализа с участием 591 пациентов в использовании эрлотиниба альвогена в виде монотерапии показало, что среднее воображаемое оформление составляет 4,47 л / час с медиайным периодом полураспада в 36,2 часа. Следовательно, можно ожидать, что время достижения концентрации плазмы в равновесии составляет приблизительно 7-8 дней.

Фармакокинетика в специальных популяциях пациентов

Согласно фармакокинетическому аналитике населения, клинически значимые зависимости между прогнозируемым воображаемым оформлением и возрастом, весом тела, полом или этнической принадлежности пациента были выявлены. Фармакокинетика Erlotiniba коррелировала с такими показателями у пациентов как концентрации общего билирубина в сыворотке крови, AAG и курение в настоящее время. Увеличение концентраций общего билирубина в сыворотке и AAG было связано с уменьшением оформления эрлотиниба. Клиническое значение этого явления неизвестно. Однако в курильщиках наблюдается ускоренная очистка эрлотиниба, который был подтвержден в процессе фармакокинетического изучения использования одноразовой дозы пациентов с эрлотинибом 150 мг, которые не курят и курят в настоящее время. Средний геометрический C _Max был 1056 нг / мл в некурящих, и 689 нг / мл в курительных лицах, а среднее соотношение в некурящих, а в курильщиках - 65,2% (95% ди: 44,3 - 95, 9; p = 0,031). Средний геометрический AUC _0- _инц -инц составлял 18726 нг / мл в некурящих, и 6718 нг / мл в курительных лицах с средним соотношением 35,9% (95% ди: 23,7 - 54,3; P <0,0001). Средняя геометрическая концентрация в течение 24 часов составляла 288 нг / мл в некурящих, и 34,8 нг / мл в курильщиках со средним соотношением 12,1% (95% ди: 4,82 - 30,2; P = 0, 0001) Отказ В базовом исследовании фазы III у пациентов с курицей, в настоящее время с немальным раком клеточного легкого (NDCK), минимальная концентрация равновесия плазмы составляла 0,65 мкг / мл (n = 16), что в 2 раза ниже, чем у пациентов, которые Дым до / у людей, которые не курят (1,28 мкг / мл, n = 108). Это сопровождалось увеличением плазменного оформления эрлотиниба на 24%.

В фазовом исследовании и увеличении доз с участием пациентов с ННДКЛ, который дым в ходе исследования, фармакокинетический анализ в равновесии показал дозу-пропорциональное увеличение воздействия эрлотиниба после увеличения дозы эрлотиниба от 150 мг до Максимальная портативная доза 300 мг. Уравновешенность минимальной концентрации плазмы после дозы 300 мг у тех, кто продолжает курить, в этом исследовании, в этом исследовании было 1,22 мкг / мл (n = 17) (см. Разделы "взаимодействия с другими лекарствами и другими типами взаимодействия", "," приложения "", "метод применения и дозы").

Принимая во внимание результаты фармакокинетических исследований, тех, кто курит, рекомендуется прекратить курить во время получения препарата Erlotinib, поскольку в противном случае возможна снижение концентрации плазмы препарата.

Согласно фармакокинетическому анализу населения, в присутствии опиоидов, экспозиция Erlotinib увеличилась примерно на 11%.

Второй популярный фармакокинетический анализ был проведен с участием данных по эрлотинибам, полученным у 204 пациентов с раком поджелудочной железы, взятый арлотиниб в сочетании с гемцитабином. Этот анализ показал, что обвиванные повлияли на оформление разрешения эрлотинибу у пациентов с раком поджелудочной железы, были почти как в предыдущем фармакокинетическом анализе в монотерапии. Не было новых ковалентных эффектов. Одновременный прием Gemcitabine не влияет на плазменный клиренс эрлотиниба.

Дети

Особые исследования с участием детей не проводились.

Пациенты летнего возраста

Специальные исследования с участием пожилых пациентов не были проведены.

Нарушение функции печени

Оформление эрлотиниба в основном через печень. У пациентов с твердыми опухолями и умеренными расстройствами печени (оценка 7-9 баллов на масштабе детских PUE) средние геометрические значения AUC _0-T и C _Max Arlotinib были 27 000 нг • h / мл и 805 нг / мл соответственно по сравнению с 29300 нг • ч / мл и 1090 нг / мл, соответствующих пациентам с нормальной функцией печени, включая пациентов с первичным раком печени или печеночными метастазами. Хотя C _MAX был статистически значительным у пациентов с умеренными расстройствами печени, эта разница не считается клинически значимой. Нет данных о влиянии тяжелой дисфункции печени на фармакокинетику эрлотиниба. В процессе популяции фармакокинетического анализа увеличение концентрации общего билирубина в сыворотке было связано с разложенной скоростью эрлотиниба.

Нарушение функции почек

Эрлотиниб и его метаболиты получают почками в небольших количествах - менее 9% одноразовой дозы выводится в моче. В процессе популяции фармакокинетический анализ клинически значимые отношения не наблюдались между оформлением эрлотиниба и оформлением креатинина. Нет данных о пациентах с зазором креатинина <15 мл / мин.

Клинические характеристики.

Индикация.

Не маленький рак легких клеток ( NDKRL)

Первая строка лечения пациентов с локальным или метастатическим нелиным раком легких с мутациями EGFR-активации.

Эрлотиниб альвоген также показан для передачи до поддержки пациентов с локально или метастатическими NDID с помощью мутаций EGFR-активации и стабильным курсом заболевания после первой линии химиотерапии.

Эрлотиниб альвоген также показали также для лечения локального или метастатического NDDC после неэффективной проводимости по меньшей мере одной предварительной схемы химиотерапии. Пациенты с опухолями без EGFR-активации мутаций Erlotinib Alvogen показаны, когда другие варианты лечения не подходят для использования.

При назначении препарата эрлотиниб альвоген должен учитывать факторы, связанные с длительным выживанием. Преимущества на выживание или другие клинически значимые эффекты лечения не продемонстрированы у пациентов с опухолями, которые не имеют рецепторов фактора роста эпидермального (EGFR) в соответствии с результатами иммуногистохимического исследования.

Рак поджелудочной железы

Лечение метастатического рака поджелудочной железы, в сочетании с гемцитабином.

При назначении препарата эрлотиниб альвоген должен учитывать факторы, связанные с длительным выживанием.

Выполнение выживаний не было продемонстрировано у пациентов с местной поджелудочной железой.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к эрлотинибу или любым другим компонентам препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.

Исследования взаимодействия проводились только с участием взрослых.

Erlotinib и другие субстраты CYP

ERLOTINIB - мощный ингибитор CYP1A1 и умеренный ингибитор CYP3A4 и CYP2C8, а также мощный ингибитор UGT1A1 in vitro глюкуронизация.

Физиологическая ценность мощного ингибирования CYP1A1 неизвестна из-за очень ограниченного выражения CYP1A1 в тканях человека.

При нанесении эрлотиниба с ципрофлоксацином, умеренный ингибитор CYP1A2, эрлотиниб (AUC) подвержена по существу (на 39%), а C _Max статистически значительно меняется. Аналогичным образом, AC Active Metabolite увеличивается на 60% и 48% для AUC и C _MAX соответственно. Клиническая значимость такого увеличения воздействия не установлено. Следовательно, необходимо быть осторожным при введении Erlotinib с ципрофлоксацином или мощными ингибиторами CYP1A2 (например, fruxoxamine). Если есть побочные реакции, связанные с арлотинибом, доза препарата может быть уменьшена.

Предварительная обработка или сопровождающее использование препарата не изменило клиренс прототиповых субстратов CYP3A4 - мидазолам и эритромицин. Тем не менее, произошло снижение биодоступности в пероральном введении Мидазолама до 24%. В процессе другого клинического исследования было доказано, что эрлотиниб не влияет на фармакокинетику субстрата PACLITAXEL CYP3A4 / 2S8 при одновременном использовании. В связи с этим значительные взаимодействия с разрешением других субстратов CYP3A4 вряд ли.

Ингибирование глюкуронизации может привести к взаимодействиям с препаратами, которые являются субстратами UGT1A1 и выделяются исключительно с помощью этого метаболического пути. Пациенты с низким экспрессией UGT1A1 или генетически надлежащих расстройств глюкуронизации (например, синдрома ГУСБЕР), увеличение концентрации билирубина в сыворотке, поэтому их лечение требует ухода.

Эрлотиниб метаболизируется в печени с участием печеночных цитохромов у людей, предпочтительно CYP3A4 ферментами, в меньшей степени - CYP1A2. Дополнительный рыночный метаболизм с участием CYP3A4 в тонкой кишечнике, CYP1A1 в легких и CYP1B1 в опухолевой ткани также потенциально способствует метаболическому оформлению эрлотиниба. Потенциальные взаимодействия с активными веществами, которые метаболизируются под воздействием этих ферментов или являются их индукторами или ингибиторами.

Мощные ингибиторы активности CYP3A4 снижают метаболизм арлотиниба и повышают его концентрацию в плазме крови. В клиническом исследовании одновременный прием эрлотинибы с кетоконазолом (200 мг перорально 2 раза в день в течение 5 дней) - мощный ингибитор CYP3A4 - привел к увеличению AUC Arlotinib (на 86% AUC и 69% C _Max ). Необходимо быть осторожным при введении препарата эрлотиниб альвогеном с мощными ингибиторами CYP3A4, в частности противогрибковых средств серии азота (кетоконазол, андтраконазол, кариконазол), ингибиторы протеазы, эритромицин, кларитромицин. В случае развития токсичности необходимо уменьшить дозу препарата.

Мощные индукторы активности CYP3A4 увеличивают метаболизм эрлотиниба и значительно снижают его концентрацию в плазме крови. В клиническом исследовании одновременное использование эрлотиниба и рифампицина (600 мг перорально 1 раз в день в течение 7 дней) - мощный индуктор CYP3A4 - приводит к снижению медианного AUC AUC ARLOTINIB на 69%. В условиях одновременного использования рифампицина с одной дозой 450 мг препарата среднее значение AUC эрлотиниба составляет 57,5%, такие после одного приема при дозе 150 мг при отсутствии терапии с рифампицином. Следует избегать одновременного использования препарата и индукторов CYP3A4. Пациенты, которые требуют сопутствующего лечения препаратом и мощным индуктором CYP3A4 (например, рифампицин), следует учитывать повысить дозу до 300 мг с тщательным наблюдением состояния пациента с точки зрения безопасности (включая функцию почек, печени и электролиты. Сыворотка крови). С хорошей терпимостью более 2 недель доза эрлотиниба альвогена может быть увеличена до 450 мг с тщательным контролем безопасности. Снижение выставки Arlotinib возможно при одновременном использовании с другими индукторами CYP3A4 (фенитоин, карбамазепин, барбитураты, препараты, содержащие зверь). Использование этих агентов в сочетании с Erlotinib требует осторожности. Возможность должна быть назначена альтернативные препараты, которые не являются мощными индукторами CYP3A4.

Эрлотиниб и антикоагулянты, производные Кумарина

Увеличение международного нормализованного отношения (МНВ) и кровотечение, включая отдельные случаи с летальным следствием, с использованием арлотиниба и антикоагулянтов, производных Кумарина, включая варфарин. Пациенты, получающие антикоагулянты группы производных кумарина, должны регулярно контролировать протромбин или МНВ.

Эрлотиниб и статины

При комбинированном использовании эрлотиниба, альвогена и статинов может увеличить риск возвышенности миопатии, включая рабдомиолиза, наблюдается редко.

Эрлотиниб и пациенты, которые курят

Результаты фармакокинетического взаимодействия в некурящих пациентах и тех, кто курит в данный момент, показал, что курение уменьшает концентрацию AUC _INF , C MAX и _EPLOTINIB в плазме крови в течение 24 часов в 2,8; 1,5 и 9 раз соответственно. Следовательно, курильщики должны быть подсчитаны, чтобы остановить курить как можно больше до обработки эрлотинб альвогеном в связи с уменьшением концентрации арлотиниба в плазме крови при продолжении курения. Учитывая результаты опроса, токи не получали данные в пользу использования высокой дозы Erlotinib 300 мг по сравнению с рекомендуемой дозой 150 мг в активных курильщиках. Данные безопасности были сопоставимы с дозами 300 мг и 150 мг, а числовое увеличение частоты сыпи, междоменной болезни легких и диарея у пациентов, получающих более высокие дозы эрлотиниба (см. Разделы «Фармакокинетика», «Особенности применения», «Способ применения». "," Способ применения "," и доз ").

Ингибиторы эрлотиниба и п-гликопротеина

Ерлотиніб є субстратом для транспортера діючої речовини Р-глікопротеїну. Одночасне застосування ерлотинібу та інгібіторів Р-глікопротеїну (наприклад, циклоспорину і верапамілу) може призвести до порушення розподілу та/чи виведення ерлотинібу. Наслідки такої взаємодії, зокрема токсичний вплив на центральну нервову систему, наприклад токсичний вплив, не встановлені. Необхідно бути обережними у таких ситуаціях.

Ерлотиніб та лікарські засоби, що впливають на рН

Ерлотиніб характеризується зниженою розчинністю при рівні рН вище 5. Лікарські засоби, що впливають на рН у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (ШКТ), можуть впливати на розчинність ерлотинібу і його біодоступність. При одночасному застосуванні препарату Ерлотиніб Алвоген з омепразолом, інгібітором протонної помпи, AUC ерлотинібу і його C _max зменшувалися на 46 % та 61 % відповідно. При цьому T _max або період напіввиведення не змінювалися. При одночасному застосуванні ерлотинібу з ранітидином (300 мг), антагоністом Н ₂ -рецепторів, експозиція ерлотинібу (AUC) і максимальна його концентрація (C _max ) зменшувалися на 33% і 54% відповідно. Малоймовірно, що збільшення дози препарату при одночасному прийомі з такими лікарськими засобами може компенсувати зниження його експозиції. Однак у тих випадках, коли препарат Ерлотиніб Алвоген призначався за 2 години до або через 10 годин після прийому ранітидину (150 мг 2 рази на добу), AUC і C _max ерлотинібу зменшувалися лише на 15 % і 17 % відповідно. Вплив антацидних засобів на всмоктування ерлотинібу не вивчався, однак можливе порушення всмоктування ерлотинібу, що може призвести до зниження рівня ерлотинібу в плазмі крові. Отже, слід уникати комбінованого застосування ерлотинібу з інгібіторами протонної помпи. У разі необхідності терапії антацидними засобами під час застосування препарату Ерлотиніб Алвоген ці лікарські засоби слід приймати щонайменше за 4 години до або через 2 години після прийому добової дози препарату. Якщо призначається ранітидин, його прийом необхідно чергувати з прийомом ерлотинібу: препарат слід приймати щонайменше за 2 години до або через 10 годин після прийому ранітидину.

Ерлотиніб та гемцитабін

У процесі дослідження Ib фази не було виявлено ні суттєвого впливу гемцитабіну на фармакокінетику ерлотинібу, ні суттєвого впливу ерлотинібу на фармакокінетику гемцитабіну.

Ерлотиніб та карбоплатин/паклітаксел

Ерлотиніб збільшує концентрацію платини в плазмі крові. У клінічному дослідженні одночасне застосування ерлотинібу з карбоплатином і паклітакселом призвело до статистично значущого підвищення експозиції загальної платини AUC _0-48 на 10,6 %. Незважаючи на статистичну достовірність, вважається, що величина цієї різниці не має клінічного значення. У клінічній практиці можливі інші супутні фактори, що зумовлюють зростання експозиції карбоплатину, такі як порушення функції нирок. Значущого впливу карбоплатину чи паклітакселу на фармакокінетику ерлотинібу не спостерігалося.

Ерлотиніб та капецитабін

Капецитабін може збільшувати концентрацію ерлотинібу. Після прийому ерлотинібу у комбінації з капецитабіном відзначалося статистично значиме збільшення AUC ерлотинібу та пограничне збільшення C _max порівняно зі значеннями, отриманими в іншому дослідженні, в якому ерлотиніб застосовували у вигляді монотерапії. Не виявлено значного впливу ерлотинібу на фармакокінетику капецитабіну.

Ерлотиніб та інгібітори протеасом

З огляду на механізм дії, можна очікувати, що інгібітори протеасом, у тому числі бортезоміб, впливатимуть на дію інгібіторів рецептора епідермального фактора росту (EGFR) , в тому числі ерлотинібу. На користь такого впливу свідчать обмежені клінічні дані та результати доклінічних досліджень, що показали деградацію EGFR під впливом протеасом.

Особливості застосування.

Проведення досліджень на мутації рецепторів епідермального фактора росту (EGFR)

При вирішенні питання про застосування препарату як першої лінії або підтримуючого лікування з приводу місцевопоширеного або метастатичного НДКРЛ важливо визначити статус мутації EGFR.

Згідно з місцевою медичною практикою слід застосовувати валідований, надійний та чутливий тест із заданою межею позитивності і продемонстрованою корисністю у визначенні статусу мутації EGFR із використанням ДНК пухлини із зразка тканини або вільноциркулюючої ДНК (вц-ДНК) із зразка крові (плазми).

Якщо застосовується тест вц-ДНК на основі плазми і результати щодо активуючих мутацій є негативними, при можливості слід провести тест на тканині, оскільки існує вірогідність помилково негативних результатів тесту на основі плазми.

Застосування пацієнтами, які палять

Курцям потрібно радити припинити палити, оскільки концентрація ерлотинібу в плазмі крові у курців знижена порівняно з такою у пацієнтів, які не палять. Ступінь зниження концентрації ерлотинібу в плазмі крові, вірогідно, є клінічно значимим (див. розділи «Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози»).

Інтерстиціальне захворювання легень

Випадки явищ, подібних до інтерстиціального захворювання легень (ІЗЛ-подібні явища), включаючи явища з летальним наслідком, нечасто спостерігалися у хворих із НДКРЛ, раком підшлункової залози або іншими поширеними солідними пухлинами, які отримували лікування ерлотинібом. У базовому дослідженні BR.21 у пацієнтів із НДКРЛ, які отримували плацебо або ерлотиніб, частота ІЗЛ становила 0,8 % у кожній групі. За даними мета-аналізу рандомізованих контрольованих клінічних досліджень НДКРЛ (за виключенням досліджень фази І та фази II з однією групою у зв'язку з відсутністю контрольних груп) частота ІЗЛ-подібних явищ становила 0,9 % у групах застосування препарату Ерлотиніб Алвоген та 0,4 % у контрольних групах. У дослідженні раку підшлункової залози при застосуванні у комбінації з гемцитабіном частота випадків ІЗЛ-подібних явищ у хворих із раком підшлункової залози, які отримували препарат Ерлотиніб Алвоген і гемцитабін, становила 2,5 % порівняно з 0,4 % у групі пацієнтів, які отримували гемцитабін та плацебо. Повідомлені діагнози в пацієнтів, у яких запідозрили ІЗЛ-подібні явища, включали пневмоніт, променевий пневмоніт, пневмоніт внаслідок реакцій гіперчутливості, інтерстиціальну пневмонію, інтерстиціальне захворювання легень, облітеруючий бронхіоліт, фіброз легень, гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), інфільтрацію легень та альвеоліт. Симптоми виникали через кілька днів – кілька місяців після початку терапії препаратом Ерлотиніб Алвоген. Часто були наявні спотворюючі чи сприяючі фактори, такі як супутня або попередня хіміотерапія, променева терапія, фонове паренхіматозне захворювання легень, метастатичне ураження легень або інфекція легень. Вища частота ІЗЛ (приблизно 5 % з рівнем смертності 1,5 %) спостерігається серед пацієнтів у дослідженнях, які проводилися в Японії.

У пацієнтів із гострим початком нових та/або прогресуючих симптомів з боку легень незрозумілого походження (задишка, кашель і гарячка) лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген необхідно тимчасово припинити до діагностичного обстеження. Пацієнтів, які отримують одночасне лікування ерлотинібом і гемцитабіном, необхідно ретельно моніторувати щодо ймовірного розвитку ІЗЛ-подібної токсичності. У разі розвитку ІЗЛ необхідно відмінити застосування препарату Ерлотиніб Алвоген і при необхідності розпочати необхідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Діарея, дегідратація, електролітний дисбаланс і ниркова недостатність

Діарея (включаючи дуже рідкі випадки з летальним наслідком) спостерігалася приблизно у 50 % пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген. При виникненні тяжкої або помірної діареї необхідно призначити, наприклад, лоперамід. У деяких випадках потрібно знизити дозу лікарського засобу. У процесі клінічних досліджень дозу зменшували поетапно по 50 мг. Зниження дози кроками по 25 мг не вивчалося. При тяжкій або стійкій діареї, нудоті, анорексії або блюванні, що супроводжується дегідратацією, лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген слід призупинити і вжити відповідних заходів щодо усунення дегідратації (див. розділ «Побічні реакції»). Зрідка повідомлялося про випадки гіпокаліємії і ниркової недостатності (у тому числі з летальними наслідками). Деякі випадки були зумовлені тяжкою дегідратацією внаслідок діареї, блювання та/або анорексії, тоді як в інших випадках інтерпретація була ускладнена супутньою хіміотерапією. У більш тяжких або стійких випадках діареї або випадках, що призводять до дегідратації, особливо у групах пацієнтів з обтяжливими факторами ризику (особливо при одночасному застосуванні хіміотерапії або інших препаратів, наявності симптомів або захворювань, або інших факторів схильності, включаючи літній вік), лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген слід перервати і вжити відповідних заходів щодо інтенсивної внутрішньовенної регідратації пацієнтів. Окрім того, у пацієнтів із ризиком розвитку дегідратації необхідно моніторувати функцію нирок і рівень електролітів, включаючи калій, у сироватці крові.

Гепатит, печінкова недостатність

На тлі застосування препарату Ерлотиніб Алвоген зрідка повідомлялося про випадки печінкової недостатності (у тому числі летальні наслідки). До факторів, що ускладнюють інтерпретацію, належать раніше існуючі захворювання печінки, супутнє застосування гепатотоксичних лікарських засобів. Тому у даної категорії пацієнтів необхідно проводити періодичний контроль функції печінки. За наявності тяжких змін з боку функції печінки лікування препаратом слід призупинити (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген не рекомендується пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Шлунково-кишкові перфорації

Пацієнти, які приймають ерлотиніб, належать до групи підвищеного ризику розвитку шлунково-кишкової перфорації, що спостерігається нечасто (у тому числі окремі випадки з летальним наслідком). Підвищений ризик шлунково-кишкової перфорації спостерігається у пацієнтів, які отримують супутнє лікування антиангіогенними засобами, кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами (НПЗП) та/або хіміотерапією на основі таксанів, а також у пацієнтів із пептичною виразкою або дивертикулярною хворобою в анамнезі. При виникненні шлунково-кишкової перфорації лікування препаратом слід відмінити остаточно (див. розділ «Побічні реакції»).

Бульозні та ексфоліативні ураження шкіри

Повідомлялося про бульозні, пухирцеві та ексфоліативні ураження шкіри, включаючи дуже рідкісні випадки синдрому Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз, які в деяких випадках були летальними (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні бульозних, пухирцевих та ексфоліативних уражень шкіри лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген тимчасово відміняють або припиняють. Пацієнтам із бульозним та ексфоліативним ураженням шкіри слід провести обстеження щодо шкірних інфекцій та призначити лікування згідно з місцевими рекомендаціями щодо лікування.

Порушення з боку органів зору

Пацієнтів, у яких спостерігаються ознаки та симптоми, характерні для кератиту, а саме гостра поява або загострення наступних станів: запалення ока, сльозотеча, світлочутливість, потьмарення зору, біль та/або почервоніння очей, слід негайно направити на консультацію до офтальмолога. При підтвердженні діагнозу виразкового кератиту лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген відміняють тимчасово або остаточно. При встановленні діагнозу кератит слід ретельно зважити користь та ризик продовження лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген. Пацієнтам із кератитом, виразковим кератитом або тяжкою сухістю очей в анамнезі препарат слід застосовувати з обережністю. Носіння контактних лінз також є фактором ризику розвитку кератиту і утворення виразок. Випадки перфорації або утворення виразок рогівки на тлі застосування препарату Ерлотиніб Алвоген спостерігалися дуже рідко (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Потужні індуктори ферментів CYP3A4 можуть знижувати ефективність ерлотинібу, тоді як потужні інгібітори CYP3A4 можуть призводити до підвищеної токсичності. Слід уникати одночасного застосування препарату Ерлотиніб Алвоген з лікарськими засобами цих типів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інші форми взаємодії

Ерлотиніб характеризується зниженою розчинністю при рівні рН вище 5. Лікарські засоби, які змінюють рН у верхніх відділах ШКТ, наприклад інгібітори протонної помпи, антагоністи Н ₂ -рецепторів, антациди, можуть впливати на розчинність ерлотинібу і, відповідно, на його біодоступність. Малоймовірно, що збільшення дози препарату Ерлотиніб Алвоген при одночасному прийомі цих засобів може компенсувати зниження його експозиції. Слід уникати одночасного прийому препарату Ерлотиніб Алвоген і інгібіторів протонної помпи. Наслідки одночасного застосування ерлотинібу з антагоністами Н ₂ -рецепторів і антацидів невідомі, однак можливе зменшення біодоступності. Тому слід уникати одночасного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі необхідності терапії антацидними засобами під час застосування препарату Ерлотиніб Алвоген ці лікарські засоби слід приймати щонайменше за 4 години до або через 2 години після прийому добової дози препарату.

Таблетки містять лактозу, тому їх не слід застосовувати пацієнтам з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 100 мг містить 69,21 мг лактози моногідрату.

Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 150 мг містить 103,82 мг лактози моногідрату.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності.

Надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо застосування ерлотинібу у вагітних жінок. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність ознак тератогенної дії або пологових аномалій. Однак не можна виключити ймовірність негативного впливу на вагітність, оскільки під час досліджень на тваринах спостерігався підвищений рівень ембріофетальної летальності. Потенційний ризик для людини невідомий. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати уникати вагітності та застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген щонайменше протягом 2 тижнів після завершення лікування. Лікування вагітних слід продовжувати лише тоді, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода.

Період годування груддю

Невідомо, чи екскретується ерлотиніб у грудне молоко людини. Дослідження впливу препарату Ерлотиніб Алвоген на вироблення молока або наявність препарату в грудному молоці не проводилися. Оскільки потенційна шкода для немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, невідома, матерям слід порадити уникати грудного вигодовування під час лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген та протягом щонайменше 2 тижнів після отримання останньої дози.

Фертильність

Дослідження на тваринах свідчать про відсутність порушення фертильності. Однак не можна виключити можливості небажаного впливу на фертильність, оскільки в дослідженнях на тваринах був показаний вплив на репродуктивні показники. Потенційний ризик для людини невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами не проводилися, проте застосування ерлотинібу не асоціюється із порушеннями розумової діяльності.

Спосіб застосування та дози.

Лікування ерлотинібом повинен проводити лікар, який має досвід застосування протиракової терапії.

НДКРЛ

Необхідно провести аналіз на мутації рецепторів епідермального фактора росту (EGFR) (див. розділ «Показання»).

Рекомендована доза препарату становить 150 мг 1 раз на добу щонайменше за 1 годину до або через 2 години після вживання їжі.

Рак підшлункової залози

Рекомендована доза препарату становить 100 мг 1 раз на добу щонайменше за 1 годину до або через 2 години після вживання їжі у комбінації з гемцитабіном (див. також інструкцію для медичного застосування гемцитабіну, показання – рак підшлункової залози).

Якщо у пацієнта протягом перших 4-8 тижнів лікування не з'являються висипання, слід розглянути питання щодо подальшої терапії препаратом (див. розділ «Фармакодинаміка»).

При необхідності корекції дози, дозу препарату слід зменшувати поетапно по 50 мг (див. розділ «Особливості застосування»). При одночасному застосуванні субстратів і модуляторів CYP3A4 може виникнути необхідність корекції дози (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції печінки

Ерлотиніб елімінується шляхом печінкового метаболізму та виводиться з жовчю. Хоча експозиція ерлотинібу була подібною у пацієнтів із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою Чайлда–Пʼю) та пацієнтів із нормальною функцією печінки, необхідно проявляти обережність при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю. При виникненні тяжких побічних реакцій дозу препарату необхідно зменшити чи перервати лікування. Безпека та ефективність застосування ерлотинібу хворим із тяжкою печінковою недостатністю (АСТ/СГОТ (аспартатамінотрансфераза/сироваткова глутамінова оксалоацетинова трансаміназа) та АЛТ/СГПТ (аланінамінотрансфераза/сироваткова глутамінова піровиноградна трансаміназа) > 5 × верхньої межі норми (ВМН)) не вивчалися. Не рекомендується застосовувати препарат Ерлотиніб Алвоген пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Безпека та ефективність застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок не вивчалися (концентрація креатиніну сироватки у 1,5 раза більше верхньої межі норми (ВМН)). З огляду на фармакокінетичні дані корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості не є необхідною (див. розділ «Фармакокінетика»). Застосовувати препарат Ерлотиніб Алвоген не рекомендується пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Застосування пацієнтами, які палять

Було показано, що паління знижує експозицію ерлотинібу на 50-60 %. Максимально переносима доза препарату Ерлотиніб Алвоген для хворих з НДКРЛ, які палять на даний час, становить 300 мг. Для дози 300 мг не було продемонстровано покращеної ефективності у другій лінії лікування після неефективності хіміотерапії порівняно з рекомендованою дозою 150 мг у пацієнтів, які продовжують палити. Дані з безпеки були порівнянними для доз 300 та 150 мг, однак у пацієнтів, які отримували вищу дозу ерлотинібу, спостерігалося чисельне підвищення частоти висипання, інтерстиційного захворювання легень та діареї. Особам, які продовжують палити, рекомендується припинити паління (див. розділи «Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»).

Діти.

Безпека та ефективність застосування ерлотинібу за зареєстрованими показаннями пацієнтам віком до 18 років не встановлені. Застосування препарату Ерлотиніб Алвоген дітям не рекомендується.

Передозування.

Симптоми

Одноразовий пероральний прийом препарату Ерлотиніб Алвоген у дозах до 1000 мг здоровими добровольцями та до 1600 мг пацієнтами з раком переносився задовільно. Переносимість багаторазового прийому препарату 2 рази на добу у дозі 200 мг у здорових добровольців погіршувалася лише після кількох днів приймання. Згідно з даними цих досліджень, у разі перевищення рекомендованої дози можливі тяжкі побічні реакції: діарея, висипання та, ймовірно, підвищення рівня печінкових амінотрансаміназ.

Лікування

При підозрі на передозування лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген припиняють і проводять симптоматичну терапію.

Побічні реакції.

Оцінка безпеки застосування препарату Ерлотиніб Алвоген ґрунтується на даних, отриманих від більше ніж 1500 пацієнтів, які отримали лікування щонайменше однією дозою препарату Ерлотиніб Алвоген у режимі монотерапії (150 мг), та більш ніж 300 пацієнтів, які отримували препарат Ерлотиніб Алвоген у дозі 100 або 150 мг у комбінації з гемцитабіном.

Інформація про поширеність побічних реакцій за даними клінічних досліджень застосування препарату Ерлотиніб Алвоген як монотерапії або у комбінації з хіміотерапією наведена нижче за ступенями, визначеними згідно із «Загальними токсикологічними критеріями» Національного інституту раку (NCI-CTC). Зареєстровані побічні реакції – це ті побічні реакції, які виникали з частотою щонайменше 10 % (у групі застосування препарату Ерлотиніб Алвоген) та частіше (≥3 %) у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген, ніж у групі порівняння.

Побічні реакції, які виникали в клінічних дослідженнях (див. нижче), наведено за класами систем органів (класифікація MedDRA). Критерії, які використано для визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000).

У кожній групі за частотою побічні реакції представлено у порядку зменшення серйозності.

Недрібноклітинний рак легень (застосування препарату Ерлотиніб Алвоген у режимі монотерапії)

Перша лінія лікування пацієнтів з мутаціями EGFR

У відкритому рандомізованому дослідженні III фази (ML20650) за участю 154 пацієнтів безпека застосування препарату Ерлотиніб Алвоген у першій лінії лікування пацієнтів з НДРЛ та наявністю мутацій, що активують EGFR, була оцінена у 75 пацієнтів; нових сигналів щодо безпеки у цих пацієнтів не спостерігалося.

Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген у дослідженні ML20650, були висипання і діарея (будь-якого ступеня, 80 % та 57 % відповідно), більшість із яких були 1/2 ступеня тяжкості і не вимагали втручання. Висипання і діарея 3 ступеня тяжкості спостерігалися у 9 % і 4 % пацієнтів відповідно. Висипання і діарея 4 ступеня тяжкості не спостерігалися. Висипання і діарея призвели до припинення терапії у 1 % пацієнтів. Корекція дози (переривання терапії або зниження дози) у зв'язку з висипанням та діареєю була потрібна 11 % та 7 % пацієнтів відповідно.

Підтримуюче лікування

У двох інших подвійно сліпих, рандомізованих, плацебо-контрольованих дослідженнях ІІІ фази ВО18192 (SATURN) і BO25460 (IUNO) препарат Ерлотиніб Алвоген застосовували як підтримуючу терапію після хіміотерапії першої лінії. Ці дослідження проводилися за участю загалом 1532 пацієнтів із поширеним, рецидивуючим або метастатичним НДКРЛ після стандартної хіміотерапії першої лінії на основі препаратів платини. Нових сигналів щодо безпеки ідентифіковано не було.

Найчастішими побічними реакціями, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген у дослідженнях ВО18192 і BO25460, були висипання (BO18192: усіх ступенів – 49,2 %, ступеня 3 – 6 %; BO25460: усіх ступенів – 39,4 %, ступеня 3 – 5 %) та діарея (BO18192: усіх ступенів – 20,3 %, ступеня 3 – 1,8 %; BO25460: усіх ступенів – 24,2 %, ступеня 3 – 2,5 %). Випадків висипань та діареї 4 ступеня тяжкості не спостерігали в жодному із цих досліджень. Висипання і діарея призвели до дострокового припинення терапії препаратом Ерлотиніб Алвоген у 1 % та < 1 % пацієнтів відповідно у дослідженні ВО18192, при цьому в дослідженні BO25460 не спостерігали передчасного припинення лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген у зв'язку з висипанням чи діареєю. Корекція дози (переривання терапії або зниження дози) у зв'язку з висипанням та діареєю була необхідна 8,3 % та 3 % пацієнтів відповідно у дослідженні ВО18192 та 5,6 % і 2,8 % пацієнтів відповідно у дослідженні BO25460.

Друга та інші лінії лікування

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні BR.21 (препарат Ерлотиніб Алвоген застосовувався у другій лінії терапії) найчастішими побічними реакціями були висипання (75 %) і діарея (54 %), більшість із яких були 1 і 2 ступеня тяжкості і минали без втручання. Висипання і діарея 3/4 ступеня тяжкості спостерігалися відповідно у 9 % і 6 % пацієнтів із НДКРЛ, які одержували препарат Ерлотиніб Алвоген, і кожна з цих реакцій зумовила вибуття з дослідження 1 % пацієнтів і корекції дози у 6 % та 1 % пацієнтів відповідно. У дослідженні BR.21 середній час до виникнення висипань становив 8 днів, до початку діареї – 12 днів.

Висипання виникали у вигляді еритематозних та папулопустульозних висипань легкого чи середнього ступеня тяжкості, що виникали або посилювалися на ділянках шкіри, відкритих для сонячного опромінення. Пацієнтам, які бувають на відкритому сонці, рекомендується носити захисний одяг та/або застосовувати сонцезахисні засоби (наприклад, мінераловмісні). Загалом висипання виникали у вигляді еритематозних та папулопустульозних висипань легкого чи середнього ступеня тяжкості, що виникали або посилювалися на ділянках шкіри, відкритих для сонячного опромінення. Пацієнтам, які бувають на відкритому сонці, рекомендується носити захисний одяг та/або застосовувати сонцезахисні засоби (наприклад, мінераловмісні).

Рак підшлункової залози (одночасне застосування препарату Ерлотиніб Алвоген із гемцитабіном)

Найчастішими побічними реакціями в базовому дослідженні РА.3 за участю пацієнтів з раком підшлункової залози, які отримували препарат Ерлотиніб Алвоген в дозі 100 мг у комбінації з гемцитабіном, були втомлюваність, висипання та діарея. У групі препарату Ерлотиніб Алвоген з гемцитабіном висипання і діарея 3/4 ступенів тяжкості виникали у 5 % пацієнтів. Медіана часу до виникнення висипань становила 10 днів, до початку діареї – 15 днів, кожне з яких вимагало зменшення дози у 2 % пацієнтів та дострокове вибуття з дослідження – до 1 % пацієнтів, які отримували препарат Ерлотиніб Алвоген у комбінації з гемцитабіном.

Нижче наведено побічні реакції, які виникали у ≥ 10 % пацієнтів у дослідженнях BR.21 (лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген) та PA.3 (комбіноване лікування Ерлотиніб Алвоген плюс гемцитабін), та побічні реакції, які виникали частіше (≥ 3 %), ніж у групі плацебо, в дослідженнях BR.21 (лікування препаратом Ерлотиніб Алвоген) та PA.3 (комбіноване лікування Ерлотиніб Алвоген плюс гемцитабін).

Ступінь за критеріями NCI-CTC	Ерлотиніб Алвоген (BR.21) N = 485			Ерлотиніб Алвоген (PA.3) N = 259			Категорія частоти з найбільшою поширеністю
Ступінь за критеріями NCI-CTC	Будь-який ступінь	3	4	Будь-який ступінь	3	4
Термін MedDRA, якому надавалася перевага	%	%	%	%	%	%
Інфекції та інвазії Інфекції*	24	4	0	31	3	<1	дуже часто
З боку обміну речовин, метаболізму Анорексія Зниження маси тіла	52 -	8 -	1 -	- 39	- 2	- 0	дуже часто дуже часто
З боку органів зору Сухий кератокон'юнктивіт Кон'юнктивіт	12 12	0 <1	0 0	- -	- -	- -	дуже часто дуже часто
Психічні розлади Депресія	-	-	-	19	2	0	дуже часто
З боку нервової системи Нейропатія Головная боль	- -	- -	- -	13 15	1 <1	<1 0	дуже часто дуже часто
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Задишка Кашель	41 33	17 4	11 0	- 16	- 0	- 0	дуже часто дуже часто
З боку шлунково-кишкового тракту Діарея** Нудота Блювання Стоматит Біль у животі Диспепсія Метеоризм	54 33 23 17 11 - -	6 3 2 <1 2 - -	<1 0 <1 0 <1 - -	48 - - 22 - 17 13	5 - - <1 - <1 0	<1 - - 0 - 0 0	дуже часто дуже часто дуже часто дуже часто дуже часто дуже часто дуже часто
З боку шкіри та підшкірної клітковини Висипання*** Свербіж Сухість шкіри Алопеція	75 13 12 -	8 <1 0 -	<1 0 0 -	69 - - 14	5 - - 0	0 - - 0	дуже часто дуже часто дуже часто дуже часто
Загальні розлади та порушення у місці введення Втомлюваність Гарячка Озноб	52 - -	14 - -	4 - -	73 36 12	14 3 0	2 0 0	дуже часто дуже часто дуже часто

*Тяжкі інфекції, з нейтропенією чи без неї, включають пневмонію, сепсис та запалення підшкірної клітковини.

** Може призвести до дегідратації, гіпокаліємії та ниркової недостатності.

*** Висипання включають акнеформний дерматит.

– Відповідає відсотку, нижче зазначеного порога.

Нижче наведено інші побічні реакції, у тому числі й ті, що спостерігалися в інших клінічних дослідженнях, за категорією частоти.

Система організму	Дуже часто (≥1/10)	Часто (від ≥1/100 до <1/10)	Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100)	Рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000)	Очень редко (<1/10 000)
З боку органів зору		кератит кон'юнктивіт ¹	зміни з боку вій ²		перфорація рогівки звиразкування рогівки увеїт
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння		носова кровотеча	інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ) ³
З боку шлунково-кишкового тракту	діарея ⁷	шлунково-кишкова кровотеча ^4,7	перфорація шлунково-кишкового тракту ⁷
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	відхилення результатів функціональних печінкових тестів ⁵			печінкова недостатність ⁶
З боку шкіри та підшкірної клітковини	висипання	алопеція сухість шкіри ¹ пароніхія фолікуліт акне/ акнеформний дерматит тріщини шкіри	гірсутизм зміни з боку брів ламкість та втрата нігтів реакції з боку шкіри легкого ступеня тяжкості, такі як гіперпігментація	синдром долонно-підошовної еритро-дизестезії	синдром Стівенса–Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз ⁷
З боку нирок та сечовивідних шляхів		ниркова недостатність ¹	нефрит ¹ протеїнурія ¹

¹ У клінічному дослідженні PA.3.

² У тому числі вростання вій, надмірний ріст та потовщення вій.

³ У тому числі летальні випадки у пацієнтів, які отримували препарат Ерлотиніб Алвоген для лікування НДКРЛ або інших поширених солідних пухлин (див. розділ «Особливості застосування»). З більшою частотою спостерігалися у пацієнтів в Японії (див. розділ «Особливості застосування»).

⁴ У клінічних дослідженнях у деяких випадках асоціювалося із супутнім застосуванням варфарину і в деяких випадках – із супутнім застосуванням НПЗП (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

⁵ У тому числі підвищення рівня аланінамінотрансферази (AЛT), aспартатамінотрансферази (AСT) та білірубіну. Це було дуже поширеним у клінічному дослідженні PA.3 та поширеним у клінічному дослідженні BR.21. В основному випадки були легкого або помірного ступеня тяжкості, транзиторними за характером або пов'язані з метастазами в печінку.

⁶ У тому числі летальні випадки. Фактори, що ускладнювали інтерпретацію, включали фонові захворювання печінки або одночасне застосування гепатотоксичних лікарських засобів (див. розділ «Особливості застосування»).

⁷ У тому числі летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після дозволу лікарського засобу.

Це дозволяє проводити постійний контроль балансу користі та ризику лікарського засобу.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Алвоген Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект, 5 «И», тел./факс: +38 044 517-75-00, eлектронна адреса pharmacovigilance@alvogen.com

Термін придатності . 4 роки.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній пачці разом з інструкцією для медичного застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

РЕМЕДІКА ЛТД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ахарнон Стр., Лімассол Промислова зона, Будівля 1 – головна, Будівля 2 – пеніциліни, Будівля 4 – цефалоспорини, Будівля 5 – горм.& корт., Будівля 10 – антинеопластичні, імуномодулюючі, Лімассол, Кіпр, 3056, Кіпр

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа