ЭРОТОН табл. 100 мг блистер №2

Для медицинского использования лекарственного средства

(Еротон)

Место хранения:

Активный ингредиент: Sildenafil;

1 таблетка содержит цитрат Siltenafil в дозах, эквивалентных до 50 мг или 100 мг силденафила;

Вспомогательные вещества: дигидрат гидрофосфата кальция, микрокристаллическая целлюлоза, вьющиеся, коллоидный диоксид кремния, тальк, стеарат магния, натрийный кроскаррелоз, картофельный крахмал.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физические и химические свойства: белые таблетки, диоксид, шестиугольник (форма «шестигранник»), отмеченные «F» с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа. Средства, используемые в эректильной дисфункции. Силденафил. ATH G04B код E03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия. Sildenafil - пероральный препарат, используемый для лечения нарушений эрекции у мужчин. В сексуальном возбуждении препарат восстанавливает снижение эректильной функции, увеличивая приток крови к полового члена.

Физиологический механизм, определяющий эрекцию, включает выделение оксида азота (NO) в кавернозных телах во время сексуального возбуждения. Выпущенный оксид азота активирует фермент для гуанилатного циклазы, который стимулирует увеличение циклического гуанозина монофосфата (TGMF), который, в свою очередь, вызывает расслабление гладких мышц кавернозных тел, способствующих притоку крови.

Sildenafil - мощный и селективный ингибитор CGMF-специфичкой фосфодиэстеразы 5 (FD5) в кавернозных телах, где PDE5 отвечает за крах CGMF. Эффекты силденафила на эрекцию являются периферическими. Sildenafil не имеет прямого релаксационного воздействия на изолированное кавернозное человеческое тело, но мощно усиливает расслабляющее действие NO на этой ткани. При активации метаболического пути NO / CGMF, который происходит в сексуальной стимуляции, ингибирование силденафила PDE5 приводит к увеличению уровня CGMF в кавернозных телах. Таким образом, для того, чтобы силденафил вызвать необходимый фармакологический эффект, необходимо сексуальное возбуждение.

Фармакокинетика.

Поглощение. Силденафил быстро поглощается. Максимальные концентрации плазмы препарата достигаются в течение 30-120 минут (с медианом 60 минут) после его устного использования. Средняя абсолютная биодоступность после устного употребления составляет 41% (с диапазоном от 25 до 63%). В рекомендуемом диапазоне доз (от 25 до 100 мг), параметры AUC и C _Max Siltenafil после его орального введения оцениваются пропорционально дозы.

При использовании Sildenafil во время еды степень поглощения уменьшается со средним удлинением T _max до 60 минут и среднее снижение C _Max 29%.

Распределение. Среднее равновесное распределение равновесия (V _d ) составляет 105 литров, что указывает на распределение препарата в тканях тела. После одного устного применения Sildenafil в дозе 100 мг максимальная общая концентрация в плазме Sildenafil составляет приблизительно 440 нг / мл (коэффициент вариации составляет 40%). Поскольку связывание силденафила и его основного N-десметил-метаболита с плазменными белками достигает 96%, средняя максимальная концентрация плазмы свободного силденафила достигает 18 нг / мл (38 нмоль). Степень связывания с белками плазмы крови не зависит от общих концентраций силденафила.

У здоровых добровольцев, которые использовали Sildenafil один раз в дозе 100 мг, 90 минут в эякуляте были определены менее 0,0002% (в среднем 188 нг) дозы приложенной.

Биотрансформация. Метаболизм Sildenafil в основном проводится с участием микромальных изосенментов печени CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (незначительный путь). Основной циркуляционный метаболит образуется N-деметилированием силденафила. Селективный метаболит относительно FD5 сопоставим с селективностью Sildenafil, а активность метаболита относительно FD5 составляет приблизительно 50% активности исходного вещества. Концентрации плазмы этого метаболита составляют приблизительно 40% концентрации силденафила в плазме крови. N-деметилированный метаболит проходит дополнительный метаболизм, а его период полураспада составляет примерно 4 часа.

Устранение. Общий клиренс Sildenafil составляет 41 л / ч, вызывая период его периода полураспада в 3-5 часов. Как после орала и после внутривенного использования экскреция силденафила в виде метаболитов проводится в основном с фекалиями (приблизительно 80% используемой устной дозы) и в меньшей степени мочи (приблизительно 13% приложенной оральной дозы) Отказ

Фармакокинетика по специальным группам пациентов.

Пациенты пожилых людей. У здоровых пожилых людей добровольцев (в возрасте 65 лет) было снижение клиренса Силденафила, что привело к увеличению концентрации в плазме Sildenafil и ее активного N-деметилированного метаболита примерно на 90% по сравнению с соответствующими концентрациями у здоровых молодых добровольцев (18 -45 лет). В связи с возрастом, связанными с различиями в связывании с белками плазмы крови, соответствующее увеличение концентрации плазмы свободного силденафила составляло приблизительно 40%.

Почечная недостаточность. У волонтеров с расстройствами почек функции света и умеренной степени (клиренс креатинина 30-80 мл / мин) фармакокинетика силденафила оставалась без изменений после его единственного перорального введения в дозе 50 мг. Средний метаболит AUC и C _Max N-деметилированный метаболит увеличился на 126% и 73% соответственно по сравнению с такими показателями у волонтеров того же возраста без расстройств почек. Однако из-за высокой индивидуальной изменчивости эти различия не были статистически значимыми. У волонтеров с серьезными функциями почек (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин) зазор SILDENAFIL снизился, что привело к среднему увеличению AUC и C _MAX на 100% и 88% соответственно по сравнению с добровольными нарушения функции почек. Кроме того, значение AUC и C _MAX N-деметилированного метаболита значительно увеличилось на 79% и 200% соответственно.

Отказ печени. У волонтеров с печенью печенью легкой и умеренной степени (классы A и B по классификации Child-Pew-Pew), клиренс силденафила был уменьшен, что привело к увеличению AUC (84%) и C _Max (47%) по сравнению с добровольцы того же возраста без нарушений функций печени. Фармакокинетика Sildenafil у пациентов с нарушениями функций печени тяжелой степени не изучалась.

Клинические характеристики.

Индикация.

Препарат рекомендуется применяться к мужчинам с эректильной дисфункцией, который определяется как неспособность достичь или поддержать пенис полового члена, необходимого для успешного полового акта.

Для эффективного действия препарата требуется сексуальное возбуждение.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к силденафилу или любому из вспомогательных веществ препарата; Одновременное использование с донорами оксида азота (такими как амилнитрит) или нитраты в любой форме противопоказаны, поскольку известно, что силденафил оказывает влияние на маршрут метаболизма оксида азота / циклического гуанозина монофосфата (CGFF) и потенциала антигипертензивного эффекта нитратов. ; Пребывание, в которых сексуальная активность нежелательна (тяжелые сердечно-сосудистые расстройства, такие как нестабильная стенокардия или сердечная недостаточность тяжелой степени).

Прием препарата противопоказан пациентам, которые потеряли видение в одном глазу из-за неартериальной передней ишемической невропатии зрительного нерва, независимо от того, связан ли эта патология с предварительным использованием ингибиторов PDE5 или нет.

Наличие таких заболеваний, как нарушение печени тяжелой степени, артериальная гипотензия (кровяное давление ниже 90/50 мм рт.), Недавно передаваемая инфаркт инсуляции на миокарда и известные наследственные дегенеративные заболевания сетчатки, такие как ретинит пигмента (маленький Количество таких пациентов имеет генетические фосфодистые расстройства сетчатки), поскольку безопасность силденафила не было исследовано в таких подгруппах пациентов.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Эффекты других лекарств для силденафила.

In vitro исследование. Метаболизм Sildenafil происходит преимущественно с участием изоформ 3А4 (основной путь) и изоформ 2С9 (второстепенный путь) цитохрома P450 (CYP). Следовательно, ингибиторы этих изоэнментов могут снизить зазор силденафила, а индукторы этих изосен могут повысить оформление силденафила.

В исследовании in vivo. Население фармакокинетического анализа данных клинических данных продемонстрировало снижение зазора для сильнафила при его одновременном использовании с ингибиторами CYP3A4 (таких как кетоконазол, эритромицин, циметидин). Хотя в то же время использование ингибиторов Sildenafil и Cyp3a4 увеличение частоты побочных эффектов не наблюдалось, необходимо учитывать использование начальной дозы Sildenafil 25 мг.

Одновременное использование ингибитора ингибитора HIV протеазы Rhytonavira, очень мощный ингибитор P450, в состоянии равновесной концентрации (500 мг 1 раз в день) и силденафил (одна доза
100 мг) привели к увеличению C _Max Sildenafil на 300% (4 раза) и увеличили плазму AUC Sildenafil на 1000% (11 раз). Через 24 часа уровень плазмы Sildenafil по-прежнему составлял приблизительно 200 нг / мл по сравнению с уровнем приблизительно 5 нг / мл, характерных для силденафила, отдельно, что соответствует значительному влиянию ритонавира на широкий ассортимент субстратов P450. Силденафил не влияет на фармакокинетику ритонавира. Учитывая эти фармакокинетические данные, одновременное использование Sildenafil и Ritonavira не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»); В любом случае максимальная доза силденафила при каких-либо обстоятельствах не должна превышать 25 мг в течение 48 часов.

Одновременное использование ингибитора ВИЧ-протеазы сахнавира, ингибитора CYP3A4, в дозе, которая обеспечивает концентрацию равновесия (1200 мг 3 раза в день), а силденафил (100 мг времен) привели к увеличению C _Max Sildenafil на 140% и Увеличение экспозиции системы (AUC) Sildenafil на 210%. Влияние силденафила на фармакокинетику Сахнавируса не было выявлено (см. Раздел «Способ применения и доза»). Предполагается, что более мощные ингибиторы CYP3A4, такие как кетоконазол и Андтраконазол, будут иметь более выраженный эффект.

При использовании Sildenafil (100 мг слегка) и эритромицина, умеренного ингибитора CYP3A4 в равновесном состоянии (500 мг 2 раза в день в течение 5 дней) наблюдалось увеличение системного воздействия силденафила на 182% (AUC). Здоровые мужские добровольцы не имеют воздействия азитромицина (500 мг в день в течение 3 дней) на AUC, C _MAX , T _MAX , константы скорости ликвидации и последующим периодом периода полувыведения силденафила или его основного циркуляционного метаболита. Cyamidine (ингибитор цитохрома P450 и неспецифический ингибитор ингибитора CYP3A4) при дозе 800 мг, в то время как одновременно используют с сильденафилом в дозе 50 мг у здоровых добровольцев привели к увеличению концентрации плазмы Sildenafil на 56%.

Грейпфрутовый сок представляет собой слабый ингибитор CYP3A4 в кишечной стенке и может привести к умеренному увеличению уровней Siltenafil в плазме крови.

Одноразовое применение антацидов (гидроксид гидроксида магния / гидроксид алюминия) не влиял на биодоступность силденафила.

Хотя исследования специфического взаимодействия со всеми препаратами не проводились, по словам фармакокинетического анализа населения, фармакокинетика силденафила не изменилась, когда он одновременно используется с лекарственными средствами, принадлежащими к группе ингибиторов CYP2C9 (толбутамид, варфарин, фенитоин), группы Ингибиторы CYP2D6 (такие как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), группа тиазидных и тиазидоидных диуретиков, петлей и калия, диуретики, ангиотензин, преобразующие ингибиторы фермента, антагонисты кальция, антагонисты β-адренорецепторов или антагонистов метаболизма β-адренорезами или метаболизма CYP450 (такие как рифампицин , барбитураты).

Одновременное использование эндотелина бозентана антагониста (умеренный индуктор CYP3A4, CYP2C9 и, возможно, CYP2C19) в равновесии (125 мг дважды в день) и силденафил в состоянии равновесия (80 мг 3 раза в день) привел к снижению AUC и C _Max Sildenafil 62, 6% и 55,4% соответственно. Следовательно, одновременное использование таких мощных индукторов CYP3A4 в качестве рифампина может привести к более выраженному снижению концентрации силденафила в плазме крови.

Никорендил - это гибрид активатора кальциевых каналов и нитрата. Составляющий нитрат вызывает свое серьезное взаимодействие с силденафилом.

Последствия силденафила на другие лекарства.

In vitro исследование. Sildenafil - слабый ингибитор изоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 и 3A4 цитохрома P450 (IR ₅₀ > 150 мкмол). Поскольку пиковые концентрации в плазме Sildenafil составляют приблизительно 1 мкмоль, эффект препарата на зазор подложек этих изосенментов вряд ли.

Нет данных о взаимодействии Sildenafil и таких неспецифических ингибиторов фосфодиестеразы в качестве теофиллина и дипиридамола.

В исследовании in vivo. Поскольку известно, что Sildenafil влияет на метаболизм монофосфата оксида азота / циклического гуанозина (CGFF), было обнаружено, что силденафил потенцирует гипотензивный эффект нитратов, поэтому его одновременное использование с донорами оксида азота или нитратами в любой форме противопоказаны (см. раздел «Противопоказание»).

Одновременное использование блокаторов Sildenafil и α-адренорецепторов может привести к развитию симптоматической артериальной гипотензии в некотором склонности к пациентам. Такая реакция часто происходила в течение 4 часов после использования Sildenafil (см. Раздел «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»). При исследованиях специфического взаимодействия лекарств блокатор α-адренорецепторов дексазозина (4 мг и 8 мг) и силденафила (25 мг, 50 мг и 100 мг) использовали одновременно пациентам с доброкачественной гиперплазией простаты, стабилизацию которой было достигнуты путем применения дексазозина. В этих популяциях было среднее дополнительное снижение артериального давления в положении, лежа на 7/7 мм рт. Искусство, 9/5 мм рт. Искусство. и 8/4 мм рт. Искусство. И среднее снижение артериального давления в положении, стоящее на 6/6 мм рт. Арт., 11/4 мм рт. Арт., 4/5 мм рт. Искусство. соответственно. При одновременном использовании силденафила и дексазозина у пациентов, чья стабилизация была достигнута при использовании дексазозина, иногда сообщается о развитии симптоматической ортостатической гипотензии. В этих сообщениях именно о случаях головокружения и состояния до обмороки, но без обморонения.

Не было значительных взаимодействий с одновременным использованием Sildenafil (50 мг) и толебатамида (250 мг) или варбарина (40 мг), метаболизирующего CYP2C9.

Силденафил (50 мг) не привел к удлинению кровотечения, вызванного ацетилсалициловой кислотой (150 мг).

Sildenafil (50 мг) не потенцировали гипотензивный эффект алкоголя у здоровых добровольцев со средним максимальным уровнями в крови этанол 80 мг / дл.

У пациентов, используемых Sildenafil, никаких различий в профиле побочных эффектов не наблюдалось по сравнению с плацебо, в то время как использование таких классов антигипертензивных препаратов как диуретики, блокаторы β-адренорецепторов, антагонисты ACE, антагонисты ангиотензина II, антигипертензивные препараты (вазодилирующие и центральные Действия) Блокировщики адренергических нейронов, блокаторы каналов кальция и блокаторы α-адренорецепторов. В особом изучении взаимодействия, в то время как одновременное использование силденафила (100 мг) и амлодипина, пациенты с артериальной гипертензией наблюдались дополнительное снижение систолического артериального давления в положении, лежащем на 8 мм рт. Искусство. Соответствующее снижение диастолического артериального давления составляло 7 мм рт. По величине этих дополнительных снижение артериального давления сопоставилось с теми, наблюдаемыми в применении только силденафила у здоровых добровольцев (см. Раздел «Фармакологические свойства»).

Силденафил в дозе 100 мг не повлиял на фармакокинетические параметры ингибиторов протеазы ВИЧ, сахнавиры и ритонавиры, которые являются субстратами CYP3A4.

У здоровых мужских добровольцев, использование Sildenafil в равновесии (80 мг обусловлена ​​днем) привело к увеличению AUC и C _Max Bonentan (125 мг 2 раза в день) на 49,8% 42% соответственно.

Особенности приложения.

До начала терапии следует собирать медицинское анамнез пациента и физическое обследование для диагностики эректильной дисфункции и определить его возможные причины.

Факторы риска сердечно-сосудистых заболеваний. Поскольку сексуальная активность сопровождается определенным риском из сердца до начала любого лечения эректильной дисфункции, врач должен оценить состояние сердечно-сосудистой системы пациента. Sildenafil имеет вазодиловый эффект, который проявляется светом и краткосрочным снижением кровяного давления (см. Раздел «Фармакодинамика»). До назначения Sildenafil врач должен тщательно взвесить, может ли такой эффект не влиять на пациентов с определенными основными заболеваниями, особенно в сочетании с сексуальной активностью. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним з проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Препарат потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, що за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без статевої активності. Тому неможливо визначити, чи пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Після виходу силденафілу на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває довше ніж 4 годин, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. У разі відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпеку та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, що містять силденафіл (наприклад Реваціо), чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчали. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування силденафілу слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична артеріальна гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтам із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Після застосування дози 100 мг здоровим добровольцям не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат, та негайно звернутися за медичного допомогою у випадках раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, що також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. Препарат чинить системну судинорозширювальну дію та може у подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування силденафілу не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не призначений для застосування жінкам.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Оскільки у ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати перорально.

Дорослі. Рекомендована доза препарату становить 50 мг, застосовувати у разі необхідності приблизно за 1 годину до статевої активності. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату під час прийому їжі дія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку. Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад, цирозом) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. розділ «Особливості застосування» ).

З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

При призначенні силденафілу у дозі 25 мг застосовувати препарат у відповідному дозуванні або лікарській формі.

Діти. Препарат не показаний до застосування особам віком до 18 років.

Передозування .

Під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності слід вдаватися до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як головний біль, припливи, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затуманення зору.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1000 - < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 - < 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося у рамках досвіду застосування після виходу на ринок, визначена як невідома. У межах кожної частотної групи побічні реакції наведені у порядку зменшення їх серйозності.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольорів**, розлади зору, затуманення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скловидного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: вертиго, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Часто: припливи крові до обличчя, приливи жару.

Нечасто: артеріальна гіпертензія/гіпотензія.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади.

Нечасто: біль у грудях, підвищена втомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів; причинний взаємозв'язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв'язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

З боку метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу силденафілу на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять у невідомій кількості, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов'язані в часі із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, але не всі, мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато з цих явищ виникли під час або одразу після статевої активності, та декілька явищ виникли відразу під час застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин чи днів після застосування силденафілу та статевої активності. Неможливо встановити, чи мають ці явища прямий зв'язок із застосуванням препарату, зі статевою активністю, з наявними факторами ризику чи із комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування препарату Ревацио (силденафіл) для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафілу з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривожність, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження чи втрати слуху, пов'язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням препарату силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов'язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафілу. Багато з пацієнтів, але не всі, мали наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов'язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік від 50 років, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції . Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності . 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^о С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 50 мг, по 100 мг № 1 (1х1), № 2 (2х1), № 4 (4х1) у блістері, у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом .

Виробник.

ПАТ «Фітофарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 2.