Личный кабинет
КАДУЕТ 5/10 табл. п/плен. оболочкой блистер №30
rx
Код товара: 152424
Производитель: Pfizer Inc. (США)
6 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 15.06.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
КАДУЕТ 5/10
CADUET 5/10
Состав:
действующие вещества: amlodipine; atorvastatine;
1 таблетка содержит амлодипина бесилата эквивалентно амлодипину 5 мг; аторвастатина кальция тригидрата эквивалентно аторвастатину 10 мг;
другие составляющие: кальция карбонат, натрия кроскармелоза, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, полисорбат 80, гидроксипропилцеллюлоза, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, Опадри II Белый 85F28751: спирт поливин 3000, диоксид титана (Е 171), тальк.
Лекарственная форма.
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: белые таблетки овальной формы с пленочной оболочкой и логотипом "Pfizer" с одной стороны и кодом продукта "CDT" и "051" с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Гиполидемические средства, композиции. Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, другие комбинации. Код ATX C10B X03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Кадуэт обладает двойным механизмом действия; действие амлодипина как дигидропирединового антагониста кальция (антагонист ионов кальция или блокатор медленных кальциевых каналов) и действие угнетения аторвастатином ГМГ-КоА-редуктазы. Амлодипиновый компонент препарата Кадуэт ингибирует трансмембранный поток ионов кальция в клетки гладких мышц сосудов и мышц сердца. Аторвастатиновый компонент является мощным селективным ингибитором ГМГ-КоА-редуктазы, ключевого фермента, конвертирующего 3-гидрокси-3-метилглютарил коэнзима в мевалонат – предшественник стеролов, в том числе и холестерина.
Для препарата Кадуэт не наблюдалось модификации влияния амлодипина на систолическое АД по сравнению с монотерапией амлодипином.
Аналогично препарату Кадуэт не наблюдалось модификации влияния аторвастатина на холестерин ЛНП по сравнению с монотерапией аторвастатином.
Англо-скандинавское исследование результатов заболеваний сердца (ASCOT) – рандомизированное, с 2 х 2 факторным дизайном исследование для сравнения двух гипотензивных режимов всего у 19 257 пациентов (группа снижения артериального давления - ASCOT-BPLA) и для исследования влияния добавления 10 мг аторвастатина 0 пациентов липидов - ASCOT-LLA) при летальных и нелетальных коронарных приступах.
Влияние аторвастатина на летальные и нелетальные коронарные приступы оценивали в рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании (ASCOT-LLA) у 10 305 гипертензивных пациентов в возрасте 40-79 лет без предварительного инфаркта миокарда или лечения стенокардии ммоль/л (251 мг/дл). Все пациенты имели по меньшей мере 3 из таких предварительно определенных факторов сердечно-сосудистого риска: мужской пол, возраст (≥55 лет), курение, диабет, ранняя ИБС в анамнезе ближайших родственников, ЗХ: ЛВП ≥6, заболевания периферических сосудов, гипертрофия левого желудочка, предшествующее цереброваскулярное протеинурия/альбуминурия.
Пациентов лечили с применением гипотензивных режимов на основе амлодипина (5-10 мг) или атенолола (50-100 мг). Для достижения в дальнейшем запланированного АД (<140/90 мм рт. ст. у пациентов без диабета, <130/80 мм рт. ст. у пациентов с диабетом) в амлодипиновой группе можно было добавлять периндоприл (4-8 мг), а в группе атеноло2-2 мг). Терапией третьей линии в обеих группах являлся доксазозин GITS (4-8 мг). Группа аторвастатина состояла из 5168 пациентов (2584 пациента получали амлодипин и 2584 пациента получали атенолол), а группа плацебо состояла из 5137 пациентов (2554 пациента получали амлодипин и 2583 пациента получали атенолол).
Комбинация амлодипина с аторвастатином приводила к существенному снижению риска в композитной первичной конечной точке летальной ИБС и нелетального ИМ на:
53% (95% доверительный интервал 31% - 68%, p<0,0001) по сравнению с амлодипином + плацебо,
39% (95% доверительный интервал 8% – 59%, p<0,016) по сравнению с атенолол+аторвастатин.
Артериальное давление существенно снижалось при обоих режимах лечения и значительно больше для режима на основе амлодипин + аторвастатин, чем для режима на основе атенолол + аторвастатин (соответственно –26,5/–15,6 мм рт. ст. против –24,7/–13,6 мм рт. ст.). Значение р для различий между двумя группами 0,0036 (для СКТ) и <0,0001 (для ДКТ).
Исследование антигипертензивного и липидоснижающего лечения для предотвращения сердечных приступов (ALLHAT) .
Для сравнения эффективности амлодипина или лизиноприла с эффективностью хлорталидона как терапии первой линии у пациентов с гипертензией от слабой до умеренной степени тяжести было проведено двойное рандомизированное слепое исследование «Антигипертензивное и липидоснижающее лечение для предотвращения сердечных приступов».
Всего 33357 гипертензивных пациентов в возрасте 55 лет или старше были рандомизированы и наблюдались в среднем в течение 4,9 года. Эти пациенты имели по меньшей мере один дополнительный фактор риска
ИБС, включая: предварительный инфаркт миокарда или инсульт (менее чем за 6 месяцев до включения в исследование) или задокументированное другое атеросклеротическое ССЗ (всего 51,5%), диабет II типа (36,1%), холестерин ЛВП < 35 мг/дл (11,6 методом электрокардиографии или методом эхокардиографии (20,9%), курение сигарет в настоящее время (21,9%).
Первиной конечной точкой была совокупность летальной ИБС или нелетального инфаркта миокарда. В группе амлодипина первичной конечной точки достигли 11,3% пациентов по сравнению с 11,5% в группе хлорталидона (ВР 0,98, 95% ДИ [0,90-1,07] p=0,65).
Среди вторичных конечных точек:
показатель летальности по всем причинам составлял 17,3% в группе хлорталидона и 16,8% в группе амлодипина (амлодипин по сравнению с хлорталидоном, ВР 0,96, 95% ДИ [0,89-1,02] p=0,20);
частота сердечной недостаточности (компонент композитной комбинированной сердечно-сосудистой конечной точки) была значительно выше в группе амлодипина по сравнению с группой хлорталидона (10,2% против 7,7%, ВР 1,38, 95% ДИ [1,25-1,52] p<0,00
Исследование не продемонстрировало преимущества какого-либо препарата в отношении первичной конечной точки; Апостериорный анализ результатов показал, что амлодипин снижает количество летальных ИБС и нелетальных инфарктов миокарда главной конечной точки и летальность по всем причинам вторичной главной конечной точки в той же степени, что и хлорталидон.
В исследовании «Профилактика инсульта путем агрессивного снижения уровней холестерина» (SPARCL) у 4731 пациента, которые в предыдущие 6 месяцев перенесли инсульт или транзиторную ишемическую атаку (TIA) и не имели в анамнезе ишемической болезни сердца (ИБС), было оценено влияние 8 инсульт. 60% пациентов были мужчинами в возрасте 21-92 года (средний возраст 63 года), на этапе включения имели средний уровень ЛНП 133 мг/дл (3,4 ммоль/л). Средний уровень холестерина ЛНП был 73 мг/дл (1,9 ммоль/л) в течение лечения аторвастатином и 129 мг/дл (3,3 ммоль/л) в течение лечения плацебо. Медианное наблюдение – 4,9 года.
80 мг аторвастатина снижали риск первичной конечной точки смертельного или несмертельного инсульта на 15 % (ВР 0,85; 95 % ДИ, 0,72-1,00; p=0,05 или 0,84; 95 % ДИ, 0,71-0,99; по сравнению с плацебо. Смертность по всем причинам составляла 9,1% (216/2365) для аторвастатина по сравнению с 8,9% (211/2366) для плацебо.
В анализе post-hoc 80 мг аторвастатина снижали частоту ишемического приступа (218/2365, 9,2% против 274/2366, 11,6%, p=0,01) и повышали частоту геморрагического инсульта (55/2365, 2,3% 6,3 p=0,02) по сравнению с плацебо.
Риск геморрагического инсульта возрастал у пациентов, которые были включены в исследование с предыдущим геморрагическим инсультом (7/45 для аторвастатина против 2/48 для плацебо; ВР 4,06; 95% ДИ, 0,84-19,57), а риск ишемического приступа для этих групп 2/48 для плацебо; ВР 1,64;
Риск геморрагического инсульта возрастал у пациентов, которые были включены в исследование с предыдущим лакунарным инфарктом (20/708 для аторвастатина против 4/701 для плацебо; ВР 4,99; 95% ДИ, 1,71-14,61), но снижался также риск 7/7 аторвастатина против 102/701 для плацебо; ВР 0,76; Возможно, риск инсульта возрастал у пациентов с предыдущим лакунарным инфарктом, получавших 80 мг/сут аторвастатина.
Смертность по всем причинам составляла 15,6% (7/45) для аторвастатина против 10,4% (5/48) в подгруппе пациентов с предыдущим геморрагическим инсультом. Смертность по всем причинам составляла 10,9% (77/708) для аторвастатина против 9,1% (64/701) для плацебо в подгруппе пациентов с предварительным лакунарным инфарктом.
Фармакокинетика.
Данные для препарата Кадуэт.
После перорального приема наблюдалось два четких пика плазменных концентраций. Первый, в пределах от 1 до 2 часов после приема, обусловлен аторвастатином; второй, между 6 и 12 часами после приема, обусловлен амлодипином. Скорость и степень всасывания (биодоступность) амлодипина и аторвастатина из препарата Кадуэт отличаются от биодоступности амлодипина и аторвастатина при совместном приеме таблеток амлодипина и аторвастатина.
На биодоступность амлодипина из лекарственного средства Кадуэт не влиял на прием препарата после еды. Хотя пища снижает скорость и степень всасывания аторвастатина из препарата Кадуэт примерно на 32% и 11% соответственно, по оценкам Cmax и AUC, аналогичные снижения плазменных концентраций после еды наблюдались для аторвастатина без снижения влияния на холестерин ЛНП (см. ниже).
Данные для амлодипина.
Всасывание.
После перорального приема терапевтических доз только амлодипина всасывание привело к появлению пика плазменной концентрации в пределах 6-12 часов после приема дозы препарата. По оценкам, абсолютная биодоступность находилась в пределах от 64 до 80%. Объем распределения составляет примерно 21 л/кг. Биодоступность амлодипина не меняется при еде.
Деление.
Исследования амлодипина in vitro показали, что у пациентов с гипертензией около 97,5% циркулирующего препарата связывается белками плазмы.
Биотрансформация.
Амлодипин интенсивно (около 90%) преобразуется в неактивные метаболиты путем печеночного метаболизма.
Экскреция.
Выведение амлодипина из плазмы представляет собой двухфазный процесс с конечным периодом полувыведения около 30-50 часов. Плазменные уровни стабильного состояния достигались после 7-8 дней непрерывного приема препарата. С мочой выводилось 10% исходного амлодипина и
60% его метаболитов.
Данные для аторвастатина.
Всасывание.
Аторвастатин быстро всасывается, максимальная концентрация в плазме крови достигается в пределах от 1 до 2 часов. Степень всасывания возрастает пропорционально дозе аторвастатина. Абсолютная биодоступность аторвастатина (исходный препарат) составляет примерно 12%, а системная биодоступность для угнетения ГМГ-КоА-редуктазы составляет примерно 30%. Низкая системная биодоступность связана с пресистемным клиренсом в желудочно-кишечной слизистой и/или пресистемным печеночным метаболизмом. Хотя пища снижает скорость и степень всасывания примерно на 25% и 9% соответственно, по оценкам Cmax и AUC, снижение холестерина ЛНП подобно независимо от того, принимают ли аторвастатин с пищей или без нее. Плазменные концентрации аторвастатина ниже (приблизительно на 30% для Сmax и AUC) после вечернего приема препарата по сравнению с утренним приемом. Однако снижение холестерина ЛНП такое же, независимо от времени суток приема препарата.
Деление.
Средний объем распределения аторвастатина составляет примерно 381 литр. Более 95% аторвастатина связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация.
Аторвастатин интенсивно метаболизируется к орто- и парагидроксилированным производным и разнообразным продуктам бета-окисления. Подавление in vitro ГМГ-КоА-редуктазы орто- и парагидроксилированными метаболитами эквивалентно такому же ингибированию аторвастатином. Приблизительно 70% ингибиторной активности в отношении циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы связано с активными метаболитами.
Экскреция.
Аторвастатин и его метаболиты выводятся главным образом с желчью после печеночного и внепеченочного метаболизма. Однако этот препарат, очевидно, не подвергается значительной кишечно-печеночной рециркуляции. Средний период полувыведения аторвастатина из плазмы у людей составляет примерно 14 часов, однако для ингибиторной активности ГМГ-КоА-редуктазы этот период составляет от 20 до 30 часов из-за вклада активных метаболитов. После перорального приема аторвастатина с мочой выделяется менее 2% дозы.
Данные по амлодипину и аторвастатину в специальных популяциях.
Пациенты пожилого возраста.
Время достижения максимальных концентраций амлодипина в плазме подобно как у пациентов пожилого возраста, так и у более молодых людей. Клиренс амлодипина проявляет тенденцию к снижению, что ведет к увеличению AUC и периоду полувыведения у пожилых пациентов. Рост AUC и период полувыведения у пациентов с застойной сердечной недостаточностью был таким, как ожидалось для пациентов исследуемой возрастной группы.
Плазменные концентрации аторвастатина у здоровых пожилых людей (более 65 лет) были выше (приблизительно на 40% для Cmax и 30% для AUC), чем у молодых взрослых людей. Клинические данные позволяют предположить большее снижение уровня ЛНП в популяции пожилых людей по сравнению с молодыми взрослыми людьми при любой дозе аторвастатина.
Дети.
Фармакокинетические данные для популяции младенческого возраста отсутствуют.
Пол.
Концентрации аторвастатина в плазме у женщин отличаются от концентраций в плазме у мужчин (приблизительно на 20% выше для Сmax и на 10% меньше для AUC). Эти отличия не были клинически значимыми и не вели к существенным клиническим различиям во влиянии на липиды для мужчин и женщин.
Почечная недостаточность.
Почечная недостаточность не оказывает существенного влияния на фармакокинетику амлодипина. Амлодипин не подвергается диализу. Поэтому пациенты с почечной недостаточностью могут принимать обычную начальную дозу амлодипина.
В исследованиях с применением аторвастатина почечная недостаточность не влияла на плазменную концентрацию аторвастатина или снижение холестерина ЛНП, таким образом для пациентов с почечной дисфункцией нет необходимости корректировать дозу аторвастатина.
Печеночная недостаточность.
У пациентов с печеночной недостаточностью снижен клиренс амлодипина, что приводит к росту AUC примерно на 40-60%. Печеночная дисфункция от умеренной до тяжелой не влияет на терапевтический ответ пациентов с аторвастатином, но экспозиция этого препарата значительно возрастает. Плазменная концентрация аторвастатина у пациентов с хроническим алкогольным заболеванием печени (класс В по шкале Чайлда Пью) заметно повышается (приблизительно 16-кратно для C max и 11-кратно для AUC).
Полиморфизм SLCO1B1.
Метаболизм всех ингибиторов HMG-CoA в печени редуктаз, включая аторвастатин, проходит при участии транспортного белка OATP1B1. У пациентов с полиморфизмом SLCO1B1 существует риск повышенной экспозиции аторвастатина, что может привести к повышению риска возникновения рабдомиолиза (см. раздел «Особенности применения»). Полиморфизм гена, кодирующего OATP1B1 (SLCO1B1 c.521CC), ассоциируется с повышением экспозиции аторвастатина (AUC) в 2,4 раза по сравнению с лицами без такого варианта генотипа (c.521TT). Генетическое нарушение усваивания печенью аторвастатина возможно у этих пациентов. Как это влияет на эффективность, неизвестно.
Клинические свойства.
Показания.
Для профилактики сердечно-сосудистых событий у пациентов с гипертензией, с тремя сопутствующими факторами сердечно-сосудистого риска, с уровнями холестерина от нормальных до умеренно повышенных, без клинических проявлений ишемической болезни сердца, а также когда согласно действующим рекомендациям по лечению считается уместным комбинированное применение.
В случае недостаточной эффективности гиполидемической диеты и других нефармакологических мер.
Противопоказания.
- повышенная чувствительность к дигидропиридинам*, действующим веществам амлодипина и аторвастатина или к другим вспомогательным веществам;
- активные заболевания печени или постоянно повышенные по непонятным причинам уровни сывороточных трансаминаз, в 3 раза превышающие верхнюю границу нормы;
- комбинации с итраконазолом, кетоконазолом и телитромицином;
- тяжелая артериальная гипотензия;
- шок (включая кардиогенный шок);
- обструкция путей оттока левого желудочка (например, аортальный стеноз высокой степени);
- гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда;
- нестабильная стенокардия и период 8 суток после инфаркта миокарда.
Нельзя применять беременным женщинам; женщинам, планирующим беременность, или женщинам репродуктивного возраста, не использующим соответствующие контрацептивные средства.
*Амлодипин – блокатор кальциевых каналов, производная дигидропиридина.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Взаимодействия, связанные с комбинированным препаратом.
Данные по исследованию взаимодействия лекарственных препаратов, которое включало прием 10 мг амлодипина и 80 мг аторвастатина здоровыми добровольцами, свидетельствуют, что фармакокинетика амлодипина не меняется, когда эти препараты принимают совместно. Не было продемонстрировано никакого влияния амлодипина на Cmax аторвастатина, но AUC аторвастатина в присутствии амлодипина возрастала на 18% (ДИ 90% [109-127%]).
Исследования лекарственного взаимодействия Кадуэта с другими препаратами не проводились, хотя были проведены исследования с отдельно взятыми амлодипиновым и аторвастатиновым компонентами, как описано ниже.
Взаимодействия, связанные с амлодипином.
Несовместимые (нерекомендуемые) комбинации.
Дантролен (инфузия): после внутривенного введения верапамила и дантролена у животных наблюдались фатальная фибрилляция желудочков и сердечно-сосудистая недостаточность, связанная с гиперкалиемией. Из-за риска гиперкалиемии у пациентов с предрасположенностью к злокачественной гипертермии и во время лечения злокачественной гипертермии рекомендуется избегать одновременного применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин.
В результаті екстраполяції зроблено висновок, що слід уникати комбінації амлодипіну і дантролену (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Комбінації, що потребують обережності.
Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. За необхідності – моніторинг артеріального тиску та корекція дози антигіпертензивного препарату.
Інгібітори CYP3A4: одночасне застосування амлодипіну із сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, антимікотики групи азолів, такі макроліди, як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може спричинити значне збільшення плазмових концентрацій амлодипіну, що підвищує ризик виникнення гіпотензії. Клінічний зсув цих змін фармакокінетики може бути більш вираженим у літніх пацієнтів. Тому може виникнути необхідність клінічного моніторингу та корекції дози.
Індуктори CYP3A4: немає даних про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін.
Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин, звіробій продірявлений) може викликати знижену концентрацію амлодипіну в плазмі. Амлодипін слід застосовувати з обережністю з індукторами CYP3A4.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів може зростати його біодоступність, що призведе до збільшення гіпотензивного ефекту.
Воздействие амлодипина на другие лекарственные средства.
Гіпотензивний ефект амлодипіну посилює дію інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями.
Такролімус.
Існує ризик підвищення концентрацій такролімусу в плазмі при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не описаний. Щоб уникнути токсичної дії препарату, необхідно проводити моніторинг плазмових концентрацій такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Таким пацієнтам може потребуватися коригування дози такролімусу.
Під час клінічних досліджень взаємодії лікарських засобів амлодипін не показав впливу на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.
Комбінації, які слід враховувати.
Альфа-1 блокатори в урології (празозин, альфузозин, доксазозин, тамзулозин, теразозин): підвищення гіпотензивної дії. Ризик тяжкої ортостатичної гіпотензії.
Аміфостин:
підвищення гіпотензивної дії через додаткові побічні ефекти.
Іміпрамінові антидепресанти, нейролептики:
підвищення антигіпертензивної дії та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Бета-блокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол):
у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю ризик гіпотензії і серцевої недостатності
( in vitro: негативний інотропний ефект дигідропіридинів, що змінюється залежно від препаратів, які можуть збільшувати негативний інотропний ефект бета-блокаторів). Лікування бета-блокаторами може мінімізувати рефлекторну симпатичну реакцію, яка приводиться в дію при надмірній гемодинамічній реперкусії.
Кортикостероїди, тетракозактид:
зниження антигіпертензивної дії (ефект кортикостероїдів щодо затримання води та натрію).
Інші протигіпертензивні засоби:
одночасне застосування амлодипіну з іншим антигіпертензивним препаратом (бета-блокатором, блокатором ангіотензин II, діуретиком, інгібітором АПФ) може підвищити гіпотензивний ефект амлодипіну.
Лікування тринітратами , нітратами або іншими судинорозширювальними засобами потребує уважного розгляду.
Силденафіл:
одноразова доза 100 мг силденафілу при гіпертонічній хворобі не мала впливу на фармакокінетичні параметри амлодипіну. Коли амлодипін і силденафіл застосовували у комбінації, кожен з препаратів мав свій незалежний гіпотензивний ефект.
Циклоспорин:
дослідження взаємодії між циклоспорином та амлодипіном не проводилося за участю здорових добровольців, інших категорій пацієнтів, за винятком пацієнтів з трансплантацією нирки. У цих пацієнтів спостерігалося змінне збільшення мінімальних концентрацій циклоспорину (від 0 % до 40 % від середнього значення). Необхідно регулярно проводити моніторинг рівнів концентрацій циклоспорину при застосуванні пацієнтам з пересадкою нирки. Таким пацієнтам може потребуватися коригування дози циклоспорину.
Дослідження взаємодії лікарських засобів також показали, що циметидин, аторвастатин, солі алюмінію/магнію і дигоксин не впливають на фармакокінетику амлодипіну.
Вплив лікарських засобів, що вводяться разом з аторвастатином.
Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом для транспортних протеїнів, наприклад транспортера печінкового поглинання OATP1B1. Одночасне застосування лікарських засобів, що є інгібіторами CYP3A4, або транспортних протеїнів може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі і збільшення ризику міопатії. Ризик може також збільшуватися при одночасному введенні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які мають потенціал щодо спричинення міопатії, такими як похідні фібринової кислоти та езетиміб (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Ингибиторы CYP3A4.
Сильні інгібітори CYP3A4 призводять до значно збільшеної концентрації аторвастатину в плазмі (див. таблицю 1 і конкретну інформацію нижче). Якщо можливо, слід уникати одночасного призначення сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад циклоспорину, телітроміцину, кларитроміцину, делавірдину, стирипентолу, кетоконазолу, вориконазолу, ітраконазолу, позаконазолу та інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір тощо). Коли неможливо уникнути одночасного призначення цих лікарських засобів з аторвастатином, слід розглянути зниження початкової і максимальної дози аторвастатину, а також рекомендується відповідний клінічний моніторинг (див. таблицю 1).
Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол): можуть збільшувати концентрацію аторвастатину в плазмі (див. таблицю 1). При комбінованому застосуванні еритроміцину зі статинами спостерігався підвищений ризик міопатії. Дослідження взаємодії лікарських засобів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не проводились. Як аміодарон, так і верапаміл інгібують дію CYP3A4 і їхнє одночасне призначення з аторвастатином може призвести до збільшення впливу аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами CYP3A4 потрібно розглянути зменшення максимальної дози аторвастатину та рекомендується відповідний клінічний моніторинг. Належний клінічний моніторинг рекомендовано після початку або після корекції дози інгібітору.
Индукторы CYP3A4.
Одночасне призначення аторвастатину з індукторами цитохрому P450 3A (такими як ефавіренц, рифампін, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації аторвастатину в плазмі.
Через подвійний механізм взаємодії рифампіну (індукція цитохрому P450 3A та інгібування транспортера печінкового поглинання OATP1B1) рекомендовано вводити аторвастатин одночасно з рифампіцином, оскільки відкладене введення аторвастатину після введення рифампіну було пов'язане зі значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі. Однак вплив рифампіну на аторвастатин в гепатоцитах невідомий, і, якщо неможливо уникнути одночасного призначення, слід ретельно спостерігати за ефективністю препарату у таких пацієнтів.
Інгібітори транспортного протеїну.
Інгібітори транспортних протеїнів (наприклад циклоспорин) можуть посилювати системний вплив аторвастатину (див. таблицю 1). Вплив інгібування транспортерів печінкового поглинання на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо неможливо уникнути одночасного призначення, рекомендується зниження дози і клінічний моніторинг ефективності (див. таблицю 1).
Гемфіброзил / похідні фібринової кислоти.
Застосування фібратів у монотерапії іноді пов'язано з розвитком явищ з боку м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Ризик розвитку цих явищ може зростати при одночасному призначенні похідних фібринової кислоти і аторвастатину. Якщо неможливо уникнути одночасного призначення, слід використовувати найменшу дозу аторвастатину для досягнення терапевтичної мети і проводити належний моніторинг стану пацієнтів (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Езетиміб.
Застосування езетимібу як монотерапії іноді пов'язано з розвитком явищ з боку м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Тому ризик розвитку цих явищ може зростати при одночасному призначенні езетимібу і аторвастатину.
Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.
Холестипол.
При одночасному застосуванні холестиполу з аторвастатином рівень концентрації аторвастатину в плазмі та його активних метаболітів був нижчим (приблизно на 25 %). Однак вплив на ліпіди був більшим при одночасному застосуванні аторвастатину і холестиполу порівняно з таким при монотерапії кожним з цих препаратів.
Фусидова кислота.
Дослідження взаємодії аторвастатину з фусидовою кислотою не проводились. У післяреєстраційних дослідженнях при одночасному застосуванні аторвастатину з фусидовою кислотою повідомлялось про розвиток явищ з боку м'язової системи, в тому числі рабдоміолізу, так само, як і з іншими статинами. Механізм цієї взаємодії невідомий. Необхідно проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів і тимчасово припинити прийом аторвастатину.
Колхицын.
Незважаючи на те, що дослідження щодо взаємодії між аторвастатином та колхіцином не проводилися, було зафіксовано кілька випадків виникнення міопатії при застосуванні аторвастатину разом з колхіцином. Необхідно бути обережним при застосуванні цих препаратів одночасно.
Вплив аторвастатину на лікарські засоби, що вводяться одночасно.
Дигоксин.
При одночасному застосуванні багаторазових доз дигоксину та 10 мг аторвастатину стійка концентрація дигоксину дещо збільшувалася. Необхідно проводити належний моніторинг стану пацієнтів, які приймають дигоксин.
Пероральные контрацептивы.
Одночасне застосування аторвастатину з пероральними контрацептивами викликало збільшення концентрації норетиндрону та етинілестрадіолу в плазмі.
Варфарин.
Під час клінічного дослідження пацієнтів, які приймають тривалу терапію варфарином, щоденне застосування 80 мг аторвастатину одночасно з варфарином викликало незначне (1,7 секунди) зменшення протромбінового часу протягом перших 4 діб введення, яке повернулось до норми протягом 15 діб лікування аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкі повідомлення про випадки клінічно значущої взаємодії з антикоагулянтами, щоб впевнитись у відсутності значних змін протромбінового часу у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, потрібно визначати протромбіновий час до початку і доволі часто після початку лікування аторвастатином. Після підтвердження досягнення стабільного протромбінового часу його можна перевіряти зі звичайно рекомендованими інтервалами для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. Якщо змінюється доза аторвастатину або припиняється його приймання, має бути повторена така сама процедура. Лікування аторвастатином не пов'язане з кровотечею або зі змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти.
Таблица 1.
Вплив одночасного застосування лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину
Лікарські засоби, що застосовуються одночасно, і режим дозування | Аторвастатин | ||
Доза (мг) | Зміна площі під кривою* | Клінічні рекомендації | |
Типранавір 500 мг два рази на добу/ритонавір 200 мг два рази на добу протягом 8 днів (з 14 до 21 дня) | 40 мг в 1 день, 10 мг на 20 день | ↑ 9,4 разу | Коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати 10 мг на добу. Рекомендовано клінічний моніторинг цих пацієнтів. |
Телапревір 750 мг кожні 8 годин протягом 10 днів | 20 мг одноразово | ↑ 7,9 разу | |
Циклоспорин 5,2 мг/кг на добу, стабільна доза | 10 мг один раз на добу протягом 28 днів | ↑ 8,7 разу | |
Лопінавір 400 мг два рази на добу / ритонавір 100 мг два рази на добу протягом 14 днів | 20 мг один раз на добу протягом 4 днів | ↑ 5,9 разу | Без особливих рекомендацій . Кадует містить 10 мг аторвастатину. |
Кларитроміцин 500 мг два рази на добу протягом 9 днів | 80 мг один раз на добу протягом 8 днів | ↑ 4,4 разу | |
Саквінавір 400 мг два рази на добу/ ритонавір (300 мг два рази на добу, починаючи з 5-7 дня, збільшити до 400 мг два рази на добу на 8 день), 4-18 днів – 30 хв після прийому аторвастатину | 40 мг один раз на добу протягом 4 днів | ↑ 3,9 разу | Без особливих рекомендацій. Кадует містить 10 мг аторвастатину. |
Дарунавір 300 мг два рази на добу / ритонавір 100 мг два рази на добу протягом 9 днів | 10 мг один раз на добу протягом 4 днів | ↑ 3,3 разу | |
Ітраконазол 200 мг один раз на добу протягом 4 днів | 40 мг одноразово | ↑ 3,3 разу | |
Фосемпренавір 700 мг два рази на добу / ритонавір 100 мг два рази на добу протягом 14 днів | 10 мг один раз на добу протягом 4 днів | ↑ 2,5 разу | |
Фосемпренавір 1400 мг два рази на добу протягом 14 днів | 10 мг один раз на добу протягом 4 днів | ↑ 2,3 разу | |
Нелфмавір 1250 мг два рази на добу протягом 14 днів | 10 мг один раз на добу протягом 28 днів | ↑ 1,7 разу^ | Без особливих рекомендацій. |
Грейпфрутовий сік, 240 мл один раз на добу* | 40 мг одноразово | ↑ 37% | Одночасний прийом великих кількостей грейпфрутового соку і аторвастатину не рекомендований. |
Дилтіазем 240 мг один раз на добу протягом 28 днів | 40 мг одноразово | ↑ 51% | Рекомендовано проведення належного клінічного моніторингу цих пацієнтів після початку лікування або корекції дози дилтіазему. |
Еритроміцин 500 мг чотири рази на добу протягом 7 днів | 10 мг одноразово | ↑ 33%^ | Рекомендовано клінічний моніторинг цих пацієнтів. |
Циметидин 300 мг чотири рази на добу протягом 2 тижнів | 10 мг один раз на добу протягом 2 тижнів | ↓ менше, ніж 1%^ | Без особливих рекомендацій. |
Антацидна суспензія гідроксидів магнію або алюмінію, чотири рази на добу по 30 мл протягом 2 тижнів | Один раз на добу по 10 мг протягом 4 тижнів | ↓ 35%^ | Без особливих рекомендацій. |
Ефавіренц 600 мг один раз на добу щоденно протягом 14 днів | 10 мг протягом 3 днів | ↓ 41% | Без особливих рекомендацій. |
Рифампін 600 мг один раз на добу щоденно протягом 7 днів (одночасно) | 40 мг одноразово | ↑ 30% | Якщо неможливо уникнути одночасного призначення, рекомендовано одночасне застосування аторвастатину з рифампіном з клінічним моніторингом. |
Рифампін 600 мг один раз на добу щоденно протягом 5 днів (дози розділені) | 40 мг одноразово | ↓ 80% | |
Гемфіброзил 600 мг 2 рази на добу протягом 7 днів | 40 мг одноразово | ↑ 35% | Рекомендований клінічний моніторинг цих пацієнтів. |
Фенофібрат 160 мг один раз на добу щоденно протягом 7 днів | 40 мг одноразово | ↑ 3% | Рекомендований клінічний моніторинг цих пацієнтів. |
Боцепревір 800 мг три рази на добу протягом 7 днів | 40 мг одноразово | ↑ 2,3 разу | Рекомендовані нижчі початкові дози і клінічний моніторинг цих пацієнтів. Під час одночасного прийому з боцепревіром доза аторвастатину не може перевищувати добову дозу 20 мг. |
* Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP3A4 і може підвищувати концентрацію в плазмі лікарських засобів, які метаболізуються CYP3A4. Прийом однієї 240 мл склянки грейпфрутового соку також призвів до зниження площі під кривою на 20,4% для активного ортогідроксиметаболіту. Великі кількості грейпфрутового соку (понад 1,2 л на добу протягом 5 днів) збільшили площу під кривою аторвастатину в 2,5 разу і площу під кривою активних (аторвастатину і метаболітів).
^Загальна еквівалентна активність аторвастатину.
Збільшення показане як "↑ ", зменшення – як "↓".
Таблица 2.
Вплив аторвастатину на фармакокінетику лікарських засобів, що застосовуються одночасно
Аторвастатин і режим дозування | Лікарські засоби, що застосовуються одночасно | ||
Лікарський засіб/доза (мг) | Зміна площі під кривою & | Клінічні рекомендації | |
80 мг один раз на день щоденно протягом 10 днів | Дигоксин 0,25 мг один раз на день щоденно протягом 20 днів | ↑ 15% | Необхідно проводити належний моніторинг пацієнтів, що приймають дигоксин. |
40 мг один раз на день щоденно протягом 22 днів | Оральні контрацептиви один раз на день щоденно протягом 2 місяців - норетиндрон 1 мг -етиніл естрадіол 35 мкг | ↑ 28% ↑ 19% | Без особливих рекомендацій. |
80 мг один раз на день щоденно протягом 15 днів | Феназон 600 мг одноразово* | ↑ 3% | Без особливих рекомендацій. |
10 мг одноразово | Тіпранавір 500 мг двічі на день, ритонавір 200 мг двічі на день, протягом 7 днів | Без изменений | Без особливих рекомендацій. |
10 мг один раз на день протягом 4 днів | Фозампренавір 1400 мг двічі на день, протягом 14 днів | ↓ 27% | Без особливих рекомендацій. |
10 мг один раз на день протягом 4 днів | Фозампренавір 700 мг двічі на день, ритонавір 100 мг двічі на день, протягом 14 днів | Без изменений | Без особливих рекомендацій. |
& Дані, представлені у % вигляді, показують різницю відносно монотерапії аторвастатином (тобто 0% = відсутність змін).
* Одночасне застосування багаторазових доз аторвастатину і феназону показало незначний або не показало впливу на кліренс феназону.
Збільшення показане як "↑ ", зменшення – як "↓".
Особенности применения.
Сердечная недостаточность.
Пацієнтам із серцевою недостатністю слід призначати з обережністю. В довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (клас III і IV згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) частота виникнення набряку легенів у пацієнтів, яких лікували амлодипіном, була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Блокатори кальцієвих каналів, у тому числі амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик виникнення майбутніх серцево-судинних ускладнень та смертності.
Воздействие на печень.
Результати печінкових тестів необхідно визначити перед початком лікування, періодично після лікування, а також у пацієнтів, у яких проявляються будь-які ознаки чи симптоми, що наводять на думку про ураження печінки. У разі підвищених рівнів трансаміназ необхідно вести їх моніторинг до нормалізації показників.
Період напіввиведення амлодипіну пролонгований і вищий у пацієнтів з порушенням функції печінки, рекомендації щодо дозування не досліджувалися.
Якщо утримуються підвищенні рівні АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази понад верхню межу норми (ВМН), лікування необхідно припинити.
Через наявність аторвастатинового компонента препарату Кадует необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам, які в значних кількостях вживають алкоголь, з печінковою недостатністю та/чи з захворюванням печінки в анамнезі.
Вплив на скелетні м'язи.
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин може впливати на скелетні м'язи і спричиняти міалгію, міозит та міопатію, що у поодиноких випадках можуть прогресувати до гострого некрозу скелетних м'язів, який характеризується помітно підвищеними рівнями КФК (>10-кратної ВМН), міоглобінемії та міоглобінурії, що можуть призвести до ниркової недостатності і у рідкісних випадках можуть бути летальними.
При відсутності симптоматики у пацієнтів, які лікуються статином, не рекомендується регулярний контроль рівнів КФК або інших м'язових ферментів. Для пацієнтів із факторами схильності до гострого некрозу скелетних м'язів та пацієнтів з м'язовими симптомами перед початком будь-якого лікування статином, а також під час лікування статином рекомендується моніторинг КФК (див. нижче).
Перед лікуванням.
Пацієнтам зі схильністю до рабдоміолізу Кадует необхідно призначати з обережністю. Перед початком лікування статином рівень креатинфосфокінази необхідно вимірювати у таких ситуаціях:
при почечной недостаточности;
при гіпотиреозі;
при спадкових м'язових захворюваннях в особистому або сімейному анамнезі;
при м'язовій токсичності, пов'язаній із застосуванням статинів або фібратів, в анамнезі;
при захворюваннях печінки в анамнезі або при зловживанні алкоголем;
у пацієнтів літнього віку (віком понад 70 років) (необхідність таких заходів визначають, ураховуючи інші фактори схильності до рабдоміолізу);
випадки можливого підвищення концентрацій у плазмі крові внаслідок взаємодії з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») або у разі застосування у певних популяціях, включаючи пацієнтів з генетичним поліморфізмом (див. розділ «Фармакокінетика»).
У таких ситуаціях необхідно проаналізувати ризик порівняно з можливим позитивним ефектом і рекомендується вести клінічний моніторинг.
Якщо на початковому етапі рівні КФК значно підвищені (>5-кратної ВМН), розпочинати лікування не можна.
Вимірювання креатинфосфокінази.
Не можна вимірювати креатинфосфокіназу (КФК) після інтенсивного фізичного навантаження або при наявності будь-якої іншої причини ймовірного підвищення КФК, оскільки це утруднює інтерпретацію отриманих результатів. Якщо рівні КФК на початковому етапі суттєво підвищені (>5-кратної ВМН), їх необхідно систематично вимірювати через 5-7 днів для підтвердження результатів. Якщо підтверджені рівні КФК, що в 5 раз перевищують ВМН на початковому етапі, розпочинати лікування не можна.
Під час лікування.
Пацієнтів необхідно попросити одразу ж повідомляти про м'язовий біль, судоми м'язів або слабкість через незрозумілі причини, особливо якщо вони супроводжуються слабкістю чи підвищенням температури.
Якщо такі симптоми виникають, коли пацієнти отримують лікування, необхідно виміряти їх рівні КФК. Якщо виявиться, що ці рівні значно підвищені (>5-кратної ВМН), лікування необхідно припинити.
Якщо м'язові симптоми тяжкі і спричиняють повсякденні незручності, необхідно розглянути припинення лікування, навіть якщо підвищені рівні КФК не перевищують п´ятикратної ВМН.
Якщо симптоми зникли і рівні КФК повернулися до норми, можна розглянути можливість повторного застосування препарату Кадует при ретельному моніторингу.
Якщо виявлено клінічно значуще збільшення рівнів КФК (>10 х ВМН) або якщо діагностовано чи підозрюється наявність рабдоміолізу, лікування препаратом Кадует необхідно припинити.
Амлодипин не оказывает влияния на результаты лабораторных исследований.
Одночасне лікування іншими лікарськими засобами.
Так само, як і при застосуванні інших препаратів класу статинів, ризик рабдоміолізу підвищується, коли Кадует застосовують одночасно з певними лікарськими засобами, які можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі, такими як: міцні інгібітори CYP3A4 або транспортного протеїну (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, наприклад ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дуранавір тощо). При одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фібринової кислоти, боцепревіру, еритроміцину, ніацину та езетимібу ризик міопатії також може збільшуватись. Якщо можливо, замість цих лікарських засобів слід розглянути альтернативні (не взаємодіючі) схеми лікування. Повідомлялося про поодинокі випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії (IMNM) під час або після лікування статинами, в тому числі аторвастатином. Імуноопосередкована некротична міопатія має такі клінічні характеристики: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці, які зберігаються навіть після припинення лікування статинами. Коли одночасно з препаратом Кадует необхідно вводити ці лікарські засоби, переваги і ризики одночасного лікування слід ретельно зважити та рекомендується належний клінічний моніторинг таких пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій » ). Комбінація аторвастатину і фусидової кислоти не рекомендується. Під час лікування фусидовою кислотою може виникнути необхідність тимчасового припинення застосування аторвастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій » ).
Профілактика інсульту шляхом агресивного зниження рівнів холестерину (SPARCL).
При post-hoc аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які нещодавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (TIA), частота геморагічного інсульту була вищою у пацієнтів, які початково отримували 80 мг аторвастатину порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відзначений, зокрема, у пацієнтів з передуючим геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом на час включення у дослідження. Для пацієнтів із попереднім геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом баланс ризиків та позитивних ефектів 80 мг аторвастатину невідомий, тому перед початком лікування необхідно ретельно проаналізувати потенційний ризик геморагічного інсульту.
Інтерстиціальне захворювання легень:
для деяких статинів повідомлялося про виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при довготерміновому лікуванні (див. розділ «Побічні реакції»). Особливості прояву можуть включати диспное, сухий кашель та погіршення загального стану здоров'я (втома, втрата маси тіла та підвищення температури). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиціальне захворювання легень, лікування статином необхідно припинити.
Цукровий діабет .
Деякі дані свідчать про те, що статини як клас підвищують рівень HbA1c та глюкози крові і у деяких пацієнтів з високим ризиком виникнення діабету можуть викликати такий рівень гіперглікемії, при якому доречним є відповідне лікування діабету. Однак цей ризик переважується зниженням судинного ризику внаслідок застосування статинів і тому не є підставою для припинення лікування статинами. Згідно з державними стандартами потрібно проводити клінічний та біохімічний моніторинг пацієнтів групи ризику (рівень глюкози натще від 5,6 до 6,9 моль/л, індекс маси тіла > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, гіпертензія).
Применение в период беременности или кормления грудью.
Кадует протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні контрацептивні засоби (див. розділ «Протипоказання»).
Беременность.
Безпека застосування вагітним жінкам не досліджувалася. Контрольованих досліджень застосування аторвастатину за участі вагітних жінок не проводили. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази.
Застосування аторвастатину під час вагітності може знизити у плода рівень мевалонату, який є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування ліпідознижувальних засобів у період вагітності має незначний вплив на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією.
З цих причин препарат не можна призначати вагітним, а також жінкам, які намагаються завагітніти, або якщо є підозра, що жінка вагітна. Застосування препарату слід призупинити на весь термін вагітності або доти, доки не буде підтверджено, що жінка не вагітна.
При виявленні вагітності під час лікування прийом препарату Кадует необхідно припинити.
Кормление грудью.
Невідомо, чи проникає амлодипін і аторвастатин (або їх метаболіти) у материнське молоко. Через ризик виникнення тяжких побічних реакцій, жінкам, що застосовують Кадует, слід утримуватись від годування груддю (див. розділ «Протипоказання»). Аторвастатин протипоказаний під час годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильность .
Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни у головці сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які проходили терапію блокаторами кальцієвих каналів. Даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Не проведено жодного дослідження для з'ясування впливу препарату Кадует на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Аторвастатиновий компонент препарату Кадует має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.
Однак, виходячи з фармакологічних властивостей амлодипінового компонента препарату Кадует, при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими автоматизованими системами необхідно враховувати можливість виникнення запаморочення, головного болю, втоми, нудоти.
Способ применения и дозы.
Кадует призначений для перорального застосування.
Звичайна початкова доза становить 5 мг/10 мг один раз на добу.
Якщо пацієнт потребує більш ефективного контролю артеріального тиску, можна приймати 10 мг/10 мг 1 раз на добу.
Дози препарату можна приймати у будь-який час доби з їжею або без неї.
Кадует можна застосовувати як окремо, так і в комбінації з гіпотензивними засобами, але його не можна застосовувати з іншим блокатором кальцієвих каналів або з іншим статином.
Пацієнти з нирковою недостатністю: для пацієнтів із порушенням ниркової функції корекція дози не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю: Кадует протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки.
Пацієнти літнього віку: немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.
При одночасному застосуванні з циклоспорином доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дети.
Безпека та ефективність препарату Кадует для дітей не встановлені, тому не рекомендується застосувати Кадует цій популяції.
Фармакокінетичні дані для популяції дитячого віку відсутні.
Передозировка .
Інформація про передозування препаратом Кадует людей відсутня.
Для амлодипіну досвід щодо навмисного передозування людей обмежений. Значне передозування може призвести до надмірної вазодилатації та існує ймовірність виникнення рефлекторної тахікардії. Відмічалося виникнення тривалої системної гіпотензії, що могла призвести до шоку з подальшим летальним наслідком. Будь-яка гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає моніторингу у відділенні інтенсивної кардіологічної терапії. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктор. Амлодипін не піддається діалізу.
Специфічне лікування для передозування аторвастатином відсутнє. Якщо сталося передозування, пацієнта потрібно лікувати симптоматично і у разі необхідності проводити підтримуючі заходи. Необхідний моніторинг функції печінки та рівнів КФК. Через значне зв'язування препарату з білками плазми не очікується, що гемодіаліз суттєво покращить кліренс аторвастатину.
Побочные реакции.
Кадует був оцінений щодо безпеки у 1092 пацієнтів, яких лікували від супутніх гіпертензії та дисліпідемії у подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях. У ході клінічних досліджень із застосуванням препарату Кадует не спостерігалося жодних небажаних явищ, властивих цій комбінації. Небажані явища були обмежені явищами, про які повідомлялося раніше для амлодипіну та/чи аторвастатину (наведені нижче відповідні таблиці небажаних явищ).
У ході контрольованих клінічних досліджень припинення лікування внаслідок небажаних клінічних явищ або внаслідок аномальних результатів лабораторних досліджень було необхідне тільки для 5,1 % пацієнтів, які лікувалися амлодипіном у комбінації з аторвастатином, порівняно з 4 % пацієнтів, які отримували плацебо.
Небажані явища окремо для амлодипіну та аторвастатину наведені нижче за системами органів і частотою MedDRA:
дуже часті: ³ 1/10, часті: від ³ 1/100 до < 1/10, нечасті: від ³ 1/1000 до < 1/100, поодинокі: від ³ 1/1000 до < 1/100, рідкісні: < 1/10000, невідомо (не можна оцінити з наявних даних).
Системи органів за словником MedDRA | Небажані ефекти | Частота | |
Амлодипин | Аторвастатин | ||
Инфекции и инвазии | Назофарингіт | - | Части |
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи | Лейкопения | Редкие | - |
Тромбоцитопения | Редкие | Поодинокі | |
Порушення з боку імунної системи | Гиперчувствительность | Редкие | Части |
Анафилаксия | - | Редкие | |
Порушення обміну речовин, метаболізму | Гипогликемия | - | Нечасті |
Гіперглікемія* | Редкие | Части | |
Увеличение массы тела | Нечасті | Нечасті | |
Зменшення маси тіла | Нечасті | - | |
Анорексия | - | Нечасті | |
Психические расстройства | Бессонница | Нечасті | Нечасті |
Зміни настрою (включаючи тривогу) | Нечасті | - | |
Кошмарні сновидіння | - | Нечасті | |
Депрессия | Нечасті | Неизвестно | |
Запутанность сознания | Поодинокі | - | |
Неврологічні розлади | Сонливость | Части | - |
Головокружение | Части | Нечасті | |
Головний біль (особливо на початку лікування) | Части | Части | |
Тремор | Нечасті | - | |
Гіпестезія, парестезія | Нечасті | Нечасті | |
Синкопе | Нечасті | - | |
Гипертония | Редкие | - | |
Периферична невропатія | Редкие | Поодинокі | |
Амнезія | - | Нечасті | |
Дисгевзия | Нечасті | Нечасті | |
Екстрапірамідний синдром | Неизвестно | ||
Порушення з боку органів зору | Погіршення гостроти зору | Нечасті | |
Розлади зору (включаючи диплопію) | Нечасті | Поодинокі | |
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату | Колокол в ушах | Нечасті | Нечасті |
Втрата слуху | - | Редкие | |
Кардиальные нарушения | Учащенное сердцебиение | Части | - |
Стенокардия | Поодинокі | - | |
Инфаркт миокарда | Редкие | - | |
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) | Редкие | - | |
Сосудистые расстройства | Приливи | Части | - |
Артериальная гипотензия | Нечасті | - | |
Васкулит | Редкие | - | |
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | Диспное | Части | - |
Ринит | Нечасті | - | |
Кашель | Нечасті | - | |
Фаринголарингеальний біль | - | Части | |
Носовое кровотечение | - | Части | |
Інтерстиціальне захворювання легень, особливо при довготерміновому лікуванні | - | Неизвестно | |
Шлунково-кишкові розлади | Гіпертрофічний гінгівіт | Редкие | - |
Тошнота | Части | Части | |
Боль в животе | Части | Нечасті | |
Рвота | Нечасті | Нечасті | |
Диспепсия | Части | Части | |
Порушення функції кишечнику (включаючи діарею та запор) | Части | - | |
Сухость во рту | Нечасті | - | |
Дисгевзия | Нечасті | - | |
Діарея, запор, метеоризм | - | Части | |
Гастрит | Редкие | - | |
Панкреатит | Редкие | Нечасті | |
Гиперплазия десен | - | Нечасті | |
Расстройства гепатобилиарной системы | Гепатит | Редкие | Нечасті |
Холестаз | - | Поодинокі | |
Печеночная недостаточность | - | Редкие | |
Желтуха | Редкие | - | |
Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини | Бульозний дерматит включаючи мультиформну еритему | Редкие | Поодинокі |
Отек Квинке | Редкие | - | |
Мультиформная эритема | Редкие | - | |
Алопеция | Нечасті | Нечасті | |
Пурпура | Нечасті | - | |
Зміни кольору шкіри | Нечасті | - | |
Зуд | Нечасті | Нечасті | |
Висипання | Нечасті | Нечасті | |
Підвищене потовиділення | Нечасті | - | |
Экзантема | Нечасті | - | |
Крапивница | Нечасті | Нечасті | |
Ангіоневротичний набряк | Редкие | Поодинокі | |
Эксфолиативный дерматит | Редкие | - | |
Фоточутливість | Редкие | - | |
Синдром Стівенса – Джонсона | Редкие | Поодинокі | |
Токсичный эпидермальный некролиз | - | Нечасті | |
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | Набрякання суглобів (включаючи набрякання гомілкового суглоба) | Части | Части |
Артралгія, міалгія (див. розділ «Особливості застосування») | Нечасті | Части | |
Судороги мышц | Части | Части | |
Біль у попереку | Нечасті | Части | |
Біль у шиї | - | Нечасті | |
Біль у кінцівках | - | Части | |
М'язова втома | - | Нечасті | |
Міозит (див. розділ «Особливості застосування») | - | Поодинокі | |
Рабдоміоліз, міопатія (див. розділ «Особливості застосування») | - | Поодинокі | |
Тендинопатія, у поодиноких випадках – розрив ахіллового сухожилля | - | Поодинокі | |
Иммуноопосредованная некротическая миопатия | - | Невідомо (див. розділ «Особливості застосування») | |
Розлади з боку сечовидільної системи | Розлад сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання | Нечасті | - |
Порушення репродуктивної системи та молочних залоз | Импотенция | Нечасті | Нечасті |
Гинекомастия | Нечасті | Редкие | |
Загальні розлади | Набряк | Дуже часті | Нечасті |
Периферичний набряк | - | Нечасті | |
Усталость | Части | Нечасті | |
Боль в груди | Нечасті | Нечасті | |
Астения | Части | Нечасті | |
боль | Нечасті | - | |
Недомогание | Нечасті | Нечасті | |
Гарячка (підвищення температури тіла) | - | Нечасті | |
Исследование | Підвищені рівні печінкових ферментів АЛТ, АСТ (здебільшого пов'язані з холестазом) | Редкие | Части |
Підвищені рівні КФК (див. розділ «Особливості застосування») | - | Части | |
Наявність лейкоцитів у сечі | - | Нечасті | |
* - Повідомлялося про випадки цукрового діабету при застосуванні певних статинів: частота залежить від наявності чи відсутності факторів ризику (рівень глюкози у крові натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, гіпертензія в анамнезі).
Срок годности.
3 года.
Условия хранения.
Хранить в недоступном для детей месте. Хранить при температуре не выше 30 ºС.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ, Німеччина/
Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH, Germany.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Betriebsstätte Freiburg, Mooswaldallee 1, 79090 Freiburg, Germany/
Бетрібштетте Фрайбург, Мусвальдаль 1, 79090 Фрайбург, Німеччина.
АМЛОДИПИН+АТОРВАСТАТИН
Искать отдельно: АМЛОДИПИН, АТОРВАСТАТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа