ХАРТИЛ AM капс. 10 мг + 5 мг блистер №30

Для медицинского использования препарата

Hartil® Am

(Hartil® AM)

Место хранения:

Активные ингредиенты: 1 капсула содержит 2,5 мг Рамиприла и 2,5 мг амлодипина (соответствующий 3,475 мг амлодипина, является битация); или 5 мг Ramipril и 5 мг амлодипина (соответствующие 6,95 мг амлодипина - это битация); или 5 мг Рамиприла и 10 мг амлодипина (соответствует 13,9 мг амлодипина); или 10 мг Ramipril и 5 мг амлодипина (соответствующие 6,95 мг амлодипина - это битация); или 10 мг Рамиприла и 10 мг амлодипина (соответствует 13,9 мг амлодипина);

Вспомогательные вещества: кросс-отчет, гипромелоза, микрокристаллическая целлюлоза, гибогенат глицерина;

Капсульная композиция (крышка и основание);

Капсулы 2,5 мг / 2,5 мг: оксид железа красный (E 172), диоксид титана (E 171), желатин;

Капсулы 5 мг / 5 мг: алмазный синий FCF + FD и C синий 1 (E 133), алюра красный AC + FD и C красный 40 (E 129), диоксид титана (E 171), желатин;

капсулы 5 мг / 10 мг: оксид железа красный (E 172), диоксид титана (E 171), азорубин, кармоидцин (E 122), индикагимин (E 132), желатин;

Капсулы для 10 мг / 5 мг: оксид железа красный (E 172), диоксид титана (E 171), алмазный синий FCF + FD и C синий 1 (E 133), Alura Red AC + FD и C красный 40

(E 129), желатин;

Капсулы 10 мг / 10 мг: азорубин, кармоидцин (E 122), индикагием (E 132), диоксид титана (E 172), желатин.

Лекарственная форма. Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ACE и блокаторы клубней кальция.

ATT CODE C09BB07.

Клинические характеристики.

Индикация.

Для лечения артериальной гипертензии у пациентов, артериальное давление которых должным образом контролируются отдельными препаратами, вводимые одновременно в той же дозе, что и в комбинации, но в форме отдельных таблеток.

Противопоказание.

Противопоказания, связанные с использованием RamiPril:

- ангионетотический отек (наследственный, идиопатический или в результате предварительного применения ингибиторов ACE или антагонисты рецепторов ангиотензина II) в анамнезе;

- экстракорпоральная обработка, что приводит к контактной крови с отрицательно заряженными поверхностями;

- выраженный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноза почечной артерии одной почки;

- артериальная гипотензия или гемодинамически нестабильные состояния;

- повышенная чувствительность к активному веществу.

Противопоказания, связанные с использованием амлодипина:

- повышенная чувствительность к активному веществу;

- выраженная артериальная гипотензия;

- шок (включая кардиогенный шок);

- сужение исходного уровня левого желудочка (например, выраженный стеноз рта аорта);

- гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.

Противопоказания, связанные с использованием Ramipril / Amlodipine:

- повышенная чувствительность к ингибиторам рамы или туз (ангиотензинвертерский фермент) или в вспомогательные компоненты препарата, амлодипина, производных дигидропиридина.

Способ применения и доза.

Hartil®-AM указывается пациентами, артериальное давление которых должным образом контролируется отдельно предписанными монокомпонентными препаратами в тех же дозах, которые рекомендуются для фиксированной комбинации.

Рекомендуемая начальная суточная доза - 1 капсула дозирования 2,5 мг / 2,5 мг.

Hartyl®-Am следует принимать ежедневно один раз в день в одном времени, независимо от еды.

Не следует жевать или измельченную капсулу.

Фиксированная комбинация не подходит для начальной терапии.

При необходимости доза Hartil®-AM может быть изменена или индивидуально титрованными компонентами свободной комбинации.

Ежедневная доза может быть увеличена до максимума - 10 мг / 10 мг (1 капсула Hartil®-Am

10 мг / 10 мг 1 раз в день)

Взрослые

Пациенты, леченные с диуретиками, следует наблюдать, из-за этих пациентов могут возникнуть чрезмерное удаление жидкого и / или хлорида натрия от тела. Функция почек и уровней калия в сыворотке должна быть под контролем.

Специальные группы пациентов.

Пациенты с нарушением функции печени

Пациенты с нарушением функции печени, лечение Рамиприла должно начинаться только под визуальным наблюдением врача.

Максимальная суточная доза должна составлять 2,5 мг Рамиприла.

Дозы препарата для применения пациентами с недостаточностью печени от умеренной степени тяжести не устанавливаются, поэтому выбор дозы должен проводиться с осторожностью и начать использование самой низкой дозы.

Пациенты с нарушенной функцией почек

Оптимальная начальная и техническая доза для пациентов с почечной недостаточностью должна регулироваться отдельно отдельным титрованием дозы Ramipril и амлодипин.

Ежедневная доза Ramipril для пациентов с почечной недостаточностью должна быть рассчитана на основе показателей оформления креатинина:

- Если оформление креатинина составляет ≥ 60 мл / мин, нет необходимости регулировать начальную дозу; Максимальная суточная доза составляет 10 мг;

- Если оформление креатинина составляет 30-60 мл / мин, нет необходимости в коррекции начальной дозы (2,5 мг в день), а максимальная суточная доза составляет 5 мг;

- Если зазор креатинина составляет 10-30 мл / мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг в день, а максимальная доза составляет 5 мг;

- для пациентов с артериальной гипертонией, которые находятся в гемодиализе: с гемодиализом, Рамиприл добывается в небольшой степени; Начальная доза составляет 1,25 мг, а максимальная доза составляет 5 мг; Препарат должен занять несколько часов после сессии HEMODIALYSIS.

У пациентов с почечной недостаточностью коррекция дозы амлодипина не требуется.

Амлодипин не диалис. Амлодипин следует уделять пациентам, которые находятся в диализе с особой осторожностью.

Во время лечения HORTIL®-AM должен контролировать функцию почек и уровней калия в сыворотке. В случае ухудшения функции почек, использование Hartil®-AM должно быть прекращено, а дозы его компонентов должны быть адекватно исправлены.

Пациенты пожилых людей.

Первоначальные дозы Рамиприла должны быть как можно ниже; Дополнительное титрование дозы должна проводиться более постепенно из-за вероятности развития побочных реакций. Использование Hartil® AM не рекомендуется пациентам через 75 лет или очень ослабленных пациентов.

Пациентам летнего возраста могут предписаны обычные дозы амлодипина, но с увеличением дозы следует наблюдать.

Неблагоприятные реакции.

Побочные реакции, наблюдаемые при использовании активных компонентов, отдельно упомянуты в соответствии с частотой возникновения: очень распространены (≥1 / 10) являются общими (от ≥1 / 100 до <1/10), ингибированы (от ≥1 / 1000 до <1/100) редко распределены (от ≥1 / 10 000 до <1/1000), очень редко распределены (<1/10000), частота неизвестна (не может быть оценена с помощью имеющихся данных).

Рамиприл:

Из системы крови и лимфатической системы: неразрешенные эозинофилия; Редко широко распространено - снижение количества лейкоцитов (включая нейтропению и агранулоцитоз), снижение количества эритроцитов, уменьшающих уровень гемоглобина, снижая количество тромбоцитов; Неизвестно - недостаточность костного мозга, пантопении, гемолитической анемии.

Из иммунной системы: неизвестно - анафилактические и анафилактоидные реакции, увеличение уровня антиядерных антител.

Метаболические нарушения: обыкновенные - увеличение калия в крови; Участвует: анорексия, уменьшение аппетита; Неизвестно уменьшить уровни натрия в крови.

Психические расстройства: некоммерческое настроение, беспокойство, нервозность, беспокойство, нарушение сна, включая сонливость; редко широко распространено - путаница сознания; Неизвестно - нарушение внимания.

Из нервной системы: широко распространена - головная боль, головокружение; неконденсированные, парестезия, агава, дисогузия; редко распространяется - тремор, баланс равновесия; Неизвестно - церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и переходное нарушение циркуляции головного мозга, нарушение психомоторных функций, ощущение жжения, Паросмии.

Из органов зрения: не визуальные нарушения, включая нарушение зрения; Редко распространен - ​​конъюнктивит.

С стороны слушания и равновесия: редко распределены - нарушение слуха, звонит в уши.

Из сердечно-сосудистой системы: широко распространенная - артериальная гипотензия, ортостатическое снижение артериального давления, обморочности; Непрепаративная ишемия миокарда, включая инфаркт стенокардии или миокарда, тахикардию, аритмию, сердцебиение, периферическое тему, кровоток к лицу; Редко широко распространено - сосудистый стеноз, гипоперфузия, васкулит; Неизвестный - повторный синдром.

Из дыхательной системы: общий - непроизводительный раздражающий кашель, бронхит, синусит, одышка; Непосредственно - бронхоспазм, включая острую астму, носовые заторы.

Из пищеварительного тракта: широко распространенное - воспаление в пищеварительном тракте, расстройства пищеварения, желудочно-кишечный дискомфорт, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; Несмотря на невыпущенное --пакретит (отдельные случаи с фатальным следствием ингибиторов ACE), увеличение ферментов поджелудочной железы, ангионевротического отека тонкой кишки, боли в верхней части живота, включая гастрит, запоры, сухость во рту;

редко распространен - ​​Глоссит; Неизвестный - аффинный стоматит.

С стороны гепатобилиарной системы: не широко используемые ферменты печени и / или конъюгированный билирубин; редко распределенные - холестатическая желтуха, ущерб гепатоцеллюлярным; Неизвестно - острая недостаточность печени, холестатический или цитолитический гепатит (в одном случае с летальным следствием).

С стороны кожи и подкожных тканей: распространенные высыпания, в частности макулопогуляции;

не осужден - ангионевротический отек; В исключительных случаях препятствие дыхательных путей в результате ангионеротического отека может иметь летальное следствие; зуд, повышенное потоотделение; Редко широко распространены - отвлеченный дерматит, крапивница, орийколиз;

Очень редко распространен - ​​реакция светочувствительности; Неизвестный - токсичный эпидермальный некролис, синдром Стивенс-Джонсона, многоформная эритема, пемфигов, обострение хода псориаза, псориатический дерматит, Pumhigoid или лишайник Exanthema или энанта, алопеция.

Из костной и мышечной системы: общие мышечные спазмы, миалгии; не осужден -artralgia.

На стороне мочевой системы: невыпухолевые расстройства функции почек, включая острую почечную недостаточность, укрепление диуреса, обострение существующей протеинурии, увеличение уровня мочевины и креатинин в крови.

Из репродуктивной системы: не осужденная - переходная эректильная импотенция, снижение либидо; Неизвестно - гинекомастия.

Общие расстройства и расстройства на входном сайте: распределение в груди, слабость; не осужден - Pirexia; Редко распространяется - астения.

Амлодипин

При использовании амлодипина такие побочные реакции следующие: сонливость, головокружение, головная боль, пальпация, кровоток, боль в брюшной полости, тошнота, отек ног, отек и усталость.

Из системы крови и лимфатической системы: очень редко широко распространены - лейкопения, тромбоцитопения.

Нарушения метаболий: негипергликемия.

Психические расстройства: не настроенные изменения (включая беспокойство), бессонницу, депрессия; Редко распространяется - путаница сознания.

Из нервной системы: общая - головная боль, головокружение, сонливость (особенно в начале лечения); Ходил - тремор, ароматизаторы, обморозки, гипестезия, парестезия; Очень редко широко распространено - артериальная гипертензия, периферическая невропатия.

Из органов зрения: не визуальные нарушения (включая диплопию).

От слуховых органов: не турбины в ушах.

Из сердечно-сосудистой системы: широко распространенное - ускоренное сердцебиение, кровоток; не осужден - артериальная гипотензия; Очень редко распространено - инфаркт миокарда, аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и мерцание предсердий), васкулит.

Из дыхательной системы: недухие - одышка, ринит; Очень редко распространен - ​​кашель.

Из пищеварительного тракта: часто - боли в животе, тошнота; Нечасто - рвота, диспепсия, нарушение перисталей кишечника (включая запор и диарею), сухость во рту; Очень редко - панкреатит, гастрит, гипберплазия проложений.

С точки зрения гепатобилиарной системы: очень редко распределяется - желтуха *, гепатит *.

Из кожи и подкожных тканей: непрепаратная алопеция, фиолетовый, изменение цвета кожи, усиленное потоотделение, зуд, сыпь, экзантема; Очень редко широко распространено --angioneurooticed отек, многоформерная эритема, вартикария, отшелушивающий дерматит, синдром Стивенс-Джонсона, светочувствительность.

Из мастерской мышечной системы: общий - отек лодыжного сустава; Вовлечена - Артрация, Мальгия, мышечные спазмы, Боли в спине.

Из мочевой системы: не осужденная мочеиспускание, нокопия, увеличение частоты мочеиспускания.

Из репродуктивной системы: не осуждено - импотенция, гинекомастия.

Общие нарушения и условия в месте введения: часто - отек, усталость; не часто -

Боль в груди, астения, боли.

Лабораторные показатели: углубленные - увеличение или уменьшение массы тела;

Очень редко широко распространено - увеличение уровня ферментов печени *.

* В большинстве случаев с холестаз.

Передозировка.

Рамиприл

Симптомы, вызванные передозировкой ингибиторов ACE, могут включать в себя чрезмерную периферическую вазодилацию (с выраженной артериальной гипотензией, ударом), брадикардией, электролитным дисбалансом, почечной недостаточностью. Состояние пациента должно быть тщательно контролируется. Симптоматическое и поддержание лечения назначаются. Предлагаемые меры включают первичную детоксикацию (промывание желудка, сорбенты) и агентов по восстановлению гемодинамической устойчивости, включая назначение агонистов альфа-1-адренергических рецепторов или ангиотензин II (ангиотензинамид). Рампрат, активный метаболит Рамиприла, плохо выводится из полного кровообращения к кровообращению гемодиализмом.

Амлодипин

Данные о случаях преднамеренной передозировки у людей ограничены.

Симптомы. На основании доступных данных предполагается, что сильная передозировка может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и, возможно, рефлекторную тахикардию, выраженную и длительную системную артериальную гипотензию, включая кардиогенный шок с летальным следствием, не зарегистрирован.

Уход. Клинически значимая артериальная гипотензия из-за передозировки амлодипина требует активных мер лечения, включая частое управление сердечными и дыхательными функциями, подняло положение конечностей и контроль над крови циркулирующей крови и диурез. Для восстановления сосудистого тона и уровень артериального давления может быть полезен для использования сосудистого препарата, если нет противопоказаний для его цели. Чтобы исключить влияние блокады канала кальция, внутривенный глюконат кальция может быть эффективным.

В некоторых случаях это может быть эффективное полоскание желудка. У здоровых добровольцев использование активированного углерода через 2 часа после приема 10 мг амлодипина снизила скорость поглощения амлодипина.

Поскольку амлодипин в значительной степени связывается с белками крови, эффективность диализа вряд ли.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Рамиприл

Рамиприл не рекомендуется в триместре беременности и противопоказано во время II и III триместра беременности.

Эпидемиологические данные о тератогенном риске после применения ингибиторов ACE в

I триместр беременности не убедился; Однако небольшое увеличение риска не может быть исключено. Если продолжение терапии ингибитора ACE считается необходимым, пациенты, которые планируют беременность, должны перейти на альтернативную антигипертензивную подготовку, которая имеет профиль безопасности для использования во время беременности. Если беременность диагностируется, обработка ингибиторов ACE должна немедленно прекратить и начать альтернативную терапию.

Известно, что использование ингибиторов ACE в II и III триместере беременности приводит к фетотоксичности человека (снижение функции почек, олигогидридзность, задержка положения черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия). Если ингибитор ACE используется в II триместре беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование функции почек и черепа. Новорожденные, чьи матери получили ингибиторы ACE, должны быть тщательно изучены для артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалемии. Поскольку нет достаточной информации об использовании Рамиприла во время периода грудного вскармливания, не рекомендуется использовать и предпочитать альтернативные средства лечения, особенно в случае новорожденного или преждевременного рождения ребенка.

Амлодипин

Беременность.

Применение во время беременности рекомендуется только тогда, когда нет более безопасной альтернативы, и когда сам заболевание оказывает больший риск для матери и плода.

Кормление грудью.

Не известно, освобождается ли амлодипин в грудное молоко человека. Решение о продолжении / прекращении грудного вскармливания или продолжения / прекращения амлодипина должно быть принято с учетом преимуществ грудного вскармливания для ребенка и использования амлодипина для матери.

Учитывая вышеуказанную информацию, используйте подготовку Hartil® AM в беременности или кормление грудью противопоказаны.

Дети.

Хартил®-АМ не рекомендується застосовувати дітям через відсутність даних про безпеку та ефективність його застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

Раміприл.

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

– з тяжкою артеріальною гіпертензією;

– з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;

– з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);

– з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;

– у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, які отримують діуретики);

– із цирозом печінки та/або асцитом;

– яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику виникнення перевантаження об'ємом).

Транзиторна або персистувальна серцева недостатність після інфаркту міокарда.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Хартил®-АМ слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12-24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом раміприлу.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії спостерігали рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано здійснювати на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.

Амлодипін.

Безпека та ефективність застосування амлодипіну для купірування гіпертонічного кризу не була встановлена.

Пацієнти з серцевою недостатністю.

Пацієнти з серцевою недостатністю вимагають особливого підходу. У довготривалому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (клас III і IV за класифікацією NYHA) частота випадків набряку легенів була вища в групі, що лікувалася амлодипіном, ніж у групі плацебо, але це не було пов'язано з погіршенням серцевої недостатності.

Застосування хворим з порушенням функції печінки.

У хворих з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, однак рекомендації щодо дозування препарату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати амлодипін у таких хворих слід з обережністю.

Застосування хворим літнього віку.

У літніх хворих збільшення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатність зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ці побічні реакції спостерігалися на початку лікування або при переході з інших препаратів. Після прийому першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Раміприл

Протипоказані комбінації.

Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстран сульфатом, через підвищений ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Застосовувати з обережністю.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні препарати (наприклад, діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): можливе посилення ризику артеріальної гіпотензії.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові.

Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота: можливе зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшення рівня калію в крові.

Амлодипін

Амлодипін безпечний при сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками,

β-адреноблокаторами, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними засобами.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Ø Інгібітори CYP3A4: при сумісному застосуванні амлодипіну з інгібітором CYP3A4, еритроміцином, у молодих пацієнтів і дилтіаземом у літніх пацієнтів концентрації амлодипіну у плазмі крові збільшувалися приблизно на 22 % і 50 % відповідно. Проте клінічна значущість цих показників не з'ясована. Неможна виключати той факт, що сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати плазмові концентрації амлодипіну більше, ніж дилтіазем. Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з інгібіторами CYP3A4. Однак про побічні дії, пов'язані з такою взаємодією, не повідомлялося.

Ø Індуктри CYP3A4: дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (рифампіцину, препаратів звіробою) може призвести до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі. Слід з обережністю застосовувати амлодипін разом з індукторами CYP3A4.

Клінічні дослідження взаємодії показали, що грейпфрутовий сік, циметидин, алюміній/магній (антацид) та силденафіл не впливали на фармакокінетику амлодипіну.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Амлодипін може посилювати ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Клінічні дослідження взаємодії не показали впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу, варфарину чи циклоспорину.

Амлодипін не впливає на лабораторні показники.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії раміприлу.

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує ензим дипептидил-карбоксипептидазу (синоніми: ангіотензинперетворюючий фермент, кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує перетворення ангіотензину І в активну вазоконстрикторну субстанцію ангіотензин ІІ, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину ІІ та пригнічення розпаду брадикініну призводять до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин ІІ також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат сприяє зменшенню секреції альдостерону. Середній показник відповіді на монотерапію інгібіторами АПФ був нижчим у чорношкірих пацієнтів (африканців) з артеріальною гіпертензією (як правило, з низьким рівнем реніну), ніж у білошкірих пацієнтів.

Фармакодинамічна дія.

Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного опору артерій. Загалом, істотних змін ниркового плазмотоку і швидкості клубочкової фільтрації не спостерігалося. Застосування раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження рівня артеріального тиску у горизонтальному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії одноразової дози раміприлу настає через 1-2 години після перорального застосування препарату. Максимальний ефект після одноразового прийому зазвичай досягається через 3-6 годин після перорального застосування. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефект при тривалій терапії утримується протягом 2 років.

Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого і надмірного рикошетного підвищення артеріального тиску

Механізм дії амлодипіну:

Амлодипін пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію у клітинах серця та гладких м'язах судин (повільний блокатор кальцієвих канальців або антагоніст іонів кальцію).

Механізм антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксаційним впливом амлодипіну на гладкі м'язи судин, що сприяє зниженню системного периферичного судинного опору.

Точний механізм, за допомогою якого амлодипін усуває стенокардію, до кінця не з'ясований, але він може мати такі дві дії:

1) амлодипін розширює периферичні артеріоли, зменшуючи таким чином загальний периферичний опір (після навантаження).

Оскільки він не спричиняє рефлекторної тахікардії, споживання міокардом енергії і потреба в кисні буде зменшуватися.

2) Завдяки вище описаному механізму дії амлодипін збільшує надходження кисню до міокарда навіть у разі спазму коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

Фармакодинамічні властивості

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої артеріальної гіпотензії.

У хворих на стенокардію застосування амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний час можливого фізичного навантаження, затримує початок нападу стенокардії та подовжує час до істотного пригнічення сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у таблетках гліцерилтринітрату.

Амлодипін не виявляє несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Фармакокінетика.

Раміприл

Абсорбція

Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується з травного тракту: максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Враховуючи виведення раміприлу з сечею, ступінь абсорбції становить принаймні 56 %, і на нього істотно не впливає наявність їжі у травному тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові в умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) досягається на 4 день лікування.

Розподіл

Зв'язування раміприлу з білками крові становить приблизно 73 %, а раміприлату – 56%.

Метаболізм

Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення

Екскреція метаболітів здійснюється переважно нирками.

Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові відбувається за декілька фаз. Завдяки потужному насичувальному зв'язуванню з АПФ і повільній дисоціації із ензиму раміприлат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях у плазмі.

Після прийому багаторазових доз раміприлу ефективний період напіввиведення раміприлату становить 13-17 годин після прийому дози 5-10 мг і довший після прийому нижчих доз 1,25-2,5 мг. Різниця зумовлена насичувальною здатністю ензиму зв'язуватися з раміприлатом.

Після прийому одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Однак ефект багаторазових доз невідомий.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов'язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищені. Однак, максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від такої в осіб з нормальною функцією печінки.

Амлодипін

Абсорбція

Після прийому внутрішньо амлодипін майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Абсолютна біодоступність становить 64 - 80 %.

Розподіл

Об'єм розподілу становить 21 л/кг маси тіла. Рівноважна концентрація в плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається протягом 7-8 днів застосування препарату. У дослідженнях іn vitro було виявлено, що 93-98 % циркулюючого в крові амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм і виведення

Амлодипін активно метаболізується у печінці (майже 90 %) до неактивних похідних піридину. 10 % вихідної сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20-25% – з фекаліями.

Зниження концентрації в плазмі має двофазовий характер. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові становить близько 35-50 годин з урахуванням прийому препарату 1 раз на добу.

Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг маси тіла (для хворих із масою тіла 60 кг - 25 л/год). У хворих літнього віку – 19 л/год.

Застосування особам літнього віку

Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у хворих літнього віку, так і в пацієнтів молодшого віку. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напіввиведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Амлодипін інтенсивно метаболізується в неактивні метаболіти. 10 % від початкової сполуки виводиться в незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не пов'язані зі ступенем порушення функції нирок. Цих пацієнтів можна лікувати за допомогою звичайної дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 2.5 мг/2.5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, тілесного кольору корпусом і непрозорою тілесного кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 5 мг/5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-бордового кольору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 5 мг/10 мг: тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-рожевого кольору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 10 мг/5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-рожевого кольору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул

та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 10 мг/10 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, темно-бордового кольору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 капсул у блістері; по 4 блістери або по 8 блістерів у картонній пачці;

або по 10 капсул у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/ EGIS Pharmaceuticals PLC.

Місцезнаходження.

1165, м. Будапешт, вул. Бекeньфелді 118-120, Угорщина/

1165, Budapest, Bokenyfoldi ut. 118-120, Hungary.

9900, Угорщина, м. Керменд, вул. Матяш кірай 65/9900, Kormend, Matyas kiraly ut. 65, Hungary