В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
КЛЕКСАН раствор для инъекций 8000 анти-Ха МЕ/0,8мл шприц-доза, с защитн. системой иглы №2

КЛЕКСАН раствор для инъекций 8000 анти-Ха МЕ/0,8мл шприц-доза, с защитн. системой иглы №2

rx
Код товара: 190972
Производитель: Санофи-Авентис (Украина)
7 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Хлексан

Хлексан.

Место хранения:
Активное вещество: эноксапарин;
1 мл раствора содержит 10 000 анти-HMOS, эквивалентные до 100 мг натриевого эноксапарина;
6000 анти-га / 0,6 мл эквивалентны 60 мг натриевого эноксапарина;
8000 анти-часты / 0,8 мл эквивалентны 80 мг натриевого эноксапарина;
Вспомогательное вещество: вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботические агенты. Группа гепарина.
Код УАТС B01A B05.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение глубоких вен диагностировано тромбоз, сопровождаемое тромбимоболом легочной артерии или без него, и не имеет серьезных клинических симптомов, за исключением тромбоэмболии легочной артерии, которая требует лечения тромболитическим агентом или хирургическим вмешательством;
Лечение нестабильной стенокардии и острым инфарктом миокарда без зубов в сочетании с ацетилсалициловой кислотой;
Лечение острого инфаркта миокарда с подъемным / возвышением сегмента ST в сочетании с тромболитическим агентом у пациентов, к которому дополнительно используют коронарную ангиопластику, а также без него.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к эноксапарину, гепарину или его производным, включая другой NMG.
Наличие в анамнезе тяжелых гепарининдированных тромбоцитопении типа II типа II, который был вызван нефракционным гепарином или низким молекулярным гепарином
(См. Раздел «Особенности приложения»).
Кровотечение (или наклона к кровотечению), связанные с расстройствами гемостаза (исключение этого противопоказания, может быть распространено внутрисосудистым коагуляцией крови, если она не связана с гепариновой терапией (см. Раздел «Особенности применения»).
Органические поражения, которые приводят к наклоне к кровотечению.
Активное клинически значимое кровотечение.
Внутритаутно-кровоизлияние.
Активная язва желудка или двенадцатиперстная кишка.
Благодаря отсутствию соответствующих данных, препарат не применяет пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (зазор креатинина, рассчитанный по формуле приковекции, составляет 30 мл / мин), за исключением пациентов в диализе. Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью должны предписаны нефракционированные гепарин.
Для расчета формулы коООта необходимо иметь новейшее измерение массы тела пациента (см. Раздел «Особенности применения»).
Пациенты в лечении NMG (низкомолекулярные гепарины), ни в коем случае не могут быть проведены позвоночником или эпидуральной анестезией.
Детский возраст.
Не рекомендуется использовать этот препарат в следующих случаях:
В остром обширном ишемическом ударе мозга с / без потери сознания. Если инсульт вызван эмболизмом, в первые 72 часа после инсульта эноксапарин не может быть использован.
Эффективность медицинских доз НМГ по-прежнему не определена, независимо от причин, расширения поражения или тяжести клинических проявлений инфаркта мозга.
В остром инфекционном эндокардите (за исключением некоторых заболеваний сердца, вызванные эмболией).
При почечной недостаточности мягкой или умеренной степени тяжести (зазор креатинина 30-60 мл / мин).
Кроме того, этот препарат, как правило, не рекомендуется назначаться в сочетании с такими средствами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»):
1. Ацетилсалициловая кислота в анальгетиках, жарких и противовоспалительных дозах.
2. Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID) (системное применение).
3. Dextran 40 (парентеральное приложение).
Способ применения и доза.
Маршрут введения является подкожным (за исключением пациентов с инфарктом миокарда с повышением сегмента ST, который необходим внутривенному администрированием болюса).
Рекомендуется для использования взрослыми.
Препарат не следует вводить внутримышечно.
1 мл инъекционного раствора эквивалентно приблизительно 10 000 анти-гакты эноксапарина.
Подкожное введение.
Доза эноксапарина, которая будет введена, должна быть скорректирована в зависимости от веса тела пациента. Перед инъекцией необходимо удалить избыточный объем препарата. Если нет лишнего объема, то вам не нужно удалять пузырьки воздуха перед инъекцией.
Эноксапарин следует вводить впрыскивать в подкожные ткани. Желательно, чтобы во время инъекции пациент находился в положении, лежа на спине. Места введения препарата следует чередовать, проводить инъекции влево, затем в правой антерлатеральной или поттерльной части брюшной стенки.
Игла должна быть введена в толщину кожи, собранной между большим и указательным пальцем перпендикулярной поверхности кожи, а не под углом к ​​ней. Эта складка кожи должна храниться пальцами во всей инъекции.
Техника внутривенного (болюсного) введения / применения мульти-стоматологического флакона препарата Clexane® 30 000 против Ha Mo / 3 мл для лечения острого инфаркта миокарда с повышением сегмента ST .
Лечение для начала с внутривенной болюсной инъекцией, а затем подкожная инъекция немедленно. Многотомасовая бутылка должна использоваться для создания исходной дозы 3000 МО, то есть 0,3 мл, с градуиром 1 мл инсулина шприца.
Эта доза эноксапарина вводится в трубку системы для внутривенного введения решений. Смешивание или одновременное введение препарата с другими лекарственными средствами не допускаются. Чтобы удалить остатки других лекарств, и, следовательно, чтобы предотвратить их смешивание с эноксапарином перед проведением внутривенного болюсного введения эноксапарина, и после него капельку следует промыть достаточным количеством 0,9% раствора хлорида натрия или раствора глюкозы. Эноксапарин может быть безопасно введен в 0,9% раствора хлорида натрия или 5% раствора глюкозы.
В больнице может быть использован многомерный флакон для:
  • Получение дозы 100 МЕ / кг для первой подкожной инъекции, которая должна быть выполнена после внутривенного болюсного впрыска, а также последующие дозы 100 МЕ / кг, которые должны вводиться подкожно каждые 12 часов;
  • Получение дозы 30 МИ / кг для внутривенного болюсного введения пациентам, которые проводятся дальнейшие коронарные ангиопластики.
Общие рекомендации.
В течение всего периода лечения вы должны регулярно контролировать количество тромбоцитов, поскольку существует риск гепарининдированной тромбоцитопении (GIT) (см. Раздел «Особенности применения»).
Лечение глубоких вен диагностировано тромбоз, которое сопровождается или не сопровождается тромбоэмболизмом легочной артерии, в отсутствие тяжелых клинических симптомов.
В любом подозрении в тромбозе глубоких вен этот диагноз должен быть быстро подтвержден соответствующими опросами.
Схема ввода : введите 2 инъекции в день с интервалом 12 часов.
Доза : доза для одной инъекции составляет 100 анти-часты / кг. Дозировка NMG для пациентов с весом тела более 100 кг или менее 40 кг не изучалась. У пациентов с весом тела более 100 кг эффективность терапии NMG может быть немного ниже, а у пациентов с весом тела менее 40 кг может существовать повышенный риск кровотечения. Такие пациенты должны находиться под особым клиническим наблюдением.
Продолжительность лечения THW (тромбоз глубокого вена): при лечении низкомолекулярной массы гепарин должен быть максимально проходить на терапию с пероральными антикоагулянтами, если не существует противопоказаний для этого. Продолжительность лечения НМГ не должна превышать 10 дней с учетом времени, необходимого для достижения необходимого терапевтического эффекта от перорального антикоагулянта, за исключением случаев, когда этот эффект сложно достичь. Следовательно, лечение пероральными антикоагулянтами следует начинать как можно раньше.
Лечение нестабильной стенокардии и острым инфарктом миокарда без зубов Q. Enoxaparin предписано в дозе 100 анти-га / кг, которая должна вводиться подкожно 2 раза в день каждые 12 часов, в сочетании с ацетилсалициловой кислотой (рекомендуемая доза - 75 -325 мг внутри после минимальной загрузки дозы 160 мг).
Рекомендуемая продолжительность лечения составляет 2-8 дней (для стабилизации клинического состояния пациента).
Лечение острого инфаркта миокарда со ступенчатым сегментом в сочетании с тромболитическим средством у пациентов, в которых проводится дополнительная коронарная ангиопластика, а также у пациентов с этой процедурой. Начальная внутривенная болюсная инъекция находится в дозе 3000 анти-га. После этого подкожно администрируют 100 анти-часты / кг в течение 15 минут, затем каждые 12 часов (для первых двух подкожных инъекций, максимальная общая доза составляет 10 000 анти-га).
Первая доза эноксапарина должна вводиться в любое время за 15 минут до или через 30 минут после начала тромболитической терапии (фибриноспецифическое или нет).
Рекомендуемая продолжительность лечения составляет 8 дней или до тех пор, пока пациент не будет выписан из больницы, если госпитализация длится менее 8 дней.
Сопутствующая терапия: после появления симптомов выгодно начать получать ацетилсалициловую кислоту и продолжаться в дозе 75-325 мг в день в течение не менее 30 дней, если не показано иное.
Пациенты с коронарными ангиопластами:
  • Если после последнего подкожного введения эноксапарина к воспалению цилиндра это было менее 8 часов, дополнительное введение эноксапарина не требуется;
  • Если после последнего подкожного введения эноксапарина к воспалению цилиндра проходило более 8 часов, необходимо провести внутривенный болюсную инъекцию 30 анти-HMO / кг эноксапарина. Для обеспечения точности инъекционных объемов рекомендуется разбавить препарат до 300 МЭ / мл (то есть 0,3 мл эноксапарина, разбавленного в 10 мл) (см. Таблицу 1).
Таблица 1
Объемы, необходимые для внедрения впрыска при разбавлении, проводят для пациентов с коронарными ангиопластами:
Вес (кг.
Требуемая доза, мо
Объем, необходимый для инъекционного введения, в разведении до 300 МЭ / мл / мл.
(то есть 0,3 мл эноксапарина, разбавленного в 10 мл), мл
45
1350.
4.5.
50.
1500.
5
55.
1650.
5,5.
60
1800.
6
65.
1950 г.
6,5.
70
2100.
7
75.
2250.
7,5.
80
2400.
8
85.
2550.
8,5.
90.
2700.
9
95.
2850.
9,5.
100.
3000.
10.
Пациенты в возрасте 75 лет и старше, которые обрабатывают острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST, не проводится исходной внутривенной болюсной инъекцией. Каждые 12 часов они должны быть подкожно вводили дозу 75 анти-HMO / KG (только для первых двух инъекций, максимальная общая доза составляет 7500 против HMO).
Инструкции для самостоятельного введения препарата Clexane ® в шприце-дозе с защитной иглой системой
  1. Вымойте руки и сюжет, в котором будет проведена инъекция препарата, с мыльной водой. Высушить их.
  2. Убедитесь, что вы видите место, в котором вы собираетесь войти в препарат.
  3. Выберите график в правой или левой части живота. Этот участок должен быть удаленным (по отношению к вашим сторонам) от вашего пупка не менее 5 сантиметров.
  1. Измените сайт впрыска, выполнив его попеременно справа и левой стороны желудка, в зависимости от того, на какой стороне вы вступили в последний раз. Размолоть инъекционный сайт со спиртом.
  1. Осторожно снимите крышку от иглы, прикрепленной к шприцу с препаратом Clexan ® . Бросить эту крышку. Шприц предварительно заполнен и готов к использованию. Не нажимайте поршень, чтобы впрыска, чтобы избавиться от пузырьков воздуха. Это может привести к потере лекарственного средства. После того, как вы сняли крышку, не позволяйте иглу что угодно. Это необходимо для иглы оставаться чистой (стерильной).
  1. Держите шприц в руке, когда вы удерживаете карандаш при написании, и другая рука слегка возьмите предварительно обработанную область вашего живота с индексом и большим пальцем, чтобы сформировать складку кожи. Обязательно держите кожу сгиба на протяжении всей инъекции.
  1. Держите шприц таким образом, чтобы игла направлена ​​на дно (по вертикали от угла на 90 °). Введите иглу в складку кожи на всю длину.
  1. Нажмите на поршневой шприц пальцем. Обязательно держите кожу сгиба на протяжении всей инъекции.
  2. Выведите иглу, потянув ее прямо в противоположное направление. В этом случае иглу автоматически покрыта защитными крышками. Теперь вы можете отпустить складку кожи. Сразу бросайте шприц в ближайший контейнер для острых предметов.
Примечание. Защитная система, которая приводит к образованию защитной крышки, может быть активирована только после опорожнения шприца, нажав поршню до конца.
Чтобы избежать формирования синяка, не натрите место впрыска после введения препарата .
Неблагоприятные реакции.
Геморрагические проявления. Были случаи значительных геморрагических осложнений, некоторые из них были фатальными. Неижелые побочные реакции были внутричерепные и ретритеритонельные кровоизлияния. Также зарегистрированные случаи геморрагических осложнений (кровотечение), такие как гематома, эмишемоз в местах, кроме участков впрыска, раны гематомы, гематурии, носового кровотечения и желудочно-кишечного мучания.
Они в основном связаны с:
  • С сопутствующими факторами риска : наличие органических поражений, которые имеют тенденцию к кровотечению, определенные комбинации лекарственных средств (см. Разделы «Противопоказания» и «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»), возраст, наличие почечной недостаточности, низко вес тела;
  • С несоблюдением терапевтических рекомендаций, в частности, относительно продолжительности лечения и коррекции дозы в соответствии с весом тела (см. Раздел «Особенности применения»).
Нечастые случаи позвоночника гематома зарегистрированы после введения гепарина низкой молекулярной массы во время анестезии позвоночника, анальгезии или эпидуральной анестезии.
Эти побочные эффекты вызывали неврологическое повреждение различных степеней тяжести, включая длительный и постоянный паралич (см. Раздел «Особенности применения»).
После подкожной инъекции возможно образование гематомасов в месте введения препарата. Этот риск увеличивается с рекомендуемыми методами впрыска и используя неподобающий материал впрыска. В результате воспалительной реакции может возникнуть затвердевание, которое исчезает в течение нескольких дней. Их внешний вид не требует расторжения лечения.
Была тромбоцитопения. Есть два его типа:
  • Тип и, то есть наиболее распространенные случаи, как правило, умеренная степень тяжести (более 100 000 / мм 3 ) появляются на ранних этапах (до 5-го дня) и не требуют расторжения лечения.
  • Тип II, то есть нечастые случаи тяжелой иммуноаллергической тромбоцитопении (GIT). Частота возникновения недостаточно (см. Раздел «Особенности применения»).
Возможное бессимптомное и обратимое увеличение тромбоцитов .
При нанесении гепаринов были зарегистрированы отдельные случаи некроза кожи, предпочтительно на месте впрыска. Они могут предшествовать появлению фиолетовых или проникновенных и болезненных эритематозных пятен. В таких случаях необходимо немедленно прекратить терапию.
Существуют редкие проявления системных аллергических реакций (анафилактические / анафилактоидные реакции) или реакции из кожи (бычьи сыпь), которые в некоторых случаях могут привести к прекращению лечения.
Как и в случае использования нефракционных гепаринов, нет возможности развития остеопороза при удлинении продолжительности лечения.
Временное увеличение уровней трансаминаса .
Зарегистрировано несколько случаев гиперкалемии .
Зарегистрированные очень редкие случаи васкулита в результате увеличения чувствительности кожи.
Вполне редко возникают гиперхоатофилия , как изолированные, а на фоне кожных реакций, исчез после прекращения лечения.
Передозировка. Случайная передозировка в подкожном введении массивных доз низкомолекулярного гепарина может привести к геморрагическим осложнениям.
В случае кровотечения для лечения некоторых пациентов могут быть использованы протамин сульфат с учетом следующих факторов:
  • Эффективность протамина намного ниже, чем эффективность, зарегистрированная с передозировкой нефракционного гепарина;
  • Благодаря побочным эффектам (в частности анафилактическим ударом) необходимо первоначально рассмотреть соотношение риска / пользы для сульфата протамина.
Нейтрализация проводится медленным внутривенным введение протамина (сульфата или гидрохлорида).
Требуемая доза протамина зависит:
  • Из введенной дозы гепарина (100 антигериновных единиц протамина нейтрализуют активность 100 анти-галадго молекулярной массы), если из введения эноксапарина натрия проходили не более 8 часов;
  • Время проходить из гепарина: 50 антигеринов, агрегаты протамина на 100 анти-хо-мокосапарин натрия, могут быть введены, если бы было более 8 часов с момента введения эноксапарина натрия или, если другая доза протамина была обязательный;
  • Если бы было более 12 часов с момента инъекции эноксапарина натрия, нет необходимости вводить протамин.
Эти рекомендации относятся к пациентам с нормальной функцией почек, получающей повторные дозы.
Однако невозможно нейтрализовать анти-X, чтобы полностью нейтрализовать.
Кроме того, нейтрализация может иметь временный характер благодаря особенностям фармакокинетики поглощения низкомолекулярного гепарина, что приводит к необходимости распределения общей рассчитанной дозы протамина до нескольких инъекций (2-4), которые вводятся в течение 24 часов.
Після потрапляння низькомолекулярного гепарину до шлунка, навіть у великих кількостях, тяжкі ускладнення є малоймовірними (таких випадків зареєстровано не було) внаслідок незначного всмоктування лікарського засобу у шлунку та кишечнику.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Наявних клінічних даних недостатньо для того, щоб виявити можливу здатність еноксапарину спричиняти вади розвитку або виявляти фетотоксичний вплив при його введенні у лікувальних дозах у період вагітності, тому як запобіжний захід застосовувати лікувальні дози еноксапарину у період вагітності не рекомендується.
У жодному разі не можна проводити спінальну або епідуральну анестезію хворим, які отримують лікування препаратами НМГ.
Період годування груддю. Оскільки гастроінтестинальна абсорбція у новонароджених є малоймовірною, жінкам, які годують груддю, лікування еноксапарином не протипоказане.
Діти. Через відсутність відповідних даних не рекомендується застосовувати НМГ у педіатричній практиці.
Особливості застосування. Препарат не дозволяється вводити внутрішньом`язово.
Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними препаратами, оскільки вони відрізняються за молекулярною масою, питомими значеннями активності проти фактора Ха, дозуванням. Потрібно приділяти увагу та дотримуватися конкретних способів застосування, рекомендованих для кожного з препаратів низькомолекулярних гепаринів.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Кровотеча. Як і при застосуванні усіх інших антикоагулянтів, можливе виникнення кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). При розвитку кровотечі слід визначити її причину та призначити відповідне лікування.
Функція нирок. Перш ніж розпочати лікування низькомолекулярним гепарином, слід оцінити ниркову функцію, зокрема у хворих віком 75 років або старше, шляхом визначення кліренсу креатиніну (Клкр) за формулою Кокрофта, використовуючи дані останнього вимірювання маси тіла:
- для хворих чоловічої статі: Клкр = (140-вік) х маса тіла/ (0,814 х креатинін у сироватці), де вік виражено в роках, маса – в кілограмах, а креатинін у сироватці крові – в мікромоль/л;
- для жінок цю формулу корегують шляхом множення результату на 0,85.
Якщо сироватковий креатинін виражено в мг/мл, показник слід помножити на коефіцієнт 8,8.
Застосування лікувальних доз НМГ хворим з діагностовано тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пригнічення секреції альдостерону. Гепарин може пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попередньо існуючим метаболічним ацидозом, підвищеним рівнем калію в плазмі крові, а також у пацієнтів, які одночасно приймають препарати калію або калійзберігаючи лікарські засоби. Ризик гіперкаліємії збільшується з тривалістю терапії, але зазвичай є зворотним. У пацієнтів з підвищеним ризиком цього ускладнення рівні калію в плазмі крові необхідно виміряти до початку лікування гепарином та регулярно контролювати у подальшому, особливо якщо лікування подовжене понад 7 днів.
Лабораторні показники. Моніторинг кількості тромбоцитів у пацієнтів, які отримують НМГ та ризик розвитку гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ типу ІІ). НМГ може спричиняти ГІТ типу ІІ — ця серйозна форма тромбоцитопенії імунологічного походження може призводити до ускладнень у вигляді артеріальних та венозних тромбоемболічних ускладнень, які можуть загрожувати життю або порушувати самопочуття пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). Для оптимального виявлення ГІТ моніторинг пацієнтів слід здійснювати наступним чином:
Пацієнти, які нещодавно перенесли хірургічне втручання або травму (протягом 3 останніх місяців): систематичний моніторинг лабораторних показників слід здійснювати у всіх пацієнтів незалежно від того, чи терапія носить профілактичний або лікувальний характер, за умови, що кількість випадків виникнення ГІТ у цих пацієнтів перевищує 0,1 %, а іноді перевищує 1 %. Цей моніторинг включає в себе підрахунок кількості тромбоцитів:
  • перед призначенням лікування НМГ або найпізніше протягом 24 годин від початку лікування;
  • потім двічі на тиждень протягом 1 місяця (період підвищеного ризику);
  • потім 1 раз на тиждень до припинення лікування у випадку тривалого лікування.
Пацієнти, які не перенесли хірургічного втручання або травми (протягом 3 останніх місяців): систематичний моніторинг лабораторних показників слід здійснювати незалежно від того, чи терапія носить профілактичний або лікувальний характер, а також згідно з рекомендаціями, наданими для пацієнтів, які нещодавно перенесли хірургічне втручання або травму (див. пункт вище), у наступних пацієнтів:
  • які протягом останніх 6 місяців приймали нефракціонований гепарин або НМГ за умови, що кількість випадків виникнення ГІТ у цих пацієнтів перевищує 0,1 %, а іноді перевищує 1 %;
  • які мають підтверджені супутні захворювання та потенціальний ризик виникнення ГІТ.
В інших пацієнтів, за умови меншої ймовірності розвитку ГІТ (менше 0,1 %), обсяг моніторингу кількості тромбоцитів може зменшуватися до:
  • одного підрахунку кількості тромбоцитів на початку лікування або найпізніше протягом 24 годин від початку лікування;
  • одного підрахунку кількості тромбоцитів, якщо клінічні ознаки дають підстави припускати розвиток ГІТ, тобто виникнення будь-якого нового випадку артеріального або венозного тромбоемболічного ускладнення, будь-якого болісного відчуття на шкірі у місці введення засобу, будь-якої алергічної або анафілактоїдної реакції під час лікування. Пацієнта слід попередити про можливість виникнення цих симптомів та про необхідність інформувати свого лікаря у разі необхідності.
ГІТ слід підозрювати у випадку, коли кількість тромбоцитів менша за 150 000/мм 3 (або 150 гіга/л) і/або коли відбувається відносне зменшення кількості на 50 %, або навіть на 30 %, порівняно з початковою кількістю. ГІТ розвивається, як правило, протягом 5-21 доби від початку лікування гепарином (більшість випадків виникає через 10 днів).
Однак у хворих з ГІТ в анамнезі це ускладнення може виникнути набагато раніше. Про окремі випадки ускладнень повідомлялося через 21 день. Отже, слід систематично виявляти хворих з таким анамнезом, проводячи детальні співбесіди з хворими перед початком лікування.
Крім того, ризик рецидиву при відновленні лікування гепарином може зберігатися протягом кількох років або навіть протягом необмеженого періоду часу (див. розділ «Протипоказання»).
У всіх випадках ГІТ є критичним станом і потребує консультації спеціаліста.
Будь-яке значне зниження кількості тромбоцитів (30-50 % по відношенню до початкового рівня) є попереджувальним знаком навіть до того, як цей показник досягне критичного рівня. У всіх випадках зниження кількості тромбоцитів слід вжити наступних заходів:
1) Терміново провести контроль кількості тромбоцитів.
2) При підтвердженні або навіть прогресуванні тромбоцитопенії при відсутності іншої очевидної причини цього явища необхідно відмінити лікування гепарином .
Зразок крові забирають у пробірку з цитратом для проведення тестів на агрегацію тромбоцитів in vitro та імунологічних тестів. Однак при таких станах термінові заходи приймають не на підставі результатів тестів на агрегацію тромбоцитів in vitro або імунологічного аналізу, оскільки такі аналізи виконуються у звичайному порядку лише в деяких спеціалізованих лабораторіях, а результати, у кращому випадку, готові лише через кілька годин. Ці аналізи є необхідними для діагностики ускладнень, оскільки при продовженні лікування гепарином ризик розвитку тромбозу дуже високий.
3) Профілактика або лікування тромботичних ускладнень, пов'язаних з ГІТ.
Якщо існує необхідність продовжувати антикоагулянтну терапію, гепарин слід замінити антитромботичним засобом іншої групи, наприклад данапароїдом натрію або лепірудином, які призначаються у лікувальних або профілактичних дозах у кожному випадку окремо.
Заміна пероральним антикоагулянтом можлива тільки після нормалізації кількості тромбоцитів, оскільки існує загроза рецидиву тромбозу під впливом пероральних антикоагулянтів.
Заміна гепарину пероральними антикоагулянтами. З метою моніторингу ефектів пероральних антикоагулянтів слід посилити клінічний нагляд та підвищити частоту проведення лабораторних аналізів (протромбіновий час, що виражений як міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС)).
Оскільки для розвитку максимального ефекту перорального антикоагулянту потрібен деякий час, то необхідно продовжувати гепаринотерапію у постійній дозі протягом часу, достатнього для збереження показника МНС у бажаному для цього терапевтичного показання інтервалі між двома послідовно виконаними аналізами.
Моніторинг анти-Ха активності. Оскільки більшість клінічних досліджень, які продемонстрували ефективність НМГ, були проведені із застосуванням дози, розрахованої виходячи з маси тіла хворого, без спеціального лабораторного контролю, необхідність проведення лабораторних аналізів для визначення ефективності лікування НМГ не встановлена. Однак у певних клінічних ситуаціях, які часто супроводжуються ризиком передозування, лабораторні аналізи, а саме: моніторинг анти-Ха активності, може бути корисним для попередження ризику виникнення кровотечі.
Такі ситуації переважно стосуються лікувальних показань до застосування НМГ і пов'язані з дозами, що призначаються хворим:
  • з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв за формулою Кокрофта). Оскільки, на відміну від стандартного нефракціонованого гепарину, НМГ виводиться переважно нирками, то будь-яка ниркова недостатність може стати причиною виникнення відносного передозування. Тяжка ниркова недостатність є протипоказанням до застосування НМГ у лікувальних дозах (див. розділ «Протипоказання»);
  • із надзвичайно великою або малою масою тіла (схуднення або навіть кахексія, ожиріння);
  • із кровотечею нез'ясованої етіології.
Навпаки, проведення лабораторного моніторингу не рекомендується у випадку застосування профілактичних доз, якщо лікування НМГ проводиться відповідно до терапевтичних рекомендацій (зокрема щодо тривалості лікування), а також під час гемодіалізу.
Для виявлення можливої кумуляції гепарину після повторного введення рекомендується, при необхідності, брати кров на аналіз на піку активності (згідно з наявними даними), тобто через 4 години після третьої ін'єкції при підшкірному введенні препарату два рази на добу.
Необхідність проведення повторних аналізів анти-Ха активності для визначення рівня гепарину в крові, наприклад через кожні 2-3 дні, вирішується в індивідуальному порядку залежно від результатів попереднього аналізу. Також може бути необхідно відкоригувати дози НМГ.
Визначена анти-Ха активність змінюється залежно від окремого НМГ та окремого режиму дозування.
До відома: виходячи з наявних даних, середній показник (± стандартне відхилення), який спостерігався через 4 години після сьомої ін'єкції еноксапарину, що вводився у дозі 100 анти-Ха МО/кг/ін'єкцію 2 рази на добу, складав 1,20± 0,17 анти-Ха МО/мл.
Цей середній показник спостерігався під час клінічних досліджень, у яких кількісне визначення анти-Ха активності проводилося хромогенним (амідолітичним) методом.
Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). Деякі НМГ спричиняють помірне підвищення АЧТЧ. Оскільки клінічне значення цього ефекту не з'ясоване, то немає необхідності використовувати цей тест для моніторингу лікування.
Спінальна/епідуральна анестезія у хворих, які отримують профілактичне лікування НМГ. Як і у випадку з іншими антикоагулянтами, були зареєстровані поодинокі випадки спінальних гематом при застосуванні НМГ під час проведення спінальної/епідуральної анестезії, що спричиняли тривалий або постійний параліч.
Ризик розвитку спінальної гематоми вищий у випадку епідуральної анестезії, яка проводиться із застосуванням катетера, ніж у випадку спінальної анестезії.
Ризик виникнення таких поодиноких випадків може зростати при тривалому використанні епідуральних катетерів у післяопераційний період.
У випадку коли лікар приймає рішення про призначення антикоагулянтів на фоні проведення епідуральної/спінальної анестезії, необхідно дотримуватися надзвичайної пильності та здійснювати частий контроль для виявлення будь-яких ознак та симптомів неврологічних порушень, таких як біль по серединній лінії спини, порушення чутливих та рухових функцій (оніміння або слабкість нижніх кінцівок), дисфункція кишечника та/або сечового міхура. Пацієнтів необхідно проінструктувати щодо необхідності негайно повідомляти своєму лікарю про виникнення у них будь-яких з вищеназваних ознак або симптомів. Якщо підозрюються ознаки або симптоми спінальної гематоми, необхідно розпочати невідкладні діагностичні та лікувальні заходи, в тому числі втручання з декомпресії спинного мозку.
Якщо у передопераційному періоді потрібне лікування НМГ (у хворих, які тривалий час знаходяться на постільному режимі, при травмі) та якщо користь від місцевої/регіональної спінальної анестезії ретельно зважена, то хворим, які отримали ін'єкцію НМГ у передопераційному періоді, можна проводити анестезію за умови, що між ін'єкцією гепарину та спінальною анестезією пройшло не менше 12 годин.
Рекомендується проводити ретельне неврологічне спостереження через небезпеку виникнення спінальної гематоми.
Майже в усіх хворих через 6-8 годин після анестезії або після видалення катетера можна розпочинати профілактичне лікування НМГ при проведенні неврологічного спостереження.
Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату одночасно з іншими лікарськими засобами, які впливають на гемостаз (особливо нестероїдними протизапальними засобами, аспірином).
Стани, що супроводжуються особливим ризиком. Спостереження за ходом лікування слід посилити у наступних випадках:
  • печінкова недостатність;
  • наявність в анамнезі виразки гастродуоденальної зони або інших органічних уражень, які зумовлюють кровотечі;
  • судинне хоріоретинальне захворювання;
  • післяопераційний період після хірургічного втручання на головному або спинному мозку;
  • люмбальна пункція: слід враховувати ризик інтраспінальної кровотечі і, у разі можливості, відкладати її проведення на якнайдовший час;
  • одночасне застосування з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Процедури реваскуляризації коронарних артерій. Для обмеження ризику розвитку кровотечі у пацієнтів, яким проводиться ангіопластика коронарних артерій з метою лікування нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q або гострого інфаркту міокарда з підйомом сегменту ST слід суворо дотримуватися рекомендованих проміжків часу між введеннями еноксапарину. Важливе значення має досягнення гемостазу у місці ін'єкції після проведення ангіопластики коронарних артерій. У випадку застосування спеціальних засобів закриття судини (гемостатичних пристроїв) слід негайно видалити провідник. У випадку здійснення ручної компресії провідник необхідно видалити через 6 годин після останнього підшкірного/внутрішньовенного введення еноксапарину. При продовженні лікування із застосуванням еноксапарину наступну ін'єкцію слід здійснювати не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення провідника. Необхідно слідкувати за місцем пункції шкіри на наявність будь-якої ознаки кровотечі або гематоми.
Хоча концентрації різних низькомолекулярних гепаринів визначаються в міжнародних одиницях (МО) анти-Ха активності, їх ефективність визначається не лише їх анти-Ха активністю. Небезпечно замінювати один режим дозування НМГ на інший, оскільки кожен режим було обґрунтовано спеціальними клінічними дослідженнями. Отже, при застосуванні кожного препарату слід дотримуватися особливої обережності та виконувати спеціальні інструкції із його застосування.
Застереження.
Ризик кровотечі: необхідно дотримуватись рекомендованих режимів дозування (дозування та тривалість лікування). Невиконання цих рекомендацій може спричинити розвиток кровотечі, зокрема у хворих, які належать до групи підвищеного ризику (хворі літнього віку, з нирковою недостатністю тощо).
Випадки тяжких кровотеч спостерігалися у наступних ситуаціях:
  • у хворих літнього віку, зокрема через зниження функції нирок, що виникає з віком;
  • у хворих з нирковою недостатністю;
  • при масі тіла менше 40 кг;
  • при лікуванні, тривалість якого перевищує рекомендовану середню тривалість у 10 днів;
  • при невиконанні терапевтичних рекомендацій (зокрема тих, що стосуються тривалості лікування та корекції дози відповідно до маси тіла під час лікування);
  • при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують ризик виникнення кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ін'єкції еноксапарину, як і будь-якого іншого антикоагулянту, необхідно застосовувати із обережністю при станах, для яких властива підвищена вірогідність виникнення кровотеч, таких як порушення гемостазу, наявність пептичної виразки в анамнезі, нещодавно перенесений ішемічний інсульт, неконтрольована артеріальна гіпертензія, діабетична ретинопатія, нещодавно перенесене нейрохірургічне або офтальмологічне хірургічне втручання.
У будь якому разі хворим літнього віку та/або хворим з нирковою недостатністю, а також хворим, лікування яких триває більше 10 днів, необхідно перебувати під особливим медичним спостереженням.
У певних випадках кількісне визначення анти-Ха активності може бути корисним для виявлення кумуляції препарату.
Ризик гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ). При розвитку наступних тромботичних ускладнень у хворого, який отримує НМГ (у лікувальних або профілактичних дозах: загострення тромбозу, флебіт, тромбоемболія легеневої артерії, гостра ішемія нижніх кінцівок, або навіть інфаркт міокарда або ішемічний інсульт) слід підозрювати можливість розвитку гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ), а також невідкладно проводити підрахунок кількості тромбоцитів (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Штучні механічні клапани серця. Застосування еноксапарину з метою попередження тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів зі штучними механічними клапанами серця у спеціальних дослідженнях не вивчалося. Однак було зареєстровано кілька поодиноких випадків тромбозу у пацієнтів зі штучними механічними клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою попередження тромбоемболічних ускладнень.
Вагітні жінки. Під час клінічного дослідження серед вагітних жінок зі штучними механічними клапанами серця, які отримували 100 анти-Ха МО/кг еноксапарину 2 рази на добу з метою зменшення ризику тромбоемболічних ускладнень, у 2-х із 8-ми жінок розвинувся тромбоз, який призвів до тампонади клапана та летального наслідку матері та плода. Крім цього, поодинокі випадки тромбозу у вагітних жінок зі штучними механічними клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою зменшення ризику тромбоемболічних ускладнень, були зареєстровані і під час проведення постмаркетингового спостереження за препаратом. Тому ризик тромбоемболічних ускладнень у цих пацієнток може бути вищим.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з механізмами. Проте слід бути обережними з огляду на можливі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.
Лікарські засоби або терапевтичні класи можуть сприяти розвитку гіперкалемії: солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори перетворювального ферменту, інгібітори ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні препарати, гепарини (низькомолекулярний або нефракціонований гепарин), циклоспорин та такролімус, триметоприм.
Розвиток гіперкалемії може залежати від пов'язаних з нею факторів ризику.
Ризик її виникнення зростає, якщо вище вказані лікарські засоби застосовуються одночасно.
Небажані комбінації.
Ацетилсаліцилова кислота у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах (і за аналогією інші саліцилати). Збільшується ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів під дією саліцилатів та ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту). Слід застосовувати жарознижувальні знеболювальні засоби, що не належать до саліцилатів (наприклад парацетамол).
НПЗП (системне застосування). Збільшується ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів під дією НПЗП та ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).
Якщо неможливо уникнути одночасного застосування, слід проводити ретельне клінічне спостереження.
Декстран 40 (парентеральне застосування). Підвищений ризик кровотечі (пригнічення декстраном 40 функції тромбоцитів).
Комбінації, що потребують вживання запобіжних заходів.
Пероральні антикоагулянти. Посилення антикоагулянтного ефекту. При заміні гепарину пероральним антикоагулянтом слід посилити клінічний нагляд.
Комбінації, які слід враховувати. Інгібітори агрегації тромбоцитів (інші ніж ацетилсаліцилова кислота у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах; НПЗП): абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних та неврологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан. Збільшується ризик кровотечі.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Еноксапарин є низькомолекулярним гепарином, у якого антитромботична та антикоагулянтна активність стандартного гепарину не пов'язані між собою. Йому властива більш висока анти-Ха активність, ніж анти-ІІа або антитромбінова активність. Для еноксапарину співвідношення цих двох видів активності становить 3,6.
У профілактичних дозах він не чинить значної дії на АЧТЧ.
На піку активності лікувальних доз АЧТЧ може бути в 1,5-2,2 раза більше контрольного часу. Це подовження вказує на залишкову антитромбінову дію.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, у яких проводиться подальша коронарна ангіопластика, а також у хворих, яким ця процедура не проводиться. У великому багатоцентровому клінічному дослідженні 20479 хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, після того, як вони отримали фібринолітичну терапію, були рандомізовано розподілені на групи для отримання або еноксапарину у вигляді болюсної внутрішньовенної ін'єкції 3000 анти-Ха МО, слідом за якою негайно підшкірно вводилася доза 100 анти-Ха МО/кг, потім проводилися підшкірні ін'єкції по 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин, або для введення внутрішньовенного нефракціонованого гепарину у вигляді болюсної ін'єкції 60 МО/кг (максимум 4000 МО/кг) з наступною постійною інфузією в дозі, що була скоригована залежно від показника активованого часткового тромбопластинового часу. Підшкірні ін'єкції еноксапарину проводили до виписки зі стаціонару або не більше 8 годин (у 75 % випадків – не менше 6 днів). Половині хворих, які отримували гепарин, препарат вводили не менше 48 годин (у 89,5 % випадків ≥ 36 годин). Усі хворі також отримували аспірин протягом не менше 30 днів. Дозу еноксапарину для хворих віком ≥ 75 років відкоригували: 75 МО/кг у вигляді підшкірної ін'єкції кожні 12 годин без початкової болюсної внутрішньовенної ін'єкції.
У ході дослідження 4716 (23%) хворим була проведена коронарна ангіопластика на тлі антитромботичної терапії із застосуванням замаскованих досліджуваних препаратів. Хворі не отримували додаткові дози, якщо з моменту останньої підшкірної ін'єкції еноксапарину до роздування балона пройшло менше 8 годин, або ж отримували болюсну внутрішньовенну ін'єкцію еноксапарину у дозі 30 анти-Ха МО/кг, якщо з моменту останньої підшкірної ін'єкції еноксапарину до роздування балона пройшло більше 8 годин.
Еноксапарин дозволив значно зменшити частоту подій, які відповідають первинним кінцевим точкам (комбінована кінцева точка, що включає в себе рецидив інфаркту міокарда та летальність з будь-якої причини, які мали місце протягом 30-денного періоду спостереження після включення у дослідження: 9,9% у групі еноксапарину порівняно з 12,0 % у групі нефракціонованого гепарину (зниження відносного ризику – 17 % (р<0,001)). Частота рецидиву інфаркту міокарда була значно нижча в групі еноксапарину (3,4 % порівняно з 5 %, р<0,001, зниження відносного ризику – 3 1%). Летальність була нижча у групі еноксапарину, однак різниця між групами не була статистично достовірною (6,9 % порівняно з 7,5 %, р=0,11).
Перевага еноксапарину з точки зору первинної кінцевої точки показника була беззастережною незалежно від підгрупи (вік, стать, локалізація інфаркту міокарда, діабет або інфаркт міокарда в анамнезі, тип призначеного тромболітика та проміжок часу між появою перших клінічних ознак та початком лікування).
Еноксапарин продемонстрував значну перевагу, порівняно з нефракціонованим гепарином, з точки зору первинного критерію ефективності як у хворих, що перенесли коронарну ангіопластику в 30-денний період після включення у дослідження (10,8 % порівняно з 13,9 %, 23 % зниження відносного ризику), так і у хворих, яким коронарна ангіопластика не проводилася (9,7 % порівняно з 11,4 %, на 15 % зниження відносного ризику).
Частота виникнення масивних кровотеч до 30-го дня була достовірно вищою в групі еноксапарину (2,1 %) порівняно з групою гепарину (1,4 %). Частота шлунково-кишкових кровотеч була вища у групі еноксапарину (0,5 %), ніж у групі гепарину (0,1 %), тоді як частота внутрішньочерепних крововиливів в обох групах була однаковою (0,8 % у випадку еноксапарину порівняно з 0,7 % у випадку гепарину).
Аналіз комбінованих критеріїв, за допомогою яких визначали клінічну користь, показав статистично значущу перевагу (р<0,0001) еноксапарину над нефракціонованим гепарином: зниження відносного ризику на 14 % на користь еноксапарину (11 % порівняно з 12,8 %) для комбінованих критеріїв, що складалися зі летальності, рецидиву, інфаркту міокарда та тяжкої кровотечі (критерії ТІМІ) до 30-го дня, і 17 % (10,1 % порівняно з 12,2 %) для комбінованих критеріїв, що складалися зі летальності, рецидиву інфаркту міокарда та внутрішньочерепного крововиливу до 30-го дня.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники еноксапарину оцінювали на підставі тривалості анти-Ха та анти-ІІа активності у плазмі при рекомендованих дозах (валідовані амідолітичні методи) після одноразового та повторного підшкірного введення і після одноразової внутрішньовенної ін'єкції.
Біодоступність. Еноксапарин, що вводиться підшкірно, швидко і майже повністю всмоктується (приблизно 100 %). Максимальна активність у плазмі крові спостерігається через 3-4 години після введення. Така максимальна активність (що виражена у анти-Ха МО) становить 0,18±0,04 (після 2000 анти-Ха МО), 0,43±0,11 (після 4000 анти-Ха МО) при профілактичному лікуванні та 1,01±0,14 (після 10000 анти-Ха МО) при лікувальній терапії.
Болюсна внутрішньовенна ін'єкція 3000 анти-Ха МО з подальшими підшкірними ін'єкціями по 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин призводить до досягнення першого максимального рівня концентрації антифактора Ха, що становить 1,16 МО/мл (n=16), та середнього показника площі під фармакокінетичною кривою, що відповідає 88 % рівноважного рівня. Рівноважний стан досягається на другий день лікування.
У межах рекомендованих доз фармакокінетика еноксапарину є лінійною. Внутрішньоіндивідуальна та міжіндивідуальнаа варіабельність низька. Після повторних підшкірних введень здоровим добровольцям 4000 анти-Ха МО 1 раз на добу рівноважний стан досягається на 2-й день, при цьому середня активність еноксапарину приблизно на 15 % вища, ніж після одноразової дози. Рівень активності еноксапарину у рівноважному стані можна передбачити за фармакокінетикою одноразової дози. Після багаторазового підшкірного введення по 100 анти-Ха МО/кг 2 рази на добу рівноважний стан досягається на 3-4-й день, середній показник площі під фармакокінетичною кривою приблизно на 65 % вище, ніж після одноразової дози, а максимальний та мінімальний рівні анти-Ха активності становлять 1,2 та 0,52 анти-Ха МО/мл відповідно. Виходячи з фармакокінетики еноксапарину натрію, ця різниця, що спостерігається для рівноважного стану, є передбачуваною і знаходиться у межах терапевтичного інтервалу. Анти-ІІа активність у плазмі крові після підшкірного введення приблизно в 10 разів нижча за анти-Ха активність. Середня максимальна анти-ІІа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірної ін'єкції і досягає 0,13 анти-ІІа МО/мл при повторних введеннях дози 100 анти-Ха МО/кг 2 рази на добу.
Фармакокінетичної взаємодії між еноксапарином та тромболітичним засобом при одночасному введенні не спостерігалося.
Розподіл. Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину становить близько 5 літрів і є наближеним до об'єму крові.
Метаболізм. Еноксапарин метаболізується переважно у печінці (десульфатизація, деполімеризація).
Виведення. Після підшкірного введення період напіввиведення анти-Ха активності у низькомолекулярних гепаринів вищий, ніж у нефракціонованих гепаринів.
Еноксапарину властиве монофазне виведення з періодом напіввиведення близько 4 годин після підшкірного введення одноразової дози і близько 7 годин після введення повторних доз.
У низькомолекулярного гепарину анти-ІІа активність у плазмі знижується швидше, ніж анти-Ха активність.
Еноксапарин та його метаболіти виводяться нирками (ненасичуваний механізм) і через жовчовивідні шляхи.
Нирковий кліренс фрагментів, що мають анти-Ха активність, становить близько 10 % від введеної дози, а загальна ниркова екскреція активних та неактивних речовин – 40 % дози.
Групи високого ризику: пацієнти літнього віку. Виведення уповільнене через фізіологічно знижену функцію нирок у цій групі. Ця зміна не впливає на дозування та режим введення при профілактичній терапії, якщо ниркова функція у таких хворих залишається у прийнятних межах, тобто коли вона лише трохи знижена.
Перед початком лікування НМГ у хворих старше 75 років необхідно систематично оцінювати функції нирок за формулою Кокрофта (див. розділ «Запобіжні заходи при застосуванні»).
Хворі з легкою або помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >30 мл/хв):
у певних випадках може бути корисним вести спостереження за активністю циркулюючого анти-Ха фактора для запобігання передозування, якщо еноксапарин застосовується з лікувальною метою (див. розділ «Особливості застосування»).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або блідо-жовтий розчин.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище +25 °C. Не заморожувати.
Упаковка. № 2: по 0,6 мл або 0,8 мл у шприц-дозі із захисною системою голки, по 2 шприц-дози у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Власник торгової ліцензії. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна / Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.
Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція/Sanofi Winthrop Industrie, France.
Місцезнаходження. 180, рю Жан Жорес, 94702 Мезон-Альфор Седекс, Франція/180, rue Jean Jaures, 94702 Maisons-Alfort Cedex, France.
або
Бульвар Ендустрієль Промислова зона 76580 Льо Тре, Франція / Boulevard Industriel Zone Industrielle 76580 Le Trait , France.
ЭНОКСАПАРИН НАТРИЙ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа