Для медицинского использования препарата

( КЛЕРЕРИМЕД 500)

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка с покрытием пленочной оболочкой, содержащей кларитромицин 515,50 мг, эквивалентной кларитромицину безводным 500 мг;

Вспомогательные вспомогатели: коллоидный диоксид кремния, микрокристаллический, натрийный кроскармелоз, печатная стеариновая кислота, тальк, стеарат магния, гипромелоза, пропиленгликоль, сорбитанолат, сухой ванильный вкус, шинолин желтый (E 104), диоксид титана (E 171), гидроксипропилцеллюлоза, сорбиновая кислота Отказ

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Макролиды. Код УАТС J01F A09.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение инфекций, вызванных восприимчивым к микроорганизмам кларитромицина:

Противопоказание. Повышенная чувствительность к компонентам препарата, других макролидных антибиотиков. Одновременное использование кларитромицина и любого из следующих препаратов: цисаприид, пимозид, терфенадин, астемизол (поскольку это может привести к расширению интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, желудочковую фибрилляцию и пирутичную желудочковую тахикардию (Torsades de Пунсы)), эрготамин, дигидроэрготамин (как оно может привести к эрготоксичности), лаастетин или симвастатин (из-за риска рабдомиолиза; лечение этих препаратов следует остановить во время лечения кларитромицином) (см. «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственные средства и другие виды взаимодействия.,).

Пациенты, которые имели расширение анамнеза интервала QT или аритмии желудочкового сердца, включая пирутичную желудочковую тахикардию (точки Torsades de).

Пациенты с почечной или печеночной недостаточностью принимают p-гликопротеин или сильный ингибитор CYP3A4 (например, кларитромицин), совместимое применение колхицина противопоказано.

Способ применения и доза.

Рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых и детей старше 12 лет составляет 250 мг 2 раза в день (поскольку таблетки не подвержены распределению, при необходимости, предписали препарат в других дозировках или другой дозировке в планшете), с Сильные дозы инфекции могут быть увеличены до 500 мг 2 раза. День. Обычная продолжительность лечения составляет от 5 до 14 дней, за исключением лечения нестандартной пневмонии и синусита, которые требуют от 6 до 14 дней терапии. Clerimed 500 может применяться независимо от пищи, поскольку пища не влияет на биодоступность кларитромицина.

Применение пациентам с микобактериальной инфекцией.

Рекомендуемая доза для взрослых составляет 500 мг 2 раза в день.

Лечение маковых инфекций у пациентов СПИДа продолжается столько же, сколько клиническая, а микробиологическая эффективность препарата продолжается. Кларитромицин следует использовать в сочетании с другими антимикобактериальными агентами.

Продолжительность лечения других нетуберкулезных микобактериальных инфекций определяется врачом индивидуально.

Предотвращение маковых инфекций: рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых составляет 500 мг 2 раза в день.

Лечение одонтогенных инфекций.

Нанесите 250 мг 2 раза в день в течение 5 дней (так как таблетки не подвержены распределению, при необходимости назначают препарат в других дозированных формах или другой дозировке в планшете).

Искоренение Н. Пилори у пациентов с язвой двенадцатиперстной мышкой (взрослые).

Тройная терапия (7-14 дней)

Кларитромицин (500 мг) 2 раза в день в течение 7-14 дней применяется вместе с ланзопразолом и амоксициллином в соответствующей дозировке.

Тройная терапия (7 дней)

Кларитромицин (500 мг) 2 раза в день в течение 7 дней применяются с ланзопразолом и метронидазолом в соответствии с схемами лечения.

Тройная терапия (7 дней)

Кларитромицин (500 мг) 2 раза в день в течение 7 дней для использования вместе с омепразолом и амоксициллином или метронидазолом в соответствующих схемах лечения дозировки.

Тройная терапия (10 дней)

Кларитромицин (500 мг) 2 раза в день в течение 10 дней применяется с амоксициллином и омепразолом в соответствующих схемах лечения дозировки.

Двойная терапия (14 дней)

Обычная доза ClariThromycin составляет 500 мг 3 раза в день в течение 14 дней. Кларитромицин следует использовать вместе с омепразолом.

Приложение к пожилым людям: для взрослых.

Применение пациентам с почечной недостаточностью: обычно в регулировке дозы нет необходимости, за исключением пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (зазор креатинина <30 мл / мин). Если требуется корректировка, то доза должна быть уменьшена половина, например, 250 мг 1 раз в день или 250 мг 2 раза в день с тяжелыми инфекциями. У таких пациентов продолжительность лечения не должна превышать 14 дней.

Неблагоприятные реакции.

Перед применением препарата, а также все антибиотические агенты необходимо определить наличие повышенной чувствительности к антибиотикам и лидокаину, что делает тест кожи.

Кларитромицин обычно носит хорошо.

Чаще всего и общие побочные реакции при лечении кларитромицина взрослых и детей являются боль в животе, диарея, тошнота, рвота и искажение вкуса. Эти побочные реакции обычно слегка выражены и согласуются с известными макролидными антибиотиками профиля безопасности.

В списке все известные побочные эффекты могут возникать при использовании кларитромицина.

Инфекции и вторжение: целлюлит ¹ , пероральный кандидоз, гастроэнтерит ² , инфекция ³ , вагинальная инфекция, псевдомембранозный колит, возобное воспаление, эритрасма.

Из крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения ⁴ , тромбоцитымия ³ , эозинофилия ⁴ , агранулоцитоз, тромбоцитопения.

Из иммунной системы: анафилактоидные реакции ¹ , гиперчувствительность, анафилактические реакции.

Из метаболизма и питания: анорексия, потеря аппетита, гипогликемия.

Из психики: бессонница, беспокойство, нервозность, клеесть ³ , психоз, путаница, деперсонализация, депрессия, дезориентация, галлюцинации, кошмарные мечты.

Из центральной нервной системы: дискувия (нарушение чувствительности вкуса), головная боль, искажение вкуса, потерю сознания ¹ , дискинезия ¹ , головокружение, сонливость, тремор, судороги, ацемия (потеря чувствительности вкуса), Паросмия, аномия.

Из слушания и нарушения лабиринта: головокружение, слушая ухудшение, кольцо в ушах, потерю слуха.

Сердечные расстройства: остановка сердца ¹ , фибрилляция предсердий ¹ , расширение интервала QT, экстазности ¹ , ощущение сердцебиения, пирута желудочковая тахикардия (Torsades de Paintes), желудочковая тахикардия.

Сосудистые нарушения: вазодиляция ¹ , кровоизлияние.

Из респираторной системы, органов груди и средостения: астма ¹ , носовые кровотечения ² , легкие сосуды ¹ .

От пищеварительной системы: диарея, рвота, диспепсия, тошнота, боли в животе, эзофагит ¹ , гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь ² , гастрит, проекция ² , стоматит, глоссит, вздутие живота ⁴ , запоры, сухость, взрыв, метеоризм, острый панкреатит, изменение Цвет языка, изменяя цвет зубов.

Из гепатобилиарной системы: отклонение от нормы функциональных испытаний печени, холестаз ⁴ , гепатит ⁴ , увеличение Alt, Act, Act, GHT ⁴ , печенистая недостаточность, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярная желтуха.

Из кожи и подкожной клетчатки: высыпания, гипергидроз, сверлившиеся дерматит ¹ , зуд, уравновешенность, макулярная папульная сыпь ³ , синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, медицинская кожная реакция, сопровождающаяся эозинофилией и системными проявлениями (платья) прыщей, Шенген-Гено болезнь.

Из опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные спазмы ³ , жесткость скелетных мышц ¹ , Мальгия ² , рабдомиолиза ² (в некоторых отчетах по рабдомолюлизу кларитромицина были использованы в сочетании с статинами, фибратами, колхицином или алопуринолом), миопатией.

С стороны почек и мочевой системы: повышенная кровь креатинина ¹ , увеличивая кровь мочевину ¹ , почечную недостаточность, интерстициальный нефрит.

Общие расстройства во введении: флебит вместо введения ¹ , боли, воспаление на месте введения ¹ , недомогание ⁴ , лихорадка ³ , астения, боль в груди ⁴ , озноб ⁴ , усталость ⁴ .

Лабораторные исследования: соотношение альбумина-глобулина ¹ , увеличение щелочной фосфатазы в крови ⁴ , повышение уровня лактатной дегидрогеназы в крови ⁴ , увеличивая международное нормализованное соотношение, увеличение времени протромбинов, изменяя цвет мочи.

^1,2,3,4 на этих побочных реакциях было сообщено только при нанесении препарата в виде:

1 - лиофилизированный порошок для приготовления раствора для инфузии, 2 - пролонгированные таблетки, 3 - суспензии, 4 - немедленные выбросы таблеток.

Сообщается о парестезии, артралгии, ангионевротическое отек.

Были очень редкие сообщения об увере, в основном у пациентов, которые приходили рифабутин одновременно. Большинство случаев были обратимыми.

Сообщалось о развитии токсичности колхицина (в том числе с летальным следствием) в совместимом использовании кларитромицина и колхицина, особенно у пожилых пациентов, в том числе на фоне почечной недостаточности.

Пациенты с нарушением иммунной системы.

У пациентов с СПИДом и другими пациентами с нарушением иммунной системы, которые использовали высокие дозы кларитромицина дольше, чем рекомендованы для лечения микобактериальных инфекций, не всегда могут быть выделены побочные реакции, связанные с использованием препарата, а также симптомы базового или сопутствующего болезни.

У взрослых пациентов получают кларитромицин в суточной дозе 1000 мг, самые частые побочные эффекты были тошноты, рвота, искажение вкуса, боли, диарея, сыпь, животноводство, головная боль, запоры, нарушение слуха, увеличение содержания Alt и Act Отказ Там нечасто отображаются, бессонница и сухость во рту. У 2-3% пациентов было значительное увеличение уровней ALT и ACT и значительное снижение количества лейкоцитов и тромбоцитов крови. У нескольких пациентов было увеличение содержания мочевины крови.

Передозировка. Симптомы. Существующие сообщения показывают, что передозировка кларитромицина может привести к появлению симптомов от желудочно-кишечного тракта. Уход. Побочные реакции, сопровождающие передозировку, следует обрабатывать стиркой желудка и симптоматической терапией. Как и в случае других макролидов, маловероятно, что гемодиалисис или перитонеальный диализ значительно повлияли на содержание кларитромицина в сыворотке.

Применение во время беременности или грудного вскармливания. Безопасность использования кларитромицина во время беременности или грудного вскармливания не изучалась. Следовательно, кларитромицин не следует использовать во время беременности или грудного вскармливания, за исключением случаев, когда преимущества беременных женщин превысит риск для плода. Кларитромицин проникает в грудное молоко, поэтому во время использования кларитромицина грудного вскармливания должно быть остановлено.

Дети. Лечебный продукт в этой дозировке в планшете не предписан детьми в возрасте до 12 лет.

Особенности приложения. Длительное или повторное использование антибиотиков может вызвать чрезмерный рост нечувствительных бактерий и грибов. В случае суперинфекции необходимо остановить использование кларитромицина и начать соответствующую терапию. С осторожностью препарат следует использовать для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. При использовании кларитромицина зарегистрирована функция печени, включая повышенный уровень печеночных ферментов и гепатоцеллюлярного и / или холестастического гепатита с желтухом или без него. Это нарушение функции печени может быть серьезной степенью и обычно обратимо. В некоторых случаях была зарегистрирована недостаточность печени с фатальным случаем, которая была в основном связана с серьезными основными заболеваниями и / или сопутствующим медицинским лечением. Необходимо немедленно прекратить использование кларитромицина в случае таких проявлений и симптомов гепатита в качестве анорексии, желтухи, затемнения мочи, зуда или боли в животе.

О разработке диареи из легкой степени тяжести до псевдомембранозного колита с летальным следствием, вызванным диффузким (CDAD) Closttridium (CDAD), его сообщалось, используя практически все антибактериальные препараты, в том числе кларитромицин. Следует всегда помнить о возможности развития диареи, вызванной диффузкой Clottridium , у всех пациентов с диареей после использования антибиотиков. Кроме того, необходимо тщательно собирать анамнез, поскольку разработка диареи, вызванного диффузкой Clastridium , было сообщено даже через 2 месяца после использования антибактериальных препаратов. Симптомы Myastenia Gravis сообщались у пациентов, которые использовали ClariThromycin.

Препарат выделяется печенью и почками. Это должно быть осторожно при применении препарата пациентам с расстройством печени со средней или тяжелой степенью почечной функции.

Сообщалось о развитии токсичности колхицина (в том числе с летальным следствием) в совместимом использовании кларитромицина и колхицина, особенно пациентов пожилых людей, в том числе на фоне почечной недостаточности.

С осторожностью можно использовать одновременно, одновременно кларитромицин и триазольбензодиазепины, такие как триазолы, мидзазолы (см. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами, а также другие виды взаимодействия»).

Благодаря риску пролонгации интервала QT необходимо использовать кларитромицин пациентам со здоровьем из-за повышенной тенденции к развитию удлинения интервала QT и точек TOSSADES .

Пневмония

Поскольку возможное существование устойчивости к пневмонию стрептококки к макролидам, важно проводить тест чувствительности при назначении кларитромицина для лечения не запасной пневмонии. В случае пневмонии больницы кларитромицин должен использоваться в сочетании с другими соответствующими антибиотиками.

Кожные инфекции и мягкие ткани от легкой до умеренной степени тяжести

Эти инфекции чаще всего вызываются микроорганизмами Staphylococcus aureus и стрептококковыми пиогенами , каждый из которых может быть устойчив к макролидам. Следовательно, важно проводить тест чувствительности. В тех случаях, когда невозможно применить бета-лактам антибиотики (например, аллергию), другие антибиотики, такие как клиндамицин, могут быть использованы в качестве первых препаратов. В настоящее время макролиды играют роль только при лечении некоторых инфекций кожи и мягких тканей, таких как инфекции, вызванные Corynebacterium Minutissimum (эритрасмы), угрей вульгарис, воскресную бенсин. и в ситуациях, когда лечение пенициллина не может быть использовано.

В случае серьезных реакций острой гиперчувствительности, таких как анафилактика, синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некрольс, медицинская сыпь, сопровождаемый эозинофилией и возникновением системных симптомов (синдрома платья), болезнь Шеньлин-Генох, клецромицинтерапия, следует немедленно прекратить и немедленно начать соответствующее лечение.

Кларитромицин должен использоваться с осторожностью при введении индукторов цитохрома Cyp3a4 цитохромного фермента (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Следует отметить возможность перекрестного сопротивления между кларитромицином и другими макролидами, а также линглицином и клиндамицином.

Применение любой антимикробной терапии, вкл. Кларитромицин, для лечения инфекции H. pylori, может привести к микробной стойкости. У небольшого числа пациентов сопротивление микроорганизмов N. pylori к кларитромицину может развиться.

Возможность влиять на скорость реакции при движении автомобильным транспортом или работать с другими механизмами. Принимая во внимание, что у чувствительных пациентов при использовании препарата, побочные реакции (головокружение, сонливость) могут возникнуть во время получения препарата, следует воздерживаться от контроля транспортных средств, а также осуществление других работ, которые требуют концентрации внимания.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия. Кларитромицин не взаимодействует с оральными контрацептами.

Применение следующих лекарств строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін

Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має знижену активність проти Mycobacterium avium complex (МАС), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флюконазол

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір

Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. С _{m ах} кларитроміцину підвищувалося на 31 %, C _min − на 182 % і AUC − на 77 %. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLcr 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLcr < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру у якості фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби ( хінідин або дизопірамід)

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QТ. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

С YР3А

Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту СYР3А, і препарату, що головним чином метаболізується СYР3А, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.

Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами − субстратами СYР3А, особливо якщо СYР3А-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується СYР3А у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же СYР3А ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин.

Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Омепразол

Застосування кларитроміцину у комбінації з омепразолом дорослим здоровим добровольцям призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином − 5,7.

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін

Існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин

Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Тр иазолбензодіазепіни (наприкла д альпразолам, мідазолам, тріазолам)

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються СYР3А, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від СYРЗА (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і Р-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Дигоксин

У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудіну або дідеоксиназину дітям не повідомлялося.

Фенітоїн та вальпроат

Були повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.

Верапаміл

Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмії та лактоацидозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/Інсулін

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід та розіглітазон кларитроміцин, може інгібувати ензим CYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази

Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»).

Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Потрібне спостереження за пацієнтами щодо ознак та симптомів міопатії.

Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином. У випадку одночасного застосування дозу аторвастатину необхідно максимально зменшити. Слід прийняти відповідне рішення щодо корегування дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3А (наприклад флувастатин або правастатин).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин − напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв'язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай у 2 рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно відносно Н. Pylori, активність кларитроміцину є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукують лактазу, нечутливі до кларитроміцину.

Мікробіологія

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus , Streptococcus pneumoniae , Streptococcus pyogenes , Listeria monocytogenes .

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae , Haemophilus parainfluenzae , Moraxella catarrhalis , Neisseria gonorrhoeae , Legionella pneumophila .

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae , Chlamydia pneumoniae ( TWAR ).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae , Mycobacterium kansasii , Mycobacterium chelonae , Mycobacterium fortuitum , Mycobacterium avium complex ( MAC ), які включають Mycobacterium avium , Mycobacterium intracellulare .

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.

Helicobacter : Н. Pylori .

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae , Streptococci (групи C , F , G ), Viridans group streptococci .

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1-2 рази слабша за материнську субстанцію, за винятком Н. influenzae , проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти Н. influenzae , залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокінетика.

Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається у межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг 2 рази на день 15-20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг 2 рази на день виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10-15 % від застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5-10 % початкової сполуки виявляється у фекаліях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину 3 рази на день концентрації кларитроміцину у плазмі крові підвищуються порівняно з дозою 500 мг 2 рази на день.

Концентрації кларитроміцину у тканинах у кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв'язується з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом з омепразолом, ніж при монотерапії кларитроміцином.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, розмір ядра приблизно 19 х 10 мм.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Медокемі ЛТД/

Medochemie LTD.

Місцезнаходження.

1-10, вул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр/

1-10, Constantinoupoleos street, Limassol, 3011, Cyprus.