Личный кабинет
КО-ПРЕНЕСА табл. 4 мг + 1,25 мг блистер №90
rx
Код товара: 127560
Производитель: KRKA
7 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Сопредсенество
CO-PREENTYA.
Место хранения:
Активные вещества: периндоприл трет-бутиламин, индапамид;
1 таблетка содержит 2 мг периндоприла-протрачивающего бутиламин и 0,625 мг индапамида или 4 мг периндоприла-тестового бутиламина и 1,25 мг индапамида или 8 мг испытательного бутиламина или 8 мг пропитаноприла и 2,5 мг индапамида;
Вспомогательные вещества: хлорид кальция, гексагидрат; лактоза, моногидрат; Перекрестный доклад; микрокристаллическая целлюлоза; бикарбонат натрия; коллоидная вода диоксида кремния ; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
Таблетки 2 мг / 0,625 мг : круглые, слегка диоксид таблетки от белого до почти белого с пятнистыми краями и выгравированной короткой линией на одной стороне;
Таблетки 4 мг / 1,25 мг : круглые, слегка диоладельные таблетки от белого до почти белого с формованными краями и порезами на одной руке;
Таблетки 8 мг / 2,5 мг : круглые, слегка двухвалентные таблетки от белого до почти белого с урожаем с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент. Периндоприл и диуретики. ATH CODE C09B A04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
CO-PRENES® представляет собой сочетание периндоприла Cerebrae-бутиламиновой соли, ангиотензинского ингибитора фермента (ACE) и индапамида, сульфонамидных диуретиков. Его фармакологическое действие обусловлено свойствами каждого компонента (периндоприла и индапамида) и их аддитивным синергизмом.
Фармакологический механизм действия
Связано с подготовкой CO-PRENES®
CO-PRENES® характеризуется дополнительным увеличением антигипертензивных эффектов обоих компонентов.
Связано с периндоприлом
Периндоприл представляет собой ингибитор ACE, который преобразует ангиотензин I в ангиотензине II, сосудистое вещество; Кроме того, фермент стимулирует секрецию альдостерона по надрезальной системой, а также вызывает распад вазодилататорного агента брадикинна, чтобы сформировать
неактивный гептапептид.
Ингибирование тузов приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность Renin в плазме крови (из-за подавления отрицательной обратной связи к выпуску Renin) и снижает секрецию альдостерона. Периндоприл также имеет антигипертензивный эффект у пациентов с низким и нормальным уровнями плазмы Renin Plasma.
Это приводит к снижению сопротивления периферической сосуды из-за действия на сосудах мышц и почек без ареста соли и воды или рефлекторной тахикардии с постоянной обработкой.
Периндоприл работает через свой активный метаболит - периндопрат. Другие метаболиты неактивны.
Периндоприл снижает нагрузку на сердце от воздействия вазодилататора на вену, что может быть вызвано изменением метаболизма простагландинов (уменьшение поверхности); Сокращение общего периферийного сопротивления (снижение постплавки).
В исследованиях, проведенных с участием пациентов с сердечной недостаточностью, было снижение давления наполнения левых и правых желудочков; уменьшение общего сопротивления периферических сосудов; увеличение сердечной продукции и нормализация сердечного индекса; Увеличение регионального кровообращения в мышцах.
Значительно улучшена тесты физической активности.
Связано с индапамидом
Индапамид представляет собой производное сульфонамид с кольцом индола, фармакологически связанным с тиазидными диуретиками. Индапамид уменьшает реабсорбирует натриевые в корковом сегменте. Он отличается спецификацией шпагата и хлора в моче, в меньшей степени - выбор калибля и магния, таким образом, приводит к повышению диур и антигипертензивных действий.
Характеристики антигипертензивных действий
Связано с подготовкой KO-PRENES®
У пациентов с артериальной гипертензией, независимо от возраста, препарат проявляет дозу в зависимости от антигипертензивного влияния дозы на диастолическое и систольное артериальное давление в лежащем положении или стоя.
Этот антигипертензивный эффект длится 24 часа. У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и хранится без возникновения тахипилаксии.
В случае прекращения препарата эффект отмены не возникает.
Во время клинических исследований сопровождающий прием периндоприла и индапамида вызвал антигипертензивное воздействие синергетической природы по сравнению с каждым отдельным компонентом.
Влияние комбинации низкой дозы CO-PRENES®, 2 мг / 0,625 мг, на сердечно-сосудистую заболеваемость и летальность не было изучено.
Связано с периндоприлом
Периндоприл проявляет активность со слабой, умеренной и тяжелой артериальной гипертонией. Это уменьшает систолическое и диастолическое артериальное давление, как в положении лжи, а в положении стоя. Максимальный гипотензивный эффект достигается через 4-6 часов после одного приема препарата и длится не менее 24 часов. Perindopril имеет высокий уровень окончательной блокировки ингибитора ACE (примерно 80%) через 24 часа после приема.
У пациентов с обратной реакцией стабилизация артериального давления происходит в среднем в течение 1 месяца лечения и поддерживается без появления тахипилаксии.
Прекращение лечения не сопровождается синдромом навеса.
Периндоприл имеет свойства вазодилатора и улучшает эластичность больших артерий, регулирует структурные изменения в артериях и вызывает снижение гипертрофии левого желудочка. Дополнительная терапия с тиазидными диретиками приводит к дополнительной синергии.
Сочетание ингибитора ACE и тиазида снижает риск гипокалий, вызванного диуретиками по сравнению с одним компонентом.
Связано с индапамидом
Индапамид как монстр имеет антигипертензивный эффект, длительный 24 часа. Это происходит при дозах, в которых мочегонное действие слабое.
Его антигипертензивные действия пропорциональны улучшению соответствия артерий и уменьшения общего и артериологического сосудистого сосудистого сопротивления. Индапамид уменьшает гипертрофию левой желудочки.
С увеличением дозы тиазидной диуретики и диуретики, связанной с тиазидом, антигипертонический эффект достигает его предела, а побочные эффекты продолжают увеличиваться. Если лечение неэффективно, доза не должна быть увеличена.
Более того, было доказано, что в краткосрочном, среднем и долгосрочном лечении пациентов с артериальной гипертензией индапамид не влияет на метаболизм липидов (триглицеридов, липопротеинов с низкой и высокой плотностью); Это не влияет на метаболизм углевода даже у пациентов с артериальной гипертонией и сахарным диабетом.
Фармакокинетика.
Связано с подготовкой KO-PRENES®
Сопровождающий прием периндоприла и индапамида не изменяет свои фармакокинетические свойства по сравнению с приемом отдельных компонентов.
Связано с периндоприлом
После перорального введения периндоприл быстро поглощается в пищеварительном тракте, максимальная концентрация плазмы крови достигается в течение 1 часа. Срок годности пинндоприла из плазмы крови составляет 1 час.
Периндоприл - пролекарства. 27% от общего количества периннинжирила, который преобразуется в активное метаболит периндоприл. Кроме того, формируются еще пять неактивных метаболитов. Максимальная концентрация Pinndropping в плазме крови достигается в течение 3-4 часов.
Поскольку присутствие пищи в желудке приводит к уменьшению преобразования периндоприла пердприлата и, следовательно, перед снижением биодоступности периндоприл следует использовать перорально в качестве одноразовой ежедневной дозы утром до еды.
Была продемонстрирована линейная связь между дозой периндоприла и его воздействием в плазме крови. Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание к белкам незначительны (с тузами связывается менее 20% периндоприляции), но зависит от концентрации.
Периндоприлатом выводится в моче, а полувредатель несвязанной доли составляет приблизительно 17 часов, что приводит к устойчивому состоянию в течение 4 дней.
У пожилых людей и пациентов с сердечной или почечной недостаточностью уменьшается снятие перидприлации. В случае нарушения функции почек рекомендуется изменить дозу в зависимости от степени нарушения (клиренс креатинина).
Периндопрат выводится из циркуляции кровообращения диализами, его оформление составляет 70 мл / мин.
В циррозе печени кинетика изменений периндоприла, с заливкой печени исходной молекулы уменьшается на половину, но количество образовавшегося периндоправления не меняется, поэтому в этом случае заболевание препарата не может быть изменено.
Связано с индапамидом
Индапамид выпускается быстро и почти полностью поглощается в пищеварительном тракте.
Максимальная концентрация индапамида в сыворотке достигается примерно через 1 час после получения препарата. Связывание индапамида с белками плазмы крови составляет 79%.
Полувеношение плазмы крови составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов). Регулярный прием препарата не приводит к накоплению индапамида. 70% индапамида выводятся главным образом почками и 22% выхода вместе с фекалиями в виде неактивных метаболитов.
Фармакокинетические параметры препарата неизменяются у пациентов с нарушением функции почек.
Клинические характеристики.
Индикация.
Основная гипертония.
PR OPICS .
Связано с периндоприлом
Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому другому компоненту препарата, а также других ингибиторов ACE.
Наличие ангионевротического отека в анамнезе, связанном с предварительным лечением ингибиторов ACE.
Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.
Одновременное назначение с лекарственными средствами, содержащими активное вещество AlishiRen, пациенты с сахарным диабетом или почечной недостаточностью (уровень гломерельной фильтрации <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия ").
Беременны или женщины, которые планируют забеременеть.
Связано с индапамидом
Повышенная чувствительность к индапамидам, других сульфонамидах.
Небольшая почечная недостаточность (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин).
Энцефалопатия печени или тяжелые расстройства функции печени.
Гипокалиемия.
По общему правилу этот лекарственный продукт не рекомендуется вводить в сочетании с неаритритмическими препаратами, которые могут привести к развитию пароксизмальной желудочковой тахикардии, такие как «Piiruet» (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия») ;
Период грудного вскармливания (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Связанные с ko prenes®
KO-PRENES®, 2 мг / 0,625 мг, 4 мг / 1,25 мг и 8 мг / 2,5 мг
Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата.
Из-за отсутствия достаточного терапевтического опыта препарат KO-PRENES® не следует использовать:
пациентам, которые находятся в гемодиализе.
Пациенты с необработанной декомпенсированной сердечной недостаточностью.
CO-PRENES®, 2 мг / 0,625 мг
Сложные нарушения функции почек (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин).
Ko penesis®, 4 мг / 1,25 мг, ko prenes®, 8 мг / 2,5 мг
Тяжелые и умеренные расстройства функции почек (клиренс креатинина ниже 60 мл / мин).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Общий для периндоприла и индапамида
Сопутствующее использование не рекомендуется
При одновременном применении лития с ингибиторами ACE наблюдалось обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке, а появились признаки токсичности. Одновременное использование тиазидных диуретиков может дополнительно повысить риск лития токсичности при получении ингибиторов ACE. Использование периндоприла с литьем не рекомендуется, но если в комбинированной терапии необходима, твердое вещество тщательно контролирует уровень лития в сыворотке.
Сопутствующее использование, которое требует специального наблюдения
Baclofen: укрепление антигипертензивных действий. Следует контролировать мониторинг функций артериального давления и почек, при необходимости, отрегулируйте дозировку.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
Прием НПВП (в частности ацетилсалициловые кислоты в противовоспалительных дозировках, циклооксигеназу-2 и небирательные НПВП могут вызвать снижение антигипертензивного действия ингибиторов ACE. Кроме того, ингибиторы NSAID и ACE дополнительно увеличивают уровень калия в сыворотке, которые могут привести к ухудшению функции почек, включая острую почечную недостаточность, особенно у пациентов с нарушением функции почек. Комбинация должна быть принята с осторожностью, особенно для пациентов пожилых людей в будущем.
Сопутствующее использование, которое требует наблюдения
Иммипрамин антидепрессанты (трициклические препараты), нейролептики: укрепление антигипертензивных действий и повышение риска развития ортостатической гипотензии (дополнительный эффект).
Кортикостероиды, тетракосактид: снижение антигипертензивных действий (задержка соли и воды под воздействием кортикостероидов).
Другие антигипертензивные средства: использование других антигипертензивных препаратов с комбинацией периндоприла / индапамида может привести к дополнительному эффекту снижения артериального давления.
Связано с периндоприлом
Лекарства, которые могут вызвать гиперкалиемию.
Некоторые препараты или терапевтические классы лекарств могут вызывать гиперкалиемии, такие как алискирена, соль калия, диуретики, антагонисты ACE, антагонисты рецептора ACE, нестероидные противовоспалительные агенты, гепарины, иммунодепрессивные агенты, такие как циклоспорин или триметоэтрус. Сочетание этих препаратов увеличивает риск гиперкалиемии.
Противопоказанные комбинации.
Алискирен.
Одновременное использование периндоприла и алискирена у пациентов с диабетом или пациентами с нарушением функцией почек противопоказано из-за повышенного риска гиперкалиемии, ухудшения заболеваемости почками и сердечно-сосудистым заболеванием и смертности (см. Раздел «Противопоказания»).
Сопутствующее использование не рекомендуется
Дизоуретики калиевой (спиронолактон, триамтерен - один или в комбинации), калийные добавки или солевые заменители, содержащие калий.
Ингибиторы ACE уменьшают потери калия, вызванные диуретиками. Дизоуретики калиевой диуретики, например, спиронолактон, триамтерии или амилорид, пищевые добавки калия или заменители соли калия могут привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке крови (возможно, смертельно). Такая комбинация должна быть назначена с осторожностью, с частом мониторингом калия и ЭКГ в случаях, когда одновременный прием показан в связи с наличием подтвержденной гипокалиемии.
Алискирен.
Одновременное использование периндоприла и алискирена во всех других группах пациентов, за исключением пациентов с диабетом или пациентами с нарушениями функцией почек, не рекомендуется из-за повышенного риска гиперкалемии, ухудшения заболевания почек и сердечно-сосудистой болезненности и летальности (см. Раздел «Особенности применения». ").
Сопутствующая терапия с ингибиторами ACE и блокаторами рецепторов ангиотензина.
В литературе сообщалось, что у пациентов с сохраненным атеросклерозом сердечная недостаточность или пациенты с рецептором диабетом одновременного применения ингибиторов ACE и блокаторами ангиотензина сопровождались увеличением частоты артериальной гипотензии, обморозки, гиперкалия и ухудшения почки ( Включая острая почечные функции (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с монотерапевтическими препаратами, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона. Применение двойной блокады (то есть комбинация ингибитора ACE с антагонистами рецептора ангиотензина II) возможна только в отдельных случаях с тщательным контролем функции почек, калием и артериальным давлением.
Estramustin.
Существует риск повышения заболеваемости такими неблагоприятными реакциями в качестве ангионевротического отека (ангиодиода).
Сопутствующее использование, которое требует специального наблюдения
Анти-диабетические препараты (инсулин, гипогликемические сульфонамиды) . Есть также сообщения с каптоприлом и эналаприлом .
Применение ингибиторов ACE может увеличивать гипогликемический эффект у пациентов с диабетом, который принимает инсулин или гипогликемические сульфонамиды. Гипогликемические эпизоды очень редки (улучшение переносимости глюкозы с последующим снижением необходимости инсулина).
Диуретики калийсервиса (эплеренон, спиронолактон).
Одновременное использование эплеренона или спиронолактона в дозах 12,5-50 мг в день с ингибиторами ACE в низких дозах:
При лечении пациентов с сердечной недостаточностью функциональных классов II-IV в соответствии с классификацией хронической сердечной недостаточности Нью-Йоркской ассоциации кардиологов (NYHA) и доли выбросов <40%, которые ранее использовали ингибиторы ACE и диуретики цикла , существует риск гиперкалия, потенциально смертельного, особенно в. случаи несоблюдения рекомендаций для назначения такой комбинации;
перед призначенням даної комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинемії щотижнево протягом першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Алопуринол, цитостатики або імуносупресанти, системні кортикостероїди (системне застосування) або прокаїнамід: супутнє введення цих препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.
Анестетики: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивні ефекти певних анестетиків.
Діуретики (тіазидні або петльові діуретики): попереднє застосування високих доз діуретиків може спричинити зменшення об'єму рідини та ризик артеріальної гіпотензії після початку терапії периндоприлом.
Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин).
При одночасному застосуванні з інгібітором АПФ підвищується ризик виникнення ангіоедеми через зниження активності дипептидилпептидази-ІV (ДПП-ІV) гліптином.
Пов'язані з індапамідом
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Препарати, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует» : через ризик гіпокаліємії індапамід слід застосовувати з обережністю при супутньому прийомі лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует», таких як: антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин, гідрохінін, дизопірамід); антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретиліум); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульприд, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); інші речовини, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин IV, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін IV, метадон, астемізол, терфенадин. Потрібно запобігати низькому рівню калію та у разі необхідності коригувати його: здійснювати моніторинг QT-інтервалу.
Препарати, що знижують калій, амфотерицин B (внутрішньовенне введення) , системні глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне введення), тетракозактид, стимулювальні проносні засоби : підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію у плазмі та, у разі необхідності, коригувати його; особлива обережність потрібна під час застосування глікозидів дигіталісу. Не слід застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.
Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль, а також, у разі необхідності, переглянути терапію.
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Метформін: при функціональній нирковій недостатності, пов'язаній із застосуванням діуретиків, особливо петльових, збільшується ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок застосування метформіну. Не слід застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові вище 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Солі кальцію: ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин: ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину в кровообігу, навіть у разі відсутності зменшення об'єму рідини/солі.
Особливості застосування.
Застосування, що потребує особливого застереження
Спільні для периндоприлу та індапаміду
У 2 % пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
У 4 % пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
У 6 % пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
Для комбінації препарату Ко-Пренеса® 2 мг/0,625 мг у низькій дозі не було виявлено жодного значного зменшення побічних реакцій препарату порівняно з найменшими дозволеними дозами окремих монокомпонентів, за винятком гіпокаліємії. Не можна виключати підвищену частоту появи ідіосинкратичних реакцій, якщо пацієнт одночасно піддається впливу двох нових для нього антигіпертензивних препаратів. Щоб мінімізувати ризик, необхідно проводити ретельний контроль стану пацієнта.
Літій.
Одночасний прийом літію та комбінацій периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пов'язані з периндоприлом
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) або аліскірену не рекомендована.
Але при необхідності може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Неможливе одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ для пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м 2 ), одночасний прийом з аліскіреном протипоказаний (див розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія розвивалися у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторів АПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінації деяких із цих факторів ризику, особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися тяжкі інфекції, які у певних випадках не піддавалися інтенсивній терапії антибіотиками. Якщо для лікування таких пацієнтів застосовували периндоприл, проводився періодичний контроль кількості лейкоцитів та інструктаж пацієнтів щодо необхідності повідомлення лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад запалення горла, гарячка).
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, яких лікували інгібітором АПФ, включаючи периндоприл, у деяких випадках з'являвся ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і розпочати ретельне обстеження до повного зникнення симптомів. У разі набряку обличчя та губ стан може поліпшитися без лікування, але застосування антигістамінів може полегшити симптоми.
Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. При набряку язика, голосової щілини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії. Вона може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або підтримку вільної прохідності дихальних шляхів .
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у будь-якої іншої.
Пацієнти з випадками ангіоневротичного набряку, не пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ.
Рідко повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У цих пацієнтів був абдомінальний біль (з нудотою чи блюванням або без них); у деяких випадках не було жодного попереднього ангіоневротичного набряку обличчя, а рівні естерази С-1 були нормальними. Інтестинальний ангіоневротичний набряк був діагностований за допомогою процедур, включаючи комп'ютерну томографію органів черевної порожнини або ультразвукове дослідження, або при хірургічному втручанні, а симптоми зникали після припинення прийому інгібітору АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включити в диференціальний діагноз пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та у яких присутній абдомінальний біль.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації (наприклад, до осиної або бджолиної отрути), повідомлялося про окремі випадки довготривалих анафілактоїдних реакцій, що становили загрозу для життя. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією під час процедури десенсибілізації та уникати тим, які проходять імунотерапію отрутою. Однак ці реакції можна усунути за допомогою тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ щонайменше протягом 24 годин до лікування у пацієнтів, які потребують одночасно і застосування інгібіторів АПФ, і десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з сульфатом декстрану, трапляються анафілактоїдні реакції, що становлять загрозу для життя. Такі реакції усувають тимчасовою відміною прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі
У пацієнтів, яким проводився гемодіаліз із високопроточними мембранами (наприклад, AN 69 ® ) і які одночасно одержували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися анафілактоїдні реакці ї. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій
Комбінація калійзберігаючих діуретиків, сольових замінників, що містять калій, та периндоприлу, як правило, не рекомендується.
Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
Ішемічна хвороба серця
Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.
Пов'язані з індапамідом
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фотосенсибілізація
Повідомлялося про випадки реакції світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
Застосування, що потребує застереження
Спільні для периндоприлу та індапаміду
Порушення функції нирок
При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <30 мл/хв) лікування препаратом Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг та Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг протипоказано.
Якщо під час застосування препарату у пацієнтів з артеріальною гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування з меншою дозою або одним зі складових препарату. Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну через 2 тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів зі стенозом ниркової артерії.
Цей препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвід щодо призначення периндоприлу тертбутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів
Існує ризик різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, що можуть виникнути при блюванні або діареї.
Таким пацієнтам необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При виникненні значної артеріальної гіпотензії у пацієнта може бути потрібним внутрішньовенне введення 0,9 % розчину хлориду натрію. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпочати з нижчої дози або одним із компонентів препарату.
Рівень калію
Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливість виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет або у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний моніторинг рівня калію.
Пов'язані з периндоприлом
Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ іноді з'являється сухий кашель – непродуктивний, стійкий і зникає після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібіторами АПФ, має розглядатися як частина диференціального діагнозу кашлю. Якщо призначення інгібітору АПФ все ще є
переважним, можна розглянути питання щодо продовження лікування.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у випадку серцевої недостатності, водного та електролітного дисбалансу)
Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, особливо під час значного водного та електролітного дисбалансу (сувора дієта з обмеженням натрію або подовжене лікування діуретиками), спостерігалася у пацієнтів, артеріальний тиск яких спочатку був низьким, у випадках стенозу ниркових артерій, при серцевій недостатності із застійними явищами або цирозом з набряком та асцитом.
Таким чином, блокування цієї системи інгібітором АПФ може спричинити, особливо у момент першого введення та протягом перших 2 тижнів лікування, несподіване зниження артеріального тиску та/або підвищення рівнів креатиніну у плазмі крові, демонструючи функціональну ниркову недостатність. Іноді це може носити вигляд гострого нападу, хоча і рідко, та з різним періодом нападу.
У таких випадках лікування слід розпочинати з меншої дози з поступовим її збільшенням.
Пацієнти літнього віку
Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівні калію у плазмі крові. Початкову дозу слід скоригувати відповідно до реакції артеріального тиску, особливо у випадках водного та електролітного дисбалансу, з метою уникнення несподіваного виникнення артеріальної гіпотензії.
Пацієнти з наявним атеросклерозом
Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, але особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю мозкового кровообігу. Таким хворим лікування слід розпочинати з низької дози.
Реноваскулярна гіпертензія
Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Однак інгібітори АПФ можуть бути прийнятними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на хірургічну корекцію, або якщо така операція неможлива.
Прийом препарату Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, не рекомендується пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього.
Якщо Ко-Пренеса® призначена пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього, лікування слід розпочинати у лікарні з низької дози та слід перевіряти функцію нирок та рівні калію, оскільки у деяких пацієнтів розвивалася функціональна ниркова недостатність, яка була оборотна при припиненні лікування.
Інші групи ризику
У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) або у пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом (зі спонтанними тенденціями до підвищених рівнів калію) лікування слід розпочинати під медичним наглядом зі зменшеною початковою дозою, тому препарат Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, не підходить як початкова доза. Не слід припиняти прийом бета-блокаторів гіперчутливим пацієнтам із коронарною недостатністю: до бета-блокатора слід додати інгібітор АПФ.
Хворі на цукровий діабет
Пацієнтам хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором АПФ.
Расова приналежність
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує АТ у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких хворих.
Хірургія/загальна анестезія
Інгібітори АПФ можуть спричиняти артеріальну гіпотензію у разі анестезії, особливо коли анестетик, що вводиться, є препаратом з гіпотензивним потенціалом.
Таким чином, рекомендується, щоб лікування інгібіторами АПФ пролонгованої дії, такими як периндоприл, було припинено при можливості за день до хірургічного втручання.
Стеноз аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія
Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів зі стенозом аортального клапана.
Печінкова недостатність
Лікування інгібітором АПФ іноді супроводжувалося появою синдрому, що розпочинався як холеостатична жовтяниця з прогресуванням до блискавичного некрозу печінки та (іноді) з летальним наслідком. Механізм такого синдрому не з'ясований. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування інгібіторів АПФ та провести медичне спостереження та лікування.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм чи інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або сольових замінників, у яких міститься калій, зокрема у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. При необхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначати рівень калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пов'язані з індапамідом
Водний та електролітний баланс
Рівень натрію у плазмі крові
Концентрацію натрію у плазмі крові необхідно визначати перед початком лікування та через рівні проміжки часу під час лікування. Всі діуретики можуть спричиняти гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Оскільки зменшення концентрації натрію у плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, необхідним є регулярний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та хворих на цироз печінки визначення концентрації натрію у плазмі крові потрібно здійснювати частіше (див. розділ «Побічні реакції», «Передозування»).
Рівень калію у плазмі крові
Головним ризиком лікування тіазидами та тіазидними діуретиками є зниження концентрації калію та гіпокаліємія. У пацієнтів, які погано харчуються та/або приймають одразу кілька препаратів, у пацієнтів літнього віку, у хворих на цироз печінки і асцит, з ішемічною хворобою серця і серцевою недостатністю необхідно попередити появу гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л).
У таких пацієнтів гіпокаліємія збільшує кардіотоксичність препаратів дигіталісу і ризик появи аритмій.
Пацієнти з подовженим інтервалом QT також знаходяться під певним ризиком, коли причина може бути або спадкова, або ятрогенна. Гіпокаліємія (а також брадикардія) таким чином є фактором, що сприяє розвитку небезпечних аритмій, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», іноді з летальним наслідком.
У всіх випадках таким хворим потрібно частіше контролювати рівень калію у плазмі крові. Перше вимірювання концентрації калію у плазмі крові слід провести протягом першого тижня після початку лікування.
При виявленні низьких рівнів калію слід провести коригування дозування.
Рівень кальцію у плазмі крові
Тіазидні і споріднені діуретики можуть зменшувати виведення кальцію із сечею і спричиняти незначне транзиторне збільшення концентрації кальцію у плазмі крові. Стійка гіперкальціємія може бути озумовлена наявністю гіперпаратиреозу. Тому лікування діуретиком слід припинити до перевірки функції паращитовидної залози.
Глюкоза в крові
У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у крові, зокрема при гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів з гіперурикемією може спостерігатися тенденція до нападів подагри.
Функція нирок та діуретики
Тіазидні і споріднені діуретики ефективніші при нормальній функції нирок або при незначному її порушенні (рівень креатиніну у плазмі крові дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну в плазмі крові слід коригувати відносно віку, маси тіла та статі, відповідно до формули Кокрофта:
кліренс креатиніну = (140 – вік) × маса тіла/0,814 × рівень креатиніну у плазмі крові,
де: вік виражений у роках, маса тіла – у кілограмах, рівень креатиніну у плазмі крові – в мкмоль/л.
Ця формула підходить для чоловіків літнього віку та має бути адаптована для жінок шляхом помноження результату на 0,85.
Гіповолеємія, що виникає на початку лікування через втрату води і натрію внаслідок застосування діуретика, може спричиняти зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до збільшення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок така транзиторна функціональна ниркова недостатність зникає без будь-яких наслідків, але при вже існуючій нирковій недостатності вона може погіршити стан.
Спортсмени
Спортсменам слід враховувати, що цей препарат містить активну речовину (індапамід), що може спричиняти позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Допоміжні речовини
Через наявність у складі препарату лактози даний лікарський засіб не слід призначати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням всмоктування глюкози та/або галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності або жінкам, які планують завагітніти.
Спеціальні застереження, пов'язані з периндоприлом.
Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику. У випадках, коли продовження лікування гіпотензивними лікарськими засобами вважається обов'язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токсичний вплив на ембріон (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо ж прийом інгібіторів АПФ мав місце у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого.
За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.
Спеціальні застереження, пов'язані з індапамідом.
Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об'єму циркулюючої крові вагітної жінки та маточно-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Крім того, у рідкісних випадках спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія у новонародженого.
Годування груддю
Препарат протипоказаний у період годування груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відміни препарату, враховуючи важливість терапії для матері.
Спеціальні застереження, пов'язані з периндоприлом.
Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування цій категорії пацієнтів. Слід надати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовляти.
Спеціальні застереження, пов'язані з індапамідом.
Індапамід проникає у грудне молоко. Індапамід відноситься до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких у період годування груддю спричиняє пригнічення лактації. Також можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спільні для периндоприлу, індапаміду та Ко-Пренеси®
Ні дві активні речовини, ні комбінація безпосередньо не впливають на пильність, але у деяких пацієнтів можуть виникнути індивідуальні реакції, пов'язані з низьким артеріальним тиском, особливо на початку лікування або в поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
У результаті здатність керувати автомобілем або працювати з іншими технічними засобами може погіршитися.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі. Якщо артеріальний тиск не регулюється протягом одного місяця лікування, дозу можна подвоїти.
Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг
Таблетки Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, показані пацієнтам, у яких артеріальний тиск відповідно не регулюється монотерапією лише периндоприлом.
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі.
При можливості рекомендується індивідуальне титрування дози за компонентами. Таблетку Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, слід призначати, коли артеріальний тиск відповідно не регулюється таблетками Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг (коли це припустимо).
У разі наявності клінічних показань приймається рішення про безпосередній перехід від монотерапії периндоприлом до прийому таблеток Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг.
Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг
Таблетки Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, показані для лікування артеріальної гіпертензії як заміна у пацієнтів, які вже приймають периндоприл та індапамід паралельно у таких самих дозах.
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі.
Максимальна добова доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг.
Пацієнти літнього віку
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг
Лікування слід розпочинати зі звичайної дози – 1 таблетка Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, на добу.
Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг
Лікування слід розпочинати відповідно до реакції артеріального тиску та функції нирок.
Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг
Пацієнтам літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові слід коригувати відповідно до віку, маси тіла та статі. Якщо функція нирок у нормі, пацієнтам літнього віку можна призначати лікування відповідно до реакції артеріального тиску.
Пацієнти з порушенням функції нирок
При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.
Пацієнти з порушенням функції печінки
При тяжких порушеннях функції печінки лікування протипоказано.
Пацієнтам із помірними порушеннями функцій печінки коригування дозування не потрібне.
Діти.
Препарат не рекомендовано застосовувати для лікування дітей через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Можливе виникнення наступних симптомів: артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Порушення водно-електролітного балансу (низькі рівні натрію, низькі рівні калію), гіпервентиляція, прискорене серцебиття (пальпітація).
Лікування. Першою допомогою є швидке виведення препарату з організму шляхом промивання шлунка та/або прийому активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в медичній установі. При появі значної артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. Рекомендоване лікування слід проводити внутрішньовенним введенням 0,9 % розчину натрію хлориду або застосовувати будь-який інший метод волемічного збільшення. Також може бути прийняте рішення щодо інфузіонного лікування ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів, якщо це можливо. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Наступні побічні ефекти, що можуть з'явитися під час лікування, класифіковані за наступною частотою:
дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100, <1/10), непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко поширені: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливості застосування»).
Про анемію повідомлялося під час лікування інгібіторами АПФ за особливих обставин (у пацієнтів з пересадженою ниркою, у пацієнтів, які проходили сеанси гемодіалізу).
З боку психіки.
Непоширені: порушення настрою або сну.
З боку нервової системи.
Поширені: головний біль, вертиго, запаморочення, парестезія.
Дуже рідко поширені: непритомність, сплутаність свідомості, сонливість.
З боку органів зору.
Поширені: порушення зору.
З боку органів слуху.
Поширені: дзвін у вухах.
З боку судинної системи
Поширені: артеріальна гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми), у тому числі ортостатична.
Дуже рідкісні: інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома: васкуліт.
З боку серцевої системи
Дуже рідко поширені: пальпітація, тахікардія, аритмія, включаючи брадикардію, тріпотіння передсердь, стенокардія та інфаркт міокарда внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), шлуночкова тахікардія типу «пірует», яка може бути летальною (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння
Поширені: про сухий кашель повідомлялося при застосуванні інгібіторів АПФ. Він характеризується своєю стійкістю та зникає при припиненні лікування. При появі цього симптому слід враховувати причину прийому ліків;
задишка.
Непоширені: бронхоспазм.
Дуже рідко поширені: еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку травного тракту
Поширені: запор, сухість у роті, нудота, епігастральний біль, абдомінальний біль, розлади смаку, блювання, диспепсія, діарея, анорексія.
Дуже рідко поширені: панкреатит.
З боку печінки та жовчного міхура.
Дуже рідко поширені: цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливості застосування»).
Поодинокі повідомлення: у випадку печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
З боку шкіри та підшкірних тканин
Поширені: свербіж, висипання, макулопапульозні висипання.
Непоширені: а нгіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані, кропив'янка (див. розділ «Особливості застосування»); пемфігоїд; реакції підвищеної чутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до цього; алергічні та астматичні реакції; пурпура;
можливе загострення вже існуючого системного червоного вовчака.
Дуже рідко поширені: мультиформна еритема , токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості.
З боку скелетно-м'язового апарату, сполучної та кісткової тканин.
Поширені: м'язові судоми.
Непоширені: артралгія, міалгія.
З боку нирок і сечового міхура.
Непоширені: ниркова недостатність.
Дуже рідко поширені: гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Непоширені: імпотенція.
Загальні порушення
Поширені: астенія.
Непоширені: пітливість, біль у грудній клітці, гіпертермія.
Дослідження.
Рідко поширені: підвищення рівня білірубіну у плазмі крові.
Невідомо: подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); підвищення рівня сечової кислоти та глюкози в плазмі крові під час лікування; підвищення рівня печінкових ферментів; незначне підвищення рівня креатиніну в плазмі та сечі, яке зникає після припинення прийому препарату; це є більш характерним для пацієнтів зі стенозом ниркових артерій, артеріальною гіпертензією під час лікування діуретиками, нирковою недостатністю.
З боку обміну речовин, метаболізму.
Рідко поширені: гіперкальціємія.
Невідомо: зниження рівня калію до стану гіпокаліємії, зокрема у пацієнтів із групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»); підвищення рівня калію, зазвичай тимчасове; гіпонатріємія з гіповолемією можуть призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі); гіпоглікемія.
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому.
Непоширені: падіння.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.
По 15 таблеток у блістері; по 2 або 4, або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса провадження діяльності.
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
ИНДАПАМИД+ПЕРИНДОПРИЛ
Искать отдельно: ИНДАПАМИД, ПЕРИНДОПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа