КОМБИСАРТ табл. п/о 5 мг + 160 мг №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Комбинация

( KombisArt )

Состав :

Действующие вещества: амлодипин, Вальсартан;

1 таблетка 5 мг / 160 мг включает в себя: амлодипин раскладывается 6,94 мг, что соответствует 5 мг амлодипина, валидана 160 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кросс-отчет, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния;

Оболочка: смесь для пленочного покрытия Opadry II желтого (гипромилоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), лактоза, моногидрат, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль (макрогол), оксид железа (E 172));

Действующие вещества: амлодипин, Вальсартан;

1 таблетка 10 мг / 160 мг содержит: амлодипин 13,87 мг амлодипина, который соответствует 10 мг амлодипина, валидана 160 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кросс-отчет, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния;

Оболочка: смесь для пленочного покрытия Opadry II розовый (гипромилоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), лактоза, моногидрат, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль (макрогол), оксид железа красный (E 172)).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 5 мг / 160 мг: таблетки овальной формы с плоской поверхностью с формованными краями, покрытыми пленкой оболочкой, светло-коррелированной желтой;

Таблетки 10 мг / 160 мг: овальные таблетки с плоской поверхностью с формованными краями, покрытыми пленочной оболочкой, светло-розовой.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина II.

ATH CODE C09DB01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Комбинатор содержит два антигипертензивных компонента с дополнительными механизмами управления артериальными давлениями у пациентов с существенной гипертензией: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, а валсартан до класса антагонистов ангиотензина II. Комбинация этих ингредиентов имеет аддитивный антигипертензивный эффект и снижает артериальное давление в большей степени, чем каждый из компонентов отдельно.

Амлодипин

Амлодипин ингибирует трансметембранное проникновение ионов кальция в гладкие мышцы сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим воздействием на гладкую мышцу сосудов, что приводит к снижению периферической сосудистой резистентности и приводит к снижению артериального давления. Экспериментальные данные подтверждают, что амлодипин связывается с дигидропиридиновыми и негидропиридированными местами связи. Договорные процессы сердечной мышцы и гладких сосудов зависят от прохода внеклеточного кальция в эти клетки через специфические ионные каналы.

После введения терапевтических доз, пациенты с артериальной гипертонией амлодипин вызывают вазодилацию, что приводит к снижению артериального давления в положениях пациента, лежащего и стоя. Такое снижение артериального давления не сопровождается значительным изменением частоты сердечных сокращений или уровней катехоламина в плазме с длительным использованием.

Эффект коррелирует с концентрациями в плазме у молодых и пожилых пациентов.

У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек терапевтические дозы амлодипина приводят к снижению устойчивости к почечным сосудистым сосудистым и увеличению гломерельной фильтрации, а также эффективного почечного потока плазмы без изменений отфильтрованной фракции или протеинурии.

Как и в случае других блокаторов кальциевых каналов, гемодинамика измеряет функцию сердца в состоянии покоя и загрузкой (или при ходьбе) у пациентов с нормальной функцией желудочков, обрабатываемых амлодипином, обычно показал небольшое увеличение индекса сердца без значительного влияния на DP / Dt или на конечный диастолический давление или объем левого желудочка. В гемодинамических исследованиях амлодипин не проявлял негативного неотропного воздействия при использовании терапевтических доз, даже с совместимым введением бета-блокаторов.

Амлодипин не изменяет функцию узла-предсердий или вегетарной проводимости на вегетаре. При использовании амлодипина в сочетании с бета-блокаторами у пациентов с существенной гипертензией или стенокардией не отмечается изменения в электрокардиограммах.

Было положительное клиническое воздействие амлодипина у пациентов с хронической стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ишемической болезнью, которая была подтверждена ангиографическими.

Вальсартан

Вальсартан является активным, мощным и специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II, который предназначен для внутреннего использования. Он выступает избирательно на рецепторах подтипа в _1, которые редко широко распространены и ответственные за воздействие ангиотензина II. Увеличение уровней ангиотензина II из-за блокады при ₁ -рецепторах Valsartan может стимулировать свободные на ₂ рецепторах, что уравновешивает влияние на ₁ рецепторы. Вальсартан не имеет никакой частичной активности агониста относительно на ₁ рецепторах и имеет гораздо большее (приблизительно 20 000 раз) аффинность с помощью ₁ -рецепторов, чем при ₂ рецепторах.

Вельстан не подавляет туз, известный как кининаза II, который преобразует ангиотензин и в ангиотензине II и уничтожает брадикинин. Исходя из нехватки влияния на туз и потенциал активности брадикинина или вещества P, использование антагонистов ангиотензинских рецепторов обычно не сопровождается кашлем. Velsartan не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые, как известно, играют важную роль в регулировании функций сердечно-сосудистой системы.

Цель препарата с гипертонией с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления, не влияя на частоту импульса.

У большинства пациентов после назначения внутренне одиночной дозы препарата начало антигипертензивной активности наблюдается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4 - 6 часов.

Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы. Обеспеченное регулярное использование препарата, максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и проводится на достигнутом уровне при длительной терапии. Внезапное удаление валсартана не приводит к восстановлению артериальной гипертонии или к другим боковым клиническим явлениям.

Установлено, что Вельстан значительно снижает уровень госпитализации больных с хронической сердечной недостаточностью (Nyha Class II-IY). Более значительный эффект был достигнут у пациентов, которые не получали ингибиторы ACE или бета-блокаторов. Было также обнаружено, что Велльстан снизил сердечно-сосудистую смертность в клинически устойчивых пациентах с патологией левого желудочка или дисфункция левого желудочка после инфаркта миокарда.

Walsarthran / Amлодипин

Сочетание амлодипина и валсартана обеспечивает дозозависимое снижение артериального давления по всему интервалу терапевтического дозы. Гипотензивное действие после получения одной дозы комбинации хранится в течение 24 часов.

Фармакокинетика.

Линейность.

Вельстан и Амлодипин демонстрируют линейность фармакокинетики.

Амлодипин

Поглощение. После внутреннего применения терапевтических доз амлодипина максимальная концентрация (S _MAX ) в плазме крови достигается в течение 6-12 часов. Расчетная абсолютная биодоступность составляет от 64% до 80%. Использование пищи не влияет на биодоступность амлодипина.

Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. У пациентов с существенной гипертонией приблизительно 97,5% циркулирующего препарата связывается с белками плазмы.

Биотрансформация. Амлодипин интенсивно (примерно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.

Разведение. Удаление амлодипина с плазмой является двухфазная, с полурасходом около 30-50 часов. Уровни равновесия в плазме достигаются после постоянного введения в течение 7-8 дней. 10% от начального амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся в моче.

Вальсартан

Поглощение. После получения препарата внутренне с _Max Valsartan в плазме достигается в течение 2-4 часов. Среднее значение абсолютной биодоступности препарата составляет 23%. Еда снижает воздействие Valsartan, как показано на, как показано на AUC (концентрация плазмы - время), примерно на 40%, а с _{максимумом} - на 50%, хотя и через 8 часов после применения концентрация Valsartan в плазме является той же для группы, которая принимал подготовку NTSMO и групп пациентов, которые приняли препарат после еды. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому Велрандан может быть принят независимо от приема пищи.

Распределение. Объем равновесия распределения валсартана после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на то, что валсартан распределяется в тканях, не интенсивных. Вальсартан твердо связывается с плазменными белками (94-97%), в основном с сывороточным альбумином.

Биотрансформация. Вальсартан существенно не трансформируется, поскольку только 20% дозы переходит в метаболиты. В плазме при низких концентрациях (менее 10% AUC Valsartan) выявлено гидроксиметаболит, что фармакологически неактивно.

Вывод . Для Вальсартана характеризуется многопромышленным выходным кинетикой (период полувыведения T _1/2 A <1 час и T _1/2 B примерно 9 часов). Valsartan выводится в основном в неизменном состоянии с фекалиями (примерно 83% доза) и моче (около 13% дозы). После внутривенного введения клиренс валсартана в плазме составляет приблизительно 2 л / ч, а его подача составляет приблизительно 0,62 л / ч (приблизительно 30% от общего разрешения). Срок годности Велрандана составляет 6 часов.

Walsarthran / Amлодипин

После орального использования лекарственного средства, комбинация _макс валсартана и амлодипина в плазме крови достигается в 3 и 6-8 часов соответственно. Скорость и степень поглощения препарата эквивалентны биодоступности валсартана и амлодипина при введении в отдельных таблетках.

Специальные группы населения

Дети

Данные о фармакокинетике препарата у детей отсутствуют.

Летние пациенты ( старше 65 лет)

Время достижения _{максимального} амлодипина в плазме крови примерно одинаково в младших пациентах и ​​пожилых пациентах. У пациентов пожилых людей оформление амлодипина имеет тенденцию к снижению, что приводит к увеличению AUC и удлинение полурохозяйства. Средняя система AUC Valsartan у пожилых людей на 70% выше, чем у младших пациентов, поэтому следует принимать заботу с увеличением дозы.

Почечная недостаточность

Нарушение функции почек существенно не влияет на фармакокинетику амлодипина. Что касается соединения, почечная очистка которого составляет всего 30% от общего объема плазменного зазора, корреляции между условием функции почек и системного воздействия валсартана не наблюдалось.

Нарушение функции печени.

Пациенты с печеночной недостаточностью уменьшают оформление амлодипина, что приводит к увеличению AUC примерно на 40-60%. У пациентов с легкими и умеренными хроническими заболеваниями печени, воздействие валсартана (определено значениями AUC), в среднем, вдвое больше, чем здоровые добровольцы (отобранные по возрасту, сексу и весу тела). Пациенты с болезнями печени должны быть осторожны при применении препарата.

Клинические характеристики.

Индикация.

Essential Hypertension у больных взрослых, чей артериальное давление не регулируется монотерапией амлодипином или валсартаном.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Взаимодействие взаимодействия

Исследования взаимодействия взаимодействия препарата подготовки сочетания с другими лекарствами не проводились.

Лекарства, с сопровождающим использованием которых должно быть внимательным

Другие гипотензивные наркотики

Часто используются гипотензивные препараты (такие как альфа-блокаторы, диуретики) и другие лекарства, которые могут вызвать гипотензивные нежелательные явления (например, трициклические антидепрессанты, альфа-блокаторы, используемые для лечения доброкачественной гиперплазии простаты), могут усиливать гипотензивный эффект комбинации.

Взаимодействия, связанные с амлодипином

Сопутствующее использование не рекомендуется

Грейпфрут или грейпфрутовый сок

Не рекомендуется использовать амлодипин с соком грейпфрута или грейпфрутом, поскольку у некоторых пациентов биодоступность препарата может быть увеличена, что увеличит антигипертензивный эффект.

Лекарства, с сопровождающим использованием которых должно быть внимательным

Ингибиторы CYP3A4

Сопровождающее использование амлодипина с более чем мощными ингибиторами CYP3A4 (ингибиторы протеазы, противогрибковые препараты азола, макролиды, такие как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиацем), могут привести к значительному увеличению системных эффектов амлодипина. Клинические проявления таких фармакокинетических изменений могут быть усилены у пожилых пациентов. Клинический мониторинг и коррекция дозы могут быть необходимы.

Индукторы CYP3A4 (антиконвульсистые препараты (например, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, первоначальный), рифампицин, питомники являются обычными (Peryericum Perforatum)

Нет исследований по воздействиям индукторов CYP3A4 в амлодипин. Сопутствующее использование индукторов CYP3A4 (например, Rifampicin, Peryericum Perforatum ) может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови. Рекомендуется использовать амлодипин с индукторами CYP3A4.

Симвастатин

Многократное использование доз 10 мг амлодипина с 80 мг симвастатина приводит к увеличению выставки симвастатина на 77% по сравнению с использованием одного симвастатина. Рекомендуется уменьшить суточную дозу симвастатина до 20 мг для пациентов с использованием амлодипина.

Dunron (Infusions)

Благодаря риску гиперкалемии рекомендуется избегать прилагаемого применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, пациенты, склонные к развитию злокачественной гипертермии и при лечении злокачественной гипертермии.

Лекарства, с сопровождающим использованием которых должно быть внимательным

Другие

Амлодипин не повлиял на фармакокинетику аторвастатина, диоксина, варфарина или циклоспорина.

Взаимодействия, связанные с валсартан

Сопутствующее использование не рекомендуется

Литий

При одновременном применении лития с ингибиторами ACE или антагонистами рецепторов ангиотензина II, в том числе Valsartan, произошло обратимое увеличение в сыворотке концентрации лития и его токсичностью. Сопровождающее использование Valsartan и Lithium не рекомендуется. Если требуется использование такой комбинации, вы должны тщательно контролировать уровень лития в сыворотке. Риск лития токсичности может быть дополнительно повышен в совместимом приложении с комбинацией и диретиками.

Калийные добавки, консервирование калия, диуретики, заменители соли, содержащие калий или другие препараты, которые могут увеличить калий

Если лекарства, влияющие на каналы калия, предписаны в сочетании с валсартаном, следует предусмотреть частый контроль содержания калия в плазме.

Лекарства, с сопровождающим использованием которых должно быть внимательным

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы Cox-2, ацетилсалициловой кислоты ( > 3 г / день) и не избирательные NSAID

В одновременном использовании антагонистов ангиотензин II и NSAID можно ослабить гипотензивные действия. Кроме того, сопровождающее применение антагонистов ангиотензина II и НПВП может повысить риск ухудшения функций почек и увеличить уровни калия в сыворотке. Следовательно, в начале лечения рекомендуется контролировать состояние функции почек, а также обеспечить правильный уровень жидкости в организме пациента.

Ингибиторы накопления накопления (рифампицин, циклоспорин) или несущей (ритонавир)

Velsartan - это субстрат носителя печени накопления OATP1B1 и аварийной выхлопной помощи печени MRP2. Сопутствующее использование ингибиторов накопления (рифампицина, циклоспорина) или конденсатора EXPLUX (ритонавир) может увеличить экспозицию системы валсартана.

Двойная блокада Рааса с ара, ингибиторами ACE или Aliskireen

Двойная блокада Рааса с комбинированным применением ингибиторов ACE, Ара или Алискирена приводит к увеличению частоты таких нежелательных явлений, таких как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая острую почечную недостаточность), по сравнению с лечением одним препаратом, что влияет на Рас. Тому супутнє застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м ² ).

Інші

При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Особливості застосування.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об'єму циркулюючої крові.

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією (0,4 %) спостерігалася надмірна гіпотензія. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію і/або об'ємом та у разі одержання високих доз діуретиків), які приймають блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникати симптоматична гіпотензія. Рекомендована корекція цього стану перед застосуванням лікарського засобу Комбісарт або ретельне медичне спостереження на початку терапії.

При виникненні артеріальної гіпотензії при застосуванні лікарського засобу Комбісарт пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.

Гіперкаліємія.

Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.), а також передбачити частий контроль вмісту калію.

Стеноз ниркової артерії.

Лікарський засіб Комбісарт слід застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.

Трансплантація нирки.

Досвід безпечного застосування лікарського засобу Комбісарт пацієнтам з недавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

Порушення функції печінки.

Валсартан виводиться, головним чином, в незміненому стані з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в плазмі - час) вищий у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосуванні лікарського засобу Комбісарт пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Порушення функції нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м ² ) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м ² ).

Первинний гіперальдостеронізм.

Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їх ренін-ангіотензинова система порушена у зв'язку з основним захворюванням.

Ангіоневротичний набряк.

Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика, спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування лікарського засобу Комбісарт слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.

Серцева недостатність/ стан після перенесеного інфаркту міокарда .

Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у чутливих пацієнтів можливі порушення функцій нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок можуть залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністів рецепторів ангіотензину спричиняло розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гострої ниркової недостатності та/або смерті. Подібні результати відзначалися при застосуванні валсартану. Пацієнтам з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функцію нирок.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків.

Стеноз аорти і мітрального клапана .

Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатований стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) .

Існують дані, що сумісне застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити виключно під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Застосування лікарського засобу Комбісарт не вивчалось у пацієнтів з іншими захворюваннями, крім артеріальної гіпертензії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАII) відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього класу.

Застосування АРАII в другому і третьому триместрі, як відомо, призводить до токсичної дії на плід людини (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

У разі якщо АРАII застосовували починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та кісток черепа плода.

Немовлята, матері яких приймали АРАII, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Оскільки інформація про застосування лікарського засобу Комбісарт у період годування груддю відсутня, препарат не рекомендується застосовувати в період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У пацієнтів, що застосовують лікарський засіб Комбісарт, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботі з потенційно небезпечними механізмами.

Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти, у яких артеріальний тиск неадекватно регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можуть бути переведені на комбіновану терапію лікарським засобом Комбісарт. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Таблетки Комбісарт можна приймати незалежно від прийому їжі. Рекомендується приймати Комбісарт, запиваючи його невеликою кількістю води.

Пацієнтів, які приймають валсартан і амлодипін окремо, можна перевести на Комбісарт, який містить ті ж самі дози компонентів.

Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози за компонентами (тобто амлодипіну і валсартану). У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію фіксованими дозами.

Максимальна добова доза препарату Комбісарт – 2 таблетки по 5 мг/160 мг або 1 таблетка по 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Дозування для окремих груп пацієнтів

Порушення функції нирок

Лікарський засіб Комбісарт протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м ² ).

Цукровий діабет

Супутнє застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Порушення функції печінки

Лікарський засіб Комбісарт протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

З обережністю слід застосовувати Комбісарт пацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Рекомендації з дозування амлодипіну пацієнтам з легким чи помірним порушенням функції печінки не розроблені.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Для літніх пацієнтів рекомендовані звичайні дози препарату.

Слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату пацієнтам літнього віку.

Педіатричні популяції

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Комбісарт дітям (віком до 18 років) не досліджена. Дані відсутні.

Діти.

Дослідження лікування цим лікарським засобом дітей (віком до 18 років) не проводилося. Тому до отримання більш повної інформації Комбісарт не рекомендується застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми .

Дотепер відсутній досвід передозування лікарським засобом Комбісарт. Основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. Наявні дані про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і летального наслідку.

Лікування .

Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля відразу ж або впродовж двох годин після прийому амлодипіну.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням лікарським засобом Комбісарт, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підйом нижніх кінцівок пацієнта, увагу до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Виведення валсартану і амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірне.

Побічні реакції.

Під час застосування препарату можливе виникнення таких побічних реакцій:

– з боку імунної системи: гіперчутливість;

– з боку органів зору: порушення зору, ослаблення зору;

– з боку психіки: збудження;

– з боку нервової системи: головний біль, порушення координації, запаморочення, сонливість, постуральнe запаморочення, парестезія;

– з боку органів слуху і лабіринту: запаморочення, шум у вухах;

– з боку серця: тахікардія, відчуття серцебиття, непритомність;

– з боку судин ної системи : ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія;

– з боку дихальної системи: кашель, біль у горлі і гортані;

– з боку харчування та метаболізму: гіпокаліємія, анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія;

– з боку травної системи : абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота, запор, діарея, нудота, сухість у роті;

– з боку шкіри і підшкірних тканин: висипання, еритема, підвищена пітливість, кропив'янка, екзантема, свербіж;

– з боку кістково-м'язової системи: припухлість суглобів, біль у спині, артралгія, м'язові судоми, відчуття тяжкості;

– з боку нирок і сечовидільної системи: прискорене сечовипускання, підвищене виділення сечі;

– з боку репродуктивної системи: порушення еректильної функції;

– загальні порушення: набряки, набряк м'яких тканин, набряк обличчя, периферичний набряк, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, припливи, астенія, гіперемія;

– інфекції: назофарингіт, грип.

Додаткова інформація щодо комбінації

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амлодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо.

Додаткова інформація щодо компонентів препарату

Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні лікарського засобу Комбісарт, навіть якщо вони не були відмічені у ході проведення клінічних досліджень.

Побічні реакції, характерні для амлодипіну

Блювання, нудота, алопеція, диспепсія, диспное, риніт, гастрит, абдомінальний біль, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, загальне нездужання, шум в вухах, зміни настрою (включаючи занепокоєння), міалгія, м'язові судоми, припухлість щиколотки, периферична нейропатія, панкреатит, гепатит, тромбоцитопенія, васкуліт, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, мультиформна еритема, безсоння, депресія, сплутаність свідомості, непритомність, запаморочення, сонливість, тремор, дисгевзія, гіпостезія, порушення зору (включаючи диплопію), зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, збільшення або зменшення маси тіла, жовтяниця, кропив'янка, пурпура, екзантема, свербіж; відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому, підвищення рівнів ферментів печінки (зазвичай пов'язані з холестазом), біль у грудній клітці, відчуття серцебиття, гіпертонія, аритмія, інфаркт міокарда (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь).

Побічні реакції, характерні для валсартану

Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у тому числі сироваткова хвороба.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київський вітамінний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua.