Личный кабинет
КОРДАРОН табл. 200 мг блистер №30
rx
Код товара: 105275
Производитель: Санофи-Авентис (Украина)
3 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Кордарон
кордарон
Место хранения:
Активное вещество: амиодарон;
1 таблетка содержит 200 мг амиодарона гидрохлорид;
Дополнительные ингредиенты: кукурузный крахмал, моногидрат лактозы, магния стеарат, повидон, коллоидный безводный диоксид кремния.
Лекарственная форма. Таблетки
Клинические характеристики.
Индикация.
Профилактика рецидивов:
- желудочковая тахикардия, которая представляет собой угрозу для жизни пациента, лечение должно быть начато в стационаре под постоянным контролем пациента;
- симптоматическая желудочковая тахикардия (документально) , что приводит к инвалидности;
- наджелудочковой тахикардии (документально) , что требует лечения, а также в тех случаях , когда другие препараты не имеют терапевтического эффекта или противопоказаны;
- фибрилляция желудочков.
Лечение наджелудочковой тахикардии: замедление или уменьшение фибрилляции или трепетания.
Ишемическая болезнь сердца и / или дисфункция левого желудочка (см. Раздел «Фармакодинамика»).
Противопоказание.
Синусовая брадикардия, синоатриальная блокада сердца при отсутствии эндокарда кардиостимулятора (искусственный водитель ритма).
Синдром слабости синусового узла при отсутствии эндокарда кардиостимулятора (риск пазухи остановок узлов).
Нарушение высокая степень атриовентрикулярной проводимости при отсутствии эндокарда кардиостимулятора. Дисфункция щитовидной железы.
Известная гиперчувствительность к йоду, амиодарону или к одному из вспомогательных веществ.
Сочетание препаратов , которые могут привести к пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пуантах де пуантах»:
- Класс Ia антиаритмические препараты (хинидин, hidrohinidyn, dyzopiramid)
- Класс III антиаритмические препараты (соталол, дофетилид, ibutylid)
- Другие препараты , такие как мышьяк, бепридили, цизаприд, dyfemanil, доласетрон (внутривенно), эритромицин (IV) mizolastyn, Винкамин (внутривенно), моксифлоксацин, спирамицин (IV), торемифно, некоторые антипсихотические средства (см. Раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия «).
Способ применения и доза.
Начальное лечение. Обычная рекомендованная доза - 200 мг (1 таблетка) 3 раза в день в течение 8-10 дней. В некоторых случаях, начальное лечение с использованием более высоких доз (4-5 таблеток в день), но всегда - в течение короткого периода времени и под контролем ЭКГ.
Поддерживающее лечение. Она должна использовать минимальную эффективную дозу. В зависимости от реакции пациента на поддерживающую дозу лекарственного средства для взрослых колеблется от ½ таблетки в сутки ( по 1 таблетке каждые 2 дня) 2 таблетки в день.
Побочные реакции. Побочные эффекты классифицируются по системе возникновения и частоты:
очень часто (³ 10%); часто (³ 1% <10%); редко (³ 0,1%, <1%); редко (³ 0,01%, <0,1%); очень редко (<0,01%).
Заболевания органов зрения.
Очень часто. Mikrodepozyty в роговице, почти все взрослые, как правило , в пределах области под зрачком, которые не требуют отмены амиодарона. В исключительных случаях они связаны с цветными ореолами в ослепительном свете или помутнение зрения отказа.
Mikrodepozyty в роговице сложные липидные отложения и всегда полностью обратимы после отмены препарата.
Очень редко. Оптическая нейропатия (неврит зрительного нерва), который может прогрессировать к полной слепоте, а также обзор глазного дна, отек сосок зрительного нерва, которая может прогрессировать к более или менее серьезному снижению остроты зрения. Причинная связь побочных эффектов с приемом амиодарона на сегодняшний день не установлена. Однако, в отсутствии других очевидных причин этого явления рекомендуется обратная сторона амиодарон.
Болезни кожи и подкожной клетчатки.
Очень часто. Светочувствительность. Рекомендуемое воздействие солнечного света избегать , чтобы (и УФ - излучения в целом) во время лечения препаратом.
Часто. Кожа пигментации синеватый или голубовато-серого цвета , которые возникают на фоне длительного применения высоких суточных доз и медленно исчезают после отмены препарата ( в течение 10-24 месяцев).
Очень редко. Эритема на фоне лучевой терапии. Кожные высыпания, как правило , неспецифичны. Эксфолиативный дерматит, хотя причинная связь побочных эффектов от приема препарата до настоящего времени четко не установлена. Алопеция. Крапивница.
Эндокринные расстройства.
Побочные эффекты щитовидной железы
Очень часто. Некоторый «несоблюдение» уровень гормонов щитовидной железы (T4 уровней увеличиваются с нормальным или слегка сниженным уровнем Т3), при отсутствии клинических признаков дисфункции щитовидной железы не требует прекращения лечения.
Часто. Гипотиреоз вызывает типичные симптомы, увеличение веса, непереносимость холода, вялость, сонливость. Значительное увеличение уровня ТТГ подтверждает диагноз. Eutyreoz обычно достигается в течение 1-3 месяцев после прекращения лечения. Отмена препарата не требуется: когда применение амиодарона имеет разумные показания, лечение может продолжаться этим препаратом в сочетании с гормональной заместительной терапией гормонов щитовидной железы левотироксина использования. Дозы левотироксина можно регулировать в зависимости от уровня ТТГ.
Гипертиреоз диагноз трудно , потому что симптомы менее тяжелые (немного безвозмездная потеря веса, отсутствие эффективности антиангинальной и / или антиаритмических препаратов); у пожилых пациентов наблюдаются психиатрические симптомы, даже гипертиреоз.
Значительное снижение высоких уровней ТТГ подтверждает этот диагноз. В этом случае, необходимо , чтобы отменить амиодарон, которая обычно достаточно для начала клинической нормализации в течение 3-4 недель. Поскольку серьезные случаи побочных эффектов могут быть смертельными, следует немедленно начать соответствующую терапию.
В случае , если причиной проблем является тиреотоксикоз (как непосредственно , так и через его воздействие на уязвимые баланс миокарда), изменчивость эффективности синтетических антитиреоидные препаратов необходимым найти рекомендуют потребление высоких доз кортикостероидов (1 мг / кг) в течение достаточно длительного периода времени ( 3 месяца). Случаи hipertyreoyidyzmu на срок до нескольких месяцев после прекращения приема амиодарона.
Другие эндокринные расстройства.
Очень редкие случаи SNSAH (синдром пархона), особенно если лекарственное средство используется в сочетании с препаратами , которые могут вызывать гипонатриемии. Смотрите также. «Результаты исследования».
Болезни дыхательной системы, грудной клетки и средостения.
Часто. Там были случаи диффузного интерстициального или альвеолярного пневмопатии и облитерирующий бронхиолит с пневмонией, иногда со смертельным исходом. Появление одышки при физической нагрузке или сухого кашля как изолированного и связанного с ухудшением общего состояния здоровья (повышенная утомляемость, потеря веса и небольшое повышение температуры) требует рентгенологического обследования и, в случае необходимости, изъятие наркотиков, так как эти заболевания легких могут вызвать легочный фиброз.
Раннее амиодарон отмены, вместе с назначением лечения кортикостероидами или без него, что приводит к постепенному исчезновению симптомов. Клинические признаки обычно исчезают в течение 3-4 недель; Рентгеновские снимки и улучшить функцию легких происходит медленно ( в течение нескольких месяцев).
Сообщается о нескольких случаях плеврита обычно связанных с интерстициальным пневмопатии.
Очень редко. Бронхоспазм у пациентов с острой дыхательной недостаточностью, особенно у пациентов с бронхиальной астмой. Острый респираторный дистресс - синдром в некоторых случаях - с летальным исходом, иногда в раннем послеоперационном периоде после операции (возможно взаимодействие с подозреваемыми высокими дозами кислорода) (см раздел «Особенности применения».).
Частота не известна (не могут быть оценены имеющиеся данные). Случаи легочного кровотечения, в некоторых случаях могут проявляться кровохарканьем. Эти легочные побочные эффекты часто связаны с пневмопатией индуцированной амиодарон.
Расстройства нервной системы.
Часто. Тремор или другие экстрапирамидные симптомы. Нарушения сна, включая ночные кошмары. Сенсорный, двигатель или смешанная периферическая нейропатия.
Не часто. Миопатия. Сенсорный, двигатель или смешанная периферическая нейропатия и миопатия могут развиться после нескольких месяцев лечения, но иногда они происходят в течение нескольких лет. Эти побочные эффекты обычно обратимы после прекращения приема препарата. Однако, восстановление может быть неполным, очень медленным и происходит лишь через несколько месяцев после прекращения лечения.
Очень редко. Мозжечковая атаксия. Доброкачественная внутричерепная гипертензия, головная боль. В случае редких головных болей следует провести обследование с целью определения их возможных причин.
Болезни печени и желчных путей.
Случаи поражения печени; Эти случаи диагностированы на повышенных уровнях сывороточных трансаминаз. Сообщается следующие побочные эффекты:
Очень часто. Как правило , умеренные и изолированные трансаминаз (в 1,5-3 раза выше нормы), которые исчезали после снижения дозы или даже спонтанно.
Часто. Острый повреждение печени с повышенными уровнями и / или желтухи трансаминаз, в том числе печеночной недостаточности, иногда со смертельным исходом, требующих отмены препарата.
Очень редко. Хроническое заболевание печени , которое требует длительного лечения. Гистологические изменения согласуются с картиной psevdoalkoholnoho гепатита или цирроза печени. Так как клинические и лабораторные признаки четко не определены (переменная гепатомегалия, повышение уровня трансаминаз в крови в 1,5-5 раза выше нормы) , показанными регулярный контроль функции печени. Если трансаминаз в крови, даже умеренные, происходит после приема препарата в течение более 6 месяцев , следует подозревать развитие хронического заболевания печени. Эти клинические и биологические изменения , как правило , исчезают после отмены препарата. Отмеченные случаи некоторых обратимых изменений.
Болезни сердца.
Часто. Брадикардия, как правило , умеренная и дозозависимая.
Не часто. Проводимость миокарда (синусовый блок, АВ-блокада различной степени).
Очень редко. Тяжелая брадикардия и, в исключительных случаях, отказ синусового узла, сообщается в некоторых случаях (на фоне дисфункции синусового узла у пожилых пациентов). Возникновение или обострение аритмии, которая иногда сопровождается остановкой сердца.
Частота неизвестна. Пароксизмальная желудочковая тахикардия трепетание де пуанты.
Болезни желудочно - кишечного тракта.
Очень часто. Небольшие нарушения пищеварения (тошнота, рвота, dyshevziya), которые обычно возникают в начале лечения препарата и исчезают после снижения дозы.
Заболевания молочной железы и репродуктивной системы.
Очень редко. Эпидидимит. Причинная связь побочных эффектов от приема препарата до настоящего времени четко не установлена. Импотенция.
Болезни кровеносных сосудов.
Очень редко. Васкулит.
Результаты исследований.
Иногда. Редкие случаи гипонатриемии может указывать SNSAH развития.
Очень редко. Поражение почек с умеренно повышенным уровнем креатинина.
Болезни крови и лимфатической системы.
Очень редко. Гемолитическая и апластическая анемия, тромбоцитопения.
Нарушения иммунной системы.
Частота не известна (не могут быть оценены имеющиеся данные). Случаи Квинке.
Передозировка. Информация о передозировке амиодарона ограничено. Сообщается о ряде случаев синусовой брадикардии, желудочковых аритмий, особенно пуантах де пуантах, и повреждение печени. Лечение должно быть симптоматическим. Учитывая фармакокинетический профиль препарата рекомендуется мониторинг пациента, в частности , сердечную функцию в течение длительного периода времени.
Амиодарон и его метаболиты не выводятся через диализ.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность. Учитывая влияние на щитовидную железу плода, амиодарон противопоказан во время беременности, за исключением случаев, когда польза превышает риск.
Кормление грудью. Амиодарон выделяется в грудное молоко в значительных количествах, потому что грудное вскармливание противопоказано во время лечения амиодароном.
Дети. Безопасность и эффективность амиодарона детей не измеряется , потому что препарат не рекомендуется детям.
Особенности приложения.
Эффекты сердца. До потребностей наркотиков быть сделано , чтобы определить уровень калия в сыворотке крови и ЭКГ.
У пациентов пожилого возраста, у пациентов , получавших препарат может увеличить замедление сердечного ритма.
Амиодарон изменяет индуцирует ЭКГ. Эти изменения включают в себя Кордарон индуцированных QT пролонгирование из - за длительную реполяризацию, с возможным появлением зубов U. Это является признаком терапевтических эффектов препарата, а не его токсичности.
Появление во время лечения с АВ-блокада II или III степени синоатриальной блока или блокады bifastsykulyarnoyi требуют прекращения терапии. Развитие AV-блокаде I степени требует усиление наблюдения за пациентом.
Зарегистрированные случаи, иногда смертельны, появление новых аритмий или ухудшения существующего и обработанная аритмии (см. Раздел «Побочные реакции»).
Аритмогенная эффект амиодароны слабая или даже ниже , чем у большинства антиаритмических препаратов и, как правило , проявляется во время лечения с определенными комбинациями препаратов (см. Раздел «Взаимодействие с наркотиками и другими формами взаимодействия») или в случае нарушения электролитного баланса , Несмотря на то , что амиодарон может привести к пролонгации интервала QT, его способность провоцировать пароксизмальная желудочковая тахикардия трепетание-мерцание является слабым. Во время лечения рекомендуется ЭКГ.
Из щитовидной железы. Этот продукт содержит йод, и , следовательно , влияет на результаты некоторых показателей функции щитовидной железы (связывание радиоактивного йода, белок-связанного йода). Но определение функции щитовидной железы (Т3, Т4, ТТГ РФ) , когда это может быть сделано.
Амиодарон может вызвать дисфункцию щитовидной железы, особенно у пациентов с нарушением функции щитовидной железы в истории. Анализ ТТГ рекомендуется во всех пациентов до начала приема препарата , а затем регулярно во время терапии и в течение нескольких месяцев после прекращения терапии и в случае клинического подозрения дисфункции щитовидной железы (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушение легких. Появление одышки или сухого кашель как изолированное и связан с ухудшением общего состояния, следует рассматривать как возможный признак легочной токсичности, такие , как развитие интерстициальной пневмопатии и требует радиологического обследования пациента (см. Раздел «Побочные Реакции "). Необходимо рассмотреть вопрос о целесообразности амиодарона , как интерстициальный пневмонит обычно обратим в условиях раннего прекращения амиодарона.
Нарушения печени. Регулярный мониторинг функции печени рекомендуется в начале препарата, затем периодически во время лечения с амиодарон (см. Раздел «Побочные реакции»). Необходимо уменьшить дозу амиодарона или отменить этот препарат , если трансаминазы увеличатся более чем в три раза стандартов производительности. При использовании амиодарон может развиться тяжелые расстройства печени ( в том числе тяжелой гепатоцеллюлярной недостаточности или печеночной недостаточности, иногда со смертельным исходом) и хронических заболеваний печени.
Нервно расстройства. Амиодарон может вызвать сенсорную, двигательную или смешанной периферической нейропатии и миопатии (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушение органов зрения. В случае неясности или снижение остроты зрения , следует немедленно провести полное офтальмологическое обследование, включая fundoskopiyu. Развитие невропатии или неврита зрительного нерва , вызванного амиодарона требует прекращения терапии , так как продолжение лечения может привести к прогрессии расстройствам слепоты ( «побочные эффекты»).
Нарушения , связанные с взаимодействием с другими препаратами. Комбинации (смотрите раздел «Взаимодействие с наркотиками и другими формами взаимодействия».) С лекарственными средствами , такими как:
- Кроме соталола (противопоказаны комбинации) и эсмолола (комбинация требует мер предосторожности в использовании) Бета-блокаторы
- Верапамил и дилтиазем
следует рассматривать только для профилактики угрожающих жизни желудочковых аритмий.
Одночасне застосування аміодарону не рекомендується з такими лікарськими засобами: бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, які знижують частоту серцевих скорочень (верапаміл, ділтіазем) проносні засоби, які можуть спричиняють гіпокаліємію.
Застосування аміодарону не рекомендоване у комбінації із циклоспорином, дилтіаземом (для ін'єкцій) та верапамілом (для ін'єкцій), деякими протипаразитарними засобами (галофантрин, люмефантрин та пентамідин), деякими нейролептиками (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол) та метадоном (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення, пов'язані із допоміжними речовинами. Цей лікарський засіб містить лактозу, тому він не рекомендується до застосування пацієнтам із непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози (рідкісні спадкові захворювання).
Електролітні порушення, особливо гіпокаліємія: важливо враховувати ситуації, які можуть бути асоційованими із гіпокаліємією, що може сприяти прояву проаритмічних ефектів препарату.
Гіпокаліємію необхідно усунути до початку застосування аміодарону.
Небажані ефекти, зазначені нижче, найчастіше пов'язані із надмірним вживанням лікарського засобу; їх можна уникнути або мінімізувати ретельним дотриманням мінімальної підтримуючої дози.
Пацієнтів слід попередити про те, що під час лікування вони не перебували на сонці та користувалися сонцезахисними засобами.
Безпека та ефективність застосування аміодарону дітям не оцінювалися у контрольованих клінічних дослідженнях.
Через можливе збільшення порогу дефібриляції та/або стимуляції імплантованими серцевими дефібриляторами або штучними водіями ритму необхідно перевіряти цей поріг до лікування аміодароном та кілька разів після початку його застосування, а також кожного разу при коригуванні дози препарату.
Анестезія. Анестезіолог має бути попереджений перед операцією про те, що пацієнт приймає аміодарон.
Тривале застосування аміодарону може підвищувати гемодинамічний ризик, пов'язаний з загальною або місцевою анестезією, та виникнення побічних ефектів особливо таких, як брадикардія, артеріальна гіпотензія, зменшення серцевого викиду та порушення серцевої провідності. Крім того, у пацієнтів, які отримували аміодарон у ранньому післяопераційному періоді, спостерігалося кілька випадків гострого респіраторного дистрес-синдрому. У зв'язку з цим рекомендовано здійснювати за такими пацієнтами ретельний нагляд під час штучної вентиляції легень (див. розділ «Побічні реакції»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Не існує даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.
Протиаритмічні препарати. Багато протиаритмічних препаратів пригнічують серцевий автоматизм, провідність та скоротливість міокарду.
Одночасне застосування протиаритмічних засобів, які належать до різних класів, може забезпечити досягнення сприятливого терапевтичного ефекту, але найчастіше лікування такою комбінацією є дуже делікатним процесом, який потребує ретельного клінічного та ЕКГ моніторування. Одночасне застосування протиаритмічних засобів, які можуть індукувати виникнення torsades de pointes (таких як аміодарон, дизопірамід, хінідінові сполуки, соталол та інші), протипоказане.
Одночасне застосування протиаритмічних засобів одного і того ж класу не рекомендоване, окрім виняткових випадків, оскільки таке лікування збільшує ризик виникнення кардіальних побічних ефектів.
Одночасне застосування з лікарськими засобами, які мають негативну інотропну дію, сприяє уповільненню серцевого ритму та/або уповільнює атріовентрикулярну провідність, тому потребує ретельного клінічного та ЕКГ моніторування.
Лікарські засоби, що можуть індукувати розвиток torsades de pointes. Ця аритмія може бути індукована деякими лікарськими засобами, незалежно від того, чи належать вони до протиаритмічних препаратів або ні. Сприятливими факторами є гіпокаліємія (див. підрозділ «Препарати, що знижують вміст калію»), брадикардія (див. підрозділ «Препарати, що уповільнюють серцевий ритм») або вроджене чи набуте подовження інтервалу QT.
До лікарських засобів, які можуть обумовлювати розвиток torsades de pointes, зокрема, належать протиаритмічні препарати Ia і III класів та деякі нейролептики. Для еритроміцину, спіраміцину та вінкаміцину ця взаємодія реалізується лише при застосуванні їхніх лікарських форм, які вводяться в/в шляхом.
Одночасне застосування двох лікарських засобів, кожен з яких є препаратом, що сприяє виникненню torsades de pointes, зазвичай протипоказане.
Проте метадон і деякі підгрупи препаратів є виключенням із цього правила:
- протипаразитарні препарати (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) лише не рекомендовані до застосування разом із іншими засобами, що сприяють виникненню torsades de pointes;
- нейролептики, які можуть індукувати torsades de pointes, також не рекомендовані до застосування разом із іншими засобами, що сприяють виникненню torsades de pointes , але така комбінація не протипоказана.
Препарати, що уповільнюють серцевий ритм. Багато лікарських засобів можуть обумовлювати брадикардію. Це, зокрема, стосується протиаритмічних препаратів Ia класу, бета-блокаторів, деяких протиаритмічних препаратів III класу, деяких блокаторів кальцієвих каналів, препаратів наперстянки, пілокарпіну та антихолінестеразних препаратів.
Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»). Лікарські засоби, які можуть індукувати виникнення torsades de pointes (за винятком протипаразитарних препаратів, нейролептиків та метадону; див. підрозділ «Не рекомендовані комбінації»):
- протиаритмічні засоби Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід),
- протиаритмічні засоби III класу (дофетилід, ібутилід, соталол),
- інші лікарські засоби, такі як: сполуки миш'яку, бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон (внутрішньовенно), еритроміцин (внутрішньовенно), мізоластин, вінкаміцин (внутрішньовенно), моксифлоксацин, спіраміцин (внутрішньовенно), тореміфен.
Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes.
Не рекомендовані комбінації (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Циклоспорин. Збільшення сироваткових концентрацій циклоспорину через погіршення його метаболізму у печінці, з ризиком прояву нефротоксичних ефектів.
Кількісне визначення сироваткових концентрацій циклоспорину, моніторування ниркової функції та коригування дози циклоспорину на фоні лікування аміодароном.
Фторхінолони. Впродовж лікування аміодароном потрібно уникати застосування фторхінолонів.
Дилтіазем для ін'єкцій. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади.
Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо здійснювати ретельний клінічний нагляд та безперервне моніторування ЕКГ.
Верапаміл для ін'єкцій. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади.
Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо здійснювати ретельний клінічний нагляд та безперервне моніторування ЕКГ.
Протипаразитарні препарати, які можуть індукувати torsades de pointes (галофантрин, люмефантрин, пентамідин). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes. Якщо можливо, слід відмінити 1 або 2 препарати. Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо виконати попередню оцінку інтервалу QT та здійснення моніторування ЕКГ.
Нейролептики, які можуть індукувати torsades de pointes (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes.
Метадон. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes.
Комбінації, які вимагають запобіжних заходів при застосуванні
Пероральні антикоагулянти. Посилення антикоагулянтного ефекту та збільшення ризику кровотеч. Більш частий контроль міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС). Можливе коригування дози перорального антикоагулянту на фоні лікування аміодароном та протягом 8 діб після відміни препарату.
Бета-блокатори, окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні). Порушення автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних механізмів). ЕКГ та клінічне моніторування.
Бета-блокатори, які застосовуються з приводу серцевої недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол). Порушення автоматизму та провідності міокарду з ризиком надмірного сповільнення серцевого ритму. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes. Клінічне та регулярне ЕКГ моніторування
Дабігатран. Збільшення плазмових концентрацій дабігатрану з підвищенням ризику геморагічних явищ. Клінічне моніторування та коригування дози дабігатрану у разі необхідності, але не вище за 150 мг/добу.
Оскільки аміодарон має тривалий період напіввиведення, то виникнення взаємодій може спостерігатися впродовж кількох місяців після припинення лікування аміодароном.
Субстрати Р-глікопротеїну . Аміодарон є інгібітором Р-глікопротеїну.Очікується, що при одночасному застосуванні з субстратами Р-глікопротеїну буде збільшуватися їх концентрація у крові.
Препарати наперстянки. Пригнічення автоматизму (надмірне сповільнення серцевого ритму) та порушення атріовентрикулярної провідності.
При застосуванні дигоксину спостерігається збільшення рівнів дигоксину у крові через зменшення кліренсу дигоксину.
ЕКГ та клінічне моніторування, кількісне визначення рівнів дигоксину у крові та, при необхідності, коригування дози дигоксину.
Дилтіазем для перорального застосування. Ризик розвитку брадикардії або атріовентрикулярної блокади, особливо у пацієнтів літнього віку. ЕКГ та клінічне моніторування.
Деякі макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes.
ЕКГ та клінічне моніторування на фоні одночасного застосування цих препаратів.
Верапаміл для перорального застосування. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади, особливо у пацієнтів літнього віку. ЕКГ та клінічне моніторування.
Есмолол. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних механізмів). ЕКГ та клінічне моніторування.
Препарати, що знижують вміст калію: діуретики, що знижують вміст калію (ізольовано або у комбінації), стимулюючі проносні, амфотерицин В (при в/в введенні), глюкокортикоїди (при системному застосуванні), тетракозактид. Необхідно запобігати виникненню гіпокалемії (та проводити корекцію гіпокалемії); слід ретельно контролювати тривалість інтервалу QT. У випадку виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії torsade de pointes не слід застосовувати антиаритмічні засоби (необхідно розпочати шлуночкову кардіостимуляцію; можливе внутрішньовенне введення препаратів магнію). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes (гіпокаліємія є сприятливим фактором). Необхідно усунути гіпокаліємію до призначення лікарського засобу та здійснювати моніторування ЕКГ, вмісту електролітів та клінічне моніторування.
Лідокаїн. Ризик збільшення плазмових концентрацій лідокаїну, з можливими неврологічними та кардіальними побічними ефектами, у зв'язку з пригніченням аміодароном метаболізму препарату у печінці. Клінічне та ЕКГ моніторування, а також, при необхідності, кількісне визначення плазмових концентрацій лідокаїну. У разі необхідності – коригування дози лідокаїну на фоні лікування аміодароном та після його відміни.
Орлістат. Ризик зменшення плазмових концентрацій аміодарону та його активного метаболіту. Клінічне моніторування та, при необхідності, моніторування ЕКГ.
Фенітоїн (шляхом екстраполяції – також і фосфенітоїн). Збільшення плазмових концентрацій фенітоїну з ознаками передозування, особливо неврологічними ознаками (пригнічення метаболізму фенітоїну у печінці). Клінічне моніторування, кількісне визначення плазмових концентрацій фенітоїну та можливе коригування дози.
Симвастатин. Збільшення ризику виникнення побічних ефектів (концентрацієзалежне), таких як рабдоміоліз (пригнічення метаболізму симвастатину у печінці). Враховуючи цей тип взаємодії, не слід перевищувати дозу симвастатину 20 мг на добу або застосовувати інший статин.
Такролімус. Збільшення концентрацій такролімусу у крові через пригнічення його метаболізму аміодароном. Кількісне визначення концентрацій такролімусу у крові, моніторування функції нирок та коригування дози такролімусу на фоні одночасного застосування аміодарону та при його відміні.
Препарати, що уповільнюють серцевий ритм. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes. Клінічне та ЕКГ моніторування.
Флекаінид. Аміодарон підвищує плазмові рівні флекаіниду шляхом інгібування цитохрому CYP2D6. Тому слід проводити корекцію дози флекаіниду.
Препарати, які метаболізуються цитохромом P 4503 A 4. Коли такі лікарські засоби застосовуються одночасно з аміодароном, інгібітором CYP3A4, це може призводити до підвищення їх плазмових рівнів та може призводити до підвищення їхньої токсичності.
- Циклоспорин : комбінація з аміодароном може призводити до підвищення рівня циклоспорину у плазмі. Потрібно проводити корекцію дози.
- Фентаніл : комбінація з аміодароном може підсилювати фармакологічну дію фентанілу та збільшувати ризик його токсичності.
- Статини : При одночасному застосуванні аміодарону та статинів, які метаболізуються за допомогою CYP3A4, таких як симвастатин, аторвастатин та лов астатин, підвищується ризик виникнення м'язової токсичності. При одночасному застосуванні з аміодароном рекомендовано використовувати статини, які не метаболізуються за допомогою CYP3A4.
- Інші лікарські засоби, які метаболізуються за допомогою CYP3A4: лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, тріазолам, дигідроерготамін, ерготамін, колхіцин .
Субстрати CYP 2C9. Аміодарон збільшує концентрації речовин, які є субстратами CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн, за рахунок пригнічення ферментів цитохрому P4502C9.
Комбінації, які потребують особливої уваги.
Пілокарпін. Ризик надмірного уповільнення серцевого ритму (адитивні ефекти препаратів, які уповільнюють серцевий ритм).
Під час лікування аміодароном рекомендується уникати застосування інгібіторів CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських засобів).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Протиаритмічні властивості.
Подовження 3 фази потенціалу дії кардіоміоцитів обумовлено головним чином зменшенням току іонів калію (клас III за класифікацією Воген-Вільямса).
Уповільнення серцевого ритму завдяки пригніченню автоматизму синусового вузла. Цей ефект не блокується атропіном.
Неконкурентна альфа- та бета-антиадренергічна дія.
Уповільнення синоатріального, передсердного та вузлового проведення імпульсу у міокарді, яке тим більше виражене, чим швидше ритм.
Відсутність змін з боку внутрішньошлуночкової провідності.
Збільшення рефрактерного періоду та зменшення збудливості міокарда на передсердному, вузловому та шлуночковому рівнях.
Уповільнення провідності та подовження рефрактерних періодів у додаткових атріовентрикулярних провідних шляхах.
Інші властивості.
Зменшення споживання кисню через помірне зменшення периферичного опору судин та зменшення частоти серцевих скорочень.
Збільшення коронарного кровотоку завдяки прямій дії на гладенькі м'язи судин міокарда та підтримання серцевого викиду на фоні зниженого артеріального тиску і периферичного опору судин та при відсутності негативних інотропних ефектів.
Був виконаний метааналіз даних 13 проспективних, рандомізованих, контрольованих досліджень, у яких взяли участь 6553 пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда (78 %) або хронічну серцеву недостатність (22 %).
Середня тривалість спостереження за пацієнтами була у діапазоні від 0,4 до 2,5 років. Середня добова підтримуюча доза препарату варіювала від 200 до 400 мг.
Цей метааналіз продемонстрував, що аміодарон статистично значущо знижує загальну смертність на 13 % (95 % ДІ: 0,78-0,99; p = 0,030) та смертність з причин, пов'язаних з порушеннями ритму, на 29 % (95 % ДІ: 0,59-0,85; p = 0,0003).
Проте ці результати слід інтерпретувати з обережністю у зв'язку з гетерогенністю різних досліджень (відмінності пов'язані головним чином із включеними у дослідження популяціями, тривалістю періоду спостереження за пацієнтами, використаною методологією та результатами досліджень).
Відсоток пацієнтів, для яких була застосована відміна препарату, у групі прийому аміодарону був вищим (41 %), ніж у групі плацебо (27 %).
У 7 % пацієнтів, які приймали аміодарон, розвинувся гіпотиреоїдизм, порівняно із 1 % в групі плацебо. Гіпертиреоїдизм був діагностований у 1,4 % пацієнтів групи прийому аміодарону порівняно із 0,5 % в групі плацебо.
Інтерстиційна пневмопатія розвинулася у 1,6 % пацієнтів групи прийому аміодарону порівняно із 0,5 % у групі плацебо.
Фармакокінетика.
Аміодарон є сполукою, для якої властиві повільне транспортування та висока тканинна афінність.
Його біодоступність при пероральному прийомі залежно від індивідуальних особливостей пацієнта може бути від 30 % до 80 % (у середньому – 50 %). Після однократного прийому дози препарату максимальні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 3-7 годин. Терапевтична активність проявляється в середньому протягом одного тижня прийому препарату (від кількох днів до 2 тижнів).
Період напіввиведення аміодарону тривалий та характеризується значною міжіндивідуальною варіабельністю (від 20 до 100 днів). Під час перших днів лікування препарат кумулюється у більшості тканин організму, особливо у жировій тканині. Елімінація розпочинається через кілька днів, і співвідношення надходження/виведення препарату досягає рівноваги протягом одного або кількох місяців, залежно від пацієнта.
Такі характеристики обґрунтовують використання навантажувальних доз для швидкого досягнення рівня захоплення препарату тканинами, необхідного для прояву його терапевтичної активності.
Відбувається вивільнення деякої кількості йоду, який виводиться з сечею у вигляді йодиду; при застосуванні аміодарону у добовій дозі 200 мг виведення йоду становить 6 мг/24 години. Решта сполуки і, відповідно, більша частина йоду екскретуються з калом після метаболізму в печінці.
Оскільки з сечею елімінується незначна кількість препарату, пацієнтам із нирковою недостатністю можна застосовувати звичайні дози.
Після відміни препарату його елімінація продовжується протягом кількох місяців. Слід зазначити, що залишкова активність препарату може виявлятися протягом періоду часу від 10 днів до 1 місяця.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки від білого до злегка кремового кольору, з розподільчою рискою та гравіюванням символу у вигляді серця та «200» з однієї сторони.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище +30 ºС.
Упаковка.
№ 30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.
№ 30 (15х2): по 15 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд., Угорщина/ CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd., Hungary.
Місцезнаходження.
2112 Верешедьхаз, Леваі у. 5, Угорщина/2112 Veresegyhaz, Levai u. 5, Hungary.
Власник торгової ліцензії.
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/«Sanofi-Aventis Ukraine» LLC, Ukraine.
АМИОДАРОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа