Личный кабинет
ЛАМИКТАЛ табл. 5 мг №30
rx
Код товара: 711099
Производитель: GlaxoSmithKline Export (Великобритания)
1 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ламикат
Ламиктал.
C Klad:
Активный ингредиент: ламотригин;
1 таблетка содержит ламотригин 5 мг, 25 мг, 50 мг или 100 мг;
Вспомогательные вещества : карбонат кальция, гидроксипропилцеллюлоза Низкозамещенный, алюминиевый силикат магния, гликолят натрия гликолята (тип A), К30, сахарин натрия, ароматизатор черной нации, стеарат магния.
Лекарственная форма. Диспергируемые таблетки.
Основные физико-химические свойства: белый или белый с оттенком (для таблеток 5 мг - продолговатый, диоксид), (для таблеток 25 мг, 50 мг, 100 мг - многогранна, противоречивый с гладкой поверхностью), таблетка с запахом черной смородины. С одной стороны, GS CL2 штамповки (5 мг таблетки), GSCL5 (для таблеток 25 мг), GSCX7 (для таблеток 50 мг), GSCL7 (для таблеток 100 мг), с другой - доза препарата И это: 5, 25, 50 или 100. На поверхности таблеток допускается мрамор.
Фармакотерапевтическая группа. Антипилептические агенты. Ламотриджин. ATH код N03A X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ламотриджин является антитерметическим препаратом, механизм действия которого связан с блокировкой потенциальных зависимых натрийных каналов пресинаптических мембран нейронов в фазе медленной инактивации и ингибирования избыточного выделения глутамата (аминокислота, которая играет значительную роль в развитии эпилептической атаки).
Фармакокинетика.
После устного введения препарат быстро и полностью поглощается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация плазмы достигается примерно на 2,5 часа.
Ламотриджин активно метаболизируется, основным метаболитом является N-глюкуронид. В среднем период полувыведения у взрослых составляет 29 часов. Lamictal имеет линейный фармакологический профиль. Он в основном выделяется в виде метаболитов и частично в неизменной форме, предпочтительно в моче. У детей период полураспада меньше, чем у взрослых.
Клинические характеристики.
Индикация.
Эпилепсия.
Взрослые и дети в возрасте 13 лет.
Взрослые и дети в возрасте 13 лет.
Дополнительная терапия или монотерапия частичных и обобщенных атак эпилепсии, включая тонико-клонические приступы.
Атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto. Ламикат предписан как дополнительная терапия, но с синдромом Lennox-Gasto он может быть спроектирован как первоначальный антипилептический препарат (PPEP).
Дети в возрасте от 2 до 12 лет.
Дополнительная терапия частичных и обобщенных атак эпилепсии, включая тонико-клонические атаки и атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto.
Монотерапия типичных пропусков.
Биполярное расстройство.
Взрослые (18 лет).
Предотвращение депрессивных состояний у пациентов с биполярным расстройством и типом, которые преимущественно страдают от депрессивных состояний.
Ламиктал не проявляется для срочной терапии маниакальных или депрессивных эпизодов.
Противопоказание.
Ламиктал противопоказан пациентам с известной гипочувствительностью к ламотригину или любому другому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Было обнаружено, что уридина 5'-дипосфазы (UDF) -глюкуронилбаза (UGT) является ферментом, который отвечает за ламотригинский метаболизм. Таким образом, препараты, которые вызывают или ингибируют глюкуронизацию, могут повлиять на оформление ламотригина. Ферментные индукторы цитохрома P450 3A4 (Cyp3a4) прочные или умеренные действия, которые, как известно, вызывают UGT, могут также увеличить метаболизм ламодриджа.
Эти препараты, которые доказали, что оказывают клинически значимое влияние на метаболизм ламотригина, изложенным в таблице 1. Специальные рекомендации по дозировке этих препаратов представлены в разделе «Способ применения и дозы».
Нет никаких доказательств того, что Ламотриджин может привести к клинически значимой стимуляции или ингибированию ферментов цитохрома P450. Ламотриджин может вызвать свой собственный метаболизм, но этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Таблица 1.
Влияние других лекарств на ферменты печени
Лекарства, которые значительно подавляют ферменты печени | Лекарства, которые значительно вызывают ферменты печени | Лекарства, которые не подавляют и не вызывают ферменты печени |
Валюта | Карбамазепин Фенитоин Примидон Фенобарбитал Rifampicin. Лопинавир / Ритонавир Атазанивир / ритонавир * Комбинация "этинилэстрадиол / левоноргель" ** | Литий Бупропион Оланспин Окскарбазепин Felbamat. Габапень Леветирацетам Прегабалин Topiramat Зонзамид Арипипразол Лакозамид Перампанель |
* Подробная информация для дозирования. В подразделении «Общие рекомендации по дозировке для специальных групп пациентов» дозы и метода дозы и метода применения.
** Другие оральные контрацептивы и гормоны не изучены, но они могут аналогично влиять на фармакокинетические свойства ламотригина (см. Отдел «Общие рекомендации по дозировке для специальных пациентов» метода применения и дозы «и для дозирования инструкций для женщин, которые принимают гормональные Спецодень контрацептивов и гормональных контрацептивов «Особенности применения»).
Взаимодействие с антипелептическими препаратами (PEP) (см. Раздел «Способ применения и доза»).
Valproate, который ингибирует глюкуронизацию ламотригина, уменьшает метаболизм ламотригин и увеличивает средний период полураспада в два раза.
Некоторые PEPS (такие как фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидовые), вызывающие ферменты цитохрома P450, также вызывают UGT и, в результате, ускоряют метаболизм ламотригина.
Есть сообщения о побочных эффектах от центральной нервной системы, которая включала головокружение, атаксию, диплопию, облаку и тошноту, у пациентов, получающих карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления, конечно, исчезают при уменьшении дозы карбамазепина. Аналогичный эффект был найден при изучении ламотригина и оксарбазепина с участием здоровых добровольцев взрослых, но в дозе не было никакого снижения.
В ходе исследований с участием здоровых взрослых добровольцев, которые взяли дозу ламотригина 200 мг и доза окскарбазепина 1200 мг, было обнаружено, что Окскарбазепин не изменил метаболизм ламотригина, а Ламотриджин, в свою очередь, не изменился Метаболизм оксарбазепина.
В ходе исследований, с участием здоровых добровольцев, было обнаружено, что совместимое использование Phelbamate в дозе 1200 мг 2 раза в день и ламотригин в дозе 100 мг 2 раза в день для дозы
10 дней не имело клинически значимого влияния на фармакокинетику последнего.
В соответствии с данными ретроспективного анализа уровней плазмы у пациентов, используемых ламотригина с или без габапентина, было обнаружено, что габапентин не меняет существующий уровень очистки ламотригина.
Потенциальное медицинское взаимодействие между леветирацином и ламотригинам изучалось путем оценки уровня концентраций обоих лекарств в сыворотке во время плацебо-контролируемых клинических испытаний. Согласно этим данным, вещества не меняют фармакокинетики друг друга.
Концентрация стойки ламотриума в плазме крови не изменяется при совместимости с прегабалином (200 мг 3 раза в день). Фармакокинетическое взаимодействие между ламотригином и без прегабалина.
Топирам не влияет на концентрацию плазмы ламотригина. Использование ламотригина на 15% увеличивает концентрацию топирамата.
Согласно исследованию, использование Zonisamide (200-400 мг / день) вместе с ламотригином (150-500 мг / день) в течение 35 дней для лечения эпилепсии не оказало значительного влияния на фармакокинетику ламотригина.
Концентрация ламотриджа в плазме не влияла на совместимое применение лакосамида (200, 400 или 600 мг / день) в плацебо-контролируемых клинических испытаниях у пациентов с частичными изъятиями судом. В комбинированном анализе данных из трех контролируемых плацебо-контролируемых клинических исследований, которые исследуют дополнительный одновременный прием Peopaile у пациентов с частичными и первичными обобщенными тоническими клоническими приступом, самая высокая исследуемая доза Prampailele (12 мг / день) повысила клиренс Ламотригин менее 10%. Эффект такой величины не считается клинически значимым.
Хотя существуют случаи изменений в концентрации других противопилептических препаратов в плазме, контрольные исследования показали, что ламотриджин не влияет на концентрацию плазмы сопутствующих антипилептических агентов. Результаты исследований in vitro показали, что Ламотриджин не вытесняет другие антипилептические препараты из их белковых отношений.
Взаимодействие с другими психотропными веществами (см. «Способ применения и доза»). При получении 100 мг / день ламотриума и 2 г лития глюконата, который использовался 2 раза в день в течение 6 дней 20 пациентов, фармакокинетика лития не изменилась.
Несколько устных доз бупропиона не имели статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотригина в ходе исследований 12 пациентов и привели к слабому увеличению глюкуронида Lamotridge.
В ходе исследования с участием здоровых добровольцев для взрослых 15 мг Оланзапина снизили площадь под кривой «концентрации» и C Max Lamotrigin в среднем на 24% и 20% соответственно. Такой высокий эффект в клинической практике редко. 200 мг ламотригин не влияет на фармакокинетику Оланзапина.
Несколько устных доз ламотригин 400 мг в день не вызывали клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона при получении одной дозы 2 мг в исследованиях с участием 14 здоровых добровольцев для взрослых. В совместимом приложении 2 мг рисперидона с ламотригином в 12 из 14 добровольцев сообщили, что сонливость по сравнению с возникновением
1 на 20 добровольцев при применении только к рисперидону. Никто не был обнаружен при использовании только ламотригина.
В ходе клинического исследования с участием 18 взрослых пациентов с биполярным расстройством, получающим ламотригин (> / = 100 мг / день), доза арипипразола была увеличена с 10 мг / день до
30 мг / день в течение 7 дней и применяется еще на 7 дней. В общем, приблизительно 10% снижение C MAX и AUC LAMOTRIGIN. Не ожидается, что влияние таких изменений будет иметь клинические последствия.
Эксперименты in vitro показали, что при формировании первичного метаболита ламотригина 2-н-глюкуронида только минимально может повлиять на амитриполин, бупропион, клоназепам, флуоксетин, галоперидол или лоразепам. Согласно изучению метаболизма буйворалола в микросом человека печени, можно определить, что Lamotridgine не уменьшает зазор препаратов, которые метаболизируются в основном CYP2D6. Результаты экспериментов in vitro также позволяют утверждать, что оформление ламотригина вряд ли может повлиять на клазапин, фенеллин, рисперидон, серин или тразодон.
Взаимодействие с гормональными контрацептивами
Влияние гормональных контрацептивов на фармакокинетику ламотригина
В ходе исследования с участием 16 женщин-добровольцев, взяв на себя таблетку Lamotridge с сочетанием «этинилэстрадиол 30 мкг / левоноргель 150 мкг», увеличение выхода Lamotridge составляет примерно 2 раза, что, в свою очередь, привело к снижению в Площадь под кривой "концентрация - время" и c max lamotrigin в среднем 52% и 39% соответственно. Предполагается, что еженедельный разрыв в использовании контрацепции (так называемая неделя без контрацептивов), концентрация ламотриума в сыворотке постепенно увеличивается, достигнув концентрации, которая была примерно в 2 раза выше, чем при совместимом применении препаратов (см. Раздел «Способ применения». и доза "и" особенности применения ").
Влияние ламотригина на фармакокинетику гормональных контрацептивов
Согласно исследованиям, у 16 женщин добровольцев, неизменная доза ламотригина 300 мг не повлияла на фармакокинетику этинилэстрадиола, которая является частью комбинированного устного контрацепционного планшета. Был постоянный незначительный рост удаления левонорастраля, который, в свою очередь, вызвал уменьшение площади под кривой «концентрация-время» и C Max LevonOrastestrel в среднем на 19% и 12% соответственно. Измерение уровня сыворотки фолликулостимулирующего гормона, лютенизирующего гормона и эстрадиола во время исследования показало ингибирование гормональной активности яичников у некоторых женщин, хотя были обнаружены измерения уровней прогестерона в сыворотке, что не существует гормональных симптомов овуляции в любой из 16 женщин. Влияние изменений в сыворотку фолликулостимуляторных и лютеинизирующих гормонов и небольшое увеличение выпуска левонорально-оварной активности яичников неизвестно (см. Общие рекомендации по дозировке для специальных групп пациентов «Раздел« Раздел «Особенности применения» в отношении дозировки для женщин Гормональные контрацептивы и гормональное разделение. Противозачаточные средства »Раздел« Особенности применения »). Эффект ламотригина в суточной дозе более 300 мг не исследован. Изучение других гормональных контрацептивов также не было проведено.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
В ходе исследований с участием 10 добровольцев, которые взяли Rifampicin, уровень удаления увеличился и снизил период полураспада в Lamotridge в результате индукции ферментов печени, ответственных за глюкуронизацию. Для пациентов, получающих сопутствующую терапию с рифампицином, режим лечения рекомендуется для лечения ламотригина и соответствующих индукторов глюкуронизации (см. «Способ применения и дозы»).
Согласно исследованиям с участием здоровых добровольцев, лопинавир / ритонавир примерно половиняет концентрацию плазмы Lamotridge путем индукции глюкуронизации. Для лечения пациентов, которые уже используют лопинавир / ритонавир, режим терапии рекомендуется при использовании индукторов ламотригина и глюкуронизации (см. Раздел «Способ применения и дозы»).
Согласно исследованиям участии здоровых добровольцев, использование атазанавира / ритонавира (300 мг / 100 мг) уменьшается AUC и C max Lamotrigin в плазме крови (в дозе 100 мг) в среднем на 32% и 6% соответственно (См. Подразделение общих рекомендаций от дозирования для специальных групп пациентов «Раздел» метода применения и дозы »).
Эти исследования влияния Lamotridge in vitro на органические катионные конвейеры 2 (2 октября) продемонстрировали, что ламотригин, но не N (2) метаболит-глюкуронида, является ингибитором 2 октября в потенциально клинически значимых концентрациях. Эти данные демонстрируют, что Lamotridzhin является ингибитором 2 октября, с индексом IP 50 53,8 мкм (см. Раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с участием лабораторных испытаний IP
Взаимодействие ламотригина с тестами, используемыми для быстрого определения некоторых лекарств в моче, что может стать ложноположительными показателями, особенно при определении феноциклина. Альтернативный более конкретный химический метод следует использовать для подтверждения положительных результатов.
Особенности приложения.
Специальные оговорки
В течение первых 8 недель, с самого начала лечения ламотригин может возникать побочный эффект кожи в виде сыпи. В большинстве случаев сыпь умеренно и проходит без лечения, однако, сообщалось о появлении тяжелых кожных реакций, которые необходима госпитализация и прекращение ламиктального лечения. Это были возникновение сыпь, которые потенциально угрожают жизни, в частности синдрома Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис и реакцию на эозинофилию и системные проявления (платье) (см. Раздел «Побочные реакции»).
Пациенты, возникшие синдроме Стивен-Джонсона, токсический эпидермальный некролис и реакцию на эозинофилию и системные проявления (платье) после использования ламотригина, не могут быть повторно-ламотрид. У взрослых, которые участвовали в исследованиях с соблюдением современных рекомендаций ламиктальной дозировки, частота тяжелой кожной сыпи составляет приблизительно от 1 до 500 пациентов с эпилепсией. Примерно половина этих случаев было диагностировано синдромом Стивенс-Джонсона (1 на 1 000).
Частота тяжелых кожных сыпов у пациентов с биполярными расстройствами составляет 1 на 1 000.
У детей риск серьезной кожной сыпи выше, чем у взрослых.
Согласно исследованиям применения ламиктала, частота сыпи, которые привели к госпитализации, у детей варьируются от 1 до 300 до 1 на 100 пациентов.
Дети Первые признаки кожной сыпы могут быть ошибочно восприниматься для инфекции, поэтому врачи следует обратить внимание на возможность развития побочного воздействия на препарат у детей, в которых высыпается и лихорадка в течение первых 8 недель терапии.
Общий риск возникновения кожных сыпов, очевидно, тесно связан с высокими исходными дозами ламотригина и превышает рекомендуемую дозу увеличение терапии Lamotrigin (см. Раздел «Способ применения и дозы»), а также с сопутствующим использованием ValProate (см. Раздел «Метод« метод »приложения и доза«).
З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих, які мали алергію або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у три рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу.
При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та припинити прийом Ламікталу, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов`язані з прийомом препарату. Не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому разі при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Також повідомлялось, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами, що включають гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові, порушення функції печінки та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції). Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити прийом Ламікталу.
У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має зворотній розвиток, але у деяких випадках може поновлюватися при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину спричиняє швидке повернення симптомів, що часто мають більш тяжкий характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв'язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторно не можна.
Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ)
Повідомлялось про випадки ГЛГ у пацієнтів, які приймають ламотриджин (див. розділ «Побічні реакції»). ГЛГ характеризується такими клінічними ознаками та симптомами, як лихоманка, висип, неврологічні симптоми, гепатоспленомегалія, лімфаденопатія, цитопенії, високий рівень феритину в сироватці крові, гіпертригліцеридемія та аномалії печінкової функції та згортання. Симптоми виникають зазвичай протягом 4 тижнів після початку лікування. ГЛГ може бути небезпечним для життя.
Пацієнтів необхідно попередити про можливі симптоми, пов'язані з ГЛГ, та порадити негайно звернутися до лікаря у разі їх виникнення під час лікування ламотриджином.
Слід негайно обстежити пацієнтів у яких спостерігаються такі симптоми, і розглянути можливість діагнозу ГЛГ. Терапію ламотриджином слід припинити, якщо альтернативна етіологія виникнення вищезазначених симптомів не може бути встановлена.
Суїцидальний ризик
У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу і існують свідоцтва того, що хворі на епілепсію та біполярний розлад мають підвищений суїцидальний ризик.
Від 25 до 50 % пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу. Вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність) незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема Ламіктал, чи ні.
При лікуванні хворих з різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомлялось про суїцидальні наміри та поведінку. За даними метааналізу рандомізованих плацебоконтрольованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому хворих потрібно ретельно контролювати на наявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак хворі та особи, які доглядають за ними повинні звернутись за медичною допомогою.
Клінічне погіршення при біполярному розладі
За пацієнтами, які лікуються Ламікталом з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та при суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів, тих, хто має в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молодих та пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що буде вимагати уважного спостереження під час лікування.
Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутись за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.
При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.
Гормональні контрацептиви
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину
Були отримані дані, що комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно у два рази, що, у свою чергу, зменшує рівень ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків потрібно збільшити (шляхом титрування) підтримуючу дозу ламотриджину (в два рази). У жінок, які ще не застосовують препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже застосовують гормональні контрацептиви з тижневою перервою між курсами (так званий тиждень без контрацептивів), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за декілька днів до або протягом тижневої перерви. Докладну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози». Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину.
Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.
Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів
За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, в якому брали участь
16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці у випадку, коли ламотриджин застосовувався разом з гормональними контрацептивами (комбінація «етинілестрадіол 30 мкг /левоноргестрель 150 мкг») (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнти повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад про появу раптової кровотечі.
Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2)
Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування Ламікталу з субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з дофетилідом, не рекомендується.
Дигідрофолатредуктаза
Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламікталу не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об`єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.
Ниркова недостатність
У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво не змінювалися. Однак можлива кумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин
Ламіктал не слід призначати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин без консультації лікаря.
Бругада – тип ЕКГ
Аритмогенна ST-T аномалія і типова ЕКГ Бругади спостерігались у пацієнтів, які застосовували ламотриджин.Слід ретельно зважити питання щодо застосування ламотриджину у пацієнтів із синдромом Бругади.
Розвиток у дітей
Даних стосовно впливу ламотриджину на зростання, статеве дозрівання, формування когнітивних, емоційних та поведінкових функцій немає.
Епілепсія
Раптове припинення прийому Ламікталу, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу Ламікталу слід зменшувати поступово, не менше 2 тижнів.
За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на фоні лікування Ламікталом.
Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення у частоті виникнення нападів замість покращення стану. У хворих, які мають більше ніж 1 тип нападів, покращення контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити у порівнянні із погіршенням контролю за іншим типом нападів. Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади.
Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином в комбінації з індукторами ферментів є слабшою ніж на лікування ламотриджином в комбінації з протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома.
При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів.
Біполярні розлади
Діти (віком до 18 років)
Лікування антидепресантами пов`язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей (віком до 18 років) з великими депресивними розладами та іншими психіатричними розладами.
Фертильність
Застосування Ламікталу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив Ламікталу на фертильність у людей немає.
Тератогенність
Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода людини, якщо жінка під час вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламікталу на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Загальний ризик, пов'язаний із прийомом протиепілептичних препаратів
Жінкам дітородного віку потрібна консультація фахівця. Слід розглянути питання щодо лікування протиепілептичними препаратами, коли жінка планує вагітність. У жінок, які отримують лікування з приводу епілепсії, необхідно уникати різкої відміни протиепілептичних препаратів, оскільки це може призвести до рецидиву епілептичних нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та плоду. У будь-яких випадках слід надавати перевагу монотерапії, оскільки застосування комбінованої терапії ПЕП може бути пов'язане з підвищенням ризику розвитку вроджених вад порівняно із монотерапією, залежно від застосованих ПЕП.
Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину
Вагітність
Велика кількість даних щодо вагітних жінок, що отримували монотерапію ламотриджином протягом першого триместру вагітності (більше 8700), не вказують на суттєве підвищення ризику виникнення серйозних вроджених вад розвитку, в тому числі оральних ущелин. Дослідження на тваринах показали ембріофетальну токсичність.
Якщо терапія Ламікталом вважається необхідною під час вагітності, рекомендується його застосування у мінімально можливій терапевтичній дозі.
Ламотриджин має легкий інгібіторний вплив на дигідрофолат редуктазу і тому, теоретично, може призводити до підвищеного ризику порушення ембріофетального розвитку внаслідок зниження рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності.
Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Існують повідомлення про зниження концентрації ламотриджину в плазмі під час вагітності з потенційним ризиком втрати контролю над нападами. Після пологів рівень ламотриджину може швидко зростати з ризиком виникнення дозозалежних небажаних явищ. Тому концентрації ламотриджину в сироватці крові слід контролювати до, під час та після вагітності, а також незабаром після пологів. За необхідності слід адаптувати дозу для підтримки концентрації ламотриджину в сироватці на тому ж рівні, що й до вагітності, або адаптувати дозу відповідно до клінічної відповіді. Крім того, після пологів необхідно контролювати виникнення дозозалежних небажаних явищ.
Період годування груддю
Повідомляється, що ламотриджин у різних концентраціях проникає в грудне молоко, в результаті чого загальна концентрація ламотриджину в немовляти може досягати приблизно 50 % від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, за яких виявляються фармакологічні ефекти.
Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та можливий ризик розвитку небажаних реакцій у немовляти. Якщо жінка, яка отримує лікування ламотриджином, вирішує годувати груддю, необхідно ретельно спостерігати за малюком та відстежувати небажані явища, такі як седативний ефект, висип, недостатній приріст маси тіла.
Фертильність
Дослідження на тваринах не виявили впливу ламотриджину на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
За даними двох досліджень за участю добровольців було виявлено, що ефект ламотриджину, пов'язаний з координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб'єктивний седативний ефект не відрізняються від такого при застосуванні плацебо. При застосуванні ламотриджину у клінічних дослідженнях повідомлялось про побічні реакції неврологічного характеру такі як запаморочення та диплопія, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки існує індивідуальна реакція на протиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автомобілем у цих випадках.
Спосіб застосування та дози.
Ламіктал, таблетки, що диспергуються, можна розжовувати, розчиняти у невеликій кількості води (як мінімум достатньої, щоб вкрити всю таблетку) або ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води.
Якщо розрахункова доза ламотриджину (наприклад, для лікування дітей, які страждають на епілепсію, або пацієнтів із порушенням функції печінки) не є кратною цілим таблеткам, доза, що вводиться, повинна відповідати найближчій меншій кількості цілих таблеток.
Повторний початок лікування.
Лікарям слід оцінити необхідність збільшення дози до підтримуючої при поновленні прийому Ламікталу для пацієнтів, які з будь-якої причини припинили прийом Ламікталу, оскільки ризик розвитку серйозного висипання пов'язаний із високими початковими дозами та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»). Чим більший проміжок часу після прийому попередньої дози, тим більше уваги слід приділяти збільшенню дози до підтримуючої. Якщо інтервал від моменту припинення прийому ламотриджину перевищує п'ять періодів напіввиведення, слід підвищити дозу Ламікталу до підтримуючої за існуючою схемою.
Не рекомендується поновлення прийому Ламікталу для пацієнтів, які припинили прийом через висип, пов'язаний з попередньою терапією ламотриджином, за винятком випадків, коли потенційна користь від лікування явно переважає ризик.
Епілепсія.
Рекомендації щодо збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих та дітей віком від 13 років (таблиця 2), а також для дітей віком від 2 до 12 років (таблиця 3) наведено нижче. Через ризик розвитку висипу не слід перевищувати початкову дозу та темп подальшого її збільшення (див. розділ «Особливості застосування»).
У разі припинення застосування супутніх ПЕП або додавання інших ПЕП/лікарських засобів до схем лікування, що містять ламотриджин, слід враховувати вплив, який вони можуть мати на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Таблиця 2.
Рекомендовані схеми лікування епілепсії для дорослих та дітей віком від 13 років.
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | Звичайна підтримуюча доза |
Монотерапія: | 25 мг/добу (один прийом) | 50 мг/добу (один прийом) | 100 – 200 мг/добу (один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50 – 100 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам була потрібна доза 500 мг/добу для досягнення бажаної відповіді. |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 12,5 мг/добу (приймати по 25 мг через день) | 25 мг/добу (один прийом) | 100 – 200 мг/добу (один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 25 – 50 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування: фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 50 мг/добу (один прийом) | 100 мг/добу (два прийоми) | 200 – 400 мг/добу (два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 100 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам була потрібна доза 700 мг/добу для досягнення бажаної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг/добу (один прийом) | 50 мг/добу (один прийом) | 100 – 200 мг/добу (один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50 – 100 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді. |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, рекомендовану для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||
Таблиця 3.
Діти віком від 2 до 12 років: рекомендована схема лікування епілепсії (загальна добова доза в мг/кг маси тіла/добу).
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | Звичайна підтримуюча доза |
Монотерапія типових абсансів | 0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми на добу) | 0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми на добу) | 1 – 15 мг/кг/добу (один або два прийоми на добу). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 0,15 мг/кг/добу* (один прийом на добу) | 0,3 мг/кг/добу (один прийом на добу) | 1 – 5 мг/кг/добу (один або два прийоми на добу). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,3 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенінтоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 0,6 мг/кг/добу (два прийоми) | 1,2 мг/кг/добу (два прийоми) | 5 – 15 мг/кг/добу (один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 1,2 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 400 мг/добу. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не чинять значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | 0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми) | 0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми) | 1 – 10 мг/кг/добу (один або два прийоми) Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||
* Якщо розрахункова добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроат, становить 1 мг або більше, але менше ніж 2 мг, дозволяється прийом 2 мг Ламікталу, таблеток, що диспергуються, через день протягом 2 перших тижнів. Якщо розрахункова доза у пацієнтів, які приймають вальпроат, становить менше 1 мг, приймати Ламіктал не рекомендується. | |||
Для забезпечення підтримання терапевтичної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та змінювати дозу в разі зміни маси тіла. Цілком імовірно, що пацієнти у віці від двох до шести років потребують підтримуючої дози, яка наближається до верхньої межі рекомендованого діапазону.
Якщо епілептичний контроль досягається за допомогою додаткової терапії, застосування супутніх ПЕП можна відмінити та продовжити монотерапію Ламікталом.
Діти віком до 2 років.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування ламотриджину для додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років (див. розділ «Особливості застосування») обмежені. Дані щодо застосування ламотриджину дітям віком до 1 місяця відсутні. Тому, Ламіктал не рекомендується для застосування дітям віком до 2 років. Якщо на підставі клінічної потреби прийнято рішення щодо терапії Ламікталом, див. розділ «Особливості застосування».
Біполярний розлад.
Рекомендоване збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих віком від 18 років наведені в таблицях нижче. Схема переходу включає збільшення дози ламотриджину до підтримуючої стабілізаційної дози протягом шести тижнів (таблиця 4), після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності (таблиця 5). Схеми коригування дози після додаткового призначення інших психотропних лікарських засобів та/або ПЕП наведено у таблиці 6. Через ризик розвитку висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватися (див. розділ «Особливості застосування»).
Таблиця 4.
Дорослі (віком від 18 років): рекомендована схема збільшення дози до досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні біполярних розладів
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | 5-й тиждень | Цільова стабілізаційна доза (6-й тиждень)* |
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину. | 25 мг/добу (один прийом) | 50 мг/добу (один або два прийоми) | 100 мг/добу (один або два прийоми) | 200 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальної відповіді (один або два прийоми). У клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні 100–400 мг/добу |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину – див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 12,5 мг/добу (по 25 мг через день) | 25 мг/добу (один прийом) | 50 мг/добу (один або два прийоми) | 100 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальної відповіді (один або два прийоми) Можна застосовувати максимальну дозу 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 50 мг/добу (один прийом) | 100 мг/добу (два прийоми) | 200 мг/добу (два прийоми) | 300 мг/добу на 6-му тижні, у разі необхідності звичайна цільова доза 400 мг/добу збільшується на 7-му тижні для досягнення оптимальної відповіді (два прийоми) |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему збільшення дози, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину з вальпроатом. | ||||
* Цільова стабілізаційна доза змінюється залежно від клінічної відповіді.
Таблиця 5.
Дорослі (віком від 18 років): підтримуюча стабілізаційна добова доза після відміни застосування супутніх лікарських засобів для лікування біполярних розладів.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеними нижче схемами.
Схема лікування | Поточна стабілізаційна доза ламотриджину (до припинення прийому) | 1-й тиждень (починається з припинення прийому) | 2-й тиждень | 3-й тиждень та далі* |
Припинення прийому вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | ||||
У разі припинення застосування вальпроату стабілізаційну дозу подвоюють, не перевищуючи рівня збільшення більш ніж на 100 мг/тиждень | 100 мг/добу | 200 мг/добу | Підтримують дозу 200 мг/добу (два прийоми) | |
200 мг/добу | 300 мг/добу | 400 мг/добу | Підтриму-ють дозу 400 мг/добу | |
Припинення прийому індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | ||||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 400 мг/добу | 400 мг/добу | 300 мг/добу | 200 мг/добу |
300 мг/добу | 300 мг/добу | 225 мг/добу | 150 мг/добу | |
200 мг/добу | 200 мг/добу | 150 мг/добу | 100 мг/добу | |
Припинення прийому лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу за два прийоми) (діапазон доз 100–400 мг/добу) |
Для пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), рекомендована схема лікування ламотриджином передбачає початкове підтримання поточної дози та подальшу корекцію дози ламотриджину залежно від клінічної відповіді. | |
* За необхідності дозу можна збільшити до 400 мг/добу.
Таблиця 6.
Дорослі (віком від 18 років): корекція добової дози при додатковому призначенні інших препаратів для пацієнтів із біполярними розладами.
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає.
Проте, на основі даних щодо взаємодії лікарських засобів, можуть бути рекомендовані такі схеми.
Схема лікування | Поточна стабілізаційна доза (до додаткового призначення) | 1-й тиждень (починається з додаткового призначення) | 2-й тиждень | 3-й тиждень та далі | |
Додаткове призначення вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення вальпроату незалежно від застосування будь-яких супутніх лікарських засобів | 200 мг/добу | 100 мг/добу | Підтримувати дозу 100 мг/добу | ||
300 мг/добу | 150 мг/добу | Підтримувати дозу 150 мг/добу | |||
400 мг/добу | 200 мг/добу | Підтримувати цю дозу 200 мг/добу | |||
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину пацієнтам, які не приймають вальпроат (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), залежно від початкової дози ламотриджину: | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення нижчезазначених препаратів без застосування вальпроату: фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон, рифампіцин, лопінавір/ритонавір | 200 мг/добу | 200 мг/добу | 300 мг/добу | 400 мг/добу | |
150 мг/добу | 150 мг/добу | 225 мг/добу | 300 мг/добу | ||
100 мг/добу | 100 мг/добу | 150 мг/добу | 200 мг/добу | ||
Додаткове призначення лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу; діапазон доз 100–400 мг/добу) | ||||
У пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||||
Відміна ламотриджину в пацієнтів із біполярними розладами.
За даними клінічних досліджень, не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після швидкої відміни ламотриджину порівняно з плацебо. Тому пацієнти можуть припиняти прийом Ламікталу без поступового зменшення дози.
Діти (віком до 18 років).
Ламіктал не рекомендується для застосування дітям із біполярними розладами (віком до 18 років), оскільки рандомізовані дослідження відміни не продемонстрували його значної ефективності та показали підвищення рівня суїцидальності (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальні рекомендації щодо дозування Ламікталу для особливих груп пацієнтів.
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви.
Застосування комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) підвищує кліренс ламотриджину приблизно вдвічі, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрування може бути необхідним застосування більш високих підтримуючих доз ламотриджину (майже вдвічі більших) для досягнення максимальної терапевтичної відповіді. Протягом тижня, коли препарат не приймався, спостерігалося двократне підвищення рівня ламотриджину. Дозозалежні побічні реакції не виключаються. Тому слід розглянути питання про застосування контрацепції, що не передбачає тижня, коли препарат не приймається, як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початок прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які приймають підтримуючі дози ламотриджину та НЕ приймають індукторів його глюкуронізації .
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків необхідно збільшити вдвічі (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується, щоб від початку прийому гормональних контрацептивів доза ламотриджину збільшувалася на 50 – 100 мг/добу кожного тижня, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке перевищення не буде необхідним.
Вимірюванням концентрації ламотриджину в сироватці до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. За необхідності дозу слід адаптувати. У жінок, які приймають гормональні контрацептиви, що передбачають один тиждень неактивного лікування (тиждень без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці слід проводити протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Необхідно розглянути можливість застосування контрацептивних препаратів, що не передбачають тижня без прийому таблеток, як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і НЕ приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків необхідно знизити на 50 % (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується поступово знижувати добову дозу ламотриджину на 50–100 мг щотижня (не більше 25 % від загальної добової дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо не існує інших показань на підставі індивідуальної клінічної відповіді.
Вимірюванням концентрації ламотриджину в сироватці крові до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. У жінок, які бажають припинити прийом гормональних контрацептивів, що передбачають один тиждень неактивного лікування (тиждень без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці крові повинен проводитися протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Зразки для оцінки рівня ламотриджину після постійного припинення прийому контрацептиву не слід збирати протягом першого тижня після припинення його прийому.
Початок терапії ламотриджином у жінок, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Підвищення дози повинно відповідати рекомендаціям щодо стандартної дози, наведеним у таблицях .
Початок і припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину, а також ПРИЙМАЮТЬ індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Коригування рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину не є обов'язковим.
Одночасне застосування з атазанавіром/ритонавіром.
Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії атазанавіром/ритонавіром не є обов'язковим.
Пацієнтам, які вже приймають підтримуючу дозу ламотриджину та не приймають індукторів глюкуронізації, в разі додаткового призначення атазанавіру/ритонавіру може бути потрібне збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення прийому атазанавіру/ритонавіру – її зменшення.
Контроль рівня ламотриджину в плазмі крові слід проводити до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування атазанавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром.
Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії лопінавіром/ритонавіром не є обов'язковим.
Пацієнтам, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індуктори глюкуронізації, при додатковому призначенні лопінавіру/ритонавіру може знадобитися збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру – її зменшення. Моніторинг ламотриджину в плазмі слід проводити до і протягом 2-х тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).
Коригування дози препарату відповідно до рекомендованої схеми не є обов'язковим. Фармакокінетика ламотриджину в цій віковій групі значно не відрізняється від фармакокінетики у дорослих пацієнтів віком до 65 років.
Ниркова недостатність.
При застосуванні Ламікталу пацієнтам із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності початкову дозу ламотриджину встановлюють відповідно до призначених супутніх лікарських засобів; зменшення підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів зі значними порушеннями функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Печінкова недостатність.
Початкову, зростаючу і підтримуючу дози слід зменшити приблизно на 50 % пацієнтам із помірним (ступінь В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75 % пацієнтам із тяжким (ступінь С за класифікацією Чайлд-П'ю) ступенем печінкової недостатності. Зростаючу і підтримуючу дози потрібно коригувати залежно від клінічної відповіді.
Діти.
Дія ламотриджину як монотерапії для лікування дітей віком до 2 років або додаткової терапії для лікування дітей віком до 1 місяця не вивчалась. Ефективність та безпека ламотриджину як додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлені. Тому препарат не рекомендується застосовувати дітям у цій віковій категорії.
Ламотриджин не показаний для застосування дітям (до 18 років) з біполярним розладом через те, що ефективність препарату не було встановлено та у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Симптоми та ознаки
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), включаючи летальні випадки. Симптомами передозування були атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади та кома. Також при передозуванні повідомлялось про розширення комплексу QRS (затримка внутрішньошлуночкового проведення). Розширення комплексу QRS до більше ніж 100 мсек може бути пов'язане з більш тяжкою токсичністю.
Лікування
У разі передозування пацієнта необхідно госпіталізувати для проведення відповідної підтримуючої терапії. Необхідно застосувати терапію, направлену на зниження абсорбції (активоване вугілля), якщо це необхідно. Додаткове лікування призначається за клінічними показаннями. Немає досвіду застосування гемодіалізу для лікування передозування. У шести добровольців із нирковою недостатністю 20 % ламотриджину було виведено з організму під час 4-годинного сеансу гемодіалізу.
Побічні реакції.
Побічні реакції для показань до лікування епілепсії та біполярних розладів, що ґрунтуються на наявних даних контрольованих клінічних досліджень та іншого клінічного досвіду, зазначені в таблиці нижче. Частотні категорії отримані в ході контрольованих клінічних досліджень (монотерапії епілепсії (позначені як †) та біполярного розладу (позначені як §)). Якщо частотні категорії за клінічними даними досліджень епілепсії та біполярного розладу відрізняються, застосовується найнижча частота. За відсутності даних контрольованих клінічних досліджень частотні категорії були отримані з іншого клінічного досвіду.
Небажані реакції розподілені за частотою таким чином:
дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто ( > 1/1000, < 1/100); рідко ( > 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).
Системи та органи | Побічні реакції | Частота |
|---|---|---|
Розлади з боку крові та лімфатичної системи | Гематологічні порушення 1 , включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (див. розділ «Особливості застовування») Лімфоденопатія 1 | Очень редко Очень редко Невідомо |
Розлади з боку імунної системи | Синдром гіперчутливості 2 (в тому числі такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, відхилення показників крові та печінки від норми, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, поліорганна недостатність). Гіпогаммаглобулінемія | Очень редко Невідомо |
Психіатричні розлади | Агресія, роздратованість Сплутаність свідомості, галюцинації, тики Кошмари | Часто Очень редко Невідомо |
Розлади з боку нервової системи | Головний біль § Сонливість †§ , запаморочення †§ , тремор † , безсоння † , тривожний стан § Атаксія † Ністагм † Нестійкість, розлади руху, загострення хвороби Паркінсона 3 , екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз † , збільшення частоти нападів Асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування») | Дуже часто Часто Нечасто Рідко Очень редко Рідко |
Розлади з боку органів зору | Диплопія † , нечіткість зору † Кон'юнктивіт | Нечасто Рідко |
Розлади з боку ШКТ | Нудота † , блювання † , діарея † , сухість у роті § | Часто |
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів | Печінкова недостатність, дисфункція печінки 4 , підвищення показників функції печінки | Очень редко |
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини | Шкірний висип 5 † § Алопеція Синдром Стівенса-Джонсона § Токсичний епідермальний некроліз Реакція на ліки з еозинофілією та системними проявами | Дуже часто Нечасто Рідко Очень редко Очень редко |
Розлади з боку скелетних м'язів та з'єднувальної тканини | Артралгія § Вовчакоподібні реакції | Часто Очень редко |
Загальні розлади та реакції в місці введення | Стомлюваність † , біль § , біль у спині § | Часто |
Опис окремих небажаних реакцій
1 Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості (див. «Розлади з боку імунної системи»).
2 Також повідомлялося про висип як частину синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різноманітними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, відхилення у параметрах крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості та у поодиноких випадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфоаденопатія) можуть з'являтися навіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно обстежити та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламікталу.
3 Ці реакції спостерігалися в клінічній практиці при інших клінічних станах.
Було відзначено, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму в пацієнтів із хворобою Паркінсона, та окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у пацієнтів без цього стану.
4 Порушення функції печінки зазвичай асоціюється з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без виражених симптомів гіперчутливості.
5 У клінічних дослідженнях серед дорослих шкірний висип спостерігався у 8–12 % пацієнтів, що приймали ламотриджин, та у 5–6 % пацієнтів, що приймали плацебо. Висип був причиною відміни препарату в 2 % пацієнтів. Шкірний висип мав макуло-папульозний характер, найчастіше виникав протягом восьми тижнів від початку лікування та зникав після відміни Ламікталу (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про виникнення тяжких потенційно небезпечних для життя шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) та реакцію на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS). Хоча більшість пацієнтів після відміни ламотриджину одужують, у деяких пацієнтів залишаються незворотні рубці; у рідкісних випадках ці синдроми призводили до смерті (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальний ризик виникнення шкірного висипу, вочевидь, тісно пов'язаний із:
- високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми
збільшення дози при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
- паралельним застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Також повідомлялося, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами (див. «Розлади з боку імунної системи»).
Існують повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії ламотриджином. Механізм, за допомогою якого ламотриджин впливає на кістковий метаболізм, не визначено.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у сухому та захищеному від світла місці при температурі нижче 30 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 30 таблеток по 5 мг у флаконі з поліетилену високої щільності із захистом від відкривання дітьми; по 1 флакону в картонній коробці з маркуванням українською мовою.
Категорія відпуску . За рецептом .
Виробник.
ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А., Польща/
GlaxoSmithKline Pharmaceuticals SA, Poland.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А., 189, вул.Грюнвальдська, 60-322 Познань, Польща/
GlaxoSmithKline Pharmaceuticals SA, 189 Grunwaldzka Str., 60-322 Poznan, Poland
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа