Личный кабинет
ЛИНЕССА раствор для инфузий 2 мг/мл 300 мл №1
rx
Код товара: 639519
Производитель: Ananta Medicare
9 200,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Леннес
ЛИНГА
Место хранения:
Активный ингредиент: Линзолид;
1 мл раствора содержит 2 мг линзолида;
Вспомогательные вещества: глюкозные, цитрат натрия, цитрат цитрата, моногидрат, гидроксид натрия, соляная кислота, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инфузионный раствор.
Основные физико-химические свойства:
Прозрачное решение немного желтовато.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие антибактериальные агенты. ATH ATH J01X X08.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Линзолид - синтетический антибактериальный препарат, принадлежащий нового класса антимикробных агентов - оксазолидинонов. Он демонстрирует активность in vitro против аэробных грамположительных бактерий и анаэробных микроорганизмов. Линзолид выборочно подавляет синтез белков бактерий посредством уникального механизма действия. Он непосредственно связывается с рибосом бактерий (23-х из 50-х субъединиц) и предотвращает образование функционального инициирующего комплекса 70-х годов (важный компонент вещательного процесса). Распространенность приобретенного сопротивления может варьироваться в зависимости от географически и во времени для отдельных видов, поэтому желательно полагаться на местную информацию о сопротивлении микроорганизмов, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости, когда распространенность сопротивления микроорганизмов на местном уровне такова, что преимущество использования лекарственного средства, по крайней мере, по отношению к некоторым типам инфекций, сомнения, следует подать заявку на советы эксперту.
Чувствительные микроорганизмы
Грамоположительные микроорганизмы: Enterococcus Faecalis , Enterococcus Faecalis , Enterococcus Aureus * , StaphyloCoccus Aureus * , Coagulase -негативные стафилококки, стрептококки Agalactiae * , Streptococcus Pneumoniae * , Streptococcus Pyogenes * , Group C streptococccci , группа G streptocococcic .
Грамоположительные анаэробные микроорганизмы: Closttridium Perfringens , Peptostreptococcus Anaerobius , виды пептостроптококков .
Устойчивые микроорганизмы: Haemophilus Phangeenza , Moraxella Catararhalis , Neisseria Vishies, Enterobacteriaceae , виды псевдомонаса .
* Клиническая эффективность была продемонстрирована для чувствительных штаммов в соответствии с указаниями указанных в инструкциях.
Хотя Линзолид демонстрирует некоторую активность in vitro против легионеллы , хламидиозной пневмонии и микоплазмы пневмония , недостаточно данных для подтверждения клинической эффективности в этих случаях.
Перекрестное сопротивление
Механизм активности линзолида отличается от таких других классов антибиотиков. Исследование клинических штаммов (метициллин-стойкие стафилококки, устойчивые к ванкомицину энтерококки, а также пенициллин и эритромицин-устойчивые стрептококки) in vitro показывают, что линзолид обычно активен в отношении микроорганизмов, устойчивых к одному или нескольким другим классам антимикробных агентов.
Устойчивость к линзолиду связано с точечными мутациями в 23-х рРНК.
Фармакокинетика.
Препарат содержит литрополид, что является биологически активным веществом и метаболизируется до неактивных производных.
Поглощение
Лынзолид интенсивно поглощается после использования в устной форме. Максимальные концентрации плазмы крови достигаются примерно на 1-2 часа после применения, а абсолютная биодоступность препарата составляет около 100%. Следовательно, линзолид можно использовать перорально или внутривенно без коррекции дозы.
Лынзолид можно наносить независимо от еды. Время достижения максимальной концентрации увеличивается с 1,5 до 2,2 часа, а C Max уменьшается примерно на 17% при использовании линзолида с высокой жирной пищей. Однако полное воздействие, которое оценивается AUC 0- ¥ , аналогично в обоих случаях.
Распределение
Изучение фармакокинетики показало, что линзолид быстро распределяется в тканях с хорошей перфузией. Приблизительно 31% линвины связывается с белками в плазме крови, и это не зависит от концентрации препарата. Объем линейного распределения в равновесии у здоровых волонтеров для взрослых составляет в среднем 40-50 литров.
Концентрации линзолида были определены в различных жидкостях, связанных с ограниченным количеством участников фазовых исследований 1 после нескольких введений лензолида. Соотношение концентрации лиснолида в слюне к концентрации плазмы крови составляло 1,2: 1, а отношение концентрации лензолида в пота к концентрации плазмы крови составляет 0,55: 1.
Метаболизм
Линештина преимущественно метаболизируется окислением морфолического кольца с образованием двух неактивных производных карбоновой кислоты с открытым кольцом: метаболит аминоэтиссусной кислоты (A) и метаболита гидрокотилмицина (B). Предполагается, что метаболит A образован ферментативным путем, в то время как образование метаболита опосредовано неферментативным механизмом, содержащим химическое окисление при in vitro . Исследования in vitro продемонстрировали, что Линзолид минимально метаболизируется возможным участием в этом процессе системы цитохрома человека P450. Однако метаболические пути для лингины не изучены.
Разведение
Ненарное оформление составляет примерно 65% от общего объема клиренса в лиснолиде. В равновесии примерно 30% дозы препарата находится в моче в форме линий, 40% - в виде метаболита в и 10% - в форме метаболита A. Средняя почечная очистка Lynzolid 40 мл / мин, что указывает на трубчатую реабсорбцию. Линзолид в Кали практически не определяется, в то время как примерно 6% дозы препарата проявляется в фекалии в виде метаболита в и 3% - в форме метаболита А.
Незначительная нелинейность зазора наблюдалась с увеличением дозы лензолида, что, очевидно, является следствием более низкого почечного и неразрушиваемого разрешения этого препарата при его более высоких концентрациях. Однако эта разница в оформлении была незначительной и не повлияла на воображаемую период полувыведения.
♦ Активировать с почечной недостаточностью . Фармакокинетика Лынзолида не меняется у пациентов с любой степенью почечной недостаточности; Однако два основных метаболитах Lynzolid у пациентов с почечной недостаточностью с повышенным накоплением у пациентов с более высокой степенью тяжести почечной дисфункции. Фармакокинетика линзолида и ее двух метаболитов также исследована у пациентов с клеммной стадией почечной недостаточности (TSNN), которые находятся в гемодиализе. В исследовании пациентов TSNN 14 получали 600 мг Lynzolid каждые 12 часов в течение 14,5 дней. Независимо от функции почек, были достигнуты те же концентрации белья в плазме, поэтому для пациентов с почечной недостаточностью не рекомендуют коррекцию дозы. Однако, принимая во внимание отсутствие информации о клинической значимости накопления основных метаболитов, мы должны учитывать использование линзолида с пациентами с почечной недостаточностью и потенциальными рисками накопления таких метаболитов. И линестина и два метаболита выводятся из гемодиализа. Информация о влиянии перитонеального диализа на фармакокинетику линзолида отсутствует.
Пациенты с печеночной недостаточностью . Фармакокинетика Лынзолида не изменилась у 7 пациентов с нарушением функции печени от света до умеренной степени тяжести (класс A или B на шкале Childa-Pew). На основании имеющихся данных для пациентов с функцией печени поводки из света до умеренной тяжести регулировки дозы не рекомендуется. Фармакокинетика у пациентов с функцией печени тяжелой степени не была оценена.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, вызванных чувствительными штаммами анаэробных или аэробных грамположительных микроорганизмов, включая инфекции, сопровождаемые бактериемией, такими как:
- больница пневмония;
- не запасная пневмония;
- сложные кожные инфекции и его структуры, в частности инфекции от диабетической ноги без сопутствующего остеомиелита, вызванные стафилококком aureus (метициллинга и метично-резистентные изоляты), стрептококки Pyogenes или agaleptococcus агалактии;
- несложные кожные инфекции и его структуры, вызванные Staphylococcus aureus (только мексиллирующие изоляты) или streptococcus pyogenes;
- Инфекции, вызванные энтерококомкком, включая ванкомицин штаммы Enterococcus Faecium и Faecalis .
Если патогены заражения включают грамотрицательные микроорганизмы, клинически показывает назначение комбинированной терапии.
Противопоказание.
Известна повышенная чувствительность к линзолиду или любому другому компоненту препарата.
Ляны не должны использоваться пациентами, принимающими любые медицинские препараты, которые подавляют моноамин-оксидазу A и B (например, фенеллзин, изокарбоксазид, селегин, мосемид) или в течение двух недель после принятия таких лекарств.
За исключением случаев, когда есть тщательное наблюдение и мониторинг артериального давления, листины не следует назначать пациентам с такими сопутствующими клиническими условиями или связанными с этим методами следующих препаратов:
- неконтролируемая артериальная гипертензия, феохромоцитома, канцероид, тиреотоксикоз, биполярная депрессия, расстройство шизоаэфекции, острые эпизоды головокружения;
- ингибиторы захвата серотонина, трициклические антидепрессанты, агонисты 5-HT 1 серотониновых рецепторов (Tryptans), прямых и косвенных симпатомиметиков, включая адренергические бронходилаторы, псевдоэфедрин, фенилпропаноламин), васоперин (эпинефрин, норепинефрин), дофаминергические соединения (дофамин, предварительный экстрамамин) , петидин или Beaupiron.
Необходимо остановить грудное вскармливание во время использования препарата (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Особенности приложения.
Миелосупрессия
Сообщалось, что происходит миелосупрессия (включая анемию, лейкопению, пангиторепению и тромбоцитопению) у пациентов, во время использования линнезида. После отмены линзолида индикаторов измененных параметров крови, возвращаемых в значения, наблюдаемые перед лечением. Вполне вероятно, что риск развития этих эффектов связан с продолжительностью лечения. У пожилых пациентов использование Lynzolid может сопровождаться более высоким риском патологических изменений в крови по сравнению с более молодыми пациентами. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (независимо от того, подвержены ли они диализу) возможным увеличением развития тромбоцитопении. Таким образом, тщательный мониторинг формулы крови необходима у таких пациентов: пациентов с существующей анемией, гранулоцитопенией или тромбоцитопенией; Пациенты, получающие сопутствующие препараты, способные снижать уровень гемоглобина, уменьшить количество элементов крови или отрицательно влиять на количество или функциональную активность тромбоцитов; пациенты с тяжелой формой почечной недостаточности; Пациенты, чья лечение занимает более 10-14 дней. Применять линзолид для лечения таких пациентов желательно только в сочетании с тщательным контролем гемоглобина, общего анализа крови и, в случае возможности, количества тромбоцитов.
Если существует значительная миелосупрессия при лечении линозолида, лечение должно быть остановлено. Исключение являются случаями, когда продолжение лечения признается абсолютно необходимым. В таких ситуациях требуется тщательный мониторинг общих показателей анализа крови и для реализации соответствующих стратегий лечения.
Кроме того, рекомендуется мониторинг полного анализа крови (включая определение уровней гемоглобина, количество тромбоцитов, общее количество лейкоцитов и развернутого формулы лейкоцитов) у пациентов, подвергающихся лечению линнезида, независимо от первоначальных показателей анализ крови.
В группе пациентов, получающих Lynzolid более 28 дней (максимальная рекомендуемая продолжительность лечения) наблюдала увеличение тяжелой анемии. Такие пациенты, скорее всего, понадобится переливание крови. По случая анемии при необходимости переливания крови были также сообщены в период Postmarketing. Такая анемия встречалась чаще у пациентов, получающих Линзолид более 28 дней.
Также сообщили о случаях Содермоластной анемии. Среди случаев, для которого было известно время анемии, большинство пациентов получали Lynzolid более 28 дней. После прекращения линцелида большинство пациентов полностью или частично восстановились в результате лечения анемии или даже без лечения.
Дисбаланс уровня смертности в клиническом исследовании с участием пациентов с инфекциями кровотока, выпущенных с использованием катетеров и вызванных грамположительными патогенами
Известно, что во время открытого исследования с участием пациентов с серьезными внутрисосудистыми инфекциями, вызванными применением катетеров, рост смертности в группе пациентов, используемых линьсиолидом по сравнению с группами Vancomicin / Dickoxacilin / Oxacillin (78 из 363 (21,5% (21,5%). 58 из 363 (16,0%)). Основным фактором влияния на уровень смертности стало наличие грамосстойной инфекции на начальном уровне.
Показатели смертности у пациентов с инфекциями, вызванные исключительно с грамоположительными организмами, были аналогичны (предпочтительное отношение 0,96%; 95% доверительный интервал 0,58-1,59), но в группе лечения линьсиолидной частотой летальных случаев значительно выше (P = 0, 0162) у пациентов с любым дополнительным патогеном или отсутствием патогенов на начальном уровне (льготное соотношение 2,48; 95% доверительного интервала: 1,38-4,46). Наибольший дисбаланс наблюдался во время лечения и в течение 7 дней с момента отмены препарата исследования. Большинство пациентов в группе лечения с линзолидом приобрели грамотрицательные инфекции во время исследования и умерли от инфекций, вызванных грамотриольными патогенами, и из полимикробных инфекций. Таким образом, при сложных кожных инфекциях и мягких тканях у пациентов с установленной или подозреваемой сопутствующей инфекцией, вызванной грамотрицанием патогенов, Lynzolid следует использовать только при отсутствии других вариантов лечения (см. Раздел «Показания»). В таких обстоятельствах следует начинать параллельное лечение грамотрицательной инфекцией.
Диарея и колит, связанные с использованием антибиотиков
При применении практически всех антибиотиков, в том числе линнезолида, это было сообщено на появлении диареи и колита, связанного с использованием антибиотиков, включая псевдомембранозное количество колита, а также связанные с диффузной диареей Clottridium (CDAD), тяжести которых проявления могут варьироваться от умеренной диареи. Клит фатальный результат. Таким образом, важно учитывать возможность этого диагноза у пациентов, в которых во время или после применения линзолида разрабатывает диарею. При наличии подозрения на диарее или колите, связанном с использованием антибиотиков или подтверждением этого диагноза, необходимо остановить текущее лечение антибактериальными препаратами (включая линзолид) и немедленно начать соответствующие терапевтические меры. В таких ситуациях противопоказано употребление наркотиков, которые подавляют перистальтики.
Лактоацидоз
При использовании линзолидоза сообщалось лактоцидоз. Пациенты, в которых симптомы и проявления метаболического ацидоза возникают при использовании линсиолида, в том числе рецидивирующие тошноты или рвоту, боли в животе, низкие уровни бикарбонатов или гипервентиляции, должны быть немедленно рассмотрены медицинской помощью. В случае развития молочно-ацидоза необходимо учитывать преимущества дальнейшего лечения линнезидом и потенциальными рисками.
Дисфункция митохондрии
Линзолид подавляет митохондриальный синтез белков. В результате этого подавления такие побочные реакции, как лактоцидоз, анемия и невропатия (периферический и зрительный нерв). Эти явления более распространены при применении препарата более 28 дней.
Потенциальные взаимодействия, вызывающие увеличение артериального давления
За исключением случаев, когда пациенты могут наблюдаться в отношении возможного увеличения артериального давления, линзолид не следует вводить пациентам с неконтролируемой артериальной гипертонией, феохромомоцитомой, тиреотоксикозом и / или сопутствующим введением таких видов лекарственных средств, как: прямые и косвенные симпатомиметики ( Например, псевдоэфедрин), вазопрессоры, например, эпинефрин, норепинефрин), дофаминергический (например, дофамин, предварительное использование).
Синдром серотонина
Спонтанный отчет о разработке синдрома серотонина, связанного с одновременным использованием лензолида и серотонинергических препаратов, включая антидепрессанты (такие как селективные ингибиторы захвата серотонина (SZZS)). Таким образом, одновременное использование лисноолида и серотонинергических препаратов противопоказано (см. «Противопоказания»), за исключением случаев использования как линзолида, так и одновременного использования серотонергических препаратов. В таких случаях пациент должен находиться под бдительным надзором, чтобы обнаружить симптомы синдрома серотонина, таких как нарушения когнитивной функции, гиперпиреза, гиперэфлексии и координации движений. В случае таких симптомов доктор должен рассмотреть возможность отмены препарата. После отмены серотонергического препарата возможна возникновение симптомов отмены.
Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва
Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, та неврит зорового нерва, які іноді прогресували до втрати зору у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом. Такі повідомлення, у першу чергу стосувалися пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).
Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд з направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Лінессу довше рекомендованих 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.
У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування Лінессою та потенційні ризики.
Можливе зростання ризиків розвитку нейропатій при застосуванні лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.
Судоми
Повідомляли про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію лінезолідом. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте у дозах, які застосовують для антибактеріальної терапії, він не проявляє антидепресивний ефект. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основними захворюваннями та/або супутнім лікуванням препаратами, при яких виникають певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельний нагляд та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпоглікемія
Повідомлення, отримані у післяреєстраційний період, свідчать про випадки симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні лінезоліду, неселективного інгібітору МАО зворотної дії, пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати. Прийом деяких інгібіторів МАО пов'язаний з гіпоглікемічними епізодами у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби. Хоча причинний зв'язок між лінезолідом і гіпоглікемією не встановлено, пацієнтів з цукровим діабетом слід попереджати про потенційну гіпоглікемічну реакцію під час застосування лінезоліду.
У разі виникнення гіпоглікемії може бути потрібне зменшення дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу або припинення застосування перорального гіпоглікемічного засобу, інсуліну чи лінезоліду.
Суперінфекція
Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчали під час клінічних випробувань.
Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов'язаного із застосуванням препарату. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.
Особливі групи пацієнтів
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.
Порушення фертильної функції
Лінезолід знижував фертильність та спричиняв відхилення морфологічних показників якості сперми у здорових дорослих самців щурів при рівнях експозиції, приблизно таких, що очікуються у людей. Ці зміни мали оборотний характер. Можливий вплив лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомий.
Клінічні випробування
Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більше 28 днів не встановлені.
У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.
Допоміжні речовини
1 мл розчину містить 50 мг (тобто 15 г/300 мл) глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов'язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл розчину також містить 0,48 мг (144 мг/300 мл) натрію. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску
У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Одночасне застосування лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом лише псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.
Потенційні серотонінергічні взаємодії
Потенційні взаємодії між лінезолідом та декстрометорфаном вивчали у дослідженні з участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).
Є одне повідомлення щодо виникнення реакцій, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.
Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливості застосування».
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менше 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме − зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).
Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450
Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.
Рифампіцин. Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження C max лінезоліду на 21 % і зниження AUC лінезоліду на 32 %. Механізм цієї взаємодії та її клінічне значення невідомі.
Варфарин. При додаванні варфарину до курсу лікування лінезолідом у рівноважному стані спостерігали 10% зниження середнього максимального МНС при одночасному застосуванні, при цьому AUC МНС знижувалась на 5%. Даних про пацієнтів, які одночасно отримували варфарин та лінезолід, недостатньо для оцінки клінічного значення, якщо воно є, цих результатів.
Антибіотики
Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Дослідження in vitro продемонстрували адитивність або індиферентність між лінезолідом та ванкоміцином, гентаміцином, рифампіном, іміпенем-циластатином, азтреонамом, ампіциліном, стрептоміцином.
Антиоксиданти
При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Застосування у період вагітності. Дані щодо застосування лінезоліду вагітним жінкам обмежені. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лінессу не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Застосування у період годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом застосування препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.
Спосіб застосування та дози.
Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Рекомендації щодо тривалості терапії, які наведено нижче, були застосовані у клінічних дослідженнях. Для деяких видів інфекцій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінено у клінічних дослідженнях.
Максимальна тривалість лікування – 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду довше 28 днів не були вивчені.
Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у випадках інфекцій, які супроводжуються бактеріємією.
Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лінесси у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування лінезоліду у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.
Рекомендації щодо дозування відповідно до показань наведено в таблиці нижче.
Показання | Доза та спосіб застосування | Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль) | |
Пацієнти дитячого віку † (від народження до 11 років) | Дорослі та діти (віком від 12 років) | ||
Нозокоміальна пневмонія | 10 мг/кг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 8 годин | 600 мг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 12 годин | 10–14 |
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією) | |||
Ускладнені інфекції шкіри та її структур | |||
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium , резистентними до ванкоміцину , зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією | 10 мг/кг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 8 годин | 600 мг внутрішньовенно або перорально ‡ кожні 12 годин | 14–28 |
Неускладнені інфекції шкіри та її структур | Діти віком менше 5 років: 10 мг/кг перорально ‡ кожні 8 годин. 5–11 років: 10 мг/кг перорально ‡ кожні 12 годин | Дорослі: 400 мг перорально ‡ кожні 12 годин. Діти віком від 12 років: 600 мг перорально ‡ кожні 12 годин | 10–14 |
† Новонароджені < 7 днів . Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей до 1 року. Лікування таких новонароджених слід розпочинати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених із недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин.
‡ Застосовують препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування.
Вказівки щодо застосування. Не використовувати, якщо герметичність порушена або вміст флакона непрозорий. Невикористаний лікарський засіб, що залишається, необхідно знищити.
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30–120 хвилин. Не можна з'єднувати інфузійні пакети послідовно! Не слід додавати інші препарати до цього розчину.
При одночасному введенні препарату Лінесса для внутрішньовенних ін'єкцій з іншим засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату для внутрішньовенних ін'єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом Лінесса та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчин декстрози для ін'єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін'єкцій.
Основні випадки несумісності
Виникала фізична несумісність, коли лінезолiд для внутрішньовенних ін'єкцій вводили через Y-подібний з'єднувач разом з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм/сульфаметоксазол. Крім того, лінезолiд для внутрішньовенних ін'єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.
Застосування пацієнтам літнього віку . Немає потреби у корекції дози.
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю. Немає потреби в корекції дози. Оскільки приблизно 30% дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу розпочатого через 3 години після введення препарату, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Немає потреби у корекції дози (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Діти.
Застосовувати з перших днів життя.
У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.
У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (з розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.
Передозування.
Специфічного антидоту немає.
Не було зареєстровано випадків передозування.
У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.
Побічні реакції.
Найчастіше повідомлялося про діарею (8,4%), головний біль (6,5%), нудоту (6,3%) та блювання (4,0%). Найчастішими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зумовлених препаратом побічних реакцій.
Побічні реакції наведено нижче за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома – не можна встановити частоту за наявними даними.
Інфекції та інвазії: часто – кандидоз, оральний кандидоз, вагінальний кандидоз, грибкові інфекції; нечасто – вагініт; рідко – антибіотикасоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний коліт*.
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія* † ; нечасто – лейкопенія*, нейтропенія, тромбоцитопенія*, еозинофілія; рідко – панцитопенія*; частота невідома – мієлосупресія*, сидеробластна анемія*.
Розлади з боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія.
Розлади з боку метаболізму та харчування: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – лактоацидоз*.
Розлади з боку психіки: часто – безсоння.
Неврологічні розлади: часто – головний біль, перверсії смаку (металічний присмак), запаморочення; нечасто – судоми*, гіпестезія, парестезія; частота невідома – серотоніновий синдром**, периферична нейропатія*.
Розлади з боку органів зору: нечасто – затуманений зір*; рідко – дефект поля зору*; частота невідома – зорова нейропатія*, неврит зорового нерва*, втрата зору*, зміна зорового відчуття*, зміна сприйняття кольору*.
Розлади з боку органів слуху та рівноваги: нечасто – дзвін у вухах.
Розлади з боку серця: нечасто – аритмія (тахікардія).
Розлади з боку судин: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто – транзиторна ішемічна атака, флебіт, тромбофлебіт.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, локальний або генералізований біль у животі, запор, диспепсія; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у роті, глосит, часті рідкі випорожнення, стоматит, розлади або зміна кольору язика; рідко – знебарвлення поверхні зубів.
Розлади з боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норм показників функціональних печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази; нечасто – підвищення загального білірубіну.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висип; нечасто – кропив'янка, дерматит, надмірне потовиділення; частота невідома – бульозні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція.
Розлади з боку нирок і сечовидільної системи: часто – підвищення азоту сечовини крові; нечасто – ниркова недостатність, підвищення креатиніну, поліурія.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – вульвовагінальні порушення.
Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – гарячка, локалізований біль; нечасто – озноб, втома, біль у місці ін'єкції, спрага.
Дослідження. Біохімія: часто – підвищення лактатдегідрогенази, креатинінкінази, ліпази, амілази або постпрандіального (не натще) рівня глюкози, зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію, підвищення або зниження калію або бікарбонату; нечасто – підвищення натрію або кальцію, зниження глюкози без голодування, підвищення або зниження хлоридів. Гематологія: часто – підвищення кількості нейтрофілів або еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів, підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів; нечасто – підвищення кількості ретикулоцитів, зниження кількості нейтрофілів.
*Див. розділ «Особливості застосування».
**Див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
† Є дані, що під час контрольованих клінічних досліджень, в яких лінезолід застосовували у період до 28 днів, у 2,0% пацієнтів відзначалася анемія. У програмі із застосуванням незареєстрованого лікарського засобу по гуманітарній програмі (compassionate use) за участю пацієнтів з інфекціями, що загрожують життю, та супутніми захворюваннями, відсоток пацієнтів, у яких виникла анемія після прийому лінезоліду протягом ≤ 28 днів, становив 2,5% (33 з 1326) у порівнянні з 12,3% (53 з 430), які лікувалися > 28 днів. Співвідношення зафіксованих випадків тяжкої анемії, викликаної застосуванням лікарського засобу, що потребувало переливання крові становило 9% (3 з 33) у пацієнтів, що лікувалися протягом ≤ 28 днів, та 15% (8 з 53) у тих, хто лікувався протягом > 28 днів.
Побічні реакції, пов'язані із застосуванням лінезоліду, які були оцінені в рідких випадках як реакції тяжкого ступеня: локалізований абдомінальний біль, транзиторний ішемічний напад та артеріальна гіпертензія.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Невикористаний лікарський засіб, що залишається, необхідно знищити.
Упаковка.
По 300 мл препарату в контейнері. По 1 контейнеру у плівці в картонній коробці.
Категорія відпуску. за рецептом.
Виробник.
Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа