Личный кабинет
ЛОЗАП ПЛЮС 50 мг + 12,5 мг табл. п/о блистер №30
rx
Код товара: 77415
Производитель: Zentiva (Чешская Республика)
1 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Vinep Plus
Lozap Plus
Хранилище:
Активные вещества: калий лозартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит калий лозартан 50 мг, гидрохлоротиазид 12,5 мг;
Экспциплирование: маннитол (E 421), микрокристаллическая целлюлоза, кросмеллоза натрия, повидон, стеарат магния, гипромалоза, макроголь 6000, тальк, эмульсия симетикона, диоксид титана (E 171), желтый хинолин (E 104).
Дозировка формы. Таблетки покрыты оболочкой.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина II. Ангиотензин II и диуретические антагонисты. CO9D A01 ATS -код.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия у пациентов, чья монотерапия лозартаном или гидрохлоротиазидом не позволяет адекватно контролировать артериальное давление.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к лозартанам или любым компонентам препарата.
Гиперчувствительность к сульфонамидам (например, гидрохлоротиазид).
Устойчивый к гипокалиемии или гиперкальциемии.
Анури.
Тяжелая дисфункция печени: холестаз и расстройства, связанные с обструкцией желчных трактов.
Рефрактерная гипонатриемия.
Симптоматическая гиперурикемия/подагра.
Тяжелые почечные нарушения (клиренс креатинина <30 мл/минута).
Беременные женщины или женщины, которые планируют забеременеть (см. Раздел «Использование во время беременности или кормления грудью»).
Метод администрирования и доз.
Lozap ® Plus может использоваться независимо от потребления пищи. Таблетка должна быть проглочена водой.
Vinep ® Plus можно вводить вместе с другими антигипертензивными препаратами.
Артериальная гипертония
Комбинация лозартана и гидрохлоротиазида не предназначена для использования в качестве начальной терапии. Это показано только пациентам, которых нельзя адекватно контролировать с помощью монотерапии с помощью калий лозартан или гидротерапии гидрохлоротиазида. Рекомендуется титровать дозу для каждого компонента отдельно (для лозартана и гидрохлоротиазида). Обычная начальная доза и доза обслуживания - 1 планшет один раз в день. Для пациентов без адекватного терапевтического ответа доза препарата может быть увеличена до
2 таблетки один раз в день.
Максимальная доза составляет 2 таблетки один раз в день. Как правило, стабильный антигипертензивный эффект достигается в течение 3-4 недель с начала лечения.
Использование пациентам с нарушением функции почек и пациентами, которые находятся на гемодиализе
У пациентов с умеренным почечным нарушением (т. Е. Когда клиренс креатинина
30-50 мл/минута) Не требуется начальная коррекция дозы. Не рекомендуется использовать таблетки, содержащие лозартан и гидрохлоротиазид, пациентов с гемодиализом. LAUSAP ® Plus не следует использовать у пациентов с тяжелой почечной функцией (т.е. при креатинине клиренс <30 мл/минута) (см. Противопоказания).
Использование пациентов с внутрисосудистой гиповолемией
Перед применением Vine ® Plus вы должны сначала отрегулировать внутрисосудистую гиповолемию и/или гипонатриемию.
Использование пациентам с нарушением функции печени
LAUSAP ® Plus противопоказан пациентам с тяжелой функцией печени (см. Противопоказания).
Использование пожилых пациентов
При использовании у пожилых пациентов не требуется коррекция дозы.
Используйте для детей
Опыт использования препарата отсутствует у детей, поэтому препарат не следует использовать для лечения детей.
Неблагоприятные реакции.
Побочные реакции были ограничены теми, которые сообщались ранее при использовании лозартана и/или гидрохлоротиазида отдельно.
Гловокружение было единственным, связанным с введением препарата по боковой реакции, частота которого превышала это при принятии плацебо более чем на один процент.
В процессе использования препарата после маркетинга было сообщено о таких неблагоприятных реакциях на калий лозартан/гидрохлоротиазид.
Из гепатобилиарной системы: гепатит
Результаты исследований: гиперкалиемия, увеличение аланиноаминотрансферазы (ALT).
Дополнительные побочные реакции, наблюдаемые при использовании одного или других активных веществ отдельно и которые потенциально могут возникнуть с использованием комбинации лозартанского/гидрохлоротиазида, включают в себя:
Неблагоприятные реакции, связанные с лозартаном
Из крови и лимфатической системы: анемия, пурпура Shenlya-Genoch, экхимоз, гемолиз, тромбоцитопения.
Из иммунной системы: отек; Реакции гиперчувствительности (включая анафилактические реакции, ангиорозный отек, отек гортани и голосовой промежуток, что приводит к обструкции дыхательных путей и/или набухания лица, губ, глотки и/или языка); Крапивница. В прошлом сообщалось об ангионеротическом отеке из -за использования других препаратов, включая ингибиторы ACE.
Метаболические и пищевые расстройства: анорексия, подагра.
Из психики: бессонница, тревога, невроз тревоги, синдром паники, растерянность, депрессия, необычные сны, расстройства сна, сонливость, расстройства памяти.
Из нервной системы: головная боль, головокружение, слабость, нервозность, парестезия, периферическая невропатия, тремор, мигрень, синкоп.
Из органов зрения: нечеткость зрения, ощущение жжения или покалывание в глазах, конъюнктивит, снижение остроты зрения.
Из органов слуха и баланса: головокружения, шум/колокол в ушах.
Из сердца: артериальная гипотензия, ортостатическая артериальная гипотензия, стералагия, стенокардия, атриовентрикулярная блокада II степени, цереброваскулярные расстройства, инфаркт миокарда, повышенное сердцебиение, аритмия (анти -фибриум, синус, сине.
Из сосудов: васкулит.
Из дыхательной системы, груди и средостения: кашель, инфекции верхних дыхательных путей, застой назального, синусит, аномалии параназальных пазух, чувство дискомфорта при фаринсе, фарингит, ларингит, дискноэ, бронхит, носал, носал. Анкет
Из желудочно -кишечного тракта: боль в животе, тошнота, диарея, диспепсия, запор, зубная боль, сухость во рту, метеоризм, гастрит, рвота, сильный запор, панкреатит.
Из гепатобилиарной системы: нарушение функции печени.
Из кожи и подкожной ткани: выпадение волос, дерматит, эритродерма, сухая кожа, эритема, покраснение кожи, гиперчувствительность к свету, зуд, сыпь, крапивница, чрезмерное потоотделение.
Из опорно -скелетной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, боли в спине, боль в ногах, миалгия, боль в руках, отек суставов, боль в колене и плечевых суставах, мышечно -скелетно Боль в суставах бедра, коксальгия, фибромиалгия, мышечная слабость, острый некроз скелетных мышц, рабдомиолиз.
Из почек и мочевыводящих путей: нарушение почечной функции, ноктурия, почечная недостаточность, частое мочеиспускание, инфекция мочевыводящих путей.
Из репродуктивной системы и молочных желез: уменьшение либидо, эректильная дисфункция/импотенция.
Общие расстройства и реакции в месте инъекции: астения, усталость, боль в груди, симптомы гриппа, отек, набухание лица, тепло, недомогание.
Результаты исследований: гиперкалиемия, гипогликемия, снижение уровня гематокрита и гемоглобина, небольшое увеличение уровней мочевины и креатинина в сыворотке, повышение уровней ферментов печени и билирубина, гипонатриемии.
Неблагоприятные реакции, связанные с гидрохлоротиазидом
Из крови и лимфатической системы: агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, фиолетовая, тромбоцитопения, нейтропения.
Из иммунной системы: анафилактические реакции, шок.
Из метаболизма и питания: анорексия, гипергликемия, ингибирование гематопоэза, гиперрикемия, гипомагнемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, с высокими дозами увеличения уровня липидов в крови.
Из психики: бессонница.
Из нервной системы: цефалгия (головная боль).
Из органов видения: переходное нечеткое зрение, ксантопсия.
Из сосудов: некротическая ангия (васкулит, кожный васкулит).
Из дыхательной системы, грудной клетки и средостения: респираторное расстройство, включая пневмонит и отек легких.
Из желудочно -кишечного тракта: воспаление слюнных желез, сухость во рту, спазмы, тошнота, рвота, диарея, запоры, раздражение слизистой оболочки желудка.
Из гепатобилиарной системы: icterus (внутрипеченочный холестаз), холецистит, панкреатит, гипохлоремический алкалоз, который может вызвать энцефалопатию печени или печеночную кому.
От кожи и подкожной ткани: гиперчувствительность к свету, крапивнице, токсическому эпидермальному некролизу, синдрому Стивенса-Джонсона, системной волчанки эритематозой.
Из опорно -двигательной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, судороги.
Из почек и мочевыводящих путей: глюкосурия, интерстициальный нефрит, почечная дисфункция, почечная недостаточность, снижение толерантности к глюкозе.
Из репродуктивной системы: эректильная дисфункция/импотенция.
Общие расстройства и реакции в месте инъекции : лихорадка, жара, головокружение.
Передозировка.
Нет данных о конкретном лечении передозировки препарата. В случае передозировки терапии следует контролировать пациент. Если препарат был принят недавно, необходимо вызвать рвоту и принять меры, направленные на устранение дегидратации, расстройств электролита, комы печени и артериальной гипотонии. Лечение симптоматическое и поддерживающее.
Лосартан
Данные о передозировке препарата у людей ограничены. Наиболее вероятными проявлениями передозировки являются артериальная гипотония, тахикардия; Брадикардия может быть следствием парасимпатической (блуждающей) стимуляции. В случае симптоматической артериальной гипотонии показана поддерживающая терапия. Лосартан и его активный метаболит не удаляются гемодиализом.
Гидрохлоротиазид
Наиболее распространенными симптомами передозировки являются результат дефицита электролита (гипокалиемия, гипохлоремия, гипонатриемия) и дегидратации из -за чрезмерного мочеиспускания (полиурия, олигурия) или анурия, алкалоз, повышенные уровни азота мочевины (в основном почек). При принятии сердечных гликозидов гипокалиемия может вызвать аритмию, тахикардию, артериальную гипотонию, шок, слабость, тошнота, рвота, жажду, растерянность, головокружение, мышечные спазмы, парастзии, расстройства, расстройства и головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, бухливость, дрожь, дрожь, дрожь. головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение, головокружение Гловокружение, головокружение, головокружение, головокружение. Гидрохлоротиазид удаляется гемодиализом, но степень удаления не установлена.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Препарат противопоказан, чтобы использовать беременных женщин или женщин, которые планируют забеременеть. Если этот агент подтверждает беременность во время лечения, его использование должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным продуктом, разрешенным для использования у беременных женщин.
Лактация
Антагонисты рецептора ангиотензина II (ARA II)
Не существует информации об использовании Lausap® Plus во время грудного вскармливания, поэтому в течение этого периода не рекомендуется использовать Lozap® Plus. Желательно выбрать альтернативный препарат с более стабильным профилем безопасности для грудного вскармливания, особенно новорожденных и недоношенных детей.
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид выделяется в небольшом количестве грудного молока человека. Тиазиды в высоких дозах, вызывая увеличение диурез, могут ингибировать секрецию грудного молока. Использование лекарственного средства Lozap® Plus во время грудного вскармливания не рекомендуется. Если Lozap® Plus все еще используется во время грудного вскармливания, его доза должна быть максимально ниже.
Дети.
Безопасность и эффективность препарата не установлены для детей, поэтому Lozap® Plus не следует использовать у детей.
Особенности приложения.
Лосартан
Ангионаротический отек
Состояние пациентов с ангионерозным отеком в анамнезе (отек лица, губ, глотки и/или языка) должно постоянно контролироваться (см. Раздел «Побочные реакции»).
Артериальная гипотензия и внутрисосудистая гиповолемия
Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после получения первой дозы, может возникнуть у пациентов с гиповолемией и/или гипонатриемией из -за агрессивных диуретиков, диетических ограничений на соль, диарею или рвоту. Такие условия должны быть скорректированы до использования LOZAP ® Plus (см. Раздел «метод использования и дозы» и «противопоказания»).
Дисбаланс электролитов
Дисбаланс электролита часто наблюдается у пациентов с нарушением почечной функции, против или без диабета. Концентрации калия в плазме крови, а также клиренс креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина в пределах 30-50 мл/минута, следует контролировать. Сопутствующее использование лозартан/гидрохлоротиазид с диуретиками калия, пищевыми добавками калия, а также заменителями калия (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий») не рекомендуется.
Нарушенная функция печени
Фармакокинетические данные указывают на то, что у пациентов с циррозом печени концентрация лозартана в плазме крови значительно увеличивается, поэтому лекарство Lozap ® plus следует использовать с осторожностью у пациентов с легкой и умеренной нарушением функции печени. Не существует терапевтического опыта в использовании лозартана у пациентов с тяжелой функцией печени. Следовательно, препарат LOZAP ® Plus противопоказан для пациентов с тяжелой функцией печени (см. Секции «метод использования и дозы», «противопоказания» и «фармакокинетика»).
Нарушение функции почек
Сообщалось о случаях нарушения почечной функции, включая почечную недостаточность из-за ингибирования системы ренин-ангиотензин-альдостерона (в частности, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или существующей почечной дисфункции). Как и в случае использования других препаратов, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона, повышение уровня мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом одной почечной артерии. Эти изменения в функции почек могут быть обратными после прекращения препарата.
Лозартан следует использовать с осторожностью у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом одной почечной артерии.
Трансплантация почки
Нет опыта использования препарата с пациентами, которые недавно прошли трансплантацию почек.
Первичный гиперальдостеронизм
Как правило, пациенты с первичным гиперальдостеронизмом не реагируют на антигипертензивную лекарственную терапию, механизм действия которой является ингибирование системы ренин-ангиотензина. Следовательно, использование лекарственного средства Lozap ® плюс они не рекомендуются.
Ишемическая болезнь сердца и цереброваскулярные расстройства
Чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ишемическими заболеваниями сердечно -сосудистой системы и цереброваскулярными нарушениями может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
Сердечная недостаточность
Пациенты с сердечной недостаточностью, сопровождаемые или не сопровождались нарушением функции почек, а также при использовании других препаратов, которые влияют на систему ренин-ангиотензин, существует риск тяжелой артериальной гипотонии и (часто острой) почечной недостаточности.
Аортальный стеноз и митральный клапан сердца, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия
Как и в случае с другими вазодилататорами, используйте препарат для пациентов, страдающих стенозом аорты и митрального клапана сердца или обструктивной гипертрофической кардиомиопатии, с особой осторожностью.
Влияние этнических факторов
Как и все ангиотензин -конвертирующие ферментные ингибиторы, лозартанские и другие антагонисты ангиотензина гораздо менее эффективны для снижения кровяного давления у непрерывных представителей расы, чем представители других рас. Это может быть связано с тем, что в популяции темных пациентов с гипертонией преобладает низкая форма гипертонии.
Беременность
Рецепторы ангиотензина II (ARA II) не должны использоваться в качестве начальной терапии во время беременности. Если продолжение терапии препаратами ARA II не считается необходимым, пациенты, планирующие забеременеть, следует перенести в альтернативный антигипертензивный препарат с подтвержденным профилем безопасности для использования во время беременности.
В случае диагноза беременности ARA II следует немедленно прекратить и, при необходимости, назначить альтернативную терапию (см. Разделы «Противопоказания» и «использование во время беременности или грудного вскармливания»).
Гидрохлоротиазид
Артериальная гипотензия и нарушение водолазного баланса
Як і при прийомі будь-яких антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвиватися при інтеркурентній діареї або блюванні. У таких пацієнтів необхідно здійснювати контроль рівня електролітів сироватки крові. У пацієнтів, які страждають на набряки, у жарку погоду може розвинутися гіпонатріємія розведення.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У деяких випадках може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інши види взаємодій»). Під час терапії тіазидами цукровий діабет може з латентної форми перейти у явно виражену.
Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та спричиняти епізодичне та незначне підвищення рівня кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Треба припинити прийом тіазидного діуретика перед дослідженням функцій паращитовидних залоз.
Підвищення рівня холестерину та тригліцеридів крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.
У деяких пацієнтів терапія тіазидами може прискорювати розвиток гіперурикемії та/або подагри. Оскільки лозартан знижує рівень сечової кислоти, лозартан у комбінації з гідрохлоротіазидом зменшує прояви гіперурикемії, зумовленої застосуванням діуретиків.
Порушення функції печінки
Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки вони можуть викликати появу внутрішньопечінкового холестазу, і невеликі відхилення від норми з боку рідинного та електролітного балансу можуть прискорювати виникнення печінкової коми.
Препарат Лозап ® Плюс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Лабораторні дослідження
Препарат може знижувати рівень йоду у плазмі крові. Лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз. Цей лікарський засіб здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Інші ефекти
У пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у випадку відсутності проявів алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків.
Допоміжні речовини
Цей лікарський засіб містить барвник Понсо 4R, який може викликати алергічні реакції.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досліджень щодо вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося. Однак пацієнтам, які планують керувати транспортом або працювати з механізмами, слід пам'ятати, що на тлі антигіпертензивної терапії іноді можуть виникати запаморочення або сонливість, зокрема на початку лікування та при збільшенні дози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лозартан
Повідомлялося, що рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не вивчені.
Поєднання лозартану, як і інших засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), можуть призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові. Супутнє застосування таких засобів не рекомендоване. Як і у випадку з іншими лікарськими засобами, які погіршують виведення натрію з організму, даний препарат може знижувати виведення літію. Тому, якщо планується супутнє введення солей літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, необхідно ретельно контролювати сироваткові рівні літію.
При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II разом з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах) та неселективними НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретиків та НПЗП може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі до можливої гострої ниркової недостатності, а також до підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючою зниженою функцією нирок. Таку комбінацію лікарських засобів слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнт повинен отримувати достатньо рідини, також слід розглянути можливість контролю функції нирок одразу після початку одночасного застосування цих препаратів та періодично – у подальшому.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які лікувалися НПЗП (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричиняти подальше погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні.
Інші речовини, що викликають артеріальну гіпотензію, такі як трициклічні антидепресанти, антипсихотики, баклофен, аміфостин: при одночасному застосуванні з цими засобами, які сприяють зниженню артеріального тиску через терапевтичний ефект або побічні ефекти, може підвищуватися ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Подвійна блокада (наприклад, призначення інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися окремо визначеними випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. У пацієнтів із атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов'язується з більш високою частотою виникнення артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу.
Не слід застосовувати аліскірен одночасно з Лозап ® Плюс пацієнтам з цукровим діабетом. Слід уникати застосування аліскірену разом з препаратом пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв).
Гідрохлоротіазид
При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків з:
етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами та антидепресантами може підвищуватися ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії.
гіпоглікемічними засобами (пероральними та інсуліном) – застосування тіазиду може впливати на толерантність до глюкози. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу, викликаного функціональною нирковою недостатністю, яка може виникнути під дією гідрохлоротіазиду;
іншими антигіпертензивними засобами – адитивний ефект;
холестираміновими та колестиполовими смолами – у присутності аніонних обмінних смол усмоктування гідрохлоротіазиду послаблюється. Разові дози холестирамінових та колестиполових смол зв'язують гідрохлоротіазид і зменшують його усмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85 і 43 % відповідно;
кортикостероїдами, АКТГ – виражене зниження рівня електролітів, зокрема гіпокаліємія;
пресорними амінами (наприклад, адреналіном) – можливе зниження вираженості відповіді на застосування пресорних амінів, але недостатнє для того, щоб виключити їхнє застосування;
міорелаксантами недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарином) – можливе посилення ефекту міорелаксанту;
літієм – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик виникнення токсичної дії літію; їх комбіноване застосування не рекомендується.
Лікарські засоби для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів (для виведення сечової кислоти з організму), оскільки гідрохлоротіазид може викликати підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові. Може знадобитися збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне введення з тіазидами може збільшувати кількість випадків виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Збільшення біодоступності тіазидових діуретиків через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть зменшувати виведення цитотоксичних лікарських засобів через нирки та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.
Саліцилати
При застосуванні саліцилатів у високих дозах у поєднанні з гідрохлоротіазидом може посилюватися токсичний вплив саліцилатів на центральну нервову систему.
Метилдопа
Зафіксовані окремі повідомлення про випадки виникнення гемолітичної анемії під час одночасного застосування гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Циклоспорин
Одночасне застосування з циклоспорином може підвищувати ризик гіперурикемії та подагроподібних ускладнень.
Глікозиди наперстянки
Індукована тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть сприяти виникненню дигіталісних серцевих аритмій.
Лікарські засоби, на які впливають зміни концентрації калію в сироватці крові
Рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові та виконання ЕКГ, коли лозартан/гідрохлоротіазид застосовуються одночасно з лікарськими засобами, на які впливають зміни концентрації калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні засоби) та коли у подальшому застосовуються лікарські засоби, що викликають поліморфну шлуночкову тахікардію ( torsades de pointes ) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби); гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку torsades de pointes (поліморфної шлуночкової тахікардії):
– антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
– антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
– деякі антипсихотики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, циамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
– інші засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Солі кальцію
Тіазидні діуретики можуть підвищувати сироваткові рівні кальцію через зниження його виведення з організму. Якщо застосування препаратів кальцію є необхідним, слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові, а також відкоригувати дозу кальцію.
Вплив препарату на результати лабораторних досліджень
У зв'язку із впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може змінити результати дослідження функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбамазепін
Існує ризик виникнення симптоматичної гіпонатріємії. Необхідні клінічний та біологічний контроль.
Йодовмісні контрастні засоби
При наявності обумовленої діуретиками дегідратації існує підвищений ризик виникнення гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні продуктів йоду у високих дозах. Перед введенням препарату необхідно компенсувати зневоднення організму у пацієнтів.
Амфотерицин B (для парентерального введення), кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), стимулюючі проносні засоби або гліциризин (міститься у локриці)
Гідрохлоротіазид може погіршувати електролітний дисбаланс, а саме погіршувати стан при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозі, підвищеному рівні азоту сечовини в крові (в основному при нирковій недостатності).
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Амантадин
Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії.
Лозап ® Плюс – це комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, особливо у комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і летальності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку серцево-судинних подій, інсульту та інфаркту міокарда.
Компоненти препарату проявляють адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи рівень артеріального тиску більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, підвищує рівень ангіотензину II і знижує рівень калію в сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної із застосуванням діуретика.
Лозартан чинить помірну урикозуричну дію, що минає в разі відміни препарату.
Гідрохлоротіазид незначною мірою підвищує рівень сечової кислоти в крові; комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду послаблює гіперурикемію, спричинену діуретиком.
Фармакодинаміка.
Лозартан
Лозартан – це синтетичний антагоніст рецептора ангіотензину II (рецепторів типу AT 1 ), призначений для перорального застосування. Ангіотензин II – потужна судинозвужувальна речовина – є основним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та визначальним фактором у патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами AT 1 , які містяться у багатьох видах тканин (наприклад, у тканинах гладеньких м'язів судин, надниркових залоз, нирок та серця), що призводить до виникнення цілого ряду важливих біологічних ефектів, у тому числі звуження судин та стимуляції секреції альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладеньких м'язів. Лозартан селективно блокує рецептори АТ 1 . Дослідженнями in vitro та in vivo доведено, що лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбонової кислоти E-3174 блокують усі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину ІІ, незалежно від його джерела або походження. Лозартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує їх або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Крім того, лозартан не інгібує АПФ (кіназу ІІ) – фермент, який розкладає брадикінін. Відповідно, не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.
При застосуванні лозартану пригнічення негативного зворотного впливу ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми крові (АРП). Підвищення АРП викликає збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Незважаючи на збільшення концентрації цих речовин, антигіпертензивна активність та зменшення концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективне блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Після припинення прийому лозартану значення АРП та ангіотензину ІІ знижуються до початкових рівнів у триденний період.
Як лозартан, так і його основний активний метаболіт, мають більшу афінність до рецепторів АТ 1 , ніж до рецепторів АТ 2 . Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан, при перерахунку на вагу.
За результатами дослідження, проведеного спеціально для оцінки частоти виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан, порівняно з пацієнтами, які отримували інгібітори АПФ, частота виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан або гідрохлоротіазид, була приблизно однаковою і в той же час статистично значущо нижчою, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. Крім того, загальний аналіз 16 подвійних сліпих клінічних досліджень із загальною участю 4131 пацієнта показав, що частота спонтанних повідомлень про випадки виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан (3,1 %), була подібною до частот таких повідомлень у пацієнтів, які отримували плацебо (2,6 %) або гідрохлоротіазид (4,1 %), тоді як частота виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, становила 8,8 %.
Застосування лозартану калію у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет та які страждають на артеріальну гіпертензію з протеїнурією, знижує рівень протеїнурії, а також фракційну екскрецію альбуміну та імуноглобуліну IgG на статистично значущу величину. Лозартан підтримує швидкість клубочкової фільтрації та зменшує фільтраційну фракцію плазми крові. Як правило, лозартан знижує концентрацію сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай <0,4 мг/дл), і цей ефект є стійким при застосуванні тривалої терапії.
Лозартан не впливає на рефлекси вегетативної нервової системи та не має пролонгованого впливу на концентрацію норепінефрину у плазмі крові. У пацієнтів з недостатністю лівого шлуночка застосування лозартану у дозах 25 мг та 50 мг чинить позитивний гемодинамічний та нейрогормональний ефект, який характеризується підвищенням індексу об'ємної швидкості кровотоку серця та зниженням тиску у кінцевих капілярах легенів, зменшенням системного судинного опору, зниженням середнього системного артеріального тиску та швидкості серцевих скорочень, а також зменшенням рівнів циркулюючих у крові альдостерону та норепінефрину відповідно. У таких пацієнтів із серцевою недостатністю частота виникнення артеріальної гіпотензії була дозозалежною.
Дослідження у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
У контрольованих клінічних випробуваннях застосування лозартану 1 раз на добу у пацієнтів з легкою або помірною первинною артеріальною гіпертензією дозволяло досягти статистично значущого зниження систолічного та діастолічного тиску. Вимірювання артеріального тиску через 24 години після прийому дози порівняно із його вимірюванням через 5-6 годин після прийому дози продемонструвало, що ефект зниження артеріального тиску триває упродовж
24 годин. Природний добовий ритм організму зберігався. Зниження артеріального тиску наприкінці інтервалу між прийомами двох доз становить 70-80 % ефекту, що спостерігається через 5-6 годин після прийому дози.
Припинення застосування лозартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не призводить до раптового підвищення артеріального тиску (феномен рикошету). Незважаючи на те, що лозартан викликає виражене зниження артеріального тиску, він суттєво не впливає на частоту серцевих скорочень.
Лозартан однаково ефективний у пацієнтів чоловічої та жіночої статі, а також у осіб молодого (віком до 65 років) та старшого віку, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків до кінця не вивчений. Тіазиди порушують механізм канальцевої реабсорбції електролітів у нирках, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлориду у приблизно однакових обсягах. Діуретична дія гідрохлоротіазиду зменшує об'єм плазми крові, збільшує активність плазмового реніну та підвищує секрецію альдостерону, з відповідним збільшенням концентрації калію в сечі та втратою бікарбонату, а також збільшенням концентрації калію в сироватці крові. Ренін-альдостероновий ланцюг є опосередкованим ангіотензином II, тому одночасне застосування антагоністів рецептору ангіотензину II може спричинити зворотною втрату калію, пов'язану з застосуванням тіазидних діуретиків.
Після перорального прийому діурез розпочинається у двогодинний період, досягає максимуму приблизно через 4 години і триває приблизно від 6 до 12 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається до 24 годин.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Лозартан
При пероральному прийомі лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку, внаслідок чого утворюється активний карбоксильований метаболіт та неактивні метаболіти. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33 %. Середні максимальні концентрації лозартану і його активного метаболіту досягаються через 1 годину і через 3-4 години відповідно. При застосуванні лозартану під час звичайного прийому їжі клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану у плазмі крові виявлено не було.
Розподіл
Лозартан
Лозартан і його активний метаболіт зв'язуються з білками плазми крові (в основному з альбуміном) більше ніж на 99 %. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний (але не гематоенцефалічний) бар'єр і в грудне молоко.
Біотрансформація
Лозартан
Приблизно 14 % дози лозартану перетворюється на його активний метаболіт. Після перорального введення лозартану, міченого 14 С, радіоактивність циркулюючої плазми насамперед пов'язана з наявністю у ній лозартану та його активного метаболіту.
Крім активного метаболіту, утворюються біологічно неактивні, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються внаслідок гідроксилювання бутилового бічного ланцюга, і один другорядний – N-2-тетразол-глюкуронід.
Виведення
Лозартан
Плазмовий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і
50 мл/хв – відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв – відповідно. При пероральному прийомі лозартану майже
4 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею та майже 6 % дози виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану у дозах до 200 мг.
50 мл/хв – відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв – відповідно. При пероральному прийомі лозартану майже
4 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею та майже 6 % дози виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану у дозах до 200 мг.
Після прийому плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 і 6-9 годин відповідно. При прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не накопичуються у плазмі крові.
Лозартан і його метаболіти виводяться із жовчю та сечею. Після перорального прийому лозартану, міченого 14 С, приблизно 35 % радіоактивності виявляється у сечі та 58 % – у калі.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму та швидко виводиться нирками. При контролі рівня препарату у плазмі крові протягом як мінімум 24 години період напіввиведення варіював від
5,6 до 14,8 години. Не менше 61 % прийнятої дози виводилося у незміненому вигляді протягом 24 годин.
Характеристики у пацієнтів
Лозартан-Гідрохлоротіазид
Концентрації лозартану та його активного метаболіта у плазмі крові, а також рівень всмоктування гідрохлоротіазиду у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензію статистично значущо не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Лозартан
У пацієнтів з легким або помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові після перорального застосування були відповідно у
5 та 1,7 разу вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не виводяться при гемодіалізі.
5 та 1,7 разу вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не виводяться при гемодіалізі.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті овальні таблетки, вкриті оболонкою, з рискою з обох боків.
Несумісність. Невідома.
Т ермін придатності . 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Упаковка. №10, №30 (10х3), №30 (15х2), №90 (10х9), №90 (15х6):
по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 9 блістерів у картонній коробці;
по 15 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Зентіва» /
Zentiva ks
Місцезнаходження .
У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка /
U kabelovny 130, 102 37 Praha 10, Dolni Mecholupi, Czech Republic.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЛОЗАРТАН
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЛОЗАРТАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа