МАДОПАР табл. 200 мг + 50 мг фл. №100

Место хранения:

Активные ингредиенты: леводопа, Бенесаразид;

1 таблетка содержит Levodopes 200 мг и бензуразид 50 мг в форме бензуразида гидрохлорида 57 мг;

Вспомогательные вспомогательные: маннит (E 421), гидрофосфат кальция безводный, микрокристаллическая целлюлоза, скарчатинизированные, кросс-отчет, этилцеллюлоза, оксид железа красный (E 172), диоксид кремния коллоидных безводных, документов натрия, стеарат магния.

Лекарственная форма. Таблетки

Основная физика и химические свойства: цилиндрические таблетки, плоские с обеих сторон, бледно-красный с незначительными перерывами. На планшете сверху, отпечаток Рош с шестигранником (шестигранником) и перекрестным рисом, дном - перекрестным риском.

Фармакотерапевтическая группа.

Антопкинсонские наркотики. Дофаминергические агенты. Леводопа с ингибитором декарбоксилазы.

ATT CODE N04B A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Допамин, недостаток образования которых в базальных ганглиях наблюдается у пациентов с паркинсонизмом, является нейротрансмиттером мозга. Леводопа или L-DFA (3,4-дигидрофенилаланин) представляет собой промежуточное соединение синтеза дофамина. Заменительная терапия леводопайя в качестве протреката используется для повышения уровня дофамина в организме из-за свойств хорошо проникать сквозь кровополетную барьер, в отличие от дофамина. После леводопы проникают в центральную нервную систему (CNS), она преобразуется в дофамин с декарбоксилазой ароматических L-аминокислот.

Дофаминергическая система участвует в патогенезе синдрома беспокойных ног. Таким образом, заместительная терапия леводопайи также эффективна у пациентов с синдромом беспокойных ног.

После получения внутренне леводопа быстро обнаруживается как с церебральными, так и экстравориальными тканями с образованием дофамина. В результате большинство прикладных леводопов не достигают базирования ганглиев, а периферический дофамин часто вызывает нежелательные явления. Вот почему блокировка экстракорибрутных декарбоксилирования леводопов очень желательно. Это достигается одновременным использованием леводопов и бенезаразида - ингибитора периферической декарбоксилазы.

MADAPOR MADAPOR ^® представляет собой комбинацию этих веществ по отношению к 4: 1 (оптимальность этого отношения подтверждается в клинических испытаниях и с терапевтическим использованием) и, следовательно, имеет значительно улучшенную переносимость, одинаковую эффективность, что и леводопа, используемая в более высоких дозах.

Совместное использование леводопов и бетензаразида, таким образом, обеспечивает возможность компенсировать дефицит дофамина в мозгу.

Фармакокинетика.

Леводопа и бетензаразид поглощаются по большей части (66-74%) в верхних частях тонкой кишки. Поглощение однородно и не зависит от места. Пиковая концентрация леводопов в плазме крови достигается примерно через 1 час после получения препарата.

Абсолютная биодоступность леводопов после получения препарата составляет 98% (диапазон 74-112%).

Максимальные концентрации леводопов в плазме крови и степень поглощения леводопов (AUC) увеличиваются параллельно дозы (в диапазоне леводопов от 50 до 200 мг).

Одновременные блюда уменьшает скорость и степень поглощения леводопов. При введении лекарственного средства Madapor ^® с едой максимальная концентрация леводопов в плазме крови уменьшается на 30% и достигается позже. Питание снижает степень поглощения леводопов на 15%. Замедление опорожнения желудка также уменьшает всасывание.

Леводопа проходит через барьер в крови мозговой системой насыщенной транспортной системе и не связывается с белками в плазме крови. Его объем распределения составляет 57 литров. Площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) для леводопов в спинномозговой жидкости составляет 12% таких в плазме.

Принимаясь в терапевтические дозы, Бенесаразид не проникает в барьер в крови, в отличие от леводопов. Он накапливается в основном в почках, легких, маленьких кишечниках и печени.

Леводопа метаболизируется двумя основными путями (декарбоксилированием и о-метилированием) и двух боком (трансминация и окисление).

Декарбоксилаза ароматических аминокислот преобразует леводоп в дофамин. Главными конечными продуктами этого обменного пути являются гомодилин и дигидроксифенилопатина кислоты.

CateChol-O-метилтрансфераза представляет собой метилирование леводоп с образованием 3-о-метропов. Срок годности этого базового плазменного метаболита составляет 15-17 часов, а у пациентов с паркинсонизмом, которые получают терапевтические дозы подготовки Madapor ^® , происходит его накопление.

Уменьшение периферийного декарбоксилирования леводопов при совместимости с бенезаразидом приводит к более высоким леводопным концентрациям в плазме крови и 3-о-метропов и более низких концентрациях катехоламинов (дофамин и норэпинефрин) и фенолкарбоновых кислот (гомогеновая кислота, дигидрофенилуксусная кислота).

В слизистой оболочке кишечника и печенинезаразида гидроксилата с образованием тригидроксибензилгидразина. Этот метаболит является мощным ингибитором декарбоксилазы ароматических аминокислот.

При периферическом ингибировании декарбоксилазы леводопа периода полураспада леводопов составляет 1,5 часа. День-жизнь немного длиннее (примерно 25%) у пожилых пациентов (65-78 лет) с болезнью Паркинсона. Оформление леводопов составляет приблизительно 430 мл / мин.

Бензуразид практически полностью устранен в виде метаболитов. Метаболиты в основном выделяются с мочой (64%) и в меньшей степени - с фекалиями (24%).

Фармакокинетика в специальных группах.

Пациенты с нарушенной функцией почек

Леводопа и Бенесаразид хорошо метаболизируется, а менее 10% леводопов выводятся в моче в моче в неизменной форме. Таким образом, пациенты с нарушением функции почек легкой или умеренной степени тяжести, коррекция дозы не требуется.

Нет данных о фармакокинетике леводопов у пациентов с нарушенной функцией почек.

Пациенты с нарушением функции печени

Леводопа в основном метаболизируется от декарбоксилазы ароматических аминокислот, которые в больших количествах, присутствующих в печени, кишечном тракте, почкам и сердцам.

Нет данных о фармакокинетике леводопов у пациентов с функцией печени.

Пациенты летнего возраста

У пожилых пациентов (65-78 лет) с болезнью Паркинсона, период полураспада и AUC леводопов увеличивается на 25% по сравнению с младшими пациентами (34-64 года), что не является клинически значимым изменением и не отображается в режиме дозировки с Все показания.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение всех форм паркинсонизма, за исключением паркинсонизма лекарственного происхождения.

Лечение идиопатического и симптоматического синдрома беспокойных ног.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к леводопам, бенезаразиду или любому из компонентов препарата.

Пациенты, принимающие лекарства ^MADOPAPOR® , не могут быть использованы одновременно неэлектрифицированные ингибиторы MAO-A и MAO и MAO-B, поскольку такая комбинация эквивалентна не селективному угнетению МАО. Можно одновременно использовать Mao- ^® селективные ингибиторы MAO и распагалин, избирательную мао-а ингибиторы (например, моклобемид).

Препарат Madapor ^® не может быть предписан в присутствии декомпенсированной эндокринной, почечной линии (за исключением пациентов с синдромом беспокойных ног, которые находятся в диализе), болезнь сердца, а также психические заболевания с психотическим компонентом.

Препарат ^Madaro® не может быть назначен пациентам до 25 лет (рост костей должен быть завершен).

Препарат Madapor ^® противопоказан пациентам с закрытой глаукомой.

Madopar ® Madopar ^® противопоказан беременным женщинам и женщинам репродуктивного века, которые не используют надежные методы контрацепции. Если во время лечения MADAPAR ^® беременна, препарат должен быть немедленно отменен рекомендацией врача (см. Раздел «Особенности приложения»). Решение относительно схемы отмены препарата следует принимать индивидуально.

Существует подозрение, что Леводопа может спровоцировать активность злокачественной меланомы. Именно поэтому лекарство ^Madopapor® не следует назначать пациентам с злокачественной меланомой или пациентами с злокачественной меланомой в анамнезе.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Фармакокинетические взаимодействия

Trigexifnidyl (антихолинергический препарат) с одновременным применением с препаратом Madapor ^® уменьшает скорость, но не степень поглощения леводопов.

Антациды уменьшают степень поглощения леводопов на 32% при введении с помощью MADAPOR MADAPOR ^® .

Утюг сульфат уменьшает _{максимальные} концентрации (S MAX) и AUC леводопов на 30-50%, что является клинически значимым изменением некоторых, но не у всех пациентов.

Метоклопрамид увеличивает скорость поглощения и _{максимальную} концентрацию (MAX) леводопов.

Домперидон может увеличить биодоступность леводопы путем стимуляции опорожнения желудка.

Фармакодинамические взаимодействия

Приготовление MADAPOR ^® нельзя использовать одновременно с неисполнительными невыполненными ингибиторами моноаминасидазы (MAO).

Если препарат MadaPor ^® назначен пациентам, получающим необратимые нерешительные ингибиторы MAO, то из расторжения ингибиторов МАО до получения препарата MadaPor ^® должен проходить не менее 2 недель (см. Раздел «Противопоказания»). В противном случае существует риск гипертонического кризиса. Однако селективные ингибиторы MAO-B (такие как селегилин и разагилин) и селективные ингибиторы MAO-A (такие как моклобемид) могут вводиться пациентам, получающим подготовку ^MADOPAPOR® . В этом случае рекомендуется регулировать дозу лекарственного средства Madapor ^® в зависимости от эффективности и переносимости. Сочетание селективных ингибиторов MAO-A и MAO эквивалентно получению не селективного ингибитора MAO, поэтому аналогичная комбинация не должна вводиться одновременно с помощью MadaPor ^® (см. Раздел «Противопоказания»).

Приготовление мадапора ^® не следует вводить одновременно с симпатомиметиками (адреналином, норепинефрином, изопротеренолом, амфетамином, которые стимулируют симпатическую нервную систему), поскольку она может потенцифицировать их эффект. Если одновременное приложение распознается по мере необходимости, следует регулярно контролировать состояние сердечно-сосудистой системы и, при необходимости, уменьшить дозу симпатомиметики.

Из-за возможного добавки эффекта препарата ^Madapor® , в то время как одновременное использование антигипертензивных средств следует регулярно контролировать артериальное давление.

Нейролептики, опиаты и антигипертензивные препараты, содержащие остатки, подавляют действие препарата Madapor ^® .

Витамин B ₆ в суточной дозе 50-100 мг может нейтрализовать эффект леводопов. Этот антагонизм не имеет места с совместимым применением леводопов с ингибиторами декарбоксилазы. Следовательно, MadaPor ® MadaPor ^® может быть предписан вместе с препаратами поливитаминов, содержащей низкую дозу витамина B ₆ , но не с препаратами, содержащей высокую дозу витамина B ₆ .

Объединенное использование препарата с другими средствами (антихолинергические агенты, амантадиновые, селегилин, бромокриптин и агонисты дофамин), но это может увеличить не только желательные, но и нежелательные последствия. Может потребоваться уменьшить дозу лекарственного средства Madapor ^® или другого препарата. Если для лечения добавляют ингибитор CATECHOL-O-Methyltransferase (COMP), может возникнуть необходимость уменьшения дозы лекарственного средства MADAPOR ^® . Такой опыт является при использовании ^Madapor® и препарата Толкапона одновременно. В начале терапии препарат антихолинергических препаратов Madaro ^® Madaro ® не следует резко отменять, поскольку Леводопа начинает действовать немедленно.

Леводопа может повлиять на результаты лабораторных испытаний для катехоламинов, кетоновых тел, креатинина, мочевой кислоты, глюкозы. Леводопа может повлиять на лабораторные испытания щитовидной железы с анти-сырой. Тест KOOMCA может дать ложноположительный результат у пациентов, принимающих ^MADAPOR® .

У пациентов, получающих лекарство MADAPOR ^® , принимая препарат одновременно с богатыми белками, могут нарушить эффект препарата.

Одновременное введение нейролептиков со свойствами блокировки дофамино-рецепторов, в частности D ₂ антагонистов рецептора, может привести к антипецинитскому эффекту леводопа-бенесаразида. Леводопа может уменьшить антипсихотические эффекты этих препаратов. Совместная цель этих препаратов должна быть назначена с осторожностью.

Общая анестезия с Галотаном : подготовка ^MADOPAR® должна быть отменена на 12-48 часов до хирургического вмешательства, поскольку пациент получает лекарство MADAPOR ^® , во время галлотской анестезии может произойти артериальное давление и / или аритмии.

Информация о анестезии с другими анестетиками представлена ​​в разделе «Особенности применения».

Особенности приложения.

Общий.

У пациентов с повышенной чувствительностью возможна разработка реакций гиперчувствительности.

Дофаминергические препараты.

Случаи неконтролируемой импульсивности (неспособность выдерживать внезапные импульсы), патологическую склонность к азартным играм, увеличению либидо, гиперсексуальности, захватывающих поведенческих расстройств и навязчивое проводящее поведение, возникшее у пациентов с болезнью Паркинсона, получающих лечение с дофаминергическими агентами, включая лекарство MADAPOR ^® . Эти симптомы в основном наблюдались при использовании высоких доз и в целом соответствуют снижению дозы или отличительной обработки.

Причинная связь между подготовкой ^MADAPOR® и указанными симптомами не устанавливается, потому что препарат не является агонистом дофамина. Однако рекомендуется проявлять осторожность, поскольку подготовка ^MADAPOR® представляет собой дофаминергический препарат.

В результате чрезмерного использования лекарство MADAPOR ^® может вызвать синдром дисрегистрации дипамин.

Пациенты с открытой глаукомой рекомендуются регулярно контролировать внутриглазное давление, поскольку теоретически леводопа может увеличивать внутриглазное давление.

Депрессия может быть в качестве клинического проявления основного заболевания и может возникнуть на фоне препарата Madapor ^® . Требуется тщательный надзор пациентов с высоким риском развития депрессии (в группах риска пожилых людей и / или с наличием таких расстройств в истории).

Препарат MadaPor ^® нельзя использовать для пациентов с злокачественной меланомой (когда предполагается для диагностики, с негистовым повреждением и злокачественными меланомами в анамнезе).

При необходимости проведение хирургического вмешательства с общей анестезией лекарственного средства Madapor ^® следует продолжать операцию, за исключением общей анестезии с галлотаном. Поскольку пациенты, получающие лекарства MADAPOR ^® во время галлотской анестезии, могут возникать флуктуации артериального давления и / или аритмий, принимая препарат MadaPor ^® , следует отменять на 12-48 часов до хирургического вмешательства. После лечения лечение следует восстановить, постепенно увеличивая дозу до предыдущего уровня.

Следует избегать анестезии с циклопропанским и пациентам галотана, для которых удаление лекарственного средства Madapor ^® (например, с чрезвычайными хирургическими вмешательствами).

Во время фазы титрования проверьте формулу крови и функции печени. Пациенты с диабетом часто могут определять уровень глюкозы в крови и регулировать дозировку гипогликемических средств в зависимости от глюкозы в крови. У пациентов с инфарктом миокарда анамнеза коронарная недостаточность или аритмия должны регулярно контролировать параметры сердечно-сосудистой системы (включая ЭКГ). Следует быть осторожным при лечении пациентов с анамнезом язвенной болезни желудка или остеомализации.

Мадапору ^® препарат не может быть резко отменено. С острым декомперацией препарата может привести к «злокачественному нейролептическому синдрому» (увеличение температуры, жесткости мышц, а также возможных психических изменений и увеличения уровня креатина фосфокиназы в сыворотке), которые могут принимать форму жизни. В случае таких симптомов пациент должен находиться под наблюдением доктора (при необходимости, будучи госпитализированным) и получать соответствующую симптоматическую терапию. Это может включать в себя перезапись препарата Madapor ^® после соответствующей оценки состояния пациента.

Леводопа может привести к сонливости и в редких случаях - внезапные эпизоды засыпания. Внезапное падение эпизодов может происходить без предупреждений или предварительной сонливости и без пациента случаев возникновения.

Пациенты должны быть проинформированы о таком риске и запрещать водительские машины и работать с механизмами, если они чувствуют сонливость или уже имели эпизоды внезапного засыпания. В случае этих симптомов необходимо учитывать дозу уменьшение или аннулирование (см. Раздел «Способность влиять на скорость реакции при движении автомобильным транспортом или другими механизмами»).

Возможность медицинской зависимости и злоупотребления.

У деяких пацієнтів із хворобою Паркінсона спостерігалася поява поведінкових і когнітивних розладів у результаті неконтрольованого прийому зростаючих доз препарату, незважаючи на рекомендації лікаря, і значного перевищення терапевтичних доз препарату, необхідних для лікування рухових порушень.

Моніторинг лікування.

Під час фази титрування дози необхідно часто контролювати функцію печінки і нирок, формулу крові (надалі щонайменше один раз на рік). Періодичний моніторинг кількості тромбоцитів. У пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі, серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця слід регулярно контролювати параметри серцево-судинної системи та ЕКГ.

Пацієнти з гастроінтестинальною виразкою в анамнезі та пацієнти з остеомаляцією потребують особливо ретельного медичного спостереження. Пацієнтам із відкритокутовою глаукомою слід регулярно проводити контроль внутрішньоочного тиску.

Хворим з цукровим діабетом необхідно часто контролювати рівень глюкози у крові і коригувати дозу гіпоглікемічних препаратів.

Злоякісна меланома.

Епідеміологічні дослідження показали, що пацієнти з хворобою Паркінсона мають вищий ризик розвитку меланоми, ніж населення в цілому (приблизно, у 2-6 разів вище). Незрозуміло, чи цей підвищений ризик спостерігався у зв'язку із хворобою Паркінсона, чи завдяки іншим факторам, таким як використання леводопи у лікуванні хвороби Паркінсона. З цієї причини, пацієнтам та медичним працівникам рекомендовано регулярно контролювати меланому при призначенні препарату Мадопар ^® для будь-якого показання. В ідеалі, необхідні періодичні обстеження шкіри кваліфікованими спеціалістіами (наприклад, дерматологом).

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності : надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Експерименти на тваринах продемонстрували несприятливий вплив на плід, дані контрольованих клінічних досліджень відсутні. Препарат Мадопар ^® протипоказаний у період вагітності та жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції. Якщо у період лікування настає вагітність, препарат необхідно відмінити відповідно до рекомендацій лікаря (див. розділ «Особливості застосування»). Рішення стосовно схеми відміни препарату слід приймати індивідуально.

Годування груддю.

Леводопа може пригнічувати лактацію. Невідомо, чи секретується бенсеразид у грудне молоко людини. У разі необхідності прийому препарату слід припинити годування груддю, тому що не можна виключити небезпеку неправильного розвитку скелета у новонароджених.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При виникненні сонливості та/чи раптових епізодів засинання під час прийому препарату Мадопар ^® слід відмовитися від керування автомобілем чи іншої діяльності (наприклад, працювати з механізмами), що може наразити пацієнтів або інших на небезпеку. Пацієнтів слід проінформувати про це та необхідність утримуватись від такої діяльності до тих пір, поки не буде набуто досвід у застосуванні препарату Мадопар ^® , коли можливо оцінити негативний вплив препарату на виконання діяльності (див. «Особливості застосування»).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки можна подрібнювати для полегшення ковтання. Дозування і інтервал між дозами потрібно ретельно титрувати для кожного пацієнта, це відноситься і до пацієнтів літнього віку.

Препарат слід приймати внутрішньо, у разі можливості не менш ніж за 30 хвилин до їди або через 1 годину після їди.

Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, які в основному виникають на ранніх стадіях лікування, можливо зменшити шляхом прийому препарату Мадопар ^® під час прийому їжі (наприклад, печиво) чи рідини, або шляхом поступового підвищення дози.

Лікування препаратом Мадопар ^® , як і всіма препаратами леводопи, слід розпочинати поступово; дози підбирати на кожній стадії хвороби індивідуально і розпочинати з нижчих терапевтичних доз. Тому нижченаведені вказівки щодо дозування слід сприймати як загальні рекомендації.

Початкове лікування

Хворим на ранній стадії хвороби Паркінсона рекомендується розпочинати лікування з прийому 50 мг леводопи + 12,5 мг бенсеразиду 3-4 рази на добу. Після підтвердження переносимості схеми початкового дозування добову дозу поступово збільшують залежно від відповіді пацієнта (наприклад, чотириразові дози на добу замість триразових). Якщо хворий знаходиться під безпосереднім наглядом лікаря, корекція дози може здійснюватися кожні 2-3 дні. Оптимальний ефект досягається у загальному випадку при добовій дозі 300-800 мг леводопи + 75-200 мг бенсеразиду, прийнятій у 3 або більше прийомів.

На підбір оптимальної дози може знадобитися 4-6 тижнів.

Якщо виникає необхідність подальшого збільшення добової дози, це слід робити з перервою в 1 місяць.

Підтримуюче лікування

Середня підтримуюча доза: по ½ таблетки (125 мг) 3-6 разів на добу. Кількість прийомів (не менше 3) і їхній розподіл протягом дня визначають відповідно до індивідуальних потреб хворого.

Дозування в особливих випадках

Дозування потребує ретельного титрування для всіх пацієнтів. Поки не буде досягнуто повного ефекту препарату, хворий може, як і раніше, приймати протипаркінсонічні засоби, які не містять леводопу; при появі ефекту, однак, часто з'являється можливість поступово знижувати їхню дозу.

Пацієнти з паркінсонізмом повинні бути проінформовані, що їх стан може тимчасово погіршитися. Пацієнти, які відчувають значні коливання відповіді протягом дня (феномен «включення – вимикання»), слід призначати менші, більш часті дози, або перевести їх на застосування препарату Мадопар ^® капсули з модифікованим вивільненням (див. інструкцію для застосування препарату Мадопар ^® , капсули з модифікованим вивільненням).

Пацієнтів необхідно ретельно спостерігати на предмет виникнення можливих небажаних психіатричних симптомів.

Синдром неспокійних ніг (RLS)

Препарат Мадопар ^® приймати за 1 годину перед сном. Щоб запобігти шлунково-кишковим розладам, краще прийняти препарат з невеликою кількістю рідини та печива. Перед застосуванням слід уникати об'ємної, багатої на білок їжі. Як правило, препарат Мадопар ^® слід приймати протягом тривалого періоду. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 500 мг препарату Мадопар ^® .

Звичайне дозування

Дозування препарату Мадопар ^® засновано на тяжкості синдрому неспокійних ніг, оптимальний ефект визначається поступовим, індивідуальним титруванням дози.

RLS з порушенням засинання

Якщо інше не передбачено, лікування симптомів, зокрема труднощів із засинанням, починають з дози 125 мг препарату Мадопар ^® ввечері перед сном. Якщо симптоми зберігаються, дозування може бути збільшено до двох доз по 125 мг.

RLS з порушенням засинання та підтримання сну вночі і додатковими симптомами протягом дня

Для симптомів протягом дня можна застосовувати ½ - 1 таблетку по мірі необхідності, враховуючи, що загальна доза протягом 24 годин не повинна перевищувати 500 мг.

Можливе неефективне лікування іноді пов'язане із взаємодією з їжею.

RLS внаслідок залежної від діалізу ниркової недостатності

Пацієнтам на діалізі з уремічними симптомами неспокійних ніг слід приймати ½ - 1 таблетку по мірі необхідності за 30 хвилин до діалізу.

Дозування в особливих випадках

Щоб запобігти погіршенню (тобто розвитку симптомів RLS на початку дня, загостренню симптомів і залученню інших частин тіла), не слід перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу препарату Мадопар ^® .

Якщо збільшується частота RLS, важливо не перевищувати максимальну добову дозу препарату Мадопар ^® .

У разі погіршення або ефекту рикошету слід розглянути можливість застосування додаткового лікування та зменшення дози леводопи; може знадобитися поступово припинити застосування леводопи і замінити її на інший препарат.

Пацієнти з порушенням функції печінки/нирок

У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю або нирковою недостатністю легкого чи помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Препарат Мадопар ^® добре переноситься пацієнтами, які отримують сеанси гемодіалізу.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми передозування якісно подібні до побічних реакцій, наведених у розділі «Побічні реакції» при застосуванні препарату Мадопар ^® у терапевтичних дозах, однак можуть бути вираженішими.

З боку центральної нервової системи : невгамовність, ажитація, сплутаність свідомості, безсоння, рухова гіперактивність, іноді – сонливість.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання (іноді повторне), діарея.

Кардіальні порушення та судинні розлади : головним чином синусова тахікардія і коливання рівня артеріального тиску (артеріальна гіпер- і гіпотензія). Рідко, але найчастіше в осіб літнього віку, повідомлялося про аритмії, відносно яких супутні серцево-судинні захворювання розглядали як причинні фактори. Також спостерігалися мимовільні рухи (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування.

Необхідно контролювати життєво важливі функції пацієнта та вжити допоміжних заходів залежно від клінічного стану пацієнта.

При передозуванні високими дозами та при прогнозованих небажаних наслідках у першу годину показане застосування активованого вугілля у дозі 1 г/кг. При передозуванні дуже високими дозами, що загрожують життю, у першу годину після прийому препарату Мадопар ^® може бути корисним промивання шлунка. Після промивання шлунка необхідно призначити активоване вугілля у дозі 1 г/кг.

При виникненні ажитації показане симптоматичне лікування, наприклад, бензодіазепінами. У відповідних випадках: симптоматичне лікування артеріальної гіпертензії (антигіпертензивні засоби) та артеріальної гіпотензії (збільшення об'єму циркулюючої крові, катехоламіни). Залежно від результатів моніторингу і гемодинамічного стану може бути призначене протиаритмічне лікування пацієнтам із серцево-судинними хворобами та/або хворим літнього віку.

Побічні реакції.

Небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, були нечастими і більш легкими, ніж ті, що виникали при дозуванні, що зазвичай застосовують при лікуванні хвороби Паркінсона.

Клінічні дослідження.

Синдром неспокійних ніг.

Об'єднані дані двох плацебо-контрольованих перехресних клінічних досліджень за участю загалом 85 пацієнтів наведені в таблиці нижче.

Перелічені всі небажані ефекти, повідомлені більше одного разу у групі активного лікування.

Таблиця 1. Небажані ефекти у дослідженнях M43052 та M43060 з активним лікуванням і плацебо

* серцеві аритмії

Післяреєстраційний досвід.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи .

Рідко поширені – гемолітична анемія, помірна і транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія; зменшення тривалості протромбінового часу. При застосуванні препарату Мадопар ^® спостерігалося підвищення азоту сечовини крові. У пацієнтів, які тривало отримують препарати, що містять леводопу, рекомендується періодично контролювати формулу крові, функцію печінки і нирок.

Порушення обміну речовин, метаболізму.

Нечасто – анорексія. Транзиторне і незначне підвищення рівнів амінотрансфераз і лужної фосфатази. Повідомлялося про підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Психічні порушення.

Пацієнти з хворобою Паркінсона можуть страждати від депресії. Ажитація, тривога, безсоння, галюцинації, манія, зміни поведінки, помірна ейфорія, маніфестний психоз, агресивність можуть спостерігатися нечасто; кошмарні сновидіння і часова дезорієнтація (особливо у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів, в яких спостерігалися вказані симптоми в анамнезі) виникають рідко. Депресія/депресія з суїцидальними думками можуть спостерігатися на фоні лікування препаратом Мадопар ^® , однак вказані симптоми можуть бути проявом основного захворювання. Неконтрольована імпульсивність і адиктивна чи обсесивно-компульсивна поведінка можуть виникати під час лікування препаратом Мадопар ^® . Зокрема, повідомлялося про випадки патологічної схильності до азартних ігор, непереборний потяг до покупок, переїдання, розлади харчової поведінки, підвищення лібідо, включаючи гіперсексуальність (див. розділ «Особливості застосування»). В результаті надмірного застосування препарат Мадопар ^® може викликати синдром дисрегуляції допаміну.

Нервова система .

У пацієнтів, які приймають препарат Мадопар ^® , може розвинутися синдром неспокійних ніг.

Нечасто: головний біль. Застосування препарату Мадопар ^® асоціюється з сонливістю, дуже рідко – із вираженою сонливістю вдень та епізодами раптового засинання (див. розділ «Особливості застосування»). На пізніших стадіях лікування або при застосуванні високих доз – мимовільні рухи (наприклад, на зразок хореї або атетозу), які загалом можна усунути або досягти переносимості шляхом зниження дози препарату. При довготривалому застосуванні можуть спостерігатися коливання терапевтичної відповіді (епізоди завмирання, ослаблення ефекту (акінезія) до кінця періоду дії дози, феномен включення-виключення), які загалом можна усунути або досягти переносимості шляхом зниження дози або призначення менших доз зі збільшенням проміжку між прийомами препарату, згодом необхідно спробувати підвищити дозу до початкового рівня з метою посилення терапевтичного ефекту. Поодинокі випадки втрати чи зміни смаку.

У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг.

Погіршення (у вигляді зміни часу появи симптомів з вечірнього та нічного часу на початок дня та вечір) перед наступною вечірньою дозою є найпоширенішим небажаним ефектом довгострокової допамінергічної терапії.

Серцево-судинна система.

Нечасто можуть спостерігатися серцево-судинні порушення (аритмії, ортостатична гіпотензія). Розлади кровообігу внаслідок ортостатичної гіпотензії загалом можна усунути шляхом зниження дози препарату Мадопар ^® .

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасто – зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, сухість у роті. Ці побічні явища, які можуть бути на початковій стадії лікування, можна значною мірою зменшити, якщо приймати препарат Мадопар ^® під час їжі або з достатньою кількістю їжі чи рідини, а також якщо підвищувати дозу повільно. Зареєстровані випадки шкунково-кишкових кровотеч при застосуванні леводопи.

Рідини та тканини організму можуть змінити свій колір внаслідок прийому препарату Мадопар ^® , у тому числі можуть набути іншого забарвлення слина, язик, зуби та слизова оболонка ротової порожнини.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини .

Рідко виникали алергічні реакції з боку шкіри, такі як свербіж і висипання.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи.

Зміна кольору сечі до червоного, який темнішає при відстоюванні.

Лабораторні обстеження.

Транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази. Також повідомлялося про підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Протягом лікування препаратом Мадопар ^® спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.

Інші розлади .

Припливи і підвищене потовиділення при застосуванні леводопи.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С в щільно закритій пляшці з метою захисту від вологи.

Упаковка.

По 100 таблеток у пляшці із коричневого скла. По 1 пляшці у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія