Личный кабинет
МОКСИН табл. покрыты оболочкой 400мг №5
rx
Код товара: 238359
Производитель: Scan Biotech (Индия)
2 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Моксин 400 мг
Моксин 400 мг
Хранилище:
Активное вещество: моксифлоксацин;
1 таблетка содержит гидрохлорид моксифлоксацина 436,8 мг, эквивалентный моксифлоксацину 400 мг;
Экспцинаты: кукурузный крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, тальк, кремниевый коллоидный безводный, магний стеарат, крахмал натрия (тип A), Opaglass, Opadry Pink.
Дозировка формы
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, розовый, биконвекс, удлиненная форма (в форме капли) с ходом с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Антимикробные препараты для системного использования. Антибактериальные агенты хинолоновой группы.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Механизм действия
Моксифлоксацин представляет собой 8-метоксифторхинолоновый агент с широким спектром бактерицидного действия. Моксифлоксацин in vitro эффективен для многих грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, анаэробных, кислотных бактерий, относительно бактерий, устойчивых к β-лактам и макролидным препаратам, а также атипичными бактериями (EG, Mycoplala SPP.
Бактерицидное действие основано на взаимодействии с топоизомеразами II и III, которые являются важными ферментами, которые контролируют топологию ДНК и способствуют ее репликации, репарации и транскрипции.
Сопротивление
Механизмы сопротивления, которые инактивируются пенициллинами, цефалоспоринами, аминогликозидами, макролидами и тетрациклинами, не влияют на антибактериальную эффективность моксифлоксацина. Резистентность между моксифлоксацином и этими антибиотиками не наблюдалась. До сих пор устойчивость, косвенные плазмиды, не наблюдались.
Перекрестное сопротивление наблюдалось среди хинолонов. Тем не менее, некоторые грамопозитивные и анаэробные микроорганизмы устойчивы к другим хинолонам, чувствительным к моксифлоксацину.
Результаты исследований in vitro показали, что устойчивость к моксифлоксацину развивается медленно из -за множественных мутаций.
Влияние на кишечную флору на людей
После перорального введения моксифлоксацина отмечены следующие изменения в кишечной флоре. Количество Ecoli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococci и Klebsiella spp. Их число возвращается в норме в течение двух недель. Токсин Clostridium difficile не был обнаружен.
Данные чувствительности in vitro
Моксифлоксацин действует на большинство штаммов следующих микроорганизмов:
Грэм -позитивные бактерии
Streptococcus pneumoniae (включая множественные штаммы устойчивости к антибиотикам, в том числе штаммы, устойчивые к пенициллину, и штаммы, устойчивые к двум или более антибиотикам, из таких групп, как пенициллин (с минимальной депрессией> 2 мг) цефуроксазол), макролиды, тетрациклины и триметоприм/сульфамемазол);
Streptococcus pyogenes (группа A)*, Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae*, Streptococcus dysgalactiae, Streptococcus ангинозели (включая метициллин)*, Staphylococus sensal -Sensire) ococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы метициллина); Staphylococcus epidermidis (устойчивый к метициллину/штаммам) (умеренная чувствительность) **, Staphylococcus heamolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophytic, staphylococcus saphticcus, гометинис, гомоцил, стафиловид.
Simulans, Corynebacterium difteria, Enterococcus faecalis (только штаммы, которые чувствительны к ванкомицину и гентамицину). *
Грам -отрицательные бактерии
Gardnerella vaginalis, hamophilus influenzae (including ß-lactamazonegative and positive strains)*, haemophilus parainfluenzae*, Moraxella catarrhalis i*, Klebsiella pneumoniae*, Klebsiella oxytoca , Enterobacter Aerogenes, Enterobacter Agglomerans, Enterobacter Cloacae*, Enterobacter Intermedius, Enterobacter Sakazaki, Pseudomonas Aeruginosa (Умеренная чувствительность) Enotrophomonas maltophilia (умеренная чувствительность), Proteus mirabilis* (умеренная чувствительность), Proteus vulgaris, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoae (умеренная чувствительность), Providencia retetgeri, Providencia stuartii.
Анаэробы
Bacteroides Disstasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis*, Bacteroides ovatus, Bacteroides Thetaiotaomicron*, Bacteroides uniformis, Fusobacterimo spp romonas anarobius, porphyromonas asaccharyticus, porphyrmonas, provry ENS,* Clostridium Ramosum.
Нетипичный
Chlamydia pneumoniae*, Chlamydia trachomatis*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalum, Legionella pneumophila*, Sokhiella burta.
* /** Клиническая эффективность подтверждается для штаммов по утвержденным указаниям.
Токсическое влияние на репродуктивную функцию.
Токсическое воздействие на репродуктивную функцию у людей не было исследовано.
При изучении влияния моксифлоксацина на репродуктивную функцию животных, доказано, что препарат проникает через плаценту, случаи снижения веса плода, увеличение случаев выкидышей, что небольшое увеличение продолжительности беременности.
Фармакокинетика.
Поглощение и биодоступность
С пероральным введением моксифлоксацин быстро и почти полностью поглощается. Абсолютная биодоступность достигает почти 91 %.
В диапазоне доз 50-1200 мг при одиночном приеме и в дозах 600 мг в день в течение 10 дней фармакокинетика линейна. Равновесие достигается в течение трех дней. После принятия пероральной дозы 400 мг максимальная концентрация в крови достигается в течение 0,5-4 часов и составляет 3,1 мг/л. Максимальная и минимальная концентрация в плазме в состоянии равновесия (400 мг один раз в день) составляет 3,2 и 0,6 мг/л соответственно.
При принятии моксифлоксацина вместе с пищей наблюдается небольшое увеличение времени достижения максимальной концентрации (в течение 2 часов), и небольшое снижение максимальной концентрации (приблизительно 16 %), с продолжительностью поглощения не изменяется. Поскольку эти данные не являются клиническими, моксифлоксацин можно принимать независимо от потребления пищи.
Распределение
Моксифлоксацин быстро распределяется в тканях и органах. Воздействие препарата, определяемое AUC (aucnorm = 6 кг/ч), является высоким при объеме распределения в состоянии равновесия, которое составляет 2 л/кг. Слюна может достигать максимальной концентрации выше, чем в плазме крови. В экспериментах in vitro и ex vivo, в диапазоне от 0,02 до 2 мг/л с белками крови (в основном с альбуминами) составляет приблизительно 45 % и не зависит от концентрации препарата. Ввиду этого наблюдается высокая максимальная концентрация свободного вещества (> 10 x MPC).
Моксифлоксацин достигает высоких концентраций в тканях, таких как в легких (эпителиальная жидкость, альвеолярные макрофаги), пазухи (верхнечелюстная и решетчатая), полипы носа и в воспалительных клетках, где общие концентрации превышают достигнутые концентрации в плазме. В интерстициальной жидкости (слюна, внутримышечная, подкожная) препарат определяется в свободном, не связанном с белками, при высокой концентрации. Кроме того, высокие концентрации препарата определяются в брюшных тканях и жидкостях и репродуктивной системе у женщин.
Максимальная концентрация и соотношение концентрации в месте инъекции к концентрации в плазме для различных тканей -мишеней дают сопоставимые результаты для обоих путей введения лекарственного средства после использования одной дозы 400 мг моксифлоксацина.
Метаболизм
Моксифлоксацин подвергается биотрансформации фазы II и выделяется почками, а также с фекалиями/желчи как в неизменном состоянии, так и в виде неактивной сульфонии (M1) и глюкуронидов (M2). Исследования in vitro и клинические исследования фазы и не наблюдали метаболического фармакокинетического взаимодействия с другими препаратами, участвующими в биотрансформации фазы, и с участием ферментов системы цитохрома P450.
Независимо от метода введения, метаболиты M1 и M2 обнаруживаются в плазме в концентрациях ниже, чем неизменное соединение. Доклинические исследования похвально охватывали оба метаболита, за исключением потенциального воздействия на безопасность и переносимость.
Экскреция из тела
Половина препарата составляет приблизительно 12 часов. Средний общий клиренс после 400 мг составляет от 179 до 246 мл/мин. Почечный клиренс составляет приблизительно 24-53 мл/мин и указывает на частичную трубчатую реабсорбцию препарата из почек. Сопутствующее введение ранитидина и пробенецида не изменяет почечный клиренс препарата.
Фармакокинетика в разных группах пациентов.
Почечная недостаточность. Никаких существенных изменений в фармакокинетике моксифлоксацина у пациентов с нарушением почечной функции (включая клиренс креатинина <30 мл/ мин/ 1,73 м2) и в тех, которые находятся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном диализе.
Нарушенная функция печени. У пациентов с нарушением функции печени в легкой, умеренной и тяжелой степени клинически значимые различия в концентрациях моксифлоксацина в плазме не были отмечены по сравнению со здоровыми добровольцами или пациентами с функцией печени в нормальных пределах, соответственно.
Пожилые пациенты. Возраст не влияет на фармакокинетические параметры моксифлоксацина.
Индикация:
Лечение следующих бактериальных инфекций, вызванных микроорганизмами, чувствительными к препарату (см. Секции «Особенности использования», «Побочные реакции», «фармакологические свойства»), у взрослых пациентов. Моксифлоксацин следует назначать только тогда, когда использование антибактериальных агентов, которое обычно рекомендуется для начального лечения следующих инфекций, является непрактичным или когда указанное лечение было неэффективным.
Острый бактериальный синусит (диагностирован с высокой степенью вероятности).
Усугубление хронического бронхита (диагностировано с высокой степенью вероятности).
Не -госпитальная пневмония, за исключением не -корпоральной пневмонии с тяжелым курсом.
Воспалительные заболевания органов таза умеренной и умеренной степени (включая инфекционные поражения верхнего воспроизведения женщин, включая сальпингит и эндометрит), не связанные с абсцессом тубо -ворична или абсцессами органов пульва. Торговая форма моксина не рекомендуется для использования в качестве монотерапии при воспалительных заболеваниях таза умеренной и умеренной степени, но она может N. gonorrhoeae) (см. Разделы «Особенности применения», «Фармакологические свойства»).
Торговая форма препарата не рекомендуется для начального лечения каких-либо кожных инфекций и подкожных структур или в случае тяжелой не госпитальной пневмонии.
Вы должны обратить внимание на официальные инструкции по правильному использованию антибактериальных агентов.
Противопоказание:
Известная гиперчувствительность к моксифлоксацину или другим хинолонам или любым из экспциплина препарата.
Возраст до 18 лет.
Беременность или грудное вскармливание.
Пациенты с заболеваниями сухожилий, связанные с лечением хинолонов в истории.
В ходе доклинических исследований и клинических испытаний, после использования моксифлоксацина, наблюдались изменения в электрофизиологии сердца в форме удлинения QT. Следовательно, по соображениям безопасности препарат противопоказан у пациентов с:
врожденный или диагностирован с удлинением интервала QT;
Расстройства баланса электролита, в частности с не согласной гипокалиемией;
Клинически значимая брадикардия;
Клинически значимая сердечная недостаточность с уменьшенной фракцией выброса левого желудочка;
Симптоматические аритмии в истории.
Препарат не следует использовать в то же время, что и другие препараты, которые продлевают интервал QT (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Из-за ограниченных клинических данных использование препарата также противопоказано у пациентов с нарушением функции печени (класс С по классификации детей-пик) и пациентов с высокими уровнями трансаминаз (в 5 раз выше верхнего предела нормального). Полем
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими формами взаимодействия:
Аддитивный эффект моксифлоксацина и других лекарств, которые могут вызвать интервалы QT, не может быть исключен. Это взаимодействие может увеличить риск желудочковых аритмий, в том числе «пиратские» желудочковые тахикардии. По этой причине использование моксифлоксацина в сочетании с любым из следующих препаратов противопоказано (см. Также раздел «Противопоказания»):
Антиаритмические препараты класса Ia (eg хинидина, гидрохинидин, досопирамид);
Антиаритмические препараты класса III (например, амиодарон, соталол, дофетизид, ибутилид);
антипсихотические препараты (например, фенотиазины, пимозид, сертификат, галоперидол, султпприд);
трициклические антидепрессанты;
Некоторые антимикробные агенты (Sakvinavir, Sparfloxacin, эритромицин для внутривенного введения, пентамидина, противомалярийных препаратов, включая галофантрин);
некоторые антигистаминные препараты (терфенадин, астемизол, мизоластин);
Другие (цизаприд, винамин IV, bepridil, diphmanil).
Мокксифлоксацин следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих калиевые препараты (например, петля и тиазидные диуретики, клизмы и слабительные (в высоких дозах), кортикостероиды, амфотерицин B) или препараты, которые связаны с клинически брадикардией.
ДИВАЛЕНТИЧЕСКИЕ ИЛИ ТВОРИВЕНТНЫЕ КАТИИ (антациды, содержащие магний или алюминий, диданозин в таблетках, супрастлафат и агенты, содержащие железо или цинк), и моксифлоксацин, между введением лекарств, содержащих бивалентные или тривалентные катионы (такие как антициды, содержащие магния или алумин, didanosine in in in Таблетки, супрастлфат.
В сочетании с варфарином фармакокинетические параметры, время протромбина и другие параметры свертывания крови не изменяются.
Фармакокинетика дигоксина слегка изменяется под влиянием моксифлоксацина (после многократного использования моксифлоксацина увеличение дигоксина CMAX наблюдалось примерно на 30 % в равновесном состоянии без воздействия AUC (площадь в «времени концентрации»).
В исследованиях с участием добровольцев с диабетом сопутствующее использование моксифлоксацина перорально и глибенкламида приводило к снижению концентрации глибенкламида на пиковом уровне примерно на 21 %. Комбинация глибенкламида с моксифлоксацином может теоретически привести к небольшой краткосрочной гипергликемии. Однако изменения в фармакокинетике, которые наблюдались, не привели к изменениям в фармакодинамических параметрах (уровень глюкозы в крови, уровень инсулина). Таким образом, клинически значимое взаимодействие между моксифлоксацином и глибенкламидом не было обнаружено.
Пациенты, использующие антикоагулянты в сочетании с антибиотиками, включая моксифлоксацин, должны изменить дозу перорального антикоагулянта с повышенной антикоагулянтной активностью.
При одновременном использовании активированного углерода и моксифлоксацина перорально при дозе 400 мг, системная биодоступность лекарственного средства снижается более чем на 80 % из -за ингибирования его поглощения. В этом отношении не рекомендуется одновременное использование этих двух препаратов (за исключением случаев передозировки, см. Также раздел «передозировка»).
Было доказано вещества, для которых отсутствие клинически значимого взаимодействия с моксифлоксацином: ранитидин, добавки кальция, теофиллин, оральные контрацептивы, циклоспорин, итраконазол, морфин, морфин при парентеральном введении, пробенецид. In vitro ферменты цитохрома P450 подтвердили вышеизложенное. Ввиду этих результатов, метаболическое взаимодействие через ферменты цитохрома P450 маловероятно.
Поглощение моксифлоксацина не зависит от потребления пищи (включая молочные продукты), поэтому можно использовать моксифлоксацин независимо от потребления пищи.
Особенности на приложении:
Гиперчувствительность и аллергические реакции на фторхинолоны, включая моксифлоксацин, были зарегистрированы после первого использования. Анафилактические реакции могут прогрессировать в жизнь анафилактического шока, даже после первого использования. В этих случаях препарат должен быть прекращен и соответствующая терапия (например, анти -отток).
При использовании моксифлоксацина у некоторых пациентов может увеличить интервал QT на ЭКГ. Анализ результатов ЭКГ показал, что продление интервала QTS с моксифлоксацином составило 6 мс ± 26 мс - 1,4 % по сравнению с начальным уровнем.
Поскольку женщины имеют более длинный интервал QT, чем у мужчин, женщины могут быть более чувствительными к лекарствам, которые продлевают интервал QT. Пожилые пациенты также могут быть более восприимчивыми к эффектам, связанным с интервалом QT.
Пациенты, принимающие моксифлоксацин, следует использовать с осторожностью, которая может привести к снижению калия.
Пациенты с длительными антиаритмогенными состояниями (особенно женщинами и пожилыми пациентами), такими как острая ишемия миокарда или пролонгация интервала QT, должны быть тщательно назначены с осторожностью, поскольку это может привести к увеличению точек риска ») и остановке сердца Полем Степень пролонгации интервала QT может увеличиться с увеличением концентрации препарата. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Необхідно зважити користь від лікування моксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій легкого ступеня тяжкості (див. розділ «Особливості застосування»).
Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.
При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком). Пацієнтам слід порекомендувати звернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо розвиваються такі ознаки та симптоми фульмінантного гепатиту, як пов'язана з жовтяницею астенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія.
У випадках виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функцій печінки/обстеження.
Повідомлялося про випадки бульозних реакцій шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування.
Відомо, що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, що можуть спричинити судомні напади або зменшити поріг виникнення останніх. У разі виникнення судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.
У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, повідомлялося про випадки сенсорної або сенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які отримують лікування моксифлоксацином, слід повідомити про це лікаря перед тим, як продовжувати лікування.
Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосування хінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реакції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, зокрема спроб самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення у пацієнта таких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам, які страждають психозами, або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.
У зв'язку з застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, в тому числі моксифлоксацину, повідомлялося про виникнення антибіотикасоційованої діареї (ААД) та антибіотикасоційованого коліту (ААК), включаючи псевдомембранозний коліт і Clostridium difficile-асоційовану діарею, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. При підозрі або підтвердженні ААД або ААК лікування антибактеріальними засобами, включаючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ризику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.
Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв'язку з можливістю загострення симптомів.
Запалення та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися в разі лікування із застосуванням хінолонів, включаючи моксифлоксацин, навіть протягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки, що спостерігалися через декілька місяців після припинення лікування. Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, може виникнути запалення та розрив сухожиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами.
При перших симптомах болю або запалення пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином та забезпечити спокій ураженій (-им) кінцівці (-кам) та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад накладення шини) ураженого сухожилля.
Слід з обережністю застосовувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості рідини, оскільки зневоднення може підвищити ризик виникнення ниркової недостатності.
Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.
При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фоточутливості. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фоточутливості. Незважаючи на це, пацієнтам необхідно уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної дії сонячного світла під час лікування моксифлоксацином.
Пацієнти з родинним або особистим анамнезом недостатності активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати моксифлоксацин.
Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.
Пацієнтам із ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування препаратом Моксин у формі таблеток не рекомендується.
Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинено бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентною до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад, цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити розвиток несприйнятливої до моксифлоксацину Neisseria gonorrhoeae.
Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.
Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин, тому застосування препарату дітям протипоказано.
Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін-резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюваної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом.
Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацину в разі лікування тяжкої інфікції, пов'язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.
Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню культурального аналізу щодо виявлення Mycobacterium spp. у зв'язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, у свою чергу, може призвести до хибно негативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають моксифлоксацин.
Дослідження на тваринах не виявили погіршення фертильності.
Дисглікемія
Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при застосуванні Моксин спостерігалися відхилення рівнів глюкози в крові, включаючи гіпоглікемію та гіперглікемію. У пацієнтів, які застосовували Моксин, дисглікемія розвивалася переважно у пацієнтів літнього віку з діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. У пацієнтів з діабетом рекомендований ретельний контроль рівнів глюкози в крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Беременность
У період вагітності застосування моксифлоксацину протипоказане.
Період годування груддю
Застосування Моксину протипоказано в період годування груддю. Невелика кількість моксифлоксацину може проникати у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Моксифлоксацин, як і інші фторхінолони, може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами через можливість виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, див. розділ «Побічні реакції») або гостра короткотривала втрата свідомості (непритомність, див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози:
Дорослі
Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.
Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.
Тривалість терапії
Тривалість терапії таблетованою формою препарату Моксин залежить від типу інфекцій і становить:
загострення хронічного бронхіту – 5-10 днів;
негоспітальна пневмонія – 10 днів;
гострий бактеріальний синусит – 7 днів;
запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня – 14 днів.
Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.
Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла
Корекція дози для пацієнтів літнього віку/пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.
Порушення функції печінки
Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Особливості застосування»).
Ниркова недостатність
Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Дети.
Моксифлоксацин протипоказаний дітям. Ефективність та безпека застосування Моксину дітям не встановлені.
Передозування:
У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв'язку з можливістю подовження інтервалу QT.
Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.
Побічні ефекти:
У кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Чastatata -wyзnananananananananakymememom: чasto (≥ 1/100, <1/10), neчastot (≥ 1/1000, <1/100), пл. )
Часто:
З боку серця: подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліємією.
З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, діарея.
Гепатобіліарні порушення: підвищення рівня трансаміназ.
З боку органів чуття: зміна смакових відчуттів.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.
Інфекційні ускладнення: суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний або вагінальний кандидоз.
Не часто:
З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія; подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення).
З боку імунної системи: алергічні реакції.
Порушення метаболізму та харчування: гіперліпідемія.
Психічні розлади: реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження.
Розлади з боку нервової системи: парестезії/дизестезії; порушення смаку (включаючи агевзію у вкрай поодиноких випадках); сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго; сонливость.
З боку серця: посилене серцебиття, тахікардія; подовження інтервалу QT; вазодилатація; фібриляція передсердь, стенокардія.
З боку травного тракту: зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази.
З боку судинної системи: вазодилатація.
Гепатобіліарні порушення: порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), підвищення в крові рівня лужної фосфатази.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, кропив'янка, сухість шкіри.
З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.
З боку органів зору: порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка (включаючи астматичний стан).
З боку нирок та сечовидільного тракту: дегідратація.
Загальні розлади: загальна слабкість (в основному астенія чи підвищена втомлюваність), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекцій малого таза), гіпергідроз.
Поодинокі:
З боку імунної системи: анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю).
Порушення метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіперурикемія.
Психічні розлади: лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства); галюцинації.
З боку нервової системи: гіпестезія; порушення нюху (включаючи втрату нюху);
патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі напади grand mal); порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну).
З боку серця: шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості).
З боку судинної системи: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія.
З боку травного тракту: дисфагія, стоматит; асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у вкрай поодиноких випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями).
Гепатобіліарні порушення: жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний).
З боку опорно-рухової системи: тендиніт, посмикування м'язів, судоми м'язів, м'язова слабкість.
З боку нирок та сечовидільного тракту: порушення функції нирок (включаючи збільшення креатиніну плазми крові та азоту сечовини); ниркова недостатність.
Загальні розлади: набряк.
Рідкісні
З боку кровоносної та лімфатичної системи: збільшення рівня протромбіну/зменшення МНВ; агранулоцитоз.
Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія.
Психічні розлади: деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства).
З боку нервової системи: гіперестезія.
З боку органів зору: транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС).
З боку серця: неспецифічні аритмії; «піруетна» шлуночкова тахікардія («torsade de pointes»), зупинка серця
Гепатобіліарні порушення: фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (включаючи летальні випадки).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю).
З боку опорно-рухової системи: розрив сухожиль; артрит, ригідність м'язів; загострення симптомів міастенії.
У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б, можливо, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).
Дата окончания срока:
3 года.
Условия хранения:
Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла та вологи місці при температурі до 25 °С.
Упаковка:
По 5 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній коробці.
Категорія відпуску:
За рецептом.
Режиссер.
Бафна Фармасьютікалс Лтд., Індія.
Адрес
147, Мадгаварам Ред Хілс Роуд, Грентліон, Вілидж Вадакараї Ченнаї Таміл Наду IN 600052, Індія.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа