В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МОВАЛИС табл. 15 мг блистер №10

МОВАЛИС табл. 15 мг блистер №10

rx
Код товара: 143718
Производитель: Boehringer Ingelheim (Германия)
100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Movalis.

Movalis.

Место хранения:
Активное вещество: 1 таблетка содержит мелоксикам 7,5 мг или 15 мг;
Вспомогательные вещества: цитрат натрия, моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, повидон, коллоидный безводный кремнезем, кросвидон, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и антиревматические препараты.
Код ATC M01A S06.
Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное симптоматическое лечение обострения остеоартрита.
Долгосрочное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита.
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к мельком или другим компонентам препарата или активных веществ с аналогичным действием, таким как НПВП, аспирин. MeloxiCam не следует уделять пациентам, которые возникают симптомы астмы, носовые полипы, ангионевротические отеки или вартикария после принятия аспирина или других НПВП;
  • Третий триместр беременности (см. Раздел «Беременность и лактация»);
  • Дети и подростки до 16 лет;
  • желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предыдущей историей терапии NSAIDS;
  • активная или рецидивирующая язвенная болезнь / кровотечение / кровотечение (два или более отдельных подтвержденных случаев язв или кровотечение);
  • тяжелые печеночные нарушения;
  • тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
  • желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение или другие свертывание крови;
  • тяжелая сердечная недостаточность;
  • Лечение периоперационной боли в коронарной артерии байпаса прививки (CABG).
Способ применения и доза .
Применить перорально.
Общая ежедневная сумма препарата следует использовать одно время с водой или другой жидкостью во время еды.
Побочные эффекты могут быть минимизированы использованием наименьшего эффективной дозы для кратчайшей продолжительности терапии, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Особенности применения»). Он должен периодически оценивать потребности пациентов в симптоматическом облегчении и реагировании на лечение.
Обострение остеоартрита:
7,5 мг / день (1 таблетка 7,5 мг или половина таблетки 15 мг). При необходимости доза может быть увеличена до 15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).
Ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит:
15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).
Также см. См. «Специальные категории пациентов» ниже.
Согласно терапевтическому эффекту дозы может быть уменьшено до 7,5 мг / день (1 таблетка 7,5 мг или половина таблетки 15 мг).
Не превышайте дозу 15 мг / день.
Специальные категории пациентов.
Пожилые пациенты и пациенты с повышенным риском побочных реакций.
Рекомендуемая доза для долгосрочной обработки ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита у пожилых пациентов составляет 7,5 мг в сутки. Пациенты с повышенным риском для побочных реакций должны начать лечение 7,5 мг в день (см. Раздел «Особенности применения»).
Почечная недостаточность.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, которые находятся на диализе, доза не должна превышать 7,5 мг в день. Пациенты с легкой до умеренной почечной недостаточностью (то есть пациенты с зазором креатинина ниже 25 мл / мин).
Отказ печени.
У пациентов с легкой до умеренной дозы обесценения печеночной недостаточности не требуется (для пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями см. См. «Противопоказания»).
Неблагоприятные реакции.
Эти исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить, что использование некоторых НПВП (особенно при высоких дозах и длительное лечение) может быть связано с небольшим повышенным риском случаев сосудистых сосудов (например, инфаркт или индикатор миокарда) (см. Раздел « Особенности приложений ").
Отек, гипертония и сердечная недостаточность наблюдались при лечении НПВП.
Большинство побочных эффектов наблюдалось, желудочно-кишечное происхождение. Может быть язвенная язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, иногда леталь, особенно у пожилых пациентов (см. Раздел «Особенности применения»). После внесения применения тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запор, диспепсия, боли в животе, земля, рвота крови, язвенного стоматита, обострение колита и болезни Крона (см. Раздел «Особенности применения»). Реже наблюдают гастрит.
Сообщили о тяжелых поражениях кожи, синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролис (см. Раздел «Особенности использования»).
Критерии оценки частоты неблагоприятных лекарственных реакций: очень распространенные (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 <1/10); необычный (≥ 1/1000 <1/100); редкий (≥ 1/10000 <1/1000); очень редкий (<1/10000); не известен (не может быть определен из доступных данных).
Из системы крови и лимфатической системы:
редко - анемия;
Редкие - параметры крови отклонение от нормы (включая изменения количества лейкоцитов), лейкопения, тромбоцитопения.
Сообщили о очень редких случаях агранулоцитоза (см. Некоторые серьезные и / или частые побочные реакции).
Иммунная система:
редкие - аллергические реакции, анафилактические или анафилактоид друг от друга;

Неизвестно - анафилактическая реакция, анафилактоидные реакции, включая шок.

Психиатрические расстройства:
Редкие - качающие настроения, кошмары;
Неизвестно - путаница, дезориентирование, бессонница.
Центральная нервная система:
часто - головная боль
Часто - головокружение, сонливость.
С точки зрения:
редко - расстройства зрения, включая размытое видение; конъюнктивит.
Из слушателя и вестибулярного аппарата:
редко - головокружение;
редко - звонит в уши.
Сердечные расстройства:
редко - чувство сердцебиения.
Сообщается сердечная недостаточность, связанная с лечением NSAID.
Сосудистые расстройства:
Редко - повышенное кровяное давление (см. Раздел «Особенности применения»), промывка.
Респираторная система, грудь и средостение:
Редкость - астма у пациентов аллергии на аспирин и другие НПВП;
Неизвестный - инфекция верхних дыхательных путей, кашель.
Из пищеварительного тракта:
Очень часто - расстройства пищеварительной системы: диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе, запор, метеоризм, диарея;
часто - скрытое или макроскопическое желудочно-кишечное кровотечение, стоматит, гастрит, регургитация;
редко - колит, гастродуоденальные язвы, эзофагит;
Очень редко - желудочно-кишечная перфорация.
Желудочно-кишечное кровотечение, изъязвление или перфорацию могут быть серьезными и потенциально смертельными, особенно у пациентов пожилых людей (см. Раздел «Особенности применения»).
Расстройства гепатобилиарной системы:
редко - функциональные аномалии печени (например, увеличение трансаминаз или билирубин);
Очень редко - гепатит;
Неизвестно - желтуха, печеночная недостаточность.
Кожа и подкожная клетчатка:
редко - ангионевротический отек, зубит, сыпь;
редко - синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, вариант.
Очень редкий - шумный дерматит, эритема мультиформ;
Неизвестно - реакции фоточувствительности, отвлекательный дерматит.
Система мочевыведения:
Редкие - задержка натрия и воды, гиперкалиемия (см. Раздел «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»), изменения почечной функции (увеличение креатина и / или мочевины в сыворотке);
Очень редко - острая почечная недостаточность, особенно у пациентов с факторами риска (см. Раздел «Особенности применения»);
Неизвестно - инфекция мочевыводящих путей, нарушение частоты мочевыведения.
Общие расстройства и административные расстройства сайта:
Редко - отеки, в том числе отек нижних конечностей.
неизвестные - симптомы гриппов.
Из опорно-двигательного аппарата:
Неизвестно - артралгия, боли в спине, признаки и симптомы, связанные с суставами.
Некоторые серьезные и / или частые побочные реакции.
Сообщили о очень редких случаях агранулоцитоза у пациентов, леченных мелькомкамемом и другими потенциально миелотоксическими препаратами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
Неблагоприятные реакции, которые наблюдались во время препарата, но то, что обычно, характерно для других соединений класса.
Органические повреждения почек, которые, вероятно, приводят к острой почечной недостаточности, сообщили о очень редких случаях интерстициального нефрита, острых трубчатых некрозов, некротического синдрома и папиллярного некроза (см. Раздел «Особенности применения»).
Передозировка.
Симптомы острой передозировки НПВП обычно ограничиваются летаргией, сонливостью, тошнотой, рвотой и эпигастрической болью, которая в целом обратимо от поддерживающей терапии. Там может быть желудочно-кишечное кровотечение. Серьезное отравление может привести к гипертонии, острой почечной недостаточности, дисфункцию печени, дыхательной депрессии, коме, судороги, сердечно-сосудистые заболевания и сердечную недостаточность. Сообщенные анафилактоидные реакции в терапевтическом использовании НПВП могут также испытывать передозировку.
В NSAD передозировку пациенты рекомендуются симптоматические и поддерживающие меры. Исследования показали ускорение вывода меноксикама путем принятия четырех устных доз холестырамина 3 раза в день.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Фертильность. MeloxiCam, а также другие препараты, которые ингибируют синтез циклооксигеназы / простагландина, могут повлиять на репродуктивную функцию и не рекомендуется для женщин, которые хотят зачать. Таким образом, женщины, которые планируют осмотр на беременность или бесплодие, должны рассмотреть возможность прекращения мелоксикама.

Беременность. Ингибирование синтеза простагландина может негативно повлиять на беременность и / или развитие эмбриона и плода. Эти эпидемиологические исследования позволяют предположить повышенный риск выкидывания и пороки развития сердца и GS после применения ингибитора синтеза простагландина в ранней беременности. Абсолютный риск сердечных заболеваний увеличился от менее 1% до 1,5%. Считается, что этот риск увеличивается с дозой и продолжительностью лечения.
Во время первого и второго триместра беременности мелоксикам не следует использовать, кроме как в неотложной необходимости. Если женщина пытается зачать или во время первого и второго триместра беременности, использование Meloxicam, дозировка и продолжительность лечения должны быть по меньшей мере.
Во время третьей триместра все ингибиторы синтеза простагландина могут создать риск для плода:
  • кардиопользованная токсичность (с преждевременной замыканием артериального протока и легочной гипертензии);
  • почечная дисфункция, которая может развиваться в почечную недостаточность с олиходропородовым;
Риски на последних этапах беременности матерей и новорожденных:
  • Возможность продления времени кровотечения, эффект протиграацииностиного даже при очень низких дозах;
  • Ингибирование сокращений матки, ведущих к задержкам или задержке доставки.
Следовательно, Мелоксикам противопоказан во время третьего триместра беременности.
Кормление грудью. Хотя специфические данные Movalis не известны NSAID, что они могут пройти в грудное молоко. Следовательно, приложение не рекомендуется для женщин, которые кормят грудью.
Дети.
Movalis Tablets 7,5 мг и 15 мг противопоказаны у детей до 16 лет (см. Раздел «Противопоказания»).

Особенности приложения.

Побочные эффекты могут быть минимизированы использованием наименьшей эффективной дозы для кратчайшей продолжительности терапии, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и информация о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не должна превышаться в случае недостаточного терапевтического эффекта, а также не должно использовать дополнительное использование NSAID, так как это может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказываются. Избегайте одновременного использования мелоксикама с НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2.
Мелоксикам не подходит для пациентов, нуждающихся в рельеве острой боли.
При отсутствии улучшения через несколько дней клинические преимущества лечения должны быть переоценены.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или болезнь язвенной болезни, чтобы обеспечить их полное лечение перед лечением мелькомкамом. Регулярно управлять сосредоточенностью на возможное проявление рецидивов у пациентов, леченных мелькомкамемом и пациентами с историей таких случаев.
Желудочно-кишечные нарушения.
Как и в случае с другими НПВП, потенциально роковое желудочно-кишечное кровотечение, изъязвление или перфорация может происходить в любое время во время лечения или без присутствия предыдущих симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации выше с увеличением доз НПВП у пациентов с историей язвы, особенно осложненной кровотечением или перфорацией (см. Раздел «Противопоказания») и у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой низкой эффективной дозой. Для таких пациентов следует рассмотреть возможность комбинированной терапии защитными препаратами (такими как ингибиторы мизопростола или протонов), а также для пациентов, требующих комбинированного использования низкой дозы аспирина или других препаратов, которые увеличивают желудочно-кишечный риск (см. Информацию, представленную ниже и раздел «Взаимодействие с Другие лекарственные средства и другие формы взаимодействия »).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичности в истории, особенно пожилых пациентов, должны сообщать все необычные симптомы живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), особенно на начальных этапах лечения.
Пациенты, которые когда-то использовали наркотики, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, включая гепарин в качестве радикальной терапии или в гериатрической практике, антикоагулянты, такие как варфарин или другие нестероидные противовоспалительные препараты, включая ацетилсалициловую кислоту при дозах ≥ 500 мг на приемку или ≥ 3 г Общая суточная доза, использование MeloxiCam не рекомендуется (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов с использованием мелоксикама следует прекратить лечение.
НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в истории (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти условия могут быть усугублены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушение печени.
До 15% пациентов, которые использовали NSAID (включая MOVALIS), могут быть увеличены ценностью одного или нескольких тестов печени. Эти лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными с постоянным лечением. Значительное увеличение ALT или AST (примерно три или более раз выше, чем обычно) наблюдалось у 1% пациентов во время клинических испытаний с НПВП. Дополнительные отчеты редких случаев тяжелых печеночных реакций, в том числе желтуха и рокового фулминантного гепатита, некроз печени и печеночной недостаточностью, некоторые со смертельным исходом.
Пациенты с симптомами или предполагаемой печеночной дисфункцией или опытным отклонением в тестах печени следует оценить для развития симптомов более тяжелой печеночной недостаточности во время лечения Movalis. Если клинические признаки и симптомы составляют с развитием заболевания печени, или если существуют системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь и т. Д.), Использование Movalis должно быть прекращено.
Сердечно-сосудистые расстройства.
Пациенты с гипертонией и / или застойной сердечной недостаточностью с легким до умеренной истории тщательного мониторинга рекомендуются в качестве лечения недвижимости NSAID, испытывающего удержание жидкости и отека.
Пациенты с факторами риска рекомендуется клинический мониторинг кровяного давления в начале терапии, особенно в начале лечения мелькоикамома.
Эти исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить, что использование некоторых НПВП (особенно при высоких дозах и длительном лечении) может быть связано с небольшим повышенным риском тромботических сосудистых событий (например, инфаркт миокарда или инсульта). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск для мелоксикама.
Пациенты с неконтролируемой гипертонией, застойной сердечной недостаточностью, установленные ишемические сердечные заболевания, периферическое артериальное заболевание и / или цереброваскулярные заболевания должны быть терапией мелькоикамома только после тщательного рассмотрения. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.
Порушення з боку шкіри.
Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірний висип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при використанні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.
Анафілактичні реакції.
Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на МОВАЛІС. МОВАЛІС не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
  • літній вік;
  • супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • гіповолемія (будь-якого генезу);
  • застійна серцева недостатність;
  • ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • люпус нефропатія;
  • тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлд-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому як результат у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і щонайменше на 2 дні після введення (див розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші попередження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
До складу таблеток МОВАЛІС по 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія МОВАЛІСУ щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.
Лікування кортикостероїдами.
МОВАЛІС не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи МОВАЛІС. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи МОВАЛІС, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають МОВАЛІС та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспірин-чутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспірин-чутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП МОВАЛІС не слід застосовувати пацієнтам чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.
Ризики, пов'язані з гіперкаліємією
Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти гіперкаліємії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.
Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов'язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовуються супутньо з мелоксикамом.
Фармакодинамічні взаємодії.
Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.
Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.
Антикоагулянти або гепарин . Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).
В інших випадках (наприклад, при профілактичних дозах) застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.
Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби: підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) . Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.
Деферасірокс.
Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.
Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).
Пеметрексед . При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв), прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнти повинні ретельно контролюватися, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкового побічних реакцій. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв), дози 15 мг мелоксикаму можуть знизити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій пов'язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл / хв).
Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.
Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Моваліс – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб (НПЗП) класу єнолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.
Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм розвитку для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 % (капсули). Таблетки, суспензія для перорального застосування та капсули показали біоеквівалентність. Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 5-6 годин для твердих пероральних форм (капсули і таблетки).
При багаторазовому дозуванні стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації в плазмі крові з відносно малими коливаннями піків: у межах 0,4-1,0 мкг/мл для 7,5 мг та 0,8-2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C min і С max у стабільному стані відповідно). Середні концентрації мелоксикаму в плазмі крові в стабільному стані досягаються протягом 5-6 годин для таблеток, капсул та суспензії для перорального застосування відповідно.
Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.

Розподіл . Мелоксикам дуже сильно зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація в якій у половину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %. Об'єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.
В сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.
Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення змінюється від 13 до 25 годин після перорального, внутрішньом'язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.
Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом'язового застосування.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об'єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки від пастельно-жовтого до лимонно-жовтого кольору. З одного боку опуклі, зі скошеними краями та маркуванням символу компанії. З іншого боку з лінією розлому навпіл та кодом. Поверхня таблетки може бути злегка шершавою.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання .
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка .
Для дозування 7,5 мг: по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці;
для дозування 15 мг: по 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску . За рецептом.
Виробник.
Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ/ Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG.
Місцезнаходження.
Бінгер Штрассе 173, 55216 Інгельхайм на Рейні, Німеччина/
Binger Strasse 173, 55216 Ingelheim am Rhein, Germany.
або
Виробник.
Берінгер Інгельхайм Еллас А.Е./ Boehringer Ingelheim Ellas AE
Місцезнаходження.
5-й км Пайаніа-Маркопоуло, 19400 Коропі Атика, Греція/
5th km Paіаnia-Markopoulo, Koropi Attiki, 19400, Greece.
МЕЛОКСИКАМ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа