НОЛИПРЕЛ БИ-ФОРТЕ табл. №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Нолипрел ^® БИ-ФОРТЕ
(Нолипрел ^® Ж -FORTE)

Место хранения:

Активные ингредиенты: периндоприл, индапамид;

1 таблетка содержит 6,79 мг периндоприла, соответствующий 10 мг периндоприла аргинина и 2,5 мг индапамида;

вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, стеарат магния, мальтодекстрин, коллоидный безводный диоксид кремния, натрия гликолят крахмала (тип А), глицерин, гипромеллоза, макрогол 6000, титана диоксид (Е 171).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: таблетки , покрытые пленочной оболочкой, белого цвета, круглые.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ангиотензин-превращающего фермента (АПФ). Периндоприл и диуретики. Код ATX C09B A04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Нолипрел ^® форте Б - комбинацию ингибитора АПФ периндоприл аргинин и индапамид sulfonamidnoho мочегонное. Его фармакологическое действие обусловлено свойствами каждого компонента (периндоприла и индапамида) и их аддитивным синергизмом.

Фармакологический механизм действия связан с периндоприлом.

Периндоприл - ингибитор АПФ, который преобразует ангиотензин I в ангиотензин II (сосудосуживающим веществом), дополнительно стимулирует секрецию альдостерона коры надпочечников и распад брадикинина (Сосудорасширяющие веществ) в неактивное heptapeptydiv.

ACE ингибирование приводит к:

Кроме того, периндоприл снижает артериальное давление (АД) у пациентов с нормальной и пониженной ренина плазмы.

Периндоприл действует из-за активного метаболита периндоприла. Другие метаболиты неактивны.

Периндоприл уменьшает работу сердца путем:

Исследования с участием пациентов с сердечной недостаточностью показали, что приводит применение периндоприла:

Значительно улучшены тесты производительности с физической активностью.

Фармакологический механизм действия связан с индапамидом.

Индапамид - производный от сульфонамидов indolovym кольца farmakolohichno сродни tiazydnymy диуретиков, который действует путем ингибирования реабсорбции натрия в кортикальном сегменте почки. Это приводит к увеличению экскреции натрия и хлорида в моче и в меньшей степени - калия и магния, тем самым увеличивая мочу и обеспечивает антигипертензивный эффект.

Характеристики антигипертензивного действия.

Нолипрел ^® B форте уменьшает систолическое артериальное давление (САД) и диастолическое артериальное давление (DBP) в гипертензивных пациентов любого возраста , которые оба лежа и стоя. Антигипертензивное действие препарата - зависимая доза.

PICXEL - многоцентровое, рандомизированное, двойное слепое, контролируемое исследование, в котором оценивали влияние комбинации периндоприл и индапамид на гипертрофии левого желудочка с эналаприлом по сравнению с монотерапией (на основе эхокардиографии).

Пациенты исследования PICXEL с гипертонией и гипертрофия левого желудочка (с индексом массы ЛЖ> 120 г / м ² у мужчин и> 100 г / м ² для женщин) были рандомизированы на две группы пациентов получали 2 мг периндоприл tertbutylaminu (эквивалент 2,5 мг периндоприла аргинина) / индапамид 0,625 мг, другие - эналаприл 10 мг 1 раз в сутки в течение всего года. Дозы были адаптированы в соответствии с кровяным давлением, доза была увеличена до tertbutylaminu периндоприл 8 мг (эквивалентно 10 мг периндоприла аргинина), индапамид - 2,5 мг эналаприла - от 1 до 40 мг в день. Препараты продолжали в исходной дозе принимать 34% пациентов в периндоприл / индапамид (2 мг периндоприл и индапамид 0,625 мг) и 20% в эналаприла (10 мг).

В конце лечения индекса массы левого желудочка значительно более снизился у пациентов, получавших периндоприл / индапамид (-10,1 г / м), чем в группе эналаприла
(-1,1 г / кв.м). Различие между этими двумя группами было -8,3 (95% доверительный интервал [ДИ] от -11.5 до -5,0, р <0,0001).

Наилучший эффект в снижении левого желудочка индекс массы было достигнуто при приеме периндоприл 8 мг (эквивалентно 10 мг периндоприла аргинина) / индапамид 2,5 мг.

Артериальное давление снизилось более эффективно в группе периндоприл / индапамид: разница в среднем снижение АД между двумя группами пациентов составляла -5,8 мм рт. Искусство. (95% ДИ -

От 7,9 до -3,7, р <0,0001) для САД и -2.3 мм рт. Искусство. (95% ДИ -3,6 до -0,9, р = 0,0004) для даты выгоды для пациентов из группы периндоприл / индапамид.

Гипотензивное действие , связанное с периндоприлом.

Периндоприл эффективен в снижении кровяного давления во всех степенях гипертензии: легкой, средней и тяжелой степени. Снижение САД и ДАД наблюдали как и положение лежа на спине.

Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после получения одной дозы и поддерживает более дня.

Perindopril имеет высокий уровень окончательной блокировки ингибитора ACE (примерно 80%) через 24 часа после приема.

У пациентов, которые ответили на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и сохраняется без возникновения тахифилаксии.

Прекращение терапии не сопровождается ненормальным эффектом.

Периндоприл обладает вазодилирующими свойствами, восстанавливает упругость крупных артерий, регулирует гистоморфометрические изменения в сопротивлении артерии и снижает его левую желудочковую гипертрофию. Добавление, при необходимости тиазидных мочегонных приводит к дополнительному взаимодействию.

Комбинация ингибитора АПФ и тиазидные диуретики снижают риск гипокалиемии, которая может быть диуретик при введении в качестве монотерапии.

Гипотензивное действие , связанное с индапамидом.

Гипотензивный эффект индапамида монотерапии длится 24 часа. Этот эффект проявляется в дозах, в которых диуретные свойства минимальны.

Антигипертеннительный эффект индапамида связан с улучшением упругости артерий и снижением сопротивления артериол и полной устойчивости периферической сосуды.

Индапамид уменьшает гипертрофию левой желудочки.

Если вы превышать рекомендуемую дозу и терапевтический эффект тиазидных диуретиков tiazydopodibnyh не увеличивается, а количество побочных эффектов возрастает. Если лечение недостаточно эффективно, не рекомендуется увеличить дозу.

Кроме того, как было показано в ходе исследований различной длины (короткие, средние и длинные) с участием пациентов с гипертонической болезнью, индапамид:

Фармакокинетика.

Фармакокинетические свойства периндоприла и индапамида в препаратах Нолипрел ^® B форте не отличается от их свойств в одном приложении.

Фармакокинетические свойства , связанные с периндоприлом.

После перорального введения перинингирил быстро поглощается, максимальная концентрация достигается за 1 час. Срок годности пинндоприла из плазмы крови составляет 1 час.

Периндоприл является пролекарством агентом. Таким образом, 27% дозы периндоприла поступает в кровь в качестве активного метаболита peryndoprylatu. В дополнение к активной периндоправлению, периндоприл образует более 5 неактивных метаболитов. Максимальная концентрация просириндоприлации в плазме крови достигается в течение 3-4 часов.

Поскольку прием пищи снижает преобразование периндоприла в peryndoprylat и, следовательно, уменьшается, а его биодоступность периндоприла аргинин рекомендуется принимать перорально в виде одной суточной дозы утром перед едой.

Существует линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.

Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Peryndoprylatu связывание с белками плазмы составляет 20%, в основном из ACE и зависит от дозы.

Периндопрат выводится в моче, период окончательного периода полураспада ответной доли составляет приблизительно 17 часов. Состояние равновесия достигается через 4 дня.

Выходные peryndoprylatu уменьшенные у пациентов пожилого возраста и у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью. Для пациентов с почечной недостаточностью необходимо корректировать дозу в зависимости от степени почечной недостаточности (клиренс креатинина).

Диализ чистого от периндоправления составляет 70 мл / мин.

Кинетика периндоприла изменяется у больных с циррозом печени: печеночный клиренс основной молекулы уменьшается наполовину. Однако количество генерируется peryndoprylatu не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нуждаются в корректировке дозировки (см. Раздел «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).

Фармакокинетические свойства , связанные с индапамидом.

Индуцимид быстро и полностью поглощается в пищеварительном тракте.

Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно через 1 час после перорального введения.

Связывание белков в плазме крови составляет 79%.

Период извлечения составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов). Повторный прием не приводит к накоплению. Устранение происходит главным образом в моче (70% дозы) и калом (22%) в виде неактивных метаболитов.

У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не меняются.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение гипертензии у пациентов, которые требуют использования периндоприл аргинин 10 мг и индапамид 2,5 мг в дозе.

Противопоказание.

Противопоказания , связанные с периндоприлом:

Противопоказания , связанные с индапамидом:

Противопоказания , связанные с наркотиками Нолипрел ^® B форте:

Из - за отсутствия достаточного клинического опыта Нолипрел ^® B форте не следует использовать:

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Взаимодействия общие для периндоприла и индапамида.

Не непонятные комбинации.

Литий. Сообщается, в противном случае увеличение концентрации лития в сыворотке крови и повышение его токсичности во время параллельного использования лития и ингибиторов АПФ. Одновременное применение тиазидных диуретиков может привести к дальнейшему улучшению лития и повышают риск токсичности комбинации ингибиторов АПФ и лития. Одновременное применение периндоприла и индапамида с литием не рекомендуется, но если это действительно необходимо, следует тщательно контролировать концентрацию лития в сыворотке крови (см. Раздел «Особенности применения»).

Комбинации , которые требуют особого внимания.

Baclofen. Усугубляет антигипертензивный эффект. Необходимо контролировать артериальное давление и функции почек и при необходимости корректировать дозу.

Системные нестероидные противовоспалительные препараты (включая аспирин в высоких дозах). Одновременное применение ингибиторов АПФ и нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), такие как ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторы СОХ-2 и неселективных НПВС может быть ослабление антигипертензивного эффекта. Одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП может повысить риск ухудшения функции почек, в том числе острой почечной недостаточности, вероятно, и повысить уровень калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек. Такое сочетание должно осуществляться с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Пациенты должны восстановить водный баланс до начала лечения и для мониторинга почечной функции в начале и в ходе комбинированной терапии.

Комбинации , требующие внимания.

Imipraminopodibni (трициклические антидепрессанты), нейролептические агенты. Усиливает гипотензивное действие и увеличивают риск развития ортостатической гипотензии (аддитивный эффект).

Кортикостероиды, tetrakozaktyd. Уменьшить антигипертензивный эффект (задержка воды и ионов натрия под влиянием кортикостероидов).

Другие антигипертензивные препараты. Использование других гипотензивных препаратов в сочетании с периндоприл / индапамид может привести к дополнительному снижению артериального давления.

Взаимодействия , связанные с периндоприлом.

Не непонятные комбинации.

Калийсберегающие диуретики (спиронолактон, триамтерен в монотерапии или в комбинации), калий. Ингибиторы ACE уменьшают потери калия, вызванные диуретиками. Калийсберегающие диуретики, такие как спиронолактон, триамтерен или амилорид, добавки, содержащие заменители калия или соль с калием может привести к значительному увеличению в сыворотке калия (возможно, со смертельным исходом). Такая комбинация должна быть назначена с осторожностью, с частом мониторингом калия и ЭКГ в случаях, когда одновременный прием показан в связи с наличием подтвержденной гипокалиемии.

Комбинации , которые требуют особого внимания.

Противодиабетические средства (инсулин, сахароснижающие сульфаниламиды). Сообщается, взаимодействие с каптоприл и эналаприл. У пациентов с сахарным диабетом, получающих лечение инсулином или противодиабетического сульфонамида, применение ингибиторов АПФ могут усиливать гипогликемический эффект. Очень редко могут возникать эпизоды гипогликемии (за счет повышения толерантности к глюкозе и, следовательно, снижает потребность в инсулине).

Комбинации , требующие внимания.

Аллопуринол, цитостатики, иммунодепрессанты, системные кортикостероиды или прокаинамид. Одновременное применение с ингибиторами АПФ может привести к повышенному риску развития лейкопении.

Препараты для анестезии. Ингибиторы АПФ могут усиливать гипотензивное действие некоторых лекарств, используемых для анестезии.

Диуретики (тиазидные и петлевые). Предшествующее лечение высокими дозами диуретиков может вызвать обезвоживание, которое может увеличить риск гипотензии в начале терапии периндоприлом.

Подготовка золота. Редко сообщалось возникновение реакций, аналогичных тем, которые возникают при использовании нитратов (покраснение лица, тошнота, рвота и гипотонии) у больных Инъекционные золото (aurotiomalat натрия) и одновременное использование ингибиторов АПФ, включая периндоприл.

Вазодилататоры.

Одновременное применение с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами может способствовать дальнейшему снижению кровяного давления.

Симпатомиметики.

Может ослабить антигипертензивный эффект ингибиторов ACE.

Ацетилсалициловая кислота, тромболитики, бета-блокаторы, нитраты.

Периндоприл аргинин может быть использован одновременно с ацетилсалициловой кислотой (при введении в качестве тромболитического), тромболитики, β-блокаторы и / или нитраты.

Взаимодействия , связанные с индапамидом.

Комбинации , которые требуют особого внимания.

Препараты , которые могут вызвать развитие пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт». В связи с риском развития гипокалиемии индапамид следует назначать с осторожностью в комбинации с препаратами, которые могут привести к развитию пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт», такие как антиаритмические препараты класса IA ​​(хинидин, hidrohinidyn, dyzopiramid); Класс III (амиодарон, дофетилид, ibutylid, бретилии, соталол); некоторые нейролептики (хлорпромазин, tsiamemazyn, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин) бензамид (amisulpryd, сульпирид, sultopryd, тиаприд) butyrofenony (Дроперидол, галоперидол), другие нейролептики (Пимозид), а также другие лекарственные средства , такие как бепридил, syzapryd, dyfemanil, эритромицин для внутривенного введения galofantrina , mizolastyn, пентамидин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, Винкамин внутривенное метадон, астемизол, терфенадин. Слід запобігати зниженню калію у плазмі крові та, у разі необхідності, його коригувати, а також контролювати QT-інтервал.

Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію. Амфотерицин В внутрішньовенний, глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні препарати (що стимулюють перистальтику) підвищують ризик зниження калію у сироватці крові (адитивний ефект). Необхідно контролювати вміст калію у плазмі крові та коригувати його у разі потреби, зокрема при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди. При виникненні гіпокаліємії підвищується токсичність серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль, а також у разі необхідності переглянути терапію.

Комбінації, що потребують уваги.

Метформін. Може спричинити молочнокислий ацидоз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при призначенні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс, перш ніж призначати йодоконтрастні препарати.

Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії у зв'язку зі зниженням елімінації кальцію в сечу.

Циклоспорин. Можливе підвищення креатиніну плазми крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.

Особливості застосування.

Особливі застереження.

Особливі застереження, спільні для периндоприлу та індапаміду.

За умови, що пацієнт починає застосування одразу двох нових антигіпертензивних діючих речовин, можливе підвищення частоти ідіосинкратичних реакцій. Щоб уникнути такого ризику, необхідний ретельний моніторинг.

Комбінація з літієм. Одночасне застосування літію та комбінації периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливі застереження, пов'язані з периндоприлом.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Серед хворих, які приймали інгібітори АПФ, були зареєстровані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно особам з колагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом чи прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо при наявності порушення функції нирок. У декого з таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, у кількох випадках резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким хворим рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Окрім того, у разі появи будь-якого прояву інфекційного захворювання (наприклад біль у горлі, підвищення температури тіла) необхідно повідомити про це лікаря.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу. Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату та встановити нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування, хоча прийом антигістамінних препаратів може допомогти у зменшенні симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов'язаний із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Згідно з наявними даними, у пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з представниками інших рас.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ. У таких хворих відзначався абдомінальний біль (з/без нудоти та блювання); деякі випадки інтестинального ангіоневротичного набряку не супроводжувалися проявом попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень інгібітору С1-естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку було встановлено за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. У разі виникнення абдомінального болю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід провести диференціальну діагностику, для того щоб виключити інтестинальний ангіоневротичний набряк.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю особам з алергією, які пройшли курс десенсибілізуючої терапії, та уникати їх призначення під час імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту. Однак у пацієнтів, які потребують призначення як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізуючої терапії, таких реакцій можна уникнути завдяки тимчасовому припиненню застосування інгібітору АПФ щонайменше за 24 години перед проведенням десенсибілізації.

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності з використанням декстрансульфату повідомлялося про виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій. Розвитку останніх можна уникнути, якщо перед виконанням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран (наприклад AN 69 ^® ). Таким хворим слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних препаратів.

Калійзберігаючі діуретики, солі калію. Комбінація периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками, солями калію зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріальна гіпотензія. Повідомлялося про виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї.

Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії є вірогіднішим в осіб із більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають петльові діуретики у великих дозах, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для осіб з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження АТ може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.

Ішемічна хвороба серця. У випадку, якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення «ризик – користь», перш ніж вирішувати питання про продовження терапії.

Особливі застереження, пов'язані з індапамідом.

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії. У такому разі застосування діуретиків слід негайно припинити.

Фотосенсибілізація. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки виникнення реакцій фотосенсибілізації (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи реакції фотосенсибілізації під час лікування прийом діуретика рекомендовано припинити. Якщо ж є потреба у відновленні його застосування, необхідно захистити вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.

Запобіжні заходи.

Запобіжні заходи, спільні для периндоприлу та індапаміду.

Порушення функції нирок. При наявності ниркової недостатності помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.

Якщо під час застосування Ноліпрелу ^® Бі-форте у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без наявних ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, прийом препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування у меншій дозі або лише однією з його складових.

Таким пацієнтам необхідно проводити частий моніторинг калію та креатиніну: через 2 тижні від початку лікування та далі кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно в осіб із тяжкою серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, а також зі стенозом ниркової артерії.

Ноліпрел ^® Бі-форте не рекомендується застосовувати пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.

Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів. У пацієнтів з дефіцитом натрію (особливо при наявності стенозу ниркових артерій) існує ризик різкого зниження АТ. Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при блюванні або діареї. Таким пацієнтам слід регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.

При виникненні значної артеріальної гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та нормалізації АТ лікування може бути відновлене препаратом у більш низькій дозі або однією з його складових.

Рівень калію. Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет або ниркову недостатність. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Допоміжні речовини. Ноліпрел ^® Бі-форте не слід призначати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози і галактози.

Запобіжні заходи, пов'язані з периндоприлом.

Кашель. Повідомлялося про виникнення сухого кашлю під час терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є стійким і припиняється лише після відміни препарату. У разі появи кашлю необхідно брати до уваги можливість його ятрогенної етіології. Якщо у лікуванні пацієнта перевага віддається інгібітору АПФ, можна розглядати питання про продовження терапії.

Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (при наявності серцевої недостатності, дефіциту води та електролітів). Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалася під час гострого дефіциту води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретиками) у пацієнтів з низьким АТ, при наявності стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або цирозу печінки з набряками та асцитом.

Блокування цієї системи інгібітором АПФ, особливо під час першого прийому та протягом перших двох тижнів лікування, може спричинити різке зниження АТ та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, що підтверджує наявність функціональної ниркової недостатності. Іноді, хоча й рідко, це може виникнути у будь-який час та мати гострий початок.

У таких випадках лікування слід розпочинати з меншої дози з поступовим її збільшенням.

Пацієнти літнього віку. Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію у плазмі крові. Для зниження ризику виникнення раптової артеріальної гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу препарату коригують залежно від змін АТ.

Пацієнти з атеросклерозом. Ризик виникнення артеріальної гіпотензії є в усіх пацієнтів, але з особливою обережністю препарат слід призначати особам з ішемічною хворобою серця або недостатністю церебрального кровообігу. Таким хворим лікування слід розпочинати з низької дози.

Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією. Одним з методів лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Проте інгібітори АПФ можуть бути корисними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію або якщо така операція неможлива.

Ноліпрел ^® Бі-форте не слід призначати пацієнтам з наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього. У такому випадку лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з меншої дози, ніж рекомендована доза препарату.

Інші групи ризику. Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) або з інсулінозалежним цукровим діабетом (через тенденцію до спонтанного підвищення рівня калію) слід розпочинати під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози. Особам з артеріальною гіпертензією та коронарною недостатністю не потрібно припиняти лікування β‑блокатором: до нього необхідно додати інгібітор АПФ.

Хворі на цукровий діабет. У хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози у крові, особливо упродовж першого місяця терапії інгібітором АПФ.

Расові особливості. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує АТ у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких хворих.

Хірургічне втручання/анестезія. Інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензивний ефект при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до зниження АТ.

Тому застосування інгібітору АПФ тривалої дії, такого як периндоприл, у разі можливості рекомендується відмінити за 1 добу до хірургічного втручання.

Стеноз аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Необхідно з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з обструкцією виходу з лівого шлуночка.

Печінкова недостатність. Рідко застосування інгібіторів АПФ було асоційоване з виникненням синдрому, що розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до швидкоплинного некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнтам, у яких під час прийому інгібіторів АПФ розвинулася жовтяниця з підвищенням рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ та забезпечити відповідний медичний нагляд (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (від 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), з харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з калієм; прийом інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у плазмі крові (наприклад гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Запобіжні заходи, пов'язані з індапамідом.

Баланс води та електролітів.

Рівень натрію у плазмі крові. Перед початком лікування та згодом через регулярні проміжки часу слід визначати рівень натрію у плазмі крові. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка може призвести до серйозних наслідків. Зниження рівня натрію у сироватці крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та тих, які страждають на цироз печінки, контроль слід проводити частіше (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).

Рівень калію у плазмі крові. Зниження рівня калію у плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним фактором ризику при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Слід запобігти імовірності виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) у певних категорій хворих високого ризику, таких як пацієнти літнього віку та/або ті, які недостатньо харчуються, приймають багато медикаментів, хворі на цироз печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій.

Хворі, які мають подовжений QT-інтервал вродженого або ятрогенного ґенезу, також належать до групи ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія та брадикардія можуть сприяти розвитку аритмій тяжкого ступеня, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною.

У всіх вищезазначених випадках необхідний більш частий контроль рівня калію у плазмі крові. Вперше рівень калію в сироватці крові слід визначити на першому тижні лікування.

При виявленні гіпокаліємії рекомендується відкоригувати рівень калію у плазмі крові.

Рівень кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею і призводити до незначного і тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виникнення гіперкальціємії може бути пов'язане з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках слід припинити лікування та обстежити функцію паращитовидних залоз.

Глюкоза крові. Контроль рівня глюкози в крові є дуже важливим для хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти можливе збільшення кількості нападів подагри.

Функція нирок та діуретики. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, коли функція нирок у нормі або порушення є незначними (рівень креатиніну у плазмі крові < 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих).

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові слід визначати з урахуванням віку, маси тіла та статі за формулою Кокрофта:

кліренс креатиніну = (140 – вік) × маса тіла/0,814 × рівень креатиніну у плазмі крові,

де вік виражений у роках, маса тіла – у кг, рівень креатиніну у плазмі крові – у мкмоль/л.

Цю формулу використовують для чоловіків літнього віку. Її слід адаптувати для жінок шляхом помноження результату на 0,85.

Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, пов'язана зі зниженням гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може погіршити наявну ниркову недостатність.

Спортсмени. Спортсмени мають пам'ятати, що Ноліпрел ^® Бі-форте містить діючу речовину, що може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Спеціальні застереження, пов'язані з периндоприлом.

Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику. У тих випадках, коли продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов'язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних.

Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токсичний вплив на ембріон (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо ж прийом інгібіторів АПФ мав місце у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого.

За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.

Спеціальні застереження, пов'язані з індапамідом.

Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об'єму циркулюючої крові вагітної жінки та маточно-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Крім того, у рідкісних випадках спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія у новонародженого.

Годування груддю.

Ноліпрел ^® Бі-форте протипоказаний у період годування груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю на час лікування або відміни препарату у період годування груддю, враховуючи важливість терапії для матері.

Спеціальні застереження, пов'язані з периндоприлом.

Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв'язку з відсутністю даних. Слід надати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовляти.

Спеціальні застереження, пов'язані з індапамідом.

Індапамід проникає у грудне молоко. Індапамід відноситься до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю супроводжується зменшенням та пригніченням лактації. Також можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Діючі речовини периндоприл та індапамід окремо або комбінація у вигляді препарату Ноліпрел ^® Бі-форте не впливають на пильність, але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням АТ, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.

Як наслідок, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами може погіршитися.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Ноліпрел ^® Бі-форте призначати одноразово по 1 таблетці на добу, бажано вранці перед їдою.

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам літнього віку слід визначити рівень креатиніну плазми крові з урахуванням віку, маси тіла та статі. Лікування препаратом Ноліпрел ^® Бі-форте можна розпочинати у разі нормальної функції нирок, з постійним контролем АТ.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

У разі наявності порушень функції нирок помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.

Звичайне медичне спостереження має включати частий моніторинг рівня креатиніну та калію у плазмі крові.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

При наявності тяжких порушень функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Пацієнти з порушеннями функції печінки помірного ступеня не потребують корекції дози.

Діти.

Ноліпрел ^® Бі-форте не слід застосовувати для лікування дітей, оскільки ефективність та переносимість периндоприлу при використанні у монотерапії або у комбінації не були встановлені для цієї групи пацієнтів.

Передозування.

У разі передозування найчастішою небажаною реакцією є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, що може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії), а також циркуляторний шок. Можуть виникнути порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (пальпітація), брадикардія, тривога, кашель.

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму – промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, після цього слід нормалізувати водно-електролітний баланс в умовах стаціонару.

У разі виникнення значної артеріальної гіпотензії пацієнту потрібно надати горизонтального положення з низьким узголів'ям. У разі необхідності слід провести внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду або застосувати будь-який інший спосіб відновлення об'єму крові.

Периндоприлат, активна форма периндоприлу, може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Побічні реакції.

Застосування периндоприлу інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та сприяє зменшенню втрати калію у плазмі крові, яка зумовлена індапамідом. У 6 % пацієнтів, які лікуються препаратом Ноліпрел ^® Бі-форте, виникає гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).

Під час лікування препаратом можуть спостерігатися нижчезазначені побічні ефекти, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Очень редко:

Психічні розлади.

Нечасто: зміни настрою або порушення сну.

Неврологічні розлади.

Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго.

Дуже рідко: сплутаність свідомості.

Частота невідома: непритомність.

З боку органів зору.

Часто: порушення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Часто: дзвін у вухах.

З боку судин.

Часто: артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична.

Дуже рідко: інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: васкуліт.

Кардіальні порушення.

Дуже рідко: внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику, можливе вторинне виникнення аритмії, у тому числі брадикардії, шлуночкової тахікардії та фібриляції передсердь, стенокардії та інфаркту міокарда (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», яка може бути летальною (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: повідомлялося про виникнення стійкого сухого кашлю під час терапії інгібітором АПФ, який припинявся після відміни препарату (слід брати до уваги можливість ятрогенної етіології кашлю); задишка.

Нечасто: бронхоспазм.

Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: запор, сухість у роті, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, біль в абдомінальній ділянці, анорексія, порушення смаку, диспепсія, діарея.

Дуже рідко: панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: гепатит (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: у випадку печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Часто: висипання, свербіж, макулопапульозні висипання.

Нечасто:

Можливе загострення існуючого системного червоного вовчака.

Дуже рідко: мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона; повідомлялося про випадки реакцій фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.

Часто: судоми.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто: ниркова недостатність.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція.

Загальні розлади.

Часто: астенія.

Нечасто: пітливість.

Рідко: втомлюваність.

Исследование.

Нечасто: підвищення сечовини крові.

Рідко: підвищення рівня білірубіну у плазмі крові.

Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту.

Частота невідома:

З боку обміну речовин, метаболізму.

Рідко: гіперкальціємія.

Частота невідома:

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері для захисту від вологи. Не потребує особливих температурних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 таблеток у контейнері для таблеток; по 1 контейнеру в коробці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лабораторії Серв'є Індастрі/Les Laboratoires Servier Іndustrie.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

905 рут де Саран, 45520 Жіді, Франція/

905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Виробник.

Серв'є (Ірландія) Індастріс Лтд/Servier (Ireland) Industries Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Манілендз, Горей Роуд, Арклоу, Ко. Віклоу, Ірландія/

Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.

Заявник.

Лє Лаборатуар Серв'є/Les Laboratoires Servier.

Місцезнаходження заявника.

50, рю Карно, 92284 Сюрен седекс, Франція/

50, rue Carnot, 92284 Suresnes cedex, France.

Представник заявника в Україні.

Представництво «Лє Лаборатуар Серв'є».

Місцезнаходження представника заявника.

вул. Воровського, 24, м. Київ, 01601, Україна,

тел.: (044) 490 3441,

факс: (044) 490 3440.