ПАРОКСЕТИН табл. 20 мг блистер №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Пароксетин

( Пароксетин )

Место хранения:

Активный ингредиент: пароксетин;

1 таблетка содержит пароксетин гидрохлорид 22,22 мг, эквивалентный пароксетину 20 мг;

Вспомогательные вещества : микрокристаллическая целлюлоза, дигидрат гидрофосфата кальция, кроскаррелоз натрия, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физические и химические свойства: плоские таблетки почти белого цвета, с формованными краями, распределительный рис на одной стороне и маркировку «20» - с другой.

С диаметром 9,0-9,2 мм, высота 3,1-3,4 мм.

Фармакотерапевтическая группа.

Антидепрессанты.

ATH код N06A B05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Пароксетин является мощным селективным ингибитором из обратного захвата 5-гидрокситриптамина (5-HT, серотонин). Его антидепрессантское действие и эффективность в лечении навязчивых-компульсивных и панических расстройств обусловлены специфическим торможением захвата 5-гидрокситриптамина по нейронами мозга. По его химической структуре пароксетин отличается от трициклических, тетрациклических и других известных антидепрессантов.

Препарат имеет низкую аффинность с мускариновыми холинергическими рецепторами. Пароксетин, в отличие от трициклических антидепрессантов, имеет небольшое сродство с альфа ₁ -, альфа ₂ - и бета-адренорецепторами, дофамином (D ₂ ), 5-HT ₁ -похожей, 5-HT ₂ - и гистамином (H ₁ -) рецепторами.

Пароксетин не влияет на активность сердечно-сосудистой системы; Не вызывает клинически значимых изменений в артериальном давлении, частоте сердечных сокращений и параметров ECG.

Пароксетин, в отличие от антидепрессантов, которые ингибируют захват норэпинефрина, значительно влияют на гипотензивный эффект гуанетидина.

Фармакокинетика.

Пароксетин после перорального введения быстро всасывается и подвергается преобразованию в печень.

Основными метаболитами пароксетина являются полярные и сопряженные продукты окисления и метилирования, которые быстро выделяются из организма.

Приблизительно 64% ​​административной дозы пароксетина отображаются вместе с мочой, с количеством из организма из организма в неизмененной форме менее 2%. Приблизительно 36% принятой дозы пароксетина отображаются вместе с фекалиями в виде метаболитов.

Метаболиты пароксетина отображаются в двух этапах - изначально метаболизмом первого прохождения через печень, а затем - системным выходом пароксетина.

Период полураспада среднего составляет примерно 1 день.

Постоянная концентрация в крови достигается 7-14 дней после начала лечения, а в последующем длительном лечении фармакокинетика препарата практически не меняется.

Между концентрацией пароксетина в плазме крови и клиническим эффектом (эффективность и побочные реакции) не обнаружили корреляции.

Из-за распада препарата в печени количество пакисетина, циркулирующего в крови, меньше количества, которая была поглощена в желудочно-кишечном тракте. С увеличением одноразовой дозы или с несколькими дозировками существует влияние частичного насыщения метаболического пути первого прохождения через печень, и происходит снижение зазора в плазме. Это приводит к непропорциональному увеличению концентрации пароксетина в плазме крови и изменениями фармакокинетических параметров с появлением нелинейной зависимости. Однако такая нелинейность в значительной степени незначительна и наблюдается только у пациентов, в которых низкие дозы достигаются небольшую концентрацию плазмы крови.

Пароксетин широко распространен в тканях тела. Значения рассчитанных фармакокинетических параметров показывают, что плазма крови остается только 1% приложенной дозы.

При применении в терапевтических концентрациях около 95% пароксетина связывается с белками плазмы крови.

У пациентов летнего возраста и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью наблюдается увеличение концентрации пароксетина в плазме крови, но он не выходит за пределы концентрации у здоровых взрослых.

Клинические характеристики.

Индикация.

Взрослые

Депрессия. Лечение депрессии любого типа, включая реактивную и тяжелую депрессию, а также депрессию, сопровождающую беспокойство. В случае удовлетворительного ответа на лечение продолжения терапии эффективно для предотвращения рецидива депрессии.

Обсессивно-компульсивное расстройство. Лечение симптомов и профилактики рецидивов осессивно-компульсивного расстройства.

Паническое расстройство. Лечение симптомов и профилактики рецидивирования панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без него.

Социальная фобия / социально-тревожные расстройства. Лечение социальных фобий / социальных и тревожных состояний.

Генерализованное тревожное расстройство. Лечение симптомов и профилактика рецидива генерализованного тревожного расстройства.

Пост-травматическое стрессовое растройство. Лечение посттравматического стрессового расстройства.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к пароксетину или любому другому компоненту препарата.

Пароксетин не следует вводить одновременно с ингибиторами Monoamine Oxidase (Mao), включая линзолид - антибиотик, который представляет собой обратный неселективный ингибитор моноамин-оксидаз и метилен-синий хлорид (метилен-синий), а ранее, чем через 2 недели после прекращения лечения ингибиторами МАО. (См. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Не используйте ингибиторы MAO ранее, чем через 2 недели после окончания лечения сроксетином.

Препарат нельзя использовать в сочетании с тиоридазином, поскольку, поскольку, а также другие препараты, которые подавляют печень фермент CYP450 2D6, пароксетин может увеличить уровни тиосексина (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»). Использование тиоридазина может привести к расширению интервала QT со связанной тяжелой желудочковой аритмией (например, точками Torsades de) и внезапным летальным последствием.

Пароксетин не может быть назначен в сочетании с пимозидом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Серотонергические препараты

Как и при использовании других селективных ингибиторов серотонина обратного захвата, совместимое использование с серотонергическими препаратами может привести к 5-HT-связанному эффекту (синдром серотонина).

Применяйте пароксетин с такими серотонергическими препаратами, что и L-триптофан, трептан, трамадол, другие ингибиторы захвата серотонина, литий, фентанил и трава святого Иоанна (Perporizum perforatum ) должны быть осторожным и обязательным тщательным контролем клинического состояния пациента. Совместимое использование ингибиторов пароксетина и MAO (включая линзолид представляет собой антибиотик, который представляет собой обратный не избирательный мао ​​и метилтоиновый ингибитор хлорида (метилен-синий) противопоказан (см. Раздел «Противопоказания»).

Пимозид

Согласно исследованию совместимого приложения одной низкой дозы пимозида (2 мг) и пароксетина, увеличение уровня пимозида было зарегистрировано. Это было объяснено известным CYPD26 ингибирующими свойствами пароксетина. Из-за узкого терапевтического индекса пимозида и его способности расширить интервал QT, совместимое использование пимозида и пароксетина противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).

Ферменты, которые принимают участие в метаболизме лекарств

Метаболизм и фармакокинетические параметры пароксетина могут варьироваться под воздействием индукции или ингибирования ферментов, принимающих участие в метаболизме препаратов.

При одновременном использовании пароксетина с ферментами, которые ингибируют, рекомендуется назначать по меньшей мере эффективные дозы. При совместимости с лекарственными средствами, вызывающими ферменты (карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, фенитоин), нет необходимости в изменении начальной дозы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в соответствии с клиническим эффектом (переносимость и эффективность).

Фосампренавир / ритонавир

Совместимое применение фосменавира / ритонавиры с пароксетином значительно снижает уровень плазмы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в зависимости от клинического эффекта (переносимость и эффективность).

Личный

С ежедневным применением пароксетина уровень ProcyCline в сыворотке значительно увеличивается. В случае антихолинергических эффектов доза проактина должна быть уменьшена.

Антиконвульсионный

Карбамазепин, фенитоин, натрий вальпроат. В совместимом приложении с этими препаратами не влияет на фармакокинетику / фармакодинамику препарата у пациентов с эпилепсией.

Способность порсетина подавить фермент CYP2D6

Пароксетин, а также другие антидепрессанты, являются ингибиторами ингибиторов захвата серотонина, замедляют активность ферментной системы CYP2D6 цитохрома P450. Ингибирование CYP2D6 может привести к увеличению концентрации плазмы крови одновременно введенных препаратов, которые метаболизируются этим ферментом. Эти препараты включают некоторые трициклические антидепрессанты (например, амитриптилин, Nortreptylin, imipramine и диспропитание), фенотиазин нейролептики (например, a.g., perfenazine и тиоридазин), рисперидон, атоксин, некоторые антиаритмические препараты типа 1С (например, пропофенон и флецеин) и метопролол.

Tamoxifene.

Tamoxifen - инструмент пролекарства, который активируется с помощью CYP2D6. Ингибирование пароксетина CYP2D6 может привести к концентрации концентрации плазмы крови активного компонента и, соответственно, снижает эффективность тамоксифена. Tamoxifen имеет важный активный метаболит эндоксифена, произведенного CYP2D6, и является важной частью эффективности тамоксифена. Неопознанное ингибирование CYP2D6 путем пароксетина вызывает снижение концентрации энкоксифена в плазме крови (см. Раздел «Особенности применения»).

CYP3A4.

В экспериментах in vivo совместимое применение пароксетина и терфенадина - субстрата для фермента Cyp3a4 - с постоянной концентрацией в крови, не сопровождалось влиянием пароксетина на фармакокинетику терфенадина. Подобно in vivo , изучение взаимодействия не выявило никаких последствий препарата на фармакокинетику альпроазола и наоборот. Одновременное введение пароксетина и терфенадина, альпразолама и других препаратов, которые являются субстратами для CYP3A4, не могут быть опасными.

При проведении клинических испытаний было обнаружено, что для поглощения или фармакокинетики пароксетина не влияют или почти не влияют (то есть не требуют дозирования изменений) такие факторы: пищевые, антациды, дигоксин, прифнолол, спирт.

Пароксетин не увеличивает нарушение психических и моторных реакций, вызванных действием алкоголя, но алкогольные напитки при лечении пароксетина не колеблются.

Оральные антикоагулянты.

В совместимом использовании пероральных антикоагулянтов и пароксетина фармакодинамическое взаимодействие может привести к антикоагулянтной активности и риску кровотечения. Следовательно, паруссетиновые пациенты, которые принимают устные антикоагулянты, должны быть предписаны с осторожностью.

Нестероидные противовоспалительные агенты, ацетилсалициловые кислоты и антитробкартологические агенты.

В совместимом применении нестероидных противовоспалительных препаратов / ацетилсалициловой кислоты и пароксетина могут возникнуть фармакодинамическое взаимодействие, что может привести к увеличению риска кровотечения.

Рекомендуемое осторожность при использовании селективных ингибиторов захвата серотонина и пероральных антикоагулянтов, препаратов, которые влияют на функцию тромбоцитов или повышают риск кровотечения (например. Нетипичные нейролептики, такие как клазапин, фенотиоз, большинство трехциклических антидепрессантов, ацетилсалициловая кислота, нестероидные анти- Воспалительные агенты, ингибиторы циклооксигеназы 2), а также с использованием пациентов с кровотечением в анамнезе или расстройствах коагуляции крови, которые могут вызвать кровотечение.

Препараты с влиянием на рН желудочного сока.

Данные in vitro демонстрируют, что диссоциация пароксетина из суспензии для перорального применения является рН зависит от. В результате препараты, которые изменяют рН желудочного сока (такие как антацидные препараты, ингибиторы протонного насоса или антагонисты рецептора гистаминового рецептора) могут повлиять на концентрацию сыворотки пароксетина у пациентов, используемых суспензией для перорального введения.

Особенности приложения.

Пароксетин, принятый утром, негативно не влияет на качество или продолжительность сна. Кроме того, у пациентов с соответствующей реакцией на лечение пароксетином происходит улучшение сна. В комбинированном использовании в клинической практике краткосрочных звуков, а также антидепрессанты дополнительные отрицательные реакции не наблюдаются. Препарат в течение первых нескольких недель применения приводит к эффективному улучшению депрессии и исчезновения суицидальных мыслей и предотвращает обострение заболевания и риск повторного воздействия симптомов депрессии.

Дети и подростки.

Лечение антидепрессантов связано с повышенным риском самоубийства и мыслей у детей и подростков с тяжелыми депрессивными и другими психическими расстройствами. Согласно клиническим исследованиям, побочные эффекты, связанные с самоубийством (попытки самоубийства и суицидальными мнениями) и враждебность (в основном агрессивность, противодействие поведению и раздражительности) наблюдались при лечении детей и подростков с помощью пароксетина чаще всего по сравнению с группой плацебо. Результаты по изучению безопасности лекарственных средств у детей и подростков для роста, развития, когнитивных и поведенческих характеристик отсутствуют.

Ухудшение клинического состояния и риск самоубийства у взрослых.

Взрослые молодого возраста, особенно пациенты с тяжелыми депрессивными расстройствами, могут оказать повышенный риск самоубийства во время лечения сроксетином.

У пациентов с депрессивными расстройствами симптомы депрессии и / или формы самоубийства и поведения, независимо от того, принимаются ли они антидепрессантами или нет. Этот риск хранится до тех пор, пока не произойдет существенная ремиссия. Общий клинический опыт лечения со всеми антидепрессантными курсами состоит в том, что риск самоубийств может увеличиваться на ранних стадиях восстановления.

Другие психические расстройства, для лечения которого предписанный пароксетин может быть связан с увеличением риска суицидального поведения, и такие расстройства также могут быть объединены с большими депрессивными расстройствами. Кроме того, пациенты с самоубийством и намерениями в прошлом, больной молодого возраста и пациентов с постоянным самоубийством до хода лечения являются группой повышенного риска по отношению к самоубийстве и мыслям самоубийства. Все пациенты должны подвергаться тщательному надзору за обнаружение ухудшения клинического состояния (включая развитие новых симптомов) и самоубийство во время лечения, особенно в начале курса лечения или при изменении дозировки (как увеличение и уменьшение ).

Пациенты (и тех, кто заботится о них), должен быть предотвращен необходимостью постоянного надзора в любом обострении состояния пациента (включая развитие новых симптомов) и / или внешний вид самоубийств / поведения или мнения о причинении вреда и немедленно Ищите медицинскую помощь в случае их появления. Следует понимать, что появление некоторых симптомов, таких как применение, ALCOHESES или MANIA, может быть связано как с ходом заболевания, так и с процессом лечения (см. «Acksia», «Мания и биполярное расстройство» ниже, побочные реакции. ").

Возможность изменения режима терапевтического лечения, включая различие препарата, у пациентов с клиническим ухудшением состояния (включая развитие новых симптомов) и / или появление самоубийств / поведения, особенно если эти симптомы являются серьезными , внезапно возникают или не часть предыдущего симптома этого пациента.,

ALCOHEHESIS.

Редко использование паруссетина или другого селективного захвата ингибиторов серотонина может быть связано с развитием ALCOHESES - государству, характеризуемому ощущением внутреннего беспокойства и психомоторного возбуждения, такое как неспособность сидеть спокойно сидеть или стоять в сочетании с субъективное чувство дискомфорта. Вероятность этого является крупнейшей в течение первых недель лечения.

Синдром серотонина / нейролептический злокачественный синдром.

В изолированных случаях обработка пароксетина может быть связана с развитием серотонина или симптомов, характерных для нейролептического злокачественного синдрома, особенно при совместимости с другими серотонергическими и / или нейролептическими препаратами. Поскольку эти синдромы могут вызывать жизненные состояния, лечение пароксетина следует остановить в случае появления таких явлений (характеризующихся набором таких симптомов в качестве гипертермии, жесткость, миоклонус, растительная нестабильность с возможными быстрыми изменениями в основных показателях функционального состояния Тело, изменения в психическом статусе, включая путаницу сознания, раздражительность, предельные, применяемые с прогрессированием к бредному и запятую) и назначают поддерживающую симптоматическую терапию. Пароксетин не слід застосовувати у комбінації з серотоніновими прекурсорами (такими як L-трипофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Манія та біполярні розлади.

Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Є загальноприйнятим (хоча непідтвердженим даними контрольованих клінічних досліджень), що лікування таких епізодів одним лише антидепресантом може збільшувати імовірність прискорення появи змішаних/маніакальних епізодів у хворих із підвищеним ризиком розвитку біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу. Таке обстеження повинно включати у себе детальне вивчення історії хвороби пацієнта, у тому числі наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членів сім'ї. Слід враховувати, що Пароксетин не затверджений для лікування депресії при біполярному розладі. Як і інші антидепресанти, Пароксетин слід застосовувати з обережністю для лікування хворих, які мають в анамнезі манію.

Тамоксифен.

За даними деяких досліджень було виявлено, що ефективність тамоксифену, вимірювана ризиком появи рецидиву раку молочних залоз/летальних випадків, може бути зменшена при сумісному застосуванні з Пароксетином, оскільки пароксетин є незворотним інгібітором CYP2D6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Цей ризик збільшується зі збільшенням тривалості сумісного застосування. При лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту слід призначати альтернативний антидепресант з незначною або повною відсутністю інгібіції CYP2D6.

Препарати з впливом на рН шлункового соку.

У пацієнтів, які застосовують суспензію для перорального застосування, рН шлункового соку може впливати на концентрацію пароксетину у плазмі крові. Дані in vitro демонструють, що кисле середовище необхідне для вивільнення активної субстанції з суспензії, тому абсорбція може бути зменшена у пацієнтів з високим рН шлункового соку або ахлоргідрією, а також після застосування певних препаратів (антацидні препарати, антагоністи Н2-рецепторів гістаміну, інгібітори протонної помпи), при супутніх захворюваннях (напр. атрофічні гастрити, злоякісна анемія, хронічна інфекція Helicobacter pylori), після хірургічних втручань (ваготомія, гастроектомія). Залежність від рН необхідно приймати до уваги при зміні лікарської форми пароксетину (наприклад, концентрація пароксетину у плазмі може зменшуватися після переходу від застосування таблеток до застосування суспензії для перорального застосування у пацієнтів з високим рівнем рН шлункового соку). Тому обережність рекомендована пацієнтам на початку або в кінці лікування препаратами, які підвищують рН шлункового соку. У вищеописаних випадках існує можливість зміни дозування.

Переломи кісток.

За даними епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику виникнення переломів кісток, при застосуванні деяких антидепресантів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, повідомлялося про асоціативний зв'язок з переломами. Ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні хворих пароксетином слід зважувати на можливість виникнення переломів кісток.

Інгібітори моноаміноксидази.

Лікування Пароксетином слід розпочинати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу потрібно збільшувати поступово – до досягнення оптимальної реакції.

Ниркова/печінкова недостатність.

Рекомендується застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю.

Цукровий діабет.

У хворих на цукровий діабет лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може змінювати глікемічний профіль, тому дозу інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів слід корегувати.

Епілепсія.

Пароксетин, як і інші антидепресанти, слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію.

Напади.

У хворих, яких лікують Пароксетином, загальна частота нападів становить менше 0,1 %.

У разі виникнення у хворого нападів застосування Пароксетину слід припинити.

Електроконвульсивна терапія.

Накопичено лише незначний клінічний досвід застосування Пароксетину у поєднанні з електроконвульсивною терапією.

Глаукома.

Пароксетин, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричиняти мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих із закритокутовою глаукомою.

Гіпонатріємія.

Іноді відзначалися випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування Пароксетину ознаки гіпонатріємії здебільшого минали.

Геморагії.

Після лікування Пароксетином спостерігали крововиливи у шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Пароксетин слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами або зі схильністю до них.

Захворювання серця.

При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних застережних заходів.

Симптоми, що спостерігаються у дорослих при відміні Пароксетину.

За даними клінічних досліджень, у дорослих побічні реакції при відміні лікування Пароксетином виникали у 30 % хворих порівняно з 20 % хворих, які застосовували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною до ситуації, коли виникає звикання або залежність від препарату при зловживанні ним.

Повідомлялося про такі симптоми як сплутаність свідомості, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, порушення зору, запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та шум у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, тремор, судоми, підвищена пітливість, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бути інтенсивнішими. Вони виникають зазвичай протягом перших декількох днів після відміни препарату, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2-3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні Пароксетину дозу зменшувати поступово, протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Симптоми, що спостерігаються у дітей та підлітків при відміні Пароксетину.

За даними клінічних досліджень, у дітей та підлітків побічні реакції при відміні лікування пароксетином виникали у 32 % хворих порівняно з 24 % хворих, які застосовували плацебо. Після відміни пароксетину виникали такі побічні ефекти (з частотою не менш ніж у 2 % пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебо-групою): емоційна лабільність (включаючи суїцидальні наміри, спроби самогубства, зміни настрою та плаксивість), знервованість, запаморочення, нудота та біль у животі (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність.

За даними деяких клінічних досліджень було продемонстровано, що селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, включаючи Пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.

Вагітність .

За даними досліджень на тваринах, тератогенного або ембріотоксичного ефекту виявлено не було.

За даними нещодавніх епідеміологічних досліджень щодо спостереження за результатами вагітності у жінок, які лікувались антидепресантами у І триместрі вагітності, повідомлялося про збільшення ризику уроджених порушень розвитку, головним чином серцево-судинних (наприклад, дефекту передсердної або міжшлуночкової перегородки), пов'язаних із прийомом пароксетину. Відповідно до цих даних можна припустити, що ризик народження немовляти із серцево-судинним дефектом у жінки, яка лікувалася пароксетином у період вагітності, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення даного дефекту у загальній популяції, що становить приблизно 1 на 100.

Лікар повинен зважити на можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує завагітніти, і призначати пароксетин лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковою інформацією звернутися до відповідних розділів Інструкції для застосування лікарських засобів, де описано дози та симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Ососбливості застосування»).

Є повідомлення про передчасне народження дітей у жінок, які лікувалися пароксетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, хоча причинних взаємозв'язків з прийомом препарату встановлено не було.

Слід обстежувати новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати пароксетин у ІІІ триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері пароксетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну у цей період, хоча причинний взаємозв'язок з прийомом препарату не встановлений. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, труднощі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, збудливість, летаргія, постійний плач і сонливість. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків вони виникають одразу або невдовзі (< 24 годин) після пологів.

За даними епідеміологічних досліджень, застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (включаючи пароксетин) вагітним, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалося зі збільшеним ризиком розвитком персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів порівняно з загальною групою пацієнтів (1-2 випадки на 1000 вагітних у загальній групі пацієнтів).

Годування груддю.

Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однак пароксетин не слід застосовувати у період годування, крім випадків, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досвід застосування Пароксетину у клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений для перорального застосування, рекомендується приймати 1 раз на добу – вранці під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.

Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладах – ще довше. Як і при застосуванні інших засобів для лікування психічних розладів, слід уникати раптової відміни препарату.

Депресія. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для лікування деяких хворих може знадобитися збільшення дози. Це слід робити поступово, збільшуючи дозу на 10 мг (максимально до 50 мг на добу) залежно від клінічної ефективності лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 20 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг на добу. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.

Панічний розлад. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 10 мг на добу, потім – щотижня збільшувати її на 10 мг, залежно від клінічного ефекту. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 50 мг на добу.

Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується розпочинати лікування з невисокої дози препарату.

Соціальні-тривожні розлади/соціальні фобії. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50 мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, аж до 50 мг на добу.

Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, аж до 50 мг на добу.

Відміна Пароксетину .

Як і при застосуванні інших препаратів, для лікування психічних захворювань слід уникати раптової відміни препарату. Під час клінічних досліджень використовували режим поступового зменшення дози препарату, що включав зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у 1 тиждень. Після досягнення режиму дозування у 20 мг на добу хворі ще тиждень приймали препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи сильно виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання щодо відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.

Пацієнти літнього віку . Лікування розпочинати із застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу.

Діти . Пароксетин не показаний для лікування дітей.

Ниркова та печінкова недостатність . У хворих із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину у плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Діти . Пароксетин не показаний для лікування дітей.

Передозування.

У разі передозування Пароксетину, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміни артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривожність і тахікардія.

Усі ці ефекти у пацієнтів здебільшого минали без тяжких наслідків навіть після застосування дози 2000 мг. Іноді спостерігалися кома або зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначали летальні випадки, але в основному у таких випадках Пароксетин приймали разом з іншими психотропними засобами та іноді – з алкоголем.

Специфічний антидот невідомий.

Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні інших антидепресантів. Показане проведення підтримуючого лікування при контролі життєво важливих показників і ретельному спостереженні за станом хворого.

Побічні реакції.

Кров і лімфатична система .

Підвищена кровоточивість переважно шкіри та слизових оболонок (головним чином екхімози), тромбоцитопенія.

Імунна система .

Алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк).

Ендокринна система .

Синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Метаболізм і розлади травлення .

Збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у хворих літнього віку та інколи пов'язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Психічні розлади .

Сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння), сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія, суїцидальні ідеї та суїцидальна поведінка.

Симптоми, що можуть бути зумовлені основною хворобою .

Нервова система .

Запаморочення, тремор, головний біль, екстрапірамідні розлади, судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг, серотоніновий синдром (може включати у себе ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор), порушення концентрації, тремтіння.

Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів із руховими порушеннями або у тих хворих, які лікуються нейролептиками.

Органи зору .

Нечіткість зору, мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»), гостра глаукома.

Органи слуху.

Дзвін у вухах.

Серцево-судинна система .

Синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія.

Дихальна система .

Позіхання.

Шлунково-кишковий тракт .

Нудота, запори, діарея, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі.

Гепатобіліарна система .

Підвищення рівня печінкових ферментів, розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).

Шкіра та підшкірні тканини .

Підвищене потовиділення, шкірні висипання, свербіж, тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), реакції фоточутливості.

Сечовидільна система .

Затримка сечовиділення, нетримання сечі.

Репродуктивна ситема .

Статева дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея, приапізм.

Скелетно-м'язова система.

Артралгія, міалгія.

Загальні розлади .

Астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки.

Симтоми, зумовлені відміною препарату .

Запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривожність, головний біль, ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея, емоційна нестабільність, розлади зору, посилене серцебиття, збудженість.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Пароксетину (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, пітливість, посилення серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкого або помірного ступеня та минають без лікування. Особливої групи ризику з виникнення цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікування Пароксетином дозу слід зменшувати поступово (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Невідома.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.