Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ПРОГРАФ капс. 1 мг блистер №50

Код товара: 86179

Производитель: Astellas Pharma Europe (Нидерланды)

17 100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#иммуносупрессант

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

И n в т r q и я

Для медицинского использования лекарственного средства

Programf.

Prograf.

Место хранения:

Активный ингредиент: Tacrolymus;

1 капсула содержит carolimus 0,5 мг или 1 мг или 5 мг;

Вспомогательные вещества: гидроксипропилметилцеллюлоза, croscarmelosis натрия, моногидрат лактозы, стеарат магния, диоксид титана (Е 171), оксид железа (Е 172) (для капсул 0,5 мг), красный оксид железа (Е 172) (для капсул 5 мг), желатин.

Лекарственная форма. Капсулы твердые.

Основные физико-химические свойства:

Капсулы 0,5 мг: твердые желатиновые капсулы светло - желтого цвета с надписью «0,5 мг» и [F] 607», содержание - белый порошок;

Капсулы 1 мг: твердые желатиновые капсулы белого цвета с надписью «1 мг» и [F] 617», содержание - порошок белого цвета;

Капсулы 5 мг: Твердые желатиновые капсулы серовато-красного цвета с надписью «5 мг» и [F] 657», содержание - белый порошок.

Фармакотерапевтическая группа. Calcineurine ингибитор. ATH L04A D02 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

На молекулярном уровне, эффекты tracorum обусловлены цитозольным связывание с белками (FKBP12), который отвечает за внутриклеточное накопление лекарственного средства. Комплекс FKBP12-такролимус специфический и конкурентоспособные связывается с кальциневрин и ингибирует его, что приводит к зависимому кальцию ингибированию Т - клетки сигнальных пути трансдукции, таким образом , предотвращает транскрипцию дискретной группы lymphokin генов.

Tacrolymus является высокоактивным иммунодепрессивное препарат , который подавляет образование цитотоксических лимфоцитов, которые в основном отвечают за отторжение трансплантата, снижает активацию Т-клеток, в зависимости от Т-хелперов пролиферацию В - клеток, а также формирование лимфокинов ( такие как интерлейкины-2, -3 и г-интерферон), интерлейкин-2 экспрессии рецептора.

Фармакокинетика.

Поглощение. Циклоспорин всасывается из желудочно - кишечного тракта.

Концентрации (СМАХ) такролимуса в крови достигают своего пика приблизительно через 1-3 часа. У некоторых пациентов, препарат неожиданно абсорбируется в течение длительного периода, достигая относительно равного профиля поглощения.

Биодоступность такролимуса при введении внутренне составляет в среднем 20-25%.

После перорального введения (0,3 мг / кг / сутки) препарата с пациентами после трансплантации печени у большинства пациентов с концентрацией равновесных программы, programf ^® была достигнута в течение 3 -х дней.

Здоровые добровольцы показали , что Фармацевтика ^® 0,5 мг, programf ^® 1 мг и programf ^® 5 мг биоэквивалентным при применении их в эквивалентных дозах.

Скорость и степень поглощения Tacrolymus выше при приеме препарата натощак. При одновременном применении препарата с пищей, скоростью и степенью поглощения tracorum, которая наиболее четко выражена после еды с высоким содержанием жира. Влияние пищи с высоким содержанием углеводов менее выражен.

У пациентов с трансплантатом печени в стабильном состоянии, биологическая доступность programf ^® была уменьшена путем перорального введения препарата после еды с небольшим содержанием жира. Было также уменьшение площади под фармакокинетической кривой AUC (27%), то максимальная концентрация _МА _х (50%) и увеличение Т _Me _х (173%) в неразбавленной крови.

В исследовании пациентов с трансплантацией почки в стабильном состоянии, при пероральном введении фармацевтической фармацевтической деятельности, влияние на оральной биологической доступности менее ^{выраженно} сразу после стандартного легкого завтрака. Было отмечено , уменьшение площади под фармакокинетической кривой на AUC (2-12%) и максимальной концентрации МА _х (15-38%) и увеличение Т _ма _х _(38-80%) в неразбавленной крови.

Выделение желчи не влияет на удаление программы.

Существует сильная корреляция между AUCs и минимальными уровнями препарата в неразбавленной крови , когда состояние равновесия достигает. В связи с этим, мониторинг минимальных уровней препарата в неразбавленной крови может помочь адекватно оценить системный эффект препарата.

Распределение

Характер распределения tracorum после внутривенного введения можно описать как двухфазный.

В системном кровотоке, такролимус в значительной степени связывания с эритроцитами. Отношение неразбавленной концентрации в крови / плазме составляет приблизительно 20: 1. В плазме крови препарат в значительной степени связывания (> 98,8%) с белками, в основном , с сывороточным альбумином и А-1-кислого гликопротеина.

Циклоспорин широко распространен в организме. Объем равновесного распределения концентраций в плазме составляет приблизительно 1300 литров (здоровые добровольцев). Соответствующий показатель на основе неразведенной крови 47,6 литров.

Tacrolymus представляет собой препарат низкого уровня. У здоровых добровольцев среднее значение общего клиренса, который оценивается в концентрации лекарственного средства в неразбавленной крови, 2,25 л / час. У взрослых пациентов с трансплантатом печени и почек, значение этого параметра составляет 4,1 л / час, 6,7 л / час и 3,9 л / час соответственно. У детей с трансплантатом печени значения общего клиренса примерно в 2 раза выше , чем у взрослых пациентов с трансплантатом печени.

Такие факторы , которые приводят к увеличению зазора следует принимать во внимание: низкий уровень гематокрита и белок (приводит к увеличению несвязанной фракции в tracemus) или увеличение метаболизма в результате приема кортикостероидов.

Период полувыведения из tracerum удлиняется и изменчивы. У здоровых добровольцев среднее значение периода полураспада неразбавленной крови составляет около 43 часов. У взрослых пациентов и детей с трансплантатом печени, период полураспада в среднем составляет 11,7 часов и 12,4 часов , соответственно, по сравнению с 15,6 ч у взрослых пациентов с трансплантатом почки. У пациентов с увеличением зазора приводят наркотики к уменьшению периода полувыведения.

Метаболизм

Tacrolmus метаболизируется в печени, главным образом цитохромом P4503A4. Tacrolymus также метаболизируется в значительной степени в кишечнике.

Установлены несколько метаболитов. При использовании модели в пробирке, было установлено , что только один метаболит обладает значительной иммуносупрессивной активностью. Другие метаболиты обладают слабой или нулевой активностью. При системной циркуляции крови, только один метаболит доступен в низкой концентрации. Таким образом, метаболиты не влияют на фармакологическую активность tracemus.

Ликвидация

После перорального введения шины, меченного ¹⁴ с изотопом, большая часть радиоактивного , меченного препарата выводится с калом. Приблизительно 2% выводится с мочой. Менее 1% неизмененного такролимуса было обнаружено в моче и кале, что свидетельствует о том , что Tacrolymus почти полностью метаболизируется до ликвидации. Основной способ устранения желчи.

Клинические характеристики.

Индикация.

Профилактика отторжения с alotransplantation из печени, почек или сердца.

Лечение отторжения аллотрансплантата, устойчивое к лечению с другими иммуносупрессивными лекарствами.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к Tacrolymus, другим макролидам или к любому из вспомогательных веществ.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Метаболические взаимодействия

Системной Tacrollemus метаболизируется в печени CYP3A4. Есть также свидетельство желудочно - кишечного метаболизм CYP3A4 в стенке кишечника. Одновременный прием лекарственных средств, в том числе Растительное происхождение с упомянутым ингибирующим или индуцирующим эффектом на CYP3A4 может влиять на метаболизм в университетском городке и, соответственно, увеличение или уменьшение концентрации tracorum в крови.

При одновременном применении веществ , которые потенциально могут изменить метаболизм CYP3A4, строго строго рекомендуется контролировать tacrollemus в крови, а также продление интервала QT (ЭКГ), контроль функции почек и других побочных эффектов, и , соответственно ,, в случае необходимости, прервать или изменить дозу такролимуса., чтобы поддержать эквивалентную выставку такролимуса (см разделы «Способ применения и дозы», «особенности применения»).

Ингибиторы метаболизма

Для последующих препаратов клинически показана возможность увеличения уровня трассировки в крови.

Сильные взаимодействия наблюдались с противогрибковыми препаратами , такими как кетоконазол, флуконазол, andtraconazole и cariconazole, макролидные антибиотики эритромицина, ингибиторы протеазы (например, ритонавир, NELFINAVIV, Sakhnivir) или ингибиторами протеазы вируса гепатита C (например, Telemer, bepard). Одновременное использование этих веществ может вызвать необходимость снижения дозы tracorum почти у всех больных.

Более слабые взаимодействия наблюдались с клотримазол, кларитромицин, джозамицин, нифедипин, nicardypin, дилтиазем, верапамил, амиодарон, даназол, этинилэстрадиол, омепразол и не-pazodone и лекарственных средств , содержащих лемонграсс экстракт (лимонника sphenanthera), известный как Южной лимонника или Южной Berry с пятью вкусами.

В исследованиях и N пробирке, следующие вещества были выделены в качестве потенциальных ингибиторов метаболизма такролимуса: бромокриптин, кортизон, dapson, эрготамина, gestoden, лидокаин, mepenitoin, mericonazole, maidazolam, нилвадипин, норэтистерон, hinidine, тамоксифен, trolandomycin.

Грейпфрутовый сок, как сообщается, может увеличить Tacrollemus в крови, поэтому его следует избегать.

Лансопразол и циклоспорин могут потенциально ингибировать процесс CYP3A4-опосредованный метаболизм трассировки и тем самым увеличить концентрацию трассировки в крови.

Другие взаимодействия , которые потенциально привести к увеличению уровня трассировки в крови
Tacrolymus в значительной степени связывания с белками плазмы крови. Возможные взаимодействия с другими активными веществами , для которых они имеют высокое сродство к белкам плазмы (например, НПВС, пероральные антикоагулянты или пероральных противодиабетических средства).
Другие потенциальные взаимодействия , которые могут увеличить системные эффекты включают tracolimus взаимодействие с прокинетическим methoclopramide наркотиков, с цимитидином и гидроксидом магния-алюминий.

Metabism индукторы

На основании клинического опыта было установлено , что bloodmussian концентрация в крови может уменьшить следующие препараты:

Сильные взаимодействия наблюдались с рифампицином, фенитоином, лекарства , основанные на Санкт - Zhoroba; В этом случае увеличение дозы такролимуса может потребоваться почти у всех больных. Клинически значимые взаимодействия наблюдались также с фенобарбиталом. Поддерживающие дозы кортикостероидов позволит снизить концентрацию трассировки в крови.

Высокие дозы преднизолона или метилпреднизолона , используемые для лечения отторжения острого можно увеличить или уменьшить Tacrollemus в крови.
Карбамазепин, метамизол и изониазид могут снижать концентрацию tracorum в крови.
Tacrollemus влияние на метаболизм других лекарственных средств

Tacrolymus является хорошо известным ингибитором CYP3A4, поэтому одновременное применение tracorum с препаратами, которые метаболизируются с участием CYP3A4, могут влиять на метаболизм таких лекарственных средств.

Полужизни циклоспорина продолжается , когда Tacrolymus используется одновременно. Кроме того, синергический эффект / дополнительный нефротоксичным эффект может иметь место. По этим причинам, комбинированное введение циклоспорина и tracorumus не рекомендуется, и врач должен быть осторожным при назначении tracorum пациентов , которые ранее получали циклоспорин (см блок «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).

Циклоспорин показал , что это лекарственное средство может вызвать увеличение фенитоина в крови.

Так как Tacrolymus может уменьшить терапевтический диапазон гормональных контрацептивов, что обычно приводит к увеличению гормонального воздействия, особое внимание должно быть использованы и осторожность при принятии решения о методах контрацепции.

В настоящее время существует недостаточное знание взаимодействия между tracemus и статинами. Клинические данные свидетельствуют о том, что фармакокинетика статинов в значительной степени меняется при использовании tracorum.

Исследования на животных показали , что Tacrolymus потенциально может уменьшить зазор и увеличить период полураспада фенобарбитала и феназона.

Другие взаимодействия , которые приводят к клинический вредным воздействиям IP

Одновременное использование трассировки с препаратами , для которых нефротоксичным или нейротоксическое действие может увеличить эти эффекты (например, аминогликозиды, ингибиторы гиразы, ванкомицин, sulfametazole-trimetoprim, НПВС, ганцикловир или ацикловир).
Там увеличивается нефротоксичности после применения амфотерицина В и ибупрофен в комбинации с tracorum.

Так как трассировка лечение может быть связанно с гиперкалиемия или может увеличить проявление существующей гиперкалиемия, увеличение потребления калия или использование презумпции калийсберегающих (например, amyloride, triamterine или спиронолактон) (смотрите раздел «Особенность применения»).

Иммунодепрессанты могут влиять на реакцию на вакцинацию, так что эффект вакцинации в лечении tracorum может быть менее эффективным. Использование ослабленных живых вакцин (см «Функции») следует избегать.

Особенности приложения.

Были ошибки при использовании лекарственного средства, в том числе в случайном, непреднамеренном или неконтролируемом замещении лекарственных форм на срок немедленного высвобождения или длительной формы. Это может привести к серьезным побочным реакциям, в том числе отторжения трансплантата или других побочных реакций , которые могут быть результатом или недостаточным или чрезмерное tracorum. Пациенты должны быть сохранены в одной лекарственной форме отслеживания с соответствующим режимом ежедневной дозировки; Изменения в дозированных формах или режимах должны происходить только под тщательным наблюдением специалиста по трансплантации (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и «побочные эффекты»).

В начальный период посттрансплантационном, периодический мониторинг следующих параметров следует проводить: артериальное давление, ЭКГ, неврологический статус и состояние зрения, уровень гликемии в среднем, концентрация электролитов (особенно калия), печени и функции почек , гематологические показатели, коагулограмма, определение уровней белка в крови. При наличии клинически значимых изменений, коррекция иммуносупрессивной терапии требуется.

При одновременном использовании препаратов с потенциальными взаимодействий, особенно ингибиторов CYP3A4 (таких как taloper, beampear, ritonazol, кетоконазол, вориконазол, andtraconazole, tilithromycin или кларитромицин) или индукторов CYP3A4 (например, рифампицин, рифабутин) - необходимо контролировать уровень tracorum в крови , чтобы контролировать. поддерживать необходимые показатели экспозиции в Tacrolymus.

При применении лекарственного средства, программа ^® следует избегать назначения растительных препаратов , содержащих детскую (Hypericum продырявленного), из - за риска взаимодействий , которые приводят к снижению tracorum в крови и уменьшению терапевтического эффекта такролимуса ( раздел «взаимодействие с другими лекарствами и др. виды взаимодействий»).
Одновременное использование циклоспорина и tracrolimus следует избегать, с осторожностью , чтобы использование taxokolimus для пациентов , ранее полученных циклоспорин (см разделы «Способ применения и дозы» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Предотвращение лекарств / продуктов , содержащих высокий калий или диуретики калия (смотрите раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий») следует избегать.

При одновременном использовании трассировки лекарственных препаратов с известным нефротоксическим или нейротоксическим действием, риск нефротоксических и нейротоксических реакций может возрастать (смотрите раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другими видами взаимодействий».

прививка

Иммунодепрессанты могут влиять на реакцию на вакцинацию, вакцинация может быть менее эффективными при лечении tracorumus. Использование живых ослабленных вакцин следует избегать.

Желудочно-кишечные расстройства.

У пациентов , получавших Tacrolymus, сообщили желудочно - кишечные перфорации. Перфорация желудочно - кишечного тракт является медицинский важным осложнением , которое может привести к состоянию , что жизни в угрозах или тяжелое состояние. Необходимо сразу же с подозрением проявлений или симптомов , чтобы назначить адекватное лечение.

В диареи, отслеживание уровней в крови может значительно варьировать; В случае диареи, требуется дополнительное тщательное наблюдение за отслеживание концентрации в крови.

болезни сердца

Случаи желудочковой гипертрофии или гипертрофии перегородки сердца, зарегистрированных , как кардиомиопатии, редко отмечено. В большинстве случаев гипертрофия миокарда была обратной, наблюдалась преимущественно у детей в bloodmussian концентрации в крови , превышающих максимальные рекомендуемые уровни. Другие факторы , которые увеличивают риск возникновения этого нежелательного явления включают в себя: наличие предыдущего заболевания сердца, применение кортикостероидов, артериальную гипертензию, почечную и печеночную дисфункцию, инфекцию, гиперволемию, отек. Відповідно, пацієнтам, які мають високий ризик, особливо дітям молодшого віку та тим пацієнтам, які отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до і після трансплантації (через 3 місяці і потім через 9-12 місяців) необхідно контролювати, проводити ехокардіографічний та ЕКГ-контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу Програф ^® або заміни препарату на інший імунодепресант.

Такролімус може подовжувати інтервал QT і спричиняти Torsades de Pointes. Слід дотримуватися обережності для пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з індивідуальним чи спадковим подовженням інтервалу QT, пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, брадиаритмією, порушенням рівня електролітів. Слід дотримуватися обережності для пацієнтів з діагностованим або підозрюваним вродженим синдромом подовження інтервалу QT або набутим подовженим інтервалом QT або для пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, включаючи порушення рівня електролітів чи відоме підвищення експозиції такролімусу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лімфопроліферативні захворювання і злоякісні новоутворення

У пацієнтів, які лікувалися лікарським засобом Програф ^® , можливий розвиток лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV) (див. розділ «Побічні ефекти»). Пацієнтам, яких перевели на лікування лікарським засобом Програф ^® , не слід одночасно отримувати анти-лімфоцити. У серонегативних EBV-VCA дітей віком до 2 років повідомлялося про підвищений ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань. Таким чином, у пацієнтів цієї групи, перед початком лікування лікарським засобом Програф ^® , необхідно проводити серологічне дослідження визначення EBV-VCA. Протягом лікування обережно контролювати ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію) вірусу Епштейн-Барра (EBV). Позитивна ПЛР EBV може персистувати місяцями і не є показником лімфопроліферативних захворювань чи лімфоми.

Як і для інших імуносупресивних лікарських засобів, у зв'язку з потенційним ризиком виникнення злоякісних новоутворень шкіри необхідно обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, слід носити захисний одяг і використовувати сонцезахисний крем з високим фактором захисту.

Як і для інших імуносупресивних лікарських засобів, ризик виникнення вторинного раку невідомий (див. розділ «Побічні реакції»).

Синдром оборотної постеріорної енцефалопатії.

Як повідомлялося, у пацієнтів, які отримували такролімус, розвивається синдром оборотної постеріорної енцефалопатії (PRES). Якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми PRES, такі як головний біль, зміни психічного стану, судоми та порушення зору, слід проводити відповідні діагностичні процедури (наприклад, МРТ). При діагностуванні синдрому PRES необхідно негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня артеріального тиску. Більшість пацієнтів повністю одужували після проведеного відповідного лікування.

Опортуністичні інфекції.

У пацієнтів, які отримують імунодепресанти, у тому числі лікарський засіб Програф ^® , існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних). Можлива нефропатія, зумовлена BK-вірусами і мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ), зумовлена JC-вірусами. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призводити до серйозних або летальних наслідків, що слід брати до уваги лікарям при проведенні диференціальної діагностики у пацієнтів при погіршенні функції нирок або появі неврологічних симптомів.

Випадки істинної еритроцитарної аплазії

У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялися випадки істинної еритроцитарної аплазії (ІЕА). У всіх пацієнтів повідомлялися фактори ризику IEA, такі як інфекція парвовірусу В19, наявність основного захворювання або одночасний прийом лікарських засобів, пов'язаних з IEA.

Допоміжні речовини

Лікарський засіб Програф ^® містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або мальабсорбції глюкозо-галактози.

Друкарська фарба, що використовується для позначення капсул лікарського засобу Програф ^® , містить соєвий лецитин. Пацієнтам із гіперчутливістю до арахісових або соєвих продуктів слід зважити користь від застосування лікарського засобу Програф ^® з можливим ризиком і тяжкістю реакцій гіперчутливості.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані при застосуванні людям показують, що такролімус проникає через плаценту жінки. Обмежені дані реципієнтів після пересадки органів показують відсутність доказів існування підвищеного ризику виникнення побічних реакцій на перебіг і наслідок вагітності при застосуванні такролімусу порівняно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Однак були зареєстровані випадки спонтанного аборту. На даний час відсутні інші відповідні епідеміологічні дані. Лікування такролімусом вагітних жінок можна допускати лише у випадках, коли відсутня безпечніша альтернатива і коли можлива користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. З метою виявлення потенційних побічних ефектів такролімусу рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус (особливо стан нирок). Існує ризик виникнення передчасних пологів (<37 тижнів), а також існує ризик появи гіперкаліємії у новонародженого, яка, однак, самостійно нормалізується.

У дослідженнях на щурах і кролях такролімус спричиняв прояви ембріофетальної токсичності у дозах, характерних для материнської токсичності.

Фертильність.

У щурів відзначалося негативний вплив такролімусу на чоловічу фертильність, відзначалися зниження кількості сперматозоїдів і їх рухливість.

Період годування груддю

Дані на людях показують, що такролімус проникає у грудне молоко. Через те, що виключити несприятливий вплив такролімусу на новонародженого неможливо, жінкам, які приймають ПРОГРАФ, слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Такролімус може спричинити зорові і неврологічні розлади. Ці реакції можуть посилюватися, якщо застосовувати лікарський засіб Програф ^® одночасно з алкоголем.

Спосіб застосування та дози.

Терапія лікарським засобом Програф ^® вимагає ретельного контролю персоналу, що володіє відповідною кваліфікацією і має у розпорядженні відповідне обладнання. Цей лікарський засіб можуть призначати і вносити зміни у курс імуносупресивної терапії, що проводиться, тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів з пересадженими органами.

Випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна лікарської форми препарату з негайним або тривалим вивільненням такролімусу є небезпечною. Це може призвести до відторгнення трансплантата або збільшення випадків побічних реакцій, у тому числі недостатньої або надмірної імуносупресії, у зв'язку з клінічно значущими відмінностями у системному впливі такролімусу. Пацієнти повинні дотримуватися режиму застосування однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним графіком дозування; при цьому зміни у лікарській формі або режимі застосування повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплантації (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні ефекти»). Після переведення на будь-яку іншу альтернативну лікарську форму необхідно контролювати концентрацію такролімусу у крові і проводити корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.

Загальна інформація.

Дозування лікарського засобу Програф ^® слід встановлювати у першу чергу на основі клінічної оцінки ризику відторгнення та індивідуальної переносимості лікарського засобу, при застосуванні даних моніторингу рівня такролімусу в крові (див. нижче рекомендації щодо визначення мінімальної концентрації в крові). При появі клінічних симптомів відторгнення необхідно розглянути питання щодо необхідності проведення корекції режиму імуносупресивної терапії.

Лікарський засіб Програф ^® можна застосовувати внутрішньовенно та перорально, дозування можна розпочинати з перорального прийому. Загалом застосування можна розпочинати з перорального прийому, якщо потрібно, вміст капсул можна розчинити у воді та вводити через назогастральний зонд.

У початковому післяопераційному періоді лікарський засіб Програф ^® зазвичай слід застосовувати одночасно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Дозу лікарського засобу Програф ^® можна змінювати залежно від обраної імуносупресивної терапії.

Спосіб застосування.

Рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Капсули слід приймати одразу ж після вилучення їх з блістерної упаковки. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача, що не призначений для прийому. Капсули необхідно проковтнути, запиваючи рідиною (краще – водою).

Для досягнення максимальної абсорбції препарат слід приймати на порожній шлунок (натще) або як мінімум за 1 годину до або 2-3 години після прийому їжі.

Для профілактики відторгнення трансплантата стан імуносупресії необхідно підтримувати постійно; отже, тривалість терапії необмежена.

Трансплантація печінки.

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® слід розпочинати з добової дози 0,1-0,2 мг/кг 2 рази на добу (вранці і ввечері). Прийом препарату розпочинати через 12 годин після оперативного втручання.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,01-0,05 мг/кг/добу.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Початкову дозу препарату для перорального застосування 0,3 мг/кг/добу слід розподілити на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Якщо клінічний стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин в дозі 0,05 мг/кг/добу.

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дозування лікарського засобу Програф ^® , як правило, знижується. У деяких випадках можливо відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши лікарський засіб Програф ^® у якості монотерапії. Покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування відторгнення – дорослі та діти.

Для лікування епізодів відторгнення необхідне застосування більш високих доз лікарського засобу Програф ^® разом із додатковою кортикостероїдною терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних антитіл. Якщо відзначаються ознаки токсичності ( див. розділ «Побічні ефекти»), може виникнути необхідність у зниженні дози лікарського засобу Програф ^® .

При переведенні пацієнтів на терапію лікарським засобом Програф ^® рекомендуються ті самі початкові дози, як і при первинній імуносупресії.

При переведенні пацієнтів з терапії циклоспорином на лікарський засіб Програф ^® див. інформацію нижче «Особливі популяції», «Конверсія (перехід) з циклоспорину на такролімус».

Трансплантація нирки

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі.

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,2-0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на два прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Терапію препаратом слід розпочинати протягом 24 годин після завершення операції.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин в дозі 0,05-0,1 мг/кг/добу.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,075-0,1 мг/кг/добу.

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дозування лікарського засобу Програф ^® слід знижувати. У деяких випадках можливо відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши лікарський засіб Програф ^® у якості базового компонента подвійної терапії. Покращення стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування реакції відторгнення – дорослі та діти.

Для лікування епізодів відторгнення необхідне застосування більш високих доз лікарського засобу Програф ^® разом із додатковою кортикостероїдною терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних антитіл. Якщо відзначаються ознаки токсичності (див.розділ «Побічні ефекти»), може виникнути необхідність у зниженні дози лікарського засобу Програф ^® .

Трансплантація серця

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі.

Лікарський засіб Програф ^® можна застосовувати разом з антитілами індукції (з урахуванням відкладеного початку терапії лікарським засобом Програф ^® ) або без призначення антитіл у клінічно стабільних хворих.

Після індукції антитілами пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,075 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Застосування препарату слід розпочинати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого. Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводиться внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,01-0,02 мг/кг/добу.

Існує опублікований альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу розпочинається протягом 12 годин після трансплантації. Цей підхід призначений для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів (наприклад, нирки). У цьому випадку такролімус у початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолатом мофетилом та кортикостероїдами або одночасно з сиролімусом та кортикостероїдами.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Після трансплантації серця у дітей первинну імуносупресію лікарським засобом Програф ^® можна проводити як разом з індукцією антитілами, так і самостійно.

У випадках, коли індукція антитілами не проводиться, лікарський засіб Програф ^® вводиться внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,03-0,05 мг/кг/добу до досягнення концентрації такролімусу у нерозведеній крові 15-25 нг/мл. При першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату у початковій дозі 0,3 мг/кг/добу, яку призначають через 8-12 годин після закінчення внутрішньовенної інфузії.

Після індукції антитілами пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,1-0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дози лікарського засобу Програф ^® зменшуються. Покращення стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування відторгнення – дорослі та діти.

При переведенні дорослих пацієнтів на терапію лікарським засобом Програф ^® початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

При переведенні дітей на терапію лікарським засобом Програф ^® початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

Інформація щодо переведення пацієнтів із терапії циклоспорином на лікарський засіб Програф ^® викладена у розділах «Особливості застосування»: коригування дози препарату в особливих популяціях пацієнтів; перехід з терапії циклоспорином.

Лікування відторгнення – трансплантація інших органів.

Рекомендовані дози при трансплантації легень, підшлункової залози і кишечнику базуються на обмежених даних проспективних клінічних досліджень. Для лікування пацієнтів з трансплантацією легень дозування лікарського засобу Програф ^® слід розпочинати з 0,1-0,15 мг/кг/добу, для пацієнтів з трансплантацією підшлункової залози дозування лікарського засобу Програф ^® розпочинати з 0,2 мг/кг/добу і при трансплантації підшлункової залози дозування розпочинати з дози 0,3 мг/кг/добу.

Особливі популяції

Печінкова недостатність

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки для підтримки мінімального рівня такролімусу в крові у межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози такролімусу.

Ниркова недостатність

Оскільки функція нирок не впливає на фармакокінетику такролімусу, необхідність у корекції дози відсутня. Проте у зв'язку з нефротоксичним потенціалом такролімусу рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг функції нирок (включаючи показники концентрації креатиніну в сироватці крові, розрахунок кліренсу креатиніну та моніторинг діурезу).

П ацієнт и літнього віку

Свідчення про те, що пацієнтам літнього віку необхідні особливі дози препарату, відсутні.

Конверсія (перехід) з циклоспорину на такролімус

Слід дотримуватися обережності при переведенні пацієнтів з базової терапії циклоспорином на лікарські засоби з базовою терапією такролімусом (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати після визначення концентрації циклоспорину у плазмі крові та аналізу клінічного стану пацієнта. Конверсію слід відкласти при наявності підвищеного рівня циклоспорину в крові. На практиці терапія лікарським засобом Програф ^® розпочинається через 12-24 години після припинення застосування циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівень циклоспорину в крові, оскільки можливий вплив на кліренс циклоспорину в крові.

Рекомендації щодо досягнення необхідного рівня концентрації препарату у нерозведеній крові.

Вибір дози препарату має базуватися на результатах клінічної оцінки процесу відторгнення та переносимості препарату кожним пацієнтом індивідуально.

З метою оптимізації дозування препарату використовується визначення концентрації такролімусу у нерозведеній крові за допомогою імунних методів, включаючи напівавтоматичний імуноферментний аналіз на мікрочастинках (МІФА). Порівняння даних щодо концентрації такролімусу в крові, які опубліковані в літературі, з індивідуальними клінічними показниками необхідно проводити з обережністю і на підставі знань та розуміння методу оцінки, що застосовувався. У сучасній медичній практиці для визначення концентрації такролімусу у нерозведеній крові використовують імунні методи.

У ранньому періоді після операції слід контролювати мінімальні рівні такролімусу в нерозведеній крові. При пероральному прийомі мінімальні рівні такролімусу в нерозведеній крові слід контролювати кожні 12 годин безпосередньо перед прийомом наступної дози. Частота моніторингу рівня препарату в крові має залежати від клінічних потреб. Оскільки лікарський засіб Програф ^® є препаратом з низьким рівнем кліренсу, коригування режиму дозування може зайняти кілька днів до того моменту, коли зміни рівнів препарату в крові стануть очевидними. Мінімальні рівні препарату в крові слід контролювати приблизно 2 рази на тиждень протягом раннього посттрансплантаційного періоду, і потім періодично під час підтримуючої терапії. Також необхідно контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові після зміни дози препарату, зміни імуносупресивного режиму або після сумісного застосування з препаратами, що можуть вплинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Результати аналізу клінічних випробувань дають змогу припустити, що можна успішно проводити лікування більшості пацієнтів, якщо мінімальні рівні такролімусу в крові підтримуються нижче 20 нг/мл. Інтерпретуючи дані щодо концентрації препарату у нерозведеній крові, важливо оцінювати клінічний стан пацієнта.

У клінічній практиці протягом раннього періоду після проведення трансплантації мінімальні рівні препарату в нерозведеній крові зазвичай коливалися у межах 5 - 20 нг/мл після трансплантації печінки та 10 - 20 нг/мл після трансплантації нирки і серця. Надалі, під час підтримуючої терапії після трансплантації печінки, нирки і серця концентрації препарату у крові варіюють від 5 до 15 нг/мл.

Діти. Загалом для досягнення подібних рівнів препарату в крові дітям, як правило, потрібні дозування у 1,5-2 рази вищі, ніж дорослим.

Передозування.

Відомості про передозування обмежені. Повідомлялося про кілька епізодів випадкових передозувань у пацієнтів, які приймали такролімус. Симптоми включали тремор, головний біль, нудоту, блювання, інфекції, кропив'янку, летаргічний стан, підвищений вміст азоту сечовини у крові, сироваткового креатиніну та аланінамінотрансферази.

На даний час не існує специфічних антидотів до лікарського засобу Програф ^® . У разі передозування необхідно вжити стандартні підтримуючі заходи і проводити симптоматичне лікування.

З огляду на високу молекулярну масу такролімусу, погану розчинність у воді і виражене зв'язування з еритроцитами і білками плазми крові діаліз неефективний. В окремих пацієнтів з дуже високими концентраціями такролімусу в крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація. У разі перорального передозування можуть бути ефективні промивання шлунка та/або застосування адсорбентів (наприклад, активованого вугілля), якщо ці заходи розпочати одразу після прийому препарату.

Побічні реакції.

У зв'язку з особливостями основного захворювання і великою кількістю лікарських препаратів, які одночасно застосовують після трансплантації, профіль побічних ефектів імуносупресантів точно встановити складно.

Більшість побічних реакцій, описаних нижче оборотні та/або зникають при зниженні дози.

При пероральному застосуванні відзначається менша кількість випадків побічних реакцій порівняно з внутрішньовенним застосуванням.

Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1 / 10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити через недостатність даних). У рамках кожної частотної групи побічні ефекти зазначені у порядку зменшення серйозності.

Інфекції та інвазії

На тлі терапії такролімусом, як і іншими сильнодіючими імуносупресантами, у пацієнтів часто існує підвищений ризик розвитку інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних). Може погіршитися перебіг уже існуючих інфекцій. Можуть виникати прояви як місцевих, так і генералізованих інфекцій.

У пацієнтів, які отримують імуносупресанти, у тому числі лікарський засіб Програф ^® , повідомлялося про нефропатію, асоційовану з BK вірусом, а також випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), асоційованої з JC вірусом.

Новоутворення (доброякісні, злоякісні та неуточнені)

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, існує підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень. При застосуванні такролімусу повідомлялося як про
доброякісні, так і про злоякісні новоутворення, у тому числі вірус Епштейна-Барра (EBV) –асоційовані лімфопроліферативні захворювання та злоякісні новоутворення шкіри.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, відхилення у показниках аналізу еритроцитів.

Нечасто: коагулопатії, зміни показників коагуляції і кровотечі, панцитопенія, нейтропенія.
Рідко: тромбоцитарна тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія.

Частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку імунної системи

У пацієнтів, які отримували такролімус, відзначалися алергічні та анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи

Рідко: гірсутизм.

З боку метаболізму та харчування

Дуже часто: гіперглікемічні стани, цукровий діабет, гіперкаліємія.

Часто: гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, затримка рідини, гіперурикемія, зниження апетиту, анорексія, метаболічний ацидоз, гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, інші порушення електролітів.

Нечасто: зневоднення, гіпопротеїнемія, гіперфосфатемія, гіпоглікемія.

З боку психіки

Дуже часто: безсоння.

Часто: симптоми тривожності, сплутаність свідомості і дезорієнтація, депресія, пригнічений настрій, розлади та порушення настрою, нічні кошмари, галюцинації, психічні розлади.
Нечасто: психотичний розлад.

З боку нервової системи

Дуже часто: тремор, головний біль.

Часто: судоми, порушення свідомості, парестезії та дизестезії, периферичні нейропатії, запаморочення, порушення почерку, розлади нервової системи.

Нечасто: кома, крововиливи у центральній нервовій системі і порушення мозкового кровообігу, паралічі і парези, енцефалопатія, порушення мовлення та артикуляції, амнезія.
Рідко: гіпертонія.

Дуже рідко: міастенія.

З боку органів зору

Часто: затуманення зору, світлобоязнь, розлади з боку очей.
Нечасто: катаракта.
Рідко: сліпота.
З боку органів слуху і рівноваги

Часто: шум у вухах.

Нечасто: зниження слуху.

Рідко: нейросенсорна глухота.

Дуже рідко: порушення слуху.

Кардіальні розлади

Часто: ішемічні коронарні розлади, тахікардія.

Нечасто: шлуночкові аритмії та зупинка серця, серцева недостатність, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, суправентрикулярні аритмії, серцебиття, патологічні показники на ЕКГ, порушення ритму і частоти серцевих скорочень та пульсу.

Рідко: перикардит.

Дуже рідко: патологічні показники ехокардіографії, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу Torsades de Pointes .

З боку судинної системи

Дуже часто: артеріальна гіпертензія.

Часто: кровотечі, тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, периферичні судинні розлади, судинні гіпотензивні розлади.

Нечасто: інфаркт, венозний тромбоз глибоких вен кінцівок, шок.

З боку системи дихання, торакальні порушення та порушення середостіння

Часто: задишка, легеневі паренхіматозні розлади, плевральний випіт, фарингіт, кашель, закладеність носа і риніт.

Нечасто: дихальна недостатність, розлади з боку дихальних шляхів, бронхіальна астма.

Рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: діарея, нудота.

Часто: запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові виразки та перфорації, шлунково-кишкові кровотечі, стоматит і виразки, асцит, блювання, шлунково-кишковий та абдомінальний біль, диспептичні прояви і симптоми, запор, метеоризм, відчуття здуття і розтягнення у животі, рідкі випорожнення, шлунково-кишкові прояви і симптоми.
Нечасто: паралітична кишкова непрохідність, перитоніт, гострий і хронічний панкреатит, підвищений рівень амілази в крові, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, порушення евакуаторної функції шлунка.

Рідко: часткова непрохідність кишечнику (субілеус), псевдокісти підшлункової залози.

З боку гепатобіліарної системи

Часто: порушення функції печінки та печінкових ферментів, холестаз та жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження та гепатит, холангіт.

Рідко: тромбоз печінкової артерії, венооклюзивні захворювання печінки.

Дуже рідко: печінкова недостатність, стеноз жовчовивідної протоки.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: свербіж, висипання, алопеція, акне, гіпергідроз.

Нечасто: дерматит, світлочутливість.

Рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: біль у суглобах, судоми м'язів, біль у кінцівках, біль у спині.

Нечасто: розлади суглобів.

З боку нирок і сечових органів

Дуже часто: ниркова недостатність.

Часто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, олігурія, тубулярний некроз, токсична нефропатія, порушення показників сечі, розлади з боку сечового міхура та уретри.
Нечасто: анурія, гемолітичний уремічний синдром.

Дуже рідко: нефропатія, геморагічний цистит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: дисменорея і маткова кровотеча.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення препарату

Часто: астенічні стани, гарячкові стани, набряки, біль та дискомфорт, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, збільшення маси тіла, порушення терморегуляції,
Нечасто: поліорганна недостатність, грипоподібний синдром, порушення сприйняття температури навколишнього середовища, відчуття тиску у грудях, відчуття тривожності, погіршення самопочуття, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, зниження маси тіла.

Рідко: спрага, падіння, стискаючий біль у грудній клітині, зниження рухливості, виразки.
Дуже рідко: збільшення маси жирової тканини.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Часто: первинна дисфункція трансплантата.

Повідомлялося про помилки у лікуванні, у тому числі випадки випадкового, ненавмисного або неконтрольованого заміщення препаратів такролімусу негайного або пролонгованого вивільнення. Повідомлялося про випадки відторгнення трансплантата (частота не може бути оцінена на основі наявних даних).

Термін придатності . 3 роки.

Після відкриття первинної упаковки (запаяного алюмінієвого пакета) – 1 рік.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, по 5 блістерів в алюмінієвому пакеті та в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Астеллас Ірланд Ко., Лтд, Ірландія.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Астеллас Ірланд Ко., Лтд: Кіллорглін, Ко. Керрі, Ірландія.

Заявник. Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди/Astellas Pharma Europe BV, the Netherlands.

Місцезнаходження заявника. Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди/Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands.

У випадку виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до представництва Астеллас Фарма Юроп Б. В., на адресу 04050 м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, офіс 41, тел.: 044 490 68 25, факс: 044 490 68 26

ТАКРОЛИМУС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа