РЕКСЕТИН табл. п/плен. оболочкой 20 мг №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Rexetin®.

( Rexetin ®)

Место хранения:

1 таблетка содержит 20 мг пароксетина (в виде 22,76 мг гидрохлорида гемидрата пароксетина);

Вспомогательные вещества:

Состав ядра таблетки: стеарат магния, гликлата натрия гликолята (тип а), гипромелоза, дигидрат гидрофосфата кальция;

Состав оболочки: полисорбат 80; Макрос 400; Macroool 6000; диоксид титана (E 171); Гыпромелоза.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: белые или почти белые круглые диоксидные таблетки, диаметром около 9 мм, покрыты пленкой оболочкой; с рисом на одной стороне и с гравировкой - с другой. Таблетка может быть разделена на уровень дозы.

Фармакотерапевтическая группа. Антидепрессанты. ATH код N06A B05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Препарат имеет низкую сходство с мускариновыми холинергическими рецепторами. Именно, в отличие от трициклических антидепрессантов, имеет незначительное сродство с альфа ₁ -, альфа ₂ - и бета-адренорецепторами, дофамин (D ₂ ), 5-HT ₁ - подобно, 5-HT ₂ - и гистамин (H ₁ -) рецепторы; Не влияет на психомоторную функцию и не увеличивает депрессивный эффект этанола.

Rexetin не влияет на активность сердечно-сосудистой системы; Не вызывает клинически значимых изменений в артериальном давлении, частоте сердечных сокращений и параметров ECG.

Rexetin, в отличие от антидепрессантов, которые ингибируют захват норэпинефрина, существенно влияют на гипотензивное влияние гуанетидина.

Фармакокинетика.

После устного введения он быстро всасывается и подвергается преобразованию в печень.

Основными метаболитами активного вещества углубления (пароксетин) являются полярными и сопряженными окислениями и продуктами метилирования, которые быстро выводится из организма.

Приблизительно 64% ​​дозы пароксетина получают из мочи, с количеством из организма из организма в неизменной форме менее 2%. Приблизительно 36% дозы пароксетина отображаются вместе с фекалиями в виде метаболитов.

Метаболиты пароксетина отображаются в двух этапах - изначально метаболизмом первого прохождения через печень, а затем - системным выходом пароксетина.

Период полураспада среднего составляет примерно 1 день.

Постоянная концентрация в крови достигается через 7-14 дней после начала лечения, а в последующем длительном лечении фармакокинетика препарата практически не меняется.

Между концентрацией пароксетина в плазме крови и клиническим эффектом (эффективность и побочные реакции) не обнаружили корреляции.

Из-за распада препарата в печени количество пакисетина, циркулирующего в крови, меньше количества, которая была поглощена в желудочно-кишечном тракте. С увеличением одноразовой дозы или с несколькими дозировками существует влияние частичного насыщения метаболического пути первого прохождения через печень, и происходит снижение зазора в плазме. Это приводит к непропорциональному увеличению концентрации пароксетина в плазме крови и изменениями фармакокинетических параметров с появлением нелинейной зависимости. Однако такая нелинейность в основном не значительна и наблюдается только у пациентов, в которых низкие дозы достигаются небольшими концентрацией препарата в плазме крови.

Пароксетин широко распространен в тканях тела. Значения рассчитанных фармакокинетических параметров показывают, что плазма крови остается только 1% приложенной дозы.

При применении в терапевтических концентрациях около 95% пароксетина связывается с белками плазмы крови.

У пациентов летнего возраста и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью наблюдается увеличение концентрации пароксетина в плазме крови, но он не выходит за пределы концентрации у здоровых взрослых.

Клинические характеристики.

Индикация.

Депрессия. Лечение депрессии любого типа, включая реактивную и тяжелую депрессию, а также депрессию, сопровождающую беспокойство. В случае удовлетворительного ответа на лечение продолжения терапии эффективно для предотвращения рецидива депрессии.

Паническое расстройство . Лечение симптомов и профилактики рецидивирования панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без него.

Социальная фобия / социально-тревожные расстройства. Лечение социальных фобий / социальных и тревожных состояний.

Генерализованное тревожное расстройство. Лечение симптомов и профилактика рецидива генерализованного тревожного расстройства.

Пост-травматическое стрессовое растройство. Лечение посттравматического стрессового расстройства.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному ингредиенту или любому вспомогательному веществу.

Препарат не следует вводить одновременно с ингибиторами Monoamine Oxidase (Mao), включая линзолид - антибиотик, который представляет собой обратный неселективный ингибитор моноамической оксидазы и метилвооинахлорида (метилен-синий), а ранее, чем через 2 недели после прекращения ингибиторов МАО. Точно так же ингибиторы MAO могут быть использованы не ранее, чем через 2 недели после прекращения лечения с помощью углубления (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Препарат нельзя использовать в сочетании с тиоидазином, поскольку, а также другие препараты, которые подавляют печень фермента CYP450 2d6, рецессия может увеличить уровни тиоридазина (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»). Использование тиоридазина может привести к расширению интервала QT со связанной тяжелой желудочковой аритмией (например, точками Torsades de) и внезапным летальным последствием. Rexetin не может быть назначен в сочетании с пимозидом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Серотонергические препараты

Использование пароксетина, а также других SZSS вместе с серотонергическими препаратами может увеличить частоту эффектов, связанных с 5-HT (синдромом серотонина, см. Раздел «Особенности применения»).

Применяйте пароксетин с такими серотонергическими препаратами, как L-триптофан, трептан, трамадол, прочий серотонин, литий, фентанил и трава, Санкт-Петербург, перфоратум гиперикума должен быть осторожным и обязательным тщательным контролем клинического состояния пациента. Совместимое использование ингибиторов пароксетина и MAO (включая линзолид представляет собой антибиотик, который представляет собой обратный не избирательный мао ​​и метилтоиновый ингибитор хлорида (метилен-синий) противопоказан (см. Раздел «Противопоказания»).

Пимозид

Согласно исследованию совместимого приложения одной низкой дозы пимозида (2 мг) и пароксетина, увеличение уровня пимозида было зарегистрировано. Это было объяснено известным CYPD26 ингибирующими свойствами пароксетина. Из-за узкого терапевтического индекса пимозида и его способности расширить интервал QT, совместимое использование пимозида и пароксетина противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).

Ферменты, вовлеченные в метаболизм лекарственных веществ

Метаболизм и фармакокинетические параметры пароксетина могут варьироваться под воздействием индукции или ингибирования ферментов, принимающих участие в метаболизме препаратов.

При одновременном использовании пароксетина с ферментами, которые ингибируют, рекомендуется назначать по меньшей мере эффективные дозы. При совместимости с лекарственными средствами, вызывающими ферменты (карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, фенитоин), нет необходимости в изменении начальной дозы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в соответствии с клиническим эффектом (переносимость и эффективность).

Mioreelaxante

Выборочные ингибиторы обратного захвата серотонина могут снизить активность холинэстеразы в плазме крови, что приводит к удлинению нервно-мышечной блокады воздействия мукурия и сексаметония.

Фосампренавир / ритонавир

Совместимое применение фосменавира / ритонавиры с пароксетином значительно снижает уровень плазмы пароксетина. Изменение дозы для дальнейшего лечения необходимо в зависимости от клинического эффекта (допуск и эффективность).

Личный

С ежедневным приемом пароксетина в плазме концентрации прецизина значительно увеличиваются. С появлением антихолинергического воздействия дозы проциклидина следует уменьшить.

Противосудорожные препараты

Карбамазепин, фенитоин, натрий вальпроат: совместимое применение не влияет на фармакокинетический / фармакодинамический профиль у пациентов с эпилепсией.

Ингибирование пароксетина является фермент CYP2D6

Пароксетин, а также другие антидепрессанты, которые представляют собой ингибитор ингибитора захвата серотонина, замедляет активность ферментной системы CYP2D6 цитохрома P450. Ингибирование CYP2D6 может привести к увеличению концентрации плазмы крови одновременно введенных препаратов, которые метаболизируются этим ферментом. Эти препараты включают некоторые трициклические антидепрессанты (например, амитриптилин, Nortreptylin, imipramine и диспропитание), фенотиазин нейролептики (например, a.g., perfenazine и тиоридазин), рисперидон, атоксин, некоторые антиаритмические препараты типа 1С (например, пропофенон и флецеин) и метопролол.

Tamoxifen имеет важный активный метаболит эндоксифена, произведенного CYP2D6, и является важной частью эффективности тамоксифена. Неопознанное ингибирование CYP2D6 путем пароксетина вызывает снижение концентрации энкоксифена в плазме крови (см. Раздел «Особенности применения»).

CYP3A4.

В экспериментах in vivo совместимое применение фермента и терфенадина представляет собой субстрат для фермента Cyp3a4 - когда была достигнута постоянная концентрация в крови, она не сопровождалась эффектом отдыха на фармакокинетику терфенадина. Подобно in vivo , изучение взаимодействия не выявило никакого эффекта препарата на фармакокинетику Альпразолама и наоборот. Одновременное введение углубления и терфенадина, альпросалама и других препаратов, которые являются субстратами для CYP3A4, не могут быть опасными.

При проведении клинических исследований было обнаружено, что поглощение или фармакокинетика углублений не влияют или почти не влияют (то есть они не требуют изменений дозирования) такие факторы: пищевые, антациды, дигоксин, прифнолол, спирт.

Пароксетин не увеличивает нарушение психических и моторных реакций, вызванных действием алкоголя, но алкогольные напитки во время лечения не рекомендуются.

Оральные антикоагулянты

НПВП, ацетилсалициловая кислота и другие антиплателетные агенты

В совместимом применении нестероидных противовоспалительных препаратов / ацетилсалициловой кислоты и пароксетина могут возникнуть фармакодинамическое взаимодействие, что может привести к увеличению риска кровотечения. С осторожностью, пароксетин следует назначать вместе с лекарственными средствами, которые влияют на функцию тромбоцитов или повышают риск кровотечения.

Особенности приложения.

Дети и подростки.

Лечение антидепрессантов связано с повышенным риском самоубийства и мыслей у детей и подростков с тяжелыми депрессивными и другими психическими расстройствами. Согласно клиническим испытаниям, побочные эффекты, связанные с самоубийством (попытки самоубийства и суицидальные мысли), и враждебность (преимущественно агрессивное, противодействие поведению и раздражительности) наблюдалось при лечении детей и подростков, с рецессорным по сравнению с группой плацебо (см. Раздел «Сторона» Реакции »). Результаты по изучению безопасности лекарственных средств у детей и подростков для роста, развития, когнитивных и поведенческих характеристик отсутствуют.

Самоубийство / суицидальные мысли или клиническое ухудшение

Депрессия связана с повышенным риском мыслей самоубийств, нанесение вреда себе и самоубийству (события, связанные с самоубийством). Риск поддерживается до значительной ремиссии. Поскольку улучшение может не произойти в первые недели лечения или даже дольше, вам нужно продолжать тщательные наблюдения, пока государство не улучшится. Судя по существующему клиническому опыту, на начальном этапе риск самоубийства может увеличить.

Другие психические заболевания, в которых предписаны пароксетин, также может быть связан с повышенным риском событий, связанных с самоубийством. Кроме того, эти состояния могут сопровождать большое депрессивное расстройство. Следовательно, при лечении этих заболеваний необходимо придерживаться того же мер предосторожности, что и при лечении большого депрессивного расстройства.

Известно, что риск суицидальных мыслей или суицидальных попыток повышен у пациентов с сопутствующими самоубийцами событиями в анамнезе или самоубийственными идеями до лечения, так что во время лечения они должны находиться под тщательным наблюдением. Метаанализ плацебо-контролируемых клинических исследований антидепрессантов у взрослых пациентов с психическими расстройствами показал повышенный риск самоубийства по поведению антидепрессантов по сравнению с плацебо у пациентов до 25 лет (а также раздел «фармакодинамика»).

Требуемое тщательное наблюдение за пациентами в начале лечения и при изменении дозы препарата, это особенно важно для пациентов с высоким риском. Пациенты (и тех, кто заботится о них), следует предупредить о необходимости контролировать динамику симптомов для своевременного выявления клинического ухудшения, суицидального поведения или суицидальных мнений и необычных изменений в поведении и немедленно искать доктора в присутствии таких симптомов.

Взрослый молодой возраст, особенно пациенты с тяжелыми депрессивными расстройствами, могут иметь повышенный риск самоубийственного поведения при лечении углубления. Согласно анализу плацебо-контролируемых клинических исследований с участием взрослых, пациентов с психическими расстройствами, было показано, что взрослый молодой возраст (примерно 18-24 лет) оказал больший риск самоубийства, чем пациенты с плацебо-группой, Хотя эта разница не статистически надежна., В группе пожилых пациентов (25-64 лет и в возрасте 65 лет) не было увеличения риска. У пациентов с тяжелыми депрессивными расстройствами (все возрасты), используемые паруксетином, статистически значимое увеличение частоты суицидального поведения было отмечено по сравнению с группами плацебо. Однако большинство таких попыток самоубийства в лечении пароксетина произошли у взрослых молодых пациентов в возрасте 18-30 лет. Эти данные о лечении крупных депрессивных расстройств позволяют предположить, что более высокий риск этих осложнений, наблюдаемых в группе молодых пациентов с психическими расстройствами, может распространяться на пациентов в возрасте 24 лет.

У пациентов с депрессивными расстройствами симптомы депрессии и / или формы самоубийства и поведения (самоубийство) могут возникнуть независимо от того, принимаются ли они антидепрессантами или нет. Этот риск хранится до тех пор, пока не произойдет существенная ремиссия. Общий клинический опыт лечения всех курсов антидепрессантов заключается в том, что самоубийства могут увеличиться на ранних стадиях восстановления.

Другие психические расстройства, для лечения растрантринга, могут быть связаны с увеличением риска суицидального поведения, и такие расстройства также могут быть объединены с большими депрессивными расстройствами. Кроме того, пациенты с самоубийством и намерениями в прошлом, молодых пациентах и ​​пациентах с постоянным самоубийством до хода лечения являются группой повышенного риска в отношении самоубийств и мыслей самоубийств. Все пациенты должны находиться под тщательным наблюдением, чтобы обнаружить ухудшение клинического состояния (включая развитие новых симптомов) и самоубийство во время лечения, особенно в начале курса лечения или при изменении дозировки (как увеличения, так и уменьшения).

Пациенты (и тех, кто заботится о них), должен быть предотвращен необходимостью постоянного наблюдения в любом обострении состояния пациента (включая развитие новых симптомов) и / или появление самоубийств / поведения или мнения, чтобы вызвать вред и немедленно Ищите медицинскую помощь в случае их появления. Следует понимать, что появление некоторых симптомов, таких как применение, алкоголь или мания, может быть связано как с ходом заболевания, так и с курсом лечения (см. « Acksia», «Мания и биполярное расстройство » ниже - раздел «Неблагоприятное Реакции. ").

Слід розглядати можливість зміни режиму терапевтичного лікування, включаючи відміну препарату, у хворих із клінічним погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або не є частиною попереднього симтомокомплексу цього пацієнта.

Акатизія.

Рідко застосування Рексетину або інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну може асоціюватися з розвитком акатизії – станом, що характеризується відчуттям внутрішнього неспокою та психомоторним збудженням, таким як неможливість спокійно сидіти чи стояти у поєднанні з суб'єктивним відчуттям дискофорту. Імовірність виникнення цього найбільша протягом перших тижнів лікування.

Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром

У рідкісних випадках при прийомі пароксетину, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками, може розвинутися серотоніновий синдром або симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром. Оскільки ці синдроми можуть призводити до стану, що загрожує життю, лікування пароксетином необхідно припинити при виникненні таких симптомів як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність з можливими швидкими змінами вітальних ознак, зміни психічного статусу, в т.ч. сплутаність свідомості, дратівливість, крайня ажитація, що переходить у делірій і кому, і почати підтримуючу симптоматичну терапію.

Пароксетин не слід застосовувати в комбінації з попередниками серотоніну (напр., L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Манія та біполярні розлади.

Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Є загальноприйнятим (хоча не підтвердженим даними контрольованих клінічних досліджень), що лікування таких епізодів одним лише антидепресантом може збільшувати імовірність прискорення появи змішаних/маніакальних епізодів у хворих із підвищеним ризиком розвитку біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу. Таке обстеження повинно включати у себе детальне вивчення історії хвороби пацієнта, у тому числі наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членів сім'ї. Слід враховувати, що Рексетин не затверджений для лікування депресії при біполярному розладі. Як і інші антидепресанти, Рексетин слід застосовувати з обережністю для лікування хворих, які мають в анамнезі манію.

Тамоксифен

За даними деяких досліджень було виявлено, що ефективність тамоксифену, вимірювана ризиком появи рецидиву раку молочних залоз/летальних випадків, може бути зменшена при сумісному застосуванні з Рексетином, оскільки пароксетин є незворотним інгібітором CYP2D6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Цей ризик збільшується зі збільшенням тривалості сумісного застосування. При лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту слід призначати альтернативний антидепресант з незначною або повною відсутністю інгібіції CYP2D6.

Переломи кісток

За даними епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику виникнення переломів кісток, при застосуванні деяких антидепресантів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, повідомлялося про асоціативний зв'язок з переломами. Ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні хворих Рексетином слід зважувати на можливість виникнення переломів кісток.

Інгібітори моноаміноксидази.

Лікування Рексетином слід розпочинати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу потрібно збільшувати поступово – до досягнення оптимальної реакції.

Порушення функції нирок/печінки

Рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом може змінитися глікемічний контроль на тлі лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Крім того, отримані дані, що вказують на можливість підвищення концентрації глюкози при одночасному застосуванні пароксетину та правастатину.

Епілепсія

Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією.

Судомні напади

Серед пацієнтів, що застосовують пароксетин, судомні напади виникають з частотою менше 0,1 %. При виникненні судом лікування пароксетином необхідно припинити.

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Досвід одночасного застосування пароксетину та ЕСТ обмежений.

Глаукома

Пароксетин, подібно іншим СІЗЗС, може спричинити мідріаз, що вимагає дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з вузькокутовою глаукомою.

Кардіологічні захворювання

При лікуванні пацієнтів з кардіологічними захворюваннями потрібні звичайні запобіжні заходи.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія рідко виникає на тлі лікування пароксетином, в основному у пацієнтів літнього віку. Після відміни пароксетину гіпонатремія зазвичай проходить.

Кровотечі

Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі). Тому препарат слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами або зі схильністю до них. Пацієнти літнього віку можуть бути з підвищеним ризиком випадків кровотеч, що повʼязані не з менструацією.

Симптоми, що спостерігаються у дорослих при відміні пароксетину

За даними клінічних досліджень, у дорослих побічні реакції при відміні лікування пароксетином виникали у 30 % хворих порівняно з 20 % хворих, які застосовували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність від препарату при зловживанні ним.

Повідомлялося про такі симптоми як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та шум у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, тремор, судоми, підвищена пітливість, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бути інтенсивнішими. Вони виникають зазвичай протягом перших кількох днів після відміни препарату, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2-3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні препарату дозу зменшувати поступово, протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Симптоми, що спостерігаються у дітей та підлітків при відміні пароксетину

У дітей та підлітків побічні дії при відміні лікування пароксетином виникали у 32 % хворих порівняно з 24 % хворих, які застосовували плацебо. Після відміни препарату виникали такі побічні ефекти (з частотою не менш ніж у 2 % пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебо-групою): емоційна лабільність (включаючи суїцидальні наміри, спроби самогубства, зміни настрою та плаксивість), знервованість, запаморочення, нудота та біль у животі (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

Отримані на тваринах дані показують, що пароксетин може впливати на якість сперми. Отримані in vitro з людським матеріалом дані можуть вказувати на деякий вплив на якість сперми; проте описані окремі випадки, в яких ефекти СІЗЗС (в т.ч. пароксетину) на якість сперми були оборотні.

Вплив на фертильність людини поки не досліджено.

Вагітність

За даними досліджень на тваринах, тератогенного або ембріотоксичного ефекту виявлено не було.

Деякі епідеміологічні дослідження вказують на можливе підвищення ризику вроджених аномалій розвитку, зокрема серцево-судинної системи (напр., дефекти міжшлуночкової або міжпередсердної перегородки), при застосуванні пароксетину у І триместрі вагітності. Дані показують, що ризик народження дитини з вродженою вадою розвитку серцево-судинної системи після застосування матір'ю пароксетину становить менше 2/100 порівняно з 1/100 у загальній популяції.

Лікар, який призначає лікування, повинен розглянути альтернативні варіанти для вагітних жінок або жінок, які планують вагітність і призначати пароксетин лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковою інформацією звернутися до відповідних розділів Інструкції для застосування лікарських засобів, де описано дози та симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Є повідомлення про передчасне народження дітей у жінок, які лікувалися Рексетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, хоча причинних взаємозв'язків з прийомом препарату встановлено не було.

Слід обстежувати новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати Рексетин у ІІІ триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері Рексетином або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну у цей період, хоча причинний взаємозв'язок з прийомом препарату не встановлений. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, труднощі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, збудливість, летаргія, постійний плач і сонливість. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків вони виникають одразу або невдовзі (< 24 години) після пологів.

В епідеміологічних дослідженнях прийом СІЗЗС (включаючи пароксетин) у період вагітності, особливо на пізніх термінах, був пов'язаний з підвищенням ризику персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (ПЛГН). У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів порівняно з загальною групою пацієнтів (1-2 випадки на 1000 вагітних у загальній групі пацієнтів).

Грудне годування

Невелика кількість пароксетину проникає у грудне молоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однак Рексетин не слід застосовувати у період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досвід застосування пароксетину у клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.

Не рекомендоване одночасне застосування пароксетину та етанолу, хоча пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на психомоторні функції.

Спосіб застосування та дози.

Дози

Загальні рекомендації.

Препарат призначений для перорального застосування, рекомендується приймати 1 раз на добу – вранці під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.

Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладах – ще довше. Як і при застосуванні інших засобів для лікування психічних розладів, слід уникати раптової відміни препарату.

Депресія

Рекомендована добова доза ‒ 20 мг. Зазвичай стан починає поліпшуватися через тиждень, але іноді поліпшення проявляється тільки на другому тижні лікування.

Для лікування деяких хворих може знадобитися збільшення дози. Це слід робити поступово, збільшуючи дозу на 10 мг (максимально до 50 мг на добу) залежно від клінічної ефективності лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Рекомендована добова доза становить 40 мг. Лікування слід розпочинати з дози 20 мг/добу і потім поступово по 10 мг на добу збільшувати до рекомендованої. Якщо після кількох тижнів лікування відповідь недостатня, деяким пацієнтам може знадобитися поступове збільшення дози до максимальної (60 мг).

Панічний розлад

Рекомендована добова доза становить 40 мг. Лікування необхідно розпочинати з дози 10 мг на добу, а потім – щотижня збільшувати її на 10 мг, залежно від клінічного ефекту. Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується розпочинати лікування з невисокої дози препарату.

У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.

Соціально-тривожний розлад/соціофобія

Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50 мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.

Генералізований тривожний розлад

Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, аж до 50 мг на добу.

Посттравматичний стресовий розлад

Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, аж до 50 мг на добу.

Відміна пароксетину.

Як і при застосуванні інших препаратів, для лікування психічних захворювань слід уникати раптової відміни препарату. Під час клінічних досліджень використовувався режим поступового зменшення дози препарату, що включав зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у 1 тиждень. Після досягнення режиму дозування у 20 мг на добу хворі ще тиждень приймали препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи сильно виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання щодо відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.

Пацієнти літнього віку

Лікування слід розпочинати із застосування звичайної початкової дози для дорослих пацієнтів, яку потім можна буде поступово збільшити до 40 мг на добу. Зафіксовані випадки підвищених концентрацій пароксетину у плазмі крові пацієнтів літнього віку, але діапазон концентрацій у цієї групи пацієнтів збігається з відповідним діапазоном у пацієнтів молодшого віку.

Ниркова та печінкова недостатність. У хворих із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину у плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Діти. Препарат не показаний для лікування дітей.

Передозування.

У разі передозування пароксетину, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміни артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривожність і тахікардія.

Усі ці ефекти у пацієнтів здебільшого минали без тяжких наслідків навіть після застосування дози 2000 мг. Іноді спостерігалися кома або зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначали летальні випадки, але в основному в таких випадках Рексетин приймали разом з іншими психотропними засобами та іноді з алкоголем.

Лікування

Специфічний антидот невідомий.

Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні інших антидепресантів. Показане проведення підтримуючого лікування при контролі життєво важливих показників і ретельному спостереженні за станом хворого.

Побічні реакції.

Небажані явища зазначені за системами органів і частотою, яка визначається наступним чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, <1/10) нечасто (> 1/1000, але <1/100), рідко (> 1/10000, але <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: підвищена кровоточивість, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи екхімози та гінекологічні кровотечі).

Дуже рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Дуже рідко: тяжкі і потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).

З боку ендокринної системи

Дуже рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні порушення і порушення харчування

Часто: підвищення концентрації холестерину, зниження апетиту.

Нечасто: про порушення глікемічного контролю повідомлялося у пацієнтів з цукровим діабетом (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: гіпонатріємія.

Про гіпонатріємію повідомлялося в основному у пацієнтів літнього віку, іноді вона зумовлена ​​синдромом неадекатной секреції антидіуретичного гормону.

Психічні розлади

Часто: сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (у т.ч. нічні кошмарні сновидіння).

Нечасто: сплутаність свідомості, галюцинації.

Рідко: маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка, агресія.

З боку нервової системи

Часто: запаморочення, тремор, головний біль.

Нечасто: екстрапірамідні розлади.

Рідко: судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг (СНН).

Дуже рідко: серотоніновий синдром (можливі симптоми: ажитація, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, озноб, тахікардія і тремор).

Повідомлялося про екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, у пацієнтів з руховими розладами або тих, які приймають нейролептики.

З боку органів зору

Часто: нечіткість зору.

Нечасто: мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: гостра глаукома.

З боку органів слуху та лабіринту

Частота невідома: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску.

Рідко: брадикардія.

З боку дихальної системи

Часто: позіхання.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: нудота.

Часто: запор, діарея, блювання, сухість у роті.

Дуже рідко: шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів

Рідко: підвищення активності печінкових ферментів.

Дуже рідко: розлади з боку печінки (гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: підвищене потовиділення.

Нечасто: шкірні висипання, свербіж.

Дуже рідко: тяжкі шкірні небажані реакції (включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка, реакції фоточутливості.

З боку сечовидільної системи

Нечасто: затримка сечі, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи

Дуже часто: статева дисфункція.

Рідко: гіперпролактинемія/галакторея, менструальні порушення (включаючи менорагії, метрорагії, аменореї, відстрочені та нерегулярні менструації).

Дуже рідко: пріапізм.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини

Рідко: артралгія, міалгія.

Загальні розлади

Часто: астенія, збільшення маси тіла.

Дуже рідко: периферичні набряки.

Симптоми відміни при припиненні прийому пароксетину

Часто: запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривожність, головний біль.

Нечасто: ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, емоційна нестабільність, порушення зору, відчуття серцебиття, діарея, дратівливість.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна пароксетину (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, пітливість, посилене серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкого або помірного ступеня та минають без лікування. Особливої групи ризику з виникнення цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікування пароксетином дозу слід зменшувати поступово (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Побічні дії, отримані при проведенні клінічних досліджень щодо застосування препарату дітям.

При проведенні клінічних досліджень щодо застосування препарату препарату дітям були отримані такі побічні ефекти (з частотою не менш ніж у 2 % пацієнтів і з частотою виникнення вдвічі вищою порівняно з плацебо-групою): емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцидальні думки, плач з погрозами самогубства і зміни настрою), ворожість, зниження апетиту, тремор, підвищене потовиділення, гіперкінезія та ажитація. Суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігалися головним чином у клінічних дослідженнях при лікуванні підлітків з депресивними розладами. Ворожість спостерігалася переважно у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особливо у дітей віком до 12 років.

При проведенні досліджень із застосуванням режиму поступового зменшення дози (зменшення добової дози на 10 мг/на добу з інтервалом у тиждень до дози у 10 мг/добу протягом тижня) або після відміни препарату спостерігалися такі симптоми (з частотою не менш ніж у 2 % пацієнтів, і з частотою виникнення вдвічі вищою порівняно з плацебо-групою): емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Демреї, 19-21, Будапешт, Н-1103, Угорщина.