(Риспектил)

Место хранения:

Активное вещество: рисперидон;

1 мл содержит 1 мг рисперидона;

Дополнительные ингредиенты: очищенная вода, бензойная кислота (E 210), тартарическая кислота, гидроксид натрия, раствор сорбита (E 420).

Лекарственная форма. Оральный раствор.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотики. Код ATC N05A X08.

Клинические характеристики.

Индикация.

- лечение шизофрении и других психических расстройств, включая техническую терапию у пациентов с наблюдаемым ответом на терапию для предотвращения рецидива;

- краткосрочное лечение тяжелой агрессии или тяжелых психиатрических симптомов у пациентов с деменцией, когда существует угроза вреда себе или другим;

- лечение маниановых эпизодов в биполярном расстройстве (дополнительная терапия в сочетании с нормотимеками как первоначальная обработка или как монотерапия в течение периода до 12 недель);

- симптоматическое лечение расстройств социального поведения, смелые оппозиционные расстройства или другие расстройства социального поведения у детей, подростков и взрослых с психическим развитием ниже среднего или умственной отсталости, у которых есть признаки разрушительного поведения (импульсность, аутгагрессию);

- симптоматическое лечение аудизма расстройства у детей в возрасте 5 лет, у которых есть симптомы, начиная от раздражительности к гиперактивности (включая агрессию, проблему травм, тревоги и ненормальные циклические действия).

Противопоказание.

Способ применения и доза.

Обычная доза

Ryspetryl можно использовать один или два раза в день. Дозы превышают 8 мг, должны быть разделены на две дозы (утро и вечер).

Шизофрения

Взрослые (в возрасте 65 лет)

Ryspetryl вводится один или два раза в день.

Для начала приема следует Ryspetrylu из 2 мг в день, второй день доза может быть увеличена до 4 мг. При этой дозе можно поддерживать без изменений или, если необходимо, продолжать индивидуальную дозу регулировки. Для большинства пациентов рекомендуемая доза составляет 4,6 мг в день. Некоторые пациенты могут быть показаны постепенное увеличение дозы или снижение начальной дозы.

Максимальная суточная доза составляет 10 мг.

Дозы, превышающие 10 мг в день, не выявили более высокую эффективность по сравнению с более низкими дозами, но они могут вызвать появление экстрапирамидальных симптомов. Поскольку безопасность доз, превышающих 16 мг в день, не была изучена, дозы выше этого уровня не должны использоваться.

Пожилые пациенты (возраст 65 лет).

Рекомендуемая начальная доза - 0,5 мг два раза в день. При необходимости доза может быть увеличена до 1,2 мг два раза в день путем увеличения 0,5 мг два раза в день. При необходимости дополнительный седативный бензодиазепин может использоваться одновременно.

Краткосрочное лечение тяжелой агрессии или тяжелых психиатрических симптомов у пациентов с деменцией

Рекомендуемая начальная доза - 0,25 мг два раза в день. При необходимости доза может быть увеличена путем увеличения дозы 0,25 мг два раза в день не более дня. Для большинства пациентов оптимальная доза составляет 0,5 мг два раза в день. Однако для некоторых пациентов эффективная доза может быть увеличена до 1 мг два раза в день. После достижения оптимальной дозы может рассмотреть возможность принимать суточную дозу один раз в день.

Рассеперил прекращение лечения должно проходить не позднее, чем через три месяца после начала терапии, лечение может быть возобновлено только в том случае, если поведенческие расстройства появляются снова.

Маниановые эпизоды в биполярном расстройстве (взрослые и дети в возрасте 10 лет).

Рекомендуемая начальная доза Ryspetryl - 2 мг один раз в день вечером. Доза может быть индивидуально увеличена путем добавления 1 мг / день, не более чем каждые 24 часа. Рекомендуемый диапазон дозы - от 2 до 6 мг в день.

Как и в случае с другими типами симптоматического лечения, долгосрочное использование Ryspetrylu следует периодически рассмотреть и корректировать их дозу на протяжении всей лечения. Нет данных о эффективности Ryspetrylu лечение острой биполярной мании длится более 12 недель. Если RysPetryl используется в сочетании с нормотимеками, лечение может быть прекращено ранее, с момента начала эффекта лечения можно ожидать в первые недели терапии. Даже после того, как первый ответ на лечение следует рассмотреть возможность повторного появления депрессивных симптомов благодаря характеру заболевания и побочных эффектов лекарств, которые использовались для лечения, включая Ryspetrylu.

Симптоматическое лечение расстройств социального поведения или агрессивного поведения

Пациенты весом> 50 кг

Рекомендуемая стартовая доза составляет 0,5 мг один раз в день. При необходимости доза должна регулироваться добавлением 0,5 мг один раз в день не чаще чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов - 1 мг один раз в день. Однако для некоторых пациентов достичь положительного эффекта, достаточно менее 0,5 мг один раз в день, в то время как другие могут потребоваться 1,5 мг один раз в день.

Пациенты (дети в возрасте 5 лет и взрослые) с весом тела <50 кг

Рекомендуемая начальная доза - 0,25 мг один раз в день. При необходимости доза может быть отрегулирована путем добавления 0,25 мг один раз в день не чаще чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов - 0,5 мг один раз в день. Однако для некоторых пациентов достаточно в течение не более 0,25 мг один раз в день, чтобы добиться положительного эффекта, в то время как другие могут потребоваться 0,75 мг один раз в день.

Как и в случае с другими типами симптоматического лечения, долгосрочное использование Ryspetrylu следует периодически проверять и регулировать на протяжении всей терапии.

Аутизм (дети в возрасте 5 лет)

Доза должна быть индивидуальна в зависимости от состояния пациента и клинической реакции.

Пациенты с весом тела <50 кг

Рекомендуемая начальная доза составляет 0,25 мг один раз в день. На 4-й день доза может быть увеличена до 0,25 мг. Он должен поддерживать дозу 0,5 мг и 14 дней для оценки клинической реакции. Увеличение дозы 0,25 мг с интервалом в 2 недели можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим откликом.

Пациенты весом ≥ 50 кг

Рекомендуемая начальная доза - 0,5 мг один раз в день. В 4-й день доза может быть увеличена до 0,5 мг. Он должен поддерживать дозу 1 мг и 14 дней для оценки клинической реакции. Увеличение дозы 0,5 мг с интервалом 2 недели можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим откликом.

Ryspetrylu дозы для детей с аутизмом (суточная доза в мг / день)

Пациенты весом более 45 кг могут потребовать более высоких доз; Максимальная доза, которая использовалась в клинических исследованиях, составляла 3,5 мг / день.

Соблюдение Ryspetrylu доза в мг и мл:

Ryspetryl можно использовать один или два раза в день.

Пациенты, которые испытывают сонливость после принятия препарата, лучше использовать ежедневную дозу RYSPETRYLU перед сном. В клинических испытаниях примерно две трети детей с аутизмом жаловались на слабость, которое было отмечено, особенно на начальной фазе лечения.

После достижения добиваемой адекватной клинической реакции следует рассмотреть постепенное снижение дозы для достижения оптимального соотношения клинической эффективности и безопасности.

Информация, полученная в ходе контролируемых клинических испытаний, достаточных для рекомендуемой продолжительности лечения пациентов с аутизмом. Поэтому опытный специалист должен быть тщательным мониторингом пациента.

В случае серьезных побочных эффектов (например, экстрапирамидальные расстройства, тордиовидность или неконтролируемое увеличение веса) следует уменьшить дозу или остановить лечение Ryspetrylu.

Пациенты с болезнями печени и заболевания почек.

У пациентов с нарушением почечной функции активной антипсихотической фракции выводится медленнее, чем у пациентов со здоровыми почками. Пациенты с концентрацией ухудшения печени свободной доли рисперидона в плазме увеличиваются.

Независимо от доказательств, эта половина пациентов, присваиваемых к начальным и техническим дозам, титрование дозы должно быть медленнее.

Ryspetryl следует использовать с осторожностью в этой категории пациентов.

Переключение от других антипсихотических терапии.

Если это клинически оправдано во время терапии с Ryspetryl рекомендуется постепенно прекращать предыдущую терапию с другими препаратами. Однако, если пациент передается от лечения антипсихотических препаратов в виде «депо» на лекарственную обработку Ryspetryl, рекомендуется запустить приложение вместо следующей запланированной инъекции. Периодически оценивается необходимость продолжения текущей терапии антипаркинсорских препаратов.

Приложение Ryspetrylu Решение для перорального введения

Ryspetryl Решение для перорального введения может сочетаться с напитками, такими как вода, кофе, апельсиновый сок, молоко, низкий жир. Препарат несовместимо с Coca-Cola и чаем.

Откройте бутылку и используйте диспенсер-капельницу:

- Чтобы открыть бутылку, нажмите крышку, а затем поверните против часовой стрелки;

- Вставьте пипетку в флакон, а затем удерживая нижнюю кольцевую пипетку, потяните верхнее кольцо до метки, которая соответствует необходимой дозе препарата в миллилитрах (мл или

мл) или миллиграммы (мг или мг);

- удерживание нижнего кольца, капельница должна выходить из бутылки и выжать содержимое в стакан

100 мл пить (список выше).

Перед нанесением жидкости в стекле должны быть тщательно смешаны.

После использования дозатор-капельница должна быть тщательно промыта водой.

Неблагоприятные реакции

Наиболее распространенные неблагоприятные побочные реакции (заболеваемость ≥ 10%) является паркинсонизмом, головными болями и бессонницей.

Неблагоприятные реакции перечислены ниже включают те, которые были зарегистрированы в клинических испытаниях и в период после маркетинга. Частота неблагоприятных реакций: очень распространено (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 до <1/10), редко (≥1 / 100 000 до <1/100), редко (≥1 / 10 000 до <1 / 1000), очень редко (<1/10000), и неизвестно (частота не может быть установлена ​​из доступных данных).

В каждой группе неблагоприятные реакции представлены в порядке снижения степени тяжести.

Инфекции и вторжение

Часто - пневмония, грипп, бронхит, инфекция верхних дыхательных путей, инфекция мочевыводящей тракт.

Необычный - синусит, вирусная инфекция, инфекции, инфекции уха, тонзиллит, целлюлит, средний средний отит, инфекция глаз, локализованная инфекция, акродерматоит, инфекции дыхательных путей, цистит, онхомикоз.

Иногда - хронический отит СМИ.

Путем крови и лимфатической системы

Необычная - нейтропения, анемия, тромбоцитопения.

Иногда - Гранулоцитопения.

Неизвестный - агранулоцитоз.

Со стороны иммунной системы

Необычная - повышенная чувствительность.

Иногда - повышенная чувствительность к препарату.

Неизвестно - анафилактическая реакция.

Эндокринная система

Иногда - нарушение секреции антидиуретического гормона.

Со стороны метаболизма

Часто - повышенный аппетит, уменьшил аппетит.

Необычный - ^с диабетом, анорексией, полидипсией, повышенным холестерином, повышенными триглицеридами, потерей веса.

Иногда - гипогликемия, возвышение ферментов печени, повышенные хаммахлатамилтранферазы.

Очень редко - диабетический кетоацидоз.

Неизвестно - водная интоксикация.

По психике

Очень часто - бессонница.

Часто - беспокойство, агитация, нарушения сна, депрессия.

Необычно - путаница, мания, снижение либидо, апатия, нервозность.

Иногда - anorgasmia, тупые влияют.

По нервной системе

Очень часто - паркинсонизм ^B, головная боль.

Часто - Akathisia ^B, головокружение, тремор ^B, дистония ^B, сонливость, седация, летаргия, дискинезия ^б.

Необычный - отсутствие реагирования на стимулы, потерю сознания, обморочно, нарушение сознания, цереброваскулярных расстройств, переходной ишемической атаки, дисартрии, нарушение внимания, гиперсмерния, постуральное головокружение, расстройства баланса, престарелых дискинезии, расстройства речи, потерю координации, Хипоэстезия, расстройства вкуса, судороги, парастезия.

Иногда - нейролептический злокачественный синдром, диабетическая кома, цереброваскулярные расстройства, церебральная ишемия, расстройства движения, тремор.

По телу видения

Часто - размытое видение.

Необычный - конъюнктивит, глазное покраснение, выделение от глаз, отек глаз, сухие глаза, повышенные лакеримации, фотофобия.

Иногда - снижение остроту зрения, прокатки, глаукома, окклюзия артерии сетчатки.

Слухов

Необычные - боли уха, тинит, головокружение.

От сердца

Часто - тахикардия.

Необычный - атриовентрикулярный блок, блокировка блока пакета, фибрилляция, синусовая брадикардия, чувствуя сердцебиение.

Сосудистой системой

Часто - гипертония.

Необычная - гипотензия, ортостатическая гипотензия, промывка.

Иногда - легочная эмболия, глубокий венозный тромбоз.

Со стороны дыхательной системы

Часто - одышка, эпистаксис, кашель, носовые заторы, боль фарыналярный.

Необычный - хрипов, аспирационная пневмония, легкие скопления, расстройства дыхания, хрипы, отек дыхательных путей, дистония.

Иногда - синдром апноэ сна, гипервентиляция.

От пищеварительной системы

Часто - рвота, диарея, запоры, тошнота, боли в животе, диспепсия, сухость во рту, дискомфорт в животе, зубная боль.

Необычная - дисфагия, гастрит, недержание к фекалии, фекалома, гастроэнтерит.

Иногда - Ileus, панкреатит, отек губ, хэйлит.

Со стороны гепатобилиарной системы

Иногда - желтуха.

Со стороны кожи и подкожного волокна

Часто - сыпь, эритема.

Необычный - ангионевротический отек, повреждение кожи, расстройства кожи, зуд, прыщи, обесцвечивание кожи, алопеция, себорейный дерматит, сухая кожа, гиперкератоз, экзема.

Иногда - перхоть.

Со стороны кости и мышечной системы

Часто - артралгия, боли в спине, боль в конечностях.

Необычная - мышечная слабость, миалгия, боль в шее, опухшие суставы, осанка, жесткость суставов, болятка из груди к груди.

Иногда - рабдомиолиза.

Система мочи

Часто - enuresis.

Необычный - удержание мочи, дизурия, недержание мочи, заполлакюрия.

Репродуктивная система и грудь

Необычная - аменорея, сексуальная дисфункция, эректильная дисфункция, ненормальная эякуляция, галакторея, гинекомастия, нерегулярные менструации, выделение влагалища.

Неизвестный - Приапизм.

Беременность, послеродовые и неонатальные условия

Очень редко - синдром вывода лекарств у новорожденных.

Общие расстройства

Часто - Пиресья, усталость, периферические отеки, усталость, боль в груди.

Необычный - отек лица, возмущение походки, необычные ощущения, медленное, понравилось гриппу, жажда, дискомфорт груди, озноб, осень.

Иногда - обобщенные отеки, гипотермии, синдром вывода препарата, ощущение холода в конечностях, боль.

Лабораторное исследование

Часто - повышенные уровни пролактина, ^но увеличение веса.

Необычный - QT продление на электрокардиограмме, отклонение кардиограммы, повышенной глюкозы в крови, повышенные трансаминазы, снижение количества белой клеток крови, повышенную температуру тела, увеличение количества эозинофилов, снижение гемоглобина, повышенной кровной креатинской фосфокиназы.

Иногда - снижение температуры тела.

Гиперпролактинемия ^в некоторых случаях может привести к гинекомастии, менструальным расстройствам, аменореи, галакторее.

^С в плацебоконтролованоме исследование сообщили о диабете в 0,18% пациентов, которые использовали RisperIdone, по сравнению с 0,11% в группе, которые использовали плацебо. Общая заболеваемость всех клинических испытаний составила 0,43% у пациентов, леченных рисперидоном.

Побочные реакции, свойственные этому классу наркотиков

Как и в случае других антипсихотиков, период после маркетинга отчетов о продлении QT при использовании RisperIdone. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про інші побічні реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція передсердь, вентрикулярна тахікардія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

Під час застосування антипсихотичних препаратів відмічались випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки емболії легеневої артерії та випадки тромбозу глибоких вен (частота невідома).

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували Риспетрил, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали Риспетрил (18 %) порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 %). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥7 % була співставною з такою у групі, що приймала Риспетрил (2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою, ніж у категорії дорослих пацієнтів, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, абдомінальний біль, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Передозування.

Симптоми.

Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом Риспетрил у комбінації з пароксетином.

Лікування.

Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом, якщо пройшло менше години після прийому препарату. Показаний контроль функції серця, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Риспетрил не має специфічного антидоту. Таким чином, слід застосовувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або застосування симпатоматичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до повного зникнення ознак передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено розладів репродуктивної системи, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Тератогенного впливу виявлено не було. Контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.

У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми, якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір'ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію, незвично підвищений або знижений м'язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких– потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.

Риспетрил не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Риспетрилом під час вагітності, не слід робити це раптово.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини у невеликих кількостях. У окремих випадках 4,3 % дози, яку застосовувала мати, у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначалось у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат застосовують для симптоматичного лікування виключно розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки, а також аутичних розладів поведінки дітям віком від 5 років.

Особливості застосування .

Цереброваскулярні побічні ефекти.

Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинної деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Таким чином, у пацієнтів з іншими типами деменції Риспетрил застосовувати не рекомендовано.

Риспетрил потрібно використовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та важкою деменцією Альцгеймера у комплексі з нефармакологічним лікуванням, у разі наявності потенційного ризику заподіяння шкоди собі чи іншим.

Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря з метою оцінки необхідності продовження лікування.

Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.
Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів з групи плацебо в мета- аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи Риспетрил. У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням препарату Риспетрил хворим цієї категорії частота випадків летальності становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Результати двох великих оглядових досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувались звичайними антипсихотичними засобами, мають малий підвищений ризик летальності, порівняно з тими, які не лікувались. Не існує повних даних, згідно з якими можна дати сувору оцінку рівня ризику, до того ж, причина підвищеного ризику невідома. Неможливо чітко визначити масштаб, на який можна поширити результати оглядових досліджень, які стосуються підвищеної смертності, пов'язаної із застосуванням антипсихотичного препарату як противаги певним(/ій) характеристикам(/ці) пацієнтів.

Цереброваскулярні побічні ефекти

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією, яких лікували Риспетрилом, спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (цереброваскулярні та минущі ішемічні напади) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік - 85 років; віковий проміжок - 73-97 років).

Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів у 3,3 % (33/989) пацієнтів, які лікувалися Риспетрилом, порівняно з 1,2 % (8/693) пацієнтів, які застосовували плацебо. Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення Риспетрилу, особливо фактори ризику серцевого нападу. З особливою обережністю слід призначати Риспетрил пацієнтам з деменцією, у яких наявна артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи, та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії Риспетрилом.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У ході плацебоконтрольованого дослідженя у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік – 84 років, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня летальності у пацієнтів, які лікувалися фуросемідом одночасно з рисперидоном, спостерігалося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності у пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.

Діти

Перед призначенням Риспетрилу дітям, слід ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів та або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати Риспетрил дітям з такими показаннями віком до 5 років.

Немає досвіду застосування Риспетрилу дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити регулярний клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання зросту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.

Сонливість

Під час плацебо-контрольованих досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою впродовж перших двох тижнів лікування, та самостійно минала, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам з сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.

Ортостатична гіпотензія

Через α ₁ -літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалась під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Риспетрил слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговому періоді дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Риспетрил, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій, як і при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Риспетрилу, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риспетрил.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність пацієнтів до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд за пацієнтами, яким призначено Риспетрил, якщо вони підлягають впливу факторів, які можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування препаратом Риспетрил. Ці клінічні спостереження рекомендовано враховувати пацієнтам, хворим на діабет, та пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулозитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів). За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров'яних тілець в анамнезі або з медикаментіндукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону як тільки з'являться ознаки значущого зменшення кількості білих кров'яних тілець та немає інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х10 ⁹ /л) лікування рисперидоном слід припинити.

Венозна тромбоемболія

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Риспетрилом та провести відповідні превентивні заходи.

Збільшення маси тіла

У пацієнтів, що застосовують Риспетрил, є ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Пріапізм

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Риспетрилом унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Протиблювотний ефект

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок антипсихотична фракція виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки збільшена концентрація у плазмі вільної фракції рисперидону.

Гіперпролактинемія

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв'язку стосовно застосування антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не показано, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Риспетрил потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами.

Судоми

Слід з обережністю застосовувати Риспетрил пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Риспетрил може мати незначний чи помірний вплив на здатність керувати автотранспортом через потенційний вплив на нервову систему та зір (див. розділ «Побічні реакції»). Тому пацієнтам слід утримуватись від керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами, поки не буде відома їхня індивідуальна переносимість препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження метаболізму in vitro продемонстрували, що розпад рисперидону до 9-гідрокси-рисперидону може пригнічуватися фенотіазинами, трициклічними антидепресантами та деякими бета-блокаторами, які зв'язуються з CYP 2D6. Таке пригнічення може призвести до збільшення концентрації рисперидону та зменшення активного метаболіту 9-гідроксирисперидону у плазмі. Хоча клінічні дані 12 пацієнтів показали, що амітриптилін не пригнічує розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону, аналіз даних невеликої кількості пацієнтів, які одночасно застосовували ці лікарські засоби, підтверджує те, що клінічний ефект не змінюється.

Рисперидон – слабкий інгібітор CYP 2D6 in vitro . Тому не очікується, що Риспетрил буде суттєво пригнічувати виведення лікарських засобів, які метаболізуються цими ферментами.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, які є індукторами ферментів, метаболізм рисперидону може збільшуватися. Карбамазепін знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Клінічні дані продемонстрували, що у пацієнтів, які одночасно застосовували карбамазепін, плазмові концентрації рисперидону та 9-гідрокси-рисперидону були у 1,7-3,7 раза нижчі. Схожий вплив очікується також при застосуванні інших індукторів ферментів CYP 3A4.

У поодиноких випадках при одночасному застосуванні карбамазепіну та рисперидону спостерігалися токсичні сироваткові концентрації карбамазепіну.

Риспетрил може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну.

Циметидин у дозі 400 мг двічі на добу та ранітидин 150 мг двічі на добу збільшували AUC активної антипсихотичної фракції (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) на 8 % та 20 % відповідно, хоча це клінічно незначуще.

Флуоксетин та пароксетин. Було виявлено, що флуоксетин (20 мг/добу) та пароксетин (20 мг/добу) збільшують концентрацію рисперидону у плазмі у 2,5-2,8 та 3-9 разів відповідно. Флуоксетин не впливає на концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі. Пароксетин у середньому знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі на 13 %. Загалом концентрація активної антипсихотичної фракції збільшується на 50 % при одночасному застосування флуоксетину та пароксетину. Якщо під час терапії Риспетрилом призначається або припиняється лікування флуоксетином та пароксетином, лікарю слід переглянути дозу Риспетрилу.

Вплив відміни лікування флуоксетином та пароксетином на фармакокінетику рисперидону або 9-гідроксирисперидону не досліджувався.

Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідином, прокаїнамідом), антиаритмічними препаратами класу ІІІ (аміодароном, солатолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, мефлохіном), та з препаратами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік не є повним.

Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Верапаміл, інгібітор СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції.

Одночасне застосування Риспетрилу перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Клінічне дослідження за участю 13 пацієнтів продемонструвало, що фармакокінетичні показники літію значно не змінюються, якщо нейролептик, що застосовується одночасно, замінюється Риспетрилом у дозі 3 мг два рази на добу. Сумісність рисперидону з літієм не досліджувалася. При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадки екстрапірамідних розладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Під час клінічних досліджень більш часто повідомлялося про випадки екстрапірамідних розладів та гіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками, ніж окремо літію.

Риспетрил не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику вальпроату та дигоксину.

Топірамат значно знижує біодоступність рисперидону, проте зовсім трохи знижує біодоступність активної антипсихотичної фракції.

Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенідат. Зважаючи на фармакокінетику рисперидону та зазначених діючих речовин взаємодії між ними не очікується. Хоча відповідних досліджень не проводилося.

Ризики застосування Риспетрилу одночасно з іншими лікарськими засобами систематично не вивчалися. Теоретично можливі взаємодії з усіма активними речовинами, які чинять дію на центральну нервову систему. Поки немає даних додаткових досліджень, слід бути обережними при призначенні рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами.

Інформацію щодо підвищеної смертності при одночасному застосуванні з фуросемідом у пацієнтів літнього віку з деменцією див. у розділі «Особливості застосування».

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка .

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ ₂ і дофамінергічних D ₂ -рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α ₁ -адренергічними рецепторами та, з меншою афінністю, – з Н ₁ -гістамінергічними та α ₂ -адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D ₂ -антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію.

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі в межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 % (CV=25 %). Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Розподіл

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим α ₁ -глікопротеїном. Рисперидон на

90 % зв'язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Біотрансформація та виведення

Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та

9-гідроксирисперидону нижчі, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею,

14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює

35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.

Лінійність

Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз).

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки

Дослідження одноразового прийому препарату виявило у середньому на 43 % вищий рівень концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі, на 38 % довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку. Вища концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60 % спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшене на 35 %.

Діти

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, расова приналежність та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку чи звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина без запаху.

Термін придатн ості. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці, не заморожувати.

Упаковка.

По 30 мл у флаконі, по 1 флакону в комплекті з дозатором у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фармасайнс Інк., Канада.

Місцезнаходження.

6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада.