САЛАЗОПИРИН-EN-ТАБС табл. п/о кишечно-раств. 500 мг фл. №100

Для медицинского использования лекарственного средства

En-вкладки Саласопирин

(Salazopyrin En-вкладки)

Место хранения:

Активный ингредиент: сульфасалазин;

1 таблетка содержит сульфасалазин 500 мг, который соответствует 535 мг сульфасалазина с переведенным;

Воспроизведение веществ: крахмал распратифицирован, стеарат магния, коллоидный диоксид кремния, ацетилфталатная целлюлоза, пропиленгликоль, тальк, макрогол, карнабский воск, глицерин моностеарат, белый воск, белый воск.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой, кишечниками.

Основные физико-химические свойства: желто-оранжевые эллиптические выпуклые таблетки, покрытые кишечной оболочкой, меченые буквы «KPH» на одной стороне и кодексе препарата «102» - с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Противовоспалительные агенты используются в кишечных заболеваниях. Аминосалициловая кислота и аналогичные средства.

Код ATH A07E C01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия сульфасалазина и его метаболитов, 5-аминозалициловой кислоты и сульфафирина по-прежнему исследованы, но могут быть связаны с противовоспалительными и / или иммуномодулирующими свойствами, наблюдаемыми у животных и in vitro , с его аффинностью для соединительной ткани и / или с Достижение относительно высокой концентрации в серозных жидкостях, печени и кишечника, которая была продемонстрирована в радиоавтоматических исследованиях животных. Клинические исследования с язвенным колитом, которые включали введение сульфасалазина, сульфапиридина и 5-аминозалициловую кислоту, ректально, показали, что основное терапевтическое действие может быть связано с молекулой
5-аминосалициловая кислота. Относительный вклад начального лекарственного средства и основных метаболитов в ревматоидный артрит неизвестен.

Фармакокинетика.

Исследование в условиях in vivo показало, что абсолютная биодоступность сульфасалазина в пероральном введении составляет менее 15% для начального лекарственного средства. В кишечнике сульфасалазин метаболизируется бактериями кишечника с образованием сульфапиридина и 5-аминосалициловой кислоты. Из этих двух веществ сульфапиридин относительно хорошо всасывается из кишечника и интенсивно метаболизируется, тогда как
5-аминозалициловая кислота поглощается намного хуже.

Поглощение. После перорального введения 1 г сульфасалазина 9, здоровые мужчины поглощались в виде исходного лекарственного средства менее 15% дозы сульфасалазина.

Концентрации сульфасалазина в сыворотке, которые могут быть определены, были проявлены у здоровых участников в течение 90 минут после устного введения. Максимальные концентрации сульфасалазина наблюдаются в диапазоне от 3 до 12 часов после его орального введения со средней пиковой концентрацией (6 мкг / мл) через 6 часов. Для сравнения, пиковые уровни в плазме крови сульфапиридина и 5-аминозалициловой кислоты наблюдаются примерно через 10 часов после препарата. Это более длительное время, достижение пиковой концентрации указывает на прохождение препарата через желудочно-кишечный тракт на более низкие кишечные детали, где требуется его метаболизм с участием бактерий. Сульфапиридин хорошо поглощается из толстой кишки с ожидаемой биодоступностью 60%. Согласно результатам того же исследования, 5-аминозалициловая кислота поглощается из желудочно-кишечного тракта намного хуже, а ожидаемая биодоступность составляет 10-30%.

Распределение. После внутривенного впрыска рассчитанный объем распределения для сульфасалазина составлял 7,5 ± 1,6 литра. Сульфасалазин в значительной степени связывается с альбумином (> 99,3%), а сульфапиридин связывается с альбумином только примерно 70%. Ацетилсульфапиридин, основной метаболит сульфафиридина, связывается с белками плазмы крови примерно на 90%.

Метаболизм . Как отмечалось выше, сульфасалазин метаболизируется кишечными бактериями с образованием сульфапиридина и 5-аминозалициловой кислоты. Приблизительно 15% дозы сульфасалазина поглощаются в виде исходного лекарственного средства и метаболизируется в определенной степени в печени для формирования тех же соединений. Зарегистрирован период полува жизни плазмы крови с внутривенным введение сульфасалазина составляет 7,6 ± 3,4 часа. Основным методом метаболизма является ацетилирование с образованием ацетилсульфафиридина. Скорость метаболизма сульфапиридина к образованию ацетилсульфафиридина зависит от фенотипа ацетилирования. У людей с быстрым ацетилированием средний период полураспада сульфапиридина из плазмы крови составляет 10,4 часа, в то время как у людей с медленным ацетилированием это 14,8 часа. Сульфапиридин также можно метаболизироваться до 5-гидроксисульфапиридина и N-ацетил-5-гидроксисульфапиридина. 5-ацетилсалициловая кислота предпочтительно метаболизируется в печени и кишечнике к образованию N-ацетил-5-аминозалициловой кислоты, с этим путем, не зависящей от фенотипа ацетилирования. Из-за низких уровней 5-ацетилсалициловой кислоты в плазме крови, возникающие после перорального введения, невозможно надежно оценить свой период полураспада кровью плазмы крови.

Разведение. Абсорбированный сульфапиридин и 5-аминозалициловая кислота и их метаболиты предпочтительно получают из мочи в форме свободных метаболитов или сопряженных глюкуронида. Большая часть 5-аминозалициловой кислоты остается в просвете большого кишечника и выделяется фекалиями в виде 5-аминосалициловой кислоты и ацетил-5-аминозалициловой кислоты. Расчетное оформление сульфасалазина после внутривенного введения было 1 л / ч. Согласно оценкам, почечный клиренс составил 37% от общего разрешения.

Специальные группы пациентов.

Лица летнего века. У больных летнего возраста с ревматоидным артритом наблюдался удлиненный период полураспада сульфасалазина, сульфапиридина и их метаболитов из плазмы крови. Клиническое влияние этого факта неизвестно.

Дети. Литературные данные указывают на небольшие исследования с участием детей в возрасте 4 лет с язвенным колитом и воспалительным заболеванием кишечника. По сравнению со взрослыми, фармакокинетиками сульфасалазина и сульфафиридина, слегка коррелируют с возрастом или дозой. До сих пор сравнительные фармакокинетические исследования для установления того, существует ли существенная разница в фармакокинетике между детьми с несовершеннолетним ревматоидным артритом, а взрослыми с ревматоидным артритом не были выполнены.

Метаболизм сульфапиридина и ацетилсульфапиридина проводят с помощью различных ферментов, поэтому существует два популяция: лица с быстрым обменом метаболизмом и человек с медленным метаболизмом. Приблизительно 60% населения группы Европы можно отнести к лицам, имеющим фенотип с медленным ацетилированием. Эти люди будут соблюдаться

Вытянутый период полураспада сульфапиридина из плазмы крови (14,8 часа по сравнению с 10,4 часа) и накопление более высоких уровней сульфафиридина в плазме крови по сравнению с лицами с быстрым ацетилированием. Клиническое значение этого факта неоднозначно; Однако в небольшом изучении фармакокинетики, где было определено состояние ацетилирования, участники, принадлежащие людям с медленным ацетилированием сульфапиридина, была более высокая частота нежелательных явлений.

Секс. Пол не влияет на скорость и структуру метаболитов сульфасалазина, сульфапиридина или 5-аминозалициловой кислоты.

Клинические характеристики.

Индикация.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Было снижение поглощения фолиевой кислоты и дигоксина, когда они одновременно используются с сульфазалазином.

Подавление костного мозга и лейкемии сообщается одновременно с использованием тиопурина 6-меркаптопурита или его протрекала, азатиоприн с сульфасалазином (пероральное введение).

Одновременное использование ежедневных доз сульфасалазин 2 Г и недели дозы метотрексата 7,5 мг у 15 пациентов с ревматоидным артритом (в изучении взаимодействия лекарств) не привело к изменениям фармакокинетики этих лекарственных средств.

Ежедневные дозы сульфасалазина 2 г (максимум 3 г) и еженедельных доз метотрексата 7,5 мг (максимум 15 мг) использовали в виде монотерапии или в сочетании у 310 пациентов с ревматоидным артритом в двух контролируемых 52-недельных клинических исследованиях. В целом, профили токсичности для этой комбинации, увеличение частоты нежелательных явлений из желудочно-кишечного тракта, особенно тошнота, по сравнению со частотой наблюдается при использовании этих препаратов отдельно.

Лабораторные показатели. Было несколько отчетов по результатам лабораторных параметров (жидкая хроматография) Норманефрина в моче, что привело к ложноположительному результату у пациентов, которые использовали сульфасалазин или его метаболит, масаламина / масалазин.

Особенности приложения.

Салазопирин EN-вкладки, в частности, указываемые пациентами с язвенным колитом, которые не могут принимать таблетки сульфасалазина без оболочки из-за непереносимости от желудочно-кишечного тракта и, в котором есть признаки того, что это непереносимость в основном не связано с высокими уровнями сульфафиридина и его Метаболиты в крови, например, у пациентов с тошнотой и рвотой при получении первых нескольких доз лекарственного средства или пациентов, в которых снижение дозы не уменьшило побочные эффекты от желудочно-кишечного тракта. Пациенты с ревматоидным артритом или несовершеннолетним ревматоидным артритом должны продолжать поддерживать ред воссоздание и физиопроцессы в соответствии с указаниями. В отличие от противовоспалительных препаратов, эффект препарата салазопирина вкладок не наблюдается. Рекомендуется проводить сопутствующее обращение с анальгетиками и / или нестероидными противовоспалительными препаратами, по крайней мере до эффекта препарата.

Отказ печени и повышенные уровни крови в сыворотке во время лечения 5-аминосалициловой кислотой / масалазиновыми продуктами у пациентов с болезнями печени в анамнезе. Следовательно, Salazopyrin EN-вкладки противопоказаны пациентам с тяжелым повреждением печени (см. «Противопоказания»). Осторожно следует наблюдать при использовании лекарств с поражениями печени от умеренных до умеренной степени тяжести и использовать препарат, только если использование использования значительно превышает риск для пациента. Вам необходимо управлять функцией печени до начала терапии и периодически во время лечения. Сообщения ущерба почек с участием нефропатии минимальных изменений и хронического интерстициального нефрита, были связаны с использованием масаламина и его прожекторов. Salazopyrin En-вкладки противопоказаны пациентам с тяжелой степенью почки (см. «Противопоказания»). Осторожно следует наблюдать при применении препарата с пациентами с тщательным поражением от умеренной до умеренной тяжести и использовать препарат, только если использование использования значительно превышает риск для пациента. Вам необходимо контролировать функции почек до начала терапии и периодически во время лечения. Сообщалось, что это связано с использованием сульфасалазиновых фатальных случаев благодаря реакциям гиперчувствительности, агранулоцитоз, апластической анемии, других крови, повреждения печени и почек, необратимых изменений в нейро-мышечной и центральной нервной системе и волокнистому альвеолиту. Наличие таких клинических симптомов, как боль в горле, увеличение температуры тела, бледнее, фиолетовое или желтуха может быть признаками серьезных нарушений из крови или гепатотоксичности. Пациенты, получающие EN-вкладки Салазопирин, должны сделать общий анализ крови, а также анализ мочи с тщательным микроскопическим обследованием. В период ожидания результатов анализов крови необходимо остановить лечение сульфазалазином.

Олигоспермия и бесплодие могут возникать у мужчин на фоне сульфасалазинтерапии. В случае лечебного продукта происходит развлечение этих эффектов.
2-3 месяца.

Сообщили о серьезных инфекциях, в частности смертельных сепсиса и пневмонии. Некоторые инфекции были связаны с агранулоцитозом, нейтропенией или миелосом. В случае пациента серьезная инфекция, необходимо остановить использование препарата. Во время и после лечения препарат должен тщательно отслеживать состояние пациента для обнаружения признаков и симптомов инфекции. Пациент, который разработал новую инфекцию во время лечения во время лечения, немедленного и полного диагностического осмотра для обнаружения инфекции и миелосупрессии. Следует быть осторожным при рассмотрении использования сульфасалазина у пациентов с рецидивирующими или хроническими инфекциями в анамнезе или сопутствующих заболеваниях или одновременное использование лекарственных средств, которые могут способствовать развитию инфекций у пациента.

Тяжелые реакции гиперчувствительности могут повлиять на состояние внутренних органов, вызывающих гепатит, нефрит, миокардит, мононуклезный синдром (псевдомоноуклоз), патологические изменения из крови (в частности гематофагического гистиоцитоза) и / или пневмонит, включая эозинофильную инфильтрацию.

Сообщается, что серьезные кожные реакции, связанные с использованием сульфасалазина, некоторые со смертельным следствием, в частности, синдромом отшелушающегося дерматита, синдромом Стивенс-Джонсона и токсическим эпидермальным некролизом. Пациенты имеют самый высокий риск развития этих явлений на ранних стадиях терапии, и большинство этих явлений возникают в первом месяце лечения.

Сульфасалазин следует отменить при первом появлении высыпь на коже, патологические изменения на слизистой оболочке или других признаках повышенной чувствительности.

Сообщалось, что сильная системная гиперчувствительность откликала, что угрожающая жизнь, такая как медицинская сыпь с эозинофилией и системными симптомами у пациентов, получающих сульфасалазин. Даже если высыпания не наблюдаются, ранние признаки повышенной чувствительности, такие как повышение температуры тела или лимфаденопатия. Если есть такие признаки или симптомы, вам необходимо немедленно изучить состояние пациента. Если невозможно определить еще одну причину развития этих особенностей или симптомов, лечение сульфасалазина должно быть остановлено.

Необходимо контролировать пациентов с гипоссимимими к фуросемиде, тиазидными диуретиками, ингибиторами углевода для обнаружения признаков сыпи на коже, повреждение слизистых оболочек или других проявлений аллергических реакций, из-за возможной гиперчувствительности к препарату салазопирина EN-вкладок у таких пациентов.

Меры предосторожности.

Условия. Препарат должен быть предписан с осторожностью пациентам с тяжелой аллергией или бронхиальной астмой. Для предотвращения кристалла и образования камней необходимо обеспечить поток достаточной жидкости к организму. По мнению пациентов с отсутствием глюкозой-6-фосфатной дегидрогеназы, необходимо внимательно соблюдать обнаружение признаков гемолитической анемии. Эта реакция обычно зависит от дозы. В случае токсичных реакций или реакций гиперчувствительности препарат следует немедленно остановить.

Об этом сообщили о сингулярных случаях, когда в таблетках салазопирина в таблетках не разрушили. В этом случае использование препарата должно быть немедленно прекращено.

Информация для пациентов.

Пациенты должны быть проинформированы о возможности побочных эффектов и необходимости тщательного медицинского наблюдения. Появление боли в горле, увеличение температуры тела, бледного, фиолетового или желтухи может указывать на серьезное нарушение крови. Когда любая реакция происходит из этого списка, пациент должен обратиться за медицинской помощью.

Пациенты должны проинструктировать, что приема препарата должно быть в двух равных дозах, предпочтительно после еды, а таблетки глотания полностью. Сообщается, что сульфасалазин может привести к изменению цвета мочи или кожи на оранжево-желтой.

Язвенный колит. Пацієнти з виразковим колітом повинні знати, що виразковий коліт рідко зникає повністю, а ризик виникнення загострення може суттєво знижуватися після тривалого застосування препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс у підтримуючій дозі.

Ревматоїдний артрит. Ревматоїдний артрит рідко зникає повністю. Тому показане тривале застосування препарату. Подальше спостереження за пацієнтами, які потребують прийому сульфасалазину, повинні проводити лікарі, щоб визначити необхідність тривалого застосування препарату.

Лабораторні аналізи. До початку застосування препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс і кожні два тижні протягом перших трьох місяців терапії необхідно проводити загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та аналізи функції печінки. Під час наступних трьох місяців такі самі аналізи необхідно проводити один раз на місяць, а потім кожні три місяці і за клінічними показаннями. Також періодично під час лікування препаратом САЛАЗОПІРИН EN-табс потрібно проводити загальний аналіз сечі та оцінювати функцію нирок.

Може бути доцільним визначення рівнів сульфапіридину у сироватці крові, оскільки концентрації вище 50 мкг/мл, імовірно, пов'язані з підвищеною частотою виникнення побічних реакцій.

Сульфасалазин перорального застосування пригнічує абсорбцію та метаболізм фолієвої кислоти, що може спричинити її дефіцит в організмі (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю») та в свою чергу потенційно вплинути на розвиток серйозних розладів з боку системи крові (таких як макроцитоз та панцитопенія).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування під час вагітності

Категорія В застосування під час вагітності.

Адекватних і добре контрольованих досліджень сульфасалазину з участю вагітних жінок не проводили. Дослідження репродуктивної функції проводили на щурах і кролях та продемонстрували відсутність ознак порушення репродуктивної функції самок або шкідливого пливу на плід. Оскільки результати досліджень репродуктивної функції у тварин не завжди здатні прогнозувати реакцію у людини, цей лікарський засіб слід застосовувати у період вагітності лише за крайньої необхідності.

Повідомлялося про випадки виникнення дефектів нервової трубки у дітей, народжених матерями, які приймали у період вагітності сульфасалазин, проте роль сульфасалазину у виникненні цих дефектів не встановлена. Однак пероральне застосування сульфасалазину пригнічує абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, що може перешкоджати поповненню фолієвої кислоти в організмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») і зменшує ефект добавок з фолієвою кислотою, які застосовуються до та після зачаття і, як показано, зменшують ризик дефектів нервової трубки.

Дослідження 1455 вагітностей, під час яких мало місце застосування сульфонамідів, зокрема сульфасалазину, показали, що прийом цієї групи лікарських засобів, очевидно, не супроводжується вадами розвитку плода. Огляд медичної літератури, що включав дані
1155 вагітних жінок із виразковим колітом, свідчить про те, що результати вагітностей не відрізнялися від очікуваних у загальній популяції.

Жодних клінічних досліджень для оцінки впливу сульфасалазину на ріст, розвиток і функціональне дозрівання дітей, матері яких отримували препарат у період вагітності, не проводили.

Клінічні спостереження. Сульфасалазин і його метаболіт, сульфапіридин, проникають крізь плаценту і також присутні у грудному молоці. У новонароджених сульфонаміди конкурують з білірубіном за місця зв'язування у білках плазми крові і можуть спричиняти ядерну жовтяницю. Хоча показано, що здатність сульфапіридину заміщувати білірубін є невеликою, необхідно проводити спостереження за новонародженими на предмет виявлення ознак ядерної жовтяниці.

Повідомлялося про випадок агранулоцитозу у дитини, мати якої приймала у період вагітності сульфасалазин і преднізон.

Застосування у період годування груддю

Сульфонаміди, зокрема сульфасалазин, проникають у грудне молоко (див. розділ «Застосування у період вагітності», пункт «Клінічні спостереження»). У молоці визначалася незначна кількість сульфасалазину, тоді як рівні активного метаболіту, сульфапіридину, у молоці становили близько 30-60 % від рівня препарату у сироватці крові матері. Необхідно з обережністю застосовувати САЛАЗОПІРИН EN-табс жінкам, які годують груддю.

Надходила обмежена кількість повідомлень про випадки кров'янистих випорожнень або діареї у дітей, яких годували груддю матері, які отримували сульфасалазин. У зареєстрованих випадках, де повідомлялося про такі реакції, кров'янисті випорожнення або діарея в дитини зникали після припинення застосування сульфасалазину. Через обмежену кількість даних причинний зв'язок між прийомом сульфасалазину і кров'янистими випорожненнями або діареєю неможливо підтвердити чи заперечити.

Необхідно проводити спостереження за дітьми, яких годують молоком матері, які приймають сульфасалазин, на предмет ознак і симптомів діареї та/або кров'янистих випорожнень.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ефект сульфасалазину на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами систематично не оцінювався.

Спосіб застосування та дози.

Шлях введення: застосовувати внутрішньо.

Дозу препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс у таблетках необхідно коригувати відповідно до ефективності та переносимості у кожного окремого пацієнта.

Пацієнтів потрібно проінструктувати приймати САЛАЗОПІРИН EN-табс у двох рівних дозах, краще після їжі, і ковтати таблетки цілими.

Виразковий коліт

Початкова терапія

Дорослі: 3-4 г на добу у рівно поділених дозах з інтервалами між прийомами не більше 8 годин. Можна порекомендувати розпочати терапію нижчими дозами, наприклад 1-2 г на добу, для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту. Якщо для досягнення бажаного терапевтичного ефекту необхідно застосовувати добову дозу понад 4 г, потрібно враховувати підвищення ризику розвитку токсичних реакцій.

Діти віком від 6 років: доза 40-60 мг/кг маси тіла протягом кожного 24-годинного періоду, розділена на 3-6 прийомів. Препарат не рекомендований дітям, для яких разова доза, розрахована виходячи з їх маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Підтримуюча терапія

Дорослі: 2 г на добу.

Діти віком від 6 років: доза 30 мг/кг маси тіла протягом кожного 24-годинного періоду, розподілена на 4 прийоми. Препарат не рекомендований дітям, для яких разова доза, розрахована, виходячи з їх маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Ефективність препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс при гострому виразковому коліті можна оцінювати за клінічними критеріями, зокрема при наявності підвищеної температури тіла, зміни маси тіла і ступеня та частоти діареї і кровотечі, а також за результатами сигмоскопії та оцінки зразків, отриманих під час біопсії. Часто необхідно продовжити прийом лікарського засобу, навіть якщо клінічні симптоми, включаючи діарею, були взяті під контроль. Якщо під час ендоскопічного дослідження підтверджено задовільний ступінь покращення стану, дозу препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс необхідно знизити до підтримуючої. Якщо діарея виникає знову, дозу необхідно підвищити до попередньої ефективної дози.

САЛАЗОПІРИН EN-табс, зокрема, показаний пацієнтам, які не можуть приймати таблетки сульфасалазину без оболонки через непереносимість з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, зниження апетиту, нудота). Якщо симптоми непереносимості з боку шлунка (зниження апетиту, нудота, блювання тощо) спостерігаються при застосуванні перших кількох доз препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс, вони, імовірно, виникли через підвищення сумарних рівнів сульфапіридину у сироватці крові і можуть бути зменшені при зниженні добової дози препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс удвічі з наступним її поступовим підвищенням протягом кількох днів. Якщо непереносимість з боку шлунка спостерігається і надалі, застосування лікарського засобу необхідно припинити на 5-7 днів, а потім розпочати знову з менших добових доз.

Ревматоїдний артрит у дорослих

2 г на добу у двох рівних дозах. Рекомендується починати терапію нижчими дозами препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс, наприклад, 0,5-1 г на добу для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту. Рекомендований режим дозування наведено нижче.

При ревматоїдному артриті ефект препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс можна оцінити за ступенем покращення стану, за кількістю суглобів з активним запаленням і його вираженістю. Терапевтична ефективність спостерігається вже через 4 тижні після початку лікування препаратом, проте в деяких пацієнтів може виникнути необхідність у лікуванні протягом 12 тижнів до виявлення клінічних переваг. Може бути розглянута можливість підвищення добової дози препарату до 3 г, якщо клінічна ефективність через 12 тижнів є недостатньою. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом при застосуванні дози понад 2 г на добу.

Рекомендований режим дозування при ревматоїдному артриті у дорослих:

Ювенільний ревматоїдний артрит з поліартритичним синдромом

Препарат не рекомендований дітям, для яких разова доза, розрахована, виходячи з їх маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Діти віком від 6 років: 30-50 мг/кг маси тіла на добу, розподілені на 2 рівні дози. Зазвичай максимальна доза становить 2 г на добу. Для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту слід розпочинати з чверті або третини запланованої підтримуючої дози та підвищувати її кожного тижня до досягнення підтримуючої дози через один місяць.

Окремі пацієнти можуть бути чутливими до лікування сульфасалазином. Повідомлялося про різні схеми десенситизації, які були ефективними у 34 з 53 пацієнтів, у 7 з 8 пацієнтів і у 19 з 20 пацієнтів. Ці схеми передбачають, що розпочинати слід з початкової сумарної добової дози 50-250 мг сульфасалазину з подвоєнням дози кожні 4-7 днів до отримання бажаного терапевтичного рівня. Якщо виникають симптоми чутливості, необхідно припинити лікування препаратом. Не можна проводити десенситизацію пацієнтам з агранулоцитозом в анамнезі або пацієнтам, у яких спостерігалася анафілактоїдна реакція на попередній прийом сульфасалазину.

Діти.

Безпечність та ефективність препарату у пацієнтів віком до 2 років з виразковим колітом не встановлені.

Безпечність та ефективність препарату при лікуванні ознак і симптомів ювенільного ревматоїдного артриту з поліартритичним синдромом у пацієнтів віком від 6 до 16 років підтверджені даними відповідних добре контрольованих досліджень з участю дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом. Екстраполяція даних дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом на дітей з ювенільним ревматоїдним артритом з поліартритичним синдромом ґрунтується на схожості захворювання та ефективності терапії у цих двох групах пацієнтів. Опубліковані результати досліджень підтверджують можливість екстраполяції даних з безпечності та ефективності сульфасалазину при ювенільному ревматоїдному артриті з поліартритичним синдромом (див. розділ «Побічні реакції»).

Повідомлялося про високу частоту небажаних явищ у пацієнтів із системним перебігом ювенільного артриту. Застосування препарату у дітей із системним перебігом ювенільного ревматоїдного артриту часто призводило до виникнення реакції, подібної на сироваткову хворобу. Часто ця реакція була тяжкою і проявлялася підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, головним болем, висипаннями і відхиленням від норми результатів аналізів функції печінки. Лікування сульфасалазином при системному перебігу ювенільного ревматоїдного артриту не рекомендується.

Передозування.

Існують докази того, що частота і тяжкість токсичних реакцій при передозуванні безпосередньо пов'язані із сумарною концентрацією сульфапіридину в сироватці крові. Симптоми передозування можуть включати нудоту, блювання, розлад шлунка і болі в животі. У більш тяжких випадках можуть спостерігатися симптоми з боку центральної нервової системи, зокрема сонливість, судоми тощо. Для контролю процесу одужання після передозування можна використовувати показники концентрації сульфапіридину у сироватці крові.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок мають підвищений ризик виникнення тяжкої токсичності.

Немає документально підтверджених повідомлень про летальні випадки через прийом значних одноразових доз сульфасалазину. Неможливо визначити LD ₅₀ у лабораторних тварин, зокрема мишей, оскільки найвища пероральна добова доза сульфасалазину, яку можна було ввести (12 г/кг), не призводила до летального наслідку. Регулярне застосування сульфасалазину у дозі 16 г на добу у вигляді таблеток не призводило до летального наслідку у пацієнтів.

Інструкції при передозуванні. За показаннями промивання шлунка або стимуляція блювання та застосування проносних препаратів. Підлужнення сечі. При нормальній функції нирок проводять інтенсивне насичення організму водою. При наявності олігурії обмежуть кількість введеної рідини та сольових розчинів і проводять відповідне лікування. При повній блокаді нирок кристалами можна провести катетеризацію сечоводів. Низька молекулярна маса сульфасалазину і його метаболітів може сприяти їхньому виведенню за допомогою діалізу.

Пацієнти мають бути обстежені на предмет виявлення ознак розвитку метгемоглобінемії або сульфгемоглобінемії. За наявності цих станів призначають відповідну терапію.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням сульфасалазину при виразковому коліті, були зниження апетиту, головний біль, нудота, блювання, розлади шлунка і зворотна олігоспермія. Ці реакції виникали приблизно у однієї третини пацієнтів. Такі побічні реакції, як свербіж, кропив'янка, висипання, підвищення температури тіла, анемія з тільцями Гейнца, гемолітична анемія і ціаноз, виникали рідше (1 на 30 пацієнтів або менше). Досвід показує, що при застосуванні добової дози 4 г або більше чи при сумарних рівнях сульфапіридину у сироватці крові вище 50 мкг/мл, частота побічних реакцій має тенденцію до зростання.

Застосування сульфасалазину при ревматоїдному артриті у дорослих супроводжувалося виникненням подібних побічних реакцій, хоча частота окремих реакцій була вищою. У дослідженнях ревматоїдного артриту часто відзначалися такі побічні реакції: нудота (19 %), диспепсія (13 %), висипання (13 %), головний біль (9 %), біль у животі (8 %), блювання
(8 %), підвищення температури тіла (5 %), запаморочення (4 %), стоматит (4 %), свербіж
(4 %), відхилення від норми результатів аналізів функції печінки (4 %), лейкопенія (3 %) і тромбоцитопенія (1 %). Надходило одне повідомлення про 10 % рівень пригнічення імуноглобуліну. Ця реакція мала повільний зворотний розвиток та рідко супроводжувалася клінічними симптомами.

Загалом побічні реакції у пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом подібні до тих, які спостерігаються у дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, за винятком високої частоти синдрому, подібного до сироваткової хвороби, при системному перебігу ювенільного ревматоїдного артриту. В одному клінічному дослідженні спостерігався 10 % рівень пригнічення імуноглобуліну.

Хоча в переліку нижче подана лише невелика кількість побічних реакцій, про які повідомлялося при застосуванні цього конкретного лікарського засобу, фармакологічна схожість сульфонамідів передбачає, щоб при застосуванні препарату САЛАЗОПІРИН EN-табс враховувалася кожна з цих реакцій.

Побічні реакції, які виникають нечасто або рідко

Інфекції та інвазії: асептичний менінгіт, псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, мегалобластна (макроцитарна) анемія, пурпура, гіпопротромбінемія, метгемоглобінемія, макроцитоз, вроджена нейтропенія і мієлодиспластичний синдром.

З боку імунної системи: мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит, епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) з пошкодженням рогівки, медикаментозні висипання з еозинофілією і системними симптомами (DRESS), анафілаксія, синдром сироваткової хвороби, iнтерстиційне захворювання легень, пневмоніт з або без еозинофілії, васкуліт, фіброзуючий альвеоліт, плеврит, перикардит з або без тампонади, алергічний міокардит, вузликовий поліартеріїт, вовчакоподібний синдром, гепатит і некроз печінки з або без імунних комплексів, фульмінантний гепатит, що деколи призводить до трансплантації печінки, гострий віспоподібний парапсоріаз (синдром Муха-Габермана), рабдоміоліз, фотосенситизація, артралгія, періорбітальний набряк, ін'єкція кон'юнктиви і білкової оболонки ока та алопеція, реакції гіперчутливості.

З боку шлунково-кишкового тракту: гепатит, печінкова недостатність, панкреатит, кров'яниста діарея, порушення абсорбції фолієвої кислоти, порушення абсорбції дигоксину, стоматит, діарея, болі у животі та нейтропенічний ентероколіт, загострення виразкового коліту.

Психічні розлади: депресія.

З боку центральної нервової системи: розлади відчуття смаку, поперечний мієліт, судоми, менінгіт, поперечне ураження заднього канатика спинного мозку, синдром кінського хвоста, синдром Гійєна-Баре, енцефалопатія, периферична невропатія, пригнічення психічних функцій, запаморочення, втрата слуху, розлади відчуття запаху, безсоння, атаксія, галюцинації, шум у вухах і сонливість.

З боку нирок: токсична нефропатія з олігурією та анурією, нефрит, нефротичний синдром, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, кристалурія, протеїнурія і гемолітико-уремічний синдром, інтерстиціальний нефрит.

Інші реакції: зміна кольору сечі та зміна кольору шкіри, еритема, алопеція, набряк обличчя.

Сульфонаміди мають визначену хімічну схожість з деякими струмогенними засобами, діуретиками (ацетазоламід і тіазиди) і пероральними гіпоглікемічними препаратами. У пацієнтів, які отримують сульфонаміди, рідко виникає збільшення зобу, гіпоглікемія, діурез.

З цими засобами може спостерігатися перехресна чутливість. Очевидно, щурі особливо чутливі до струмогенних ефектів сульфонамідів, а довготривале застосування їх у тварин цього виду призводило до злоякісних пухлин щитовидної залози.

Післяреєстраційні повідомлення

Нижче наведені явища, які виявлені під час післяреєстраційного застосування у клінічній практиці препаратів, які містять месаламін (або метаболізуються до його утворення). Оскільки повідомлення надсилалися добровільно від популяції невідомого розміру, оцінити їх частоту неможливо. Ці явища було включено через комбінацію таких факторів, як серйозність, частота реєстрації або потенційний причинний зв'язок з месаламіном.

З боку системи крові та лімфатичної системи крові: псевдомононуклеоз.

З боку серця: міокардит.

З боку гепатобіліарної системи: повідомлення про гепатотоксичність, зокрема підвищення показників аналізу функції печінки (СГОТ/АСТ, СГПТ/АЛТ, ГГТ, ЛДГ, лужна фосфатаза, білірубін), жовтяниця, холестатична жовтяниця, цироз, холестатичний гепатит, холестаз і можливе гепатоцелюлярне пошкодження, включаючи некроз печінки і печінкову недостатність. Деякі з цих випадків призводили до летального наслідку. Повідомлялося про один випадок синдрому, подібного до синдрому Кавасакі, що включав зміни функції печінки.

З боку імунної системи: анафілаксія.

З боку обміну речовин, метаболізму: втрата апетиту, недостатність фолатів.

З боку сечовидільної системи: нефролітіаз.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: кашель, диспное, орофарингеальний біль.

З боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк, пурпура, екзантема, токсична пустулодерма, червоний плоский лишай, фоточутливість, синдром Гужеро-Шегрена.

З боку судин: блідість.

Зловживання лікарським засобом і залежність від нього: не повідомлялося.

Лабораторні дослідження: підвищення ензимів печінки, індукція аутоантитіл.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 100 таблеток у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Кемвел АБ/Kemwell AB.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Бйоркгатан, 30, SE-751 82 Уппсала, Швеція/Bjоrkgatan, 30, SE-751 82 Uppsala, Sweden.