В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ТИАРА ТРИО табл. 5мг/12,5мг/160мг №28

ТИАРА ТРИО табл. 5мг/12,5мг/160мг №28

rx
Код товара: 395340
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
3 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Tiara Trio.

Тиара Трио.

Место хранения:
1 таблетка для 5 мг / 12,5 мг / 160 мг содержит :
Активные вещества:
  • Amlodipine Bysilate в передаче в амлодипин 5 мг,
  • Гидрохлоротиазид 12,5 мг,
  • Welsartan 160 мг;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, натрийный кроскаррелоз, крокарреноз, кроссмодовый, силиконовый диоксид, стеарат магния, чердак II 85 F Pink.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Таблетки для 5 мг / 12,5 мг / 160 мг - круглые фигуры, покрытые пленкой оболочкой розового цвета, с двумя слойкой;
Таблетки 10 мг / 12,5 мг / 160 мг - круглая форма, покрытая пленочной оболочкой белого цвета, с двухточечной поверхностью.
Фармакотерапевтическая группа . Антагонисты ангиотензина II, другие комбинации.
ATH C код х01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Состав TIAAR TRIO® включает в себя три антигипертензивных агента с различными механизмами управления артериальными давлениями у пациентов с существенными гипертонией, которые дополняют друг друга: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, валсартана - к классу антагонистов ангиотензина II, и гидрохлоротиазид К классу тиазидных диуретиков. Сочетание этих трех компонентов характеризуется дополнительным антигипертензивным эффектом.
Амлодипин
Амлодипин, который является частью подготовки TIAAR TRIO ® , ингибирует трансмембранный ввод ионов кальция в мышцах сердца и гладкой мышцы сосудов. Антигипертензивное действие амлодипина происходит путем прямого релаксационного воздействия на мышцы ровных сосудов, что вызывает снижение сопротивления периферических сосудов и артериального давления. Экспериментальные данные подтверждают, что амлодипин связывается в дигидропиридинах и немалоидированных местах связи. Уменьшение сердечной мышцы и гладкой мышцы сосудов зависит от прохождения внеклеточного кальция в клетки через специфические ионные каналы.
Амлодипин в терапевтических дозах вызывает вазодилацию у пациентов с артериальной гипертензией, что приводит к снижению артериального давления в положении пациента, лежа и стоя. Такое уменьшение артериального давления не сопровождается ярко выраженным изменением сердечных сокращений или уровнем катехоламинов в плазме крови с длительным использованием.
Концентрации амлодипина в плазме крови коррелируют с эффектом как молодых пациентов, так и у пожилых пациентов.
У пациентов с артериальной гипертензией и нормальными функциями почек амлодипин в терапевтических дозах вызывает снижение устойчивости к почечным сосудам и повысить скорость гломерелярной фильтрации и эффективных почечных плазмотерий без изменения фракции фильтрации или протеинурии.
Валсартан
Вальсартан активен в пероральном введении, мощным и специфическим антагонистам рецепторов Angiotensin II. Velsartan выступает избирательно на подтипе на 1 рецепторах, ответственных за известные эффекты ангиотензина II.
У пациентов с артериальной гипертонией Velsartan способствует снижению артериального давления без воздействия на частоту импульса.
У большинства пациентов после устного использования одноразовой дозы начало антигипертензивного эффекта происходит в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект длится 24 часа после применения препарата. При повторном применении максимальное снижение артериального давления (со всеми модами дозировки) достигается, как правило, в течение 2-4 недель.
Гидрохлоротиазид
Место действия тиазидной диуретики является в основном дистальные обмотки каналься почек. Подтверждается, что в киркова слой кровати существуют высокоуровневые рецепторы, которые являются основным связующим центром диуретики тиазида и ингибирования транспортировки NaCl в дистальные обмотки. Механизм действия тиазидов заключается в подавлении носителей Na + Cl - , возможно, конкуренцией для центров CL - , которые, в свою очередь, работают на механизмах реабсорбции электролитов: непосредственно усиливает экскрецию натрия и хлора примерно одинаково И косвенно из-за мочегонного эффекта уменьшается объем плазмы с последующим увеличением активности Renin в плазме крови, выделение альдостерона и выводу калия с мочой, а также снижение уровня калия в сыворотке.
Фармакокинетика.
Линейность
Амлодипин, Вальсартан и гидрохлоротиазид демонстрируют линейную фармакокинетику.
Амлодипин / Walsartan / Hydrochlorotiazide
После устного применения препарата, содержащего амлодипин / валсартран / гидрохлоротиазид со волонтерами для взрослых, максимальные концентрации амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида в плазме крови были достигнуты в течение 6-8 часов, 3 часа и 2 часа соответственно. Объем скорости и поглощения амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида при использовании препарата были аналогичны показателям, наблюдаемым при использовании его компонентов в качестве отдельных препаратов.
Амлодипин
Поглощение . После устного введения в терапевтических дозах только амлодипин, максимальная концентрация в плазме крови была достигнута через 6-12 часов. Абсолютная биодоступность составила 64% до 80%. Еда не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследование амлодипина in vitro показало, что примерно 97,5% препарата, которое находится в циркулирующей крови, связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация . Амлодипин активно (примерно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Вывод . Амлодипин получен из плазмы на двух этапах, конечный период полураспада составляет около 30-50 часов. Уравновешенное состояние плазмы крови достигается после постоянного применения в течение 7-8 дней. 10% амлодипин и 60% метаболитов амлодипина выводятся из мочи.
Вальсартан
Поглощение . После использования орального использования только Valsartan его максимальные концентрации достигаются за 2-4 часа. Средняя абсолютная биодоступность составляет 23%. Еда уменьшает воздействие клапана примерно на 40% (как определено AUC), а максимальная концентрация плазмы крови (C MAH ) составляет приблизительно 50%, хотя примерно через 8 часов после использования концентрации валсартана аналогична при введении. препарат на основе препарата на основе подготовки препарата на основе еды. Однако такое снижение индикатора AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому верельпартан может быть использован независимо от пищи.
Распределение . Объем распределения валсартана в равновесии после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на то, что валсартан не распределяется в тканях. Вальсартан активно связывает с белками сыворотки крови (94-97%), в основном с сывороточным альбумом крови.
Биотрансформация . Вальсартан не трансформируется в значительной степени, поскольку только около 20% дозы выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит был идентифицирован в плазме крови при низких концентрациях (менее 10% AUC Valsartan). Этот метаболит является фармакологически неактивным.
Вывод . Вальсартан получает в основном с фекалиями (около 83% дозы) и моче (примерно 13% доза), в основном в виде неизменного вещества. После внутривенного введения плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л / ч, а почечный оформление - 0,62 литра / час (примерно 30% от общего разрешения). Срок годности Велрандана составляет 6 часов.
Гидрохлоротиазид
Поглощение . Поглощение гидрохлоротиазида после перорального введения быстро (T MAH - около 2 часов). Увеличение среднего AUC является линейной и пропорциональной дозой при нанесении в диапазоне терапевтической дозы. Не было никаких изменений в кинетике гидрохлоротиазида с повторным использованием, а кумуляция была минимальна при получении 1 раз в день. С одновременной едой было отмечено как увеличение, а также снижение системной доступности гидрохлоротиазида по сравнению с приемом. Серьезность этих эффектов незначительна и имеет небольшое клиническое значение. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 60-80% после перорального введения.
Распределение . Видимый объем распределения составляет 4-8 л / кг. Гидрохлоротиазид в циркулирующей крови связывается с белками плазмы крови (40-70%), в основном с альбомами сыворотки крови. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах в количестве, что в 1,8 раза превышает уровень плазмы крови.
Биотрансформация . Гидрохлоротиазид выводится в неизменной форме.
Вывод . Более 95% поглощенной дозы выводится в неизменной форме мочи. Клиренция почек состоит из пассивной фильтрации и активной секреции в почечных канальцах. Период полураспада на 6-15 часов.
Отдельные группы пациентов
Дети (до 18 лет)
Нет данных о фармакокинетике у детей.
Летние пациенты (от 65 лет)
Время достижения с MAH Amлодипином похоже на молодых и пожилых пациентов. У пациентов пожилых людей клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, вызывая увеличение площади под кривой (AUC) и период полураспада. Средняя система AUC Valsartan выше на 70% у пожилых пациентов, чем у младших пациентов, поэтому увеличивает дозу таких пациентов с осторожностью.
Экспозиция системы Вальсартана немного выше у пожилых пациентов по сравнению с более молодыми пациентами, но не имеет клинической значимости.
Некоторые данные показывают, что системный клиренс гидрохлоротиазида снижается как у здоровых пожилых людей, так и у пожилых пациентов с артериальной гипертонией по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами.
Поскольку все три компонента препарата одинаково хорошо передаются молодым пациентам и пожилым пациентам, рекомендуется нормальный режим дозирования.
Нарушение функции почек
Нарушение функции почек не влияет на фармакокинетику амлодипина. Для подготовки, почечный клиренс которого составляет всего 30% от общего объема плазменного зазора, без взаимосвязей между функцией почек и системного воздействия валсартана. Следовательно, пациенты с нарушениями функции почек от легкой до средней степени тяжести могут использовать препарат в нормальной начальной дозе.
Нарушение функции печени
У пациентов с нарушением функции печени измельчение амлодипина уменьшается, что приводит к увеличению индикатора AUC примерно на 40-60%. У пациентов с хроническими заболеваниями света и умеренной тяжести воздействия (определяется AUC) Valsartan, в среднем в 2 раза выше, чем добровольцы взрослых.
С осторожностью препарат следует назначать пациентам с болезнями печени.
Сочетание амлодипина / валсартана / гидрохлоротиазида не было проверено на генотоксичность и канцерогенность, поскольку не было никаких признаков взаимодействия между этими препаратами. Однако амлодипин, Вальсартан и гидрохлоротиазид были протестированы каждым отдельно по отношению к генотоксичности и канцерогенности - результаты являются отрицательными.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение существенной гипертонии у взрослых с артериальным давлением, адекватно контролируемым сочетанием амлодипина, валидана и гидрохлоротиазида, которые используются в виде трех отдельных препаратов или в виде двух лекарств, один из которых объединен.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к активным веществам, другим сульфонамидам, производным дигидропиридина или к любому вспомогательному веществу.
  • Противопоказан к беременным женщинам и женщинам, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Нарушение функции печени, желчного цирроза или холестаза.
  • Сложные нарушения функции почек (скорость гламерульной фильтрации (GSK) <30 мл / мин / 1,73 м 2 ), анурия, а также резиденция на диализа.
  • Сопутствующее использование антагонистов ангиотензина (бюстгальтер), включая валсартан или ангиотензинские ферменты (IAPF) с алискиреновыми пациентами с диабетом или расстройствами почек (SCHF <60 мг / мин / 1,73 м 2 ).
  • Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурицемия.
  • Тяжелая гипотония.
  • Шок (включая кардиогенный шокий).
  • Обструкция левого желудочка (например, гипертрофическую обструктивную кардиомиопатию и аортальный стеноз тяжелой степени).
  • Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Исследование взаимодействия препарата Tiaar Trio ® с другими препаратами не проводилось. В таблице ниже приведена только информация о взаимодействии каждого отдельного активного вещества с другими лекарствами.
Однако важно учитывать, что Trio Trio ® может усугубить антигипертензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Одновременное приложение не рекомендуется
Отдельные компоненты Tiaar Terrio ®
Известные взаимодействия с такими средствами
Эффекты при взаимодействии с другими лекарствами
Вальсартан и гидрохлоротиазид
Литий
О обратимом увеличении концентрации лития в сыворотке и токсичности было зарегистрировано при одновременном использовании лития с IAPF, антагонистами рецептора ангиотензина II, включая валсартан или тиазиды, такие как гидрохлоротиазид.
Поскольку почечный клиренс лития уменьшается от тиазидов, риск лития токсичности, вероятно, увеличится с использованием препарата. В связи с этим рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке во время совместимого применения лекарств.
Валсартан
Диуретики калиевой диуретики, калийные добавки, заменители соли, содержащие калий и другие средства, которые могут увеличить уровни калия
Если необходимо использовать лекарственное средство, которое влияет на уровень калия, в сочетании с валсартаном, также рекомендуется проверять уровень калия в плазме крови.
Амлодипин
Грейпфрут или грейпфрутовый сок
Использование амлодипина с грейпфрутом или соком грейпфрута не рекомендуется, поскольку у некоторых пациентов такая комбинация усиливает эффект уменьшения артериального давления.
Одновременное применение требует осторожности
Отдельные компоненты Tiaar Terrio ®
Известные взаимодействия с такими средствами
Эффекты при взаимодействии с другими лекарствами
Амлодипин
CYP3A4 ингибиторы (такие как кетоконазол, андтреконазол, ритонавир)
Исследования с участием пожилых пациентов продемонстрировали, что Diltiazem ингибирует метаболизм амлодипина, возможно, с участием CYP3A4 (концентрация плазмы крови увеличивается примерно на 50%, а эффект амлодипина усиливается). Нельзя исключать, что более мощные ингибиторы CYP3A4 (такие как кетоконазол, андтраконазол, ритонавир) могут увеличить концентрацию амлодипина в плазме крови более выраженным, чем дилтиазем.
Индукторы CYP3A4 (антиконвульсивные препараты [такие как карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примиденг], рифампицин, питомники)
Одновременное приложение может привести к снижению концентраций амлодипина в плазме крови. Показано, что он проводит клинический мониторинг и регулирование дозы амлодипина при лечении индуктора и после его отмены, при необходимости.
Симвастатин
Использование нескольких доз 10 мг амлодипина с 80 мг симвастатина приводит к увеличению выставки симвастатина на 77% по сравнению с использованием только симвастатина. Рекомендуется уменьшить суточную дозу симвастатина до 20 мг пациентам, используемым амлодипином.
Datrolen (Infusion)
У животных наблюдались смертельные случаи желудочковых фибрилляций и сердечно-сосудистых рупотов из-за гиперкалиемии после использования верапамила и должным образом внутривенно. Благодаря риску гиперкалемии рекомендуется избегать прилагаемого применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, пациенты, чувствительные к злокачественной гипертермии, а также при лечении злокачественной гипертермии.
Вальсартан и гидрохлоротиазид
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота (> 3 г / день) и не избирательные НПВП
НПВП могут ослабить антигипертензивные эффекты в качестве антагонистов ангиотензина II и гидрохлоротиазида с одновременным применением. Кроме того, одновременное использование TIAAR TRIO® и NSAIDS может привести к ухудшению функции почек и увеличить уровни калия в сыворотке. Следовательно, рекомендуется контролировать функцию почек в начале лечения, а также для обеспечения соответствующей гидратации пациента.
Ингибиторы накопления накопления (рифампицин, циклоспорин) или несущей (ритонавир)
Результаты исследований in vitro с тканью печени человека показали, что Velsartan представляет собой субстрат скопления носителя печени OATR1B1 и несущей вытяжкой печени MRP2. Сопутствующее использование ингибиторов накопления (рифампицина, циклоспорина) или конденсатора EXPLUX (ритонавир) может увеличить экспозицию системы валсартана.
Гидрохлоротиазид
Алкоголь, анестетика и успокоительные средства
Может быть потенцирование ортостатической гипотензии.
Амантадин
Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, повышают риск развития побочных реакций, вызванных амантадином.
Антихолинергические препараты (такие как атропин, бириден)
Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно внаслідок зниження шлунково-кишкової перистальтики та швидкості випорожнення шлунка.
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби)
Метформін
Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлортіазиду.
Бета-блокатори і діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами посилює ризик розвитку гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Карбамазепін
У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також спостерігати за їх станом.
Холестирамін і смоли холестиполу
Абсорбцію тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижує холестирамін та інші аніонообмінні смоли.
Циклоспорин
Одночасне лікування з циклоспорином посилює ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу.
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їхній мієлосупресивний ефект.
Глікозиди наперстянки
Тіазидіндукована гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку дигіталісіндукованої серцевої аритмії.
Йодовмісні контрастні засоби
У випадку діуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію.
Лікарські препарати, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти)
Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G та похідні саліцилової кислоти. Якщо такі препарати призначають з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)
Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону.
У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, підвищується частота виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Метилдопа
Є дані про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і метилдопи.
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію похідних кураре.
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін)
Ефект пресорних амінів може бути послаблений.
Вітамін D і солі кальцію
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може підвищувати рівень кальцію у сироватці крові.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з БРА, іАПФ або аліскіреном.
Супутнє застосування БРА, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м 2 ).
Особливості застосування.
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувалась.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
У пацієнтів з активованою системою ренін-ангіотензин (пацієнти з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах), які застосовують антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ), може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату Тіара Тріо ® або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату Тіара Тріо ® виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтальне положення, припіднявши йому ноги, і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Необхідно періодично перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб виявити можливий електролітний дисбаланс.
Визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан
Одночасне застосування з калієвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлортіазид
Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлортіазидом.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлортіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Тіазиди, в тому числі гідрохлортіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нирок
Немає необхідності у коригуванні дози препарату Тіара Тріо ® для пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості (ШКФ >30 мл/хв/1,73м 2 ). При застосуванні препарату Тіара Тріо ® рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів з порушенням функції нирок.
Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мг/хв/1,73 м 2 ).
Стеноз ниркової артерії
Препарат Тіара Тріо ® потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.
Трансплантація нирки
Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату Тіара Тріо ® пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується, а показник AUC (концентрація в плазмі – час) вищий у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендації щодо дозування не встановлені. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат Тіара Тріо ® не показаний для таких пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ). Застосування препарату слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися зміни функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі – 10 мг/25 мг/320 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Тіара Тріо ® не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак
Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, загострюють перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки препарат Тіара Тріо ® містить гідрохлортіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлортіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялось при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату Тіара Тріо ® , рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.
Закритокутова глаукома
Гідрохлортіазид, сульфонамід були асоційовані з алергічною реакцією, що призвела до гострої транзиторної міопії та закритокутової глаукоми. Симптоми включали різке зниження гостроти зору або біль в очах які звичайно з'являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
В першу чергу необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлортіазиду. У випадку коли внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні застереження
З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлортіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти літнього віку (від 65 років)
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату Тіара Тріо ® 10 мг/25 мг/320 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежені. У цих пацієнтів потрібно контролювати артеріальний тиск.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що діють як РААС, збільшує частоту виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Необхідно спостерігати за кров'яним тиском, функцією нирок та рівнем електролітів у пацієнтів, що застосовують препарат Тіара Тріо ® та інші агенти, що діють як РААС.
Необхідно з обережністю застосовувати антагоністи рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Амлодипін
Дослідження щодо безпеки амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих доз. Застосування під час вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо само захворювання несе більший ризик для матері та ембріона.
Валсартан
Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
Гідрохлортіазид
Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дає підстави стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Немає досвіду застосування препарату Тіара Тріо ® вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування препарату Тіара Тріо ® протипоказано.
Період годування груддю
Немає інформації про застосування валсартану та/або амлодипіну в період годування груддю. Гідрохлортіазид екскретується в грудне молоко, тому застосування препарату Тіара Тріо ® протипоказано протягом періоду годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У пацієнтів, що застосовують препарат Тіара Тріо ® , може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їхня реакція може порушуватися.
Спосіб застосування та дози.
Спосіб застосування
Препарат Тіара Тріо ® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозування
Рекомендована доза препарату Тіара Тріо ® – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Тіара Тріо ® стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза препарату Тіара Тріо ® повинна відповідати дозам окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Тіара Тріо ® – 10 мг/25 мг/320 мг.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Оскільки до складу входить гідрохлортіазид, препарат Тіара Тріо ® протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
Супутнє застосування препарату Тіара Тріо ® з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мг/хв/1,73 м 2 ).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.
Цукровий діабет
Супутнє застосування препарату Тіара Тріо ® з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.
Порушення функції печінки
Оскільки до складу препарату входять гідрохлортіазид і валсартан, препарат Тіара Тріо ® протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому препарат Тіара Тріо ® не показаний для цієї групи пацієнтів.
Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату Тіара Тріо ® , особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату Тіара Тріо ® 10 мг/25 мг/320 мг.
Пацієнти літнього віку (від 65 років)
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату Тіара Тріо ® – 10 мг/25 мг/320 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. У таких пацієнтів потрібно контролювати артеріальний тиск.
Педіатричні популяції
Немає відповідних даних про застосування препарату Тіара Тріо ® в педіатричних популяціях (пацієнтам віком до 18 років) за показанням артеріальна гіпертензія.
Діти.
Безпека та ефективність застосування дітям не встановлена, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування.
Симптоми
Немає даних про передозування препарату Тіара Тріо ® . Основний можливий симптом передозування – виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок з летальним наслідком.
Лікування
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Тіара Тріо ® потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи моніторинг функції серця і дихальної системи, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Пацієнту слід перебувати в лежачому положенні з припіднятими нижніми кінцівками. Судинозвужувальні препарати можуть бути доцільними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску за умов, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. Після застосування активованого вугілля відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну у здорових добровольців виражено знижувалась.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлортіазид
Передозування гідрохлортіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Частка гідрохлортіазиду, яка виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлена.
Побічні реакції.
Побічні реакції представлені стосовно комбінації амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид і окремо стосовно амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду.
З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою.
З боку імунної системи: гіперчутливість.
З боку метаболізму та живлення: анорексія, гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіперхлоремічний алкалоз, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, посилення метаболічних ознак діабету.
З боку психіки: депресія, безсоння або порушення сну, зміни настрою, зніяковілість.
З боку нервової системи: порушення координації, запаморочення, запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні, дисгевзія, екстрапірамідний синдром, головний біль, гіпертонія, летаргія, парестезія, периферична нейропатія, сонливість, синкопе, тремор.
З боку органів зору: порушення зору, розлади зору, гостра закритокутова глаукома.
З боку органів слуху : дзвін у вухах, вертиго.
З боку серця: пальпітація, тахікардія, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда.
З боку судинної системи: припливи крові, артеріальна гіпертонія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, постуральне запаморочення, запаморочення, спричинене фізичним навантаженням, флебіт, тромбофлебіт, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, диспное, респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт, риніт, подразнення горла.
З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота, неприємний запах при диханні, зміна частоти дефекації, запор, блювання, зниження апетиту, діарея, сухість у роті, диспепсія, гіперплазія ясен, нудота, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, шкірні реакції, подібні червоному вовчаку, реактивація шкірної форми червоного вовчака, мультиформна еритема, екзантема, гіпергідроз, реакції фоточутливості, свербіж, пурпура, висипання, зміна кольору шкіри, кропив'янка, некротичний васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, набряк Квінке.
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, біль у спині, опухання суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, міалгія, біль у кінцівках, набряк щиколотки.
З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія, ниркова дисфункція, гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність і порушення функції нирок.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, імпотенція.
Загальні порушення: абазія, порушення ходи, астенія, дискомфорт, нездужання, слабкість, некардіальний біль у грудній клітці, набряки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення рівня ліпідів, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення рівня сечової кислоти у крові, глюкозурія, зниження рівня калію у сироватці крові, підвищення рівня калію у сироватці крові, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.
Термін придатності . 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2, по 4 або по 5 контурних чарункових упаковок у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13
АМЛОДИПИН+ГИДРОХЛОРТИАЗИД+ВАЛСАРТАН
Искать отдельно: АМЛОДИПИН, ГИДРОХЛОРТИАЗИД, ВАЛСАРТАН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа