Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

АДВАГРАФ капс. пролонг. дейст. 3 мг №50

Код товара: 284005

Производитель: Astellas Pharma Europe (Нидерланды)

60 900,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#иммуносупрессант

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

И n в т r q и я

Для медицинского использования лекарственного средства

AdvaP.

Advagraf.

Место хранения:

Активный ингредиент: Tacrolymus; 1 капсула содержит tracorum (в виде гидрата) кристаллического 0,5 мг или 1 мг, или 3 мг или 5 мг;

вспомогательные вещества: gipromelose, этил целлюлоза, лактоза моногидрат, магния стеарат; Оболочка капсулы: диоксид титана (Е 171), оксид железа желтый (Е 172), оксид железа красный (Е 172), желатин, натрия лаурилсульфат; Печать краски (Opacode S-1-15013): Shelac, Лецитин (соя), symmethicone, оксид железа красный (Е 172), Hydrolose.

Лекарственная форма. Капсулы пролонгированного действия.

Основные физико-химические свойства: капсулы 0,5 мг: твердая желатиновые капсулы № 5, на бледно - желтую капсулу капсулу, красная надпись «0,5 мг» применяется, на теле оранжевых капсул - "

647 ». Содержимое капсул - порошок белого цвета;

Капсулы 1 мг: Твердые желатиновые капсулы № 4, на белой капсуле капсуле, красная надпись «1 Мг» применяются, на теле оранжевых капсул - "

677 ». Содержимое капсул - порошок белого цвета;

капсулы 3 мг: твердые желатиновые капсулы № 1, на оранжевой крышкой капсулы наносится красная надпись «Mg 3», на корпусе капсулы оранжевого цвета - "

637». Содержимое капсул - порошок белого цвета;

Капсулы 5 мг: твердые желатиновые капсулы № 0, на серо-красный капсулы капсулы наносится красная надпись «5 Мг», на теле оранжевый капсулы - "

687». Содержимое капсул - белый порошок.

Фармакотерапевтическая группа . Иммунодепрессант. Calcineurine ингибитор.

ATH L04A D02 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

На молекулярном уровне, эффекты и внутриклеточное накопление tracerum обусловлены цитозольное связывание с белками (FKBP 12). Комплекс FKBP 12-Tacrolymus конкретно и конкурентные ингибирует кальциневрин, обеспечивая зависимый кальций блокирование путей передачи и предотвращение транскрипции дискретного ряда lymphokin генов.

Tacrolymus является высокоактивным иммунодепрессантом. В экспериментах в пробирке и в естественных условиях такролимуса заметно снижается образование цитотоксических лимфоцитов , которые играют ключевую роль в реакции отторжения трансплантата. Tacrolymus подавляет образование лимфокинов (интерлейкина-2, -3, γ-интерферон), активацию Т - клеток, экспрессию рецептора интерлейкина-2, а также зависит от Т-хелперов пролиферацию В - клеток.

Фармакокинетика.

Поглощение

Было установлено , что в организме человека такролимус быстро всасывается в желудочно - кишечном тракте. Advagraph ^® (пролонгированные капсулы) представляет собой лекарственная форма , которая обеспечивает длительную абсорбцию трассировки в желудочно - кишечном тракте. Среднее время достижения _макс составляет около 2 часов. Переменная поглощения Tacrollemus (изменчивость у взрослых пациентов составляет 6-43%). Биодоступность такролимуса при введении внутрь в виде капсул составляет в среднем 20-25%. Биодоступность, а также скорость и степень абсорбции при одновременном tracrolimus питания снижаются. Природа билиарного мощности не влияет на всасывание препарата. После достижения равновесной концентрации tracorum в получении Advagrab ^®, наблюдается высокая корреляция между уровнями tracorum в крови AUC и минимум (C _0). Таким образом, мониторинг минимального (C ₀₎ концентрации tracorum в крови дает возможность судить о системной экспозиции препарата.

Распределение и устранение

Распределение такролимуса в организме человека после внутривенного введения имеет двухфазный характер с. В системном кровотоке, Tacropromus хорошо связывание с эритроцитами.
Значение концентрации такролимуса в цельной крови и плазме ~ 20: 1. Значительная часть tacrolymus плазмы (> 98,8%) находится в связанном с белками плазмы крови (сывороточный альбумин, α-1-кислый гликопротеин).

Циклоспорин широко распространен в организме. Стационарный объем распределения, с учетом концентрации счета в плазме крови составляет приблизительно 1300 л (у здоровых добровольцев). Тот же показатель , рассчитанный по цельной крови составляет в среднем 47,6 литров.

Tacrolymus является низким чистым веществом. У здоровых добровольцев, средний общий клиренс, рассчитывается путем концентрации в цельной крови, составляет 2,25 л / ч. У взрослых пациентов после трансплантации печени, почек и сердца, величина зазора составляет 4,1 л / ч; 6,7 л / ч и 3,9 л / ч соответственно. Низкий уровень гематокрита и гипопротеинемия способствуют несвязанной фракции в tracemus, ускоряя клиренс tracemus. Кортикостероиды , используемые при трансплантации , также могут повысить интенсивность обмена веществ и ускорить оформление tracemus.

Полувыведения такролимуса продлевается и изменяется. У здоровых добровольцев, средний период полураспада в цельной крови составляет почти 43 часов.

Метаболизм и биотрансформации

Циклоспорин активно метаболизируется в печени, главным образом цитохромом P450-3A4. Tacrollemus метаболизм интенсивно протекает в стенке кишечника. Несколько трассировки метаболиты идентифицированы. В экспериментах пробирки, было показано , что только один метаболит обладает иммуносупрессивной активностью , близким к активности tracorum. Другие метаболиты отличались слабой иммунодепрессивной активностью или ее отсутствием. В системном кровотоке, только один из метаболитов такролимус обнаруживаются в низких концентрациях. Таким образом, фармакологическая активность препарата практически не зависит от метаболитов.

Экскреция

После внутривенного и перорального введения ¹⁴ C-трассировки меченого, основная часть радиоактивности была обнаружено в кале. Приблизительно 2% радиоактивности было зафиксировано в моче. В моче и кале, около 1% такролимуса определялось в неизменном состоянии. Следовательно, такролимус до устранения практически полностью метаболизируется: основной способ ликвидации был желчи.

Клинические характеристики.

Индикация.

Предупреждение и лечение alotransplant печени, почек у взрослых пациентов.

Лечение отторжения аллотрансплантата, устойчивы к стандартным способам иммуносупрессивной терапии у взрослых пациентов.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к Tacrolymus, другим макролидам или к любому из вспомогательных веществ.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Системной Tacrollemus метаболизируется в печени CYP3A4. Есть также свидетельство желудочно - кишечного метаболизм CYP3A4 в стенке кишечника. Одновременный прием препаратов с установленным ингибирующего или индуцирующего эффекта на CYP3A4 может, соответственно , увеличить или уменьшить концентрацию трассировку в крови.

Строго рекомендуется тщательно контролировать в крови в крови, а также удлинение интервала QT (ЭКГ), контролировать функцию почек и другие побочные эффекты, при одновременном применении веществ , чтобы изменить CYP3A4 метаболизм, или иным образом влияет на уровень tracorum в крови., и используются одновременно, и, в случае необходимости, прервать или изменить дозу такролимуса, соответственно, поддерживать эквивалентную выставку в tracemus (см разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применение").

Ингибиторы CYP 3 A 4, что потенциально ведет к увеличению уровней крови крови
Для следующих веществ клинический показана возможность увеличения уровня трассировки в крови.
Сильные взаимодействия наблюдались с противогрибковыми агентами , такими как кетоконазол, флуконазол, вориконазол и andtraconazole, макролидные антибиотики эритромицин, ВИЧ ингибиторов протеазы (например, ритонавира, NELFINVIR, SAVNIVIR) или ингибиторы протеазы HCV (например, Teloper, bepard). Одновременное использование этих веществ может вызвать необходимость снижения дозы tracorum почти у всех больных. Изучение фармакокинетики показали , что увеличение уровня трассировки в крови , главным образом , в результате увеличения биодоступности вследствие ингибирования желудочно - кишечного метаболизма. Влияние на печеночный клиренс менее выражен. Слабые взаимодействия наблюдались с cloterminazole, кларитромицин, джозамицин, нифедипин, nicardypin, дилтиазем, верапамил, амиодарон, даназол, этинилэстрадиол, омепразол, не-phaseodone и лекарственных средств , содержащих лемонграсс экстракт (лимонника sphenanthera), известный как Южная Magnolia виноградная Вина или Южной Berry с 5 вкусов.

В исследованиях и N пробирке, следующие вещества были выделены в качестве потенциальных ингибиторов метаболизма такролимуса: бромокриптин, кортизон, dapson, эрготамина, gestoden, лидокаин, mephenitoin, миконазол, maidazolam, nylvadipine, норэтиндрон, хинидин, тамоксифен, (триацетил) olenomycin.

Грейпфрутовый сок, как сообщается, может увеличить Tacrollemus в крови, поэтому его следует избегать.

Лансопразол и циклоспорин могут потенциально ингибировать процесс CYP3A4-опосредованный метаболизм трассировки и тем самым увеличить концентрацию трассировки в крови.

Другие взаимодействия , которые потенциально могут привести к повышению уровня в крови крови
Tacrolymus в значительной степени связывания с белками плазмы крови. Возможные взаимодействия с другими активными веществами , для которых они имеют высокое сродство к белкам плазмы (например, НПВС, пероральные антикоагулянты или пероральных противодиабетических средства).
Другие потенциальные взаимодействия , которые могут увеличить системные эффекты включают tracemus взаимодействие с прокинетическими агентами (такими как methoclopramide и zisapride), а также цимитидин и магнием гидроксидом алюминия.

Индукторы CYP 3 A 4, что потенциально может привести к снижению в крови минус

На основании клинического опыта было установлено , что bloodmussian концентрация в крови может уменьшить следующие препараты:

Сильные взаимодействия наблюдались с рифампицином, фенитоином, лекарства , основанные на Санкт - Zhoroba; В этом случае увеличение дозы такролимуса может потребоваться почти у всех больных. Клинически значимые взаимодействия наблюдались также с фенобарбиталом. Поддерживающие дозы кортикостероидов позволит снизить концентрацию трассировки в крови.

Высокие дозы преднизолона или метилпреднизолона , используемые для лечения отторжения острого можно увеличить или уменьшить Tacrollemus в крови.
Карбамазепин, метамизол и изониазид могут снижать концентрацию tracorum в крови.
Tacrollemus влияние на метаболизм других лекарственных средств

Tacrolymus является хорошо известным ингибитором CYP3A4, поэтому одновременное применение tracorum с препаратами, которые метаболизируются с участием CYP3A4, могут влиять на метаболизм таких лекарственных средств.

Полужизни циклоспорина продолжается , когда Tacrolymus вводят одновременно. Кроме того, синергический эффект / дополнительный нефротоксичным эффект может иметь место. По этим причинам, комбинированное введение циклоспорина и tracorumus не рекомендуется, и врач должен быть осторожным при назначении tracorum пациентов , которые ранее получали циклоспорин (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).

Циклоспорин показал , что это лекарственное средство может вызвать увеличение фенитоина в крови.

Так как такролимус может уменьшить терапевтический диапазон гормональных контрацептивов, что обычно приводит к увеличению гормонального воздействия, особое внимание должно быть использованы и осторожность при принятии решения о методах контрацепции. В настоящее время существует недостаточное знание взаимодействия между tracemus и статинами. Клинические данные свидетельствуют о том, что фармакокинетика статинов в значительной степени меняется при использовании tracorum.

Исследования на животных показали , что Tacrolymus потенциально может уменьшить зазор и увеличить период полураспада фенобарбитала и антипирина.

Другие взаимодействия , которые приводят к клинический вредным воздействиям IP

Одновременное использование tracorum с лекарствами , для которых нефротоксичным или нейротоксическое действие может увеличить эти эффекты (например, аминогликозиды, ингибиторы гиразы, ванкомицин, ко-тримоксазола, НПВС, ganziclovir или ацикловир).
Там увеличивается нефротоксичности после применения амфотерицина В и ибупрофен в комбинации с tracorum.

Так как лечение Циклоспорин может быть связано с гиперкалиемия или может увеличить проявления существующих гиперкалиемия, увеличение потребления калия или калийсберегающие замедлитель следует избегать (например, amyloride, triamterine или спиронолактон) (смотри раздел «Особенности применения»).

Иммунодепрессанты могут влиять на реакцию на вакцинацию, так что вакцинация в лечении tracorum может быть менее эффективной. Использование ослабленных живых вакцин (см «Функции») следует избегать.

Особенности приложения.

Были ошибки в применении лекарственного средства, в том числе в случайном, непреднамеренном или неконтролируемом замещении лекарственных форм немедленного высвобождения или пролонгированной формы. Это может привести к серьезным побочным реакциям, в том числе отторжения трансплантата, или других неблагоприятных реакций , которые могут быть результатом или недостаточной или чрезмерной командой. Пациенты должны быть сохранены в одной лекарственной форме отслеживания с соответствующим режимом ежедневной дозировки; Изменения в дозированных формах или режимах должны происходить только под тщательным наблюдением специалиста по трансплантации (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и «побочные эффекты»).

Advagraph ^® не рекомендуется для детей из - за ограниченного объема данных и / или эффективности ее использования для данной категории пациентов безопасности.

У взрослых пациентов нет клинических данных о применении Advagrab ^® пролонгированного действия при повторном обращении, резистентной к терапии другими иммунодепрессантами.

В настоящее время нет клинических данных о применении Advagrab ^® с целью предотвращения отторжения трансплантата при пересадке сердца.

В начальный период посттрансплантационном, регулярный мониторинг следующих параметров: артериальное давление, ЭКГ, неврологический статус и состояние зрения, уровень гликемии в среднем, концентрация электролитов (особенно калия), печени и показателей функции почек, гематологические показатели , коагулограмма, определение уровня белка в крови. При наличии клинически значимых изменений, коррекция иммуносупрессивной терапии требуется.

При одновременном использовании препаратов с потенциальными взаимодействий, особенно ингибиторов CYP3A4 (таких как taloper, beampear, ritonazol, кетоконазол, вориконазол, andtraconazole, tilithromycin или кларитромицин) или индукторов CYP3A4 (например, рифампицин, рифабутин) - необходимо контролировать уровень tracorum в крови , чтобы контролировать. поддерживать необходимые показатели экспозиции в Tacrolymus.

При применении в adwage ^®, назначение препаратов , содержащих питомник растений (зверобой) следует избегать из - за риск взаимодействий , которые приводят к снижению уровня трассировки в крови и терапевтическом эффекте Advagraph ^®.

Одновременное использование циклоспорина и tracrolimus следует избегать, с осторожностью , чтобы использование taxokolimus для пациентов , ранее полученных циклоспорин (см разделы «Способ применения и дозы» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Предотвращение лекарств / продуктов , содержащих высокий калий или диуретики калия (смотрите раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий») следует избегать.

При одновременном использовании трассировки лекарственных препаратов с известным нефротоксическим или нейротоксическим действием, риск нефротоксических и нейротоксических реакций может возрастать (смотрите раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другими видами взаимодействий».

Иммунодепрессанты могут влиять на реакцию на вакцинацию, вакцинация может быть менее эффективными при лечении tracorumus. Использование живых ослабленных вакцин следует избегать.

Желудочно-кишечные расстройства.

У пациентов , получавших Tacrolymus, сообщили желудочно - кишечные перфорации. Перфорация желудочно - кишечного тракта является медицинским и важным осложнением , которое может привести к состоянию угрожающим жизни. Необходимо сразу же с подозрением проявлений или симптомов , чтобы назначить адекватное лечение.

В диареи, отслеживание уровней в крови может значительно варьировать; В случае диареи, требуется тщательное наблюдение за концентрацией tacrollemus в крови.

болезни сердца

Случаи гипертрофии желудочков или гипертрофии перегородок сердца, как сообщалось , как кардиомиопатии, были редко, но наблюдались у пациентов , которые принимали programf, и , следовательно , возможно в лечении Advagraph ^®. В большинстве случаев гипертрофия миокарда была обратной и наблюдается при bloodmussian концентрациях в крови , превышающих максимальные рекомендуемые уровни. Другие факторы , которые увеличивают риск возникновения этого нежелательного явления включают в себя: наличие предыдущего заболевания сердца, применение кортикостероидов, артериальную гипертензию, почечную и печеночную дисфункцию, инфекцию, гиперволемию, отек. Пациенты с высоким риском и получить интенсивную иммуносупрессивную терапию, до и после трансплантации (через 3 месяца , а затем через 9-12 месяцев) необходимо проводить эхокардиографический и ЭКГ контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання про зниження дози Адваграфа ^® або заміни препарату на інший імунодепресант.

Такролімус може подовжувати інтервал QT і спричиняти Torsades de Pointes. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з індивідуальним чи спадковим подовженням інтервалу QT, пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, брадиаритмією, порушенням рівня електролітів. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з діагностованим або підозрюваним вродженим синдромом подовження інтервалу QT або набутим подовженим інтервалом QT чи в пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, включаючи порушення рівня електролітів чи відоме підвищення рівня електролітів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лімфопроліферативні захворювання і злоякісні новоутворення

У пацієнтів, які лікувалися такролімусом, можливий розвиток пост-трансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV) (див. розділ «Побічні ефекти»). При одночасному застосуванні імуносупресорів з антилімфоцитарними антитілами (такими як базиліксимаб, даклізумаб) підвищується ризик виникнення пост-трансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV). Також є відомості про підвищення ризику виникнення лімфопроліферативних розладів у пацієнтів з негативним EBV-VCA (вірусний капсидний антиген). Тому перед призначенням Адваграфа у цієї групи пацієнтів слід провести серологічне дослідження на EBV-VCA. У процесі лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг EBV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Позитивна EBV-ПЛР може зберігатися протягом місяців і сама по собі не є свідченням ПТЛЗ або лімфоми.

Як і для інших сильних імуносупресивних препаратів, ризик виникнення вторинного раку невідомий (див. розділ «Побічні реакції»).

Як і для інших імуносупресивних препаратів, у зв'язку з потенційним ризиком виникнення злоякісних новоутворень шкіри необхідно обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, слід носити захисний одяг і використовувати сонцезахисний крем з високим фактором захисту.

У пацієнтів, які отримують імунодепресанти, у тому числі Адваграф ^® , існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних). У тому числі нефропатія, зумовлена BK-вірусами і мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ), зумовлена JC-вірусами. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призводити до серйозних або летальних наслідків, що слід брати до уваги лікарям при проведенні диференціальної діагностики у пацієнтів з ослабленим імунітетом при погіршенні функції нирок або появі неврологічних симптомів.

Як повідомлялося, у пацієнтів, які отримували такролімус, розвивається синдром оборотної постеріорної енцефалопатії (PRES). Якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми PRES, такі як головний біль, зміни психічного стану, судоми та порушення зору, слід проводити відповідні діагностичні процедури (наприклад, МРТ). При діагностуванні синдрому PRES необхідно негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня артеріального тиску і появу судом. Більшість пацієнтів повністю одужували після проведеного відповідного лікування.

Випадки істинної еритроцитарної аплазії

У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялися випадки істинної еритроцитарної аплазії (ІЕА). У всіх пацієнтів повідомлялися фактори ризику IEA, такі як інфекція парвовірусу В19, наявність основного захворювання або одночасний прийом лікарських засобів, пов'язаних з IEA.

Особливі популяції

Існує обмежений клінічний досвід при застосування препарату пацієнтам некавказького типу і пацієнтам з підвищеним ризиком імунологічних порушень (наприклад, при ретрансплантації, наявності панелі реактивних антитіл, PRA).

У пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки може бути необхідним зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини

Капсули Адваграфа ^® містять лактозу, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або мальабсорбції глюкозо-галактози.

Друкарська фарба, що використовується для позначення капсул Адваграфа ^® , містить соєвий лецитин. Для пацієнтів з гіперчутливістю до арахісових або соєвих продуктів слід зважити користь від використання Адваграфа ^® з можливим ризиком і тяжкістю реакцій гіперчутливості.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані при застосуванні людям показують, що такролімус проникає через плаценту жінки. Обмежені дані реципієнтів після пересадки органів показують відсутність доказів існування підвищеного ризику виникнення побічних реакцій на перебіг і наслідок вагітності при застосуванні такролімусу порівняно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Однак були зареєстровані випадки спонтанного аборту. На даний час відсутні інші відповідні епідеміологічні дані. Лікування такролімусом вагітних жінок можна допускати лише у випадках, коли відсутня безпечніша альтернатива і коли можлива користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. З метою виявлення потенційних побічних ефектів такролімусу рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус (особливо стан нирок). Існує ризик виникнення передчасних пологів (<37 тижнів) (частота 66/123 народжень, тобто 53,7 %, проте дані показували, що більшість новонароджених при народженні мали нормальну масу тіла для їх гестаційного віку), а також існує ризик появи гіперкаліємії в новонародженого (частота 8 зі 111 новонароджених, тобто 7,2 %), яка, однак, самостійно нормалізується.

У дослідженнях на щурах і кролях такролімус спричиняв прояви ембріофетальної токсичності у дозах, характерних для материнської токсичності.

Фертильність.

У щурів відмічалось негативний вплив такролімусу на чоловічу фертильність, відмічалось зниження кількості сперматозоїдів і їх рухливість.

Період годування груддю

Дані на людях показують, що такролімус проникає у грудне молоко. Через те, що виключити несприятливий вплив такролімусу на новонародженого неможливо, жінкам, які приймають Адваграф, слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Такролімус може спричинити зорові і неврологічні розлади, особливо у поєднанні Адваграфа ^® з алкоголем.

Відсутні дослідження впливу такролімусу (Адваграфа ^® ) на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Адваграф ^® – пероральна форма такролімусу, що застосовується 1 раз на добу. Терапія Адваграфом ^® вимагає ретельного контролю персоналу, що володіє відповідною кваліфікацією і має у розпорядженні відповідне обладнання. Цей лікарський засіб можуть призначати і вносити зміни у курс імуносупресивної терапії, що проводиться, тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів з пересадженими органами.
Випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна лікарської форми препарату з негайним або тривалим вивільненням такролімусу є небезпечною. Це може призвести до відторгнення трансплантата або збільшення випадків побічних реакцій, у тому числі недостатньої або надмірної імуносупресії, у зв'язку з клінічно значущими відмінностями у системному впливі такролімусу. Пацієнти повинні дотримуватися режиму застосування однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним графіком дозування; при цьому зміни у лікарській формі або режимі застосування повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплантації (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні ефекти»). Після переведення на будь-яку іншу альтернативну лікарської форму необхідно контролювати концентрацію такролімусу у крові і проводити корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.

Спосіб застосування

Рекомендовані початкові дози, представлені нижче, є орієнтованими.

У початковому післяопераційному періоді Адваграф ^® зазвичай слід застосовувати одночасно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Дозу можна змінювати залежно від обраної імуносупресивної терапії. Дозування Адваграфа ^® повинно встановлюватися у першу чергу на основі клінічної оцінки ризику відторгнення та індивідуальної переносимості лікарського засобу, при застосуванні даних моніторингу рівня такролімусу в крові (див. нижче у розділі « Терапевтичний моніторинг лікарського засобу »). При появі клінічних симптомів відторгнення необхідно розглянути питання щодо необхідності проведення корекції режиму імуносупресивної терапії.

У пацієнтів після пересадки нирок і печінки de novo показник AUC _0-24 такролімусу для лікарського засобу Адваграф ^® на 1-й день була на 30 % і 50 % нижчим порівняно з такою ж дозою лікарського засобу у лікарській формі капсул негайного вивільнення (Програф). На 4-ту добу, системна експозиція такролімусу (вимірювалися мінімальні рівні у плазмі крові) була однакова для двох вищевказаних лікарських форм такролімусу для пацієнтів з пересадкою нирок і пересадкою печінки. З метою забезпечення адекватної експозиції такролімусу при лікуванні Адваграфом ^® протягом перших 2 тижнів після трансплантації рекомендується регулярний і ретельний моніторинг мінімальної концентрації такролімусу у крові. Оскільки такролімус – речовина з низьким кліренсом, для досягнення рівноважних концентрацій після корекції дози Адваграфу ^® може зайняти декілька днів.

Для профілактики відторгнення трансплантата стан імуносупресії необхідно підтримувати постійно; отже, тривалість терапії необмежена.

Профілактика відторгнення трансплантата нирки

Пероральну терапію Адваграфом ^® слід розпочинати з добової дози 0,2-0,3 мг/кг/добу 1 раз на добу вранці. Прийом препарату розпочинати протягом 24 годин після трансплантації.

Дозу Адваграфа ^® зазвичай слід зменшувати у посттрансплантаційному періоді. У деяких випадках можлива відміна супутньої імуносупресивної терапії, що призводить до монотерапії Адваграфом ^® . Посттрансплантаційні зміни стану пацієнта можуть змінити фармакокінетику такролімусу і вимагати подальшого коригування дози Адваграфа ^® .

Профілактика відторгнення трансплантата печінки

Пероральну терапію Адваграфом ^® слід розпочинати з добової дози 0,1-0,2 мг/кг 1 раз на добу, вранці. Прийом препарату розпочинати через 12-18 годин після трансплантації.

Дозу Адваграфа ^® зазвичай слід зменшувати у посттрансплантаційному періоді. У деяких випадках можлива відміна супутньої імуносупресивної терапії, що призводить до монотерапії Адваграфом. Посттрансплантаційні зміни стану пацієнта можуть змінити фармакокінетику такролімусу і вимагати подальшого коригування дози Адваграфа ^® .

Пер еведення пацієнтів з лікування препаратом Програф на Адваграф ^®

Якщо пацієнтів після алотрансплантації, які приймали Програф (капсули) з підтримуючою дозою двічі на добу, необхідно перевести на прийом Адваграфу ^® 1 раз на добу, співвідношення добових доз у період переходу повинно становить 1:1 (мг:мг). Адваграф ^® слід застосовувати вранці.

У стабільних пацієнтів, переведених з капсул Програф (двічі на день) на Адваграф ^® (1 раз на день) у співвідношенні 1:1 (мг: мг) за загальною добовою дозою, системна експозиція такролімусу (AUC _0-24 ) для Адваграфа ^® була приблизно на 10 % нижча, ніж для Прографа. Співвідношення між мінімальним рівнем такролімусу (C ₂₄ ) і системною експозицією (AUC _0-24 ) для Адваграфа ^® таке ж, як для Прографа. При конверсії з капсул Прографа на капсули Адваграфа ^® слід вимірювати мінімальну концентрацію препарату у плазмі крові до конверсії і протягом двох тижнів після конверсії. Після конверсії необхідно контролювати мінімальні рівні такролімусу у плазмі крові і, при необхідності, здійснювати корекцію дози для підтримки такої ж системної експозиції. Необхідно проводити корекцію дози для підтримки системної експозиції такролімусу на попередньому рівні.

Конверсія (перехід) з циклоспорину на такролімус

Слід дотримуватись обережності при переведенні пацієнтів з базової терапії циклоспорином на лікарські засоби з базовою терапією такролімусом (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину і такролімусу. Терапію Адваграфом ^® необхідно розпочинати після визначення концентрації циклоспорину у плазмі крові та аналізу клінічного стану пацієнта. Конверсію слід відкласти при наявності підвищеного рівня циклоспорину в крові. На практиці терапія такролімусом розпочинається через 12-24 години після припинення застосування циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівень циклоспорину в крові, оскільки можливий вплив на кліренс циклоспорину в крові.

Лікування відторгнення аллотрансплантата

З метою купірування відторгнення трансплантанта рекомендуються наступні підходи: підвищення дози такролімусу, посилення терапії кортикостероїдами, короткі курси терапії моно-/поліклональними антитілами. При виникненні ознак токсичності такролімусу (наприклад, тяжкі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»), може знадобитися зменшення дози Адваграфа ^® .

Лікування відторгнення аллотрансплантата нирки або печінки

При переході з інших імунодепресантів на застосування Адваграфа ^® лікування слід розпочинати з початкових пероральних доз, що рекомендується для профілактики відторгнення трансплантата при трансплантації нирок і печінки відповідно.

Лікування відторгнення аллотрансплантата після трансплантації серця

У дорослих пацієнтів, переведених на Адваграф ^® , початкова пероральна доза становить 0,15 мг/кг/добу вранці.

Лікування відторгнення аллотрансплантата після трансплантації інших аллотрансплантатів
Клінічний досвід застосування Адваграфа ^® для лікування пацієнтів після трансплантації легень, підшлункової залози, кишечника відсутній, лікарський засіб Програф слід використовувати для лікування пацієнтів після трансплантації легень у початковій пероральній дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, у пацієнтів після трансплантації підшлункової залози при початковій пероральній дозі 0,2 мг/кг/добу і після трансплантації кишечнику – у початковій пероральній дозі 0,3 мг/кг/ добу.

Терапевтичний моніторинг лікарського препарату

Вибір доз повинен ґрунтуватися на клінічній оцінці індивідуального ризику відторгнення і переносимості препарату, а також на даних моніторингу терапевтичного мінімального рівня такролімусу в крові.

Для вибору оптимальної дози слід застосовувати кілька методів визначення концентрації такролімусу у цільній крові. Зіставлення результатів моніторингу, опублікованих у літературі, з результатами моніторингу в окремій клініці необхідно здійснювати з урахуванням застосовуваного методу визначення концентрації такролімусу в крові. У сучасній клінічній практиці рівні такролімусу в крові контролюються переважно за допомогою методів імуноаналізу. Кореляція між мінімальним рівнем концентрації (С ₂₄ ) і системною експозицією (AUC _0-24 ) такролімусу в крові при застосуванні обох препаратів Адваграф ^® і Програф практично однакова.

У посттрансплантаційному періоді необхідно контролювати мінімальний рівень такролімусу у крові. Мінімальний рівень такролімусу у крові слід визначати приблизно через 24 години після початку прийому Адваграф перед наступним прийомом. У перші 2 тижні після трансплантації рекомендується здійснювати частіший контроль мінімального рівня такролімусу, а потім у період підтримуючої терапії періодичний моніторинг. Терапевтичний мінімальний рівень такролімусу у крові слід особливо ретельно контролювати після переходу з Прографа на Адваграф ^® , при проведенні корекції дози, при внесенні змін у режим імуносупресивної терапії або при одночасному застосуванні лікарських засобів, що можуть змінювати концентрації такролімусу в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Частота моніторингу рівня лікарського засобу визначається клінічною необхідністю. Оскільки такролімус – це речовина з низьким кліренсом, для досягнення рівноважних концентрацій такролімусу в крові після корекції дози Адваграфа ^® може знадобитися кілька днів.

Згідно з даними клінічних досліджень, у більшості випадків лікування пацієнтів успішне при терапевтичних мінімальних рівнях такролімусу в крові не вище 20 нг/мл. При інтерпретації даних про терапевтичну мінімальну концентрацію такролімусу в крові необхідно брати до уваги клінічний стан пацієнта. За наявними даними, у початковому посттрансплантаційному періоді у пацієнтів після трансплантації печінки терапевтичний рівень препарату в крові знаходиться в діапазоні 5-20 нг/мл, а після пересадження нирки або серця – 10-20 нг/мл. Під час підтримуючої імуносупресивної терапії у пацієнтів після пересадки печінки, нирки або серця концентрації препарату в крові зазвичай перебувають у межах 5-15 нг/мл.

Особливі популяції

Печінкова недостатність

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки для підтримки мінімального рівня такролімусу в крові у межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози Адваграфу.

Ниркова недостатність

Оскільки функція нирок не впливає на фармакокінетику такролімусу, необхідність у корекції дози відсутня. Проте у зв'язку з нефротоксичним потенціалом такролімусу рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг функції нирок (включаючи показники концентрації креатиніну в сироватці крові, розрахунок кліренсу креатиніну та моніторинг діурезу).

Раса
У чорношкірих пацієнтів для досягнення аналогічних мінімальних концентрацій такролімусу у плазмі крові можуть знадобитися більш високі дози такролімусу порівняно з кавказцями.
Стать
Відсутні докази, що пацієнтам чоловічої і жіночої статі необхідні різні дози препарату для досягнення аналогічної мінімальної концентрації у плазмі крові.

П ацієнт и літнього віку

Свідчення про те, що пацієнтам літнього віку необхідні особливі дози препарату, відсутні.

Метод застосування.

Пероральну добову дозу Адваграфа ^® рекомендується приймати вранці 1 раз на добу.

Прийом капсул Адваграфа ^® пролонгованої дії здійснювати одразу після того, як їх вийняти з блістера. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача (пакетика із силікогелем), що не призначений для прийому. Капсули рекомендується приймати цілими, запивати рідиною (переважно водою). Для досягнення максимальної абсорбції Адваграф ^® рекомендується приймати на порожній шлунок: за 1 годину до або через 2-3 години після прийому їжі. Пропущену дозу необхідно прийняти якнайшвидше, бажано у той же день; не слід приймати подвійну дозу наступного ранку.

У пацієнтів, які не в змозі приймати пероральні лікарські засоби одразу після пересадки органа, може бути ініційована терапія такролімусом із внутрішньовенним введенням (див. Інструкція для медичного застосування для Прографа 5 мг/мл концентрату для приготування розчину для інфузій) у дозі приблизно 1/5 від рекомендованої пероральної дози для відповідних показань.

Ді ти .

Безпека та ефективність застосування Адваграфа ^® дітям до цього часу не встановлена. Доступні обмежені дані, але на їх основі не можуть бути зроблені ніякі рекомендації щодо дозування.

Передозування.

Відомості про передозування обмежені. Повідомлялося про кілька епізодів випадкових передозувань у пацієнтів, які приймали такролімус. Симптоми включали тремор, головний біль, нудоту, блювання, інфекції, кропив'янку, летаргійний стан, підвищений вміст азоту сечовини в крові, сироваткового креатиніну та аланінамінотрансферази.

На даний час не існує специфічних антидотів до такролімусу. У разі передозування необхідно вжити стандартні підтримуючі заходи і проводити симптоматичне лікування.

З огляду на високу молекулярну масу такролімусу, погану розчинність у воді і виражене зв'язування з еритроцитами і білками плазми діаліз неефективний. В окремих пацієнтів з дуже високими концентраціями такролімусу в крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація. У разі перорального передозування можуть бути ефективні промивання шлунка і/або застосування адсорбентів (наприклад, активованого вугілля), якщо ці заходи розпочати одразу після прийому препарату.

Побічні реакції.

У зв'язку з особливостями основного захворювання і великою кількістю лікарських препаратів, які одночасно застосовують після трансплантації, профіль побічних ефектів імуносупресантів точно встановити складно.

Найчастішими побічними реакціями (відзначалися в > 10 % пацієнтів) є тремор, ниркова недостатність, гіперглікемічні стани, цукровий діабет, гіперкаліємія, інфекції, гіпертензія та безсоння.

Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1 / 10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити через недостатність даних). У рамках кожної частотної групи побічні ефекти зазначені у порядку зменшення серйозності.

Інфекції та інвазії

На тлі терапії такролімусом, як і іншими сильнодіючими імуносупресантами, у пацієнтів часто існує підвищений ризик розвитку інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних). Може погіршитися перебіг уже існуючих інфекцій. Можуть виникати прояви як місцевих, так і генералізованих інфекцій.

У пацієнтів, які отримують імуносупресанти, у тому числі Адваграф ^® , повідомлялося про нефропатію, асоційовану з BK вірусом, а також випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), асоційованої з JC вірусом.

Новоутворення (доброякісні, злоякісні та неуточнені)

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, існує підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень. При застосуванні такролімусу повідомлялося як про
доброякісні, так і про злоякісні новоутворення, у тому числі вірус Епштейна-Барра (EBV) –асоційовані лімфопроліферативні захворювання та злоякісні новоутворення шкіри.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, відхилення у показниках аналізу еритроцитів, лейкоцитоз.

Нечасто: коагулопатії, панцитопенія, нейтропенія, зміни показників коагуляції і кровотеча.
Рідко: тромбоцитарна тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія.

Частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку імунної системи

У пацієнтів, які отримували такролімус, відзначалися алергічні та анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи

Рідко: гірсутизм.

З боку метаболізму та травлення

Дуже часто: цукровий діабет, гіперглікемічні стани, гіперкаліємія.

Часто: метаболічний ацидоз, інші порушення електролітів, гіпонатріємія, затримка рідини, гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, зниження апетиту, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіпертригліцеридемія, гіпофосфатемія.

Нечасто: зневоднення, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіперфосфатемія.

З боку психіки

Дуже часто: безсоння.

Часто: сплутаність свідомості і дезорієнтація, депресія, симптоми тривожності, галюцинації, психічні розлади, пригнічений настрій, розлади та порушення настрою, нічні кошмари.
Нечасто: психотичний розлад.

З боку нервової системи

Дуже часто: головний біль, тремор.

Часто: розлади нервової системи, судоми, порушення свідомості, периферичні нейропатії, запаморочення, парестезії та дизестезії, порушення письма.

Нечасто: енцефалопатія, крововиливи у центральній нервовій системі і порушення мозкового кровообігу, кома, порушення мовлення та артикуляції, паралічі і парези, амнезія.
Рідко: гіпертонія.

Дуже рідко: міастенія.

З боку органів зору

Часто: розлади очей, затуманення зору, світлобоязнь.
Нечасто: катаракта.
Рідко: сліпота.
З боку органів слуху і рівноваги

Часто: шум у вухах.

Нечасто: зниження слуху.

Рідко: нейросенсорна глухота.

Дуже рідко: порушення слуху.

Кардіальні розлади

Часто: ішемічні коронарні розлади, тахікардія.

Нечасто: серцева недостатність, шлуночкові аритмії та зупинка серця, суправентрикулярні аритмії, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, серцебиття.

Рідко: перикардит.

Дуже рідко: аритмія типу Torsades de Pointes .

З боку судинної системи

Дуже часто: гіпертензія.

Часто: тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, судинні гіпотензивні розлади, кровотечі, периферичні судинні розлади.

Нечасто: венозний тромбоз глибоких вен кінцівок, шок, інфаркт.

З боку системи дихання, торакальні порушення та порушення середостіння

Часто: легеневі паренхіматозні розлади, задишка, плевральний випіт, кашель, фарингіт, закладеність носа і риніт.

Нечасто: дихальна недостатність, розлади з боку дихальних шляхів, астма.

Рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: діарея, нудота.

Часто: шлунково-кишкові прояви і симптоми, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та животі, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, шлунково-кишкові виразки та перфорації, асцит, стоматит і виразки, запор, диспептичні прояви і симптоми, метеоризм, відчуття здуття і розтягнення у животі, рідкі випорожнення.
Нечасто: гострий і хронічний панкреатит, паралітична кишкова непрохідність, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, порушення евакуаторної функції шлунка.

Рідко: псевдокісти підшлункової залози, часткова непрохідність кишечнику (субілеус).

З боку г епатобіліарної системи

Дуже часто: порушення функції печінки.

Часто: розлади з боку жовчних протоків, гепатоцелюлярні ураження та гепатит, холестаз та жовтяниця.

Рідко: венооклюзивні захворювання печінки, тромбоз печінкової артерії.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: висипання, свербіж, алопеція, акне, гіпергідроз.

Нечасто: дерматит, світлочутливість.

Рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: біль у суглобах, біль у спині, спазми м'язів, біль у кінцівках.

Нечасто: розлади суглобів.

Рідко: зниження рухливості.

З боку нирок і сечових органів

Дуже часто: ниркова недостатність.

Часто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, токсична нефропатія, тубулярний некроз, порушення показників сечі, олігурія, розлади з боку сечового міхура і уретри.
Нечасто: гемолітичний уремічний синдром, анурія.

Дуже рідко: нефропатія, геморагічний цистит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: дисменорея і маткова кровотеча.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення препарату

Часто: гарячкові стани, біль та дискомфорт, астенічні стани, набряки, порушення терморегуляції.
Нечасто: грипоподібний синдром, відчуття тривоги, погіршення самопочуття, поліорганна недостатність, відчуття тиску у грудях, порушення сприйняття температури навколишнього середовища.

Рідкісні: падіння, виразки, стискаючий біль у грудній клітині, спрага.
Дуже рідко: збільшення маси жирової тканини.

исследование

Дуже часто: зміни показників функції печінки

Часто: підвищення рівня лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла.

Нечасто: підвищений рівень амілази в крові, патологічні показники ЕКГ, порушення ритму і частоти серцевих скорочень та пульсу, зниження маси тіла, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.

Дуже рідко: зміни на ехокардіограмі, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Часто: первинна дисфункція трансплантата.

Повідомлялося про помилки у лікуванні, у тому числі випадки випадкового, ненавмисного або неконтрольованого заміщення препаратів такролімусу негайного або пролонгованого вивільнення. Повідомлялося про випадки відторгнення трансплантата (частота не може бути оцінена на основі наявних даних).

Термін придатності.

3 роки.

Після розкриття алюмінієвого пакета – 1 рік.

Препарат не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Капсули пролонгованої дії по 0,5 мг або 1 мг, або 3 мг, або 5 мг. По 10 капсул у блістері, по 5 блістерів у запаяному алюмінієвому пакеті разом з пакетиком, що містить 1 г силікогелю.

По 1 пакету з алюмінієвої фольги в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Астеллас Ірланд Ко., Лтд / Astellas Ireland Co., Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Кіллорглін, Ко. Керрі, Ірландія / Killorglin, Co. Kerry, Ireland.

Заявник. Астеллас Фарма Юроп Б.В. / Astellas Pharma Europe BV

Місцезнаходження заявника.

Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди / Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands.

Представництво в Україні: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, оф. 41.

ТАКРОЛИМУС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа